ч. 126. Львів. Неділя дня 7 (19) червня 1898. Річник II.
Передплата
ж» «ГУСЛАН А» вжносжть:
в Австриї:
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
ва чверть року . . З р . ав.
на місяць . . . . 1 р . ав.
За границею:
ва цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
«Вирвеш ми очи 1 душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости 1 віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х осальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня
крім неділь і руских сьвят
С ,~>Д.3-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і
експедиция «Руслана» під ч.
9ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Линдонского в пасажі Гансманя.
Рукописи звертав сн лише на попереднє застережене. — Реклямацчї неонечатані вільні
"від порта. - - Оголошенії зви
чайні приймають сн по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по
! 16 кр. від стрічки.
> і
З нагоди чесного торжества
в честь Франца Паляцкого.
В П разі розпочав ся власне обхід ве
ликого народного сьвнта в честь знамени
того ческого ученого історика, політика, організатора, редактора часописи ческого
»М у з е я « і основател я ческої »М а т и ц ї « Ф р а н ц а Г І а л я ц к о г о , з нагоди столїтної річниці єго уродин ( | 1876). В неділю, дня 19-го с. м. буде покладений угольний ка
мінь під памятник сего, як єго Чехи зо
вуть. >батька народа«.
Паляцкий — поперед всего знаменитий історик. Вже 1820-го р., розумно оцїняючи значінє науки рідної істориї для теперіш
ності! й будущини народа, поставив собі Паляцкий яко задачу свого жнтя написане прагматичної істориї Чех. І виконав єї сьвітло, сю задачу. Він умів найти й від
чути духа свого народу, властиву суть єго історичної працї, а при тім оглянув єї з становиска висшого, становиска загально- людского, всесьвітного. На сім тлі пред
ставив він терпіли й змаганя, розбите й невмиручу ж и в у ч і с т ь Чехів. То-ж істо
рію єго сталась народною програмою, жи
вою основою ческих національних змагань, ческої політики. — Нам Русинам на жаль недостає доси такої істориї змагань нашо
го народа.
Рух, що видав Паляцкого, був рухом всесьвітним. Були се часи пореволюнийні, коли всі народи брались до ломаня оков тіла й духа, часи розворушуючої найглуб- ші ночуваня народні національної роман
тики, часи відроджена й весни народів.
Тож не диво що її діяльність Паляцкого
Мнима правна опіка
над руским народом.
(А) Нераз вже при всяких нагодах і в часо
писах і на всяких зборах указувано на недо
стачу правної опіки над руским народом. Є се безперечно одно з найбільших лих, які руйну
ють нераз ціле істноване наших несьвідомих права, темних і непорядних селян та міщан і доводять їх дуже часто до жебрачої торби. При тій безлїчи всяких правних постанов і їх неясности в значній части, а також вели
кій строгосги не може собі нераз осьвічений чоловік дати ради і мусить глядіти правного порадника і заступника. А щож доперва поду
мати о наших селянах і міщанах, котрі не тіль
ко що не знають сих иравнпх постанов і при
писів, але часто не уміють навіть читати і сто
ять супротив правних вимагань зовсім безпо
мічні.
Потребу такої правної помочи і опіки над нашими селянами і міщанами відчували вже зда
вна осьвічені Русини. Свого часу вже «ГІисьмо з Проеьвіти» і иньші такі видавництва подава
ли інформациї в правних справах, опісля наші правники видавали окремі книжочки, збірники законів з поясненими, гіравотарі і т.
її.Однак при тім всім таки відчувано всюди конечну по
требу устної, живої помочи, поради і охорони правної. Загал Русинів покладав все великі на
дії на сю обставину, шо в міру збільшена рус
ких адвокатів, нотарів, а бодай конциніентів а- двокатских і нотарияльних, відносини в тім на
прямі поправлять ся, що руске селяньство та міщаньство не буде вже так виставлене на ви
зиск і обмаиьство, а найде щиру і добру пора
ду і правну поміч у своїх. І справді' число рус
ких адвокатів і нотарів та адвокатских і нота
рияльних кандидатів зросло останшімн роками так, що майже в кождім місті подиблеш руско- сягнула поза границі Чехії: він належить:
до інїцияторів і духових провідників сло- ] вяньского з ’їзду в Празі 1848-ого р. Певно, | побратимість навіть крівних народів мусить нераз числитись з вимогами хвилі, брат собі рад — а Чехи може не все були спроміжні оцінити положене братних наро
дів і подати їм в потребі свою помічну ру
ку так, як се нам би бажало ся. Але ми певні, що коли сьвітлий дух Паляцкого ви-, тати-ме все над Славяньством, дух порозу-і міня і взаїмности, то поведе Славнії до що-:
раз більшого братнього зближена й спіль
ної праці.
До основних точок програми Паляцко
го належать: Д і є в а к о н е ч н і с т ь іс т н о - в а н я А в с т р и ї. в інтересі загально-люд- скім, Европи і австрийских народів, — вірність для монархи, б о у н его яко короля Чех, запо
рука ческого права, — рівноуправненє Чехів ' з Німцями, і взагалі рівноуправненє австр. на
ро д ів— перемінаавстрнйскої держави в ф е - д е р а н н ю н а р о д ів і св о б ід н и й р о з в ій к о ж д о г о з т и х н а р о д і в , — в з а - ї м н і с т ь с л о в я н ь с к а. А треба знати, що | коли Паляцкий не любив Німців, та упоми- нав ся о рівноправність Чехів з Німцями то тямив, що Німці по битві під Білою го
рою (1620) вигубили до 2 мілїонів Чехів, знищили сотки ческих міст і місточок, і до 25.000 сіл... А коли підніс засаду взаїмно- сти славяньскої, то тямив, що політика Меттернїха засадж ала ся власне на ріжне- ню одного народа з другим. Тими засада-:
мн була иронпкнена так єго праця в пар-!
ляментї 1848/9-ого р., як і по з ’їзді сло-!
вяньскім.
З нагоди сьвітлого народного сьвята Чехів кличемо до них з повної груди:
А » Я 1 ІЯ -Р І
6
Т а к а єї доля.
Оповідане Ю. Варчина.
(Копець.)
Почали ми говорити про ріжие: она опові
дала, що чоловік добрий, тихий а дитина слухняна і не пуста. Она все носьміхає ея, а ме
не сум бере. Наговорилисьмо ся до ночн. Приї
хав і зять, знову хотіла я дещо говорити та наказати, щоби моїй дитині кривди не робив, аж тут дочка перебиває і каже:
— Не б птесь, мамо, він добрий, нічого мені не буде.
Думаю: не хочеш, щоб я ему науку давала, то і обійде ся. — Бувайте здорові!
Кажу до них на пращаню:
— Навідайте ся до нас коли!
А она: Нема часу мамо! Тут дитина і і господарство, чоловік на фірманцї — а я сама і одна. Вам, мамо, лекше до нас: маєте дочки,
є з ким покинути хату.
Немов шпилькою під серце вколола мене такою бесідою. На дорозі ще гірший сум мене обняв, та не про єї долю, але про се, що она ‘ так легко від матери відвикла а навикла до сего старгана. Чи се я вже не заслужила собі:
в неї на се, щоб она до мене навідала ся? Хи- баж сей старгун ліпший єї, як мати, що єї грудьми своїми вигодувала, та ось тими руками вибавила?
— Ні, мамо, мені годі вистояти; начеб хто підкосив, так мені в колінах не моцно. Пі йду завтра на попразен, та висповідаю ся, бо хто знає як буде... — тай всьміхнула ся.
А мені ще дужще сумно стало ся — і від єї бесіди і від сего єї усьміху.
Потішила я єї, як вміла: або то она
| перша при надії, прецінь Бог таке дав, що не хлоп а жінка носить дитину під серцем. Але І якось мені мелькнула гадка: або то одна по- I мерла при тій дорозї, а хто знає, чи она ви- і тримає. Ох! наболіла ся я, наболіла, та настраж- I дала. Аж ляк мене бере, коли собі згадаю... Га!
і дій ся воля Божа!
Раз якось — не довго опісля — по нови- чиньскім вразнику, в ночіі задуднїло на обій-
| стю по під вікна. Я схопила ся — і Юстина І станула мені' на очах. Щоби се було ? хтоб так по ночн до нас? Пук, пук — у вікно!
і — Хто там? — питаю.
— Дядино — чути голос якогось виростка
—Юстина наша дуже хора... Казали по вас їхати.
Я чим скорше накинула на себе катанаш і та заким мій і челядь пробудили ся, я вже була
| на возі.
— Поганяй, хлопче, а живо—кажу до хлопця, і а самій так під грудьми бьє ся, що аж не знаю,
; що діє ся зі мною. Яб була із шкіри вискочи- } ла, коби скорше лиш заїхати в Новичину, та побачити Юстину — а тут конята не мудрі як раки лізли.
Добили ся якось в село та до їх обійстя.
Входжу — Юстина лежить на постели; рядно Від сего часу я зненавиділа сего зятя
а до дочки почала тратити серце, хоч она мені ані на хвилю з очнії не сходила.
Знов жду я єї — не приїхала. Прийшов наш вразник. Гадала я, що може хоч на празник навідає ся. Де там ? Він приїхав, поставив конї в нас, а сам забрав ся на службу Божу. Навіть до хати не заглянув. Ми на празник приготови
лись, бо всегда бували в нас люди. ІІо службі Божій вступив, звитав ся, як належить ся, вку
сив кусень книша, бо не пив горівки, а пива в хатї не було. Просилисьмо, щоби побув троха, але він живо за шапку.
— Та пождіть! — я єму викала, хоч був мені зять, але годі; він мало що молодший від мене; — та скажіть де-що про Юстину; що она там поробляє? чи здорова? чому не взя- лисьте єї з собою ?
-—- Здорова, здорова — каже — тому то мені треба вертати живо, що єї не взяв.
Тай поїхав. Тьфу на твою голову! ІЦем не бачила ніколи, щоби так одно за другим... і то на старість!
— Але за тиждень я не втерпіла. Поїхала я знова до неї. Все як було: лиш Юстина ста
ла... поважнїйшою. Ну ну, гадаю, коби Бог лиш щасливо...
Якось знову минув місяць, а про ню і чут
ки нема. Надійшов вразник в Новичині, я пої
хала там та заглянула до Юстиіш. Нічого —по
ралась коло кухні, вже вбрана як до церкви, а така, що вже туй-туй.
— Питаю ся єї: Юстнно, ти до церкви?
2 — го адвоката або нотаря, а в деяких містах на
віть по кількох. Здавалоб ся, що наспіла вж е;
пора зорганізувати таку постійну нравну поміч для наших селян і міщан, якої здавна домагано ся, якої потребу всї загально відчували. Здава
ло ся, що справді істнує така зорганізована по
міч для наших селян і міщан, що они вже най
дуть пораду і охорону против лихвярів, покут
них писарів і всякого рода обману, що доводить їх істноване до руїни і втискає їм кип жебра- чиіі в рухи. Вжеж ми всї маємо се в жьвій тямцї, як то особливо наша опозицийна праса з таким шумом голосила игЬі еі игЬі про так зор
ганізовану правну опіку для нашого народа і по
давала імена всіх сконсолідованих руских адво
катів і нотарів до прилюдної відомості!, котрі готові кождого часу вступати ся за покривдже
них селян і міщан. Ми читали навіть великі славословія для тих адвокатів, що з п о ж ер - т в о в а н є м їздили по краю і боронили в полі
тичних процесах селян і міщан. Однак події за- сьвідчають, що се була у великій части лише І мана, що те п о ж е р т в о в а н є зовсім не було безкористне, що все те робило тя для реклами.
Укажемо лише на деякі факти. Один з руских адвокатів, котрого собі різні віча записують на референта, котрого консолїдацийний комітет ставив кандидатом в двох округах виборчих до ради державної, заявив при одній нагодї, що по
їде боронити, як єму д о б р е з а п л а т я т ь (їійе кон солїдаций н и й комітет).
Один защитник в самбірскім процесі, та
кож записуваний на всякі віча і кандидат на різні мандати, сказав селянинови, котрого за
ступав: »дай с т о зр., то зроблю тобі відклик!»
Отеє то славне п о ж е р т в о в а н є . А тим- часом селяни з калуского повіта їдуть до цїса- ра, щоби їм позволив безплатно пасти вівці в камеральних лісах! З залїщицкого повіта їздило також двох селян до цісаря о поміч, один, щоб єму задавнену банкову позичку розложити на меньші рати, бо банк хоче лїцитували, а другий, щоби цїсар поручив вислати комісию в справі провізорияльній. Обидва удали ся до наших є- д и и и х п р а в д и в и х заступників народу, Нро- севича і Окуневского (сей останнин навіть про- і вадив правну справу одного із згаданих селян),
іІ щож? Др. Яросевич відослав їх до кабінете- і вої канцелярій, не знаючи о тім, що в таких!
справах абсолютно не осягнуть авдиєнциї, отже { удержував дальше тих селян в тім блуді, що цїсар їм поможе в такій справі, а др. Окунев- ский, прошений, щоби дальше взяв ся за ту правну справу одного з селян, заявив, що він тепер не займає ся адвокатурою, бо канцеля- рию передав кому иньшому.
що перевісили через жердку, було відслонене де половини. Маленька лямпочка без шкелка миготіла і кидала більше коптю як сьвітла на хату. Юстина лежала, наче усьміхнена, але блі
да немов мертва. За печию в нецках лежала повита дитина, а маленька пасербиця товкла дитиною, хотячи єї заспати. Ат! хто видів таку манїсеньку дитину колисати — зараз мені се не подобало ся. Я до Юстини:
— Юстино, що тобі ?
— Нїчо, мамо, менї добре.
— Колиж знайшла ся дитина?
А она нїчо. Він підійшов до неї, та підняв єї голову враз з подушкою, а руки єму дрожа- ли, аж голова Юстини на подушці трясла ся.
Она і відозвала ся:
— Мамо, дайте руку! — і взяла мене за руку, та потягнула єї до себе, аж до лиця: чи поцілувати мене хотіла, чи може до чола при
тиснути. Тай не дотягнула моєї руки. А бу
ла така зимна як лїд. Я ириложила другу руку до єї чола, а воно як грань. Господи Боже, змилуй ся над нею!
Она порушила губами і я почула шеніть:
Мамо! Хотіла звернути ся до мене, чи поправити ся — тай зітхнула тяжко... Вже більше не по
рушила ся — сконала, держачи мою руку на своїх грудях.
Я затиснула єї очи, а мене стиснуло за серце, начеб хто єго хотів відорвати із жил...
Тай минула ся! Але видко, що така єї до
ля; таке єї від Бога було призначено.
Так то виглядає та правна поміч і опіка Але чи можливі які-небудь переговори ? Сумнї- наших є д и н и х заступників, наших сконсолїдо- ваємось дуже. Се початок кінця. При нинїш- ваних адвокатів, котрих велику лїсту свого ча- нім складі парламенту нема що переговорювати.
су друкували з таким шумом опозицииш часо
писи, для безпомічного і непорядного та темного, руского народу. Пора отямити ся і покинути ту шумну бляґу патріотичну, пора покинути торго- влю патріотизмом і канцелярийну політику, об
числену на шумну рекламу, а взяти ся щиро до оборони і поучуваня темних селян, щоби марно не викидали гроший в таких справах на їзду до Відня, а знали як пильнувати своїх прав в дома.
ВІСТИ політичні.
Ера переговорів. Будучий історик назве мабуть тримісячні літні фериї нашого парламенту ерою переговорів. Ґр. Тун, ідучи слідом Таффого, Ба- денього і Ґавча, вступив і собі на шлях перего
ворів. На разі хоче він заняти ся переговорами лише межи ческими Німцями а Чехами. Прочі спорючі сторони, як Німці і Італїянцї з одної сторони, а Словінці та Хорвати з другої, Русини і Поляки, Русини і Румуни — мають придивляти ся сим переговорам »уои У<1к /лі Уо1к«.
Я к розумними могли би видавати ся такі переговори межи народами безпосередно, так годі надїяти ся, щоби з сеї муки був хліб. Не лише суперечності! суть значні, але ще більші трудності! лежать в загорілости спорючих сто
рін. А найбільша трудність лежить таки в ли- і хій воли обох сторін. Німцям не ходить о мир
не сужитє з Чехами а о геґемонїю в Австриї, а Чехи виспіє цінять своє історичне право, ніж (їй хотіли станути на становищи реальнім і вдо
волили ся національними правами в етноґра- фічпих границях. Оба спорючі табори сягають руками дальше, ніж би належало.
Що з наміряних переговорів вийде чисте зеро, годі вже тепер сумнївати ся. , А доказом І нашого здогаду най буде факт, котрий нотуємо, і що праса ческа і німецка, як навіть і праса стояча поза спором ческо-нїмецким, не воро
жать намірам ґр. Туна успіху.
»ОяІй<*иічеЬ* йишіясЬаи», орґан Шеперера, що кермує нині оііінїею обструкциї і видає дневні розкази, каже в виданю своїм з ЇЙ. чер
вня таке на ту тему: »По відроченю парла
менту рознесла ся вість, що ґр. Тун задумав скликувати конференцій ческо-нїмецких мужів довіря задля переговорів в язиковій справі.
Плян сей, на перший погляд великий, видає ся _ Намістник ґр. Лев Пінїньский повернув оно нам простим, незручним жартом. Ґр. Тун ду- д{ 3 Печенїжина до Львова і зараз виїхав в то- має, що ті конференції мужів довіря заступлять ■ варистві старости н. Залегкого до Ясла,
єму парламентарну язикову комісию, котрої не| _ Загальні збори інститути »Рускнй Народний успів зложити. Хто-ж з нїмецкої сторони має Дім< в Коломиї відбудуть ся дня 15-го липня становити сих мужів довіря? Чи саме прави- 0 годині 3-ій з полудня в комнатах тов >Роди- тельство? Хто-ж з Німців поважив ся би нині н^‘ ? таким порядком дневним: 1) створене
, _ . . „ зборів предсідателем; 2) відчитане ітп-тиопіг
Орати на себе відвічальшсть? Хто-ж з покли-і П прлїлн „ х пРотоколу
г„ „ . 3 посліднпх заіальних зборів; 3) вибір комісій
капнх ґр. Іуном Німців буде узнаний загалом і К0НТр0Льп0(- справозданє касове; 6) енравоз- за мужа довіря? В сих питанях лежить вже дане комісій контрольної; 7) внесене уступаю- одна трудність. Друга трудність лежить в нред-,Ч0І’° совіта; 8) вибір нового совіта управляючо- метї до переговорів. Над чим будуть радити.10’ впесеня членів.
мужі довіря? Де субстрат до переговорів? Де — Надзвичайні загальні збори »Просьвіти< ви- ередство до зближена обох народів? Наколи і значепі на день 29-го червня с. р., не відбудуть
. . ., ся, позаяк на жадане голосів з провінцій ’кп-гпі
ґр. Тун сьвідомии такого средства, то чогож н е !узнали І10висшу І10ру 3 огляду на вільні роботи виявив єго в иарля.ментї? Він відрочив парля- недогідною, виділ Товариства рішив на заеїда- мент, не знаючи виходу для справи, а перено- ню дня 14-го червня с. р. відложнти розписані сить акцию до комісиї угодової, котра не має
мандату, щоби говорити і укладати ся в імені!!
нїмецкого народу. Конець буде проте такий, щ о!
ніхто з послів 1 непослів німецких не поважить посїлись кацапи і їх народовецкі послушники
ся засісти в тій комісиї' мужів довіря. Доки ґр. І а сконсолідовані меценати, котрим в соломянім Тун не знесе язикових розпоряджень, доти ми
не будемо з ним і з ніким говорити».
Ось таку паролю видав нинїшний верхо
вода обструкциї. Она ясна і з неї віє таким тероризмом, що жаден Німець не поважить ся виступити проти неї.
Але і другі умірковані дневники нїмецкі добачають, що намірена акция ґр. Туна не буде мати ніякого успіху. Так, приміром, пише »Ста- гег Ех4гаЬ1аМ« з 15. червня: »Ґр. Тун, маючи перед собою ухвалу предеїдателїв обструкций- них клюбів з 6. червня, в котрій сказано, що парламент не сьміє взяти ся за роботу перед відкликанєм язикових розпоряджень і не мо- гучи довести до порозуміня в справі голосованя над наглими язиковими внесеними, мусів за
крити заеїданя палати. Тепер намірив він пе
реговорювати, щоби найти вихід з хаосу. Добре!
В осени буде така сама ситуация що і нині.
Одинокий вихід з запутанини лежить в тім, що
би ґр. Тун рішив ся змінити основи австрийскої конституцій'. Дотеперішня національна політика державна поставила Австрию над нропасть. Не переговорювати нині час, а дїлати і то дїлати так, щоби в парламенті не виринали національ
ні питаня. Австриї треба дати нову конститу- цию«. Яку? — »6га/.ег ЕхІгаЬІаП» не каже.
Додаймо до того, що Чехи, яко Ьгвіі р ».«8І- (їеШев стоять в души на становиску, що лише ческий сойм компетентний рішити національне питане н Чехії, а Німці яко національна мень- шість в Чехії, боячись насилуваня, з гори від
кидають сю засаду, то дійсно можна дуже усу- мнївати ся, чи ґр. Тун дорогою позанарлямен- тарних конференцій! дійде до цїли? Де нема ні з одної ні з другої сторони доброї волї, а є лише неоправдані геґемонїстичні забаганки, там не може прийти до ніякого вирозуміня і поро
зуміня. Иунктациї віденьскі ґр. Таффого були доказом, що спір ческо-нїмецкий не так легко дасть ся полагодити. Німцям не розходить ся о заживанє національних прав' в Австриї, а о геґемонїю. Нині можна навіть сумнївати ся, чи Німцям залежить взагалі на істнованю Ав
стриї? Алз най ґр. Тун пробує. З невдячної і проби мусить австрийске правительство винести пересьвідченє, що треба станути на становиску абсолютної справедливосте супроти в с іх наро
дів австрийских і дорогою екзекутивн розтяти національний ґордийский узол в Австриї.
На вчерашній конференцій вірноконетиту- цийної більшої посїлости осуджено рішучо.і без всяких застережень поступованє радикальних ґруп в парламенті. Средством до повздержаня І радикалізму буде приступленє до енергійної ро-
; боти із сторони правительства дорогою
К О Н С ТИ -туцийною і приязне а скоре ужите способу, ко- ітрий би міг приєднати нїмецкі сторонництва до співучасті! в парламентарній роботі' (натяк на відкликане язикових розпоряджень).
Віденьскі радикальні радні скликали збо
ри, на котрих ухвалено обструкцию в міс-кін ра
ді' против Люєґера за єго невластиве поведене супротнв опозициї.
Н о в и н к и.
■збори на пізнїйший час. — Так отже нена- внетна фонетика, котрій постановлено на над
звичайних зборах скрутити лоб, буде ще тіши
ти ся коротким житєм, на котре так люто на-
запалі вирвало ся приречене заступити власни
ми фондами соймову субвенцию, радіють в ду
ши, що бодай на сей рік не будуть мусїли спов
ните своєї обіцянки. Найгірше буде з тем само
му Видїлови, бо через цілий час буде ще мусів слухати кацапских погроз за фонетику і прий
няти ще не одну заяву недовіря з провінцій. А нині ті заяви такі модні!
— Консолїдацийний комітет виборчий забрав своє важке слово і потвердив поставлену місце
вими комітетами виборчими кандидатуру о. Те- офіля Калужняцкого, пароха Загіря, на посла до ради державної з V. куриї виборчого округа Ся- нок і т. д. Кандидат сей має явити ся на перед
виборчих зборах в Добромили дня 20-го а в Ста
рім місті 21-го червня, щоби заявити своє полі
тичне віроісповіданє.
— Побільшене числа урядників політичних. На- містників ґр. Пінїньский в часі свого побуту у Відни старав ся, як звісно, ревно о побільше
не числа політичних урядників в староствах
з більших міст, як Станиславів, Перемишль, Тар-
нів і т. д. Тепер доносять, іцо міністерство справ внутрішних виготовило вже відповідний проект.
— Противжидівскі розрухи тревають в західній Галичині дальше. З тої нагоди пише КисЬ каїо- Ііскі: «Єсьмо з повним признанєм для власти, о скілько своєю енергією і розвиненєм оружної сили пильнує житя і майна наших співгорожан жидівского віроісповідакя. Однакож годі не під
нести, що доси та оборона видала д у ж е с у м н и й р е з у л ь т а т . З правдивою утіхою прихо
дить ся ствердити, що до сеї хвилї не тяжить на християньскім населеню анї одна крапля жи
ку, котра сейчас покрила ся коростою а за го
дину почала пухнути. Ж и д удав ся до лікаря в Яворові а той ствердивши закаженє крови відослав єго до Львова до шпиталю, де мали руку відтяти. Однакож бідачиско не доїхав до цїли, бо в дорозї помер. Корова згинула майже рівночасно.
— Рідкий процес має ся небавом відбути пе
ред полїцийним судом в Льондонї. Щоби зрозу
міти річ, треба знати, що анґлїйский парлямент має кільканайцять реставраций до ужитку своїх членів. Засїданя тревають по кільканайцять го
дин, часто тягнуть ся до пізної ночи, тому в пар-
Наука, штука, література.
— «Правда- ч. 22. містить: Нові полегші для селян. — Роздерта сукмана. (Дальше.) — Рій і трутень. — Стародавні рускі міста. — Сьвя- тий Иосафат. — Як син бідного колодїя став славним музикою.
— «Правда* ч. 23. м істить: Роздерта сукма
на. (Дальше.) — Сестра. — Селяньска дити
на. — Золото. — Зелїзні фабрики в Стириї. — Поміч в осушуваню ровами і дренами. — Просьби о поміч для полїпшеня землі'. — Від- роченє ради державної.
дівскої крови, що розрухи обмежили ся д о с и 1 ляментарнш палаті находять ся крім саль ре- нереважно на погрозах, малім потурбованю, ви-і ставрацнйних ще дві окремі салі до иитя чаю битю шиб і що найбільше на збуреню жидів-
ских коршем. З другої сторони успокоююче дї- ланє властий к о ш т у є в ж е д у ж е б о г а т о . Н е м е п ь ш е я к 10 с е л я н н а й ш л о с м е р т ь в і д ж а н д а р м с к н х к у л ь . Тому звертаємо ся до наших властий з поважним домаганєм, щоби бережучи публичного порядку ш а ф у в а л и т р о х и о щ а д н і й ш е х р и с т и я н ь с к о ю к р о в ю . Не говоримо вже зовсім о тім, що дій
сна опіка, уділена тому селянинови проти жи
дівского визиску, успішнїйше була-б запевнила
і дуже хороша реставрацийна тараса, де членів парламенту обслугують дівчата. На початку ко- ждої сесиї обох комнат парламенту посли виби
рають т. зв. комісарів, котрі доглядають буфе
тів і творять т. зв. «кухонний комітете, що се- го року стоїть під проводом льорда Стенлї. Ко- ждий посол платить окремо готівкою за кожду справу і кождий напиток. Такий лад треває вже від віків
іпарляментарні реставрацій не пла
тять ніколи податку і не старають ся о дозвіл на продаване напитків. Перед кількома тижня- спокін в краю, ніж сотки і тисячі карабінів і ми один з членів палати послів, до котрого
прийшов в якійсь важній справі єго знакомий не посол, завів єго до одної з реставраций в пар
ламенті', аби там свобіднїйше поговорити. По якімсь часі вийшов на хвилю і лишив товари
ша самого. Видячи, що в сали всі їдять і пють, велів собі той знакомий подати води з горівко- ю і як раз хотів платити, коли до єго стола пі
дійшов якийсь панок, як показало ся, урядник акцизи. «Чи ви член палати послів?* — спитав урядник. — «Нї* — звучала відповідь. — «То може член палати льордїв?* — «Також нї.«
«А то ви приватний консумент?* — «Так.* — Урядник списав на місця протокол, і всім чле
нам обох палат зроблено процес о «шинковане в теперішній хвили. Удержанє безпечности житя
і майна є обовязком властий, але нехайже до
бирають таких средств, щоби була якась про- норцня межи загроженим добром а тим, котре надає жертвою в обороні тамтого*. — Оповіда
ючи про розрухи в поодиноких місцевостях на
водить дальше Кін-Ь отсей замітний уступ з листу одного львівского адвоката, що комі- юіонує тепер в Ж мигородї: «Ідучи з Ясла до Ж мигороду бачив я по дорозї порозбивані коршми, з котрих жиди поутїкали, а в Сьвірко- вій при дорозї, в пшеници жертву розрухів, за стріленого тої ночи молодого парубка. З а с т р і л и в є г о ж а н д а р м к о л и у т і к а в ; лежав ли
цем до землі'. Куля поцілила єго в плечі з лї-І без дозволу*. Судові візваня доручено 1328 »об- в о ї сторони. Фірман оповідав мені по дорозї жалованим*, т. є. всім членам палати льордів про властиву причину розрухів. Причиною сею і палати панів. На списі тих осіб видко назви- є с т р а ш е н н и й в и з и с к а в д о д а т к у з г і р- І ша: князя Уельского наслїдника престолу, кня- д н е п о в е д е н е ж и д і в з х л о п а м и . Хлоп і зів саско-кобурского і ґотайского, кн. Коннат, мовчить і придавлює в собі злість, поки зібрана І кн. Йорку, двох архієпископів, двайцятох чоти- понад міру не вибухне при першій-ліпшій н агод і) рох єпископів, всіх міністрів і т. д. Правникп з тим більшою силою і т. д«.
тяж ку годину а може й більшу з
наш руский селянин Що не прийшло ще й між руским населєнєм до противжидівских
Таку саму
ідоказують, що на основі анґлїйского права з 1872 жидами має і Р- мусить бути кождий з обжалованих засудж е
ний хочби па найнизшу кару 10 фунтів штер- лїнґів. Очевидно, що Льондон, а навіть ціла Ан- розрухів, то діє. ся се лише завдяки безгранич- ■ ґлїя має з того процесу велику утіху. Остаточ
ній терпеливості! і смирності! руского хлопа, но скінчить ся на тім, що реставрациї парля- з котрого жидівскі нивки виссали вже послїдну ї менту будуть мусїли просити о дозвіл на право краплю крови. Але до часу збанок воду носить.
Власти повинні наперед подбати о се, іцоби
в данім случаю і у нас не справдила ся н а р о д н а|засновано нову ґа з е т у 'т а не на анґлїйскій, фран
приповідка: «коваль завинив, а шлюсара по- н
віснли*.
— Руско-кародний театр в Перемінили пред
ставить вівторок дня 21. червня с. р. на бе-
вишинку і платити податок.
Ґазета на старогрецкій мові. В Вешинґтонї цускій або індияньскій мові, але на матерній мові старого Гомера, Плятона, Ксенофонта і Де- мостена. Ґазета зове ся « З е р к а л о В с х о д у * , а редакторами є студенти вешинґтоньского унї- нефіс п. А. Ш еремети, звісного коміка рускої [ верситету. Стиль «Зеркала* має найбільшу схо- сцени, «Вихованця* комедию в 3 актах Щ . Ян- їж ість з мовою Ксенофонта. Друкуєсь ориґіналь- чука зі сьпівами і танцями укладу п. И. Стад-і на та ґазета старинними, великими буквами, а ника. Бенефісант відограє ролю «свата*, одну свої шпальти посьвячує виключно справам, що з найудатнїйших креаций свого репертуару. На- відносять ся до старини.
діємо' ся, що перемиска і дооколична публика _ Чия згуба? Перед кількома днями уЛьвові радо поспішить того вечера до театру, щоби по- привів жовнір полїцийний на інспекцию пре- бачнтн давно вже не грану на нашій сцені зна- красііу корову, красулю, з шнурком на шиї. Блу- мениту комедию, а також, щоби віддати при- кала сЯ она ,'іа к рааівскій „лощи і оказувала знане совістній праця і галангови бенефісанта.
ібогато социяльно-демократичного інстинкту, бо Розпічне представлене -Привіт», хорал о. М. на засадї спільної власності! заглядала до ко- Коика на мішаний хор з басовим сольом п. І. Піів перекупок, звідки однак негостинно єї про- Рубчака; в тім хоралі виступить цілий концер- гопювали. Красулю віддано до комісарияту.
товии хор театру. , — Утопив ся в купели. Минулої неділі в по-
— Титули дорожіють. Звісна се річ, що в п о - 'ЛудНЄ пішов в Перемінили робітник Григорий етичній Італії можна за більшу або меньшу і Кавалер купати ся до Сану за міст деревляний.
купку золота набути висший або нисший титул. В т ;м місци є вода досить глубока і бистра, тож Сли хто бажає нині доступити многовартного! Кавалер не уміючи добре пливати утонув в фи- слова «моркіз*, «Граф* або «барон*, то н а й с п і-іЛях. Небіщпк полишив жінку і діти.
шить ся, бо як доносять італійскі часописи, та мошнє правительство в виду нечуваного попи
ту за тим товаром постановило підвисшити в ко
роткім часі ціну о половину. Так отже той, що бажає вложитн на свою голову корону князя,
— Дрібні вісти. Бюра львівского суду повіто
вого секциї І., III. і четвертий відділ (для справ векслевих і торговельних) тутешного краєвого суду цивільного перенесено онодї до льокалю
„ „ оалпм •• • , при улици Ягайлоньскій ч. 14., де до недавна небавом буде мусів з платити . . 1 містив ся висший суд краєвий. — Маршалок кра- державноі каси. З а воєводу треба зложити 24.000,' рвпй ґп Ст ВяірвТ ?виїкнав ло Віпн/ а ппврпРн,
а за титул маркіза треба зречи ся 20.000 лїрів Ґраф ска корона коштує лише 16.000; кандидат на
євий ґр. Ст. Баденї виїхав до Відня, а поверне до Львова в понеділок. — В Лїзбонї відбуде ся дня 26-го серпня с. р. міжнародний конгрес барона мусить роздобути 9600, а за шляхотский | д н е в н и к а р і в у Відии збаіІКротував фабрикант пергамін треба заплатити сумку ч '" Р ||!'і виробів бавовняних Ігнат Кляйн. Пасива пере-
Злшнним було-б додавати, що давні аристокра-1 г г
тичні роди дивлять на такі титули з безграни- чпою погордою.
— Смерть від коровячої крови. В Брухнали під Яновом занедужала корова. Ж ид, що уходив в сечі за коновала, орік, що корова хорує на кров і підняв ся нездорову кров з товарний
•спустити При операція сплямив собі кровю ру-
носять 500.«»00 зр. а до тих страт прийшло че
рез помішапє ума шефа, котрий наслідком не
дуги занедбував своє підприємство. — В Пари- жи засуджено на смерть анархіста Етієвана, ко
трий дня 19-го серпня минулого року напав на полїцийну стацию і ранив смертельно кількох людий.
Т е л є ґ р а м и .
Ясло, 18. червня. Нарід голосить байку, що цїсар позволив погуляти через 8 днів, або що таке розпорядженє видав архік. Рудольф. Р о з
рухи викликали: виборча аґітация, нужда селянь
ска і нахальне поведенє жидів. Н о в і р о з р у х и н а с т у п и л и в П і л ь з нї, І в о н и ч у і инь- ших дооколичних місцевостях. Ясельскі вязницї переповнені. До загрожених місцевостий вихо
дить раз-враз войско з Кракова. Доси були роз
рухи в Колачицях, Улашівцях, в Яслї, Сопневі, Золковій, Лїхтаржу, Погулянці, Жмигородї, в мі
сцевостях від Горлиць до Сєняви, Аркляви, Лї- буши, в Сьвонтковій, в Фриштаку, Пільзні, Іво- ничу і в околици.
Прага, 18. червня. Ціле місто пристроєне.
По улицях маси народа. Осібні поїзди один за другим привозять тисячки гостин. Пані на двір- ци обсипали славяньских гостий цьвітами. На двірци були привітні бесіди. Оклики: N,1 гфіг!
не умовкають. На Софійскім острові відбуло ся офіцияльне прнвитанє гостин. Остров ілюміно
вано. В концертовій салї відограно всі гимни славяньскі. Всі Славяни заступлені. Др. Подлїп- ниіі поздоровив словами найвисшої симпатиї присутних Русинів, Поляків, Росини і полудне
вих Славян і підніс солідарність всіх Славян п р и б е р е ж е и ю с а м о с т і й н о г о р о з в о ю к у л ь т у р н о г о поодиноких славяньских пле
мен. По тім промавляли представителї сла
вяньских гостий.
Відень, 18 червня. Правительство нам іряєпред- ложити па порядок дневннй в парламенті' спра
ву реформи закони о акцийних товариствах, ко
трою усунено би концесийну систему а запро
ваджено свободу засновувана товариств. — Ш е
фом секцийним в міністерстві просьвіти мав бу
ти др. Пєнтак, однак з личних зглядів відказав ся. З огляду на нідроченє парламенту прави
тельство буде старати ся деякі свої проекти пе
ревести дорогою розпоряджень, між иньшими справу будови деяких льокальних зепі'зниць, щоби населеню дати заробок. — Ухвали спіль
них делєґаций одержали вже санкцию.
Градець, 18. червня. Ґр. Ґляйспах замеш кав в цісарскім замку. Тут також в балевій салі відбувають ся сесиї. В замку уряджено також і кухню для нового президента. Перед замком стоїть сильний виддїл війскової сторожи, а в се
редині замку залога з 30 жандармів. Сї заря- дженя пороблено за призволом ґр. Туна і цісаря.
Берлин, 18. червня. Результат виборів вже звісний з 339 округів. Вибрано: 34 консерватн- стів, 71 з католицкого центра, 32 социялїстів, 6 народово-лїберальних, 11 Поляків, 7 диких, 2 вільнодумних, в 165 округах відбудуть ся тїс- нїйші вибори. Вибори кромі в Стральсундї і Ґрін- берґу відбули ся спокійно. Досі! вибір показав зріст социял-демократів. Антисеміти потерпіли великі страти і ледво чи буде їх 15. Тіснїйші вибори рішать о судьбі канцлера. Поляки стра
тили трех послів.
Париж, 18. червня. Рібо приняв ся в засадї утворити кабінет, просив однак президента Фора о час до остаточного надуманя ся і норозуміня з різними представителями партий.
Сироп зелево-солодовий
, Др. Зебурґера.
Знамените і випробокане средство против недуг
грудних і гортанних.
9 Ф * Цїна 50 кр.
Головний склад в аптицї
161 165—?
