Ч. 241. Львів, Четвер дня 23 жовтня ( 4 падолиста) 1897. Річник І.
Передплата
■а »РУСЛАНА« аіномп:
в Австриї:
на ціляй рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть рову . . 8 р. ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цідяй рік 20 рублів або 40 франків на вів рожу ■ . 10 рублів або 20 франків , Поодиноке число по 8 кр. ав.
РУСЛАН
• Вирвеш мн очн і душ у ми вирвеш: а не во8ьмеш мнлости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
і
Виходять у ІЬ ІО В І ЩО ДНЯ
крім неділь і руских сьвят
О РОД. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застереж ене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви- чайні приймають ся по цій»
10 кр. від стрічки, а » •Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.
--- . . . .
/
Шкільне внесене п. Ебенгоха.
Для католиків є виховане молодїжи в школах одною з найважнїйших квестий.
Від шкільного вихованя молодїжп зави- снть в будучностн доля всеї суспільности.
Що має бути основою, на котрій має бу
дувати ся образованє і виховане в школі, то се не підлягає ніякому сумнївови, що нею мусить бути морально-релїґіпне обра
зованє молодїжи.
Внесене п. Ебенгоха не дає вправдї ніякої запоруки, що діти католиків будуть в дусі католицкім виховані і образовані, але все таки бодай наближує ся до тої цілії. Користною зміною є те у внесеню н. Ебенгоха. що на місце давної дефінїциї в §. 1., де є бесіда про ціль вихованя, — впроваджує оно ясне означене, що д іт и м а ю ть в и х о в у в а т и ся п іс л я о с н о в їх р е л ї ґ і ї . В теперішнім обовязуючім законі ціль вихованя є окрпслена мрачиим висказом: »морально-релїґійне виховане*.
Висказ, що задачню школи людової є
»морально - релігійне виховане« молодїжи міг мати не конче добрі наслідки. На основі такого окрисленя можна було по школах в разі неприхильного напряму для церкви не зважати цілковито на основи католицкої науки. Так устилїзований за
кон, що тепер обовязує, міг на місце об’
явленої Богом релїґії завести яку иньшу релїґію, пр. раціоналізм і т. п.
Після внесеня н Ебенгоха було би се неможливе. Тоді кожда дитина мусїла би виховувати ся після »своєї релїґії*.
В тім місци є однак недостача. П. Е- бенгох не увзгляднив одної важної справи.
Для дитини не досить е, щоби єї вихову
вано »в єї релігій, але потрібно єї ще того нсего, що релїґію підпомагає і скрі
пляє. Звісна річ, що до вихованя релї- ґійно-морального є доконечною церков. Без
М ІЙ О Т Е Ц Ь .
Оповідане Л а з а р я Л а з а р е в и ч а .
(Конець.)
Около пів до десятої були ми всі в ліжках, окрім матери, котра сиділа з руками на колінах і пустим якимсь взором дивила ся в полумінь сьвічки. Нараз скрипнули ворота. Мати чим скор
ше згасила сьвічку і кинула ся на ліжко. Серце било ся мені так, неначе-б хто товк мені моло
том в грудех. Двері відчинили ся і віншов отець.
Перейшов ся кілька разів по комнатї, не запа
люючи сьвічки розібрав ся і ляг.
Довго потім чув я, як неспокійно отець перевертав ся з боку на бік — аж в кінци я сам заснув.
Чи довго я спав — не умію сказати, але коли я нараз прочуняв, учув щось вогкого на чолі. Отвираю повіки і дивлю ся: місяць в новіш заглядає до комнати, а єго проміні як павутина окривають лице матери. Очн має иримкнені, ви
глядає як хора, єї груди неспокійно підносять ся і опадають.
Над нею станув отець. Вліпив взір в спля
чу і не рухає ся. По хвили зближив ся до на
шого ліж ка і задержав ся над ним. Раз і другий
церкви не може бути навіть бесіди о мо- рально-релїґійнім вихованю.
Церков знова хоть би мала за основу одну і ту саму релїґію, то однак може одна від другої ріжнити ся обрядом, бесі
дою і т. п. Вправдї обряд не змінює основ віри, але є він не малої ваги при релїґій- но-моральнім вихованні чоловіка. Ми знає
мо з довгого досьвіду, що при релїґійно- моральвім вихованю анї обряду ані бесіди не вільно поминати, сли хоче ся дитину совістно вести по дорозі єї релїґії.
В австро-угорскій монархії є прецінь кілька мілїонів католиків, котрі мають свій питомий обряд зовсім иньший від латинь- ского.
Якже-ж можна поминути той обряд, сли має ся дитину вести до релігійного вихованя. Дитя такого обряду може добре поняти і привязатн ся до основ своєї ре
лїґії лиш тоді, сли онн будуть єї подані найприступнїйшим способом. А се може стати ся лиш годі, коли на підставі обря
ду і практики уживаної в церкві ті основи пояснять ся. Обряд церкви се на зверх найголовнїйша підпора релїґії. Неузгляд- ненє якого обряду при релїґійнім вихова
ню потягнуло би великі шкоди для самої релїґії.
Для нас Русинів квестия обрядова є необходнмою конечностию при католицкій релїґії. Без нашого обряду поносимо ми не тілько страту в справах національних, але передовсім навіть в самій католицкій релїґії. Ніяка прецінь церков в католици
змі і в державі не має так великого зна- чіня, як руско-католнцка церков. А без обряду свого она своєї великої ваги зада
чі ніколи би не сповнила; не сповнить єї також ніяка иньша церков. Руска церков прецінь з своїм обрядом і з своєю като- лнцкою вірою лиш одна-одинока може по
нести колись і понесе католицизм в око
лиці всходу. ІЦоби-ж однак приєднати
і повів по нас всіх очима і вернув на середину комнати. Ідучи, оглянув ся наоколо; по хвили шепнув: »сплять!* і дрігнув нагло, перестраше
ний власним шепотом. Добру хвилю стояв як вкопаний.
Ніхто з нас не давав знаку житя.
'Годі зближив ся осторожно до стіни, де було завішене оружє і, неспускаючи з нас ока, здіймив пістолет окутий в срібло, сховав єго під полу, насунув фез на очн і борзо висунув ся на подвірє. Ледви однак зачинили ся двері, а вже мати моя піднесла ся на ліжку. З а нею піднесла ся й сестра.
Борзенько, але осторожно встала мати з по
стелі і кинула ся до дверий. З а нею пустила ся як стій і сестра — а все те діяло ся в глубокім мовчаню.
— Остань з дітьми! — шепнула мати — і випала з комнати. Я зіскочив з ліжка і біжу та
кож до дверий. Сестра вхопила мене за руку, але я їй висовгнув ся і сказав:
— Остань з дітьми!
Як вибіг я па подвірє, хильцем, поза пло
том, попід вишні, доповзав до керницї і при- кучнув за нею.
Ніч була прехороша, Небо ясне, місяць як брилянтовий, воздух сьвіжий, довкола тишина...
Я спостеріг вітця, як заглянув крізь вікно
[ до челядної комнати і пішов зараз дальше. Ста- I нув під дахом шпихлїра. Добув пістолєт.
В тій хвили однак мати була вже при нїм Отець вліпив в ню взір, а на єго лици малювало ся перераженє.
— Дмитре, пане мій, щож то задумав ти учинити.
Отець дрігнув. Споглядає па неї блудним взором і рече:
— Іди, Марице, лиши мене! Я пропав!
Голос єго звучав як розбитий дзвін.
Як то пропав? Бог з тобою! Якже щось подібного можеш говорити.
—• Програв все! — рече отець заломлюю чи руки.
— Чужого ти не програв. Твоє то було. — Отець поступив о один крок взад і знов вдивив ся в матір.
— Алеж я програв все — все ?... розумієш?
— крикнув.
— 1 що з того ? питає спокійно мати.
— Коня навіть!
— Ет, здохляк був — говорить мати.
— І луку!..
— Мочари — трех золотих не дав би ніхто за них.
Зближив ся знов до матери і впив ся в неї страшними очима, начеб хотів єї прошити щ>.
вскрізь.
всхід до з’єдиненя в католицкій вірі, то до сеї роботи мусить ся ужити таку цер
ков, котра на всходї могла би бути поня- тою, зрозумілою єму і близькою. Народи всходу є аж надто осторожні. Онн ніяк не дали би ся приєднати до католицизму, сли би побачили, що їх всхідна церков в ка
толицизмі утратила або понизила властиво
сті! своєї церкви. Дивлячи ся на обряд із становища державного мусить ся признати, що руско-католицка церков не може нічого потерпіти в своїм обряді, сли держава не хоче сама собі нанести шкоди.
З сих зглядів повинні наші верховні пласти церковні доконечно подбати в сво
їм часі, в чім безперечно много їм буде помічний клюб руских послів, щоби при евентуальнім ухваленю проекту п. Ебенго
ха сей §., де говорить ся в цїли вихованя молодїжи, був стилізований так: Д іт и м а
ю ть в и х о в у в а т и ся п ісл я о сн о в їх р е л їґ і ї і о б р я д у .
При §. 2. говорить ся у внесеню II.
Ебенгоха, що сойми мають одержати пра
во децидованя, чи буде потреба роздїлюва- тп дїтий но школах після віроісповіданя або національности.
Сей уступ має добру сторону в тім, що признає соймам право до загіровадженя віроісповідних шкіл а навіть національних.
Тут також належить поставити домаганв, щоби увзгляднено не тілько віроісповіданє але і обряд.
Найбільшою заслугою проекту и. Ебен
гоха є визволене науки релїґії з пд нано- ваня сьвітских властий під зглядомі імено- ваня учителів релїґії і способу єї нау- чаня.
Та одна і то кардинальна хиба того внесеня є та обставина, що віддає за мно
го власти Виділам краєвим і соймам.
Виділ краєвий, сойм і рада шкільна мають голос в шкільних спрагах. Чи не за много буде тих чинників впливати на
2 школу. А звісно, що де много господинь,
там хата не замітана. Предовсїм зі зглядів національних і обрядових за велика власть Виділів краевих і соймів відобє ся не добре на національних меньшостях.
Ми розуміємо, для чого п. Ебенгох віддає таку велику власть соймам. Внеско- давець не сподіє ся в парламенті знайти більшості! для ухвалена розділу дітей після віроісповіданя, проте радить собі в сей спо
сіб, що ухвалу ту віддає краєвим соймам.
Імовірнійшим видає ся для и. Ебенгоха, одержати в соймах для такого проекту більшість, як в парламенті.
Але що буде по краях, де є різні на
ціональності!? Так хороші пляни п. Ебен
гоха могуть о се питане розбити ся! На
віть найбільші прихильники віроісповідної школи, могуть поставити собі питане. Що стане ся з їх національностей), сли они ма
ють меньшість по соймах. Хто тоді буде іменований учителем, чи дійсно лиш като
лик? Чи може головно католики але при тім лиш Чехи, або самі Німці, Поляки і т. п.
Виділам краєвим і соймам віддасть ся право номінацнї учителів і учебники. З точ
ки національної меньшости національні мо
гуть мати слушну тоді обаву о себе.
По нашій думці, заким се внесене ма
ло би прийти під наради, мусить есенціо- нально змінити ся в тім напрямі, щоби не давало навіть ніякого позору, що одна на- ция може на користь другої утратити що нс- будь із своїх справедливих прав. Тоді до
перва таке внесене може числити на під
могу у кождого католика. В противнім ра
зі могуть від неі’О відтягнута ся навіть ті, котрі днесь щиро его бажають.
В тій цїли ще перед бесідою п. Єнджейо
вича, поставив п. Діпавлї внесене в справі яко
їсь поправки стенографічного протоколу, через що дав причину до конференцій предсїдателїв клюбів правиці, котра підчас засїданя зібрала ся і постановила, щоби иромавляв н. Люєґер, а потім по виборі Генеральних бесідників, щоби засїданє перервати. Люєґер волів однак прома- вляти доперва в четвер рано. З тих усіх при
чин постановлено засїданє замкнути, а розправу над угодовою провізоржєю покінчити доперва в четвер.
Тож коли по годинній перерві о пів на 8-му вечером предсїдатель Абрагамович на ново отво- рив засїданє палати, а деп. Кінеман поставив на ново внесене о замкнене засїданя зі зглядів умученя стенографів і служби, осьвідчив віце- президент, що приступить і без внесеня до зам
кнена засїданя. На се повстає невдоволенє се
ред молодочехів. Зривають ся обурені, затиска
ють нястуки в напрямі президиї і роблять заки
ди предсїдателеви клюбу др. Енґльови, кричать:
«Зганбилисьмо ся! По що того всего!»
Віцепрезидент відповідає ще на питане п.
Штайнберґа що до причин уступленя Катрайна.
Був я в дуже близких зносинах з Катрайном, і мушу осьвідчити — говорив віцепрезидент -- що так він мене, як я єго, уважав все другом.
Пригадуєте собі пайове всі, що в часі весняної сесиї захорував Катрайн. Справдїшна причина тої хороби загально знана, журба і клопіт о те, що в тій палттї з теперішним реґуляміном не можна нічого перевести. Сли знова ходить о близші пояснена, то здає ся мені, що Катрайн їх на певно подасть, коли кількох єго товари
шів попросить о те. Одно можу тілько сьміло сказати, а то се, що о внесеню п. Яворского Катрайн цілковито нічого не знав.
Тоді коли Катрайн зложив предсїдатель- ство, внесене то не було ще зредаговане.
В н е с е н я : Я. Д а н є л я к о поступованю концепіста староства з Хшанова, п. Маєвского.
Слідуюче засїданє назначено на четвер 4.
падолиста о 11. рано. На порядку дневнім: вне
сене Функого о поставлене міністрів в стан о- бжалованя за розпорядженя язикові і внесене Ґроса о обжалованє цілого міністерства з при
чини розпорядженя в справі премій цукрових.
По перерві по мисли внесеня Яворского з сере
ди наступить засїданє вечірнє над провізориєю угодовою. Опозиция не спротивила ся повис- шому дневному порядкови.
Конець засїданя о три чверти на 8-му вечером.
Так скінчило ся засїданє, котре тревало 25 годин, а дочисляючи ранішнє четвергове, то 31 годин. Було проте найдовшим із всіх дотері- шних не тілько в парламенті австрийскім, але і в парламентах инших держав. Лиш в Анґлїї лу- чило ся за обструкції! Парнеля одно довше, ко
тре тревало без перестанку нараз 32 годин.
Рада державна.
По бесіді п. Єнджейовича перериває засїда- нє віцепрез. на 10 мін. серед великого гамору і криків о годині чверть на 7-му вечером.
Перерва тревала однак цілу годину, а в ча
сі тім відбула ся нарада комітету екзеку
тивного правиці в присутності! ґр. Баденього, потім приступлено до переговорів з лівицею, щоби запобічи що наймепьше скандалам в пар
ламенті.
Посол Люєґер, котрий но п. Єнджейовичу мав прийти до голосу яко другий з порядку бе сїдник сопіга угодової провізорні, не мав охоти иромавляти серед так страшних обставин, жа
дав запоруки від президиї, що буде міг говори
ти серед супокою в палаті, чого очевидно не можна було ему запевнити з гори.
Ще до того появили ся поголоски, що бр.
Хлюмецкий з иорученя цісаря, підняв годити ся з лівицею і скілько можности наклонити ЄЇ, що
би в своїй опозициї поступала обережнїйше.
— І дім... — шепнув.
— Що то значить, скоро ти жиєш і здо
ров — відповіла мати.
— Марице! — що ти говориш?
— Правду говорю, Дмитре. Коби лише Бог тебе і дїтий заховав при здоровлю! Ані дім нас прецінь не кормив, ані лука, лише ти... Не за
знаємо біди, поки ти з нами.
— Марице — почав — чиж би ти... Але не докінчив і очи закрив рукавом.
— Уважай, Дмитре — мовила дальше ма
ти — коли ми побрали ся, не мали ми нічого окрім одежини і кілька посудин. Нині, дякувати Богу, маємо дім немалий.
Я видів, як зпід рукава вітця покотило ся кілька сліз, котрі блиснули під промінями мі
сяця.
— Ти забув певно — тягнула дальше — що маємо на стриху цілий запас дубівки.
— То правда — мовить отець голосом мягким як єдваб — повний стрих. Отер рука
вом очи і спустив руку.
— А сей ланцух дукатів, нащо мені він ? По що маємо марнувати гроші ? Пустім їх в обо
рот.... А бож то ми вже такі старі ? Здорові, дя
кувати Богу, і та дітвора наша рівнож здорова.
Будемо працювати.
/ — Як чесні люди...
— Я би не віддала тих двоє твоїх рук, за цілий капітал Параноса.*)
— Доробимо ся знова власного дому!
— Діти виховаємо на чесних людий — мо
вить мати.
— Не будуть мені злорічити по моїй емер- ти... Ах, якже давно я їх видів!
— Ходи, побач їх! — і мати взяла єго за руку, як малу дитину.
Я чмихнув кількома скоками до хати. Ледви вистало часу шепнути сестрі: «клади ся чим- скорше до ліжка!» і натягнути колдру на голо
ву, коли станули обоє в порозі. Власне в тій хвили в церкві ударено в дзвони на утреню. І голосно розляг ся їх голос сьвяточний серед ти
хого поранку, потрясаючи християньску душу, і як вітер стрясає сухе галузе і листе, так звуки ті торжественні відогнали далеко наш біль і смуток...
— Сину, встань, підемо до церкви!...
* * *
Коли я минувшого літа був в Білгородї, видів в Топчидері**) Перу Зелємбача в ареш- тантскім убраню. Товк каміне.
*) Голосний богач бідгородский.
**) Королївскнй огород, в котрім працюють вязнї.
ВІСТИ політичні.
«X. £г. Ргеззе» обговорюючи язикове вне
сене бар. Діпавлього заявляє, що в засаді она не противить ся управильненю прав язикових в дорозі законодатній, але внесене се не відведе Німців від обструкциї. Німці не вдадуть ся в такі переговори, доки правительство не відкли
че своїх розпоряджень язикових. Припустім, ка
же «X £г. Ргеззе», що внесене Діпавлього прий
шло би на порядок дневний ради державної я- ко рамковий закон. Чи Чехи пристали би на се, коли они до ухвали такого закону уважають лише сойм ческий компетентним? Бар. Діпавлї хоче відтак, щоби рамковий закон ради держав
ної виповнили відтак сойми краєві. Чи можна на се пристати з державного становиска ? Ні.
Се значило би одно, що в Австриї сойми сто
ять вже понад радою державною, наколи би їм нрислугувало право, постановляти о язиці уря
довім. А крім того заходять ще питаня, що ска
зали би до того меньшости національні ? Ті бу
ли би відтак здані на ласку-неласку більшостей соймових. Бар. Діпавлї говорить о християнь- скій справедливості!. В теориї можна про таку справедливість говорити, але в практиці єї не
ма. Тож Чехам не ходить нині о се, щоби Чех в своїм окрузі найшов для себе право в своїм язиці, а змагають они до того, щоби в цілім краю, отже і в округах чисто-нїмецких, урядник знав обі моілі краєві і щоби тим способом чес
кий елемент внести в нїмецкі округи а відтак їх ославяньщити. Кн. Шварценберґ сказав в сво
їй програмовій річи як найвиразнїйше, що зада- чию єго сторонництва буде, удержати нерозлуч
ність країв ческих і знищити одноцїльність о- кругів нїмецких. Чи Чехи стануть проте на ста- новнщи християньскої справедливості!, на котрій стоїть бар. Діпавлї? По сих виводах заключає
«X. £р. Ргеззе», що внесене бар. Діпавлього не достигне наміреної цїли, с. є. примиреня народів австрийских.
Президия палати носольскої (Абрагамов ич) протестує в двох шпальтах вісти, подані через
»Х. £г. Ргеззе» про послїдне засїданє. Головна ціль довгого справозданя є та, щоби сказати, що більшість не каиітульовала перед меньшо- стию та що президия закрила засїданє лише задля утоми членів. О скілько наші інформації!
сягають, то причиною закритя засїданя була не лише утома членів, але і другі обставини. 1 так заявив клюб Діпавлього, що члени єго мусять вже в суботу роз'їхати ся домів задля задуш
ного дня, а з другої сторони президия одержа
ла від деяких більше уміркованих членів об- струкциї запоруку, що они згодять ся, щоби в слідуючий четвер відбуло ся крім ранїшного ще і вечірнє засїданє, на котрім би продовжала ся дискусия над провізориєю угодовою. На сих де
яких членів вплинули ліберали з палати панів, іменно Гр. Кінбурґ, Бер і Хлюмецкий. Ті три му
жі конферували з Русом, Менґером, Мавтнером, Людвіксдорфом і Бернрайтером вже в пятницю рано в апартаментах палати панів і зневолили їх до устуичивости.
Др. Кінбурґ, Бер і Хлюмецкий виступили тут в роли посередників з волі найвисших сфер і сказали обструкціоністам, що справа провізо
рні угодової яко справа державна мусить бути полагоджена перед скликанєм делєґаций. В на
слідок того більша посілість нїмецка як і Група Мавтнера не могли вже солїдаризувати ся впов
ий з обструкциєю Вольфа і єго товаришів.
Н о в и н к и .
— Здоровлє Ем. Кардинала поліпшило ся в послї- днім тижни дуже значно. Ем. Кардинал пишуть самі вже листи, а навіть беруть участь в кон- систорских засїданях, котрі відбувають ся в їх палаті. Всякі важнїйші справи архїдиецезальні полагоджують Еміненция вже самі.
Дасть Господь, що в короткім часі Емінен
ция прийдуть в повні до здоровля і сил і довго ще потрудять ся на славу і пожиток католицкої церкви і руского народа, о що сердечно разом з нами благає Господа не тілько руский нарід, але весь католицкий сьвіт.
При тій нагоді мусимо піднести одну вельми радісну подію. Товариство кат. сьвящеників не- устаючої адорацпї Найсьвят. Тайни Тіла і Крови Христа присьвятило минувший місяць молитвам за здорове Еміненцпї Кардинала. Сей поступок урадував не тілько Ем. Кардинала але кождого Русина, бо се сьвідчить, якою повагою і любов ню
