Ч. 235. Львів, Пятниця дня 18 (ЗІ.) жовтня 1902. Річник VI.
Передплата
ва >Р У С Л А Н А« впносить:
в Австриї:
на пїлліі рік . 20 кор.
на пін року 10 кор
на чверть року . 6 кор.
на місяць 1-70 кор.
За границею:
на цілий рік 16 рублів
або 36 франків
на нів року . . 8 рублів
або 1 8 -Франків
Поодиноке число но 16 сот. • Вирвеїп ми очи і душу чиї піц веш: л не возьмсш мнлости і віри не нозьмеш,
бо руске ми серпе і віра риска < — 3 Р і с л а н о в п х псальмів М. ІІІашкевпча.
Виходить у Львові що дня
крім неділь і руских сьвнт
о о ’І, год пополудня
Редакция, адмінїстрация і
експедиция »Руслана« під ч. 1.
пл.Дом6ровского(Хорунщини).Екс-
педицня місцева в А ґенциї Со-
коловского в пасаж і Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише
ва попереднє застереж ене. —
Реклимациї неопечатаві вільні
від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні
20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по
ЗО с. від стрічки.
П ос. Ґ л о м б і н ь к и й: Сеж прецінь дру-Ітера, яко нарушуючих автономію і постанови
коване. карного поступованя, а за наглостию внесена
П ос. Р о м а н ч у к : Колиб ми хотіли всі.о пос. Романчука, однак з застереженем против виволікати, що пишуть польскі студенти, до чо-1 єго централістичних тенденций; тому вносить
З державної ради.
Вчера вела ся дальша розправа над хлїбо- го-б ми дійшли!
робским страйком в Галичині. Перший заняв Такі перепалки ставали члмраз горячійши
був слово ми, а відповіді! нос. Ґломбіньркого притомні і
ПОС. др. Кос
скорі, хотяй безосновні робили прямо комічне
і виказав, як навіть правительство в тім случаю вражіне і польске Коло знаменито ними бавило І вають «шляхтичами»
не може повірити запевненим польського кола, | ся, чуючи ся впрочім вж$ безпечпим по поза- положене Визиск
подрібне голосованє над поодинокими точками сего внесена.
Конець зас дачя.
Пос. М о й с а боронив дідичів, яких нави
та представляв еї трудне є лише виїмком, але і сей що страйк викликала національна аґ.тация, а не вчерашній заяві д-ра Кербера. Бесідник виво- осуджує сторонництво бесідника. ГІольонїзациї над міру сумні аграрні відносини. Бесідник спра- дить, що рускі судні були сторонничими в страи- руского хлопа „ема, противно шляхта фундує і вляе тверджене президента міністрів що-до ви-Ікових справах, як судия Боцюрків, який не хо- ««помагав церкви. Народ так польский як і ру- сочнни платні за роботу, заявляючи, що наведе тїв допустити до згоди з дідичем. Польскі хло- ск„й хоче жити в згоді і підносити ся еконо- ні дати походять з ін ф о р м а ц ії старостів, які пи протестували на зборах против тої сторон- міЧНо, а страйковий рух мав на діли знищити знов одержали їх від більших властителів зем- иичости руских судиїв, а мимо того бути Руеи- Ь усунути тих, які до тепер з найбільшим но
ских. Поляки підсувають страйковії народні мо- ном се помагає до авансу при суді як пр. ра- ЖИТКОм працювали для добра люду і були єго тиви з огляду на власний інтерес при тій кве- дникови Бучацкому. Русини визискують дер-Щ ирим и приятелями
стиї. Народно-політична цїха страйку походить жавну ситуацию для своїх політичних цілий. По занитаню пос. Е л є н б о ґ е н а в справі лише звідтіль, що робітники є виключно Русини, Правительство є за слабке, не є рішене і відпо- інтерпеляциї що-до леґітимаций для подорожшіх а властителі Поляки або жиди. Бесідник робить відпо до обставин мусить кокетувати і пере- агентів, повідомив ще президент про зложене викиди властям, що станули по стороні великих справляти з ріжними найскрайнїйшими сторон-Нгос. Герольдом мандату до буджетової комісиї земских властителів па некористь страйкуючих ництвами. Такі міжнародні відносини є корисні ; замкнув засїданє о год 5 72 нечером Слїдую- і кінчить словами: Не хочемо жадних страйків, для руских панів. Они мають сильного союзнії- че за сїцапє нині рано
але коли страйк повторить ся, будемо уважати ка в пруекім иравптельстві і гакатистичній си- нашим обовязком зорганізувати угнетених робі- стемі та гакатистичній чраеї нїмецкій і австрий- тпиків і запобігати надужитям, яких допускають скій, яка розповсюдшоючи брехливі і перекру- ся політичні власти, котрих укараня ми домагаємо непі вісти, зуміла знатну часті, публичної опівїї ся. ( О п л е с к и ) . в Австриї настроїти некорисно для Поляків. Бе-
Пос. Ґломбіньский
сїдник наводить д-ра Франка і Романа Сембра- забирае слово як польский демократ і зразу товича, як головних моторів сеї політики. З дру- стнерджує національний характер хліборобського гої-ж сторони Русини числили на поміч поль- страйку. Так попереджаюча сецесия з унїверси- ского хлопа та нольских опозицийних сторон тету, як і пізнїиший хлїборобскй страйк суть
дї
-
іеицтв
і людової партій, на їх антагонізм зі лом народного руского комітету. ( Ж и в і п р о - станьчиками, але перечислили ся, бо польский
в р а д і д е р ж а в н ій . ПРОМОВА пос. БАРВІНЬСКОГО.
Висока Палато!
Заким приступлю до властивих виводів, т е с т и Р у с и н і в ) . Бесідник вказує на с та тю р л о и виступив рішучо против Русинів, а демо-1 нехай мені буде вільно розібрати бодай кілько- д-ра Франка в Ь іе 2еіі, де накликує ся до пере- крити готові покласти ціле майно і свої голови ма словами гадки пана сопіга-бесідника, я- несеня ірляндскої системи страйку і бойкоту на в обороні польскої справи у східній Галичині, кий промовляв в сій дебеті. Сьмів бим вказати галицкий ґрунт. В дальшім ході серед живих Навіть «сьвячених ножів» не настрашать ся! А на те, що внесене поставлене паном Романчу- протестів Русинів, проф. Ґломбіньский знов 3 - також зі сторони людового сторонництва бесід- ком стремить до сего, щоби оснувати руский ставляє у причинову звязь унїверснтетску сеце- ник уцоважиений заявити, що так само як дру- університет, а до часу єго активована, щоби сию і хліборобский страйк. Платня за працю гі польскі сторонництва і оно з обуренєм відпи- при львівскім університеті системізовано пара- мусить бути в Галичині низша, бо єі економічні рає замах на єдність краю і не допустить до лєльні і рівно дотовані рускі катедри з рускою обставини є гірші чим в инших краях. Дальше розриву народового організму польского. викладоню мовою.
виводить яко суспільний економіст — що пла- Яким ненависним дух л і пашіла вся про- Тож коли пан сопіга-бесїдннк перехо- тня мусить бути низша тимбільше, що руский мова пос. Ґломбшьского, можна осудити з єго дать над рускою літературою з усяким легко- хлоп не має єще розвинених потреб і живить ся кінцевих слів; які наводимо докладнїйше: важенєм та твердить, що ми жадаємо чогось головно картофлею. Руский хлоп є лінивий, без- «Чорні хмари перетягнули над нашим не- через ніч, щось хочемо витрясти з рукава, то чинний, безнастанно жалує ся, слухає радо про щасливим краєм, понеже провід руских сторон-) се можу наиклеймити лиш як просту видумку, розділ Грунтів, про страйки і бойкоти, а польский ництв висмикнув ся розумним головам і, як онн Також буду мати нагоду заняти ся поглядами працює з енергією для себе і родини. І тому самі признають, а також руский митрополит пана сопіга бесідника єще в ході моїх даль- більп а власність у східній Галичині прийшла признав в пастнрскім посланню, спочиває в ру- ших виводів.
майже до руїни. ( Д а ш и н ь с к и й : Б о з г р и в а- ках академічної молодіжи. Називають їх найдо- Висока палато! Пробуджене та зріст націо- ю т ь с я в Ж о к е й - к л ю б і). Неправда, се мо- кратамн, а они самі називають себе гайдамака- пальної самосьнідомости поодиноких народів же було колись, але тепер біл; шість навіть не Iми- Се назва славних опришків (Ббзем’ісіїїе) І Австриї виплекало бажане за основанєм народ- в силі жити після стану. Бесідник розводить ся 3 кінця 18. столітя. Они обожають сумної слави них огнищ науки і заряд гіросьвітний мусів на- ширше про економічний упадок великої власно- героїв, які підпалювали міста, вирізувала ме- слідком сих відступити поволи від становиска, стн в Галичині і полемізує з Романчуком та шканців, не шануючи жінок і дїтий. Причиною що загальною научною мовою є нїмецка та му- Дашиньским що-до височини платні за роботу- сего здичіня рускої молодіжи добачує бесідник С1В заспокоїти потреби ненїмецких народів Ав- Внвязує ся формальний дияльоґ межи згадани- в односторонности новочасноі рускої літератури стриї на поли науковім. Наслідком сего був ро
ми послами а бесідником з живими протестами. та в односторонности рускоі традициї*. Дальше звій і викінчене середного шкільництва на на- ГІричину страйку добачує бесідник не в еконо-1 показує почтові картки з ілюстрациями гайда-1 ціональних основах, а з розвоєм національних мічнііі квестиї, але в аґітациї за поділом землі -маків, де Ґонта ріже своїх дїтий та обвинює середних шкіл підніс ся в послїдних десятках та відбудованєм україньскої держави. Сю першу руских політиків, що они в краю ідуть тою са- лїт чим раз дужше оклик за утвореним націо- точку змінила радикальна партия о стілько, що мою дорогою, а тут в державній раді хочуть вальних університетів.
жадає квоти 150 мілїонїв в 10 ратах на викупно |ЩЄ з того осягнути користи. Вкінци кінчить Сі змаганя довели до польонїзациї краків- більшої власностн і розділ тих Грунтів між рус- апельом до палати і нравительства, щоби допо- ского і львівского університетів, до основаня ких хлопів, а другу точку пропагують рускі сту- могли упромисловити Галичину, бо се важний І ческого університету в Празі і хорвацкого в За- денти в своїх виданях і брошурках, з яких бе- ринок збути для австрййских промисловців. гребі. Але також инші славяньскі народи вже сїдник наводить ріжні цитати. Відтак заняв слово відчувають потребу основаня своїх власних осе-
Гіос. Д а ш и н ь с к и й : Фуй, се денунцп-
чесний посол Фідлєр
редків наукового образованя і праці на націо-
яция. І і заявив ся проти внесень Дашиньского і Врай-1 пальній почві, іменно Словінці домагають ся о-
2
снованя словіньского університету в Люблянї, Чехи основана другого чесного університету в Моравії, а Русини основаня руского університету
у Львові.
Отже проти тих культурних змагань ру
ского народа виступають з аргументами, які треба назва і и що найменше чудними і нестій- нпми. І так приміром також в сій високій па
латі в біжучім році при дебатї над правитель- ственним внесенем міністерства просьвіти по
ставив був сей сам пан сопіга-бесїдник зо всім безосновне тверджене, що руска літерату
ра почала ся доперва в році 184-8, виданєм к а зок. Тож коли мужі, що мають гадку служити науці і правді, виявляють таке незнане відносин, чого можна жадати від ширших верств населе- ня, які прецінь не жиють з Русинами в однім краю і не мають обовязку докладнїйше ступлю
вати обставини руского народа? Коли згадано
му нану професоровії такі твори, як виходячі в нїмецкім перекладі: Славяньска історпя літера
тури Пиніна і Спасовича, енцикльопедия Ерша і Ґрубера і др. не були доступні, то нехай би був чогось ліпшого довідав ся бодай з популярної енцикльопедиї «Мацєржи Польскої*, де появила ся статя про руску літературу з руки єго уря
дового товариша.
В сей спосіб кидають між загал на незна
нні та несьвідомости оперті погляди та клей- млять руску мову і Літературу невиробленою та
неспосібною для науки, рускии нарід . .. ТІ
■ , а„„,ч чо змісті. Не можна обігнати ся від до праці та неспосібним до образованя, який не
в силі приняти висшої культури і виславляють ™ «Ромова є вислїдом конвенцій з Поляками, домаганє за основанєм рїского університету за- які під загрозою відмови свого підпертя в пар- вчасним та неоправданим. Але хто осуджує ляментї, якого у тих непевних часах правитель- культурний розвій руского народа без упередже- ство так дуже потребує, римогли на президент, ня і на підставі наукових дослідів, сей мусить міністрів таке неприхильне осуджене галицких прийти до зовсім відмінного переконаня. страйків перед лицем віденьского парламенту.
Заледви приняли Русини християньство Тому то і вражінє єї, хотяй було немиле для при кінці. X. віку, як вже коло половини XI. Русинів, однак в жаднім разі не деирнмуюче.
столїтя виступили иисателї, які виказують нову ! На вступі др. Кербер зазначив, що хотяй цїху ідей і штуки зображуваня. З того часу по в цілім руху страйковім на першім плянї стоя- ходить також книга законів Руска Правда, зла- ло питане винагороди за працю, то однак иолї- джена великим київским князем Ярославом, тична аґітацня відограла тут немаловажну ро- підчас коли подібна книга повстала в Польщи лю. Умовини що до праці в тім краю ще по та в Сербії доперва в XIV. столїтю. части натриярхальні. Нагоди до праці мало, ро-
В XII. столїтю маємо вже знатну анналїти- бучих сил богато, наслідком чого плата мала, ку, назву лише Нестора і єго наслїдників і мо- Після зібраних дат виносить она від 40 сот. до жемо взагалі виказати знатне богатство хронік, і к ( С л у х а й т е ! С л у х а й т е ! ) . Безперечно між якими галицко-волиньска є єдиною в своїм така плата нечувано низька, а зрозуміє ся її роді,
СВОЇМ, ЖИВИМ, В ТОНІ ЛЮДОВОЇ
поезиї дер- ще ліпше, коли зважить ся, що літр молока жаним представленим, дальше героїчна епопея коштує там 8 сот., метричний сотнар картофель про виправу князя Ігоря, великої поетичної вар- 2 К, з другої-ж сторони коли узгляднить ся, що тости, яку иереложено майже на всі еврогіейскі вимоги від робітника та видатність єго праці
мови. далеко не дорівнують звичайній мірі в инших
Правда, що після страшного нападу Іата- Краях Ц[Ла надія робітника в жнивах, бо тоді рів так вчасно вибуяла література прийшла до зарОбок для него найбільший: 10 ий, 11-ий, упадку, але єї зародки були такі сильні, що пі- ]2_ий спін або в готівці 1 до 4 К Заробок в сля здобути більшої части руских князівств Ли- натурі дає переважно висше мінімум праці. Ро- твою, прийшла до неї руска культура разом з бітники зголошують ся наперед, часто вже в християньством, так що Литва і литовска кня- зимі, хотяй до роботи ставати не конче мусять, зївска династия зовсім були зрущили ся. Через Працьодавцї розпоряджають робочими силами злуку Литви і приналежних до неї руских кня- піддостатком. Та змаганям о підвисшенє плати зївств з Польщею, стала Польща сьвітовою дер- тодї так довго нротивити ся, доки сей рух іде
жавою. законною- дорогою. І дійсно в численних случа-
Хотяй в Польщи безнастанно проклямова- ях плату иідвисшено, чим справу поладнано на но засаду свободи віри, стїснювано Русинів довший час. Се тим більше пожадане, що ина- чим-раз більше в їх політичних правах, що да- кше властителі дібр можуть 'заосмотрити ся в ло притоку до довгих та завзятих козацких во- рільничі машини, а то відняло би многим ру- єн та стрясло републику в єї основах. Польщі, Кам заробок. Такий оборот (Пернерсторфер: Се яка находила ся в руках магнатів (крулєвєнга,: неможливе! Кербер: Позвольте докінчити рече- як каже Шайноха), недоставало зрозуміня одно- нє!) не був би кррисний для краю, де промисл го услівя, іменно рівноправності! національно- розвинений слабо, між тим як і за границею стий і віроісповідань. Руску шляхту відчужено
від народа і спольонїзовано, а се ще більше скріпило маловаженє Поляків супроти руского
»хлопского народа*.
Однак помимо сего, з відродженєм наук в західній Европі, прийшло до нового розцьвіту рускої культури в XVI. і XVI. столїтях через незвичайно плодоносну діяльність церковних брацтв, які оснували знатне число шкіл, між якими широко славного була висша школа львівского Ставропнгійского брацтва та висша школа в Київі на правім, а не на лівім березі Дніпра, як твердив пан професор, яку перемі
нив був митрополит Могила в XVIII. віку на академію після взірця парискої висшої школи.
Київска академія була першою висілою школою Русинів, а єї діяльність занимає важне місце в істориї рускої просьвіти. Се були свого часу
подажа праці значно зменшила ся (П е р е р и- в а н я ) . Атже в сім році спроваджено 178 жни- вярок і 5.400 чужих робітників, наслідком чого місцеве населене втратило около пів мілїона зр.
зарібку. Власти вже самі дбають о залагоду спорів між робітниками а працьодавцями. Щож коли сегорічному рухови страйковому політична аґітация надала непожаданийнапрям ( Г о л о с н і п р о т е с т и ) . Не лише партийні дневники, але й специяльні брошури внесли до страйку за- краску національну і радикальну. Про ті брошу
ри поговорю при иншій нагоді, тепер зазначу лише, що молоді агітатори, переважно студенти, ширили між народом неімовірні толки, які до
вели до найповажнїйших заворушень а навіть бійок. Що правда, дневникарскі описи тих з а ворушень були сильно пересолені. Одні добачи
ли більшу небезпеку, чим она була на ділі, дру- изначні огнища гуманізму, особливо відгривав ’ гі, особливо провідники робітників виділи за в сих школах грецкии елемент важну ролю і єго подавали люди, як учений Грек Арсенїй, єрарх Никифор, Кирило Лукарий і др., однак пізнїйше він мусів уступити латинізмові! в шко
лі. Культурний розцьвіт руского народа в тім періоді є тим замітнїйший, що єго викликала самостійна, власна діяльність горожаньскої су
спільності! серед найтяжших обставин.
Також підчас козацких воєн не занехали Русини своїх культурних змагань в прямій про- тивности до звісного висказу: „іпіег а г т а віїепі т и з а е “. Духовим овочем сих воєнних ча ів тре ба вважати руску народну епопею, історичні ду
ми, які є одною з найзамітнїиших і найгарнїй- ших появ всеї славяпьскої людової поезиї, яку також нїмецким читачам вчинив доступною Бо- денштет своїм знаменитим перекладом під титу
лом «Поетична Україна* (Ш тутґарт 1874). Вла
сне се є замітне, що козацький гетьман Вигов- ский в мирових условинах з Польщею зажадав основаня руских університетів на Україні.
(Конець буде).
Промова лос. Кербера
хоть і як она є некорисною для вислїду хлїбо- робских страйків, є о стілько знаменною, що пропустивши єї в справоздашо з державної ра- тяжким ди> х<>чемо подати тепер єї бодай в новнїйшім вражіня, що
богато насильства із сторони сильнїйших. Ре- зервове становище цивільних органів не завсїди вийшло гаразд. Треба було ужити помочи вій- скової, котра зовсім не проявила ся в такім виді, як се підношено в описах. Фактом є, що поведене командантів війскової підмоги заслу- гує на повне признане ( Г о л о с и о б у р е н я і п р и т а к у в а н є). Всякі заміти против армії пересадні тим більше, що в розрухах нікого не убито.
По тих загальних виводах бесідник перехо
дить до поодиноких подій страйкового руху і опираючись на інфпрмациях польскої гакати, вірно в її дусі обговорює по черзі повіти, де прийшло до мнимих ексцесів із сторони робіт
ників. Тут повторив др. Кербер за >панї-маткою*
описи всяких погроз, насильств, безправств роз- гуканих страйкарів, пролив слезу над шкодами, які потерпіли властителі дібр в збіжу та інвен
тарі! від злобних рук, розповів про сензацпйні облоги дворів, котрі мало-що не упали жертвою пожежі та зрівнаня з землею... Робітники ата
кували навіть війско, не мовлячи вже про поби
ване тих, що не хотіли прилучити ся до страй
ку, або приходили з чужих сторін на роботу.
Пос. Романчук закидує деяким старостам, що видали розпорядженя незгідні з постановами коаліцийного закони, голосячи народови, немов то домаганє висшої плати недозволене. Се не
правда. Старости вказували лиш на те, що ужи
ване деяких примусі вих средств, террору не до
пускає закон. Розпорядженя старостів були доко
нечні для удержаня порядку і спокою. Дальше простує бесідник описи поодиноких подій, зо бражених пос. Романчуком. Йосифівка лежить в повіті чортківскім а не борщівскім. Страйка
рів, числом 137, увязнено, бо не допускали до праці спроваджених Гуцулів і ставили опіржан- дармериї. Поміщено їх в сухій шогіі, дано їсти.
На питане комісари, чи з ними зле поводжено ся, не піднесли ніяких жалоб. Сковано лише тих, що занадто гороїжили ся. Донесеня дневників, що многі арештовані мліли або тяж ко занепа
дали, неправдиві В Золочеві переслухано всіх безпроволочно, почім 123 випущено на волю, лиш 14 задержано у вязници. Взагалі описи пос. Рбманчука пересадні, війско було потрібне, поводило ся людяно, арештованим не збувало на нічім.
Пос. Брайтер сказав тут, що в селі Базарі війско добуло ся аж до церкви, щоби арештува
ти людий. То неправда. Селяни зібрали ся під церквою, били- в дзвони і мимо приказу коміса
ри не хотіли розійти ся. В додатку стали кида
ти камінєм на кавалєрию. Не дивота, що війско мусїло силою їх розігнати, але до церкви не до
бувало ся зовсім. — Після слів нос. Брайтера, управитель дібр в Гаях коло Львова мав розпи
ти селян 7-ма бочками пива і 2-ма куфами го- рівки в тій цїли, щоби ліпше розправили ся із страйкарями. Се неправда, заряджене слідство не викрило того зовсім. Противно, страйкарі са
мі запінили угощених робітників. — Дальше жа- луєсь пос. Брайтер, що комісар Єловіцкий аре
штував в Ж уравниках та Зухоричах цілу ватагу селян лише за те, що виблрали Брайтера послом- І то розминає ся з правдою. В повисших селах функціонував не комісар Єловіцкий але Тибінка, а деж би сей чогось подібного допустив ся. — В Перемишлянах мав староста викинути селян за двері та грубо їх поганьбити за те, що прий
шли до него просити о залагоду страйку. Той заміт пос. Брайтера збив сам пос. Романчук, внчисляючн між урядниками, що тягнули в страй
кових спорах все за угодою, також старосту пе- ремишляньского. — Говорив також пос. Брайтер, що в Якторові мали гузари рубати шаблями се
лян, а одного навіть убили. Між тим стверджено урядово, що річ має ся инакше. Гузари напира
ли на селян, бо не лише не хотіли сховати ся до хат, але навіть чіпали ся вояків, стягали їх за ноги з коний... Деякі кидали камінєм. Оружє мусїло ся на селян ужити, та неправда, щоби когось тяжко поранено, або навіть убито. (Голо
си: А С к о ч и . і ї с ? ) Хто одержав легкі рани, вже вилічив ся, а один селянин (Франко Скочи- лїс) умер не від каліцтва, лиш наслідком сонїч- ного удару при цільній роботі. Єго смерть не стоїть в ніякій звязи з шаржою гузарів. — Річ певна, що так само неправда, мовто в Ольша- ници манено селян підступом до дому властите
ля дібр, де їх масами арештовано, або мовто в
в