М. 233 Львів, Второк дня 14 (26) жовтня 1897. Річник І
Передплата
иж »РУЕЛАНА« виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . 8 р. ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
в* ціляй рік . . 20 рублів або 40 франків на вів року . . 10 рублів
або 20 франків Цеодияоке число по 8 кр. ав.
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевпча.
Виходить у Львові щ о д н я
к р ім неділь 1 руских сьвят
о год. 6-ій пополудня.
Реданция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошенн зви- чайні приймають ся по ц іт 10 кр. від стрічки, а у -Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня но 16 кр. від стрічки.
- - - - - -ті-
4
Хто^гаає; право полагодити язикову рівно
правність?
Язикова квестия се оклик дня в Ав
стрії!': она не сходить з денного порядку парламенту. Язикова квестия стала ся днесь осию, коло котрої обертає ся ціла теперіш- на політика внутрішня в Долитавщинї. Най би не було днесь язикової квестиї, а певно инакіне уложили би ся відносини так в пар
ламенті як і в поодиноких краях коронних в цілій Австро-угорскін монархії. Язикова квестия спиняє всяку роботу в парламенті, настроює ворожо одну народність супроти другої; но всїм-усюдам лунає днесь оклик серед кождої національності! в Австриї, взиваючий до ностояня за права язика сво
го народу. І слушно, бо язик якогось на
роду, — се єго душа. Взяти язик народови, значить: душу єго взяти — убити єго раз на все.
Австрия се збір найріжнїйшнх націо
нальностей. В однім і тім самім краю ко
роннім живе не одна національність а в до
датку не всюда потворили ся чисто націо
нальні териториї. На одній і тій самій територій', ба навіть в одній селитьбі живе не одна нация народу, а більше їх. В виду такого стану порішене язикових квестпй в Австриї стало ся доконечною потребою.
Відкладати тої квестиї з дня на день вже не вільно. Днесь культурно і політично найслабше розвинені народи в Австриї прий
шли до свого самопізнаня національного і не дадуть безкарно нікому вкорочувати своїх язикових прав, — позбавляти себе своєї душі.
В обороні язикових прав станули днесь в Австриї не тілько Німці і Чехи, але так само Хорвати, Словінці, Італїянцї і Поляки.
А Русини? Русини, сеж той найнещаслив- шпії нарід під зглядом язиковим від давен- давна. Всім народам прийшло би лекше почекати з управильненєм язиковим, але Русини не можуть.
Тяжка судьба дістала ся рускому на
родови в уділі, та мимо всяких злиднів він не пропав, але з кождим днем росте- взмагає ся. А хоть днесь той нарід полі
тично і економічно слабший від ирочнх австрпйских народів, то однак під зглядом п о ч у т я н а ц іо н а л ь н о г о в ін н ія к о м у а в с т р и й с к о м у н а р о д о в и д н е с ь в ж е не у с т у п а є . Почуте національне обняло вже днесь всі верстви руского народу.
Руский нарід хоть економічно найбіднїй- ший, а має свої власні національні інсти
туцій', на котрі не зложили ся богаті жертви кількох меценатів, бо у нас їх нема, але здвигли їх дрібні лепти цілого руского на
роду. А се може наглядно сьвідчити о єго загально розбудженім почутю національнім.
Руский нарід, се молода, ні культурно ні політично не пережита нация, проте пе
ред ним мусить стояти будучність. Хто хотів би днесь перейти до порядку диевного над тим народом, або може бажав єго ви- наро довити, сей приніс би в першій лінії самому собі найбільшу шкоду.
На теперішнім своїм хоть як незавид
нім становищи руский нарід вже не дасть себе нехтувати, а тим більше винародови- ти; він підніс свій голос устами своїх по
ніякої законної постанови до свого пере
ведена, а тим більше не може сего зро
бити сойм.
Сли-би того було потрібно, то законо
давець, був би зробив се застережене, як се стало ся при артикулах 8, 9, 12 і пнь- шпх §§. основних законів. Приписи для нереведеня §. 19 є основно пояснені. За
кон сей. сказано виразно. обовязує від дня оголошена а переведене єго поручене міністерству. Позаяк речинець оголошена припав 22-го грудня 1867, то від того дня став він правосильним і повинен був яко о с н о в н и й з а к о н д е р ж а в н и й володіти в цілім державнім житю, так добре в з а к о н о д а в с т в і, як і в а дм і н ї с т р а ц п ї д е р ж а в н ій і а в т о н о м іч н ій . Бо-ж таке є ионятє основних законів державних. Сли так переведено пньші §§. основних законів як пр. §. 2, 3, і т. д., сли они мали по- висшиіі обсяг, то обовязком і правом було міністерства, котре присягає на основні закони, — перевести в жите §. 19 і вида
ти відповідні заряджена. Міністерство вин
но було ностаратн ся о відповідні духовії
§. 19 осн. зак. розпорядженя і інструкцій для иідчинених орґанів, о потрібну квалї- фікацию урядників, о доконечні в поодино
ких случаях правій постанови або о зміни через законодатні тіла, як не меньше о совістне виконане тих постанов через уряд
ників, до чого також обовязує міністрів їх присяга.
Таке саме право і обовязок мають і законодатні тіла як парламент так і сойм, бож і они складають приречене, що совіст- но будуть зважати на основні закони дер
жавні.
Якже-ж могуть сойми брати ся за по
лагоджене національної рівноправності!, сли то нротивнть ся духовії основних законів.
Сойм се законодатне тіло, то правда, але єго обсяг законодатности є огранпченшї.
Сойми прецінь не мають ніякого правного впливу на міністрів; міністри перед сейма
ми не відповідають. Так само не могуть сойми входити в компетентно парламенту.
А прецінь рівноправність національна нале
жить після основних законів до парламен
ту і до міністерства, тож віддати днесь ту справу соймам значить, дати їм право змі
ни основних законів державних.
§. 19 основних має таке саме знач і не, як і прочі параграфи. Кому прийде до го
лови пр. §. 2. — де мовить ся, що кождіпї горожанин має рівні права — гюручати єго соймам до виконанії. Чомуж не пньші §§.
основних законів тілько §. 19 має віддати ся сеймам до полагоди. Відданем §. 19 ос.
зак. 9. соймам. відобрало би ся сему зако
нові! характер загальносте і по просту зро
било би ся єго ілюзоричним і не можли
вими до нереведеня, що рішучо противить ся понятю закона державного.
З днем відданії рівноправносте націо
нальної соймам. держава стає обезенлена і обезоружена. Яка сила, яка спроможність лишає ся тоді в руках держави, щоби она в разі нездорових відносин по соймах мо
гла своїм народам дати рівноправність на
ціональну. Сеж право, то найбільша сила, котра може прикувати поодинокі народи до держави.
Як бачимо, то через соймн полагода слів руского клюбу перед иравительством
іі парламентарною більшостию і разом з ! прочими народами домагає ся і для себе;
законного управильненя язикового. І на і тій точці не буде у нас ніяких партий. Від і найвисшої духовної і сьвітскої нашої інте-І лїґенциї, від порогів ремісничих І ВІД сель-і скнх стріх з долів і гір лунає днесь одіпг загальний оклик Русинів: І ми н ар о д !!
Нам н а л е ж а т ь ся т а к о ж я з и к о в і п р а в а ! А таке жадане ставить весь загал руского народу в імя добра австринскої держави, в імя справедливості!, в імя на
ціональної згоди.
Сли днесь Німці і Чехи, ті два най- сильнїйші і під зглядом язиковим найща- сливше випосажені народи, заговорили про свої язикові права, сли для них потрібно було язикових розпоряджень, сли вони в додатку не вдоволяють ся ніякими розпо- рядженями, але бажають дорогою законо- датною управильненя своїх язикових прав, то щож донерва мають в тім зглядї ска
зати національні меньшости, упосліджені в правах свого язика, а нредовсїм руский нарід.
В справі иорішеня язикової квестиї стоїть днесь проект бар. Діпавлього, ко
трий докладає всіх сил, щоби перевести єго ухвалу в парламенті. Та на ^каль, се має бути лише рамковий закон, а властиво упорядковане язикових прав було би віддане соймам поодиноких країв.
Народам, що мають після нинїшної ординациї виборчої більшість в соймах, та
кий проект може подоба™ ся. Вони єго з чистим спокоєм можуть приняти. Не по
трібно її говорити, іцо тоді стало би ся з меньшоетями національними, так дійсни
ми як і штучними, наслідком теперішної ординациї виборчої.
Порішене квестиї язикової повинно мати на цїли добро монархії і заведен є спокою межи поодинокими народами дер
жави. Наколи би однак та квестия прий
шла перед соймн, то не можна анї на хвилю сумнїватн ся, що така робота не відповіла би згаданій цїли, а противно лиш погіршила би відносини, бож безперечно слабші нациї були би раз на завеїгди по
збавлені справедливого иорішеня язикової квестиї.
З того самого згляду не можна ніяк згодити ся на ніякий рамковий закон язи
ковий, а вже ніяк не випадає віддавати язикової квестиї соймам, виходячи головно з правного становища. Вправдї сильнїйші:
народи стирають ся удовіднити, що язико
ва квестия належить до соймів. Особливо в польскій прасї писано о тім широко.
Придивім же ся тій справі з правного становища. Претенсиї всіх австрпйских на
родів зглядом язикового рівноуправненя основують ся на §. 19. основних законів з 21. грудня 1867. року. Законом сим признає ся рішучо рівне язикове право кождому народови, та мимо трицятьлітного і істнованя того права не є оно виконане в найбільшій части. Найдивачнійше однак, що мимо 30-лїтного істнованя такого пра
ва, днесь перечать ся, хто має перевести той закон: сойм чи парламент.
Богом і правдою сказати належить,
що §. 19. законів основних не потребує
2
опозіїциї нарікають, що Австрия є полїцийною державою, але рівночасно хвалять ся, що они ту державу сотворили (веселість), бели мати і отець не мають кривого носа, то і дитина не і має кривого носа (велика веселість; з лівиці відзивають ся оклики: Він то мусить зн ати !):
бели держава є полїцийною, то сторонництво, котре ніби то єї утворило, має також характер І полїцийний. Чехи готові завеїгди віддати нри- належну честь нїмецкій культурі, бо инакше не хотіли би з ними входити навіть в звязь, коли противно Німці в Чехах, де лише можуть, обя- вляють свою погорду для ческого язика. Так приміром пос. Ґлєкнер, одержавши онодї із сво
го округа ческу гіетицию, відослав єї назад, не отворивши навіть коперти, з допискою: »не прий
має ся!< Так далеко доходить ненависть і по
горда для ческого язика на лівій стороні тої палати. В подіях в місті Пільзнї виступало про
тив Чехів війско а іменно нїмецкі драґонп і нїмецкі жандарми, а мимо то Німців окружає пра- вительство більшою иротекцнєю ніж Чехів. Чи є хотьби один Чех міністром? (Голоси з лівиці:
незадовго буде!) Кількож міністрів належить до І нїмецкої народності!? В першім ряді годить ся
| згадати міністра Ґляйспаха, доброго Німця. (Смі-
! хі! і запереченя з лівиці). На се кличе бесідник:
| Пане товаришу Геґер, ґр. Ґляйспах положив, більші заслуги для Німців, ніж Ви. (Голоси:
А розпоряджеия язикові?) С т р а н ь с к и й : Язи
кові розпорядженя не справляють вам прецінь болю! Ви собі кричите лише так від неохочу...
(Веселість на правици). Міністри Ґанч, Ґлянц, Ледебур, Вельзерсгаймб є всі добрими Німцями (запереченя з лівиці). Чиж треба конче на шиї або на рамени носити знамя ІІІененера, аби бути добрим Німцем? (Незвичайна веселість).
Таж се крайна нісенітниця твердити, щоби так могутніш і культурний народ як Німці міг упа
сти по причині язикових розпоряджень. Таж прецінь божевільність такої арґументациі ясна як на долони. Пос. Т і р к : Ідіть собі, добродію, на біржу з своїми жартами. Пос. С т р а н ь с к и й : Пане товаришу Тірк, плелисьте нам тут І вчера байку о зелїзнім вовку, а ми слухали єї терпеливо. Пос. Т ір к : Але то були справи ио- , важні! Пос. С т р а н ь с к и й : Як би ті самі язи
кові розпоряджеия вийшли від близького вам правительства, то би ви були для них певно ласкавшими. Недостача доброї волі є причиною вашої нервовости, тим більше, що піддалисьте ся під команду такого Шенерера. Пос. Л є м іш : Ш енерер най зачекає, закпм підемо єго слїда- і
ми. Пос. Е з е л є : Деж той пан комеднянт? Пос.!
С т р а н ь с к и й : І праса ваша гне ся під вла-і стию Шенерера. (Голоси на лавах нїмецких на-]
родовцїв: Не маємо ніякої ираси!) Давнішнє!
робило ся Нїмцеви слабо, як почув імя Шене- ] рера або Тірка, а нині віденьскі дневники фор
мально їх обожають. Очивидно діє ся се не добровільно. Бо коли ліберальний дневникар мусить хвалити Ш енерера або Тірка, виглядає то так само, як би хтось хотів присилувати ра- біна проликнути свинину. (Незвичайна веселість).
До сеї стенени зросла обава перед Ш енерериян- цями! Чехи, коли но время оно робили обструк- цию, та не обидили ані разу президента Хлю- мецкого ані вашого міністра ГІлєнера, а тим меньше не виправляли таких скандальних сцен, бели нас приневолюєте до поіменних голосовань навіть 15 разів денно, то враз з сею купілю ви
ллєте власну дитину — констнтуцню. Всяка держава, яка-б небудь она була, мусить імити ся в таких случаях надзвичайних средств.
Відтак забрав голос пос. Ф у н к е і промовляв за обжалованєм ґр. Баденього нудно і без вражіня, прибравши притім театральну поставу. По промові против обжалованя міністрів молодочеха Ш в а р - ц а замкнено дискусию о годині нів до 8. вече- ром і слідуюче заеїданє назначено на вторник.
ВІСТИ політичні.
Компроміс в ііарляментї, заключеяий з лі
вицею розширено також па заеїданє ві вторник.
До тепер не пояснено, хто єго заключне. Після поголоски мав єго заключити Катраіш з послом Ґросом без порозуміня з правицею. Для того правиця була невдоволена з Катрайна. Після другої версиї мали се зробити предеїдателї клю- бів правиці з провідниками з лівиці. Є ще і тре- котра вказує на Діпавлього, котрий т-.л'
язикової рівноправности — сеї народної душі — противорічить осповним законам і понятю держави.
Кому проте лежить на серцн дійсне полагоджене язикової квестиї, ненаруши- мість основних законів державних і сполу
чене з ним добро австриіїскої монархії, сей повинен старати ся полагодити язикову квестию як найскорше і як найсправедли- вііїїие в правнім до того законодатнім тїлї, се е : в п а р л я м е н т ї.
Тож не рамок, але дійсного закона язикового домагають ся народи від покли
каного до того тіла законодатного. В про
тивнім разі, сли мимо обовязуючого від ЗО літ §. 19. ос. зак. держ., веде ся борба о язикові права, то від проголошена рамкового закона та борба а з нею несу- покій і невдоволенє лиш побільшать ся.
А того чейже не бажає держава.
Рада державна.
Засїдапє палати послів з дня 22. жовтня, посьвячене другій з ряду розправі над обжало- ванєм міністрів, відбуло ся зовсім спокійно.
ІГос. Ш і к е р мотивує своє внесене о по
ставлене Бадейного в стан обжалованя по при
чині подій в Хебі нарушенем права із сторони правительства. Бесідник нагадує події, котрі по-І перелили народне віче в Хебі. На підставі роз-1 мови з радником намістництва, Ш тадлєром, мо- І же бесідник ствердити, що основою рознорядже-
ия були нисіпі виливи. Ческо-нїмецке населене непризвичаєне до такого иоступованя, котре мо
же .деинде є в звичаю (притакуваня на л ів іт и ,!
оклики: в Галичині!). Розпорядженє те було після думки бесідника наумисним наруїпенєм права,!
котре так радо буває уживане з мінїстерияльної лави проти нїмецкого народу в Чехах, щоби пе
ремочи єго насильством і зломати єго відпор- ність. Бесідник старає ся доказати, що нарушенн права допустив ся президент міністрів і описує негодованє, яке викликала поява чужої полїциї в Хебі.
Забирає голос ґр. Б а д е н і. Говорить спо
кійно і серед найбільшої тииптни в палаті. Мі- нїстер старає ся відперти внмірене против себе внесене представленєм справи на підставі уря
дових актів. Відчитавши відтак акта, що відно
сили ся до звісних подій в Хебі, заявив бесідник, що власті! при забороні народного віча в Хебі держали ся строго істнуючих законних приписів і що мусїли виступити з відповідним натиском против явного нехтованя їх розпоряджень. Вла
сті! в подібних случаях мусять поступати строго на правній підставі і то так, щоби нубличні ін
тереси при тім не потерпіли. Бесідник є сьвідо- мий прав, котрі ему прислугують на підставі законів, тому не переступить ніколи тих закон
них границь, але й буде держати ся кріпко того, що уважає своїм обовязком (оплески на правици, запереченя і неспокій на лївйци).
Пос. Ґ л є к н е р : В виду того будемо мусї
ли хиба носити при собі револьвери! Пос. ГІе- с л є р : Отже будемо мусїли зброїти ся дальше!
ІІрез. К а т р а н и взиває обох послів до порядку.
П р о т и в внесеня о обжалованє міністрів записали ся до голосу посли Страньский, Шварц, Горжіца і Бернрайтер, з а внесенєм 45 послів із оиозицийних сторонництв. Пос. С т р а н ь с к и й , забравши голос, доказує, що причини, для котрих ставлено внесеня о обжалованє міністрів, є по
літичного а не юридичного характеру. Внесене пос. Шікера операє ся не так на правді як рад
ше на поглядах и. п. Шенерера, Іра і иньших товаришів сего сторонпицтва, котре намагає ся поводити цілим рухом нїмецким. Сам бесідник не симпатизує з поступованєм властий в тій справі. У ряд повинен був дати дозвіл на віче і позволити ріжним бесідникам виговорити ся.
П. Л е м іш : А потім міг замкнути. — П.
С т р а н ь с к и й висказує погляд, що нїмецкі лі
берали, стративши вже давно популярність, те
пер неначе замовили собі заборону віча, щоби мати опісля нагоду зложити торжественну при
сягу на подвірю хебекого ратуша і в той спо
сіб хотіли себе увіковічнити. (Серед великої ве- селости в палаті показує бесідник їлюстрацию, що представляє сцену з хебекого віча). От яка була присяга в Хебі! Пос. Л е м і ш : Длячогож ви
того не зробили? Пос. С т р о н ь с к и й : Німці з та верзия,
заключив договор в тій цілії, щоби зараз по обжалованю міністрів поставити на порядок дневний єго язикове розпорядженє. »Веиі. Уоікз- Ь1аМ« догадує ся з того, що в скорі прийде до цілковитої солідарності! всіх нїмецких сто
ронництв, що наступить поділ палати на нїмецкі і славяньскі сторонництва і упадок ґр. Баденього.
Комітет предеїдателїв правиці відбув в ия- тннцю заеїданє в присутності! ґр. Баденього, котрий мав дати приречене, що виконає бажа
на поодиноких клюбів правиці. Обговорювано ироґраму парламентарної роботи і згоджено ся, щоби угодова нровізория прийшла на порядок дневний в перших днях падолиста. Правиця має надію, що полагодить провізорию в трех тиж
нях. Делєґацнї зібрали би ся доперва з кінцем падолиста.
Клюб нїмецко-католицкий ухвалив на по- слїднім своїм засіданні полишити свободу голо- сованя своїм членам при обжалованю міністрів наслідком чого бр. Діпавлї вимазав своє мя з листи бесідників і має тепер голосувати проти внесень.
Угорский президент міністрів б. Бапфі о- сьвідчив, що в справах спільних держави по
треба конче вснівдїланя обох парламентів і що угода в дусі закона з 1857 м о ж е п р и й т и д о п о л а г о д и т і л ь к о м е ж и о б о м а п а р л я - м е н т а м и . То виключає можливість ужиткова
на з иньших средств. Б. Банфі уважає себе за неуправненого до критикована §. 14. австрійскої конституцнї, але як би не уложили ся ві
дносини і на які перешкоди не натрафило би конституцийне житє в Австриї, угорске прави- тельство виключає можливість приміненя §.
і 4. до вснільних справ обох половин держанії.
Нїмецкий цісар іменував Більова, дотепері- шного посла при Квіриналї, міністром стану і справ заграничних.
»81ап<1агІ< доносить сензациіїну вість, іцо Туреччина зброїть ся. Б нослїдних днях Туреч
чина змобілїзувала 15 баталїонів в Анатолії, спровадила реднфів під Царгород, кромі сего змобілїзувала 40 нових баталїонів і переводить дуже точну ревізию воєнних припасів і нагро
маджує їх тілько, щоби вистали на нів року.
Ціль тої мобілїзациї є тайною, що непокоїть д н -
пльомацию.
Ф р а н ц у с к и й и а р л я м е н т зій ш о вся те
пер на свою иослїдну сесию, бо в маю скінчить каденцию. На першім засіданні уложено иро
ґраму парламентарної праці.
При нагоді, що се послїдна сесия парла
менту і що на весну будуть нові вибори, підно
сять монархісти голову. В и г л я д а є т а к , мов би вони на правду надїяли ся, що нові вибори при
несуть відбудоване монархії. Всі монархічні дне
вники виступили в день отвореня сесиї з напа
дами на реиублику, взиваючи своїх прихильни
ків до борби проти неї і заповідаючи близький єї копець. 8о1еі1 складає на реиублику вину з а
упадок француского промислу і докоряє єї мар- нотравством. Баиіоіз висказує переконане, що нові вибори приладять дорогу до приверненя ко- ролївского престола. В подібнім дусі висказують ся і иньші дневники монархічні.
»РезІет Поу<і< обговорюючи ухваленє уго- дової провізорні в угорскім соймі звертає ся до австрійскої палати з пересторогою, щоби не на
ражувала на захитане найжнзненїйших інтере
сів монархії і щоби передовсім не переносила борби на ті области, котрі повинні бути охоро
нені від національних борб.
З Петербурга і Льондину йде вість, що держави стоять в к р е т е н ь с к і й с п р а в і па своїм давнїйшім становищи. Крета має дістати повну автономію; ґубернатора має ся заіменува- ти такого, щоби не був турецким підданим; має ся утворити мілїцию з місцевого населеня так грецкого як і магомеданьского, котра буде під розказами ґубернатора. Держави не допустять до зміни сих, від початку поданих жадань. Вість про побільшене міжнародного войска на острові є невірна; держави о тій справі навіть не пере
говорювали між собою.
Потверджають ся вісти, що магомедани на Кретї ведуть сильну аґітацию після певного до
бре обдуманого лляну. Адмірали постановили взяти під розвагу, якими способами можна дї- лати против тої аґітациї.
Росия зачинає інтересовати ся Абесинїєю.
Онодї виїхало на Одесу надзвичайне росийске посольство під проводом Власова. З посольством
з
спм поїхав ще один полковник Генерального штабу, трох поручників від ґвардиї і двох ліка
рів. Подорож потреває сім місяців.
Що Росия зачинає інтересовати ся Абеси
нїєю, се заслуга поручника Лєонтиєва. Але по- правдї Росия не від тепер інтересує ся сим краєм, положеним майже в самій середині А- фрики. Як звісно, ще в 1888 р. їздив до Абеси
нїї козак Ашінов. Тоді говорено, що він то ро
бив на власну руку. Здаєть ся однакож, що не зо
всім так було. Здаєсь скорше, що правительство росийске чекало лиш, чи Ашінов в справі абе- синьскій буде мати «щасливу руку* а поки що саме хотіло мати «вільну руку* і для того не признавало ся до Ашінова. Вже тоді було до
бре звістно, що мінїстер Ґірс і оберпрокуратор св. Синоди Побідоносцев дуже інтересували ся
«прогульною* Ашінова, а що він нічого не вдіяв, то не їх в тім вина.
Лєонтнєв був щасливишй. Він умів позн- скати собі короля Менелика, дістав від него по
дарунки, ба, король надає єму титул «абесинь- ского Графа* (так бодай каже Лєонтиєв і подав навіть просьбу, щоби єму той титул признано в Росиї), та обіцяв зробити єго Губернатором о- дної із своїх ировінций. Але що найважпїйпіе Менелик зробив єго своїм посередником межи Абесинїєю і Росиєю та вислав єго яко свого відпоручника з подарунками для царя. В прави- тельственних і офіцирских кругах ие хотіли зра
зу тому всему вірити, казали, що Лєонтиєв сам закупив ті пударунки, а ніби то приватний се
кретар Менелика Ато Иосіф то лиш товмач Лє
онтиєва. Але тепер, видко, повірили вже в «ща
сливу руку* Лєонтиєва, коли вислали нову мі
сто. Росия не має ніякого, безиосередного інте
ресу в Абесинїї, але за то могла би через Абе- сннїю з одної сторони помагати Франциї, а з другої дуже шкодити Англії і Італії. Впрочім хто знає, чи не вийшло би ще щось ліпшого з того, наколи-б в Абесинїї був росийский підда
ний бодай Губернатором.
Н О В ІГ н к и.
Самопоміч руского духовеньства на Угор
щині. В греко-кат. Епархиї ряшівскій виносив в 1890 році фонд вдовичо-сирітскій но сьвящени- ках 109.073 зр. 60 кр. На фонд сей платять на- рохії річно лише по 2 зр., то само і сотрудники катедральні, всі иньші сотрудники не платять нічого. Новорукоположені сьвященики платять 50 зр. раз на завсїгди, а питомцї, котрі поже
нились з доньками еьвітеких родичів, платять на вдовпчо-сирітскнй фонд 1.200 зр. (тисяч дві- ста) раз на завсїгди. До фонда вдовичо-еиріт- ского впливають також доходи тимчасові з кано
нічно необсаджених місць (парохій) і щорічні дари єпископа в грошах і дровах, вкінци слу- чайні дари поодиноких осіб. Релігійний фонд дотепер не причиняв ся нічим до вдовичо-си- рітского фонда.
З доходів фонду иобирало 54 вдовиць річ
но по 120 зр., 5 сиріт І. кляси по 53 зр., 10 си
ріт (до 10-го року) II. кляси по ЗО зр. Сума ви
плачена на 54 вдів і 21 сиріт виносила в 1890 році 7129 зр. 83 кр. Замітити годить ся, що до І. кляси зачисляють ся сьвященичі доньки-си- роти по скінченім ЗО році житя, притім не ви
дані і без посад; иньші належать до II. кляси.
Заведень добродійних виключно для дїтий, або сиріт сьвященичих нема ще в Пряшевскій епархиї але істнує загальне заведене для гр.
кат. шкільної молодежи. Дівчата учениці отри
мують шкільну поміч в грошах, бо ще не побудо
вано ,рн них заведена.
Порівнявши наші фонди в трех руских е- пархиях в Галичині, а в двох руских на Угор
щині бачимо велику ріжницю між ними. Сотруд- ники іменно в угорско-руских епархиях на вдо
ви не платять нічого за те питомцї, що ожени
ли ся з доньками еьвітеких родичів платять в мукачівскій 1000 зр. а в пряшівскій навіть 1200 зр. одноразової вкладки.
Дальше бачимо що сироти-дївчата іюбира- ють по 30-тім році житя, єсли замужем або по
садою не є обезгіечені аж до смертн з фонда.
Вісти про мункачівский фонд вдів і сиріт були поміщені в числі Руслана з 29 вересня с. р.
— На руску семинарию духовну в Станисла- вові вставлено в державнім буджетї нарік 1898 суму 50.000 зр. В додатку до буджету сказано
виразно, що не звісно, кілько та будова буде коштувати. В ирелїмінари нема чомусь згадки, що капітула дала площу під будову (давнїйше гр. кат. приходство станиславівске, Липова ули- ця 13.) після оцінки знатоків вартості! 30.000 зр.
На семинарию в Перемишля вставлено в буджет на рік 1898 лише 15.000 зр. а іменно на перебу
дову старої ґімназиї. Кілько має коштувати сей семинар, сказано виразно в прелиминарі, що не з н а т и на п е р е д .
— Скривджена руску школу імени Маркіяна Шашкевича. Із суми 6000 зр., призначеної з мій- ских фондів ня запомоги для бідної молодежи всіх народних шкіл у Львові, уділено для сеї школи найменьиіе із всіх шкіл, бо ледви 00 зр.!
Кривда ся представляє са тим більшою, що ді
твора, учащаюча до Сеї школи, є найбіднїйпіа в цілім Львові і потребує найбільшої помочи.
— Відкрите памятника польского комедіопи- сателя Александра Гр. Фредра відбуло ся сеї не
ділі у Львові на нлощи академичній. На торже
ство запрошено архиеинскоиа кс. Іссаковича, на
місника кн. Санґушка, маршалка Гр. Баденього, достойників всіх урядів і властий так мійских, краєвих, як і автономічних та державних, дальше представителїв війсковости, множество осіб з сьві- та наукового, лїтерацкого і артистичного і цілу родину Графів Фредрів. Народу зібрало ся кіль
ка тисяч. О годині пів до 12-ої в полуднє від
слонено памятник, почім виголосили одвітні про
мови презес комітету будови памятника А. Віль- чиньский, професор університету др. Баляшіц, президент міста др. Малаховский, і внук писа- теля Гр. Андрій Фредро. Памятник виконав проф.
політехніки Лєонард Марконї, з’ображаючи писа- теля в сидячій поставі і з пером в руці. По від
крито памятника зібрали ся запрошені Графом А. Фредром до 120 осіб, де виголошено чимало патріотичних тоастів. В театрі представлено то
го дня по полудни «Пату і Нигагу*, а вечером
»81иЬу рапіепькіе*, комедиї А. Фредра. Перед представленєм виголосила одна з артисток про- льоґ і представлено живий образ зображаючий Польщу і всі єї стани.
— 0 великих повенях доходять вісти з Італії Причиною несчастя були хмароломи в кількох околицях. Найсильнійше виступили ріки Вено і Папаро. В містах Анконї і Корколїя завалило ся під напорами води богато домів, наслідком чо
го множество родин оетало без дому. Утопив ся також Гр. Рікотті. Рух зелїзничий і телегра
фічний вздержано цілковито. Подібної повени не було в Італії від р. 1842.
Страшна піняста. В Кікіндї на Угорщині лучив ся випадок, що нагадує італїнскі ведетти.
При нагоді торжества тисячлїття Угорщини, уласкавлено мордівника Петра Єшина, що був засуджений па 12 літ тяжкої вязницї, а вже 8 літ відсидів. Два сини замордованого Єшином селянина Ерінкіча зачаїли ся онодї на улици, напали з ножами на Єшина, замордували єго, а в додатку знущали ся ще над трупом. Відтак самі віддали ся в руки справедливости.
— Цигани в опері. Угорскі часописи доно
сять, що на осібне бажане німецкого цісаря ін
тендант берлїшщкої опери удав ся до Будапеш
ту і заанґажував з відтам дві циганьскі капелі Беркеш і Радіч на гостинний виступ в берлинь- скій надворній опері. Через чотири вечери бу
дуть сини угорскої пущі вигравати в опері ті угорскі народні мельодиї, що так подобали ся нїмецкому цїсареви в часі єго недавного побуту в Будапешті.
— Геройскі редактори. В Ню-ІІорку засуджено на 20-лїтну тяжку вязницю Евангелину Ціснерос, Іспанку, але найшли ся люди, що увільнили єї силою з вязницї. Зробило се трех редакторів.
Учинок їх викликав ентузиястичне узнане в ці
лій Америці. Навіть секретар стану для внутрі- піних справ Унії явно виразив радість по при
чині увільненя хорошої Евангелини. Факт сей наиружає ще більше відносини між Іспанією а Сполученими Державами. Імовірно Іспанія буде домаїаги ся видачі панни Ціснерос, чого Амери
канці відмовлять.
Кілько маємо волосів на голові? Один з француских статистиків обчислив се в припу- щеню: на однім квадратовім цали скіри має ро
сти 1060 волосів, що однакож є зависиме від барви. Найбільше волосів мають голови русі, бо около 143.007, голови темні до 105.000 волосів, а руді лиш 29.200 волосів. Ніхто хиба не спра
вдить сего.
— Щедрий запис. Перед кількома днями умер в Варшаві купець Едвард Чабан. Єго житє то неначе ілюстрация твору Смайльса о самопо
мочі!. Опустивши дім родичів 12-літним ледви хлопцем шукав щастя на суши і по морю і по- мимо недостачі! фахового образованя на ріжних ремеслах і промислі доробив ся мілїонового
маєтку. Що важнїйше, маєток сей завдячав ви
ключно спритови до інтересів, скорому орієнто- ваню а передовсім витревалій праці. Тому і на сих мілїонах, здобутих чесним способом, не тя
жить ніяка кривда людска. І не досить на тім.
Умираючи бездітно (полишив лише одну неза- мужну сестру) записав Чабан 570.000 рублів на добродійні цілії. Між иньшими записав 30.000 на унїверситетскі стипендиї в Варшаві, Львові і Кракові, а також 50.000 на нагороди за наукові праці для краківскої академії.
— Сельсин траГедия. В селі Бутовицях коло Сміхова в Чехах убив в страшний спосіб сусід сусіда. Один з них, на імя Халюпан, залицяв ся від якогось часу до жінки мураря Сукуиа, але та не хотіла єго навіть на очи видїти. Оста
точно жінка сказала про се свому чоловікови, а той заборонив Халюпанови переступити воро
та до єго обійстя. Онодї, коли жінки Сукупа не було дома, явив ся Холюпан в хаті свого ко- лишного приятеля і убив єго, штовхнувши кіль
ка разів ножем в хребет. Коли жінка вернула, наробила Гвалту, так що сусіди позбі
гали ся. Підозрінє упало сеіічас на Халюпана.
Єго увязнено і відставлено до суду, де злочин- ник признав ся до вини. Замордований лишив двоє дїтий.
— Ювилей камінного вугля. Камінний вуголь знаний і уживаний є вже сімсот літ. В році 1197 знайшов один бельґійский коваль, що звав ся Ниіііох, рід чорної, землі і, кинувши ЄЇ в огонь, пересьвідчив ся, що она горить дуже добре.
Вуголь деревяний і в загалі дерева були тогдї дуже дорогі, отже се і спонуковало коваля, що став уживати вугля камінного, а від єго назвп- ска названо новий рід опалу «Ьоиіііе*. Вже в 1228 р. були закони вугля в Ьіе§е і Неіиаиі в Ьельїії. В Анґлїї доперва 1340 р. дістало кіль
кох фабрикантів позволенє уживати камінного вугля, бо до того часу уважали ужите єго шкі
дливим здоровлю. Загальне ужите камінного ву
гля в Анґлїї наступило в сто літ пізнїйше. В тім часі зачала також Франция використувати свої поклади вугля. Перший едикт дотично законів вугля вийшов у Франциї 1001 р., Австрия і Че
хія пізнала доперва в XVIII віці значінє сего продукту. Вперве почато шукати вугля в Австриї 1757 р. За те Німеччина уживала єго вже око
ло 1200 р. З пагоди 700-лїтного ювилея так хо- сенного продукту земного загадали бельґінскі промисловці видати обширну історию вугляного промислу на цілім сьвітї і оголосити міжнаро
дний конкурс на найдальже ідуче улїпшенє ко- пальняно-вугляної техніки з увзглядненєм за
безпечена житя і здоровля робітників. Здаєсь, ЩО до тої гадки прилучить ся також круг ву
гляних промисловців француских і англїйских.
Т е л е г р а м и.
Відень 25. жовтня. І р Ґолуховский виїхав вчера вечером до своїх посїлостий на 6 днів.
Відень 25. жовтня. Діиавлї веде дальше переговори з лівицею в справі усунена язико
вих розпоряджень. До того мав одержати ири- порученє від децидуючих сфер. По повороті цісаря акция єго прибере урядовий характер.
Царгород 25. жовтня. Крета получає повну автономію. На Губернатора Кретн султан не хоче приняти кандидата великих держав пол
ковника Шефера, але ставить свого, башу Ками- гевешера.
Дармштад 25. жовтня. Царство принимали на авдиенциї німецкого канцлера кн. Гогенльоге з єго женою; обоє полишили ся на обіді.
Надіслане.
До Пана М. Фрайлїха
сяеір бандажиста у л . Ш пит альна ч. 4. у Львові Мушу сказати правду, що в терпінах по причині пропуклпни, які зносився звиш ЗО літ, ломимо гляданя помочи у фахових людий, дізнавя доперва пільги, коли удав ся до Вас. Пане, і став носити Ваші бандажі.
Завдяки сему помимо моїх 75 літ житя находжу ся май
же на цілковитім вилїченю і сподію ся, що позбуду ся цілковито сеї пропуклпни. за що сам Всевишний лише може Вас винагородити, бо люди не в силі. Прошу пой
няти се визнане в доказ моєї вдячности, до котрої почу
ваю ся, остаючп па завсїгди з правдивим иоважанєм жпчливші приятель
Кс. Грибович В. р.
Джурнячка 26. жовтня 1894.
З ^ Г л я д н на відворотній стороні анонс п. Фрайлїха.
М А Л Я Ґ А з Х І Н О Ю і маляґа з хіною і желїзом
яко знамените средство в ослаблених, рекон- валєсценциї і т. п. обявах.
_______ _____ _ 1
Ц і н а б у т е л ь к и 3 к о р о н и .
Головний склад в аптицї
161 7 9 - ?
