Ч. 213. Львів, Четвер дня 23 вересня (5 жовтня) 1899. Річник III.
Передплата
на «РУСЛАНА» виносить:
в Австри :
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
І на чверть року . . З р . ав.
на місяць . . . . 1 р. ав. ; За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І
• г і
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднп.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч. 9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
?• Рукописи звертаь ся лише ; і на попереднє застережене. — | Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеия по
’ 15 кр. від стрічки. і
«Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: аневовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІИашкевича.
Запросини до передплати.
Почало ся четверте чвертьріче с. р.
Тимто просимо відновити передплату, щоби можна управильнити ексиедицию. Всіх, що мають залеглости, просимо о скоре вирів
няне, бо мусимо все оплачувати готівкою і не користувмо ся ніяким кредитом.
__ Від Адміністрації „Руслана"
Україньско - русиий університет.
(Статя посла Олександра Барвіньского, нрисьвя- чена україньско-рускій молодїжи).
За кілька днів розиічне ся новий рік шкільний унїверситетский і з сеї нагоди мимохіть кожному Русинови, що бажає свому народови найвисшого культурного розвитку, насуває ся думка про українь- ско-руский університет. Справа се зовсім не нова і, не сягаючи вже навіть так да
леких часів, як Острожского, Петра Моги
ли, Виговского, цісаря Йосифа II. і ин., бачимо ми вже з часу відродин рускої на
родності! в Галичині повні змаганя в сім напрямі. Русини 48-их а відтак 60-их і дальш их років не ставили вправдї сего пи- таня так, щоби засновувано нараз весь україньско-руский університет, а числили ся з дійсними обставинами і сучасним культурним розвитком народу і відповідно до того прикладали свої домаганя. Тим способом повстали катедри пастирского бо- гословія і катехетики та методики, катедра україньско-рускої мови і письменьства, опі
сля катедри карного і цивільного права і сунлєнтура цівільного процесу, а остаини- мп часами катедра всесьвітної істориї з осо
бливим увзглядненєм істориї Сходу, іменно ж е України-Руси. Сї змаганя до помно- женя руских катедр в львівскім універси
теті піддержала з кінцем 60-их років ака-
13 Ґ Е Р Г А Р Т Г А У П Т М А Н .
« „ Г А Н У С Я“.
(Далі.)
МАЛИЙ ХЛОПЕЦЬ, (йде на перед).
Дорога княжно, Ганусе, не гнівай ся на ме
не та не кажи сього Пану Богу, що я називав тебе все «княжною в лахах».
ВСІ ДІТИ НАРАЗ.
Ми дуже тепер сього жалуємо.
ҐОТВАЛЬД.
Гак, тепер Гануся простить вам усім. Й- діть-но лише тепер до хати і ждіть там на мене.
МОНАХИНЯ.
Ходіть, я заведу вас до комірки. Там ска
жу вам, що маєте робити, коли хочете бути та
кими гарними ангелами яким Гануся буде не- баром. (Йде на перед, діти за нею; двері зачи- нюють ся).
ҐОТВАЛЬД.
(Лишив ся сам з Ганусею. Зворушений кладе їй цьвіти під ноги).
Моя дорога Ганусю, я приніс тобі іще одну
демічна молодїж петициєю о засноване ка
тедри істориї України-Руси. Сего-ж року 13. липця відбуло ся віче академічної мо
лодїжи і ґімназияльних матуристів, на ко
трім ухвалено вислати до міністерства про- сьвітн пропамятне письмо з домаганєм за- снованя ц і л о г о і п о в н о г о україньско- рускоі’о університету. Окрім сего видала академічна молодїж заходом п. Михайла Крушельницкого »Памяткову книжку пер
шого віча студентів Українцїв-Русинів всіх висших шкіл Австриї в справі основаня україньско-руского університету п. з. У к р а ї н с ь к о - р у с ь к и й у н ї в е р з и т е т с , де описані заходи і змаганя в справі згада
ного віча, подані промови заступників ака
демічних руских товариств, привітні теле
грами і письма надіслані на се віче і про
памятне письмо, вислане до міністерства просьвіти.
Ся памяткова книжка закінчена окли
ком: С и н и ж д у т ь в ід с в о ї х б а т ь к і в с л о в а !
Сей оклик є оіж е для мене приводом, забрати голос в сій многоважній і далеко- сяглій справі для україньско-руского наро
ду. Справа заснованя україньско-руского університету має таку велику вагу для культурного розвитку України-Руси а при тім є така трудна, що всякий повинен пі
сля своєї спроможности причинити ся до здїйсненя сеї високої мисли, кожний із свого становища.
Замітки, які бажано на сім місці по
дати в сій справі, присьвячую академічній україньско-рускій молодїжи і до неї звер
таю ся з ними, позаяк она з похвали до
стойним молодечим жаром підняла на но
во молодечу гадку, давне культурне бажа
не україньско-рускої осьвіченої верстви, а також і тому, позаяк здійснене сеї гадки передовсім для неї буде користне і у ве
ликій мірі від неї зависиме.
Молодечий жар і запал, з яким ака- китицю гарних звінків. (Клякає при її ліжку і говорить тремтючим голосом): Не забувай про мене у свойому щасті. (Притиснув чоло до скла
дів її одіжі та хлипає): Мало міні серце не трі
сне, бо мушу пращати ся з тобою.
(Чути голоси; Ґотвальд підносить ся та накриває Ганусю хустиною. Входять дві старші жінки приодягнені як на похорони; у руках три
мають хустину до носа і сьпіваник з жовтими берегами).
ПЕРША ЖІНКА, (обзираєть ся):
Ми прийшли здаєть са перші.
ДРУГА ЖІНКА.
Ні, пан учитель є вже тут. Добрий день пане учителю!
ҐОТВАЛЬД.
Добрий день.
ПЕРША ЖІНКА.
Ви мусїли дуже зажурита ся сим, пане у- чителю! Тай була-ж бо се справді добра дити
на. Дуже пильна, робуча.
ДРУГА ЖІНКА.
Чи се правда, що люди кажуть... воно зда
єть ся неправда? Що вона відобрала собі сама жнтє?
мічна молодїж піднесла сю гадку на вїчу 13. липня с. р., достойні похвали, але тре
ба правду сказати, що з промов речників академічних товариств, виголошених на ві
чу, проглядає чимало односторонностп в поглядах на сю справу і поверховностн в постановленю сеї справи, а крім того ви
явила ся у вічовиків і в памятній книжці, ирисьвяченій сій справі, спора пайка ро
жевих надій без огляду на дійсні обстави
ни. Академічна молодїж відзиває ся з за
палом, що »гірийдеть ся нам н е д о в г о чекати на всенародне сьвято утвореня у- країньско-руского університету у Л ьвові«.
Я признаю ся зовсім щиро, що горячо ба
жав би дожити сеї памятної хвилі в куль
турнім поступі українско-руского народу.
Одначе, навикши лічити ся з дійсними да
ними, не можу сподївати ся, щоби ся хви
ля так скоро наступила, як собі уявляє молодїж. А знаючи, як то наша суспіль
ність скоро попадає в розпуку і байдуж
ність, скоро не сповнить ся з а р а з яке небудь її бажане висловлене з поривом, хочу кинути кілька слів отверезеня; бо всяку справу а тим більше таку трудну, як засноване україньско-руского університету, не так то легко здійснити, як її приголо- сити, а при тім хоч у подати деякі спосо
би, якими можна би скорше дійти до сеї мети.
Виступаю в сій справі з відкритим ше- ломом, позаяк все, що бажаю тут подати, виходить з мого найглубшого переконана і з щирої волі причинити ся до здїйсненя сеї високої мисли, я при тім оно основане на довголітнім досьвідї в подібних справах не лише у нас але й иньших побратимих народів. Тимто бажав би я, щоб мої за
мітки принято і їх використувано з такою щиростию, з якою они списані, а не як докір звернений в котру небудь сторону.
Коли-ж сї замітки викличуть хочби лише більше зацікавлене сего справою в ппіро.
ТРЕТЯ ЖІНКА, (війшла в часі розмови).
Се бувби гріх проти сьвятого Духа.
ДРУГА ЖІНКА.
Так, гріх проти сьвятого Духа.
ТРЕТЯ ЖІНКА.
Такий гріх, як сказав пан пастор, не про- щаєть ся ніколи.
ҐОТВАЛЬД.
Ви не знаєте, що сказав Христос? Най ді
ти приходять до мене.
ЧЕТВЕРТА ЖІНКА, (входить).
Боже, Боже, яка там заметїльниця. Можна собі на ніщо відморозити ноги. Коби лише па- рох не пиняв ся. На кладовищі лежить снігу на метер.
ПІЇТА ЖІНКА, (входить).
Чи чули ви таке, люди, парох не хоче по
благословити її. Не хоче навіть похоронити її у сьвященій землі.
ПЛ6ШКЕ, (входить).
Чи ви чули... чи ви чули — гарний пан у
2
ких кругах україньско-рускої суспільности і миродайних чинників, то вже у великій части буде їх ціль осягнена.
_________ (Далї буде.)
Хто вдоволений?
Хтож вдоволений з нового кабінету? Чехи
— нї, бо сей кабінет відбере їм язикові розпо- рядженя по 2і/, року їх правосильности. Чехи будуть з конечности поборювати новий кабінет.
Поляки? Нї. Бо кабінетКлярого на скрізь урядни- чий, нїмецкий, непевний. Полудневі Славяни і Русини ? Також нї, бо сей кабінет не стоїть при програмі рівноправности аветрийских народів.
Противно. Він зносить рівноправність ческого народа. Католицкі людовцї? Нї, бо новий кабі
нет на скрізь ліберальний. Антисеміти ? Зовсім нї, бо новий кабінет кість від жидівско-лїбераль- ної кости. Нїмецка шляхта і націонали ? Мало, бо в новім кабінеті' нема їх людий. Одні посту
повці' могли би з радостию повитати новий ка
бінет, як би не те лихо, яке предвиджуе »Л. 1г.
РгЄ8йЄ«, іменно, що ззаплечий ґр. Клярого видко вже голову кн. Альфреда Лїхтенштайна. Соция- лїсти вкінци не будуть також одушевляти ся новим кабінетом, бо він не проголосить загаль
ного права голосованя і не попливе їх інтерна
ціональною струєю.
Новий кабінет не має проте ґрунту під но
гами. Всі звуть єго однодневницею.
А програма єго? Знесене рівноправности ческого народу в Австриї для красних очий нї- мецких революціонерів; закрите старої (XV) се- сиї, щоби очистити парламент від обструкций- ного гною; скликане нової сесиї, киненє на стіл президиї всяких розпоряджень виданих на осно
ві § 14-го, вибір делєґаций і внесене проекту до язикового закона — здає ся — лише для Чехії і Морави. З тим всім звязаний вибір но
вої президиї, щоби туди упхати одного Німчика;
вибір — кажуть — перманентної комісиї язи
кової, до котрої Нїмцї увійдуть в меньшости і стануть знов обструовати; вибір всяких других комісий, між ними комісиї для угорскої угоди, де знов почне ся обструкция; вибір комісиї бу- джетової для удїленя грошевої помочи навіще
ної повенею жителям і вибір делєґаций, що одно буде позитивне.
Ось т а к и й буде успіх великого переворо
ту, який довершево, щоби погладити обструкцию.
А чи австрийскі народи успокоять ся ? Ма
буть нї. В Чехії розгорить ся національна борба ще більше. Ческий нарід не перенесе на собі сего тяжкого удару, що революция нїмецка ві
добрала ему добре набуті національні права і
що треба буде вдоволити ся розпорядженями язиковими з давних літ. А в других коронних краях борба національна не буде заворожена но
вим кабінетом, що з страху перед лівицею в ні
чім не буде міг уступити Славянам. Новий ка
бінет стріне недовірє з всіх сторін і становище єго було би дуже трудне, як би не та певність, що він згори засуджений на близьку смерть.
Одно добро приніс однакож з собою новий кабінет. Він п р и с п іш и в к р и з у , котру Ав- стрия яко дуже недужий організм мусить пе
рейти, щоби поздоровіти. Новий кабінет виніс на верх н а ц іо н а л ь н е п и тан е, котре вже раз мусить бути порішене. Австрия мусить зробити рахунок з своїми народами і перевести се, на що в своїй програмі давно указала правиця, — н а ц іо н а л ь н у р і в н о п р а в н іс т ь . Справа ся не зійде вже з дневного порядку. На тім поли мусить прийти до справедливих компромісів.
Національне питане занадто підриває основи істновапя Австриї, як щоби рішаючі сфери не ■ подбали о остаточне єго справедливе зрішене.
Австрийскі не-нїмецкі народи дозріли до повної рівноправности, хотять стояти при Австриї, хо
тять свого і єї добра, ждуть на свої неиередав- , нені права.
Хаос, який повстане в парламенті в хвилі, | коли новий кабінет представить ся палаті, буде ] мабуть для рішаючих сфер іпет^піо, що ч а с , взяти ся за осущенє артикулом XIX основних державних законів австрийским народам консти- туцийно запоручених прав.
З археольоґічного з ізду в Києві.
(Далі).
II. Старинности історично-Теоґрафічні і етно
графічні.
Зазначимо деякі з рефератів, що були ви
голошені в другому відділі з’їзду.
В. Щ е р б и н а . » У к р а и н с к ія с т а р о с т в а по л ю с т р а ц ія м 'ь XVIII. вй ка*. — Українські староства зосереджені були в київ
ському повіті і містили в собі значнішу части
ну київської землі. Населення їх складало ся 3 коренних мешканців краю; иольского елемен
ту було небільше 2%. Порівнання люстраций 1765 і 1789 рр. показує значний (23%) зріст на
селення, а рівночасно з тим більшу підлеглість його старостам. Податки й повинности з 31%
в 1765 р. зростають до 45% в 1789 р. Чинш зменьшаєть ся, за те зростає панщина, виника
ють ріжні натуральні ноеинности (кури, яйця, і гриби). Таким чином становище королівських і маєтностей стає подібним до становища маєт- ностей дїдичних. В кінці століття деякі старо
ства повернено було в дїдичні маєтности, инь- і ші роздано на емфітетичному праві; на чоти- рьохлїтньому соймі проектовано було цілковите знесене старосте. Населеннє старости не спів-:
чувало реформам сеймовим і сгарало ся о по
вернення своїх старинних прав.
А. Б у н и н ь . »Гд,Ь н а х о д и л и с ь горо}
д а Л и п е ц к 'ь и В а р т о л г , а т а к ж е и д р у гій м-йста, у к а з ь ів а е м ь ія в г л і т о п и с и
ііо д ь 128 3 — 1284 гг.«. — На підставі особи
стих розвідок, докладних дослідів над текстом літописи і вартових станиць 1571 року, рефе
рент дійшов до висновку, що Липецк стояв на березі р. Пела, в 20 верст, на південь од г. Сум, на місці городища, котре істнує й тепер, а не там, де ставили його Карамзин, Соловєв та Фі- лярет.
Що до Варгола, то, не згожуючись з Ка- рамзином, котрий Варголом признавав теперіш
ній Льгов, Бунїн робить вказівку на городище в 2 верст, ік полудню од с. Варгола Глухівсько- го повіту, Чернигівскої Губ. Імовірно, що там стояв Варгол.
П роф. Н. Д а ш к е в и ч . »Н"Ьсколько до
га д о к ч. о н а ч а л і ю ж н о - р у с с к а г о к а з а- 4 ест в а (до конца XV. в.)*. — Сполучивши істо
ричні розвідки з фільолоґічними, референт, за помічю ретроспективної м етоди хотів дійти до початкової форми українсько-руського козацтва На підставі відомостий тих а других, принявши за вихідну точку козацькі »роти« XVI. в., дій
шовши до >ватаманів* на Поділлю в XIV. в., референт прийшов до висновку, що початковою формою козацтва були невеликі войовничо-про
мислові ватаги, з ватаманом на чолі. Ватаги сї складали ся з селян, шо жили на країнах ли
пароха... гарний пан був у пароха — і сказав:
так... що Гануся Маттерн є сьвятою.
ГАНКЕ, (вбігає).
Несуть шкляну труну.
РІЖНІ ГОЛОСИ.
Шкляну труну! Шкляну труну!
ГАНКЕ.
Боже! тож то вона мусить коштувати па
ру талярів.
РІЖНІ ГОЛОСИ.
Шкляну труну! Шкляну труну!
ЗАЙДЕЛЬ.
Ми дожнемо тут іще гарних річий. Сере-Х диною села летів ангел. Такий великий як то
поля, можете міні вірити. Коло ставу при кузні сидять також два. Але вони є такі малі, як ма
лі діти. Сеся дівчина є щось більше як же
брачка.
РІЖНІ ГОЛОСИ.
■Сеся дівчина не е Жебрачкою». »Несуть шкляну труну*. »Ангел перелетів селом*.
(Чотири хлопці у білій одіжі вносять ш кля
ну труну і кладуть її біля ліж ка Ганусї. Люди, що прийшли на порохони шепчуть у великім здивованю).
ҐОТВАЛЬД,
(підносить троха хустину, що вкриває Ганусю).
Ну, подивіть ся іще раз на небіжку.
(Далі буде).
товського Поділля та київської землі, пробували в селах господарських замків, поки не згортало їх до купи яке спільне дїло. Таке »хожденіе вт> козацтво* може істнувало за часи завойо- вання Поділля Литвою, або й раніш, за часи, коли Подоляне з Поросянами жили разом з Та
тарами. До 80-их років XV. в. козацтво не звер
тало на себе особливої уваги, було незамітне, і через се ймення »козак* не розповсюджувалось і не ввійшло в литовсько-руське письменьство, хоча вже й вживало ся.
Д. З в а р н и ц к ій : >Кт> в о п р о с у о ч и с л і , п о р я д к и и т о н о г р а ф і и З а п о р о ж - с к и х г С й ч е й по н о в ьі м гь а р х и в н ьім 'ь д а н н ь їм 'ь * .
Авторові завело ся відкрити нові жерела в »Москов. Архив. Иностран. Д-Ь.тЬ, Манистер.
Юстиціи и Одйленіи Архива Главнаго Шгаба*.
ІІозаяк як найбільші змаганя викликує положе
не острова Малої Хортиці, то автор найдоклад- нїйше зупиняєть ся на сьому питанню. Не зго
джуючись з думкою Падалки, котрий Мал. Хор
тицею признає теперішний ліс >Степок*, Євар- ницкий, на підставі відомостий Лясоти (1544 р.) особистих розвідок, нарешті — двох планів кін
ця XVIII в. Архіва Минїстр. Иностран. Д^лч., до
казує, що о. М. Хортиця єсть теперішний о. Кан- церский. Потім референт зупиняєть ся на дру
гому важному, але темному питанню: де пробу
вали Запорожці після розруйнований Січи на Чортомлику в 1709 р. До відомої вказівки ко
шового атамана Івана Милашевича 17.34 р. ре
ферент додає сьвідоцтво Данила Красноперича, що Запорожці перше ніж оселить ся в Карда- шинській Січі, з рік проживали на «урочиїцахч.
Глухихч»*, котрі лежать трошки вище Альшок і Кардашина. Для топографії Нової а Підпільної Січі (1724—1775 р.) референт знайшов найдоклад- нїйший опис запорожсько військового писаря Івана Чугуєвця 1766 р. — Нарешті д. Єварниць- кий повідомив, що він вже розпочав виданнє
«Источниковч. для исторіи Запорожскаго ко
заче зтва ст> половинні XVII-и и до конця ХУІІІ-и в.«, котре мусить бути найкращим мо
нументом славній минувшині Запорожя.
_________ (Далі буде).
Н о в и н к и
— В день іменин Є. В. Цісаря відбули ся ар- хієрейекі богослуженя в катедральних храмах всіх трех обрядів у Львові. В архікатедральнім храмі св. Юра відслужив Службу В. Преосв. ми
трополит Куіловский з крилошанами, а підчас служби Б. сьнівав гарно хор під проводом п.
Мельника. На богослуженю явили ся предста- вителї властий сьвітских і війскових. Перед лат.
катедру вирушив баталїон піхоти з полковою музикою. Годило-б ся, щоби і гр. к. митроп.
ординарият домагав ся від війскових властий тогож самого.
— Вендриховский, начальний бухгальтер каси щадничої зізнає, що книжки вів правильно, ди- рекциї иредкладав правдиві білянси, а сли за
ходили які неправильності!, то стало ся се з ви
ни Зїми, що був в касі всемогучим паном, не зносив ніякої контролі, нї опору. Крім того ві
рив Вендриховский в чесноту Зіми так далеко, що коли бачив яку неправильність, то вірив, що Зїмі хо ить о хвилевий вихід з клопоту і що на кожду позицию є покрите. Він, урядник, му
сів слухати Зіми, тим більше, що навіть з кон- тролею державною умів собі Зїма дати раду і збував єї ароґанциєю. Зїма в очах правитель- ства, урядників і суспільности видавав ся таким пожиточним чинником, що побоювано ся єго устуиленя з становиска директора. З особою Зїми вязано істнованє щадничої каси. Тому не було над ним майже ніякої контролі.
— Сильветка приятельки Зїми. Зїма любив дів
чата, а найбільше з них Малку, а по вихреще- ню Марию, Стефанїю Фурман. Є она дочкою бі
дного жида з Яхторова, Гершка Фурмана. — З причини браку средств на удержанє численної родини Гершка, Малка в 16 році житя пішла на службу до Львова. З початку замешкала она у своєї природної сестри, Сари Строммер, почім почала шукати за службою. Вскорі найшла ся в публичнім домі, жила весело і почала принб^
сити домів нараз по 50 зр. Гроші ті походили від Зїми. В році 1888 винаймила собі помешка- нє при ул. Стшелєцкій, куда день в день захо
див Зїма. Як зізвала в слідстві служниця Фур- манової, Зїма платив їй ціле удержанє, а крім того давав їй по 200 до 300 зр. нараз. В кіль
ка літ пізнїйше Зїма винаймив їй ще краще по- мешканє і дуже гарно єго умеблював. — Зїма кликав Фурманову жузинкою*, а она величала єго «вуйцьом*. В р. 1894 купила Фурманова при інтервенциї Зїми камяницю, за котру за-
з платила готівкою трицять тисяч зр., а від 1896
року почала складати в банку краєвім облїґа- циї, що представляють нинї вартість сорок иять тисяч р. В слідстві зізнала Фурманова, що ма
ла вже давнїйше зложених кількайцять тисяч, що дістала від ріжних «панів», але сьвідки се
му перечать. На каменицю і облїґациї, зложені в банку, наложив суд кондикт, а сама Фурма
нова сіла на лаві обжалованих за ложні зізна- ня. В разі засуду єї, хто знає, чи камяниця і гроші не перейдуть на річ щадницї. А бідній Малцї в 34 рочок минає. Хто знає, чи в друге доживе такого щастя... До характеристики Мал- ки слідує ще піднести, що коли єї батько вий
шов з шпиталю і прийшов до неї з просьбою о запомогу, она веліла при помочи полїциї ви
кинути з сього дому «старого папастливого жи
да». причім додала: »я вийшла з дому гола і боса, тобі не маю нічого до завдяченя, а що маю, те дістала я від Зїми і з сего не дам ні кренцара».
— Як виглядає Вольф по поєдинку ? Сивий сурдутик, сиві штанятка, сива камізоля, сива краватка (метелик), рожева сорочка, чорний ка
пелюх демократичний. Лице повне, здорове, тро
хи хиба бліде. На чолі мала незначна червоня
ва плямка від удару шаблею. Головна зміна ле
жить лише в тім, що Вольф обстриг свої по
етичні розчухрані кучерики. Він прибув також до Відня на збори нїмецких націоналів, щоби ви
дати їм свої розкази.
— Убийство на сцені. З Нового Норку доно
сять: В місті' Хаттенооґа в часі представленя, на вітвертій сцені, акторка, Юлія Моррісон з а - ' стрілила актора, Франца Ляйдена. Ляйден, що | жив від давна в неприязни з Моррісоновою, грав в штуці «Ріазіег оГ Вагіз» головну ролю. Коли в половині другого акту находив ся на сцені, і приступила до него Моррісонова, що грала рів-|
нож головну жіночу ролю, звернула до него ре- і вольвер і ціляючи в грудь, вистрілила. Ляйден упав на землю, а Моррісонова ще раз стрілила ' до него. Публика сиділа мов скаменіла на міс- ' цях, не могучи в першій хвилі зрозуміти, щ о ! діє ся на сцені. Моррісонови, видячи Ляйдена
на землі вже неживого, спокійно, якби нїчо не , стало ся, пішла за куліси. Один з акторів, що стояли па сцені, охолонувши з перераженя, за
питав на голос, чи поміж нубликою нема лікаря.
Публика почалась питатись, чи се припадок, а ' коли актор відповів, що се убийство, в театрі повстала паніка, а полїция кинула ся за куліси і увазнила Моррісонову. На жадане акторів увяз- пено також єї мужа, що мав єї намовити до проступку. Публика хотіла їм обоїм на місци виміряти кару, а полїция ледви усгііла сему запо- бічи. Переслухана на полїциї Моррісонова осьвід- чнла, що длятого допустила ся злочину, бо Ляйден переслідував єї і визивав образливими
словами.
— Месть зрадженої. Дуже сензацийна лю
бовна траґедия розіграла ся недавно тому в дер- і жаві Індияна в північній Америці., Міс Гатіє Редбірд чудово гарна одиначка богатого фар - ' мера познайомила ся перед кількома місяцями з молодим купцем з Талєква. Фарма батька міс Гатіє лежала зараз під містом, тому між гарною креолькою і єї обожателем завязали ся і скоро дуже оживлені любовні зносини. Не було' ніякої перепони до звінчаня молодих, але Дон Жуан прохолонув по якімсь часі і звернув ■ свою любов до ясноволосої Англичанки з Нового Норку, з якою познайомив ся в домі судженої.
Міс Гатіє бачила, що коханок занедбує єї раз- у-раз більше, гризла ся тим, але не давала пі
знати, що добачила зміну в поведеню коханка, якого гостина ставала раз-у-раз рідшою. Не ба-, чнлн ся так раз дві неділі'. Одного дня виїхали родичі панни Гатіє в коротку подорож. Панна■
скористала з сего, дала відпустку усій службі і і
написала лист до судженого, в якім просила єго, аби приїхав до неї ще раз, бо має ему' щось важного сказати. Не догадуючи ся нічого злого пішов молодий чоловік ще того самого дня до фарми коханки. Здивував ся чимало коли застав панну саму дома, але по хвилї вер
нув єму давний гумор, а иринятий як давнїише, серед усьміхів і доброго вина, якого не жалу
вала єму коханка, пережив весело і мило вечір.
Гатіє не показувала єму ні у чім невдоволеня.
■ Нараз поспитала єго, чому єї покинув та полю
бив бльондинку, яку назвала по імени. Заско- чений зрадник сказав їй, аби не журила ся сею справою. Гатіє ве говорила вже більше нічого.
Давна веселість вернула їй. Она подала госте
вії з незвичайною чемностю нову шклянку вина, в яку кинула незамітно усипляючий порошок.
Наслідки не дали довго ж д ати на себе. Година мести зб ли ж ала ся. Коли молодий чоловік з а пав у глубокий сон, затягла єго дівчина до ша
фи в сальонї, добула всіх сил, аби єго змістити в ній, замкнула шафу на ключ і пішла спокійно до своєї спальні. Коки по якімсь часі замкне
ний коханок проснув ся, почула єго придавлені
«рики. Просив помочи, але она не журила ся ним більше. По двох годинах притихли крики —
■коханок був вже трупом. Удусив ся з браку повітря. Тоді' то пішла до шафи, отворила єї і лишила трупа на долівці в сальонї, а сама
лягла спати. Другої днини злочин відкрив ся по повороті' одної служниці. Убийницю увязнено ще перед поворотом родичів з подорожі. Поста
влено єї перед судом, де признала ся до всього і розказала злочин мести зі всїми подробицями.
В міру того, що не показувала жалю, суд засу
див єї на кару смерти.
— Пос. Повше, як ми донесли в вчерашних телеграмах, жалує ся в 81оуепс-у, що єго яко представителя полудневих Славян не запроше
но на авдиєнцию до цісаря, коли кликано дру
гих клюбових заступників. В сій справі доно
сять нам з Відня, що посла Повше глядано, але не найдено. Жаль єго проте неоиравданий. Тре
ба було сидіти у Відни.
— В Харкові заболіло перед кількома днями понад сто осіб серед симптомів отроєня. Пере
ведене слідство виказало, що цукорник затроїв сьвідомо тіста аршенїком.
— ҐеоґраФІчний конґрес в Берлині'. На остан
нім шестім з ряду міжнароднім Географічнім конгресі' в Льондонї з 1895 р., назначено місцем слідуючого конгресу Берлин. Берлиньске Гео
графічне товариство заняло ся щиро сею спра
вою. Учасників конгресу поділено на дві части:
членів (Міі£Ііе<ї) і учасників (ТйеііпеЬтег). Чле
ни складають по 20 марок і можуть бути ними так мущини як і жінки, учасники платять по 10 марок і можуть бути ними лише жінки в то
варистві мущин. Теперішній конґрес числить після виданої недавно лїсти коло 1500 учасни
ків. Помимо такого численного збору, панує взірцевий лад та порядок. На засїданю конгре
су відступлено Географічному Товариству буди
нок пруского Сойму. Протекторат над конгресом обняв князь Альбрехт пруския. До комітету на
лежить кільканайцятьох предсїдателїв, між инь- ши.мн бельГійский король, князь Вали нїмецкий канцлер Гогенльоге і и. Дійсним предсїдателем конгресу є теперішній иредсїдатель берлиньско- го Географічного Товариства ґр. Ф. Ріхгофен, професор Географії в університеті. Предсїдателї Географічних товариств ріжних держав, з почет- ними заступниками предсїдателїв конгресу. — Програму конгресу становлять засїданя членів з відчитами і наукові прогульки. Засїданя від
бувати муть ся день-у-день рано і пополудні, а в неділю що випаде на час конгресу відбудеть ся кілька прогульок. Перед полуднем відбувати муть ся загальні засїданя, а пополудні' лише по
одиноких Груп. Відчити можуть бути оголошені в нїмецкій, францускій, анґлїйскій або італїй- скій мові. Відчить не повинен трівати довше над 20 квилип, а в дискусиї над відчитом ко- ждий бесідник має право говорити лише 5 хви
лин. Богато відчитів ріжних прелєґентів буде посьвячених виключно справі управильненя мі- рівас. Перше засїданє було посьвячене виключ
но познакомлешо членів, що прибули до сеймо
вого будинку в середу 27. вересня. Всюда панує сьвяточний настрій. Члени дістали конгресовий знак, артистично оброблений з металю зі слі
дуючою латиньскою написю: «Сео^гарЬоппн еои- тепіиз VII. Вагоііпі 1899. Тегга тагі^пе». Крім сього вручено членам конгресу дарунки, як кни
жки, альбоми, мапи, у більшій части великої артистичної і наукової вартости. Місто Берлин жертвувало науково оброблений провідник по Берлині з ілюстрациями, ф рма Ґреве альбом Берлива; Ґустав Міллєр, картограф пруского то
пографічного бюра, прислав точний пляп Бер
лина виданий берлиньскою фірмою Беткого і Райеа. Географічне товариство дало від себе справозданє з наукової виправи «Біе Оецізсйе ТіеБее ЕхреФііоп ані' бет 8сйії£ »Уа1(ііуіа«
1898—1899».
— Рідке ззіря. В Парискім городі «Фігіііп сіє Ріепіез», в найкраеще веденім зоольоґічнім садї поміщено в тих днях звіря, яким не може по- величати "Я ні один з европейских звіринців.
Є то «РЬаеосЬеге» з туловом вепра, щоками і зубами слоня і писком, осмотреним чотирма на- рослями. Словом сказати, є се ексцентрична мі
шанина свині, гіпопотама і слоня. Звіря се по
ходить з Африки, де єго уважають дуже небез
печним оказом, бо бігає оно дуже скоро, мимо великого тягару тіла, а до того з природи має оно небезпечне оружє, бо зуби слоня. Дивним случаєм париский »Лапїіп йе Ріапіез» дістав вже перед двома роками в дарі від президента Фо
ра таке саме звіря, самицю. На вид входячого до клітки товариша неволі, симиця почала ви
танцьовувати, чим дала безсумнівий доказ сво
го великого вдоволеня.
— Властителі готелів у Швайцариї мала дуже користний рік, бо число туристів було в сім році' богато більше, як звичайно і числило 2і/, мілїона чужинців. Коли кождий турист видав лише 50 франків в готелю, то робить се круглу квоту 125 мілїонів франків. Крім сего однак купують чужинці в Швайцариї годинники, аль
боми з видами, та всілякого рода дрібнички на памятки з подорожі, так що яких ще ЗО мілїо- нів лишило ся в швайцарских кишенях.
— Ц. к. Дирекция зелїзниць державних у Львові оповіщує: Тарифа для Галичини і Буковини для руху з переладованєм на Лабу з дня 1. мая 1897.
З днем 1. жовтня 1899 входить в житє дода
ток II. до тарифи і додаток І. до приписів вка
зуючих дорогу перевозу.
Тарифи і постанови тарифові для перевозу осіб і пакунків на зелїзницях льокальних, позі- стаючих в заряді держави (з виїмкою зелїзниць льокальних в Галичині і на Буковині). З днем 1. жовтня 1899, зглядно з днем отвореня руху на зелїзници льокальній Прахатіц - Валєрн, а зглядно на шляху Балєрн-Елєоноренгайн, стано
влячім часть зелїзницї льокальної Вінтерберґ- Валєрн входять в житє нові тарифи. В наслі
док сего зносить ся одвітні тарифи з дня 1-го січня 1897, враз з додатками І,—XV. Ціна та
рифи 40 сотиків.
— З наукового Товариства ім. Шевченка. На
укова читальня при бібліотеці Товариства отво- рена що дня від год. 2—6 по полудпи і в тім часі може кождий з неї користати. До дому випозичають ся книжки лише за кавциєю. — Канцелярия Товариства отворена від год. 9—12 рано і він 3—6 по полудни. В неділі' і сьвята льокаль Товариства зачинений. Адреса: Львів, ул. Чарнецкого ч. 26.
Переписна Редакциї.
Впв. Ю. Д. Сердечно дякуємо за память і просимо не забувати на нас. Поволи, як бачи
те, зуживаємо все. Черзз натовп материялу на
стало опізненє. Не можемо рухати особи К.
з легко зрозумілих причин. Так само не помі
стимо статі про звістну справу грошеву, щоби пас не посуджено о неприхильність. Своєю до
рогою, ми пересьвідчені, що з неї вийде стра
шно погана істория, не то фіяско.
Парфтенїй і Кордуля.
( р о м а н с).
Вже місяць дворогий поплив по блакиті І зьвізди довкола по небі сьвітили, Як стежков в садочку, мов голубів двоє, Парфтенїй з миленьков Кордулев ходили.
«Зірнице, голубко!» казав він до неї:
Я думав про тебе цїлїсеньку днину, — За що лиш узяв ся, мінї з рук летіло, Принципал за тоє потовк мені спину...
»А ти, моя зоре — що нині робила?
Згадала про мене, єдина Кордульо?
Раділа душею, що встрінемсь з собою?»
— «Ні... часу не мала... садилам цибулю»...
Цікавий.
Т е л е ґ р а м и .
Відень, 4. жовтня. Вчера відбула ся кон- ференция провідників сторонництва лібералів нї
мецких і сторонництва нїмецких націоналів в цї- ли обдуманя способу зближеня, а взглядно злу- ки обох сторонництв.
Відень, 4. жовтня Вольф заповідає в Озі- беиїзейе КишізсЬаи, що ще не прийшов час за
лишена обструкциї. Новий кабінет знесе вправдї язикові розпорядженя, але він не дає поруки на будуче. Порука така може бути дана лише пи
сьмом цїсарским при вітвореню нової сесиї, а письмо то повипно запоручити, що угода з У- горщиною буде переведена тілько в дорозі' пар
ламентарній, що §. 14. не буде надуживаний і що предложений буде закон язиковий, що узнасть язик нїмецкий державним, а крім того обезпечить замкнений округ язиковий нїмецкий в Чехах. Тілько в тім разі допустить Вольф і єго сторонництво до вибору делєґаций; в про
тивнім случаю заповідає Вольф дальшу об- струкцию.
Прага, 4. жовтня. На вчерашнім засїданю ради міста принято одноголосно і серед вели
кого одушевленя резолюцию з протестом про
тив знесеня язикових розпоряджень. — ОрГан дра ЕнГля, провідника клюбу молодоческого п. з. Ніазу г Віанзка радить, щоби Чехи зложи
ли мандати. Побиті провідники, по програнім бою не можуть мати претенсиї до дальшого до- віря виборців.—В цілій Чехії має прийти в день знесеня язикових розпоряджень до грубих де- монстраций. Органи ческої ираси взивають по
слів до «заінїциованя найострійшої обструкциї в парляментї і до недопущеня вибору делєґа
ций. Ехешріа Ігайипі Нїмецку обструкцию на
городжено, то і чеека хоче спробувати щастя.
