Ч. 103. Львів, Четвер дня 8 (20) мая 1897. Річник І.
Передплата
ш >РУ6ДАНА< ввдоеап»:
в Австрмї:
аж ц і н і рів . . . 12 р. жв.
на пів року . . . 6 р. жв.
аж чверть року . . З р . ав.
аж місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
аж ціхжХ рів . . 20 рублів або 40 франків аж вів рову . . 10 рублів або 20 франків Поодваоке число по 8 кр. ав.
РУСЛАН
> Вврвеш ма оча і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псадьмів М. Шашкевича.Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Лнндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застереж ене. — Реклямациї неопечатані вільні ВІД порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в .Н аді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.
ірека яко письменний і досить інтелігентний иарібчак уміли найдокладнїйше розказати І про всі перебуті пригоди. Сей послїдний добре орієнтував ся в Бразилії а навіть го
ворить трохи по портуґальски.
Оповідане СтеФанишина.
Я вийшов до Бразилії і жовтня 1895 р.
До еміґрацпї склоннлп мене письма агента Но- даріого з Генуї. В письмах сих стояло: .Про
давайте люди, що маєте і ходіть чим скорше до нас, до Бразилії, де нравительство кожду родину наділить землею і лісом». Мене пере
стерігав перед еміґрацнєю парох ГІоникви, о.
Туркевич, але я не вірив тим пересторогам. Те
пер, по повороті, я подякую передовсім Боговп, що мені дозволив ласкаво живим вернути до
мів, а о. Туркевичевн таки упаду до ніг. Я мав хату і огород і продав те все за 300 зр. Дорога до Генуї коштувала мене і жінку (дитина була при грудех, дівчинка) 75 зр. До Ріо Ж анейро перевезено нас даром. З Ріо повезено нас до ГІаранаґви, а з відти до міста .Біти, де стрінули ми одного польского ксьондза, що вислав нас до Куритиби, з відкн знов дістали ся ми на ко- льонію в Аква Мареля.
Тут дано мені землю, т. є. 75 моргів лїса, грубого, зарослого в часги високою папоротю, в части, на мокрійших місцях, височенною гу
стою тростню (бамбусом). Я при няв ся сейчас за роботу. Робити знаю. Я служив у війску і не полїную ся. Як другі так і я взяв ся сти
нати і’усту очеретину посеред лїса, сушив все на сонци, рубав, а відтак спаливши став конати землю, бо не було ні плуга ні худоби. На тім спалениску (так званій пасіці) посіяв я трохи жита, посадив білої кукурудзи і чорної фасолї.
Так іцож? Щ е жито, що з рідка зійшло, не ви
сипалось, як вже взялась звідкись тьма вели
ких мурашок (термітів) і з’їла все як би хто косою скосив. Кукурудзу спалило сонце, ледви ігао вилізла з землі. Фасолї чорної було трохи.
В Аква Мареля (в кольонїї) було нас яких 800 родин. Так іцож? Половина з тих людий вимерла до року. Іменно мерли діти то на чер- ■ вінку, то фебру, то від спеки (на удар), то на І
Бразилїйскі 111 ра і і.
Здаєсь, що буде на часі, подати шир
шим кругам руским і краєвим до відомо
сті! дещо із гак званого бразилїйского ра
нт в виду події, що як у нас в Галичині так і на Буковині, тут і там, безсовістні аґенти починають на ново шннрятн, щоби розбудити горячку еміґрацийну.
Як зачуваємо, то намови ідуть за ви- селенєм наших бідних люднії не лише до Бразилії, але і до Канади, до Аргентини, а навіть до Австралії і до Гонолюлю. Яри тих намовах не розходить ся зовсім о по
праву долі селянина нашого, а о простіш заробок для аґентів, а властиво торговців невільниками.
Понизше поміщаємо дві автобіографії селян наших, що в 1895 році вийшли до Бразилії, а на
сііхднях через Відень вер
тали в своясп. Случай приніс з собою, що кількох таких невдалих емігрантів зайш ло до парламенту віденьского. І Іос. Вахнянин заняв ся ними, зробив колєкту межи посла
ми з Галичини, постарав ся для них о віль
ний переїзд зелїзницями, двом наручпв ро
боту у самім Віднп при помочи антпсеміт- ского магістрату і від него то одержали ми ті два образкп з жптя наших селян- еміґрантів в бразилїйскім раю. І Іос. Вахня- нпн шипе нам. що зняв з тих люднії фор
мальніш протокол, а додає, що бідні ті лю
ди з радостп. що вже удало ся їм висво- боднтп ся з неволі, висповідали ся з всего мов на сповідп і нема причини не вірити їх оповіданим. Вертаючі емігранти звуть ся: Стефанншнн Яков з ГІоникви, повіта брідского з женото А
нною ідитиною IIів- третярічною; Іван Баран з Брехуна, повіта иеремшпляньского. чоловік 55-лїтншї зов
сім занепавший на здоровлю; Дмитро З а лога з Селищ, повіта бобрецкого, чоловік і 40-лїтнин і Теодор Смерека з Мартинова, І повіта рогатиньского, нарубок 26-лїтний.
Стефанншнн яко вислужений вояк і Сме-і
боляки, то на очи. Люди мерли головно з не
здорової страви, яку нам шеф кольонїї зразу казав давати даром, а яку ми відтак мусї.ін со
бі куповати у »вендярів«, Бразилїйцїв, що мали на складі всяку живність і горівку. Нам пода
вано «сярку» (солене і притім прасоване мясо),
»фарину« (муку кукурузяну), каву і цукор. Але як тільки хто того попоїв, так зараз діставав бігунки, трястя і умирав. Кождий з нас сла
бував, а мало хто здоровів. Ми скоро пересьвід- чили ся, що нам тут не жити. Нравительство дало нам »вікт« лише на один місяць, потім мусів кождий сам про себе дбати. Хат не було ніяких. Ми мешкали лише в шатрах, під дере-
| вами, а від дощу і спеки крили ті шатра оче-
| ретиною.
Всякий оглядав ся за роботою, бо з землі не можна було жити. Один ішов лісами та най
мав ся у богатих Бразилїянцїв на службу, що
би тілько прожити. Бразилїянцї мають тут по 1000 худоби, коний, мулів, свиннй та овець. Все то пасе ся по лісах, ходить пустопаш. Брази- лїянець приїде з міста, займе кілька сот худо
би і продає відтак до різні в місті. Другі ішли робити дороги, ще пньші вертали до Куритиби, до будови зелїзницї. При дорозі платили за день но 2 ’/3 мільресів. Та що з того зарібку, , коли за хліб, що в пас коштує 20 кр., треба І було платити 2 мільреси, а за літру фасолї 2 1/»
! мільреса. А мільрес тілько значить що у нас 40 кр. Ми голодували тяжко. Богато люднії гинуло таки з голоду, другі жебрали, ще иньші продавали себе Бразплїянцям в неволю, дїтий таки даровували людям. А хочеш утечи з ко
льонїї, то тебе салдати завернуть, ще і набють добре, кажуть: не вільно втікати. Сонце пекло так, що не можна було дихати, а по ночах хо
лодно.
Ми з жінкою утекли з Аква Марелі в та
кий спосіб, що поїхали човном по ріці Ріо Не- ґро, а потім дістали ся машиною (зелїзницею) до Ионто Ґроссо, де я при будові дороги робив через 9 місяців. Сьвята і неділі ми не знали. Не робиш, то не будеш їсти. Мені платили,за день по 2*/2 мільреса. Я зложив собі, тяж ко біду
ючи, 200 мільресів. З а ті гроші поїхали ми до
3)
Ьих іп іепеЬгіз Іисеї.
Генрнка Сїнкевича.
(Дальше)
Коли собі ще чогось бажав, се хиба того лише, щоби випогодило ся і щоби сонце засьві- ти.ю в робітнії. Думав навіть, що в такім разі набрав би може якоїсь відваги. Все був він осо
бливе вразливий на слоту, темряву, все такі днн побільшували єго смуток і пригноблене, а що доперва тепер, коли сей час, як єго Камінка на
зивав, безнадійний прийшов в товаристві не
дуги.
Тож що рана коли служниця приходила з чаєм, Камінка питав:
— А не перетирає ся там по берегах?
. — Але — відповідала она: — мрака така,' що чоловік чоловіка не бачить.
Недужий почувши відповідь, примикав очі і «ставав довгі години без руху.
На подвірю було безнастанно тихо, лише і краплі д о т у звонили рівно і одностайно в , ринвах.
0 годині третій по полуднц робило ся так темно, що Камінка мусів запалювати сьвічку.
По причині ослаблена приходило ему се з не
малим трудом. Наперед, поки сягнув по сірники, надумував ся довший час; відтак витягав ліни
во рамена, яких худощавість, слїдна навіть через рукави сорочки наповнювала єго як різь
баря відразою і горестю: відтак зажегши сьвіт- ло випочнвав знов непорушно, аж до вечірного приходу служниці, слухаючи з нрнмкненими о- чнма крапель звонячих в ринвах.
Дивно тоді виглядала робітна. Ііолумя сьвіч- кп осьвічувало ліжко і лежачого в цім Камінку, збираючи ся н блискучу точку, на єго чолі, об
тягненім скірою сухою і жовтою, мов би ВНІІО- лєрованою. Реш та кімнати тонула в сумраці, що з кождою хвилею ставав щораз густїїций. Але в міру, як на дворі темніло, статуї ставали що
раз більше рожеві і набирали жнтя. По.тумя сьвічкн то обнпжувало ся, то иідннмало, а в тім дрожачім блеску і онн здавались то обнижувати то підносити, зовсім так, якби ніднималн ся на пальці, хотячп краще глянути в вихудніле лице різьбаря, і переконатись, чи їх творитель жи
ве ще.
І дійсно була в тім лици якась непоруши- мість смерти. Але від часу до чагу синяві уста недужого ворушились легким рухом, мов би мо
лив ся, або як би проклинав своє опущене і ті
краплі вогкості!, що все так. само рівно і рівно
мірно відмірювали єму години недуги.
Одного вечера, служниця прийшла трохи ияна, отже розмовяїща як звичайно і сказала:
На моїй голові тільки роботи, що ледви
і два рази в день можу заглянути. От взяв би со
бі пан закіїишцю, бо сестра і нїчо не коштує, і найкраще внгоднть недужому.
Камінці подобала ся тая рада, але як зви
чайно люди згризливі мав звичай супротивлю- ватн ся все сему, що єму радили, отже не зго
див ся.
Однак по відході служниці став про се роз
думувати. Сестра мнлосердия!... правда! Нїчо не коштує, а при тім поміч і вигода! Камінка як всякий недужий полишений сам собі дізнавав множество прикростий і боров ся з тисячами малих невзгодин, що рівно єму докуча
ли як нетерпеливили. Нераз .лежав з голо
вою перекривленою невигідно цілими годинами, поки зібрав ся поправити подушку : нераз в ночп робило ся єму зимно, і був би дав Бог знає що за склянку горячого чаю: але коли запаленє сьвічкн приходило єму з трудом, як було єму думати про заварене собі води? Сестра мило
сердий робила би все з звичайною сестрам ла-
з премією 4.620 злр. 27 кр. і 2095 поліс на обез
печенє збіжа і паші в сумі 999.414 злр. обез
печеної вартості! з премією 6.330 злр. 65 кр.
З повисшої суми обезпеченої віддано в ре- асекурацпю суму 9,538.420 злр. вартості! (=42-8 %) за оплатою премій злр. 81.022-62 кр. ( = 4 3 ’8%), гюзістало на власне рнзико 12,81 1.478 злр. вар
тості! і 104.211 злр. 08 кр. премій.
Ш кід мало Товариство в тім році 407 слу
чаїв на будинках і 26 случаїв шкід на движи- мостях, разом 433 шкі.д, котрі ириключили ся при 213 пожарах в 182 місцевостях в 48 повітах.
Причина пожарів була:в 4 случаях підпалене, в 37 мниме підпалене, в 5 случаях неправильність будови, в 1 случаю ексильозия нафти, в 12 слу
чаях неосторожність, в 8 случаях удар грому, в 251 случаях взяв ся огонь від сусідів, а в 115 не можна було викрити причини.
Сума всіх тих шкід виносила 121.210 злр.
36 кр., а додавши виплату 3 шкід зарезерво
ваних з тамтого року в квоті 427 злр. 78 кр., виплачено в році 1896 відшкодована в сумі 121.638 злр. 14 кр., а разом з коштами лїкві- дацппними суму 124.971 злр. 00 кр. т. є. 67‘/
і°/
овід суми премій. З повисшої суми звернено нам від Товариства реасикурацийного 66.555 зр. 20 кр. т.
є. 53% суми всіх шкід, отже позістала на влас
ний рахунок 58.415 зр. 86 кр., т. є. 5 6 /0 від су
ми премії оставшої на власний рахунок.
З иовисших шкід було: на церквах, будин
ках парохияльннх, школах і будинках громад- зкііх 13 шкід в сумі 10.425 зр. 43 кр. — 32.44%
премії тої категорій, на будинках селяньских і мііцаньских (вчпсляючп шкоду зарезервовану) 394 шкід в сумі 166.372 зр. 94 кр. — 76.92'%;
на движимостях доманших 8 шкід в сумі 1075 зр. 35 кр. — 24%, на збіжу і паші 18 шкід в сумі 3796 зр. 64 Кр. = 61-22% під суми премії з тої категорій.
Більші пожари і шкоди мало товариство в р. 1896: в Дроговнжи, повіта Ж идачів, в Устю зеленім иов. Бучач, в Боянци пов. Ж овків, в Нараєві пов. Бережани і в У грипові пов. Сокаль.
(Конець буде.)
Паранаґви, потім до Ріо Ж анейро, а з відси до , Ґеневи. Дорога коштувала нас обоє 175 міль- ресів. Урядів там нема ніяких, лиш шеф нагля- ■ , дає при роботі'. їсти не дають, а упімнеш ся, то ще тебе вибють, покалічать на смерть. Тепер я вишлю жінку з дитиною до брата мого, а сам лишу ся тут у Відни, може дещо зароблю та відкуплю свою хату з огородом. Я тяж ко бі
дував!...
(Далі буде).Справозданє
з загальних зборів '»Дністра .
Рада Назираюча і Дирекция нредложили таке справозданє о стані і розвою Товариства взаімних обезпечень »ДнгЬстер'ь« за рік 1896, котрий був IV. роком адмінїстрацийним від за
снована Товариства.
В році 1896 прибуло 14.434 нових обезпе
чень, а відновлено з попередпих літ 29.153 по
ліс, — разом отже видано 43.587 поліс на суму 24,642.416 злр. обезпеченої вартості! з премією в сумі 202.567 злр. 09 кр., — з котрих уневаж- нено 4284 поліс (з причини неплаченя, зміни предметів або відступленя члена) з сумою 2,292.518 злр. обезпеченої вартості! і 17.333 злр.
99 кр. премії. Ііо відчисленю иовисших сторн було отже в році 1896 всіх обезпечень важних 39.303 на суму 22,349.898 злр. обезпеченої варто
стей з премією 185.233 злр. 10 кр. Пересічна вар
тість одного обезпеченя була 568 злр.; пересі
чна квота премії за 1 обезпечепє виносила 4 злр. 7 1 кр.
В порівнаню з роком нопередним було більше о 7.414 поліс з приростом на сумі обезпече- нііі о 3.931.040 злр. більше; узиекано премії біль
ше о 31.788 злр.
9 0 к р .Не принято до опезпеченя в протягу року 254 внесеш, на суму 124.042 злр. вартости з при
чини небезпечнїищого рпзика або пересадної ціни.
Виповіджено товариству 138 обезпечень на вартість 71.695 злр. з премією 514 злр. 57 кр.
і не відновлено.
Позискано в році 1896 обезпеченя з 164 нових місцевостей, отже разом було обезпеченя в 2.574 громи дах в 50 повітах Галичини і і по
вітах Буковини.
З иовисших обезпечень було 30.329 обезпе
чень недвижгімостий (будинків) на суму 20,027.771 злр.. обезпеченої вартости з премією 174.282 злр.
18 кр.. з котрих припадало. 3.287 поліс на обез
печеня церков, будинків парохіяльних, шкіл і бу
динків громадских в сумі 6,634.982 злр. варто-!
сти з премією 32.133 злр. 20 кр., а 33.042 поліс на прочі будинки мешкальні і економічні в сумі | 13,992.789 злр. обезпеченої вартости з премією]
142.148 злр. 98 кр. Движимостнй було 2.974 обсз- псченнх на суму 1,722.127 злр. вартосте з премією 10.950 злр .92 кр.. а то 879 поліс на обезпеченє знарядів доманших, господарских і товарів крам- ннчих в сумі 722.713 злр. обезпеченої вартості!
Рада державна.
Пос. Б е р н р а й т е р (з ліберальної великої власносте) закидав передовсім, що проект адре
си не є зовсім овіяний новочаснпм духом. Кла
де він головний натиск на правдодержавні
по
стуляти
, а затим є переченєм престольної бесіди, що держить ся тісно основи конституцій. Цілу політику социяльну збуто півсловами, о проми
слі зовсім не згадано, а журбу рільництвом пе
реказано Соймам. Після погляду бесідника власне в теперішній добі держава потребує сильної властн центральної. Адреса та містить або не
безпечні непорозуміня або небезпечнїіппі наміри, най отже більшість признасть ся до своїх прав
дивих намірів, заким приступить ся
д оиодрібноі дебати.
Бр. Д і п а в л ї заявляє, що становиско, яке заняло єго сторонництво в квестнї шкільного законодавства, годить ся цілковито з основними законами. Обовязуючий тепер закон шкільний
!ухвалено в 1869 р. 107 голосами на 111 при
б утн и х послів, бо всі автономістнчні фракцій за- протестовалн против неї і усунули ся від участи в нарадах: Конституция постановляє як найви- разнїйше, що тілько законодавство о універси
тетах належить до Ради державної, а що до шкіл народних і середних може она лише ухва
лювати засади. Нині, коли значна часть учи
тельства перекидає ся до табору социялїстн чно- го, треба більше ніж коли небудь иоглубити виховуючу діяльність школи.
Ґр. Ш т і р ґ заявляє, що сторонництво єго не устане в борбі проти розпоряджень язикових.
Розпорядженє се належить що найменьше підда
ти основній ревізій через репрезентантів обох сторін інтересованих. Сторонництво єго обстає при централізмі державної адміністрацій і при нинїшних законах шкільних т. є., що школа має мати характер меживіроісповідний і находити . ся під надзором держави.
Бос. НІ і к е р (ліберал) поборює уступи адре
си о розширенні обсягу Дїланя соймів і о удер
жавивше школи.
Пос. К а м и і (Італїянепь) заповідає, що сто
гідною ревноетю. 0 скільки лекше недугувати при такій помочи!
Бідака дійшов вкінци до сего, що про не
дугу в таких обставинах став думати як про щось пожадане і дивував ся в души, що навіть для него таке іцастє є доступне.
Здавало ся єму також, що ко.інб сестра надійшла і принесла з собою трохи веселості!
і ро&радп до робітні, то може випогодило би ся також на дворі і тиї звонячі краплі вогкості! пе
рестали би єго переслідувати.
Здійняв єго вкінци жаль, що від разу не згодив ся на раду служниці. Наближувала ся ніч довга і темна, а служниця мала до него загля
нути доперва слідуючого рана. Тепер порозумів, що ся ніч буде для него тяжша, як всі попе
редні.
Відтак прийшло єму до голови, який з него тепер Лазар і в противставленю до нннїшної нужди, давні, щасливійші літа житя станули єму мовби живі перед очима. А як перед хвилею гадка про закіниицю, так тепер згадка про отсї літа полупила ся знов в той сам дивний спосіб, в єго ослабленім мозку з понятєм сонця, сьвітла
І ПОГОДИ. (Копець буде.)
ронництво єго голосувати буде проти адреси, бо італїйска часть Тироля не має власного сонму і адреса не згадує ні словом о нинішнім получе- ню зелїзнпчім з Триєстом.
Пос. Ма д е й с к и Її збиває виводи пос. Берн- райтера і виражає погляд, що нині конечною є не централізацій, але децентралїзация адміні
страцій. Є богато справ чисто льокальних, як
ії.
пр. водні будівлі і т. п., що до котрих ио- слїдною інстанциєю може бути намістництво.
На таку децентралїзацию не треба зовсім зміни конституцій. Цілим нещастєм є то, що многі понимають конституцию ще занадто в дусі цен
тралістичнім. Уступу о шкільництві в иньшін стилізацій, ніж єї містить проект адреси. Поляки абсолютно не могли би прпнятн. Против тепе- рішного шкільного закона внесли Поляки в р.
1869 протест і не йрали участи в нарадах над ним, бо нарушав конституцию.
Пос. Ш а й х е р відчитав свій власний про
ект адреси.
Кн. Ш в а р ц е н б е р ґ іменем чесної фев- дальної шляхти заявив, що годить ся вповні на адресу ґр. Дїдушіщкого.
Против адреси говорив ще ліберал др.
К о й т , закидуючи, що мабуть істнує намір уло- жити відносини Австриї до Чех так як до Угор
щини.
На тім перервано наради. Слідуюче засїда- нє комісій адресової мабуть в середу 19-го мая.
В ІС Т ІІ П О ЛІТИ ЧН І.
По бурливих сценах в парламенті підчас обжалованя міністрів опозиция спустила трохи з тону, бодай до якогось часу, хотяй по дея
ких познаках можна би судити, що в опозицій наступить незадовго деякі зміни. І так партия давнїйших націоналів не хоче розтягати об
струкцій на економічні справи; партия людов- цїв з Штайнвендером на чолі хоче вилізти з до- теиерішної компанії і заняти окреме станови
ско, більше зближене до антисемітів.
Партия знов давних лібералів сполучивши ся з Ш енерерівцями грозить абетиненциєю. Крок сен ледво чи вийшов би їм в користь, бо без них полишило би ся в парламенті до 150 ко- ренних Німців. Незгідність в опозицій з одної сторони а солідарність посеред теперішної більшо
сті! не дає великих виглядів на які будь успіхи нїмецкої і социялїстн чної опозицій. Рівнож до
даткове розпорядженє міністерства судівництва, як належить виконувати в практиці язикові роз
порядженя, причинить ся також до злагоджена опозиції!, бодай в деяких єї кругах. Зм іст сего розпорядженя такий: Уживане обох краєвих язи
ків в Чехах має бути розширене на ціле посту- пованє судове, що відносить ся до полагодн, або рішеня справ з сторонами. З а те не відносять сй згадані розпорядженя до внутрішного урядо- ваня, передовсім до справ президияльних, даль
ше до служби реґіетратури й урядів помічничих.
Урядники і слуги, о скілько остають в службо
вих відносинах до судів, іменно в їх особистих зносинах з урядами, пе уважають ся за сторо
ни, тому при судовім поетупованю в лнчннх справах і дисциплінарних остають давні припи
си. В урядових переписках урядів межи собою остає ся при давнім звичаю. Тут зачисляють ся всякі справозданя, списи, викази і т. д., о скіль
ко они відносять ся до осудів або пояснень, ж ада
них висшою інстанциєю. До протоколу подавчо- го і до тих списів, до котрих сторонам вільно вглядати, має уживати ся при вписах краєвого язика, уживаного стороною; але все, що списує ся в судах і державних нрокураториях липі для власного урядового ужитку, має списувати ся
ііо
нїмецки. Найбільше однак буде ще опози-
ціія
воювати при дебатї адресовій, а видно се з того, що кромі заповіджених поправок, хоче ще кожда фракция ставити власну адресу. І так внесли вже иозавчеря свої адреси оба клюби нїмецкііх лібералів: вірнокоиституцийиоі більшої посїлости і партій поступовців (БогІвсІїгіНзраіІеіу, антисеміти і Данєляк, стояловщик. Дотеперішня і дебата в комісій адресовій ріжнила ся вже зна
чно тоном і повагою, від попередпих виступів ОІІО- Ізицнї. Но іскра иевдоволеня ще жаріє і може
кождої хвилі бухнути давною полумінию.
Б п р у с к ім с о н м і відчитано внесене пра-
з вительством новелі до закону о зборах і това
риствах. Перший параґраф тої новелі постано
вляє, що урядник полїциї має право розвязатн збори, коли онн гіротивлять ся карному коде
ксові! або загрожують спокоєви і публичному безпеченьству, а особливо інтересови держави.
Иньший параґраф забороняє малодітним брати участь в політичних зборах і належати до полі
тичних товариств. Кожді політичні збори, з ко
трих малолітні не видалять ся на візванє по- лїцийного урядника, можуть бути зараз розвя- зані. Є иньший параґраф, що признає полїциї таку саму вдасть що-до розвязуваня товариств, як перший параґраф що-до розвязуваня зборів.
Вкінцн є ще в новелі також постанова, що яру
сні товариства можуть лучити ся з пньшпми, остаючими ио-за границями нїмецкої держави, лише за дозволом міністра справ внутрішних.
Против тої новелі звертають ся Біс.марківскі
«НашЬигдег ПасЬгісЬіеи* а за ними йде много ііньших нїмецких дневнпків. З другої сторони яко антідозу до иовисшої новелі внесли в нї- мецкіїї раді державній соцнялїстнчні і антиееміт- скі сторонїТицтва начерк закона о товариствах в просто противнім напрямі.
В італїйекім парляментї вела ся дебата над кольонїями в Африці. ІІравительство запевняло, що Італія нічого не утратила в Африці з да- вннх своїх носїлостий, а лише зрекла ся протек
торату над Абісинїєю і що межи Італією а не- ґусом нема ніякого тайного договору.
Туреччина подає дуже високі услівя мира, і бажає відступленя Тесал'її. На відступленє Те- салії держави не згодять ся, бо се було би на- рушенєм зіаіиз (що на Балканї, рівнож і гроше
ве відшкодоване хотять зредуковатн.
В Тесали ударили Турки з 50.000 армією на Треків під Домокос. На лівім крилі відперли їх Треки, тоді Турки сконцентрували всі свої сили па праве крило. Треки маючи чотири рази сильній і ного ворога на против себе уступили з Домокос по цілоденній завзятій борбі. В битві тяж ко ранено грецкого єнерала Мавроміхалїса.
Насть грецкої армії, щ о /с т о я л а в Гальмірос, окружена Турками з уміла щасливо видобути ся з матні і перейшла до Кефальосі. Ціла операция Турків звернена головно тепер на то, щоби вдер
ти ся в середину иомежи грецку армію, що вий
шла з Домокос а армію Слю.ієньского котрий тепер стоїть в Кефальосі. А се роблять онн для того, бо в той спосіб заволодіють сутками, котрі панують над переходом напротнв гір Отріс.
В Епірі застановили Греки воєнну акцию.
Н р В П Н К II.
— Епархияльний церковний синод постановив скликати до Львова 6. Е. кардинал-митрополит Спльвестер при кінця вересня с. р. В тій цілії видав він під ч. 289 таку відозву: Після припи
сів церковного права установлених сьв. кат. цер
квою для епархияльних синодів, взиваємо впреп.
членів львівскої капітули, всесв. і всч. оо. про
фесорів обряду руского на богословскім ф а
культеті львівского університету і докторів сьв.
богословів, всіх вир. 00. дїйстних совітнпків митр, консисториї, катихитів середних шкіл у Львові і всіх настоятелів деканатів аепархії львівскої, а в случаю важної перешкоди, місто- деканів, також вир. о. протоігумена і всч. оо.
ігуменів монастирів 'І. С. Б. В. в аеиархиї львів- скін, щоби явились дня 10 (22) червня с. р. о 9 годині рано в сали консисторскій у Львові на підготовляючий збір для єпархіального синоду в цїси заявлена бажань і прошені» всч. духо- веньства а також виражена гадок що-до потре
би і способу переведена маючих ся приняти рі
шень на синоді. На тім зборі вибере ся яроку- ратора всч. духовеньетва, котрий для збереженя порядку і усунена злишних довгих дебат буде нредкладати заміги і сумніви сли-би які мав всч. к.пір. против маючих приняти ся рішень синодальних, і взагалі буде промавлятп в імени духовеньетва. Наконець вибере ся місцевих су
дців [щсіісеє іп рагкіЬиз] і синодальних іспиту- вателїв, котрих предложить ся епарх. синодови д л я одобреня, і функціонерів епарх. синоду, я к : промоторів, секретарів, иотарів, церемонієрів і си
нодальних судиїв.
Звязок католицких стоваришень під візва- нєм сьв. Петра оголосив відозву, в котрій чита
ємо: Комісарі, котрим II віче католиків, що відбуло ся в мииувшім році, поручило задачу пильнувати виконана ухвалених в часі вічевих нарад резолюцнй, признаючи конечність з'орґа- нїзованя і спільної акциї католицких елементів, ухвалили запросити істиуючі вже католицкі сто-
варншеня до взаїмного зближеня і сполучена в загальнім краєвім Звязку. На їх зазив відклик- нув ся цілий ряд стоваришень у Львові, Кракові і на провінцій, заявляю чи готовість приступити до Звязку, що невдовзі після затверджена ста
тутів властями уконституував ся і вибрав цен
тральний комітет для веденя акциї. Той комі
тет 12 цьвітня с. р. відбув перше своє заеїданє, на котрім ухвалено розпочати акцию Звязку отворенєм окружних рад в поодиноких місцево
стях краю, котрі в тісній звязи з місцевими ка- толицкими чинниками і оперті на знаню місце
вих відносин давали-б чинну і енерґічну інїция- тнву в оживлюваню істнуючих чинників като- лицкої справи, в покликуваню до житя нових, в ґрупованго і лученю змагань і праці для за- спокоєня слушних постулатів католицкого насе
лена виражених в резолюцнях львівского і кра- ківского віча. Закладанє робітничих стовари
шень, розширюване і множенє так гарно розпо
чатих як »Ргзуіа£п< і »Ргаса«, скликуване на
родних католицких віч, засновуване нових Со- далїций Марпяньских, конференцій! Товариства сьв. Винкентия а ІІавльо і т. п. ото високі і ве
ликі задачі Звязку. Тим то й центральний ко
мітет в пересьвідченю, що їх здійснене кождому доброму католикови повинно лежати на серцп, звертає ся до цілої нашої католпцкої суспільно
сті! з горячою і усильною просьбою . о піддер
жане праць і акциї Звязку, о як найскорше і найчпсленнїйше яриступленє до него, щоби в короткім часі ані одно католицке стоваришенє не лпщцло ся поза єго обсягом*. З а централь
ний комітет підписали ся під тою відозвою предеїдатель кн. Володисл. Сапіга і єго заступ
ник нроф. др. Тад. Ііілат. З Русинів: др. Стеф.
Федак і Впр. о. Ів. Чапельскнй, крилошанин.
— В церкві львівского женьского монастиря СС.
Василиянок вставлено в послїдних часах дуже хороший ажуровий іконостас з кедрового дере
ва, за головним престолом «горне еїдалище*, в нримежних капличках два бічні престоли і один
«проскомидіяр*. Всьо то коштувало около <5.000 зр. В неділі і сьвята та церковця набита побож
ним народом. Она стоїть як звістно при ул. Зи- бликевича (перед тим Стрийскій) при женьскім інституті СС. Василиянок.
Небезпечний підсудний. В Бремі відбував ся процес столнрского майстра, якогось Бляса. Ко
ли видано вирок засуджуючий обжалованого, стрілив Бляс 3 револьвера до судій Арнольда.
На щастє стріл хибив, а засудженого відведено до арешту.
Катастрофа на залізниця. Недалеко Дорпату межи стациями Бокенгоф а Ельва виточив ся з шин підчас великої бурі війсковий потяг, що віз два баталїоніг красноярского полку піхоти, в наслідок чого еїмнайцять ваґонів розтороїци- ло ся на тріски. На разі добуто 24 трупів а 93 ранених перевезено до Дорпату. Імовірно нахо
дить ся єще в иоторощешіх ваґонах до 30 тру
пів або ранених.
МанЇФестация социялїстів. Лондоньскі со- цнялїсти, ухвалили на час розпочинаючого ся дня 20-го червня ювилея королевої вибрати ся до одного з провінціональних міст і урядити там торжественний
м іт і ііґ.Петиция ґімназиястів. Парискі ґімназнясти стоять на вершині часу. Оии держать ся під кождим взглядом строго поступу. Давшій при
пис забороняє їм курити підчас павз в шкіль
них комнатах та на подвірю. Многонадїйні мо
лодці виготовили до міністра просьвіти просьбу, підписану сотками одномишленників, де домага- ють ся зиесеня сеї заборони. Наслідок заборо
ни є такий, що молодці, щоби курити, заходять в найменьші кути і иньші неможливі місця; там вдихують они зіпсутий воздух і погані запахи та стикають ся з шкідними мікробами, що в таких убікациях розвивають ся вельми обильно.
Через се терпить безпосередно їх здоровлє або що найменьше ослабляє ся відпорність орґанїз- му сунротив нездорових впливів. Навпаки, як тілько знесуть заборону куреня, то молодці не будуть потребували ховати ся по всяких дірах, що
би поникати циґаретку або люльку, але лишать ся на свобіднім, яснім подвірю шкільнім і будуть віддихати добрим, сьвіжим воздухом, що знов в великій мірі причинить ся до їх здоровля. Що ті невигоди окритого куреня по тайних місцях легко оминути цілком по просту, скоро лише молодїж послухає шкільну власть і занехає ку
рене, то иетентам навіть на думку не впало.
Як можна собі придбати висше образованє?
Передовсім читайте богато, але читайте з ціка
вості!, щоби щось довідати ся, щось научити ся;
не лиш длятого, що щось подобає ся. Читайте як найбільше такі книжки і Газети, в котрих говорить ся про поважні річи, наукові і потріб
ні до жити, а як найменьше таких, в котрих ведуть сн якісь сварки і суперечки: але й ті треба читати, бо чоловік тогди вирабляє собі свій суд. Не треба лиш богато читати, бо онн відводять від дїйстного образованя і від спо
кійної праці, роздразнюють чоловіка, не дають спокою. Коли що читаєте, читайте уважно роз
думуйте над тим і запамятуйте собі. Треба чи
тати всілякі повісти. Онн не лиш роблять нам
приємність, дають розривну, але і! учать пізна
вати характери людий. Чоловік чоловіка пови
нен знати, а чим люде більше образовані, тим ліпше себе знають. А коли чоловік научить ся пізнавати других, то буде й себе знати, буде знати яким він єсть, а яким повинен бути. — Читайте описи подорожнії. Треба знати сьвіт і людий, звичаї і обичаї, а тогди будете знати, як у людий а як у нас. Годі кождому їздити по сьвітї. Що хтось научить ся із своєї подорожи, того може другий научити ся з книжки. — Читай
те історик» свого народу і історию других наро
дів. Істория показує нам, як було і показує нам як могло бути і як повинно бути. —- Читайте розвідки з наук природних, бо ті найбільше при
датні до житя; они познакомляють нас з тво
рами і силами природи та учать нас, як вико
ристовувати ті твори і сили природи для себе.
— Читайте всілякі книжки і Газети господар- скі, торговельні і промислові, бо з них научите ся господарити, торгувати і жити промислом. — Читайте всілякі сиравозданя, оповістки, заяви, переписки і т. д., бо зі всего можете щось до
відати ся, все може вам на щось придати ся.
Читайте взагалі все, що можете де роздобути, а чим більше будете читати, тим більше призби- раєте собі знаня і відомостий, тим висше буде ваше образованє.
— Завзятий віритель. Пекар в Мадриді, Ма- нуель Віллюендос, позичив був жінці професора університету дра Адольфа Поца 17.000 пезетів.
Пізнїйше, як каже пекар, позичила она від него ще 14.000 пезетів, але жінка професора рішучо тому перечить. Позаяк пекар хотів отворити в Мадриді якесь підприємство, заж адав звороту гроший і приходив майже кождого дня до меш- каня професора, котрого хотів повідомити о дов- зї жінки. Однако ніколи не міг побачити ся з професором і дослідними днями, виходячи з єго дому, сказав: «Убю того чоловіка, як не ді
стану від него гроший*. Дня 28 цьвітня о годині 9-ій рано ждав Віллюендос на розі улицї Меді- начелї на професора, котрий мусів тамтуди пе
реходити до університету. Небавом появив ся професор і пекар приступивши до него, став го
ворити о грошах. Винизала ся горяча суперечка, в часі котриї Віллюендос вистрілив чотири рази з револьвера до професора і убив єто на місци.
Убийник утік, однако кількадесяти кроків даль
ше зловив єго иолїцийний вояк. Професор Поцо був знаний і загально люблений в Мадриді.
ПОСМЕРТНІ
