Ч. 91. Львів, Четвер дня 24 цьвітня (6 мая) 1897. Річник І.
Передплата
ж* «РУСЛАНА» внносак:
в Австриї:
цїлнй рік . .
пів року . . . 12 р. ав.
. 6 р. ав.
чверть року . . 8 р. ав.
місяць . . . 1 р. ав.
За границею:
п ЦІЛКІ рів . . 20 рублів або 40 франків на вів рову . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
.--- — ---
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Ревлямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 15 кр. від стрічки.
вдоволена і — то найголовнїйше — одно засїданє палати пішло на дармо. Але об- єктнвна частина амфітеатру, що уважає пар
ламент не за арену до иоиисів Нїмця-ко- медиянта, та частина спитала себе, —- чи в тім лежить задача посла ради державної?
Чи на то вислав нарід Лєхера і єго това
ришів до парляменту, щоб тут грати коме
дію)? Ні! В часі монольоґу Лєхера упало поважне слово: Нарід хоче хліба!* і ма
буть слово се найлучше оцїняє стійність політики обструкцийної, на котру пустили ся Німці австрпйскі з виїмкою одного сто- ронництва нїмецкого — клерикалів.
Такий є зміст згаданої статі в »КеісЬ§-
\УеЬг«, критикуючої обєктивно найновійше поведене опозициї парляментарної, побіч котрої засіли і котру піддержують з вели
ким вдоволенєм, хто? людовцї польскі, сто- яловщани і — наша трійця послів руских, що, даючи ся вибрати до парляменту, бо- жила ся перед виборцями, що она допер- ва покаже, як треба дбати про поправу долі селян та обіцювала не то нолекші е- кономічні, але і знесеня всяких податків, поділ більшої ПОСІЛОСТІ! між селян, деше
ву сіль і т. д. Трибуни нашого селяньсі на, наші Ґрахи ідуть нині, на сьміх людям, рука в руку з тою ситою у всякі права і добро обструкциєю нїмецких шовіністів.
Бідний, безпорадний, пропадаючий в нужді селянин не стоїть їм тут у Біднії вже на очах. Мара мужика не полохає їх вже.
»Людовцї« наші регочуть ся враз з Нім
цями, бють в долоні враз з ними і не тям
лять, що іменно галнцкиіі «мужик» х о ч е х л і б а . Чи се не іронія?! А се в краю нашім зве ся — політикою, достойною че
сти руского народу...
Нарід хоче хлїба!
З таким рефреном принесла »КеісЬз-
туєЬг« з 29-го цьвітня вступну статю якої відповідь на обструкцию, зааранжовану опозищиппімп Німцями на першім засїда- і
ню палати посольскої по великоднпх сьвя- тах. »Нарід хоче хлїба«, нарід вижидає з)
нетернеливостшо поправи свого невідрадно- го положеня економічного, а тут в права і національні свободи ситі Німці аранжу
ють обструкцию на те, щоби спинити вся
ку позитивну роботу і не допустити до ні
яких соцняльних і економічних реформ.
»Беіс1ій\се1іг« каже, що на першім засіда
нні ради державної' дано мов би в театрі премієру-комедию під титулом: »Обструк
ц і ю за всяку ціну*. Комедию ту відограно знаменито. Німці підглянули добре і до
кладно Молодочехів з тих часів, коли онп вели обструкцию, а режисерами тої коме
д і й були посли Ґрос, Шікер, Іро і Шене- рер. Головну ролю — комедиянта — пе
репив на себе поступовець Лєхер. Обструк- циііниіі монольоґ єго веселив Німців. Пред
метом монольоґу був договор торговель
ний з Болгариею. Тема не коньче вдячна, і А мимо того амфітеатр обетрукциіінии дер
жав ся за животи, регочучись на всі за
ставки і бючн в долоні. Лехер почав тим свій монольоґ, що представив себе членом поважного (!) сторонництва, а сторонництво се заносило ся від сьміху. Він говорив відтак про ріжницю межи календарем юлї- яньскнм а грегорияньскпм, а сторонництво реготалось па всі заставки; він перейшов до обговірки війни на Балканах, а сгорон- ництво клалось від сьміху; він сказав, що Болгарин не має навіть права (!) заклюва
ти з Австриєю договор торговельний, а Німці реготали ся без кінця, до розпуку.
Чіі не повелось представлене? Повелось як найлучше, бо с в о я п у б л и к а була
„Х устина" Тараса Шевченка.
Причинок до ґенези поезий Тарасових.
Написав
Др. Кирило Студиньекий.
(Конець.)
Вернім однак, ще на хвилю до »8^аІапіа 2арого4са* Чайковского і спитаймо, чи кромі впливу пісні народної не пробивають ся тут слі
ди знайомства Чайковского з сучасною укра- їньскою літературою ?
По моїй гадці, в повістці Чайковского ми найдемо легкий відгомон «Марусі» Основяненка, що мала вплив може не етілько на саму кон
цепцію повістки а більше на спосіб єї писаня.
Поминаю тут такі подробиці, що в обох повістках головний жіночий тип зве ся Марусею, що тут і там Маруся умирає, бо перше з них могло вийти в обох письменників від себе не
залежно, а що до другого, то причина смерти Марусі в одній і другій повістці зовсім відмінна.
Я вкажу тут на важнїйші точки подібності! в обох творах.
Основянепко огшсує свою Марусю: «Та щож то за дівка була! Висока, прямесенька як стрілочка, чорнявенька, очиці як тернові ягідки, бровонькн як на шнурочку, личком червона, як
і ианьска рожа, що у саду цьвіте, носочок так собі пряменький з горбочком а губоньки як цьвіточкн розцьвітають а помеж ними зубоньки, нїначе жорнівки, як одна на ниточці нанизані...
Як усьміхнеть ся та очицями поведе, а сама зачервонїєть ся, так от нїначе шовковою ху
сточкою обітреть смажній уста. Коси у неї як смоль чорній, та довгі, довгі аж за коліно; у празник або хоч у недїленку так гарно їх иовбі- ра, дрібушка за дрібушку, та все сама собі за- плїта; та як покладе їх на голову, поверх скин- дячок вінком, та заквітча квітками, кінці у лент аж іет ь пороспуска; усі груди так обнизані до
брим намистом з червонцями, так, що разків двадцять буде, коли не більш, а на шиї... тай шияж білесенька, білесенька, от якби з крейди чепурненько вистругана; поверх такої то шиї, на чорній бархатці, широкій так що пальця м а
буть у два, золотий єднус і у колцї зверху ка
мінець червоненький... так, так і с'яє. Та як ви
рядить ся у баєву червону юпку, застебнеть ся під саму душу, щоб нїчогісенько не видно було, що не звичайно; вжеж пак не так як городянь- скі дівки, що у панів повнучовалнсь; порозхрп- стують ся, порозстібають ся, що ні в чім нема заирету, не тільки дивись і заглядай у пазуху, як собі хочеш, та хоч і руку... Цур їм! согрі
шиш тільки дивлячись на таких!... Не так було у нашої Марусі... Що було, то й було, так Б о г|
Д о п її с и.
З Відня пишуть нам під днем 2. мая.
Барон Д іпавлі намірнв в імені! свого клю- бу клерикального поставити внесенє в раді дер
жавнії! на украевлене шкільництва. Ие лише шко
ли народні, але і ґімназиї і семинариї учитель- скі мали би перейти під управу краєвпх властнй, отже соймів і краєвих рад шкільних. Внесене Діпавлього має на цілії, дати більшу інґеренцию на справи шкільні, отже виховане молодежн шкільної, соймам краєвпм, а тим самим в краях де консервативно-клерикальні сторонництва ма
ють перевагу в тілах законодатних, дати їм біль
ший вплив на орґанїзацию шкіл і плян наук в напрямі релігійнім. Барон Діпавлі робить се в інтересі свого сторонництва, але забув при тім на ту важну обставину, що в краях о мішанім населеню, сойми краєві складають ся і з нацио- нальних більшостий та меньшостнй. Розширити власті, рад шкільних і соймів краєвих над шко
лами в таких краях значить одно, що меньшо- стн национальні здати на ласку- неласку біль
шостий национальних. Для країв чисто-нїмецких децентралізацій управи шкільної мала би може свою стійність. Але в краях о мішанім населе
ню були би через таку децентралізацію права т. зв. меньшостнй национальних загрожені. Мень- шости не можуть проте піддержати внесеня бар.
Діпавлього, доки не будуть їм подані повні, за
конами точно означені ґваранцнї, свобідного роз- вою нацио’нального посредством школи. Внесе- ню бар. Діпавлього спротивлять ся проте побіч Словінців в Каринтнї та в Стпрпї, Хорватів в Істриї, Побережю і Дальматиї також і посли рускі. Внесенє се можна би лише тоді піддержа
ти, як бн сойми і ради шкільні краєві та окруж
ні були поділені на курні национальні, котрим бн прислуговало право, самостійної управи на
циональних шкіл. Доки сего не буде — а суть такі курні заведені вже по части в Чехії, де ра
да шкільна розпадає ся на дві национальні сек
цій — доти меньшостп национальні мусять рі- дав; так вонаж їх не витріщала, а ховала і ку
талась з ними, як мога; хоч і бачиш що є та ба! хоч воно для краси дано, та як прикрито та закрито, то і для дівчини чепурніш, і хто на неї дивить ся і хто з нею говорить, то все таки звичайніш. Сорочка на ній біленька, тоненька, сама пряла і пишній рукава сама вишивала червоними нитками. Плахта на ній картацька, черчата, ще матерпньска придана; — тепер вже таких не роблять; — а яких то цьвітів там не було? батечку мій, тай годі! Запаска шовкова, морева; каламайковий пояс; та як иідпережеть ся, так, так як рукою обхватиш; щеж то не ду
же і стягнеть ся. Хусточка у пояса мережо- вана і з вишитими орлами... панчішки енні, су
конні і червоні черевички. От така як вийде, так що й твоя панночка».1)
Подібно розказує Чайковский про свою Марусю. Він пише: »Вг2в§іеш сгагноЬгеїуе сігіете- сг§ Ьіегу, зграгко и б ік а т і рггеЬіега а игягокіет сіаіеко, Ііеі \у роїе зіггеїа... \УуЬіе£Іа па тоф І£
і іиріщіа но2к%, ро§1ас1п§Іа IV зіер і зіггершфа г%сгкаті, росі Ьіа1% коз2и1% с г е т о п е т пашегеіо- н% ріегз @§зІеті осісіесЬаті IV 2 Д ута зі% і зраДа, ро пііесгпет Ііси Ьощіе зщ гогіаі кпуатеу ги тіе- піес — око гагеиі ріоиіе, Ь гуїаніет йхміесі, а ро у/ути зкаи ет сгоіе кгоріа роіи зсіека. Ха ф о ’.уіе
’) О н п ш к е в и ч а : «Гуска библіотека» Т. II. Львів 1878 стр. 4-5.
2
шучо спротивитись такій забаганці' барона Ді- павлього.
К л ю б п о с л і в р у с к и х ради державної відбув в неділю (2. мая) засїданє, на котрім об
говорено докладно і всесторонно ті постуляти, які належало би піднести в адресі до цісаря на тронову річ. Постуляти ті дотикають справ еко
номічних і нацнональних. Небавом подамо вам докладнїйше справозданє з ухвал клюбуруского
в тім напрямі.
іецо 1897 XV сегкхгі ху БоІЬороІи роДсгаз кагавіа а гаіеш ху тіе)зси риЬІісгпет і хуоЬєс ххіеіи 1и- Й2І рггег гаройаиіе иіергахуйгіхуусЬ окоіісгпозсі і рггекг?сепіе Гаккбху рагайап зхуоісй йо піепакізсі 1 роцагДу рггесіху гаДгіе рапзОга роДЬиггус изі- Іохуаі. О £е) исйхуаіе гахх’іа й а т іа зі? оЬіуіпіопєцо
2 і е т , ге зіигу т и рггесіху Іе) искхуаіе гагаїейіе
ху рггесщци йаі 3 йо ІгЬу гаДпе] ! — Ск. 8%й ро- хуіаіохуу Коззбху 12 т а г с а 1897. Раїіхуойа."
Не наміряю справі преюдикуватн, але на
діюсь, що загал осудить справу належно. Відо
мо, що руске духовеньство стоїть під доглядом строгим, особливо в часі руху передвиборчого.
Коби так щиро заопікувано ся: шинкарями, ко
нокрадами, лихварями і др. визискуючими наш нарід, не потребував би він коштувати «раю бразилїйского*! Деморалізує ся нарід страшно такими дурними питаними як: »що піп робить ? куди їздив? хто до попа приходив?* — бо чем
ний чоловік, розуміючий «куди стеж ка в го
рах* лишить інквізитора без відповіди, а лихий наторочить «на єго камінь* песосьвітнпх річнії.
ІІонеже уровень інтелігенцій такого інквізитора рідко коли сягає понад виучене а, Ь. с, -— то з того виходять опісля непотрібні тяганини по судах.
(Консць буде.) З Косівщини.
Переїзджаючи при кінця 70 рр. через по
віт надвірняньскнй довідав ся я, що в селі ІІнї- вю «збунтовались* прихожани против свого па- роха (о. Ганкевича, вже покійного) — гіо причи
ні, що той не мав ніколи справами громадски- ми займати ся і що не хотів їх в справах ви
борчих поу чувати. В тих часах можна було іце яко-тако займати ся духовеньству рускому спра
вами політичними (я сам агітував за народним кандидатом через 6 неділь безпереиинно в 4 по
вітах). Духовепьство агітуючи, не наражувалось на нїчо більше як на шовіністичні прозвища:
згугпіаіук, т о зк аї, зосзаіізіа п т. и. Правда! ті йрозвища не були без наслідків, їх пильно впи
сували до табелі квалїфікацнйної, і коли конси- сторпя відносила ся о згоду на канонічну інсти- ту'цию, діставала на підставі тої квалїфікациї, як в моїй справі, відповідь: ісіі егк1ііге шісЬ це
пе п Діє ІпзііІиігипЦ «Іез беізіІісЬеп Роріеі аиз СтгііпДеи:... Гііір 2а1евкі. Ті (ІгііпД-и доти- чп.ти лише моєї аґітациї при всяких виборах, але все якось иерекалаталось і я хоть на »старі зуби» прийшов до ирихода — без найменшої уступки від моїх засад.
Тепер би се не повело ся, часи змінили ся
— время тепер люте, для духовеньства руского, особливо від 1889! З того часу почато духовепьство руске переслідувати процесами політичними, ко
трі звичайно нічим кінчать ся. Робота ся про
вадилась систематично і степенувалась аж до заковуваня в кайдани — за участь при що іно укінченпх виборах. Аргусові очн звернули ся против духовеньства руского, коли ріжні Варра- ,ви в білий день і осгентативно проходжують ся!
Думав би хто, що но «легально* переведе
них виборах устануть нереелїдованя руского ду
ховеньства. Де-ж там! суть вже слідства против духовеньства — а кінця сего поступованя відай не діждатись!
Недавно дістав я оттаке письмо: „Б 1466/97.
Ка роДзіажіе Деіецасуі ІгЬу гайне) ск 8щ1и оЬ-
іуоДоіуєцо XV К оїотуі 2 Дніа 28. Іиіоцо 189/ 1.
2143 кДтайа ск. 8^Д рохуіаіотеу XV Коззохуіє (я на
лежу під ц. к. суд пов. в Кутах) 2ЦиДпІЄ 2 ХУПІО- з к іе т ск. Ргокигаіогуі Раіізіхга ху К о їо ту і 2 20.
1иІе§о 1897 1. 838 зіейгіхуо іузі?рпе рггйсіху кз.
Іхуапохуі Роріеіохуі о іуузі?рек 2 § 300 и. к. і Аг- Іукиїи III. изіахуу 2 17. цгиДиіа 1862 Хг. 8 Вг.
и. р. 2 г. 1863 рореіиіоиу іеш, іе XV Диіи 7. 1и- аиі гіосізіуск кххчаїбху, апі рахуісй рібгек, апі Ьуий ргозіоГагЬпусЬ, іуїко гусгка сгегхгоио-іа- зкгахха хуріесіоиа XV козу кгисгусЬ хуіозоху XV окоіо ц!о\уу зі? луцє; зройпіса каїатаїкохуа XV разу, і ІагіисЬ оЬггисоиу гуібсгкд, атагапіоху^; сгегхуо- п у т р а зе т оразапа кіЬіс, ]ак Ь ісгет рггесі?іа;
газсіезгка рой згу.)^ г а т у к а козгиіе, піеизіаппіе зі? Дгагпі^са г о к іе т сіекахуусй тоїоісбху. Ха згуі кііка згпигбху когаїі — а вогкі Ьозе зпіегпе і т а їв , гцгаЬпе і риісіше.. «’)
Маруся Основяненкова знакомить ся з Ва
силем на весїлю. Основяненко описує се весїлє:
«Троїста музика гра, що є духу: риплять скрип
ки, брязчать цимбали, а замість баса сам скрип
ник скрізь губи гуде та прицмокує. От і роз
колихались наші дівчата: вийшла пара, а там друга, пішли у дрібушки. Ніжками тупотять, підківками брязчать, побравши ся за рученьки виворочують ся, то впять розійдуть ся, та як утїньки плавно пливуть, тілько головками пово- жують, то впять у дрібушки.... вже й потоми
лись, вже і хусточками утирають ся, вжеб їм і годі, вже і другим хочеть ся потанцювати — так щож бо? Музика гра та й гра!.... «Ану горлиці!* гукнув Денис Деканенко, ростовкав людий кулаччям, потяг до себе Пазьку Леву- сівну і став з нею, і дожидаєть ся поки поча
стують музику. Розставив ноги, у боки узявсь,
’) »Рохтіе8сі когаекіе* стр. 3-4.
В ІС Т І! П О Л ІТИ Ч Н І.
Німці в борбі против язикових розпоря
джень для Чехії і Моравиї постановили були сполучити ся і спільними силами виступити до атаку, однак до такої злуки якось не прийшло.
Тож ліберали скликали сими днями віче в Те
плицях а нїмецкі народовці в .Іїберци, де по за
взятих виводах ухвалили в формі резолюцпйхо- гінтн ся краіпніх средств, і то не лише обструк- циї, що не приносить великого новодженя, але її абстиненції! Посли нїмецкі з Чехії мають встримати ся від дальшої роботи в парламенті.
Людовцї нїмецкі відмовили помочи в такій акциї.
Хоть отже парламентарна ситуация вельми натягнена і грізна, так що де-хто говорить про одинокий вихід — розвязанє Ради державної а реакционїети пробовкують навіть о застановле
них і октройованю конституцій, ґр. Баденї захо
вує цілий спокій духа. Свою силу черпає він не лише з того, що має запевнену иозиціпо в горі, але й з загальної опінїї, що серед таких обста- нов, хиба ніхто, чи єго приклоипик чи ворог, не всказав би ліпшої методи веденя справ публич- них. Крім того офіцпяльні Німці надто переко
нані о прихильності! ґр. Баденього до нїмецких елементів в Австриї і з становиска політики між
народної волять дальшу єго управу чим усту- пленє, уважаючи при тім язикові розпорядженя нічим иньшим як лише доконечним задоснть- учиненєм вимог практичної адміністрацій дер
жавної.
Як заповідано, на засїданю Ради держав- шапка висока сірих смушків з червоним сукня
ним верхом на бік йому похилилась, вусами по
моргує, на всіх погляда. Напившись горівки, музика і вчистила горлиці; як же розходивсь наш Денис, так, що батечки! Там його морока зна, як то мудро тогдї танцював! як же вдрав на вирисядку, так ногами до землі не доторку- єть ся, то поповзе навколішки, то через голову перекннеть ся, скакне, у долошки плесне, сви
сне, що аж в ухах залящить, та впять в боки та тропака, тропака, що аж земля гуде, а там стане викндуватн ногами, иїначе вони йому по
виломлювані...*3) Коли Марусю просватано до Василя, батько Марусі, Наум іііслав за музикою.
«Батечки! підняли ся танці та скоїш, так що ну! Набігла повна хата людий, як почули, що старий Наум та просватав дочку. Го ще мало, що у хаті, а то і около вікон було багацько, так і зазирають; а біля хати дівчата з наруб
ками носять ся, дівчата дрібушки вибивають, парубоцтво гопака гарцює, батько з матірю знай людий частують... така гульня була, що крий Боже!...*4)
Коли в повісти Чайковского Остап засва
тав Марусю, сходять ся старі на почастунок а молодїж на танець. Чайковский оповідає: »М1о- йгіеі оіасга зкггурісіеіа і сутЬаІізі?, заДоігі^сусЬ
’) О н и ш к е в и ч а «Руска бібліотека* Т. II. стр. 8-9.
*) Тамже стр. 48.
ної дня 4-го м ая мав поставити др. Е б е н г о х , внесене дотичаче зміни законодавства державного в дусі автономістичнім. Узисканєм апробати сего внесенії сподіють ся католицкі людовцї украє- вити школи і в той спосіб скріпити своє стано
вися©. Внесене д-ра Ебеигоха не зм агає до за
ведена і н к о л и в і р о і с п о в і д н о ї , але школу віддає прямо в руки країв. Головні точки вне
сена такі:
1. Ш кола народна як доси позіетає і далі публичним заведенєм, доступним для всякої мо- лодежи.
2. Відносини між віроіспові цанямп упра- вильнить краєве законодавство, котре приміром буде мати право оречн, що на гір. ЗО процент некатоліщких дїтий, обовязаянх ходити до шко
ли, має иобирати науку окремо, чи то в. відді
лах паралельних чи в окремих школах, побудо
ваних розумівсь коштом краюі.
3. Предмети шкільні нозістануть ті самі що й доси, лише обсяг, в якім ті предмети мають бути викладені, установить краеиа Рада шкільна в иорозумішо з Виділом краєвим.
4. Яких книжок уживати до науки, о- тім рішає краєва Рада шкільна в порозуміню з Ви
ділом краєвим.
б. До школи мусить дитина ходити що ітай- меньше 6 літ, а иньші постанови пр. о доповня
ючій науці або о обовязку осьмилїтної науки становить, законодавство краєве.
6. Учителів семннарийиих іменує мінїстер просьвіти з терна, уложеного через Раду шкіль
ну краєву в порозуміню з Виділом краєвим.
Внесене підписане лише членами сторон- ництва людовцїв католиків, тож сподіють ся но
вого обрушеня в таборі централїстів.
II е р е го в о р и к в о т о в ііх д е п у т а ц н й не довели до нічого. Мадярі! виступають з жадани
ми, на які австрийскій депутациї годі пристати.
Поирощано ся серед новени чемиостий, ПІСЛЯ чого члени аветрийскої депутациї згромадилися у міністрів ґр. Баденього і Вілиньского і по сконстатоваию безплодности своїх заходів, по
вернули з Будапешту до Відня.
В виду сего зберуть ся за кілька днів мі
ністри обох половин монархії, щоби під прово
дом цісаря установити відношене квоти. Нако- либ і ті переговори не довели до ніякого резуль
тату, кружить нОголоска, іцо наступить оиять пе- ресилепє кабінету або цісар установить на рік угодову провізорию.
З Грециї: Едем паша очікує нової присил- ки війок, щоби з цілою силою ударити на Гре
ків. На разі ходить Туркам о занятє Велєстіно, а коли сего докажуть, будуть мати в своїх ру
ках зелїзничий шлях до Вольо. Під Велєстіно розложило ся грецке війско табором в силі 18.000 люда, куди надходить сильний відділ турецкого війска. З Царгороду надходять вісти, що Тур
кам удало ся вже здобути ошанцьованя під Ве
лєстіно. Рівно і Греция старає ся кинути більше нових сил на побоєвище. Король покликує вій-
— — — — — —
зі? па рггугЬіе, а рапоїтіе зігаїу оЬпозг^ §?зіогу г ■л-ойка і тіойепі, С2?з1и)г}. §озсі і ііоіґсірпепп г а г іа т і рггургатеіафч парііек. Хагураіу зкггурсе, 2аЬг2?сга1у супіЬаІу. Озіар хтгіаі зі? 1еі\'^ г? Ц V Ьокі, ргаїуа га с ітзік?, кібге) <1гіі§і копіес Іг г у т а Магизіа і ризсії зі? §?зіе§о іу ріегіузг^, раг?. Сгарк? па Ьакіег рггетуіезії, іо рокг?сі!
гу^за, Іо 1ирп?,1 пода, Іо розипд! ро г іе т і — рггу- зкосгуі <1о іапесгпісу, зкг?сі! зі? і пігай ойзко- сгуї. — 2а п іт сЬІорсу і <І2ІЄ¥гс2?іа сі?,§и?1і ра- га т і. Б іи ф 8геге§ ,)ак іуаг зі? іууе,. £Іоіуд, га- кг?сі, Ь окіет еза іууйтіе, о^опет гаггіісі і Даіе) зі? кг?сі ро росЬуогги — зіап^, рггей тигукі), і Ігоріка иіпд., зіапд, рггеїі зіагзгуги^, рокіопі^, зі?
пігко і <Га1еі зип$. Ро §?зіеш когака гаїуіесіїі, Г2?с1ет з1іп?1у <І2Іе\УС2?Іа, зкіопііу осгу ки гіе
т і , росгепуіепіаіу )ак )а<*о<1у і г иІіЬкіет зі?
изтіесЬп?1у — гг?Дет з1ап?1і скіорсу. До §огу гаггисіїі сгиргупу і ІіагДо \у осгу зро^ггеП — іири?1і п о д аті пі г іе т іа зі? гаіггдзіа; сЬІорсу IV ргузіиДасЬ, Дгіе\УС2?іа \у ІюІиЬсаеЬ рггузко- сгуїі До зіеЬіе, 2ЄІкп?1і зі?, о т а їо піе росаіо-
\уа1і і іузіесг оДзкосгуїі — з1ап?1і, гаїироіаіі Ьго- рака, іу рі^заск і зкокасЬ ки зоЬіе роДЬіе§1і, г?- к о т а зі? ДоЬкп?1і, -«гіозаті зі? тизп?1і і пагаД исіекіі... иггпіе тигука, розкосгд. іу Іапса... і іак Ьи1аз% аі рої зі? Іеіе а козгиіе, сЬос До нгукг?- сеиіа...*5)
’) «Ротеіевсі когяскн* стр. 6-7.
