Ч. 40. Львів, пятниця, дня 20. лютого (4. марця) 1904. Річник VIII.
Передплата
на «РУСЛАНА» виносить:в Австриї:
на цїлпн рік на пів року . .
. . 20 кор . . 10 кор на чверть року . . 5 кор на місяць . . . 1-70 кор
За границею.
на цїлпії рік . . 16 рублів або 36 франків па пів року . . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. «Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: ' не возьмеш мнлостн і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і рускнх сьвят о о'І, год. пополуднії.
Редакция. адмінїстрация і експедицпя «Руслана» під ч. 1.
пл.Дак6рзаскего'(Хорун:цини).Екс- педіїцпя місцева в Аґенциї Со- коловского п пасажі Гавсмапа.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклн.мациі я«опечатані вільні від порта. — Оголошенії зви
чайні приймають сн по цГнї 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 31 с. від стрічки.
Потреба и ій ю і і реиійюі роботи народної.
(Копець).
Замітки і погляди висловлені п. Ґнє-
ВОИІО.М В І’гхео1а<1-Ї рО\У82ЄСІ11І-ІМ
повинні би і руску суспільність спонукати до жи- віГппої і ревнїйшої роботи в к іристь. ру- ского народу. Се, що п. Ґнєвош висловлює для нольскої суспільності! — роІгжеЬціету копсепігасуі \у ргасу, можна і треба в пов
ній мірі віднести і до рускої суснільности.
Є
у нас виравдї народна робота на ріжних полях, в ріжних напрямах, але ще у ве
ликій части без ясно і виразно витиченої мети, дуже часто робітники йдуть собі отак навманя, кождий осібняком, без належного розуміня і знанії способів і доріг, якими можна би і треба осягнути витнчену ціль.
Тнмто дуже часто нема тяглости, нема послідовності! в тій роботі і нераз наслї- днпк починає знов аЬ
оуороботу, замість, щоби мав дальше вести почату а недо- веріпену роботу свого попередника.
Народна робота іде у нас вже від ча
су народних відродив руского народу в Галичині, але ми були не лише тим ж ен
цем, що пізно встав і пізн і взяв ся за роботу, коли вже сонце стануло високо, а инші женці давно вже поступили на своїй ниві вперед (говорячи образово словами нок. Яхимовича), але ми й тоді не квапи
ли ся з роботою, ми нераз її переривали або й самохіть псували і тим спричинили, що у н іс все ще богато недостач, богато недомаганя, богато зроблено не так, якби могло і якби повинно бути. Досить указа
ти на се, що руский нарід дає, як засьвід- чає найновійша статистика, найбільше чи
сло неписьменних в державі! А якіж то показали-б ся недомаганя і недостачі, якби перейти так всі по черзі області! народно
го нашого побуту?! Отже навіть в такім случаю, колиб се дійсна була правда, що пише п. Ґнєвош, що Поляки почали єдна
ти ся тепер піе сііа
сєіоіу2<1оЬу\УсгусЬ, апі (11а гтуаісгапіа Ііийіпоіу, то таки було би нам потрібно ж и в і й ні о і і р е в и і й ні о і р о б о т и н а р о д н о ї , щоби надолужити давні занедбана, хоч троха підбігти і зрів- нати ся з иншими культурними народами.
Тимчасом так невинною не є та робо та п. Козловского і єго помічників, між котрими і п. Ґнєвош належить до пильнїй- ших і завзятїйших, бо ми вже в попере- дних статях виказали на основі самих по
глядів п. Ґнєвоша, куди то веде та стежка в горох. А чимало ще треба собі дочитати і поміж єго стрічками.
Коли ми вказали на потребу концен
тр ати ' в нашій роботі, то звернемо ще бачність і на те, що ми навіть не перевели доси обчисленії і огляду наших народних сил, наших народних робітників. Виравдї п. 1 нєвош виставив нам дуже похвальне сьвідоцтво, що Кизіпі, вр еіп іа^с га^Увге (?) ЬагИ/о 8ЄІ8ІЄ (?) 8
іуєпагодом’е оЬоміагкі, ша]а 8рІ8у 82С2Є£ОІО\УЄ ро \У8ІаеЬ пареіупо и іе т п іф (іокїасіпе ,іак Сгеаі (а п. Ґнввошо- ви оповідав пок. посол Горжіца, що Чехи мають списи капіталістів, властителів до
Зароиом еіііїршя до Иііегаи.
В виду донесені, польских дневників, що якісь там люди, вибравшись на власну руку до
мів, купців, ремісників, і :рмінаторів, дома
шньої служби і т. д., з поясняючими з а мітками). Одначе, на скілько нам відомо, такого докладного спису у нас нема, хоч давно би вже повинен С ти. У 80-их ро
ках зробив був для «ІІ.родної Ради* по
чин до такого спису пік. др. Лошнїв з Т е р н о п і л ь щ и н и і зчідгам можна було докладно засягнути інформацин, хоч се було зроблено головно з політичного ста
новища, а тут треба би обняти всі області!
народного побуту.
Отже потреба не лише докладного і всесторонного огляду і обчисленії народ
них сил, а відтак концентрацій в народній роботі. Очивидно народна робота повинна опирати ся на найширшій підвалині, на роботі з долу, в найширших верствах, на роботі місцевій, бо лише тим способом можемо здвигнути тривку і добру будівлю, наколи не почнемо її від крівлї, але від підвалин. Сьвященик і учитель, судин, про
фесор, урядник, адвокат і нотар, проми
словець і купець і т. д. рускої народності!
повинен в своїм обсягу робити народну роботу і з свого боку причиняти ся до под’ніп.снп русісої о *ііАрсг^у, рускиї справи.
»Ґ*ускі Бесіди* но містах, просьвітні чи
тальні по місточках і селах повинні бути тими осередками обопільного огіізнаня і зєдинюваня руских народних сил.
Але читальня може успівати лише то
ді, наколи попри неї ще буде райфайзенка, крамниця, господарска (а по місточка^ і містах реміснича) спілка. Все те повинно робити сн і держати місцевими силами, але для оживи, для заохоти, для одноцїль- ностн і огляду роботи треба би від часу до часу приїзду людий із осередної орга
нізацій.
Певно, що не легко вести навіть таку місцеву роботу, де дуже часто сьвященик і учитель, се одинокі представники осьві- ченого живла і то нераз один тягне сюди, а другий туди, або зовсім не тягнуть.
Іевно, що й переслїдованя з боку полі
тичних загорільцїв і властпй спиняють чи
мало таку роботу і неодин зазнавши якої прикрості!, або занехує все, або утікає на Буковину. Однак колиб в такій роботі не були се одиниці, але колиб весь загал ду- ховеньства, учительства, професорів, уря
дник в (особливо судових), адвокатів, нота- зів і т. д. брав участь, тоді і всякі сека- тури не були-б так легкі і не такі страшні в наслідках.
Не хочемо тут розводити ся, як, що, де і коли треба робити, бо стоїмо за тим, щоб менше говорити про все те, а більше зобити. Але вважали ми конечним зверну
ти з повнешої нагоди бачність рускої су
спільності! на неминучу потребу живійшої і ревнїйшої роботи народної, тим більше, що маємо боротьбу на два фронти, з су
сідом і з домашним хатним противником.
Німеччини, мусїли завернути ся зі стратами, бо не мали анї паперів в порядку, анї законтракто
ваної праці, — оповістило „Діло" збір інформа
ц і ї з „Нар. Канцеляриі" що-дб виїзду на роботу до Прусів. З огляду, що все такі запити о ті інформ ації напливають від ріжних людий, пода
ємо сі ради па увагу інтервйованим та для у- житку щирих діячів, які повинні між населенєм вияснити і зорганізувати справу зарібко^ої ем і
грації:
Я к а р о б о т а ? В Німеччині потребують людий до робіт в поли і на фільварку. Потрібні робітники, котрі уміють орати, косити, сапати, ходити коло коний, коров і т. д., мущини як і жінки. Потребують добрих косарів і таких, котрі уміють добре робити коло картофель і бураків.
Бабів і дівок потребують більше, • бо до робіт в поли і коло коров, та взагалі коло домашного п сиодарства.
Ч а с р о б о т и . На роботу можна їхати до Прус вже в перших днях марця, а вертає ся до краю при кінци падолиста. Ті, що хочуть їха
ти, повинні вже тепер роздобути книжку слу
жбову та зібрати гроші па дорогу. Робота тре- ває від рана до вечера, але з перервами на снї- данє, полуденок і підвечірок. В часі від марця до падолиста є вільна від роботи кожда неділя і 5 руских сьвят.
П л а т а з а р о б о т у . Найменше платять в Познаньщинї і східних Прусах, а найліпше в Са
ксонії. Взагалі платять Німці за роботу на гурт (акорд). Але що наші робітники не уміють еще на гурт робити, то контракти роблять ся на мі
сяці. Хто хоче робити на акорд, то двір на се дуже радо годить ся. Подамо плату на наші гроші. В Саксонії платять на місяць: Хлопови, що уміє косити, від 24 до 28 корон і 80 сотиків;
жінкам платять від 2; корон і 60 сотиків, до 26 корон і 40 сотиків; хлопцям платять від 19 корон і 50 сотиків до 24 корон розуміє ся на місяць. Окрім того дають добрий харч і так бо
гато, що наш хлоп того й зїсти не годен.
Для приміру, як в Німеччині дають робі
тникам їсти, подаємо уступ з контракту робітни
ків з берлиньским урядом робітничим: Кождий робітник дістає на тиждень: півчверта кварти збираного молока; 25 фунтів картофлї; 10 фун
тів хліба хлоп, а 8 фунтів баба, дівка, чи хло
пець; фунт муки або десяту часті, фунта кави;
фунт гороху; фунт рижу; фунт маса, або замість мяса 60 крейцарів; фунт смальцю; пів фунта соли. (В инших околицях дають 7 кварт моло
ка). З того робітник не сміє нічого спродати;
мусить все зїсти, а як не годен, то решту му
сить віддати панови. Окрім того робітник дістає хату; жінки сплять окремо від мущин. Хата є опалена. Кождий робітник дістає сінник і коц.
Поденна плата в Саксонії є така: До 1. мая хлопови платять денно 1 кор. і 50 сот. до 1 кор.
80 сот.; від 1. мая до кінця серпня денно 3 кор.
ЗО сот, до 3 кор. 60 сот., від 1. вересня до кін
ця року платять ■ нов так, як до 1. мая. Ж ін кам платять денно: до 1. мая півтора коройи до 1 кор. 80 сот., від 1. мая до кінця серпня від 1 кор. 80 сот. до 2 кор. 10 сот., від 1 вересня до кінця року так, як до 1. мая.
В Познаньщинї і в східних Прусах платять
так місячно, як поденно менше. В Познаньщинї
платять місячно: хлопови 22 К і 80 с, бабі 20
К і 40 с, а хлопцеви 18 К. Як котрий робітник
уміє і хоче робити на акорд (на гурт), то Німці
з того дуже раді і більше платять. Косареви
2
платять від пруского морґа. На наш морґ іде більше як два прускі морґи. З а скошене пруско- го морґа озимини платять в Саксонії З К і 60 с, до 4 К і 20 с, а як збіже більше злягло, то платять навіть 4 К 80 с. За ярину платять від З К до З К і 60 с. З а скошене гіруского морґа конюшини або сїна платять 1 К 80 с до 2 К 40 с. З а оброблене пруского морґа бульби пла
тять від 12 К до 16 К 80 с. (Треба три рази обсікати і вичистити, так щоби ані сліду хопти не було). Так само платять за бураки, як також за вибиране і ‘закопане в кінці' картофлї, бура
нів. Як бураки машиною підривають, то за ви
биране илатять лише 8 К 40 с до 12 К. Найгір
ший наш робітник заощадить за тих 7 до 9 мі
сяців найменше 200 К. Ліпші робітники приве
зуть з собою по 400 і більше корон.
К о г о н е п р и й м а ю т ь ? На роботу в Ні
меччині' не приймають: 1) Тих, що перед груд
нем мусять іти до війска на вправи чи на ма
неври. Хто має перед груднем іти до війска, не
хай до Німеччини не їде, бо ему обтягнуть з платні за дорогу і еще заплатить кару. Деякі лихі люди дурять, що жадному обовязаному до війскової служби не вільно йти. Се неправда.
2) Не приймають також вагітних жінок. Кожду вагітну жінку завернуть від границі на єї кошт.
3) Також каліки, старі і слабосильні, нездалі до тяж кої роботи, нехай не вибирають ся навіть, бо їх завернуть.
Я к і п а п е р и т р е б а м а т и .? їдучи до Німеччини на роботу треба мати: зарібкову книжку, або пашпорт, або війскову книжку, або посьвідчене громадске о приналежности. Робіт
ничу (зарібкову) книжку обовязаний видати війт безплатно. Як би війт не хотів видати або не мав такої книжки, а вибираючий ся на роботу не мав війскової книжки, (приміром жінка або хлопець), то нехай возьме двох добрих сьвідків (на що, то на кінци подамо) і жадане від него, щоби виставив таке письмо:
Г р о м а д с к е п о с ь в і д ч е н е . З браку ро
бітничих книжок уряд гро.мадский в . . . . ви
ставляє отеє посьвідчене, котрим стверджує, що Н. Н... е в . . . . уроджений і замешка- лий, веде житє моральне і може без перешкоди іти на зарібки. Під тим має бути дата, підпис війта і печатка громадска. -г- А як се дівчина, то ще має бути написане, що родичі, чи опікун позваляють їй іти на роботу.
Щ о к о ш т у є д о р о г а ? Дорогу до •нру- скої границі до Мисловиць кождий мусить сам заплатити за себе. Від прускої границі (від Ми
словиць) аж на місце роботи платить той пан, до котрого йде ся на роботу. Я к 'х то не видер
жить при роботі цілий той час, на котрий був підписав контракт, то пан обтягне ему з платні се, що заплатив був за дорогу і не заплатить дороги з поворотом. Часами Німці дають завда
ток, аби робітник міг заплатити собі дорогу до прускої границі, але се діє ся рідко. Сей завда
ток відтягають відтак з плати. Коли їде що най
менше 10 робітників і коли они мають посьвід- ченє від громади, що їдуть па зарібки, тоді всі платять тілько половину того, що коштує до
рога зелїзницею. З таким поеьвідченем най трох на пару годин перед від'їздом зголосять ся
до начальника ру.у на сгациї і зажадаю ть для всіх робітничого білету.
Вибираючись в дорогу до Німеччини треба брати зе.іїзничий білет від власної стациї аж до Осьвєнцїма. В Осьвенцїмі треба взяти дру
гий білет до Мисловиць Цілий білет їзди тре- тою клясою до Оськєнцїма коштує зі: Львова 11 К 20 с, Галича 13 К 30 с, Станиславова 13 К 90 с, Коломиї 15 К, Чернівців 16 К 20 с, Стрия 12 К 60 с, Сколього 13 К 20 с, Лавочно- го 13 К 90 с, Бучача 15 К 50 с, Коиичинець (через Тернопіль) 15 К 50 с, Чорткова 16 К 20 с, Гусятина 16 К 10 с, Золочева 1'2 К 30 с, Тер
нополя 14 К 90 с, ГІідволочиск 15 К. Коли всту
пає ся десь на дорозі і бере ся білет два або більше разів, то коштує більше.
Щ о р о б и т и , к о л и в і й т не х о ч е в и д а т и р о б і т н и ч о ї к н и ж к и а н і п о с ь в і ц-
ч е н я ? Треба телеґрафічно вносити жалобу і то просто до міністра д-ра Кербера в такий спосіб;
Міпізіегргаезійепі ЕхсеГпг КоегЬег \Уіеп.
Бгіаб Ьгошасізкуі ... р о и ч іа ...
Наїусгупі пе сііосге ххубаїу рсірузапут гоЬТпу- сгусії кнуіосгок. Гговуто о гагіабіепіе. (Ту підпи
сати тих, котрим не хотів видати).
Коли начальник стациї не хотів би видати робітничих білетів (вів ціни), то так телєґрафу- вати:
ЕзепЬаЬптіпізІег Ехсеїіепг ХУіеІІек \Уіеп.
Зіасуіа геїігпусга м і ... Наїусгупі пе сЬосге и’убаїу рісірузапут гоЬіІпукат Ьііеіімс бо Озлчесіта ро гпуйені] сіпі. 2 б е т о па зіасуі Іеіе-
£га(їс2поЬо гагіабгепіа. (Підписи). Також зараз доносити редакциям наших часонисий. Крім того в кождім такім випадку треба повідомити про се „Народну Канцелярию" у Львові — (ринок ч 10), описуючи вірно і докладно факт, подаючи докладні імена і характер всіх осіб і докладний день та сьвідків, коли були, бо тілько такий вірний і до подробиць річий материял надає ся до посольского ужитку.
Х т о м о ж е п у с к а т и с я в д о р о г у і к о л и ? Хто хоче їхати на нїмецкі зарібки, не
хай перше письменно зголосить ся зараз до
„Народної Канцелярій" і подасть своє імя, мі
сцевість, чи може зараз їхати і чи має потрібні папери та гроші на дорогу. Люди з одної місце- вости найліпше нехай зголошують ся одним спільним письмом з докладним списом пригото
влених до їзди на зарібки. „Нар. Комітет" як буде робота, завізве сам зголошеного, щоби приїздив до Львова, або щоби їхав просто до Німеччини.
Хто до „Нар. Комітету" завчасу не зголо
сить ся по інф орм ант і хто не дістав контракту на роботу до Прус, або кого „Народний Комітет"
не закликав до Львова, т о й н е х а й н е ї д е д о Л ь в о в а а н і п р о с т о д о П р у с , бо его або завернуть від границі, або аґенти дадуть ему роботу в такім міеци, де дуже мало платять, або є лихі пани і людий поневіряють.
Япаньско-росийска війна.
Стан воєнної акциї.
Від послідного нападу япаньскої фльоти на Порт-Артур дня 29. м. м. нема вістки про жадне важ нійте, воєнне підприємство. Малі стички ви
відних росийских і япаньских відділів на корей- скій грзницї не мають більшого значіня, бо на
віть не можуть бути доказом, о скілько армії вже наблпжили ся до себе. Як звісно, легкі від
діли кінницї старають ся як найдальше передер
тись в загрожений неприятелем терен, щоби з а брати язика про присутність і силу ворожих сил, відперти евентуально такі самі неприятельскі вивідні відділи і патрулі. Важнїйшим є се доне
сене, що Росияни громадять коло Ніючвану ве
ликі маси війска. Госийскі піонїри день і ніч працюють над замкненєм ріки Ляйо підводними мінами. Се вказувало би на те, що в случаю виса
дженії Яванців на півострові Ліявтун і заатако- ваня Порт-Артура від суші, Госияни мають намір наперти на облягаючих з заду. На всякий спосіб укріплене становнско Росиян коло Ніючвану квестіонуе сильно пляни Япанцїв що-до здобутя Порт-Артура.
Послїдна морена битва
Тож вернемо еще до опису гіослїдної мор
еної битви, яку Япапцї виконали з переважаючою силою 15 воєнних кораблів і значчїйшим числом торпедовцїв. Після найновійших вістий було між тими шість панцирників і чотири кружівники („ізумо", „Ювуму", „Азума" і „Івате") та ще пять менших пинцирних кружівнпків. Натомість Госияни мають тілько єще чотири боєві пан
цирники в Порт-Артурі, дальше кружівник „Бонн"
(7726 бочок) „Аскольд" (5906 бочок) і недавно направлений „Новік", вкінци більше число тор- педовцїв. „Гетвізан", як звісно, не може бути направлений, бо для него за малі тамошні доки;
він стоїть перед внутрішною пристанею і своїми гарматами знаменито служить до оборони при
стані, однак не може пускатл ся на повне море.
Три названі кружівники („БояіГ, „Аскольд", „Но
вій") пустили ся були за япаньскими торпедов- цями і впали в засідку окружаючої їх япань
скої фльоти. Се очайдушве, а нерозважне пове
дене переплатили дуже тяжко, бо „Аскольд" мав навіть потонути, а „Новік" стати тяж ко ‘ушко
дженим, однак усгіів вчас, разом з „Бонном"
схоронити ся в пристапи. По двогодинній стрі
лянині япаньскі кораблі відплинули, як кажуть, також не без знатних страт; один торнедовець потонув. Мимо того невтомленого напору Яван
ців на Порт-Артур, який доказує правдивість слів команд. Стофля, означуючі здобуте Порт-Арту
ра як квестию народної чести для Япанцїв, здає ся, що їх підприємство є безвиглядне. Порт Ар- тур уважають нездобутим так від сторони моря, як і від суші. Провіянтом заосмотрений на цілий рік, а впрочім до сего часу вже давно прийде єму відсіч так з суші, як і від сторони моря.
Нові вісти.
Мимо заключеного япавьско-корейского со- юза, запеннюють урядово з Токіо, що корейскі війска зовсім не беруть участи в воєнних опера-
Богдан Лепкий.
ГОСТИНА.
(Дальше).
«Марто! Стелити!» — крикнув до кухонного віконця молодий пан
отець.
«Де?» спитав знакомий жіно
чий голос.
«В гостиннім покою. А швидко!»
Крізь зачинене вікно бурмотів той самий голос: »Всьо швидко тай швидко, так якби чоловік мав д е
сять рук. Ігі!»
«Пошукаємо для тебе сьвічки
— почав мій товариш, відвертаючи мою увагу від немилого бурмотін
ня. —■ А воду дати тобі також?»
«Дай, коли ласка. Хоть я, к а жучи правду, не з гусячого роду.
Забрали ми сьвічку і воду та пішли до спальні.
Була то невеличка, вузка ком- ната з одними тільки дверми і з одним вікном. Двері ішли до са- льону, а вікно вибігало на городець.
Під двома сліпими стінами стояли два ліжка з високими заплічками.
Одно було постелене а друге стоя
ло неткнуте.
«А ти чому не казав собі дру
гого ліжка постелити ? — питаю. — Були би ми дальше говорили».
«Того ліжка не стелить ся» — відповів коротко.
І справді, то ліжко виглядало, якби його від довшого часу не ру
хано. Над ним, на стіні, висів ж і
ночий, непакручений годинник, а біля нього стояли маленькі, білим кожушком виложені черевички.
Крізь вікно видно було кілька де
рев, за ними паркан, за парканом церков, за церквою знов паркан, а
дальше цвинтар з громадою дере- вляних хрестів і з одним камяним, що стояв між ними, як жіноча, бі
ла постать з витягненими безрадно руками. Над тим всім осіннє небо, з кількома зьвіздамн і з місяцем, що борикав ся з навалою хмар.
Від дерев, від церкви і від паркану падали чорні тїни а від місяця си
пало ся срібло. Як хмари перема
гали його, то й срібло меркло, а як він перемагав хмари, то і срібло мерехтіло яснїйше.
Я відчинив віконце і на нас дунув зимний, вохкий воздух.
»Ти спиш при відчиненім вік- ні?» — спитав мій товариш і я У
перве запримітив на його лици дивний несупокій.
Замість відповіди я спитав: «А ти ні?» і почав розбирати ся.
З а хвилю лежав я в ліжку, лю
буючи ся відпочинком по кілького- динній їзді. Мій товариш сидів в но
гах і ми говорили дальше, як дру
гії, що стрінувшії ся половшій роз
луці не можуть наговорити ся до волі. Але на моє диво запримітив я, що мій співбесідник забував ся;
не відповідав па питання, або від
повідав не до річи, був розсіяний і невважний. В його лици, в голосі, в цілій появі малювало ся якесь дожиданнє, непевність, трівога.
Ось вітер рушив занавісок» при вікні і він зблід; ось зашелестів листок, спадаючи з галузки, а йому кров ударила в лице; ось якийсь шелест пішов по сальонї — і він зірвав ся на рівні ноги. Стояв, вд и
вляючись в відхилені двері і вслу- хуючи ея в нічну тишину.
(Копець буде).
з
циях і взагалі Корея поводить ся нейтрально в теперішній війні. З а те з усіх сторін потвер
джує ся, а навіть росийскі жерела не укривають сего, що Китайці мобілізують війека а в арсе
налах -оружать ся як найспішнїйше. Все вка
зує на те, що Китайці хотять вмішати ся в те- перішну війну. Воруженя Іспанії набирають ха
рактеристичного значіне через те, що множать ся там прихильні для Росиян овациї. Росийских моряків нринимано онодї овацийно в Віґо в Іспа
нії. Публика казала грати музиці „Боже царя Хранї" і королївский іспаньский марш та вислу
хала стоячи сих гимнів. Видко, що Іспанці при
пускають можливість американьско-евроиейского конфлікту і лагодять ся до відплати за Филиии- ни. Росийскі воєнні кораблі переїздять поодино
ко через суезкий канал. Кружівник „Димітр Донский" одержав дозвіл задержати ся гам на 14 днів в цілії напранії. Росийскі кружівники перелапують анґлїйскі та нїмецкї кораблі і реві- дують їх, чи не везуть контрабанди; поживу признають також воєнною к нтрабандою. Два заквестіоновані анґлїйскі кораблі пустили на приказ царя. З Чіфу телеграфують, що в Порт Артурі вибухнули непокої між китайским насе- ленєм, що командант Стефель не позволив їм -виїхати з Порт-Артура. Заворушене придавлено
в коротцї.
— ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ. При змін місяця про синю наших Вп. Передплатників о скоре відновле не передплати, зглядчо о вирівняне залеглостий та о приєднуване нам нових передплатників.
Новим передплатникам від 14. н. ст. марця с. р. будемо до того часу висилати «Руелана»
даром
Н О В П Н К її.
— Календар.
В п я т н и ц ю : руско-кат. Льва еи., Аґатона; рим.-кат. Казимира. — В с у б о т у : руско-кат. Тимотея; рим.-кіт. Фридриха, Евзевія.
— Віче в Бродах.
З Бродів доносять нам: Ві вториик дня 1. с. м. відбуло ся в Бродах віче скликане повітовою Цародною Орґанїзациєю. На віче прибуло селян звиж 500 з всіх околиць Брідщини, Лопатинщини і Залозеччини. З сьвя- щеників явили ся: о. сов. Анатоль Долиньский,
•о. М. Бариляк, о. Іван Каранович, о. М. Ваврик, о. В. Кальба, о. Н. Демчиньский, о. сов. М. Дзе- ровпч, о. сов. І. Чировский, о. Н. Герасимович, о. Ю. Дуткевич, о. Гр. Купчиньский, о. К. Моск
вич, о. Н. Рицар, о, І. Цеґельскпй. о І Березїнь- ский, о. Ю. Леницкий, о. Л. Селїньский. о. А.
Гриб, о. М. О.іексишин і о. II. Чмола. Явила ся так о ж місцева і замісцева інтелїґенция, а між ними богато пань. На віче прибув також посол Олександер Барвіньскнй, а від ирочих .запроше
них послів одержали ми листи, що важні пере
пони не дали їм прибути на віче, як прим, від б. посла п. Гурика, котрий в телеграмі своїй до
ніс, що запросини не. застали єго дома, проте не могучи прибути надсилає сердечні желаня
„Щасть Боже". По відкрити) віча повіт. Народ.
Орґанїзациєю вибрано одноголосно гол івою віча Всч. о. Михайла Ваврика, пароха ІІідка.міня. Тут мимоходом треба зазначити, що на московскім вічу, з котрим кацапи посращленія ради скрили ся в домі общества Качковского, хоч многЬ Всч.
Отців не було, і тій їх роботі є противні, то якийсь
„справоздатель", їх яко учасників оголосив, а навіть поза очи до „комітети" чи „совіта" по
вибирав. Таке сталось з о. М. Вавриком, о. А Грибом і другими, котрі надішлють заперечена бридячи ся такого товариства. О. Ваврик в гар
ній промові представив иоложене нашого народу, а повіїтавпіи посла п. Барв ньского іменем збо
рів, представив, що так посол Могпльннцкий як і Гурпк перешкоджені, тому о дотичних законах с. є рентоцім і бюрах посередництві праці про
мовить також пос. Барвіньскнй, і уділив єму голосу. В сали настала глубока тишина, а нарід з наируженєм слухав двогодинної бесіди посла Барвіньского. Бесідник спокійно але важкими словами змалював теперішнє грізне положене нашого народу. Коли бесідник з черги почав го
ворити о бюрах посередництва праці, озвались грімкі оклики: «проч з бюрами, ми жиємо в вільній Австриї, ми маємо конституцию». Так само спротивили ся збори одноголосно ренто- вим оселям і кликали до посла: «бороніть нас у Відни». Бесідник в кінцевій промові предста
вив ноневірянє в деяких урядах вшехіюляками нашої мови і нашого простого селянина і закін
чив справою станиславівскої ґімназиї. Се, ска
зав, поводи, задля яких ми рускі посли зложили мандати. «Тепер Ти народе руский суди їх і ме не з ними. Я старий чоловік і много вже но- трудив ся для моґо народу і під тим зглядом совість моя спокійна. Пора би мені вже навіть
відпочити, але нарід руский і солідарність зму
шують мене не уступати на разі з поля битви.
Коли і Ви так думаєте, то скажіть своє слово.
Я скінчив». — Тепер вибухнув нарід окликами в честь посла, що солідарно пішов з рештою рускої соймової репрезентациї. Коли утишилось, уділив голосу голова зборів п. Назаревичеви, котрий подякував послови за єго труди, в іме
ні! народа запротестував проти рентових осель і бюр посередництва праці і візвав гірисутних, щоби при будучих виборах віддали свої голоси солідарно на посла Барвіньского. ГІо ній промо
вив горяно п. Климентий Козак, дякуючи рів- нож шан. послови за труди і в імени селян просив, щоби посол домагав ся основана руско- го учительского семинаря в Бродах. Дуже гарна була промова о. Карановича з Никола’єва. Він зазначив, що многі в повіті і він з ними були противні н. п >слони з причини єго угодової полі
тики». Тепер однак, по і з огляду на сецесиюми за Вами. Ви обстали не лиш за ґімназиєю, але враз з другими за честию народу. Тої чести нам ніхто не видре. І нині, чесний зборе, народе ру- скіїй, ми маємо показати, що ми боронимо тої чести і всі одноголос но віддам(),.наін голос за сецесіонїстами і за н. Барвіньским». Оплески не умовкали. Вкінци на внесене голови зборів о.
Ваврика, зібрані одноголосно ухвалили Ви.
п о слові! Барвіньбкому п о д я к у ї д о в і р є і п о с т а в и л и є г о к а н д и д а т о м п р и д о п о в н я ю ч ім в и б о р і . Відтак забирали голос селяни многі, як Сидорчук, Пержнньскни, Бордуляк і другі і всі противились рентовим оселям, бюрам посередництва праці і окружним громадам, а один поставив внесене на знесене рад повітових яко непотрібних, і всі просили и. Барвіньского, щоби так в раді держ. як і в соймі запротесту
вав проти тих законів по мисли ухвали віча з Бродах з 28. грудня 1903 року. Один селянин поставив внесене, щоби вислати депутацию до цісаря проти рентових осель і бюр посередниц
тва праці. Віче скінчило ся о 3 ’/2 год. ноиол., але селяни єще до 7. год. в печер удавались з многими справами до свого посла.
— Тарасове сьвято у Львові.
-Заходом всіх львівских україньско-руских товариств відбуде ся к о н ц е р т в 4 3 ’ р о к о в и н и с м е р т и н а - и і о г о н е з а б у т н о г о Г е н ія Т а р а с а Ш е в ч е н к а дня 15. е. м. ві вторник в сали Львів- скої Фільї армонїї.
— Кацапске нахальство.
Головний Виділ «Про- сьвіти», який рік-річно устроює концерт в па мять Тараса Ш евченка, звернув ся до Совіта
«Народного Дому» з просьбою о відступленє с а лі. На сю просьбу відповів господнії Лагола, що Совіт відступить салю лише тоді, коли «ІІро- сьвіта» дасть запоруку, що на концерті не буде ніяких антцпартийних демонстрації#. Ся Оезлич- на відповідь обидила до крайності! Виділ «Про- сьвіти», одного є найповажнїйших товариств на
родних, і тому на засїданю Виділу рішено одно
голосно не відповідати на письмо ґаспадіна Ла
годи, а найняти на концерт салю Фі іьгармонїї.
Так отже кліка, що рядить «Народним Домом»
відмовляє салі на концерт, яким має пошану
вати ся память найбільшого сина України, що
би, хрань Боже, не почути гимну «Ще не вмер
ла» або «Не пора Москалевії й Ляхови служи
ти», яким она на к ж дім кроці як старинні ра
би і смерди вислугує ся. І чи довго прийде ся терпіти сю наругу від народних зрадників і по
клонників московского кнута? Чи весь руский народ в Галичині не піднесе протесту проти сеї наруги і на вічах та зборах не зазначить свого становиска, що се не дім для вигріваня москов- ских рабів, а власність всего галицко-руского народа! Крайня нора запротестувати проти пря
мого заграбленя всенародного майна жмінкою московскнх запроданців, а віримо, що львівский
«Народний Дім» в найблизшій будучности стане власностию цілого україньско-руекого народа.
— ВПреосьв. Митрополит а зарібнова еміГрация.
В іюслїднім випуску львівских „Епархіяльних відомостнй" находимо погляд митрополичого ординарияту на зарібкову еміґрациго наших с е лян до Прус. Митрополит признає, що така ча
сова еміГрация може принести хосен нашому народови, позаяк в Німеччині пін дістає не лише ліпший харч і ліпший заробіток, чим дома, але притім бачучи в Німеччині висшу культуру, мо
же відтак заводити ліпші порядки у себе на ро
дині. Однак з другої сторони митрополит звертає увагу також і на се, що така еміГрация може инодї захитати віру і моральність, особливож у дівчат, що вибирають ся на заробітки без над зору родичів або старших осіб. Митрополит йог ручає, щоби люди виїжджаючи на заробітки, сповідали ся і причащали ся і щоби при тій на
годі духовеньство поучало їх, що на чужині тре
ба поводити ся чесно, працювати совісно, не віддавати ся піяньству і зберігати зароблений гріш. Дальше остерігає митрополит перед несо
вісними агентами, котрі просто торгують робі
тниками і радить робітникам відносити ся в справі заробітків до таких людий, котрі без всякої оплати дають робітникам інформациї і поміч та вказують їм такі місця для заробітків де хлібодавці позволяють руеким робітникам відпочивати в наші сьвяга. Митрополичий орди-
нарият поручає дотичним парохам вести спис виїзджаючих людий і висилати єго що місяця до ординарияту, котрий відтак буде міг слідити за впливом на нарід такої часової еміґрациї а на случай небезпечности її спинити і притім ви
слати до робітників на чужині сьвяіценика, ко
трий заспокоював би на місця всякі їх духовні
потреби.— Брехні польскої праси.
Польскі Газети для занепокоєня рускої суснільности, а передовсім родичів иитомцїв духовної семинариї у Львові, розпускають ложиі вісти про причину наглої смерти пок. питомця Щ емердяка, немов би він помер па пятнистий тиф. В тій справі ми інфор
мували ся в компетентних кругах, і нас зап е
внено, що недуга, на яку помер пок. Шемердяк, є доси незвісна, а донесена польскої праси не
правдиві.
— Социялїстичні демонстрацій у Львові.
Вчера вечером в сали людового театру у Львові при ул. Зїморовича відбуло ся віче польских і ру- скпх социялїстів при участи яких 500 студентів і студенток університету і політехніки. Віче ма
ло метою запротестувати проти послїдних дома-
шііих
ревізий львівскої полїциї у академиків. По рефераті акад. Домбский поставив резолюцию з протестом проти ревізий і з візванєм до онози- цийних послів, аби порушили справу ревізий в державній раді. Опісля розвинула ся довга ди- скусия, якої змістом були відносини социяльних демократів до социяльних анархістів. Вкінци ухвалено ще резолюциї з бажанєм Росиї погро
му в теперішній війні, з гіризнанєм для ческих социялїстів за їх антиросийскі демонстрації а з погордою для галицких москвофілів. — Віче по
кінчало ся коло 10*/» год.
в НОЧИ,почім около 400 академиків сьпіваючи „червони штандар"
посунуло улицями Хорунщиною, Академічною і Театральною під кацапский „Народний Д ім “. По
лїциї не було на тих улицях, тому товпа по де
монстрації перед вшехпольским орґаном без пе
репони дістала ся перед „Народний Дім". По пе- кольнім свисті і криках .ганьба", „оегеаі" поси
пало ся каміне у вікна „Нар. Дому“, а в партері демонстранти вибили всі шиби палицями. Шко
ду понесе отже державний скарб, бо вибито вікна в трех класах рускої ґімназиї. Звідтам мали мабуть демонстранти пійти під росий- скиіі консулят, чи, як кажуть, під редакцию
„Ґалїчапїна", але перед костелом Єзуїтів па Три
бунальній плоіци стрітили ся з відділом п я т ь о х кінних полїциянтів під проводом комісари. Товпа знатакована з переду кінною полїциєю, а ззаду відділом піших полі іиянтів здусила ся на розї ул. Театральної а Трибунальної так, що в сусі
дній реставрації вит івкла всі шиби варто- сти около 100 корон, а кількох демонстран
тів перевалило ся через вибите вікно до середини. Тимчасом з товпи посипали ся під ноги полїцейских коний „штучні огні", як „ж аб
ки", „вужі1' і нукаючи з грімким лоскотом, ро
били враж'нє боєвої канонади. Се має бути най- новійший спосіб до полоханя полїцейских коний.
Кілька коний справді стануло „дубом", але тим- часом ніші полїциянти і тайні агенти втиснули ся вже в середину товпи і почала ся нагінка за утікаючими на Ринок і улицею Театральною в Обі сторони. По хвилі на Трибунальній площи гарцювали лише полїциянти на конях, а піші полїциянти з комісарами впали до сусїдних ре
сторанів і переводили особисті р евізії гостин, яких підозрівали о участь в демонстрації]. Полі
цаї ходило мабуть о викрите когось з демон
странтів. що мав стріляти з револьвера. Резізия була ґрунтовна і мимо протестів реставраторів, що підуть з жалобою до намісника, відбувала ся з всею беззглядностию. Кождого гостя обма
цано до сорочки і комісарі записували собі іме
на зревідованих. Тимчасом до дирекциї поліції відводжено арештованих. Одного з арештованих котрий мабуть видавав ся дуже небезпечним, провадили два тайні аґенти, два піші і два кін
ні полїциянти і два жовніри з головного одвзху з наїженими багнетами. Арештовано лише двох академиків, одному академикови мав агент по
лїциї перестріляти руку, а двох агентів мали д е монстранти побити палицями. Полїцня була тої ночи сконсиґнована, а в дирекциї полїциї була компанія війека, але не мала потреби маиіеру- вати на Трибунальне боєвище, бо пятьох кін
них полїциянтів дало собі раду з иів-тисячкою социялїстів.
— Крадіж перед судом.
Париловича, обжало- ваного за крадіж щтдничих кннжочок на шкоду Василияньских монастирів, засудив вчера три
бунал на 8 місяців вязницї.
. — Словічьский університет.
Депутация Словін
ців була онодї у мінїстер-президента д-ра Кер- бера і предложила єму мемориял, в якім заявле
но, що Словінці не протестують проти отвореня італїйского університету, але для удержаня рівно
ваги народних сил, домагають ся словіньского університету в Люблянї. Др Кербер відповів де- путациї, що справа основаня словіньского уні
верситету буде поладнана в такий спосіб, що вдоволить Словінців.
— Реалісти а ун верситет. З нагоди врученя
