Ruslan. R. 2, č. 106 (1898)

Ч. 106. Львів. Середа дня ІЗ (2 5 ) мая 1898. Річник II.

Передплата

п >РУСДАНА< вавоет:

в Австриі:

■в ц і п я рік . . . 12 р. вв.

вв пів року . . . 6 р. вв.

вв чверть року . . З р. вв.

вв місяць . . . . 1 р. вв.

За границею:

вв цідвК рів . . 20 рублів вбо 40 франків вв вів року . . 10 рублів

вбо 20 франків Поодввоке число по 8 кр. ав.

РУСЛАН

• Вирвеш ми очи і душу мв вирвеш: в не вовьмеш милости і віри не Я08БМ ЄШ ,

бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

’ ---— --- Виходить у Львові ^{щ о дня} крім неділь 1 рускнх еьвят 0 ПІД. й-іи пополудня.

Реданция, адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експсдицня місцева в Аґенциї Ляндонского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав сн лише на попереднє застереж ене. — Реклямациї неонечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по цїнї 10 кр. від стрічки, а в > Наді­

сланім < 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесени по 16 кр. від стрічки.

і— ---

♦

На овидї — хмари.

Всі австрийскі дневники без огляду на сторонництва, в імени котрих пишуть, ди- влять ся на скликане державної ради дуже скептично і не ворожать нічого доброго.

З чим розїхались посли 6-го ман, з тим вернуть 1-го червня. Погляди їх на біжучі справи не змінились в сих трех тижднях, тим меньше, що із сторони ґр. Туна не було нї найменьших явних заходів для проясненя положеня. Оба головні табори:

славяньский та нїмецкий, полишились на своїх становищах, а поміж ними нлентаєсь трохи розєднаний клюб бар. Дінавлього, хитливий як все і несьвідомий, на котру ступити ?

Також і в поодиноких краях межина- родні відносини не получшали. Чехи і Нїм- цї перенесли свою ненависть національну на економічне поле і бойкотують ся взаїмно.

Язикове специяльне розпоряджене міністра Кайцля до скарбових властий, хоч видане в дусі провізорично-обовязуючих розпоря­

джень бар. Ґавча, додало до горючого огню нового підпалу. На Мораві, де уго- дова перманентна комісия

соймова мала

найти якийсь піосіиз

уіуєшіі

, розярила уми на ново квестин заснована ческого універ­

ситету і такоїж політехніки в Берні. На Шлеску пущено нарочно взяту з воздуха вість про якесь тайне розпоряджене язико­

ве, щоби розярнти народні пристрасті!. До- лїшна Австрия представляє ся ареною бор- би сполучених поступовців, націоналів і со- циялїстів проти антисемітизму, котрого блеск гасне з кождою хвилею в міру, як виходять на верх фінансові >здєлкн« дея­

ких антисемітів. В Горішній Австрія, Тнро- лн, Сольногородї і Стириї

»викурюють«

на­

ціонали клерикалів. В Стириї специяльно демонструють Німці проти боснацких пол­

ків і іменована б. міністра Ґляйсиаха пре­

зидентом висшого суду для Стириї. Країни і Каринтиї. Демонстрації ті мають в части характер іредентпчний, в части антикабіне- товий. В полудневих провінцпнх продовжає ся борба Славян з Італїянцями і Німцями, а і в нашій Галичині не видко н і я к о ї з л а г о д и н а ц і о н а л ь н о г о а н т а г о н і з ­ му, бо і ухвала галицкого сойму, щоби власти точно придержували ся істнуючих язикових розпоряджень в користь Русинів, остала ся доси опять — на папери.

В поодиноких коронних краях не по­

правились проте відносини національні, на­

коли не погіршили ся.

В слід за тим і годі жадати від послів сих країв, щоби они инакше думали і дї- лали, як думає і робить загал в сих краях.

А се мабуть буде і головною причиною, що теперішна сесия державної ради покін­

чить ся без всякого результату.

Всякий державний муж австрийский, для котрого всі ті події не повинні бути тайною, повинен би доложитп всіх заходів, щоби у жерела, в к р а я х , п о ч а т и с а ­ н а ц ії ю л и х а . Сим часом бачимо, що цен­

тральне нравительство зовсім не заходить ся біля злагодженя антагонізмів національ­

них в краях, а з всякою насивностию при- дивляє ся розростови національної нетер-

пимости, ждучи при тім, щоби

ЯКИЙСЬ (ІЄЦ8

ех гаасЬіпа прийшов ему в поміч і чаро­

дійною рукою заворожив лихо в горі, в ві- деньскім парламенті.

До сего лиха прилучить ся мабуть не­

бавом ще і друге. А лихом тим буде — розстрій посеред правиці. Поминувши вже зворот в ліво клюбу бар. Дінавлього, мо­

жна помічати, що в ческім клюбі витво­

рює ся вправдї звільна але постійно роз­

стрій межи опортуністами а елементами радикальнїйшими. Сї послїдні громадять ся біля д-ра Ґреґра і Вашатого під окли­

ком: ческе державне право або опозиция, коли противно др. Енґель яко голова клю- I бу рад би ще через якийсь час витривати супроти нравительстна на становиску ви­

жидаючім. Він не хоче утрудняти стано- виска д-рови Кайцлеви і рад бн єго мати в кабінеті іменно в тім часі, коли ґр. Тун, добачивши безвихідність положеня, буде мусів обходити ся §. 14. Чи розстрій в клюбі ческім проявить ся вже в біжучій сесиї, годі предсказати. але він істнує.

Рівно-ж і полудневі Славяни а враз з ни­

ми і рускі посли стають нетерпеливитись, видячи тенерішну застою на всіх полях но причині пасивности гіравительства. Клюб руско-словіньско-хоркатский приступив до правиці на основі конкретних приречень, на котрі правиця починає звільна забувати.

Словіньскі дневники не могли послїдними днями иовздержатп сн від деяких докорів проти правиці, іменно в виду невиразного становища польского »кола« посеред пра­

виці і кокетованя деяких членів сего »ко- ла« з лівицею.

Хаотичні відносини межи сторонниц- твами державної ради могли бн проте ще більше помішати ся, а ціла програма пра­

виці повиснути в воздусї.

З рефлєксий сих виходить, що прави- тельство повинно вже нині більшу увагу звернути на лагоджене національних анта­

гонізмів в поодиноких краях, щоби огонь загального невдоволеня не обняв всі краї без виїмки, а правиця сама мусить сейчас!

но зібраню державної ради не лишень рі­

шучо прояснити свої відносини до клюбу бар. Дінавлього, але і сама з собою зро­

бити ясний рахунок. Іменно польске »коло«

мусить розвіяти те недовірє, яке вдома- шнило ся у полудневих Славян проти мни­

мої єго дволицевої політики. Хмари ті треба розігнати, поки час.

Промова дел. Барвіньского

на засіданю австрийскої делегацій в ІІештї дня 23. мая 1898 в розправі над буджетом міністер­

ства за-граничних справ.

Висока делєґациє!

По основних, ясних і рішучих виводах Є.

Е. міністра заграничних справ в буджетовін ко­

місиї і по переведеній там розправі про загаль­

не положене політичне могла би видавати ся злииіною розправа про сей предмет на повнім засіданні делєґациї. Але власне з річевої і умір- кованої розправи в буджетовін комісиї набираю переконана, що такої розправи не годить ся за­

лишити як-раз в тій добі наших парламентар­

них відносин, позаяк супротив спільних інтере­

сів і спільних трудностий усмиряє ся заострене

сторонництв бодай хвилево, а скріпляє ся дер­

жавне почуте. Се іменно спонукує мене взяти участь в розправі і висказати деякі замітки про предмет поставлений на дневнім порядку.

Теперішнє положене політичне.

Престольна річ Є. Величества до делєґаций, виводи Є. Е. міністра заграничних справ і пред- ложене нам тепер еправозданє буджетової комі­

сиї зображають загальне положене політичне так, що наші відносини до в с і х д е р ж а в а іменно до держав с у с їд н и х є як н а й л іп ­ ші. Сї заяви приймаємо з найбільшим вдоволе- нем, позаяк вони можуть скріпити вигляди на удержанє мира, що є цїлию нашої політики.

Колиж удержанє мира має таку велику ва­

гу для нашої монархії в часі, коли ми з най­

більшим висиленєм всіх наших сил мусимо дбати про обезпеченє материяльного добра люд- ности, то особливу вагу має се для мого рідно­

го краю, Галичини, і то не лише задля єго Гео­

графічного положеня, але й задля того, бо сей край потребує для свого культурного розвою і для успішного поступу як найдовшого мира.

Се отже зовсім зрозуміло, що виводи Є. Е. мі­

ністра справ заграничних приняли комісиї оби- двох делєґаций однодушно з великим вдоволе- нєм і висловили єму за вельми оглядне і не­

звичайно тактовне ведене заграничної політики повне довіріє і подяку, до чого також і я при­

лучаю ся з повним пересьвідченєм.

Відносини до тридержавного союза і до Росиї.

Коли-ж таку велику вагу покладаємо на удержанє і тривкість мира, то маємо се двом чинникам завдячити. Передовсім є три державний союз (Австро-Угорщина, Німеччина, Італія), ко­

трий є несхитною підвалиною і головною підпо­

рою нашої політики і показав ся вельми успіш­

ною орґанїзациєю відпорною в середині Европи.

Заява Є. Е. міністра заграничних справ, що гри- державний союз істнує кріико і непохитно і без­

настанно старає ся сповняти свою задачу, що сей союз не є звязком утвореним на короткий час, але на цілі літа і що він ані не ослабив ся ані не озябли відносини посеред него, може розвіяти деякі сумніви про невідрадні комбіна­

ції, про які заговорили в сьвітї деякі недовір- чиві політики.

З другого боку наші приязні взаємини з Росиєю мають для цілої Европи велику вагу з огляду на відносини на Сході а іменно на Балканьскім півострові. Заява Є. Е. міністра за­

граничних справ, що наша монархія остає в ті­

снім порозумінні і дбає про удержанє спільно уложених головних постанов що до політики на Сході, усуває всякі здогади про заколочене при­

язних взаємин з Росиєю, яке нїби-то мало на­

ступити задля ріжницї в поглядах між Австро- Угорщиною а Росиєю в справі установленя Гу­

бернатора на Кретї. При тім мусить з иризна- нєм зазначити кождий австрийский патріот, що Є. Е. мінїстер заграничних справ з повною сьві- домостию і рішучостию висказав, що приязне порозумінє не рівнає ся підпорядкованю свого власного погляду поглядові! иньшого, бо засад- ничу згоду двох великих держав треба відрізни­

ти від самовласті! з одного а самовідреченя з другого боку.

Дотеперішні успіхи нашої мирної політики основують ся з одного боку на тридержавнім союзі, а з другого на приязних відносинах до росийского цїсарства і неперечно всі що до то-

— 2 —

го згоджуємо ся, щоби наша політика і в бу- дуччинї повертала ся в тім самім напрямі.

ВЛмецка лівиця о тридержавнім союзі і о Росиї.

А тепер бажаю вернути до; слів висказаних так в останній сесиї делєіґацийній як і тепер в буджетовій комірні заступниками лівиці, до слів, котрі наміряють надати тридержавному со­

юзові! дивне нятно. Бесідники з лівиці предста­

вляють союз з Німеччиною яко потяг серця для австрийских Німців, яко потребу чувства і пле­

мінного спорідненя, отже задивляють ся на сей союз із становища народних інтересів одного племени.

Думаю, що то не є розумно, а навіть не­

безпечно в оцїнюваню політичних справ зани- мати таке становище; було би небезпечно що до політичних союзів руководитп ся нетверезим розумом і інтересами держави, а чувством серця.

Виходячи з становища серця і племінного спорідненя, мусїлп би як раз славяньскі народ- ности, котрі числово переважають в Австриї, виступати против союза з Німеччиною, а зая­

вляти ся за Росиєю; чувства серця побудили-б деяку народність славяньску, а передовсім У грів против Росиї. Отже се зовсім неполїтично, про­

голошувати расову єдність окликом австро- угорскої політики, а змаганє славяньскнх на- родностий до самостійного розвою народної окремішности називати панславізмом. Се ста­

новище заняв в остатній сесиї делєґацийній та­

кож один визначний заступник лівиці, що опісля став австрийским міністром, а приязне зближе­

не Австро-Угорщини до Росиї назвав ніби по- бідою панславізму і говорив о нанелавістичній політиці внутрішній в Австриї. Речник сего по­

гляду і бесідники з лівиці, котрі в буджетовій комісиї виявили подібні погляди, забувають однак зовсім, що оклик расової єдности власне є програмою панславістичних або ліпше росий- ских обєдинительних політиків, а я думаю, що лучшу прислугу можна віддати Німеччині і при­

служити ся інтересам Европи тим способом, коли допомагає ся поодиноким славяньским на­

родностям до удержаня народної окремішности і самостійного розвитку. В свобідиім народнім і культурнім розвитку поодиноких народностий славяньскнх нема не тілько ніякої небезпечно­

сті! для внутрішної політики австрийскої і угор­

скої половині держави і для наших приязних відносин до сусїдних держав, але противно тим способом ще більше загріє ся і скріпить ся їх

любов і привязанє до вашої монархії. Лише не­

доспілі, неосьвічені і занедбані в народнім роз­

вою племена можуть стати небезпечними для держаки.

Справді сумно, що деякі мужі державні так австрийскі як і угорскі не можуть дійти до того погляду і кладуть перепони самостійному народному розвоєви поодиноких племен ела- вяньских і старають ся їх привнести, а тим ду­

мають завести спокій, лад і мир в державі.

Дуже сумно, що також народний розвій спокій­

них, льояльних і вірних цїсареви Русинів в пів­

нічній Угорщині тамують, а тепер навіть захо­

дять ся славяньску службу Божу в руско-като- лицкій церкві заступити богослуженєм в мадяр- скій мові.

Державні мужі і політики в австрийскій і угорскій половині держави повинні роздумати, що розумним і снраведливим иоступованєм з не- нїмецкими і немадярскими народами можна не лише скріпити нашу монархію у внутрі і з єди- нити, але й збільшити єі вплив на заграничну політику. Скоро нашій державі поведе ся між иньшим заснованєм висших і середних шкіл для тих народів випередити сусідні держави на полуднії і на сході, тоді буде горнути ся моло­

д і» тих країв до нас і буде притягнена держа­

вою, котра для єї народів подає такі богаті за­

соби духового розвитку. Визначний нїмецкий політик ще перед роками сказав, що два на­

родні університети над долїшним Дунаєм оща­

дили би нашій державі два воєнні корпуси.

Коли отже бесідники з лівиці указують на обопільний вплив поміж внутрішною а загра- ничною політикою, то я не хочу сего перечити, а противно горячо бажаю в інтересі внутрішного уладженя і скріплена нашої монархії, її могут- ности і впливу на зверх, щоби раз рішучо усу­

нено застарілу централістичну систему в обидвох половицях нашої держави, а щоби она відроди­

ла ся переведенєм Повної рівноправності! йеїх народностий. Отже хоч я не зовсім годжу ся з поглядом бесідників з лівиці що до тридер- жавного союза, я мимо того є щирим прихиль­

ником політики тридержавного союза яко успішної відпорної організацій' в Европі, котрій ми завдячуємо удержанє і скріплене мира.

Маючи перед очима сю ціль нашої полі­

тики, мусимо також уважати се успіхом нашої заграничної політики і яко такий прийняти з вдоволенєм до відомості!, що наші взаємини з Росиєю, мимо ріжницї що до погляду в кре- теньскій справі, є як найліпші. Можемо на тій основі мати надію, що зі сторони Росиї не одно буде зроблено а не одно полишено, що не дало би ся зовсім погодити з нашими приязними відносинами. З певної сторони, очивидно поза плечима росийского нравительства, веде ся все росийска аґітация в нашім краю дальше, що не тілько спиняє спокійний народний і культур­

ний розвиток рускої народности, але може ви­

кликати заколот ладу і мира в краю. Позволю собі лише нагадати справу одного капітана, що стояв в довірочних зносинах з одною москво- фільскою часописию львівскою і став жертвою тих зносин. Думаю, що беззглядно се неможли­

во, щоби наша держава спокійно терпіла таке вмішуване у внутрішні відносини нашої монархії і що правительство повинно би найти дороги і способи, щоби сій роботі положити копець.

Справи економічні, упадок ссляньства, торговлї і промислу.

На останку най мені буде вільно сказати ще кілька слів про другу часть виводів Є. Е.

міністра заграничних справ. Як минувшого року, так і тепер мінїстер заграничних справ нокори- стував ся нагодою, щоби порушену вторік на великі розміри економічну ідею ширше пояс­

нити. Зовсім справедливо вказав він з великим натиском на те, що ми зближаємо ся до борби о житє на торговельно-політичнім полі, до ко­

трої ми повинні згромадити всі наші найліпші сили, щоби здобути і тривало удержати прина- ! лежне нам становище на сьвітовім торзі. 'Досі!' ще жаден муж державний не пробував сего торговельно-політичного предмету обговорити так ясно і рішучо. І справедливо сі виводи мі­

ністра заграничних справ найшли щирий відго­

мін так в нашій державі як і за границею. Тим більше мусїло се всіх зачудувати, що як раз комісия угорскої делєґациї против сих еконо­

мічних виводів виступила неприхильно і цілу справу оцінила в своїм справозданю не із ста­

новища спільних інтересів державних а з вузко- глядного і односторонного становища інтересів угорских. Однак справедливо думаючий загал може бути лише вдячний міністерству загра­

ничних справ за те, що оно бачну увагу звер­

тає на економічні справи. І не можна сему чу­

дувати ся, бо наше економічне житє зовсім підупало. Рільне господарство, промисл і торго­

вая находять ся у вельми сумнім положеню;

селяньство стоїть над самою пронастию; до­

рожня хліба змагає ся з кождим днем щораз більше, а нужда поміж масою народу стала вже невиносимою. Тимчасом держава вимагає що раз нових жертв від населеня, накладає нові тягари, а не дає населеню відповідної спромож­

ності!, щоби могло сі жертви приносити.

Мінїстер заграничних справ бажав би пе­

ревести свою економічну і торговельно-полі­

тичну ідею відповідним розвитком нашої мари- нарки і образованєм конзулїв в торговельнім і економічнім напрямі, бго виводи мають однак- же, як сам він признав, у великій части лише теоретичне значінє, позаяк означене напряму торговельної політики та почин на тім полі не належить до обсягу дїланя міністерства загра­

ничних справ, ані до делєґаций, а до міністрів торговлї і парламентів австрийского і угорского.

Однак і в обсягу свого дїланя може мінїстер заграничних справ багато користного вдіяти для поправи нашого економічного иоложеня. У великій части сумне положене народного госпо­

дарства в нашій монархії споводовано некорист- ними для нас торговельними договорами і мо­

жна сподївати ся, що мінїстер заграничних справ при відновлюваню сих договорів промовить своє

важке слово в данім місці! в цїли обезпзченя економічних інтересів нашої держави.

Мінїстер заграничних еправ взиває до уча­

сти загал, щоби допомагав перевести, в житє єго економічну програму. . Правда, що держава

■не може всеґо зробити: но части. правда і се, що людність не може позбути ся зневіри і бай- дужности. Але до сего нрйчіїнила ся таки у великій части сама ' держава, а Є. Е. мінїстер заграничних справ зовсім виразно указав на сего рака, що точить наші економічні відноси­

ни. Бюрократична вузкоглядність, нерозумна політика тарифова, чисто фіскальне становище наших властий що до поодиноких галузин про- дукциї, пересадне нригнетенє податками, задля чого наперед вже підриває ся жизненність вся­

кого підприємства, отеє є те лихо, що заїдає нашу людність, що споводувало те сумне поло­

жене економічне. Але вже багато сим осягнено, що ясно і виразно розпізнано внутрішну недугу нашого народного господарства і можна сподї­

вати ся усунена причин сеї недуги. Се тепер є обовязком австрийского правительства рішучо взяти ся до того і з підмогою міністерства за­

граничних справ все зробити, що могло би усу­

нути страшне пересиленє екомічне, щоб ми не попали в таке положене, як деякі з наших су­

сїдних держав. Сауеані совкиїей, пе циі«3 ге->ри- Ьііса ййігіганиіі саріаі!

В ІС Т И ПОЛІТИЧНІ.

Віденьскі дневники ворожать, що ґр. Тун і не буде в силі зґальванїзувати метрвий иарля- 1 мент. Позитивний результат сесиї обмежить ся

лише на вибір язикової комісиї.

»Магі>с1иі Глзіу» підіймають наново прапор державного прана чесного. Етапи звірили ся їм

! нже. Значило би се одно, що розбите правиці.

Предсїдателї клюбів правиці збирають ся

■ 31. мая на нараду. Парламентарна комісия пра- , виці збере ся аж по першім заеїданю.

Угорскі дневники подають дещо про пере-

\ говори ґр. Тупа з Банфім і Люкачом в справі угоди. Ґр. Тун заявив передовсім, що він не ідентифікує ся з угодою, заключеною ґр. Баде- пїм. Такої угоди австрийскип парламент не був би В ^{МОЖНОСТІ!} приняти. Угоду з Угорщиною належало би проте піддати ревізій. Бар. Банфі відкинув однакож всяку гадку про ревізию. То­

ді ґр. Тун підніс проект продовжена провізорні.

Бар. Банфі заявив на те, що він з предложенєм продовжена провізорні не сьмів би показати ся перед угорский сойм. В дальших розговорах піднесено питане, чи не дало ся би перевести угоду частинами, с. є., чи би не можна тепер управильнити окремо справу консумцпйного по­

датку і валюти ? Сему предложеню супротивне ся ґр. Тун. Угорске правительство піднесло від­

так питане, чи ґр. Тун не схотів би для усми­

рена нїмецкої опозициї відкликати язикові роз- порядженя бар. Ґавча? Ґр. Тун відповів, що се неможливе з огляду, що Чехи перейшли би від­

так в опозицию.

Ехігароаі доносить, що мінїстер Люкач був в суботу на послуханю у цісаря і заявив, що вигляди на заключенє угоди митово-торговель- ної і фінансової як найгірші. В деяких кругах говорять о тім, що найлучше було би продов­

жити провізорию угодову аж по 1903 р., до ча­

су, в котрім упливають торговельні договори з заграницию. 8 і а І и з ерю був би задержанні!, а високість квот означав би цісар.

З Праги доносять, що радикальні елементи виступають дуже сильно проти опортуністичної політики Молодочехів.

З Льондону приходять вісти, іцо Американ­

ці дуже негодують на безчинність своєї фльоти.

Дехто виступає проти Мек-Кінлїя, мов то він без достаточного підготовлена почав війну. Силу ворохобників кубаньских перецінено. Корабель іспаньский, що приїхав просто з Гаванни (мимо бльокади) привіз мінїстрови війни добрі вісти з Куби від ґенерала Блянка. Іспаньску ескадру, що заїхала на днях до пристани Сан Яґо де 1 Куба, бачено опять в пристани Куракао.(?)

Похорони Ґлєдстона відбудуть ся 28. мая в Вестмюнстер.

з

Н о в и н к и.

— Обікража церкви. В ночи з 4-го на 5-го мая окрадено майже рівночасно дві церкви, а то в Залипю і в Потоці', повіта рогатиньского.

Злодієм, що зі скарбон забрав 220 зр. 50 кр., є Семко Савка з Долинян, караний вже кілька разів за крадіж, бго увязнено.

— З північної Америки пишуть: Дня 6. червня с. р. відбуде ся в читальнії ім. Т. Шевченка в Джерзі Сіті, в память 50-літних роковин зне- сеця панщини в Галичині, баль руский получе

як і давнїйше найти полїцейского, щоб що від него розвідати, а вели придибаєш якого коло вікна якого склепу, то він так само скаже: «Хо­

дім, пошукаєм якого мого товариша, може він знає...» Жовнірів на улици не видати, хиба ча­

сом перебіжить який куриєр, або перейде зіва­

ючи урльопник. Я замешкав в готели, котрого господар Коястантіно ді Лома мій старий зна­

йомий. «Що у вас діє ся?» — питаю, ледви увійшовши в кімнату. «Страшні річи — відпові­

дає він — у нас вина, пезета (ішпаньский гріш) спали на половину, Французи вивезли весь наш хліб». «Та я не про то; кажуть, що у вас рево- люция, уличні забуреня, повстане...* «Та яка

їй на сцену через похибку місто тупого. — В ко­

палини вугля в Дортмунд вибух великий пожар, наслідком чого погибло 45 осіб.

Померла Розалїя з Тарасевичів Лятошинь- ска, вдова по бл. п. Михайлї Лятошиньскім, па- роху у Вільшаници коло Яворова, у свого сина у Вільшаници, в 82-ім році житя. — Іван Кли- мович, огородник і радний місїа Львова, в до­

розі вертаючи з Абациї.

ний з відповідним відчитом, сьпівами народних і рЄВ0Люция! Хто єї видів! Оттак як чотирнацять літ тому назад студенти унїверситетскі по- пісень і деклямациями.— Дня 8. червня відбуде

ся головна конвенция «Союза» в Шенандорі.

В конвенцпї возьмуть участь відпоручники з ці­

лої американьскої Руси. Того самого дня від­

буде ся також обхід 50-лїтного ювилею знесеня панщини.

— Самоубийства. Станислав Арлановский, ро­

дом зі Львова, маляр, літ 23, відобрав собі житє дня 13. мая вистрілом з револьвера в Стани- славові, по причині невилїчимої недуги. — 3 тої самої причини застрілив ся Озия Лїнґ, 18-лїтний син властителя дібр Домбрівка, повіта мілецко- го. — Під колесами поїзду межи Радимном а Ярославом згинув жовнір 89. п. Микола Клю- за, котрий в намірі самоубийчім нарочно кинув ся на шини. — Апольонїя Захерлє, 60-лїтна се­

лянка зі Стариск, яворівского повіта, струїла ся заживши більшої скількости салїтри.

— Від Дирекциї товариства «Дністер* одержу­

ємо письмо, в котрім подає ся до загальної ві- домости, що «Дністер* не має жадного аґента Кушнїрика, котрий, як се було подано в ч. 104

«Руслана» в новинці п. з. «Про віче палок та

кричали трохи, подурачили, та вже і по рево- люциї». То сказав мені також один диильомат.

Іду я відвідати звістку писательку ґрафиню Пардо Базан. Вона горяча патріотка, єї знають всі і вона всіх знає. В пів до першої години вона ще спить, бо засиділа ся минувшого ве- чера з гостями до третої години. Вечером по- лучаю від неї візітну карточку: «Я думала вас застати в кортезах (парламенті), було дуже ін­

тересне засїданє. Вечером не буде мене дома, 60 я буду на балю. Завтра побачимо ся набор- 61 з биками, а як ні, то приходїть до мене ве­

чером, поговоримо*. Все то анї трохи не похоже на патріотичне оживлене і на незвичайне підне­

сене народного духа. В кортезах то само, що було і давнїйше. Приходжу до знаменитого по- вістиписателя Перес Гальдоса, він робить ко- ректу свого нового романа. Розказую йому, яке на мене вражінє зробив Мадрит і Іспанія, він також каже, іцо жадного патріотичного руху нема, а всі бунти провінціональні то лиш ізза дорожні. Та що з війною? — запитає кождий.

Я в вповні сьвідомий, що скажу парадокс і то дуже невіроятний парадокс: ту о много меньше нагайки», на недавнім ювилейнім вічи у Львові

з палкою в руці рвав ся і кричав: «Пускайте»,,,

але иньші держали єго за поли. - 3 своєї сто- і інтересують ся війною, чим приміром у Франциї.

....„... .„п ^„п в и р и ш і п р і р т и ш ми Причин до того много. З самого початку війни рони ми заявляємо, ЩО ГІОВИСШОЮ ВІСТИЮ ми

зовсім не думали робити якого-небудь упреку товариству «Дністер», знаючи, що яко товари­

ство економічне не може відповідати за полі­

тичні пересьвідченя і вчинки своїх аґентів, анї тим меньше давати їм в тім взглядї інетрукциї.

Так само годі добачати в тій новинці злосли- вости проти «Дністра», позаяк ми чули з уст поважних люднії, що Кушнїрик є аґентом «Дні­

стра». Єсли так не є, то простуємо сей факт з приємностию.

— Убийство жінки Невеселе житє вела17-лїт- на Настя Скорнпска з Бобронника під Стани-

всї добре знали що стратять Кубу. А я скажу ще більше. Населене не жалує нї трохи за Ку­

бою. Куба — се вічна причина нещастя Іспанії.

Вона нікого не кормила, лиш коштувала Іспа-

Т е л є ґ р а м и .

Відень, 24. мая. Д¥. 2і^. оповіщує розпо- рядженя міністерства внутрішних справ з 18.

мая в справі утворена нового староства в Пе- ченїжинї. — Міністерство зелїзниць скликує ра­

ду зелїзничу на 10. червня.

Градец, 24. мая. Голосять тут, що ґр. Тун розпорядив місцеву міску поліцию заступити державною.

Пешт, 24. мая. Принято буджет маринарки, причім пояснив Каляй, що Австро-Угорщина не носить ся на тепер з пляном великої реорґанї- зациі фльоти, а хоче лише доповнити недостат­

ки, щоби в міру розвою торговлї дати тій тор­

говлї і потрібну обезнеку.

Пешт, 24. мая. Повні засїданя австрийскої делєґациї почались в понеділок. Розправи ожи­

влені. ІПікер говорить про сумне положене Нім­

ців в Долитавщинї. Проти язикових розпоря­

джень ужиють Нїмцї найострійших средств.

.Укладаємо спільний буджет, а покрите єго не ухвалене законодатною дорогою. Нїмецкі деле­

гати будуть проте голосувати проти спільного буджету. В подібнім дусі опозицийнім промо­

вляли Кіярі (нїм. поступовець), Аксман (антисе­

міт) і Гсгенбурґер (націонал). За буджетом го­

ворили Ґорайский, Кафтан, бар. Опенгаймер Василько і Барвіньский. Ґорайский зазначив, що нїю много кропи і гроший. З тою гадкою, що тридержавний союз так само потрібний Нїмеч- вже прийдете ся стратити ту кольонїю, прими- чині як і Австриї. Німеччина має двох небез- рили ся в Іспанії вже давно. Мені казав і висше

згаданий диильомат, і говорили мені на вечері у пані' Базан дуже високо поставлені Іспанці, що Іспанія за бідна, щоби удержати при собі та­

кі великі кольонїї, як Антилї, Филипини, Каро- лини і Канарскі острови. Іспанія не має доброї фльоти, а дуже кепску адмінїстрацию. Та славовом, вийшовши перед роком замуж з а !на ,цО було на такий случай братися до війни?

Матвія Краснїя. Чоловік не дбав про неі а хоч і— питаю я. Тому, що нравительство само н е

здоров та крепкий, не любив праці і волочив ся знає, що йому робити. Воно хоче лиш за всяку обдертий цілими тижнями по чужих селах. Лін- ^{п і н у}ціну удержати теперішну династию а більше ні­ у л е п ж а т и т е п е п і п і н х л и н а с т и ю

чого». ---Дійсно, се дуже інтересне сьвітло кидає та доиись на відносини в Іспанії.

— З ювилейних вражінь. Ювилейне віче на Замковій горі вже прогомоніло, поруче, знищене кацапами на коли, направлено, живопліт, ушко- тяи підозрівав свою жінку о невірність. Дня

15-го січня с. р. вечером вернув Матвій.до дому.

Жінка попитала єго унреками і спитала, чи при­

ніс гроші. «Ти мене питаєш о гроші, а не пи­

таєш, чи я обідав!» — «Наїдж ся кольок!» від­

повіли жінка і викинула єго з хати. Відтак. „ -

вибігла з братом на подвірє і ударила чоловіка | Джении серед біики украіньеко-рускої молоде- тичкою по голові. Тодї Матвій припер жінку до жи’ ЗДоров відростає, та й рани потурбованих

воріт і зачав ножем ранити єї по цілім тілі.

Настя видерла ся і гонила за утікаючим чоло­

віком ще кільканайцять кроків. Але зараз вер­

нула окровавлена до хати а через ніч померла.

— За той вчинок ставав перед кількома днями Матвій перед судиями присяглих в Станиславові.

Признав ся до вини і толкував ся тим, що по­

ранив жінку лише в власній обороні, бо жінка з братом хотіла вже від давна єго спрятати зі

молодців зачинають гоїти ся. Не може тілько затертись сумне вражінє того памятного віча, що виялилось в душу кождого тямучого наро­

довця і неначе в кінематографі пересуває вічно сьвіжі образи минулих подій. Як на яві при- виджуєсь мені проворна фіґурка посла Оку- невского, коли в асистенциї цілого штабу москвофілів, так столичних як і провінціо- нальних, говорить з трибуни до зібраного

ішаїиш линяй '-*1 *«-»».** тт - -

еьвіта, щоби вийти за другого. По переведеній наР°ДУ- На є™ малюєсь болестне напру- розправі трибунал увільнив Матвія від вини.

— Демонстрация на ювилею. В Станиславові

■обходжено дня 22-го мая паиский ювилей в теа­

трі. Перший промовив бувший посадник міста Каміньский а відтак став говорити по польски руский єпископ Куіловский. В часі єго промови присутні в театрі Русини зачали псикати і кри­

чати: «Не розуміємо!» Однак єпископ скінчив бесіду спокійно і уділив зібраним благосло- веньства. Подаємо сю вість за польскими днев- никами.

— Ситуация в Мадриді'. Росийский дневник

• Новое Время» на поголоску революцій в Ма­

дриді вислав там свого специяльного кореспон­

дента, а той прислав таку характеристичну до- пись. «Хоть в тім городі панує тепер воєнний стан, а цілий край переживає так велику кризу, то все таки Мадрид робить вражінє занадто ве­

селого, безжурного міста. Тут так само як і давнїйше сидить населене до другої або і третої години в ночи по кофейнях, а вечером ходить на прохід до Пуерта дель Соль, на улицю Ал- кала, Ріколєтос і всюди, де лиш можна щось узріти і показати себе. І тепер так само трудно

жене, що сьвідчить о тяжкій боротьбі совісти.

Та проте слова пливуть як струї гірского ручаю.

Они іскрять ся до сонця, розпливають ся на широкім плесї, то знов пінять ся, бючись об бе­

реги. Нараз гульк! камінчик вискочив на поверхні'

—нї се не камінчик, то послові! Окуневскому вир­

вало ся слово: Укр...[аїна]! Напружене на лици збільшає ся, але бесідник закусив язик, недо- кінчив слова і одним скоком опинив ся на да­

лекім Сибірі, прагнучи думкою в єго снігах охолоди. І знов вода гірского ручаю мінить ся на сонци, журчить невдоволено та знов виска­

кує камінчик — ні недокінчене: Укр....! Я відвер­

нув ся, бо не міг дивнти ся на муку здорового чоловіка, але вражінє тої сцени не перестає ме­

не доси переслідувати.

печних сусідів. Внутрішня політика Австриї мусить бути так уладжена, щоби всі народи могли свобідно розвивати ся. Кафтан указує на потребу мирних відносин з Росиєю, а відтак питає ґр. Ґолуховского, чи не було би відпо­

відно, щоби і Австрия звернула свої очи на сьвітову торговлю на азийскім всходї. Василько обговорює сумне положене угорских Румунів.

Барвіньский підносить, що удержанє мира має вагу не лише для цілої держави але і для Га­

личини. (Річ єго подаємо в цїлости).

Париж, 24. мая. Тїснїйші вибори (в неділю) випали не дуже користно для правительства.

Оно буде розноряджати ледви більшостию. За­

гальний результат виборів такий: Уміркованих републиканцїв 226, сполучених з републикапця- ми (гаїїіез) 35, монархістів 40 — разом 301 по­

слів, що будуть піддержувати кабінет Мелїного.

Опозиция числить: 91 радикалів, 56 социялїстів- радикалів і 50 чистих социялїстів — разом 197.

Поза тими двома головними таборами стоїть: 8 націоналів, 10 антисемітів і кількох диких. Го­

ворять, що в наслідок такого результату вибо­

рів Мелїн уступить.

Париж, 24. мая. Правительство підозріває що межи Анґлїєю а Японією прийшло до союза не лише в справі Китаю, але і Филипин. На­

коли би союз сей став довершеним фактом, то Франция відповіла би на него союзом з Іспанією.

Рим, 24. мая. Правительство зносить днев- ники социялїстичні і републикаш-скі.

Мадрид, 24. мая. Розійшла ся поголоска, що вожди ворохобників кубаньских, Ґомез і Ґарція, намірили помирити ся з Іспанією. Був би се великий удар для Америки. Ескадра іспаньска заосмотрилась опять в живність і уголь на острові Куракао. Дві канонїрки аме-

АР± ' П РрІ Х НУКл п р п р л г п,КпЯлРи'- Риканьскі, що хотіли вдертись до пристани Ля Ізабеля (на Кубі), відперто.

Вешінґтон, 24. мая. Семпсон одержав на­

каз, щоби за ніяку ціну не допустив ескадри іспаньскої до Гаванни. Надїють ся небавом рі­

шучої стрічи на морю.

євого суду в Кракові Йосифа Кшепелю радни ком висшого суду„краєвого. — В Льондонї по­

мер дня 22. мая голосний на весь сьвіт Едвард Белямі, автор сензацийних повістий, в котрих зреалізував практично социялїстичні утопії. — В Празі підчас представлена Ромеа і Юлії зра­

нила ся в груди артистка «Народного Дівадля*

п. Беноньова острим штилєтом, котрий подано

Кавчуковий плястер

на нагнїтки.

Плястер той не посідає ніяких шкідливих анї драстичних склад­

ників і дїлає скоро, певно і ла­

гідно, не справляючи ніякого болю.

Ціна пуделка ЗО кр.

Головний склад в аптицї

161 157—?

Жигм. Рукера

під „Срібним Орлом“ у Львові.