Ч. 9. Львів, Вторник, дня ІЗ. (2 6 .) січня 1904. Річник VIII.
Передплата
на »РУСЛАНА< виносить:
в Австриї:
на цїліїй рік . . . 20 кор.
на шв року . . . . 10 кор' на чверть року . . о кор.
на місяці. . . . . 1 " 0 кор
, За границею.
на цілії й рік . . 10 рублів або 36 франків на иів року . . 8 рублів або 18 франків Поодиноке число но 10 сот.
»Ьирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш мнлост.. . вір., не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і рускпх С Ь В ІІТ
о О'), год. пополуднії.
Реданция. адмінїстрация і ЄКСНРДІІЦ1ІЯ їР уе.іаіН Н ПІД 4.1.
пл.До<йб?лВеиого(Хорунщини і.Е кс
педиції:! м ісцева в А ге н ц ій Со- к о л о в с н о ґо її п а с а ж і Г а в г м а ііа .
Рекопнеи звертає еа .інше па попе, едне застережені-:. — Рекламацій неонечаТані цільні від порі а. — Оголошена зви
чайні приймають ся но ціні 20 с. від стрічки, а в »Наді- с.іаиім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесенії по З і с. від стр.чкп.
Ір. ВоЙТЇХ ІфйІІІМ яіро (фіні М І.
(Д альве).
ЇВ своїй розвідці глядить ґр. Д-ии спо
собів, якби запобігти «адмірному періепов- неню ґім назий і находить на се два спосо
би. Передовсім має оему зарадити помно
жене числа середних ш кіл (лише не з ру- скою викладною мовою! Ред.) і полишене ґімназий для тих, » к і6 г .х у , робіафуае \у Іу т кіе ги п ки гогмгіпіеіе у.Ноіпозсі, гнаріа \¥ в а
ш е ] н а й се , \у І і Г е г л І и г я е і 82 ї й се п а § г е < Іе га віисіуа -Ье/розгеНпіо 4о -Я’у- ІуубгсгусЬ піе рго»уасігаее се1о\у<. Огж-е на погляд іґр. Д -го ґім назиї мали би прини- мати учеників, котрі мають розвиті в тім напрямі .спосібности. Але хто учив в наро
дних школах, або брав участь у вступних іспитах, сей може засьвідчити, як то тру
дно на тім ступні розвитку молодїжи ріш а
ти, чи хлопець має вже розвиті в тім на
прямі (ее&го для гуманістичних наук) сно- сібности. Л учає ся часто, що були відлнч- міими в народних ш колах, а переходять успіш н о середні ученики. Т ак само досьвід поучає, що з в и ч а й н о т. зв відличні уче
ники ґімназиильні, перейшовши на універ
ситет. стають зовсім звичайними людьми, (бо в ґ м н а з и ї були т. зв. купонами себто ковалями), а навпаки середні ученики ґі мназляльні ставали на університеті визна
чними і відтак осягали на науковім полі знамениті успіхи і добивали ся голосної слави Ґр. Д-ий настає на те, щоби в низ- ш их класах середних ш кіл беззглядно строго класифіковано учеників і тим в деу вано неспосібних, що стають баластом в научуваню. Одняче й ся обставина має свою недобру сторону, бож ґр. Д ий яко професор фільософії, а очивидно й психо- льоґ і педиґоґ, повинен тямити се, що бо- гато хлопців, котрі в низш ій ґімназиї зда
ють ся мірними, починає ся нараз розвива
ти з переходом до висілої ґімназиї — яких можна би назвати вето 8Н| іеніе.в. Ч и ж су млїнний недаґоґ м іг би так беззглядно ма сакрувати тих мірних хлопців, в котрих не- раз опісля розвивають ся здібности* по пе- I ебореню початкових трудностий. Всі отже ті способи ґр. Д -го показують ся для су
млінного педаґоґа що найменше сумнївими.
я к не неможливими, бож такий недаґоґ не може вважати своєю задачею розганяти молодїж. як то кажуть, нечатунатн їх задля того, нозаяк кляси є переповнені або в тій цілії, щоби відстрашити родичів і учеників від т. зв. манії ґімназияльної.
Але її з сим поглядом ґр. Д го не мо
жемо погодити ся, щоби ґім назиї мали бу
ти. як він бажає, призначені для таких у- чеників, котрі в с а м ій науці, ш туці і л і
тературі найдуть нагороду за науки, які безпоеередно не ведуть до витворних цілий.
З начніь, ґім назиї мали бн бути школами
д е Д ЇІИ вельможних панів Л 'Ч І їе М а л и ОН
приступ, такі іменно, котрі лише длн науки, літератури або ш туки яко такої працюва
ли б, не оглядаючи ся на те, щ >би собі здобути тим прожиток і митеринльне ста новище в житю . Для всіх тих, що огл я
Ортом ж. д-ра Авдрвніка М оїшиюго
яко генерального бесідника С"ПІга при буджсгов'й розправі в галицкім соймі дня 28. жовтня 1303.
Висока Палато! Но тілько, так вимонних і таї; основних словах, які висказано з нагоди Генералі ної дебати будж-тш ої, в іастиі-о я міг обмежити ся до немногих слів і коротко зазна чити з нашою сіановиї-ка < е, що було добі е, а виткнути се, що зле і реагувати на дек. трі ви- слі ви під зглядом н->. їтичним під адресою на
шою виск.зані. Однак, коли я бачно приглянув ся дискусій в сій Пала її, бачу, що мерпторич щ лише 2 бесїднпків квестию фінансову бюджету
• бговорювал ), а іменно п. совітник Р. манович і п. Ґуіский. Инші не дотикали фіван<ов і сто
рони, але обмежили ся головно до політичних виводів, а політичні сї виводи спрямовані біли іцосто до нас, Русинів, так, що я набрав еста- ті чно пересьвілченя, що ї ї д в і лни диіч усні буджеювоі були, як звичайно, днями рускими.
Тож і я, як нсбудь не бу іу ВГ.іуб.ІЯ І ись В но широку квестию, то не могу Л И Ш И ТИ ся ДОВ- жним відіюві іий па всі ті енунцияциї ріжноро- дві, котрі під адресою нашою поставлено і по
зволю соб , хотяй К 'роіко, всьо 3| еасумонати, а з того вийде може деяке НОВІ жне сл» ВО.
дають ся за т. зв. Вгс(І8і* Ііпш , каже ґр І Д-ий закладати с е р е д н і ш к о л и и н іп о
г о т и п у . Передовсім дом. .а« ся ґр. Д-ий засновин нових ш кіл реальних і віщ ує
•оьвітлу будуччину тим, що покінчать техні
чні науки задля проектованих водних до
р іг в краю.
Досьвід одначе показує передовсім, що львівска техніка вже тепер -переповнена (віденьска не приймає з того самого пово
ду галицких слухачів), а професори львів- смої техніки вже тепер відраджують впису вати ся до сеї школи, нозаяк всі технічні галузи є вже так заповнені, що небавом для покінченнх те хн іків не остане инш ого виходу, як зголошувати сн на дію рнїстів або до почти. Наколи лише ново засновані реальні школи в іКроснї, Синтині, Тарнові, Ярославі будуть доповнені, то вже тоді збільшить ся переповнене техніки до немо жливости, а як буде се виглядало, наколиб
ще засновано реальні інколи в Перемінили, Чорткокі, Горлицях і инш их містах, котрі о се упоминаюгь ся? Здаєть ся отже, що і тут в гім поклику і змаганю до закладин нових реальних ш кіл , в тім нопираню мо
лодїжи до технічних заводів робимо діє ЕесЬпипе оіпіе Неп \\д гї : дуже ск»по може показати ся, що нокінчені техніки остануть без місця, без хліба. Правда, що те х н ік добрий може найти місце і в Росиї і деинде на сході, або південнім сході мо
нархії, але чи наша реальна школа дає єму потрібне до того язикове знане. Окрім польскої мови виносять вельми недостато чне знане нїмецкої м ови,а про француску, анґлїйску або росийску нема навіть що говорити. Таким способом проекти ґр. Д-го можуть мати значінє буйного резонованя, але не мають практичного значіня і вар
то сти.
(Копець буде).
Так, правда сьнята, що Бог злучив, то рука людска нехай не розлучає. Правда ся вийшла на жаль лиш з вашої сторони, бо вам добре, а не з нашої, бо нам зле. Як небудь однакож є.
доля чи недоля нас злучила, злучені булисьмо довгі віки. І жилисьмо разом через столїтя, а цїхою знаменною того спільного житя було, що ви були гегемонами, а ми підрядними. Були кроваві хвилі, котрих споминів не хочу нині ви
кликати, були кроваві події, на котрі я хотів бн заслову кинути, якби лише дало ся. Але оста
точно жило ся і житє се скінчило ся. Давна форма того нашого спільного житя впала, вто
пила ся в чужій силі. Ви яко самостійна дер
жава перестаєте істнувати, вас розшарпують дужші і присвоюють собі пас з вами; головна наша сила дістаєсь під смирного царя, менша але значна припадає державі, в котрій жнемо.
1 знова зачинає ся житє під давною егі
дою, під еґідою гегемонії сильнїйшого над слабшим.
Правду вам признати треба, що при тім акті історичнім ви мною втратили, але ще де
що вам лишилось; не втратилисьте іменно тих важних чинників, котрих позбавили ви нас самі, т. є могучих сьвіга сего. Правда, на хвалу вашу признати вам треба, що ви працювали в пер
ших ночатках на поли орГанїзациї, культури, штуки і всього того,, що знаменує жив го духа.
Що правда, то правда, ви уміли собі здобути в тих тяжких часах мною, але на жаль не умілисьте здобути ся на се, щоби станути на ґрунті справедливості! проти сих, з котрими злучила нас доля чи недоля — супроти нас.
І зні ва відгрмває ся та сама траґедия, що по- передно; коли ми рівнобікно з вами і нсїми культурними народами іти хочемо, ви спиняєте кождий наш до висшої культури стремучий крок. Тож не дивуйте ся, що я, котрий диилю ся перед себе тропіка дальше, як на день зав- трішний, кличу: Грізна хмара нагромадила ся на нашім горизонті', тяж ка і бремшна, і треба одної искорки, а всьо се, що доси з трудом бу- довало ся і здобуло, повалить ся і западе н хао< !
Не заперечите сего, що знаменною цїхою спільного пожитя до тепе| іншого дня є взаїмна нен висть, вза мне недонірє і ненависть. Се чув- ство точить наш організм, як рак.
бели схочемо як справедливий судпя, не
нависті. сю заналізуваги, то побачимо, по котрій стороні виключи і, або переважно є вина. Ж итє наше теперішнє війшло в вову фазу: Ви діста
ли своєвременно язик польский яко урядовий, і то була терша підстава, перша підвалина до т >го ґиаху, котрий тепер ностепенно зачинаєте буд вати. Дісталисьте автономію у а Відень, за- гарбалисьте ц. к. пранії гельство К| аєие в свої руки так, що автономія, ц. к. иравительство і ви яко Поляки становите одну цілість.
Щд-до форми так ц. к. як і автономічна управа має оуцїм то ве, тись під гаслом рівно
правності! вас і нас, отжеж погляньмо тепер, як сн рівноправність наша виглядає, а варто о тім поговорити, тим більше, що туткд підношено далекосяглі плини і реформи автономічні; при
гляньмо І-Я Холоднокровно і без упереджепя.
Автономі іну одиницю становлять г, омади і по
винно би виходити, щ > там, де населе є чисто руске, там громада повинна би бути паном своєї но її. А хт • з вас з рукою на серцю мои,е ска- заіи , що так дійсно є ?
І
2 Ви, котрі мешкаєте у східній части краю,
знаєте чейже добре, що там, де управа громади могла би спочити виключно в руках руских і вестись в дусі рускім, там рада громадска, там війт буде так довго переелїдований властями, так довго буде ся вишукувало всякі можливі і неможливі ґраваміна, що вкінци сей руский війт видить ся приневолений вмити руки від всього і віддати управу тому, котрий після ва
шого автораменту є добрий.
На се нема що головами крутити. Не маю звичаю кидати інвектив та безпідставних напа- етий; я на все маю докази, хотяй в подробиці вдавати ся не хочу, бо се би пас далеко заве
ло. Так має ся річ з одиницею автономічною, а тепер иридивім ся радам повітовим.
Вже сама ординация виборча повітова є сего рода, що нас прямо з горн засуджує на меншість, а як знаєте: чия сила, того правда;
а коли ми з засади в меншости, то і ніколи нашої правди мати не можемо, і не будемо.
Найбільше число членів, на яке Русини могли би здобути ся у раді повітовій, є 12. а всіх чле
нів є там 26, а з того виходить, що кожда рада повітова в восточній Галичині є в ваших руках.
Виходить дальше з того, що на повітову управу ми не маємо жадного впливу, а ціла аґеяда ве
де ся не під прапором автономії народу, чи на
родів, лише є частиною загальної Галичини.
Лучає ся виравдї, що нераз побіч польского є урядовим язиком і руский, але се лиш хиба в дорозі компромісу можемо позискати а радше вижебрати, з прінцину урядовим язиком є иоль- ский і ви нам на жаднім кроці того пові
тового житя ніякого устуиства зробити не хо
чете.
Удало ся нам вправдї в кількох повітах виєднати в дорозі компромісу віцемаршалка ру- ского, але покажіть натомість, де то Русини м а
ють свого маршалка, хотяй иредкладали найгіо- ряднїйшого, найспокійнїйшого і найрозважнїйшо- го чоловіка? а вели є рускі маршалкн, то тих ми вам без жалю і страти дарувати можемо.
Так стоїть управа повітова і з того виходить, що той осередок власти повітової в повіті є для вас хісном, для нас шкодою: а кали іпрівнаємо а радше зіставимо хосен і шкоду з собою, то вийде з того одна велика деморалїзация!
Таксамо є в найвисшім тілі автономічнім, в соймі, де чейже кождпй сконстатує той на
гин факт, що підчас коли нас ту лише незначна горсточка, вас є величезна сила. І так ви ма
ючи автономію в своїх руках і виробивши собі поважну силу в ц. к. правительстві так, що дер
жава мусить з вами числити ся, виробивши со
бі уіа Відень вплив па управу краєву, ви, панове, пранительство і автономія становите, як я вже виспіє сказав, одну цілість. І дійсна так є: край сей є актуально Польщею. Се видимо і відчу
ваємо ми, а так. побачите, скаже і Росиянин і У-
країнець і Поляк з Конґресівкн і Познаньчик і кождий, хто сей край поеїтить, чи в него з а гостить.
Не конець на сім. Езбивши ся в тую силу, ви єї в тіло скріпляєте, а з почутя тої сили ви- роджує ся в наслідку зовсім новий, цікавий а небувалий доси напрям Тепер вже ви поділені єсьте на два табори. Є одна струя повільна, розважна, котра каже: працюймо дальше, не- змордовано, але без всяких еволюций насильних:
і друга, котра звучить: наспіла хвиля, де вже можна і належить активно, зглядно агресивно взяти ся до діла.
Перша розважна, она- надумує ся, куда пли
нути, щоби того, що є, не знищити, але она на нї вже слабонька, она при своїх прикметах не сьміє виступити проти» тої другої, котра як роз
бурханий гірский потік гонить в перед, рве, і з собою уносить, бо чуєть ся сильнїйшою. Нераз може декотрим з вас розважнїйшим приходить се на гадку, але так як закидаєте нам, що ми тут, або там боїмо ся о'пінїї иубличної, так і ви, в котрих руках є сила, тої загальної струї все- польскої також боїте ся і з визнаваною деякими вами програмою криєтесь. Так стоїть справа тепер, єсли бачно а справедливо схочете слідити за опіиїєю своєю публичного, репрезентованою в нашій прасї, то признаєте, що слова мої аж над
то правдиві. І гак є дійсно, а всепольска має щастє; єї приходять з іюмочию елементи з та
кої сторони, з котрої помочи зовсім не надія
лась. От приміром чоловік межи вами ненослї- дної ваги, великої інтелїґенциї, бувший референт буджетовий в парламенті австрийскім і в делє- ґациях не приймає мандату до Відня, — котрий хочете єму втиснути, бо, мовляв, мусить упоряд
кувати справи польскости «на кресах». Є се др.
Козловский.
(Дальше буде).
Д о п и с ь.
З Тернопільщини.
У нашім селі Романівні тепер щораз по
правляє ся, а особливо від часу, коли за стара- нєм Ви. В. Цебровского, місцевого академика, заложили філію «Сокола». Селяни, а особливо молодїж щораз стають сьвідомійшими і щораз лучше пізнають, як то запроданці руского наро
ду, як також заиоморочені ними селяни виріка
ють ся своєї народности і за малу дурницю ста ють зрадниками руского пароду та запрягають ся в ярмо-неволю. Вправдї останними часами нашому учителевії гі-ну Чеховичеви, а іменно від коли став „кіегоміпікіет" чительнї Козловского, захотілась будувати .у нашім селі польску фор- тецу і не вважаючи, що єго нласце прізвище вказує на єго руске походженє і що єго жінка
З житя і гадок.
Після Лисенкового сьвята прийшла кри
тика нанего:в «Літературно-науковім Вл-.тнику».
Представлено там передовсім Лиеенка, як скром
ненького учителя музики, який за своїми лєк- циямп сьвіта божого не бачив і нараз у Львові, в виду величезних оваций, яких став предме
том, стратив контенанс, почув ся засоромленим, звязаним, не своїм. .■
Я не хотів би спорити з автором сих слів, яле мені мимоволі стає перед очп той .Іисенко.
якого я бачив в Полтаві на торжестві Котлярев- ского. Се не боязкий, неповоротний чоловічок, але суверенний цолодар діріґентскої палички, якому рівного я не бачив нї в Ваґнцрі, ні в Ш травсї, нї в Перозім, нї в Лєонкавалю, нї в Ма- лєрі, нї в Желєньскім. нї в Спетрінї і Брунеті, нї в Челяньскім і Мельцері, не кажучи вже про ріжних львівских діріґентія. А коли грему- чі оплески витали єго кожду появу і по кілька- найцять мінут не давали єму приступити до розпочати продукциї, коли відтак вінці посипали ся до єго стіп, — тоді я зрозумів, ч и м є Ли- с е н к о для України і як високо сягнув там є г о к у л ь т єще за житя. Не богато творчим талантам даним є таке признане серед сучасни
ків, а особливо у нас, як се довело ся дізнати Лисенкови. Тож їдучи на свій власний ювилей,
і діти походять з руского дому і що сам пан учитель жиє з пенсиї руских батьків, захотілось єму в ваших дітях виховувати «пшишлих обронь- цуф ойчизни». До того взяв ся на слідуючий спосіб: Доповняючу науку в рускім викладнім язиці почав вчити по польски, а коли хлопці по двох лвкциях не хотіли читати по польски і вийшовши зі школи, зачали сьпівати «Не пора!»
то наш учитель зараз на другий день пійшов, хлопців, а особливо двох старших, котрі були між ними, скаржити до війта. А коли війт від
казав и. учителевії, мовлячи, що не може дїтий присилувати, щоби читали по польски, тоді наш сьвітлодавець почав сам справу судйти. Отже коли опісля за кілька днів діти знов прийшли на доповняючу науку, наш учитель замкнув в школі хлопців і дівчат. Аж доперпа, Коли хлоп
ці заявили, що підчас сьпіву жадна дівчина не булй, тоді дівчат випустив, а хлопцям казав би
ти всім того, котрий всамперіД зачав сьпівати.
Коли хлопці одноголосно заявили, іцо всі разом зачали сьпівати, в нашого учителя як би г( ім з неба вдарив, ионеже такої відповіді! він не сиодївав ся. Так то наш учитель поступає собі з учениками. При тім на кождім кроці він уїдає на «Сокола» і риє під ним. Коли паші Соколи вибрались до Тернополя на посьвяченє дому
«Міщаньокого Брацтва», наш учитель пустив по
голоску поміж учениками, «що Соколи ваші по
їхали вже присягати» а діти, прийшовши до до- му, повідали своїм батькам і мамам, «що про
фесор казали, що Соколи поїхали присягати».
Тоді вже напнім Соколам не бракло від недоте
пних селян і перестрашених бабів иожалуваия і заломлуваня рук. Оплакували їх як померших, бо зараз розійшла ся чутка, що «туй, туй підуть на Москаля».
Знов другим разом, коли один Господар її Гнат Балик, прийшов до учителя, щоб єму за чекав околотів. ионежещене молотив, тоді учитель напав на него тими словами: „Так гасгекаб теага окіоібю ? А па сб2 сі рогшоїііі зжешн Ріоіги гарі- заб зіе бо Бокоіби' і теусЬоищесіе зию іт йоти юто^а рггесіи/ о)сгугпу“. Аж тоді', коли п. Гнат Балик приобіцяв ся, що примусить сина, щоб виписав ся зі стягу Соколів, наш професор зго
див ся зачекати околотів. Гей пане Чехови- че! почисліть по собі, кілько то вже ви пере
брали руских околотів? Таких подібних фактів та „новельок" знайшло би ся не мало. Наводи
мо лише иайновійші, щоби показати, я к т о п о л ь - ска дурійка мотиличить людям голову, що і о- колотами хотять будувати „ойчизну" на Руси.
Гаразд всій Руси Україні!
Сокіл.
Лисенко хиба би був здивований і унесьміле- ний б р а к о м тих оваций, які під адресою єго особи є заразом і звеличанєм україньскої пісні взагалі. А коли на рецензента Л. Н. Б. ювилят зробив вражінє скромноети, то хиба не тому, що він є тілько професором музики, а тому, що мимо свого віку заховав вражливу душу і мимо своєї слави остав артистом, вдячним за призна
не кождому, у кого музика не є «коштовним галасом», а пісня не «пустим видиранєм».
Дальші замітки того автора про ювилей- ний обхід найкрасше поминути зовсім, бо они писані з таким знанєм річи. що аж розпука читати їх, знаючи, хто під ними підписаний.
Вже то ми справді високо стоїмо під зглядом того знавства! Один наш «меценат» театру, по
їхавши у Київ, взяв ся написати дещо про те
атр Тобилевичів і зачав свою характеристику від того, що представлене пБурлаки» зачало ся...
найточнїйше о год. 8. вечором! Се так само, як би хтось писав ир. про Лиеенка і зачав від того, що у него запримітив... невикривлені закаблуки.
На цілім сьвітї люДи Ходять простими обцасами і на цілім сьвітї театри зачинають о назначе
ній годині. Се прецінь нічого незвичайного, анї характеристичного. Другим таким важним по- міченєм сего знатока театральної штуки було, що лавки в амфітеатрі були зовсім пусті, — а мимо того актори грали так. якби було повно люда!.. Поминаємо те, що на великих сценах, з електричним осьвітленєм. затемнена авдито-
! рия представляє для актора тільки чорну яму,
в я к ій не може доглядіти публики, поминаємо, і що в тім случаю артисти може старали ся за
для запрошених, галицких гостин, — але щож остаточно мали робити? Так діє ся в кождім театрі!... Коли не відкликали представленя, то м усіли грати.
Згадуємо про се тому, що ті уваги були висказані в формі докору нашому театрови. Тож тепер можемо вже бути певні, що в новім теа
трі будуть представлена начинати ся як найточ
нїйше о назначеній годині, бо звернув на се свою енерґічну увагу головний мотор театраль
ного комітету, який має до помочи в нїм ще двох своїх іменників і членів родини. ТІЛЬКИ II»- боюємо ся, щоби за єга почином не запанувала в новім театрі і друга замічена ним н україпь- скім театрі проява, іменно... пусті ряди лавок.
Правда, що під зглядом заінтересованя штукою і єї знаня у нас дуже невідрадиі відносини, але з тим лучить ся ще і инша спра
ва, більше реальної натури: о с к і л ь к о н а м в і л ь н о одушевляти ся штукою?
Щоби пояснити так поставлене питане, дам близький, а ясний примір. З двох юйилейних концертів у Львові було приходу 5000 корон.
Зваживши, що другий концерт мав знижені ці
ни, можемо пересічний вступ від особи прииятв на 2 К, тимбільше, що було єще До 500 Боя- нїстів і делєґатів без білєтів. Отже в Лисенко-
"ЛЛ
з
Н о в и н к и.
____ ;
— Календар. В і в т о р н и к : руско-кат. Єрміла, Сгратонїка; рим-кат. Полїкарпа єн. — В с е р е д у : ртско-кат. Отцїв синаиских: рим.-кат. гіоана Золотоустого.
— 3 Тов-а їм. Котляревского у Львові. Засїда- нє Видїлу відбуле ся в четвер дня 28. с. м. о 7.
іод вечер в льокали «Краєв. Союза кредитово
го». 3 огляду на важність дневного порядку просить ся всіх пп. Вилїлових конче явити ся на засїданю. — Іван Боднар, секретар.
— Філія Руского Товариства педаї*. в Буску запрошує всіх своїх членів на к о н ф е р е п ц и ю, яка відбуде ся понеділок дня 1. лютого 0 год.
11. перед полуднем в кімнаті Читальні «Просьвіти»
в Буску. Порядок днсвнин: 1) Відчитане нр>то колу з ііослїдііої конференциї 2) Оцінка «Учи
теля і Дзвінка», н. 0 . Лада. 3) Про «Петра Ні- іциньского», відчит н. 0. Мулькевича. 4) «Наука рисунків в школах сїльских народних», загальна дискуеня. 5) Внесена членів. — В:д Видїлу філії Руского Товариства педаґ. в Вуску: о. Гр. (їло- вицкий, голова. 0. Мулькевпч, секретар.
Господарскі збори *получені з популярним викладом устроює в Читальні в В н с о ц к у , брідского повіга, тон-о „Сїльскиіі 1 осиодар в Одеську" в четвер дна 28. с. м. о 2. год пеію- лудни з отсею програмою: Привітне слово, ви клади про садівництво, про штучні нанози, про годівлю худоби, вільні питаня і ноясненя в го енодарских справах. — Від Видїлу „Сільского Господаря в Олеську*.
— Равт в Перемишли. Тов о «Руских Ж інок і Кружок жузичиий тов-а «Академічна 1 ромада»
устроюють в салях ратутевих ві вторник дня о. .лютого равг з отсею проґрамою: Концерт вій
•скової орхестри, продукциі сольові, фортенянові, повного хору «Акад. Громади« а вкінцч танці.
Вступ за запрошеними від особи 3 К. Поча ток ранту о -. год. вечером. За комітет підпи
сані: Софія Цеглиньска, Александра Кор.ноіисва, Кортіло Б ' гобрам, Іван Смолиньский. Равт запо
відав ся сьвітло, бо паніть з подальших околиць Перемишля вибирає ся велике число осіб на день 9. лютого до Перемишля. Хто не одержав запросин, а рад би бути на равтї, вволить зго- .іосити ся карткою до Видїлу Тов а Руских Женщин в Переїмипіли.
—- ..Руска Бесіда" в Городенцї усгроює в не
ділю дня 7. лютого в сало «Народного Дому»
вечерок з танцями. На зазив в наших часопи
сах призначує ся дохід з розпродажі! китиць на народний театр у Львові. Комітет иостарав ся о численну участь академиків з Черновець. Хто би через ошибку не дістав запрошеня, зволить віднести ся до тов-а «Руска Бесіда» в Городен
цї. — З а комітет: о. Карачевскии, 3 . Іукавецкий.
— Безхарактерність кацап в. 3 кругів нашого духовеньства пишуть нам: По перечптаню но
винки «Рождестненная слка» в 6. ч. «Руслана»
з с. р. насувають ся мені деякі замітки, як^ за- слугують, аби їх прилюдно оголосити. В «Іалї- чанїнї» в дописи з Петербурга" були точно ви
числені «общества» з Галичини, котрі висилали телеграми і воскові сьиічкя на торжество вру- ченя образу св. Негра (з над Рати) православ
ному митрополиті киівскому і г а л и ц к о м у Флявлїянови. Т і с а м і «общества» (гл, «і аліча
іїн»), складаючі ся з унїятів, устроюють «йол- гу« і запрошують унїятского митрополита га - і и ц к о г о о. Андрея. Не знаю, чи се мав бути іротест проти попередної православної овациї,
іи лише доказ, що ті «обіце:тва« можуть рівно- іасно робити овациї о б о м г а л и ц к и м ми- грополптам, і росийско православному і руско- гатолицкому, та величати ся їх нокровитель- зтвом. Ся дводушшсть-облуда галинких кацапів з ознакою їх безхарактерності! і підлоти. Але х облуда ярко зазначук ся також в пОборюва по кацапскою пресою україпьско-рускої літера
тури під замітом, іцо, мовляв, она обєктивно відносить ся до справ католицкої Церкви, або парить безбожність Пригляньмо ся, яке стано- виско релігійне занило «правовірне» греко-като лицке общество «Ставропігія». Оно видає «Вре- менниігь», а в нїм містить портрет Толстоя, найелавнїйшого русского писателя. Толстой є справді Геніальним писателем росийским, але екранним безвірком. Рецензент Німець, Шмідт, пише, що сіег Аиіог Тоївіоі Ьаі т і ї б е т ВрйгіГС сіег рег?бп1ісЬеп бсЬорГегзчІее яиГяегі'штІ, а Тол
стой в листі до него відписує, що він в і р н о передав єго гадку. Портрет людини, котра від
кидає доґмат Тройці, Евхаристяї і т. д., нахо
дить ся н календаря Ставр шіґііїского інститута, який уходить за церковне гр.-католицке товари
ство. Чи треба ще більше доказів безхарактер
ності! галицкої кацапнї, яка сама пропагує релі
гійний індеферептизм і сьміє ним другим доко
ряти ?
— Безпроцентові позички з краєвих фондів при
знав краєвий виділ рескриптом з дня 5. с,- м. до ч. 121,742.993 на внесене Головного видїлу То
вариства «Просьвіти» читальням «Просьвіти»: в Григорові в повіті рогатиньскім 800 К і Мальчи- цях в городецкім повіті 800 К.
Пожарний „Сокіл" в Гуменци, львівского повіта, засновано на статуті львівского «Сокола».
Намісництво затвердило вже статут.
— Вісти з Парани. 3 Курітиби доносять нам з дати 21. XII 1903: II. Дмитро Іванків закупив рускі черенки в Берлині і буде ту видавати тижневник и. з. «Бразилїиска Русь». Що місяця буде виходити яко безплатний додаток до «Браз.
Руеи» часописі, для параньского жіноцтва. Поя
ва руского орґапу наших поселенців в Парані дуже затрівожила тутешних Поляків, які вадїя- ли ся, що при помочи свого органу, (Іагеїа рої зка му Втахуііі. спольщать Русинів, Пагеїа р. ма
ла богато передплатників межи Русинами а мимо того про Русинів навіть не згадувала. —
,!• & ' г
— Збори. Вчера відбули ся V Львові збори зелїзничих урядників і підург.’.чиків, дальше збори помічничих ночтових урядників і пека^- ских робітників. На зелїзничих зборах запроте- стовано проти покривдженя зелїзничого персо
налу при січневім авансі та ухвалено резолю- цню з протестом проти реґуляміну праці, оголо
шеного в зелїзничих варстатах в Кракові. На зборах почтовцїв ухвалено статут і вибрано тимчасовий виділ. Збори некарских робітників вибрали комісию для розглнненя нового проекту умови між властителями пекарень і челядника
ми, а друга комісия зложена з 3 майстрів і 3 челядників має старати ся мировою дорогою іюладндти відносини працьчдавцїв до челядників.
— Вшехполякам не веде ся. П. Вл. Студнїцкий, один з редакторів органу «польгкєґо влосцянїна
под Ґрудка» мав мати вчера відчит в Пере- иишли на тему «відносини Галичини до Австриї».
9а відчит прибули також ґреміяльно у ч е н и ц і кіночої семинаркї під проводом у ч и т е л ь к и .
Холи прелєґент вийшов на естраду, в сали за- іунали голоси: «Перекінчик, хамелеон, проч, ви-
!ОСИ ся» і т. ин. Студнїцкий збентежений вий- иов, але повернув знова, аби ще раз почути те саме, що перед хвилею і знова забрати ся з са
лі в товаристві пос. Тарнавского.
— 3 Бродів доносять: Перед золочівским три
буналом відбула ся дня 23. с. м. апеляцийна юзправа в справі проф. Кучери. Трибунал при
знав правдивість всіх замітів нотаря Янїшевско- го проти проф. Кучери (гра в карти) і увільнив нот. Янїшевсксго, а лише затвердив перший ви
рок що до грошевої кари за обиду нот. Янїшев- зким іі-нї Кучерової. — . Онодї появив ся ту на ринку скажений пес і покусав 8 осіб та кілька
найцять псів.
— Подяка і просьба. У місяця серпня зверну
лась філія тов. «Просьвіта» з покликом до всіх ВИ. Патріотів, щоб зводили складками причини
тись до удержаня вельми талановитого хлопця селяньского Г. Л., іцо має визначні спосібности до рисована. Філія «Просьвіти» в Сганиславові удержує єго своїм коштом, посилає єго до че
твертої кляси школи народної в Станиславові, а відтак віддасть єго до школи реальної, умісти
ла єго в бурсі філії Тов. педагогічного за опла
тою 10 К місячно, а тому що Філія «Просьвіти»
н е м а є н а т й н і я к и х ф о н д і в а видатки чималі, бо потреба до 160 К річно на єго удер- жанє, тож па поклик наш деякі Патріоти зло
жили на него до тепер 8710 К, за що удержу
вано хлопця від мая до кінця грудня 1903, так що па дальше удержанє єго лпшаєсь 3-36 К.
Послїдними часами зложили отеї ВП. Добродії:
Каранович, Баришева, Яценьо, Келебай, Малиць- ка, Кадайська, Стеблецький, Якович, о. Кунаць
кий, Павельча^, Лукашевич, Трач, Мишкевич, Телїчка і Двулїг по 1 К; ВП. Зоня Стельмахів- на з Загіречка від себе, від Левка Абрисовского і Галі Стельмахівної по 1 К разом 3 К: ВП.
Кшепіньека, о. Бачиньский, о. Проскурницчий.
Евген Шенарович з Лїманової, Дидиньский і Лопушаньскіїй по 2 К; ВП. Антоневич 50 сот.;
ВИ. Алексевич з Угнова 5 К і Гординьский з Мойого Села 10 К, разом 45'50 К. Товариство
«Шкільна Поміч» в Станиславові 10 К за удер
жанє в бурсі за жовтень 1903. — Сим всім ВІІ.
Д'ібродїям складаймо отеим в імені! нашого ви
хованця сердечну подяку, а заразом просимо всіх наших ВІ1. Д, бродїїв-Патріотів, щоби не іюзабули про сего бідака і зводили, що хто м о
же, прислати па V іержанє талановитого Г. Л.
під адресою ф ;лїї «Просьвіти» в Станиславові, а дасть Б >г, колись величатись ме Русь Україна своїм малярем. — За Виділ філії тов. «Просьві
та» в Станиславові: Пр. Рнбчук, голова. Г. С'І- рецкий, писар.
— Подяка. Церковний комітет в ГІорохнику складав отейм сердечну подяку Всесьв. о. д-рови Іванови Гробельскому, крилошапинови к Стани
славові, за незвичайно тарну хоругов для діво
чого брацтва в Ііорохнику вартости 200- К. Та
ким чином дівоче і парубоче брацтво мають вже свої прапори. — З а церковний комітет:
о. Данило Бодревич, упр. сотр.
вім сьвятї припало участь що найменше 3.000 осіб, які, як висказав ся бисТроумно справозда- вець «Діла», «витиснули руске пятно на улицях і публичних льокалях міста». Приймім, що з тих учасників одна тисячка була львівских, а тілько 2.000 приїзших, та що пересічно одну особу коштувала подорож і побут у Львові тілько 20 К, то вийде з того сума 1-0.000 К. І деж того
«пятно» лишило ся? Один «Труд», що бкори- став на тім здвигу нашої ііітелїґенциї, що там рук не ставало до роботи, щоби виконати всі замовлена на надходячиіі концерт. \ле впрочім гроші розійшлн ся по іюльских «ядло- дайнях», по жидівских каварпях та но гака- тистичних торгов.тях. Ми покріпили ся нашою піснею морально, але нашими грішми скріпили материяльно рівнодушні нам, або н ворожі живла.
А чи не те саме діє ся і з нашим театром ? Приїде зі села сьвященик на представлене, то дасть заробити театрові! 2 або три Гульдени, а натомість за ностаєнне, готель, за вечеру і т. д заплатить кільканайцять злр. жидови, не числя- чи вже, що відриває від роботи коні і парубка.
Така одна поїздка становить знатну рубрику в буджетї, а стає більше підмогою для маломісточ- кового жидівства, чим для театру. І те саме діє ся також з вашими балями, концертами і тор
жествами. Кілько пр. такий рекламований баль
«Академічної Громади» принесе доходу на їх за-
•помоговий фонд, а кілько грошин витисне з ки-
піенї батьків па всякі инші видатки ? Обчислене виявило би застрашаючі числа!
Так само і наші всенародні віча, наші по- сольскі .справозданя, наші національні обходи допомагають перепливати рускій кровавици пере важно в жидівскі руки, без хісна, а навіть зі ні і одою для нас самих. Навіть прогульки підчас ферий. ба і виїзд до купелів і на віддих не у- зглядяює зовсім у нас материяльної їх сторони з огляду на народний інтерес
Отже що робити? — спитаєте: хиба вже зовсім не зїзднтись, не кріпитись, не бавитись, не зносити ся та відказати собі навіть літнього віддиху ? Алеж ні, тілько навчити ся самим собі вистатчати і самим обходити ся власними сила
ми. От і що-до нашого театру поправили ся вже відносини о стільки, що замість дорого оплачу
вати ся за відступлеиі «з ласки» салі польского
«Сокола», або касинів, грає тепер по «Народних Домах»; основане у Львові «Народної гостинниці і готелю» на жаль відложене аЗ саіепсіаз дгаееаз, але тим неменше оно завеїгди є нашою пекучою потребою, — яка при всяких львівских з'їздах балях і т. д. сотки і тисячі зберегла би для на
родного майна. Один з моїх знакомих запропо
нував раз пр., щоби замість »балю«, «Академічна Громада» спробувала раз устоїти «етноґрафічн вечерницї», на які би всі, так пані як і панове явили ся в вірних, народних строях своїх рід
них сторін. Гадка незла, бодай на один^раз .. . Однак найкрасшим способом видає ся мені
найти якесь живописне руске село, яке могло би стати осередком наших всенародних здвигів.
Могли старі Греки і Римляни відбувати свої збо
ри та ігрища, а навіть представлена траГедиї,
— серед природи, під голим небом, можуть сей клясичний звичай воскрешати в теперішній Гре- циї, у Франциї, а навіть вже більше на півночи, в Німеччині, — то чому ми не могли би перенести свій вічевий дзвін на село, між соломяні хати, колосисті поля та тінисті гаї? Се зблизило би нас до народу, і сей нарід почув би ся господа
рем у власній хаті; піднеслохби ся материяльно дане село і цілу околицю, а для учасників віча чи торжества оставило би як найкрасші вражіня і спомини.
Але... куди нам до того, кола ми не уміємо навіть одної кліматичної місцевості! устроїтн
•гак, щоби она стала нашою «літною столицею», осередком нашого товариского житя підчас лі
тних місяців віддиху і прогульки. Одні їдуть до гакатиста Тарнавского їсти лободу, другі щасли
ві, як можуть звидїти Закопане, треті тягають ся по Криницях та Римановах, а тим часом наша одинока кліматична стация в Микуличинї, мимо всіх своїх условій до розвою, веґетує марним істнованєм, а наші буркути дають силу і здоро- влє жидам та Мадярам...
. » с -
