Ruslan. R. 4, č. 62 (1900)

\

Ч. 62. Львів. Четвер дня 16 (2 9 ) марця 1900. Річник IV.

Передплата ?

на »Р УСЛАНА» виносить:

в Австриї:

на цілий рів . 10 зр. (20 кор.) на пів року . б зр. (10 кор.) иа чверть року 2'бОзр. (5 кор.) і на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.) •

За границею:

на цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів

або 16 франків Поодиноке число по 8 кр. ав. І

>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: авевовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у Львові що дня ;

і крім неділь

і

руских сьвят

І

о год. 6-ій пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і експедиціїя »Руслана» під

ч.

9 і ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- педиция місцева в Аґенциї Со-

| коловского в пасажі Гавсмана. ; Рукописи звертає ся лише І і на попереднє застереженч.

— і

І Реклямациї неопечатані

вільні

від порта.

—

Оголошеня

зви­

чайні приймають ся по

ціні

10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по

і

15 кр. від стрічки.

і і

До питаия про ш іім -руж у літературу*).

(З причини статі проф. Т. Д. Фльориньского).

Відповідь про*. Володимира Антоновича.

Осеню м. р. гіроф. Т. Д. Фльоринь­

ский помістив у часописи »Кіевлянингь«

ряд статий, приськячених розборови »ста- рьіхт> толковч.* про україньско-руску мову (нарЬчиє). Дійсно, се старі толки за і про­

тив, які мені доводило ся зустрічати в по­

чати протягом майже 40 літ; в сю поле­

міку я ніколи не вдавав ся, головно за­

для того, що письменники, висказувавпіі погляди, з якими я не згоджував ся, вжи­

вали троха дивних способів; розправляючи про фільольогічні, літературні, етнографі­

чні і в загалі культурні питаня, они лучи- ли їх тісно з питанєм політики, до яких особам, цікавим лише до культурних відно­

син, не було ніякого діла, відповідати та­

ким письменникам, по більшій части пу­

бліцистам, на мою думку, було неможли-і во з обєктивно-наукового становища, а на-і віть під той час і не зовсім безпечно. Инь- ший характер носять статі проф. Фльо- риньского: він боронить тез, про справе­

дливість яких він вповні переконаний і за­

для того єго тези, навіть на случай незгі- дности з ними, заслугують повної уваги;' з другого боку, автор заявляє на першій стороні своєї розвідки, що »правильне рі-, шенє спорного питаня можна осягнути ли- ше після всесторонної, спокійної і безпри­

страсної обговірки єго в печаті. Се ста-) новище, зовсім відповідне услівям культур­

ної обгорівки, спонукує без сумніву лю- дий незгідних з деякими тезами проф.

*) Кіевская Старина, мартть, 1900, стор.

396—423.

Фльориньского висловити свої думки для всесторонної обговірки питаня. Окрім сеї загальної спонуки, мені здаєть ся, що я поставлений проф. Фльориньским в конеч­

ність, дати виясненя чисто особистого ха­

рактеру задля зроблених ним указок на мою діяльність як предсїдателя київского виділу підготовляючого комітету XI. архе- ольоґічного з’їзду на мою думку, не зов­

сім справедливих і троха тенденцийних.

В першій половині своєї статі проф.

Фльориньский держить ся доволі точно за­

явленої ним науково-обєктивної методи, і тому ми не можемо згодити ся з деякими єго виводами: він доказує, що україньско- руке нарічє (язик) належить до ґрупи рус­

ких нарічий, о чім ми ніколи не сумнїваємо ся, що остаточно, зовсім признають ті письменни ки, з якими автор веде полеміку; відтак пере­

ходячи до етнографічних особливостий укра­

їньско-руского народу, проф. Фльориньский впевняє, що всі три вітки руского народу творять одно етнічне індивідуум, але пред­

ставляють свої індивідуальні черти; що-до

»удільного впливу* війшовших в то інди­

відуум елементів: україньско-руского і бі- лоруского, проф. Фльориньский уважає не­

потрібним навести дані в своїй статі, але заявляє загально, що єго погляд предста­

вляє »неперечний факт*; що незгідність з ним >на сторонах наукового журнала треба вважати що найменьше чудним не- порозумінєм*; що люди, незгідні з єго по­

глядом, »не розуміють, або не хотять зро­

зуміти правди* і т. д. Ми позволимо собі замітити, що такий гордовитий тон у відно­

синах до погляду противників не відповідає услівям наукової полєміки. Чи єго правда або нї що-до висловлених ним тез — се відкрите питане, поки не будуть зведені остаточні висліди рускої етнографії; до то­

го часу про »неперечні« правди годі роз-

нравляти. Припускаю, що учені, які доро­

жать розслідом правди, повинні би здержа­

ти ся поки що від абсолютного розсуду і занятя ся збиранєм і дослідами наукового етнографічного материялу; така проба була зроблена в сімдесятих роках сего столїтя

»Київским Южно-Західним відділом росий- ского етнографічного Общества, але завдя­

ки загорільцям, що стояли на становищі проф. Фльориньского (очевидно, меньше осьвіченим і задля того склоннїйшим до розпорядків, як до научних доказів), діяль­

ність відділу застановлено і збиране етно­

графічних даних з підмогою широкої інте­

лігентної публики в краю (в складі відділу було до 300 членів) спинено. На всякий случай, певні етнографічні виводи що-до характеру ріжних віток руского племени ще завчасні і ледво чи тепер вже можна без похибки видати суд про > удільний вплив« відріжняючих прикмет кождої вітки.

Наколи що-до етнографії можна мати дея­

кі сумніви, то що-до иньшого роду науко­

вих вислїдів нам здаєть ся, що проф. Фльо­

риньский, мабуть заманений жаром полє­

міки, поставив зовсім неможливу тезу. По­

кликуючи ся на авторитет иньшого учено­

го, наводить він фразу з єго підручника, підчеркнувши її як певний вивід: »рус- с к ій н а р о д е к а к г вт> а н т р о п о л о г и - ч е с к о м 'ь такч«, и в гь л и н г в и с т и ч е - с к о м т о т н о ш е н іи п р е д с т а в л я е т ь є д и н о ц Ь л о е*. Припускаю, що теза про лінгвістику, супроти авторитетності!

цитованого автора, мабуть справедлива, але для чого прилучено до него погляд про антропольоґію? Та-ж до нині зроблено так мало помічень що-до антропольоґічних признак руского племени, що розслїджені скільки-небудь в тім зглядї місцевости, я- вляють ся лише дрібонькими острівцями на просторій обширі Росиї. Тнмчасом, ма-

8

Г Е Н Р И К І Б З Е Н .

Як ми мертві воскреснемо.

(Далі).

УПРАВИТЕЛЬ.

Може дїдич зайдуть поки-що до їдальні?

УЛЬФГАЙМ.

Між ті на пів мертві мухи і людии? Нї, красно дякую за се, пане управитель.

УПРАВИТЕЛЬ.

Добре, добре, як ваша воля.

УЛЬФГАЙМ.

Але скажіть дівчині приладити для мене їду, як звичайно. Всього богато, аби було що їсти. І доброго вина! А скажіть, що я або Лярс добре справимо ся з нею, якби не —

УПРАВИТЕЛЬ перебивав йому.

Ми знаємо се від давна вже.

Відвертавть ся.

Чи маю приказати що кельнерови, пане професор? А може що для добродійки?

ПРОФЕСОР РУБЕК.

Нї, дякую, мені не треба нічого.

МАЯ.

І мені також нічого.

Управитель йде до готелю.

УЛЬФГАЙМ

глядить на обогх хвилину; потім здоймав капелюх.

А най мене лихо візьме! Простий селюх за ­ мішав ся між таке добірне товариство!

ПРОФЕСОР РУБЕК дивить ся на нього.

Як се розумієте добродію?

УЛЬФГАЙМ чемно, але збентежений.

Здаєть ся мені, що я попав ся на самого артиста різьбяра Рубека.

ПРОФЕСОР РУБЕК притакує.

Ми здибали ся кілька разів у товаристві.

Останньої осени, яку я пережив у ріднім краю.

УЛЬФГАЙМ.

Так, перед богатьома роками. І т о д і то ваше імя не було ще таке славне як тепер.

І т о д і міг навіть такий простий Медведюк зближити ся до вас.

ПРОФЕСОР РУБЕК усьміхавть ся.

Я й тепер не кусаю ще.

[ МАЙ

дивить ся цікаво на Ульфгайма.

Чи ви дійсно справжній Медведюк?

УЛЬФГАЙМ

сідав при сусіднім столі, що стоїть блище готелю Найрадше полюю на медведїв. Зрештою беру на стріл кождого рода зьвірину, яка лише навинеть ся мені. Так орла, як вовка, або жін­

ку, і лося, чи рена. Аби були лише сьвіжі, здо­

рові і аби було в них богато крови.

ІІе зі стрілецької флягм.ки.

МАЯ

Не зводить з нього очий.

Але найрадше стріляєте до медведїв?

УЛЬФГАЙМ.

Так, найрадше. Бо як чоловік стрінеть ся в його обіймах, то можна покористатн ся гарно ножем. — Ми оба, добродійко, маємо до діла з твердим материялом, оба кажу, себ то я й ваш чоловік. Він оброблює, коли не ошибаю ся, мар- мор. Я гнету судорожно напружені жили медве- дя. І оба кидаємо собі нарешті той материял під ноги. Стаємо його панами, мистцями. І не піддаємо ся, доки не поборемо того, що опи­

рало ся нам так завзято.

(Далі буде).

о

ючи на бачности, як величезний простір шість в австрийских краях. Але з другої сторо- «наймельщого брата» і бажав >5и * " С

р03СЄЛЄНЯ ПЛЄМЄНИ,

так і історичні дані про НН також і межи Німцями та Поляками ширить --- --- ' руску кольонїзацию, ледви чи можна до- ся антисемітизм. Вислугуванє ся жидів не від-

жидати єдиньства антропольоґічного типу, планує ся їм добре. Належить з ґрунту змінити і в тім згл яд ї великоруска вітка м абуть' народну політику жидів, котра шкодить їм са- подасть вельми ріжні типічні ріжницї (по- мим, другим народам та державі. Отже жидів - заяк она асимільована дорогою подружий ский орґан видає клич, аби жиди у всіх корон- і обрусїня чистокровних інородців), а та- них краях вилучили ся з народних сторонництв, КОЖ більшу скількість вельми ріжнородних а натомість утворили свою жидівску орґанїза- племен і народів. Чи вірні апріорні комбі- цию, що обіймала би цілу Австрию. Девізою сеї нациї або ні, на всякий случай п роголо-. орґанїзациї нехай буде: ревізия конетитуциї в піувати єдиньство антропольоґічного т и п у ) дуСї народної автономії. Орґанїзация заховувала при нинішнім стані рускої ангропольоґічної би ся невтрально супротив борби нїмецко-ческої, не на- ■ польско-рускої, італїйско-словеньскої і мадярско- славяньскої, а стреміла би до виборена самоу­

прави для кождої народности. Стережучи пиль­

но жидівских інтересів піц знаменем суспільної справедливості! та австрийского патріотизму, жидівске народне сторонництво могло би лучи- ти ся з сими Групами, що виступають против народового, віросповідного, чи суспільного гно­

блена.

науки, нам здаєть ся, і завчасно і уково.

, (Далі буде).

Най цифри говорять, як інтензивно захо­

дять ся другі коронні краї коло народної про- сьвіти, іменно коло народного шкільництва.

В Долішній Австриї видано від часів п р а -' восильности теперішного шкільного закона н а . будову народних шкіл 36,718.878 зр. В 1898 році і видано на сю саму ціль 1,330.061 зр.

Число навіщаючих народні школи дїтий дійшло в 1898 році до 390.284. Неправильно хо­

дило до школи дїтий лише 7‘95% , а з тих не- ходженє оправдало 6"73°/0, так, що ненавіщаю- чих народну школу було лише Г22%.

В 1200 громадах було 1227 шкіл народних.

З тих було одноклясних 385 шкіл, двоклясних 350, трикласних 235, чотироклясних 104, пяти- клясних 450, а шестикласних 40 шкіл.

Католицких дїтий було в сих школах 368.171, протестантских — 4.623, жидівских — 17.164, иньших віроісповідань — 274, безконфе- сийних — 52 дїтий.

Число сиетемізованих учительских посад при народних школах було в 1898 р. 7 764. З тих було обсаджених 7.741. Подоставало проте 23 учителів. При народних школах було 6.650 по-

Галицкий Сойм.

(1. засїданв, 28. марця).'

Маршалок відкрив засїданє о 111/2 годині і сейчас на вступі подав соймови вість про смерть Зємялковского. Маршалок посьвятив покійному довшу згадку, котру польскі посли вислухали стоячо. Рускі посли не були на сали в тім ча­

сі з легко зрозумілих причин, позаяк пок. Зє- мялковский просто через ціле своє житє неґо- вав Русь і до неї відносив ся заєдно непри­

хильно. Сойм (польскі посли) ухвалив вислати на похорони Зємялковского до Відня депутацию з 4 членів і вінець на домовину. До депутациї вибрані: бнджейович, Вайґель, Крамарчик і ґр.

Борковский Мєчислав. Деякі справозданя кр.

Виділу (о зміні статута для міста Львова, о

*, продажі! соли і др.) переказано комісиям. Пос.

1 Мерунович мотивовав своє внесенє на будову каналів водних в Галичині(Висли-Одри і Висли- і Дністра). Бесідник думає, що тепер догідна по­

сад, при виділових 1091. ЙЛОВ ! ра упімнутись о се. Правительство бере ся до Сталих учительских посад було 6.498, про- .

*

! будови нових зелїзничих шляхів через Альпи

Л т г гт /л г» і і п оі і у а й п ц

на полуднє і до будови водних доріг від Дунаю через Молдаву до Лаби і Одри. Наколи ті до­

роги водні будуть побудовані, то про Галичину візоричних 1.243.

Католицких учителів було 7.406, протеетант- ских — 140, жидівских — 187.

Видатки на народні школи виносили в 1898 ,

,, а і ООРР~ о о . ,, і-ш поп держава не подбає. Іреба проте не так упоми- р. 9,188.667 зр. З того давав Відень 4,791.230 зр., 1 1

нати ся о реґуляцию рік (?), як більше о будо­

ву згаданих каналів.

По річи пос. Меруновича сойм верифікував

! вибори доповняючі послів: Країньского, Міха- ' ловского, Сенковского і Вітоелавского (Пере- ' мишль, Тернопіль, Тарнів і Коломия). По пола- , годї деяких концесий на побиранє мит (Ланцут і Горлиці) приступлено до вибору аграрної ко- місиї для розбору внесена пос. Гупкп і вибору комісиї дисциплінарної. До аграрної комісиї ви­

брано 11 членів, з руеких послів — Вахнянина.

(Вибраних імена подали ми вже в новинці). Що край — 3,590.843 зр. Краєвий фонд додавав на

удержанє народних шкіл в 1898 р. 1,806.584.

Коментар до сего шкільного справозданя злишпий.

З політичного поля.

Квестия жидівска вже від давна займає у- ми ріжних політиків та суспільних реформато­

рів. Терпіти жядів побіч себе християньске на­

селене не хоче, полишити їх не може, на еконо­

мічнім поли жиди стають великою силою, а о-

днак суть чужими і нещирими для експльоато- би П0Р°3Уміти ся до вибору 6 членів дисциилї- ваного краю і людности. Антисемітизм ширить наРної комісиї (трех з курий, а трех з цілого ся у всіх народів, але як на тепер без ясної ц і - ;

ли. Знаціоналїзувати жидів не хотять, а прецінь вигнати їх до Палестини не в силі. Щ ож отже зробити з сею відмінною, чужою масою в ж и­

вім орґанїзмі народнім ?

На се питане дає жидівский орґан відень- ский ЛібізсЬез УоІкзЬІаП зовсім розумну відпо­

відь. Заступає ся за чорними масами жидівских халатників та ремісників та випирає ся спільно- сти з тою прасою і з тими жидами, на яких антисеміти вказують як на репрезентантів жи- дівства. Як-раз сї люди ведуть політику иньших народностий та стережуть чужих інтересів, а не жидівских. Посли - жиди не суть представите- лями жидівства, але лише »голосуючою худо­

бою* для поступовців нїмецких, социяльних де­

мократів, лібералів, польского Кола і т. д. Ж иди

нині в Чехах і на Мораві підпирають ґерманїза- РеФаРат п. Василя Короля; — 2) 3 пасічництва:

цию і централїзацию, на Побережю помагають \ Практичне поучене о виробі соломяних улиїв і італїзувати Словенців, на Угорщині пропагують ' ^ ^

ієрнєлєв

-

і

11?

їр к л

° К

а

ЖЄ НіІК0лаи. Михалевич

гї п п ™ , „Ооп„ „ „ п „ І ? ?ЛР 5^® % Руского- — Вечерни^г відбудуть ся мадяризацию, а в Галичині стають ревними По- о годині 7-ІЙ вечером, в салиГ«Сокола«." няВІ

ляками на некористь Русинів. Всюди прилуча-

сойму) перервав маршалок засїданє на пів го­

дини. До дисциплінарної комісиї, яко екзекути- ви нового острійшого реґуляміну вибрано з с’іль- скої куриі Крамарчика, з міскої др. Вайґля, з більшої посїлости Андрія Потоцкого. З цілого сойму вибрані: Каратницкий, Борковский і Ста"

дницкий.

Буджетову провізорию на місяці цьвітень і май принято, чим покінчилось засїданє.

Н о в и н к и .

Філія »Просьвіти« в Тернополи устроюе В четвер дня 29 марця віче господарче і всчерницї

в память XXXIX роковин смерти Тараса Шевчен­

ка. Віче Відбуде ся в сали »Ґвязди«, ул Сьвя- тоїваньска початок о годині 1-ІЙ, з такою про­

грамою: 1) »О коммасациї ґрунтів і єї користи*

П Р Г П Р П Я ' Г ГТ --- Г-* * ’

Брутальність. По концерті Шевченковім ють ся до сильнїйшого против слабшого, але і : зібралась руска публика в сали готелю «Веііе- роблять на него, а на себе стягають лише нена- ¥ие* на номере. Простора саля ледви помістила висть утисненого.

Тут треба шукати причин антисемітизму

учасників. Війскова музика грала на естраді, настрій зібраних був поважний, як пристало на' таку днину і хвилю, в котрій йро-що відсьвят- між славяньскими народами, що творять мен- ковано память Тараса, Того, що велів обняти

вяни стали рідними братами і синами сонця правди». Але і сего року не обійшло ся без заколоту. Орхестра стала грати попурі з сла- вяньских пісень. Хорошо! Се попурі як-раз на­

давало ся до хвилі. Але скоро лише рознеслись звуки звісної ческої пісні *Не] 81оуапе» ідентич­

ної з польеким імном народним «Теегсге Рокка піе г р т ^ а » , коли три герої рускі: др. Озарке- вич, Никола ПІухевич і урядник «Дністра» Ган- кевич почали псикати, протестувати, а навіть і підкрикувати. Мимо того, що прочі гості били браво на звук сих народних імнів, музика пеое- стала грати на хвильку, а відтак перейшла до дальших мельодий славяньских. Попурі кінчить ся опять мельодиєю «Неї Зіоулпе». Тут вже протестанти не мали сьмілости виявити свою брутальність, котра кождого обрушила до ж и­

вого, а Поляків-гостин зневолила до опущеня салі. Але брутальність сих трех панів знеґовав відтак хор руеких академіків, що засьпівав сей- нас »славяньскі імни», а між ними і польский імн »2 гіутега роіагбіу» і ческий «Н-.| ЗІохапе».

Се фактичний стан річи. Руска молодїж напра­

вила те, що попсовала згадана трійка.

— «Галичанинь» від довшого часу заповняє свої фейлетони виводами проф. Фльориньского про україньско-руску мову і літературу. З в ер ­ таємо єго бачність на статю проф. Володимира Антоновича в «Кіевской Старині» за марець 1900 п. з. «К'ь вопросу о галицко-руеской лите- ратурЬ», може би для поученя своїх читателїв в сій справі подав і сю статю яко доповнене до виводів проф. Фльориньского, а се ему тим лекше, що потребував лише п е р е п е ч а т а т и сю статю, а тим способом ще й подав би своїй публицї лектуру на «литературномч. язьїк'Ь об- щерусском'ь».

— Товариство «Академічна Громада* у Львові, переносить ся з днем 1. (н. ст.) цьвітня с. р. до нового мешканя при ул. Академічній ч. 8. (II поверх).

В справі львівскої попгехніїи була вчера у намістника ґр. Піпїньского депутация молодїжи.

До порозуміня однак не прийшло з сеї причи­

ни, що молодїж рішучо заявила, що не ручить за спокій, наколи проф. Тулїє буде дальше ви­

кладати. — Нині о 11. годині відбуде ся віче техніків, на якім мають запасти рішучі ухвали в тій справі.

— Галицка Щаднича Каса відбула вчера свої загальні збори. Принято справоздане виділу до відомости з внесенєм, аби предложити се спра- возданє до одобреня соймови. Як ми вже доно­

сили в енравозданю виказана страта 975.661 зр.

10і/» кр. і поставлене внесене, аби сей мілїон відписати як страту за сей рік. На покрите має вистарчити резервовнй фонд. Відтак дискутова­

но довго над справою будови музея. Свого часу Каса обовязала ся супротив міста вибудувати промисловий музей своїм коштом. По руні за ­ становила дальше викінчене будівлі, котра вже стоїть під дахом. Місто виступило на судову до­

рогу, а вчерашні збори поручили видїлови Каси шукати мирної полагоди з репрезентациєю мі­

ста. Дальше раджено над деякими змінами с та­

туту та вкінци задля браку комплету відрочено збори на нині.

— Брошуру німецку посла о. Д. Танячкевича:

„Уегеїапйіиии^ч- ип<1 Уегвіаіиїиіеасііу* можна ді­

стати в книгарні тов. ім. Ш евченка і Ставропі- ґійскій по цїнї 12 сотиків, з пересилкою 15 со- тиків.

Фльориян бар. Зємялковский помер вчера в полуднє, як се ми подали вже у вчерашних те­

леграмах. Покійник родив ся в Березові в р.

1817 та кінчив студиї у Львові. Небавом по зло- женю докторату увязнепо єго під закидом зра­

ди стану. Слідство тревало півчетверта року, а скінчило ся засудом смерти. Однак зі зміною внутрішної політики австрийскої уласкавлено єго разом з другими польсками іридентистами. Вже в р. 1848 Зємялковский увійшов в склад дер­

жавної ради, але по році, коли сю раду розвя- зали, він дістав ся знов до вязницї. Відтак ін­

терновано єго через рік в Тиролю, а заразом відобрано право провадити адвокатску канцеля- рию. В р. 1850 повернув Зємялковский до Льво­

ва та став правним дорадником кредитового за­

ведена, а заразом брав живу участь в публич- нім житю. В р. 1860 вибрано єго до сойму та до краєвого виділу, але вже в р. 1863, підчас поль- скої рухавки, обжаловано єго о підпиране пов- станя і по переведенім слідстві засуджено на три роки вязниц'. Вийшовши з вязницї в р. 1865, увійшов знов до сойму яко посол Станиславова відтак Львова і Дрогобича, а в р. 1867 до ради державної. В р. 1871 старав ся Зємялковский рівночасно зі Смолькою о гідність президента міста Львова. Смолька зрезиґнував, а Зєм ялков­

ский бурміструючи віддав знатні прислуги мі­

сту. Але вже за два роки, за ґабінету Аверспер- та, Зємялковский переносить ся до Відня, де его заіменовано міністром для Галичини. На сім ста- новиску працював він через 15 літ, віддаючи ве­

ликі прислуги для зміцнепя польского елементу в Галичині. Бе тогІіЬиз пійіі, нізі Ьепе — не хочемо при згадці єго памяти висказувати на­

ших жалів, іцо небіїцик працюючи для польскої

о

зидента Мікінлея розширює опіку Спол. Держав на розличні краї навіть оружиєм, не спитавши дозволу у народу, збори висказують із-за того своє обурене, бо подібна політика обиджае заса­

ди, на котрих спочиває ряд Спол. Держав і гро­

зить не тілько свободі мешканців забраних о- стровів, але і свободолюбивим порядкам нашо­

го краю. Крім того рішено, що не треба попи- рати анї одного кандидата на президента і до конгресу, хто иопирае теперішну політику. Де котрі з участників не хотіли згадувати в про­

тесті імени президента, але якийсь Стивенс зав­

важив: »Той мордерця є тим чоловіком, на ко­

трого паде вина за ганьбу, що тяжить на нашім краю і его імени не треба промовчати*.

— На новий статут для ради міста Відня кри­

чать поступовці і социяльні демократи. Тож ска­

жемо, що ті крики зовсім неоправдані. Посту­

повцям не так немилий новий статут, а більше того пановане антисемітів в міскій раді враз з зненавидженим ними Люеґером. Ін д е і гає!

Щож бо сказано в новім статуті? Новий статут розр зняє чотири колеса виборчі. В 1. колесі у- правнені до голосованя ті, що річно платять що найменьше 200 корон податку особисто-доходо- вого. Се коло буде і на будуче вибирати богат- ших поступовців і жидів. В 2. колесі голосують ті, що платять 40 корон згаданого податку, в 3.

колесі ті, що платять 20 корон, а 4. колесо при­

пускає до голосованя всіх жителів Відня, що від трех літ постійно замешкали у Відни. Давнин статут укладали колишні ліберали (нинішні по­

ступовці) в виключну користь богатших жите­

лів, і чули ся до сего вповні управнені. Се пра­

во мусять они консеквентно признати і антисе­

мітам, що нині правлять Віднем. А вжеж най­

меньше оправданим є крок социяльних демокра­

тів, котрим дано четверту курию. Тількож здає ся, що при нових виборах до ради в маю пока­

же ся, що социяльні демократи так слабі у Від­

ни, що і загальне право голосованя не дасть їм богато мандатів. Социяльні демократи негоду- ють, бо при виборах виявить ся їх слабосиль- ність. Они більше кричать, а фактично немають ґрунту під ногами. Се виявилось і в часі страії ку в угляних закопах.

— Зьвірский кат. Загальне обурене викликав в Янові ось який случай: Жид-різник, Фас, пі­

дозрівав малого хлопця з сусїдного дому, що сей украв ему горнець з покладками. Під позором, що мусить сю справу полагодити в уряді гро- мадскім, витягнув він хлопця силоміць з дому і новів... але до свого дому замість до уряду громадского. Ту при помочи своєї чесної жінки, звязав в сїпях хлонцеви руки на плечі, опере­

зав єго шнуром через половину і повісив на різницкім гаку. Так висів хлопчина в воздусї, що аж тонкий шнур в’їв ся єму в тіло, а обі поло­

вини тіла звисали на долину, немов би вже ло- мали ся. Нелюдскі стопи, які видавав катований, почули граючі ся на дорозі' хлопці. Они зверну­

ли увагу переходячого саме тоді урядника ма­

гістрату н. Крушиньского і сей зробив конець мукам жидівскої жертви. Се всьо відбувало ся в суботу, коли жидови не вільно нічого робити,

— але катувати християнина, як видно, їм не

!заборонено в шабас!

— Ц. к. Дирекция залізниць державних у Львові оновіщує:

Північно-нїмецкий рух товаровий з Галичи­

ною і Буковиною. — З днем І. цьвітня 1900 входить в житє додаток І.

Румуньско-нїмецкий союз зелїзпичий -- Рух з північною Німеччиною. — - 3 днем 1. цьвіт­

ня 1900 входить в житє нова тарифа часть II.

зшитка 1.

Перестанок »Градско* на зелїзници льо- кальній Штаркенбах-Рохлїц, в окрузі ц. к Ди- рекциї зелїзниць державних в Празі, уряджений до тепер тілько для руху особового і пакунково- го, отворено з днем 1. марця 1900 для загаль­

ного руху.

Австро-угорско-румуньский союз зелїзни чий: — 3 днем 1. цьвітня 1900 входить в житє нова тарифа а то: часть II., зшиток 1. обіймаю­

ча ціни перевозові для руху з австрийскимн ста- циями; часть II., зшиток 2. з цінами перевозо- вими для руху з угорскими стациями і часть III.

обіймаюча тарифу виїмкову для збіжа і т. и.

_ Дрібні

ВІСТИ

В приватнім заведеню лїчни- чім дра Жулавского в Кракові повісив ся лікар др. Генрик ПІгайнколлєр, що там лічив ся.

З Парижа доносять, що один з членів клюбу воздухонлавцї'в зложив 100.000 франків яко на­

городу, яку виплатить ся в протягу пятьох літ за винайдене способу кермована балоном.

ідеї, не оглядав ся на справедливі права руско- го народу в Галичині — се зіставлене нагих фактів бго житя стає достаточним доказом єго прикмет, здібностий та енергії характеру, що ви- двигнули єго до найвисших почестий, а его на­

родові! віддали несчислені прислуги. Решту жи­

тя від р. 1888 перевів у Відни, усунувши ся від публичної дїяльности.

— Просьвітне товариство в Петербурзі відкри­

то для вндаваня приступних що-до викладу і мо­

ви дешевих книжок для україньско-руского наро­

ду. При відкрити) товариства звернув інїциятор єго і иредсїдатель бачність зборів на невідрадне положене сего безиросьвітно-темного народу- хлопяти серед незрівняно більше культурних сусідів, на многомілїоновий щорічний убуток его наслідком повної недостачі господаревих і иньших практичних відомостий і конечної на­

слідком того неминучу експльоатацию єго осо­

бливо на Україні проворнїйшими жидами. При тім вказано на деякі різкі случаї, які зовсім не компромітують жидів (бо де-ж нема несум­

лінних людий), а лише вказують на глубоке за­

недбане, непорядність і духову сліпоту українь­

ско-руского народу. Одиноким способом против такої експльоатацпї буде як найбільше розпо­

всюджене серед народу практичного житєвого знаня, розуміня прав і обовязків. «Новоє Вре- мя> напало за ту промову предеїдателя зборів, Н. Федоровского, на «українофільскі тенденциї»

сего товариства, висьміваючи при тім українь- ску мову і літературу і накинуло ся на земляка нашого Д. Мордовця мокрим рядном. Тимчасом не було там анї юдофобства анї українофіль­

ства, яким знов пугає «Новоє Время», а лише про просьвіту народу.

— Стару ікону, зображаючу Страсти Христові подарував иредсїдатель наукової комісиї хер- соньскої Г. Л. Скадовский ґубернскому архео- льогічному музею. Она складав ся з 8 частий великої ікопи, мальованої на полотні', зобража­

ючої страсти Христові а іменно: 1) «тайная ве­

черя». 2) <молтся Іса вертогради», 3) «привн- доша Іиса ко пилату», 4) «биют'ь Іиса у слупа», 5) «коронують Іса терновьімт, венцемт»», 6) «не- сенів крта на гору го.'гьгофгвь» (?), 7) «распя- тіе ст> предстоящими (напцеь відрізана), 8) *во- скресеніе Христово». Ся ікона висіла довгий час в церкві в с. Білозерцї, майні Скадовского, а судячи після живописи, ікона сучасна самій церкві. Художник, що її малював, був очиви- дно Українець і руководив ся наівними тради- циями україньско-руского пошибу іконописи.

Особливо характеристична часть ікони ч. 2).

Пилат сидить на кріслі, яких уживали звичайно минулого столїтя з вигненою деревяною спин­

кою. Спасителя підводить до него трех людий;

на двох з них, що мають бути жовнірами, на­

діті шеломи, а третій типовий козак в зеленій свиті, підперезаний широким ріжноцьвітним по­

ясом, в червоних шараварах і високій смушевій шапці. Двох частин ікони не стає, мабуть тре­

ба її глядіти в с. Кисляківцї, де їх подарував настоятель білозерскої церкви.

— Нова обструкция. Після трудностий з Угор­

щиною на економічнім поли, після обструкциї в парламенті на народно-політичнім поли, для австрийского міністерства виросла нова обструк­

ция. на поли — артистичнім. Се є сензацпєю дня у Відни. Міністерство просьвіти замовило для віденьского університету для прикраси го ловної авлї образ Клїмта. Образ сей виставле­

ний тепер під назвою »Фільозофія« в гали се- цесіонїстів. І сам образ мальований в сильно сецесіонїстичиій манері. Симболїзм его викли­

кав від першої хвилі єго експозициї великі спо­

ри межи фаховими артистичними кругами. Образ представляє у фіґурах по лівій стороні історию ґенези сьвіта, час бути та небутя. З правої: ку­

лю сьвіта, загадку єго, а на долині стать як символ знаня. Ціла композиция дуже неясна і навіть критики не могли з’ориєнтувати ся, що мають представляти поодинокі фіґури. До того ще і кольорит яркий а неприродний дізнав не­

прихильної критики, а нарешті закидують, що в сім образї за богато нагих статий. Отже про­

фесори віденьского університету рішили зало- жити протест против закупна сего образу до авлї. На чолі сеї онозициї стоїть ректор Най­

май, котрий заявив, що сей образ анї думкою, анї неестетичним укладом не надає ся для о- краси найвисшого научного інститута. Протест професорів прибирає великі розміри, бо до него прилучили ся також проферори других науко­

вих заведень. Спільний мемориял, підписаний всіма опонентами відійшов вже до міністерства просьвіти. АІІ£. 2

і

£. доносить знов, що міністер­

ство просьвіти, яке затвердило було шкіци на образ, опирає ся собі-ж при своїм зарядженю. От­

же борба артистична. А найліпше вийшли на тім сеціоиїсти, бо ними інтересує ся нині цілий Відень, а виставу їх відвіджують такі маси ці­

кавих гостий, що натовп стає просто грізний для безпеченьства — кишені.

— В американьскій «Свободі* читаємо: В Фі­

ладельфії відбули ся збори противників теперіш- ної політики вашинґтоньского правительства і принято слідуючу резолюцию: Зі взгляду на те, що теперішна адмінїстрация під проводом пре­

стнтуций та й власним коштом заложив і дов­

ший час утримував приватну школу в Гребено- ві. Там покійний перед кількома літами оснував санаторию і горячим єго бажанєм було привес­

ти сесе кліматичне місце до ладу а відтак у- творити там всякі фундациї для добра і пожит­

ку Русинів. Однак передчасна і несподівана лю­

та смерть знищила так красні ідеальні єго зма- ганя. Похорон покійного відбуде ся в суботу, дня 31 с. м. в родиннім єго селї Миклашеві, ку­

ди перевезуть ся тлінні останки. Земля єму пе­

ром і вічна па.мять!

Наука, штука, література.

Концерт в трицятьдевяті роковини смерти Тараса.

Заходом руских львівских товариств від­

був ся 27. марта у Львові концерт в иамять смерти нашого Генія. Саля «Народного Дому»

заповнила ся рускою публікою. Львовяни зій­

шлись, як що року, щоби віддати честь першо­

му синови України-Руси, пригадати собі єго за­

повіти, скріпитись на дусї, спитати себе, що з тих заповітів виконано, і, ободривіиись, стати відтак до дальшої роботи на народній ниві. Се бо певне, що Галицка Русь богато ще має до­

конати діла, заким стане у тої мети, яку віщим духом назначив їй Тарас. Гостий повитав при­

вітним словом проф. Шухевич. Суть річи єго була така, що корінь народа — селяньство — здоровий та не коньче то завеїгди ішли в гар­

монії з тої основою народної сили ті нарости, що виростали з сего коріня, — руска інтелїґен- ция. В імени рускої молодежи промовив прав- ник Старосольский. Він указав на провідні іде­

али, які перед очи поставив рускому народови Шевченко і загрівав молодїж до витриваня при сих ідеалах і до їх здїйсненя. Сам концерт при участи війскової музики виконав «Львівский Боян» під управою д-ра Федака і Людкевича.

Поодинокі нумери програми випали хорошо. Ор- хестра виконала овертуру до опери Сметани

«ЬіЬиве» під управою свого капельмістра Фри- дриха знаменито. Перерібка вічно сьвіжого хору Данила Млаки (Воробкевича) «Ой чого ти по­

чорніло зеленеє поле» на хор мішаний (Тополь- ницким) вийшла з повним ефектом. З повного силою і точностию вийшов і мужеский хор Ли- сенка «На прю!» в супроводі орхестри, а сильне вражінє на слухачах зробила велика кантата (на мішаний і мужеский хор з солями) Лисенка

«Бють пороги». Бояни держали ся добре під батутою обох своїх діріґентів і заслугують на узнане. Декламатор «Причинної» — пан Тем- ннцкий — вивязав ся з своєї задачи добре.

Панна Проскурницка сьпівала три сольові пісні:

«Ой сама я одпа» (Лисенка), «Щож ми з того»

і «Козаченку». Молода сопранїстка може вже нині повеличатись рівним, милим, теплим та ясним голосом, доброю вокалїзациєю і чувством в деклямациї. Тілько трохи більше житя і сьмі- лости! Вінцем концерту був виступ знамени­

того нашого Мишуґи. Артист виконав — розу­

міє ся з цілим артизмом — три еоля: Лисенкове

«Мені однаково», Монюшка «Козака» і Вахня- нина «Помарніла наша доля». Пан Мишуґа, про­

сто сказавши, грав своїм голосом на душах слухачів, а оплескам і викликуваним не було кінця. Се була дійсно Тиртеєва продукция, що зворушувала душу, веліла їй тужити, плакати, веселитись, ободряти ся, кріпитись, надіятись...

Саля греміла від оплесків, а душа була би слу­

хала і слухала і не сходила на землю з тих сфер, в котрі поніс єї перший на Руси артист- сьпівак.

Молода Україна ч. З, за марець 1900. Зміст:

Володимир Старосольськии: Злука молодїжи; — Льон-ґін Цегельський: М. 11. Драгоманов, його дум­

ки, діяльність і значінє; — Стефан Чарнецький:

З літних ночий; — • Володимир Темннцький: Де­

що про українські ґімпазиї; — Теофіль Мслень:

Джордаио Бруно; — Степан II: Згадки; — Ли- хайло Галущинський: Науковий рух в тов. «Ака­

демічна Громада* у Львові; — Володимир Ста­

росольськии: Студентські рухи в Роснї; — Біблїо- ґрафія: — Дрібні замітки.

Посмертна Т оповістка

Станіслав Глиньский, щирий патріот руский, упокоїв ся по довгій недузі дня^24. с. м. в Ме- ранї, проживши 46 літ. Покійний (син парохаз Миклашева під Львовом) визначав ся незвичай­

ною правостню характеру та горячою любовію до свого, а яко доволі заможний чоловік (був властителем фабрики хемічних витворів у Вар­

шаві) не жалував гроша на підмогу руских ін ■

Т е л є ґ р а м и.

Берлин, 27. марця. В буджетовій комісиї по­

чали ся нині наради над фльотовим законом.

Секретар стану Більов пояснив довірочно о за- граничній політиці, як також о фльотї Німеччи­

ни в порівнаню з фльотами иньших держав. По­

дробиці нарад ухвалено удержати в тайні.

Льондон, 28. марця. До Преториї прибув 23 с. м. Генерал Жуберт з Кронштаду і надіє ся в короткім часі вернути до Наталю.

Пекін (Китай), 28. марця. Розрухи в Китаю

прибирають більші розміри. Недавно прийшло

між приклонниками тайного товариства а вій-

ском до малої борби, в якій згинуло по кілька

осіб по обох сторонах.