Nad Buhom i Narwoju: ukraińskie pismo Podlasia 2016 nr 1 (143)

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 1/2016

1

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 1/2016

2 1

№ 1 (143) Січень – Лютий 2016  Nr 1 (143) Styczeń – Luty 2016

Druk: Andare. Studio Grafiki i Reklamy, ul. Senatorska 40/91, 00-95 Warszawa. Nakład: 1600 egz.

Український часопис Підляшшя

„Над Бугом і Нарвою”

Видавець: Союз українців Підляшшя

ul. Ogrodowa 13, 17-100 Bielsk Podlaski, tel/fax 85-730-25-23 www.zup.org.pl E-mail: biuro@zup.org.pl

Зреалізовано завдяки дотації Міністра внутрішніх справ і адміністрації.

Редакція: Андрій Давидюк, Юрій Гаврилюк (головний редак- тор), Андрій Єкатеринчук, Іван Киризюк, Христина Костевич, Людмила Лабович, Кароліна Хмур. Співпрацівники редакції:

Ігор Вереміюк, Микола Рощенко, Славомир Савчук, Леокадія Саєвич, Мирослав Степанюк, Єлизавета Томчук, Олена Чабан.

Не всі думки висловлені на сторінках нашого часопису віддзеркалюють погляди редакції. Не замовлених матеріалів не повертаємо. Редакція залишає за собою право редагувати, скорочувати тексти та змінювати заголовки. За зміст поміще- них реклам та оголошень редакція не відповідає.

Річна передплата на території Польщі коштує 50,00 зл. Річна передплата з-за кордону – рівновар- тість 35 доларів США (звичайною поштою) або 50 до- ларів США (летунською поштою). Банк. рахунок ви- давця: Związek Ukraińców Podlasia, Bank Pekao S.A., nr 41 1240 5253 1111 0000 5712 5402.

Ukraińskie pismo Podlasia

„Nad Buhom i Narwoju”

Wydawca: Związek Ukraińców Podlasia

ul. Ogrodowa 13, 17-100 Bielsk Podlaski, tel/fax 85-730-25-23 www.zup.org.pl E-mail: biuro@zup.org.pl

Zrealizowano dzięki dotacji Ministra Spraw Wewnętrznych i Administracji.

Redakcja: Andrzej Dawidziuk, Jurij Hawryluk (Jerzy Gawryluk – red.

nacz.), Andrzej Jekaterynczuk, Jan Kiryziuk, Krystyna Kościewicz, Ludmiła Łabowicz, Karolina Chmur. Współpracownicy redakcji:

Helena Czaban, Mikołaj Roszczenko, Leokadia Sajewicz, Sławomir Sawczuk, Mirosław Stepaniuk, Elżbieta Tomczuk, Ihor Weremijuk.

Nie wszystkie opinie wyrażone na łamach naszego czasopisma wyrażają poglądy redakcji. Materiałów nie zamówionych redak- cja nie zwraca i zastrzega sobie prawo ich redagowania, skracania oraz zmiany tytułów. Redakcja nie ponosi odpowiedzialności za treść zamieszczonych reklam i ogłoszeń.

Roczna prenumerata krajowa kosztuje 50.00 zł (w przy- padku prenumeraty za okres krótszy ilość numerów nale- ży pomnożyć przez 8.50 zł). Roczna prenumerata zagraniczna – równowartość 35 USD (poczta zwykła) lub 50 USD (poczta lot- nicza). Rachunek bankowy: Związek Ukraińców Podlasia, Bank Pekao S.A., nr 41 1240 5253 1111 0000 5712 5402.

А. Парфінюк, Колядування у день

cвятого Андрія Первозванного ... 2

J. Hawryluk, Nie wystarczą „proste rachunki” – konieczna jest jeszcze logika ... 3

ЛС, Таланти, народжені Холмською землею ... 4

Л. Лабович, У Білостоці колядують діти і дорослі ... 5

С. Савчук, Ялинка та колядки у Гацьках ... 7

(В), Як колядувала в січні «Гілочка» ... 8

(Г), Колядки – спадщина як релігійна, так і культурна ... 9

Л. Лабович, Державні відзнаки для керівників «Ранку» ... 11

Г. Купріянович, Шляхом біженства 1915 року по Холмщині ... 13

М. Корнилович, Біженська трагедія Холмщини й Підляшшя ... 15

Я. Довгань, Про не патріотичні настрої українських патріотів ... 21

J. Hawryluk, Województwo imienia podlaskiego ... 24

L. Łabowicz, Gwary podlaskie na tle kształtowania się języka ukraińskiego ... 28

Ю. Гаврилюк, Церква в Лабовій – лемківська «родичка» Полтавського земства ... 30

І. Киризюк, З циклу «Невтішна осінь» ... 35

A. Kulgawczuk, Kilka wspomnień okruchów... ... 36

Ю. Гаврилюк, З «Хронологіон»-у 2014 ... 38

M. Roszczenko, O naszych przodkach – unitach ... 41

Л. Лабович, З хроніки подій на Підляшші ... 44 НАША ОБКЛАДИНКА

Було колись таке, що сніг мав обов’язок лежати всю зиму – на радість дітям та біду дорослим. За- раз «вполювати» зимовий сюжет важко, але інко- ли вдається. Так як на цій світлині церкви св. Ар- хангела Михайла у Вуорлі.

Стор. ІІІ-ІV: Зимові і майже весняні лютневі кра- євиди з околиці Більська. Фото Ю. Гаврилюка Стор. ІІ: Виконані під керівництвом Василя Кри- чевського розписи церкви в селі Лабова на Лемків- щині. Внизу його імпресія з Лабової, намальована у 1944 р. (зараз у колекції Олеся Демка).

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 1/2016

2 3

13

– Протягом пилипівки випадають дні пам’яті багатьох святих. Я запи- сав у Кліщель таку приказку: «Варва- ра розварит, Сава засічит, Микола пригвоздит, Анна присип’є і зима на- стане» – говорить о. Лука Бартошук.

– Свідчить це, що наші предки знали не тільки про великі свята, але і про щоденних святих – додає диякон. Сам апостол Андрій був першим учнем Ісу са Христа. – Первозванний значить вперше покликаний. Його першого з дванадцяти апостолів Христос за- кликав до себе – пояснює о. Барто- шук. Не був це єдиний акцент при- свячений життю святого. Всі присут- ні мали змогу почути також стародав- ню пісню, в якій описана доля апос- тола Андрія.

Як у виконані групи з Добриводи, так і хору православної парафії в Клі- щель, прозвучали твори різдвяно-но- ворічного періоду. Як говорить дия- кон Лука, увагу звертає їх різноманіт- ність. – Пилипівка багата на зимові пісні – то є релігійні коляди, пісні при- свячені пам’яті святих, але також вже призабуті світські приспівки для новонародженої дитини, молодожо- нів, для дівки, яка виходить заміж, чи для хлопця, що йде до війська – каже о. Бартошук. Одну з таких приспівок присутні почули у виконані жінок з Добриводи. Була це форма подарунку для диякона та його паніматки з наго- ди народження сина.

В часі зустрічі презентувалися та- кож представники молодого поко- ління. – Запросили ми ансамбль «Гі- лочка» з Черемхи, а також висту- пили наші діти з Добриводи – гово- рить солтис села, Ірина Явдосюк.

Місцевих виконавців було менше п’яти, все ж зуміли вони заохоти- ти до спільного співу цілу публіку.

З черги зовсім іншу реакцію викли- кала черемуська молодь. Коли зазву- чали чудові та сильні голоси дівчат та хлопців, усі присутні замовкли неначе зачаровані. І нічого в цьому незвичайного, адже осінню колек- тив відзначатиме двадцятиліття іс- нування. У планах є теж видання платівки з народними піснями з око- лиць Черемхи-Села.

Після артистичної частини, госпо- дині запросили на пісну вечерю з тра- диційними стравами, як кисіль, пампу- хи, вареники чи грушник. Як розказує організаторка, такі зустрічі в Добриводі не відбуваються часто. – Більше занять організується для дітей. Таких подій є небагато – каже Ірина Явдосюк. І хоч роботи при організації такої зустрічі є немало, важливо, щоб ця традиція була підтримана. – Думаю, що варто це ро- бити, люди охоче беруть участь. Слід їм тільки пригадувати про дату і про годину – додає пані солтис.

Отже, пам’ятайте – за рік о тій са- мій порі!

Агнешка ПАРФІНЮК Фото Є. Рижик і архів ансамблю «Гілочка»

Колядування у день cвятого Андрія Первозванного

Вже втретє в селі Добривода, що в гміні Кліщелі, можна було почути українські колядки та щедрівки. Це однак не єдині атракції, яких заплановано для

присутніх у сільській світлиці. А й день був винятковим.

K

„mających na celu ochronę, zachowanie i rozwój tożsamości kulturowej mniejszości narodowych i etnicznych oraz zachowa- nie i rozwój języka regionalnego”. Zgod- nie z decyzją ogłoszoną 15 grudnia 2015 r.

na rok 2016 rozdysponowano ogółem pra- wie 15,6 mln złotych.

Niewielka część z tej kwoty – 436 tys.

zł (3% całości), a więc mniej niż „tysięcz- ny ogonek” od milionów, przypadła dla Związku Ukraińców Podlasia. Na pierw- szy rzut oka wygląda ona dość imponują- co, okazuje się jednak, że każde z trzech, niezbyt przecież wielkich, bo liczące od 15 do 23 tys. mieszkańców miast pomiędzy Bugiem i Narwią, na podobnego rodzaju działalność, a więc domy/ośrodki kultury i biblioteki miejskie, wydaje cztery razy więcej: Bielsk i Siemiatycze – prawie po 1,7 mln, Hajnówka – ponad 1,8 mln.

Większość tej ogólnej kwoty przyzna- nej Związkowi Ukraińców Podlasia po- chłaniają coroczne imprezy kulturalne (największe to „Na Iwana, na Kupała” i fe- stiwal „Podlaska Jesień”), wsparcie dzia- łalności zespołów artystycznych oraz pra- ca z dziećmi i młodzieżą szkolną. Poza jednorazowym wydaniem jubileuszowe- go dysku z pieśniami śpiewanymi przez

„Hiłoczkę”, która w br. obchodzi 20-le- cie istnienia, są to działania cykliczne i długofalowe, prowadzone już od wielu lat. Kolejny obszar działalności, wspiera- ny dotacjami MSWiA, to oczywiście me- dia, a więc trwające od 25 lat wydawanie ukraińskiego pisma Podlasia „Nad Buhom i Narwoju” i radiowe „Ukraińskie słowo”, nadawane na antenie białostockiego Ra- dia Orthodoxia od 2009 r. Obecnie jest to 20-minutowa audycja nadawana w każdy czwartek o godz. 16.30, na częstotliwości 102,7 FM (słyszalność radia sięga Białe- gostoku i najbliższej okolicy, jednak kolej- ne odcinki umieszczane są w archiwum na stronie www.orthodoxia.pl i można je od- słuchiwać w dowolnym czasie). Od kilku lat w niewielkim zakresie wspierana jest także działalność samego Związku – do- tacja umożliwia opłacenie części kosztów wynajmu lokalu i usług biura rachunkowe- go (organizacja nie ma żadnego etatowego pracownika).

Jest to oczywiście zbyt mało, aby nad- robić zaległości i szkody zadane działa- niami władz tzw. Polski Ludowej w latach 40. – 80. minionego wieku, gdy rzeczy- wista sytuacja etniczna w nadbużańskiej części woj. białostockiego była ignorowa- na, ukraińska działalność kulturalna dła- wiona, a w jej miejsce podsuwano rozma- ite namiastki. Ale trzeba też przyznać, że struktura dotacji, wypracowana w ciągu trwającej już prawie ćwierć wieku prakty- ki pogodzenia ukraińskich dążeń z możli- wościami ich realizacji w ramach państwo- wego budżetu, jest dość logiczna i pozwala utrzymać pewien poziom zapewniający realizację najbardziej pilnych działań i mi- nimalną stabilizację. Nie jest to wprawdzie obfita uczta duchowa, ale nic nie wskazuje na to, aby chciano nas zagłodzić.

Okazuje się jednak, że i ten skrom- nie zastawiony kulturalny stół ukraiński kłuje co niektórych w oczy. Taki właśnie wniosek nasuwa się po lekturze 4. tego- rocznego numeru białoruskiego tygodni- ka „Niwa”, którego pierwszą stronę w całości zajmuje artykuł poświęcony roz- działowi przez MSWiA dofinansowania

„działań służących ochronie, zachowaniu i rozwojowi tożsamości kulturowej mniej- szości narodowych i etnicznych oraz za- chowanie i rozwój języka regionalnego”.

Zaczyna się on wnioskiem-zażaleniem re- daktora Macieja Chołodowskiego, że про- стым вокам можна ўбачыць неадпа- веднасць паміж велічынёй субсідый прызначаных беларусам, параўноўваю- чы іх з украінцамі, асабліва ў кантэксце шматлюднасці абедзвюх меншасцей на Падляшшы згодна апошняму перапісу і вынікаючых з гэтым фактам патрэб (gołym okiem można dostrzec niepropor- cjonalność pomiędzy dotacjami przyzna- nymi Białorusinom w porównaniu z Ukra- ińcami, zwłaszcza w kontekście liczebności obu mniejszości na Podlasiu zgodnie z wy- nikami ostatniego spisu i wynikających z tym faktem potrzeb).

Przesłanie o „białoruskiej krzywdzie”, łączone z pretensją o preferowanie Ukra- ińców, zarówno podlaskich, jak i „ogólno- polskich”, wyziera zarówno z cytowanych w artykule wypowiedzi przewodniczące- go największej organizacji tej mniejszości – Białoruskiego Towarzystwa Społeczno- -Kulturalnego, jak i dziennikarskiej narra- cji. Jak to skomentować?

Przyznam, że nie bardzo rozumiem dlaczego „fakt potrzeb” ma wynikać ze statystyki, a nie z tego, co w konkretnym wypadku trzeba zrobić, aby chociaż w mi- nimalnym stopniu „chronić, zachowywać i rozwijać tożsamość kulturową mniejszo- ści narodowej”. Matematyka, zwłaszcza społeczna, to nie tylko „rachunki”, ale też logika nakazująca brać pod uwagę wszyst- kie czynniki warunkujące obecne funk- cjonowanie poszczególnych mniejszości oraz działających na ich rzecz organiza- cji społecznych i kulturalnych. Nie sądzę więc, aby środowiska białoruskie, które na ten rok otrzymały ogółem 2,4 mln zł do- tacji, były pokrzywdzone w stosunku do społeczności ukraińskiej – zmagającej się ze skutkami akcji „Wisła” i opresyjno-re- presyjnej polityki władz PRL-u.

Oba te czynniki, chociaż akcja „Wisła”

tylko pośrednio, miały przemożny wpływ także na sytuację ludności etnograficz- nie ukraińskiej w woj. białostockim, któ- ra znalazła się w sytuacji iście kuriozal- nej. Dla nikogo znającego stan rzeczy nie jest tajemnicą, że stała się ona demogra- ficzną bazą dla białoruskiej mniejszoś ci narodowej, skonstruowanej w oparciu o kryterium wyznaniowe, a nie językowo- -kulturowe. Niezależnie więc od danych w rubrykach spisowych, ukraińskojęzyczni mieszkańcy Bielska, Siemiatycz i Hajnów- ki wraz z ich okolicą i pochodzącymi stąd mieszkańcami Białegostoku, a zatem co najmniej kilkadziesiąt tysięcy osób (w gra- nicach setki), to naturalni „konsumenci produktu kulturalnego” proponowanego przez organizacje ukraińskie, a konkret- nie przez Związek Ukraińców Podlasia.

Pochodną powyższego jest kolejny regio- nalny paradoks: na organizowanych przez BTSK festynach i konkursach piosenki białoruskiej rozbrzmiewają w większości piosenki ukraińskie, chociaż ostatnio już przeważnie przetłumaczone na język bia- łoruski (przeróbkom poddawane są nie tylko najpopularniejsze piosenki ludowe, ale też estradowe). Więc tego rodzaju pu- bliczne żale z wskazywaniem na Ukraiń- ców brzmią w ustach przewodniczącego BTSK co najmniej nieelegancko.

Poza tym zasada statystycznej propor- cjonalności w rozdziale środków finanso- wych, jak to zauważył dziennikarz „Na- szoho Słowa” Hryhorij Spodaryk, nikomu by tu korzyści nie przyniosła, gdyż suma dotacji, z których korzystają zarówno Ukraińcy, jak i Białorusini, znacznie prze-

K

K

K

Nie wystarczą „proste rachunki”

– konieczna jest jeszcze logika

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 1/2016

4 5

К

– Ми хотіли підтримати традицію вечорів колядок у Білостоці – поясню- вав Лука Бадовець, голова Білостоць- кого відділу СУП-у. – Почали думати, як це зробити: чи зорганізувати більш масштабний захід, чи такий невели- кий, тільки для учнів. З’явилася концеп- ція, щоб вийти ширше до людей у Бі- лостоці, щоб не замикатися в одному середовищі, але зробити захід для ціло- го Білостока, для різних людей, які тут живуть.

Концепція виявилася дуже вдалою, та зал під час колядного вечора був вщерть заповнений людьми, які в не- дільне пополудня вирішили послухати гарних українських колядок.

– Цей вечір ми провели в піднесе- ному і врочистому настрої – ділив- ся враженнями присутній на заході

які приходять і хочуть чути і бути учасниками того торжества, свят- кового настрою.

Зустріч вели Агнешка Парфінюк, журналістка Радіо Ортодоксія, та Ма- ріюш Михальчук, секретар місцевого відділу, який дуже барвисто розповідав присутнім про сенс таких зустрічей.

А це, перш за все, презентація міс- цевого потенціалу, в тому числі дітей і молоді, що вчаться української мови як рідної. Святковий вечір відкрили най- молодші – дошкільнята з міжсадково- го пункту, який третій рік діє при Са- моврядному дитячому інтеграційно- му садку № 26 у Білостоці. Цього року працюють там дві пополудневі групи, в яких української мови вчиться 11 ма- лят з цілого міста, віком від 2,5 до 6 ро- ків. Окрім них виступили учні Комп- лексу громадських шкіл ім. св. Кири- ла і Методія в Білостоці. Цього року на рівні початкової школи і гімназії в трьох групах вчиться там української мови двадцять троє учнів. Усі діти отримали книжки українською мовою про Божу Матір, подарунок від Україн- ського товариства в Люблині.

На заході можна було відчути, з од- ного боку, подих молодості та з друго- го, старовинність презентованого ре- пертуару, оскільки на сцені переважа- ли молоді виконавці – не лише діти, але й молоді, в більшості 20- та 30-літ- ні люди, які виконували найбільш ар- хаїчні, часто ще язичницькі за похо- дженням, колядні пісні. Це був ан- самбль «Добрина», господар заходу, окрім того показалися учасники май- стер-класів «Народні колядки з Під- ляшшя – білостоцькі уроки традиції»,

У Білостоці колядують діти і дорослі

Т

д-р Андрій Артем’юк, голова Сою- зу українців Підляшшя. – Вечір ко- лядок потрібний, зокрема в Білосто- ці, оскільки нема тут можливос- ті колядування, зустрічатися один з одним, як на селах кругом Більська чи Гайнівки, де колядники ходять від хати до хати. Як показує реакція лю- дей та повний зал, це потрібне і ко- рисне для тих, що виконують, вчать- ся від старшого покоління, і для тих,

Не вперше на українському заході показалися дошкільнята, які вчаться української мови

wyższa ich udział procentowy w wykaza- nej przez spis z 2011 roku 400-tysięcznej rzeszy mniejszości narodowych, etnicz- nych i językowych uprawnionych przez ustawę do otrzymywania wsparcia finan- sowego. Kolejne memento: z porówna- nia wyników spisów w latach 2002 i 2011 wynika, że liczba „statystycznie uprawo- mocnionych” Ukraińców, zarówno w ska- li kraju, jak i woj. podlaskiego wykazuje tendencję wzrostową, zaś Białorusinów – spadkową. Zanim więc ktoś zacznie chwa- lić się, że zna rachunki, powinien najpierw pomyśleć – logicznie!

Kwestią do logicznych przemyśleń i publicznej dyskusji jest oczywiście py- tanie, jak udoskonalić mechanizm przy- znawania dotacji, aby docierały one do środowisk najbardziej potrzebujących i umiejących je najlepiej zagospoda- rować. A także, czy ich ogólna kwo- ta, oscylująca w granicach 14-16 mln złotych, umożliwia nie tylko działa- nia zmierzające do zachowania kul- tury i tożsamości, ale też do ich roz- woju (suma jest w istocie niewielka, stanowiąca mikroskopijny ułamek, ok.

0,00004 zaplanowanych na bieżący rok

wydatków budżetu państwa, więc jej realne zwiększenie stanowi wyłącznie kwestię dobrej woli). Są to oczywiście pytania nie tylko do ministerialnych urzędników i posłów, którzy przygoto- wują i uchwalają budżet państwa, ale też do samych siebie. Bo ustalanie prioryte- tów i szukanie sposobów ich realizacji, w tym wybór, czy będziemy do celu dą- żyć współpracując, czy też rywalizując z towarzyszami mniejszościowej doli, jest już naszym obowiązkiem.

Jurij HAWRYLUK

П

Пам’ять про історію Холмщини і Південного Підляшшя, їхні святині, культуру, традиції закарбована також у творах письменників. На карті літе- ратурної України ця поселена у Воли- ні Холмщина представлена іменами Віктора Ревухи і Петра Маха, Йосипа Струцюка і Олександра Рисака, Ми- коли Онуфрійчука, Івана Чернецького та Володимира Лучука. Література си- нів холмщацького краю наповнена пе- реживаннями і світовідчуттями, багата і розмаїта жанрами. Об’єднує їх спільна любов і туга за покинутим отчим кра- єм, та необхідність гуртування україн- ців усіх земель у справі захисту спіль- ної національної колиски – України, її мови, культури.

11 листопада 2015 року у Волинській державній обласній універсальній на- уковій бібліотеці імені Олени Пчілки проведено вечір «Таланти, народжені древньою Холмською землею». На за- ході виступили Йосип Струцюк – уро- дженець села Стрільці Холмського пові- ту, Іван Чернецький – уродженець села Злоєць Замостівського повіту та Мико- ла Онуфрійчук Антонович – уродже- нець села Путновичі Холмського повіту та голова Волинського обласного вете- ранського громадсько-культурного то- вариства «Холмщина» (був у колі осіб, які разом з мистецькими колективами у 1990-х роках брали участь у фестивалі

«Підляська осінь»).

Поезію прочитали Артем Яковен- ко та лауреат обласного фестивалю – конкурсу «Ти не згасла зоре ясна»*

імені Олександра Самохваленка (1914- 1977, уродженець Замостя) – Павло Корсун, провідний бібліотекар від-

ділу читальних залів Алла Євпак. В рамках заходу присутні переглянули фрагмент фільму «Ти не згасла зоре ясна» режисера, сценариста Йосипа Струцюка та книжкову виставку: «Їм сили дала Холмська земля».

Відтак відбулася чергова урочис- тість – відзначення ювілею Товариства

«Холмщина», заснованого у листопаді 1990 року. 22 листопада 2015 р., з нагоди свята, в Палаці культури міста Луцька відбулася урочиста академія, що об’єд- нала декілька поколінь нащадків так званих переселених холмщаків, а також представників влади та громадськості.

У дні, коли Україна відзначає День Гідності та Свободи, хвилиною мовчан- ня вшановано загиблих в усі часи її за- хисників. Члени ж товариства «Холм- щина молода» поклали квіти до пам’ят- ників Михайлові Грушевському та жертвам воєн, депортацій, антиукра- їнського терору, яких зазнали етнічні українці під час Першої та Другої сві- тових воєн.

Зі словами вітань до членів товари- ства «Холмщина» звернувся керівник апарату обласної державної адміні- страції Дмитро Дубняк, котрий, до сло- ва, також є нащадком холмщака: – Мій дідусь є одним iз тих, хто постраждав від депортації. Я завжди пам’ятаю як його хороші та добрі історії, так й іс- торії страшні – про переслідування, про концтабір. Він був ще хлопчиком у той час. Однак, зміг піднятися, так як і всі холмщаки. Дідусь також був членом цього молодого за віком, але з давніми коренями товариства. І нині я бачу, яка це насправді велика сім’я.

Символічним вважає він той факт, що серед холмщаків є багато заслу- жених будівельників. Позаяк саме ці люди, разом із іншими волинянами, доклали чимало зусиль задля відбудо- ви та відродження Волині й міста Луць- ка зокрема.

За дорученням Володимира Гунчи- ка, голови обласної державної адміні- страції, Дмитро Дубняк також виконав почесну місію та вручив орден «За за- слуги» голові товариства «Холмщина»

Миколі Онуфрійчуку (на фото).

Упродовж академії на адресу товари- ства прозвучало ще багато привітань.

Окрім цього, вручено нагороди, подя- ки, подарунки, запрезентовано третій том книги «Від депортації до депорта- ції», що вмістила значну кількість спо- гадів та роздумів депортованих етніч- них українців, а також документів, що зберігаються в архівах України, Поль- щі, Канади тощо. Після офіційної час- тини на гостей свята чекала літератур- но-мистецька композиція «Земле рідна і прекрасна – наша радість і печаль».

Використано матеріали Волиської ОДАЛС

*Нав’язання до пісні, яка починається сло- вами «Де ти згасла, зоре ясна? З якої пори?

Де твій образ, Божа Мати, З Холмської гори?», виниклої ймовірно у міжвоєнному періоді, коли місце перебування Холмської ікони Богородиці було для мешканців Холм- щини невідомим.

П

Таланти, народжені Холмською землею

Фото Ю. Гаврилюка (Холм, червень 2003)

НАД БУГОМ І НАРВОЮ – № 1/2016

6 7

С

«Луна» з Парцева та жіночий колек- тив з Черемхи-Села. У грудні, напе- редодні свят, діти з Гацьків та довко- лишніх місцевостей взяли участь у різдвяних майстер-класах, на яких вчились робити ялинкові прикраси.

Після такої підготовки надійшов час Різдва й післяріздвяних Свя- тих вечорів, коли селяни сходились до хат своїх родичів та знайомих і спільно проводили час, за столом, при чому не могло обійтися й без ко- лядок. До традиції святих вечорів нав’язувала також зустріч у Гацьках, на якій зібрались парафіяни церк-

ви св. апостолів Петра і Павла в Рай- ську, до якої крім Гацьків, належать Храболи, Гусаки, Плютичі, Стаце- вичі, Яцевичі, Лисе, Налоги і Стра- бля. Від 1984 року парохом парафії є отець Ярослав Годун – ініціатор па- рафіяльної ялинки.

– То вже наша така давня, може 30-літня традиція – споминає отець Ярослав. – Коли ми прибули тут на парафію, в цих нелегких 80-их роках, було важко з якими-будь подарун- ками, бо в крамницях нічого не було.

Але ми з парафіянами їздили до Вар- шави, щоб щось купити і привезти.

Сьогодні ті діти, яким ми тоді ро- били подарунки, вже дорослі люди і самі мають дітей. І так вже від пару літ стараємось, щоб кожно- го року зробити таку ялинку, такий святий вечір. Проводили ми його та- кож у церкві, але коли дуже холод- но, організували ми його вже у світ- лицях. Декілька разів була ця ялинка у Райську, але в минулому році від- крили і освятили цей новий будинок у Гацьках. Маємо тут таку енергій- ну пані солтис, Алину Коршак, ко- тра сама співала, має контакт з різ- ними колективами, має своїх діток, так що – в цьому році я запропону-

вав, щоб тут провести ялинку. І так Бог благословив, щоб тут, у Гацьках, відбувся такий вечір.

На концерт колядок та ялинку прийшло багато представників різ- них поколінь мешканців села та па- рафії. Що характерне для самих Га- цьок, це факт, що живе тут відносно багато молодих людей, в яких є ма- ленькі діти. Близьке до Більська роз- ташування села спричиняється до цього, що багато осіб працює в місті, а живе у сільському затишші. Отже, є для кого організувати культурне життя та інтегрувати громаду.

Ялинка та колядки у Гацьках

Були колядки, колядні звізди, був святий Миколай та подарунки дітям. У неділю, 17 січня, в Куль- турно-освітньому центрі в Гацьках, що в ґміні Більськ, відбувся вечір колядок та ялинка. Зорганізу-

вали їх Православна парафія св. апостолів Петра і Павла в Райську та Сільська рада в Гацьках.

які від листопада проходи- ли в Галереї Слєндзінських у Білостоці в рамках артис- тичної стипендії Президен- та міста Білостока для Ули- ти Харитонюк, а також за- прошений гість – ансамбль

«Маков цвєт» з Рівного, якого заснували молоді ді- вчата, випускниці Рівнен- ського державного гумані- тарного університету. У Бі- лостоці він мав свій сценіч- ний дебют:

– Колектив ще досить молоденький, проте ми лю- бимо фольклор і співаємо його все життя в різних ан- самблях – сказала Марія На- зар, учасниця групи, – а на цю подію вирішили зібра- тися разом. І так як мали дуже багато власних екс- педиційних записів, цікавих колядок, яких ще ніде ніхто не чув, ми вирішили вивчити і нести їх у маси. Основний репертуар був записаний на Західному Поліссі – це Рів- ненщина, Дубровицький ра- йон, Володимирецький ра- йон, також Хмельниччи- на – Білогірський район. Ми взагалі записували все, чим жило село, наприклад, років 80-100 тому. Нас цікавлять крім пісень також обря- ди, танці, легенди, перека- зи. Проте ми звертали ува- гу на колядки більш архаїч- ні, старіші, тому до репер- туару ставилися дуже роз- бірливо і перебірливо.

Єдиним представником старішого покоління се- ред виконавців був 80-літ- ній співак Збіґнєв Насядко.

Проте, він не носій підлясь- кої пісенної традиції, але курп, захоплений україн- ською музичною традицією, яку від років виконує та по- пуляризує не лише на укра- їнських заходах.

«Вечір українських ко- лядок» продовжує тради- цію заходів, організова- них від років білостоць- кими пунктами навчан- ня української мови, спер- шу в Центрі православної культури, згодом у шко-

лах, де ведуться заняття української мови. Цього року ініціативу перейняв Білостоцький відділ Союзу українців Підляшшя, який вирішив вийти до ширшої публіки, не лише батьків і знайомих дітей, які вчать- ся української мови. Це без сумніву вдалося.

– Думаю, що в Білосто- ці є потенціал – підсумову- вав Лука Бадовець. – Було багато людей на концерті – і з українського середови- ща, і таких, яких я вперше побачив на українських за- ходах, навіть деякі приїха- ли послухати з Більська. Ви- дно також, що в Білостоці Молоді збирачі підляського фольклору зосереджені довко-

ла підляської етнограф Улити Харитонюк Господар свята – «Добрина» з Білостока На біс заспівав рівненський колектив «Маков цвєт»

є потенціал серед молодих людей. Наш ансамбль «До- брина» вже починає більш допомагати в цих ініціати- вах. І думаю, що це не буде кінець нашої діяльності. Ми є відкриті на співпрацю і лю- дей, які хочуть у чомусь до- помагати, хочуть творити наше українське середовище в Білостоці.

Цьогорічний «Вечір укра- їнських колядок» у Білосто- ці – це було свято найбільш автентичної підлясько-по- ліської колядної традиції у виконанні переважно моло- дих людей – жителів міст.

– Серед молодих є більше енергії, більше ентузіазму і прагнення виразити це все, що на душі – коментував д-р Артем’юк. – Це все знайшло віддзеркалення в цьому вечо- рі. Це не перша і думаю, не остання така ініціатива і маю надію, що цей запал мо- лодих людей буде продовжу- ватися і ми будемо учасни- ками ще не одного такого заходу. Це можна оцінити позитивно, що є така ініці- атива, що є бажання щось робити задля збереження своєї традиції і поширення знань серед загалу.

Концерт показав, що ар- хаїчний, часто одноголос- ний репертуар, може бути не менше популярний аніж загальновідомі по всьому Підляшші колядки з почаїв- ського «Богогласника», які переважають на колядних зустрічах у регіоні. Підтвер- дила це участь у заході чис- ленної публіки, серед якої знайшлися усі покоління білостоцьких українців та прихильників українсько- го різдвяно-новорічного ре- пертуару.

На завершення всі разом проспівали дві колядки, за- вершуючи приємним ак- центом ініціативу місцевого відділу СУП-у та й коляд- ний період в українському середовищі регіону.

Людмила ЛАБОВИЧ Фото авторки статті