Ч. 241. Львів, середа дня і. (14.) падолиста 1306. Річник
X.
Передплата
■к «РУСААНА» виносять:
в Австриї:
чж цілив рік. .. . ЗО нор.
V пів року .. .. 10 к«р на чверть рмку .. о кор.
4’. «ПСЯІ.г . . 1-70 кор.
За границею:
цілий рік . 16 рублів або 36 франків
■в пів року 8 рублів або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
ІХ К К И І
«Нарвеш ми очп і д у ш у мн вирвеш : а не вовьмеш милостя і віри не возьмеш , бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л & я о в п х псальмі в М. П іаш кевича.
Знхвдить у Льввві що дна крім неділь і руских сьвят о о*|, год. пополудня.
Реданцнл, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 1. пл. Двмбрввсквго (Хорун- щнии). Експедиция місцева в Агеніїиї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав сялише ва попереднє застережене.—
Рекляїіациї неопечатанів вільні від порта. — Оголо- шеня звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки. а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесена по ЗО сот.
від стрічки
Справа укр.-рускоі'й увівереїтсту у .Іммі,.,
(Дальше).
Сим першим шляхом, себ то науко
вого підготовленії руских доцентів, радив також іти певно найкомпетентнїйший в університетских справах знавець др. Г а р т е л ь , бувший мінїстер просьвіти. Коли у него явили ся відиоручники руских ака- демнків львівских після подій, що дали привід до т. зв. сецесиї, сказав їм др.
Гартель в присутности пп. Романчука і Барвіньского, котрі їх провадили ко мі
ністра, ось які слова: »Не д ем он ст^ци я- ми, не авантурами, але пильною науко
вою працею може руска молодїж добити ся свого університету. Вчіть ся, працюй
те науково, а я готов пособляти стипен- дия.ми тим, що бажали би приспособлю- вати ся на доцентів*.
Після наради, яку ще опісля мали ті відпоручники молодїжи з рускими по
слами, здавало ся, що слова міністра Гартля трафили їм до переконана, одна
че поки они ще вернули до Львова, щ о
би здати справу з своєї поїздки, гене
ральний штаб у Львові, в котрім сиділи ті самі люди, що нині вважають конеч
ною і можливою обструкцию руского клю- бу проти виборчої реформи і напятнували цілу політику сего клюбу хрунївскою і зрадливою, ухвалив сецесию, не вижида
Д у м а
про битву під Високим Замком.
(Дальше).
Ж ивучи з далека від культурних осеред
ків, я не маю спроможности, дати учене по
яснене до сеї думи, і тому обмежую ся лише кількома замітками, основаними на галицких переказах, та моїми здогадами.
Із слів думи »що панщину кляту вже давно скасували» можна би здогадувати ся що вона зложена минувшого столїтя; але в думі згадує ся і друга панщина, руська, нево
ля турецька і ляцька, земля арабська і катор
га кацапська — і сї темні місця не позволя- ють означити докладно час, коли дума пов
стала. Але є в нїй слова «під Замком та під Високим, на майдані широкім», — слова дуже важкі, бо ва їх основі таки можна здогадува
ти ся, що в думі говорить ся мабуть иро о- статну битву, яка склала ся під Високим З а м ком у Львові у давні часи, а то 19. мая 1898.
року. Не маючи історичних жерел під руками, я не можу з цілою певностию обставати при своїм здогаді, але народні перекази, які я чув і записав собі, потроха оправдують мій здогад.
Переказ оповідав, що того року галицьким партиям просто знудило
ючи своїх відпоручників. Вислїд всего того ще живо стоїть в тямцї усіх, не лише що не осягнем»/ триюмфу, як голо
сив п. Старосольский, але навпаки унї- верситетскі власги виєднали собі з міні стерсгва потверджене своєї інтерпретациї найвисших постанов що до урядової мо
ви і характеру університету, котрі доси були кориснїйше для Русинів пояснювані, а справа утворена укр.-руского універси
тету а бодай утраквізациї львівского уні
верситету мимо всіх заходів і ВПр. ми
трополита і руских послів, пішла на даль
ший плян, як спершу думано.
Що лише сим першим шляхом, себ то наукового приспособленя (або як п.
Лозиньский називав > фабрикациї*) до
центів можуть Русини постененно дійти до власного університету, се зрозуміли також добре всі ті, котрі наміряли по- сьвятити ся університет жій карєрі. Коли в 1891. р. п. Барвіньскій в державній раді в розправі над буджетом міністер
ства просьвіти вказав на потребу утворе
на катедри іеториї У крели-Руси, а також инших катедр на фільософічнім, правни
чім і що йно опісля заснованім медичнім виділі і домагав ся стипендий для кан
дидатів на доцентури, почали молоді лю ди вступати на сей ш лях і перший був др. М и х а й л о З о б к і в , котрий два роки відбував наукові студиї у Відни і в Берліні, а нині є доцентом цивільного права в Загребенім університеті. Опісля
сперечати ся про нравопись і про букву с у слові «руский, русский, руський» — і вони з нагоди 50-лїтного ювілею скасованя панщи
ни зібрали ся під Високим Замком, щоби по
давити ся на себе з близька і обчислити веї здобутки галицьких Русинів за 50 років. Була се немов весняна воєнна парада Галичан, яку устроїли передовсім дві галицькі бриґади:
східних Тирольцїв і західних Москалів. Сї бри
ґади здавен давна не любили себе, але 1898.
року прийшла на них якась така благословен
на хвиля, що вони злучили ся на страх воро
гам. Так от на сій нараді діяли ся річи, що нам нагадують сцену з думи. Було се так:
Бриґадир Щупаковский описував, як Галицька Русь завдяки обом бригадам відро
дила ся. З а пятьдесять літ дійшли до того, що він, руський генерал, уже чує, як над Чорним Морем трава росте, єго серце обни- мае широкий простір від Коломиї но Астра
хань, — треба ще лише вишукати ідею, ко
тра би злучила обі бриґади так, аби в них була одна душа і одна гадка. Над винайде- нєм сеї ідеї він думає ще від колиски і вже, здаєть ся ему, найшов її. Він і скаже колись се, що придумав, але покищо ще не важить ся, тай не можна чогось такого говорити прилюдно.
Отсї загадочні слова, повні недосказа- них думок, так одушевили зібраних офіцирів Щупаковського ріжним
ся в ж е ' і фельдвеблїв, що ті вхопили
пішли сею дорогою др. О л е к с а н д е р [ К о л е с с а, др. К и р и л о С т у д и н ь - с к н й, др. С т а н і с л а в Д н і с т р я н ь- с к и й і всі три сегодня занимають ка
тедри в львівскім університеті, а замітно, що обидва перші габілїтували ся на чу
жих університетах (черновецкім і краків- скім) а відтак перенесли свої габілїтациї до Львова.
Приречене дане руским послам і від- поручникам акад. молодїжи міністром Гартльом що до пособлюваня кандидатам на доцентів викликало ще живійше зма- ганє в тім напрямі а відтак виїздили на студиї за мінїстерскі підмоги по рокови, по два, а навіть деякі по три: др. З д е р- к о в с к и й (з обсягу процедури цивіль
ного права), др. І в а н К о п а ч (клясич- ної фільольоґії), др. О с т а п М а к а р у ш - к а (славістики), др В о л о д и ми р К о ц о в- с к и й (фільософії і славістики), др. В а с и л ь Щ у р а т (фільософії), др. В о л о- д и м и р Л е в и ц к и й (математики), др.
І в а н Б р и к (славістики), др. С т е ф а н Р у д я и ц к и й (Географії), др. М и х а й- л о П а ч о в с к й (славістики). Також зго- лосили ся були кандидати медичних на
ук а іменно: др. Д а к у р а , др Я р о с л а в Г р у ш к е в и ч , др. М и р о н В а х н я - н и н, котрі на мінїстерскі стипендиї від
бували студиї за границею, а тепер як раз в на студиях наукових у Відни про
фесор черновецкої ґімназиї др. М и р о н К о р д у б а (з обсягу іеториї). Зазначити
на плечі і стали носити по ґанку реставрациї, так як жиди носили колись свій кивот. Щу- паковський кивав ся на всі боки, хапав ся за серце, притулював пальці до рота і роз
кидав поцїлуї поміж громаду. Хвилина була така переймаюча до глубини душі, що всі заревіли ревними голосами. Отсей преславний Щупаковський був, так сказатиб, олицетворе- ною відродженою галицькою Русию. Він був і Українець і Москаль, і консерватист і ради
кал і все, що хто хотів. І тимто він так усім подобав сь, тим то зірвала ся була така бу
ря душевна. Аж по доргім часі бриґади вти
хомирили ся і Щ упаковський усів в триюм- фом на крісло.
Другий промовляв полковник Давид Дяк, котрий у щоденнім житю воював лише кропилом і огненними словами. Він говорив про відроджене сьвященства, як воно 50 літ воювало против кантин і горівки, против ор
ганів і Єзуітів, як боронило женитьби сьвя- щеників (без жінки, казав, нема що робити на селі), як усіма силами старало ся збіль
шити число інтелїґенциї власними дітьми, як заводило церковні каси на користь громаді' і т. її. Промова Давида Дяка зробила глубоке вражінє на зібраних сьвящениках, так що о- плескам не було кінця.
(Конець буде).
2 тут годить ся, що мінїстер Гартель ви
разно вказував на те, що головно треба буде брати кандидатів з шкіл середних і що тим професорам середних шкіл тре
ба улекшити габілїтацию иеренесенєм їх з провінциї до Львова (що й перегодом стало ся, перенесено з Тернополя до Львова д ра Копача, д-ра Вол. Левицкого, д-ра Стефана Рудницкого, з Коломиї др.
Макарушку), одначе з наведених в горі 12 кандидатів доси анї оден не пробував приступити до габілїтациї. Коли свого часу мінїстрови Гартлеви указувано на відносини в львівскім університеті (п. Ло- зиньский згадує про шовіністичні орґії проти всего укр.-руского), то й він радив піти подібною дорогою, як др. Колесса і др. Студиньский, габілїтувати ся на пи
шім університеті а відтак перенести ся до Львова.
(К. б.).
З подорожи до св. Землі.
(Дальше).
Єрусалим 20. IX. 1906.
Від Якова звали ся Євреї Ісраил- тянами, а по вавилоньскій неволн Юде- ями або Жидами За короля Давида здобули они країну Ебусеїв, а їх місто Ебус прозвали містом Давида, а відтак Єрусалимом. Нинїшний Єрусалим, якого вид гарно представляє ся, не є той ве
ликий славний город. Давнїйше мав він 150.000 мешканців, а нині 4 рази менший від Львова, бо має ледви понад 41.000 населеня. Істория Єрусалима дуже да- вна, бо вже в письмах клинових знай
шли єго назву Егваїіпцщ, а в гієроґлї- фах Всйаіат, староканааньске імя єго було Заіега, а відтак Ебус, Давид на
звав єго своїм іменем, а Жиди прозва
ли ІегивсіїаІаДш „місто мира“, Араби дали єму імя Е1-Ки(І8 ,,сьвятість“. Хо- тяй Єрусалим нині менший, однак яко місце памяткове для християн, магоме
тан і Жидів знаний він нині більше, чим давнїйше. До Єрусалима їдуть ста
рі Жиди, яких бажанєм є умерти і ле
жати в гробі біля Єрусалима, хотяй властивою вітчиною Жидів є Мезопота- мія між Евфратом а Тигром, де мав бути біблійний рай.
Приглядаючи ся в Палестині насе- леню, шукав я за Жидами з кривими мов клюв яструба носами, яких так ча
сто у нас бачимо, однак не знайшов.
Криві носи є випливом змішаня раси се- мітскої з ґерманьскрю (Лєксік. Мавра).
До Єрусалима їдуть численні каравани християньских паломників, а лиш через Яффу приїзджає до 40.000 людий зелї- зницею, яку збудовано в 1892 р. Також магометани зізджають тут, щоби огляну
ти мошею Омара.
Нині Жиди плачуть під муром над упадком свого царства, та хотяй звали себе вибраним народом, судьба не ща
дила їх, бо они і їх королі поповняли такі блуди, як всі инші невибрані. Да
вид, славний король і псалмонівець, в молодости своїй в спілці з Филистинами нищив і шарпав свій рідний край. Часи змінили ся, Давид умів приподобати ся королеви жидівскому Савлови, а коли
сам зістав королем, вимордував всіх му- жеских потомків Савла кромі одного ка
ліки.
Яко король був деспотою і наду
живав своєї власти. Вплив гарему на справи державні не був менший, як за часів славної Помпадур в Франциї. Єще на ложу смертнім синови свому казав видусити своїх сгоронників, яким завдя
чував престол королївский (Лєксікон Ма- єра). Не завстидав свого батька цар Со- ломон. який мав кількасот жінок і ста
вляв для них Молоха та инші ідоли.
Рука судьби безпощадна, бо мимо розпучливих повстань не удало ся жидам удержати своєї держави. Нині Араби по
біч Турків володіють над сею країною, а і е л я м с. є віра в судьбу; який прий- мив обрізане і многоженьстно, панує над веїми віроісповіданями. Магометаньскі Араби розпали ся на Сунїтів, які кромі корану прнняли традицию або переданя, і на Шиїтів, які лиш корану держать ся. Аіша, одна з 7 жінок Магомета, є
»материю вірних*.
В Єрусалимі переважає мова арабска, дуже богата засобом слів, пр. на озна
чене меча є 1 000, а на льва 500 вира
зів. їх альфабет складає ся з 29 букв.
Араби занимають ся дрібним купецтвом і промислом побіч жидів, а купецтвом на більші розміри займають ся Грекщ а головно Вірмени, які уходять тут за найбогатших. Кожде' віроісповіданє має свої школи, церкви, шпиталі, приюти а навіть друкарні і кожде лиш про себе дбає і старає ся загорнути для себе як найбільше. Всі себе розуміють, а для се
бе не суть вирозумілі. Чистий Вавилон.
Сонце заходрть, смеркає ся, робить ся холодно, роса опадає, а всі вертаємо, щоби приладити ся до відїзду. Всі паку
ють ся, бо клунки має драґоман відста
вити просто на корабель, а зіставляють при собі лиш найпотрібнїйші річи Вече- ром виготовлено для паломників в ав- стрийскім нриютї грамоти паломничі.
(Дальше буде).
Виборча реформа — а руекі посли.
Вичікуюче становище руских послів підчас другого читаня правительствен- ного проекту виборчої реформи, яке по
дало »Діловії* притоку до брутальної на
пасти на руский клюб і єго поодиноких членів, показує ся кождому, хотяй би троха обізнаному з відносинами посоль- скої палати, єдино можливим і розумним становищем в даній хвилі. Ціла ся афера доказала єще раз наглядно, що як в кождій борбі, так і в парламентарній, та
ктичні подробиці дадуть ся обняти і оці
нити тілько на місци, а особливо в мо
ментах критичних, коли рішаючі обста
вини пересувають ся і децизиї можуть запасти кождої хвилі. Зрештою вже на підставі конституцийної засади, посли, принимаючи мандат з рук виборців, не є обовязані принимати жадних приказів ані від них анї тим менше від якоїсь редакциї, або політичних орґанїзаций.
Тому то виступлене »Дїла« було крайнє безтактним і викликало обурене в краю.
Зміркувало відай оно само свою за
гонистість, сповнену чи то в приступі меґальоманїї чи демаґоґії і по статях, які ми вже обговорили, заперечуючих свої попередні твердженя, замістило »Дї- ло« письмо з Відня звісного дописува- теля »Н«,вякім на вступі ось що сказа
но, очивидно на адресу сеї часописи:
»Тепер хотів би я лиш на одно звер
нути увагу наших редакций і наших лю
дий, а іменно щоби були осторожнїйші з уживанєм слів >зрадник, зрада* і
»хрунь, хрунївство*. Зрадником є той, хто робить на шкоду, на згубу народови свому для своєї особистої користи та в інтересі ворога з повною сьвідомостию тої шкоди; де всіх сих крітерий нема, там можна говорити прим, о нерозумі, о трусости і т. и., але не о зраді. Як буде ся занадто сипати словами »зрада, хрунївство*, то доведе ся лише до того, що ті слова стратять своє крайно соро
мне значінє, затре ся ріжниця межи ни
ми а иншими хибними чи шкідливими ділами і намножить ся правдивих зра
дників та хрунїн...*
Що до обструкцийної техніки то не
ма нїчо лекшого як обчислене! Легко обчислити одному патриотови, що колиб кождий Русин зложив одноразово но ия- тачкови, то миб побудували театр за один день; другий обчислив неменше легко, що колиб угнївскі шевці зложились по стілько а стілько, то моглиб не то заку
пити, але у власній гарбарни виробити стілько скір, що цілу Австрию обули би в »пасовані< чоботи; др. Кос обчислив катеґорично, що иарцеляциєю змете до року збанкрутовану шляхту з лиця зе
млі — але якось і гроший на театр не маємо і угнївскі шевці носять цілі свої
»маґазинїг< на дручку на плечах по тор
гах і шляхта польска ще якось дише, мимо похоронної промови калуского по
сла... Легко було »Дїлу« обчислити, що- вистане чотиром послам говорити небе- лицї но 6 годин без перерви і за одну ніч на кільканайцять рук написати кіль
касот наглих внесень — щоби загальму
вати парламентарну машину та ще при помочи посторонних обструкционїстів, — але як виглядає сповнене сего, читаємо дальше в згаданім письмі:
»Обструкционїсти не припускали так скорого поставлена сего внесеня, яким було внесене Ґесмана, тим більше, що воно властиво незгідне з реґуляміном, і дали ся тим заскочити та випередити.
Вони прийшли з своїми наглими внесе
ними аж на другий день рано, коли вже було за пізно. Але вони якось не дуже обурювали ся порушенєм реґуляміну, і взагалі показало ся, що до правдивої обструкциї не було у них або охоти або сьмілости. Обструкция обявила ся в тім, що зажадала дословного відчитувана ін- терпеляций та що Всенїмцї при бесідах декотрих їм немилих послів робили га
лас та сипали дуже простацкими при- звищами. Та через те все доказали хи
ба того, що заеїданє о півтора години протягнуло ся довше. А що найцїкавій- ше: відчитувані інтерпелнциї навіть не походили від обструкционїстів, хоть на приготовлене довгих інтерпеляций і вза
галі на приладжене обструкциї було би більше як гіять днів вільного часу. Те,
з
що діяло ся першого дня, повторяло ся і в дальших днях; ба, потім вже й не жадано дословного відчитуваня інтерпе- ляций, котрих нпрочім і впливало дале
ко менше, та і крики Всенїмцїв змен
шили ся.
,,1дея загального голосованя так глу- боко вже вкоренила ся в понятя з ав- стрийских народів, що жадне людове сторонництво, мимо всіх недомагань і браків роформи, не відважить ся робити против неї серіозної опозициї. Бо не тілько численно змінить ся склад нової падати через нову виборчу ординацию, але і під зглядом якости. Специяльно ми Русини, хотяй покривджені так під зглядом процентового числа послів, як особливо в наслідок специнльних для Галичини поправок Стажиньского, зи- скаемо на тім. іг.о склад нольскпх по
слів буде зовсім иншнй, прийдуть до парляменту представителї польского лю
ду, вибрані з загальної урни, а зникнуть нривілеовані заступники шляхти, які те
пер мають рішаючу перевагу в ноль- скім колі і в цілій нольскій політиці. Що подібні згляди стали рішаючими і для послів з пнишх країв і для обструкциі против виборчої реформи взагалі нема місця, нехай засьвідчить само ,,Дїло“ , дальшим виїмком зі згаданої дописи:
»Тую нїби-обструкцию провадило кіль- канацять Чехів та поступових Словінців і 15 Всенїмцїв, котрі однакож навіть не всі ходять на засїданя. До тогож Все- німцї не хотіли злучити ся з Чехами та Словінцями до спільного дїланя, тілько дїлають окремо на свою руку. На об- струкцийні вне.сеня ледве удало ся добу
ти конечних 20 підписів; але часть об
струкционїстів, іменно ческі аґраристи, котрі відразу були непевні, вже відсту- пилй від обструкциі і голосували за на
глим внесенем Ґесмана. Взагалі ціле по
ведене обструкционїстів показує, що во
ни не хотіли і не хотять робити правди
вої обструкциї; вони хотять лише, щоби здавало ся, що вони бороли ся як ге
рої, але переможені були перевагою противників. їх обструкция є часом до
кучлива, невигідна, але не б небезпе
чна. Вона може навіть евентуально спи
нити трохи полагоджене реформи вибор
чої, але більшої шкоди не годна наро
бити. Та й опозиция, не то обструкция, чим раз більше складає оружє; февдали вже заяв и л и ,‘що перепон не будуть ро- бити“ .
З державної ради.
По відчитаню внесень та інтерпеля- ций, на жадане пос. Плянтана в досло-
. . . . . <
внім змісті — відповів міністер внутрі- шних справ др. Бінерт в справі наду- жить віденьскої полїциї в справі мораль- ности. Міністер заявив, що провинивших ся урядників в справі „сальону Вільо- вої“ , потягнено до дисциплінарної відві- чальности, а на будуче правительство думає приступити до засадничої рефор
ми поліцийно-моральних приписів і уря
джень з прибранем до помочи філян- тропійних чинників.
Відтак присгуплено до дальшої ди-
скусиї над виборчою реформою. По про
мовах Генеральних бесідників, наступили численні фактичні спростована, а по кінцевім виводі справоздавця Лєкера, у- хвалила палата знатною більшостию пе
рейти до подрібної дискусиї над вибор
чою реформою. На сім перервано нара
ди, а по вибраню членів комісиї нагани в справі Налїв-Прохаска замкнено засї- данє до нині рано.
Престо
віівоїітіперелижу.
Н о в п н і;
і і.— Календар. В с е р е д у : руско-кат. Косми і Дамяна; римокат. Серафина. — В ч е т в е р : руско-кіт. Акиндина. ГІ. Г. вм.; римо-кат. Ле- опольда.
- Духовні реколєкциї в Сналатї під прово
дом ВПреосьв. Митрополита розпічнуть ся д.
20. с. м. вечером і будуть тревати до 29. с- м. Зголошеня до участи приймає до дня 22.
с. м. скалатский уряд декапальнии в Кривім, п. Скалат, за присланєм 5 К завдатку на пер
ші потреби удержаня — Іллриіі Герасимович, скалацкпй декан.
— На будову руского театру у Львові зібра
но в жовтий с. р. 1.616-29 К. Разом зібрано доси на ту ціль 187.757-12 К.
— Віче в справі виборчої реформи буде дня 15. с. м. в Краківци о 2. год.
З Тисьм ениці. І. заг. збори філії Руского Тов-а педагогічного будуть ту дня 19. с. м.
о 2. год.
— П. Іван Григорович б. співак артист ру- скої, загребеної, білгородскої. львівскої і вар- шавских сцен, зложив вчера перед державною комісиєю у Львові ісіїит для учительских се
мінарів! і середних шкіл з теориї музики, співу і гри на скрипці з відзначаючим успі
хом.
В істки з полудн. Америки. На руску дру
карню в Курітибі зложено доси 729 мілів і 100 райсів (около 800 К). З а комітет, що збирає ті жертви, підписаний п. Іван Коцюмбас з Ку- рітиби, а складки оповіщує між анонсами Саг.
роїзк. XV Вгаг. — На чутку, що Мариявіти хо
чуть перенести ся з росийскої Польщі до Па
рани. почала Оаг. роїв. \у Вгаг. писати ряд статей против тої секти. Параньскі Поляки представляють дуже податний материял для всяких демаґоґів, а тим тяжше було би їм оперти ся перед хитрими мариявітскими ду- ховниками.
— Боєвий фонд кацапсний! З провінциї пи
шуть нам: В народ! Вибори надходять! Пече
ня готова тілько ще допечи, а ненависних пай- дократів загнати в кут, най відрічнуть по ві
чах, борбах, процесах і наберуть розуму.
В народ, але не так як пайдократи, що з пу
стими кишенями ідуть між нарід та ще жа
дають від него жертв, а з повною калитою, як пристоїть правдивим патриотам, що і з по- возкою до него приїдуть і бочілочку „ачіще- ной" з собою привезуть. Пароль' вийшов „на боєвий фонд"! Заворушились громадки. Ось образок нової орГанїзациї. Указ прийшов з
„ЛємберГа", зійшлась рада у „командора" по
вітового, уложено нлян. Ми є сьвідомі. Кождий з нас має придбати по двох, а ті знов по двох і так орґанїзация має обняти цілий по
віт. Зійшлись адютанти в спідницях, пані со- вітникова, професорова, совітничанка, дека- нова і т. д. а адютанток старших і молодших набралось, як зпід землі' виросли і нікому і на гадку не прийшло би, що се ревні патриотки, нераз жени народовців мужів повнять службу в твердім таборі, а ревнож бо ревно, що і по- завидуватиб їм можна!
Ось розказ: Черга на наше місто і по
віт, десятидневна робота на фонд боєвий.
Гроші зносити до „командєра" під льва, на
города певна. Робота налить ся, адютантки не дармують і указ виповнений, орґанїзация
переведена, грошин мішок, а тепер в народ, бо вибори за плечима а алїянс заключений.
Кождий з орГанїзациї має мати за одною хо- лявою „Ґалїчавїна", за другою „Зіоіуо рої- вкіе“, бо се подобає на наше „Русское Слово".
Тїш ся Русе! Борба не переводить ся, ми не відродились в нічім від наших батьків, крамола була, є і буде, батьки ходили в ярмі чомуж би і нам не ходити, а боєвий фонд до
поможе, що ярмо буде м іцнійте і тревалїйше.
Тїш ся народе! Нові спасителї твої ідуть між тебе, научать тебе, що ти не Українець, а пра
вдивий „іскренний русский", научать тебе, як плювати маєш на свої сьвятощі, якпогорджу- вати маєш свою мову, научать тебе, що ха- хли, пайдократи водили тебе до тюрми, а они заведуть тебе до правдивого батюшки, тілько послухай їх, піди за ними сліпо, а запєш мо
горич своєї нещасної долї і в похмілю не від
чуєш своєї ганьби!
Гірко, але правдиво. Хвиля важка вима- галаб єднаня сил, а не роздвоюваня, не бор- би домашньої о місця депутатів, а спільної праці для добра нужденного народа, не ін
триг і підпольної роботи. Ефіяльти не перево
дять ся на нашій землі, тож пора почисли
тись з ними, наколиб відважились на пере
ведене своїх божевільних планів. Що зроби
ти з Ефіяльтками свого народу ? Требаб о- сновно розслїдити, звідки ся порода у нас бере ся і хто їх виховує ? Можеб яка акаде
мія вислала експедицию антропольоґічну в цїли розведена дослідів над сею породою, а секция лїкарска виплекала антисептичні мі
кроби, котрі можна би вже по школах вщі- плювати і хоронити від розширювана ся сеї породи. Після нашої гадки придалаб ся і по
міч делегатів ради краєвої, аби по школах дівочих до сеї операциї придбали сили учи- тельскі до науки рускої мови, бо вже тепер по многих містах дзявкаю ть дівчатка верта
ючи домів з едукациї 7, 8 і 9 клас »адін народ» а Ч> чіпають, де хочеш і з переду і з заду слів.
— Польскі школи в Київщині'. Польске това
риство в Київі „ОйМ’іаіа" дуже пильно і го- рячо взяло ся заводити в Київі, а потім і в Київщині, школи з викладовою мовою поль- скою (лиш росийскої мови мають учити в тих школах но росийски). Для обговорена сеї спра
ви Товариство „Обіхчаїа" урядило нарочне зібране в київскім польскім клюбі „Одпіхсо"
і там член шкільної комісиї, Лукашевич, подав до відома зборів, що він уже зробив відповідні кроки перед урядом і думає, що справа буде виграна; отже на тім самім зібраню шкільна комісия вкупі з правничою зложила від імени Товариства „представлене" до директора по
чаткових шкіл, щоб у Київі і в Київщині від
крито польскі школи. Не дивно, що Поляки клопочуть ся за национальну справу хотьби й-для невеличкого числа своїх одноплемінників;
але дивно, що в краю, де в дуже великім числі переважує людність україньска — навіть і не заносить ся на те, щоб були школи укра- їньскі (хоть вже є і відповідні шкільні підруч
ники). Невже між нашими педагогами, та ин- шими діячами не знайде ся людей, щоб взяли ся за справу так горячо, як Поляки?! — пи
тає „Рідний Край". Таке само право, як
„Оймпаїа", входити з „представленими" ма
ють і инші товариства.
— С траш на с та ти с ти к а . Газета »Страна« о- повістила, що за рік (з 17. живт. 1905 р. по 18. жовтня 1906 р.) заслано на Сибір 35.000 душ, а пет. тел. аґенция каже, що »Страна«
подала не вірні відомости, що заслано до 20.
жовтня у найдальшу місцевість Сибіру (близ- шу місцевість Сибіру і північні Губернії аґен
ция поминає) тільки — 2.015 душ. >Страна«
додає ще инші відомости: за рік вбито і ра
нено в Росиї, з політичних причин, 16.992 о- сіб (тоді як за всю япаньску війну вбито 31.187 осіб.). Як ще від сего числа відняти ранених, то вбитих було 7.331 осіб. Чиновни
ків (починаючих від вайвисших і кінчаючи урядниками і городовими) стратило житє і поранено, 3.611 осіб. Громадян поранено і
і
