Widok Реалicтична картина руйнацïï польсько-украïнськоï пограничноï спiльноти у драмi Леонарда Совiнського На Украгïнi

Maria Bracka Gdañsk

Ðåàë³ñòè÷íà êàðòèíà ðóéíàö³¿ ïîëüñüêî-óêðà¿íñüêî¿

ïîãðàíè÷íî¿ ñï³ëüíîòè ó äðàì³ Ëåîíàðäà Ñîâ³íñüêîãî Íà Óêðà¿í³

Ëåîíàðäà Ñîâ³íñüêîãî¹ – ïîåòà, ïèñüìåííèêà, åñå¿ñòà ³ äðàìàòóðãà äðóãî¿ ïîëîâèíè Õ²Õ ñòîë³òòÿ – ìîæíà íàçâàòè ëþäèíîþ ïîìåæ³â’ÿ:

êëàñîâîãî, êóëüòóðíîãî, åïîõàëüíîãî. ³í áóâ äèòèíîþ çá³äí³ëîãî ïîëüñüêîãî øëÿõòè÷à é óêðà¿íñüêî¿ ñåëÿíêè: ñâ³äîì³ñòü âëàñíî¿ ñóïåðå÷ëèâî¿

ïîçèö³¿ â ñóñï³ëüñòâ³ ïðîí³ñ ÷åðåç óñå æèòòÿ, äàþ÷è ¿é âèõ³ä â îäí³é ç ë³òåðàòóðíèõ ïîñòàòåé ï³çíüîãî ïåð³îäó ñâ òâîð÷îñò³. Íà äîì³íóþ÷ó â ðàííüîìó äèòèíñòâ³ óêðà¿íñüêó ïåðâèíí³ñòü ï³çí³øå íàøàðóâàëèñÿ ïîëüñüê³ êóëüòóðí³ åëåìåíòè, à ï³ä ÷àñ íàâ÷àííÿ â Êè¿âñüêîìó óí³âåðñèòåò³ äîäàëàñÿ ùå é ïàí³âíà, õî÷à ó âèïàäêó Ñîâ³íñüêîãî íå ïåðåâàæàþ÷à, ðîñ³éñüêà ìîâíà é êóëüòóðíà ñòèõ³ÿ. Ïîåòîâ³ âèïàëî ðîçïî÷àòè ë³òåðàòóðíó

1 Îñê³ëüêè á³îãðàô³ÿ íàçâàíîãî ìèòöÿ äîñòàòíüî äîáðå âèâ÷åíà, îáìåæèìîñü ëèøå âèêëàäîì ¿¿ íàéâàæëèâ³øèõ åòàï³â. Ïîåò íàðîäèâñÿ 1831 ðîêó íà Ïîä³ëë³, íàâ÷àâñÿ â Ìåæèáîæ³ é Æèòîìèð³. 1847 ðîêó âñòóïèâ íà ²ñòîðèêî-ô³ëîëîã³÷íèé ôàêóëüòåò Êè¿âñüêîãî óí³âåðñèòåòó, ï³ñëÿ çàê³í÷åííÿ ÿêîãî çàïèñàâñÿ íà Ìåäè÷íèé ôàêóëüòåò (1851–1855). Áðàâ àêòèâíó ó÷àñòü ó ñòóäåíòñüêîìó ³ ãðîìàäñüêîìó æèòò³ ñòîëèö³. Çä³éñíèâ ïîäîðîæ ïî ªâðîï³ òà îñ³â ó Êèºâ³, äå

³íòåíñèâíî çàéìàâñÿ ë³òåðàòóðíîþ, ïóáë³öèñòè÷íîþ é ãðîìàäñüêîþ ä³ÿëüí³ñòþ. 1859–1862 ðîêè

– íàéïë³äí³øèé òâîð÷èé ïåð³îä: ç’ÿâëÿþòüñÿ ïîåìè Satyra, Z ¿ycia, öèêë ñîíåò³â Widziad³a, àâòîá³îãðàô³÷íà ïîåìà Fragment powieœci. Îäðóæèâñÿ â 1862 ³ öüîãî æ ðîêó áóâ âèñëàíèé ó Ðîñ³þ (Êóðñüê, Ùèãðè) ÷åðåç òå, ùî áðàâ ó÷àñòü ó ï³äãîòîâö³ ïåòèö³¿ ïîëüñüêî¿ øëÿõòè äî Îëåêñàíäðà ²² ç ïðîõàííÿì ïðî àäì³í³ñòðàòèâíå ïðèºäíàííÿ Ïîä³ëüñüêî¿ ãóáåðí³¿ äî Êîðîë³âñòâà Ïîëüñüêîãî. 1867 ðîêó ïîâåðíóâñÿ ç çàñëàííÿ, ïðîòå íå îòðèìàâ äîçâîëó íà ïîñåëåííÿ â óêðà¿íñüêèõ ãóáåðí³ÿõ; ïåðå¿õàâ äî Âàðøàâè. Òóò ó 1870–1871 ðð. íàïèñàâ äðàìó Na Ukrainie; ñâ³é ïîåòè÷íèé äîðîáîê ç³áðàâ ó äâîõ òîìàõ ï³ä íàçâîþ Poezje (Ïîçíàíü 1875);

îïðàöþâàâ çàëèøåí³ Î. Çäàíîâè÷åì ìàòåð³àëè ïðàö³ Rys dziejów literatury polskiej, ÿê³ âèéøëè äðóêîì ó ³ëüíþñ³ 1874–1878 ðð. ó ï’ÿòè òîìàõ. Ñåðåä îñòàíí³õ òâîð³â – ïîåìà Petro (1882), ùîäåííèê Wspomnienia szkolne (1884), çá³ðêà ïîåç³é O zmroku (1885), ðîìàíè Na rozstajnych drogach (1886) i Nadzwyczajne przygody pana Chor¹¿yca (1886–1887). 1887 ðîêó õâîðîãî Ñîâ³íñüêîãî ïåðåâåçëè â Óêðà¿íó äî äðóæèíè, äå â³í ³ ïîìåð. Øèðøå äèâ.: W. Bryda, Wstêp, [w:] L. Sowiñski, Wybór poezji, Kraków 1922; R. Taborski, Leonard Sowiñski, [w:] Obraz literatury polskiej, seria 4: Literatura polska w okresie realizmu i naturalizmu, pod red. J. Kulczyckiej-Saloni, H. Markiewcza, t. 1, Warszawa 1965, s. 103–112; R. Taborski, Leonard Sowiñski, [w:] Polski s³ow- nik biograficzny, t. XLI/1, Warszawa–Kraków 2002, s. 9–12.

ä³ÿëüí³ñòü íà çëàì³ åïîõ, êîëè ùå áóëè æèâ³ ³äåàëè ðîìàíòèçìó (ïîå糿

Ò. Ëåíàðòîâè÷à, Ê. Óºéñüêîãî, Â. Ñèðîêîìë³, ðîçäóìè ïðî ³ñòîð³þ ëþäñòâà), ïðîòå âñå ñèëüí³øèìè ñòàâàëè ãîëîñè ìîëîäîãî ïîêîë³ííÿ, ÿêå ðîçì³ðêî- âóâàëî ïðî ñëóøí³ñòü ìàòåð³àë³ñòè÷íî¿ ô³ëîñîô³¿, òåî𳿠Äàðâ³íà, ïðî

³äåàëüíèé óñòð³é ñóñï³ëüíîãî îðãàí³çìó. Ö³ òåíäåíö³¿ áóëè íåïðèéíÿòíèìè äëÿ Ñîâ³íñüêîãî, â³í çàëèøàâñÿ ïðîäîâæóâà÷åì ðîìàíòè÷íèõ òðàäèö³é ó ïîëüñüê³é ë³òåðàòóð³, ïðåçåíòóþ÷è âîäíî÷àñ âàæêèé øëÿõ ïîøóêó âò³ëåííÿ îáðàç³â âëàñíîãî õóäîæíüîãî ñâ³òó, íåîäíîðàçîâî óäàþ÷èñü – ñâ³äîìî ÷è íåñâ³äîìî – äî ðåàë³ñòè÷íèõ ïðèéîì³â çîáðàæåííÿ.

Çàðàõîâóþ÷è òâîð÷èé äîðîáîê Ñîâ³íñüêîãî äî åï³ãîíñüêèõ ó ïîëüñüêîìó ïèñüìåíñòâ³ Õ²Õ ñòîë³òòÿ, á³ëüø³ñòü äîñë³äíèê³â äîêëàäí³øå íà íüîìó íå çóïèíÿëàñÿ², àäæå, ïî-ïåðøå, ó éîãî ïîå糿 áà÷èëè ëèøå íàñë³äóâàííÿ òâîð³â âåëèêèõ ìàéñòð³â ïîåòè÷íîãî ñëîâà – À. ̳öêåâ³÷à, Þ. Ñëîâàöüêîãî, Ç. Êðà- ñ³íñüêîãî, à ïî-äðóãå, äðàìà Ñîâ³íñüêîãî Íà Óêðà¿í³ ç’ÿâèëàñÿ ó òîé ìîìåíò, êîëè ï³ñëÿ ïîðàçêè ñ³÷íåâîãî ïîâñòàííÿ 1863 ðîêó ïîëüñüêå ïîãðàíè÷íå ñóñï³ëüñòâî îñòàòî÷íî â³äìîâèëîñÿ â³ä ðîìàíòè÷íèõ ³ëþç³é ïðî êîëèøíº ïîëüñüêî-óêðà¿íñüêå ãàðìîí³éíå ñï³â³ñíóâàííÿ íà òåðèòî𳿠Ïðàâîáåðåæíî¿

Óêðà¿íè, à îñï³âóâàííÿ ëåãåíäè óêðà¿íñüêèõ „êðåñ³â” íàçàâæäè âòðà÷àëî ñâîþ àêòóàëüí³ñòü.

Çàãàëîì ìîæíà ñêàçàòè, ùî Ñîâ³íñüêèé ó ñâî¿õ ïîãëÿäàõ ³ òâîð÷îñò³

„çàï³çíèâñÿ” íà ê³ëüêà äåñÿòèë³òü, ùî, áåç ñóìí³âó, âïëèíóëî íà éîãî íåâåëèêó ïîïóëÿðí³ñòü çà æèòòÿ òà øâèäêå çàáóòòÿ ï³ñëÿ ñìåðò³. Íàòîì³ñòü öå íå ìîæå áóòè âèð³øàëüíèì äëÿ äîñë³äíèêà ë³òåðàòóðè óêðà¿íñüêî- ïîëüñüêîãî ïîãðàíè÷÷ÿ. Äóìàºòüñÿ, ùî â ³ñòî𳿠„óêðà¿íñüêî¿ øêîëè”

ïîëüñüêîãî ðîìàíòèçìó ïîñòàòü Ñîâ³íñüêîãî, ç îãëÿäó íà éîãî äóõîâíèé çâ’ÿçîê ç óêðà¿íñüêîþ çåìëåþ, ïðàãíåííÿ ºäíàííÿ, â³äñòîþâàííÿ ³íòåðåñ³â óêðà¿íñüêîãî íàðîäó òà ïåðåíåñåííÿ óêðà¿íñüêî¿ òåìàòèêè äî òâîðó Íà Óêðà¿í³, ëîã³÷íî çàâåðøóº ïåâíèé åòàï ðîçâèòêó ïîãðàíè÷íî¿ õóäîæíüî¿

ñâ³äîìîñò³. Ñâ³äîìîñò³, ÿêó ïðîäåìîíñòðóâàëî ïåðøå ³ äðóãå ïîêîë³ííÿ

„óêðà¿íñüêî¿ øêîëè” ó ïîëüñüêîìó ïèñüìåíñòâ³ Õ²Õ ñòîë³òòÿ, âò³ëþþ÷è ó òðüîõ â³äîìèõ â³ç³ÿõ Óêðà¿íè – „êîçàöüê Á. Çàëåñüêîãî, „øëÿõåòñüê

À. Ìàëü÷åâñüêîãî, „ãàéäàìàöüê Ñ. ¥îùèíñüêîãî, äîïîâíåíèõ ôîëüêëî- ðíîþ ñòèõ³ºþ Î. ¥ðîçè, Ò. Îë³çàðîâñüêîãî, ÷óäîâèìè ïåéçàæíî-ïîáóòîâèìè

2 Á³áë³îãðàô³þ òâîð³â, êðèòè÷íèõ ïðàöü òà åï³ñòîëÿðíî¿ ñïàäùèíè Ë. Ñîâ³íñüêîãî cêëàâ Ð. Òàáîðñüêèé – äèâ. öèòîâàíó âèùå ïðàöþ Obraz literatury polskiej..., ñ. 113–114. Ïîá³æí³ çãàäêè ïðî äðàìàòóðãà âì³ùåíî â: J. Kulczycka-Saloni, M. Straszewska, Romantyzm. Pozyty- wizm, Warszawa 1990, s. 305–306; H. Markiewicz, Pozytywizm, Warszawa 1999, s. 223–224.

Ãëèáîêå ³ ö³ííå äîñë³äæåííÿ ïîåòè÷íîãî äîðîáêó àâòîðà çä³éñíåíî ó ïðàö³: J. Tomkowski, Sa- mobójcy i marzyciele: o zabijaniu poetów, Kielce 2002, s. 41–49.

îïèñàìè Ì. ªçåðñüêîãî, Ì. ¥îñëàâñüêîãî, äîòî÷åíèõ óòîï³÷íèìè êàðòèíàìè ñèìá³îòè÷íî¿ óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêî¿ ºäíîñò³ ïåðåä ëèöåì ñï³ëüíîãî âîðîãà ó Ò. Ïàäóðè é Ì. ×àéêîâñüêîãî òà „ðîçáàâëåíèõ” æîðñòîêèìè ìàëþíêàìè äåìîí³÷íî¿ ñòîðîíè ³ñòîðè÷íîãî ïîëüñüêî-óêðà¿íñüêîãî ñï³â³ñíóâàííÿ â äîðîáêó Ì. ¥ðàáîâñüêîãî é Å. ¥àëë³. Îòîòîæíþþ÷è ñåáå ç óêðà¿íñüêîþ ñòèõ³ºþ é ðîçðîáëÿþ÷è â ¿¿ ð³÷èù³ òàê³ òîïîñè, ÿê òîïîñ óêðà¿íñüêîãî êîçàêà/

ñåëÿíèíà, êîõàíî¿ ä³â÷èíè/æ³íêè, êîíÿ, ñòåïó, ìîãèëè, ðó¿í, ñâîáîäè/íåâîë³, ïîðàçêè/ïåðåìîãè, ïîìñòè òîùî, ïîëüñüê³ ïîãðàíè÷í³ ìèòö³, â åïîõó ôîðìóâàííÿ íàö³îíàëüíèõ ³äåé ³ ïðîáóäæåííÿ ó ïåðåâàæíî¿ á³ëüøîñò³

´ðóíòîâíî¿ íàö³îíàëüíî¿ ñâ³äîìîñò³, ïëåêàëè òåíäåíö³éíî-øëÿõåòñüê³ ñâ³òîãëÿäí³ ïîçèö³¿ ³ íàâ³òü íå ïîðóøóâàëè ïèòàííÿ ïðî ð³âíîïðàâí³ñòü ïîëüñüêî¿ é óêðà¿íñüêî¿ íàö³é, çìàëüîâóþ÷è ó ð³çíèõ ïëîùèíàõ ñòâîðåíèé ùå ðàíí³ìè ðîìàíòèêàìè ì³ô Óêðà¿íè.

„Óêðà¿íñüê³ñòü” äóø³ Ñîâ³íñüêîãî âèÿâèëàñü íå ó çáèðàíí³ ³ ïðî- ïàãóâàíí³ çðàçê³â óêðà¿íñüêî¿ óñíî¿ íàðîäíî¿ òâîð÷îñò³ òà îñï³âóâàíí³ ñï³ëüíîãî ïîëüñüêî-óêðà¿íñüêîãî ãåðî¿÷íîãî ìèíóëîãî. Ïîåò ïðåçåíòóâàâ íîâå ïîêîë³ííÿ ïîëüñüêî¿ ³íòåë³´åíö³¿, ÿêå â ñèëó âëàñíîãî, çàêëàäåíîãî íà ð³âí³ ãåíîòèïó, ðîçóì³ííÿ ïîíÿòü ð³âíîñò³ ³ áðàòåðñòâà ïðàãíóëî áóäóâàòè ìàéáóòí³ âçàºìèíè ç óêðà¿íñüêèì íàðîäîì ñàìå íà ö³é îñíîâ³. Äóõîì áðàòåðñòâà ïîåò ïðîéíÿâñÿ ï³ä ÷àñ íàâ÷àííÿ â Êè¿âñüêîìó óí³âåðñèòåò³ (1847–1855). Áóäó÷è ñïî÷àòêó íà ²ñòîðèêî-ô³ëîëîã³÷íîìó ôàêóëüòåò³, à ïîò³ì íà Ìåäè÷íîìó, â³í óòðèìóâàâ ò³ñí³ êîíòàêòè ç ãðóïîþ „õëîïîìàí³â”

– äåìîêðàòè÷íî íàëàøòîâàíîþ ïîëüñüêîþ ìîëîääþ íà ÷îë³ ç Âîëîäèìèðîì Àíòîíîâè÷åì. Ñîâ³íñüêèé áóâ âåëèêèì øàíóâàëüíèêîì íîâî¿ óêðà¿íñüêî¿

ë³òåðàòóðè, ùî íàðîäæóâàëàñÿ, îñîáëèâî òâîð÷îñò³ Òàðàñà Øåâ÷åíêà. Ïåðø³ ñïðîáè äîñë³äæåííÿ òâîð÷îñò³ óêðà¿íñüêîãî Êîáçàðÿ â³í ïîêëàâ ó ïðàö³ Stu- dia nad ukraiñsk¹ literatur¹ dzisiejsz¹ (³ëüíþñ 1860), ÿêà âñóïåðå÷ íàçâ³ íàçàãàë ñòàíîâèòü ïåðåãëÿä ³ñòî𳿠Óêðà¿íè â³ä ðàííüî¿ äîáè äî ÷àñ³â Õìåëüíè÷÷èíè. Ñîâ³íñüêèé âèêîíàâ ïåðåêëàäè ë³ðè÷íèõ ïîåç³é Øåâ÷åíêà (×îãî òè õîäèø íà ìîãèëó, Íàùî ìåí³ æåíèòèñÿ?, Äîëÿ, Ðàíî-âðàíö³ íîâîáðàíö³), óðèâê³â ç áàëàä (Òîïîëÿ, Óòîïëåíà, Ïðè÷èííà), ïîåì Íàéìè÷êà, Ãàéäàìàêè. Ïåðåêëàä îñòàííüî¿ ïîåìè ïðè òîìó, ùî âæå ñàì íàì³ð âçÿòèñÿ çà íüîãî ï³ääàâàâñÿ êðèòèö³, çàñâ³ä÷èâ ïðî íåàáèÿêó ãðîìàäÿíñüêó ñì³ëèâ³ñòü ïîåòà. Ó 1861 – ðîö³ ñìåðò³ Øåâ÷åíêà – Ñîâ³íñüêèé âèäàâ ìîíîãðàô³þ Taras Szewczenko. Studium przez Leonarda Sowiñskiego z do³¹czeniem przek³adu „Hajdamaków” (³ëüíþñ), ÿêà áóëà ïåðøîþ êíèæêîþ ïîëüñüêîþ ìîâîþ, ïðèñâÿ÷åíîþ òâîð÷îñò³ Êîáçàðÿ, òà â ÿê³é ë³òåðàòóðíèé êðèòèê çâåðòàâ óâàãó ïîëüñüêîìîâíî¿ ãðîìàäñüêîñò³ íà âåëè÷

óêðà¿íñüêîãî ìîäåðíîãî ïîåòà é ãóìàí³ñòà. Äîñë³äíèêè îäíîãîëîñíî â³äçíà÷àþòü, ùî âèêîíàí³ Ñîâ³íñüêèì ïåðåêëàäè âèáðàíèõ òâîð³â Øåâ÷åíêà é äîñ³ çàëèøàþòüñÿ îäíèìè ç íàéêðàùèõ, îñê³ëüêè íå ëèøå âëó÷íî ïåðåäàþòü çì³ñò îðèã³íàëüíîãî òåêñòó, à íàñê³ëüêè öå ìîæëèâå, ùå é àäåêâàòíî â³äîáðàæàþòü éîãî ñïåöèô³÷íó ï³ñåííó ðèòì³êó òà ñòèë³ñòèêó³.

Ãðîìàäñüêî-ïîë³òè÷íà ñèòóàö³ÿ íàïåðåäîäí³ ïîëüñüêîãî ñ³÷íåâîãî ïîâñòàííÿ 1863 ðîêó íà óêðà¿íñüêî-ïîëüñüêîìó ïîãðàíè÷÷³ ñòàëà òåìîþ ãîëîâíîãî ë³òåðàòóðíîãî òâîðó Ñîâ³íñüêîãî – äðàìè Íà Óêðà¿í³, ÿêà âèéøëà àíîí³ìíî 1873 ðîêó â Ïîçíàí³. Öåé òâ³ð âèÿâëÿº íîâèé ïîãëÿä ïîëüñüêîãî ïîãðàíè÷íîãî ïîåòà – ïîãëÿä îᒺêòèâíèé ³ íåóïåðåäæåíèé – íà âçàºìèíè äâîõ íàðîä³â, ÿêèé ñòàâ ÷è íå ïåðøèì òà ºäèíèì ó ë³òåðàòó𳠄óêðà¿íñüêî¿

øêîëè”.

Äðàìà ñêëàäàºòüñÿ ç ïðîëîãó, ä³ÿ ÿêîãî â³äáóâàºòüñÿ â 1841 ðîö³, ï’ÿòè àêò³â, ïî䳿 â ÿêèõ ðîçãîðòàþòüñÿ 1862 ðîêó ï³ä ÷àñ ï³äãîòîâêè ³ âïðîäîâæ ñàìîãî ïîâñòàííÿ ó òðàâí³ 1863 ðîêó, à òàêîæ åï³ëîãó, ÿêèé ïðåäñòàâëÿº ãåðî¿â ï³ñëÿ ðîçãðîìó ïîâñòàííÿ, íà åòàï³ äåñü çà Óðàëîì. Ó äðàì³ íåìàº

³íäèâ³äóàëüíîãî ãåðîÿ. Ãåðî¿ – öå îêðåì³ ïîñòàò³, ÿê³ ïðåäñòàâëÿþòü ð³çí³ ñóñï³ëüí³ ³ íàö³îíàëüí³ ïðîøàðêè, âîíè ñòàëè ó÷àñíèêàìè ïîâñòàííÿ é ïîñ³ëè ñâîþ ÷àñòêó â éîãî ïîðàçö³.

Äîñâ³ä ïîïåðåäíüîãî íåâäàëîãî ïîâñòàíñüêîãî ðóõó 1830–1831 ðîê³â ïîêàçàâ ñëàáê³ñòü ïîëüñüêî¿ ñòîðîíè áåç äîïîìîãè óêðà¿íñüêîãî ñåëÿíñòâà, òîìó ï³äãîòîâêà äî ÷åðãîâîãî ïîâñòàííÿ âåëàñÿ çà óìîâ øèðîêî¿ àã³òàö³¿

ñåðåä óêðà¿íñüêîãî íàñåëåííÿ, ïðèõèëüí³ñòü ÿêîãî ââàæàëàñÿ çàïîðóêîþ óñï³õó. Ó äðàì³ Ñîâ³íñüêîãî ñàìå óêðà¿íñüê³ ñåëÿíè îïèíèëèñÿ â íåêîðèñí³é äëÿ ñåáå ñèòóàö³¿: ïîì³æ ïîëüñüêîþ øëÿõòîþ òà ðîñ³éñüêîþ âëàäîþ – ÿê ì³æ ìîëîòîì ³ êîâàäëîì.

Ç îäíîãî áîêó, ïîáðàòàòèñÿ ç ñåëÿíàìè ïðàãíóëî ìîëîäå ïîêîë³ííÿ ïîëüñüêî¿ øëÿõòè – ñåðåäîâèùå ïàòð³îòè÷íî é äåìîêðàòè÷íî íàëàøòîâàíèõ ñòóäåíò³â Êè¿âñüêîãî óí³âåðñèòåòó. Éîãî ïðåäñòàâíèê Ìñòèñëàâ Ñåìï íå áàæàâ íàëåæàòè äî ñóñï³ëüñòâà, ÿêå äèâíî ðîçóì³ëî „solidarnoœæ stanów […].

Gdy ch³op ma staæ na klêczkach, pan mu zaœ na karku”⁴. ³í áóâ îäíèì ç òèõ, êîìó íàáðèäëà øëÿõåòñüêà áåçä³ÿëüí³ñòü, îñïàë³ñòü, â³ä ÿêî¿ ëþäèíó

3 Äèâ øèðøå: Øåâ÷åíê³âñüêèé ñëîâíèê, ó 2-õ ò., â³äïîâ. ðåä. ª. Ï. Êèðèëþê, ò. 2, Êè¿â 1978, ñ. 227. Óêðà¿íñüêó ñòèõ³þ â ð³çíèõ ¿¿ ³ïîñòàñÿõ, âò³ëåíó â äîðîáêó Ñîâ³íñüêîãî, äîêëàäíî ïðîàíàë³çîâàíî ó ñòàòò³ R. Taborski, Ukraina w twórczoœci Leonarda Sowiñskiego, „Slavia Orienta- lis”, 1960, nr 2, s. 378.

4 L. Sowiñski, Na Ukrainie. Tragedia w piêciu aktach. Z prologiem i epilogiem, Poznañ 1873, s. 38.

îõîïëþâàâ ðîçïà÷, â³í çàêëèêàâ äî áîðîòüáè ç ïàíóþ÷èì ëàäîì ó ñîþç³ ç óêðà¿íñüêèì ñåëÿíèíîì, ÿêîãî çà ãàñëàìè ëþäÿíîñò³ é ð³âíîñò³ íåîáõ³äíî çàëó÷èòè äî ïîëüñüêî¿ ñïðàâè. ²íøèé äåìîêðàò – ñòóäåíò ãðàô ßí Ïèëÿâåöüêèé òàêîæ ìð³ÿâ ïðîíèêíóòè â äóøó ñåëÿíèíà, çðîçóì³òè

¿¿ ïîðèâè, ïðîòå äëÿ íüîãî áóëî íåïðèéíÿòíèì êðîâîïðîëèòòÿ é æåðòâè, íåìèíó÷³ âíàñë³äîê çáðîéíî¿ áîðîòüáè. Öÿ ãðóïà ìîëîäèõ ïàòð³îò³â ïðàãíóëà äîáèòèñÿ âèçíàííÿ ñåðåä íàðîäó çà äîïîìîãîþ íàäàííÿ éîìó Çîëîòî¿

ãðàìîòè, ÿêà – ëèøå çà ñï³âó÷àñòü ó áîðîòüá³ çà â³ò÷èçíó ïðîòè ñï³ëüíîãî âîðîãà-ìîñêàëÿ – ãàðàíòóâàëà á ñåëÿíàì ñâîáîäó ³ ïåðåäà÷ó çåìë³ íà âëàñí³ñòü:

Sto lat we wspólnym jarzmie wszyscyœmy stêkali, Gdy¿ pan na równi z ch³opem pastw¹ by³ Moskali… Je¿eli kiedykolwiek zamarzyli pany

Polepszyæ kmiecy byt i rozkuæ nam kajdany:

To nie pozwala³ rz¹d – a tych, co tego chcieli, Tysi¹ce koœci krwawych œnieg sybirski bieli!

Panowie ssali wasz¹ krew, a Moskal pañsk¹, Spijaj¹c w jednej dwie, i ciesz¹c siê szatañsko,

¯e w rolê bratnich serc nienawiœæ sia³ wzajemn¹,

¯e myœl braterskiej zgody czyni³ nadaremn¹. (ñ. 120)

Ñâîþ øëÿõåòí³ñòü ãðîìàäà ìîëîäèõ ïîëüñüêèõ äåìîêðàò³â äîâåëà â³äìîâîþ áîðîòüáè ïðîòè ñåëÿí, à ò³ íå ëèøå íå ï³äòðèìàëè ¿õí³õ ãàñåë, à é âè- ñòóïèëè ïðîòè íèõ íà áîö³ ðîñ³éñüêèõ â³éñüê. Ñîâ³íñüêèé ïîäàâ âðàæàþ÷ó îïîâ³äü ²âàíà, ñëóãè ïîâñòàíöÿ Ðîëüñüêîãî, ïîáóäîâàíó íà ñïðàâæíüîìó ôàêò³ âáèâñòâà ñåëÿíàìè â ñåë³ Ñîëî⳿âêà ãðóïè áåççàõèñíèõ ñòóäåíò³â Êè¿âñüêîãî óí³âåðñèòåòó, ÿê³ ðîçäàâàëè Çîëîò³ ãðàìîòè. Ïîä³áíèì ÷èíîì çàê³í÷èëàñÿ çìàëüîâàíà ó äðàì³ áîðîòüáà ïîâñòàíö³â, ÿê³ ñêëàëè çáðîþ é ï³ääàëèñÿ, íå áàæàþ÷è ïðîëèâàòè áðàòíþ êðîâ. Ó ïîâñòàíñüê³é áîðîòüá³ áðàëî òàêîæ ó÷àñòü ãîñòðî êðèòèêîâàíå Ñîâ³íñüêèì çà íåð³øó÷³ñòü

³ çâîë³êàííÿ ñòàðøå ïîêîë³ííÿ øëÿõòè, âëàñíèêè ìàºòê³â, ÿê³ íàâ³òü ó íàéâ³äïîâ³äàëüí³øèé ìîìåíò áóëè íåçäàòí³ ïîçáóòèñÿ ñòàíîâèõ óïåðåäæåíü, íå â³ðèëè â ïåðåìîãó, âèÿâëÿëè ìàëîäóøí³ñòü ³ áîÿãóçòâî.

Ç ³íøîãî áîêó, íà ñòàâëåííÿ óêðà¿íñüêèõ ñåëÿí äî ïîëüñüêîãî ïîâñòàíñüêîãî ðóõó íàìîâàìè é ïîãðîçàìè íàìàãàâñÿ âïëèíóòè ðîñ³éñüêèé óðÿä â îñîá³ áàðîíà Õîëüöà. Óì³ëî âèêîðèñòîâóþ÷è ïðîïàãàíäèñòñüêó ðèòîðèêó, â³í âäàëî ìàí³ïóëþâàâ ïîíÿòòÿìè „ïðåäêè-ðóñèíè”, „ðóñüêà çåìëÿ”, „ðóñüêèé Áî㔠òà „çàãàðáíèêè-ïîëÿêè”, „ïàíñüêå ÿðìî”, „÷óæà â³ðà”, íàãîëîøóâàâ íà îáðàç³ ìèëîñòèâîãî ðóñüêîãî öàðÿ, ÿêèé, îï³êóþ÷èñü ñâî¿ì

íàðîäîì, äîçâîëèâ ³ ïîëüñüêèì ïàíàì ìåøêàòè íà ö³é çåìë³, à âîíè â³ääÿ÷èëè çðàäîþ. Áàðîí, ðîç’ÿòðþþ÷è ñòàð³ ðàíè, äîñÿã ñâ ìåòè:

òðèâàëèé ïåð³îä ïàíóâàííÿ ïîëüñüêî¿ øëÿõòè ³ çàçíàí³ ñåëÿíàìè êðèâäè ïåðåâàæèëè øàë³ òåðåç³â. Ñïðàâæíº îáëè÷÷ÿ ðîñ³éñüêî¿ âëàäè ïðîÿâèëîñÿ â³äðàçó ï³ñëÿ ïîðàçêè ïîâñòàíö³â, ïðè÷îìó îáåðíóëîñÿ ãð³çíî ÿê äî ïîëüñüêî¿ øëÿõòè, òàê ³ äî ñîþçíèê³â-ñåëÿí.

Ó òîãî÷àñí³é óêðà¿íñüê³é ãðîìàä³ ðîçøàðóâàííÿ ñïîñòåð³ãàëîñÿ íàéãëèáøå é íàéøèðøå, ùî áà÷èìî ó Ñîâ³íñüêîãî â ÿñêðàâèõ îáðàçàõ ñåëÿí òà íîâîíàðîäæåíî¿ óêðà¿íñüêî¿ ³íòåë³´åíö³¿. Äóìàºòüñÿ, ïîåò îñîáëèâî ïåðåæèâàâ áðàê ºäíîñò³ ñåðåä ñåëÿí ³ êðàñíîìîâíî ïîêàçàâ öå íà ïðèêëàä³ ðîäèíè Ãðèí³â. ¯¿ íàéñòàðøèé ïðåäñòàâíèê – Òàðàñ Ãðèíü – óîñîáëþâàâ õðèñòèÿíñüêó, ìèðîëþáíó, ïîê³ðëèâó ïîçèö³þ, çàêëèêàþ÷è ïîçáóòèñÿ ãí³âó é â³äìîâèòèñÿ â³ä ïîìñòè: ñàì Ãîñïîäü Áîã ñòâîðèâ ïàí³â äëÿ ïàíóâàííÿ íàä ñåëÿíàìè, êðèâàâ³ ³ñòîðè÷í³ ïî䳿 íå çì³íèëè öüîãî ëàäó, îòæå, êîíôë³êòè íàëåæèòü âèð³øóâàòè çã³äíî ç ïîñòóëàòàìè õðèñòèÿíñüêîãî ìèëîñåðäÿ

³ âñåïðîùåííÿ. Íàòîì³ñòü ñèí Òàðàñà – Ãîðä³é Ãðèíü – ùå â ìîëîäîñò³ âèÿâèâøè íàéâèùèé ñòóï³íü ñàìîñâ³äîìîñò³ é ñàìîïîâàãè, íå êîðèâñÿ

³ âñ³ëÿêî áîðîíèâ ñåáå â³ä ïðèíèæåííÿ, íå ãîäèâñÿ íà ïðèä³ëåíó éîìó äîëþ ïàíñüêîãî ñëóãè; ÿê âèð³øèâ ïîìñòèòèñÿ çà çàçíàí³ êðèâäè, òî é ïåðåéøîâ íà á³ê öàðñüêèõ â³éñüê. Ö³êàâî, ùî ³íø³ ñ³ëüñüê³ ãîñïîäàð³ (Áóðáà, Ìàì÷óð), íå â³ðÿ÷è ðîñ³éñüêèì îá³öÿíêàì, çàéíÿëè, íà ¿õíþ äóìêó, íàéêðàùó ïîçèö³þ

– íåâòðó÷àííÿ. Ïðîòè áàòüêîâî¿ ñï³ëêè ç ðîñ³éñüêîþ âëàäîþ âèñòóïèâ íàéìîëîäøèé ïðåäñòàâíèê ðîäó Ãðèí³â – Ìàêñèì. ³í ïî÷óâàâñÿ óêðà¿í- öåì, ñ³ëüñüêèì ñèíîì, ïðîòå âñå íàéêðàùå, ÷èì áóëà ñïîâíåíà éîãî äóøà

³ ðîçóì, óâ³áðàâ ç ïîëüñüêî¿ ñêàðáíèö³ äóõó. Éîãî áóëî çâ³ëüíåíî ç êð³ïàöòâà, íàäàíî ìîæëèâ³ñòü âèõîâóâàòèñÿ ðàçîì ç ïàíè÷åì ßíîì Ïèëÿâåöüêèì, à ï³çí³øå – íàâ÷àòèñÿ â Êè¿âñüêîìó óí³âåðñèòåò³. Òîæ þíàê íå ì³ã ñòàòè îñòîðîíü ïîëüñüêî¿ ñïðàâè, àëå íå ìàâ äîñòàòíüîãî ìîðàëüíîãî ïåðåêî- íàííÿ, àáè àã³òóâàòè ñåðåä óêðà¿íñüêèõ ñåëÿí, íàìîâëÿòè ïðèñòàòè äî ïîëüñüêîãî òàáîðó; ÿê í³õòî ³íøèé, â³í óñâ³äîìëþâàâ, ùî ïîëüñüêèìè îá³öÿíêàìè ìàéáóòíüîãî ð³âíîïðàâíîãî ñï³âæèòòÿ âàæêî çàòåðòè ñë³äè ñïîâíåíî¿ êðèâä ìèíóâøèíè. Éîãî æèòòºâà ô³ëîñîô³ÿ, ùî ïîëÿãàëà â ãàðìîí³¿ ïðàâäè é ñóìë³ííÿ, ùèðîñåðäíîñò³ é äîòðèìàíí³ õðèñòèÿíñüêèõ ïðèíöèï³â, âèêëèêàëà ç áîêó áàòüêà Ãîðä³ÿ çâèíóâà÷åííÿ â ì’ÿêîò³ëîñò³.

Ìàêñèì âèñëîâèâ ïåðåêîíàííÿ ïðî íåïðèïóñòèì³ñòü ïîâòîðåííÿ êà¿íîâèõ óáèâñòâ, ÿêèìè áóëè ð³çàíèíè â Óìàí³ àáî Êîäí³. Éîìó äîâåëîñÿ ïîä³ëèòè äîëþ ñâî¿õ ïîëüñüêèõ ïîêðîâèòåë³â ³ ïðèÿòåë³â – ðàçîì ç ³íøèìè ïîâñòàíöÿìè éîãî âèâåçëè çà Óðàë. Ïîçèòèâíå âðàæåííÿ â³ä öüîãî îáðàçó,

ÿêèé ïåðåäàâàâ îäíå ç ìîæëèâèõ ïåðåòâîðåíü ìîëîäîãî ñåëÿíñüêîãî ïðîøàðêó â íîâó óêðà¿íñüêó ³íòåë³´åíö³þ, ïåðåêðèâ, íà æàëü, ïðîÿâ ðàáñüêî¿

íàòóðè Ìàêñèìà, êîëè, âèçíàþ÷è â³ðí³ñòü ñâî¿ì ìàéæå ð³äíèì – áðàòó é ñåñòð³ ßíîâ³ òà Ìà𳿠Ïèëÿâåöüêèì, ñòâåðäèâ, ùî ãîòîâèé çà íèõ ïîìåðòè,

÷èì äîâ³â, ùî „ch³op byæ wdziêcznym umie” (ñ. 81). Ç îãëÿäó íà âèêëàäåíå âèùå, äóìàºòüñÿ, ìîæíà ïîãîäèòèñÿ ç Ðîìàíîì Òàáîðñüêèì, ÿêèé ñòâåðäèâ:

„Mamy chyba podstawy do dopatrywania siê w z³o¿onej postaci Maksyma pew- nych cech autobiograficznych Sowiñskiego, który przez swoje urodzenie równie¿

do pewnego stopnia sta³ na pograniczu dwóch wrogich sobie wówczas narodów i klas spo³ecznych”⁵.

Ãðóïà óêðà¿íñüêî¿ ³íòåë³´åíö³¿, ïðåäñòàâëåíà ó äðàì³ Íà Óêðà¿í³, ñêëàäàëà „Óêðà¿íñüêó ´ì³íó” (çåìëÿöòâî). Áåç ñóìí³âó, àâòîðîâ³ éøëîñÿ ïðî ñòâîðåííÿ ë³òåðàòóðíîãî îáðàçó óãðóïóâàííÿ „Óêðà¿íñüêà ãðîìàäà”, çàñíîâàíîãî â 1861 ðîö³ Âîëîäèìèðîì Àíòîíîâè÷åì. Á³ëüøå òîãî, äåõòî ç êðèòèê³â âáà÷àâ â îáðàç³ ãîëîâíîãî ³äåîëîãà „´ì³íè” (â÷èòåëü ðóñüêî¿

ñåì³íà𳿠×åðíèø) ïîñòàòü ñàìîãî Àíòîíîâè÷à⁶. Ìåòîþ ãðîìàäè óêðà¿íö³â- -³íòåë³´åíò³â áóëà â³äáóäîâà â íàðîäíèõ ìàñàõ ïî÷óòòÿ íàö³îíàëüíî¿

ñâ³äîìîñò³, ùî çîáðàæóâàëîñü ï³ä ïðèêðèòòÿì ãóëÿíîê ³ ïèÿòèê ïî øèíêàõ äî ìîìåíòó, êîëè ñâ³òëî íàö³îíàëüíî¿ ³äå¿ çàñâ³òèòü óñüîìó íàðîäîâ³ é áåç ïîáîþâàíü ìîæíà áóäå ñêèíóòè ìàñêó, ïîñòàòè ÿê îêðåìà íàö³ÿ òà ñòàâèòè

÷îëà áóäü-ÿêîìó çàãàðáíèêîâ³. Òèì÷àñîì, ÿê ñòâåðäèâ ×åðíèø, „chytry rz¹d nie sk¹pi nam podniety, bo sprawa polska ma byæ pastw¹ do podzia³u pomiêdzy nim a kmieæmi…” (ñ. 52). Éîãî íåïîêî¿ëî ³ñíóâàííÿ òàêèõ Ìàêñèì³â: ÿê ñïðàâæíüîìó óêðà¿íöþ-³íòåë³´åíòó, àäåïòó óêðà¿íñüêî¿ íàö³îíàëüíî¿ ñïðàâè íà ïîëüñüêèõ „êðåñàõ”, äå ïàíóº ïîëüñüêèé åëåìåíò, äå óêðà¿íñüêà

³íòåë³ãåíö³ÿ ÿê ïðîøàðîê ëèøå íàðîäæóºòüñÿ, à óêðà¿íö³ â ïåðåâàæí³é á³ëüøîñò³ – öå ïðîñò³ ñåëÿíè, éîìó íåïðèéíÿòíîþ áóëà äóìêà ïðî ïîäàëüøå ñï³ëüíå ïîëüñüêî-óêðà¿íñüêå ³ñíóâàííÿ, ùî ñòàíîâèëî çàãðîçó óêðà¿íñüêîìó íàö³îíàëüíîìó äóõîâ³:

I Maksym i stronnicy jego zgin¹ marnie, Jak iskry rozrzucone z dala od ogniska… Na szczêœcie rzadkie s¹ podobne im zjawiska; - To k³osy po dawniejszym, s³u¿ebniczym ziarnie.

Najwiêcej gniewa mnie ów czar, co dzisiaj jeszcze Umieraj¹cy szczep ten w duchu swym posiada,

5 R. Taborski, Ukraina w twórczoœci Leonarda Sowiñskiego..., c. 378.

6 Ibidem.

Ów czar, co serca nasze chwyta w pañskie kleszcze, I jak przez laty cia³em, dziœ duszami w³ada… Zabójstwem dla nas bêdzie polsk¹ dzieliæ dolê:

Bo choæby nas zrówna³y prawa i swoboda,

Sam duch nasz narodowy odda siê w niewolê... (ñ. 54)

Ïîáîþâàííÿ ×åðíèøà âèïðàâäàí³ – öå ï³äòâåðäæóº òîé ôàêò, ùî ó øêîë³, ïîáóäîâàí³é ñïåö³àëüíî äëÿ ñ³ëüñüêèõ ä³òåé, ¿õí³ áàòüêè-óêðà¿íö³ íå áàæàëè, àáè ìàéáóòíº ïîêîë³ííÿ â÷èëîñÿ ðóñüêî¿ ìîâè, à ëèøå „ïàíñüê.

Àíàë³çîâàíà äðàìà Ë. Ñîâ³íñüêîãî çàñâ³ä÷èëà íîâèé åòàï ðîçâèòêó ñóñï³ëüíèõ ³ íàö³îíàëüíèõ âçàºìèí íà êîëèøí³õ ï³âäåííî-ñõ³äíèõ ïîëüñüêèõ

„êðåñàõ” ñåðåäèíè é äðóãî¿ ïîëîâèíè Õ²Õ ñòîë³òòÿ òà äîâåëà ð³äêó äëÿ òîãî÷àñíèõ ìèòö³â çð³ë³ñòü áà÷åííÿ íîâî¿ ñèòóàö³¿. Ïðåäñòàâëåíà äðàìà- òóðãîì êàðòèíà ðóéíàö³¿ ñòàðîãî ïàòð³àðõàëüíîãî ïîì³ùèöüêîãî ëàäó, ðîçðèâó óÿâíî¿, ñòâîðåíî¿ ùå ïåðøèìè ðîìàíòèêàìè „óêðà¿íñüêî¿ øêîëè”, ³äèë³÷íî¿

ïîëüñüêî-óêðà¿íñüêî¿ ïîãðàíè÷íî¿ ñï³ëüíîòè, ïåðåðîäæåííÿ ïîëüñüêîãî íàö³îíàëüíîãî äóõó òà çàðîäæåííÿ óêðà¿íñüêî¿ íàö³¿ â óìîâàõ ïîñò³éíîãî òèñêó ç áîêó äîì³íóþ÷èõ íà óêðà¿íñüê³é çåìë³ ñôîðìîâàíèõ íàö³é º íàñêð³çü òðàã³÷íîþ é âîäíî÷àñ ðåàë³ñòè÷íîþ. Ëèøå ðàìêè, â ÿê³ áóëî âêëàäåíî áà÷åííÿ Ñîâ³íñüêèì ïàðîñòê³â íîâèõ êîíôë³êò³â, çàëèøèëèñü ðîìàíòè÷íèìè.

Íà Óêðà¿í³ – öå ðîìàíòè÷íà äðàìà çà ôîðìàëüíèìè ïîêàçíèêàìè: àâòîð âïðîâàäèâ çá³ðíîãî ãåðîÿ â îáðàç³ îêðåìèõ ñóñï³ëüíèõ ïðîøàðê³â, íàìàëþâàâ áàãàòî ìàñîâèõ ñöåí, â³ëüíî ïîºäíàâ åëåìåíòè êîìïîçèö³¿;

ñòâîðèâ ìèëó äóø³ ðîìàíòèê³â àòìîñôåðó òàºìíè÷îñò³ çàâäÿêè óâåäåííþ ïîñòàò³ ÷åðíèö³ Àííè, ÿêà âèÿâèëàñÿ ãðàôèíåþ, ùî ââàæàëàñÿ ïîìåðëîþ;

ìàéñòåðíî â³äòâîðèâ àòìîñôåðó íåñïîêîþ äóø³ îäí³º¿ ç ãîëîâíèõ ãåðî¿íü,

¿¿ íåçáàãíåíí³ ïåðåä÷óòòÿ. Äðàìàòóðã íàïîâíèâ ìîâó äåÿêèõ ïåðñîíàæ³â íàðîäíî-ï³ñåííèìè êîìïîíåíòàìè. Øêîäà, ùî áàãàòà íà ïñèõîëîã³÷íî-

³äåéíå íàâàíòàæåííÿ òðàãåä³ÿ íå âèòðèìóº êðèòèêè ç áîêó çàñòîñîâàíèõ çàñîá³â ìîâíîãî âèðàæåííÿ.

Ñòâîðþþ÷è äðàìó Íà Óêðà¿í³, Ë. Ñîâ³íñüêèé óñâ³äîìëþâàâ íåñöåí³÷íå

¿¿ ïðèçíà÷åííÿ, ïðîòå âèñëàâ íà äðàìàòè÷íèé êîíêóðñ, îãîëîøåíèé íà ïî÷àòêó 1872 ðîêó äèðåêö³ºþ Êðàê³âñüêîãî ì³ñüêîãî òåàòðó. Òîä³ ï’ºñà íå îòðèìàëà æîäíî¿ íàãîðîäè. Ïðå쒺ðà â³äáóëàñÿ íà ñöåí³ öüîãî æ òàêè òåàòðó ëèøå 1900 ðîêó òà, íåçâàæàþ÷è íà ãðó òàêèõ àêòîð³â, ÿê Çàâàäñüêèé (Ãîðä³é Ãðèíü), ̺ëºâñüêèé (Ìàêñèì Ãðèíü), Ñòåìïîâñüêèé (ãðàô Ïèëÿâåöüêèé), Êîòàðá³íñüêèé, îòðèìàëà ëèøå ñòðèìàí³ ðåöåí糿 é íàâðÿä ÷è ïîâåðíåòüñÿ êîëèñü íà òåàòðàëüí³ ï³äìîñòêè. Òèì íå ìåíø, äðàìà „Íà Óêðà¿í³”

çàëèøàºòüñÿ íàéâàãîì³øèì òâîðîì ó ë³òåðàòóðíîìó äîðîáêó Ëåîíàðäà

Ñîâ³íñüêîãî é, ÿê ñòâåðäæóþòü ë³òåðàòóðí³ êðèòèêè⁷, íàéâèäàòí³øîþ äðàìîþ ïðî òðàãåä³þ ñ³÷íåâîãî ïîâñòàííÿ.

Streszczenie

Realistyczna wizja roz³amu pogranicznej wspólnoty polsko-ukraiñskiej w dramacie L. Sowiñskiego „Na Ukrainie”

Postaæ Leonarda Sowiñskiego (1831–1887) – poety, pisarza i dramaturga drugiej po³owy XIX wieku

– oscyluje na pograniczu stanów spo³ecznych, kultur narodowych i epok literackich. Urodzony w domu polskiego szlachcica i ukraiñskiej ch³opki, mieszkaj¹c na Ukrainie i studiuj¹c na Uniwersytecie Kijow- skim, po³¹czy³ on dwa ¿ywio³y kulturowe. Swoj¹ twórczoœæ artystyczn¹ rozpocz¹³ wówczas, kiedy jeszcze ¿ywe by³y idea³y romantyczne, ale ju¿ coraz silniej odzywa³y siê g³osy nowego pokolenia.

Charakterystyczna dwoistoœæ œwiatopogl¹du pomog³a Sowiñskiemu w tworzeniu dramatu Na Ukrainie (1873), w którym przedstawione s¹ ró¿ne warstwy spo³eczne (magnateria, m³oda demokratyczna szlachta polska, inteligencja ukraiñska, ch³opi ukraiñscy, reprezentanci w³adzy rosyjskiej) oraz ich udzia³ w powstaniu styczniowym na Ukrainie. Wspomniany dramat stanowi œwiadectwo nowego etapu w roz- woju stosunków spo³ecznych i narodowych na by³ych polskich kresach: unaocznia likwidacjê patriar- chalnego ³adu szlacheckiego, roz³am stworzonej przez pierwszych polskich romantyków „szko³y ukraiñ- skiej” wyimaginowanej idyllicznej wspólnoty polsko-ukraiñskiej, przeformowanie siê polskiego ducha narodowego oraz pokazuje zal¹¿ki nacji ukraiñskiej, kszta³tuj¹cej siê na w³asnych terenach pod wp³y- wem innych dominuj¹cych narodowoœci. Stworzona wizja jest na wskroœ tragiczna i realistyczna.

Summary

A realistic vision of split of the Polish-Ukrainian community in L. Sowinski’s play „Na Ukrainie”

The figure of Leonard Sowinski (1831-1887) – poet, novelist and dramatist from the second half of the 19th century – oscillates in between social states, national cultures and literary periods. Born in the house of Polish nobleman and Ukrainian peasant-woman, living in the Ukraine studying at the University in Kiev, he combined two cultural environments. He started his artistic career in times when romantical ideals were still intense, but at the same time the voices of the new generation were getting louder and louder. Such a characteristical duality of outlook has helped Sowinski in creating a play Na Ukrainie (1873), in which he has shown all social stratum of the Ukraine (baronage, young democratical Polish nobles, Ukrainian intellectuals, the representatives of the Russian authorities) and their participation in January uprising in the Ukraine. The above-mentioned play is a testimony of a new stage in evolution of social and national relations on the former Polish borderland. It visualises the annihilation of patriarchal noble order, a split of the imaginary idyllic Polish-Ukrainian community created by the first Polish romanticists of the „Ukrainian school”, a change of the Polish national spirit formation. It also shows the germs of the Ukrainian nation, which was built on their own land by means of other dominant nations. The created vision is both tragic and realistic.

7 Äèâ. W. Hahna, Rok 1863 w dramacie polskim, Lwów 1913; R. Taborski, Ukraina w twór- czoœci Leonarda Sowiñskiego..., s. 379.