Ruslan. R. 6, č. 58 (1902)

Ч. 58. Львів, Вторник. дня 12 (25.) марця 1902. Річник VI

передплата

на «РУСЛАНА» виносить:

в Австриї:

на цілий рік . . . . 20 кор.

на пів року . . . . 10 кор!

на чверть року . . 5 кор на місяць . 1-70 кор.

За границею:

на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків ва пів року . . 8 рублів

або 18 франків Поодиноке число по 16 сот.

«Вирвеш ми очи і душу МІ1 вирвеш: а не возь.меш милости і віри не

В 08Б М Є Ш ,

бо руске ми серпе і віра руска.< — ° Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у

Львові що дня крім неділь і руских сьвят О о'із год. пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і

експедпцпя «Руслана» під

ч. 1.

пя.Домбровского(Хоруніцини). Е кс­

педиції я місцева в Аґенциі Со- коловского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав са лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від аорта. — Оголошенн зви­

чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 40 с. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по 3 ) с. від стрічки.

Словіньскі паралєльки.

(+ ) Придбане ґімназияльних руських клнс ріпнорядних, з яких нерогодо.м ни- растала самостійна ґімназин, було у нас ще так недавно предметом глузованя (овва! — паралельна!). Тимчасом о словінь скі паралєльки (і то утраквістичні, бо ли­

ше по три предмети в низших класах у- чать ся по словіньскн, а у ви стій ґімна­

зиї все по нїмецки) веде ся в Австриї вже кілька літ завзята боротьба. Перед семи роками упало через словіньскі паралєльки в Цилєї коалїцийпе міністерство, а мпнув- шої нятницїсчинпла ся в раді державній бу­

ча, яка нагадувала недавну ще обструкций- ну добу, так, що президент був принево­

лений чим скорше замкнути засїданє, що­

би не довести до ще більшої ворохобні.

Зневірливі політики починають знов віщу­

вати лихо. Нїмецкі людовцї сейчас по за-

‘СЇданю зібрали ся на нараду і видали опо­

віщене. яким заповідають Остру онозицию, голосоване проти буджету в третім читаню.

Однак дво- або тритижнева перерва в на­

радах парламенту може протверезити роз- огнених політиків і довести їх до розваги і рівноваги. Не можна від них вимагати багато розуму, однак партмйне самолюб­

ство приневолить їх до того. Вже задля цилєйских паралєльок, які єствують від кількох літ, не схотять чей розбивати пар­

ламенту. Сего ми майже певні мимо погроз, які понвили ся мало-що не в усіх дневни ках нїмецких.

Останнє засїданє посольскої палати має і добрі сторони, бо оно показало, що на парламентарній видівнї в Австриї є о- сяжне, а що неосяжне. Длячого пожертво- вано свого часу обструкцийній меншости право більиіости? длячого розбито парла­

ментарну більш ість? — позаяк видано о- клик, що в національних питаних не по винно бути майоризована, тут лише може бути порозумінє, компроміс. А щож тепер стало ся? Лівиця тепер виразно, без ко­

нечної причини в пересадній фо мі зроби­

ла національне питане предметом парла­

ментарної акциї і перла до голосованя. Л і­

виця тим сама зломила засаду, яку про­

голошено перше в єї користь. Она підня­

ла сю справу в надії, що віднесе побіду.

Але чиж парламентарне право лише тоді повинно мати вагу, наколи оно пособляє змаганям лівиці? Нїмецка лівиця виклика­

ла парламентарне питане, яке рішено зов­

сім парламентарним способом. Але позаяк се рішенє принесло поражене лівиці, чиж оно має бути неважне, неправне?

Референт посол ґр. Штірк певно сего не сподївав ся, коли виступив з своєю ре- золюциєю і перепер її в буджетовій комі- сиї. Словіньскі утраквістичні класи рівно- рядні і то лише в низшій ґім назиї не представляють В ДІЙСНОСТІ! ніякої грози для нїмецкого елементу в Стприї. Але нї­

мецкі сторонництва зробили з сего Ґесл є- рівский капелюх, перед яким усі ненїмец- кі сторонництва мали бити поклони, они хотіли не лише пересадити резолюцию

Штірка, яка поручала правительству зви нути цилєйскі паралєльки. а за те утвори­

ти з єствуючнх в Марбурґу паралєльок са­

мостійну ґімназию, але крім того хотіли вже тепер вичеркнути з буджету вставлену на цилєйскі паралєльки квоту, а до того

»знищити< опавску ческу ґімназию. Спра­

ва ще тим заострила ся, що лівиця стану­

ла в сій справі знов під команду всенї'м- цїв, яких недавнє заховане принесло нару­

гу для Австриї. Чиж можна супроти того чудувати ся, що нїмецкі сторонництва від- клопили резолюцию Штірка, котра набрала значіня упокореня для нїмецких сторон­

ництв? Частина нїмецких сторонництв з всенїмцями на чолі не хотіла піддати ся ухвалі більиіости, почала галабурду і для- того засїданє мусїло бути сейчас закін чене

Чиж так має бути? чи так має оста ти? Може-б і так остало. наколиб всенїмцї,

котрі заявили ся рішучими ворогами Ав­

стриї, котрі не хотять авсгрийского пар­

ламенту, знов осягнули ча лівиці верхо владу, з під якої иньші нїмецкі сторонниц­

тва останними часами стали визволяти ся.

Великодні сьвята повинні "би дати нїмецким поступовцям і людонцям доволі часу і на­

годи до роздхмуваня. Так само повинні би над тим призадуматп ся антисеміти, котрі також в сій справі станули під прапор все- нїмцїв. Справа є зовсім ясна. Наколи вже лівиця зробила з цилєйских паралєльок предмет парламентарної акциї (тепер може вже деякі сего жалують), то треба шану­

вати право парляментарної більиіости. Ко- лиж сего не признає ся , то не треба було до парляменту відкликувати ся. Тим­

часом лівиця зробила відклик до парла­

менту і показало ся, що всі Німці осталн проти всіх не-нїмцїв в меншости. Німці повинні раз з дїйсиостю освоїти ся, що о- ни в державі є в меншости, а більшість 33 голосів, яка знайшла ся на останнім засїданю, зібрала ся зовсім случайно, без нопередної умови, так- сказати-б, елемен­

тарною силою, і то навіть в раді держав­

ній, хоч ординация виборча є корисна як ­ раз для Німців. Якаж з сего наука ? Нім­

ці повинні раз полишити думку майоризо­

вана, а повинні дійти до зрозуміня, що ли­

ше дорогою добровільного порозуміня можна такі справи поладнувати. Хоч ми- нувиїа пятниця принесла для Німців такий сумний вислїд і їх роздратувала, однак мо­

же се буде заразом почин до отямленя, до національного порозуміня, а до того о- тя.мленя повинні Німці дійти, побачившії знов неможливість своєї верховладн і са- мовлади.

З країни нужди і здирства.

З Косівского Перед 8 чи 9 літами завязали люди до­

брої волі т. зв. Ьапк сЬіуебсіапзкі XV Ковохуіе.

Виходили они з тої засади, що, коли в Косів- щинї оперує на гуцульскій шкірі поверх 10 бан­

ків жидівских, нідратують они дешевшим кре­

дитом тих «грабованих» гуцулів. Та не народив

ся той банк під сабатівскою зьвіздою! Перших щирих людей стрітили то погрози то денунция- циї, они зразились і повиступали, иньшим через заказ свого шефа сатрапа не вільно було й яви­

тись в комнатї банковій, а вкінци закралась до банку галицка господарка — без олівця і па­

перу.

Банк купив собі «біду» — дім власний, не маючи грошей. Не маючи грошей, реставрував . той дім, робив знатнїйші кошти до «канцеля- і риї», а вкіяцн під напором, іп ^ г а ііа т жидів- ским банкам, виповіджено нараз знатнїйшу кво­

ту, тож руїна була неминуча, нехибна. Присилу­

ване до виповідженя знатпїйшої, як на сили того банку квоти мало бути відплатою вкладни­

кові! — за те, що поважив ся на раді громад- скій в Кутах спитати: іакіе£ гавіи^і роїойуї р.

йіагозіа ЙаЬаІ (На пазге^о ш іазіа аІЬо і роххіа- , їй, іч аі^§а / а Ьопогоххет оЬухуаІеївІхуепі ?! 1 Ірггесіххпіе!! — 1898. наступила лїквідация того ) банку і першим судово установленим ліквідато­

ром був др. Вільковский а по нїм др. Корпінь- I ский, оба адвокати в Косові.

При кіцци 1895. р. був я примушений за-,

■тягнути позичку на моє імя в тім банку — для

■ поратівлї одного погорільця. Позичку ту сплачу­

вав я квартальними ратами. На 8/5. 898 припа­

дала послїдна рата (20 зр.) і я післав єї під днем 6/5. 898 переказом почтовим до ч. рецеп.

21. на руки судово установленого ліквідатора п.

Вільковского. Та вже 11/5. 898 до ч. 570 повідо­

мила мене каса ощадности в Станиславові, що па Г2ес2 каву пазгв) гіесопу ргге2 Ьапк сЬгге- йсіапзкі XV К озохуіс хх-екзеї па 20 гіг. гозіаї 10/5. 898 гаргоіезіоадапу. Відворотною почтою я відповів, що той вексель я заплатив в днн 6/5. на руки судово установленого ліквідатора.

Відповіди я на. се не дістав, бо відай та казя озгсичіпоісі любувсь в робленю коштів, а дістав в червни 1898 векслевий наказ платничий і я пі­

слав на руки каву озгсг^сіпозсі XV біапізіахуохуіе 20 зр. під 21/6. 98 ч. рец. 90. Против наказу заплати вніс я заміти. На се відбулась розправа 30/11 1898 (заступав мене до. Маядичевский) на котрій мене такой засуджено на заплату, а правний заступник каву овгсг^сіпоісі видко і слів­

цем при розправі не згадав про заплачені мною казіе 20 зр.! Получивши хх'угок, хоть гроші за той вексель я уже двома наворотами післав, вислав я 22/2 1899 р. 5 зр. 45 кр. а сопіо не- провпнених коштів — просячи, щоби кава о- 82С2§с1повсі порозумілась з ліквідатором Ьапки сЬггейсцапзкіе^о XV Козохх'іе і мені' відповіла, чи маю ще яку папасть платити. Кава озгсг^сі- побсі не відповіла мені ні слова, іно 10,3 1899 подала юпіозек па богюоіепіе екгекгісуі іпоЬіІіаг- пер В тім юпіозки кава озгсгдсіпозсі й на згадує, гЦо полупила від мене 20 зр. -+- 545 зр. і я м у­

сів на ново напасть заплатити на „книгу гроше­

ву^ но через ц. к. суд в Кутах в дни 15/6 в ви­

соті 47 зр. 53 кр.! Не буду згадувати, кілько коштували мене поїздки і адвокати!— Думав би хто, що вже конець на тім. Так деж там! Д і­

стаю ейукі Іісуіасуупу з 20/8 1901, що претенсия до мене (три рази вже заплачена!) XV Опій 20/9 1901 \у (Ігосіяе риЬІіцгпє) Іісуіасуі зрггесіап^

Ь^бгіе! Пишу до нового судово установленого

ліквідатора др-а Корпію ского, що я вже ту пре-

тенсию три рази платив, — зношусь вже по

Х-тий раз з бувшим ліквідатором д-ром Віль-

ковским, котрий мене запевшоє, що »па]рехх’піе)

гіо іу і сіо каву Ьапки сЕггевсцапвкіе^о рггувіа-

по кзіеіігет сіоЬг. ріспігрігс, т и зі Іо І а т Ьус паіреи пі^' гапоіомапе», іду знову до д-ра Кор- піньского, а топ менї каже, що таких „ренпіе гіогопчск* позиций в щось 35Н Копець пісоньки такий, що в дни 20/12 1901. купив Могсіко Дае- д’егтап п № Козои’іе мою і 71 других претен- сий, о котрих нонизіпе скажу, за 121 кор.!

Питаю: з чиєї вини буде тепер Мортко Є- ґерман пошукувати тих 20 зр на мені? Таж я заплатив три рази одну і ту саму претенсию!

Коли маю вірити лїквідаторови д ви Вітковско- му, що він гроші зложив на приналежнім місті, то к а з а о з 2 С 2 § < 1 п о £ с і \ у З і а п і з і а м / о - і е п о б р а л а з а о д и н г і е с о п у м 'е к з е ї т р и р а з и н а л е ж и т і е т ь з а н е г о ! Але най - би, що каза озгсх^бпойсі нібрала лише з моїх рук два рази одну і ту саму належнтість і не постарала ся о вичеркненє у ліквідатора тої претенсиї! Се вже найделїкатнїйше можна на­

звати недбайливостию, коли не ладом 2 іт -н у львівскій казіе озгсг^бпойсі!! Еч т и зз Іаиі зеіп XV казіе оз2С2^с1пойсі XV йіапізіаїл’оїл іе! Закид сей роблю дирекції!' каву і згсг^сіпойсї XV Зіапі- віахх’охх'іе сьвідомо і прилюдно, і коли не дієта ну прилюдного виясненя, то подам ся на доро­

гу судову! Хотя шгіилькованє руських інститу- ций, як се м. р в «Русланї» було зазначене, че­

рез каз-у о82С£Ч£Іпо6сі хх' ^ а п ;8Іахх’охх'іе зачи­

сляє ся деколи бо хазіи^, то перед ц. к. судом не буде се маги хуаіоги.

Так се зробила кава озгсг^сіпозсі XV 8іа пізІам'О'Ц'іе менї, котрий собі кожду річ нотує!

А чогож знову бідні селяне зазнавати мусять?!

А коли тих Зо претенсий, подібних до тої на мене, о котрих згадував мені др. Корпіньский (ліквідатор), случайно знайшли таку долю як я,

— знайшли такі порядки як я XV казіе озгсг^сі- пойсі XV йіапівіахуохуіе! — то можуть невинно позбути ся батьківщини в користь жида!

Претенсиї Ьапки м’іозсіаїїзкіе^о XV Коззо- ххіе в висоті 9089 К 71 сот. спродані 20.

грудня 1901. за 121 К Морткови Єґерманови в Косові на власність. З тих претенсий може ли­

ше один (на 800 К) не зреалізує ся; тож Мор­

тко заробить 8968 К 71 сот. а зглядно 8168 К 71 с., або за вложену корону возьме 74 К 12 с.!!

До того ще треба дочистити кошти судові в до­

розі екзекуциї.

Іван ІІопель, і арох Довгопола повіт судовий Кути

З поличIхт о г о поля.

Не мало шуму наробило арештоване в Вар­

шаві полковника Ґрімма, який зраджував мобілї- зацийні пляни Роеиї на річ Німеччини. Як ви­

казало слідство, Ґрі.мм позичав гроші висшим офіцирам зі штабу і таким способом потрафив

зблизити ся до нисших кругів. Задля особистих евронейскі держави, а Росия, Аветрия і Анґлїя єго здібностий покликав був Генерал Пузіїрев-; з'нернули ся в тій справі зі спільною нотою до ский Ґрімма на якийсь час до Генерального шта-1 Порти, щоби она запобігла дальшому ширеню бу в своїм окрузі. Се дало шиігунови тим л ек -; ся ворохобничих елементів на Балкан!.

ший приступ до тайних плянів. Ґрімм навіть мешкав в тім самім домі, що Ген. Пузиревский, і може звідси пішла поголоска про ревізию в мешканю Генерала. А вже зовсім неправдонодіб-;

ну вість розширено про ревізиі в консулатах австрийскім і нїмецкім: се рівняло би ся випо- віджешо війни. Заневнюють, що зраду росин- ского полковника викрив француский офіцир Генерального штабу полковник Фур і повідомив про се росийске правительство. Ґрім продав та­

кож подробиці росийско-францускої війскової конвенції!.

В Роеиї пішли під добу розрухи студентів і робітників. В руху студентів даєсь замітити орґанїзация, бо періодично появляють ся відо­

зви про змаганя студентів на- ріжних Універси­

тетах та завзиви до дальшої пропаганди і чин­

ного опору. Тло розрухів є социялїстичне, а по­

движниками сего руху вказують жидів, які в цілій Европі ведуть перед в социяльно-радикаль- нім дусі. — При нафгяних законах в Батум ви­

бухнув страйк робітників, який довів до бійки з війском, котре сальвою положило ЗО осіб тру­

пом. Таке саме счинило ся в Єкатеринославли і Тулі. При тім зайшов рідкий випадок несубор- динациї, що один з нідофіцирів не хотів видати команди стріляти до товии.

Не лише над Босфором, але на цілім бал- каньскім півострові запанувала небезпечна анар­

хія. В славяньских землях, що стогнуть під аіийским правлїнєм султаньских урядників, ки­

пить і бурить ся щораз сильнїйше. Над Македо­

нією громадять ся тяжкі хмари. Сарафов знов взяв ся до роботи. Одержавши богатий окуп за американьску місіонарку, зачав провадити на ново македоньску аГітацию з небувалою енер Тією та наповняє страхом, неспокоєм і непевно- стию цілий край і єго населене. — «Білградскі Новини» доносять вже тепер, що з весною ви­

бухне революция в Македонії. Революцийний комітет поставив собі за ціль вибороти автоно­

мію і добити ся реформ для Македонії' і Старої Сербії. І другі сербскі дненники пишуть о чу­

жих інтригах на Балканах. Порта зарядила од- вітнї средства, які в єї силах, щоби евентуальні випадки не заскочили єї неприготованою. По найнебезпечнїйших місцях порозміщувано вже нові війска, а начальним командантом для них назначено Едема пашу. — 3 Болгари!' надходячі вісти мало-що ріжнять ся від сербских, а так Ссімо представляють ситуацию на Балканах в дуже чорних красках, та хоть би приняти те все в менше иреувеличеній мірі, все ще остане до­

сить підстав до о'ави, що нова і тяжка криза на Балканах є тілько нитанєм може й недале­

кої будучности. Немало занепокоїли сн тим

Н о в и н к и.

— Календар. В і в т о р н и к : гр.-кат. Теофана, Григория; рим.-кат. Пресе. Богородиці. — В се­

р е д у : гр.-кат. Никифора, Християн; рим.-кат.

Людґара.

— Нарада в справі науки руської мови в сере- дних школах. Виділ Наукового Товариства ім.

Шевченка разом з виділом Руського тоаариства педагогічного устроюють нараду в справі русь­

кої мови в ґімназиях і реальних школах, в се­

реду дня 26. марця о 10. год. перед полуднем в бібліотечній сали академічної ґімназиї у Львові.

— З Станислзвова пишуть нам: Реколєкциї в катедральній церкві держати будуть оо. Васи- лияни Ломницкий і Тисовский. Реколєкцийні науки для учительскої сеиинариї буде мати Василиянин о. Веселий.

Памятні обходи ПІевченківскі відбули ся заходом молодїжи учительского семинара 15.

марця в салі «Сокола», а в ґімназиї 22. марця в театральній салі.

— Вість про смерть о. А Мартинюка Ч. С. В.

В. оказу'є ся неправдивою. Занотувавши недав­

но (в 49. ч.) ту віст., заявили ми бажане, щоб она не справдила ся. Дізнаємо ся, що прийшла сими днями вість з Пруд-нтополїс, після якої о. Мартинюк є на місиях в Параиї і лишає ся там на дальше. Він мав вертати до Галичини і написав в грудни, що виїздить звідтам. Колиж доси не було ані єго ані ніякої вісти про него, повстало було у єго брати! загальне припущене, що він погиб в дорозі. Аж ось сьвіжий лист з Прудентополїс поясняє справу, що о. М. закинув на разі гадку вертати з того дикого краю і бу­

де дальше працювати на руських оселях парань- ских яко місіонар.

— Огапд пасії Озіеп Львівска латиньска кон- систория видала поклик до всіх Поляків, аби складали жертви на будову «коецюлкуф» по селах у східній Галичині.

— Вісти 3 Буковини. На черновецкий універ­

ситет вписало ся на літний піврік 480 слухачів, а то: 35 богословів, 340 правників і 105 фільо- софів (між ви ми 11 женщин).

Ше вченковий концерт відбуде ся в Чер­

нівцях дня 6. цьвітня с. р.

Державні стипендиї для студентів руської народности по 200 К річно надав президент Буковини правникам: Спирідонови Лєвицкому, Володимирові! Войнаровскому і Іванови Ви- шньорскому, відтак слухачам фільософії: Бо­

гданові! Лєвицкому, Клементинї Ганкевичівній і Андреєви Сабатови.

Черновецкий тижневник «Руска Руда» но­

тує оттаку до неба вопіючу подію: «В Садаґур- скім уряді податковім є урядник Антонович.

Прийшли до того уряду Георгій Жмурчак і Ни- колай Веренка з Ленківцїв з виказом податку рептового каси позичкової і щадничої, аби за­

платити той податок. Виказ був писаний по ру- ськи. Взяв п. Антонович виказ в свої руки, ди-

З

ОЛЕКСА КУЗЬМА.

— Нема гроший, нема! — гукає Назар. — Хто сидить у школі, най її оплачує.

Ради сьвятого спокою учителька опалюва­

ла та осьвітлювала клясу за власні гроші, да­

вала дітворі зошити, олівці даром. За книжки роздані з початком науки, також не впомина- ла ся.

Приходить домів одна дитина заплакана та із синцем під оком.

— Хто іЄбе, бив?

— А Лучка Гупалів, як вийшов зі школи...

— Брешеш, тебе била префесорка!

— Ні, бігме ні...

— Ах, задушу її як кітку!

І лютий батько біжить аж на другий ко­

пець села, до школи, лихословить учительці, що лишень на язик прийде та навчає, що його її при війску не били.

Так, що днина то новина, все якась на­

пасть. Учителька зносила всьо терпеливо, лагі­

дно. Знала, що опирати ся їм, значить — тво­

рити собі ще тяжших ворогів, стягати на себе неодно нове лихо, яке можна оминути.

Але воліла навіть такі дні, як довгі зимові вечери. Серед обовязку найгірший день минав швидко, незамітно, всякі журби при дітворі за­

бували ся. Коли-ж надійшов вечір, їі огортав 1 невимовний ляк. Бояла ся переступити власний

і поріг. А тут вихор реве довкола по полі, товче І дзвінком, термосить дверми, бе снігом о шиби, 'стогне дико в комині... Дах тріщить, мало не

Н а посаді’.

пі.

Дітвора ходить до шкоди дальше, як ходи­

ла. Назар довідав ря від карного післанця, що його поступок з учителькою пахне криміналом і перепросив її. Вона зате виказів до староства більше не посилала, але постановила старати ся,

щоби її перенесли на иньшу посаду.

Тимчасом положене не змінило ся. Зима тисне чим раз дужче. Стіни в школі тонкі, хур­

товина свище і крізь шпари у вікнах мете школярам сніг на голови.

— Дайте загату і привезіть дров — про­

сить учителька громаду.

— Ще чого не стало? Грій смаркачів до­

ма і пали їм у школі! Най сидять у своїй хаті каменем.

І дітвори приходило чим раз меньше на науку. Аж коли одно відморозило собі руки, друге ноги, третє ніс, привезла громада фірчи- ну дров та обложила клясу гороховянкою. По- мешканє учительки лишили без захисту...

Пише вона квіт і посилає до предсїдателя по гроші на нафту та иньіііі шкільні видатки.

завалить ся. Нераз чути дикий крик, немов з со­

ток грудий, здаеть ся, школу окружає якась орда і списами торощить дряхлі стіни...

Тоді вона присуває столик близько печи, підкручує лямпу ясно. Пробув щось читати, але не годна зрозуміти н’і реченя. На пів неприто­

мна дожидає нослугачки Ганки, що приходить із сусідства до неї наніч.

Раз був тихий вечір. Сиділа над розгорне­

ною книжкою і потонула в сумних думках. Чу­

ла ся самітною в сьвітї, як та цьвітка при до­

розі... Хто йде, то потрутить, то скубне: і чоло­

вік і скотина і птиця... Щастя-долї не зазнала від маленької дитини, не скоштувала материнь- ских пестощів, бо матерт й не памятає. Батько кількадесяти миль далеко бідує зарібником у великім місті. Пяниця... Вчила ся о власних си­

лах, а тепер перший рік на посаді' і взагалі на селі. Була певна, що нарід всюди такий дикий, безпросьвітний, що до него треба привикнути...

Бо кілько то учительок по селах і якось жиють...

Слухає: двері до сїний рип! Іде Танка...

Лише чомусь довго мацає за клямкою напотем- ки. Стукає.. Танка сего ніколи не чинить. Знов стукає...

їй заперло дух. голос у грудех завмер...

Отвирають ся поводи двері, являєть ся якийсь чоловік... Ніби пан, молодий, Остра бо­

рідка, в руках паличка...

— Добрий вече)> пані!

Г -

виті, ся, а відтак до обох сих людий каже:

• Там, д о М о с к а л я з таким письмом! Т у т н о н ї м е ц к и п и ш і т ! н е п о т р е б у є м о т у т р у с ь к о г о п и с ь м а ! Діяло ся се в уря­

ді податковім, в тім уряді, що бере тропи з лю­

днії. То грощиіі від руських людий потребує сей уряд, а письма руського не потребує? Пи­

таємо ся: чи причиняє ся се до илеканя австрий- ского патріотизму у людий, як їх відсилає ся з руським письмом до Москаля?! А додати муси­

мо, що топ виказ був написаний по руськи, а не по московски!»

— Примірна Читальня в Карлові коло Снятина В читальни >Просьвіти« в Карлові відбув ся дня 15. лютого с. р. вечерок в память Тарасової смерти. Вступне слово мав місцевий нарах о.

Іляр. Курник; відчити мали селяни Василь Во- лощук, Дмитро Калйткук і Артемій Кузик. Від- чит про житє Ш евченка і єго любов до Украї­

ни тронув усіх до живого. Деклямациї селян ви­

пали дуже добре, особливо знамените відчитане

•Нечитальника» викликало неописану веселість.

Верхом усего був хор Карлівских селян.

Дня 9. с. м. в сиропусну неділю о Год. 2.

попол. обходила Карлівска читальня 25-лїтний ювилей папи Льва X III. В програму входили:

вступне слово і відчит нароха о. Курпяка, д е ­ клямациї і хори. Саля була заповнепа селянами і інтелїґенциєю з Карлова і сусідства. Хорами одушевляли ся зібрані, виражаючи живими о плесками своє вдов ілепе.

— З львівского університету. Фільософічний виділ по габілїтацийнім викладі д-ра Адама Шельонґовского признав ему уепіаіп Іе^епсіі з істориї середних і

^{НОВІТІІНХ}

віків.

— Дирекция домен і лісів державних перенесе ся з днем 1. жовтня с. р. до ново винанятої ка- меницї на Кастелївцї.

Рільнича школа в Гаях великих Кигіег 1и\

доносить, іцо в Гаях великих коло Тернополя отворить ся небавом рільнича школа при там о­

шній народній школі. Ґрунт під сю школу жер­

твував безкористовно о. крил. Громницкий.

През. міністрів др. Кербер вислав письмо до нроф. д-ра Крафт-Ебінґа в якім доносить єму, що цісар наділив єго командорским хре­

стом ордера Франц Йосифа. Президент міністрів іменем цілого кабінету висказав єму повне при­

знане і горячу подяку за єго професорску ді­

яльність.

Пруска гостинність Перед тижнем доруче­

но кільком соткам славяньских якадемиків в Берлині письма отсею змісту: »Отсим яко чу­

жинець, котрому не прислугує право жаданя до­

зволу на побут в границях прускої держави, єсьте в иолїцийній дорозі видалені з Прус і на Основі сего взиває ся вас, абисьте в протягу З днів опусти пі границі прускої держави. Коли- бисьте не примінили ся до сего приказу, то ви­

мірять ся вам на основі §. 132 ч .-2. закона о загальній краєвій адмінїстрациї з дня ЗО. липня 1883. грошева кара 100 марок, н в случаю не можливости заплачена кари 10 днів арешту.

Коли-бисьте без дозволу вернули в границі пру­

скої держави, дожидає вас на основі §. 361, уст. 2. карного закона для нїмецкого Союза к а ­ ра арешту аж до 6 тиж нів<.

Неважне іменоване Наукова Академія в Петербурзі іменувала недавно славного росий- ского писателя Максима Ґоркого своїм поче-

Встала і гляділа трівожно йому в очи.

Незнайомий назвав себе управителем дібр і перепросив її чемненько за свої вечірні відві­

дини. Случайно переходив попри школу і нага­

дав собі, що й двір обовязаний причиняти ся чимсь до її удержаня, а тут ніхто про се не впоминаєть ся. Не знаючи, чи в школї учитель чи учителька, вступив пригадати.

Учительці' видала ся поява сего гостя чимсь фантастичним, страшним. Здрігнула ся на цілім тілі.

— Школі не треба нічого.

Бажала позбути ся його чим скорше і не вважала, що говорить

Але він скинув із себе верхню одежу і сів на кріслі. Говорив широко, що на селі скучно жити, особливо тут, де нема ніякої інтелї- ґенциї.

— Пані поробили певно знайомості! в око­

лиці, виїзджаєте бодай що неділі?

— Ні, не знаю тут нікого...

— Ооо, як то може бути! Як молода, гар­

на павна може жити без розривки?

— Я приїхала сюди для праці.

— Но, но, но, зовсім не перечу, але зволь- те ласкаво приннти увагу, що всьо має свою міру. А женщина без товариства, як кв ітка без соаця.

Спустила очи і мовчала.

— Маю надію, що при найблизшій нагоді перервете свої контемнляциї, хоч на часочок.

сним членом. Тпмчасом »ІІравіт. В-:стнїк« до ю- сить, щ і Ґоркий находить ся в слідств' з і §.

1035. к. з., тому не може бути ноче гни м членом Н. Академії.

— Папа в Льоядонї. Під сим заголовком Б а і- Іу Ме\\’з описує побуть Льва XIII в Льондонї в р. 1840. — М^г. Йоахим Печчі мав тоді З і літ.

Будучий пала відвідував в е л и к ігі О’Карпеля- Було се як-раз тоді, коли єго, нунцая в Бруксе лі, іменовано єпископом в Перуджії. О. Печчі перед від'їздом до Перуджії поїхав до Льондону 1 там перебув цілий місяць лютий в гостині у міністра-повповласника Бразилії, а мешкав у Піккаділього. Молодого нунция представлено льордови Палямерстови, а королеві Вікторин запросила єго до королївскої палати. Підчас Свого побуту в Льондонї М^г. Печчі відправляв богослужеиє в двох церквах: в старинній капли­

ці, яка тепер стоїть на західній стор >нї Іяколь- ну

ііі

Фільд, і в церкві Преса. Б ігородицї на Морфільдї, б. католицкій катедрі в Льондонї.

— Підмінована Росия Зраду росийскаго пол­

ковника Ґрімма викрив — як тепер д ізн аїи ся

— француекий офіцир Генерального штабу, пол­

ковник Фор і повідомив про се росиііске пра- вительство. Грімм крім иньших актів продав

т а ­

кож подробиці нійскового договору межи Ро- сиєю а Франциєю.

В суботу ми донесли, що на границі ро- сийско-нїмецкій увязнеію ад’ютанта вел. кн.

Сергія, московского губернатора. Се увчзнеоє лучить ся мабуть з інтересною подією, яка збу­

ла ся дня 4. марця н Москві з нагоди обходу в роковини знесеня паньщини. Справа предста­

вляє ся ось як: В Петербурзі заборонено обхо­

дити знесене паньщини,

а

подібну заборону ого­

лосив також обери ілїцмайстер в М іскві. Однак мимо того московский ґенера і-Губернатор вел.

кн. Серґій Александрович заявив, що устроїть обхід під памятником Александра П. Дчя 4. мар­

ця Незчисленні товпи населеня зібрали ся у стіп памятника. Мало бути до 40.000 осіб Вели­

кий князь виголосив промову, яку товпи сту­

дентів і робітників припяли з одушевленєм.

Дневникам заборонено що небудь писати про сей обхід.

— Дияманти і перли в листі' Ювілєр Тавбер у Відни вислав

до

Брукселї і Н аваж і два пору- чені листи, в яких містило ся 247 диямантів і 2 перли, разом вартості! 15.000 франків. По до­

розі листи хтось вииорож іив, про що повідо­

млено почтовий уряд у Відни.

— Людоїди в Новій Гвінеї (в Африці) знов по- живили ся мясом Евроиейцїв. Ж ертвою їх упав один відділ фравцускої експедициї, котра вибрала ся до Нової Гвінеї в цілях наукових.

Відділ складав ся з 58 людей, з яких вїодин не вийшов ціло: дикуни замордували 25-ох (двох пожерли), а 33-ох ранили. Між тих послїдвих зачисляє ся також проводир експедициї, п. Гуєр, що в листі до Газети »Ьа Раігіе* так описує свою пригоду: «На побережу Нової Гвінеї висі­

ла частина експедициї з корабля »Каіьвати« і під моїм проводом удала ся я глубину краю.

Дикуни припяли нас приязно, але лише про людске око. Коли ми по цілоденнім поході роз- ложили ся табором і смачно позасипляли, сотки дикунів з оружпєм і смолоскипами в руках напали на нас ненадійно і почали страшну різню. Тих, котрих не убили на місци, дикуни попривязува- лн до дерев. Я сам одержав тяжкий удар в го-

■» ---- и М Г'ло'а>ж і Моя жінка — тут гість знизив обережно голос

— повитала-б вас як сестру, коли-б пані схоті­

ли вчинити нам честь своїми відвідинами.

Врешті иопрощав ся і вийшов. Але за хви­

лю стояв знов на порозі.

— А прецінь може чим міг би я для шко ли прислужити ся? Прошу сказати отверто, я

всяке ваше бажаяє сповню з правдивою при­

ємністю.

— Мені нічого не хибує! — сказала сухо.

Стояв ще хвилю і приглядав ся їй уважно.

Коли-ж зачинили ся за ним двері, вона побігла на пальцях, заложила засувку і відітхнула сво- біднїйше.

Танка не прийшла чомусь сеї ночи..

Кілька днів не могла учителька здати со­

бі сир. ви з тих незвичайних відвідин. Сам спо­

гад гостя морозив її. Ті хитрі, проникливі очи мали щось диявольске в собі. Або той таємний усьміх, що не сходив з його лиця...

Постановила замикати вечером школу, скоро лише випустить школярів.

Згодом уява освоїла ся з його образом.

Він деколи видавав ся навіть гарним. І розмо­

вляв так людяно, щиро... Міг дійсно прийти в інтересі школи, навіть вечером, — на селі не дуже вяжуть ся формами.

(Дальше буде).

лову і иотеряв память, а кози вернула мені сьвідо.мість, я побачив себе привязаним до де­

рева. Недалеко від мене був також привязаний барон Вілярс. Єго труп був зовсім нагнй, голо­

ва розбита на двоє, а очи вибрані. Ще дальше лежав труп Графа Сент Реми без голови: голо­

ва була заткнева на піці. Тіло Гаженбака пекли людоїди на рожні і їли. Я бояв ся ворухвути і опять прижмурив очи. В тім загреміли стріли.

Се з другим відділом напав на дикунів мій то­

вариш, др. Форітер. Дикуни не боронячи ся, лиш полишивши 32 убитих, розлетїли ся. Всіх трупів моїх нещасних товаришів ми відшукали з виїмком п. Приса. Того пожер їй дикуни.

— Землетрясенє. В О-Беч на Угорщині дня 18. с м. далося почути о лівіючи досить сильне землетрясенє, котре тревало кілька секунд, але не наробило великої шкоди, а більше лише на­

лякало людий, котрі від трясеня землі аж пробудили ся. — Аж тепер надходять вже до- кладнїйші вісги про землетрясенє в Малій Азиї.

В Канґері, стараннім ҐанГеа було землетрясенє так сильне, що завалили ся три тисячі домів.

Підчас тої катастрофи згинуло четверо людий, а около сто є покалічених. Межи людьми н а ­ стала велика нужда. Правительство турецке ви­

слало нещасливим в першій хвили шатра і хліб, а тепер посилає їм збіже і материял будівель­

ний. Якого нещастя нар >било землетрясенє по селах, ще незвісно.

— Спір о „козу“ . Пані Варварі Мочкажевскій нриснила ся коза. Урадувана оповіла про се своїй сусідці пані Агнїшцї Туковій. Рада в-раду і обі порішили поставити на льотерию по 20 сот. Однак сусідки не могли згодити ся що-до

»нумеру«. Пані Варвара твердила, що коза має

»нумер« 63, а пані Агнїшка уперла ся при 11.

Вкінци поставили 11. Але як на злість на льо- териї вийшла >63«. Пані Варвара в розпуці за- грозила сусідці, що запізве єї о відшкодоване.

Ц. к. Дирекция зелїзни н державних у Львові оиовіщує:

На підставі розписаня оферт з дня. 5. січня с. р. на доставу і поставлене зелїзних конструк- ций для копули і дахів на будинку нового двір- ця стацийного у Львові внесено в приписанім речинци до ц. к. Дирекциї зелїзниць державних у Львові 9 писемних оферт на слідуючі суми:

1. Антін Віро у Відни на квоту 76.018-26 К; 2.

Альберт Мільд і С-ка 69.845-90 К; 3. Гута Вит- ковичі Л. Зеленєнский і фабрика вагонів в Ся- ноцї 84.344-66 К; 4. Бредт і С ка в Отинїї 101.579-76 К; 5. Акцийне товариство Р. ВаГнер у Відни 92.01915 К; 6. С. Боиди в Празі 93.043 94 К; 7. І. Ґредль у Відни 93.402-80 К; 8. ІІаслїд- ник фірми Ф. Ґрацль у Відни 101.608-84 К; 9.

Акцийне товариство фабрики »Скода« в Пільзнї .99.271-40 К.

На

фонд

академічної молодїжи зложив в нашій Редакцнї Вир. о. Михайло К ордубаз Суш ної 4 К; разом від 18. лютого 55 К

— Дрібні вісти. Польский »Клюб цитристів< у Львові розвязан ся на вчерашнпх загальних зборах. Пасива клюбу виносять 317 К, а активи 152 К. — В Белзї згоріло дня 19. с. м. 8 до­

мів. — В Космачи коло Коломиї убили гуцули підчас ніятики гуцула Дмитра Когутяка.

Т е л є ґ р а м и.

Відень, 24. марця. N. 1г. Ргеззе ударяє на міністра Пєнтака за те, що голосував против резолюцій Ш тірка і запитує президента м іні­

стрів, чи се стало ся в порозуміню з кабінетом, чи на власну руку міністра родака.

Прага, 24. марця. Кагосіпі Іізіу оголошують статю Прокопа Ґреґра в справі проектів язико­

вого закона в Чехії. ҐреГр доказує, що Чехи мусять обставати при тих трех засадах: 1) Ко- жде подане мусить стати полагодженим в тім язиці, в якім єго внесено. 2) Кождий урядник в ческім королівстві і в Морайії мусить уміти оба краєві язики. 3) Кождий закон, виданий для країв ческої корони мусить обовязувати рівно ті всі краї. Сего вимагає неподільність країв ческої корони.

Будапешт, 24. марця. Кольоман Тіша, б.

президент угорского кабінету, помер вчера о 7.

год. рано.

Білгород, 24. марця. З Дилкозицї (в Старій Сербії) доносять, що там підніс бунт баталїон нїзамів з причини невиплачуваня жолду від кількох місяців.

Брукселя, £4. марця. Вчера иополудни від­

був ся демонстрацнйний похід звиш 300 соция- лїстичних, ліберальних і християньско дем окра­

тичних товариств на річ загального голосовая я

і пропорніональної виборчої системи. Вручено

бурмістрові! спільну петицию, яку він обіцяв

предложити парлямевтови. Супокою не нару-

шено.