ч. 207. Львів, Субота, дня 14 (27.) вересня 1902. Річник VI.
Передплата
на «РУСЛА НА» виносить:
в Лвстриї:
на нідии рік . 20 кор.
на і і і н року . 10 кор,1
на чверть року . о кор.
на місяць Г7О кор.
За границею:
на цілий рік 16 р.ур.п'в або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число но 16 сот. «Вирвеш ми очп і душу ми війнеш : а не нозьмсш ьшлости і віри не нозьмеш, бо рупіє ми серпе і віра рупія < — 3 Р у с я а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що для крім неділь і руских еьвят О 6 ‘І5 год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедпцчя «Руслана» під ч. 1.
пл.Дом6ровс<ого(Хорунщини).Екс- нуднціїн місцева в Аґенцпї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав сн'лише на Попереднє застережене. — Реклямацпї неопечатані вільні від норта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїн'і 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 3 ) с. від стрічки.
Н іі М8 галіт Полякам з містш.
(Дальше).
В шістьдесвтах роках проявили ся се
ред польскої суспільності! змаганя до аси- міляциї (гевроіепіа) жидів. Після невдатно
го новстаня в 1863/4 р., в якім деякі вар- піавскі а навіть галицкі жиди відограли визначну ролю польскнх патріотів, проявив ся серед польскої суспільносте особливо в Галичині асиміляцийний напрям. Поляки почали називати жидів чутливо Ьгасіа июд- 2Є$20\\е£0 хуугпапіа. У Львові заснувало ся товариство з там напрямом »Рг2угпіег2е Ьгасі«, а органом єго була »0]С2угпа«, в яких жиди з Поляками спільно трудили ся для асиміляциї. Особливо шкільна молодїж жидівска, пірвана сню струею, засновува
ла патріотичні кружки, устроювала патріо- тнчно-польскі обходи і т. II.
Однак по кільканайцнти роках урвала ся та сгруя, з одного боку з опору самих широких верств жидівскої суспільносте, з другого боку задля байдужносте і неви- тревалости самих Поляків, котрі спершу запалюють ся до таких подвигів, але го
ловно обмежують ся до шумних манїфе- стаций, а відтак остигають. Поступові еле
менти жидінскі приступили до межинарод- ного социяльно-^емократичного сторонниц- тва, зазначивши при тім окремішність га-|
лицких жидів заснованєм окремої Групи галицко-жидівскої посеред австрийскої со
цияльної демокрациї з окремим орґаном видаваним в жидівскім жарґонї. Иньші еле
менте асиміляцийного сторонництва, що ані не приступили до социяльної демокрациї, ані не уступили з поля иубличної діяльно
сте, пристали до сторонництва, яке зах о дило ся тепер з укрита виступити явно на прилюдну видівню.
Се нове сторонництво, що під впли
вом в горі згаданої роботи осьвідомлюва- ня широких мас жидівских витворило ся в Росиї, зване жидівско-національним або сіонїстичним, почало організувати ся також і у Відні під напором антисемітизму, який там почав входите з Німеччини після 1880.
р., а опісля також в Галичині. Ж идівска молоділе побачила, що їх елемент уважа
ють якимсь заволокою, в таборі молодих почала ся переміна поглядів.
Творцем сіонізму в Галичині був др.
Альфред Н о с і ґ , що вийшов спосеред ж и
дівскої молодїжи, і ихованої на польскій науці і визначав сн спершу як один з па
тріотичних иольских проводирів між львів- скою жидівскою молодїжю. В 1885. р. ви
дав він драму п. з. »Траґедия мисли*, яку сконфіскувала прокураторин, а коли при розправі устній, яка відбула ся в суді, нрезес трибуналу відкликав сн до его поль- ского патріотизму, заявив др. Носіґ, що він н е є П о л я к о м , а л е ж и д о м . В 1885.
р. оповістив він в львівскім місячнику
»Рг2е§1а<1 8ро1ес2пу« розвідку II. з. »ГгбЬа Ю 2\\іа2апіа к к ее іу і і у Ф ж з к і ф , в якій він подає плин сеї розвязки, зложений з т рех частий. З огляду на те, що сей мі-1
„Ругке Т и | іитв ( і вдаіоїіж".
(Конець).
До комітету оурси були вибрані: о. Воло
димир Ганицкий, яко голова; Ярослав Витошинь- ский, яко науковий директор; Мария Білецка, яко економічна директорка; о. Леонід Лужниц- кий, яко сьвященик; др. Евген Оьаркевич, яко лікар; др. Стефан Федак, яко правний дорадник і учит. Іван Строньский.
До бурси принято 63 питомцїв, учеників рускої Гімназиї у Львові, синів селян, міщан, н а
родних учителів і сьвящеників. Бурса уміщена при ул. Вірменьскій ч. 2. Оплата виносила від 12—20 К. З поміж учеників 2 були поміщені безплатно, яко інструктори для І кляси. Крім того вринято по замкненю духовного семинара
| 6 питомцїв безплатно на вікт, а з припорученя і за оплатою Впов. п. Івана Левнньского, будів
ничого і професора політехніки у Львові, по 80 кр. місячно взято від 15. марця на удержанє 4 учеників (2 ученикам оплачувало ся з тих гро
шин станцию, а 3 учеників мало в бурсі харч), так, що бурса удержувала 76 учеників рускої ґімназиї. Результат клясифікациї був слідуючий:
13 учеників дістало першу класу з відзначенєм, а всі прочі дістали першу класу.
Щоби удержати добрий стан здоровля, ува- жано на чистоту в комнатах і на воздух, та ви
силало учеників до купелі; в погідні дні ходили
ВСІ разом на прохід. У всім тім йшов заряд за вказівками лікарів: д-ра Озаркевича і д-ра Вах- нянина, що на кождий раз уділяли питомцям безплатно лікаревої поради в своїм домі і в бур
сі, за що їм комітет на сім місци складає щи
ру подяку.
На біжучий рік шкільний принято до бурси 90 учеників рускої ґімназиї, з того 29 з І кл., 28 з II кл., 13 з III кл., 4 з IV кл., 4 з V кл., 5 з VI кл., 5 з VII кл. і 1 з VIII кл.
Приходи в році 1906/1901/1902: 1) жертви Добродіїв в р. 1900 953-94, в р. 1901 86426, разом 1818-20; 2) вплате дїтий вр. 1900 4725-00, в р. 1901 9032-50. разом 13757 50. Разом 15575'70.
Недобір з 30/7 1902 2354 97.
Розходи: в р. 1900 589Р49; розходи в р.
1901 12039-18. Разом 17930 67.
Ви дайя в році 1901: Дивні пригоди Комаха Санґвіна 48 сот., овр. 60 сот. Перша китичка Ярошиньскої 20 сот. Друга китичка Ярошиньскої 20 сот. Малий сьпіванник 20 сот. Серед цьвітів 16 сот., опр. 30 сот. Перссьпіви Шекспіра 30 с., опр. 60 сот.
Ілюстровані: Дітвора І К. Домашні зьвіря- та 80 сот. Приятелі дїтий 1 К 20 сот. Ах, яке хороше 2 К. Для резривки і забави 1 К 20 сот.
Лис Микита III. наклад 1 К, опр. 1 К 30 сот.
Дві могилі І. Королевского 18 сот., опр. 32 сот.
Анґлійскі казки 24 сот., опр. 38 сот.
У всіх культурних народів істиують педа- ґоґічні Товариства, що змагають до двиганя й ш иреня просьвітн та до розвою школи в націо
нальнім дусі. Тисячі учителів, урядників І ИНЬ-
ших горежан узнають потребу і вагу тих Това/
сячник мало кому доступний, а и ті, що се давнїйше читали, вже дещо могли по- забути, подамо в слідуючім числі головні точки сеї програми.
(Дальше буде).
риств і вписують ся в їх члени, та причиняють ся хоть малими членьскими датками до підмо
ги й улекшеня їх многоважної діяльносте. Та
ким чином з малих датків зростають у других народів значні средства материяльні, що позво- ляю ть їм скорим кроком двигати школи і ши
рити народну просьвіту, що все була, є і буде першим услівєм національного розвою і могучо- стн кождого народу-
Та чимже сі всі задачі сповнити, коли в нас задля суспільної байдужності! на те средств не достає? Тут одна рада й одинокий вихід по
при моральну поміч також громадна складка.
Не 'відказуймо ся від неї і не виправдуймо ся тим, що ми убогі, або що на ріжні наші То
вариства видаємо тілько а тілько місячно чи річно. Як попри иньші Товариства не дамо на справу національного і просьвітного вихована молодого поколїня, то або зовсім або бодай в
части змарновані будуть наші жертви на другі Товариства. Бо для кого-ж робимо всі ті жертви і для кого підоймаємо ся всіх тих трудів у дру
гих наших товариствах, як не для тих, що по нас мають стати До народної роботи ? А як на
ші наслїдники не будуть до неї належно приго
товані, то чиж не смарнують нашого народно
го дорібку? Не потішаймо ся тихі, що ми по наших предках одержали ще менше ніж одер- жуть по нас наші спадкоємці. Сьвіт поступає щ ораз скоршим кроком наперед, тож якби прий
шло ся нашим наслїдникам іти тим самим кро
ком, що ним ідемо ми тепер, то они ще більше лишили-б ся поза культурними народами сьвіта, а така доля руского народу хиба не є нашою метою.
Ярослав Витошиньский, секретар.
З бразилїйскої України.
Курітибска О агеіа Роїзка приносить даль
шу часть відповіди н. Квасїньского тамошному
>делєґатови« п. Стефанови ІІетрицкому. І ви, пане — пише и. Квасиньский — зараз після приїзду, не маючи найменшого понятя про ту
тешні відносини, про потреби тутешних Руси
нів, про степень їх образованя, голосите, що за кладаєте нову партпю з радикальним напрямом?
Передовсім сей люд ані степенем теперішної інтелїґенциї, ані культурним розвоєм не доріс ще тут — щоби творити партиї. Се не північна Америка, де новий захожий, діставши ся відра
зу до міста, до фабрики, входить відразу в рух умислового житя, вишколить ся в короткім ча
сі, набере своїх особистих пересьвідчень, сьвідо- мости — лучить ся і організує. Тут сей люд розкинений за сьвітами, — мешкає по далеких борах, уміє заледви в малих виїмках читати — а коли довідає ся про якийсь радикалізм, якого не зрозуміє, коли довідає ся, що тепер сама зелїґія не вистарчає для него — що з ним ста
не ся-? Чи знаєте, пане .Петрицкий, що сим мо
жете наробите стільки розєднаня і викликати такий моральний упадок тутепіних Русинів, що треба буде цїлих лїт, щоби се направити. Ви
ступаючи зовсім безпідставно против оо. Васи- лияв, які тут тішили ся і тішать ся великим довірєм руского населеня, ви підкопали, пане, в тім люді віру до всього, до своїх провідників, віру до кождого інтелігентного чоловіка, який би в будучности хотів для них зробити що до-
брого. Хто робить так ? — я скажу вам на кін
чи. Ви підставили Дмитра Іванкова, думаючи, що найде ся хто небудь такий наївний і пові
рить, що се він писав, сиплючи латиньскими фразами. Він певно пишучи: Ніс КЬосіиз, Ніс заііа» думав, що КЬосіиз то такни пес, що за худобою бігає. Про сего Іванкова та про єго
«кореспонденциї» поговоримо деинде.
На чолі вашого письма ставите тоМ о:
«Згода будує, незгода руйнує». Запамятайте се собі добре і погляньте — що ви вчинили. К а
жете, що ви чули про брак єдности в нольскій кольон'п. Знайте-ж, що коли до нинї Поляки, ми
мо такого числа, як вже в самій Курітибі, не можуть похвалити ся сильною орґанїзациєю, то се вина тих. які прибувши сюда, старали ся в імя патріотизму завязувати партиї під ріжни- ми кличами, а опісля, накиринивши, розбивши те, що було, понатягавши завсїгди охочих до жертв для рідної ідеї — зникати, оставивши по собі сварку, незгоду, несмак і огиду. Ті «иере- летні птиці» наробили стілько, що нині навіть чоловік правдиво посьвячуючий ся справі, рідко може до чогось взяти ся, бо єму не повірять.
Пане Пзтрицкий! На село людий дурити, що тобі розходить ся о просьвіту. Передовсім просьвіта люду іде в парі з релігією, а коли так хочеш посьвятити ся, то с,сідай на першій ліпшій кол .онїї і вчи. На Ріо Кляро, на Ж ан ґадї, на Люценї маєш навіть школи — де ніхто не вчить, бо нема кому. Побудьте в кождій ко- льонїї по кілька місяців, зорганізуйте школу і підучіть котрого мудрійшого кольонїста, аби він єї м'іг дальше провадити. Бо прецінь про спро
ваджене в теперішних обставинах учителів не може бути і бесіди, не хотячи наражувати їх на нужду. Посьвятїть ся отже в сей спосіб для них, бо ту є Оогато місць, де навіть не мають чоловіка, який би лист умів написати добре, або уділив поради — але не після тих своїх поглядів і теорий, бо они тут на нїчо не здали ся і для люду пагубні.
(Копець буде).
З політичного поля.
На «вєц» в Золочеві оголошують польскі дневники ось яку програму: О 9. год. рано збе
руть ся »на Кемпі» товариства і гості та в кор
поративнім поході удадуть ся до костела, там богослуженє, а потім похід головними улицями на «боіско Сокола«, де відбуде ся хапатня. О 2.
год. пополуднії «вєц», якого порядок такий:
Отворенє зборів і вибір президиї, 1. реферат: на релігійно-патріотичну тему, 2. реферат: про лю
бов до рідної землі' і матерної мови, 3. рефе
рат: про економічні справи і способи піднесеня добробуту польского селянина, 4. реферат: про .сторичні права польскої народности до землі
Др. Ярослав Окуневский.
Із Занзібару.
ОеиївсЬ озІаГгікапізсЬе бвзеНзсКаГС та ІтрегіаІ ВгііівЬ Еаеі АГгіса Сотрапу.
Нїмецкі фірми з Гамбурґа торгували вже від давна в Занзібарі та на континенті. Німці мали велике значінє на дворі султаньскім. Кон
сули нїмецкий був дорадником султана, місця капітанів та машиністів султаньскої фльотп бу
ли обсаджені Німцями.
Року 1884. уложили ся ті фірми в товари
стві ОеиІзсЬ-озІаІгікапієсІїб ОезеІІзсЬаїГ по ча
сти за намовою, по части за порадою Бісмарка, котрий загадав нїмецкому народови, пропадаю
чому для держави в Америці та в анґлїйских кольовїях, сотворити місце своє як задля ко- льонїзациї хлїборобскої, так і для відбуту нї- мецкого промислу.
Поки-що товариство віднаймпло від сул
тана мита від усіх товарів ввожених та виво
жених з континенту африканьского. Згодом ді
стало від него права суверенноети на всі' єго посїлости (східно-африканьскі). Товариство мало право назначати урядників, судиїв, накладати по
датки і т. д., а в знак своєї суверенноети мало право — вивісити на всіх своїх будинках свій ф ляґ білий з полудневим хрестом в джеку.
східної Галичини і про потребу лученя ся всіх верств задля охорони тих прав. Дальші два ре
ферати призначені для селян. По вічу відбуде ся похід до памятника Міцкевнча, задля зложе- ня єму чолобнтности.
В справі, ческо-нїмецкого спору вказує др. Еч- Гель в своїм органі на подорож міністра Резека до Праги, яка наступила з прппоручепя д-ра Кербера в цїли інформациї: 1. Чи сповнене постулатів, які ставлять ческі посли в з а міну за нерозпочинапє обструкциї і заведене ческого язика у внутрішнім урядованій та осно
ване чесного університету на Моравах — могуть бути відрочепі? 2. Чи сих исстулятів не дало би ся заступити иньшими? 3. В данім разі я к и м и? Др. ЕнГель пригадує ческим пос іам ухвалу ческого клюбу, яка їх вяже доселї і дає внсказ пересьвідченю, що всякі проби правительстна в напрямі половинного компромісу не придадуть ся на нїчо. З другої сторони др. ЕнГель звертає увагу на голоси лїберально-нїмецких часописи#.
З них пізнати, що др. Кербер зрік ся дальшого проволїканя з розвязкого язикової квестиї і б а жає устроїти заповіджені ческо-нїмецкі конф е
ренції. Чомуж тепер доііерна? Чи тому, що не зможе їх довершити, або тому, що осгануть без вислїду, а др. Кербер, держачи ся засади: «нїчо без згоди Німців!» бажає кож щї хвилі улекиїи- ти собі вимівку?
Нїмецко-росийску матову (юрбу заповідає вчерашна N. 1г. Ргеззе в телеграмі з Парижа, яка доносить, що росийский мінїстер скарбу Віте наміряв . виповісти торговельний трактат, який істнує під добу межи Німеччиною а Ро- сиєю. Се має бути початком економічної кам
панії, викликаної нїмецким митовим проектом, якого високі збіжеві позиції надто доскульно нарушують економічні інтереси Росиї. Трактат, заключений в р. 1893. а обовязуючий до р. 1903., приніс великі користи нїмецкому промислова, а єго виповідженє є після N. їг. Ргеєєе заповідаю цілковитого ограниченя довозу нїмецких ф і- брикатів.
Н о в и н К II.
— Календар. В с у б о т у : гр.-кат. Воздв. Ч.
Крвста (піст); рим.-кат. Косми і Дамяна. — В н е д і л ю : гр.-кат. Никити; рим.-кат. В ячесла
ва. — В п о н е д і л о к : гр.-кат. Евфимії, Людмі- ли; рим -кат. М ихаіла Арх. — В і в т о р н и к : гр.-кат. Софії, Віри, Надії', Любови; рим.-кат.
Єронима.
— Памятайте, Братя, на місию до Канади!
— Хлїборобскі страйки перед судом Дня 22.
с. м. відбула ся перед звичайним трибуналом в Т е р н о п о л я карна розправа против селян Ан- друха Ґонти, Андоуха Дяка, Павла Оружея, Сте- фана Комара, Петра Петринка, Івана Пилипова, Гната Фірмана, Максима Семенова, Івана Кучер
Лучило ся в той час ще так, що нїмецкий подорожник др. Рейуард відступив свою землю Унямвезі, де єго вибрали були королем, та й усі права на ню за себе та за своїх білих і чорних потомків нїмецкому товариству. З дру
гими королями та ватажками пороблено угоди та умови, дешевші або дорозші, як було можна, так що вкінци власть товариства розширила ся на ціле східно-африканьске побереже від Мо
замбік аж до землі Сомальскої на північ — до озер Нясса, Таґанїка та Нянза на захід. Край величезний, в вісім раз більший як европейска Німеччина. Правда, в тім царстві, що на нїмец
ких картах було яачеркнене червоною краскою яко ОеиїзсЬ Озї АІгіса. було богато племен, що не признавали ся до нїмецкого панованп, та й границі того царства були означені більше на папери як в дїйсности — але Німці занили го
ловні місця на побережу, та й в глубинї почали під охороною султаньского війска закладати при головних караванних шляхах та здовж рік свої торговельні осади. А що війско, котре товари
ству придав до охорони султан, було за мале, то Німці утворили собі армію із Зулусів та Су
данців і розставили єї залогою в важнїйших стациях. Капітан Віссман, офіцир прускої ґвар- диї, став командантом армії і так званим Ке-
§іегип£8-Согшпізаг-ом в земли нїмецко-афри- каньского товариства.
Сей поступ Німців став солею в оцї Ан- гличанам. Англичане мали також великі зноси
ки, Івана. Безкоровайного. Стефана Яськова, Тита Кравця, Иосифа Кравця, Федька Фірмана, Рома
на Возьного, Павла Романишина, Стефана Без
коровайного, Томи Юзькова, Олекси Польового, Луця Лабазовича з Мишківцїв, гусятнньского но- в та, обжалованих о злочин публичного насиль
ства з § 81 і 98 б, к. з., і провину з § 279, 280 і 283 к. з. ГІрокуратория закидає обжалованим, що они в часі страйку дня 23. липня с. р. не допустили до роботи спроваджених тамошннм посесором Мошком Ш ефером робітників з Чорт- ковя, грозячи їм «розливом крови», наколи не перестануть робити, а крім того ставляли оиір начальниковії громади, жандармам і війсковій асистенциї. При розправі сьвідчилн два жандар
ми, посесор і „ ва єго робітники. Всі они зізнаваїи некорисно для обжалованих.
Трибунал по переведеній розправі засудив перших шістьох на кару арешту по 3 місяці, Гната Фірмана і Максима Семенова по 8 днів арешту, Івана Кучерку на 3 тижні' арешту, Івана Безкоровайного і Тита Кравця по 14 днів арешту, Федька Фірмана, Романа Возьного, Павла Р о манишина, Сгефана Безкоровайного, Тому Ю зь
кова і Луця Лабазовича по 7 днів арешту а 0- лексу Польов го на 3 місяці арешту. Иосифа Кравця і Стефана Яськова увільнено. Оборонець др. Грииевецкий зголосив іцо-до всіх засудж е
них жалобу неважности.
Дня 23. с. м. відбула ся в Т е р н о п о л и карна розправа проти селян Данила Пильного, Степана Остапова, Павла Кулика, Петра ІНнира, Франка Таравского, Антона Цимбала, Івана ІИи- дловского, Франка Древняка та Івана Косовича з Ракового Кута, обжалованих о злочин публи
чного наснль-тва, тяжкого ушкодженя тіла і про
вини з § 411. к. з. Акт обжалованя так описує інкриміновану подію: »В наслідок страйку в гро
мадах Постолівцї і Раковім Куті, посесор Лейба Явец спровадив фірами робітників з Городниці.
Коли дня 25. липня с. р. рано ті робітники їдучи з Городниці переїздили через Раконий Кут в су
проводі вахмайстра жандярмериї Франтїшка Лю
дей, котрий їхав верхом на кони (розуміє ся двірскім), обжалований Фрапко Древник, засту
пив фірам дорогу, задержав одну фіру а вима
хуючи буком, кричав до робітників: «чекайте, ми вам у вечер покажемо, хребти вам позбиваємо».
На се надїхав вахмайстер жандармериї Людва, котрий нагнав обжалованого, і привів робітників до Постолівки. В Постолівцї грозив двірскому фірманови Гнатови Кузьови, обжалований Іван Косович, що «зірве єму голову». Вечером того самого дня. коли робітники вертали з роботи до дому, напала на них товпа селян в Раковім Ку
ті і привитали їх градом каміня Вісьмох робі
тників ранили камінєм легко, а одну бабу Яґу Кордиш тяжко».
По переведеній розправі трибунал засудив:
Данила Вольного на 4 тижні, Павла Кулика на З місяці, Петра Шнира на 4 тижні, тяжкої вя- знчцї з иостом. Фр. Таравского на 3 Їижнї, Фр.
Древняка на 14 днів а Ів. Косовича на 10 днів звичайного арешту, а прочих увільнив. Оборонець др. Грииевецкий зголосив відклик по причині високого виміру кари
— Науку пожарництва, яку наш «Сокіл» ста- рає ся серед як найбільше кругів нашого наро
ду розповсюднювати, примінює «Сокіл» також і до своїх членів. Нинї на пописї міскої сторо
жи пожарної — який відбув ся о годині 8. ра
но — бачили ми майже цілу Старшину «Со- ни торговельні з східною Африкою, та мусїли бачити нерадо той розвиток нїмецкого впливу в окрузі' їх торговельної дїяльности. Анґлїйскі мілїонери Маскіпаи, Маскепсу, ВисЬапап зало-
Жили собі товариство ВгіїізЬ Б азі АІгіса-Сош- рапу. Анґлїйский консуль в Занзібарі сіг. .Іоііп Кігк підбив султана на ферман, в силу котрого султан відступив Англичанам права суверенно- сти в земли Момбаз’).
Німці в протест! Однак чия сила, того правда. Англичане заняли землю. Вже то ан- глїйска фльота, плаваюча на побережу афри- каньскім, ручила за те, а Німці мусїли приста
ти на конференцию льондоньску з 1888. року, котра признала ріку Умбо границею між поеїло- стями обох компаній.
Так узяли ся одні і другі за діло цивілїзо- ваня та культуризованя признаної собі око
лиці.
Англичане практичні, як усюда, немішали ся у внутрішні діла Арабів та Неґрів. Султаньскай валі (намісник) лишив ся на місци і в єго ру
ках лишило ся судівництво тубольцїв: султань- ский ф ляґ повіває в воздухах. На око усе, як бувало. Англичане сиплють фунтами та зедну- ють собі симпатию та довірє населеня. Они, як кажуть, ргасііс іп соїопізіп^, — они знають, що кождий фунт принесе їм з часом сто фунтів і ждуть супокійно. Усе, як бувало. І Араби вдо
волені і Неґри, усе мирно та гарно. А мимо то
го де що не діє ся, де що не стане ся, усюди
кола». Вправи виконані точно і зі звісною у мі- скоі сторожи прецизнєю, під проводом нача ть-
ника н. Правка і єго заступника п. Елїясевича, причинились до точнїйшого пізнана пожаряої уміетности, а тим самим улекіпили присутним
* Соколам - орґанїіаторам» обширнїпше пізнане культивованого ними предмету, в цї-іи піїнїйшої користн при науці ножарництва.
— Отворене читальні' «Просьвіти» в Кроииіь- никах, рудецкого цовіта; відбуде ся на Чесного Хреста д. 27. вересня с. р. о 4. год. пополудня.
— Посольский зв т. Пос. о. Богачевский зло
жить посольскі зніти: 1) в Рожнїтові дня 5. н.
ст. жовтня (в неділю) о 4. год. пополуд. в домі Хахіни Вайсман, 2) в Болехові дня 15. н. ст. ж о в тня (в понеділок) о 1. год. пополудня, в домі п.
Петровичевої, 5) в Долині дня 9. н. ст. жовтня (в четвері о 2. год. пополудни в домі п. ГІисар- ского.
— Намістник ґр Пінїньский не уступить зі сво
го становища, як пише львівский кореспондент варпіавского »81о\у-а« Допить, перенечатана кра- ківскою N. Ке іопп ою і львівским Кигуег ом,
звучить: «Вісти, подавані в пос іїдних часах про димісию галицкого намістникя, ґр. Пінїньского, мали основу, але нині стали ся вже безиредме- тові. Зростаюче напружене відносин в Галичині, яке недав ю проявило так ясно в змові хлїборо- бів у східних повітах, і непорядність з нею кра- евої адмінїстрацпї, викликали загальне бажане, аби керму краю обняла рука, як вже не зел зна, то бодай рішуча. Се бажане найшло також від
гомін у Відни. Однак стали с і в монаохії грізні події, як кроваві розрухи в Загребі, які у ріша ючих кругах притьмили стан с рави в Галичині, а також непевність парламентарної ситуациї, жур
ба о ансгро угорску угоду, відсувають на другий и.іян всі инші справи і ґр. Пінїньский отже о-
стає на становищу намістника і осгане так дов
го, як довго управляє ґр. Ґолуховский. Хиба, що сам схоче уступити, і з тим він не укриває ся, що є вже змучений тим урядом, який не відповідає его індивідуал.ности. Поки що нема вже про се бесіди».
— Архикнязї на ловах. Архикн. Оттон виїхав вчера з Відня до Н аївір тої на 5 дневні лови в тамошних лісах Архикн. Леопольд Сальваю р перебуває вже від кількох днів на нольованю в Тухлі і Сколім.
— Звертаємо увагу руских посел нцїз в Паранї на оповіщене тамошного Товариства рільничого в курігибскій «ОагеІ і роїзк-ій \у В гагуїіі« (ч.
35 з ЗО. серпня с. р.). Оно звучить: Пригадуємо нашим хліборобам, що нараньске Товариство рільниче має кілька премій або нагород для го
сподарів хліборобів. Іменно той з господарів, якого збір винесе більше як 200 алькейрів пше
ниці, одержить нагороду 2 тисячі мільрейсв (т. є. около 2.000 К: мільрейс — 1000 рейсів — стоїть 29/9. так, що 1 прускі марка = 978 рей
с ів .— Р е д .). Сей, хто збере 100 алькейрів, оде- жить тисячу мільрейсів, а сей, що збере 50 альк. (всі очнвидно зі свого власного засїву і на своїм поли) — одержить 500 мільрейсів. На с.іу- чай, якби явило ся більше конкурентів, одер
жить нагороду той, хто буде мати красше зер
но. — Дальше утворено нагороду двох контів для того з продуцентів вина, який представить найліпший рід вина місцевого власної продук
ція. Судити буде р г у , визначене урядом. Вкінци тисячу мільрейсів одержить в нагороду сей, хто видко руку пана ВцсЬапап а. Він собі чоловік тихий, мирний, скупий на слово, — але єго оди
ноке добре слово важче у валїя і у всякого Не- ґра. Пан ВцсЬапап, А Ь тіпізІгаїог оі С отрап у, нїчо і все в Момбаза.
З а п втора року свого істнованя товариство анґ-лїйске викорчувало величезний шмат землі та почало там ставити своє місто, обсадило ве
ликі обшари кокосовими пальмами та кукуру
дзою, заложило стациї в глубинї по дорозі до гір Кіліманджаро, витрасувало шлях під зелїзни- цю та пустило в обіг свої монети. І усе мирно та гарно.
Нїмцї-ж, ледни усадовили ся, зараз відтру
тили від себе Арабів, обходячи ся з ними ш ер
стко — 8сЬпеіс1І£ — по пруски. Задля спору, чи султаньский червоний ф ляґ має право висіти побіч нїмецкого, і через те, що в декотрих сво
їх осадах Нїмцї не позволили вивісити султань- ского фляґу, они розгнівали на себе султана.
Товариство, взявши в свої руки управу, зараз видало закони, щоби, приміром, усї посідачі землі та домів зявили ся в уряді та виказати ся правами на посідане, а коли тим не в ситі виказати ся, то земля пропадає в користь това
риства. Тим і иньших, а особливо отвертим во- роговапєм против Арабів они підбурили против себе населене. Се правда, що аби самому запа
нувати над чорними, треба було вперед вигнати Арабів, — але Нїмцї помилили ся, коли думали, що самим оголошенєм свободи усіх невольннків
найбільше висіяв люцерни. — Редакцая та по від ьмляє вкінци, щ і має у себе люцерну на продаж.
Так отеє, хотячи ратуватя нуждентий стан рільництва навіть в дикій і нужденній Паранї, беруть ся до двигненя єго. Наші поселенці не хай старають ся о ті нагороди. З 4
— Зміни пантових ф'лїй у Львіві. Ц. к. дирек
ція! почт і телєґрафів у Львові оповіщує, що філіальні ц. к. уряди почтові «Львів 8* при ул.
Счбіского) і «Львів 5» (при ул. Чарнецкого) бу
дуть перенесені з днем І. жовтня с. р. до ново- винаймлених льокалїв, а іменно перший до ка- меницї при ул. Валовій (давнїйше каварня цен
тральна), а другий до дому Ріхтмана при площи академічній.
— До. Іван Гринезецчий одержав посаду окру
жного лікаря в Дикові старім, цїшанівского по- віта.
— Лєкцийна комісия завязала ся в тов. «Січ»
у Львові (Ринок 10) і поручає нашій П. Т. Пу- блицї здібних інструкторів і к ірепетиторів. Інте- ресовіні можуть зголошувати ся письменно або лично (між 12—2. год. поиол.). На листову від
повідь належить долучити марку на 11) сот.
— В нони крали, а в день грали Вуло їх чо
тири, жили як рідні братя, хоч були собі лише свояками по ремеслі. Один звав ся Пароль Монь- чак, другий Павло Пенкаль, третин Станислав Вишиньский а послїдний Антін Войтович. Імена їх добре були знані львівскій полїциї за нічні виправи но чуже добро, але самі назвища годі замкнути в арешті. Аж ось вчера вечером коли' всі чотири пташки безпечно грали собі в карти на цембринї керницї на площи Домбровского — зайшов з заду аґент полїциї Пелещук і спіймав всіх чотирох щт до одного. Грачі найшли ся не
бавом в нолїцийних арештах, а карти в бю рку п коміса я.
— Небезпечний хрунь. бо з рогом на рилї. В ру- скій оселі Ріо Кляро в Паранї народило ся п о рося з рігом на рилі. Властитель сего поросяти (п. Бучек) — як пише Оаг роїзка — прислав сей дивогляд в спіритусї до курітибского музею.
ІЦастє, що наші «хрунї* в Галичині родять ся ще бодай без рогів на рилі, — а то була би вже крайна біда, як би «она ще роги мала» — як каже наша пословиця.
— Міл онова деФравдация. Дефравданта Єлл'і- нека й доси не знайдено і длятого щораз біль- же укріпляє ся переконане, що Єлїяек відобрав собі житє, хоч тіла єго також не найдено. Як вже звістпо, найдено одіж Єллїнека в Кремсї над Дунаєм, але не над самою рікою, лиш над охабою коло неї. Дирекция полїциї казала пере
шукати гаками цілу охабу, але тіла не найдено;
длятого розписала полїция обіжник до всіх громад над Дунаєм, щоби уважали, чи вода не наднесе якого труна і по чім можна би пієнати трупа Єллїнка. Рівночасно вислала полїция гон
чий лист за дефравдантом до всіх жандармских команд в цілій Австриї, числом 40 і до властий за границю. Спільником Єллїнека у всіх підпри
ємствах, на які Сллїнек крав гроші, був жид Поляк. Але здає ся, що Є ілїнек мусів мати ще й других спільників межи урядниками банковими, бо трудно собі погадати, як міг підрядний уря
дник вибрати з банку 4,600.000 К так, щоби то го ніхто не запримітив, щоби то не впало ніко
му в очи, або щоби не показав ся якийсь слід они перетягнули на свою сторону чорних. Не
вільництво взагалі не тяжило так сильно на чорних. Тут в Африці не панували ніколи ті жостокі відносини, які заве їй европейскі п іян - татори в Америці. Тут були більше відносини слуги до пана.
Неґри відклякнули ся на поклик Арабів.
Бушір-бен-Салем, один із головних торговельни
ків невольниками, став проводирем повеганя.
Німців вигнано із осад в глубинї Африки, їх у- рядчиків вирізано, так що они тепер ледва дер
жать ся в деяких стациях прибережних, і то під охороною пушок нїмецкої фльоти. Місто Ба- ґамоііо, головна стацич Німців, то більше табор воєнний, як торговельне емпориюм. Усюди воя
ки, чорні та білі; наоколо міста висипані кріпо
сні окопи. — АУепи 'лт'г т а ї сіеп ВизсЬігі Ьаі- Іеп! — кажуть Німці. Було вже кілька битв, та бор Вушіра розігнано — але Бушір не дав ся зловити — ВизсЬігі ізі посЬ пісЬі (ІаР)
Про остаточний вихід війни нічого сумнї- вати ся. Нїмецке війско узброєне в маґазинові стільби, має добру артилєрию і европейских провідників А Бушір узброєний в луки, списи та лише по части в кремінницї.
Борба екстермінацийна почала ся і ояа скінчить ся безпечно в користь Європейців. Они сильнїйіпі, то і їх право на пановінє!
(Дальше буде).
браку гроший. Близше доходженє показало, що в банку був великий нелад і манїпуляция така, яка нїгде не буває. Висші урядники, що мали надзирати і пильнувати роботи і порядку в бан
ку, зовсім тим не журили ся, а низші робили, що хотіли. Єллїнек не лише інкасував гроші, хоч то до него не належало, але був також своїм власним контрольором. Він позичав урядникам банкові гроші і то досить великі суми, а брав від них лиш звичайні квіти. Один з висілих уря
дників банку, котрого квіт на 16.000 К знайдено в бюрку Єллїнека, заплатив онодї ту суму і ві
добрав свій квіт.
Остатні вісти доносять, що Єллїнека увя- снено в Льондонї. Однак поки-що--сї вісти ще
непевні.
— Під колесами зелїзницї. З Тернополя доно
сять: Дня 23. вересня е. р. о 5. год. рано най
дено на шляху зелїзницї межи Глубочком вели
ким а Тернополем при кільометрі 4787 переїха
ного поїздом Гната Семенину, робітника з Б і
лої, котрий заступав будника. З того, в який спосіб поїзд переїхав Семенину, можна догаду- вати ся, що погибіпий сам шукав смерти.
— Обманець перед судом. Перед судом при
сяжних у Відни почала ся вчера карна розпра
ва проти нольского шляхтича Станислава Кор- віна Сарнецкого і єго матери Мариї Сарнецкої з дому ґр. Тарновзких. Сарпецкий сидів вже два лїга в слідчій вязници, обжалований за обмань- ства на великі розміри, в чім помагала єму єго матїр, яка лежить тепер хора в Кракові і не явила ся при розправі. Акт обжалованя закидає Сарнецкому, що він опираючи ся на видуманій спадщині 100.009 рублів по однім з єго свояків в Росиї, набув без грошей- дорогу віллю під Від
нем, а опісля сю віллю продав за готівку, з на
міром, не заплатити довгу єї первісному вла- стителеви.
— Застрілені без кулі. Аґент ІПвеля у Відни залюбив ся був в якійсь 19-лїтній робітниця Емілії Десер, і вже через півтора місяця знав ся з нею. Онодї пустились обоє до каварнї, і по дорозі спитав Ш веля дівчину, чи она єго любить.
Дівчина на то питане мовчала уперто, а Ш веля сказав тоді до неї: Т ак? То дай менї шість риньских на револьвер, щоби я тебе і себе за
стрілив. Дівчину взяв страх, і она пустилась втікати. Ш веля виймив револьвер і стрілив до дівчини, а відтак стрілив і до себе, і обоє не
живі перевернули ся. Збігли ся люди, підняли неживу дівчину, а то куля вилетіла з хустки.
Показало ся, що дівчині не стало ся нічого, лиш зімліла зі страху. Але бо й Щ веля так само не зробив собі нічого. Коли лікар став оглядати ніби то застріленого чоловіка, показало ся, що і Ш веля лиш зім іїв зі страху, бо зранив ся лиш незначно.
— Новий докторат. «Арґентиньский дневник»
з нагоди виданя 4.000. числа іменував свого на
чального редактора «доктором дневпйкарских наук» і жертвував єму навіть величаво прикра
шений дичльом докторский.
— Електрична почта. Неаполітанець Пісціселї- Таежі представив італїйскому мінїстрови зелї- зниць і иочт, проект нової системи почти. Про
ектована почта їздила би по дроті на 15 м. ви соких стовпах зі скоростию 400 клм. на годину.
Листи і друки містили би ся в скринцї з алю мінії. Кошти будови обчислено на 3.000 лїрів від кільометра. Мінїстер обіцяв піддати сей проект оцінці фаховцїв.
— Конкурси. Виділ п івітової ради в Дрогоби- чи розписує конкурс на 2 посади дорожників з річною платою 1.200 К, 500 К на обіздки і 150 К активального додатку. Кандидати мають ви
казати ся, що покінчили практичну школу доро- гових кондукторів при виділі краевім і знають краєві язики. Поданя треба вносити до 15. жов
тня. — Магістрат міста Золочева розписує кон
курс на посаду міского вегериааря з платою 1.200 К і 25°/0 додатком активальвим. Речинець назначений до 19. жовтня с. р.
— Гумористичний кутик.
{Страйкар і Мазур).
Іван: А що Войгку, багато зар билисге в пана ?
Войтко: А рзіоп кгемг, хсіагіі сі бо зкогу.
Йопса зоЬі, о к н т о п 8оЬі, різаг зоЬі, Іоб сгіо-
іу іе к о м ч Іу іи ... зпорек гозіаі!...
Іван: Щ аслива вам дорога. Приходїть і на
рік. {‘Комар*).
— Родимці! Памятайте на фонд будови при
ватних шкіл!
Посмертні Т оповістки.
— Цецилїя з Чичиловичів Ясеницка, вдова по сьвященику, мати надрадника суду в Чернівцях Володимира Ясеницкого, померла в Балигородї.
В. ї. п.!
