Ruslan. R. 1, č. 160 (1897)

Ч. 160. Львів, Четвер дня 17 (2 9 ) липня 1897. Річник І.

Передплата

н »ГУСААНА« амвосвп.:

в Австриї:

■а ціяжі рів . . 18 р. ав.

ва вів ро«У • • . 6 р. ав.

ва чверть року . . 8 р. ав.

■а имищь 1 р. ав.

За границею:

■а фжмі ріж . . 20 рублів або 40 франків аа же рову . . 10 рублів

або 20 франків Паодааоже чжсло ао 8 кр. ав.

РУСЛАН

• Вжрв^ш мв вчи і лушу ма вврвет: а не вовьмаш мвлостж і віра не вовьмаш,

•о руске на серце і віра русжа. < — 3 Р у с л а н о в в х псальміа

М.

Шашкеввчж.

Виходить у Львові щ о д н я

мрім неділь 1 руских сьвят о год. 6-ій пополудня.

Реданция, адмінїстрация і експедиция «Руслана. під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Режлящацпі неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.

в н д і л о в о ї. Коли новійша педаґоґія кладе велику вагу на національне виховане і ко­

ли ми Русини привязуємо до національного вихованя мужескої молодїжи чималу, вагу, чого доказом численні бурси, інститути та шкільні помочи, що посередно мають сему пособлятн; то тим більше значі.нє має ви­

ховане молодого поколїня женьского. Таж се будучі матерії, що мають виховувати грядучі поколїня,“ а ми се може найліпше чуємо і бачимо, які виходять для руского народу шкоди задля національної несьві- ідомости великої частини руских матернії!

Руске товариство педагогічне заявило І своєю ухвалою добре зрозумінє справи, по- [ казало рускій суспільностн. де головна під- івалина національного і культурного по- і ступу і розвитку. Добили ся Русини захо­

дом руских послів з 1892 р. на весь кран о д и н о к о ї ж е н ь с к о ї ч о т и р о к л я с о в о ї ш к о л и у Л ь в о в і, так годі їм остати на тім становищі, щоби рускі дівчата не вихо­

дили поза круг елементарної науки і тут і мимохіть показала ся потреба, домагатп ся побіч сеї школи також р у с к о ї ін ко ли І ви д іл о в о ї.

Може бути, що декому не припала до вподоби дорога, якою руске товариство пе­

дагогічне стирає ся дійти до заснованя сеї школи, що оно удало ся петициєю до мі-

; нїстерства просьвітн і з фондів д е р ж а в ­ ш и х хоче мати впдїлову школу, коли тн.м-

! часом всі школи виділові в Галичині удер­

жувані громадскнмн і краєвнмн коштами, і і Рада шк. кр., як ми вже свого часу в ч.

111 писали, на запитане міністерства від­

повісти мала, що в з а с а д і не сунротн- вляє ся заледеню такої школи, піднесла лише сумніви що до браку учебників і коштів, а коли справа та задовго вплїгува-' ла ся, внесли знов родичі руских дїтийі У Львові від себе такуж петицию ДО МІНІ-1 стерства просьвітн о засноване рускої шко­

ли видїлової, де би могли дальше нобн- ратн науку в рідній мові їх діти, що по­

кінчили 4-клясову руску школу вправ.

С пр а в а р у с к о ї ш к о л и в и д ї л о в о ї у Л ь в о в і.

(?!) Найновійші події в австрийскій по­

літиці внутрішній показують наглядно, яку то велику вагу має школа не тілько з пе- даґоґічно-дидактичного, але й з національ­

но політичного боку, яку вагу прикладають культурні народи до вихованя молодїжи в с в о ї й школі. Цілєйска »паралельна«, що повалила свого часу коалїшпїне міністер­

ство. висунула ся нині на перший плин по­

літичної дискусиї не тілько в австрийскій, але й заграннчній прасТ, а побіч неї і пи­

тане про право публичности польскої при­

ватної ґімназнї цєшиньскої займе уми по­

важних політиків. Лише у нас був час. що який небудь успіх на полі руского шкіль­

ництва обертано в глум і маловажено зна­

нню рускої школи. З радостию можемо однак сконстатунати, що одур, котрий не позваляв людям тверезо глядіти на справи, помалу проминає і ошоломлена бучними покликами суспільність починає протирати очн та бачити, що тими »паралєлькамн- та »нікілкамп«, про які дехто з опознціїй- шіх крикунів так зневажливо вислйЕдкшац ся. кладемо певні і тривалі підвалини до нашого національного і культурного роз- вою, шо виховуємо тим способом руску сьвідому інтелїґенцню. котрої у нас на кож- дім йолі так мало і шо тим способом утво­

римо основи до такої опозицій', котра ко­

лись успішно постоїть за наші права. При-!

ходить отже помалу наша суспільність до!

отямленя і до зрозуміня, що нам треба як найбільше, руских шкіл, що треба щоб як найбільше горнулась до тих шкіл руска мол одіж.

Таким духом були ненеречно натхнені участннки загальних зборів р у с к о г о то­

в а р и с т в а н е д а ґ о ґ іч н о г о , коли в лютім минувиюго року ухвалювали внести пети- цию до міністерства просьвітн і домагатп ся у Львові заснованя р у с к о ї ш к о л и

В сій справі відбула ся в ком патах товариства »Просьвіта« недавно дворазова нарада, якби присиішпти користне рішене сеї справи, була і депутация у п. віцепре- зидента Ради шк. кр., вислана участннкамп І згаданої наради, о чім ми свого часу зві­

щали. Справа та .мала бути предметом на­

ради на засіданні ц. к. Ради пік. кр., котра очпвидно повинна подати міністерству про­

сьвітн предложенє що до полагодженя справедливих домагань руского товариства педагогічного і руских родичів. Ходять вісти, що полагоджене сеї справи в ід р о - ч е н о , для чого і на як довго? — не знати.

Може бути, як ми вже в горі зазна­

чили, що декому не сподобала ся дорога, на яку і згадане товариство і рускі родичі вступили, щоби осягнути свою ціль, добити ся полагодженя і заспокоєня справедливих своїх домагань і потреб. Але

чііж

можна їм дивувати ся, що не вступили на авто­

номічну дорогу? Таж полагоджене ухвал коломийскої і тернопільскої ради громад- скої. (про котру ми недавно писали в »Ру- сланї* в ч. 142), що до заведеня руского язика вїікладового в одній з мійских шкіл тамошнпх, не могло зовсім заохотити зга­

дані чинники рускі, піти автономічною до­

рогою. Се певна річ, що в першій лінії край повинен дбати про заспокоєне таких потреб і належалоб задля того до краю звернути ся з таким домаганєм. Але се вельми сумно, що Русини мусять аж в цен­

тральнім правнтельстві добивати ся заспо­

коєня своїх справедливих домагань і наіі- конечнїніпих потреб, котрих полагоджене передовсім булоби о б о в я з к о м к р ає них ч и н н и к ів .

Наколи вісти про відроченє справи за­

снованя у Львові рускої школи видїлової правдиві, то нема чого манити себе надією, щоби рускі діти могли вже з початком но­

вого року шкільного мати свою школу впдїлову. Окрім руского товариства педа­

гогічного і руских* родичів львівскнх по- 1

Побула у сьвідках.

Оповідане Олександра Катренка.

Оттак вскочила! Оттак влопала ся! Боже правий, Господе милосердний, таточку мій си­

весенький, ненечко моя ріднесенька! З а віщо-ж це на мене таке?! Таке-ж лихо! Така-ж халепа!

Такий же несьвітський сором! Майже вік звіку­

вала, до сїдого волоса, як бачите, дожила ся, а й доси ніколи такого, та не то що на собі, на инчому не бачила; а тепер ось де воно таке на мене й взяло ся, відкіля воно кляте й з "явило ся, вискочило й насіло ся на мою безщасну, стару та похилу головоньку. Все бачила, всього зазнала, навіть кріпацтва того аж-аж добре як захватила, тоді ще Боже чого, годі й казати, всього перетерпіла і перекоштувала, а такого, як оце й тоді не було. Ні, не було і не бачила та вже і не сподївала ся, щоб воно коли й теє але ось бач!... Та що! Не то що і у ві сні, у са­

мому найгидчійшому, найпоганїйшому сні і то ніколи нічого й схожого не нривиджувало ся.

Й у головонцї-ж ніколи не мелькала така гидо­

та і не покладала-ж собі, що воно зо мною та

і можливо коли небудь таке стати ся. Оце так І горе! Оце так справедлива халепа! Та ще її не аби яка, але халепа над всі сорок сороків ха­

леп. Оце-ж саме воно й є, коли хочете, що хоч з мосту та вниз головою і у воду на самісіньке дно, у саму глїбочінь...

Боже-ж мій! Аж подумати тобі страшно, скілько одного того сорому! Сорому скільки-ж, подумайте! її у лантух не вбереш. Еге, та ще н якого! Всесьвітного!... Не то що перед чужими людьми, але перед дітьми, перед власними ді­

точками не знаю куди свої очи ховати, куди ними дивити са, як ними блимати. Оттак обез- честили, оттак обезславили та в багнюку втоп­

тали і знівечили мене стару жінку! Аж до краю, до самісінького краю довели кляті, прокляті кривдяки! Ще-б може що вигадали, але більше вже нікуди н їхньому дурному мозковії мозку- вати. А за віщо й про що попитати, то того й не кваптесь, бо й я не скажу, не тямлю і вони самі гемонські, перегемонські і сатанинські їх душі навряд чи знають.

І хто-ж мене бідну, безоборонну пожалкує, хто-ж за мене стару заступить ся, хто-ж за їх неправду до мене їм віддячить?! Всім дарма!

Знаю, що тому тільки й боляче, кого ріжуть, ин- чому-ж байдуже. Господи! На що-ж ти таке до­

пустив?! Глянь, Милосердний, що воно за сьвіт у тебе повстав! Що воно ведеть ся тільки, що І воно дієті, ся! Заступи ся-ж за нас, покарай їх, отих катюг пихатих, отих жнворізів неситих, отих нехристів, отих Татарлюг свогочасних. І що воно з них і за лю ди?! Коли вони лихіїпні...

лихійші... та лнхійші всього найпоганїйшого на сьвітї. А ще панами звуть ся, нами темними ке­

рують й над нами, поганці, верховодять, та не­

суть ся її пендючать ся, неприкаяні, своєю дур­

ною вченостю. Дурною — кажу, бо й невчений не здолає того зробити з скотинякою, що вони осьвічені роблять з нами. Ні, так жити на сьві­

тї не можна, не можна її не можна. Хоч як знаєте, хоч що мені не кажіть, хоч що мені не натякайте, а я все вам одно кажу й казати му:

не можна й шабаш й годі! І не змагайте ся про те, покиньте, бо вже мене не переспорите, така з мене уперта людина вже є. Це, чорти його батька зна й що! Не вже-ж, скажіть, на них душогубів таких й суду на сьвітї ніякого немає?! Нехай її так буде, але я думаю, що треба що небудь робити.

Далі буде.

2 винні би ще й иньші рускі круги сею

справою енерґічно заняти ся.

Нам відомо, що й Єго Еміненция наш Кардинал-Митрополит вельми живо інтере­

сує ся сею справою і ми певні, що ужиє свого могучого впливу, щоб успішне і ско­

ре полагоджене сеї справи перевести, що тягне ся вже два роки. Обовязком руских послів буде, пояснити центральному прави- тельству сю справу як слід і спонукати до наконечного рішеня в користь Русинів.

Огляд книжок і часописий.

І)Іе Зогіаідетокгаїіе іп Тііеогіе иікі Ргахів оііег еіп ВИск Ьіпіег <1іе Сопііваеп. Уоп 'Геоііог Ьогепіяеи.*)

(Дальше).

Диєти і кошти подорожий социялїстів.

Спитаєте, де подівають ся гроші, що зби­

рають социялїсти? Не будемо говорити тут про таких проводирів социялїстичних, що обікрали касу партиї і щезли з грішми товаришів, бо се були негідники і злодії. Хочемо лише розпові­

сти, що роблять «чесні» скарбники з грішми партиї. Відоме є невдоволенє робітників з того, що проводирі партиї так тиснуть ся до золото- дайного жолоба партиї. Бебель сказав: «Осьві- чені поміж нами переходять до міщаньских пар- тий, скоро не дістануть високих плат (7000, 6000, 5000 марок)». Сї слова принесуть свої плоди, а Бебель сам побачить, що він тими словами до­

пустив ся тактичної помилки, що не вийде на добре єго партиї. Се вже давно не є тайною, що осьвічені і нолуосьвічені социялдемократи лише тому горнуть ся до социяльної демокра­

тії, позаяк там проводирі побирають пенсиї, яких в міщаньскім житю не могли би добити ся. Колиб проводирі і редактори социялїстич- ної партиї були дійсно такі безкористні, як би сего можна догадувати ся з їх бесід, чиж ка- залиб вони собі платити такі пенсиї? Вже на з’їзді партиї у Франкфурті над Меном і у Вро- цлаві потребували кілька днів пп. Бебель і то­

вариші, щоби оборонити ся перед друго- і тре­

тьорядними социялїстами. Вийшли там на яву всякі гарні справи. Социялїстичні спекулянти перворядні, що не можуть досить наговорити ся про визискуване бідних робітників і представля­

ють справу так, мовби робітники вже гинули голодовок) смертию, а мимо того кажуть собі з гірко зароблених крейцарів тих бідних, голо­

дуючих робітників платити красні пенсиї по кілька тисяч марок; колиж ті проводирі є ще послами до парламенту, то побирають від пар­

тиї зовсім поважні диети (в Німеччині держава не платить диет послам), а крім того ще кошти на подорожи, аґітацию і денні диети. Все те творить разом поважну суму. Тим то нічого дивного, що ті панове в Берлині, де мешканя доволі дорогі, займають цілі поверхи і у пишних мешканях ведуть паньске жите, якого позави­

дував би їм пеодин буржоа (котрого они все таки представляють паразітом суспільності!). — При тім всім ті панове все ще на стілько мо­

жуть ощадити, що купують собі добра в Швай- цариї або иньші хосенні річи. Отже коли що закуплено потом і крівавим грошем бідних лю- дий, то се власне ті ощадності!.

Такої думки е неперечно більша часть со- циялдемократів, тимто на обох остатних з’їздах партиї появили ся внесеня, що ніякий социял- демократ не повинен від партиї побирати біль­

шої пенсиї як 3000 марок. З такої пенсиї мо­

жна вже вигідно вижити, говорили бесідники, а се е річию чести кождого сьвідомого товариша, не вимагати від партиї більше, як до єго про­

житку потреба.

Тай на се звертали бачність, що в програ­

мі поставлено виразно на рівні фізичну роботу з умисловою, отже й рівно повинна бути пла­

чена.

Але ті натяки про «капіталістичні наклон- ности» тих, що уважають социяльно-демокра­

тичну партию »дійною коровою», стрітили ся з острою критикою з боку проводирів. Они скинули з себе сим разом маску прихильності!

для робітників і показали ся в нагій дїйсности.

Ті панове, що звичайно так роблять, мов би они

*) Див. Ч. 157.

з чистої приязни агітували за робітниками а при тім занедбували власні свої справи, заявили тепер зовсім коротко, що перейдуть до міщань­

ских партий, скоро социялдемократи їм добре не заплатять. Ми працюємо для партиї і дома- гаємо ся за те відповідної плати, казали они. — Замітне при тім цілім руху против неустаючого правлїня «безкористности» з боку социялїстич­

них проводирів се завзяте, з яким недопущені до партийного жолоба товариші напирають на обкроєнє плат понад 3000 марок, а з другого бо­

ку та безличність, з якою теперішні пожитков- ники з фонду диєт боронять користий з істно- ваня того фонду. Отеє лицарі з переконана! Ко­

лиж би сї правдолюбиві і приязні пролетарям редактори перейшли до міщаньскої партиї, тоді се значилоб що иньше, як колиб робітник змі­

нив свою роботу, бо они мусїли би змінити партию т. є. свої погляди. А позаяк міщаньскі партиї всі находять ся в борбі з социяльною

демокрациєю, то всі ті спекулянти социялї- ка вела неморальне житє. Серед великого галасу стичні, що тепер пишуть перчені і солені статі

за социяльною демокрациєю, мусїли би відтак писати зовсім противно. Що в такім случаю думати о їх поглядах і переконанні, се річ ясна і задля того се не є безосновним, що ми сказа­

ли, що они спекулюють лише на кишеню ро­

бітників!

________ Далі буде.

Процес

проти Бойчева, Новелїча і Василєва Переслухане сьвідків випало в некористь Бойчева; всі потвердили подробиці, звісні з ак­

ту обжалованя. При переслуханю вітця убитої Бойчев сьміло споглядав сьвідкови в очи. Пере­

слухано ще раз обжалованих. Василєв зізнавав: подали ми вже донесене «Кагосіи. Ьізі.» про Коли я разом з Бойчевом тягнув тіло убитої до

І мосту, говорив менї Бойчев, що князь знає о

і

цілій справі і що женьщина та виправляла без­

устанно скандали під брамою палати. »Будьспо­

кійний, додав — і не говори нікому нїчо о тім.

Скоро словом о тім писнеш, будеш висів». Но­

велїч зізнає єще більше обтяжаючо. День пе­

ред сновненєм убийства візвано мене телефо­

нічно ДО палати.

Б о й ч е в с к а з а в т а к

до

м ен е:

«Ту є женщина, що стає тягаром князеві! і му­

сить бути усуненою*. «Добре — відповів я — видалю єї з міста». Бойчев заявив, що то не вистарчає і що Сімонівну треба згладити. Від- повівєм, що сего не можу учинити, на що Бой­

чев сказав: «То є розказ князя». Знавєм — мо­

вив Новелїч далї — що ад’ютант Бойчев є по­

вірником князя і мусївєм єму вірити.

Переслухано також кілька кавярняних сьпі- вачок, товаришок Анни і всі они зізнавали в не­

користь Бойчева. Анна була зовсім невинна дів­

чина, не продавала ся так як они і Бойчев звів єї лиш длятого, що она єго полюбила і він обі-

цяв з нею женитись. Властителька одного з «тін-1 ский патриотизм, бо без того не ма що и гада- ґель-танґлїв», Лєвітска,акушерка видалена з Ав-

стриї, описала в драстичний спосіб нужду Анни по повитю дитини. Шансонетки зробили між со­

бою скл&дку для своєї товаришки, щоби

ДОПО­

МОЗІ!

нещасній. Коли Лєвітска достерегла ще- зненє Анни, удала ся до полїциї, до Новелїча, а сей, списавши з нею протокол, унімнув єї, щоби ні­

кому о тім не говорила, бо Анну віддано на ці­

лий рік до дому божевільних.

Із зізнань дальших сьвідків цікаве опові­

дане візника Алексїєва. Подає він, що кілька днів перед убитєм Анни Сімонівни їздив з Бой­

чевом на село. Бойчев сам тодї повозив, в се­

редині сидїла єго жінка і якийсь офіцир орди- нансовий. Обжалований говорив тоді до сьвідка, що від кількох днів напастує князя якась жін­

ка і що Алексїєв з висшого наказу мусить єї усунути. Сьвідок на се відповів, що учинив би се лиш тодї, колиб приказ такий впрост дістав. Але Бойчев сказав: «Чиж ти мене не знаєш?» Бой­

чев велїв тодї Алексїєвови о всім мовчати і за- грозив єму, що инакше єго застрілить.

Вкінци жандарми зізнали, що дістали при­

каз битєм відганяти Сімонівну, колиб она пока­

зала ся коло палати. Два старі рибаки зізнали, що Новелїч і Василєв кілька днів перед злочином оглядали місце, де пізнїйше стратили Сімонівну.

Кіньцевий перебіг розправи успособив Бой­

чева поважно. Він, що первісно сидів з цинїч-

ним усьміхом на устах, виглядав дуже пригно- жене кождого заеїданя о одну годину. Ґр. Алекс.

блений. Єго молодої жінки вже не було в авді­

ториї. Мимо цілого трагізму, в вузкій сали па­

нує дивно свобідний тон серед публики, а інколи розмовляють обжаловані з публикою.

Навіть президент собрания, Янкульов, розговорю­

вав з Бойчевом. Доперва коли адвокат, що засту­

пав претенсиї дитини, звернув увагу, що таке поступованє попросту скандальне, перервав Ян­

кульов розмову.

На домаганє представителя обжалованя, суд удав ся разом з обжалованими, в 15 пово­

зах, в асистенциї кінних жандармів, на місце сповненого злочину. Новелїч і Богдан повторили свої зізнаня, Бойчев не відозвав ся нї словом.

Послїдним з переслухуваних був отець Ан- ни, Петро Сімон. Підчас єго переслухана, серед авдіториї панувало велике обурене і негодоване, а то в наслідок безветидних питань защитника обжалованих, Попова, котрий мабуть хотів при­

неволити бідного вітця до зізнаня, що єго донь- закликав заступник донечки Сімонівни др. Ґенадєв:

Вжесьте єї замордували — тепер єї не обиджай- те!« Навіть консуля австрийского, що находив ся в сали, візвано до супокою, що викликало ще більше обурене публики.

Остаточно вніс прокуратор державний, Берн- ко, щоби суд узнав префекта полїциї Новелїча і жандарма Василєва винними убийства і засу­

див їх на кару смерти, для Николи Бойчева до- магав ся кари за співучасть в злочині, а для ад’ютанта Бойчева за обдумане убийство за- суду на смерть.

ВІСТИ політичні.

Нова акция помирена. У вчерашнім числі скликане ческого Сойму на вересень в ціли по- рішеня розпоряджень язикових. Такий спосіб по- рішеня сего многоважного нитаня припадає до вподоби орґанови молодоческому, котрий стоїть в обороні засади, що управильненє відносин на­

родних і язикових повинна переводити репре- зентация краєва. «Однак признати

тр еб а, к а ж е

сей орґан, що здійснене намірів правительства зависить ще від виконаня деяких попереджаю­

чих вимог, а з них найважнїйпюю є увзгляд- ненє Морави, з котрою ми почуваємо ся до ціл­

ковитої солїдарности; пріба такого управильненя справи язикової може бути лиш в такім ви­

падку предпринята, наколи успіх єі окаже ся хоч що найменьше правдоподібним. Треба буде отже заздалегідь запевнити собі такий пози­

тивний успіх. Отже лиш в такім разі відбуде ся надзвичайна сесия ческого Сойму в осени як заходи в тім напрямі окажуть ся у- спішними. Староческий прагский орґан пише в тім взглядї от що: »6сли коли, то в нинішній хвилі мусять сторонництва заявити свій австрий- ти о полагодженю ческо-нїмецкого спору. Най- важнїйші питаня животні держави стоять в грі, наколи не удасть якийсь тосіиз

уіуєпіі

межи парляментарними стороництвами утворити. Ту побачимо, Чи Німцям дійсно залежить на удер­

жанні Австриї, або чи они радше схотять допу­

стити всяку евентуальність, ніж уступити хоч троха з дотеперішного свого становиска. Що малиби до страченя ческі Німці, наколиб Ав- стрия стала- ся державою неможливою? — На всякий спосіб не пожадане частне прилучене до великої нїмецкої народної держави, але за­

разом ослаблене свого політичного значіня в по- рівнаню до теперішного становиска в Чехах і Австриї. Але також Чехо-Славяни мають до страченя, іменно обкроєнє королівства ческого, відосібнене, прозоре становиско в центрум Евро- пи, отже зависимість на всі боки. Не меньше інтересовані суть в істнованю Австриї Німці в середно-австрийских краях, передовсім столиця Відень з Австриєю Долїшною як також Тироль, Сальцбурґ і Австрия Горішна, що славлять ся привязанєм до віри і автономії; належить отже надїяти ся, що заступники тих країв не мають ніякого розумного інтересу в удержаню дотепе- рішної крізи, що грозить заколибанєм підвалин держави.

В соймі угорскім веде ся дальше дебата

над предложенєм міністра президента о продов-

Каролїй виступає против внесена. Правительетво конфіскує всяку свободу, свободу праси, свобо­

ду мови і свободу селяньско-госп одареної акциї.

Він відкидує внесене правительства, бо поза ним бачить укриту кльотуру (обмежене розправ). — По тім слідує перерва. Відтак забирає голос пос.

Стефан Раковскн. Сен бачить в иредложеню мі- нїстра-президента крок до абсолютизму і зая­

вляє ся против него. Бесідник заявляє, що вар­

т а я людова лиш длятого не прилучила ея до укладів помпреня, бо не вірила в щирість евен­

туального примирена. Наколи правительетво щи­

ро бажає мира, то людове сторонництво є гото­

ве приняти єго рівночасно з нньшими сторон- ництвами. Пос. ґр. Зіхи виражає погляд, що се­

ред ліберальних сторонництв повстав розрив. Він заявляє ся против внесеня. Дальші дебати від­

лежено до слідуючого дня.

В суботу порішено в прускій палаті послів судьбу новелі про стоваришеня політичні і пу- бличні зібрана, до котрої проект подав мінїстер справ внутрішних,

уои

сіег Ееске.

Довго чекано на зміну ируского права, що обовязувало без зміни ще від року 185], а ко­

трого зміну в дусї ліберальнім заповів кн. Го- генльоге в парляментї. Вкінци виступило прави- тельство з проектом, котрий зовсім не вдоволив сторонництв ліберальних. Вправді предложено знесене обмежена, котре не дозволяло стовари- шеням о характері політичнім удержувати між собою взаїмних відносин, натомість запроекто­

вано повість: виключене малодітних від уділу в зібраних (що давшіппе було дозволене), а крім того впроваджено до закону два параґрафи, у- поважняючі орґана поліції йні до розвязуваня стоваришень і зборів публичних, котрі би буди­

ли підозрінє, що стремлять до забуреня спо­

кою публичного.

Більшість палати побоюючись, щоби при­

пис «про забуренє спокою публичного» не був западто довільно толкований низшими орґанамн полїцийнпми, відкинула дотичний параграф, на­

томість ириняла знесене обмежена взаїмних від­

носин між стоваришенями, як також параграф про виключене малодітних зі стоваришень полі­

тичних і зборів публичних. Правительетво однак бажало перевести проект без зміни, і в тій цїли палата панів причинила додаток, іменно означила ясно причини, які могли би потягнути за собою розвнзанє стоваришеня і публичних зібрань.

Після проекту палати панів полїция мала би право розвязати лиш такі зібраия і стоварише­

ня, котрі маючи характер анархічний, або соци- ялїстичний, проявляли би стремленє до завору­

шена порядку суспільного.

Через ті зміни прибрав закон характер ан- тисоциялїетичний і навіть мав заступити в ча­

сти закон антисоциялїстичний, котрого парла­

мент не хотів відновити, а також правительетво за ґр. Капрівіого по році 1890 зовсім ся єго не домагало.

Судьба закона в тій формі була зависима від дуже не великого числа послів народнолїбе- ральних. В соймі прускім, котрого посли виби­

рані суть післа системи триклясової, даючої пе­

ревагу верствам заможнїйшим, два сторонництва консервативні, голосуючі за всякими проектами правительства, розпоряджають таким числом го­

лосів, що прилучене до них кількох народ­

но-ліберальних вистало би до вптвореня біль- шости, вправді дуже незначної, але вистарчаю­

чої для правительства до ухваленя єго проекту, принятого вже палатою панів.

Тому з такою великою нетерпеливостию вичікували в Німеччині на результат соботнїй- ших обрад і остаточного голосованя Палати. По довшій дебатї, в котрій особливо визначив ся пос. Ріхтер яко защитник свободи, що своєю різ­

кою бесідою знівечив заходи Мікеля, до удер- жаня правительственного проекту, перепав закон о стоваришенях малою більшостию, бо лиш 4 голосами. Правительетво пруске дізнало пораже- ня, але се не потягне за собою ніяких даль­

ших наслідків, бо Мікель заявив, що результат голосованя палати не змінить становлена прави-

тельства, котрому передовсім залежить на пози- сканю прнзнаня у цісаря. Така є програма за­

ступника президента міністрів, п. Мікеля.

На Сході ідуть справи добре. Амбасадори вже погодили ся що до редакцій точок мира, границі в Тесалїї вже витичені і настрій ди- пльоматиї зовсім вдоволяючий. Проти верзиї, мовто Росия старалась виливати на Порту в справі угодовій вздержуючо, доносять з поінфор­

мованих кругів, що Росия в питаню нової грецко- турецкої границі ішла завеїгди згідно з прочими державами. Насуваєсь лише питане, в який спо­

сіб має Греция дати Турциї воєнне відшкодова­

не. В тім взглядї опінїя відпоручників держав поділилась: одні були за тим, щоби відшкодо­

ване нараз вирівнати, а се може статись лиш через затягнене Грециею позички нідконтролею европейских делегатів, — другі стояли за спла­

тою на рати, причім би Тесалїя мала припасти Туреччині в застав. Однакож з огляду на се, що в другім случаю моглоб, при частнім опо- рожнюваню Тесалїї Турциєю, дуже легко прийти до непорозумінь вибрали дипльомати перший спосіб: Греция має сплатити Турциї відшкодо­

ване нараз.

Н О В її н к и.

— Є. Е. п. Намістник кн. Евстахий Санґушко,

що виїхав за відпусткою зі Львова, перебуває тепер з женою в Газі, в Голянднї.

— Краєвий маршалок

Станислав ґр. Баденї ви­

їхав на цілий тиждень до Радехова; заступає єго п. Хамєц.

— Процеси виборчі. Перед судом пов. в Обер­

тані відбула ся 22 липня розправа против Се- нева і Ш вайки, господарів з Хотимира, о роз­

ширюване неправдивих поголосок, що при вибо­

рах 11 марта с. р. допущено ся ошукапьства.

Обох увільнено від вини.

Дня 26 липня розпочала ся перед трибуна­

лом суду окружного в Коломиї розправа против селян, Коха, бонова і Грабовецкого з ІІеченїжи- на о публичне насильство, яке мали сповнити 11 марця на війті і писарі з РунГур за те, що голосували за о. Гробельским а не на дра Оку- невского.

Б нятницю ЗО липня в суді окружнім в Ста- ниславові будуть суджені селяне з Завадки, та­

кож за публичні насильства при виборах.

— Стан урожаїв в половині липня.

Ж нива те­

пер в цілім розгарі, однакож непостійна погода утрудняє збори. О скілько нині можна вносити, збір жита не буде зовсім богатнй. В переваж­

ній части краю жито дуже вчасно повалене, пе­

реросло травою і не видало належите зерна, — отже колоски є щербаті або пусті. В околици Глинян оцінюють пустих колосків майже на 30%, а в околици Стрия навіть до 80%. Подібно дуже лихе є жито в перемискім. Солома крих­

ка, якби збутвіла, утрудняє порядний збір. З а те в гірскім поясі з околиці Цїсни, Микуличина, Косеова, а також з иідгаєцкого і з товмацкого доносять о трохи ліпшім урожаю жита.

Пшениця взагалі значно ліпша ніж жито, тут і там зачинають єі вже жати. Рж а в мно- гих низших місцях зашкодила пшеници чимало, особливо в околицях Красного, Львова, Глинян, Бібрки, Стрия, в перемискім і ярославскім. Снї- тий появив ся в значній скількости в околици Тернополя і Перемишля.

Ячмінь не заповідає ся добре; переважно мірний або злий, виїмково лише тут і там до­

брий, особливо вчасно посіяний. Овес за те стоїть досконало — буйний, з густими віхами, заповідає загально збір досить богатий.

Досить лихо представляють ся бараболі.

Де їх пізно посаджено, бо в половині червня, зійшли нерівно і дуже кепскі — раньші знов всюди вже гниють. Лише з гір зпід Яворова доносять о загально добрім стані бараболь.

Так само і на цілім Поділю мож числити на добрий урожай бараболь. Бураки пастівні і цукрові, середні, по причині спізненого обробле­

на і заглушеня буранами, утерпіли значно в мно- гих місцях.

Кукуруза на зерно дуже мірна, в стрийскім зовсім зла. Збори сіна і конюшини пішли всю­

ди досконало; конюшини всюди відростають до­

бре. — Овочів в садах забракне цілковито; з зернистих лиш яблок буде трохи, черешень і вишень не було майже зовсім.

— Бурі і дощі

панують в цілій Галичині і за- подївають всюди величезні шкоди. Дня 23 лип­

ня в жовківщинї в наслідок великої зливи зі­

брала ріка Свиня, позаливала села Винники, Са­

поніни і ин., вдерла ся аж до хат, а з піль за ­ брала усе збіже, яке находило ся на покосах.—

Дня 21 липня лютила ся буря з градом в Рога- тинщинї, в околици Букачовець. В громадах Вишнїв, Чернїв, Козари і иньших понищив град майже всі засіви. Людьми позбавленими хліба заволоділа розпука. — Дня 22 липня лютувала сильна буря коло Комарна, порозкидала і пороз­

носила сіно з копиць, незжате збіже поломила та постелила цо земли і богато дерев вирвала з корінєм. — Дня 23 липня з полудня зірвала ся буря над Волосовом, в надвірияньскім повіті причім ударив грім в селянина Івана Баґайлю - ка, що утікав з поля, і убив серед дороги. — Дня 23 липня перетягнула буря понад Винники під Львовом і зрівнала з землею о богато люд- скої праці. Нужда заповідає ся як найліпше. — Дня 23 липня в Велдїжи в полуднє ударив під­

час шаленої бурі грім і убив 26-лїтного парубка Василя Лаиія, пасучого худобу. — Дня 23 липня вечером навістила незвичайна злива з градом Хмелиска, в скалатскім повіті. Туча понищила засіви, а огороди і поля позаливали води. Вода стояла в хатах, стайнях, стодолах, затопила кілька штук худоби, розвалила кілька будинків, та знищила і позабирала мости. Якийсь фе- ральний день був в Галичині сей 23 липня, ко­

ли майже у всіх сторонах краю лютили ся страшні бурі.

— Огонь.

В Луці малій пов. скалатского — як нам доносять — вибух дня 22. см. в саме по­

луднє огонь і знищив 4 хата разом з будинка­

ми господарскими (межи тим хату одного жида, нрочі селяньскі). Огонь правдоподібно підложе- ний. Ш кода виносить понад 2.000 зл. Велика ласка Божа, що на тім скінчило ся. Бо поми­

нувши, що майже вся людність села була в по­

ли при жнивах, і звичайний по наших селах брак найконечнїйших приборів до гашеня, як коновки і бочки — але й тими людьми, що до пожару явили ся, не було кому зарядити. Аж коли з сусїдної Фащівки прибув молодий дідич п. К. Бромірский, взяли ся добре до ратованя і лиш єго зручному та енерґічпому проводові! за­

вдячує яка половина села, що їх майно не пі­

шло з димом. При тій нагоді варта би пригада­

ти радам повітовим чи староствам, як там сто­

їть справа з новим законом огневим.

— Зелїзниця зі Львова до Винник

зачнесь буду­

вати вже небавом, иозаяк поміри і плян єї бу­

дови вже на окінченю. Зад л я будови сеї зелїз- иицї утворилася вже спілка капіталістів: Саиіга- Берґґрін-Єнджейович. Зелїзниця буде відногою львівско-черновецкої зелїзницї, а іменно від буд­

ки коло Кульпаркова. Она піде відтак огородом Фраица, поза школу Конарекого і улицею Сапі- ги, через Байки, побіч двірця електричного трам­

ваю і вздовж дороги понад став Пелчиньских, відтак віядуктом поверх кінця улицї Зибликеви- ча на огород Яблоновских, а звідтам через З е ­ лене і улицю Торосєвнча, побіч цеголень Шір- мера і Филипівки, через ґрунти Кляйна і Цетне- рів на Пасіки, дальше з Пасік побіч бровару ли- синицкого (тепер власності! Галицкого банку кредитового) вздовж гостинця, побіч Маріївки аж до винницкого соснового лїса; відтак сосновим лісом до Винник на так званий «Кут», де зай­

ме реальності! кількох господарів, як: Забавско- го, Рибаків-Домазарів і других, та зверне ся про­

сто до фабрики тютюну. Ся віднога зелїницї зачне будовати ся імовірно вже слідуючої осени і до року буде певно готового. Село Винники залюднить ся тим способом ще більше.

—». В нинішнім числі'

номіщуємо Білянс краків- ского Товариства Взаїмних Убезпечень. Про за­

слуги і значіне сего Товариства подамо пізнїйше.

Вісти з Епархії Львівскої.

Презенти дістали оо.: Вас. Томович, заві- датель львівскої парохії сьв. Петра і Павла, на Мозолівку, а Андрей Дольницкий, парох з Голо- гір на Підгірцї.

Вісти з Еп. Перемискої.

Презенту на Добромиль дістав о. Волод.

Лисяк. — Увільнене від парох. іспиту конкурсо- вого дістав о. Дим. Гординьский із Ш кла. — Відпустку для поратованя здоровля дістали оо.:

Йосиф Юрчакевич, Іван Станчак, Іван Козаке- вич і Кипрян Ясеницкий на 6 тижнів, Антін Бе- резиньский і Иосиф Кипіакевьч на 8 тижнів, Софрон Кульматицкий на 4 тижні.

^Веснянки

прищики, утробяні плями вигубляє успішно в дуже короткім часі, від давна випробований

( г е ї н е І г і з

ібі 20-? Д -ра

— ~ Ціна слоїка з приписом ужитя 80 кр. = Тілько правдиві з підписом Д-ра \¥ЬуіГа.

Головний склад в аптицї

Жигм. Рукера

під „Срібним орлом“ у Львові.