ч •
Ч. 7. Львів. Субота, дня 10. (23.) січня 1904. Річник VIII.
Передплата
на «РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
яа цілий рік . . 20 кор на пів року . . . . 10 кор на чверть року . . о кор.
на місяць . . . . 170 кор За границею.
на цілий рік . . 16 рублів
• або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
•ьпрвеш ми очп і душу ми вирвеш: а н е возьмеш милост.. . вір.. не возьмеш, бо руске ми серпе ; віра русин.< — 3 Г у с л а н о в п х псальмі» М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дпя крім неділь і руских сьвят 0 О'ІІ год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана« під ч. 1.
пл.Домбровсхого(Хорунщини).Екс- педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасаті Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на поиеседне застереженк. — Реклямациї неопечатані вільні від чорта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цїлї 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
Ір. Воітіх Дїіушіцкйі про серед»! ШІ.
(Дальше).
Ж алкує ґр. Д-нй, що к польских ґ ім назиях ще гір ш е буває з наукою рускої мови й літератури, як з наукою польщини в руских ґім назиях, що в. м ногих польских ґім назиях нема кваліф ікованих учителів рускої мови, а до того ще й польска мо
лоділе не хоче вчащати на науку рускої мови з неприхильности до всего, що ру
ске. Тим замикає собі не лише вступ до м ногих жерел історичних, але й не може контролювати опісля сего, що Русини пи
шуть і печатають, а що найважнїйше, за
микає собі сама вступ до всяких урядів і становищ в східній Галичині, де небавом абсолютно го д і буде обійти ся без знаня рускої мови.
З огляду на те. що ґр. Д-ий добачає по
требу знаня рускої мови для Поляків, мо
жна би сподїнати ся, що він наставати ме до основного вивчена рускої мови й літе
ратури, бо лише тоді належно зможуть Поляки оцінити не лише ту .мову й літера туру, але н зрозуміти все руске ж и гє і р.ускі змаганя. Тимчасом ґр. Д-ий потішає своїх земляків тим, що »піе міеіе Іп к іїї гпизіоіе па м-аяге <1гіе»і п я іо гус; р ггу хуієі- кіеш росІоЬіеййіміе оЬусІии роЬ гаІуптгусЬ }егукогу с ії о сіх і £ г и п с і е і у ї к о о
« г у и с г е п і е 8 і е а Ь е с а и І я ь І о \у і а й- Б к іе ^ о , Ьо гезхіа ргадуіе ваша ьіе сіоко- па«. Отже Поляк погребує навчити ся л и ше руских букв, а вже буде мав право говорити про меншевартність рускої мови й літератури, про невиробленє рускої мо
ви або несіюсібність єї до наукового пш*ь- меньства і т. д., видавати осуди яко ком петентний судин, як се буває в галицкім соймі, в державній раді (уійє проф. Сгар- ж иньский, Ґломбіньскнй і т. п.), в товари
стві па псгусіе іі « гкб і іу у із гу с ії або в поль
ских дневниках, де пишуть про руску мо
ву, літературу і т. и. люди, що з трудом умію ть прочитати руске письмо.
Ґр. Дїдуш ицкий вважає ш кід ною си стему розділу ш кільної молодїжи на руску і польску і радить зробити пробу на разі хочби з одною утраквістичною ґімиазиєю або для забезпеченя л іпш ої науки другої мови викладної (рускої) в кіл ько х нараз ґім назиях завести по кілька предметів або хочби одного предмету з рускою
МОВОЮ
викладкою. В тім бачить ґр. Д-ий, так са
мо як пн Цєньскіїй і Цєлєцкий л ік проти національної ненависті!, проти радикалізму, гайдамаччини і т. д., хоч вже в сонмі про
ти утраквізму в середних школах заявили
ся
пп. Бобжиньский і ґр. Сг. Тарновский.а опісля і на зборах товариства иаисгусіеіі вжкбі іууйвхусії у Львові і в Кракові ви
словили ся проти утраквізму.
Утраквізм в учительских семинариях, де практична конечність приневолює кан дидатів присвоїти собі докладне знане оби- двох викладшіх язиків, видав по трипцяти- лїтнім досьвіді вельми незначні успіхи і висліди і вині не маємо сил учительских в потрібнім числі уквалїф ікованих до нау-
« - з » » . ■ — <«■ і . і .— —. ■■ і . , .і.ую . . . л е « д ‘ііа а » . « . м . а
'• •*»» і#'
чуван.ч в обидвох вієвих мовах. Щ о ж говорити про утраквізм в середних ш ко лах, де нема тої практичної конечности.
Отже самі дидактично-педаґоґічні сумніви стають тут проти заведена утраквізму в середних школах, бо инша річ знане тої або д ругої краєвої мови і літератури, а инша знов, чи ученик Поляк потребує у- чити ся н. нр. ф ізики або природних наук по руски, або ученик Русин математики по польски, щоби осягнути знане тої або д ругої краєвої мови.
Окрім дидактично-педаґоґічних сум ні
вів що-до утраквізму. виринають ще й ин- іп і сумніви, а іменно чи утраквізм є дійсно тим бальсамом, що .має вигоїти ту нена
висть національну, яка проявляє ся м іж польскою і рускою молодїжю, чи викорі- нить радикалізм, гайдамаччину і взагалі полїтикованє м іж нею. Досьвід останних літ (бо в останних літах з розбудженєм ж и вій ш о го націоналізму в Австриї взагалі, а так само і в Галичині) показує, що в учительских семинариях, де побіч себе сидять Поляки, Русиьи і Ж иди, де є утра- квіз.м в науці, такі самі находимо прояви, ш: в ґім га зи я х щ : 1 юлт ск:с’ ґім назиях, де сидить руска молодіж з польскою і жи- дівскою разом, хлопці політикую ть, радн- кальствують і нераз проявляє ся й там національна нетерпимість або ненависть. 6 се отже загальна проява духа часу, а не якась специяльність руских ґімназий, де головно «Ґалїчанїн* всюди пронюхує ате- ізм, н ігіл ізм , радикалізм, а польске днев никарство безкритично залюбки се підхо
плює і визискує, щоби не допускати до твореня нових руских ш кіл, замість яких
»Ґалїчанїн« волів би мати московскі, а що таких тут бути не може, отже нехай ліпш е будуть нольскі або нїмецкі, щоб лише не ненавистні для него »україньскі« ґімназиї.
В ж еж і сам ґр Д-ий, хоч повторяє за нольскими дневниками про радикалізм і анархізм в руских ґімназиях, признає, що
»1сп го гіп іп а ї Ьу зіе г рга\\йа, кб Ьу мчпе па іе ха)8 іа (" Ь )-\\у § иріе) а г^иЬпе) піе- ііа\УІ8сі, (1іірготса(І/а)асеі сіо пашіеіпусЬ а
^і'Г8/ас\с1і зіа гс шіу яу и с гп і.ііп і | о »кі< її а гизкісЬ у іін п іг с о » ) с ііс іа і т у у іа е гт е па Ки8Іі і6\у рггем’ я ііс *. Він признає, що і роїзка іпіой/.іег згко іпа г.алаїПо м’іеіе піе- га г | О Іііукпіе, але Сам собі суперечить за
певняючи, ,£<* т е ні ’2 іа р о В к т і паисгу< іе- ІОІП ГоЬіС УаТ/ПІЧ, аЬу И1ІОСІХІЄ2 <Іо Іе^о р н іііу ко ч 'а п іа хлсіїесніі. Таж се відома річ, що директор реальної школи у Львові (сеж було з похвалами описано в краків- скій ІІеГш 1И-І) дарував ученнкам науку в день го с гп іс у ромгзіапіа Іізіорайом едо і ученики в згеге^асії вирушили перед ра
туш, де були зібрані ветерани новстаня, а потім с і ученики зійш ли до салі і були попитані з еитузпязмом ветеранами. А сеж так само відома річ, щ» Рада шк. кр. бу
ла приневолена нроф. Сендзіміра забрати з Золочена на захід з і єго нанасливість проти Русинів, за єго скрапне політнкова- нє. Таких прикладів могли б ми навести богато, н. нр. як один директор в промові з наг дп Іі.чіо
п<Іо\\'е|
го сгпісу заохочував учеників П оляків і Русинів трудити ся дляа е тм . . - і г п —і а."»»”»'.1 " ■л-.-.»ц.т" » ”!”аадці
відбудованя М’хрбіпе) о^егу/пу, де не м і
шав би ся хтось третій. Ґр Дїдуш ицкий згадує о тім, що десь бачив руских ґімна- зиястів, як робили ргорадапгїе ги ЬеггоЬо- сіегп г о іп е т (очивидно се були селяньскі сини, що на вакациях були ио селах, але не згадує, як н. нр. ученики тернопільскої школи реальної з учителем своїм робили екскурси! на села для політичної пропа- ґанди і довели до авантури з селянами, так що власні були приневолені вдати ся в ту справу. Т ак отже бачить ся чуже під лісом, а не добачає ся свого під носом, бачить ся в чуж ім оці тріску, а в своїм не добачає ся балька.
(Дальше буде).
Рік 1803 на Руси-Українї.
(Копець).
Окрім самого Тов. педагогічного у Львові, старають ся про україньеко-руську молодїж на пронінциї філії сего тонаристна, яких е тепер 12 по більших містах Гнличини. задля удержувана бурс, шкід та взагалі' підпираня научних цілий.
Потсрівиими задачами задимають ся також тов
• Шкільна Поміч», яка минулого року огв -рила бурсу дла реалістів в Святині і ще кілька т. з.
• селяньских бурс» і Тов. »Рунлав« у Львові, яке запомагає бідних учеників рускої ґімназиї.
Минулий рік приніс також і для якадеміч- ної молодїжи радісну новину. Данно вже підно
шена справа „Академічного Дому* вийшла те
пер зі сфери мрій і проект » в реальну, многс- надїйну дійсність. О ю в наслідок більшої гро
шевої жертви Українця д. Чикал» нка закуплено площу під будову >Академічного Дому», для я- кого вдвигненя узискано вже поважну суму гро
шин З ІКЇЦИЛТИВИ ГОЛОВНО проф. М. Грушевскчго.
Будова сеї важної тв- рдинї для розвитку укра- їньско-руского студен тна є вже запевненою.
ііже то ми справ її находимо ся в ері бу- дованя власних приюіів, бо ось минулого року закуплено також велику площу під будову укра- їііьско руского театру у Львові а надто в кіль
кох пронінціопальних містах іірисгуплено до бу
дови Народних Домів. Не менше і тон. Гімна
стичне «Сокіл» робить усильні стараня задля здвиїненя свого класного гнізда. 6 се може най- дїяльнїМше із всіх наших товариств і оринявшись, побіч гімнастики, організувати огневі сюрожі по селах, оно уешло за минулий рік довести число своїх ножар,міх філій до 70-ти, гімнастичних філій по містах основино 8, а їх діяльність роз
ширено і на гарний іюл, так що Соколиці чим раз численнїйше вступають в їх ради. Подібне товариство »Сїч« в Коломиї організує сїльске парубоцтво на почві давних козацьких традиций, нрисиособлнючи їх за. азом до огневої сторожи, а розширяє свою д їя л ь н іс ь не тілько па су- межні повіти, але і на Буковину. Минулий рік зазначив ся знатним р<>зросто.м ееї орґанїзациї.
З провінціосальїіих ін титу іий мі' и.мо під
нести тут »ДїнОЧнІі інститут в Перемичній», я- кий своїми розмірами та внугрішним уладженєм стає правдивою горд >етию нашого народу. Сего року пореобразовує ся на основі уіюважненя зі сторони міністерства віроісновідчнь і цросьвіти з дня 21. падолиста І!й»2 ч. 31.271 на д і в о ч и й л і ц е й і отворив з дн< м 1. ні рссня 19"3 КЛЯсу пр. готовлвючу замість дотенерішн. і IV кльси і
першу клясу лїцеальну па місце дотеперішної V кляси. Прочі кляси Інституга т. є III і кляси VI—VII остали такі самі як дпси. Ліцей є то р і д ж е н ь с к о ї ґ і м н а з и ї , в к о т р і й в і д п а д а є н а у к а л а т и н и і г р е к и , а п о д а є с я н а у к а н о в о ч а с н и х е в р о н е й с к и х я з и к і в я к в ш к о л а х р е а л ь н и х . Наука тревае 6 літ, а но єї укінчешо вільно лїцеанткам приступати до іспиту зрілости. Сьвідоцтво зрі
лосте уповажняє до студий на університетах (а діли узисканя квалїфікациі до подавай я науки в женьских школах) а також в икших висших школах для придбана фахового образованя.,
У прирівнаню до тих важних та нераз епо- хових зворотів і здобутків, які проявили ся в минулім році на політичнім, просьвітнім і орґа- нїзацийнім поли, — сей рік в царині літератури випав менше плідний. Тут зачнемо наш корот
кий огляд наведенєм сумної памяти царского указу, який заборонив україньске писане слово на Україні:
І’осударь Импетаторь 18/30 минувшаго мая 1о76 г. Вьісочайше новєлііть соизволилч.:
1) Не допускать ввоза ві. предФльї Импе- ріи (безт, особаго на то розр'Ьшенія Главнаго Управленій гіо д'Ьламь печате) какихі. бьі то ии бьіло книга, и брошюрь, издаваемьіх загра- ницею на малороссійскомь нар'Ьчіи.
2) Печатаніе и изданіе в'ь (Імперій ориги-
нальНЬІХЧ» ПР0ИЗВЄДЄНІЙ И П ереВ О Д О В І, Н а ТОМ’Ь
же нар'Ьчіи воспретить за исключеніемі. лишт,:
а) исторических'і, документові, и памятникові.
и б) произведеній изящной словесности, но сі, тЬмі>, чтобьі при печатаніи исторических-ь па- мятнииові, безусловно удерживалось правописа- ніе подлинникові., вт, произведеніяхі, же ИЗ'Ь- ящной словесности — не бьіло допускаємо ни какихі. отступленій оті, обіцепріятаго русскаго правописанія в чтоб-ь розр'Ьшеніе на печатаніе нроизве іеній из'ьяіцной словесности давалось не иначе, какт> по разсмотрЬніи рукописи вт. Гла- вномт, Управленій но дЬламт, печати.
3) (Воспретить также различньїя сцениче- скія представленій и чтенія на малорусскомі, нар'Ьчіи а равно и печатаніе на таковомі, т е к сти кі, музьїкальньїмі. нотамь).
Начальника, главнаго управленій по дЬлам і, печати:
ГригорьеПу професор университета.
Сей указ подав д. Ін. Кревецький в фте.іе
тоні «Діла» зовсім справедливо як головну при
чину слабкого розвою україньскої літератури не тілько в Росиї, але і в Австриї, бо разом з у- бутком читаючої публики, зменшав ся і вида вничий рух. Однак в минулім році проявили ся завдатки — пише згаданий автор — що обом соромним анти-україньским указам з рр. 1863 і 1876 вже мабуть не довгий вік. Дозвіл збирати складки й поставити намятник родоначальнико- ви обновленої україньскої літератури Ів. Котля- ревскому в Полтаві, та свобода тої поважної маніфестацій з нагоди того торжества, виправ
дуване ся росийского уряду в урядовім орґанї
»Полтавских ґуберн. Вєдомостях», що заборона публичних україньских промов — се тільки о- шибка, а україньского слова ніхто не гадав за
бороняти, відтак ще більша свобода підчас сьвяткованя ювилею М. Лисенка в Київі, де уряд вже в практичнім ділі задокументув прав
дивість свого оправдувана, позволяючи без нія
ких обмежень на публичний виступ україньско
го слова. І богато ще других фактів говорить за нашим догадом.
Найбільший видавничий рух проявив Львів, у якім за 1903 р. вийшло 147 книжок і брошур, які становлять 42'6°/0 загальної, а 57'4°/0 ав- стрийскої, україньско-рускої літературної нроду- кциї в минулім році. На другім місци стоїть Київ з Зб видавництвами, на третім Чернівці' з 35 видавництвами. Дальше м ал и : неназвані міста Росиї 33 видавництва, Коломия 27, Ж ов- ква 21, неназвані міста Австриї 18, Одеса 11, Америка 10, Петербург 9, Перемишль 8. Загал ь
на сума виданих книжок в Австриї виносить 256, в Росиї 89, а взагалі появило ся в минулім році 355 нових руско-україньских творів. Хотяй ми є народом анальфабетів, то вжеж таки на ЗО мілїонів се рішучо за мало навіть і при най- тяжших обставинах.
— ВІД АДМ ІНІСТРАЦІЇ. При змін року про симо наших Вп. Передплатників о скоре відновле нє передплати, згляд-ю о вирівнанє залеглосгий та о приєднуване нам нових передплатників.
На грошевих переказах просимо дуже чит
ко виписувати адресу: » А д м і н ї с т р а ц и я ч а с о п и с и Р у сл ан«.
Ціна поодиноких чисел нашої часописи зни
жена на 10 сотиків.
Н о в и н к и .
— Календар. В с у б о т у : руско-кат. Григорив Нисейск.; рим.-кат. Обруч. П. Д. М ариї.— В н е д і л ю : руско-кат. Теодозия препод.; рим.-кат.
Тимотея.
— Звертаємо увагу на оголошене загальних зборів кредит, тов а »Віра« в Иеремишли, замі
щене в інсератовій части нинїшнОго числа. Збо
ри відбудуть ся дня 2. лютого, а не 24. лютого, як первісно Оголошено.
— З Тернополя. Дня 1. лютого відбуде ся за ходом тов а «Руска Бесіда» в Терноно.іи в е ч е - р о к з т а н ц я м и в сали «Міщаньского Брац- тва«. Вступ від особи З К, для родини з 4 осій 10 К. Комітет приготовляє всякі несподіванки і надіє ся, що красавицї з цілого Поділя численне злетять ся на сей одинокий вечерок в Тернопо
ля. Забава заповідає ся як найліпше. — Комітет.
— Тов-а „Р уска Бесіда" в Бучачи устроюе дня 1. лютого в е ч е р о к з т а н ц я м и . Взтуи від особи 2 К, для родини 5 К. Початок о 9.
год. вечером. Запрошена вже розіслані. Хто не одержав би запрошени, зволить віднести ся де виділу товариства.
— Депутация „Ризниці" у ВПреосьз. Митропо
лита. Дня 17. с. м. приняв ВІІреоеьв. Митропо
лит Шептицкий депутацию товариства „Ризниці", котре по отворешо і розширенні своєї торговій у Львові просило єго о иокровительство над с е » сьвнщеничо економічною інституциєю, (осгаючож на жаль в руках кйцапнї). ВПреовьвящений ви сказав депутациї своє вдоволене з успішної»
розвитку „Ризниці" і заявив, що уважає се то
вариство загальним ділом всего руского духо- веньства, та прирік ему свою поміч
— На доброд йні ц'ли. Бл. п. о. Йосиф Бура- чийский, б. руский нарох в Княждворі, призна
чив перед смергию 1000 К на благодійні цілі.
З квоти сеї переслав п. Ераст Бурачиньский: 1) 4с0 К на .Ремісничу Бурсу» у Львові. 2) 100 К на токар. »Руслан« у Львові, 3) для Товариства педаґоґічного у Львові 50 К, 4) на .Народний Дім» і .Ш кільну поміч» в Коломиї по 100 К, 5) на Селяньску Бурсу в Коломиї для хлопців з Березова на руки Вс. о. В. Лугового 50 К, 6) на руско-укр. Бурсу в Новім Санчи 50 К, 7) на Селяньску Бурсу в Станйславові на руки Вс. о.
К. Кульчицкого 50 К, 8) на .Ш кільну Пй.міч» в Снятинї 1«/0 К.
— З Америки до Европи. Американьскі часо
писи обчисляють, що евронейскі емігранти в Сп. Державах післали минулого місяця до Евро
пи 1 мілїон 80б тисяч 533 доларів, як різдвя
ний дар для своїх родичів, жінок, дітей, свояків і т в. При тій нагоді не забувають згадані ча
сописи накииуіи ся мокрим рядном на емі-
Богдан Лепкий.
В ГОРАХ.
(Дальше).
Б половині дороги Анна стала.
— Я дальше не годна. Мабуть забула ходити по горах. Спічнемо.
Д .бре? Вибрав місце вистелене мо
хом і сіли.
— Знаєте — говорила відгорта
ючи анреолю золотого волоса з ро
жевого, горячого лиця — знаєте; я утомилась.
— Нїчо дивного. їхалисьте цілу днину.
— Але мимо того, як прийдемо домів то заграю вам вашу улю
блену 45. мазурку і Брамса і де-що Ґріґа. Я чую в ньому щось свого, ріднього. Деколи причуваєть ся ме
ні сїльска толока, десь дуже, дуже далеко, аж в моїй молодости.
І задумала ся.... А по хвили:
— Правда, як ту ладно?
— Дуже ладно. Ладній ше не мо
же бути
Подивила ся на него допи
тливо.
—- Так ?
— Так. Я дуже люблю отсї гори.
— Тільки отсї. Я пережив у них свої найкрасші хнилї а до того во
ни такі поетичні. Кажу се без мо
лодечого запалу. Не видно в них тої страши >ї борби о хлїб, яка всю ди кидаєть ся в очи. Ту відчуваєте сн, як може нігде більше, що крім видимого, так званого реального
сьвіта, є якийсь другий сьвіт душі, а крім фізичного єствованя є инь ше, безперечно ширше, красше, ва
жній ше... Недавно був я у свого товариша, в горах, але в тамтих, на заході. Мешкає сам один, на ви
сокому верху, як орел. Виволік ту
ди нянїно, стирту книжок і жине, як пустинник. Ранками сонце при
ходить до нього в гостину а в ве
чір вітри ідуть на розмову. Так день за днем. Простору, воздуху має до волі. Куди не глянеш — мо
ре. Зелені, сірі, чорні филї пливуть по конець сьвіта. На них людські
<>с»-лї, як лодки, села, як кораблі а хмари, як вітрила. Гарно. Лиш одно.
Відвічні ліси вирубано, а землю по
орано геть, аж під верх.
Нужденний овес і єіце нужден- нїйше жито нидіє там, де пашали ся колись горді ялиці Ж аль мені тих пралісів відвічних!
То так, як колиб якась велика губа сунула ся землею і їла. Обіла лани, зїла і щірить свої пажер іиві зуби до гір. Вже обгризла їх низші увзгіря, вже спинаєгь ся на стрімку збіч, на сам верх. І колиж наситить ся вона, коли епічне та ненаситна губа? Брат брата для ньої р ж е, друг другови серце видирав — всьо для наживи...
Ту забуваєте ся об тім...
1 він з вдіїволенє.м вдивив ся в чарівний, гірський краєвид, Що незамітно переходив з ясного дня в сірий, лїтии вечор. Б ТІМ почув на свой му лици якесь ніжне, шов
кове ласкаве, якби промінь сонця I Ходив ПО ЄІ’О профілю. Чув, ЯК єї І
великі, сині очи несьміло блудили по його блідім чолі, як заглядали в його з ідивлені очи, як зависали на устах. Довго, довго.
Чув — і було йому мило.
А коли обернув ся, ті сині, ди
тячі очи со(омливо втікали на зе
млю і ховали ся в траві, якби що недоброго вчинили. *
То не був погляд байдужньої людини. Такий погляд перетоплює дві душі в одно нероздільне єство—
раз на все.
Зрозуміли теє і — мовчали.
А потім: Говоріть що, пане Романе!
— Мовчаннє — се також роз
мова; таке мовчаннє, як перед хви
лею. І чи є так глубокі, а щирі і ніжні слова, щоби сказали більше як воно?
Анна глянула на нього і прита
кнула: Нема
— Кожда розмова лишає щось недомовленого, таке мовчаннє гово
рить всьо.
А прецінь хочете ся слухати слів люб і людини, як музики.
Як музики найкрасшої з у- сїх. Як гарно сказав жидівський поет: »І)еіп іесіез \¥огІ мігй т г я а т КІапк ипгі хпг Мизік» і — як скучно мені за музикою такою...
— Робите на мене враж нє, як- бисьте справді віч ю скучали, не- знаючи нав ть за чим.
— І справді тужу, від коли се
бе тямлю, але.... ту затяв сн, я к ій гадки збивав, або ріш иш ся не міг, чи говорити, чи н і., але знаю за чим. З а миром тужу, за добром, за
кр ісою, за ньою. З а тою вимрія
ною, снами навіяною, в думках зле- лї іною, що лучить в собі і красу різьб античних і блеск лиць Тічія- на і музику найкрасшу у кождому слові — всьо! Тричи являла ся во
на мені. У перве, в поранок маєвий, як сон молодого хлопчини. Летіла, грала ся, гонила, аж розвіяла ся, як мрія, лишаючи тугу. —• А потім прийшла як лікарка, з поглядом розради і з усьміхом потіхи. Взяла мене за руку і показала жигтє.
»Дини, кільки у ньому принади, кільки діла! Борба о бутє з приро
дою, з людьми, з собою. Б< рба о славу, о імя, о значіннє. І чи не сором тобі сидіти так бездїльно?
Ходи!» 1 я пішов шукаючи в життю забуття.... А в третє вона прийшла, як вже було за пізно. Ви знаєте коли....
— Я ?
— Ви! Поіцо окриватись, пощо соромити ся себе самих ? Лишім облуду для людий і длн сьвіта, як нагороду за його мудрий устрій.
Собі оставмо щирість. Хоть нинї будьмо щирі, коли на жаль не бу
ли ними давнїйше. Не соромім ся любни! Вона не поганить душ на
ших, гона осьвнчена терн ннєм і ту
гою. Не соромім ся любви! Може та хвиля, се одинока хвиля щастя у нашому життю, а жнемо раз тільки Не соромім ся любви!...
7 (Конець буде). .
2
Грантів, котрі, мовляв, кривдять Америку, збога- чуючи Европу грішми Американців.
— Полїцийно огнева комісия оглядала вчера салю „Народного Дому“ у Львові і поручила найдальше до місяця зробити з салі нові двері до коритаря, добудувати одні сходи на нодвірє та поробити ще инші дрібні поправки. Лише в так поправленій сали будуть могли відбувати ся концерти і представлена.
— ..Щедрі" запомоги. Краєвий виділ з квоти 10.000 К, призначеної сонмом на запомоги для захоронок, уділив всего 500 К русккм захорон- хам : львівскій 400 К, а печенїжиньскій 100 К-
— Іменована Рахунковими радниками в ди
р е к ц ії скарбу іменовані: Балерини Ольшевский і Людвик Гірш.
Почтові завідателї: Стан. Данець зістав старшим завідателем, Йос. Ольшевский старшим завідателем в Золочеві, а контрольор Тад. Ло- зиньский ночт. адюнктом у Львові.
Судовий канцелїст в Сколім Гавр. Алекс.
Миґдан іменований офіциялом.
— Велика редута музична відбуде ся в субо
ту дня 23. с. м. в салі львівскої Фі5іьгарм<>шї.
Головні точки програма будуть музичні: П а р о дійний терцет китайський*, »Гимн до місяця», вик шає 24 кльовнів, »Ч іртінский танець в пе- редпеклї* і т. ин. О 2. год. в ночи нагороджене
масок. /
— Злобний дотеп 3 Відня доносять: Тутепша Газета Кгопеп-2еі(ип(? містить від кількох тижнів повість, в котрій редакция подає вказівки, де ум стила капелю, в котрій сховано 1000 корон.
11ноді пополуднії робітник віденьский 19-лїгний франц Новак глядав тої капелі церед касарнею при п л оти N нтагкі. 1 дійсно найшов кілька
«сталевих капсель і забрав їх з собою до дому.
По дорозі одна з тих капсель упала на землю і в тій хвили роздав ся страшний вибух, котрий лоторощив Новакови ліру руку, роздерши ЄЇ на кусники. Показало ся, що та капеля була напов
нена динамітом, котрий експльодував. — Чотири инші капелі забрала поліцая і зарядила слідство аби викрити, хто зложив ті капелі в місци, де мала бути капеля з грішми.
— Ради для танцюючих подає др. А. К. в од
нім з льнівских дневнлків. Знії-на річ, що та нець є найнебезпечнїйшим спортом для ЛЮД-
«кого здоровля і що року ножерає найбільше людских жертв. Треба отже так гуляти, аби не втратити жигя. Особи фізично слабші, хорі на серце або на груди повинні зовсім не гуляти.
Молодїж женьского пола' хоруюча на блїдницю такі ж не повинна гуляти, або дуже мало і умі- ренно. Коли хто в часі танця почує сильнїйші удари серця або прискорений віддих-, не пови
нен дальше танцювати. Стрій при танцю має бути не лише легкий, але свобідний. Корсет, коли без негб ніяка женщина не може жити, бодай не повинен стискати стану, бо се є при
чиною частих ударів крови на голову і омлі
вань. Наслідки гуляня в тїї-нім корсеті проявля
ють ся перекажно п і повороті д о м в і кінчать ся часом найгірше. Вечерок повинен починати ся легким танцем пр. вальсом, аби приготовити орґанїзм до надмірної праці, якою є танець.
В часі гуляня необхідно нідсьвжаги орґанїзм напитком, а се тому, щ >би опґанїзмови дата ту склі,кість води, яку нін зужив в часі гуляня.
Напиток не повинен бути за студений і повинно ся єго уживати по трошки але часто. Пива, ви на і взагалі всяких илькогплїв не здор во є уживати по гуляню. Найліпшим напитком є лі монада. Се найголовнінші приписи гігієни для гуляючих, а що тепер пора танц в, тому ми по
зволили собі переновісти їх за д-ром А. К.
— З искри огонь. В голяндскій армії стала ся подія, яка нераз лучала ся і по инших держи вах, але не мила так далекосягли'х наслідків як в Голнндиї. Якийсь жовнір Ван Тервей наслу
хав ся в дома в часі Різдвяних сьнят стільки про Толетоїкскі погляди на мілітаризм, що по повороті з відпустки д з війска не хотів вбрати ся в мундур. Коли єго посгав ієно перед воєн
ним судом в Г арлєм , він боронив сн завзято і цитатами з сн. Письма доказував, що Хри- стос казав любити ворогів і не виступати проти них з убийчим оружєм. Воєнний суд засуд >в Він Тервея на З місяці тяжкої вязницї. Наслід
ком се1 о вироку заворушила ся в я Г ляндия.
В многих містах потв ірили ся комітети •оборо
ни християньского мученика* і скликують віча для запротестонапя проти нокапаня жовніра за те, що поступим так, як єму диктувала єго со
вість. По Цілій Го ІЯНДІ'Ї розкинено сотки тися- ч в брошур з сензацийними заг лонками, в яких автори обговорюють справу Ван Тервея. Загаль
ну увагу звертає отвертий лист до прези іента мінїст ів д ра Кійпера. В тім листі пригадує ся міністрови єго власні слова, щ> не належите на
силувані совість горожан, принев люкати жов
нірів до війскові'ї присяги, до посилана дїтнй до шкіїли і т. д. В :я голя і іска нраса жино за няла сл справою В ін Тервея, а г лоси єї по.її лені. Один табор домагая ся, аби Тервея приді
лено д о корпусі інвілідів, дру ий табор праси бачить в сім ■ случаю >х и с' ияньский анархізм*.
Півурндові дневники заповідають, що поступок
Ван Тервея будуть наслідувати инші жовняри і жадають строгого покараня]кождого непослуху в армії.
— Довготу жіночого волоси обчислив один Ні
мець на 70 тисяч в метрів, коли оно чорне, а на 100 тисячів метрів, коли ясне. Хоч велося чор ного є менше на голові, то за те оно сильнїйше, бо один волосок видержить 113 грамів тягару, підчас коли ясний волос рве ся вже під тяга ром 08 Грамів.
— Новий винахід Едісона. З Америки доно
сять що Едісон викінчує прилад, при якого помо
чи можна буде бачити в телефоні особу, з якою розмовляє ся.
— Звлїзничі катастрофи в Америці. Поспішний поїзд зелїзницї «Балтімор & Огайо* вискочив онодї із шин близько стациї Конелсвіл, Па, а наслідки сего були вельми грізні. Із 150 подо рожних, котрі ним їхали, 03 погибло на місци.
30 було так тяжко ранених, що 6 з них помер ло до двох днів, а всі прочі були потовчені.
Причиною нещастя були дошки, згублені на ши
нах тягаровим поїздом, що 15 мінут, перед тим їхав сим самим шляхом. Саме тоді летів поспі
шний поїзд із швидкостию 60 миль на годину тож можна собі уявити, з якою силою наїхав на дошки і вилетів із шин. Всі вози розбили ся на дрібні кусні. — Подібна катастрофа лучила ся дня 27. грудня недалеко Іст Паріс, Міч. на шляху зелїзницї >Пір Маркет*. Ту зударив ся особовий поїзд з тягаровим, який їхав з против
ної сторони, наслідком чого втратило жите 22 особи па міспи, а 38 було так тяжко покалїче них, що більша половина з них померла пізнїй- ше. — Коло етапні Порт Скач, в Канзес, виско
чив із шин і впав з високого насина поспішний поїзд, зв. >Мотер«, при чім 9 осіб було убитих, а 20 покалічених. Причина катастрофи в двох послїдних случаях незвісна добре.
— З зелїзниць. З днем 15. січня 1904 заведе
но межи Скавиною а Дворами новий мішаний поїзд ч. 1098, котрий відходить зі Скавини о год. 12 40 в ночи а приходить до Затора о год.
2 20 а до Днорів о год. 3 35 в ночи. Сей поїзд має в Скавинї полученє з поїздом особовим 47ГЮ22, який виходить з Кракова о год. 1140 в ночи, і з поїздом ч. 1121 з Нового Санча, З а копаного і Сухої. — Також на шляху Живець- Звардонь від 15. січня с. р. змін-шо поїзд міша
ний ч. 1253 на поїзд особовий ч. 1216.
В наслідок сего, мимо задержаня дотепері- шного відїзду з Ж ивця (7 год рано), осягне ся значно вчаснїйший приїзд до Звардоня (8 17 рано) і безпосереднє полученз з угсрским по
їздом ч. +11 зелїзницї Кошицко Богуминьскиї, котрий відходить зі Звардоня о год. 8'22 рано — отже о 2. год. і 38 мінут р ан ьте як доси, через щи ппзискує в Чани безпосереднє полученє в
напрямі до Тїшина і Одерберґу. — Повисші зм і
ни заміщені будуть в додатках до стінного і кишененого розкладу їзди. Додаток сей можна дістати безплатно в касах особових ц. к. зелї
зниць державних за показанєм кишиневого роз
кладу їзди.
— А
р бні вісти. В Тарнові застрайкували пекарі. — В Щепатинї. равскогл новіта, згоріло дня 18 с. м 24 сїльских загор «д, вартості! 34.ПОО К Шкода була в одній третині обе.зпечена. В огни згинули 3 штуки худоби. - В Міскольчи на У- горщинї застрілив ся авдитор Людвик Аллє. — В Відни помер Фердинанд Манліхер. винахідник війскових карабінів системи єго назвиска
— До Адміністрації)' нашої часописи прислали:
На б дову руского театру: Вир. о. Іван Лю- бонич пар >х з 0 -трова к. Терн. З К.
На руску бурсу ремісничу: ВПр. о. Іван По- пель парох Донгоітля 5 К; ВПо. о. Іван Любо- вич парих з О тропа к. Терн. 4 К.
Дія Тов-а св Ольги: ВПр. о. Іван Любонич парох з Острова к. Терн. З К.
Для рускої прив. учит. семинариї: ВПр. о.
Іван Люб ’вич парох з Острова к. Терн. З К.
Для Р. Тов а пед : ВПр. о. Іван Любович парох з Острова к. Терн. 2 К.
— Поетичний кутик.
Ф р а г м е н т .
Поглинь, прицода й .утлого стебельця
Не притяжить над м ру в цьніт, ні в плоди —- Гей, не трівпж ся, так і твого серця
Судьба не зломить через труд невгодні Нк цьніт і овоч в розмірах ростини Она на гілю вміло розміщає,
Так з тягару житя приходить для людини Лиш те, що міць душі унести май
У ляна Кравченко.
Родимці! Памятайте на селячьску бурсу .Шкільної Помочи" в інягинї, в як й МІьТЯГЬ ся ученики реальної школи!
Посмертні І оповістки
— 0. Лев Таворсяий, сьвященик ювилят, в д- значепий кри.юшапьскіїю одежию, парох в Кир-
маничах. нижапківского деканату, упокоїв ся аня 8. с. м. в 83. році житя а в 59. сьвящень-
;тва. В. є. ц.!
— 0. Антін Ясекицкий, сьвященик-ювилят, па
рох в Волехівцях коло Дрогобича, упокоїв ся дня 13. с. м. в 84.роцї житя, а в 57. році сьвя- щеньства. В. є. п.1
Наука, штука, література
— В Тернополи почала виходити Газетка „Мо
лодїж, місячник для учаирн ся молодїжи", під редакциєю проф. Евгена Мандичевского.
В 1. ч. п. з. «Дорога Молодіжеі* ш. редактор взиває молодїж до праці над собі до і радить їж в свобідних хвилях «розірвати ся« забавою на вільнім воздусї, театром або відповідною лекту
рою, якої — як замічує автор — у нас вельми мало. «Хочу подавати що місяця — кінчить ав
тор — пару (?) листків до перечитана, аби уче
ники мали над чим свобідно подумати, аби їх гадка, змучена шкільною роботою, мала де спо- чати, аби їх серце могло розвеселитися і їх душа відсьвіжитися*. Пригляньмо ся тепер, над чим буде молодїж думати по перечитаню ч. 1.
• Молодїжи*. По гарній, передрукованій поезийцї
«Моя вітчина* Богдана Ленкого находить ся там розвідка про «Римскі Сатурналїя*, опис «широ
ких* забав і пирін, які звичайно кінчили ся розпустою, та мало ріжнили ся від Бакх іналїїв.
Дальше м нтить ся в «Молодїжи* нецікава ста
тейка «11 000 м. над землею*, початок сцені
чного образа «Тарасова могила*, «Яцко (?) Ґуєр, прозваний Кляйнйог, швайцпр-кий селянин*.
• Рускому серцю* вірш В. Масляка, «Інструктор.
Новеля Ант. Цехова* і дрібні вістки п. з. «Жарт і правда*, пословицї «З уст народа* т а «Загад
ки і иитаня*. Крім двох поезий, які справді є гарні, прочан зміст «Молодїжи* є малої, або зо всім без вартосги. 1 так пр. один з менше уда
лих «жартів* піддає своїм молодим читачам ось яку квестию «до роздумана*: «З домашньої го
сподарки в місті. — Яка ріжниця межи коровою а м олочіркою ? — Корова дає все добре моло
ко, а молочарка звичайно фальшоване, але за те молочарка дає на кредит, а корова ні*.
Та ще слабше виглядає язикова, ба і пра
вописна сторона сего нового видана. Подібних цьніток як: «підпринятиях, перееьвідчивєм ся, мігем, відвдяченя ся, всегда, мя, єсьм, учились- те ся, прийде бо, з кимбим, спіткаєш мя, обо- ж ітелів (і<еп. ріиг.), святинею* і т. д. така без
ліч, що прямо не хоче ся вірити, щоби редакто
ром «Молодїжи* був професор рускої Гімназій та ще до того письменник. Але V нас буває так, що в письменники виходять ріжні людці, вавдя- ки... осн івній редакцийній корекгї, а за ліниві чи недотепні, щоби бодай з порівнаня свого ма
нускрипту з друкованим «своїм* твором навчи
ти ся чистоти мови, поправности стилю і... пра
вил правописи. Вже не який там товариш по званю і перу ін. редактора -Молодїжи*, але пер
ший ліпший читач-ґімназист запримітить відра
зу. що щ. редактор «м сячника* не знає гаразд, як і коли вживає ся букв: і, ї и, не знає ужи
вана мягкого знаку ь, не знає значіня таких приіменників як: після і по, одним словом, не знає богато богато таких тайн людского знаня, які пересічний Гімназист пізнав ще десь в на
родній школі. Для ориміру наведемо ще таке:
• насьлїдув і посьлідний*, після і пісьля, ґаздів
стві і сьлід. Губерніальний і Німеччина, Шнай- царін і Швайцария, поезії і т. д. і т. д. П ісля (або й пісьля — як хто хоче..) вживає ш. ре
дактор в зяачіню ііриіменника по (не часового!):
«після свого досьніду* ( = по св -му досьвідови),
«після \годи« ( = по угоді) і т. д. «З уст наро
да* вийняв ш редактор, чи хоче вложити в них такі перлини, нк: «Учись — на сталість буде як нахідка • (!?), «Аз, буки — бери граматику в руки*. До сеї послїдноі послоницї радимо ре- дакциї примінити ся в да ївших числах свого видавництва, як і взагалі розтягнути острійшу контролю над тим, що -одне ся шкільній ся мо
лодїжи, щоби не лучали ся такі наУкові ди- но'лнди, як: нещасливий цїсар австрийский Ма- ксимілїін — хотів собі вибо.іоти корону мекси- каньску. Коли се стіне сіі, нове видівництно сіірандї могло би сповни ги дуже гарну і пожи
точну затачу.
— Важне для сьбящрні-к в. «О С ь в я ш е н - СТВІ* ш ить книг <-В. Йо.іна 3 'Лотоустого. в пе- оеклідї на ріску мону з поясненими,житєпи ию і зображенєм великого Сьвятителя, знаменита лектура для кожд но сьвященика, стпр 240 8°, дістати єіце м-'Жііа у сьнящ. Д. Д •рожиньскнго, Львів пл св. Юрия 5. Ті, шо пришлють З К 20 і-от., ді тануть кр м висше згаданою діла такі ж-
«Св. П и с ь м о о с ь в я щ е н и к у * стор. 35 8®.
Т елеграм и
з дня 23. січня.
Відень. Цісар іменував єпископом в Три- дентї професора теольоґії о. д ра Келестмна Ен- др.ці.
