Ч. 131. Львів, Четвер дня 12 (2 4 ) червня 1897. Річник І.
-
Передплата
«а »РУСЛАНА« вжносжжж:
і Австрії:
жж цілий рів . . . 12 р. жж.
жв пів року . . . 6 р. жв.
жж чверть рожу . . 8 р. ав.
жж шсиць . . . . 1 р. жв.
За границею:
жж Цілий рів . . 20 рублів жбо 40 франків аа жв рову . . 10 рублів
жбо 20 франків Неодиноке чжсло по 8 кр. ав.
РУСЛАН
«Вирвеш мв очж і душу ми вернеш: а не вовьмеш милоств і вірк не вовьмеш, бо руске мв серце і віра рускж.» — 3 Р у с л а н о в ж х псжльмів М. Шашкевичж.Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана> під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застереж ене. — Ревлямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
--- - - - ---
♦
Чи і се патриотизм?
О кілька днів скорше, чим для Ч ехії і Моравії ґр. Баденї, видав намістнпк га- лицкнії. кн. Санґушко, розпорядженє що до прав язика руского в відносинах до властий політичних.
В розпорядженні тим сказано, що ц.
к. староства мають обовязок иринпматн рускі письма від сторін і на них відпові
дати рускою мовою і руским письмом, а окрім того до сторін руских устно і пись
менно відносити ся лише в їх рідній мові.
Сим розпорядженєм впвязав ся князь намістнпк з даного слова послам руским в соймі галицкім, що він до справи рускої буде завсїгдн відносити ся з »повною скру- пулятностпю«. Рівнож усунув він давну кривду нанесену пок. ґр. Ґолуховскнм рус- кііі мові, розпорядженєм з 1872 р., в ко
трім було сказано, що власті! адмінїстра- цийні можуть вправдї до рускпх сторін від
носити ся в язиці рускім, але в перепнс- ках мають уживати лише латнньского письма.
Розпорядженє те, вповни справедливе,
п р и н я л и Русини галицкі з повним вдоволе- нєм. А не можна забувати, що і Поляки галицкі віднеслись до сего розпорядженя зовсім прихильно. Принайменьше не чули ми і не читали в жаднім дневнпку поль- скім якпй-небудь, хоч би найменший заміт проти згаданого розпорядженя.
Обяв се відрадний. Він знаменує бо- гато. Він знаменує, що відносини обох на
родів в краю в тім напрямі добре уклада
ють ся. При уміщенні наппспй рускпх на староствах. судах і зелїзницях не повстало у нас піраньске питане, а згадане розпо
Думки і піснї
А М В РО ЗП Я М ЕТЛИН ЬСКО ГО .
Із Словациї.
Піснї словацькі.
Думки и пЬени“ стр. 139-150).
Із збірників виданих на сьвіт працею Коляра в Празі' і Срезневського в Харкові.
Посьвячаа ся І. І. Срезневсасому.
І.
»Долино, долпно, Глибока долпно!
Чи по тобі чутка Дійшла до дівчини?»
«Яка-ж тая, милий, Яка чутка т а я ? Може вже у тебе Коханка другая ?«
’ Нї, нї! милішої Од тебе не знаю;
Одно мені' тяжко:
Тебе покидаю!»
Вийшов він за двері Сльози капать стали;
Капали на камінь Камінь пробивали.
рядженє язикове не викликало з иольскої сторони ніякої обструкциї. Меньше вартні народи — говорячи устами Вольфа — луч- ше найшли ся в ситуацій', ніж культурою
ВИСІВІ Німці.
Але іцож? Чи користають Русини га лицкі з сего розпорядженя? Питане се ли
шаємо поки-що отвертим. бо позитивно від
повісти на него годі. Нам случайно уда
лось заглянути в протоколи нодавчі трех старости всхідної Галичини і ми — на ди
во дивне і на жаль — пересьвідчили ся, що згадане розпорядженє кн. Санґуш ка було мабуть передвчасне. Оно не нійівло в парі з сьвідомостию прав і з ношанованєм достоїнства свого у галицких Русинів. В протоколах подавчих не бачили ми значних слідів рускпх подань, а і інформації!' устні під сим взглядом не доставили нам доказу, що інтелігентні Русини використують все- сторонно те своє природне право. Побіч руских внесень побачили ми і численні польскі, а навіть нїмецкі. В однім старо
стві сказано нам навіть, що на кількаде
сяти сьвящеників, що вже перед чотирма роками дали собі слово чести, не іінакше відносити ся до властий адмінїстрацийнпх як лише в рускім язиці, з слова сего ви
низує ся лише — один сьвященик! Поль- ский і нїмецкпй язик милійший тим отцям від свого рідного. Коли ми случайно заін- терпелювалн. одного сьвященика, чому він не користае з признаного ему права, одер
жали ми у відповідь, що він про розиоря- дженя кн. Санґушка нічого не знає. Чи не читаєте рускпх дневників? — Читаю — відповів, але не пригадую собі. А »Галн- чаниігь* і »Д1>ло« умістили згадане розпо
рядженє навіть в »Новинках*, щоби оно тим скорше прийшло до відомостп ширших кружків, хоч би і жіноцтва руского.
Вийшов він за двері Очі утирає;
»Нехай тебе, мила, Бог не зоставляє!
Хан і тебе, мамо, Бог не зоставляє!
Моє-ж серце щастя Нехай забуває!«
II.
Горо, горо Горо дубова!
Ой, хто тебе рубати ме Як на конї скакати м у?
Горо, горо, Горо дубова!
Лучко, лучко, Лучко зелена!
Он, хто тебе косити ме, Як шаблею брязчатн му!
Лучко, лучко, Лучко зелена!
Дівко, дівко, Дївко-коханко!
Он, хто тебе кохати ме, Як я в землі лежати му ?
Дівко, дівко, Дївко-косанко!
III.
Біля церкви мостик Гень-гень мріє, А по йому травка]
Зеленіє;
Чи не соромити ся нам таких Проявів?
На се питане нема другої відповіди, як лише мовчати. Дійсність сумна! Она ве
лить нам дуже усумнїтпсь в жизненність не народу руского, а в натрнотизм єго ін- телїґентних верств, тих верств, що здава
лось розпинають ся за справу руску, що консолідують ся та на котрих устах стіль- ко горячих — слів! Ми мабуть зле ба
вимось...
Тількож на успокоєнє дійсних ііатрио- тів руских не можемо і сеі’О промовчати, що не вся інтелїґентна Р усь до свого язи
ка відносить ся так байдужно. Нї! Поступ є і то до лучш ого. У нас були і суть лю
ди, що давно ще перед новим рбзпоря- дженєм язиковим стояли кріпко при своїх незадавнених правах. У нас є сотки наро
довців, на котрих не паде сором зради власних національних інтересів. У нас пе
реношено за руске письмо і кари грошеві, накладані деякими старостами, звісними з нетолєранциї. Сьвідчпть про се недавний факт в Ж уравеищинї. Не всі наші люди пишуть до властий но польски або по нїмецкн длятого, бо не можуть писати по московски. Ми зґанґриновані подекуди то скокамп політичними; то лячними інтере
сами, то консолїдациями, що народне пи
тане велять поки-що ставляти на послїднім плянї, але не вся інтелїґенция руска пливе струєю індеферентизму національного. То
му і не входимо глибше, в ту справу в на
дії, що дехто отямить ся на ту нашу при
садку, бо лише уідіїапІіЬиз іига.
З другого боку єсьмо уповажнені, по
дати до прилюдної ВІДОМОСТІ!, що в виду фактів, що не всі старости;! з ’уміли досн иримінити ся до згаданого розпорядженя язикового кн. Санґушка, посли рускі уиім- нули ся на днях в президій ц. к. наміст-
Травка та зелена Не кошена...
Через мостик мила Одвезена!
Хто її відвозив, Хаіі кохає;
Тільки в моїх очах Не бнїмає...
Колпж обнімає То хай в ночі, Та щоб не боліли
Мої очі.
IV.
Гой, гой, гоп!
Кінь мій вороний Вже не мій, вже не мій!
Гой, гой, гой!
Старий гайдамака ІІого взяв, його взяв!
Гой, гой, гой!
І дівчину мою Гайдамака узяв!
Гой, гой, гой!
Я до дому прийшов, А дівчини нема!
Гой, гой, гой!
Я шаблюку знайшов Та з шаблюкою в ліс!
Гой, гой, гой!
Я у лїсї знайшов Розбишаку свого!
2
ництва львівского о те, щоби ніхто не сьмів на будуче виломлювати ся з під при
писів центральної краевої управи.
ва робота не може там бути, як запевняють, знесена, позаяк робітники за мало би заробляли.
Чомуж їм відповідно не піднесуть плати?
Вжеж не повинно би там бути так трудно о гроші, коли після справозданя «Уопуагіз* мав в останнім році 55.536 марок надвишки. Але тут о зовсім що нньшого ходить. Осьмнгодиннпй день робочий відносить ся до буржоа, а не до социяльних демократів! Є лише деякі виїмки;
так н. гір. три стереотипники «Уопуагіз* — а мають теоретично 8-годинну роботу; але в 14 днях мали они аж 200 годин надобовязковпх, так що на одного випадає по о ’/з год. денно і тим способом В ДІЙСНОСТІ! кождий з них робив денно І З * 1/» ГОД.! Колиж друкарня держала-б ся 8-годннного дня робочого, то було-б ще в ній найшло місце двох.безробітників стеоретииннків.
Єсть се отже снравдешннй скандал, що заводи
«одинокої партій робітничої» так маловажать собі домаганє робітників на скорочене дня ро
бочого:
На з’їзді партиї у Вроцлаві заявлено: зне
сене акордової роботи в заводах партиї не є по- радне! Тим показала соцняльна демокрация і тут, що она зовсім не думає щиро, щоби для робітників щось корсетного зробити. Інтерес і надвишки грають у неї головну а може ще біль
шу ролю, як у иньших роботодавців. Се сором для социяльної демокрациї, що она така некон- секвентна.
Соцняльно-демократичний з’їзд у Вроцлаві показав, що всі социяльнодемократичні науки є гарними але пустими фразами. Щораз більше ті панове, а особливо проводирі социяльно-демо- кратнчні нахиляють ся до погляду: жнемо раз серед суспільності!, то не можемо з нею зірва
ти, а мусимо з нею жити. Сей погляд висловив уже давнішнє Бебель, а тепер знов єго повто
рено у Вроцлаві. Колиж розходить ся о иньших роботодавців, що не належать до соцняльно-де- кратичної партиї, тоді на все те не зваж ає ся, лише виступає ся енерґічно против них!
(Далі буде).
Огляд книжок і часописий.
Віє ЯогіаМешокгаІіе іи Тіїеогіе пий Ргахіз о4ег| еіп Вііск ЬііИег (Не Соп1І88еп.їУоп'Тео(1ог І.огеиіяеи.
(Дальше).
Знесене роботи після умови (акордової).
Окрім осьмигодинного дня робочого дома- гають ся еоциялїсти також знесеня роботи після умови,бо она доставляє предприємцеви дешев
шої роботи в коротшім часі, як звичайно. Се уважають социялдемократи кривдою. Ми бачимо в тім такий сам рахунок, як при рсьмигодиннім дни робочім. В робітничих кругах погляди на роботу умовну а платну (ЬоЬиагЬеіІ) дуже поді
лені. Головна річ в тім, щоби робітник дістав достаточну заплату, а все иньше пуста теория.
Се мусять признати і социялдемократи, що ро
бітники сего сторониицтва радо підіймають ся роботи після умови (акорду), бо можуть більше заробити, а се головна ціль. А тимчасом нераз робітники на вічах нарікають, що наколи ро
били якийсь час за плату, тоді були для них лихі часи, они мало заробили. Але се найцїка- війша проява, що коли социялдемократи агіту
ють завзято за осьмигодинним днем робочим і за знесенєм роботи після умови, як раз в їх власних заводах (а тих є досить, як в друкар
нях, пекарнях, складах консумових і т. п.) не заведено 8-годинного дня ^робочого, а в многих роблять навіть понад 16, а в деяких навіть по 18 годин! Социялдемократи мають на многі в приватнім посїданю находячі ся місця робіт
ничі яко роботодавці такий вилив, що треба би лише кинути оклик, щоби всі можливі бажаня здійснили ся. На з'їзді социялїстичнім в Франк
фурті в 1895 р. ухвалено внесене: «В усїх дру
карнях, де иечатають ся социяльнодемократичні часописи, має бути знесена робота після умо
ви». Але ся ухвала, як і багато иньших поста
нов соция.іьнодемократпчних, ухвалюваних д л я
успокоєня мас ворохобних, остала не виконаною.
Навіть в друкарні головного орґану «Уог^агів*
нема анї 8-годинної роботи анї не знесено робо
ти акордової. Навіть нічної роботи не знесено в со- цияльнодемократичних друкарнях, длятого що
»УопГагІ8« і Гамбурске «ЕсЬо* за пізно подава
ли би вісти політичні своїм читачам. Отже ли
ше для заспокоєна цїкавости, щоби читателї не потребували пій дня довше ждати, мусять робіт
ники спроневірювати ся засаді і робити так не
здорову і деморалїзуючу нічну роботу! Акордо-
*)~дйв. ЧЧ. 127 і 128.
ловнїйшим з них є вахмайстер Нідерлє, бо го
ловно на єго зізнанях зіставлено акт обжалова- ня. Нідерлє є мужчина сухорлявий, з роду Чех, по польскн добре говорить і зізнає згідно з ак
том обжалованя: Зі староства одержав писемне порученє предприняти арештоване в Чернїєві.
Прийшов там о 4 годині рано і зголосив ся до Марґулєса(І) а з ним доперва пійшов до війта.
Кождий з 5 жандармів дістав до боку одного радного і з ними пійшли по селі арештувати.
Нового зізнає Нідерлє тілько, що коли стиск зробив ся великий, по кількаразовім накликува
нні, щоби люди розійшлн ся, хлоп якийсь наста
вляючи груди мав закликати: »Як Цісар казав вам стріляти, то стріляйте!* Предсїдатель три
буналу взиває єго, щоби всказав тих, що най
більше відзначили ся при тім заколоті. На се спізнає він Штундера, Мпськоваі Семкова. Даль
ше предсїдатель питає Нїдерлього, чому він не пійшов до пароха і не зажадав, щоби успокоїв людий ? То була прецінь найпростійша річ. Сьві
док: Не мав я часу, за той час могли мені від
бити вязнїв; внрочім то не є моїм обовязком.
Сьвященик добре чув, що діє ся, міг проте сам без моєго візвапя се зробити. Прокуратор заж а
дав службової інструкцій і сьвідок приніс єї по полуднії. Прокуратор: Чи пізнаєте помежи аре
штованими Федорка? (Сей встає). Сьвід. Так, бачив я єго в шпитали. Прокуратор: Але чи ма
єте ви певність, що Федорко стояв в товпі на фронті? Сьвідок: Не можу сего твердити. Потім взяв в обертаси сьвідка др. Олесницкий і зада
вав єму цілий ряд питань, під котрими пан вах
майстер смертельно пріли. З питань показало ся: 1) Ж андарм прийшовши до Чернїєва інфор
мував ся насамперед у Марґулєса; 2) арештова
на предприняті в кількох сторонах села зааляр- мували село без девону; 3) дзвоненє на Службу Божу може бути подібним до алярмового, пере- станки є однаково довгі; 4) вахмайстер не може розпізнати бунтівників а висьпівав їх слідчому судиї — не знаючи їх — опираючи ся на ін- формациях заступника війта, Сисака і когось третого; 5) ніхто з товпи не кинув ся на жан
дармів, анї їх словом навіть не образив; 6) вах
майстер Нідерлє зізнає, щ о просьб і криків -т у ра* не уважав за ударемнене службової чинно- сти; 7) признає ся, що не поступне п іс л я інструк
цій', бо не вичерпав всіх средств лагодячих за- буренє. Інструкцій каже: Товпи упімпути, дальше арештувати непослушних, а вкінци упертим на
ложити кайдани; 8) інструкция наказує уживати оружия: «Міі тб^ІісЬзіег 8сЬопип§ йе8 МепзсЬеп-
1еЬеН8«, чого в тім случаю не було.
На внесене прокуратора ухвалив трибунал візвати на сьвідка виборчого комісари Штрасера.
Обговорювано всесторонно також інструкцию для жандармериї, котра позваляє ужити оружия
Чернїївский процес.
(Дальше.)
До розправи візвала прокуратория 16 сьвід- ків, межи ними вахмайстра Нїдерлього, жандар
мів Панькова (Русин), Подольского і Випіатиц- кого, трех жидів і членів громадского уряду.
Оборона покликала до тепер 28 сьвідків. Один сьвідок, Павло Коперский не явив ся бо вий
шовши з слідчої вязницї збожеволів і перебуває в Кульпаркові.
Приступаємо до зізнань сьвідків а найго- Гой, гой, гой!
Я ДЇВЧИІіу одняв, Гайдамаку убив!
V.
Йшов весною я по полю, Зеленім гайочку;
Пострічав оя з дівчиною В зеленім віночку.
Ми в купочцї розмовляли До білого ранку;
Як сьвітати починало, Кинув я коханку.
Йшов я селом край хаточки, Вона закликає:
«Йди до мене, мій миленький!*
Двері відчиняє.
Я сказав їй, що мене кінь Уже дожидає;
Вона-ж мені ні словечка, Сльози утїрає.
VII.
На високій горі Горять ясні огні.
Що за люди сидять Край огнів, що горять?
Край огнів тих сидять Пятьдесять розбишак.
А один із них старий, Дуже він посічений:
«Мені з вами не жити!
Мою шаблю возьміте:
На двоє расколїте;
Острим кінцем голову зотнїте, Тупим кінцем землю копайте,
Могилу мені виривайте*
Мене старого поховайте*.
І Король войну замишляє,
Ж інки, дівки зоставляє, Самих хлопців забірає.
Один старим ся сказав, К тому й синів він не мав;
Тільки мав він три дочки, Три гарних голубочки.
«Найстаршая моя доне, Йди на войну за мене!*
» Пане-тцту! не, піду:
Я воювать не буду*.
«Підстаршая моя доне, Йди на войну за мене!*
«Пане тату! не піду:
Я воювать не буду*.
Найменшая Марєчка Мовить йому словечко:
«Не турбуй ся, пане тату, Ось я піду воювати.
Купи коня вороного, І еїделце на його;
Стальовую шабльочку, І пістолів парочку.
«Ох, доню моя милая!
Чи ти знаєш ? война злая!
З -за других не видавай ся.
В строю зоставай ся...«
Як на войну знаряжали Сестриці ю оплакали;
Як на коника сідала, Батько й ненька оплакали...
А вона на те не дбала:
Із строю ся поривала,
В табор вражий ся вдавала.
Король тому ся дивив, І вояка похвалив:
«Отто вояк страшний, дивний, Та ще к тому й уродливий!
Як-би такая дівчина, Булаб мені женпшина!*
«Королю! дівчина я:
Держись слова, я твоя!*
IX.
Отруя.
— Де ти була, моя Ганночко?
На весїллї, моя ненечко.
— Що давали тобі їсточки, Моя доню, моя Ганночко?
Непосолені три рибочки...
Горе мені, моя ненечко, Лишечко, болить головочка!
— Що давали тобі ниточки, Моя доню, моя Ганночко?
Винце, винце, моя ненечко...
Горить лице, болить сердечко,
— Де полегша тобі, донечко, Моїй доні, моїй дівчині?
В церкві, в церкві, по середині!
— ТЦо послати тобі донечко?
Стели білую сорочечку, Та сосновую ще дощечку.
— Чим укрить ся тобі, донечко?
Клади, мамо, свою донечку, А під нею і над нею дощечку.
з тілько в трех случаях: 1) для власної оборони;
2) в разі потреби здушена опору ставленого в цїли ударемненя урядової чинности; 3) в разї утечи злочиннпка. § 65. тої інструкциї пояснює блнзше, коли належить ужити оружя. Після се- го параграфу уживає ся оружя тілько по без
успішнім використаню иньших средств в тім разі, сли проступник має в руках оружє. При опорі треба єго зробити до оружя неспосібним.
Д л я усунена всяких сумнівів, що до тої інструк
ц ії, візвав предсїдатель трибуналу на сьвідка, ротмайстра жандармерій. На жаданє оборони візве трибунал тих 8 ексцедентів (девятий тоді' арештований, Чубатиньский, знаходить ся на ла
ві обжалованих) на посьвідченє, як заховували ся жандарми цідчас конвою. Н атом сть не зго
див ся трибунал на візванє сьвідків, могучих ствердити нелєґальність правиборів.
Оборона конче бажала довідати ся від вах- майстра Нїдерлього, від кого він в старостві одержав картку з поіменним виказом тих екс
цедентів. Нїдерлє зізнає, що не памятає, з чиїх рук ту картку дістав. Всї оборонці по черзї ви
питують сьвідка про всякі подробиці і довідали ся, що ж анд.рм и палашів не уживали для того, що наставленим на карабіні багнетом вигідніший колоти. На се зробив увагу др. Дудикевич, що до ужитя багнету насторченого на карабіні потре
ба много вільного місця, тож не було великого стиску. Внрочім могли жандарми робити собі перехід кольбами, а не колоти людий на смерті..
На питане прокуратора заперечує сьвідок, щоби перестерігав людий, що буде змушений ужити оружия, не бачив також в поведеню на
роду «еіиеп \\’і<1ег8Іапй<. Був то опір того роду, щ о годі було рушити ся з місця.
Присяглий, адвокат Гавлїш: Чи уважали ви то за звичайний опір, чи за насильний? Сьві
док: Мусів бути насильний, сли тиснули ся і на
падали... Др. Гавлїш: На кого? Сьвідок: На аре
штованих, але не на жандармів.
Сьвідок Паньків, жандарм говорить о за- коленю двох людий з цілковитою обоятностию.
Зізн ає більше від акту обжалованя. Говорить, що люди не просили, але кричали >не дамо, не пустимо: они невинні, то жидівека оправка!»
Дзвонено на ґвалт, заходила обава, що їм відо- бють вязнїв, длятого скували арештованих і спрягли до купи ланцухамп. Коли се зроблено, відозвали ся голоси: »Ого вже за пізно!»
Предсїдатель: В чім ви властиво виділи, що ситтация грізна..? Сьвідок: В тім, що кричали...
Могли й нас набити (веселість). Предсїдатель:
Чи їх постава була грізна? Сьвідок: Так. Пред
сїдатель: Чи шарпали вас, може образили ? Сьві
док: Ні, (а по довшій павзї) по тім, що не усту
пали ся. Предсїдатель: Як держалисьте карабін.
Ін <1іе Ваіапге?» Сьвідок: Ні. До атаку. На пору- ченє предсїдателя добуває палаш і стає з ним в позициї. Підчас зізнань сего сьвідка була ве
лика тишпна в салн розправ.
Наступила конфронт. ция з обжалованим Чубатиньским, котрий мав просити жандармів, щоби випустили єго на двір в цїли усиокоєня женщин і дїтий. Ж андарм Паньків не памятає, але припускає можливість, що так було.
Сьвідок, Йосиф Подолєвскпй, жандарм, вий
шов на салю войековим кроком з усьміхом і робить вражінє «сьмільчака*. Не заприсяжений як і попереднім сьвідок, — зізнає: Війт подав єму назвиска, котрі він собі занотував; був перед тим у Марґулєса, але не знає о чім там говорив Марґулєс з вахмайстром, бо не розуміє по нї- мецкн анї по жидівски, анї но руски, то й не знає,
чого хотіли хлопи, коли були перед канцеля- риєю. Сьвідок держав карабін на розказ вах- майстра « ги т Б’есЬіеп Уіеііиіщ (напрям скісний, кольба на дїл, баґнет до гори) і так стояв з пів години. Хлопи тиснули ся навіть на карабін а при випроваджуваню ескорти кричали »гура«.
Потім стиснено арештантів і жандармів. Вахмай- стер робив дорогу шаблею а він пхнув два чи три рази в товпу, почім ескорта рушила, а тов- на ступала в певній віддали. Сьвідок заявляє, що кричали під канцеляриєю, що дїє ся кривда, що поповнено ошуканьство, а тепер хлопи му
сять терпіти.
Др. Олесницкий: Чому ви не арештували нікого з товпи або не закували? Сьвідок: Не арештовалисьмо-, бо товпа була би нас розброїла.
Др. Олесницкий: Ваші попередники сказали, що люди не відгрожували ся жандармам. Ви перший
се зізнаєте. Сьвідок до предсїдателя: Не жичу собі віиповідати на питане того п. ад’юнкта чи адвоката (Олесницкого) бо я не всилї на них відповісти. Др. Олесницкий: Перепрашаю, що вам наробив клопоту, але мій обовязок каже мені вас дальше індаґувати. По кількох ще питаних др. Олесницкий констатує, що зізнаня вахмай- стра а Подолєвского ріжнять ся. Вахмайстер го
ворив рішучо, що не дістав ніяких інформація!
від війта а Подолєвскпй зізнав, що війт навіть дав кілька назвиск, котрі списано на картці.
Запитаний ще в тій справі Нїдерлє признає ся, що війт вимінив кількох, котрих належить аре
штувати кромі тих, котрих вказало староство і дало їх імена списані на осібній картці.
Далі буде.
В ІС Т И політичні.
Посол клерикальний др. Ебенгох заявив зно- ва в Пірбаху перед «Союзом католицким», що помирене Німців з Чехами є конечне. Він го
тов з своїм сторонництвом (бар. Діпавлього) на
віть виступити з теперішної більшості!, наколи би обставини сего домагали ся.
ТГос. кн. Л'іжтенштайн, станувши перед сво
їми виборцями в Шварценав, заявив, що ґр. Ба- денї увійшов вже в переговори з Німцями і Че
хами, щоби відкликати (?) розпорядженя язи
кові. Бороти ся проти сих розпоряджень було обовязком Німців, але обструкция була непо
трібна. Як би по новім скликаню ради держав
ної обструкция мала продовжатп ся, то треба би або основно зм інній діловодство палати по- сольскої, або розвязати палату. Б сугіеречностн з тим стоїть вість, подана праскою »Ро1ііік«-ою а повторена »Сгаз*-ом, мов-то в наїїблнзшім часі правнтельство не почне ніякої акциї уго- дової. Що належить розуміти під словами: »в найблнзшім часі* — сего «Роїііік* не каже.
Пос. Дейм, февдал ческий заявив на збо
рах виборців в Таборі таке: Як довго істнує те
перішня більшість парламентарна, будучність наша обезиечена. Ми не потребуємо трівожи- тись о себе. Бесідник не знає, щоби хто-небудь з посеред більшої посїлостп ческої був клика- ний до переговорів. Така місйя під теперішну хвилю не мала би пожеланого успіху.
Цісар німецкий прй відкрнтю памятннка для свого дїда в Кольонїї держав на бенкеті річ, в котрій заручав старати ся о удержанє мира европейского. Мир істнує, від коли Ні
меччина сполучилась в цїсарство. Змаганєм Ні
меччини буде, берегти чести держави на внї і шукати нових торгів для збувана продуктів ста
ну промислового.
Родова шляхта росийска одержала при на
годі хрещеня другої доньки царскої, Тетяни, з розказу царя опуст в процентах з 4 на 3 */а від позичок, затягнених в банку шляхотскім на зе
м л і ІПЛЯХОТСКІ.
Стрейк робітників пільних в Угорщині про- довжає ся. 20 червня скликало товариство ріль
ниче до Надь-Бечкерек віче, щоби нарадитись над средствами до усмиреня стрейку. Дехто з магнатів заявив, що мирні переговори з ро
бітниками не доведуть до цїли. Робітники від
кинули навіть висші плати, а йдуть за голосом агітаторів соцнялїстичннх і за їх широкими обіт
ницями. Годі терпіти дальше сей тероризм, а треба постарати ся о посторонних робітників.
Вкіици ухвалено т а к и вислати делегатів до пе
реговорів з робітниками.
Суди італїйскі домагають ся видачі Кріс- піого за участь єго в нечистих манїпуляциях банкових. Правнтельство внесе мабуть предло- женє до парламенту на видачу Кріспіого.
На Крвтї переговорює з повстанцями адмі
рал Канаверо яко командант фльоти европей- скої. Єму і повелось на днях бодай одну ча
стину вождів повстанецких наклонити до зали
шена дальших оиераций воєнних під запорукою, що Крета одержить самоуправу.
Семе засідань конференцій амбасадорів від
було ся 21 червня в Царгородї, але услівя мира ще не готові.
Королева Вікторин прибула 21 червня з Віндсору до Льондону, приймала 22 червня пред- ставителїв держав европейских і князів індий- ских, почім вручено їй адреси від обох палат.
В палаті посольскій посли ірляндскі голосували
проти адреси, бо Ірляндия за панованя Вікториї не тішилась добром.
В Італії застрейкувало 11.000 робітників на полях рижових в околици Больонїї. Висту
пило війеко, причім убито т’рех робітників, 50 ранено, а 80 увязнено.
Но в и н к и.
— Є. Ем. Кардинал-Митрополит виїхав нині на лїтний відпочинок до Підлютого.
— З'їзд деканів архид. львівскої відбув ся вчера в цїли ирнготовлень до синоду диєцезаль- ного, котрий відбуде ся у вересни. Нарадам проводив Є. Ем. Кардинал-митроиолит. З інї- циятнви Є. Еміненциї пороблено приготовлена до заснована комітету для сьвяткованя 50-лїт- ного ювилею панованя Є. В. Цісаря.
— Бідний Вольф. На правне застережене, по
дане з арешту через посла Вольфа до суду по
вітового в Фінфгавзї проти виконана кари арешту, видав тойже суд ореченє: Подане о увільнене з вязницї не може бути увзгляднене, иозаяк по причині замкненя ради державної, палата судей- ска не може пос. Вольфа уважати нетикальним.
— Дашиньский піде на село — дурити. Соция- лїст сей польский держав 21. червня в Кракові річ до своїх виборців, в котрій обговорював свою діяльність (?!) в палаті посольскій, справу Шаєра, вибори в Галичині, вибір комісиї леґіти- мацийної, орґанїзацию більшості! парламентар
ної, беспідставність чесного права, розпоряджень язикових і внесена шкільного Ебенгоха, а від
так заповів, що буде поборювати духовень- ство та що піде з тим всім на село.
— 0. Стояловский, одержавши від міністра Ґляйспаха лист безпечностн на поїздку до Ка
носси, не доїхав ще до Риму, а сидить дето над морем в кліматичній стациї для поратовапя здо- ровля і з відтам полїтикує, а радше боре ся против соцнялїстів. В »4Уіепс-у роїзк-ім* помі
стив він письмо, в котрім каже: Н е розумію, по якій причині піддержували польскі социялїсти обструкцию Німців? Але тим перевели они до
каз, що они уміють парламент перемінити на коршму. Они вимовляють ся тим, будь-то хо- тять повалити ґр. Баденього. Пуста вимівка.
Баденього треба було валити в осспн 1895 р., коли він з Люеґером борикав ся без потреби.
Але тоді як-раз помагали социялїсти правитель- ству проти Люеґера. Кажуть социялїсти, що ґр.
Баденї нарушив констнтуцшо через видане роз
поряджень язикових. І се лож, бо социялїсти узнають зміст сих розпоряджень справедливим.
Отже анї з великого розуму анї з принципу справедливості!, чим чванять ся, але з простої ненависті! до антисемітів брали социялїсти поль
скі участь в бурдах нїмецких. — «Бей!;. Уоікз-
Ь і а і і * , нотуючи се письмо Стояловского, додає, що він потрафив ііеп Ка§е1 а т Корі’.
■— Сегорічрі жнива. Майже річ певна, що се- горічні жнива випадуть дуже лихо. Безнастанні дощі і заливи засягли не тілько Галичину але також Чехи, Мораву і Угорщину. Кромі того сего року зайш ла ся особливша подія, що деякі відосібнені околиці на Поділю і Мораві мають посуху. З заграницї відомо тепер, що в Румупїї жнива майже вже пропащі, в Росиї також нема ніяких виглядів на обильність зборів. Навіть Індиї і Америка не мають великих надій на се- горічні жнива. В Індиях послїдними днями на
ступили великіі слоти і виливи і наробили не малої шкоди в засівах. Торги збіжеві вже днесь заявляю ть рух. Належить сподївати ся, що ці
ни збіжа підуть значно в гору.
— 100 мілїонів франків присудили дипльомаги Туреччині яко винагороду коштів воєнних.
— Ціловане книжок. Міскій ф ізикат в Брод- фордї в Англії зарядив хемічну_ ^анадїду-БіД4®
старого алиіти, іютру під оо літ в тамошній цер
кві поцілувало доси більше-меньше 40.000 осіб.
Аналізи мала виказати, о скілько такі річи, ви
ставлені на загальні поцїлуї, є розсадниками за
разливих слабостий. На щастє не відкрили уче
ні хеміки бацилїв тифу, туберкульози анї діф - териї. Але за те проживало в книзі сім иньших родів бацилїв, з тих один заразливий, котрий гноїть рану при нашкірнім скалїченю. Хеміки орекли, що Біблію треба би постійно піддавати десінфекциїї щоби можна мати певність, що она не є розсадником недуг.
— Всячина Дунай розірвав греблю коло Іва
нової, як доносять з Загребу — і заляв 3000 морґів поля. — Рівнож з Константинополя ходять вісти, що цілі околиці стоять під во
дою. Адріянополь залитий цілковито. Зелїзницї застановили рух. Ж нив в деяких околицях май
же не буде. — На Угорщині' боять ся, що в жнива зайдуть стрейкп женців. Правитель- ство радить законтрактувати робітників з Гали
чини.
4
П ІСЛЯ
Розклад їзди на зелїзницях
часу середно-европейского пізнїйшого о 36 мінут від львівского, важний від 1-го м ая 1897.
| П оїзд
о приходить до Л ьвова ! П оїзд
особовий 7-30 3 Сучави і Черновець поспіши.
мішаний 7-50 3 Я нова
особовий 8-05 зі Стрия і Лавочного с/о б о вн и
8-15 3 Тернополя і Бродів поспіши.
8-25 3 Сокаля і Я рослава через Раву 9-Ю 3 К ракова в сполуч. з Н. Санчом. Яслом
і Равою 10-35 3 Я рослава мішаний 1-15 3 Янова
поспіши. 1-30 3 К ракова в спол. з II. Санчом. Загірєм міш аний
і Хировом особовий
особовий 1-40 зі Стрия і Лавочного в сполуч. з Хіі-
ровом і Станиславовом міш аний
поспіши. 1-50 3 Сучави і Черновець поспіши.
-2-30 3 Підволочись і Бродів особовий
особовий 5’20 3 Підволочиск і Бродів поспіши.
5'25 3 Белзця в спол. з Сокалем і Ярославом
5’45 3 Черновець особовий
» 6-— 3 Підволочиск міш аний
Ніч ї»
особовий 6-55 3 К р ако ва 8 Р озвадовом сполуч. Ніч мішаний 8-— 3Я нова від ‘/5—,4/в і від Ч9— 30/9 що-
денно, від |8/в—31/„ в повседневні дни
поспіши. 8'45 3К р ако ва . _V
мішаний 9-01 3Я нова від ,г7в— 31 8 в сьв ята мішаний
особовий 9-Ю 3Сучави і Ч ерновець особовий
9-30 3К р ако в а в спол. з 11. Сончом і Равою її
поспіши. 9’50 3 Сучави і Черновець її
особовій! 10-— 3 П ідволочиск і Бродів її.
п 10-20 3Лавочного і Стрия в сполуч. з Хиро- вом і Станиславовом
ї, 12-10 3Л авочного і Стрия в сполуч. з Хиро- особовий
вом і Станиславовом і
з-зо 3 Підволочиск
І поспіши. 5-Ю 3К р ако в а в спол. з Н. Санчом і Яслом її
О
б '—
6-10 6-45 8- -4О 8’55 9- 20 9'2о 9'4О
1-04 1- 55 2- 40 2- 50 3- 05 3- 15 4- 40
відходить зі Л ьвова
до П ідволочись і Бродів до Ч ерновець і Сучави до Ч ерновець і Сучави до К р ако ва
до К р ако в а в спол. з Н.
вадовом
до С трия і Л авочного в ровом і С таниславовом
до Б е л зц я в спол. з Сокалем і Ярославом до Я нова
до П ідволочися і Бродів до Ч ерновець і Сучави
до Я нова від ,5/в—81/в в сьв ята до Підволочися і Бродів до Ч ерновець і Сучави
до К р ако ва в сполуч. з Равою і Хиро- вом
до Стрия і Сколього
до Я нова від ’/б—"*/в і «ІД ‘/а—80/» щ оден
но, ВІД ,5/„— 31/в п повседневні дни до Я рослава
Санчом і Роз сполуч. з Хи-
Болеслав Янковский
Робітня рушникарска і продаж оружя у Львові
ул. Чарнецкого
число 2
поручае стрілец ке оруж є всіляких систем ів під ви- пробованою і управильненою ґарантпєю . П родаж лусок набоєвих, маш инок до набиваня і закручуван я.
Р еконструовані набої, рівнож мірки на порох при- мінені до калібру. — Всякі репарацпї приймає ся
під ґарантпєю . 10—10
йГ"
Люд. Шелїґевич
годинникар
6- 45
7- 05 7‘2о 7- 30 8- 50 10-30 10-50 11 —4- 40
5- 20
до К ракова в сполуч. з Н. Санчом, За- гірем і Хировом
до Сокаля і Я рослави через Р аву до Тернополя
до Стрия і Лавочного до Янова
до Ч ерновець і Сучави
до К ракова в спол. з Ярославом, з Роз- вадовом і Н. Санчом
до Підволочися і Бродів
до К р ако ва в сполуч. з Хировом, Яслом Розвадовом і Н. Санчом
до Стрия, Л авочного і Хирова
■ Специялїст обуви непромакаючої власного винайдена!
ІВАН ЯРИМОВИЧ
передтим
Володислав Даєвский виконує всї роботи входячі в обсяг
динникарства
у Львові, ул. Коперника ч. 8.
заразом удержує склад годинників і зеґа- рів з перворядннх фабрик заграничних з
ґарантпєю і по уміркованих цінах.
Замовлена з провінцій виконує як найточнїйше. Направа зеґарків і зеґа- рів заразом антнків з 2-лїтною ґарантиєю.
1»4 9 —10
1
Робітня унЇФоргаівдля п. ц. к. о ф і ц и р і в , у р я д н и к і в
і пп. студентів
а заразом всіляких убрань м у ж е с к и х
Йосиоа Сеґети
у Львові, при у ли ц ї Паньскій ч. 22.
Всякі замовленя виконують ся по цінах умірених в як найкоротшім часі, так в місци як також на нровінцию.
130 4 —15 рукодільна обуви мужескої, дамскої і для дітии
у Львові, пл. Берпардиньска ч. 10.
(напротив ул. П екарскої)
м ає честь повідомити отсим Вп. Публику, що внрабляе ЙБУВЄ НЕПРОМАКАЮЧЕ власного винайдена, з всякого рода ш кір, я к : Обуве м і » _ „поступних к о ж чоботи з холявам и тревалі, надмірно легкі і по ц інах дуж е р 5
Т а к о ж принимае до відновленії і направи Кальоші і Плащі канчукові, всякі ґумові приряди як та к о ж зе л ь о в а н я о б у в я кавчуком .
В с я к і зам ісцеві зам о вл ен а виконує в мож ливо як наикоротипм часі.
Д якую чи з а дотеперіш ні ласкаві вагляди, і поручаю чись на дальш е, остаю з глубокнм поважаним --- --- т--- --- ’______ ______ ______________Яримович.
склад
Ш Ж Ж Ф ' Ш ж і Ж Ж ж Ж* ж * ж Ж Ж -^
лі. . і. . ь ліг »|» «А» ліг ліг І ліг І Ж Чг ліг ліг ліг л,г ліг ліг Ж Ж Ж Ж І Ж І Ж Ж 51?. 51? Ж Ж Ж 5 Ї2 .
Перший руский склад і робітня виробів ножівничих власних і анґлїйских
під фірмою
Іван Ляврук
поручае
Бритви, ножички, сцизорики, трокарі і пуіцадла для худоби, ножі і ножиці огородові, ножі сто
лові і кухонні, і ріжні вироби ножівничі.
Приймає бритви до остренп і обтяганя і всілякі замовленя так в місци як і з провінциї виконує
як найскорше і найдокладнїйше.
Дякуючи за дотеперішні взгляди прошу по
важаних родимців о такі і на будуче
з поважаним
Ів а н Л я в р у к , ножівник
128 б—10 ул. Галицка (і. у Львові.
Ж
Жх *
НАРОДНА ТОРГОВАЯ
приймає зам овлен я і посередничить в закупні :
> Сьвітло церковне
впрост з фабрики 1а по 70 зр., На ио
ж
Ж•4-4
Ж
«• »
X '
X*уу.
X ‘
В и н о ї— в бочках о ІЗо літрах, а то Самородне
"Ж почавши від 70 зр. за бочку І о с о 1 ж
64 зр. за 100 кіл. Іосо фабрика.
В и н о
почавши від їо зр. за місце продукції').
Зі складів висилає: К А В У по 5 кіл. ж
■Ж посилках почт. в ціні по: зр. 9-20, 1020, " Л Ж 10-7(*, 11'20, а снецияльність по 12-20 франко X
X ВИНО В 5 кіл. барилках по зр. З- X 4-ю, 4-90 франки.
"Ж
Ж умірених цінах.
. * . ».♦.< ч-І-х х-І-Х X Х'ІЛ.
X* Х*Х'* X* X і* Х’ Х*Х;* 1 X* X*
Ж
Робітня рушникарска
І Ш ад к о в с к и й С. Копчиньский
^£4 в в
у Львові, площа Бсрнардиньска число 1. (Ц ій і Виробляє і удержує на складі випро-
Л ) боване мисливске оруже всіляких систе- іХ мів, я к також перерабляє зі старих на -.Г найновійші системи.
21^“ Замовленя і репарациї так в міс- ци як і на провінциї виконує скоро і ста-
ранно. 152 і ° — 10
Ж
3-70, Иньіііі товари по
47—? ♦: • >ч-І-х
тутрк цигаретових за І зр. ііору- чає фабрика туток
АаТОНІНИ МАЗУРКЕВИЧ Львіс, ули ц я Галицка число 12.
Замавляючим 5.000 туток разом опановане і відсилка Ггаисо.
МаГазин блаватних товарів
Дамскої конфекциї
Білизни
Всілякі купони
і
вильосовані цінні папери
виплачує
без потрученя провізні або коштів
КОНТОРА ВИМІНИ
ц. к. упр. гал. акц.
В А Н Е У
ГІПОТЕЧНОГО
К онтора ви м ін и і в ід д іл д е п о зи то в и й п е р е н е с е н і до л ьо к ал ю п а р тер о в о го в бу
ди нку банковім .
( 2 1 ) - ?
|\ЬВОВ'’ \2-
поручае великий виріб сезоновнх новостий, а також склад полотен, шертінґів, хусток, ручників, сервет, обрусів, пончіх, скарнеток. — Робітня сукон і швальня білизни.
Прібкн на жадане висилає ся. Ціни як найприступнійші. 151 4 17
Видає й відповідає за редакцию: Тєофіль Барановский. З Друкарні В. А. Шнйковского.
