Nad Buhom i Narwoju: ukraińskie pismo Podlasia 2018 nr 6 (160)

(1)

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 6/2018

1

(2)

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 6/2018 2

(3)

1

nadbuhom.pl e-mail: nadbuhom@nadbuhom.pl ul. Ogrodowa 13, skr. poczt. 77, 17-100 Bielsk Podlaski, tel. (+48)502565547

№ 6 (160) Листопад – Грудень 2018  Nr 6 (160) Listopad – Grudzień 2018

Druk: Andare Studio Graﬁki i Reklamy, ul. Senatorska 40/91, 00-095 Warszawa. Nakład: 1600 egz.

Український часопис Підляшшя

„Над Бугом і Нарвою”

Видавець: Союз українців Підляшшя

ul. Ogrodowa 13, 17-100 Bielsk Podlaski, tel/fax 85-730-25-23 www.zup.org.pl E-mail: biuro@zup.org.pl

Зреалізовано завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

Редакція: Андрій Давидюк, Юрій Гаврилюк (головний редак- тор), Андрій Єкатеринчук, Людмила Лабович. Співпрацівники редакції: Іван Киризюк, Христина Костевич, Агнешка Парфі- нюк, Микола Рощенко, Славомир Савчук, Леокадія Саєвич, Ми- рослав Степанюк, Єлизавета Томчук.

Не всі думки висловлені на сторінках нашого часопису віддзер- калюють погляди редакції. Не замовлених матеріалів не повер- таємо. Редакція залишає за собою право редагувати, скорочувати тексти та змінювати заголовки. За зміст поміщених реклам та ого- лошень редакція не відповідає.

Річна передплата на території Польщі коштує 50,00 зл. Річна пе- редплата з-за кордону – рівновартість 35 доларів США (звичай- ною поштою) або 50 доларів США (летунською поштою). Банк.

рахунок видавця: Związek Ukraińców Podlasia, Bank Pekao S.A., nr 41 1240 5253 1111 0000 5712 5402.

Ukraińskie pismo Podlasia

„Nad Buhom i Narwoju”

Wydawca: Związek Ukraińców Podlasia

ul. Ogrodowa 13, 17-100 Bielsk Podlaski, tel/fax 85-730-25-23 www.zup.org.pl E-mail: biuro@zup.org.pl

Zrealizowano dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrz- nych i Administracji.

Redakcja: Andrzej Dawidziuk, Jurij Hawryluk (Jerzy Gawryluk – red.

nacz.), Andrzej Jekaterynczuk, Ludmiła Łabowicz. Współpracownicy redakcji: Jan Kiryziuk, Krystyna Kościewicz, Agnieszka Parﬁeniuk, Mikołaj Roszczenko, Leokadia Sajewicz, Sławomir Sawczuk, Mirosław Stepaniuk, Elżbieta Tomczuk.

Nie wszystkie opinie wyrażone na łamach naszego czasopisma wy- rażają poglądy redakcji. Materiałów nie zamówionych redakcja nie zwraca i zastrzega sobie prawo ich redagowania, skracania oraz zmia- ny tytułów. Redakcja nie ponosi odpowiedzialności za treść zamiesz- czonych reklam i ogłoszeń.

Roczna prenumerata krajowa kosztuje 50.00 zł (w przypadku prenumera- ty za okres krótszy ilość numerów należy pomnożyć przez 8.50 zł). Rocz- na prenumerata zagraniczna – równowartość 35 USD (poczta zwykła) lub 50 USD (poczta lotnicza). Rachunek bankowy: Związek Ukraińców Pod- lasia, Bank Pekao S.A., nr 41 1240 5253 1111 0000 5712 5402.

Ю. Гаврилюк, На Пудляши – назви наши! ... 2 С. Савчук, На Підляшші – осіннє свято

української культури ... 3 Л. Лабович, Білостоцькі акценти

«Підляської осені» ... 6 Г. Купріянович, Вже друга

підляська конференція... ... 8 Л. Лабович, На підляській політичній сцені ... 14 Ю. Плєва, Щaслiви чoлoвi^eк ... 20 Ю. Гаврилюк, I по-нашому Господові співаємо! ... 21 З українською класичною музикою – у світ!

Розмова зі співаком Павлом Пецушком ... 25 М. Рощенко, Підляського роду...

50-річчя доктора Григорія Купріяновича ... 30 L. Łabowicz, Gwary – nasze

(niechciane?) bogactwo ... 35 Ю. Гаврилюк, Мово наша ... 37 A. Stefaniuk, Wspomnienia chłopca

z akcji „Wisła” ... 38 Ю. Г., На Пудляши – люде наши:

Микола Патеюк ... 40

М. Патеюк, Пісні українські ... 41 О. Ільїн, Василь Дмитріюк –

створювач «Просвіти на Поліссі» ... 42 Л. Лабович, З хроніки подій

над Бугом і Нарвою ... 45 НАША ОБКЛАДИНКА

На Підляшшя зима прийшла – присипала снігом ліси, поля, хати й церковні дахи... Тут у першо- му зимовому снігові церква Покрови Пресвятої Богородиці у Дубичах, ну а як – Церковних!

Стор. ІІ, IV: Сентиментальні фотографії з пер- шого листопадового дня, коли ми заїхали до Во- лодимира-Волинського, нашої колишньої руської княжої і єпархіальної столиці. Оглянули кафе- дральний Успенський собор із ХІІ ст., зробили на пам’ять фотографію з королем Данилом Рома- новичем, а потім погналися у засноване цим дав- ноукраїнським монархом місто Львів (більше ін- формації шукайте на 46 стор.).

Фото Ю. Гаврилюка

(4)

Од «нового» Нового року невелічке село Кругле (формально кольонія села Вилюки) в пущанськуй частині ґміни Дубичі-Церковни буде формально на- зиватися ‘Kruhłe’. Здавалося б – нічого надзвичайно- го, бо так воно ж сотнями літ називалось. Так його за- писувалі за «Літви», бо перши раз назва ‘Kruhłe’ зга- дана у документі з 1639 року, то значит в час, колі Бі- ловізька пуща була у панстві веліких князюв літов- ських, руських і жомойтських (од XIV столітя до 1795 року, колі то заграбастила її Росія). Так само було й по- сля, бо колі у 1919-му й тут настала Польща, то запис

‘Kruhłe’ остав. Довгі час тоє малєньке пущанське осе- ліще оминав «тюнінґ» назв з типовим для української мови звучним ‘г’ – то значит заміна ‘h’ на ‘g’, чим ще з міжвоєнного часу займаліся варшавські ужендники.

Найдавнійша документація, якую у Берестейськуй і Більськуй землі творилі у XV-XVI ст. врадники веліко- го князя, була писана руською мовою. Алє вже у дру- гуй половині XVI й у XVIІ ст. її місцє заняла польська мова й саме тогди утривалювалісь форми польського запису топографічних назв. Некотори з їх булі споль- щани – перетлумачани, як хоч би назви сюл Грабувець й Городники, якії вже на мапах з XVIІІ ст. описани як

‘Grabowiec’ і ‘Ogrodniki’. Однак бульшость до міжво- єнного часу записувалася через ‘h’, а некотори булі пе- реробляни вже аж послі остатньої вуйни.

Закунчинє на 14 стор.

Од «нового» Нового року невелічке село Кругле

На Пудляши – назви наши!

Пущанська дорога з Вилюкув до Круглого  Puszczanśka doroha z Wylukuw do Kruhłoho

Оd «nоwоhо» Nоwоhо rоku nеwеliczkе sеło Kruh- łe (fоrmаlnо kоlоnija sеła Wyluky) w puszczаnśkuj czаstynі gmіny Dubyczі-Cеrkоwny budе fоrmаlnо nаzywаtysia ‘Kruhłe’. Zdаwаłosia b – nіczоhо nаdzwyczаjnоhо, bо tаk wоnо ż sоtniamy lit nаzywаłoś. Tаk jоhо zаpysuwаli zа «Litwy», bо pеrszy rаz nаzwа ‘Kruh- łe’ zhаdаnа u dоkumеntі z 1639 rоku, tо znаczyt w czаs, kоli Bіłowіźkа puszczа buła u pаnstwі wеlikych kniaziuw litоwśkych, ruśkych і żоmоjtśkych (оd XIV stоlitia dо 1795 rоku, kоli tо zаhrаbаstyła jiji Rоsija). Tаk sаmо buło j pоsla, bо kоli u 1919-mu j tut nаstаła Pоlszczа, tо zаpys ‘Kruh- łe’ оstаw. Dоwhі czаs toje mаleńkе puszczаnśkе оsеliszczе оmynаw «tiunіng» nаzw z typоwym dla ukrаjinśkоji mоwy zwucznym ‘h’ – tо znаczyt zаmіnа ‘h’ nа ‘g’, czym szczе z mіżwojennоhо czаsu zаjmаlisia wаrszаwśkі użеndnyky.

Nаjdаwnіjszа dоkumеntаcija, jakuju u Bеrеstеjśkuj і Bіlśkuj zеmli twоryli u XV-XVI st. wrаdnyky wеlikоhо kniazia, buła pysаnа ruśkоju mоwoju. Аle wżе u dru- huj pоłowynі XVI j u XVIІ st. jiji mіscie zаniała pоlśkа mоwа j sаmе tоhdy utrywаluwаliś fоrmy pоlśkоhо zаpysu tоpоhrаfіcznych nаzw. Nеkоtоry z jich buli spоlszczаny – pеrеtłumаczаny, jak chоcz by nаzwy siuł Hrаbuwеć j Hоrоdnyky, jakіji wżе nа mаpаch z XVIІІ st. оpysаny jak ‘Grabowiec’ і ‘Ogrodniki’. Оdnаk bulszоst` dо mіżwojennоhо czаsu zаpysuwаłasia czеrеz ‘h’, а nеkоtоry buli pеrеrоblany wżе аż pоsli оstаtnioji wujny.

Zakunczynie na 14 stor.

(5)

3

На Пудляши – назви наши!

Однією з перших фес- тивальних подій був Вечір з українським філь- мом, який відбувся 25 жов- тня в Міській бібліотеці в Більську. Показано на ньо- му фільм «Хайтарма», в ре- жисерії Ахтема Сеїтаблає- ва, який є й виконавцем головної ролі. Це важлива стрічка, оскільки є це пер- ший кримськотатарський повноформатний худож- ній фільм і перша художня картина про депортацію кримських татар. Створе- но його на основі реаль- них подій – розповідає про сталінську депортацію

кримських татар, вчине- ну у травні 1944 року, під час якої вивезено з рідних осель понад 190 тисяч осіб.

Під час депортації заги- нуло близько 8000 крим- ських татар, ще десятки тисяч померли упродовж наступних років, внаслі- док суворих умов вигнан- ня у віддалені регіони Ра- дянського Союзу.

Опісля показу філь- му відбулась презентація книжки д-р Оксани Вой- тюк з Університету в Бі- лостоці «Кримські татари.

Ситуація народу в умовах змін державності».

– Показ фільму співпа- дає з цим, що сьогодні в Ук- раїні відзначують річни- цю дня народження Амет- Хана Султана, про якого історію був цей фільм – го- ворить авторка книжки. – В моїй книжці є елементи, які були показані в фільмі – як відбувалася депортація татар, як вони жили на виселенні в Середній Азії, як поверталися, а закінчу- ється книжка сучасним етапом, тобто анексією Криму і ситуацією крим- ських татар після анексії.

Вже традиційно в про- грамі фестивалю є День української культури, яко- го проводиться в Почат- ковій школі ім. А. Міцке- вича в Більську – найбіль- шому на Підляшші осеред- кові навчання української мови.

– Ми вже багато років тому вирішили організу- вати такий концерт – го- ворить вчителька україн- ської мови та керівник ан- самблю «Ранок» Єлизаве- та Томчук. – Подумали, що в рамках фестивалю буде- мо його організувати для всіх дітей, які вчаться в школі. На нашому заході презентуються не тільки наші діти, але також дея- кі учасники – гості фести- валю з України. Добираємо легкий для дітей реперту- ар і наші діти можуть за- презентуватись своїм ко- легам, та всі можуть по- бачити виступи ансамблів з України.

В цьому році під час Дня української культури, крім господарів, тобто «Ранку», виступили зокрема діти зi Зразкового ансамблю на-

На Підляшші – осіннє свято української культури

Понад 20 колективів з Польщі та Украї- ни, концерти та інші події в декількох міс- цевостях регіону, таких як Більськ, Біло- сток, Гайнівка, Сім’ятичі, Нарва, Кліще- лі та Черемха. На сценах – українські піс- ні та народні танці, а до цього – численні супровідні заходи: театральні вистави, показ фільму, виставки і ярмарок рукоділ- ля. Ось таким, у великому скороченні, був XXVII Фестиваль української культури на Підляшші «Підляська осінь».

родного танцю «Вербонь- ка» з Зорі. Про «Ранок» та

«Вербоньку» можна сказа- ти, що це ансамблі побра- тими. Єднає їх особа ке- рівника – хореографа Бо- риса Буня, який намагаєть- ся творити спільні сценічні номери. Колективи висту- пали вже разом на дубиць- кому «Купалі», а на «Під- ляську осінь» приготували спільного гопака.

Іншими учасниками концерту в більській «чет- вірці» були юні танцюрис- ти з Дитячої студії, яка від 2010 року діє при Акаде- мічному ансамблі пісні і танцю «Козаки Поділля»

з Хмельницького, а керує нею головний балетмей- стер ансамблю Сергій Ка- чуринець. Однією з моло- дих учасниць танцюваль- ного колективу є Софія Месюк:

– Я прийшла до студії танцю чотири роки тому – говорить молода танцю- ристка. – Мені дуже по- добається наша народ- на українська культура і я дуже люблю танцюва- ти народні танці. Ми з ан- самблем їздимо по цілій Україні і за кордон виїж- джаємо – от саме до Поль- щі приїхали, до Німеччини їздили та до інших країн.

Разом з молодими тан- цюристами з хмельниць- кої Студії на «Підляську осінь» прибув також во- кальний квартет ансамблю

«Козаки Поділля». Як зга- дує його художній керів- ник Степан Дробіт – це не перший виступ на Фести- валі української культури на Підляшші. У 2012 році він був тут повним скла- Зіркою цьогорічного фестивалю був Ансамбль пісні

і танцю «Славутич» з Кременчука

(6)

дом – з танцювальною гру- пою, оркестром і хором.

Сам ансамбль має вже до- сить довгу історію.

– Його початки сяга- ють 1938 року, був засно- ваний у Камінці-Поділь- ському – говорить Степан Дробіт. – Наш репертуар широкий і різноманітний – від українських народних пісень по сучасні пісні в ро- кових обробках. Є також європейські опери, такі як

«Чарівна флейта» Моцар- та, ми співаємо «Летючу

мишу» Йогана Штрауса і українські опери, як «Укра- дене щастя» Юлья Мейту- са, «Богдан Хмельницький»

Костянтина Станкевича,

«Назар Стодоля» Костян- тина Данькевича.

Черговим супровідним заходом, вписаним у тра- дицію програм фестива- лю, є скеровані до наймо- лодших театральні виста- ви. В цьому році була це п’єса «А де ж п’яте?» у ви- конанні Львівського об- ласного академічного те-

атру ляльок в режисерії Олександра Куцика. Акто- ри зі Львова представля- ли її в дитячому садочку, школах та будинках куль- тури в Більську, Білостоці та Черемсі.

– Ця п’єса поставлена на основі народних казок кіль- канадцять років тому – го- ворить заслужена артист- ка України Світлана Каба- нова. – Ми дуже любим цю виставу – вона така без претензії, її можем стави- ти всюди – в кожному залі.

Першу виставу грали в ди- тячому садочку, місця було мало, але діти дуже гар- но сприймають цю виста- ву і нам дуже приємно. Ми привикли до цього, що діти не все розуміють в тексті, але це наша професія – ми працюємо з дітьми ціле життя і пристосувались.

Львівські актори висту- пали, зокрема, перед мо- лодою публікою в Гро- мадській початковій шко- лі імені св.св. Кирила тa Мефодія в Білостоці.

– Це є дуже гарна на- года, щоб діти побачили, що українська мова живе, що можна побачити ви- ставу цією мовою – гово- рить Кароліна Хмур, вчи- телька української мови в цій школі. – Це також зу- стріч з живою, сценічною мовою, так що це важ- ливе для дітей, але та- кож для школи, яка в та- кий спосіб включається до фестивальних подій.

«Підляська осінь» це пе- редовсім концерти, а ор- ганізатори намагаються в міру можливостей відві- дати з ними якнайбільше місцевостей, не лише голо- вні повітові центри земель між Бугом і Нарвою, тобто Більськ, Гайнівку та Сім’я- тичі, столицю воєводства Білосток, але також мен- ші місцевості, такі як На- рву, Кліщелі, Клюкови- чі, Гацьки та Кнориди, до яких доїхали в цьому році.

Один з головних концертів – в Більську, починали вже традиційно наймолодші артисти – малята з ансамб- лю «Сонечко» з дитячого садочка «Лісова поляна» в Більську, які вчаться укра- їнської мови у Початковій школі. Саме в її спортивно- му, з приводу ремонту Біль- ського будинку культури, пройшов цьогорічний фес- тивальний концерт,

На сцені гостей вітали дошкільнята, а на коридо- рі можна було побачити ви- ставки та, як кожного року, вироби українського руко- ділля. Фестивальна публі- ка могла подивитись дві ви- ставки. Перша це «1938. Ак- ція руйнування православ- них церков на Холмщи- ні та Південному Підляш- ші», якої авторами є Гри- горій Купріянович та Сла- вомир Виспянський. Впи- сується вона у відзначення 80-их роковин цих жахли- вих подій. Друга, привезе- на заступником директора Наймолодші учасники фестивалю – люблинське тріо бандурис-

тів (вгорі) і «Сонечка» з більськового дитячого садочка Виставка про творця українського національного гімну

Михайла Вербицького

(7)

5

Львівського музею історії релігії Зоряною Білик, по- казувала постать отця Ми- хайла Вербицького – автора музики українського гімну, який народився у Яворни- ку-Руському, що поміж Ся- ноком і Перемишлем. Були це не єдині фестивальні презентації. На концертах в Кліщелях, Клюковичах та Кноридах можна було побачити вишивані руч- ники з колекції Ярослава Спільника, голови відді- лу Товариства Холмщина в Городку біля Львова. Деякі з експонатів мають вже по- над 100 літ, а все це збере- жене і переказане україн- цями з Холмщини, яких у сорокових роках вивезено з рідних земель до тодіш- ньої УРСР.

На сценах фестивалю презентувались підляські колективи з різних частин регіону, а виконавці пред- ставляли всі покоління спі- ваючих «по-свойому» під- ляшуків. З-посеред гостей, крім згадуваних вже ко- лективів, слід також сказа- ти про виступи колективу

«Живиця» з будинку куль- тури села Зоря та дитячо- го ансамблю бандурис- тів з Люблина, який веде львів'янка Тетяна Зонгайм.

Зіркою цьогорічного фестивалю був Ансамбль пісні і танцю «Славутич»

з Кременчука. Є він лауреа- том національних та між- народних фольклорних фестивалів, а основа його репертуару – народні піс- ні й танці, створені на їхній основі вокально-хореогра-

фічні композиції, фольклор Полтавського краю, а та- кож вокальні твори україн- ських композиторів та ори- гінальні твори, народжені в колективі. Ансамбль іс- нує вже 43 роки, а його за- сновником і незмінним ху- дожнім керівником є автор багатьох творів з репертуа- ру ансамблю – заслужений працівник культури Украї- ни Володимир Смоляков.

– Кременчук, місто на Дніпрі, це індустріальний центр Полтавської облас- ті – говорить керівик ан- самблю. – Наші КрАЗ-и, дорожні машини – це все є Кременчук. Так сталося, що прийшов час, коли Кре- менчук захотів мати свій ансамбль пісні й танцю.

Була тоді якраз така кон- куренція – що ось в Полта- ві є він, а в Кременчуку не- має. І я подумав це зроби- ти. Наше завдання це перш за все збереження всього, що є в народі, популяриза- ція та створення таких умов, аби ця музична і хо- реографічна культура мала своє продовження в наших дітях, в наших онуках.

Серед почесних гостей фестивалю був Генераль- ний консул України в Лю- блині Василь Павлюк.

– Мене розбирає гор- дість за те, що українці Підляшшя бережуть ту культуру, ті традиції сво- їх дідів, своїх предків – ді- лився він своїми враження- ми після концерту в Біль- ську. – Це просто фантас- тично. Я народжений в Га- личині, там також галича-

ни бережуть свої традиції, але те, що я тут сьогодні побачив ваших підляшуків, а також те, що ви запро- сили гостей з Полтавщини і з Хмельниччини, що і за- хідна, і східня, і центральна Україна тут з вами свят- кує – це фантастично.

Завдяки фестивалю українська культура та рід- не слово потрапляє до різ- них місцевостей регіону, до різних глядачів і в різних формах. На думку голови Союзу українців Підляш- шя д-ра Андрія Артем'ю- ка, не зважаючи на перепо- ни, цьогорічний фестиваль зреалізовано, хоч як завжди хотілося б більше.

– Думаю, що цьогорічний проєкт завершився успіш- но – говорить голова Сою- зу. – Провели ми концерти,

інші заплановані заходи, звичайно в силу своїх мож- ливостей. Не обійшлось без ускладнень, тут маю на думці передовсім ремонт будинку культури в Біль- ську, але вдалось це полаго- дити, та в Більську й інших місцевостях Підляшшя від- булись концерти, вистави та виставки. Так що різно- маніття і колорит фести- валю були збережені. Жалі- ємо, що в цьому році не вда- лося провести концерту на Південному Підляшші, які там також вже традицій- но відбувались, але сподіва- ємось, що наступний фес- тиваль охопить і ці місце- вості в околицях Білої Під- ляської.

Славомир САВЧУК Польське Радіо Білосток

Фото Ю. Гаврилюка Із-за обставин концерт у Більську відбувся у шкільному спор- тивному залі, але молодим танцюристам акробатичні фігури гопака й тут вдалися. Внизу: Виконавці з Гайнівки – хор «Воск- ликновеніє» і співачки з пісенної студії при ГДК

(8)

У Білостоці, незмінно від багатьох років, постійною точкою фести- вальної програми є театральні виста- ви для дітей, презентовані в Громад- ській початковій школі ім. св. Кирила і Методія. Цього року на фестиваль приїхали актори Львівського облас- ного академічного театру ляльок, щоб показати лялькову виставу під заголовком «А де ж п’яте?».

П’єса, за мотивами дитячого пись- менника та драматурга Бориса Апрі- лова, це так звана вистава живого пла- ну, тобто така, де актори на першому плані, а ляльки – на другому. Розпо- відає вона про Курочку і Півника, в яких вилупилися із яєчок курчатка, однак лише чотири. З’явитися на світ п’ятому намагаються допомогти різні звіри. Як підкреслювали актори теа- тру, основний сенс вистави це зрозу- міння, що важливішою від допомоги інших є батьківська любов до дити- ни, доброта та ніжність.

П’єсу в громадській початковій школі дивилися, в першу чергу, мо- лодші діти, які вивчають українську мову як рідну. У цьому навчальному році в трьох групах вчиться її 20 дітей і молоді з початкової школи та гімна- зії. Як і в минулих роках, на показ за- прошено також учнів, що вчаться бі- лоруської мови.

Білостоцькі акценти

«Підляської осені»

У десятьох місцевостях регіону проходив Фестиваль української культури на Підляшші

«Підляська осінь». Заходи найбільшої культурної події, проводженої Союзом українців Підляшшя, не обминули столиці Підляського воєводства – Білостока.

(9)

7

Білостоцькі акценти

«Підляської осені»

Окрім дітей з православної школи, з живим українським словом вперше мали нагоду зустрітися учні Почат- кової школи № 9 у Білостоці, які цьо- го року почали вивчати в школі укра- їнську мову. Навчання української мови в «дев’ятці» з’явилося за ініці- ативою директорки, пані Едити Га- рабурди, якій вдалося зібрати дітей із першого та другого класів, у великій мірі з польських сімей, та відкрити групу з вивченням української мови.

Зараз у такій об’єднаній групі вчить- ся 16-ро учнів.

Окрім п’єси, у рамках «Підляської осені» відбувся врочистий концерт з участю українських виконавців з Підляшшя та України. Традиційно пройшов він у залі Підляської опери і філармонії в Білостоці.

Вперше на фестивальній сцені по- казалися діти з садка і перших класів початкової школи, які вчаться україн- ської мови в міжсадкових групах, що діють при Самоврядному інтеграцій- ному садку № 26 у Білостоці. Виступ у філармонії це великий престиж для українських малят.

– Діти з садочка вже виступали на «Вечорі колядок» – сказала Олек- сандра Іванюк, вчителька україн- ської мови, – але на такому фести-

валі вони виступили вперше. Для них це був новий досвід, сильні емоції, бо велика сцена, багато людей, не тіль- ки їхні батьки. У між часі вони стоя- ли за кулісами, бачили професійні ко- лективи. Це дуже важливе, щоб діти досвідчували чогось нового. Можна й подумати про те, щоб кожного року виступали на фестивалі «Підляська осінь», або й далі.

Білостоцький концерт «Підляської осені» відрізняється від інших фести- вальних заходів тим, що знаходять на ньому місце для презентації, перш за все, місцеві виконавці. Окрім малят з українських груп, українських різ- ножанровий репертуар виконали бі- лостоцькі ансамблі: «Стебло», «Мі- крон» і «Добрина».

Не забракло також підляських ви- конавців з інших місцевостей, як хоча б візитки українського середовища – Українського ансамблю пісні і танцю

«Ранок» з Більська. Слід підкреслити, що окрім зворушливих підляських пі- сень, «Ранок» здивував презентацією гопака, підготовленою разом із Зраз- ковим ансамблем народного танцю

«Вербонька» з Зорі, що в Україні.

Від років великою популярністю серед підляської публіки тішаться ви- конавці з України. Цього року, окрім

згаданої вже «Вербоньки», білосточа- ни мали нагоду побачити та почути дитячу студію та вокальний квартет Академічного ансамблю пісні і тан- цю «Козаки Поділля» з Хмельниць- кого, а також тріо «Живиця» з Зорі.

На фоні артистів з України відріз- няються ансамблі пісні і танцю, які презентують український фольклор у класичному, академічному виконан- ні. Та й, можливо, саме на таких вико- навців чекають часники фестивалю.

Зіркою цьогорічного свята був На- родний ансамбль пісні і танцю «Сла- вутич» з Кременчука, який презентує українські пісні і танці, що існували в Полтавській області. Як зізналися учасники того колективу, це була для них перша зустріч з Підляшшям та з місцевими українцями:

– Ми були у Володаві в 1995 або в 1996 році – говорили учасники «Сла- вутича». – Фестиваль розпочинався в Луцьку, а потім ми приїхали до Воло- дави. Але те, що тут існує якась спіл- ка українців, ми почули вперше. До цьо- го ніколи не були знайомі, на жаль.

Окрім регіональних полтавських творів, «Славутич» виконав і загаль- новідомі українські пісні. Не забра- кло, спільно заспіваної із публікою, пісні «Розпрягайте, хлопці, кони». Це показує, що фольклор весь час прива- блює публіку та залишається тим, що об’єднує різні покоління білостоць- ких українців – вихованих ще в селі носіїв говірки та молоде міське, най- частіше польськомовне вже поколін- ня, яке все таки намагається не втра- чати контакту з культурою предків.

Людмила ЛАБОВИЧ Фото авторки статті

Związek Ukraińców Podlasia w 2018 roku dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji RP realizuje następujące zadania:

1. Działalność Związku Ukraińców Podlasia

2. Audycje radiowe w języku ukraińskim „Ukraińskie słowo”

3. Wydawanie ukraińskiego pisma Podlasia „Nad Buhom i Narwoju”

4. Zimowisko integracyjne dla dzieci i młodzieży

5. Warsztaty kultury ukraińskiej dla dzieci i młodzieży „U źródeł”

6. Spotkania z podlaskim folklorem, tradycją i poezją ukraińską 7. Działalność amatorskich zespołów artystycznych

8. Festiwale kultury i tradycji ukraińskich na Podlasiu

(10)

Вже пройшла ІІ Підлясь- ка українська наукова конференція... У Міській пу- блічній бібліотеці в Більську на Підляшші 16-17 листопа- да 2018 р. зібралося декіль- ка десятків людей зацікав- лених історією, культурою, мовою, сучасністю україн- ського етносу на Підляшші та ширшим контекстом його функціонування у сучас- ному світі. Цікаві доповіді, живі дискусії, різноманітні погляди стали змістом цьо- го наукового почину україн- ського середовища Північ- ного Підляшшя.

Преісторія та ідея Конференція була пер- шим великим заходом ор- ганізованим Підляським науковим інститутом, но- вою підляською українсь- кою установою, яка саме по- чинає вписуватися в мозаїку життя регіону. Так склалося, що минулорічна перша кон- ференція з циклу, присвяче- на 25-літтю Союзу українців Підляшшя, хоч організова- на цим же середовищем, не могла відбутися під фірмою Інституту, оскільки три- вав ще процес його реєстра- ції. Після судової реєстра-

ції у лютому 2018 р. товари- ства, яке стало засновником Інституту, не було вже фор- мальних перешкод для орга- нізації конференції, яка має бути одним із ключових що- річних заходів Інституту. Це невипадково, адже саме ор- ганізація наукового життя є одним із завдань новоство- реного Підляського науко- вого інституту, який будує основи свого існування.

Ідея започаткування під- ляських українських науко- вих конференцій була на- слідком констатації, що у підляському українському житті немає місця на пред- ставлення наукової рефлек- сії над історією та сучас- ністю українського етно- су цього регіону та площи- ни для зустрічі з науковця- ми, які вивчають ці питання.

Відтак у першу чергу метою конференції є створення місця для презентації і по- пуляризації результатів на- укових досліджень підлясь- кого українського науково- го середовища, а також для дослідників з-поза нашого середовища, які зацікавлені проблематикою Підляшшя.

Сподіваємося, що проведен- ня підляських конферен-

Вже друга підляська конференція...

Це все є важливим для розвитку науки і вивчення нашого регіону, а зокрема спадщини українського ет- носу Підляшшя, але матиме також і практичні наслідки.

З одного боку ці досліджен- ня мають ключове значення для пізнання і збереження культурної спадщини регіо- ну, з іншого – вони необхід- ні для осмислення цієї спад- щини самими її носіями, а за тим – для формування національної і регіональної ідентичності православних мешканців Підляшшя.

Відкриття

ІІ Підляська українська наукова конференція «Куль- тура та мова Підляшшя про- тягом століть» розпочалася цій спричиниться також до

інтенсифікації досліджень історії і культури та сучас- ності Підляшшя, оскільки створено нове місце для їх презентації.

(11)

9

Вже друга підляська конференція...

раннім пополуднем у п’ят- ницю 16 листопада 2018 р.

Відкрили її спільно дирек- тор Міської публічної біблі- отеки Вєслав Цєсьля та ав- тор цих рядків, як дирек- тор Підляського наукового інституту та голова Оргко- мітету конференції. З-посе- ред гостей голос взяв бурго- містр міста Більськ Ярослав Боровський, який прийняв почесний патронат над за- ходом. Був також присутній інший почесний патрон кон- ференції – війт ґміни Більськ Раїса Раєцька.

Варто згадати інших при- сутніх на відкритті офіцій- них осіб: заступника голо- ви Ради міста Більськ Ан- дрія Рощенка, який є голо- вою Товариства любите- лів Кліщелівської землі; се- кретаря міста і ґміни Клі- щелі Валентину Сидорук, яка представляла чергово- го почесного патрона – бур- гомістра Кліщель Олексан- дра Сєліцького; секретар мі- ста Більська Тамару Кориць- ку; голову Союзу українців Підляшшя д-ра Андрія Ар- тем’юка; о. прот. Андрія Не- липинського; представника Більського будинку культу- ри та редакції часопису «Ku- rier Podlaski – Głos Siemia- tycz» Анджея Сальникова;

власника фірми «Аргелян»

Мирослава Бужинського;

головного редактора Укра-

їнського часопису Підляш- шя «Над Бугом і Нарвою»

Юрія Гаврилюка, керівни- ка Кафедри української фі- лології Університету Марії Кюрі-Склодовської в Лю- блині проф. Любов Фроляк та інших.

Мова та література Першу сесію конферен- ції «Українська мова і куль- тура Підляшшя» вели проф.

Юрій Нікіторович та д-р Микола Рощенко. Сесію від- крили доповіді двох дослід- ників з України: проф. Гри- горія Аркушина (Луцьк)

«Колективні прізвиська під- ляшуків, мотивовані осо- бливостями їхнього мовлен- ня» та проф. Любов Фроляк (Донецьк – Люблин) «До пи- тання про мову пісень Під- ляшшя». Черговою була лі- тературознавча доповідь д- ра габ. Тадея Карабовича (Голя – Люблин) «Науко- ві зацікавлення професора Михайла Лесева творчістю українських поетів з Під- ляшшя». У наступній допо- віді Людмила Лабович (Бі- лосток) заторкнула ціка- ву тему з пограниччя мо- вознавства та культуроло- гії «Іменні тенденції в пара- фії Успіння Пресвятої Бого- родиці в Чижах у 1730-1750 роках», варто підкреслити, що ця доповідь була виголо-

шена українською підлясь- кою говіркою. Новопризна- чена методистка навчан- ня української мови у Під- ляському воєвідстві Каро- ліна Хмур (Білосток) гово- рила про «Стан та перспек- тиви навчання української мови в Підляському воєвід- стві». Останньою у цій сесії була представлена доповідь

д-ра Андрія Нікіторовича (Білосток) «Національно- етнічні конфлікти у суспіль- стві пограниччя на прикла- ді жителів Підляського воє- відства», яка за планом мала бути виголошена останньо- го дня конференції.

На завершення першої се- сії відбулася жвава дискусія, у якій взяли участь зокрема:

А. Сальников, проф. Олек- сандр Кирилюк, д-р М. Ро- щенко, д-р А. Нікіторович, Т. Корицька, проф. Василь Крупич, Славомир Савчук, о. А. Нелипинський та автор цих рядків.

Історична доля Після короткої перерви почалася друга сесія конфе- ренції «Історична доля Під- ляшшя», яку повели дослід- ники з Білостоцької полі- техніки: проф. Василь Кру- пич та проф. Олександр Ки- рилюк. Відкрила сесію до- повідь другого із ведучих, який дав «Нарис сільсько-