Ч. 208. Львів, четвер, дня 16. (2 9 .) вересня 1904. Річник VIII
Передплата
ва »РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
п цілий рік . . 20 кор нж пів року . . 10 кор иж чверть року . . 6 кор вж місяць . . Г70 кор
За границею.
• на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків ва пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вирвеш мп очи і душ у ми вирі/ а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят о о ‘|, гол. нополудни.
Редакдия. адміКЇ-трация і ексаеднцпя > 1’ус.іапа ■ під ч. 1.
пл.ДомбровсксгоіХззу:; дз.,й).Еі:с- педнция місці-ва н Лі еііиіії Со- колокского в насанн Гзіісмааа.
Рукописи звертав сл даш е на попереднє засгероїко:,в, — Реклнмацнї неоиечатаїїі вільні від аорта. — Оголош ена -Зви
чайні приймають с.ч по ціні 20 с. від стрічки, а в- «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 3 ) с. від стрічки.
— и ч , і— І... ■
Крайна пора отямитись!
(Далі ше).
Перед процесом Ольги Грабар, гесіе Наумовича і Адольфа Добряиьского, робле
но з боку Русиїїін-народовцїв усякі заходи, щоби довести до нримиреня з т. зв. стаї о- рускою нартиєю (званою давнїйш е »сьвя- тоюрскою*), особливо піднимав ея тих за ходів дуже щиро пок. Ст. Качала, і особи
сто і в статях в »Дїлї«, відтак і пок. Во
лодимир Б ірвіньский, а перше всенародне ві іе в 1880 р. було дійсною виявою тих
змагань. Однак опісля показало ся, що де які визначнїйші члени т. зв. старорускої партиї. (особливо львівскі) віддали ся зо
всім команді московскоі’о головного штабу у Львові), що обняв аґенди т. зв. Поґодинь- скої кольонїї галицко-рускоі, заснованої Де
нисом Зубрнцким), а коли робота ведена тут Дїдицким і Головацким в другій поло
вині 60-х років в. порозуміню з Лебединце- вим еі сонь, (як се виказала опісля випе
чатана в >Києвскій Старині* переписна) ще не зовсім ясно і виразно вказувала на піль сеї роботи, то процес Ольги Грабар (Наумовича і Адольфа Добряиьского) роз
крив зовсім недвозначно . сі змаганя. (Пі- знїїпие прасовий процес проти • редактора СагЛ-и коїопіу^ьк-ої і процес Кугічанка по
твердив ще виразнїйше змаганя москвофі
лів). Тимто пок. Володимир Барвіньский в статях »І1о процесі* в »Дїлї« поставив зо всім рішучо справу так, що тепер Руспни- народовцї не можуть мати нічого спільно
го з тими, котрі в 1866 оповістили м ан і
фест про національну і культурну єдність Руси з Московщиною, а повисшим процесом показали ще, що мріють і про політичну та релігійну єдність (Гнилички) з Москов
щиною. Володимир Барвіньский зазначив отже, що ті, котрі признали ся до сеї ідеї, не можуть бути уважані Р у с и н а м и , не можуть творити якої небудь р у с к о ї пар
тиї, отже з ними яко народними відступни
ками не може бути ніякого порозуміня ані помиреня, ніякої спільної роботи.
Задля того думав Володимир Барвінь
ский (як се писав з Карльсбаду до свого брата Олександра в листах оповіщених опі сля в >Г1равдї«), що Русинам-народовцям треба взяти ся до орґанїчної праці аЬ оуо
на взір Чехів. Була се отже к а р д и н а л ь н а і п р и н ц и п і я л ь н а п о м и л к а п о л і т и ч н и х п р о в і д н и к і в н а р о д о в с к и х , що по 1883, р. (мимо засновин окремого політичного товариства > Народна Рада*
(в 1885 р.) з виразною і ясною програмою і мимо фінансового і морального банкрот
ства москвофілів в т. зв. крилошаньскім банку) почали знов навязувати всякі >при- мирительні акциї*, спільні комітети вибор
чі, а відтак в соймі в 1888 і 1889 р. всту
пати ся інтерпеляциямн за »сдєлки< таких Муринів, Книшів, Білоруских еі соп§., ко
трі були ноторичними аґентами між руским селяньством і міщаньством, щоби приєдна
ти для обєдинительної ідеї.
Виравдї опісля побачили Русини-наро- довцї, що москвофіли їх руками лише за-
. Я ЦІЯІСВ1МГЯЙМ И.Я.ІЯ ИИ а гд мяимі іг— — — ,14 » ЧИ— І
гребують жар і заявою сеймовою з 25.
падолиста 1890 р. станули на самостійну дорогу національно-культурного і політи
чного розвитку, (т. зв. »нока ера*, прого
лошена самим »Ділом*), однакож не витри- вали послідовно на тій дорозі навіть два роки. Один з інїцияторів »нової ери*, тодї- шний посол Телїшевский, в брошурі »Роз
мова Русина з турчаньского повіту з п.
Телїшевским в справі угоди* виданій М.
Павликом (оціненій свого часу дуже осно
вно в »Правдї«) пустив між руску суспіль
ність такі суперечні і баламутні погляди, що викликав тим лише заколот в широких верствах, котрі і так незріло і неясно оці
нювали рускі справи політичні.
„Народна Рада** не перевела по ого
лошеній в соймі 25. падолиста 1890 р. з а яві конечної орґанїзнциї, щоби під своїм прапором зєдинити гею здорово і тверезо мислячу часть нашої суспільности для на
родної роботи, а ледве по двох роках здо
була, ся на уложенє Н а р о д н о ї Г і р о ґ р а - м н. Заколот пом ж народовцями повстав ще більший, коли г. загальних зборах
»Народної Ради* д. 27. грудня 1892 р. р е
ферент Народної Програми і заступник го
лови »Нар. Ради* зазначив, що р і ж н и ц ї о б и д в о х с т о р о н н и ц т в (народного і мо- сквофільского) лежать в о с н о в а х з а с а ди и ч и х . котрі н і к о л и р а з о м н е з і й д у т ь с я , а голова »Нар. Ради* заявив, що є в москвофільскім сторонництві люди, з котрими можемо іти разом в акциї полі
тичній, а також в статях в „Ділі** ,,ГІо сонмі'* доказував, що „богато практичних справ мають народовці з москвофілами спільні і висновував з сего „можливість со- лїдарнрети всіх руских послів і москвофі
лів з народовцями'1. Надармо референт На
родної Програми вказував на потребу о р г а н і ч н о ї р о б о т и з д о л и н и без огля
ду на прихильне або неприхильне станови
ще правительства, „Народна Рада*1 не вчи
нила майже нічого в тім напрямі, а на скликуваних тут і там вічах (в Стрию, Дро- гобочн, Рогатині, Теребовлї, Ж овкві і т. д.) деякі народовці задля нридбаня собі попу
лярності! пішли на руку москвофільским і радикальним демонстрантам і лишивши на боці літературні і національні ріжницї і по
гляди, розбуджували в широких верствах зневіру, замість взяти ся хоч би до дрі
бної позитивної роботи і економічного та культурного подвигненя народу. На зборах
„Нар. Ради*1 в груднії 1892 р. проголосив голова єї яко головну політику: „Зазначу- вати невдоволенє!“
Наслідком такої нутанини і блуканини політичної почали ся наново заходи „при- миреня і спільної акциї всіх гіартий11 (себ то народовскої з м осквоф ільські і ради
кальною, бо сї дві останні лучили ся в по
борюванні народовців), підготовлені і ося- гнені національно культурні і економічні нридбаня (ґімназия в Коломиї, школи вправ при семінариях, катедра істориї, „Дністер*1) оголошено яко д р і б н і х в и л е в і к о р н е т и , котрі були би хосенкі в инших об
ставинах, а тепер не мають вартости і до
раджувано вести п р и н ц и п і я л ь н у п о л і
т и к у . За тим пішов зізд мужів довіря всіх
имам иимииавииядадяяі.'.№.лд'!.ц-та.'.'— . - . . і г г ц а я а
сторонництв (отже й москвофілів та ради
калів, був і Марков мужем довіря і Дуди- кевич!) д. 19. марця 1893 р., що довело до т. зв. к о н с о л ї д а ц и ї . Щирих і заслу
жених працею народовців пятновано зра
дниками, а скомпромітовані в крилош ань
скім банку і в процесі Наумовича москво
філи стали мужами довіря народовців і їх дійсними провідниками в політиці. „Діло**
і „Ґалїчанїн** перепечатували взаїмно свої статі. Про ту консолїдацию написали ми свого часу цілу серию статий, вказували на неї яко велику похибку політичну на
родовців, яко спроневіренє своїм принци
пам, і виказали, які великі шкоди она за подіяла національно-культурному розвитко- ви руского народу. Але як то кажуть: не повіриш, аж зміриш, так і народовці по кількалітній консолїдацийній політиці пере
конали ся, якої киринї наробила консолі- дация і що ми довго ще не загоїмо тих ран, заданих нашому народному орґанїзмо- ви сею киринею, а деякі народовці і на своїй шкірі відчули наслідки на замковій горі у Львові при спільнім сьвяткованю пятьдесятилїтя знесена паньщини і відро- дин Галицкої Руси.
Консолїдация розбила ся, накоївши чимало лиха, а замість взяти ся до пози
тивної роботи і орґанїзациї на основі На
родної Програми, почали проводирі наро
довців заходити ся коло того, щоби при
єднати собі радикалів і социяль-демократів і з сего зложило ся „національно-демокра
тичне сторонництво** з „Народним Коміте
том** на чолі.
(Дальше буде).
Посол Герольд про ситуацию.
На зборах в Гіардубицях промовляв др. Г е
рольд про теперішнє положене між иншим в сен спосіб:
Нема що запиратись, що у віденьскім пар
ламенті панують сумні відносини, та що ческа обструкция всьо знесилює. Але ся обструкцпя не є нічим иншим, як природним наслідком 11Ї- мецкої обструкциї. В цілім публичнім і законо- датнім житю рішала до тепер не користь дер
жави, але воля нїмецкої меншости, і сій волі було відчинене всьо, що стояло в звязи з заве- денєм законодавства. Се діяло ся мимо всякого противленя, мимо всяких протестів чесного па
ро да.
На можна заперечити, що держава нахо
дить ся в дуже сумнім гюложеню, що стан по
літичних діл здержує всякий поступ, всякий розвій в культуральнім і економічнім напрямку і так довго спиняти ме, доки не найде ся силь
на і могутна рука, яка дальший розвій квестий пересуне поза мертву точку безпідставного нї- мецкого >уєіо« та подасть свобідне місце на повний розвій усіх народів держави. Поновне заведене внутрішного, чесного язика урядового і основане чесного університету в Моравії не є певно таким жаданєм, якого не могло би спов
нити нравительство без нарушеня прав когось другого. Колвб нравительство не сповнило сих обох жадань з яких небудь, немов то річевих причин, то ся відмова була би вправдї також
2
безправною, однак она не признавала би бодай небезпечної засади, на якій опирає ся ціла те
перішня система правительства: іменно засада, іцо без призволена Німців ті жаданя мусять остати несповненими. З нагоди отвореня сла- вяньских паралельних клас на Ш лезку призна
ли ся Німці самі до сеї засади, заявляючи, що не річевий зміст сего заряджена провокує їх, але іменно ся притока, що правительство посту
пило без призволена Німців. Підчас галицкої подорожи віддаляв др. Кербер публично всяку односторонну національну концесию і заявив дальше, що буде беріг национального посїданя Німців. Се значить стілько, що шеф кабінету не допустить до жадної зміни национального, культурного і економічного становиска славянь- ских народів.
Причини ситуациї в державі лежать не тілько в ческій обструкциї, але в наведеній за- садї правительства. Колиж залежить кому на поправі ситуациї, то він мусить старатись заби
ти жерело того зла. На місце сеї засади мусить закон прийти до значіня, який в національних справах зрівнав всі народи, а парламентам і за- конодатним тілам мусить бути дана можність, щоби і в национальних справах були в силі на
правити кривду. Доперва тоді можна говорити, про уздоровленє ситуациї. Без сего рішучого кроку буде гниль тревати дальше. Бо навіть ко- либ тепер Чехи відступили від обструкциї, ви
ринула би ся криза єще острійше при найблиз- шій национальній квестиї. Бож то вже нині мо
гло стати ясним кождому, що ческий нарід ні
коли не знесе вже курателї якогось другого на
роди над собою. Ческий нарід рішений за всяку ціну і всіма средствами бороти ся против сеї політичної засади, після якої Чехи мають в сій державі жити житєм підвласного народа, якого право має ограничати ся тим, що спаде зі стола єго богатшого брата. Тож всякий пійме, що че- ска обструкция була і є тілько тактикою, яка після узнана послів може бути змінена в інтере
сі народу, але що в зміні сеї тактики не лежить розвязанє теперішної кризи і що тому ческий нарід і ческі посли мусять так довго витревати в рішучій борбі, як довго істнують причини сего їх становиска.
Чехи знають дуже добре, що так державна рада, як і ческий сойм могли би успішно приня- ти ся задля усуненя пануючих економічних не- догідностий. Сї економічні потреби склонять Че
хів, щоби в ческім сонмі відвести Німців від їх легкодушної обструкциї. Нїмецка обструкция є средством вимушеня. Певно Чехи радо бачили би з ріжних причин, щоби ческий сойм працю вав. І певно, що они помагали ба з усіх сил, ко- либ тілько була дана можність до сего. Але т а кож і се бажанє має свою границю: політична честь Чехів і небезпечність нїмецкого уєіо. Нїм-
Зїти Занюшина.
Д р а м а в 4 - х д і я х С. Н а й д є н о в а ,
переклав з росийского Йо с и ф Стадник
(Дальше).
КОНСТАНТИН Я, Леночку, розстроєний всіма тими дом атвим и поговірками.. Нема їм кінця! Батько до сеї пори дує ся на мене, не говорить нічого. Здає ся мені, що наколиб я дістав в якім бюрі з пятьдесять карбованців, то пішов би сам, або навіть з тобою та був би щасливійший.
ЛЄНА. От як би так ми з тобою жили в якім селі, або на маленкім хутірци... Разом гу
ляли би, вбзили-б ся на лодцї...
КОНСТАНТИН. 0 тім, Лєночко, я перестав вже думати. Се все не можливі мрії.
Л6НА. А давнїйше говорив, що се легко...
говорив, що придбаєш гроший, поїдемо на село...
Я мріла, надїяла ся...
КОНСТАНТИН. Знов за давне? Кинь тоті мрії. На моїй голові ціла сїмя... По що говорити вічно про одно і те саме ?
ЛЄНА. Та як же мені не говорити ? Ти сам знаєш...
КОНСТАНТИН (грубо). Була там ?...
ЛЄНА. Ні.
КОНСТАНТИН. Ну, от, бачиш!
ЛЄНА. Мені якось ніяково, стидно.
ці бажають розвязаня ческого сонму, а відтак і при помочи правительства стабльованя більшо- сти, яка стала би податнійшою для сего теї а . ' А коли каже ся Чехам, щоби они самі ш укали.
виходу, що бесідник може запевнити, що они певно не відтягнули би ся від сего шуканя, ко- либ були дані до сего загальні услівя, які упра- внювали би до припуіценя, що нові дороги є ліпші. Але правлячі круги мусять шукати пере
довсім дороги до серця і жертволюбних ласк, жадних дарунків, жадних концесий, тілько свого права хочуть. Тому можна числити тілько на їх розум, а не на їх знеохоту, або боязнь. І они не будуть вели політики боязни, напротив: в даній хвилі они мусять згадати на те, що ческий на
рід має безперечно історичну місаю, за яку жер
твував вже нераз стілько богато крови. Чехи мусять задокументувати, що не боять ся ані голодованя, анї переслїдованя. Анї такі анї ж а
дні инші докази неласки не зможуть відвести їх від твердого рішена, щоби витревати у з а взятій борбі. Др. Герольд заключив: Примушені до борби, не можемо опускати рук і принимати условій противника, який єще нас не побідив.
Сьвідомість, що заступаємо справедливу справу, мусить нас злучити, скріпити та ободрити, щоби ми довели до кінця борбу, сю накинену борбу за нашу справедливу справу. Она мусить дове
сти до побіди!
Япапьско-росийска війна
Зпід Мукдену.
Ґен. Сахаров телєґрафувач до Петербурга до ґенерального штабу, що відділ неприятель- скої передної сторожи в силі одного баталїону і двох швадронів перейшов дня 25. с. м. правдо
подібно в рекоґносцийних цілях, до офензиви на просторі межи дорогою Мандаринів а місце- востию Туміче. Росийскі війска відперли непри- ятеля на цілій лїнїї. — Більше жадних вістий не наспіло з Манджуриї, хотяй як раз вчера ми
нуло цілих три тижні від уступленя з Ляояну.
Се доказує, які тенденцийні і просто з воздуха схоплені були перші донесеня анґлійских ко
респондентів, про скорий похід Яианцїв на Мук
ден і поза Мукден. Однак довга бездїльність воєнна Япанцїв не управнює єще до баґателїзо- ваня їх. Тим скропулятнїйше підготовлюють они певно всьо, що може причинити ся до їх пізнїй- шого успіху. І так потверджують ся вістки про обхідний марш Курокого через Далїн на яких 80 кільометрів на схід від дороги Мандаринів.
В такий спосіб новий план япаньского окруже- ня був би обдуманий на далеко більшу скалю, як під Ляояном, де всі три япаньскі армії надто скупили ся були. Чи він удасть ся — се друге
КОНСТАНТИН. Сеж нїчо. Се дуже звичайна річ... Поїдь в слободу, там на вузькій вулици живе якась... не знаю, як її зовуть... спитаєш: де тут живе повитуха? кождий покаже. Вона не знає тебе, так щ ож ?
ЛЄНА. Та що там їздити ? Я чую...
КОНСТАНТИН. Ну, Лєночко, задля мене:
Наколи воно справді так, — я прямо, голову втрачу!
ЛЄНА. Тиж казав, що як буде дитина, по
їдеш...
КОНСТАНТИН. Годі... тут небезпечно гово
рити... Прийди в ночи.
(Мовчанка. Лена хоче ще щось сказати, але не зважує ся).
КОНСТАНТИН. Я читаю дневник Нансена.
Незвичайно цікаве. Уяви собі: холод, постійна ніч, навкруги лід, а серед того леду гурток людий.
ЛбНА. Місяць мине, — щож я зроблю?
КОНСТАНТИН. Тебе нічим не зацікавиш!
Як вже не стараю ся, нїчо з того. Нїчо спіль
ного! Незвичайно цікаво мати таку жінку...
ЛЄНА. Я чула... ти говорив: сам лід та люди.
КОНСТАНТИН. Ну, щож, сам лід, та люди?
ЛЄНА. Та тиж сам казав.
(Мовчанка. Константи читає).
ЛЄНА. Костю, читай в голос.
КОНСТАНТИН. Іди краще дзьобати голкою.
ЛЄНА. Тут нема що. Я собі все сама шию.
Щ ож 8 того ? Дома то і на других роблю.
питане, якого розвязка буде зависїти від інтен- зивности розвідуючої служби з росийскої сто
рони та від стратегічної інїциятиви Куропаткіна.
На мори.
Про нослїдний штурм на Порт Артур з дня 19. с. м. доносить париский Маііп, що Япанцїв відперто цілковито і нанесено їм величезні стра
ти. Булоб се отже перше заперечене вістки про здобуте форту Куропаткіна і пятьох инших. — Анґлїйский амбасадор в Царгородї одержав вче
ра сензацийну вістку, що росийска фльота Чор
ного моря покинула в ночи Севастополь і від
плинула в незвіснім -напрямі. Амбасадор зараз таки повідомив Порту про сей підбзріний факт.
Султан скликав зараз надзвичайну раду міні
стрів, і йвідтам вислано телєґрами до всіх ту- рецких пристаний, щоби звідтам сиґналїзовано в тій хвилі до Царгорода, колиб спостережено росийску фльоту денебудь коло турецкого побе- режа. Вправдї тепер нема ненорозуміня між обо
ма державами, але побоюють ся, щоби чорно- морска фльота не хотіла перефорсувати перехід через Дарданелї. Росийска чорноморска фльота складає ся з 8 великих панцирників першої кляси, 3 кружляків торпедових, 6 великих ка нонїрок, призначених до дальших морских по
дорожей, 10 антиторпедовцїв і 27 торпедовців.
Крім сего прилучено до неї в послїдних днях З пароходи росийскої охотничої фльоти, наладовані углем. — Колиб справдило ся припущене, що Росия, нарушуючи міжнародний трактат, рішила ся перефорсувати дарданельский пролив, тоді могло би прийти до великих конфліктів в Євро
пі, а передовсім до .оружної стрічі з анґлїйскою ескадрою, яка для запобіженя такій евентуаль- ности вже давнїйше примістила ся в еґейокім морю.
Картини з війни.
Мимо страховий, якими переповнена обиль- но теперішна війна, тяжких кліматичних відно
син і завзятости воюючих, є богато загальних черт і епізодів зовсім противного настрою. Пе
редовсім в.умундуровашо росийского війска па
нує повна свобода і безцеремонність. З причини, що вже раса відріжнює обі воюючі сторони і кождого Європейця легко пізнати серед моголь- ского населеня, то на відзнаки і мундір не звер
тають жадної уваги. Росийске війско носить ся літом в >рубачах«, б.лих сорочках з лняного полотна і в білих шапках. З огляду, що біла краска давала надто добру ціль для неириятеля і зраджувала ся скоро єго окови, то помальова- льовано рубахи і шапки на ріжні кольори: зеле
ний, жовтий, сивий і т. д. Піт зі споду, а дощ зверха доповнили дальшої трансформациї і те- нер краска кождого мундуру — простого, чи офіцира — є з ріжними відмінами... брудно-жов-
КОНСТАНТИН. Так от їдь та ший дома. Я думав, що з тебе можна щонебудь зробити...
Граматику і в руки не береш, вже більше як місяць не написала нїчо.
ЛЄНА. Що там писане. Не те на умі.
КОНСТАНТИН. Годі тобі, покинь свої жалі!
(Зі салї виходить Красавин\ він похмурний по перепитю).
КРАСАВИН. Чому се Людміли не видно?
ЛЄНА. Вона у церкві (мовчанка).
КРАСАВИН. Скучно у нас.
КОНСТАНТНІЇ. Чомуж ви не їдете до Мо
скви ?
КРАСАВИН. Проганяєте ? КОНСТАНТИН. Я питаю.
КРАСАВИН. Ви-б краще, яко свояк, дали мені пораду.
КОНСТАНТНІЇ. Не пийте. Два тижні пєте.
Кожнього дня шлють по вас телєґрами а ви не їдете.
КРАСАВИН. Днайцять пришлють, тоді по
їду. Я їх не бою ся. Ви думаєте, що мене мо
жуть прогнати? Ая! Я там все... дарма, що при- кащик, а в мене десять тисячів в ділі. Не ду
майте....
КОНСТАНТИН. Мені се не цікаво.
КРАСАВИН. Вас торговля не цікавить. Я- кий ви купець? Вам би лише книжки читати.
КОНСТАНТИН. Я прошу вас, скінчити.
КРАСАВИН. По моєму: книжки, так книж
ки, торговля, так торговля! Тямте на моє слово:
