Ч. 190. Львів, Середа дня 25 серпня (6 вересня) 1899. Річник III.
Передплата
на »РУ С Л А Н А * виносить:
в Австри :
І на цілий рік . . . 12 р. ав.
1 на пів року . . . В р. ав.
• на чверть року . . З р . ав.
‘ на місяць . ’ . . 1 р. ав.
За границею: -
на цілий рік 20 рублів
або 40 франків
на шв року 10 рублів
або 20 франків
• Поодиноке число по 8 кр. ав.
**- І»*-» --- І
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске .ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові ЩО ДНЯ • крім неділь і руских сьвят і о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і і експедиция «Руслана» під ч. 5 ул. Л їн д о го . — Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана. ; і Рукописи звертаь ся лише ; і на попереднє застережене. —
Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по і 16 кр. від стрічки. і
.1--- 1.і 1
Посланництво бр. Хлюмецкого.
(+ ) 3 усіх вістий, які доси про тепе
рішнє політичне положене наспіли, вихо
дить зовсім ясно, що Хлюмецкий мав під
готовити помирене а бодай розслїдиту мо
жливість такого помиреня, щоби уможли
вити роботу в раді державній. Розгляньмо тепер, чи Хлюмецкий дійсно має такий вилив і потрібні моральні і материяльні за
соби до того? Припустім на хвилю, що мі
ністерство ґр. Туна покінчило свою задачу з переведенєм австро-угорскої угоди і ма
ло би уступити, як сего рішучо домагає ся обструкциина лівиця. Чиж міг би тоді Хлюмецкий утворити нове міністерство?
Припустім, що польске коло пішло-б на єго услуги,- то вже католицко-нїмецкі людовцї станули-б проти нему яко лїбералови, а ще більше Чехи, котрі все ненавиділи єго. А вже-ж сі два стороншщтва вистарчають, щоби спинити всяку роботу в раді держа
вній. Не говоримо вже про социяльних де
мократів, Шенериянцїв і антисемітів. Між антисемітами покликане Хлюмецкого до Ішлю викликало ще більше зворушене, як між Чехами, бо-ж антисеміти нею свою за
дачу бачать в поборюваню жидівско-нїмец- кого лібералізму а в Хлюмецкім добача
ють свого завзятого противника, котрий їм ще в сесії! 1891— 1896 рр. чимало надоїв.
До того й приязнь Хлюмецкого з угорским мінїстром-нрезидентом Сельом робить Хлю
мецкого ще осоружнїйшим для антисемі
тів. Міністерство Хлюмецкого було-би наче причіпкою міністерства Селя і довело би Австрию до що більшої залежності! від У- горщини, позаяк єго піддержують мадяр
еві ліберали і невеличка громадка лібера
лів австрийских. Допомогти Хлюмецкому до міністерства, значило би, признати ма- дярску верховладу над Австриєю. Тим то антисеміти, завзяті противники мадярских
лібералів, доложили би всіх заходів, щоби згромадити коло себе як найбільше сто- ронництв з ради державної задля иоборю- ваня міністерства Хлюмецкого.
Окрім сих обставин треба ще й иньші мати на оці. Лівиця домагає ся задля по- миреня не лише уступленя міністерства Ту
на, але й знесеня язикових розпоряджень.
Хлюмецкий обіймаючи міністерство мусів би се перевести, даючи Чехам яко винаго
роду якісь иньші значні- уступки (хоч ми вже давнїйше виказували, що Чехи до то
го прихилили ся. то Хлюмецкий приєднав би собі вправдї проводирів з лівиці, але за
гал нїмецкої опозициї рішучо станув би проти нему задля нових уступок в користь Чехів. Коли-ж би Чехам нічого не призна
но, тоді має міністерство обструкцию з че- ского боку, а шістьдесять молодочехів, на
віть без ческої февдальної шляхти до се
го аж надто вистарчить. Отеє все обстави
ни, котрих не можна легковажити.
Трудно сиодївати ся, щоби ґр. Тун в теперішній раді державній осягнув затвер
джене австро-угорскої угоди, а вже зовсім певно, що сего не осягнув би Хлюмецкий, бо мав би не тілько Чехів і Славяньский Союз з правиці, але й радикальні сторон- ництва з лівиці проти себе.
З усего того виходить ясно, що барон Хлюмецкий не симпатичний для правиці своєю політичною минувшостию (не о с 0- б и сто , бо особисто має він там навіть бо- гато приятелів), щоби міг утворити нове міністерство, а на лівиці за мало має по- і важаня, позаяк за ним пішли-б з лівиці І лише ті, котрі і так не роблять великих:
трудностий, як вірноконституцийна велика власність, Група Мавтнера і т. д. А те, що сказано про Хлюмецкого, можна віднести евентуально до барона Спенса (намістника Моравії), наколи-б сей взяв ся під своєю фірмою переводити політику Хлюмецкого.
Такої розвязки теперішного політично
го ноложеня не можна допустити. Скорше може до сего довести посередництво като- . лицко нїмецких людовцїв. Автономічними основами і почутєм справедливості! в на
ціональних питаних они є симпатичні для Чехів, а національностию своєю стоять
і
близько лівиці, так що они можуть навя-|3ати таке помирене обох таборів. Хлюмец
кий може їм до сего допомогти і допомо
же, бо сам він не має до того спромож- ности. Тепер називають звичайно Хлюмец
кого австрийским Сельом, а тимчасом се
! порівнанє зовсім єму не личить. Поминув
ши сю обставину, що медові місяці Селя вже минули і вже тепер показують єн пе
вні суперечности в лоні мадярского .міні
стерства, то треба замітити що Сель, від
бираючи керму з рук Банфіого, належав не до обструкцийної меньшости, а до мінї- стерияльної більшости угорского парла
менту. Так і в Австрії!' посередник поми
реня мусить вийти з поміж більшости пар
ламентарної. Не тільки не годить ся єї розбивати, але і не можна єї доводити до капітуляцій перед лівицею, ані зношенєм язикових розпоряджень, ані чим небудь иньшим. А колиб і доведено парламентар
ну більшість до капітуляцій, то небавом
ВИЯВИЛО би ся, що се був лише хвилевий успіх, а задля такого не можна ослабляти ані поваги держави ані корони.
Після вістий, які при великій дискре- циї поміж мужами довіря Хлюмецкого ді
стали ся до часописий, заносить сн на я- кийсь новий спосіб заступлена язикових розпоряджень, а проектом ґр. Туна, вида
на язикового закона в дорозі §. 14-го.
Се цїсарске розноряДженє мало би бу
ти підписане всім міністерством і видане особливо торжественним способом. Оно ма- лоби заступити теперішні язикові розпоря- дженя і мати обовязуючу силу, доки єго не затвердить рада державна або не ухва
лить иньшого язикового закона.
Г А Р А С Ь К О , або т а л а н і в н е в о л ї.
Повість в стихах Лґіїхайлеї М(іка/ровского.
Вісти про неволю.
(Далі.) XXV.
1 Б аязет пустивсь упять Морить других, або умерти, Ж она-ж його лежить при смерти Та мабуть має і не встать!
Під смуту, страх і галас сей Мериме вірная бодрить ся, З Гараськом хоче спорядить ся, І улизнуть із братських рук.
Зійшлись о півночі! в саду, Одно другого обнімає;
Чабан і краля забуває Свою недолю і біду.
Горюють, щоб то взять, вони, І ся лепече: «Візьмем гроші, Намисто, кунтуші хороші, Ложки, та срібні кумани, Ж ем чуг, отлас, парчу, сапян»...
І що від неньки їй досталось, А Баязетові попалось
На суще горе, не талан.
З а воживо-ж поміркувать У Грека Фоки зговорились.
Обоє Богу помолились, І зараз розійшли ся спать.
XXVI.
На другі сутки, як омрак На землю нічку напустила, До Грека любочка сходила, Вклонилась і казала так:
«Колись мій батенько і ти Один другому помагали, В походах і торгу бували, Ж или й любились як брати.
Ти часто пив у нас і їв, Татуть у тебе довольнив ся, Гуляв по зволу, веселив ся І дяку знать за те умів.
Я кров товариша твого, Дочка Юсупа, сиротина;
Була у батька як калина, Та зсохлась в братіка свого.
Він все добро заїв моє, Мене-ж зьвірюка не шанує, Денька без ласки не минуе, Порою, чим попавши, бє.
І зла невістка — та-я> яга:
Не на добро мене учила, З а коси-ж часто волочила, І ненавидить як врага.
Іо я надумала втікать
З одним левенцем аж за море, На Русь еьвяту, щоб там і горе, І вік свій вкупі коротать.
Іак ежаль ся-ж, змилуй ся хоть ти, Будь батьком при лихій годині І козакові й сиротинї —
Допоможи нам утекти:
Дай вожая, як знаєш сам, Щоб нас до моря допровадив, Аби ні словом не повадпв, Ні ділом на' дорозі нам!»
XXVII.
Се Фока слухав і ридав,
І каже, давши стусень в груди:
«Такий то сьвіт! такі-то люди!
Такий то рід, щоб він пропав!
Я, донечко, ж иття твоє, Як сам своє, давно вже знаю, І бачу часто іі підслухаю, Що брат тебе клене і бє, Не вперше із моїх очнії, Горячі слізоньки спускались, Не раз мені печінки рвались, Як жид з тебе глуми в ся сей.
Та я-ж бач ся і натякав, Щоб ти від його утікала, І талану собі шукала, Де-б Бог тобі приют ні дав.
Но годі!... перестань тужить!
Коли до втьоку ти зібралась І хриетянину сподобалась, Я рад, — готов вам услужить.
Одначе вожая не дам, А ось пущу ся з караваном, Візьму вас, скину за лиманом, І Господь зашити вас там!
Ти-ж на дорогу прибірайсь, Шнуруй поклажу всяку в тюки, Щоб на мої отдатн руки, Утрат-же й зради не лякайсь.
•)
Наколиб се проектоване порозумінє до
вело до цїли, тоді рада державна зібрала би ся ще у вересни.
Руска місия для Канади.
Пекуча потреба духовної проводи і опі
ки над нашими переселенцями в Канаді тим більше дає учувати ся тепер, коли православні місіонарі звернули свою діяльність на сторони, заселені галицкими Русинами. З другоїж сторо
ни громадні переселена росийских духоборцїв до Канади могуть защепити сектярского духа серед наших кольоній. Та не лише для темних, або слабих у вірі треба в Канаді духовника для піддержана релігійного духа і побожності!; треба єго і для тих, що вірні своїй церкві і обрядови!
тужать за духовною потіхою, не маючи на про
стори соток миль нікого, хтоби зміг єї подати.
Ми вказували вже нераз на сю потребу, та звертали увагу, що одинокий наш монаший чин св. Василия, повинен обняти справу місий в Канаді в свої руки. І отеє справді оо. Васи- лияни висилають до Канади з між свого круга одного енергійного монаха відданого цілою ду
шею своїм високим обовязкам. О. Дамаскин Полівка, родом Чех, полюбив наш обряд і наш нарід, як свій рідний і для него хоче посьвяти- ти свої сили в далекій Канаді. Ревний о. монах іде туди на власне жадане і за власним стара- нєм, а вибираючись в далеку дорогу, заздале
гідь поробив стараня, аби мати успіх у своїй будучій, духовній праці. Отже оповіщає о. мі- сіоиар письмо з подякою для жертводателїв на місийні цїли та з прощанєм до всіх земляків:
Поки, — пише о. Полівка, — за благослове- нєм Апост. ирестола вступлю на корабель, щоби нести духовну поміч братям Русинам в Канаді, котрі шлють лист за листом і благають о сьвя- щеників свого возлюбленого і взагалі для кож- дого правдивого Слакянина дорогого обряду, почуваю ся до обовязку іменем тих опущених, до котрих їду по великих трудностях, ставле
них в тій справі Божій, висказати прилюдну і сердечну подяку всім благодїтелям, що будь то доброю радою і заохотою причинили ся до сего богоугодного діла будь-то материяльпою помо- чню оказали своє руске серце для заморених братів. Сердечне спаси-Біг всім!
бго Преосв. перемиский єпископ Констан
тнії жертвував 100 зр. і миро св. Николая. Вир.
оо. Крилошане Подолиньский і Стрийский і се
кретар Єго Преосьв-а Погорецкий причинили ся тож більшими датками. Всесв. о. др. Клим. Сар- ницкиіі жертвував церковні річи на 100 зр. Мо
настирі оо. Василнян у Львові, в Ж овкві, в У- лашківцях, в Михалівцї, на Ясній Горі в Гошеві
і Золочеві; СС. Васиянкн у Львові і Яворові; о.
ігумен Коссак; оо. митрати Білецкий і Турке- рич і крил. о. Пюрко; всі настоятелі львівскої духовної семінариї; всі крилошане станиславів- скої капітули; чч. парохяни тернопїльскі зі сво
їм дух. отцем Громницким; чч. парохяни бере- жаньскі з своїм дух. отцем Кордубою; чч. па
рохяни черновецкі з своїм дух. отцем крил.
Костецким; чч. парохяне в Увислї з своїм па- рохом Турулою; чч. парохяни в Щирци з своїми дух. отцем; о Витошиньский з парохянами; па- рох в Трибухівцях коло Бучача; оо. Сїменович, Матковский, Гуденьский, Валько, Була, Курди- дик, др. Комарницкий, Лепкій, Теодорович, Стрільбицкий, Юл. Дрогомирецкий, Березовский, Козьоровский, Березиньский, Скалиш з Задаро ва і братство церковне; о. крил. Чехович, о.
Криницкий з Бобятина; оо. Філевич, Федюк, Олесницкий, Цар, Добряньский і Войтїховский в Коломиї; оо. Левицкий зі Скали і з Бурдяко- вець; оо. Гук, Лобода, Владичин, шамбелян Со- невицкий, о. дек. Чернецкий, оо. Селецкий, Фе
дорович, Тиіниньский, Котлярчук; оо. парохи в Олексинцях, в Угринові долішнім, в Іванківцях;
оо. Петрицкий, Козловский, Темницкий, Коцюба, Палагицкий, Ґіль, Колодницкий, Грибович, Ки- чура, Сваричевскпй, Литвинович, Смольний, Сї- чиньский, Барусевич, Кушик, Ганкевич, Глїбо- вицкий, Савчиньский, Днїстряньскйй, Минчаке- вич, Бахталовскиії, Сельский, Бобкевич, о. парох в Стрию — і всі Вч. Отці, котрих імена я або забув або не знаю, прийміть мою щиру подяку!
Дай Боже, щоби віра утвердила ся і народність укріпилась та розцвила.
Дальше складаю подяку Ви. Евстахію Ва- сильковскому і єго женї за срібну чашу: Фр.
Мерелеви і женї за красну кадильницю, стихарі і п.; п. Ґерінґерови Каролеви і Ксаверу за шлю
бні вінці і 25 зр.; СС. Служебницям в Ланівцях за ушитє ф ел о н а іи .; Товариству «Просьвітї* за гарні книжки духовні і просьвітні; Братству Ставропигійскому за оправлене Евангелиї та инь- ші книжки і за опуст 20°/о на всіх книжках церковних; фірмі Димета за материю на чорний фелон; п. ТгаеЯеІ в 84. ОчИ-п за сьвітлий ф е- лон вартості! 120 зр.: фірмі Кгісекі и. 8сЬ»еІ£ЄГ за фелон; н. Випаскови золотниковії за мірні ціни купнї церковних річнії, так само и. Устєпь- скому; Ви. Витошиньскому і єго женї за жер
тви до церкви; Вп. донькам о. дек. Кордуби за вишиване покривало під Евангелиє і всім бла
годїтелям канадийскої місиї.
Вкінци прощаюсь зі уеїми Вами і дякую за добре серце і щире жертволюбє. Бог най кріпить Вас тут у Вашім ріднім краю най крі
пить Вашу мозольну працю коло просьвіти сего доброго народу і благословить єї! Ми, хотяй за
морем і за горами, не забудемо на чужині Вас братів; хотяй тілом далекі, духом будемо за- веїгди з Вами. Не забувайте на нас і Ви та ко
лишіть для нас місце у Ваших серцях, бо ми братя Ваші, а любов наша до Вас тим більша чим дальший простір ділить нас від себе. Пра- щайте і жийте многая а благая літа!
О. Дамаскин Полівка, Ч. С. В. В., місіонар канадийский.
З політичного поля.
Тепер про всі тайни стану є найліпше по
відомлене вірноконституцийне сторонництво ве
ликої ПОСІЛОСТІ!. Ось що про те пише »Ц. XV.
«Іоіігпаї*:
У кругах учатників конф еренції виринає гадка, що наради вірно конституцийних політи
ків мати муть велику вагу. Тепер однак зі взгля- ду на вагу справи не можна сказати щось рі
шучого про перебіг конференції. Конференцня відносила ся головно до справи, як має захова
ти ся вірноконституцийна більшість при неда
лекім скликанні державної Ради. Зі згляду на велику вагу конференції, запрошено також про
водиря вірноконституцийної більшої посїлости в палаті панів ґр. Освальда Туна. Конець нарад мати буде вилив на те як заховати ся мають инь- ші нїмецко опозицийні сторонництва.
Презес клюбу Молодочехів Енґель заявив у інтервієві з одним дневникарем, що поклика- нєм Хлюмецкого не треба цілком безпокоїти ся бо се не має лньш ої цїли, як лише запевнити у виборі делєґаций. ІІацак написав у своїм ор- ґанї їР г ф ’узоске Ьівіу* статю, у якій ворожить місиї Хлюмецкого неиоводженє, бо Хлюмецкий не є у силі зломити обструкцию. «Відповідно до його становища на дворі розмавляно з ним, як з бувшим президентом палати послів про ви
бір делєґаций, про евентуальне ударемнене то
го, татакож про проектовані нїмецко-ческі кон
ф еренції.
На посольскім сиравозданю у 1 радцї гово
рив посол Гогенбунґер про ситуацию та скри- тикував остро правлїнє ґр. Тупа. Бесідник за я
вив, що по ґр. Тупі не можна надїяти ся того, аби він причинив ся до успокоєня А встрії,тому дораджував найострійшу опозицию. Далі розби
рав народньо-політичну проґраму Німців та на
кликував до солідарності! особливо у теперіш
ніх обставинах, які панують у північних Чехах.
Німці повинні йти разом рука в руку та побо
рювати правительство ґр. Туна. На внесене од
ного з виборців, аби прилучити ся до сторон
ництва Ш енерера — відповів посол Гогенбурґер, що не може дораджувати такого кроку, бо він міг би спровадити брак карностн у нїмецких Не тілько все те збережу,
Но взявши із своєї скрині Товариша свого дитині Ралець та й добрий положу.
Та не подумай і того,
Що її ворог наш наробить шкоди:
Ще єсть для всякої незгоди Ж ивець у вожая твого, Ще ся поранена рука
На ш маття хоть кого покрає...
А хлопці?... горе не минає Того, хто займе старика*. •
XXVIII.
Сирітка кинулась до ніг, Поклонцї тричі положила, І обнімавши старожила, Біліла любочка як сніг;
То червоніла і тряслась^
Од скруту личенько мінилось, Чільце росою мов покрилось, І мова мов не та здалась;
Зам яла ся, сама не зна, Чи біглаб відтіль, чи летіла;
Ні пить, нї їсти не схотіла...
І потішає чабана:
«Тепер то не загинем ми, Бо руку та іі велику маєш;
Куда і з ким пустить ся, знаєм, і з клятої сеї турми.
Грек Фока — сущий батько нам:
Він задля нас уже хлоиоче, Сам рад, сам визвав ся і хоче Вести нас в край веселий ваш.
Деньок, чи два, чи три мине:
Невістка згине, скот охляне, Спустіє поле, сад завяне, Тебе не стане і мене.
Щ о-ж скаже брат мій бузувір, Як не пропав од тучі, грому,
І повернувши ся до дому Загляне в сей нещасний двір?*
Сказавши, охала вона,
І щоб злегчить хоть трохи муку, І притушить нудьгу і скуку, Пішла в постіль від чабана.
Г А Р А С Ь К О . Вісти про визвол.
XXIX.
Щ е сонечко не піднялось, Хмарний Кавказ не золотив ся, Як кралі сон веселий снив ся, Як на сьвітаннї їй здалось, Що з діви птицею вона Переродившись, крилця мала, По морю тихому літала, Та ще із милим, не одна
«Ох! се пророк віщує сам, Щасливу путь, на славу Богу, І всю защиту і помогу На морі і на суші нам*.
Сказавши, встала; за мольбу Взялась; поклони стала бити, Честить пророка та хвалити І славить Бога як в трубу.
Пішла в садок під капарис, Де батько й ненька попивають, Про горенько єї не знають, А про талан ввесь вік пеклись.
Припала; рученьки свої П ростягти, обняла могили, Ридала, билась, поки сили Ізнемогли ся у неї, — Та взявши чебрику із їх Край серця склала в пазушинї, Щоб памятать і на чужині Родимих, дорогих своїх.
Гарасько также на зорі Молив ся Спасу і Покрові, Старав ся, щоб були готові Верблюди її коні на дворі.
Стягав для вюку лантухи, Канати, шкури і повстини, Де-лучші рядна з парусини, Сакви ремінні і міхи.
І спорядивши те, сказав Меримі, що сиєї-ж ночі Як ворогам засліпить очі, Обшарить все, що брат надбав.
XXX.
1 справді иринялп ся брать Ту-ж нічку всякії пожитки, З добра не кинули ні нитки, Старались горця накарать!
На другу звозили товар До Грека, у нього складали, А там мерщій, мерщій ховали То в льох, то в хату, то в амбар.
На третю виступать в поход Загадує хазяїн Фока,
Як буде темнота глибока Поверх землі, лісів і гор.
І сталось так; ввесь караван О півнях із двора пустив ся, Бід всякого дозору скрив ся.
Його ховав густий туман.
І всю дорогу не було
Нї стрічи, нї прохожих з боку, Ні небо неказалось оку Нї сонце сьвіту не лило.
Бо Грек проходи скритні знав, Невидимо водив борами,
По байракам проміж горами, Тракти-ж сьвідомі обминав.
(Далі буде)
з
сторонництвах. Принято в кінці резолюцию, на підставі якої посол Гогенбурґер має тримати ся найострійшої опозицпї та унеможливлювати че
рез обструкцию вибір делєгаций.
Президент посольскої палати др. Фукс та богато иньших членів клерикального сторопниц- тва хотіли 4. с. м. відбути збори в околицях Сальцбурґа в місцевости Діцнав. Але нїмецкі на
родовці унеможливили сесї збори таким чином, що устроїли котячу музику та війшли з криком до салі, де мали відбувати ся наради. По сїй причині клерикали відкликали збори. Сей факт 'викликав еще більше заворушене між нїмецки- ми народовцями. До салі прикликано жандар- мерию і під єї захороною клерикали вийшли зі салі.
Н о в и н к и
— З о . митрата В Фацієвича кпить »81о\уо
Р,і|зкіе« в новинці під заг. «ПеиисЬ». Д іписува- тель із Станїславова, навівши куріозний факт, що руска капітули розіслала (навіть до Русинів!) нїмецкі запрошеня до участи в прощаню ми- троп. Куіловского, питає: «Коли поважні автори тих запросин не можуть знести язика нольского, то чому ж не ужили найвластивійшого в сїм випадку — власного, руского? Чи-ж мали би [ єго встидати ся ?« — Скандаль тай годі!
— Катастрофа зелїзнича перед судом. Перед віденьским судом відбула ся недавно розправа ! апеляцийна в справі, що відносить ся ще до катастрофи зелїзнпчої на потічку Козачівка під 1
Коломиєю. Іменно приватний учитель Чуперко- нич заиізвав був зелїзницю о признане ему 20000 злр. з причини, що катастрофа стрясла єго нер
ви і учинила єго не спосібннм до праці. Супро- і тнв того заступник скарбу державного підніс був, що Чуперкович взагалі в тім поїзді не був.
Однак иоступованє доказало, що Чуперкович в поїзді находив ся і що дійство потерпів угпко- ду. Суд признав ему відшкодоване в квоті 10.000
злр. і но 60 злр. місячно.
— З Миколаєва над Дністром пишуть до « Д і - ; ла«: Нині (1-го с. м.) нриключив ся у нас стра
шний випадок. Гончаря Сеника, копаючого гли
ну, присипав обрив. Сконстерновані сим напра- сним випадком товариші почали кликати о по
міч, але самі через якийсь час були безчинні.
Доперва п. Стефан Івасик, слухач IV. року б о гослови, слу чайно переходячи мимо, сей час, ко
ли довідав ся про випадок, кинув ся енерґічно в поміч нещасливому. Примір поділав. Взяли ся до відкопувана і незабаром добуто жертву.
Ііо удїленю першої помочи бравим богословохм Сеник прийшов до себе і є надія удержаня єго при житю. Зворушаюча була сцена, коли жінка та діти нещасного крізь слези дякували п. Іва-
снковн. М. М
— Мінїстер будівництва переніс заступників прокуратора державного: Казим. Андерманаз Ко- і ломнї до ‘ ерновець і Романа Зданьского з Т е р -:
ноноля до Коломиї, а враз іменував секретаря і суду в Бурштині Льва Бережницкого заступни
ком прокуратора державного в Тернополи.
Митрополїт Лїпованів проти «Б 'ковиньским Вєдомостьом». Крім православного митрополїта]
у Чернівцях резидує на Бутовинї єще иньший і може незнаний сьвітови, митрополїт Л їпованів.!
Його дйєцезия обіймає дві парохії, щ о числять разом кількасот душ. Сей митрополїт мешкає у ] селі Білокерниця. Дня 1. с. м. вела ся в Чер
нівцях перед судом присяжних карна розправа, у який митрополїт Лїпованів виступав яко ж а
луючий. Проти моеквофільскому письму «Бу- ков. Вєдомості» за статю поміщену свойого ча
су у згаданій часописи, де автор статі закидав митрополїтї ріжні падужитя в адміністрацій май
на своєї громади. Перед відчитаиєм однак акту жалоби заявив обжалований Крушиньский, що відкликує свої закиди і нозваляє свою заяву оголосити у росийских дневниках.
— Нужда Росиї в числах. Під еею написею ноявила ся недавно брошура, що має задачу розвіяти лєґенди про могучин економічний ро
звій Росиї. Автор є нересьвідчений, ЩО тенері- інниіі ста'н Росиї є станом економічного бан кротства та упадку. При сїм иокликуєть ся на статистиці. Більшу частину своєї брошури но- сьвячує автор рільництву. Урожайність землі в Росиї меньшає. У єлецкім повіті над Волгою вже не сіють пшениці но причині винищена зе
млі. Вивіз зерна росте сильно та швидко. Від 1866 р. до 1864 вивезено 88 мілїонів иу*дів, а в р. 1895 до 1897 по 384 мілїони пудів річно. Ви
возять навіть полову. Але коли з одного боку Росия займає таке високе становище під згля- дом вивозу збіжа, то під зглядом консумциі стоїть дуже низько: Данія 1342 гектолітрів збі
жа на одного мешканця, Франция 6.69 гектл.,—
Бельгія 5-89 гктл., — Австрия 5-02 гктл., — Р о
сия 424 гктл. — Продукция збіжа в Галичині
— як звісно дуже нужденна виносить після ста
тистики др. Рутовского 20 зр. 43 кр. на одного робітника та в Росиї лише 15 зр." на одного.
— Самоубийства. В останних днях що раз більше трафляє ся випадків обридженя собі жи- тя туземного і охота перенести ся на другий сьвіт. І чак в суботу 2. с. м. найдено під за м ком висячого на дереві чоловіка, досить прили- чно убраного. Прибувши на місце стация рятун
кова сконстатувала лише смерть. Особи дената дотепер не стверджено. — Того самого дня ве
чір найдепо біля ставу Кісельки в корчах муж
чину з підрізаним горлом. Коло него лежав сци- зорик, котрим самобійця доконав замаху на своє житє. Називає ся Штайн і числить 42 літ жи- тя. — Третий випадок того дня лучив ся в ота
ві Пелчиньскім, до котрого скочила 60-лїтна Ан- на Н. Однак переходячий тамтуда жовнір ви
тягнув старушку з води. Причиною замаху була нужда — В Рогатині відобрав собі житє ви- стрілом з револьверу Станислав Лисаковский, бувший судовий канцелїст.
— Хороба з кукурудзи. У горішній Італії та иньших сторонах Европи появила ся дуже не
безпечна хороба: пеляґра. Она проявляєть ся взагалі всюди там, де бідний народ жиє виклю
чно з кукурудзи. Властивої причини сеї хороби лікарі не знають: догадують ся лише,-що її при
чиною мусить бути гнила кукурудза. Здаєть ся, що коли кукурудза гниє, родять ся у неї якісь бактериї, що потім дістають ся до людського жолудка та викликують у організмі хоробу. Хто захорує на пеляґру, мусить рішучо умирати, бо досі не найдено на неї ліку. Одиноким средством на сесю хоробу є виїхати з околиці вільні від тої поганої зарази.
Прояви сеї хороби є слідуючі:
Наперед показуєть ся свербяча висипка на підбитю стопи, та на хребті долоні. При сїм хо- рий травить лихо та тратить житєву енергію. Є се дуже легкі прояви сеї хороби та можуть по втаряти ся кілька років, аж в кінці огорне чоло
віка шал.
Сей шал може степенувати ся від мелян- холїї аж до тривалих галюцииаций та нападів хоробливого переляку. Часом переходить він у справжній шал з нахилом до злочину.
І той стан може трівати з перервами дов
гі роки, найбільше однак сїм років. Потім зани- кають цілковито сили фізичні та умові, а вкін
ці слідує смерть.
На Буковині не є пеляґра частою хоробою але все-ж таки забирає що року богато жертв.
Тамошні лікарі зібрали доволі інтересний мате
рняя подробиць тої хороби, а особливо що до злочинів які стоять у звязи з нею. Дуже часто мають суди справи таких злочинів, що нк мо
жна допукати ся у них причини. Ось такі два приклади у останніх двох роках: чоловік застрі
лив свою жінку і батько відрубав сокирою го
лову своїй рідній дитині. У обох випадках ліка
рі сконстатували прояви пеляґри.
Бачимо отеє, які нечувані хороби може ви
кликати гнила кукурудза — та на жаль меди
цина анї не змогла їх іще збадати, анї не має ніяких на се ліків і здаєть ся довго ще їх шу
кати ме.
— АФриканьский слонь вигине після гадки довголїтного стрільця слонів Едварда Фоя, коли, теперішпя система нольованя на сї зьвірята по- треває ще яких трицять років. У устаннім сто- лїтю був він іце у цілій Африці з виїмком Еги- пту, Триполїса, Бербери та Сагари, з в старин- ности всюда аж до Середземного моря; нині мо
жна єго найти поледви на десятій части тої простороні в Катанґа при жерелах Зам безі над горіпшим Нїльом, над озерами Вікторин, Нїянца та Чад та у деяких околицях Судану. Так як у Індиях та Африці, мігби слонь служити яко до
машнє зьвіря та віддавав би ще більші прислу
ги, бо часто-густо нема людий, а шляхи не є ще також визначені. Один слонь може робити працю 64 робітників, та ціна освоєного слоня є десять рази більша чим слоневої кости.
— Московска аґітацич. У людовій кофейни під фірмою Едварда Каміньского в Підгірю ви
сять портрети царя Миколая і цариці. Як пи
шуть до Коте-ої КеГігш-и сесї портрети не заві
шено там мимохіть, тим більше, що властитель кофейні ширить у розмовах з гістьми москво- фільскі ідеї.
— Знесене марок почтовчх. Льондоньский у- ряд іючтовий розтрясає гадку цілковитого зне- сеня значків ночтових. Мають однак гадку впро
вадити в житє автомати, котрі за вкпненєм одного пенни і листу вибивати муть відповідний знак, ощаджаючи сим працю почтовим уряд
никам.
— Дрібні вісти. Радця ц. к. Намістництва, Ген- рик Лїнк, помер нагло в пятницю в Монахіюм, нереїзджаючи з Найгайм до Аббазиї. — Вчера в полудни найдено на Янївским цминтари тїло новонародженої дитини. З а материю розпочала нолїция пошукуваня. — В домі при ул. Місіо- нарскій ч. 7. вкрали невислїджені доси злодії з приватного номешканя коштовности вартости 200 зр. — При улици Сокола ч. З, впала служни
ця зі сходів II. поверха і понесла тяж кі ушко- і дженя. —- В Будзанові застрілив ся драґон 9 полку І. Маір, з боязни перед карою за числен-
і ні мальверсациї. — В Празі помер Ігнатій Шік,
довгофтний редактор часописи «Роїііік*.— Ж ін ка дозорці камяничного в Кельцях породила щасливо четверо дїтий. — Відновлене рускої ка- тедри в Станіславові вже на укіньченю і буде за 2 місяці готове. Мальоване перепроваджує артист Макаревич.
Вісти з Перемискої Еп.
В пропозицию приняті: на Змиєвиска дек.
яворівского оо. Стефан Сапрун, Евстахій Це- пиньский, Василь Волошиньский, Ант. Скобель- ский і Діон. Гичко; на Довру шляхоцку дек.
бірчаньского оо. Ілїя Маковей, Артемій Мельник, Петро Ясеницкий, Кирило Пірожок. — До ін- ституциї завізвані оо. Теофіль Хоминьский на Мединичі дек. дрогобицкого, Иосиф Преторіюс на Буців дек. перемиско-загородского, Мирон Чирняньский на Лужок дольний дек. мокрянь- ского, Дамян Гура на Нове село дек. куликів- ского і Ів. Станчак на Висоцко дек. ярослав- ского. — Завідательства дістали оо. Кирило Пі
рожок в Тернові гірній дек. ольховецкого, Ром.
Залитач в Грозьовій дек. добромильского і Ром.
Кордасевич в Підбужи дек. мокряньского. — Сотрудництво в Купновичах дек. комарняньского одержав о. Петро Гарасимчук. — Презенту на Вороблячин дек. любачівского дістав о. Воло
димир Пап. — Емілїян Кормош, катихит при 6-клясовій школі мужескій в Перемишли, іме
нований заступником катихита при ц. к. II. (ру- скій) ґімназиї в Перемишли до помочи дїйстно- му катихитови на рік шкільний 1899/1900.
Вісти з Епархії Станїславівскої.
О. Андр. Федик увільнений під прив. сот- рудництва в Красїєві.— Введені оо.: Анд. Стріль
ник яко прив. сотрудник в Туглукові, Мих. Фи- липович яко завідатель в Ясенові і Андр. Фе
дик яко прив. сотрудник в Поморцах. — Конси- стория вставилась до намістництва о продовже
не плати з релїГ. фонду для прив. сотрудника в Іванівцї. — Титул стола уділило намістниство укінченим богословам Юл. Козловскому і Волод.
Стотанчику. — Папа Лев XIII. дав укінченому богослову Юст. Гірняку розрішенє від недостат
ку літ (18 місяців) для одержана степени пре- свитера. — Теодор Кушнір, господар в Незви- сках, поставив на свій рахунок іконостас в цер
кви, коштом до 1000 зр. і за те удостоїв ся від Еп. Ординарията похвальної грамоти з архіє- рейским благословенєм.
Наука, штука, література
«Дзвінок» ч. 12. письмо ілюстроване для науки і забави руских дїтий і молодежи вже вийшло і занимає: 1) «Душі покійників» (іспань- ска казка); 2) «Заколисна пісня» (Василя Ли- маньского): 3) «Батько і три сини»; 4) «Омелько селяньский та барабан» (казка Л. Толстого).
— З наукового Товариства ім. Шевченка. На
укова читальня при бібліотеці Товариства отво- рена що дня від год. 2— 6 по полудпи і в тім часі може кождий з неї користати. До дому випозичають ся книжки лише за кавциєю. — Канцелярия Товариства отворена від год. 9—12 рано і він 3—6 по полудни. В неділі і сьвята льокаль Товариства зачинений. Адреса: Львів, ул. Чарнецкого ч. 26.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 5. вересня. Вчерашний день мав усї значіня пересиленя. Цісар приймив наперед Ше- ля, потім Ґолуховского, а по полудни Ту на на дво
годинній авдиєнциї. У вечері конферував Ш ель з ґр. Ґолуховским.
Білгород, о. вересня. Нині розпочинаєть ся процес проти учасників заговору на Міляна.
Берлін, 5. вересня. »8ааіз-Аа2еІ£Єг» оповіщує димісию міністра внутрішних справ Реке та мі
ністра просьвіти Боссого. Рівночасно дістали оба великі ордери. Міністром внутрішних справ іменовано бр. Райнгабена, а міністром просьвіти Ш тудта.
Париж, 5. вересня. Правительственні круги заперечують урядове донесене одного зі швай- царских дневників, буцім то у однім парискім складі зайшло шість випадків чуми.
7
