Ч. 2 2 4 . Львів, Пятниця дня 3 (15) жовтня 1897. Річник І.
1--- Передплата
п .РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
цїлии рік . . • 12 р. ав.
пів року . . . 6 р. ав.
чверть року . . 8 р. ав.
місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
иа цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пін року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня
крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенцпї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а і -Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 1Б кр. від стрічки.
. . ... , , ,
■*
*
Задачі обовязкових стоваришень заводових а свобідних стоваришень заробкових.
(Дальше).
Валютоні ріжницї можуть остати так, як они е; краї золота най остають при своїй золотій валюті, краї срібла при сріб
ній, біметалічні держави при біметалізмі.
Але поміж золотом а сріблом мусить бути межинародно уложена однака реляцня, що
би тим способом осягнути на тій основі однакове сьвітове мірило вартости, межи
народно установлені вартостні значки для сьвітової торговлї. Нині нема в сьвітовій торговли упорядкованої единицї рівного мі
рила вартости, лише формальна анархія в різнородних мірилах вартости поодиноких держав. Іїри такій анархії має праця лише страту, а грошева торговля лише зарібки без всякого труду. Грошева торговля має найбільший інтерес в удержаню непостій
ної вартості!. Навпаки має чесна праця і продуктивний заробок право домагатн ся, щоби були уложені межинародно однакові певні обставини вартостні, щоби анархія була усунена постійним мірилом вартости.
Що при теперішній анархії вартостних від
носин припадає в користь ажіотажи, гро
шевій торговли без всякого труду, при у- ладжених межинародно відносинах вартости дістане ся відтак працн, продуктивній ді
яльносте. Не розходить ся отже о альтер
нативу: золота валюта чи біметалізм, лише о сотворене межинародного мірила варто
сті! для сьвітового торгу. До того лише потрібно, щоби між сріблом а золотом бу
Н а ш а Р у с ь !
(Присьвячую «патріотам» по малих містах).
Наші Русини булиби ще Бог зна доки три
мали разом з Поляками та ходили до Казуи-а, коли-б не вибір нового видїлу, до котрого яко голова вже не війшов тим разом о. совітник Григорий. Він не міг погодити ся з тою гад
кою, що по довгих літах верховодженя мусів почетн? місце уступити другому, і то Полякови.
А мусите знати, що о. Григорий аж страх за
«гонорами!» Не так то він може, як єго жінка,
уиі£о «пані канонїкова» за «гонорами» та по
честями!
Для неї був се тяжкий удар, коли довідала ся, що єї чоловіка не вибрали «ргегезепі казупа», ба, навіть до видїлу не війшов! Се річ для неї непонятна, не до витолкованя!
Тої ночи вже і ока не прижмурила «пані канонїкова», тілько роздумувала над новим «го
нором» для свого чоловіка. Був вже совітником митрополитальної консисториї, иредеїдателем бурси, радним міста, видїловим «Шкільної По
мочи», катехитом ґімназияльним, чи як там
«пані канонїкова* хотіла: старшим професором, а до недавна був ще головою иольского «Казупа»
чижь не досить? Для него може було і занадто, але для пані все ще за мало. Тим більше тепер коли его скинули з «презесоства Касина», за
журилась «пані канонїкова» на добре.
Рано, коли чоловікови принесла каву до ліжка, розяснилось еї чоло — она видумала щось
нового.
— Знаєш що, Горку? Цілу ніч думала я
ли означені межинародно певні відносини вартости, щоби уможливити однакове міри
ло вартости. Валюти не можна самовільно установляти; она залежна є від економіч
ного розвитку народів, є виразом і добут
ком економічних і социяльних відносин держави. Де н. ир. економічний розвій на такім ступни, що плату виплачують мідяка
ми, там ніхто не буде думати про заведе
не золотої валюти.
Шравт (в розвідці' ІГеЬег Діє 2икипЛ (
ієйбеїбез 1892) промавляє за межинарод- ним укладом для видами сьвітових значків вартостних. Валютове питане є межинарод- ним иитанем банковим і кредитовим. Срібла належить ужити для скріиленя межинарод
ного фонду оборотового яко оборотового кредиту, котрий підносить ся і спадає в міру того, як конвенціональна і торгова вартість шляхотних металів зближає ся або віддаляє. Сей оборотовий кредит може бу
ти при періодичних ревізиях па кошт емі- туючих країв мало-помалу і після плину амортизований, в міру того, як би наслід
ком тривалої переміни відносин вартости обидвох шляхотних металів показала ся конечною лїквідацин через відписане вар
тости.
Закид, що при межинароднім укладі краї срібла залили-би держави з золотою валютою безвартним сріблом а зато стягну- ли-би до себе золото, можна-би після про
екту Шравта усунути.
Впрочім опирає ся сей закид на зо
всім хибнім розуміню обороту шляхотних металів. Тут не розходить ся о закупно і продаж золота і срібла від краю до краю, а лише товари вимінює ся, а тілько дефі
над тим, чиби ти не міг бути ще яким презе- сом, вели тебе вже не зробили Поляки. Впало мені на гадку, чи би не було добре зібрати на
ших Русинів та предложити їм основане руско- го «Касина». Оно було-б тим ліпше, що тобі те
пер не годить ся пхати між тих Поляків, котрі тебе з нредсїдательского фотелю висадили. До
бра гадка, неправдаж?
— А знаєш, що чудесна гадка! Перший раз, що мені так до вподоби. Тут доперва покаже
мо ми перші в місті наш патріотизм, та певно виберуть мене головою нової читальні!
— Не инакше! — тішилась «пані канонї
кова», ажь очи еї заіскрили ся. — Ти мусиш бути знова иредеїдателем!
«Пані канонїкова* була сегодня незвичайно весело уснособлена, та вже наперед тішилась тим, що єї чоловіка чекає новий «гонор» і що їй бу
дуть всі жінки такого щастя завидувати.
Незабаром заходом о. Григория, а ще біль
ше мабуть «пані канонїкової», завязав ся комі
тет в цїли основаня рускої читальні. На один з перших днів мая була спрощена вся місцева і доохрестна руска інтелїґенция. З ’їхались — та не всі — до гостинних кімнат о. Григория. По одушевляючій проповіді! голови комітету відчи
тано приготовлені статути та віддано поодино
кі точки під дискусию. Секретар комітету, мо
лодий суплєнт ґімназияллний, зачав.
— Назва: «Руска Бесіда».
Коли один із загорільших патріотів просив о голос, та заінтернелював президию, яка пра
вої! ись буде захована при видаваню статутів.
— Та я був би за найновійшою — говорив о. Григорій — за фонетикою, бо то єї тепер і
в школах і в урядах уживають, та до того для кождого приступна.
— А я гадав би тримати ся старої — ети- мольоґії. Ми старші тримаймось старших зви
чаїв — твердив місцевий декан.
— І я тоже такого «мнїнія!» — загомонів громовим голосом молодий адвокат.
— Алеж то неконсеквентно уживати таку правопись, яку всюди занехують. Якже можна держати ся тогорішної моди? — питав молодик з фантастично завязаним краватом та з Циґа- ром в зубах, мабуть академик.
— І я тої гадки! — сказав ляконїчно мі
сцевий лікар.
— Єсли так, мусимо голосувати! — заар- ґументував о. Григорий і зарядив голосованє.
Більша часть голосів упала на фонетику, отже в будучій канцелярії! читальні стала фонетика урядовою иравописию.
Суплєнт зачав знова читати статут.
— Назва: «Руска Бесіда!»
— Прошу о голос! — перебив декан.
— Прошу!
— Може би було ліпше: «Руская Бесіда».
— Але щож там, о одну букву Вам хо
дить, отче декане, така дрібниця, — говорив мо
лодий сотрудннк, котрий пізнав ся вже на
«русскости» старенького.
— Бо то так на польске виходить: «руска».
А «руская» то звучить більше твердо.
— Е, що о таке сварки зачинати. І Іех.
там буде русская, то річи не зміняє — закіїгі о. Григорий та піддав дальші параграфи стату’
під дискусию.
Вже смеркалось, як зібране приняло ста-
цит вирівнає ся шляхотним метальом. Як довго триває економічна перевага, не мо
же ніхто забрати золота державам з золо
тою валютою.
Золото і срібло мусять перестати бути предметами спекуляцийними. Ціль можна лише осяі’нути межинародним укладом і виданєм сьвітового значка оборотового вартости. Скоро мати мемо однакове мі
рило вартости з рівними всюди вартостнн- ми значками, буде усунена диференцияльна гра вартости, положить ся конець вигідно
му зарібкови через снекуляцию на ріжни- цю вартости після місця і часу, і піднесе ся участь продуцентів в доході з роботи.
Набуванє маєтку буде рівномірнїйше і спра- ведливійше. Серед нинїшних обставин анар
хії що до вартости нагромаджують щасливі грачі мілїони за мілїонами, а продуценти що раз більше убожіють.
Крайний вже час, щоби такому визи- скови положено конець. Головним еред- ством до того є межинародне управиль- ненє грошевих відносин заведенєм однако
вих знаків цартостних. Більша часть нра- вительств ще здержує ся від тої’о під на
пором межинародної грошевої сили; але нужда вимусить потрібні кроки, с к о р о п р о д у ц е н т и з р о з у м ію т ь с в о ї в л а сні к о р и с т н . Продуктивні маси
ЛЮДНОСТІ!мають право на охорону зі сторони вла
стей против надуживань зухвалої межина
родної плютокрациї.
Д а л і буде.
2
Д о п и с ь .
З Відня.
(?!) (З великої х м а р и м а ли й дощ або язикове вне
сене бар. Діпавлього. Щ о там недільний відпочи
нок? — н ай процвитав горальня або політика польского кола. Славяньскии християньско-народний Союз в р а д і державній причиною нервозности і безсонности „ Д й ла “. — Д ва славяньскі похорони
у Біднії).
Відоме вже нашим читателям язикове вне
сене Діпавлього було лише пригідним жиром для галасливих віденьских журналістів, що роз- щибали ся на всі боки і ломили собі голови над всякими можливими комбінациями: чи істнуе дальше правиця, чи виступив бар. Діпавлї з то
варишами з неї, чи зложить ся иньша більшість парляментарна без нїмецко-католицкої партиї, хто війде до сеї більшости, чи упаде міністер
ство ґр. Баденього і т. д. і т. д. N. Гг. Ргеззе і еї секунданти затирали собі злобно руки, роз
гарячені ческі журналісти підняли велику бучу, навіть п. Рутовский в 81ок-і Роїзкі-м дав по
клик до нового напряму політичного; але ледви проминуло кілька днів, а вже злобні надії з од
ного боку показали ся марними, з другого боку остигла досада і мало помалу починає ся все втихомирювати, правиця держить ся купи, як доси, кабінет ґр. Баденього не перевернув ся, а деякі політичні матадори, що задля »1екотапіі«
не можуть спати і не можуть діждати ся тої хвилі, колиб то їм бажало ся засісти на мінї- стерских фотелях, розчаровані і заведені в своїх обчисленях. Показало ся, як звичайно, що з ве
ликої хмари звичайно малий дощ.
В суботу відбуло ся засїданє польского ко
ла, на котрім вельми широку розведено розпра
ву про недільний відпочинок по горальнях. Ми собі дуже добре пригадуємо, як «Сгаз» і иньші польскі дневники ще дуже недавно жалували ся на правительственні орґани, що по містах вель
ми лагідно виконує ся постанови закона про недільний відпочинок. Великою провиною ува
жали сі дневники, коли правительственні орґани трохи скрізь пальці гляділи, як швець або кра
вець кінчив в неділю роботу, щоби взяти зараз заплати і принести для родини гроші на обід, або як крамар довше держав відкритим свій крам, щоби ще кілька крейцарів заробити. Але скоро справа йде о пропінацию, о горальнї, то всі консерватисти найчистшої крови станули як один муж і накинули ся на промислового ін
спектора мокрим рядном, що сьміє виконувати закон про недільний відпочинок так, як він на
писаний. Підняла ся велика буча, що виконува
ним сего закона, щоби робочі по горальнях се- тут, і о. Григорий вніс, щоби ще сегодня ви
брати виділ та щоби ему поручити сейчас за- няти ся приготованєм відповідної хати. Хотяй декотрим спішилось вже до дому, однак радо зістали, бо ось наступала приятна і многона- дїйна хвиля: вибір виділу, отже не один з »го
нором» від’їде! Головою вибрано о. Григория, бо і хтож, що має в ґімназиї діти, голосував би инакше. Правда, тілько молодий сотрудник го
лосував на свого декана, бо так випадало. Ви
брано видїлових, майже виключно місцевих, отже доохрестні члени сейчас роз’їхали ся, не заплативши і першої вкладки.
— Не було варта і фатиґи — говорили де
котрі, убираючись по кутиках.
— Та тілько, що побалакалисьмо трошечка
— говорив старенький сьвященик.
— Та більше нич — лебедів молодий па- рох. — От «шопка»! Мусїло ся зробити для о.
катехита, бо то протекция. Знаєте, тепер всю- да плечі!...
Оттаке говорили гості, що невдоволені за
бирались назад до своїх домових ватр.
У о. Григория зістали за те ще місцеві го
сті — панове виділові на тоненьку гербаточку, котру незабаром принесла урадувана «пані ка
нонїкова». Наступили ґратуляциї — хвиля, на котру «пані канонїкова» так довго вже чекала.
Надармо відхилювалась, відходила, та жадних желань не хотіла ніби принимати.
— Алеж то Ваша заслуга! То діло патріо
тичне! Ваш чоловік доохрестну Русь згрома
див! Будуть балі, вечерницї, гербатки, предста
влена, а то вже ваша заслуга!... — гомонїл©
безнастанно в гостиннім сальонї.
ляни що другу неділю могли мати відпочинок і мали нагоду піти до церкви, наносить ся мате- рияльну шкоду горільняному промислови—один бувший староста виразно заявив, що діставши розпорядок що до сего закона і не думав єго виконувати, а кс. Пастор, що один відважив ся нагадати про заповідь: памятай день сьвятий сьвятити! мусів притихнути з своїм домаганєм, а мінїстер для Галичини мусів для успокоєня роздратованих властителів горалень обіцяти під
пору з свого боку! Сі події' не потребують нія
ких коментарів, бо самі про себе говорять, яке у нас значінє мають закони і розпорядженя, хочби і найліпші!
Редактори «Діла» роздратовані нервово і не можуть спати задля істнованя «Славяньского християньско-народного Союза«, котрий 7 руских послів заснувало вкупі з Словенцями і Хорвата
ми. «Дкло» чіпає ся всяких можливих способів, щоби дискредитувати політику «Славяньского Союза» і належних до него руских послів, на
кручуючи розсіяні но часописях невірні і недо
кладні вісти про »постуляти» руских послів та висновуючи з сего всякі неприхильні замітки.
Не журіть ся тими «постулатами», бож ніхто не є так наївний, щоби перед противниками вило
жив свої карти; а впрочім всякі придбаня по
зитивні у вас не мають ніякої ваги анїзначіня;
ви жиєте з опозициї для опозициї і вдоволяйте ся своїми трема »независимими« послами і їх
«роботою». А коли політика руских послів з Слав.
Союза хибна, то скажіть, за ким они мають пі
ти, чи за Танячкевичом, чи за Окуневским, чи за Яросевочом, бо кождий з них іде иньшою дорогою! Зробіть перше лад між ними!
В неділю справляли Словінці і Серби у Відни два величні славяньскі похорони — пере
несене мощий славного словіньского фільольоґа Вартоломея К о п и т а р а ( | 1844 р.) і творця новочасного сербского письменьства Вука К а- р а д ж и ч а ( | 1864 р.), заходами Словеньскої Матиці в Люблянї і Сербскої Академії наук в Білоградї. Перед полуднем викопано мощі обох покійників, що доси спочивали на кладо- вищи 81. Магх і зложено в білі металеві домо
вини. 0 2. год. з полудня наспіло духовеньство католицке і православне і велике число почита- телїв обидвох учених, переважно славяньских народноетий, наукових інституций і властий та сербских, хорватских і словеньских товариств.
Між иньшими були сербский амбасадор М и- х а й л о в и ч, відпоручник міністерства гіросьвіти радник Р е з е к, радник двору Я ґ і ч яко відпо
ручник віденьскої академії наук, проф. І р е ч е к від університету віденьекото, Др. М а н т у а н ї від надворної бібліотеки, б. мінїстер-президент
Пізним доперва вечером розійшлись панове виділові домів, та заснули в приємних маревах о нових достоїньствах і титулах.
Ба! коби то на титулі конець, а тут ще і праця. О. голова мусять розглянутись за ком- натою, та ще і зі своєї кишені задаток дати, бо ще вкладок не подавали члени. Ходив о.
голова із своєю панею один день, другий, далі тиждень за відповідним помешканєм — нема!
Тут за мале, тут за високо, тут за огидно, тут господар не хоче на «Касино» винаняти. Біда!
А тут Поляки, що сидять в своїй хаті, тілько посьміхують ся з Русинів видїлових, що будуть мусїли на торговици ґазети читати та в карти грати.
Коли вже і «пані канонїкова< в страху, щоби читальня не розбила ся, та єї чоловік тяжко набутого достоїньства знова не стратив,
— не спить, не їсть, не говорить, а вічно су
мує, — надходить жид-фактор і мельдує, що має помешканє о двох кімнатах — «Геіп».
Утішились —• вступила надія. Пішли огля
дати — красні дві невеличкі комнати на пер
шім поверсі подобались. Взяв жид задаток та приобіцяв ще файно вималювати і вичистити.
На першого вересня назначено иосьвяченє і від
крите «Рускої Бесіди» — вечером представлене і забава з танцями.
От і несподіванка для молодих, гулящих!
А Полякам заздрість, що Русини обійшлись без них. Не сходять ся з братьми-Русинами, а тіль
ко нишком винюхують, що діє ся в рускім таборі.
Настав вересень. З ’їхалоеь множество до- охрестних членів з родинами, раді, що хоть
сербский Н о в а к о в и ч від сербскої академії наук,п. Б а р в ін ь с к и й і Др. К у л а ч к о в е к и й яко відпоручники Наук. Товариства ім. Шевчен
ка, і ин. Др. Л ю є ґ е р яко репрезентант міста, К р а м а р ж, віцепрезидент палати послів і бага
то послів-Славян. По відправі похоронного обря
ду інфулатом А й н ш п і л є р о м в сослуженю Др. К р е к а , Ж и т н ї к а і Ж іч к а р а , а відтак православного духовеньства, повитав зібраних радник двору Ш у к л є нїмецко-словіньско-серб- скою промовою, дякуючи між иньшими акаде
мії наук університетові! надворній бібліотеці, Наук, товариству ім. Шевченка, і ин. корпора- циям та раді міскій, що вислали своїх відпоруч- ників на се торжество, котре тим способом ста
ло не лише словіньско-хорватским, але веесла- вяньским. Відтак промовив вельми симпатични
ми словами Др. Люеґер, прощаючи тлінні останки тих мужів, що жили і працювали науково* у Відни, здобувши собі европейску славу, а тепер вертають до рідного краю. Бувший мінїстер- президент Стоян Н о в а к о в и ч говорив про лі
тературні заслуги Копитара і Караджича по сербски, а доцент Др. М у р к о по словеньски.
Поміж промовами словяньский хор під прово
дом Г у б а д а сьпівав пісні «Со сьвятими», «Отче наш», «Вічная память» і т. и. Відтак неренесено домовини украшені гарно величавими вінцями і вложено на два вози запряжені шестернею і по
хід рушив на полудневий дворець, з відки від
ставлено мощі Копитара до Люблячи, а Кара
джича до Білограду. Такої слави діждав ся Караджич, котрого письма анатемізовано, палено і нищено задля того, що він був творцем фо
нетичної правописи, творцем живої народної лі
тератури. Отак то правда всюди нівечить ся, а все колись визначить ся!»
Рада державна.
В дальшім ході засїданя з 12 с. м. ирома- вляв представитель правительства шеф секциї Рожа. Зміст єго бесіди був такий: Правитель- ство признає конечність реґуляциї рік і в тій справі поробить відповідні кроки. Правительство прийде з помочию кождому, без огляду до я- кого сторонництва він належить. Правительство подасть поміч населеню, але потреба щоби і сойми також співдїлали з правительством. Даль
ше признав бесідник, що в Галичині є дійсно більша нужда ніж правительство то увзглядни- ло, проте проектована підпомога оказує ся не- вистарчаючою.
П. Шікер зганив иредложене правитель- ственне, називаючи єго недостаточним.
раз забавлять ся, погуляють, побалакають, по- сьміють ся.
О. декан правили на інтенцию успішного розросту читальні Службу Божу, а о. Григорий післали до жида по ключі.
Не було жида, не було, аж десь за годину виринув та сказав:
— А ХУіеІеЬиу кзі^йг БоЬгоіІіез! Ау! А]! Лак т п іе рзікго, аіе ^а піе т о г е іусЬ іімоеЬ роко^ох?- йамгасг, Ьо то^е тіо й е согесгкі г тіойуш ш аі рггуіейге. Мпіе Ьагйго рзікго!
Зимний піт виступив на чоло голови чи
тальні. Тепер ні в кут ні в двері. Члени з’їхали ся, посьвяченє і відкрите має ось-ось відбути ся, а тут нема що посьвящувати та що відкри
вати.
— Чекай, жиде! Тебе тамті підкупили! — з бідою удалось о. Григорию вимовити. — До побаченя в суді!
І так ані посьвяченє, ані відкрите не від
було ся. Всі, недобрі на виділ нової читальні, роз’їхали ся домів та присягали собі в души більше на жадні збори не приїзджати. А то вже найбільше нарікали ті «тверді», що то оказуючи свою «русскість» писанєм кількох »с«, рівнають ся з зелїзом, а шукають жінок між Польками та бесідують в дома по польски.
А вже то нікому так не до смаку, як пани катехитовій. Щезла вся надія на новий «гонір», над котрим цілими ночами думала. Вже мабуть не дадуть ся другий раз «патріоти» пошити в дурні.
Е . Мандичевскин.
з
По промовах ще кількох послів, замкнено дискусию, а Генеральними бесідниками вибрано, Гофмана сопіга, а Евгения Абрагамовича рго.
П. Абрагамович звернув увагу, що вибір бесідників рго і сопіга непотрібний, позаяк всі годять ся з тим, щоби правительство поспіши
ло з помочию селянам навіщених нещастями елементарними, а ріжнять ся лише що до висо
кості! і способу тої помочи—перейшов відтак до обговорювана нужди і постулятів Галичини. Нуж
да в многих околицях Галичини е страшна і велика, поміч правительственна конечна, єсли не хоче ся віддати того населеня жертві голо
ду. Тим часом Галичина в правительственнім предложеню цілком не б увзглядненою, а та ча
стина, котра би евентуально могла припасти Га
личині з суми 225.000 зл., полишеної до розпо- рядимости правительству, є нічим. Сегорочні жнива в Галичині з причини дощів видали о 50%, а дене-куди і 75% меньше як иньшими лі
тами. В 36 округах є цілковитий неурожай, а затим в тих повітах і двір не може дати селя
нинові! жадного зарібку. Три мілїони людий стоїть перед відьмою голоду. Правительство то
го всього не хоче видїти, затим бесідник мусить домагати ся правдивої, відповідної відносинам правительственної помочи. Галичина не жадає безповоротної субвенциї, лиш домагає ся, щоби розпочати роботи публичні, будови доріг желі- зннх, реґуляциї рік, а на конець домагає ся без- процентових пожичок. Не задоволить ся дальше відписанєм якоїсь части з податку грунтового, лише жадає цілковитого вздержаня стяганя податків там, де стягане грозить руїною контри- буентови. Такі суть жаданя Галичини. (Оплески).
На тім скінчено дискусию і пристуилено до ви
бору комісиї буджетової, до котрої війшли по
сли: Пальфі, Волькенштайн, Е. Абрагамович, Чеч, Козловский, Левицкий, Мілевский, Пєнтак, Пі- нїньский, Рутовский, Барвіньский, Боршіц, 1 реґор- чіц, Крек, Кізеветтер, Мавтнер, Вимгелцель, Єрб, Ріґлєр, Форхер, Кайзер, Штайнвендер, Яке, Шлє- зінґер, Вайскірхнер, Фурнієр, Перґельт, Менґер, Русе, Брзорад, Форшт, Янда, Кайцль, Крамарж, Пацак, Странский, Зачек, Баумґартнер, Берн- райтер, Штірк, Ш веґель, Фукс, Ебенхог, Каль- тенбер, Цавнеґґер, Луиул, д’Анґелї і Мальфатті.
Під конець заеїданя поставили внесеня п.
Бойко в справі помочи в нужді округа бжеско- го о. Пастор в справі висілого винагороджена за війскові кватерунки, п. Окуневский о вздер- жанє усіх доходжень карних з причини виборів, п. Дяшиньткий в справі зянвхяня науки язика польского в Вижници і п. В. Ґнєвош в справі частих зелїзничих випадків.
Н о в и н к и .
— Справа ВДІВ і сиріт сьвященичих. З Відня пишуть нам: Мінїстер фінансів, др. Білиньский, подавши палаті посольскіи своя ехрозе до пре- лїмгняру буджетового на 1898 р., звернув ся сам д о гіос. Вахнянина і оправдував ся, длячого в буджет на слідуючий рік не вложив субвенциї для фондів вдовичо-сирітских по руских сьвя
щениках. Причина невставленя квоти заиомо- гової до буджету лежить в тім, що доси ще не наспіло до рук єго предложеня міністра про- сьвіти в тій справі. Ми не мали ще нагоди роз
відатись, длячого ся пекуча справа залягав в міністерстві просьвіти і віроісновідань. ТКалу- вали би ми лише, як би показалось, що не всі Ординарияти в тій справі вислали свої предста- вленя до міністерства просьвіти. Що таке пред
ставлене вплинуло вже перед фериями до міні
стерства просьвіти від Ординарияту єпархії львів- скої се знаємо докладно з переписок, які вели ся в тім ділі межи рускими послами а о. ми- тратом Білецким. О других Ординариятах не можемо сказати нічого позитивного. Наколи же представленя такі не вплинули, то порадно би було, щоби сей недостаток доповнено як най- скорше з уваги на долю наших вдів і сиріт по сьвящениках. Вскорі розвідаємось про сю спра
ву докладнїйше.
— Будова рускої семинариї духовної в Стани- славові зачне ся з весною слідуючого року. Як відомо, правительство вставило вже в буджет на 1898 рік суми на будову семинариї в Станисла- вові і в Перемишли.
— Краєва рада шкільна розіслала до всіх о- кружних рад квестіонар дотично всіх учителів і учительок, зістаючих в чинній службі, а то в цїли зібрана материялу до внесень в справі змен
шена літ служби з 40 на 35.
— Скрадено касу громадску в місточку Ду- бецку. Незвісний злодій дістав ся до громадско- го уряду і забрав з каси 500 зр. готівкою. Кра
діж наступила саме перед заповідженою повіто
вим виділом люстрациєю каси.
— Зелїзниця зі Львова до Самбора. В цїли ви
конана проекту на будову сеї нової лінії зелїзно- дорожної утворило міністерство державних зе- лїзниць бюро трасове з місцем перебуваня у Львові. Проектована зелїзнича лінія буде довга на 70 км.
— Небувалий поєдинок. З Будапешту доно
сять телеграми до віденьских часописий: В Лю- ґош на Угорщині лучила ся небувала пригода Судия Ерінай в наслідок клевети зі сторони міс
цевої інтелїґенциї був примушений визвати всіх обиджаючих єго, загалом 40 осіб, на поєдинок.
В неділю відбули ся два поєдинки: перший з вла
стителем більшої посїлости Хрістоманосом на пістолети, в котрім ніхто не одержав рани і дру
гий на шаблі з судиєю Талайді. В другім поє
динку одержав Ерінай тяж ку рану в праву руку, в наслідок чого дальші поєдинки мусять бути тепер здержані.
— Наука не йде в ліс. І Русин може де чого научити ся. Скілько то у нас криків було на тероризоване, на противозаконне поступованє супротив Русинів. І хто би міг був надїяти ся, щоби ті Русини — на що самі так нарікають і против чого ніби то борять ся — робили такі самі противзаконности і допускали ся тероризму.
А на кім ? На своїм власнім організмі, на своїх товариствах. Товариство »Сокіл* устами своїх відпоручників запротестувало против спільного сьвяткованя з московскими паломниками 50-лїт- ного ювілею знесеня панщини і народного від
родженні!) Се не подобало ся голові «Сокола*
п. Нагірному, тож пробував на двох заеїданях старшини »Сокола* перетягнути «Соколів* на вспільну акцию з кацапами, але на дармо. В ви
ду сего зрезиґнував н. Нагірний з достоїньства голови а за ним зрезиґнували ще єго заступники п.п. Врецьона і Кочоровский. Щ ож діє ся. Про- тивзаконність! П. Нагірний раз зрезиґнувавши скликує 1. липня заеїданє старшини. На сі збо
ри зрезиґнувавший голова покликує і других, що зрезиГнували — приміром п. Ґізовского, котрий також виступив був із старшини. Тогоскликаня зборів не підписав ані не оповістив справник, що є нротивзаконностиєю (§ ЗО. ст. б.)
Друга противзаконність. Дня 23. вересня скликує зрезиґнувавший голова друге заеїданє і то не до хати «Сокола*, але до «Зорі*. Суспендує на тім заеїданю пп. Лаврівского і Мороза з їх урядів. З а щ о? З а те що не хотять йти в най
ми до кацапів.
Трета противзаконність: З а суспензиєю го- госують члени, котрі самі засуспендували себе через резиГнацию.
Четверта противзаконність: На заеїданю не було всіх членів старшини а за суспензиєю не голосувало 12 членів, як сего вимагає § 22. уст.
Намагачі п. Нагірного, що їм так дуже йде о руску консолїдацию, о народне відроджене:
Яків Рудницкий, секретар польского товариства мулярів; Хойнацкий, видїловий польского това
риства приватних офіциялїстів, коренний «рус- скій* Ґізовский. Чому удає ся тероризм п. На
гірному? Тому, що загрозив противникам своєї волі викинути їх з поеїданя хати, тому, що п.
Нагірний яко голова «Зорі* використовує своє становище і впливає через «Зорю* на тих членів «Сокола*, що є заразом і членами
«Зорі»; тому, що яко предеїдателеви надзираючої ради «Дністра* ніякий урядник з «Дністра* не противить ся. Коисолїдация для п. Нагірного є добра. Сконсолідувати директорства «Народної Торговлї* і «Дністра*, то чейже не зле для п.
Нагірного. То практичнїйше як
«сім
пенсий*, бо й люди не кричать і можна бути опозицийником навіть супроти своїх. Можна їх з’їсти, то таки ще буде слава. Не зашкодило би ще п. Нагірному сконсолідувати предсїдательство «Народного Дому*. Єй Богу заслужилисьте!
Так, так! Се робота опозицій: Роздирати свій організм. Нищити найлучші сили, доптати найкрасші ідеї. Кричати, добре бути плаченим і славленим, нічого не робити, других людий роботу маловажити і висьмівати, а головно ро
боті перешкаджати!
— Львівске пиво подорожіло. Властителі львів- ских броварів полупились в т. зв. обруч (рінґ) і піднесли ціну львівского пива о 2 кр. на літрі.
Для біднїйших і середних верств льівского на
селеня, у котрих пите пива є дуже розширене,
буде се новим перетяженем і певно многі з а- маторів пива перепросять ся з дешевшим на- питком — з горівкою.
ВІСТИ ЕКОНОМІЧНІ і СТАТИСТИЧНІ
Рахунок Товариства взаїмного кредиту «Дні
стер* уЛьвові, етоваришеня зареєстрованого з об
меженою порукою за місяць вересень 1897.
І. С т а н д о в ж н и й .
1. Уділ членів. 32.600 кор. 41 сот.
2. Фонд резервовий . 1,760 „ 94 „ 3. Вкладки:
а) стан на початку
вересня . 239.821 к. 48 с.
б) вложено в
вересни . 13.230 „ 10 „ в) винято . 12.082 „ 46 „
позістає з кінцем серпня 240.969 „ 12 „ 4. Сальдо процентів (побраних) 9.684 „ 20 „ 5. Специяльна резерва зисків
страт ... 229 „ 59 „ Сума . 285.244кор. 26сот.
II. С т а н ч и н н и й . 1. Позички уділені:
а) стан на початку м і
сяця . . 248.198 к. 94 с.
б) уділено в
вересни . 9.340 „ — „ в) сплачено в
вересни . 12.391 „ 18 „
стан з кінцем вересня . 245.147 кор. 76 сот.
2. Готівка з днем 31/9 в касі 2.901 „ 77 „ 3. Льокациї: а) в іцадници иоч-
товій (обороті чековім) . 7.115 „ 18 „ б) в иньших інституциях
к р е д и т о в и х ... 28.502 „ 34 „ в) цінні папери . . 1.200 „ — „ 4. Сальдо коштів адмінїстрациї 377 „ 21 „ Сума . 285.244 кор. 26 сот.
Членів прибуло 20, убуло 0, отже разом з кінцем вересня число членів 830 з деклярованими уділами 871, в сумі 43.550 кор.
З припавших до заплати рат позичкових залягало зкінцем вересня 124 рат в сумі 6982 кор.
17 сот., з котрих 24 рат в сумі 1315 кор. 24 сот. продовжено за згодою дирекциї.
Стопа процентова від вкладок 5% ; процент від позичок удїлюваних 7%.
У Львові дня 7. вересня 1897.
Товариство взаїмного кредиту «Дністер*.
Т е л є ґ р а м и .
Відень 14. жовтня. Опозиция хоче справу обжалованя міністрів розволїчи на як найдов
ший час. В тій цїли постирано ся о цілий ряд поіменних голосовань, що опізнило вчерашне заеїданє о кілька годин. Провідники партій по
ступової і людової зійшли ся онодї на нараду, щоби порозуміти ся що до загальної методи веденя обструкциї, виміреної головно против угодової провізорні. Правиця ограничила ся, в цїли скорочена розправ, лиш до кількох бе
сідників і буде старати ся, як лише зайде по
треба, щоби дебати над поодинокими наглячими внесенями була замкнена.
Відень 14. жовтня. Уаіегіапсі доносить, що католицка партия людова постановила голосува
ти против поставленя міністрів в стан обжало
ваня, позаяк не може найти відповідних до се
го причин.
Ланцут 14. жовтня. Прибула тут архикн.
Стефанїя, повитана ґр. Романом Потоцким і єго жінкою, до котрих прибула у відвідини. Архи- княжна з гори випросила собі, щоби не устрою- вати для неї офіцияльного нринятя.
Берлин 14. жовтня. Після Беті. ТадЬІаНи мають вести ся переговори з Туреччиною вспра- ві кретеньскій. Туреччина хотіла би вицофати ся із даного приреченя що до наданя Кретї ав
тономії.
випробоване средство на катар. Дї- Головний склад в аптицї
■■■ лаючи знаменито десінфекцийно і ___ ібі тз—?
ТябЯКЗ М6НТ0Л6ВЙ, Жигм. Рукера
Цїна коробки 2 5 кр. під „Срібним орлом 4 у Львові.
15
