ч. 230. Львів, Середа, дня II. (24.) жовтня 1900. Річний IV.
; Передплата
на >РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
І на цілий рік . 10 ер. (20 кор.) і на пів року . 5 зр. (10 кор.) І на чверть року 2‘50зр.(5 кор.)
‘ на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.) • За границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 16 франків 1 Поодиноке число по 8 кр. ав. і
і ___ і
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові щ о д н я ;
* крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Редакция. адмінїстрация і
експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(ЛїндОго ч.9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
; Рукописи звертає ся лише ; І на попереднє застережене. — | Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в »Наді
сланім < 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня пз
; 15 кр. від стрічки. ;
• •
Арлекинада.
На стовпцях обох оиозицийних орґа- нів давних союзників з сумної памяти кон
солїдацнї розгоріла ся полеміка, до якої можна справедливо приложити повисшу назву. «Ґалїчанїн* кладе >лонатою до го
ловня народовцям, що між ними нема 23 личностий, у яких би була достаточна ква
ліфікацій! на послів до ради державної, для 23 мандатів, які Русини могли би, чи повинні би нозискати. І ось з такої простої і ясної причини, потреба, після »Ґалїчанї- на«, оглядати ся за кандидатами з «народ- но-русскої« партиї. Однак »Ґалїчанїн«є та
кий великодушний, що ж£лає собі того, щоби попри се не вийшов ніхто з другої партиї послом! Як можна бути більше »ми- ролюбивнм і патріотичним«, як є «Ґалїча- нїн«, котрий в сїй цїли »соблюдає только принцип солідарності! і одномишленности?!*
Деж сила иарода: »в единстві нли в роз’є- диненії?* — питає московскиіі хитрун.
Знаємо, як виглядає се »єдинство«
иарода під проводом кацапскої кліки! Се засьвідчає 30-лїтна істория галицкого наро- да, від коли у Львові зорганізувала ся а- ґентура народних запроданціь Але послу
хаймо, що відповіло »ДЬло« своїм дивним союзникам в статі «До пояснена«, яка по- явила ся рівночасно з москвофільською л о патою*. ІІавязуючн до письма коломийско- го, виборчого комітету, висказуючого »со- жалїніє* Народній Раді з причини зриву
консолїдацнї, »Д'Ьло« поясняє:
а) Ніяка (нова) національно-демократична партия не утворила ся, тілько давна вартий на
родовців, злучивши ся, на основі своєї зревідо- ваної і поправленої але в сущноСти незміненої програми, з уміркованїйшими радикалами, при
брала до своєї давної і не покиненої назви «на
родна» ще другу, яснїйше єї характер марку
Скапаний сьвіт.
Ш тука в 4 діях зі сьпівами і танцями В Л А Д . О Р К Л Н Л
п ереклав:
Йосиф Стадник.
(Далі).
2-гий вихід.
ТІЇ і ВУЗЬКА.
КАНТіІЙ (здрігнув). Ти тут? По іцо? (Зузька мовчки глядить на него. К а н т и по .івнли злома- ннм голосом) Надармо глядиш — уже стало ся...
■ (Хилить голову).
ЗУЗЬКА {суворо). Хтож виною?
КАНТНЇІ. Они мене так переслідували, що...
ех, на упір ішли зі мною, бо хотіли, іцоби мене загризти до тла. Якби не они...
ВУЗЬКА. Якби не єї ґрунт! — скажи...
КАНТИЙ. Волів би я сидіти з тобою на комірнім — ох, волів би!...
ВУЗЬКА. Тепер! Га! га!
КАНТНЇІ. І тепер навіть. Бож я тебе усе ще...
ЗУЗБКА. Люблю? Щ о? А з другою жпю!
Красна потіха! {Гірко сьмів ся, по .свилї) Всі
ючу, назву «національно-демократична». Про- тивнож витворила ся нова партия по другій стороні', котра 1) отверто вивісила прапор »об- щерусскости«, 2) прибрала собі нову назву, взяту від народовців, «русско-народної».
б) «Роздор руских партий», котрий коло- мийскі збори «осуджають», був іце перед новою орі'аиїзациєю народного сторонництва, а єсли він опісля еильпїйше розгорів ся, то вина сего спадає виключно на партпю москвофільску. На
родовці устроїли в сім першім півроцї 70 віч і зборів, а на жаднім не підношено партийної борби, анї не зачіпано москвофілів. Противно насамперед др. Король в Ж овкві а потім ще завзятїйш е о. Миронович в Тернополі! на збо
рах тамошних політичних товариств зачепили народовців або їх визначних представителїв.
в) Борба межи москвофілами з одної а на
родовцями з другої сторони мусить вести ся так довго, як довго москвофіли не тілько в те- ориї признають єдинство україньско-руского (малоруского) иарода з великоруским (москов- ским), але в практиці працюють над національ
ним сполученєм і зіллянрм тих двох народів в один народ, а заходам народовців, щоби за безпечити національну самостійність свого на
роду, неустанно роблять негеиони.
г) Борба тая веде ся зі сторони народовців переважно позитивною роботою при окремій орґанїзациї, зі сторони москвофі.тьскої перени- шованєм роботи народовців і напастями.
д) При теперішних виборах до ради дер
жавної народовці ніде не провокують москво- юілів, за те москвофіли провокували народов
ців взагалі в Бережанах на якихсь своїх збо
рах, потім в Болехові виступали специяльно против ирсф. Романчука і т. д. Отже нехай ко- ломийскі збори звернуть ся зі своїм завізванєм о «залишене партийної борби на час виборів»
не до «Народної Ради», але тілько до «Русскої Ради» у Львові, котра нехай дасть своїм при- верженцям в краю відповідні порученя.
е) Утворене одного спільного комітета у Львові «для руководства виборами в цілім краю»
клятьби на вітер!... Фють! Пішло! «Стало ся» — каже — та конець!
КАНТНЇІ {сердечно). Зузю!...
ЗУЗЬКА. Як то легко забути... я не знала про те... Хоч люди перестерігали: «Не вір!» — Я, дурна, вірила... {Плаче) Здавало ся мені, що ти не такий, як другі... Ти сам говорив, що ти не такий... що, може не говорив т а к ? (Кантий мовчить засумовапий). А то брехня, — неправда І— бач, що неправда!...
КАНТНЇІ. Зузю , таж ти добре знаєш, що ї через тебе витерпів я за житя батька...
ЗУЗЬКА {запалки-: ся). Я — то нїчо! Як на і мене показували пальцями, як сьміяли ся і глу
зували усі — то нїчо? Га! га! га! Бо ти усе те терпів! Що тут говорити — переїла ся я тобі, таіі годі!
КАНТНЇІ. Зузю!
ЗУЗЬКА {скоро, чим раз більше запалки-: ся).
Може скажеш, що нї!... Доки була я здорова, то ти все приходив... Тямиш ? А як тільки хороба на мене найшла, то ти й очнії не показав. Ска
жи, іцо не так! ІІї! Правда?... Вкінци подумав, як би то мене иозбути ся, тай дальше до же- нячкн!
КАНТНЇІ (прибитії). О, не те, Зузю, не те!
ЗУЗЬКА. Так. Ти не подумав, що може там діти твої голодні, що може мати слїзми їх
не єсть апї можливе, анї потрібне та вказане.
Не єсть можливе вже з тої причини, що наро
дна орґанїзация і тактика сего не допускає без ухвали народного з ’їзду. Але хоть би оно й бу
ло можливе, то оно зовсім не єсть потрібне.
Нехай тілько рускі діячі поі повітах мають на оцї ту одну ціль: щоби вислати до парламенту мужів найбільше до того уквадїфікованих, котрі би її творили там достойне та однопільне за ступництво галицко-руского народу! На случай же потреби можуть у Львові «Народна» і «Рус- ска Рада», зглядно оба комітети при них, межії собою порозумівати ся, бо і народна тактика каже виразно: Б) 4) «Допускає ся часові поро- зуміня межи народним стороншщтвом і москво- фільскою иартиєю для поборена спільного про
тивника». Длячого москвофіли настають однак на утворене одного, спільного комітета, сего не хочемо розбирати, бо хочемо оминати всьо, що могло би причинити ся до дразненя.
Ііослїдний зворот сего понсненн є ос
танком Романчуківскої школи і стоїть в о- чивидній суперечності! зі всім висловленим попередно. Се і підносить »Ґалїчанїн« у
СВОЇЙ ВІДПОВІДІ! «Темноє поясненій*. та при тім вказує, що ироф. Романчук не є ще олицетворенєм національно - демократичної партиї, тож »ДТ.ло< не відповідно висуває єго особу як сааиз ЬеІІі. Не ходить видко орґанови проф. Романчука о засадннчі рі-
чіі, а більше о особисту справу свого шефа.
До сеї арлекпнадп прилучають ся і по
дії на провінцій. »ДТ.ло« не хоче зривати за собою мостів, що ведуть в москвофіль- скнй табор, а тимчасом ті мости залягли лавою москвофіли. В Калупні, на зборах ширшого виборчого комітету, прийшло до дискусиї, в якій др. Кос і купець Коритов- ский надармо силили ся виказати стійність та чесність давної і теперішної »тактики на
родовців*. Вкінци прийшло до ґолосованя і 12 голосів упало за • кандидатурою д-ра
годує... нї!... (Здержуй плач) Я лежала осамотїла,
— а ти женив ся!
КАНТИЙ. Бо чутка йшла...
ЗУЗЬКА. Чутка йш ла? А які до мене чут
ки доходили! Говорили мені, що ти сьмієш ся з мене! Що ти поза очи глузуєш з мене... (Бо
жевільно) Га! га! га! (Зміненим голосом) Наколиб ти був її тоді прийшов, я-б тобі була нї сло
вечком не понрикнула... Але ти уже не думав про мене! Видоїв ти мене до тла — тай уже
переїло єн...
КАНТИЙ (нагло перебивав). Ні! Таї; про ліс
не не думай... Чуєш!
ЗУ ЗЯ (глумливо). Маю дякувати тобі за не
славу, що? Молити єн може за тебе? (Зміненим голосом) А я вже іі за себе молити ся не вмію.
(Глядить в него) Ти відучив мене молитви... Ко
ли там, у церкві, — дяки сьпівали -— і ти їй присягав, а стеля не впала тобі на голову, — о, то я подумала, що над стелею нема Бога, що нема нікого!!
КАНТНЇІ. Зузька! Боже! Що ти говориш?
(По тчилї) Теленять щось, що ти пєиі... Вважай на діти!
ЗУЗЬКА. Ти не вважав... тям-же! Не тобі судити мене!
КАНТИЙ. Я — нї, але люди...
ЗУЗБКА. Люди! Га! га! га! Люди! Они вже
9 __
Антоневича а 12 за проф. Романчуком. 0- дин »комитетовий« втік перед голосбваїї'ем...
З Городенки ДОНОСЯТЬ ПоЛЬСКІ д н е в н н -
ки звістку, що там відбуло ся дня 16. с. м.
передвиборче зібране під проводом д-ра 0- куневского. Як видко з сеі'о, кандидат
»спільного виборчого комітету в Коломиї<
не думає напевно кандидувати, коли обни має провід зборів і сам піддає під голосо- ванє кандидатури других осіб. Цікаво, як довго »ДЬло« буде придержувати ся фік- цийної кандидатури др. Окуневского для удержаня нозорів консолїдациї в Коломий- щинї? На згаданім вічу ухвалено кандида туру о. А. Олесницкого на IV". курию і се
лянина Із. Сандуляка на V. курию. »Ґалї- чанїнови« се дуже не всмак, бо він очи- видно, як се ми вже давнїйше висказалн, приготовив на послїдну хвилю кандидату
ру з IV. куриї для »маститого« Дудике- вича.
р думають
наші власти церковні в Галичині* про 25 тисячок еміґрантів в К анаді?
(Конець).
Ординарияти наші в Галичині, а зглядно ординарият львівский най схоче над слідуючим застановитись:
Народ руский в Канаді мусить мати свою орґанїзацию церковну — значить, громади цер
ковні, церковні ґрунта — свої церкви.
Ряд канадийский дає даром громаді цср ковній 113 моргїв землі і позволяє рубати ма- териял на церков і на церковні будинки.
Право канадийске каже, що та земля, тих 113 моргів, мусить бути записана не на конфе- сийну громаду, але орґанїзацию церковну, узна
ну і потверджену законодавчою палатою в Ота
ві. Чи та конфесийна громада католицка, чи протестантска, чи жидівска, опа мусить мати свою з ’орґанїзовану, чартеровану (правом узнану) зверхність церковну, інакше не має права до правіші власності! церковної фармн. Ті фармн, котрі иравительство надало тимчасово нашим громадам церковним в Стуартборн, Довфін, Иорктон, ГІлезент Гом, Едмонтон і др. стануть тоді правною власностию, єели иравительство узнасть нашу церков в Канаді церковною орґа
нїзациєю. А понеже ми не маємо церковної ор- ґанїзациї в Канаді, може дуже легко і то в недалекій будуччинї, прийти до того, що ті всі церковні нласности будуть позапиеоваві частию на римо-кат. церковну орґанїзацию, ча
стин} на православну церковну орґанїзацию, ко
тра то послїдна старавсь власне тепер, щоб Ка
нада узнала їх церков, яко правну церковну ор
ґанїзацию. Єсли наш ординарият львівский не возьме ся завчасу до діла і не постарає ся, щоб нашу церков узнала Канада за правву церковну орґанїзацию — ми пропали з нашою церквою в Канаді. Сю нреважну точку еьмію я піддати
гвилі
мене давно осудили!.-. Давно уже, коли я л я к а ла ся вихилятись з хати, коли кололи мене людскі пошепки та позирки, що й навіть до церкви з сорому не хотіла іти. Тепер мені всьо вільно! Всьо — всьо! Хоч би уже не знати що,
— ніхто не подивує ся... Таж я з таких, щ0 то самі просять... знаєш...
КАНТИЙ. Вузька, Вузька! (]/о х,
маним голосом) Дарма! Уже стало ся!... (Звертав ся до дверии).
ЗУ ЗЬКА (мовчки заступав ему дорогу).
КАНТИЙГ Чого тобі ?... скажи... Я для ди
тини передам через Яґу... буду єї годувати.
О другу не жури ся. А тобі все...
ЗУЗЬКА (глумливо). О, мною не набивай собі голови. Думаєш, що я прийшла просити тебе о поміч? (Суворо) Дитину мені віддай!
Чуєш!...
КАНТИЙ. О, нїчо з того!
ЗУЗЬКА. Она моя!
КАНТИЙ. І моя!
ЗУЗЬКА. Ти не маєш права придержувати єї! Позву боїш с я ? О, ти мене ще не знаєш!
Як раз присягну — то... (Затинає зуби) Д ай мені дитину!
КАНТИЙ. Не дам.
ЗУЗЬКА. Я ласкою тебе прошу!
під зрілу лицкому.
Під конець я позволю собі подати кілька точок, які би конечно треба зробити, щоб за радити лиху:
1) На кошт місийного фонду (котрого ще нема. — Ред.) чи на кошт всіх трох єпископів вислати 5 сьвящеників до Канади, одному з них надати власть Генерального вікарого і постара тись, щоб нашу церков признали в Канаді пра вною церковною орґанїзациєю. Понеже наша церков зовесь католицкою, длятого просьбу о признане правної церкви мусить підписати єпи
скоп. Висланий Генеральний вікарий иосписовав би всі надані правительством тимчасово власно
сті! церковні, єпископ, а властиво .митрополит львівский подав би просьбу до правительства нападийского і оно признаючи церков правною орґанїзациєю, злучило-б всі власності! церковні в одну цілість, котра-б творила так звану в Га личині ерекцию. Поспіх і незанедбанє тої пре- важної справи конечне.
Як там небудь стане ся — може і ніхто не зверне уваги на отсей мій поклик — я не знаю. Але я знаю дуже добре і виджу се ясно, що як наші власти церковні не поспішать ся з полагодженєм церковної справи в Канаді — як не оборонять нашого народу від мачошиної опі
ки так Французів, як і Росиян, — ми пропали з нашою церквою в Канаді.
Нестор Дмитрів.
розвагу будучому митрополиті га
О тверте зап и тан е
до Вп. Д-ра Евгена Левицкого кандидата з / Г . куриї в товмацкім окрузї.
Коли дня 5-го с. м. я повернув до дому по 6-недїльній курациї, довідав ся, що власне 4-го с. м. в моїм приході Олеїни було віче, В Ц ІЛ І!
купна двірского обшару Олеши, виставленого ц. к. станислапівским судом на лїцитацию. Най Бог помагає нашим селянам в їх старапях, по
неже заходить небезпеченьство, щоби той крас
ний маєток не закупили жиди! Но заразом я довідан ся, що на тім вічу Ви. Е. Левицкий мав мову про вибори до державної ради, аби став вибраний послом і предетавителе.м нашого на рода. Понеже наш галицко-руский Клир і нарід визнає правдиву християньско-католицку віру і є щ іро-послуш ним Наслїдникам Св. Ап. Петра в справах віри і обичаїв. та понеже всі Впреосв.
Епископи австрийскої держави як також всі на ші руско-католицкі Епископи єіце під дн. 9/2 1891 (гляди Віст. Стан. Еир. Ч. II. 1891.) в спіль
нім пастирскім посланію усильно взивають нас словами: .Вибирайте мужів рішучих католиків, не таких, котрі виравдї католиками себе іме
нують, але в житю не виявляють себе католп ками і не иослїдують за католицкими засадами, але вибирайте таких, котрі свою Церков милу ють і поступають після єї науки, котрі ся цер-
КАНТИЙ. Дарма.
ЗУЗЬКА. Не лишу єї тамтій на знущанє!...
Сьпів ГАЛЬЖБІТИ (за сценою) Йе люлі, йе люлі,
Хтож тебе притулить ?
КАНТИЙ (показує рукою на двері, звідки го
лос чути). '
ЗУЗЬКА (затикає уха — .иа&же з плачем) Не лишу!
КАНТИЙ. А я тобі не дам, хоч ти й по
зивай.
ЗУЗЬКА. Т ак? Побачимо!
КАНТИЙ. Но, но...
ЗУЗЬКА. Пожалуєш!
КАНТИЙ. Цить! Бо єї розбудиш...
ЗУЗЬКА (глядить на него, мов не розумів, що він говорить — звертавсь до дверии, — став — відвертав ся). Запізву! Знай, що позов уже вне
сений!... Але се ще не все... (Хоче відійти) КАНТИЙ (на ляканий).
Зузька!...
ЗУЗЬКА (задержує ся на порозі). Не все ще, бо я не дарую тобі кривди... не дарую!! (З а ходить ся планом і вибігав).
(Далї буде).
Що ти задум ала?
кви держать і свої церковні обовязкп вірно ви
повняють-.
Також наиоминають: »що- тяж ить на нас довг і обовязок старати ся о введене католицких шкіл, так довго, аж тую цїль осягнем; бо після тенеріїїіних шкільних законів: Релїґ.я не є під
валиною і кермуючою нормою школи, і для ка- толицкнх дітей могуть бути поставлені учителі іновірці, або безковфесийні і жиди, в наслідок чого християньскіїп дух в люді викореняє ся«.
Отже з тих всіх причин, аби ми католицкі сьвяіцеиики і наші парохіяне могли Вп. до. Ев.
.Іевицкого вибирати з чистою совістию на на
шого заступника до державної ради, я приму
шений всенародно запитати:
1) Іи Ви Вп. Пане є з правдивого переко
нана католиком ? т. є вірним, нослушним сином св. кат. Церкви, єї верховного Пастиря Папи римского і наших руско-католицких Енископів?
2) Чи обіцяєте щиро яко посол боронити в парламенті права нашої духовної Мітери, Цер
кви католіщкої і нас католиків? бо як конста
тують ві ї наші австрийскі Епископи, часто пар
ламенти занимаюті. ся зовсім внутрішними, пи
томими справами релігії і Церкви і тим правам та засадам католицкщ Церкви супротивляють ся<
3) Іи обіцяєте і хочете щиро старати ся о ухвалене закона, установляючого для наших католицких дітей осібні католицкі школи (кон- фесийні), як то мають в Анстриї жиди свої жи- дівскі школи, отже більше суть упривілїовані від всіх хрнстіїяньскнх ісповідань.
4) Чи обіцяєте і хочете щиро старати ся о справедливі закони для бідного робучого на- рода сїльского чи міского, на підставі непо
мильної науки цатолицної Церкви виложеної основно і глубокоумно в Енциклїцї Св. О. Льва Папи XIII. з дня 15. мая 1891 »11егиіп поуапіт*
справі людей жиючих з праці рук« (див. Віст, парх. Станис. 1891 Ч. VI.) а не на підставі со
фістичних, ложних і шкідливих теорий Маркса, Мацїнього, Лїбкиехта, Драгомановаі иньш ихкре- щених і некрещених ворогів христпнін.скої віри?
5) Наконець чи (після напімнень згаданого исту всіх австрийских Енископів) люблячи і боронячи но силам свою руску народність, хо
чете заховати головну заповідь »християньскої любові! ближнього зглядом других народностям хотьби неприхильних нашій і уникати погань- скої ненависти племянної?» (Див.: переконуючу Божу науку Іс. Христа о лгобві ворогів у Луки, Гл. VI. зач. 26. — котру читаємо в Нед. 19-ту по.
Сош. Св. Духа).
Сподіюсь, що Ви, Вп. Пане, будучи сином католицкого, доброго сьвященика, Декана і Ри
царя ц. к. Ордера, — не схочете уживати дво
значних і малодушпих відповіднії, але заманї- фестуєте ся сьміло і великодушно яко Віручий щирий християнин католик, а через тоє уможли
вите менї, моїм іірихожанам і нрочим католиц- ким виборцям, іцобисьмо могли 3 чистою сові
стию поперти Вашу кандидатуру і вибрати Вас послом для хвали Божої і добра не лиш дочас
ного, але і вічиого нашого возлюбленого наро-
да руского! н
Дописка: Після реченого иорученя всіх на
ших австр. Енископів добре буде; аби кождому капдидатови на посла поставити подібні питана або устно на вічах, або письменно в часописах’
бо: »с1ага расіа сіагок Гасіипі агаісоа., а по рус- ки: .явно — славно!<
Длятого: єсли би вмісто пана Евгена Ле
вицкого хто иньїиий кандидував на посла в на
шім товмацкім повіті, то і єго дотичать ті вис
іле поставлені иитапя, на які чекаєм ясної і от- вертої відновіди.
Слеша коло Товмача, дня 20. жовтня 1900.
О. Иоан Коцюба
парох гр. кат. обр. в Олеши, Совітиик Еписк. Станиславівский.
Н о в и н к и .
— Календар. В с е р е д у : гр.-кат. Филипа;
м,-кат. Рафаїла. — В ч е т в е р : гр.-кат. Про- ва, Андроника; рим.-кат. Івана Кантого.
— Вечерницї з танцями. Тов. .Академічна Гро
м ада. устроює в суботу, дцЯ 27. с. м вечерни- ці з танцями в комнатах .Рускої Б есіди, у Львові Вступ 1 корона. Початок о 8>/, год. ве- чером. Окремих запрошень не висилає ся О чи
сленну участь просить — Комітет.
