Ч. 8.
СЯ<*Львів, Неділя, дня II. (2 4 .) січня 1904. Річник V III
Передплата
на .РУСЛАНА* виносить:
в Австриї:
на цїлий рік . . 20 кор.
на пів року . . . . 10 кор на чверть року . . 5 кор на місяць . . . 1-70 кор
За границею.
на цілий рік . . 16 рублів , або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 ф ранків Поодиноке число до 10 сот.
• Вирвеш ми очи і душ у ми вирвеш : а не лозьм еш милості: і віри не возьм еш , бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмі» М. Ш аш кевича.
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят о 6 ‘|а год. чополудни.
Редакдия, адмін'істрация і експедиция »Рус.іана« під ч. 1.
пл.Дамбровского(Хорундини).Екс- педпциіі місцева в Л ґснцнї Со-
колоіїсі.'ого в. пасаж і Гавсмана.
Рукописи зв ер тає ся лише на попереднє застереж ене. — Реклямациї неоиечатані вільні від порта. — Оголошена зви чайні приймають ся по ціні 20 с. рід стрічки, а в •Наді
сланім» 40 с .‘ від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 3 ) с. від стрічки.
(Дальше).
Яркими але заразом і невірними красками зображає ґр. Дїдушицкий руску молодїж, мовби то она кинула ся зовсім у вир політичної пропаґанди (а як назвати всякі ґрунвальдскі демонстрацій і обходи повстаня польскою молодїжию?) і послугу
вала ся брехнею, затратила змисл для пра
вди і приличности, просто здичіла і зди
чівши, як найгірше уживає академічної свободи.
Таке сьвідоцтво видав рускій молодїжи єї професор унїверситетский ґр. Дїдушиц- кий, а хоч ми не хочемо перечити, мовби наша молооїж була непогрішна і не. мала хиб, всеж таки не заслужила собі на такий страшний засуд не попертий ніякими ф а
ктами. Навпаки можемо сконстатунати,
що
на університетах у Відни, в Празі, в Кракові, коли вельми значна часть рускої ака
демічної молодїжи перебувала там перед двома роками з нагоди сецесиї на студиях, уміла собі зєднати признане многих про
фесорів чужоземців і своєю пильностю і спосібностями. Хто знає, з яким недостат
ком материяльним приневолена наша ака
демічна молодїж бороти ся підчас своїх студий, то мусимо признати, що доволі у- снішно одолїває трудности і перепони і що спосеред сеї молодїжи, яка вийшла голо
вно спід курної стріхи, виходять нераз зов
сім поважні наукові трудовники. Ґр. Дїду- піицкий, котрий лише з титулу є професо
ром університету, а сею молодїжю ані не не занимає ся, ані з нею не стрічає ся, ані не причиняє ся до єї нихонаня і обра- зованя, заподїває їй тяжку кривду таким голослонним осудом. Взагалі львівским про
фесорам університету годило б приглянути ся на віденьскім, берлиньскім або инших університетах, як професори занимають ся молодїжию, а могли-б багато там навчити ся, могли-б більше за їх приводом причи
нити ся до поправи відносин поміж акаде
мічною молодїжю, як такою критикою, зви
чайно безосновною, як ґр. Дїдушицкий. Та молодїж дуже добре бачить і розуміє се, як особливо львівскі професори унїверси- тетскі пруть ся в політику, щоби сею до
рогою добивати ся карєри, мінїстерияльних тек, або бодай посад гофратів і секцийних шефів і чиж приклад професорів має від
вернути молодїж від полїтикованя, коли она бачить, що єї професори не наукою, не заслугами дійсними, але полїтикованєм підлазять по тій драбинці в гору і запевню- ють собі вигідні становища.
А так само, як у великій мірі неспра
ведливий і тенденцийний осуд ґр. Д-го про руску академічну і взагалі шкільну мо
лодїж, так само безосновне єго говорене про фреквенцию в середних школах, а осо
бливо в руских ґімназиях. Нема сумніву, що він бажав би зовсім спинити наплив селяньских і міщаньских дїтий до ґімназий, а зробити ті школи доступними лише т. зв.
інтелїґентам, хоч доськід показує, що як
раз так руска як і гюльска суспільність
відродила свою інтелїґенцию в великій мірі припливом з сих низших верств, здорових і спосібних, що звідси вийшов не один по
важний талант. Але ґр. Д-ий навпаки є сеї думки, що селяньсхі СИНИ
<І2Іекї Іугп
в гк о іо т паіс2§8еіеі віє мгукоіеза, піе икогї- Є2уі¥82у паикі, а 2а\¥гбсІ\У82у зоЬіе іуїко£Іоию п:ерг2ЄІга\УІопеті м/іадогаозсіаті, кііки кІаваеЬ ^ітпагуаІпуеЬ паЬ уіеті.
З того, що деякі москвофіли-сьвяще ники не хотять посилати своїх дїтий до руских ґімназий, хоче ґр. Д-ий виснувати загальне правило, і впевняє, що
ІггеЬа
ро- 1 і і у с 2 п е і 2по\у р г о р а ^ а п д у , аЬу (гек тсепсуе XV іуеЬ згкоІасЬ гаре^’піс, павука 8іе до пісЬ дгіесі сІДорзкіе! Годило би ся справді, щоби ґр. Д-ий з початком шкільного року потрудив ся і посидів підчас вписів учеників через кілька днів в акаде
мічній ґімназиї у Львові, або в Тернополя, Перемишли і Коломиї, , а певно иересьвід- чив би ся, що тут нема потреби якоїсь політичної пропаґанди, щоби молодїж так громадно горнула ся до руских ґімназий, але що самі селяни вже почувають потре
бу бодай таку осьвіту дати своїм дітям, яку они можуть осягнути в середних ш ко
лах, щоби о с я т у л и відтак якісь становища в суспільности. Ґр. Д-ий жалує ся на пере
повнене в ґім назиях, признає, що в таких переповнених школах директор і учителі мають трудну вельми задачу і слабий вплив на виховане, але се відносить очивидно з огіравданєм лише до вольских ґімназий.
Таж і в руских ґімназиях є значне пере
повнене і наколи в тих проявах ся хиба, то се також треба приписати недостачі до
гляду і впливу, який є наслідком того вереповненя. Отже й тут треба помноженя шкіл і усуненя переповневя. Задля того Русини домагають ся нової ґімназиї в Ста- ниславові, а єствуюча там вольска є також переповнена і відкритєм рускої можна-б иомогчи і вольскій. Однак ґр. Д-ий проти
вний відкрити) другої ґімназиї в Станисла- вові, бо як замітив Є. Е. Митрополит по
заторік в шкільній комісиї: >не хочете у- хвалити ґімназиї в Станиславові, бо се має бути руска — не хочете дати ґімназиї Ру
синам, бо їх уважаєте гайдамаками».
(Дальше буде).
Політичний перегляд.
Р о з п о р я д ж е н є м і н і с т р а в і й н и ґ е н. П і т р а й х а про полкові мови викликало між Німцями чимале занепокоєне і аґітацию серед них за тим, щоби згадане розпорядженє міністра війни знести. Всі віденьскі дневники заміщують статі в тім дусі, поясняючи, що роз
порядженє міністра війни витворить в будуччи- нї якесь мішане війско, що буде становити най
більшу небезпечність для держави. Ми вже в одній з давнїйших статий дотично сеї справи доказали достаточно, що такі обави є безпід
ставні, що узгляднене полкової мови є доко
нечне, а удержанє національного патріотизму у вояків, побіч австрийского є дуже хосенне для могутности армії. Та заходить тут ще одна не- консеквенция нїмецкої нраси з огляду на сю
справу. Коли недавно тому др. Дершата поста
вив внесене в делєґациї, щоби справи внутріш- ного устрою армії передати виключно під ком- нетенцию Корони, та сама праса підносила по
хвальні гимни для сего добровільного ограниче- ня конституціоналізму, а підносила їх очивидно в тій думці, щ о тим чином буде запевнена без- гранична гегемонія Німеччини в армії. Колиж тепер мінїстер війни в своїм .розпорядженні ви
дав акт еправйдливости супротив иншоязичпих абстрийских народів, нїмецка праса заворушила ся і жадає, щоби парламент, якому прецінь в наслідок вихвалюваної ними дершатівскої резо
л ю ц ії віднято компетенцию в справах впутрі- шно війскових, зніс тепер згадане розпорядженє що-до ужвваня полкових мов.
Н а з а с ї д а н я х а в с т р и й с к о ї д е л є ґ а ц и ї веде ся тепер розправа над буджетом міністерства заграничних справ. Характеристич
ним моментом було, що дел. Добернїґ висту-.
пив з жаданєм в імени нїмецкої части населе- ня, щоби Австрию злучити на правно-державній основі з Німеччиною, бо тілько в такій злуцї є тревала підстава до розвою нїмецко-австрийских відносин. Дел. ґр. Шенборн виступив вчера з реплікою на сю бесіду, ставлячи прямо держав
ну зраду за політичний аксіом. Бесідник заявив, що безперечно в згоді з величезною більшо- етию населеня і політиків, відпирає з обуренєм сю гадку, щоби монархія мала утратити свою самостійність і злучити ся з иншою державою’
Бесідник є за союзом з Німеччиною, але на основі: рівний з рівним. Дел. Сустершіц обгово
рював дальше справу уеі-а, обстаючи при тім, що оно обрушило все католицке населене. Дел.
Крамарж виводив що-до заграничної політики, що тридержавиий союз не є зовсім мировим, а тілько в інтересі Німеччини та що, она небавом виповість Австриї торговельні трактати, коли покінчить свої переговори з Росиєю. Що до вну- трішної політики бесідник підніс, що домаганя Чехів опирають ся на істнуючім вже праві, ви
пливаючім з основних законів держави і тому правительство повинно виповнити їх, не огляда
ючись на Німців. Довшу промову виголосив' т а кож дел. ґр. Дїдушицкий, в якій в засаді годить ся на теперішну внїшну політику, а жадає тілько оживленя торговельної інїциятиви та інформа- цийної дїяльности при австрийских консулатах, особливо на Балканьскім півострові.
В у г о р е к і м с о й м і ще завеїгди панує бурливий, опозицийний настрій. Вчерашний день страчено знов над формальними квестиями, іменно чи уділити протоколярної . нагани лос.
Лєонельови за єго онодїшне супротивленє зар я
дженим президента і оголосити се в єго вибор
чім окрузі, як се рішила комісия посольскої не- тикальности. Опозицийні посли противили ся ухваленю сеї резолюцій, виправляючи дуже бур
ливі сцери. В голосованю принято внесене комі
сиї і заряджено відтак тайне заеїданє. Тимчасом розійшла ся поголоска, що президент одержав анонімний лист з остерогою, що о год. 1. бу
динок парламенту вилетить у воздух. Президент міністрів казав перешукати цілий будинок, але не найдено нічого підозріного. Тайве заеїданє треба було переривати кілька разів задля браку комплєту, бо богато послів видалило ся з пар
ламенту зі страху перед вибухом. Заеїданє тре- вало до год. 4. пополудня; слідуюче нині.
2
В 250-лїтяю річницю Пережмої угоди.
Державна, Росин обходить сими днями дві- стїпядесятьлїтню річницю великого блуду Бог
дана.
І дзвонять дзвони по всій Україні: Слава неділимій- Росиї! ■— і гомонить, по усіх селах хвала для думного факту і ще більше обхма- рить ся отуманена традиция в серцю мас укра
їнських!
А з мого серця капле кров...
Ми, вольні проводирі вольної частини укра
їнського люду не здобулись на всенародне віче, не здобулись навіть на кілька віч провінціо
нальних, не проголосили протесту проти двістї- пядесятьлїтної неволі в обличю люду!
З мого серця капле кров..., бо вичитав я на нашім чолі кроваву нанись:
•І хоч в душу вірвесь часом волі приваб, але кров моя — раб! але мозок м ій—-раб!*
бо по словам великого політика члена >Націо
нального Комітету»: »Росия вже дивить ся косо на наших москвофілів, а ирихиляєть ся до нас, чого доказом Київське і Полтавське сьвято — не можна дразнити Росиї!»
О не можна дразнити Росиї!...
А в Росиї в Полтаві сидять у засаді в за перті борці за нашу ідею, а в Росиї в Київі з а сів на крісло Драгомірова кат з кнутом Клї- ґельс, а в Росиї дзвенить слава в ухах люду, слава >єдиній, неділимій Росиї».
З а те у нас знов оглупіннє, бо нам дали полизати нїгтї, а ми думаєм, що нам подають
руку...
— Яка та рука? — питає Сьміхунчик.
І з мого серця капле кров...
Бо мені в очах стає та рука і, здаєть ся, мені серце вириває...
Говорю зойком великого болю, а говорю не до українських »великих політиків», до лю
днії о великих серцях.
В день сумного спомину великої траґедиї нашого народу ставлю проект сьвяткованя б и- т в и п і д П о л т а в о ю і першого зруйнованя Січи.
Хочу, аби те сьвято було сьвятом цілого
народу, сьвятом мас народнїх, не сьвятом тілько [
• нашої інтелїґенциї» — тому ставлю той проекті вже тепер.
Аби порушити ма,си до такого сьвятц^ тре
ба заздалегідь вже тепер приготовляти їх до того, треба нірвати душу тих мас до тої висоти, аби на народне сьвято появились тисячі люду.
Тому ставлю постулат до Виділу »Просьві- ти«, аби розписав конкурс на написане брошури
• В е л и к и й г е т ь м а н М а з е п а » . Брошура має бути написана Для люду, значить, крім популяр- ности в стилю уформованем і наведвнєм фактів має кермувати ідея «Вольної України», а не історична вірність!
Народ будує не правда, а лєґенда; народ пориває не сухе,,справозданє історичне, а вели
чне осьвітленє геройських моментів під лад ідеї великої.
Брошура має бути видана для галицької і росийської України, аби в день сьвята повитів
і закордонний люд і цілим серцем висказав про
тест проти царської неволі письмами до своїх братів-мужиків в Галичині...
Крім сего звертаю ся до усіх неголосних а правдивих діячів, аби при кождій нагоді при- готовлювали люд у своїм селі до того великого сьвята, а тепер звернулись до провінціональних комітетів політичних для скликаня віча в ко- ждім місті для проголошеня п р о т е с т у п р о т и т о г о р і ч н о г о с ь в я т а д е р ж а в н о ї Р о с и ї , а при тій нагоді порушили ідею Мазепи в сьві- тлї сучасних наших стремлїнь.
Дай Боже, аби в день Мазепинського сьвя
та могли ми повитати сотки тисяч народу на всенародній манїфестациї і завершили її вже у власнім театрі виставою могутньої драми з жи- тя і змагань того героя за свободу України, яка пірвала би серця люду на височінь великої ідеї самостійної України!!..
В день Переяславської угоди.
Василь Пачовський.
Н о в и н к и .
— Календар. В н е д і л ю : руско-кат. Теодозия препод.; рим.-кат. Тимотея. — В п о н е д і л о к :
руско-кат. Татіяни; рим.-кат. Навер. св. Павла.
— Ві в т о р н и к : руско-кат. Єрміла, Стратонїка;
рим -кат. Полїкарпа еп.
— Іменоване станиславівского еписнрпа Тижне
вник «Нова Січ» з дня 22. с. м. до іїс, що ста- ниславівским єпископом вже іменований о. Пля- тонїд Філяс. В тій .сораві ми розвідали ся в ком
петентних кругах у Львові, де нас запевнено, що донесене »Нової Січи» неправдиве,.
— Для Львовян. Популярний виклад проф. Га- лущиньского, заходом «Кружка україньских дів
чат» відбуде ся дня 24. с. м. о год. 4*/а попол.
— Кружок укр. дівчат і „Сокіл" уряджують в е л й е і в е ч е р н и ц ї з т а н ц я м и дня II.
лютого с. р. в великій сали • Н а р о д н о г о Д о му». Запрошеня вже розіслано. Хто би запроще- ня не дістав, а хотів бути на вечерницях, зво
дить ласкаво зголосити ся на адресу: Володимир Іванець, Львів, Ринок Ю. II. пов. — .Комітет.
— З Коломиї. Артистично-викладова секция
• Народного Дому» в Коломиї повідомляє, що в неділю дня 24. с. м. буде говорити дальше Вп.
др. Володимир КобриньскиЙ про »Пояснене пси- хольоґічних явищ на підставі фізіольоґії» — часть II. Початок о 6. год. вечером. Вступ б е з
платний.
Пожарний „Сокіл" в Пацикові, сганиславів- ского повіта, засновано на, статуті львівского
• Сокола». Намісництво затвердило вже статут.
— З житя заточників. З Тарнова прислано нам відозву, в якій чотирох підписаних Русинів- заточників просить прочих Русинів з Тарнова і охресности на «просфору» дня 24. с. м. о 7. год.
вечером в льокали купця п. Лянддорора при ул.
Краківскій ч. 37. «Коли судьба — читаємо у відозві — кинула нас на чужину, щоби з дале
ка від нашої св. землі, від нашої св. , Церкви, між чужими перебувати, то час і пора, щоби ми бодай спільно пізнали ся, та від часу до часу яку хвилю разом при нашій дорогій пісні прожили». Відозва кінчить ся словами: Надїє- мо ся, що з поміж нас запрошених ніхто не остане ся дома та кличемо: «Хто іце чує ся Русином, нехай приходить». Володимир ІІІтогрин, М ихайло Секунда, Іван Темницкий, Мирон Вой- тович.
— Села в станиславівскім повіті. Тижневник .Н о
ва Січ» подає ось який загальний огляд сіл стани
славівского повіта: Найчисленнїйше село є Нмни- ця, бо має 2092 душ гр.-к. обр. крім латинників і жидів. (Кнїгинина не вчисляєм). —- Найбіднїй- ше і найтемнїйше село є Тисьменичани. — Най
старша церква в Загвіздю, бо виставлена в 1662 р. — Найстарші люди є в Майдані, баба Куче- риха має 110 літ, а недавно номер дід в 103
Богдан Лепкий.
В ГОРАХ.
(Конець).
Голос його з кождим словом ріс, кріпшав і дріжав від великого а щирого зворушення.
— Скиньмо з себе иогану шкар- лущу облуди і жбурнім ньою з омер- зїннєм, а самі станьмо душа перед душою, безгрішні і чисті, як тії квіти під нашими ногами, як ті ялицї, що ночами цілими шепчуть собі свої задушевні мрії. Не соро- мім ся любви!
Не марнуймо щасливої хвилі, щоб колись не нарікали на себе, що змарнували щастє. А щастє єсть одно, як одно сонце на небі, як одна смерть! Не соромім ся любви!...
Очи його горіли, а грудь хви
лювала, як море. Поривав еї і нїс за собою, як буря. Не боронила ся, лиш піддавала непоборимій силі чуття.
— Чогож ви хочете властиво ?
— спитала несьвідомо.
— Правди і більш нічого. Менї вільно лиш правди хотіти, сьвятої правди чуття.
— Не бійте ся! Я від вас не жадати-му жертви. Не поведу вас онтам, де вода гудить і бореть ся з каміннєм, з берегами, з собою, а потім тихне на плесі і бовваніє, не поведу вас і не скажу: Скачім!
Будьмо, як тії филї! Не пригадаю, що гень за горою, є чорний, тихий сад, а в тім садї висока, біла хата,
а в тій хаті сїрий спокій, як гріб... <
Так кінчили ся давнїйші романи...
Анї не скажу — тікаймо за море і жиймо, як живуть міщани... Я хо
чу лиш правди, лиш одного прав
дивого слова. Не соромім ся любви!
Щобисьмо не згасли, як падучі зо
рі, щобисьмо не впали, як зігнилі дуби, щоб не задубіли як прилише- ні птахи, що не полетіли в вирій.
Бо одна єсть любов на земли, як одно сонце на небі і як життє одно, як одна смерть. Не соромім ся лю
бви!...
Тягнув єї до себе щиростю слів, полумям очий, силою душі, що ціла була тепер одним коханнєм. Ішла...
— Гоп-гоп! Го-гоп! — озвали ся нараз голосні кличі, полохаючи як сонну птицю, вечірну тишу гір.
Потім камінне, відірване ногою, в перевертах котило ся в долину, по
тім зашелестіли корчі, потручені одежою, зашипів щітинистий мох і ціле товариство веселе та румяне вийшло, мов спід земці виросло.
— Ж алуйте, що не пішлисьте з нами. Кажу вам, там так чудово, як в снї.
— Сатана, коли хотів кусити Христа, провадив його сюди — го
ворив запалюючи ся Клен.
— Пан Клен хотів власне на
малювати тую сцену, тільки — не міг — докинув з’їдливо Антін.
— Противно. Міг і навіть вас хотів просити на модель для сата
ни, тільки за скоро зробив ся вечор.
— Знов суперечка. Ш кода та
кого гарного настрою — розборони
ла їх Оля. — А ви, як бавили ся ?
— питала звертаючись до Романа і Анни. — Говорили ?
— Так, говорили.
— Об чім ? сли вільно знати...
питав Антін.
- - О погоді.
- Ну. І якж е?
— Або буде дощ, або погода
— відповів глумливо Роман.
— Старий дотеп.
— Але добрий.
— Ви знов? Побачите, що на другий раз лишу вас дома, щобись- те бавили тата — грозила Антоно- ви Оля.
— Так, так: лишити пана Ан
тона в дома, коли такий сварливий
— заповідали дівчата. — Він тіль
ки псує забаву.
— Ах, що за воздух! — любу
вала ся Маня. віддихаючи глубоко.
— Чудесна, живична купіль для мо їх хорих грудин.
— Браво! — кричав Антін. — Подайте ся о патент на винахід но
вої купели. Браво!
— Тихо! Побудете всі сови в лїсї своїм нелюдським криком! — зацитькували його дівчата.
Передирали ся, поки не зм ов
кли; усі нараз. Так мовкнуть часом на хлопськім весїлю голосні, веселі розмови і починають ся жалі і на- ріканя, а потім іде пісня.
— От тепер засьпіваймо. Тепер так тихо і ріка ту не шумить так дуже. Засьпівайте, пані! — просили звертаючись до Анни.
— Ви так гарно сьпіваєте, пані.
— Засьпівайте у двійку з Р о маном.
— Як два роки тому. Т ям ите?
— Я навіть пригадую собі, що ви тоді сьпівали.
— Ну що ? що ?
— »Ой як тяжко червоній ка
лині». Бачите, яка у мене добра на
мить.
— Сьпівайте, сьпівайте.
Ой як тяжко червоній калині Проти вітру у полю стояти, А ще тяжше молодій дівчині Проти волї батьківської стати...
гомоніли слова сумної піснї.
Зразу їх голоси несьміло підхо
дили до себе, як давці, добрі зна
йомі, що не виділи ся довго. Та пізнавши ся, витали ся сердечно і йшли у двійку, як два товариші,
двоє другів. ' ,
Єї гнучкий високий сопрач під
німав ся в гору як тополя, що в срібну, місячну ніч проти неба тлу
мить свій вічний жаль, а його кру
глий і повний барітон котив ся, як морська филя, що з шумом бєть ся об 'беріг і ломить його... Дога
няли себе, потішали, п'єсі или аж злучивши ся і зіллявши в одну ча
рівну струю влили над сонними лі
сами і задуманими горами, над журливими ріками і дрімучими про- пастями далеко і далеко, де нема ні зависти, ні облуди, ні лицемір
ства, де пливуть хиба наші бажання.
* * *
Вже товариство було недалеко приходства, вже стояло біля відчи
нених воріт, а над найвисшими верхами, на крилах ішли, гень близь
ко зір, дрожали послїдні відгомони пісні, як не домовлена, кервава ж а
лоба. Ой як тяжко!...
з
по дорозі задудніли кроки утікаючих. Гук ви- стрілу побудив сусідів, що збіглй ся з усіх сто
рін. Під вікном лежав великий хлоп, з боку те
кла кров. Піднесено раненого і прикликано по
ліцаю: Постріленого злодія відвезено до полї- цийного арешту. Рана єго тяж ка, бо куля про
била нирки.
— Пригода на представленю. В однім театрі у Варшаві давала представлене перед кількома днями україньска трупа, зложена з кільканай- цятьох осіб. На сцені ішла народна штука зі сьпівами і танцями. В часі танцю одна з арти
сток, поступаючд назад, зачепила ногою о сітку коло лямп і утративши рівновагу упала головою па діл до орхестри. Між публикою настав пере
полох, бо нобоювано ся, що артистка потовче ся тяжко. На щастє пригода скінчила ся для неї ще досить щасливо. Значно більше потерпів му
зик, на котрого она упала і єго флєт. Артистка прийшовши до себе з иеріпого вражіня і страху, появила ся небавом на сцені, привитана грімки
ми оплесками.
— Запомоги для підупавших ремісників. Д ня 19. лютого с. р. роздасть міска рада у Львові дві запомоги по 500 К з фондациї міста Львова, утворенгї з нагоди 50-лїтного ювилею єпископ
ства папи Льва ХІП„ між підупавших без вл а
сної вини ремісничих майстрів католицкого об ряду, народности польскої або рускої, щоби умо
жливити їм дальше ведене ремесла. Першень- етво до тих підмог мають горожани міста Льво
ва, а приналежні до одного з галицких міст. По даня о ті підмого треба вносити до міскої ради через виділи ремісничих товариств найпізнїйше до кінця с. м.
— Смертельна пригода. В фабриці цукру в Лужанах на Буковині лучила ся дня 13. с. м.
пригода, котрої жертвою стало людске житє.
Занятий в фабриці 22-лїтний робітник Михайло Кошарлюк з Лужан дістав ся в якийсь невия- снений спосіб під колесо машини і погиб на мі- сци. При тій нагоді покалічили ся легко дозо
рець фабричний Веверка і монтер Берна.
— Винагорода за вязницю. Державний трибу
нал у Відни, як ми онодї доносили, розглядав відклик Петра Галича з причини низької вина
городи, признаної ему за невинне пересиджеиє 7 літ в вязницї. Трибунал підвисшив Галичови річну ренту з 300 на 400 К, а одноразову вина
городу (6.000 К) оставив в тій самій висоті.
— Дитина з двома головами. В Тіч в Швай- цариї народила ся онодї дитина женьского пола з двома головками. Головки були одна за дру
гою. Передна головка була вповні розвинена, а згідна не зовсім. Дитиііа жила ледвй кілька го
дин по народинах.
— Пожар театру. У Владивостоці, у східній Сибериї, згорів онодї театр Ціммермана, в ко
трім давала предсгавленя трупа опереткова Іва
нова. Пожар знищив також сусїдний будинок, де містив ся готель і каварня. Ж ертв в людях не було. Страти виносять до 100.900 рублів. При
чиною пожару була необережність.
Гербовий злодій. З Колошвару на Угорщині доносять, що в однім з тамошних складів збіжа спіймано ватагу зледїїв. Між ними був також якийсь Евген ґр. Потоцкий. При слідстві зізнав Потоцкий, що родина не дає єму удержаня, тому яристав до злодіїв.
— Мадяреві поєдинковичі. З Будапешту доно
сять, що там відбули ся онодї два поєдинки на шаблі. В першім поєдинку виступав секретар міністерства гонведів, Алекс. Ґромон і секретар міністерства скарбу шамбелян Золтан Якель- Фалюші. Сьвідками Ґромона були: президент посольскої палати бар. Перчель і ґр. Ст. Кеґлє- віч; сьвідками Якель-Фалюшіого були: посол Оскар Іванка і Єшеньский. Ґромон з таким за- взятєм напер на противника, що двічи зломав єму шаблю. Але при другім разі сам покалічив ся зломаною шаблею так, що сьвідки признали єго нездібним до дальшої борби. — Другий по
єдинок відбув ся межи ґр. Телєкім а редакто
ром Бебе. Оба противники вийшли ранені і по годили ся.
— З зелїзниць. В часі від 17. січня д о іб .м ар - ця с. р. переходити будуть на пробу в неділі і сьвята на шляху Гавґсдорф Вайденав поїзди ч.
959/969, а на шляху Барцдорф-Файерінґ поїзди ч. 1059 1060. Розклади їзди сих поїздів заміщ е
ні в табели VI з 1. мая 1903.
— Дрібні вісти. Краєвий виділ на основі пере- гов >рів з надзираючою радою фондациї ґр. Ст.
Скарбка має переняти в заряд краю ремісничу школу в фондацийнім заведеню в Дроговижи.
Ся умова має обовязувати поки-що через 10 літ.
Кр. виділ буде оплачувати учителів, веркмайетрів, а удержанє вихованців в школі буде належати до фондациї. — В Калуши помер нечаянно на удар серця начальник тамошного суду, радник Стан. Сас Новосельский в 41. році житя. — З касарнї 19. п. кр. обор, утік вчера жовнір Пе
тро Споржак, родом з Хлопівки, гусятиньского повіта. — Політехніку в Київі, замкнену в на
слідок розрухів в падолисті м. р., отворено нині, дня 23. січ н я.— В Че ;стохові згоріла онодї ф а
брика целюльоідових виробів Северина Ляндава.
році житя. — Найбільше жидів б в Червїеві, бо 222, займають ся крамарством і хліборобством.
— Найбільше пияків є в Чернїеві, Підлужу, Па
січній і Загвіздю, а найбільше коршем в Чер- нїєві. —■ Найстарше село є Деліїв, бо вже 1401 р. заложив там тодїшний дідич Іван Роля ла-
тиньску па охію. — Найбільше злодіїв є в Вов
«іинци. — Найзаможнїйше село є Радче. — Най
більше хрунїв є в Кнїгининї. - Найбільше ла
тинників є в Делїеві, бо 510. — Найчастїйше править ся богослуженв в костелі' в Боднарові, бо що день ,, для латинників, котрих а в цілім селі всего ЛИШ 3 (після щематизму в 1902 р .)~
Найбільше обезпечених в .Дністрі» є з Ямайці, Кнїгинина, ГІацикова і Крехівцїв. — Найкрасше виглядає зверха село Радче і Ямниця. — Най
більше політиків є в Угринові. Звідти походять два посли руский Гурик і бувший паньсций по
сол Винничук. — Найбільше москвофілів було в Угорниках і Микитинцях. Тепер в инших се лах москнофілів-селян нема, а і в Микитинцях і Угорниках чим раз їх менше (а скоро, що дай Боже, зникнуть зовсім). — Найбільше ткачів є в Вільшаний', бо коло 40. — Найточнїйше пла
тать на всякі патріотичні цїли Ямничани, так пр. дня 22. грудня 1902 р. зложили на-руки Ва
силя Савчака і відослали до »Просьвіти< 26 К
— Найбільше дїтий до школи до міста ходить з Угринова, бо 32. (Дуже красний примір для инших сіл). — Найпримірнїйше село під кождим вглядом є Побереже; там є найкрасша в повіті читальня, сім християньских крамниць, ані одно
го жидінского склепу і люди найбільше з усіх енергійні. Від них повинні брати собі примір крамарі з Хриплина і Загвіздя і не красти нічо
го зі склепу.
— Обида народности в армії. Мінїстер війни Пітрайх видав розпорядок до всіх війскових к о манд, з порученєм, аби настоятелі невмісними увагами не обиджали народности і релїґії своїх відчинених.
— 300 К для руских „Соколів11 уділив краєвий виділ з квоти 4.000 К призначених соймом для сокільских товариств. Львівский «Сокіл» одер
жав 290 К (о 100 К більше чим минулого року), а стациславівский «Сокіл» 100 К. Прочих 3.700 К одержали польокі товариства сокільскі.
— Страшзий злочин. З Могильницї, теребо вельского повіта, доносять: Коли дня ІЗ. с. м.
коло 6. год. вечером всі люди иійшли до цер
кви на Утреню, в хаті Василя Круля, 60-лїтного старця, котрий з двома дітьми пійшов також до церкви, остала єго 50 літна жінка Апольонїя і єго 25-лїтний син Іван. По повороті з церкви старий Василь застав хату замкнену, а з сере
дини ніхто не відзивав ся. Вкінци сам отворив двері палицею і війшов до середини. По правій стороні сїний в кімнаті не було нікого. Василь заглянув до другої кімнати з лівого боку сінин і на помацки почав шукати сьвітла. Та ледви зробив кілька кроків, почув під ногами два людскі тіла. Перестрашений скликав сусідів і з сьвічкою війшов до хати. Очам всіх представив ся стра
шний образ. Н і земли, в калужи крови, лежав син Василя, Іван, з п дрізаним горлом і харкотів в судорогах. Побіч Івана лежала жінка Василя з чотирма ранами на голові, двома на карку, а палець руки держав ся лише на скірі. Апольонїя безпритомним рухом метала па конаючого Івана жменями соломи. Коли єго піднесено і спитано:
«Івасю, хто тобі то зробив», він ледви чутно ви
мовив: «Мама, мама!» Енерґічно ведене слідство певно виявить, хто сповнив злочин. Іван помер небавом, а Апольонїя лежить без памяти і не може зізнавати. Василь Круль є середнє за м о жним господарем, має 8 моргів поля, є спокій
ної вдачі, а такої самої вдачі був єго син Іван.
— Смерть від загару. З Самбірщини пишуть:
В Бережници, самбірского повіта, в ночи на 20.
с. м. померли три особи в однім мешканю, к на
слідок злої будови кухні, бо зачало ся курити дерево в стїйї огничника. Рано Іван Кропивник, увійшов до хати і побачив катастрофу; повна хата диму, а на ліжках неживі люди. Каська Пилипчак. вдова по Михайлї Пилипчакуч Семіон Ґерґель, котрий мав весїлє по сьвятах робити і слюб взяти з тою вдовою, і слуга, маючий 23 літ. Служниця позволила собі піти на забабу по вечори тай пізно повернула до дому і не хотячи нікого будити, положила ся спати в стодолі на літнім своїм ліжку. Так дівчина спасла ся від смерти.
В Ходачкові великім, тернопільского пові
та, загоріли на смерть 22-лїтна Анна Кундик і 17 -літна Мария Кудла. Обі дівчини день перед тим прали біле у селянина Миколи Войнарско- го і йдучи спати, за вчасу заткали піч.
— Пострілений злодій. В ночи з 14. на 15. с. м.
закрало ся трех злочинців до дому поручника артилєриї в Перемишли Радао, положеного по
дальше від міста при львівскім гостинци. По
ручника не було дома, а служба вже спала.
Ж ін ка поручника дожидаючи мужа, читала книжку. Нараз почула в сусідній кімнаті брень
кіт шиби. Вхопивши револьвер мужа, удала ся до кімнати, звідки почула відгомін. Там поба
чила у вікні якогось мушину. Налякана, не ці
ляю чи, вистрілила. По вистрілї роздав ся зойк, до комнати упало щось немов людске тіло, а
В огни згоріли два робітники, а 16 тяжко попа
рило ся.
— Гумористичний кутик (з »Комаря«).
— Яка є ріжниця між любовю а комісняком?
— Любов пригнітає серце, а комісняк жо- лудок.
— Василь: Олексо, що може коштувати отея велика шиба в склені?
— Олекса: Вибийте, а жид зараз вибіжить тай скаже вам!
— З р о б і т н и ч и х з б о р і в .
„Товариші! впала мені чутка межи уха...“
— ВІД АДМІНЇСТРАЦИІ. При зміні року про
симо наших Вп. Передплатників о скоре відновле
не передплати, зглядчо о вирівнанє залеглостий та о приєднуване нам нових передплатників.
На грошевих переказах просимо дуже чит
ко виписувати адресу: « А д м і н ї с т р а ц и я ч а с о п и с и Р у с л а н » .
Ціна поодиноких чисел нашої часописи зни
жена на 10 сотиків.
Наука, штука, література
— Яр. Юлев. Семинарскі спомини. Новелі. Чер
нівці, 1903. З друкарні «Рускої Ради». .Стор. 67, 8 ’. Ціна 60 с, з почтовою пересилкою 65 с. На
бувати можна у: Остапа Сьвітлика в Чернівцях, ул. Петровича 2.
— В літературно-науковій бібліотеці «Укр.-р.
видавничої Спілки» вийшла як ч. 72. книжочка:
Андрю Діксон Уайт. Розвій поглядів на лихву.
Із анґлїйского переклав Іван Петрушевич. З до
датком Івана Франка. У Львові. 1903. З друкар
ні Наук. Т о в а ім Ш евченка. Стор. 54, 16°. Ці
на ЗО с.
— Важне для сьвящеників. «О С ь в я щ е н - с т в і» шість книг св. Йоана Золотоустого, в пе
рекладі на руску мову з поясненими, житєписию і зображенєм великого Сьвятителя, знаменита лектура для кождого сьвященика, стор. 240 8°, дістати єще можна у сьвящ. Д. Дорожиньского, Львів пл. св. Юрия 5. Ті, що пришлють З К 20 сот., дістануть крім висіле згаданого діла також
• Св. П и с ь м о о с ь в я щ е н и к у * стор. 35 8°
Телеграми
з дня 24. січня.
Відень. XV. А1І8- 2і§. доносить, що угорский сойм буде імовірно розвязаний. Перед тим, ро
зуміє ся, мусить покінчити ся сесия делєґаций.
бо з розвязанєм сойму угорскі делеґати страти
ли би свої мандати.
Відень. Нїмецка людова партия скликала парляментарну комісию, аби поперти справу скликана державної ради.
Петербург. Стан здоровля цариці поліпшив ся так, що она могла вчера в полуднії виїхати на прохід.
Прага. Персонал тутешного електричного трамваю застрайкував вчера в полудни і почав пересправи з дирекциєю о полекші в службі і нідвисшенє плати.
Новий Йорк. Бюро Райтера доносить, що посол Сполучених Держав в Сель телеграфічно повідомив департамент стану в Вешинґтонї, що в Кореї ширять ся грізні розрухи. Причиною розрухів має бути Япанїя, яка нарочно підбурює корейске населене здовж япаньекої зелїзницї на Кореї, аби мати причину до обсади зелїзничого шляху своїм війском.
Льондон. Дописуватель Тішез-а обчислив силу Росиї на далекім Сході на 3.115 офіцирів, 147.000 рядових і 216 гармат.
Тппез доносись з Токіо, іцо Яванці, які ме
шкають в Владивостоці, будуть приневолені ви
нести ся з міста задля иакостий, яких дізнають від Росиян.
Господарсні, промислові і торговельні вісти.
Рахунок Краєвого Товариства кредитового урядників і сьвящеників, стоваришеня зареєстро
ваного з обмеженою порукою у Львові, за місяць грудень 1903.
І. Стан довжний:
1) Уділи ч л е н і в ... 14.648 К 86 с 2) Фонд р е з е р в о в и й ... 1112 „ 20 „ 3) Вкладки щадничі
а) стан на початку
місяця К 75.620 с. 53
