Ruslan. R. 6, č. 200 (1902)

І '

Ч. 200. Львів, Пятниця, дня 6. (19.) вересня 1902. Річник VI

Передплата

ва «РУСААНА» виносить:

в Австриї:

цїлий рік . пів року . . чверть року .

20 кор.

10 кор1 , а кор.

МІСЯЦЬ

1-70 кор.

За границею:

на цілий рік 16 рублів або 36 франків ва пів року . . 8 рублів

або 18 франків Поодиноке число но 16 сот.

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а

не

возьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска» — З Р у с л а н о в и х псальмів М. ІПашкевича.

Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о о‘|, год. пополудни.

Редакция, адмінїстрация і

експедиция >Руслана< під ч.

1, пл.Домбровского(Хорунщини).Екс-

педиция місцева в Аґенциї

Со-

коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертає ся лише ва попереднє застережене. —■

Реклямацпї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 40 с. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по ЗО с. від стрічки.

Вісти про політичне

пересилекє.

(х ) Політичні ворожбити в обидвох половицях монархії віщують пересиленє задля угоди і в раді державній, а може в угорскім соймі. Передовсім вказують на значну проволоку у г о д о в и х п е р е с п р а в . Заповідають, що сї переговори імовірно потривають ще цілий сей місяць Мінїстер-президент С е л ь занятий в Ратот лїченем лівої ноги, наруніеної троха підчас останньої прогульки до Швайцариї. Дневни каретно, яке стоїть на услугах Селя, нама- гає ся все зловіще зіпхати на Відень. Так н. пр. Висіарезі. Нігіар зазначує, що пода­

ткові питаня всі рішені, а остають ще де­

які трудності! тарифові. Віденьска допись про політичне положене в Резіег БІоуФї також вважає довершене угоди можли­

вим і певним ділом, але австрийске парла­

ментарне положене називає вельми крити­

чним. Чехи за пізно надумали ся, відкли­

кати ся до виборців, они повинні були їх запитувати о раду перед проголошеним своїх обструкцийних заяв. Тепер вже нема ніякого сумніву, що Ческі виборці згоджу­

ють ся з поглядами д-ра Пацака!

»11накше стояла би справа, пише даль­

ше Резіег Біоуб, якби ческим виборцям подано чисту картку, яку би они мали пі­

сля своєї думки виповнити і записати. На- колиб не посли, не клюб і єго проводирі, але колиб кандидати станули перед вибор­

цями, то є, колиб розвязано раду держа вну і розписано нові вибори, тоді імовірно населене дало би иньше порученє, як тепер проголошено. Се ще нині є чисто академі­

чні погляди. Однак супроти упертого ста- новиска Молодочехів не буде се дивно, на­

коли в політичних кругах починають роз­

правляти про вигляди е в е н т у а л ь н о г о р о з в я з 'а н я р а д и д е р ж а в н о ї. Бо щож иньшого робити, наколи погроза обструкциї буде виконана? Чи має знов § 14. запану­

вати? Вжеж є угода зроблена §-ом 14-им і не було би потреба стільки труду і заходу міністрів, щоби осягнути угоду §-ом 14-им.

Нові умови обидвох правительств мали-б лише тоді значінє, колиб були парлямен- тарно уладжені. Щоби се осягнути, треба ужити всіх способів. Спершу в імя Боже пересправляти, вговорювати, заклинати, рі­

шучо переконувати про користи управиль- неня економічних відносин а шкоди, якби до такого управильненя не доведено. Але як переснрави, вговорюваня і заклинаня, борони Бсже, нічого не поможуть, тоді треба роздумати про иньші дороги, а до тих належить дорога між виборців, але не лише дороги послів до виборців, але й — кандидатів*.

»Моп1а§з-Ке¥ие« запевняє, що поста­

нови правительства є зовсім рішучі і певні, непевні є лише постанови молодоческого клюбу; мінїстер-президент імовірно так уло- жить акцию, що »запобіжить наперед скрай- ній постанові молодоческого клюбу*. Сей тижневник замічає між иншим: >Др. Кер

їм.

(Відозва до всіх щирих земляків')*').

( + ) Потребу сьвідомого щиронародного ви­

хована і висілої осьвіти руского жіноцтва при знає і почуває сегодня у нас весь рускиіг загал, так що над тим нема потреби розводити ся.

Наколи виховаємо в щирорускім дусі сьвідоме руске жіноцтво, тоді можемо спокійно глядїти в будуччину. Потребу сю зрозуміло також Руске товариство педаХоХічне і заснувало перед пяти зоками приватну женьску школу видїлову, а тямлячи, як наш Ґенїй високо цінив почуваня жіночого серця («одна сльоза з карих очий і пан над панами»), присьвятило сю школу єго імени. З сим роком війшла в жптє вже й пята кляса, а переведені записи (в І — 27, в II — 37, в III — 43, в IV — 37, в V — 16, разом 160 у- чениць) показують, що школа ім. Ш евченка ро­

звиває ся з кождим роком щораз красше і що руска суспільність оцінює належно єї велику вагу, а можна сподївати ся, що сего року буде їй признане право публичної школи. Учениці, що покінчать сю 5-клясову школу ім. Ш евчен­

ка і зложать іспит з ручних робіт, будуть могли убігати ся о посади тимчасових учительок в народних школах, а по дволітній вдоволяючій практиці можуть осягнути від міністра дозвіл, складати квалїфікацийні іспити для народних шкіл. Таким способом школа ім. Ш евченка за ­ ступить нам вчасти учительску семинарию, якої на жаль доси не можемо добити ся.

Щирій патріотичній праці учительского збору, жертволюбности руских товариств, рускої суспільності! і підмозі кр. Сойму належить ся признане за дотеперішнє иособлюванє сеї шко­

ли, введене єї в житє і удержанє. Одначе попри многі иньші патріотичні діла і народні справи не забуваймо, що ще не все зробила руска су­

спільність, щоби сю школу належно вивінувати, відповідно научним вимогам і потребам, та від-

бер остае безпристрастним і витривалим як доси*. Єму видає ся ще за рано, щоби з своїми замірами виступити, а нема такого визиву, щоби єго виманити з єго супокою і мовчаливости. Час перед зібранєм ради державної найкрасше надає ся, щоби Че хам заявити, як після погляду міністра президента льояльне сповнене даного ним нриреченя дасть ся тривко погодити з за гальним положенєм держави, а в тім часі др. Кербер в своїй знаній і признаній щи рости все вискаже Молодочехам, що має їм заявити.

Ми з свого боку не маємо причини су шити собі голову тим, якби евентуально нові вибори випали для Чехів, думаємо однак, що ческе паселенє на тім лише ви грало би. З руского становища видає ся нам, що нові вибори спровадили би в Галичині зглядно в польскім Колі дуже значну пе реміну і що се вийшло би лише в користь інтересів руского народу, а не менше та кож і нашого краю.

повідно імени Генія, якого імя она носить. Імен но, щоби школа стояла на висоті научних ви­

мог, потреба їй ще засобів до науки рисунків, фізики і природної істориї. Публичні виділові школи дістають збірки наукових засобів до тих предметів даром з фонду краєвого, з ради шк.

кр. Ми приневолені о се постирати ся власними силами і длятого відкликуємо ся до жертволюб­

ности руских народних товариств і рускої су­

спільності!, що доси не відказували нам своєї помочи і допомогли поставити підвалини вели­

кої будівлі на славу нашого Генія і на пожиток руского жіноцтва і народу, нехай же і тепер дрібними датками скинуть се, що потреба для закупна сих нормальних, радою шк. кр. конеч­

ними признаних наукових збірок. А іменно збір­

ка до науки рисунків стоїть 223 К 60 сот., до фізики 449 К 26 сот., до хемії 229 К 20 сот. до істориї природи 402 В 20 сот., — разом 1305 К

28 сот. »

Потреба би і відгіовідиїйших ґеоґрафічних та історичних карт, образів, телюриїв і ґльобів, однак се лишаємо дальшим заходам, а тепер належало би конечне хоч сї прибори закупити.

Не сумнїваємо ся, що й на Україні найдуть ся люди, що пошанують імя Ш евченка жертвою на школу єго імени і що наші народні товариства і руска суспільність не відкажуть своєї підмоги школі, яка може віддати такі важні прислуги нашій народній справі.

*) Просимо всі укр.-рускі часописи перепе- четатп сю відозву. — Ред.

Шкільництво народне в перемискій єпархії в р. 1848. і 1849.

Надійшов рік 1848. Оголошено тоді октро- йовану конституцию з датою 4. марця 1848 для цілого цїсарства; она проголошувала всі нациї монархії рівними між собою і заводила консти- туцийний устрій зі соймом послів із уеїх країв з відвічальними міністрами. Хотяй ся кон- ституция не була ніколи в уживаню, але ви ­ кликала живійший рух.

До тепер на чолї шкільництва? в Австро- Угоріцинї стояла Рада, зложена з більше осіб, а тепер установлено міністра для просьвіти і іспо- відань.

З сего часу декрет краєвої президиї з 29.

мая 1848. ч. 7079. приказує, щоби в школах го­

ловних учити і рускої мови а в всіх школах тих округів, в котрих переважає руске населе­

не, учити по руски. Розпорядженє мінїстерияль- не з 2. вересня ч. 5692|1302 1848. р. позволяє на введене матерньої мови в шкільництві на­

роднім, приказує, щоби в школах народних до котрих треба зачислити три найнизші кляси школи головної, на будуче уділяти науку в м а­

терній мові, а де не було-б перепон з огляду на учителів і дїтд, малось розпорядженє се ввести зараз, заразом ж адає, аби в цілії образованя учителів, уодностайненя методи, ввести конфе- ренциї учительскі.

Опираючись на сім розпорядженні, розсилає гр.-кат. консистория в Перемишля до всіх над- зорів шкільних окружних с. є деканатів обіж­

них з датою 23. вересня 1848. р. ч. 268., в якім жадає справозданя на дані питаня.

Квестіонар сей обіймає сї питаня:

1) Візванє надзорів шкільних до заводжу- ваня шкіл

2) Яка мала би бути мова викйадова в піко

2 лах даного округа з огляду на повасше розцо -

ряджене.

3) Унормоване переходу учеників до вис­

ій их кляс.

4) Аби наука релїґії не опиралась на меха­

нічнім виучуваню, але виробляла правдиву ре­

лігійність.

5) Метода научаня.

6) Заведене науки рисунків і господарства.

7) Ходжене учеників до церкви на бого-

»служеня.

8) Які суть школи в данім окрузі шкіль­

нім і який їх стан.

9) Заведене к о н ф ер ен ц ії учительских.

На обіжник сей відповіло 39 надзорів шкільних, іменно слідуючих дистриктів: старо- сольского з осідком в Фульштинї, старосамбір- ского в Стрільбичах, дрогобицкого в Врублеви- чах, комарняньского в Куиновичах, височань- ского в Яблінцї нижній, куликівского в Ж овтан- цях, варяского в Войславичах. потелицкого в Камінці лісній, олешицкого в Старім Селі, угнів- ского в Хлївчанах, бирчаньского в Лубній, оль- ховецкого в Луковім, затварницкого в Люто- висках, горожаньского в Лївчицях, яслиского в Прелусках, устрицкого в Бандрові, добромиль- ского в Добромили, судово-вишеньского в Туча- гіах, ярославского в Ярославі, нижанківского в Квашенині, мостиского в Радиницях, перемиско- го заміского в Валяві, норохницкого в Полнати- чах, каньчуцкого в Лежайску, коросняньского в Венґлївцї, дукляньского в Мшаній, біцкого в Во- ловци, мушиньского в Горинцп, жовківского в Мацошивї, сокальского в Яструбичах, тартаків- ского в Яструбичах, белзкого в Ж ужели, ся- ніцкого в Чертежи, жукотиньского в Розлучи, любачівского в Немирові, мокряньского в Сіль- ци, самбірского в Самборі і лїского в Завадцї.

Не достає лишень справоздань з балиго- родского, яворівского і а Перемишля міста.

Всі справозданя з р. 1848 писані ще суть в мові нїмецкій.

Найбільша часть справоздань обнимае від­

повідь иа питане 2, 4, 7, 8 і 9, а тілько деко­

трі з них суть повні і відповідають на всі по­

ставлені точки.

Квестіонар сей доповняє другий з 13. лю ­ того 1849. року ч. 46. В нїм поставлені суть от- сї питаня: 1) Сила і в котрих містах, чи/селах находять ся школи тривіальні латиньскій кон- систориї відчинені. 2) Чи не находять ся де школи парохіяльні латиньскій консисториї від­

чинені, де би не були в тім самім селі або мі­

сті школи парохіяльні під рускою консисториєю стоячі, так, що і рускі діти до школи парохіяль- ної під надзором латиньскої консисториї сто я­

чої на науку ходять.

Відповідий на сей другий обіжник є 33 Замітне є, що більшість відповідий на сей дру-

Др. Ярослав Окуневский.

І з М о г р е б у 1).

Т А Н Ґ Е Р2).

Перепливши через тіснину Ґібральтарску з далека вже видко білі зеленіючі мури Танґера.

Вежі мінаретів і копули мечетів видають ся своїм високим строєм по-над рівень плоских дахів і мурів ясніючих від сонїчного сьвітла.

Півколесом розложилоСь місто на похилости легко спадаючого побережа.

У портї лежить на котві анґлїйский пан­

цирник, котрий гшивіз повномочника анґлїйско- го уряду сер Євана в звістній суперечці між Калїфом мароканьским а Англією, та ще нїмец- кий крайзер «Ргіпсезв ХУіІІіеїт*.

Сонце збиралось на захід, як ми прибули.

В ночи віяв вітер із заходу і филї атлянтийско- го океана, впливаючись звільна в цілком отвер- ту пристань, хитали кораблем на веї боки.

У першій лодцї рано вийшов я на берег.

Як усюди в Орієнтї магомеданьскім3), зараз обскочида нас цїла юрба крикливих провідників

»А7осі«і«, *сер*, навіть *Негг Вагоп* відзивалось з усіх боків. Голота чіпалась нашої одежі і гор­

лала арабским своїм жарґоном, котрого звуки харкотливі виходять десь із найглибшої глуби- ни легких. Я вибрав собі того, що звав мене п о н їм е ц к ц »Негг Вагоп«.

гий обіжник з р. 1889. е в рускій мові, хотяй у многих бачимо невправну скоропись, а деякі суть писані кирилицею. Яко нримір, з якою тру- дностию боролись деякі сьвященпки, що до те­

пер уживали в переиисцї лише нїмецкої мови, нехай послужать ось дві уваги, виписані му- шиньским візитатором шкіл в Фльоринцї, одна на рускім а друга на нїмецкім енравозданю: 1)

«Не єст'ь ганьбом ь, же Русин не знає по руску писати, бо где, и одт> кого мал і, ся б'Ьдньїи и нещасливьш Русин'ь научити ? але то бьібьіло гаїгьбом'ї, и карьі годньїм'ь, колибьі ся вч, тьіхч.

часах!, щаслив’ьшихч. научити ся не усиловалт».

Длятого смиренно прошу, абьі Всечесна канце- ляриа консисторска рачила мене часом ь напо- мянути «якобьі маю Титули до рожньїх'ь Уря­

дові. написати*.

Друга увага, що сьвідчить гарно о змага- нях уживаня рідної мови звучить: »Хотяй під­

писаний є тілом і душею Русин, однак просить єго усправедливитн, що не всі справозданя пи­

ше по руски, бо трудно єму в невправленій м о­

ві писати. Буде ся дуже старав писати но ру­

ски, аби молодших занстидати, єслиби не мали 74 літного старця наслідувати.

З полученя відповідий на оба квестіонарі з р. 1848. і 1849. пізнаємо, що під латиньскою конбисториєю оставили в сім часі майже всі школи головні і тривіальні, в котрих пляни наук були управидьнені, дотация учителів, хо­

тяй мала, однак запевнена, а під рускою конси­

сториєю оставала одна школа головна, деякі тривіяльні, та майже всі парохіяльні по найбіль­

шій части без будинків, управильнених дотаций учительских, а через се без сил учительских.

Головне змаганє консисториї звернене є на пе­

реведене орґанїзациї шкіл парафіяльних, пере­

творене їх на тривіяльні а також ревіндикацию шкіл тривіальних зпід латиньскої консисториї в тих місточках, де є більшість населеня гр.-кат.

обряду, запевненні рускої мови в школах нор­

мальних і ґімназиях, підготована учителів наро­

дних і зладжене та видане відповідних підруч­

ників шкільних.

Ш к о л и г о л о в н і .

В 1848. році були школи головні в Лаврові, Дрогобичи, Ярославі, Сяноку і Самборі.

Лаврівска школа оставала під рускою кон­

систориєю, бо в справозданю старосамбірского візитатора з 8. жовтня стоїть: «Заходить пита­

не що-до головної школи в Лаврові, які рами дати науці рускої мови, яких уживати книжок, котрих предметів учити в другій мові. Прочі головні школи оставали під латиньскою конси­

сториєю, а рускої мови, яко предмету, в них не учено. Задля сего дрогобицкий візитатор шкіл примічає: «В дрогобицкій головній школі не учать нич по руски. В сій справі відносив ся

Се був опроче так само нехарний Араб, як і другі, одітий в одну лише бавовняну сорочку за всю одіж, із фезом на голові та в жовтих пантофлях. Звав ся він Гамед. Гордий з того, що роздобув для себе добичу, зараз таки осво- бодив він нас від голоти своїх собратів і щоб нас забавляти, розказав цілу свою біоґрафію.

З арабским конем узяв єго до Европи по- вномочник цирку Ренуа. Тут наш Гамед з’їздив цілу Европу і грав усякі ролї почавши від ди­

кого Неґра аж до гарно в золото і адамашки одітого нортиєра циркового. При тій нагоді, ро­

зуміє ся, виробив він собі свій погляд на Евро­

пу і европейскі відносини, пив із нами вино, курив наші циґара, а впрочім був великим ур- вителем і злодієм, — що здаєсь по єго розумі­

нні — було самою есенциєю Европейця. Яко

»Европеєць« дивив ся він з горда на своїх со­

братів і плюгавив їх у наших очех, величаючи все, що є в Европі, а ганьблячи свою рідню африканьску. По довгім волокитстві европей- скім филї морскі кинули єго знов на африкань- ске побереже і тут він живе з „драґоманьства*

т. є з провідництва усяких Евронейцїв, котрим він віддячуєсь за культуру в свій иевропей- ский“ спосіб.

Сів я на віслюка і переїхав через румови- ско побережа, на котрім валялись відпадки з до­

машнього господарства, кости і стерва псів, ко­

тів та віслюків і такі иньші річи, дуже милі для нашого европейского запаху.

Входимо під міські ворота. СторожЗ з кри-

до консисториї, що на підставі декрету краєвої президиї з 29. м ая 1848 ч. 7079 повинно ся учити і рускої мови. В Дрогобичи є о разів тілько рускої молодежп, ніж так званої поль- скої. котра властиво є також руска, а лише ла- тиньского обряду і уживає рускої мови. Нема перешкоди введеня в сій школї викладової ру­

скої мови у всіх трех класах, бо учителі оо. Ва- силияни можуть в сій мові учити. Ш кола ся підлягає латиньскій консисториї, а латиньский надзорець шкільний дбає лишень о польску мо­

ву, а введеню рускої сунротивляв би ся.

В ярославскій школі не учено рівнож по руски, бож читаємо: «Треба бажати, аби в низ- ших клясах сеї школи учено по руски, бо там є більше дїтий руских, чим польских.

Про сяніцку школу не маємо даних.

В самбірскій школі були установлені учи­

телі рускої мови, але як виражавсь візитатор, лише фігуранти, що нич по руски не учили.

На се жалуєсь в справозданю з 10. падо­

листа 1848, що латиньска консисторйя усунула з польских шкіл науку рускої мови Ділком, дальше каже . . . . іменують до науки рускої мо­

ви таких учителів, що не мають понятя о ній а фігурують з назви, яко учителі' рускої мови.

Ж адає, аби учителів рускої мови іменувала гр.- кат. консистория, аби установлено по ґімназиях і школах головних сносібних учителів рускої мови, а надзирателї шкільні надзирали їх науку, та щоби власть політична їх вспирала, бо ина- кше се розпорядженє останесь мертвою буквою.

З сего бачимо, що Русини не мали жадно­

го впливу на школи головні, в Дрогобичи стре­

міли до введеня викладової рускої мови, опира­

ючись на згаданім розпоряджешо, в других же місцях, аби введено науку рускої мови, яко предмету.

(Дальше буде).

З бразилїйскої України

Ж ал ь і сум бере, коли приглянемо ся, як мало у нас людий, спосібних до діла, на яких можна би числити і на яких можна би спустити ся. «Параньский комітет*, який старав ся всі­

ма силами о призбиране средств і вибір чоло­

віка, якого міг би післати до Парани задля ши- реня иросьніти і зміцненя орґанїзациї між та- мошними Русинами, стрітив великий завід.

Мимо довгого і старанного шуканя, коли оста­

точно думав, що натрафив на найліпшу люди­

ну) вже по дуже короткім часі мусить пере- сьвідчити ся, що зробив як найгірший вибір, посилаючи туди п. Стефана Ііетрицкого.

Про п. Стрфана Петрицкого комітет не міг богато знати, бо він, як неукінчений медик, за­

робляв на житє тут у Львові удержуванєм «сту- вою шаблюкою через плече та з кривим маке- роньским ятаганом за поясом стоїть при вході на варті'. Ворота деревині набиті цьвяками, спо­

рохнявілі. Зі склеплїня лупить ся тинкованє, му­

ри крушать ся. Ті білі і ясніючі мури показу, ють ся з близька «руїною*. Руїна з верха, руїна в середині.

У тих руїнах сидять повагом Араби, одіті в білі кафтани, як мумії, закостенілі в своїх по­

нятих давної давнини. Все дише минувшостию.

Було та загуло’ Стареччина і упадок — то знамя Танґера, та в прочім і цілої давної магомедань- ско-арабскої культури.

— »\Уаз ібі Ніг еіп ІїпІегзсЬіесІ гм’ізсЬеп еіпеш Вегіінег ипсі еіпеш С оп£опе§ег?« — ві- дозвав ся до мене мій Гамед, європеїзований Араб. <

— «Бег Вегііпег Ігіпкі сіеп СЬхуаггеп (Ка(Те) ипсі сіег К е^ег ігіззі сіеп ХУеіззеп* — відказав сам і вишкірив свої зуби.

— Мій Гамед присвоїв собі европейску нї- мецку культуру, вглубившись навіть в нїмецкі

»\У іи-и«, — подумав я собі, глянувши на свого злодюжку, котрий тут нишаєть ся бути у своїй земли свого рода «Киїїигігііуег-ом*.

Вузка вуличка брукована сторчасти.ми рі- няками, знимає ся в гору серед високих та об­

дертих мурів. Ні одного вікна не видно — а яке попаде ся, то й те закратоване. На вулици так тісно, що ледви два отерхані віслюки можуть обминути ся.

(Дальше буде).

денцкого інституту» і держав ся здалека від ширшої арени громадяньского житя. Про єго у нїверситетскі часи у Відня могли би знати д е­

що хиба єго товариші, але сї от, як товариші—

воліли змовчати. Комітет видко поводив ся тим зглядом,

щ о

братя п. Петрицкого є всі щирими і жертвуючими ся патріотами, тож чейже і пан Стефан не відлетів далеко від родинної яблін- ки. Тим часом п. Стефан поїхав за кріваво зі­

браний гріш комітету до Бразилії, зробив ся там доктором, і робить інтереси на дарованих Бразилія нам книжках, а що найгірше, ще і ки- ринить тамошній орґанїзациї під покришкою свого псевдо-радикалїзму. Але оставлю слово самим Бразилїйцям.

Недавно тому помістив був п. Петрицкий в курітибскій Оагеї-ї роїзк-ій письмо (яке ми подали свого часу), з підписом якогось «Іван­

кова». Се письмо, коли не власноручно писав, то диктував п. Петрицкий. як се видно по стилю і

• по змісті, і тепер в згаданій ґазетї одержав до­

садну відповідь:

Шановний Пане Редакторе!

Користаючп з ласкавої заяви Ш. Редакциї в нослїднім числі, маємо честь прислати до л а ­ скавого уміщеня, шо слідує:

Ми Русини замешкалі в Курітибі і околиці, по перечитаню в послїднім числї С агеї и Роїзк-ої статі, підписаної Дмитром Іванковом, протесту­

ємо против цілого змісту сего письма, уважаючи тогож Дмитра Іванкова негідним носити імя Ру­

сина. Висказуємо слова обуреня так пі шиеаному під сею статею, як також моральному цькунов'и тих неправдивих калюмнїй п. Петрицкому, титу- луючому ся делєґатом нашої матерп Руси-Укра- їни. Уважаємо неможливим, щоби наші’ братя з за тисяча .уціль прислали нам до помочи в нашій , орґанїзациї чоловіка, який одним замахом хоче знищити всьо, що ми дотепер в чужім краю зро­

били після великих трудів, який одним копненем хоче нас розбити і наразити пас на посьміховиско других. Протестуємо против негідних закидів, зроблених оо. Василиянам, які для нас посьвя- чували ся і з нараженєм житя змагали ся нас згуртувати і зорґанїзувати. Протестуємо против закидів поставлених о. Ензимі; уважаючи єго чоловіком цілим серцем відданим нашій рускій справі, і працюючим лише для неї. Прийміть там Отці, що по тяжкій праці над нами, по праці безкористній виїхалисьте до рідного краю, честь і признане від нас, Русинів за вашу шляхотну діяльність п а ї нами. Честь Вам!

Іван Купчак, Юда Прокіп, Григорий Бикай- ко, Іван Коцюмбас, Василь Касогуба, Стефан Родачиньский, Іван Кутний, Юрко Когут, Іван Куловский, Павло Найда, Семен Максимів, Иосиф Неґас, Іван Яичишин, Андрій Будний, Яків Ка- ровець, Микола Тризук, Тимко Купчак, Семко

У В А Г И :

*) Моґреб значить по арабски: захід сонця.

Імя те прикладає ся до всіх арабских пб сідань на заході сонця, як Туніс, Альжір, Мароко.

2) Танґер, найбільша пристань султанату Мароко, лежить над вузиною Ґібральтарскою, числить більше 20-ти тисяч жителів, має без- посередну комунїкацию з Ґібральтаром, Марси­

лією, Гамбургом і Льондоном. Урядують тут европейскі конзулї, а недбалий султан не уміє вихіснувати знаменитого положена що-до стра­

тегії.

Першою столицею султанату є місто Ма­

роко (славний виріб сафіянової шкіри «марокі- но«), числить 50.000 мешканців, другою Фез, що має 100.000 жителів. Колись побіч Меки мав він найперше значінє для магомеданьского сьвіта, від половини Х\Т-го ст. починає ся єго упадок.

На Буковині в многих околицях носять жінки під білим завоєм, коло дому то і без завою червоні турецкі колнаки, фези — отже виріб шайок «фезів» пішов власне з міста Фез.

Султанат Мароко, старинна Мавританія, за­

для суспільно-політичних відносин, через нена­

висть до хрнстияньства і культури, своїм вар­

варством представляє тип зацофаного Орієнту.

Се і є одиноке побереже африканьске, що не підлягає евроиейским виливам. Простір краю приймають на 800.000 км.*, хоч впрочім границя південна від Сагари не дасть ся постійно і до­

кладно означити, мішане населене числять на

Василиків, Іван Купчак. Михайло Шалковский, Іван Клюк.

(Дальше буде).

Н о в и н к и .

— Календар. В п я т н и ц ю : гр.-кат. Чуда Ми­

хайла; рим.-кат Януария. — В с у б о т у : гр.-кат.

Созонта муч.; рим.-кат. Евстахия.

— Памятайте, Братя, на місию до Канади!

— Хлїборобскі страйки перед судом Дня 2.

вересня с. р. відбула ся перед звич. трибуналом в Т е р н о п о л я карна розправа против Павла Николина з Дрогичівки, обжалованого о злочин з § 99 з. к. за небезпечну погрозу звернену про­

тив війта.

В акті обжалованя так описана інкриміно­

вана подія: Дня 27. липня 1902, коли прибуло війско до Дрогичівки, щоби стерегти порядок і публнчне безиеченьство, занятий був війт мі­

сцевий Василь ІІавлюк вншукуванєм відповідних кватир, і коли прийшов до хати, обжалованого Павла Николина і заявив єму, що в єго хаті кілька вояків розкватирує ся — обжалований маючи вже від давнішнє злість до Василя Па­

влюка і хотячи набавити єго страху і непокою, почав єго зневажати словно і грозити, що по відході' війска з села постарає ся, щоби Васи- леви Павлюкови «зробили конець». — Обжало­

ваного боронив адв. д-р Данилович. При розпра ві переслухано одного тілько сьвідка, а се війта Василя Павлюка і відчитано зізнаня 5 сьвідків По переведеню розправи увільнив трибунал об- яіал. Павла Николина бід всякої вини і кари.

Перед звичайним трибуналом окружного су­

ду в Т е р п о п о л и відбула ся дня 2. вересня с.

р

карна розправа против 16 селян-страйкарів з Кошляк збаражского повіту. Вісім з них, а то 1) Іван Поручник, 2) Василь Бучиньский, 3) Іль- ко Рудик, 4) Теодор Штогрин, 5) Авґу^т ІІідгір- ский, 6) Іван Щ евбатюк, 7 ’ А. Прон ізюк і 8) Ілько Малишевский — були обжаловані о зло­

чин з § 81 з. к. сповнений через насильний опір жандармові! і войску; дальших вісім, а то 9) Демко Канїй, 10) Иосиф Багалюк, 11) Петро Фед- чук, 12) Іван Крисоватий, 13) Іван Чорний, 14) Іван Лотоцкий, 15) Микита Ваврук, 16) Іван Де- берчак були обжаловані о провину збіговища з § 279 і 283 з. к.

Акт обжалованя представляє сї події в от- сей епосіб: Підчас хлїборобекого страйку в Гни­

лицях треба було спровадити робітників на лан з сусїдних сіл: Пальчинець і Просовець. З Паль- чинець повернули післанцї з нічим, бо з тамош - них людий ніхто не хотів наняти ся до роботи на ла її в Гнилицях. Для охорони людий з Про­

совець, що їх мали спровадити, вислано ц. к.

жандарма Михайла Березницкого і н.іютон 55.

ц. п. під командою поручника Едварда Дева. В Просівцях однак ніхто добровільно до роботи на

л а н і н

Гнилицях не зголосив ся і доперва з по­

воротом взято робітників з Токів, а тих було всего десять. — На першім возі їхав поручник Дев з жандармом, на другім робітники, на даль­

ших трох вояки асистенциї. Вже по дорозі в То­

ках стрічали ся з познакаминевдоволеня селян, а в Кошляках на кінци села населене збитою 1 9 * */2 мілїона, пануюча мова арабска. Північно- : західна часть краю то найкрасша земля пінніч- I ної Африки, з нанлагіднїйшим на куди земскій підсонєм: високий Атляс задерж ує південні са- гарскі вітри, а атлянтийский океан холодить спеку — лісистий, снігом вкритий Атляс не дає висихати рікам. З а те південна часть краю своїм характером належить вже до сагарскої пущі.

Зем ля мароканьского краю мимо занедба­

на є дуже плодовита і пригожа для рільництва і скот веде ся: мароканьскі коні трохи не такі гарні як арабскі, славні і вівці. Що-до проми­

слу, згадати ще треба виріб сафіяну (від міста Сафі). Гірництво не розвиває ся, бо розкопувати землю строго заборонено. Найгірше занедбана комунікация: там на старий лад іде все кара- ваною, а шляхів битих, зелїзниць, почт і телегра­

фів нема. Не диво, що білянс султанату є кож- дого року на кілька мілїонів пасивний, пр. в 1898. р. числили довіз товарів на 40 мілїонів (за цукор, каву, промислові вироби европейскі та иньші з глубини Африки), а експорт на 35 мілїонів. Загранична торговля спочиває в руках Англичан і Французів, а краєва в руках часто сильно давлених, але богатих жидів.

3) »Могреб і є заходом в повнім слова зна­

чінні, а всеж ми, Европейцї, знаючи, що Араби розширили своє володїнє прийшовши від сходу сонця з Азиї, привикли звати єго Орієнтом, дар­

ма, що Географічно лежить він на заході.

товпор обступило переїзджаючих і дальше не пустило. їдучі робітники тиі^часом поутїкали.

Війско і жандарм ледви змогли видобути ся з товпи. Командант відділу приняв на недалекім горбку оборонну поставу і візвав зібраних се­

лян, аби розійшли ся. Коли єго кількаразових візвань не услухано, приказдв арештувати 6-ох селян, які видавали ся єму бути провідниками.

Арештовано тоді Ів. Поручника, Вас. Бучинь- ского, Ілька Рудика, Теод. ПІтогрина, Авг. Под- ґурского і Ів. Щ ербатюка. — Небавом прийшло на поміч пів компанії піхоти з комісаром ґр.

Русоцким і увязнених відведено до Нового Се­

ла. Що-до обжалованих Демка Канїя, Мосифа Багалюка, Петра Федорука, Івана Крисоватого і Івана Чорного сконстатовано, що в часї, як лю­

ди збігали ся до ескортуючих, они бігли пере­

дом і накликувала других: «Ходіть, люди, не дамо їх провадити», а се містить в собі взиванє до спільної помочи і опір против органів вла- сти. Обжаловані Іван Лотоцкий, Микита Ваврук і Ян Добчак найшовшись в гурті, не послухали кількакратного візваня жандарма, щоби розій­

тись, і з місця не уступили, що рівнож зізна- нями сьвідків сконстатовано.

До розправи покликано 6 сьвідків, а між ними комісара, поручника і жандарма. По пере­

веденій розправі трибунал засудив перших вісьмох на кару вязницї, а то Ількі Малишев- екого на 2 місяці а прочих на 6 тижнів; з даль­

ших вісьмох названих під 11, 12, 13 і 16 засу­

джено за провину збіговища по 14 днів арешту, а прочих увільнено. Обжалованих боронили др.

Данилович, др. Чикалюк і др. Розенфельд.

Дня 11. с. м. відбула ся в Тернополи к а р ­ на розправа проти 16-ох селян страйкарів з Б і­

лої Чортківскої. Два з них: Франко Ґібчиньский і Микола Кульба, яко проводирі страйку, сиділи в слідчій вязницї від 21. липня с. р. Прокурато- рия обжалувала всіх 16 ох селян о злочин пу- бличного насильства через вимушене. Акт об­

жалованя каже, що перші два проводирі ходи­

ли з товпою по сусїдних фільварках і згонили з поля женців, наслідком чого жандармерия а- реінтувала з товпи 6 осіб. — До розправи по­

кликано 11 сьвідків. Обжалованих боронили адв.

др. Данилович і А. Гриневецкий. По розправі трибунал засудив двох перших на 6 тижнів а- решту за провину збіговища і за переступ коа- лїцийного закона; 7-ох иньших на кару по 14 днів арешту, а прочих увільнив.

Дня 15. вересня ставали перед звичайним трибуналом в Тернополи селяни: Роман Шевчук, Петро Лоїк і Петро Гаврилюк з Сокиринець, об- жалувані о злочин публичного насильства через вимушене і ушкоджене чужої власности.. Обжа­

ловані сиділи цілий місяць в слїдчій вязницї.

Обжалованих боронив адв. др. Чикалюк. По пе­

реведеній розправі трибунал увільнив всіх трех обжалованих від вини і кари.

— Акция проти хлїборобских страйків. З про- вінциї одержуємо один примірник «тайної» ві­

дозви до дїдичів в справі закупна рускої брошу­

ри аґітацийної проти хлїборобских страйків. Ві­

дозва, писана по польски і заосмотрена на горі словом «роиіпе», звучить в перекладі':

«Високоповажаний Пане! Велике нещастє упало на наш край в часі сегорічних жнив. — Підюджене рускими дневниками та агітаторами мужицтво покинуло роботу, ставляючи такі ви­

сокі условини, що узгляднити їх було рішучо неможливо.

«Згідні донесеня дневників стверджують, що з рускої сторони уживає ся всіх можливих средств, аби здержати хлопів від оеїнних робіт в поли і взагалі удержати їх в тім пересьвідче- ню, що страйки є для них хосенні.

«Аби зарадити бодай вчасти рускій агіта­

цій, видаємо брошуру написану по руски, попу­

лярно і приступно, в якій поучуємо хлопів, що страйки є для них шкідні та представляємо їм страти, які могуть для них вийти зі страйку.

Ся брошура обіймає аркуш друку та дуже надає ся до розповсюдненя поміж страйкуючими, бо єсь- мо певні, що єї поважний і переконуючий тон вплине на них додатно, і буде противдїлатн ру­

скій аґітациї.

«В цїли управильненя накладу просимо нае ласкаво повідомити, кілько примірників сеї бро­

шури наміряє Високоповажаний Пан набути в цїли розповсюдненя єї межи хлопами, з надмі- ненєм, що ціну одного примірника ми .назначи­

ли на 12 сотиків.

«Брошура вийде безперечно в слідуючім тижни з друку. Ожидаємо ласкавої скорої від­

повіли під адресою: Д рукарня Щасного Бсднар- ского у Львові, Ринок ч. 9. Р. 8. Всякі замо­

влена і гроші приймає згадана друкарня; бро­

шурки висилає ся відворотною почтою і лише за попередним надісланим готівки або також за послїнлатою“.

— З Коломиї. На надзвичайних загальних збо­

рах «Коломийского Бонна» дня 13. вересня ви­

брано до Виділу: о. Н. Гриньовского головою, п. Л. Дольницкого заступ, голови, о. Курпяка діріґентом, а п. Ю. Волчуківну, п. Ст. Кульчицку, п. Ст. Михайлюка і н. Л. Винницкого членами Виділу.

— Проо. Николай Івасюк, артист-маляр, отви-