ч. 186. Львів, Пятниця, дня 18. (ЗІ.) серпня 1900. Річник IV.
І Передплата
на >Р У СЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . 10 зр. (20 кор.) на пів року . 5 зр. (10 кор.) І на чверть року 2'50зр.(б кор.) ,
• на місяць . 86 кр. (1 к. 70 с.) >
2а границею:
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . , 8 рублів
або 16 франків І Поодиноке число по 8 кр. ав. І
А _а ________
>Вирвеп^ ’"и очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руск .'и серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
> • л
Виходить у Львові ІЦО дня • і крім неділь і руских сьвят
о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедиция »Руслана> під ч. 9 ул. Коперника(ЛїндОго ч. 9.) Екс
педиция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана. ; г Рукописи звертаь ся лише ; і на попереднє застережене. — і Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в .Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по і 16 кр. від стрічки. і
До ситуациї.
Того самого дня, що коло Находу, відбуло ся велике ческе віче на підніжю гори Рій під Рудницями. де в роках 1867.
і 1887. Чехи торжественно протестували проти політичним тенденциям Німців. В вічу взяло уділ 20 до ЗО тисяч людий з цілої околиці і з не дуже далекої Праги.
Перший бесідник др. Ґреґр говорив про історичне, ческе право і сказав, що тепер Чехи можуть стреміти до сеї цілії, надію
чись лише на власну силу і внтревалість.
В подібнім дусі промовляли також другі б есідни ки посол Янда і др. Седляк, запевняючи в імені! народовців, що забув
ши на ріжницї поглядів они будуть працю
вати разом з другими стороннпцтвами для спільної цілії. Такі самі заяви зложили др.
Вакса в імени правно-державного сторон- ництва, Груба іменем аграрного сторонниц- тва, Кльофач іменем народно-социялїстич- ної партиі і Кржіж іменем партиі ради
кально-поступової. Вкінцп відчитав п. Мі- халєк приготовану резолюцню, яку збори ухвалили одноголосно.
Ухвалена резолюцію висказує між иньшими сильний протест против послїд- них розпоряджень в язиковій справі, про
тив всяким намірам поділу Чехії, а зара
зом домагае ся справедливого, нетенден- цийного, найблпзшого спису населеня.
Вкінцп зібрані повторили торжественну присягу, зложену в р. 1887. на вічу в сім самім місті, »що ческий нарід не зрече ся ніколи своїх історичних прав і що не устане в борбі, доки не осягне належитих
і варанций давної самостійності! і автоно
мії ческої корони».
Збори відбули ся зовсім спокійно;
доперва підчас повороту тонн народа до Рудннць прийшло до ексцесів, викликаних социял-демократами. Жандармерію привер
нула спокій маніфестантів.
З Любляни доносять, що в минулу неділю відбуло ся віче в Райфшщї, в ви
борчім окрузі посла Суклє-го. На сім вічу промовляв др. Сустерчіч, розвиваючи даль
ше гадки своєї бесіди в Штайнї, та обго
ворюючи коментарі віденьскої преси до тої бесіди. Бесідник застеріг ся против сего, мовби він виступив проти звязи правиці. В своїй промові в Штайнї він в цілій повни одобрив програму звязи пра
виці. Розширене автономії країв є звязане мимо сего з услівєм, що національні мень- шости поодиноких країв мали-б одержати цілковиту захорону своїх управнень. Так само в єго бесіді не було згадки про у- держанє якогось привілейованого, ксясово- го права виборчого, а було се лише на
слідком консеквенций, що в загальнім, ви
борчім праві він бачив лише спосіб здер- жаня автономічної програми. В дальшій части бесіди виступив др. Сустерчіч против заяви посла Суклє-го в єго бесіді на вічу в Рудорфсвері, за зміною закона на під
ставі §. 14. Бесідник підніс, що такі по
гляди не годять ся зовсім з програмою звязи правиці. Тому дивно они звучать в устах пос. Суклє-го, який належить до католицко-національної партиі, а она до послїдного часу істнованя парламенту ішла згідно в союзі правиці.
Як бачимо з того, навіть на полуднії умірковані до тепер елементи радикалїзу- ють сн, а Німці очивидячки агітують за
екранними средствами полагоджена тепе ріщної ситуациї.
Ю ш е і Ш - у л Гаміда II.
Нині, дня 31.'серпня, обходять Турки чверть
віковий ювилей правлїня теперіпіного султана Абд-уль Гаміда II. Після турецкого численя да
та 25-лїтної річниці повинна би випасти допер
ва 3. грудня, але чи то з огляду на астроно
мічну неточність турецкогокалендаря, чи з прак
тичних зглядів, що поки ще £є мир в Европі, який можуть небавом заколотити події в Китаю,
— рішено сьвяткувати султаньский юзиле&З пі
сля григорияньского календаря.
Султан числить тепер літ 58 (род. 22. ве
ресня 1842). Вступив на турецкий престол в ду
же тяж ких обставинах. Єго стрийка, недоріку- султаиа Абд-уль Азіса скинено з престола дня 29. мая 1876, а небавом опісля оголошено, що він сповнив самоубійство. Але богато промо
вляє за тим, що єго замордовано насильно. На- .слїдником єго окликано братанка Мурада, але вже 31. серпня признано сего володаря боже
вільним, здетронїзовано єго, а на престолі ви- двигпено брата Мурада, пануючого нині Абд-уль Гаміда II.
Невеселий є для Туреччини перегляд подій сего 25-лїтного часу. ГІідчас заколотів при всту- пленю на престол теперішного султана росли забуревя в провінциях Туреччини, особливо на Балкан!, а Росия кінчила своє зброєнє до війни з Туреччиною, якою хотіла зробити копець па- нованю Турків в Европі. Щоби усмирити невдо- волені народи своєї держави, султан за порадою свого енергійного везира Мідгада, оголосив к о н - ституцию, якою надав всім турецким підданим свободу релігії та рівноправність і завів парла
мент та иньші репрезентацийні тіла.
В І С I I А .
О п о в ід а н е В а ц л а в а К о с м а к а . З ческого переклав Я. Я)лев.
І.
Червоний двір.
(Далі).
IV.
Соляр заїхав на обійстє. Мельник вий шов з млипа подивити ся, хто се їде.
Добре полуднє, батечку! Позвольте мені ту хвильку переждати. Н привіз наших панят, пішли в ліс.
— Зіставайте, як довго хочете, є доволі місця. Що робиш старий?
— Дякую, таж знаєш, так знаєш, як то йде. Кричить трохи, хоче виганяти, а відтак ра
дий, як чоловік лишить ся.
Мельник засьміяв ся і пішов у млин, аби люди не говорили, що він вивідує ся.
Соляр дав коням конюшини і усадовив ся в візку, аби продрімати ся ІІо хвили вийшов з челядні чужий мужик, очивидно иідхмелений і почав обходити та старанно приглядати ся соляревіш коням. Соляр се запримітив. Видів, що мужик підохочений. «Коло него мияї гіожи- витп ся. Я на те тілько і чатую«, подумав і в вдав ся в розмову:
— Вуйку, хочете сі коні купити?
— Я маю свої, розумієте! Але чомуж ні, якби їх потребував? Гарні коні, а чиї вони?
Соляр злїз і почав балакати з незнайомим, як з старим приятелем.
— Звідти, з того двора, вуйку!
—- А се чий двір?
— А звідкиж ви, що нїчо не знаєте ? З далека, аж від Гладова. Розумієте,
ночка мені милїйша. Знаєте, я вже волію дів
чат як хлопців. Можете на неї поднвити§ся. А варта подивити ся!
Мужик усьміхнув ся.
— Я маю таку саму натуру. Але ваше здо
рове лоша було би мені милїйше чим всякі бі
лолиці.
— Бож то й лоша! Ходи сюдиГанцель! — у нас скупо води, мусимо аж сюди їздити. А ту кликав Соляр і витягнув проти него руку. По
чекаю вже другий день. Аби до того...! Бідно- ша кидало головою, а дзвінок дзвонив єму на му чоловікови все вітер в очи. і червоній стяжці.
Ба так, не інакше! Що то так Пан-Біг розділив! Погляньте ось, князь Рикштан, що той має майна! Сам не знає, скілько.
— Буде дереш! — сказав мужик.
— Дереш, правда! Як лоша прийде на ве
сну, завеїгди буде з него дереш. Видно, що ро-
— Князь Рикштан? Сего не знаю. Так се зумієте ся на конях.
єго двір? — Я не мав би розуміти ся! Ви іце сих
— А так! Але знаєте, він єго винаймає, коней не мали під руками, як я вже їх сила посесором єго є якийсь Свобода, а я у него за виховав та продав. Вірте мені, а бо ні —але ме
ні можете повірити. Розумієте, я не брешу. Я собі кажу: що ми з того, що я декому збрешу, не правда? Такий я то чоловік вдав ся.
Виджу вас нині перший раз, але маю вас за порядного чоловіка.
— Ет, майте мене за такого, або ні, але я слугу.
— Ага!
— А так!
— З а візника?
— Но, я сам не знаю за кого. Служу при конях, деколи заглядаю у поли, а деколи,
як пана нема дома, то и господарую — як ним є, розумієте, я такий чоловік, що говорить...
припаде.
— А що ви ту робите?
— Розумно! завеїгди розумно! Я продав лоша, знаєте, в Бортиници на ярмарку в поне- Привіз нашого молодого пана і гіанноч- і ділок по Всіх Сьвятих, наколи се місто вам ку. Вони пішли у ліс, а я ту жду на них. Па
нич є студентом і приїхав до бранки, але не взяли єго. Щ о с ь недомагає. Ш кода було би,
знане...
— Ні, я там не був.
— Не був, се нїчо не шкодить. Лоша тото якби мав умерти, бо гідний панич, але пан- кушів пан Ш ик з Іглави за 170 зр.
Ґ
2
Однак ціла ся реформа лишила ся на па
пери, бо стрітила ся з опором турецкнх башів, а Мідгад пішов вже за півтора місяця на ви
гнане. Се заохотило тим більше Росию до рі
шучого кроку і дня 24. липня 1877. она випові
ла війну Порті. Після початкового поводженя Туреччина улягла перевазі. Росия подиктовала тяжкі услівя мира, а конґрес берлиньский в літі 1878 р. злагодив їх лише незначно. Могучість | Туреччини, особливо в Европі, зменьшила ся знатно, а надто воєнна контрибуция, в сумі 802 мілїонів франків, зруйновала до решти турецкі фінанси.
Після тих страт наступили в пізнїйших лі
тах нові. В р. 1881. Туреччина мусїла відступи
ти Грециї майже цілу Тесалїю. Небаром Анґлїя розґаздувала ся в Егинтї, а Туніс забрала Фран- ция. Сі численні страти вийшли по части задля нерішучості! в горі. Султан не мав досьвіду, а надто жив в безнастанній боязни перед загово- рами приклонників свого брата Мурада. Тому окружав ся цілою юрбою любимців та повірни- ників, які мали на него як найгірший вплив.
З часом удало ся султановії увільнитись від сеї двірскої камарилї та самостійно взяти провід держави у свої руки. Дигільоматичні пе
реговори почали вестись статочно і розумно, а се, мимо неповоджень, збільшило повагу Пор- | ти і поліпшило єї відносини до держав. Нїмеч- і чина і Австрия стали, по розвязаню трицїсар- ского союза, приятельками Туреччини, нїмецкі урядники перевели реґуляцию фінансів, а нї
мецкі офіцири реорґанїзацию турецкої армії. На внї Туреччина заховувала велику резерву, і на
віть на визиви не реаґувала, як се було підчас численних переворотів в Болгариї.
Але султановії не удало ся направити най
більшого лиха в Туреччині і лихого стану фі
нансів. Також і реформи в адмінїстрациї, які приречено державам, не переведено і се довело особливо в Вірмени до страшних забурень і різні. Також на Кретї вибухнуло повстане, а Греция хотіла скористати зі спосібности та не- доцїнивши мілітарної сили Туреччини, розпочала війну в цьвітни в 1896. року. Турецкі війска в короткій кампанії побілили Греків на всіх точ
ках, але мимо воєнного поводженя Туреччина стратила Крету.
Абд-уль Гамід посідає визначні здібності! і відзначавсь хорошими прикметами душі. Для своїх підданих одушевлений як найліпшими ба
жаними, але в молодости не міг розвинути хо- сенної дїялькости задля недостатку досьвітченя та всемогучости двірских потентатів; пізніший добрі єго наміри здержували богато азийскі пе
ресуди і традициї турецкого народа. Про успо-
собленє султана сьвітчить найліпше се, що пі
сля волі султана, єго ювилей буде мати пере
важно добродійну цїху. Замість виставних манї- фестаций і коштовних прикрашень, візвав султан своїх підданих іти з помочию бідним і потребу
ючим, а сам ступив перший з приміром на сю дорогу. На весну с. р. положив угольний камінь під будову нового водопроводи в Царгородї, чим придбав собі велику вдячність иаселеня, тим більше, що у східних понятих здорова, жерель- на вода є цінним даром Божим. Б сам день ювилея султан положить угольний камінь під будову великого інститути для 4.000 сиріт, які там будуть виховували ся і образуватись для ріжних практичних занять, рільництва і про
мислу.
Хотяй офіцияльного обходу ювилея майже не буде, то Царгород прибрав ся, як доносять телеграми, в сьвяточну одеж), а участь в юви- лею султана взяли не лише єго піддані, але та
кож і всі двори европейскі чи то через осібно висланих відпоручників, чи через своїх дипльо- матичних заступників в Стамбулі.
— 170 зр.? О, се гроші!
- Не вірите, мені?
— Вірю! але се не був одноліток, що ?
— Було ему півтора року. То вже майже коник!
— Ми продали також лошака до Іглавп якомусь Мілєрови, здає ся мені.
— Мілєр?
— Мешкає коло рогачки.
— Він є шинкарем.
— Мільнер, Мільнер; ет, чим не є, завсїгди Мільнер. То добрий пташок!
— Але ви, чоловіченьку всьо знаєте — сказав — Соляр. — Але мусите бути десь за
можні ?
— Но, що маю, то маю, але маю! Розу
мієте? по батьковії дістав я пів лана, а жінка дістала від своїх батька-матери своє придане, так що нам за біда? Як дасть Пан-Біг урожай, то не боїмо ся нічого. Розумієте, ми мужики є па
нами, як і кождий иньший, ще навіть більші- більші. Податками нашими всьо жиє, знаєте, що то є мужик? Мужик, є пан правдивий, осілий...
а урядник, будь він учитель або офіцир, мусить переселюватп ся кождої хвилі. Розумієте мене?
— Се сьвята правда!
— Но так, а я мужик-мужиків. Ходім в че
лядню, маємо там трохи нива, побалакаємо. Ви- джу, що з вами може чоловік побалакати про деякі мудрі річи. Але я дуже люблю. Аби мене мав хто поучувати — розумієте — я сего не потребую. Що собі другий лише подумає, я се вже давно знаю. Так, но ходіть, як хочете!
— Сейчас, сейчас! Соляр випряг коні з по
сторонків і пішов за мужиком.
. V.
Кароль з Манею ішли берегом потоки, що плив краном лїса, до ставу. Воздух був насиче
ний запахом чабраку та солодкої конюшини, а смерековий ліс дихав тою невпсказаною сьві- жостию та здоровлєм, за яким аж тужить хора грудь. Було тихо, лише булкотанє иотока, бренькіт пчіл та кукане зазулї несло ся со
лодко спокійною долиною. Ішли мовчки і дер
жали ся за руки. Прийшли до ставу, де потік з сиком спадає з зреблї у діл і на камінях пі
нить ся та гучить. Кароль пристанув, послухав хвильку і шепнув сестрі.
— Як красна та музика природи!
Вступили на греблю і дивили ся на став, Гарна картина! Потічок вливає ся до озера, розступае ся ліс, а ненаситний, цікавий зір блу
дить далекими країнами, притемненим, чудовим серпанком прозорих стін, далеко, далеко — без краю, аж до небозводу, до синього неба. Так блукає людека туга долами і горами та
ємничої будучности. Коби хіише завсїгди у две- рий неба! В ліво вільхи, берези і верболози;
в право високий беріг, а на нїм пне ся у гору могутний, темний бір. Сосни стоять немов які великанн, а їх коріня обіймають корчовиту зем
лю. Над берегом инуть ся здорогі дуби та з а- глядають долів' у воду. Під одним є лавочка і столик з негибльованпх дощок. Кароль сів за лавочку, а Маня рвала цьвіти. Від води несло милим холодом і легеньким вітерцем. Листе навкруги шепотіло, а старий дуб хвилями немов з радости захитав ся!
_________ (Далі буде).
І
Процес убійника короля.
Велика товпа народа окружала вчера від рана палату справедливости в Медіолянї, шука
ючи до неї приступу, який був дозволений ли
ше за картами вступу. Ґвардия і жандармерия повнить сторожу в середині і довкола палати.
Розправа зачала ся о год. 9. рано. Перед укон- ституованєм лави присяглих оборонець Брешіо- го Мартелї з Медіоляну зажадав відроченя роз
прави. Трибунал відкинув се жадане. По укон- ституованю лави присяглих зажадав другий адвокат Брешіого Мерлїно з Риму відроченя розправи з причини, іцо ему вчера доперва по
вірено оборону єго клієнта. Трибунал відкинув се жадане пораз другий.
Тепер впроваджено Брешіого на салю. За
ховує ся .зовсім спокійно, а підчас першої пе
рерви заявив він, що не буде відповідати на жадні питаня. Відчитують акт обжалованя, в якім наведені всі, звісні вже, обставини убій- ства короля. Відтак впроваджують на салю 11 доводових сьвідків Д о відводових, покликаних обороною. Президент трибуналу ставить обжа- лозаному питане, а він відповідав тихим, при
давленим голосом, мов від нехочу, що допустив ся убійства на короли для пімсти за кроваві події в Медіолянї і Сицилії та за нужду люду.
Стрілив три рази на ‘ віддалене трех метрів.
Предсїдатель показує Брешіому 2 щити з дере
ва, до яких він вправляв ся в стрілянні з ре-
вольвера. По перечитаню ріжних актів і прото
колів. коло пів до 1-ої години в полуднє відро
ву ють засїданє.
О год. 2. пополуднії наступило переслухане сьвідків. Доводові сьвідки потвердили лише зна
ні вже подробиці замаху і повсталої після сего бійки над особою Брешіого. Відтак відводові сьвідки при переслуханю представляли Брешіого спокійним і примірним чоловіком, якого родина знана була і поважана в Прато, а брат є поруч
ником в королївскій армії.
На сім скінчило ся доводове поступованє і слово заняв прокуратор. На вступі звеличав чесноти убитого монарха, відтак оповів цілий перехід замаху та ствердив, що Бреші присту
пив з зимною розвагою до убійства. Жадна иньша причина, ані нужда, ані месть, ані злість не пхнули єго до страшного діла, але душе- губні, анархістичні теорії!', які він визнає. Тому не заслугує на узгляднене жадних лагодячих обставин.
По прокураторі промовляв наперед оборо
нець Мерлїно. Він старав ся збити тверджене, щоби всяке убійство коронованої голови припи
сувати анархістам, бо істория сьвідчить, що се
го допускали ся всякі політичні сторонництва.
Відтак застанавляє ся над причинами і товчка
ми анархістичних злочинів. Предсїдатель пере
риває єму кілька разів. Вкінци взиває Мерлїно судиїв, щоби новодували ся не чувством пімсти, але иочутєм справедливості! та узгляднили ла
годячі обставини єго злочину.
З черги забирає голос другий оборонець др. Мартелї. Взиває судиїв, щоби лагідно суди
ли чоловіка, який не є зовсім нормальним і відвічальним духово. Бесідник осуджує сам як найсильнїйше злочин Брешіого, але потрафить зрозуміти єго екзальтацию. Вказуючи на нена- ганне попереднє житє Брешіого поручає єго го- рячо зглядам і ласці судиїв. Підчас сеї промови, публика нагородила оборонця кілька разів оплесками.
По сих промовах спитали Брешіого, що він може сказати на свою оборону. Він відпо
вів лише, що небавом вибухне революцгія. Виро
вім був на все довкола себе обонятним.
Трибунал поставив судим присяглим тілько одно питане. Після наради судиї потвердили вину Брешіого, а трибунал засудив єго ма дожи- знену вязницю.
Н О В ії н к и.
— Календар. В п я тн и цю: гр.-кат. Фльора;
рим.-кат. Раймунда. — В с у б о т у : гр.-кат. Ан
дрія; рим.-кат. Ідія.
— Р о д и м ц і'! Присилайте Фанти для дяків
скої льотериї! Купуйте льоси! Фанти належить посилати до канцеляриї дяківскої льотериї, Львів, Коперника ч. 36 на руки Впр. о В. Яцковского’
гроші до Дирекциї «Народної Торговлї», Львів’
Ринок. Л’о.иітет.
Рада шкільна краєва ухвалила повідомити дирекциї руских ґімназий, що в сім році шкіль
нім входить до ужитку шкільного учебник
>3акшевского Всесьвітна Істория, т. І., С т а р и н н а І с т о р и я, переложив Олександр Барвіпьский, ціна 2 кор. 40 сот.»
— Утраквістична ц. к. семинария учительска женьска у Львові мимо накликуваньрускої праси задержала доси на зверх чисто польский ха
рактер. Високо над другим поверхом нового бу
динку пишаєсь ся під австрийским вірлом ве
личезними буквами напись: »С. к. Зешіпагуищ і т. д.«, а на долині над входовими дверми, оттак про людске око, поміщено дрібним пись
мом попри польску напись також руску. — Чи в виду сего можна мати яку запоруку, ' що за
коном забезпечена рівноправність обох краєвих язиків найде місце при науці в середині утра
квістичної семинариї, коли на неї не було місця на зверхних мурах будинку?...
— З Бережан. Міщаньска Читальня «Просьві
ти» в Бережанах устроює дня 2. вересня 1900 в сали «Католицкого Дому» аматорске предста
влене. Програма: 1) Третяк: «До просьвіти». де- клямация. 2) «В гірничій дуброві», сценічна кар
тинка в однім акті Ґ. Запольбкої. 3) «Тато на заручинах», міщаньска пригода в однім акті Гр.
Григориєвича. 4і Олесницкий: «Для просьвіти»
деклямация. — Білети в торговли Р. Шкирпана’
а вечером при касі. Початок точно о год. 8*
вечером.
— Концерт Модеста Менциньского, ученика консерватори! Ю. Штокгавзена в Франкфурті над Меном, відбуде ся в пятницю дня 31. с. м.
в великій сали городскій в П е р е м и ш л и при
з участа п. О. Ц. і «Перемиского Бояна«. Початок
о 8. год. вечером.
— Двох сьвящеників для північної Америки по
трібно по словам рескрипта львівского митро
поличого. ординарията з дня 14. серпня с. р. ч.
156, іменно в Юнкере (ново-йорска держава) і в Плимут в Пенеильвенїї. Рефлектуючі на сї мі
сця сьвященики безженні або вдівці мають звертати ся до своїх консисториіі.
— Яким дурним способом воюють кацапи з читальнями «Просьвіти», най послужить отсей зразок дописи зі Скалатчиии, надісланої якимсь
»М. Р. подорожним» до «Ґалїчанїна»: М. Р. іду
чи через село Медин, скрив ся перед дощем до нової хати, гце ніким не замешканої і задумав там переночувати. На се приходить до него якийсь селянин і між ними прийшло до такої бесіди: »Вьі, едаетея, хочете тутт> заночевати».
»Так«, отв'Ьтил'ь я. »Ну то бьі вам ь пе радила», продолжа.ть мужика», ибо тута» — духа» святьій при наса» крещенньїха» — нечистьій толчетея».
Я розсм'Ьялся. «Ну смЬйтесь, не см ійтесь, а то таки правда. Вота, недавно тому іхала» оди на»
крестьянин'ь иза» м лина иза» Скорикь ва» Токи.
Начала» также ити дождь и она» сгірятался ся, мукою в ь сей х а т і. Така», знаєте, ц ілую ночь щось его за волосне по х а т і тягало». Усльї- шавши то, я таки на правду настрашился и ажь скочила» на рорньїи ноги. «А чіяжь то х а
та?» епрашиваю. «Та то (отвічаю ть м н і) бу- дет'ь читальня »Просьвіт-ьі«. 'Гфу, думаю с е б і, що «керуньї» »Просьвіт-ьі« держата, са, панами, то уже и воробьи на с т р і с і співаюта», но що- бьі она зналась даже са» чортами, то ва» пер- вьій раза» нриходитея м н і встрічати».
— З Буковини Мінїстер просьвіти іменував суплєнта при гр.-ор. висілій школі реальній в Чернівцях, Василя Івасюка, провізоричним голов
ним учителем при мужескій семинариї учитель- скій в Чернівцях.
Зі сим шкільним роком буде викладати ся в черновецкій муж. семинариї учительскій кіль
ка предметів виключно в румуньскім а зглядно в р у с к і м язиці.
— Панї Ґабриєля Запольска, звісна польска писателька, вступає з днем І. жовтня до редак- циї «Зіоіуа роїзк-ого», де обійме новинки і ти ж
невий фейлетон театральної критики, а попри се буде писати статї суспільного змісту.
— Злодїйска спілка завязаза ся від якогось часу в коломийских горах і вдярає ся до цер- квей. Такі крадїжи були в Кутах, Вижници, Яво
рові, Брустурах, Мишинї ідр. Ж дндармерия впа
ла вже, здає ся, на слід і шукає за одним но торичним злодієм коло Пістиня. Сей криє ся однак в лїсах, а лиш жінка доносить єму ж ив
ність. Оповідають, що він мав повідомити жан- дармерию, щоби залишила пошукувати за ним, а він, зібравши потрібну квоту на удержанє ж ін
ки, віддасть ся сам в руки власти.
— Живцем спечена. Страшна пригода стала ся онодї у Львові при ул. Собіского, від ч. 14.
Зам еш кала там з своїм сином об-.іїтна п. Ма
рин Ш ац запалю вала вечером висячу па стели лямпу. 13 тій хвили, коли вкладала лямпу до звисаючого коша, лямпа упала і горіюча нафта розлила ся по нещасливій, котра в одній хви.іи станула ціла в поломіни. Син хотів рятувати матір і вхопив ковдру та накинув єї на матір, щоби огонь придушити, але мати перепуджена, вирвала ся і побігла на подвірє, а тим ще силь- нїйше роздула огонь Коли наспіла на поміч сторожа іюжарна і товариство ратункове, неща- , слива майже вже ціла таки живцем була спе
кла ся. Єї відвезено до шпиталя в безнадійнім стані.
— Новий винахід Теслі. З Льондону доносять, що проф. Микола Тесля винайшов спосіб цілко
витого ізольованя елєктричности. З а помочию хемічних перемін заморожує він воду і трочинє в тонкій металевій рурі докола електричного провідника, а завдяки сему можна переносити елєктричність навіть з Нового Норку до Льон- дона без ніякої утрати сили. . Сей винахід при
чинить ся — як запевнюють — до знижки ціни елєктричности і спричинить переворот на поли промислу.
— Церковний заказ цїлованя В Більску видав католицкий сьвященик слідуючу оповістку: «По- неже жіноча публика мимо неоднократної забо
рони не покинула ще поганого звичаю цілувати з забобонів молоду в церкві зараз по вінчаню, то звертає ся увагу II. Т. пань і панночок, що коли то ще раз повторить ся, церковлідчас він- чаня буде для публики замкнена». До того тр е ба додати, що сей забобон цїлованя молодої по вінчаню має молодим кандидаткам стану су- пружеского помагати до тим скоршого виходу за муж. Иньші вірять, що до того помагає ку
сень вельона молодої, шпилька від волося, ко
трою вінець або й вельон був до голови при
шпилений.
— Фридрих Вільгельм Нїтше, найелавнїйший з нових нїмецких фільозофів, помер,^як ми вже донесли, в Ваймарі. Вість про єго смерть не заскочила несподівано нікого, бо він був вже майже від 10 літ небіщиком. Нїтше родив ся в р. 1844., займав ся головно студиями фільо-
льоґічними і фільософічнимн, а в 1869. р. обняв катедру кляснчної фільольоґії в Базилєї. Єго літературна діяльність стояла спершу під впли
вом трех чинників умислбвих: обожаня клясич- ної культури Грециї, песимістичної фільософії Ш опенгавера і вкінци музики Ваґнера. Нїтше виеманципував ся з часом з під деяких тих впливів і сотворив свою власну фільософію. Як Шопенгавер давав нершеньство »розумови« пе
ред сліпою »волею«, так Нїтше ставить «волю»
на перше місце, висьміває ріжні комбінациї, в яких путає ся «розум», а дає прим первісним намаганям, силі природи, шалови. І так примі
ром в музиці Ваґнера, котру він перше високо цінив, замітив опісля песимістичний первісток;
єму не подобали ся містичні княжні і королівні Ваґнера і замаскований, декадентский еротизм.
Фільософія Нїтшого є оптимістичною, бо він до- магає ся не аскетизму і поглублюваня в са
мім собі, але великих чинів і як найбільшого розвою всіх укритих в чоловіцї сил фізичних і умислових. Нїтше висьміває декадентів, що люблять мелянхолїйні ночи місячні; пише, що єго наука не встидає ся соняшного дня, укла
дає імни до сонця і заповідає, що колись «на
дійде велике полуднє» с. є час, коли прийде
«надчоловік». В вісновку своєї науки почав Нїтше критикувати всі підстави моральности і посунув ся так далеко, що зірвав з дотеперіш- ною етикою, називаючи єї етикою невільників, етикою Сократа, етикою хитрости, котра винай
шла понятє доброго і злого, щоби допечи сим, що мали силу і наложили ярмо слабшим від себе. Про сї квестиї говорить ся в творі «Деп- зеііз уоп Сиі иші Возе» і »2иг Сгепеяіо^іе <іег Мо
щі». Остатним вислїдом фільософії Нїтшого була наука про «надчоловіка», заключена в єго най- лучшім творі п. з. «Аізо зргасЬ 2ига(Ьиз1га*.
Нїтше начеркнув в сім творі ідеал людскої іс
тоти, повний сили, великих стремлїнь і свобід- ної щирости. Як сторонник теориї еволюциї Дарвіна представляв він собі, що через відпо
відний добір можна буде з часом дійти до
«надчоловіка». — Вплив Нїтшого на літературу і фільософію проявив ся скоро, бо єго спосіб писаня, афоризмами і високопарним стильом почало богато наслідувати. Незабаром по напи- саню Заратустри в 1889. р. попав Нїтше в боже- вілє і перебував як такий аж до смерти в вай- марскім шпиталю, де доглядала єго сестра Ели- савета Ферстер, котра написала єго біоґрафію.
— В погоні за золотом. З Аляшки, в північ
ній Америці, доносять про страшну нужду, .но
туючу в Кар Ном. .Тисячі людей, на вість про ново відкриті копальні золота, помандрувало там по золоте руно, а нинї гинуть з голоду. Копальні були так убогі в золото, що ті, котрі прибули на
самперед, виконали єго цілком; нинї можна в них найти тілько золота, що в кешеии сенти
ментального поета. Єсли правительство Сполу
чених Держав піни. Америки не вишле кора
блів. котрі забрали би перед зимою ЗО до 40 тисяч людей, що умерають з нужди, то незаба
ром мороз знищить їх до тла. Межи нещасли
вими ширить ся віспа, тиф, сухоти, а крім сего люде в погоні за живностию мордують себе взаїмно. В день і в ночи війскові патролї му
сять стеречи людского ЖИТЯ, ПОКИ не наспіє яка поміч від правительства.
— Бідний президент републики. Бувший прези
дент републики Сан Сальвадор, Дон Карльос Езета, мусів сими днями ставати перед судом в Оклянд в Каліфорнії і зіанавати там про свої і відносини маєткові, бо якийсь віритель за п ізв а в • єго за 303 К. Езета зізнав, що не має нїчогі-1 еїнько і не може заплатити; цілий єго маєток І то лиш надія, що буде міг роздобути мілїон а і може й більше доларів, бо дістав вість, що в Сан Сальвадорі вернуть єму назад єго права горожаньскі. Бідного президента пущено на волю.
— Телефоністки і студена купіль Француский мінїстер торгов.ії зарядив, щоби телефоністкам давано щоденно (за оплатою 15 цтм.) студену купіль. Се заряджене наступило в наслідок чи
сленних нарікань публики на лиху обслугу при телефоні. Телефоністки знова жалували ся, що в наслідок тяжкої служби терплять на нерво
вий розстрій.
— Музей війни закладає швайцарске місто Люцерна над озером 4-ох кантонів за почином звісного пропаґатора ідеї покою радника дер
жавного Бльоха з Варшави, котрий пожертву
вав на тую ціль 200.000 франків. Рівночасно на
міряє Голяндець Годґенарс залеж ите там музей трансвальский для унаочненя війни анґлїйско- трапсвальскої.
Причини китайскої війни. Один китайскпй вчений дав таку відповідь европейскому ґазетяревп на питане — відки иійшла війна в Китаю: «Найперше приходять до нас в чорній одежі місіонарі і обіцюють нам вітвори- ти за дармо двері до царства небесного; але по правді, то вони є лише шпіонами для мужів в білім одїню, купців. Тоті приходять, ведуть з нами торговлю, шахрують нас і циганять. А ко
ли ми хочемо тих білих людий потягнути до відвічальности, то приходять на самім кінци мужі в блискучій, сорокатів одежі, вояки з руш
ницями і канонами і забивають нас на смерть*.
— Дівоча вибагливість. Єели хто згадає еїм- найцятьлїтній дівчині про жениха, то перше єї питане є: «який він?« Двайцятьлїтна дівчина знов питає ся вперед: «а чим він є?» Трий- цятьлїтна дівчина наймудрійша, бо питає напе
ред: «а деж він є?»
— Конкурс на посаду окружного лікаря з міс
цем замеш каня в Старім Селі оголосив повіто
вий виділ в Ж идачеві. Платня 1600 корон річно, мешканє і малий огород. Поданя можна вносити до дня ЗО. вересня.
Наука, штука, література
Дзвінок ч. 16. з 20. серпня с. р. Зм іст: Сте
кам Пятка: На прічках; — Л. Хлібів: Після жнив; — Евген Мандичевский: Нелюд; — Леся Українка: До рускої д и ти н и :— Як повстав степ!
— Загадки.
Франц Метко: «Нагула», сїльский образок.
Зі словіньского переклав Ілько Кузїв. Львів 1900.
Накладом перекладника і С-ки. З друкарні В А.
Щпйковского. — Стор. 26. Ціна 30 сот.
Т е л є ґ р а м и .
Ішль, 30. серпня. Румуньский король при
був ту вчера пополуднії. На двірци привитали єго цісар, кн. Юрий баварский, мін. Ґолуховский і численні двірскі достойники. Повитанє було сердечне. Оба монархи поцілували ся, а опісля всіли до повозки та серед ентузиястичних окли
ків публики приїхали до готелю, де короля по- витали архикн. Мария Валєрия і кн. Ґізеля ба- варска зі сином Конрадом. Опісля король Ка- роль від’їхав з готелю да цїсарскої віллї, а по годинній проїздцї відвідав король архикн. Ґізе- лю і був у неї на чаю.
Рим, ЗО. серпня. Король Віктор Імануїл пе
ренесе свою літну резиденцию з Монци до Ка- серти коло Неаполя.
Берлин, ЗО. серпня. Бюро Вольфа доносить з Тієнтсіну з 26. с. м., що в найблизшім часі Япанцї обсадять Паотінґфу. Війско находить ся вже в поході.
Льондон, ЗО. серпня. Баііу Кетез доносить з Гонконґу: Американьска канонерка одержала приказ сейчас відплинути до Амою. — Тішез доносить, що вчера в ночи нечаянно відплинув до Амою анґлїйский корабель »8сі?».
Льондон, ЗО. серпня. Бюро Райтера доно
сить з Пекіну з 21. с. м.: Три росийскі баталїо- ни, два япаньскі, один анґлїйский і один амери- каньский перешукали за Боксерами околицю столиці, але ніякого сліду по них не найшли.
Япанцї займуть нинї літну палату цїсарску. Ро- сияне наміряють збурити зимову палату, чому протнвлять ся Япанцї.
Берлин, ЗО. серпня. Кореспондент Ьосаі Ап-
*2еі§ег-а доносить, що приїзд Япанцїв до Амою викликав загальний несунокій.
Льондон, 30. серпня. Кружить вість, що Ро
син потайком навязує мирові переговори з Ки
таєм. — Сепігаї Ке\тз доносить з компетентних петербургских кругів, що Роеия не думає даль
ше вести воєнної акциї в Китаю.
Льондон, ЗО. серпня. Льорд Роберс телегра
фує з Бельфонт з дня 22. с. м,, що передова сторожа арміїї Буллєра обсадила перед полуднем Махадодори. Неприятель уступив по малім опорі.
Надіслане.
Пошукую пшні Рути до помочи в за-
„ ряді домом.
Близші інформациї листовно.
А. Партицча, — Торговиця — н. Отинїя.
Столовий виноград
наилучшої яко- сти, 5-кільоґра- мовий кошик коштує Г п п р и п ц . ї ї шлахотної1 зр. 80 кр. О р О и П И И п І сорти, 5-кільоґрамовнй кошик коштує 2 зр. 50 кр.
ґ ' т л п П С І АЗЗЛиі МІшан* п і с л я б а ж а н я, Ь Г Ш ІІШ І О ВО Ч І 5-кґ. кошик 1 зр. 50 кр.
Все висилає ся франко почтою, за послїплатою, під ґваранциєю, добре опановане. Кошики даром ’
Р К Т В О У І Т 8 & Р А Л Т І Т 8 ХУеіп^агіеиЬезіІгег, УУсгаскеїг (8іі<Іип§аги).
