Ч. 245. Львів, Второк дня 28 жовтня (9 падолиста) 1897. Річник І.
Передплата
ж* «РУС Д А Н А » віносжть:
в Австриї:
на цїлии рік . . . 12 р. ан.
на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . З р . ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
■Ж ЦІДЖ& р ік . . 20 рублів або 40 франків на вів року . . 10 рублів або 20 франків ,,, Поодиноке число по 8 кр. ав.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в н х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові щ о д ня
крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а г -Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесенн по 16 кр. від стрічки.
Щ оби подати читателям нашим вірну фо
тографію сцен обструкцийних, поміщаємо низше доиись нашого допнеувателя з Відня, в котрій змальовані дві години заеїданя вечірного з чет
верга, 4. падолиста. Доиись ся гласить:
Чотири години межи божевільними.
Вечірнє заеїданє четвергове почалось поі
менним голосованєм, котрим палата відклонила всякі запитаня до президиї. Відклоненє се дало товчок до бурд, на котрих чолі станув нині ІПе- нерер. Люеґер одержав голос, але обструкция серед крику домагала ся, щоби вперш говорив Шенерер. Сей і удав ся на своє місце і піднес
т и в руках аркуш паперу, на котрім стояло на- печатане: ІсЬ ЬіПе ишз \Уогк, почав свою річ.
ІІо хвильці прочитав Вольф телєґраму з провін- циї з довірєм для обструкциї. Лівиця кричить і бє оплески. Деякі посли кричать на взаводи, ґестикулюючи руками в сторону до президента.
Ш енерер упоминає ся безнастанно о слово. Пре
зидент звонить від часу до часу і повтаряє:
«Цг. Ьие"ег Ьаі сіаз \¥огІ«. З а кождим звоненєм крики усиляють ся. Слів поодиноких не чути.
Лише Вольфа виск па тему провізорні пробива
всь. ГІос. Ґлєкнер, колись питомець божевільного заведеня, скаче другим послам до очий. Песлєр (адвокат) Ант. Ш тайнер (купець), Гогенбурґер (адвокат), Тірк (коновал), Кітель (господар), Ш тайнвендер (професор) і другі зводять безпе
рестанно шум. Посеред сего Шенерер відчитує місця з протоколу стенографічного минувшого заеїданя і закидає президиї, що она не придер- жуєсь реґуляміну. Розуміє ся, що все то виго
лошує Шенерер голосом високого тенорового а, він верещить, не говорить. Заповідає, що лівиця не уступить. Абрагамович перериває заеїданє на
•5 хвиль. Голоси: АЬги^, Гогі АЬгаЬатомчс/!, кри
ки пекольні. По хвилі спокій. Ґалєриї переповне
ні починають конверсувати, посли розходять ся, шум втихає. Пос. Майредер вибігає на порожну президию і забирає з відтам карторчку, на ко
ють противників. Клєценбавер підбігає до Ше- нерериянів і бештає їх. Єму бють браво. Імя Іра літає воздухом яко чоловіка без чести. Другі кричать: коняк. Люеґер говорить від часу до часу мимо деклямаций Вольфа. Година девята.
Ситуация не змінена. Гізниця хиба та, що тепер сварить ся Вольф з ҐреГоріґом. Президент зво
нить. У відповідь єму кличе Вольф: Гоїакеи, йіе ОеєЬеггеісЬ ги Сгишіе гісЬіеп. Єму вторує Тірк.
Страньский (Чех) кричить на Тірка. З другої сторони ударяє на Вольфа Бєльоглявек. Спокій.
Вольф спочиває. Кілько разів забере ся, щоби відчитувати дальші уступи з Газети, заглушують єго антисеміти. Люеґер каже: Ж аден Німець не може солїдаризувати ся з тими «СаззепЬнЬеіі і з тою Віеппеиіе*. Він вносить, щоби закрити явне заеїданє а почати тайне. Тоді і буде можна тих крикунів з ’ізолювати. Президент не пристає однакож на се внесене. Ш тайнвендер підходить до президиї і робить їй в брутальний спосіб за- міти. На него насідають другі посли. Німець по
дає ся назад. Спокій. Посли розмовляють. Пре
зидент перериває заеїданє на 10 хвиль. Всі спі
шать на папіроси.
Заеїданє починаєсь на ново о 9 ‘/, годині.
Президент зазиває Люеґера, щоби забрав слово.
Пос. Кайзер і товариші (націонали) верещать на всі заставки, закидаючи президиї нарушуванє реґуляміну. Всякі упімненя із сторони президиї не помагають. Ш тайнвендер грає першу скрипку.
І Єму вторують для відміни націонали нїмецкі.
Симчасом Ш енерериянцї випочивають. Люеґер не може прийти до слова. Ш тайнвендера люзує Помер, сего Майредер. Як лише президент ру
шить звінком, крики усиляють ся. Минає чверть години. По тім та сама сцена, йиісе іи шйиікиш.
Тепер викрикує знов своє сольо божевільний Ґлєкнер. По хвилі виручає єго Ант. Штайнер, кричучи на все горло: Дав беиіасіїе Уоїк Іаеззк зісії иісЬк уег§е\\га1кІ£еи! Слова єго викликують загальний сьміх. На сцену виступає знов Вольф з своїми інтерєкциями. Люеґер пробує забрати слово. Обструкция як гуси кричить: пеш, пеіп, трій написані імена о послів, що зголосились
до слова. Ческий посол Дик зганяє єго з пре
зидиї. Починає ся сварня межи деякими посла
ми ческимн а націоналами. Іал єри я ’дивить ся на все неначе на яке представлене циркове Абрагамович являє ся і кличе до Люеґера, щоби говорив. Виски нові. Вольф читає на голос Га
зету, уступ про кривди Німців і коментує єго.
Новак і Кітель кричать єму браво. Минута спо
кою. Вольф захрип. Відтак починає читати якесь приватне письмо. Єму кричать: Ьіпаиа! Він го
ворить о кривдах Долитавщини, нанесених їй через Угорщину. Президент кличе єго до порядку, звонить, все дарма, Вольф читає і деклямує- Президент взиває ЛюеГера, щоби говорив. Нові крики. Кайзер (професор агрономічної школи) і Помер (професор і член ради шкільної в Ґрацу) управляють криком. По хвильці приходить до суперечки межи Вольфом а Клєценбавером (ан
тисемітом віденьским). Обидні слова з обох сторін летять стрілами. Сварня продовжає ся цілих 5 мінут. Вольмаєр (антисеміт) боронить свого товариша. Тишина. Люеґер починає гово
рити. Вольф і Кітель починають в двійку чита
ти Газети. Абрагамович упоминає, кличе обох до порядку, до приличнорти. В відповідь на се відчитує Вольф своє внесене, щоби Лєхерови заявити узнане за єго обструкцийну річ. Антисе
міт Бєльоглявек ганьбить Вольфа яко послїдно- го драба. Один другому грозить руками на від
далене 10 метрів. ҐреГорік помагає. Похрипли.
Минута тишини. Вольф читає на ново. Ш енерер стукає лінією. Воюючі сторони (антисеміти і Ш е- нерерияни) наближають ся до себе. Вольф по
чинає розмахувати вкладкою пульпітовою. «Ор- днер« Лянґ входить межи них яко розємник.
Спокій, лиш антисеміти ще відгрожують ся. Місце [ Бєльоглявка займає Штробах. Як лише Вольф ї обізве ся, лунає з лавок антисемітскпх: КиЬе! і ! сиплють ся обиди на Шенерериянцїв. Се має успіх.!
Хвилька тишини. Потім нова сцена межи націо
налами а антисемітами. Сі послїдні виступають | дуже енерґічно з криком і Тестами і заголомшу- 1
Социялїсти на питомім господарстві.
О. К. Чайковского (з Ггге£Іас1и РоїґзгесЬпсцо).
Людска суспільність горячково шукає ліку на свої рани, що «доходять до невидержимих майже розмірів головно в наслідок мильних по
рядків в нашім устрою суспільнім і господар
ч ім » , як без обиняків повідають австрийскі єпископи в соборнім, недавно виданім письмі.
І осібно ще раз повторяє краківский князь-епи- скон, що «днесь многі, як признає сам св. Отець в одній своїй енциклицї — терплять незаслу- жену нужду, се значить терплять з вини миль
них порядків суспільних.
Сими словами соборна Церков потверджує сумну правду, що суспільна будова потребує конечної направи; дальше йде церков, тота до- сьвідна знаточка людскої суспільности і єї по
треб; не лиш накликує до направи відносин, але також всказує слабі сторони в самих основах, на котрих новочасна держава здвигла будову своїх законів, звичаїв і відносин, словом блуд
них порядків, в наслідок котрих рани суспіль
ности доходять до невидержимих майже розмі
рів. Соборна Церков пригадує, що недостає справедливости на сьвітї, а при будові царства снраведливости иньшої основи ніхто покласти не може, крім тої, яку оснував І с у с Х р и с т о с .
Социялїзм лишає на боці Ісуса Христа —
до приватного ужитку, а за основу царства справедливости вибрав собі основу: С п і л ь н е м а й н о с у с п і л ь н о с т и . Вже в вершій поло
вині нашого столїтя утопісти, як СаЬек, Сопзі- сіегапк, Гоигіег, О\уеи і другі видумували іде
альні селитьби социялїстичні, а завеїгди най
шли ся легковірні, що в таких осадах про
бували щастя — і завеїгди найсьвітлїйші надії завели. В другій половині' сего столїтя, коли социялїзм почав ширити ся серед мас, проби такі знова повторяли ся з нелїпшим поводже- нєм. Маємо перед очима неодно цінне діло, описуюче вислїдки, до яких доходили социялї
сти, коли ио різних фабриках і підприємствах обняли управу і ніким не звязані завели госпо
дарку власної системи. Місто порядку володів в тих підприємствах безлад; місто спільного добробуту скарга на несправедливий поділ при
ходів, місто дружних відносин і згоди — сварні і взаімні обжалованя: із сторони управи закиди против робітника, що не працює совісно і не перестерігає приписів; з боку робітників закиди, що управа невинно їх переслідує і присвоює собі право до самовільних приказів. По недов
гих змаганях давали социялїсти за виграну, звивали нещасне підприємство одно по другім і нарікали на дорадників, що осуджують тепе- рішний устрій суспільности, а на власнім госпо
дарстві правлять гірше, чім знеславлені ними властителі і деруни.
Але ані голос Церкви, анї вид нещасної господарки в социялїстичних заведених не під
тинає крила летови фантазиї, що невичерпаним тягом підсуває щораз новійші образи, щоби опі- 1 сля без милосердя висьміяти ся з легковірного і простолюдина.
Тож недавно помістила одна нїмецка часо-
! пись в Мексику лист, писаний 12. студня 1896. р.:
■ «Перестала істнувати Топольобамбо, комуністич
на осада, котру американьский боритель А. К.
Оіуєііз оснував перед кількома літами. Осада представляла від початку до кінця вид заколо
ту. Мексиканьске правительство свого часу по
зволило поступовому 0 \¥ Є П 8 -О В И заняти більший шмат краю і на нїм здійснити мрії фантазиї, но тепер мусїло відкликати позволенє, бо біль
ша часть осадників в Топольобамбо гірко заве
дена — покинула осаду. О\¥еп8 зібрав був тисяч пятьсот добровольців до своєї забавки.
Они поставили собі хорошу ціль: о д и н з а в с і х — в е ї з а о д н о г о . Але веселим надїян- кам завдали лож сумні події', сварнї і крамоли;
кождий хотів управляти, а анї один не думав уступити, а при розділі праці наступали щораз нові перепони. Ледво минуло кілька місяців, добровільцї почали виходити і пускати ся даль
ше в сьвіт. Тепер держава відкликала конце- сию і урядово знесла комуністичну осаду*.
Д алг буде.
2
страшенних криків на лївици, котра опустила
і
свої місця, станула по середині салі, а більша часть вдерла ся на трибуну президента. Вже слова Абрагамовича: «Отвираю на ново явне засїданє» викликали бурю, котра взмагала ся ще більше коли предсїдатель заявив, що на поряд
ку дневнім є виключно лиш дальша дискусия над провізориєю угодовою. З уваги однак, що зголосило ся много бесідників до формального трактована, а декотр посли уважають, що те
пер має відбувати ся дальше недоведене до кінця пополудневе тайне засїданє, проте пала
та, котра уже ухвалою своєю постановила по
рядок дневний, має право рішити, чи крім сего що є вже на дневнім порядку, має бути ще щось иньшого під дйскусию піддане. Запитую проте в тій справі Палату (сьміх і великий га
мір на лавках опозициї). Найперше однак хочу звернути ся до послів з горячою просьбою (іро
нічні сьміхи і покривлюваня на лівиці, Вольф ве
рещить : Не потребуємо чемности, лише снраве- дливости). Віценрезидент Абрагамович нате: Ні
яких чемноетий! Президент тої палати на жаль мусить много знести. В першім ряді є єго обо- вязком супроти цілої палати, без різниці па сто- ронництва удержати як найбільшу вічливість.
Можете панове много жадати від президента, але того одного не можете від него жадати, щоби зійшов на те становище, що закон парла
ментом ухвалений на те, щоби перешкодити і зробити неможливою всю діяльність парламенту.
Позволю собі ще раз поспитати палату, чи хоче порядок дневний (великій гамір на лївици) заквестіонувати і піддати єго ще раз під голо
сованє. Прошу панів заняти місця! Страшне за
ворушене на лївици, котра надіє ся своєї побі- ди. В палаті кипить як в горшку, десятки і со
тки послів перевалює ся то в одну то в другу сторону салі, все з лівиці пхає ся на трибуну президента, котрої кождпії стенепь роїть ся від закукурічених Німців. Правиця однак послушна візваню президента заияла свої місця в лавках і на просьбу Абрагамовича, щоби ті посли, ко
трі годять ся на установлений порядок дневний, повстали з місць, зірвала ся як один муж зі своїх сиджень, встаючи в величезнім числі, тож від разу видно було, що віднесла по- біду. Віценрезидент Абрагамович оголосив за
раз результат голосованя, що палата постанови
ла виключно заняти ся тепер у г о д о в о ю иро- візориєю і уділяє голосу слідуючому з порядку за
писаному на листі бесідників послови Люеґерови Годі того описати, що тепер діялось.
Опозиция розлючена з причини програної, сама себе починає в крику перевисшати. О тім, щоби др. Люеґер міг прийти до голосу, не ма і бесіди. Гамір такий, що ніхто свого голосу не може розуміти. Стоїть отже провідник антисемі
тів блідий від зворушеня в своїй лавці, окруже- ний тісно своїми приятелями, до котрих долу
чають ся посли з лівиці, щоби прислухувати ся бесіді. Не допускають однак до неї иньші Німці, а найбільший гамір викликує Шенерер і Вольф.
Серед гамору чути слова посла Кайзера: Три перервані засїданя, то чиста самоволя, то гань
ба в очах цілої Евроии! Иньші кричать: Не зне
семо того, маємо право жадати, щоби держано ся реґуляміну. Майредер кричить до Абрагамо
вича: Збрехалисьте пане! Обіцялисьте уділити мені голосу, дайте мені єго тепер, або бреху
ном будете! Президент дзвонить; чути голос Вольфа: Не знаємо тепер, чи то дневне, чи ве
чірнє, чи тайне засїдане, знаємо лиш тілько, що в президиї засідає чоловік, заслугуючий на на
звище ... Гамір треває дальше, посеред него Шенерер осьвідчає, що доти не епічне, до
ки не допустять єго до голосу. Президент що хвилі дзвонить і накликує Люеґера до бесіди, але те нічого не помогло.
Коли на кілька хвиль настав спокій, зача
ли рівночасно промавляти Люеґер, Шенерер і Вольф. Шенерер витягає з своєї шуфляди карт
ку, на котрій великими буквами виписано: Про
шу о голос! — і тримає тоту картку перед очи
ма президента (загальна веселість). Голоси з правиці: »Менажерия!< »На§епЬеск!«
Посеред страшноґо розлюченя падуть з о- позициї нечувані слова. Жалують ся імненно на нарушенє регуляміну через Абрагамовича, а Вольф кличе: Тої угоди не може Корона прий- мити, бо в противнім разі стане винною злома- ня конституциї.
иеіп і не дає ему говорити. На чолі крикунів стає Айзелє (совітних суду з Каринтиї). Ґлєкнер кри
чить до президента: капітулюйте, і Наполеон му
сів капітульоватн! У відповідь ему кричать ан
тисеміти: але не капітульовав перед Ґлєкнером.
Чути знов голоси: БсЬІизз сіег Зіігип»! Помер мов кльовн цирковий, розмахуючи руками, сьмі- шить своїх сусідів.
Кілька хвчль тиніини. Потомили ся. Люе
ґер домагав ся, щоб президент або постарав ся о лад і спокій, або щоби замкнув засїданє. Пре
зидент відповідає, що при сім реґ улямінї він не має спроможности, уснокоїти палату. Шенерер починає деклямувати якийсь стишок в честь Німеччини. Єго закрикують антисеміти: сло
вами: коняк! Шенерер відповідає їм (на адресу Люеґера) роїііізсЬег Наизтсиг.чі. На се антисемі
ти: Ігоз ЕЬгешгогІ. Біегпіеиіе! Шенерер собі:
роїіІізсЬе Ьитрегеі! Президент кличе єго до по
рядку. Вольф виє дійсно голосом вовка, щоб приглушити визиви антисемітів. Минає знов пів
години. Президент накликує до спокою. Ефект такий, що крики змагають ся. По хвили від
читує Люеґер заяву, що єго сторонництво буде голосувати за провізориєю угодовою, але засте
рігає собі виступити проти иредложеня, наколи нравительство перед тим не знесе так званий МаЬІуегкеЬг з Угорщиною. На се кричить Вольф:
а де обструкция ? зрадники! Шум починає ся на ново. Обструкция домагає ся замкненя засі
дав я. Люеґер говорить від часу до часу, але націонали перебивають єго річ вічним: иеіп, иеіп!
Вольф онять гукає, тут і там потворились ґру- пи послів, що сварять ся. Вольф кричить: рої- пізсЬе Ггоріпаїогеи! З другої сторони чути:
БсЬІизз, 8ЬЬ1изз! Хтось бубнить собі в пульпіт для розривки. По хвильці Вольф бє вже вклад
кою о стіл. Се не мішає однакож Люеґерови, він говорить, а антисеміти бють єму від часу до часу оплески. Се іритує обструкцию до крайно- сти. Она вигукує своє: ЗсЬІизз, протяглими го
лосами, мов би вигукувала в лісі. Вже 1О‘/2 в ночи. Обструкция починає сьпівати, Тірк буб
нить, але Люеґер говорить при сильних оплес
ках. Єго річ дочувають однакож лише найблиз- ші сусіди і стеноґрафи. На вид сего Шенерери- яни виють формально: 8сЬ1и88, а Вольф бє о пульт з всею силою. Вже ослаб. Знов тишина.
Хтось тягне 8сЬ1и88 з цілу мінуту протяглим голосом. Се ободрює Вольфа. Він онять лопкає, на переміну виручає єго Тірк. Вите: 8сЬ1и88 пе
реходить в квартетову гармонію. Парламент вже сьиіває' Але Люеґер говорить дальше. Обструк
ції я бісить ся. Пос. Лєміш, властитель більшої носїлости з Каринтиї, перебиває монотонність тим, що в голос читає поодинокі параґрафи ре- ґуляміну. Гармонійне »8сЬ1изз< устає. Лєміш від
читує знов імена послів і кричить: Танячкевич, Тітінґер і т. д. І се не помагає. Люеґер гово
рить. Вольф кричить: Се обструкция? відтак лопкає враз з Тірком добрих пять хвиль. Упім- неня президента не мають великого успіху. У- мука одна робить своє діло. Лопканє устало, ґру- на послів сьпіває знов своє: БсЬІизз! На чудо і диво, тишина триває вже кілька хвиль. Люеґер користає з нагоди і піднесеним голосом веде свою річ дальше. Від часу до часу сиплють ся оплески від численної громади, що єго окружи- ла. Тепер далось почути слово: Ьапйезуеггаеіег.
Оно укололо мабуть Шенерера, він зірвав ся з місця, але скоренько сів назад. Ба, вже чверть години тихо, а посли слухають виводів Люеґера з занятєху Чи дух сьвятий осінив послів ? Фун- ке і Перґельт зближають ся по довшій нараді до президиї. Відійшовши они усиокоюють дея
ких крикунів. Парлямент набрав вже нормаль
ної фізіоґномії: тихо всюди, Люеґер говорить без перешкоди. Доходить 11. година в ночи Лише Шенерер відозве ся від часу до часу не
наче нічний пугач і читає якусь телєґраму в госос. Але криком єго ніхто вже не одушевля- єсь. Натомість Люеґер в своїй річи пішле часом на єго адресу якусь сутизу, а оплески заглушу
ють все. Година 11. Кінчу мою фотоґрафічну зпимку. Нового не видумає мабуть вже нічого обструкция, хиба почне комедию свою <1а
саро. _________
Рада державна.
З а с ї д а н є в е ч ір н є отворив віцепрези- дент Абрагамович о годині 7. вечером, серед
Песлєр: І стане співвиною такого постуио- ваня!...
Глєкнер: Корона чує все, тілько не чує правди.
Вольф: Того корона не зробить, бо инакше Ауде мусїла собі приписати наслідки, міністерство є за те відвічальне.
Предсїдатель безнастанно дзвонить і на
кликує до порядку, в кінцп о 8-мій годині ве
чером п е р е р и в а є перший раз засїданє на 5 мінут; перед тим ще Шенерер закидує президиї, що мильно інформує Корону. «Мусимо боронити прав нашого народа і пригадувати собі слова нашого славного мужа: Німці боять ся лише Бога, нічого більше«. Коли засїданє на ново роз
почато, не міг ще і тепер Люеґер прийти до го
лосу, бо Вольф, Кітер і Шенерер говорить рі
вночасно і то один голоснїйше від другого, чим викликують велике невдоволенє поміж сторон- никами Люеґера, котрі обстають за ним. Почи
навсь страшна простацка сварка, котрої лиш ду
же маленьку прібку подаємо:
В е л ь о г л я в е к (антисеміт) кличе: Вольф належить до шинку але не тут.
Сторонники Шанерера заявяють з тої при
чини своє обурене і верещать: Прийдіть но па
не сюди, ми чекаємо на вас.
Хтось кличе в відповідь: Сли би не було иньших Німців, тілько такі як Вольф, загинув би нарід. Той чоловік приносить ганьбу Німцям!
Ш тр о б ах: Нужденнпку, викинемо тебе за двері!
Др. Ш а й х е р : Коли не перестане нас зне
важати, то нічого єму не поможе, мусить дістати по за уха!
Л ю е ґе р кличе, кладучи натиск на кожде слово: Ви є чистим уличником без чести і віри! (гучні оплески нанравици і на лавах ан
тисемітів).
П ат ай: Будемо били, пане, коли не замов
кнете! Наберете по за уха!
Иньші антисеміти роблять алюзию до жидів
ки бабки Шенерера і кличуть: Шмулю Кон! Бабка єго родила ся на сьмітю! а потому знов хором- ІПмуль Ляйб Кон! Дім розпусти на Круґер- штрасе!
Л ю є ґе р до Вольфа, котрий без иерестан- ку не зважаючи, на нїчо, читає: Мовчи лотре!
Запитую ще раз президента чи увільнить вже нас від того драба? (Гучні оплески по правици і на лавах антисемітів).
Люєґер старає ся конечно, не зважаючи на гамір і крик, говорити і виявляє желанє, щоби держано ся реґуляміну і засіданє перемінено на тайне, підчас чого Вольф кричить щось, чого зрозуміти не можна.
Ґ е с м а н кричить до Вольфа: Нужденний, підлий шубравче!
Л ю є ґе р на ново вносить предовженє тай- ного засїданя, щоби виділити чотирох сторон- ників Шенерера.
В о л ь ф : Віденьский комедиянт промовив.
Абрагамович заявлає, що зі згляду на виразну ухвалу Палати не може дати внесеня Люеґера під голосованє, а коли вереск не усту
пає, п е р е р и в а є засїданє другий раз о нів до десятої.
(Конець буде.)
Н О В II н к и.
— Політичне товариство «Селяньска Рада у Львові» скликує на четвер 11-го падолиста зі
бране членів, що відбуде ся в комнатї това
риства »3оря< задля наради в слідуючих спра
вах: 1) Спілки рільничі і вислане депутациї на всеавстрийске віче у Відня; 2) справа заборони подільності! селяньских ґрунтів; 3) внесеня учас
ників зібраня.
— «Підгірска Спілка» в Станиславові виготови
ла вже на підставі найліпших підручників ста
тут, котрий буде на зборах конститууючих під
писаний радою управляючою і членами та й по
дасть ся до суду для зареєстрованя. Члени одер
жать надрукований статут в половині грудня.
— Іспити письменні (клявзурові) і устні для кандидатів на учителів середних шкіл розпічнуть ся в львівскій ц. к. комісиї іспитовій дня 2-го грудня с. р.
— Знов валить ся міст на тернопільско-бере- жаньскім шляху зелїзничім, межи стациями По- тутори і Жолківка. Той міст вже раз по вибу- дованю розпадав ся і мусїли єго реставрувати.
Тепер иовтаряє з. ним те саме, так що для єго о гляду вислано осібну комісию.
з
— Загальні збори членів Селяньскої Ради« в Бродах відбули ся дня 1. падолиста. В зборах взяло участь звиж пятьсот селян. По соборній службі Божій, відправленій о. Бариляком, від
крив збори господар з Поникви великої Михай
ло Гаврилюк промовою, котру закінчив проіпе- нем інтелїґенциї рускої з Бродів і околиці, що
би піднесений прапор »Селяньскоі Ради* дер
жала і дальше кріпко в своїх руках для добра народу в Брідщинї. Вибраний на предсїдателя вборів о. Мандичевский з Берлина, зазначивши в своїй промові потребу едности між інтелїґен- циєю рускою і селяньством та міщаньством, уділив голосу Д-ру Должицкому, а той здав справу з цілорічної ДІЯЛЬНОСТІ! виділу ♦Селянь
скої Ради*. Справоздане се збори однодушно гіриняли до відомості!. Потім наступив реферат о. Долиньского, нароха брідского, о орґанїзациї селян. Зібрані селяни нагородили реферат сей грімкими оплесками. Так само принято промо
ву о. Герасимовича, нароха з Білявець, о радах повітових. До нового виділу вибрано: трех сьвя- щеників, а то оо. Мандичевского, Долиньского і Сухаровского, селян Гаврилюка, Дудися і Ннчая а з інтелїґенциї сьвітскої д-ра Должицкого. Ви
діл сей уконституував ся в понеділок 8-ого па
долиста.
Против виборів до золочівскої ради повітової
вносить адвокат Рожанковский в імени руских виборців протест, в котрім мають бути піднесені важкі надужитя. Також приготовляє протест золочівский адвокат др. Гайне, довголїтний член повітової ради, усунений з старостиньскої лїсти старостою Родером, котрий конче хотів мати в раді адвоката д-ра Колачковского, свого зятя.
— Ради повітові в західній Галичині', в котрих мають перевагу селяне з людового сторонництва, бо не тілько з куриї сїльскої але і міскої ви
брали своїх кандидатів, — не можуть уконсти- туувати ся. І так рада повітова вілицка вибрала віцемаршалком селянина Словіка, але сей вибір не одержав цїсарскої санкциї. А знов мисле- ницка рада повітова вибрала віцемаршалком посла-селянина Адр. Среднявского на місце учи
теля Комінковского, котрого не подано до санк
циї »за-для зависимости від иравительства*. Се
ляни дуже огірчені за таке проволікане жизнен- ної для них справи.
— Податок на біциклїстів. N. М'іенег ТафМаіі доносить, що наше міністерство фінансів заняте тепер виготовленєм проекту податку на біциклї
стів. Ті біциклїети, що жиють з їзди біциклем яко з ремесла, платили би річно 24 зр. податку;
ті, що лише для розривки їздять, 12 зр., а ті що для виповненя свого званя (н. гір. лікарі, адвокати) уживають біциклїв, (і зр. річного по
датку.
— Дивогляд. До одної селянки в Котул-Остри- ци прикликали молодого лікаря з Бонн на по
міч. Лікар мав трудну роботу, бо селянка роди
ла дитину з двома головами. Аби урадувати ма
мі житє, треба було зробити операцию, причім однак дитина, і так неспосібна до житя, згинули.
— Нещасливий випадок лучив ся уЛьвові в су
боту вечером в фабриці п. Левиньского при ул.
Янівскій. Двайцятилїтний робітник Іван Капу
сцїньский війшов до кітла, до котрого налито перед тим нафти і води. Капусцїньский при чи- щеню кітла держав с.,вічку в руці — нагло екс- пльодувала нафта і кинула бідаком під саму стелю. Закликено зараз до него рятункове пого- тівлє і оно ствердило у Капусцїньского сильне попарене лиця, обох рук і зломане правої ноги.
Осмотрено нещасному рани і відвезено єго до шпиталю, де за кілька хвиль закінчив житє.
— Велику деФравдацию викрито сими днями в почтовім уряді в Ґрацу. Манїпулянт почтовий Корман, що від недавна доиерва був в службі, сфальшував кілька переказів на більші квоти і щез перед кількома днями без сліду. Удало ся ему відобрати переказані гроші в сей спосіб, що з кождим осібним переказом удавав ся до инь-
ІІІОГО почтового уряду. Один лише урядник щось зміркував і віднїс ся з запиганем до Граду.
Здефравдована сума виносить понад 10.000 зр.
Корман мав утечи до Швайцариї.
— Розбійником йи <Іе зісеїе мусить бути про
водир сицилїйских опришків Кандіно, котрий до редактора ♦ біогнаїс Ое Зісіїіа* написав таку опо
вістку з просьбою о видрукованє єї в інсератах:
♦Поважний Пане! В коротких словах подаю до публичної відомості!, що Кандіно зірвав цілко
вито з дотеперішним своїм товаришем, тому що сей дуже жорстоко обходив ся з пубяивою. За те війшов Кандіно в компанію з Феррарою і Форрелею, обома з Ґанґі, з котрими кождий місто свого імени положив тут червоний хрест.
Поздоровляю Вас сердечно — Кандіно*. До письма був долучений банкнот — очевидно не
вкрадений — на 5 лїрів яко належитість за анонс.
Телеграфічні л інії на земли. Вісім мілїонів кільометрів виносить тепер довжина всіх теле
графічних лїнїй на земли, з котрих около 300.000 кільометрів припадає на підводні лінії. Дротяна сіть розділяє ся в подиноких частях сьвіта ось як: Европа 2.840.000, Азия 500.000, Африка 160.000, Австралія 350.000, Америка 4,050.000 кільометрів. Европа в порівнаню до своєї вели
чин є заосмотрена найгустїйшою сїтию дротів і найчисленнїйшими телеграфічними полученя- ми. Загальна довжина дроту 7,900.000 кільоме
трів вистарчила би, щоби заложити 20 телегра
фічних лїнїй із землї на місяць.
— Найбільший дворець зелїзничий на сьвітї є
побудований недавно дворець Вікториї в Бомбаю в східних Індиях. Сей величавий ґмах, збудо
ваний з мармору і Граніту в староінднйскім сти
лю, є ділом анґлїйского будівничого Стевенса і творить в головнім зачерку підкову. Високі, украшені копулами вежі, отворені галі стовпів в характеристичній староіндийскій зводовій архі
тектурі творять фасаду, котру украшають сим
волічні статуї торговлї, руху, рільництва і наук.
Поставлене сеї одинокої в своїм родї будівлі', поза котрою найбільші американьскі і европей- скі двірцї зелїзничі мусять стояти по заді, ви
несло около 30 мілїонів зр. на наші гроші.
— Поголоски. У Львові виходить тепер аж сім щоденних иольских Газет, котрі розходять ся лиш у всхідній части Галичини, а лиш дуже незначне число тих Газет іде і в західну Гали
чину, для котрої видають ся в Кракові три що
денні Газети. У Львові виходить іменно урядова Сагеіа Еигом/зка, Киг]ег Ідуочгзкі, багеіа Хаго-
<1о\\га, Бяіешіік Роїзкі, 81о\уо Роїзкіе, Ргг;е§1з<1 і КисЬ каіоііскі. Від нового року мають наступи
ти деякі зміни. Іменно доносить Газетка (Поз іуоіпу, що Бхіепиік Роїзкі має злити ся з Ки- сЬ-ом каїоііск-им, а Пах. Хагосіоіуа з Ргхе§1д.(І-ом.
— Се поки-що лише поголоски, а на якій під
ставі пущено сю поголоску в сьвіт, не знати.
Іменованя, перенесеня. відзначена, конкурси.
— Іменованя. Ц. к. львівский висший суд кра- євиії іменував канцелїстами судовими: часово пенсіонованого канцелїста Василя Карпяка зі Снятина для Сокаля, підофіцирів [арміі, оборо
ни краєвої або жандармериї]: Герша Розенфель- да для Белза, Еміл. Гая для Бурштина, Натана Шора для Збаража, Ісид. Петерзіля для Бу
чача, Ів. Шішлика для Тернополя, Моріца Гер- мана для Городка, Гавр. Алекс. Мигдана для Теребовлї, Герша Купфермана для Станиславо- ва, ЖіИґм. Белємера для Ходорова, Мойсея Ман- длєра для Балигорода, Руд. Баравтса для Дро
гобича, Тад. Крушиньского для Янова, Иосифа Шумиловича для Любачева Фр. Манца для Лю- бачева, Володисл. Фіґлєра для Калуша, Йосля Кнебля для Турки, Вадент Зелиньского для Ста
ниславова, Короля Фібеса для Станиславова, А- дольфа Романовского для Мільницї Филипа Фрайдмана для Козови, Стан. Скульского для Іїідгаєць, Иосифа Ваєра для Рудок, Мих. ІІо- дольского для Калуша, Володисл. Смаржевского для Рави, Файбіша ВіцлінГа для Кут, Арона Орн- штайна для Нижанкович, Морица ФертіГа для Жовкви, Ів. Козакевича для Борщева, Людв.
Глядного для Тисьменицї, Андр. Бигайского для Тисьменицї, Кароля Роберта Шебесту для Рога
тина, Йосифа Подфилипского для Глинян, Йосн- фа Тіша для Косова, Мих. Галацкого для Деля- тина, Самуїла Тірка для Журавна, Ант. Лавров- ского для Олеська, Альбина Козловского для Кут, Романа Ткачкевича для Залїщик, Войт.
ГІрокша для Бучача, Мойсея Цвілінґа для Ско- лього, Йосифа Германа для Золочева, Абу Мета для Йідбужа, Євг. Мостовского для Борщева, Франца Адамовского для Буська, Якова Макси
мовича для Калуша, Густава Павликовского для Заболотова, Ів. Ремишевского для Буська, Тад.
Тобіса для Зборова, Ілию Мазура для Обертина, Фішля Бернфельда для Рожнїтова, Володисл.
Весоловского для Николаєва. Дмитра Сливича для Калуша, Ів. Свитажовского для, Буська, Ма- ріяна Домбровского для Делятина, Йосифа Тура для Глинянь, Кар. Насадника для Надвірної, Во
лодисл. ГІопеля для Сокаля, Кир. Куницкого для Городенки, Якова Мойсея Ляндесберґа для Чорт- кова, Мечисл. Сербеньского для Коломиї, Еміля Цєпєльовского для Перемишлян, Віктора Жу- ковского для Радехова, Йосифа Свидзиньского для Косова, Мих. Рота для Бурштина, Франца Яськевича для Чорткова, Мат. Керницкого для Кут, Мих. Дениса для Жовкви, Володимира Со- хацкого для Жабя, Каз. Балицкого для Новога села, Юрія Мартинця для Золотого Потока і Едварда Бандурского для Богородчан.
Т е л є ґ р а м и.
Відень 8. падолиста. Вибір президента па
лати має відбути ся в середу або в суботу. Кат- райн не прийме вибору. Кандидатами є до тепер Абрагамович, Крамарж і Цалїнґер.
Відень 8. падолиста. Днесь кінчить будже- това комісия наради над провізориєю угодовою.
Референтом буде Гр. Пінїньский. В палаті' сподї- вають ся численних змін і додатків, що забере часу 6-—8 нічних засідань.
Відень 8. падолиста. Барон Діпавлї дома- гає ся, щоби єго язикове внесене прийшло під наради зараз по внесенях о поставлене міністрів в стан обжалованя.
Прага 8. падолиста. Вчера яко в передо
день битви на Білій горі відбула ся демонстра- ция. Полїция хотіла розігнати демонстрантів, у- жила оружия і ранила много осіб.
Прага 8. падолиста. ♦ Роїііік* доносить, що ґр. Баденї вдоволить ся ухвалою комісиї будже - тової в справі угодової провізориї і не буде до- магав ся єї предложеня повній палаті.
Монца 8. падолиста. Король Гумберт приняв ґр. Голуховского на авдиєнциї разом з Рудїнім і Весконтою Веностою. Ґр. Ґолуховский одержав нашийник ордеру Анунцияти. В Медіоляні був ґр. Ґолуховский на сьнїданю у Вісконтого Ве- ности, по чім мав нараду з Рудїнїм, Вісконтою і Ніґрою. З відси по полудни поїхали веї до Монци.
Послїдні вісти.
Атентат на нїмецкого цісаря.
З Берлина доносять, що коли нїм. цісар їхав на похорон фельдмаршала Більова до Шніль- берґ, виконано на него атентат. На кого атен
тат був вимірений, ще не відомо, але мало не впала жертвою того нїмецкого пара цїсарска.
Коли цісар і цїсарева з другими вельможами йшли на кладовище, з товии народу упав вели
чезний камінь, котрий поцілив князя Шенайха Каролата і поранив єго в плечі. Безпосередно за ним йшла цїсарска пара, і здає ся, на ню був вимірений камінь. Цісар застановив похід, і ириказав, щоби з сусїдної каменицї, котра як
раз тепер будує ся і заповнена була робітника
ми, в с іх т и х р о б і т н и к і в и ри а р е ш т о- в а н о.
Атентат проти Бразилїйского презідента.
З Ріо де Жанейро телеграфують, що в пятницю (5. с. м.) виконано крівавий атентат в столиці' републики Бразилїйскої проти президента, котрого брат Н е н д е с де М о р а е с ш еф .Г е н е р а л ш таб у , і М і н ї с т е р в і й н и у н а л и ж е р т в о ю . Атентат, котрий намірений був проти президента Мор р а є с Б а р р о с - а , так був виконаний.
ІІрез. М. Б а р р о с в пятницю вийшов з бра
том, шефом Генерал штабу на пристань і огля
нув один новий парохід. Як рушив назад, на у- лпци вийшов на зустріч єму один ґарнїзоньский жовнір, котрий президента застановив і вимірив на него револьвер. Брат президента запримітив намір жовніра і швидким рухом руки своєї дав иньший напрям револьверови. Таким чином ви
рятував житє президента, але в и с т р і л е н а ку
л я с а м о г о є г о т р а ф и л а і тяжко поранила.
На гук збігла ся товпа народу і хотіла злочинни- ка злапати. Але сей вирвав ся і втік. На зустріч йшов йому мінїстервійни В а с к е з Б е р н а р д о . Як побачив сего, в и т я г ш т и л є т з к и ш е н ї і п х н у в в г р у д ь м ін іс т р а . М ін їстер в п а в з н іг і за к і л ь к а х в и л и н п о м ер .’Злочинни- ка увязнено. Воєнний суд ще того вечера пере
слухав єго, але зізнань єго не подає до при
людної відомости. В місті панує страшне зво
рушене.
Надіслане.
До Пана М. Фрайлїха
спец. бандажиста ул. Ш питальна ч. 4. у Львові.
Сьвідоцтво Д -ра Мироновича в Сколім.
З ириємностию приходить мені’ по твердити, що п.
М. Фраіїл'їх, бандажист зі Львова, доконав щасливо впра
вленії пропуклини, котра в найвисшім степени загрожу
вала житю гр к. сьвященнка о. Лучаківского в Плавю.
Пропуклина ся могла бути усунена ціслл гадки лікарів лише операцнєю Вправленя того доконав п. Фрайлїх з надзвичайною зручностию без операцій, причім оказав велику умієтність в закладаню бандажів
Сколе дня 26-го падолиста 1892.
Др. Миронович.
Гляди на відворотній стороні анонс п. Фрайлїха. " ф ф
найлучше гігієнічне мило о 4 запахах:
піжма, бзу, конвалії і фіолків.
ц
Ц і н а 35 к р.
Головний склад в агітицї
161 89-?
Жигм. Рукера
під „Срібним орломГ у Львові.
