Ч. 121. Львів, вторник дня І. (14.) червня 1904. Річник VIII.
Передплата
иа «РУСЛАНА» виносить:
в Авотриї:
ня цїлий рік . . 20 кор.
на пів року . . 10 кор]
на чверть року . . с кор.
на місяць . . 1’7& кор.
За границею
на цїлий рік . . 16 рублів або 36 франків па пів року . . 8 рублів або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. «Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш МИЛОСТІ! і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра рускя.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІІІашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят О З 'І , го л . попОлудни.
Редзкдия, адмінїстрация і експедиції» «Рус.іана» під ч. 1.
пл.Дчмбізво ізгої Хтруищиниі.Екс- педицин місют.а в Лгеішні.Со- колог.скіїго в наданії іаисмана.
Рукищісн звертав ся лише на ііоне.едне засте:іе;кепє. — Рекламацій припечатані вільні від порти. — Оголошена зви
чніші приймають ся по ціпі 20 г. від етнічнії, а в «Наді
сланім» -і') с. під стрічки. По- дяі.н і приватні допесеня но 3 ) с. під сгр чин.
Сорок л иауковочітературиої праці.
( + ) Минає як раз 40 лїт, як у Львові поя- вила ся невеличка книжочка п. з. Г І о ч а т к и д о у л о ж е н я н о м е н к л я т у р и і т е р м и н о л о г и і п ри р о д о п її с н о ї, н а р о д н о ї ч. І.
І в а н а В е р х р а т с к о г о . Сею книжочкою розпочав молодий трудовник на ниві рускої на
уки видавництво природописної номенклатури і термінольоґії і з окрема і по всяких збірниках та часописах оновіщувати пребогатий материял висловів, збираний ним на цілій области руских земель і тим положив певні і тривкі підвалини до укладу наукової природописної термінольоґії.
Сим вказав він також дорогу, якою треба іти, вказав жерело, з якого треба черпати,щоби Р у
сини могли витворити свою питому, а при тім і науковим вимогам відповідну термінольоґію. Але се визбируване розсіяних між руским народом скарбів рідної мови навело Верхратского на но- мічуванє пптоменностий нашої мови і єї говорів і серед руских учених він перший звернув бач
ність на потребу докладних розслїдів руских го
ворів, положив також добрі підвалини до рускої д і* а л є іч г о л ь о
і іі. ->гі і і ціг.ні роз
відки про у г р о р у с к і г о в о р и , про г о в і р з а м і ш а н ц і в , про вельми трудну, а до того часу нетикану паргию н а г о л о с у в р у с к і й м о в і, опоніщені і окремо, і в Записках Науко
вого Товариства ім. Ш евченка, А
гсЬ
іуГйг зіауі- зсЬе РЬіІоІодіе і т. и. стають певним доказом не лише справді муравельоої нрацї і основного зна
на рускої мови і єї говорів, але приносять спра
вдешню честь рускій фільольоґії і є вельми цін
ним вкладом в скарбову славяньского язико- знавства.
Окрім сего оповістив Верхратский богато розвідок з обсягу природних наук. Учителюючи головно в рускій ґімназиї від довгих літ, подбав Верхратский, щоби і тут виповнити прогалину в области шкільного письменьства, постарити ся о потрібні у ч е б н и к и д о п р и р о д о п и с н и х н а у к . Він почав власним накладом видавати природописні підручники, видав також перший в рускій мові учебник С о м а т о л ь о ґ і ї і м о
жна сподївати ся, що не лише нашим школам достарчить всіх в тій области потрібних підруч
ників, але як зачуваємо, підготовив до печати обємнету наукову 3 о о л ь о ґ і ю.
В свобідних від наукової праці хвилях тру
див ся Верхратский також на ниві красної літе
ратури, збогатив її і оригінальними і перекла
дними творами поетичними, дописував до всяких літературних і наукових часописий і сам вида
вав літературно-наукову часописи Д е н н и ц я . Р у с к е п е д а ґ о ґ і ч н е т о в а р и с т в о у Львові, оцінюючи сю многосторонну, богату в плоди працю нашого ученого і письменника в 40-лїтні роковини єго дїяльности, іменувало Іва
на Верхратского дня 11. червня с. р. на н а д з в и ч а й н и х з а г а л ь н и х з б о р а х своїм п о ч е с н и м ч л е н о м , а зложена з Вн. о. кри- лош&нина Ч а г і е л ь с к о г о д-ра К о ц ю б и і д-ра Волод. Л е в и ц к о г о денутация зложила в не
ділю привіт ювилятови і сердечні бажаня, щоби ще довгі літа трудив ся з таким успіхом на ни
ві нашої науки і письменьства.
Ми з увого боку прилучаємо ся до сих ба
жань, які є також горячими бажаними не лише всіх знакомих, приятелів і почитателїв ювилята, але неперечно щирими і сердечними бажаними
О що розходить ся?
( + ) Ві вторник мають відбути ся ви
бори десятьох послів до краєвого сойму на місце уступивших підчас останньої се сиї членів руского клюбу сеймового. Ру- ский нарід на численних вічах одобрив сей поступок своїх послів і візвав усту
пивших послів знов до кандидованя, а гак повітові орґанїзациї народні як і Н а р о д н и й К о м і т е т г о л о в н и й затвердили в с і к а н д и д а т у р и і візвали руских ви
борців, щоби однодушно піддержали їх вибір і тим показали з одного боку наро
дну солідарність, а з другого боку, що домаганя, ставлені уступившими рускими послами в соймі, признає своїми.
З руского боку виявила ся отже повна солідарність. Лише наші перевертні, котрі сперш у і не згоджували ся із зложенєм мандатів та оправдували свої розумованя всякими викрутами, побачивши ту солідар
ність руского народу, приноровили ся по
неволі до сего, аде щоби і тут зіткнути також свої три копійки, дали печатку
«Русской Радьі« на 9 кандидатур затвер
джених «Народним Комітетом головним«, а проти одної кандидатури п. Барвіньского видвигнули свого кандидата, одобреного 2 \у іа гк іе т р о їзк іт , Касіа ро\¥ІаІо\уа і поль- ским диевникарством (найзавзятїйшого про- тируского напряму) о. Еффіновича.
Що наші народні відступники так за взято, а при тім так підлими способами поборюють п. Барвіньского, того невмоли
мого противника москвофільского ренегат
ства, се річ для нас зовсім зрозуміла! они хотять дати єму »научку« за фонетику і за всякі придбаня національно-культурні, котрі підтинають корінь москвофільству.
Але й так само польскі загорільцї, котрим солию в оці всякий національний поступ і розвиток, не можуть забути п. Барвіниско- му, що він яко бувший угодовець, посьмів перейти в опозицию тоді, коли соймова більшість станула на становищі переченя найконечнїйших руских культурних потреб.
Отже й з того боку сиплять ся на п. Бар
віньского всякі видумки і клевети, щоби єго кандидатуру зробити неможливою, дати єму «научку політичної покірливості!«. Тим- то радо піддержують навіть москвофільску кандидатуру Еффіновича і скорше прими- рили-б ся навіть з Богачевским, лише за всяку ціну має упасти Барвіньский. Але хочби се повело ся всяким темним силам і штучкам, в Галичині практикованим, пова
лити одну чи другу кандидатуру, то ра
дість і москвофілів і польских загорільцїв не буде довга і тривка, бо руский нарід вже на стільки дозрів, що не буде полі
тичних недорік в роді Еффіновича еї ІиШ диапіі уважати своїми речниками, вже на
лежно зуміє оцінити положене політичне і не устане в боротьбі за повну рівноправ
ність, доки не дібє ся признаня своїх прав, запоручених єму основними законами.
всіх осьвічених Русинів і на сім місци шлемо нашому дорогому землякови, котрий і нашому видавництву вособляв своїм пером, сердешний привіт і бажане кріпкого здоровля до праці і многих літ!
Япаньско-росийска війна.
Стратеґічні замітки.
Здаєть ся, що вже вичерпано цілий слова- рець похвал для япаньских стратеґіків, а тепер прийде черга на Куропаткина, так що і против
ники будуть мусїли признати повну основність єго тактики. Поминувши вже сю обставину,
ніг»Ген. Куропаткин по видимому дорожить житєм підвласних собі війск і не жертвує ним без
цільно і легкодушно, а напротив яваньскі пол
ководці узискують свої позірні успіхи тілько не
змірними стратами своїх війск — то вже за гальний плян вказує на висшість росийскої та]
ктики. Япанцї повидимому наміряли здобути Порт-Артур. Куроки сидить бездїльно в Фенван- ченї вже цілий місяць, а рівночасно Оку, ци- еївши зі своєю армією в Пічено, машерує три тижні на Лїяотун, занимає Кайчу і готовить ся тепер до облоги Порт-Артура. Щоби мати ви
гляди на успіх, буде потребував 100-тисячної армії і бодай місяця часу. Отже Япанцї, які вже висадили на поле битви половину своєї спосібної до змобілїзованя армії, поділили ся на дві части. В сей спосіб Росияни узискали пере
вагу, бо окружаючи чим-раз тїснїйше армію Ку- рокого, вже тепер перевисшають єї числом. Ку
ропаткин, як здає ся, жде тілько, щоби Япанцї справді заавантуровали ся в облогу Порт-Артура, т. з. звели на Лїяотун відповідне число війск і гармат і з другої сторони, щоби Ген. Лїнєвич, який находить ся в маршу, надтягнув зі своїми полками з Владивостока, а тоді всею силою ударить на ізольованого Курокого і знесе єго цілком. Колиб Япанцї були уміли визискати своє положене, то зі своїми переважаючими си
лами повинні були відразу ударити на Куропат
кина і старати ся віднести над ним иобіду, ви
пираючи єго з Лїяояиа, а евентуально і з Хар
біна. Тоді могли би і покористати ся в більшій мірі ватагами Хунхузів і перебраними за них китайскими війсками. А тимчасом тепер они попали самі в дуже фатальне положене і позво
лили Росиянам через уплив часу скріпити свої сили понад 200 тисяч в самій Манджуриї.
Нові вісти.
Звістки про движенє Ген. Курокого на пів
ніч повстали з того, що більші віддїли, по кіль
ка полків, виконали атаки на заняті козаками нозициї. Як опісля показало ся, не була се пе- редна сторожа поступаючої армії, а тілько само
стійні віддїли, вислані в тій цїли, щоби звільни
ти трохи армію від тісного перстеня козацких сотень, стісняючих єї з трех боків. Сповнивши своє завданє, ті віддїли назад повертають до воєнного табора під Фенванченом, але безпосе- редно за ними занимають також і козаки свої давні місця. — Комітет для складок на зміцне
не росийскої фльоти оловіщує, що за 3 місяці зібрав 8 мілїонів рублів, з чого тілько 559 ру
блів видав на адмінїстрацию, бо свій труд і ко
шти подорожі! задля всяких замовлень члени
комітету вкладають даром. Комітет оповіщує,
що зібрані гроші будуть ужиті тілько на воєнні
— 2 судна, однак подробиць своїх замовлень не м о
же комітет подати до публичної відомости п е
ред кінцем війни. Вкінци заявляє, що надїючи ся і на дальшу однаку жертволюбність, комітет в своїх замовлених не буде ограничати ся на зібраній вже сумі, але прелїмінує в двоє тілько видатків на закупно воєнних кораблів. — Ґен.
Ш тесель позволив китайским робітникам виїха
ти з Порт-Артура, бо вже, як здає ся, їх робуча сила стала там непотрібною, а потреба прокор- мленя неекономічною. Ті Китайці оповідають, що всі росийскі судна в ГІорт-Артурі, не вини- маючи і «Ретвізана», вже направлені. Дальші їх вісти Суперечні: ті, котрих перелапали Япан- ці, оповідають некорисні річи про Порт-Артура;
ті, що дістали ся до Росиян, запевнюють про погром япаньскої фльоти порт-артурскою еска
дрою. — Віденьска 2еіІ каже собі телеграфува
ти з Петербурга, [цо комендант балтийскої фльо
ти в Кронштадї одержав розказ, щоби дня 15.
червня вибрав ся в дорогу на далекий Схід»
Ескадра складає ся з 4 панцирників і 41 помен- ших кораблів. 2ей додає від себе, що всі кора
блі старої конструкції і лихо підготовані, а ан- ґлїйскі дневники запевнюють,
щ онїм ся еска
дра приїде на Ж овті води, Иорт-Артур буде вже в япаньских руках.
би їх більше независимими. Комітет буде ста- рав ся примістити по можности всіх вічевиків Русинів (Русинок), а то в днях 16. 17. і 18. ли
пня, тому просить заздалегідь (найдальше до кін
ця червня) о зголошеня, щоби знав, на кілько осіб булоб пожадане приміщене; та як велику салю треба буде на віче замовляти. — З а комі
тет першого "віча руского учительства А. Вор- ковский ш. р. о. А. Степанович т . р. Олександср Духович т . р.
Відозва
до Впов. Товаришів учителів Русинів (Русинок) в Галичині' і Буковині'
Хто з нас не знає сумноі-пресумної долі народного учителя Русина в Галичині? Чи не всі між нами відчувають на собі ту тяжку руку, що давить нас за те тільки, що ми Русинами- Українцями і яко такі хочемо служити свому рі
дному народови ? Чи не відчуваємо, що нічим наша нужденна платня та гірш драконьского дисциплінарний закон, супроти усеї мерзоти на
ціонального гнету ?
Се певно відчувають усі дуже добре, відчу
ває і ціла руска суспільність, но на жаль відпір з нашого боку за слабий, бо є між нами за бо
като слабодухів, що всьо те правда, гірко відчу
вають та однак вважають, що положене наше є безвихідне.
Та чи дійсно безвихідне? чи дійсно муси
мо лише мовчки дивитись, як нас та наших то
варишів за сповнене еьвятих обовязків переслі
дують ?
Ні! і сто раз ні!
Атжеж нас тисячі! А тисячі то сила, з к о трою і ворог хоть сильний мусить числити ся — сли ті тисячі зорганізовані! Тож орґанїзацпї, ор- ґанїзациї доконче нам потреба, єсли не маємо гельотами, але вільниму горожанами жити і вмя рати!
В днях 16. і 18. липня відбудеСь, як звісно, у Львові загальне віче всіх галицких учителів, на котрім будуть обговорювані справи обходячі всіх учителів, а іменно: справа реорГанїзациі платні, зміна закона дисциплінарного та закон . емеритальний. Та те буде там протесту проти гнету учителів Русинів (Русинок) за їх патрийо- тичну роботу, котрий то гнет, як сказано, біль
ше давить чим усі кривдячі нас закони!
Тому підписаний комітет запрошує всіх у- чителїв Русинів (Русинок) з Галичини і Букови
ни на день 18. липня на довірочні збори (за за
прошеними) до Львова — година і'льокаль ого
лосить ся пізнійше. Збори ті мають дати почин до економічної і духової орГанїзациї всіх учи- тельских руских сил з Галичини і Буковини а через відповідний меморцял до найвисших ін- станций будуть грімким протестом супроти па
нуючої системи.
В цілії виготовленя потрібних рефератів, просить ся присилати до підписаного комітету, а то найдальше до 20. червня на руки Впов.
директора А. Борковского (Львів, ул. Баторого ч.
24) точні і основні материяли дотичпо а) гнету і покривдженя руского учительства з огляду національного, б) замітки шо-до видаваня стано
вої часописи учительскої для Галичини і Буко
вини, в) гадки що-до заснована учите.іьского товариства, котре малоби зєдинити учителів Ру
синів (Русинок) з Галичини і Буковини в одну велику громаду, яке подаючи членам поміч мо
ральну і материяльну у всіх невідрадних обста
винах житя, скріпило би їх значінє і зробило
М арк Твен.
Приємности кандидата.
Перед кількома місяцями представила мене партин «Независимих» яко кандидата на Губер
натора стану Нового Йорку. Моїми соперниками були панове ЛоЬп 8ті(Ь і Віапк. Під одним згля- дом— мушу признати собі тоє — стояв я богато виспіє від тих добродіїв: я мав добру репутацию.
Було загально звісною річию, що мої противни
ки се люди без чести і віри, мають на сумлїню безчисленні нечесні діла і могли леда хвиля ді
стати ся на шибеницю 3 одної сторони тішив ся я будучими лаврами, з другої гризло мене, що моє імя буде стояти побіч імен таких заказа
них індивідуів.
Я був дуже несйокійний і хотів порадити ся когось досьвідного. Длятого написав я до своєї бабки.
Відповіла мені відворотною почтою, дуже зрезиґнованим тоном:
«Ціле своє житє несповнив ти нічого тако
го, чого тобі треба би стидати ся. Прочитай ча
сописи, придиви ся людям, з якими виступаєш до борби, а потім осуди, чи тобі годить ся зни
жати ся до їх уровеня».
Слово в слово моя власна гадка. Тої ночі не міг я замкнути ока. Та як би воно там і не було, годі було уже вертати. Вибрано мене на борця, треба було лагодити ся до бою.
Коли я переглядав при снїданю часописи, знайшов я ось який уступ:
К р и в о п р и с я г а : Може добродій Марк Твен, котрий задумує стати Губернатором, зво
дить розказати нам ласкаво, як то має ся річ з сею кривоприсягою 1863. р. в Кохінхін! в Ве- кавок ? Сю кривоприсягу ствердило трийцять чотирох сьвідків. Д. Марк Твен забажав тоді загарбати одній убогій вдові одиноку її власність:
мале бананове поле.... Д. Марк Твен повинен сю справу чим скорше вияснити як у власному ін
тересі так і з огляду на загал великого амери- каньского народу... Але чи зм ож е?
Я онімів. Ніколи не бачив я Кохінхіни, анї не чув ще про Векавок! Бананового поля не від- ріжнив би я від канґура! Що за низька клевета!
Не знав я, що почати, так се мене діткнуло...
Зійшов день, я відповіли не дав.
Слідуючого дня помістив Дневник лише сю коротку записку:
• З а г а д о ч н е . Д. Марк Твен заховав в справі своєї кривоприсяги в Кохінхінї мовчанку, котра говорить сама за себе". Взагалі підч ас:
виборчої борби називано мене заєдно «криво
присяжником Твеном».
По кількох днях читаю в дневнику ось та
ке: П р о с и м о о в і д п о в і д ь . Чи новий кан
дидат на Губернатора не схоче нам вияснити, в який то спосіб зникали мешканцям одного го
телю в Монтонї, відчае єго побуту в тім місті ріжні дрібні річи? Всі ті загублені річи найшли ся в куфрі Марка Твена, а властиво в часописи, в яку звик завивати свої манатки. Вкінци по- шкодовані мусїли американьским звичаєм, обли
ти Марка Твена смолою і витачати єго в пірю, а відтак порадили єму, щоб опорожнив місце, котре виповняв доси своєю особою. Просимо ще раз усильно о відповідь».
Від сеї пори називав мене дневник ще
• злодієм з Монтону».
Скільки разів брав я тепер часопись до ру
ки, відчував таке саме вражінє, як той, що, під
носячи ковдру, сподіє ся найти під нею змию.
Кілька днів пізнійше виставлено мене знова під бич опінїї в статі під заголовком: « В і д п е р т а К л е в е т а » .
«Заприсяжені сьвідки: Михайло О’Иапа^оп з Біте Роіпіз, пан 8пиЬ КаІГеПу і СаЯу МиИі^еп з
\\таіег-8ІгееІз зізнають згідно, що безличне посу
джене, яке кинув д. Марк Твен на діда нашого кандидата Віапск-а, неначе-б його повішено за розбійництво, є низькою клеветою, брехнею, ви
ссаною з пальця. Для людий з сумлїнєм є се справді вельми прикрою річию, коли якийсь не
гідник обкидує болотом несплямлене-імя иомер- ших і так заслужених горожан, щоб лише ді- пняти своїх політичних цілий. Коли зважимо прикрість, яку справляють подібні клеветники родичам улюбленого небіщика, булиб ми майже готові спонукати ображену суспільність до вимі
ру сейчасової справедливості!. Але ні! П олитім Марра Твена на муки єго власного сумлїня.
(Від редакциї: Коли-б часом суспільність не могла здержати свого обуреня і поступила собі з клеветником строго, розуміє ся само че
рез себе, не стрінула-б єї за се ніяка відвічаль- ність.)
Кінцеве речене мало сей наслідок, що я мусів зірвати ся в ночи з ліжка і утікати за- дними дверима, підчас коли «обурена суспіль- ніст» госиодарувала в моїй кімнаті: товкла ши
би, нищила меблі і забирала, що попало в руки.
Не потрібую додавати, що я анї не чув, анї не говорив ніколи про предка пана В1аиск-а. Дістав Я нове прізвище: Марк Твен, клеветник иомер- ших.
Отеє инше обжалованє, котре незабаром звернуло мою увагу:
Г а р н и й к а н д и д а т , Марк Твен, на ко
трого громоносну бесіду чекала вчера партия
«независимих», не явив ся зовсім на заеїданю.
Говорено, що переїхав єго омнібус та зломив єму обі ноги і що він по причині великого бо
лю не може зібрати думок та богато инших по
дібних нісенітниць. І партия «Независимих» хо
че, щоби ми вірили в такі банялюки, як би не знали дійсних причин неприсутності! Марка Тве
на? Вчера вечером бачили люди, як якийсь пя- ниця розбивав ся по худобячому в мешканю Марка Твена. Є річию партиї «Независимих» до
казати, що сим пяницею ве був Марк Твен. Пу- блпчнай голос питає грімко, хто се був?
Від трех літ, як я виїхав з дому моїх ро
дичів, не мав я в устах і одної чарки горівки, анї навіть склянки пива.
Так привик я до чимраз нових закидів, що вже зовсім не зворушила ' мене вістка, подана другого дня, неначеб я мав дістати сіеііпит Іге- тепв. Заразом стали надходити до мене аноні
мні листи, звичайно менше більше такого змісту:
«Як се було з тою старушкою, котру ти оббив так, коли просила о милостиню? Чи маю се оголосити ? Мовчанка коштує иять доларів.
Пол. При.»
або: »3наю деякі твої оправки, котрих поки-що ніхто не знає; як будеш скупий, оголошу їх без надуманя друком. Напйу Апйу».
Міг би я навести таких примірів до умуче- ня. Незабаром стали часописи закидати мені ба- рішництво і нідкуплюванє судиїв. Заразом ж а
дали від мене відповіді! так нагально, що про
відники мові партиї узнали довшу мовчанку за виречене на все політичної кариєри. Неначе-б на потверджене сих слів, ноявила ся сего самого дня в дневвиках така згадка:
« П о д и в і т ь с я н а н е г о ! Кандидат неза
висимих» мовчить, бо не сьміє говорити. Всякі піднесені проти него закиди- потверджає єго мовчанка, він видає сам на себе засуд. ГІриди- віть ся «Независимі», придивіть ся свому ви
браному, сему кривоприсяжникові!, сему
З Л О Д ІЄВІ!