Ч. 54. Львів, вторник, дня 14. (2 7 ) марця 1906. Річник X.
я даявтлянмиї' шж-нчнт Передплата
на »РУСЛАНА< виносить:
в Австриї:
і:а шлвії рік . . . . 20 кор.
іа пів року .. .. 10 кор>
на чверть року .. 5 кор.
і', і місяці, . . 1-70 кор.
За границею: /
і: цілий рік 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. • Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а но вовьмеш милости і віріг не возьмещ, бо руске ми серце і віра рус, а.« — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. Шашкевича.
Викідить у Львові іцо дня крім неділь і руских СЬЕЯТ о о ‘|, год. пополудни.
Редахцня, адмікїстрация і експедиция »Руслана« під ч. 1. пл. Дїмбровсквго (Хорун- щини). Експедиция місцева в Аґекциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає сялише напонередне застережене — Реклнмациї неОнечатанів вільні від порта. —■ Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в »Надіс:іапім< 40 с.
від стрічки. Подяки і нрп- ватні^донесеня по ЗО сот.
від стрічнії.
По першім читаню виборчої предлоги.
(X) В пятницю докінчила носольска палата державної ради розправу над правительственними предлогами про ви
борчу реформу і тим способом осягнула, можна сказати, нобідно перший степень сего великого змаганя, яке веде до об
нови конституцийного устрою в Австриї.
Ся розправа тривала 11 днів (від 7 —23 марця), а розпочав її мінїстер внутр.
справ, ґр. Б і л я н д , промовляло взагалі' з ріжних сторонництв 59 бесідників (29 за, 30 проти реформи). Загальне вражі- нб розправи було поважне а при сій на
годі виявило ся, що й теперішня по- сольска палата, славлена яко неспосібна до ніякої поважної роботи, зрозуміла велику доспілість хвилі і на кінці свого єствованя підняла ся до висшого стано
вища, щоби належно сповнити свою за дачу. Хоч як великі були ріжницї Про
між поодинокими бесідниками, вела ся розправа, окрім хвилевих перебивань, вельми приливним способом, а виголо
шено багато вельми основних і великих бесід. Замітно також, що многі доси у- мірковані, консервативні посли промо
вляли тепер остро опозиційно, а навпа
ки давнїйші опозицинні посли вельми спокійно і умірковано, правительственне доси иольске коло опинювало ся в то
варистві всенїмцїв, а з другого боку со- цияльні демократи оплескували і прита
кували клерикалам.
В. Масляк.
„ С Н Ь О Р Г 6
Повість ВолодиславЬ, Ст. Реймонта', Варш ава 1904.
(Дальше).
Наколи в Галичині зближенє до лю
ду виходить з інакших, бо з чисто по лїтичних принципів, наколи ту інтелїґен- ция "Польсна забажала перетворити ма- зурске мужицтво в елемент політичний, а численні товариства з товариством
«Осьвяти людової» на чолі бажає пере
творити сей люд в піонера польонїзму а може і польского шовінізму, не зва
жаючи, чи і на скілько доріс він до сновненя сеї задачі — Поляки з закордону забрали ся спершу до розбору, до ана
лізи мужицкого ж ти і мужицкої душі либонь чи не в тій цїли, щоби провіри- ти, чи і на скілько інтелїґенция, сьвіто- гляд і чуте польского мужика можуть бути дозрілі* до роботи загально на
родної.
Такі місячники як «Бібліотека Вар- шавска« і «Атенеум» запили ся поквап
но творами сих нових талантів. В сих видавництвах зустрічаємо повісти: Ковер- скої, Косякевича і Вайсенгофа; Родзєви- чівна друкує свої повісти по видавниц
твах галицких але феноменальним яви
щем на поли польскої повісти з жити польского мужицтва япляє ся в р. 1904 повість «Хлопі» в двох єї ч астях : «Осінь»
і «Зима».
Автором сеї повісти є Володислав Ст. Реймонт, ур. під Пйотрковом. По дрібнїйших пробах з обсягу новеллїсти- к и : «Спотканє-Стріча* і «Пєльґжимка до Ясней Ґури» — перекинув ся на поле глибшої аналізи чи ширших верств су
спільності! а з під його пера стають появляти ся повісти, в яких обсервує він такі прояви людского житя, які можна назвати загально іменем одної з єго по- вістий. «Ферменти» — так зоветь ся сей твір яко продовжене повісти «Коме- диянтка». Зорким оком заглянув автор за куліси театрального житя а з глубо-
докори, звернені проти виборчої рефор
ми, станули як раз доказом, що вибор
ча предлога намагає ся найти посередню дорогу до розвязки трудного иитаня при всіх своїх недостачах.
Перша отже перепона до переведе
на реформи виборчої усунена, предлогу закона відослано до виборчої комісиї зложеної з 4-9 членів. Одначе і там ще буде она мусїла перейти важку пробу, бо противники єї роблять найріжноро- днїйші заходи, щоби її погребати в ко- місиї і навіть не допустити до другого читана. Ми вже в поиередних числах вказали на ті заходи (внесене на відо
кремлене Галичини, внесенє на ревізию конституції і т. п.), котрі мають ударе
мнити се діло. Длятого тим труднїйшу і важнїйшу задачу мають прихильники реформи, щоби всі ті заходи противни
ків зуміли відповідно перебити і ударе
мнити.
Я к далеко сягає завзятє противни
ків реформи, показує обставина, що ґр.
Н І т і р ґ у своїй промові накликував на поміч ґр. Ґолуховского, лякав Корону і заграничні держави тим переворотом, який може спричинити в Австриї вибор
ча реформа. Алеж знаменита промова такого поважного консерватизм як го- рішньо-австрийский маршалок др. Е- б е н г о х за реформою, може бути д о казом. що всі ті небезиечі зовсім нео- правдані.
В комісиї буде розходило ся пере
довсім о компроміси що до виборчих 0- кругів і числа мандатів, як і о усунене Можна сьміло сказати, що прихиль
ники виборчої розправи вийшли побідно із сеї одинайцятидневйОЇ розправи і що вигляди ухваленя закони тепер далеко певнїйші, як були при его кнесеню в па
латі. Протягом розправи виявило ся, що найбільші противники виборчої реформи не могли станути сьміло і явно проти головних засад, проти загального і пря
мого праві виборчого, не могли успішно боронити задержаня дотенерішних приві
леїв курияльної системи яко перестарі- лої. Навіть знамениті промови декотрих речників великої власності!, як Ґрабмає- ра, Сільва-Таруки, Бернрантера, Травт- мансдорфа не могли нікого переконати і за собою потягнути, не могли зб іл ь
шити числа противників реформи, так що навіть деякі противники реформи, як аграрники й коло иольске, були прине
волені спершу доволі різке своє стано
вище значно злагодити.
Хоч нравительственна предлога про виборчу реформ' має значні недостачі, одначе кождий безсторонний може впе
внити ся, що сей закон не має па цїли заневоленя Німців, як се висловив ґр.
Ш тірґ, що не думає Чехів виперти на становище меншевартного народу, не думає знищити упривілейованого доси польского кола, а нидвигнути до незви
чайного значіня Русинів, як знов голо
сять в ігольских кругах, не наміряє по- соблювати християньским социялам, як жалують ся ліберали, а дати велику си
лу социяльній демокрациї, як голосять консерватизм. Сі суперечні поміж собою
ким почутєм правди і з великою силою змалював незавидну долю адептки сцени (Комедиянтка) і страшну катастрофу, яка стрічає єї дівочі ідеали через надмірне довіриє до людий і до свого окруженя, зложеного не з апостолів а торговців штуки. Горяча ідеалістка вертає до дому батька свого яко завитка. Дальша судь- ба сеї людини є сюжетом повісти під за
головком «Ферменти», бож і справді чи
мало ферментів і чимало перемін бачи
мо в дальшім житю Янки, зачим она си
лою своєї душі, своєї інтелїґенциї, за
вдяки своїй красі і принаді як не менше завдяки сим прикметам, яких злі люди з часів театру не змогли в ній до останку знівечити — спромогла затерти і вигоїти тяжкий удар минувшости, зре- габілітувати себе в очах батька, родово
го шляхтича, і в очах загалу о^стілько, аж стала ту вінець з чоловіком, що інту- іцийно добачив в єстві тої жінки доро
гоцінну для житя свого перлину.
Не з меншим реалізмом представляє автор в повісти «Зємя обєцана» услови-
деяких технічних недостач закона. Не легка там задача членів комісиї, а осо
бливо одинокого заступика р у с к о г о к л ю б у п. В а с и л ь к а . Задача єго тим труднїйша, ноза-нк буде він мав напра
вити ті похибки, які зробив руский клюб. Як відомо, всі сторонництва пар
ламентарні і політичні виробляли основ
ні предлоги від себе, формулували свої домаганя що до розділу мандатів і по
ділу виборчих округів і предкладали ті домаганя к р а є в о м у і ц е н т р а л ь н о м у п р а в и т е л ь с т в у . Р у с к и й к л ю б не відбув такої наради над ре
формою, не уложив своїх домагань і не предложив їх краєвому правительству (як се зробили н. ир. буковиньскі посли рускі), подано лише приватно і то без ухвали клюбу) такі домаганя бар. Ґав- чови, а крім того вислано депутацию до цісаря.
Одначе, як з бесіди бар. Ґавча ві
домо, центральне правительство оперло ся на предлозї намісника, котрому гіору- чено зробити поділ виборчих округів і розділ мандатів. Була се отже похиб
ка, що руский клюб не домагав ся в першій інстанциї узглядненя своїх о- правдапих домагань і не легко буде за- ступникови руского- клюбу що небудь виєднати в комісиї в користь Русинів.
Як відомо, число мандатів для Галичини мав бути з 88 збільшене на 94, але й ще до того голосять, що сих нових 6 мандатів дістане ся міским округам.
Чи се поведе ся заступникови руского клюбу направити, не знаємо, на всякий спосіб вго становище буде вельми тру
дне, бо справа з самого почину не була поведена зручно.
Листи з Холмщини.
З Холмщини пишуть до «Громадскої Думки:
В ч. 33 »Громадської Думки« ми прочитали повну лагоди та любови ста- тю про Поляків і Українців у Холмщинї.
Щиро й глибоко співчуваючи основній ни житя промисловців в Лодзі. І тут є лиш ферменти. І ту як в тамтих пові
стях виступає наглядно вся сила люд
скої пристрасти, людскої жадоби гроша і єствованя хоч би коштом других, хоч би з поминенєм всіляких прав і законів, етики і моралі. Майстерскими почерками пера характеризує Реймонт се справдіш
нє пекло, в якім на те люди трудять ся, щоби ніколи не чути внутрішнього вдо
волена. На тисячі одиниць ледво одна розуміє, що крім борби і індивідуального єствованє є єще инакші цїли в житю чо
ловіка, якась посьвята свого еґоїзму для суспільности, для загалу, для братії мо
же не так видющої як алчуіцої і жаж- дущої.
Ідейности народної роботи нема так у тій, як в обох тамтих повістях.
Все одно, чи се робітники по гутах і при фабричних машинах, чи се заступ
ники театральної музи. Одним і другим ходить лиш о наживу; ходить о силу проворності! або нікчемного підступу, щоби лиш себе піднести на плечах і коштом другого.
думці сеї статі, цілком вірючи тому, що деинде на сьвітї є »гарні, поступові По
ляки, які хочуть здобути людскі права для всіх людий, не тільки для своїх зе
мляків*, ми дуже сумнїваємо ся, щоб нам в Холмщинї довело ся таких Поля
ків коли-небудь побачити. А вжеж і Нім
ців, що люблять вольности, є богато на сьвітї. Хто, як не Німеччина, дав нам Бебеля з єго вогневими промовами про загальну рівність і братерство? Але з то
го не випадає, що усі мусять схиляти ся перед вчинками остзейсккх баронів і до
помагали їм в боротьбі з Лотишами та Естами, що хочуть визволити ся від нї- мецкого політичного і економічного гніту.
Можливість панувати над другими є річ вельми спокуслива і треба мати бо
гато сили волі длятого, щоби не пере
брати міри. Хто відає, чи не перевернув ся би деякий остзейский барон на пал
кого социялїста, колиб кін жив у Німеч
чині, тай навпаки не можна сказати, чим став би деякий ґерманьский социялїст в остзейскім краю. А вжеж в нас Поляки,
— тіж самі остзейскі барони, і я не пе
вен, що тойже Поляк, що в Польщі, де навкруги него самі лише співземлякн, чито в Київщині, де він занадто мало- можний для того, щоби панувати, засту
пає інтереси усіх народів, чи став би гнобити Українців, якби переїхав до Холмщини або Галичини. Тут він пан, Українець же хлоп, себто на єго погляд
— істота незмірно низша, нечемна і не
культурна; можна єго підвисшати до се
бе, розповсюджувати посеред него поль- ску культуру, можна часом побалакати з ним, коли він знає польску мову, але знижатись до того, щоби вважати єго за рівного, навчатись єго нерозвиненої хлопскої мови, признавати єго право на власну культуру — навіть нерозумно.
Часом буває, що й ми чуємо про
мови Поляків, що обороняють українь- ску мову, але лише тоді, коли треба ви
лаяти уряд, при чому в душі Поляка панує засада, що воля україньского сло
ва є тільки ступінь для переходу сего Правда, що оно аж луна бє від та
кого пессимізму. Острий, немилосердно острий шклальпель, відкриваючий такі ра
ни на орґанїзмі суспільного житя — дарма однак не признати, що під єго розрізом видно страшну але дійсну правду.
Сама річ, що наколи ся правда до
тинає так гірко двох верств суспільно
сти, бо ані інтелїґенция бюрократична, ані сьвіт артистів, ані сьвіт капіталізму промислу не виявив в осуді автора ні
чого позитивного лиш саму неґацию і скептичну зневіру — цікаво буде знати, чи як раз в тій третій сьвітом і людьми з давен давна позабутій верстві народу
— між тим простим людом найде ся пі
сля оцінки автора хоч дещо позитивного і ідейного, чи може і там вже добирає ся гниль до струпішілих костий.
(Дальше буде).
слова в слово польске. Я власного осо
бою пробував при розмові з Поляками, що лаяли уряд за утиск україньскої мо
ви, показувати їм галицкі виданя укра
їньскої граматики чибо *Історию України Руси< проф. Ґрушевского, і вражіня справляло ся вельми дивне: вони роз
глядали граматику з усьміхом недовіря, дивували ся, що в україньскій мові мо
жуть бути відміни іменників і дієслів, як і в инших »справжніх* мовах, тай наре
шті заявляли, що україньска література і мова навряд можуть розвинути ся, бо вже є так богато досконалих славянь- ских літератур (розумійте «література иольска*).
Чиж можлива при таких умовах взаїмна ймовірність?
Приточу ще один приклад, ще більш вражаючий. Признаючи федеративний лад держави найліпшим, а через те між иншим обороняючи завдже й автономію Польщі, я в розмовах з поступовими Поляками не раз говорив про се і бачив повне співчутя, аж поки не починав го
ворити про те, що Холмщина мусить на
лежати до України. Тоді починались всі
лякі відверти: доводило ся. що Холмщи
на економічно звязана з Варшавою (че
рез те місто Лодзь, як економічно най
більш звязане з Сибіром, куди воно по
силає головну частину своїх виробів, .му
сить належати до Сибіру); що в Холм
щинї більшість людности Поляки, для чого підбирали ся цифри і до числа По
ляків залічувались Українці католики, єв
реї і навіть Нїмцї-кольонїсти; що мова Холмщини дуже відріжняє ся від літера
турної україньскої і ся остання для лю
дности Холмщини часто-густо здає ся незрозумілою, а проте кожен з них до
бре балакає по польски. З сего вихо
дить, що московских селян Акмолиньскої і Семиполатиньскої провінциї, що добре балакають по кирґизскому, в московскій же книзі часто не розуміють богатьох літературних слів і зворотів, повинно вважати ся за Киргизів.
Отже не читанєм віршів Шевченка можна приневолити Поляків змінити свої думки, а лише тими заходами, що допо
магали би культурному і політичному зростови україньского народу у Холм
щинї. Длятого насамперед треба відділи
ти Холмщину від Царства польского, щоби самого імени сего Царства не було чутно в холмскій землі. Далі річ коне
чна — примусовий викуп прикатно-вла- сничих земель і перехід їх до рук укра
їньского селяньства, щоби визволити те селяньство від страшного економічного гніту польских панів. Конечне потрібне навчанє на україньскій мові в усіх геть наукових закладах Холмщини, щоб роз
винути розум народа і збудити в нїм шанобу до рідної «хлопскої* мови. Обо- вязково треба заложити україньску римо- католицку семінарию длятого, щоби під впливом щирих Українцїв-ксьондзів наші брати Українцї-католики перестали вва
жати себе за Поляків.
І коли холмскі Поляки почують в нас таку силу, що з нею треба рахува
тись, тоді і між ними знайде ся купа дійсно «поступових людий*, і вони схо
чуть «здобути людскі права для всіх*, а
о
чого доброго прочитають і хлопскі вір
ші Шевченка, зроблять ся нашими бра
тами не тільки на словах, а й на ділі.
Холжскмй Українець.
Політичний огляд.
З якою беззглядностию беруть ся Всенїмцї до переведеня свого постуляту відокромішненя Галичини від решти Ав- стриї — доказує інтервю (еіс
уєго...) ні- деньского кореспондента 5іо\у-а роїзк-ого з провідником тої нїмецкої Групи, І1ОС.
Шенерером.
Пос. Шенерер запевнив, що буде а- ґітувати через Німців за відокреміпіне- нєм Галичини, а надіє ся також і по По
ляках, що они всі сили злучать до осяг неня сеї цїли, яка позволить їм в своїм краю устроїти ся национально і сповнить сей поступок самостійности. який дрімає в душі кождого Поляка, від старця до дитини. ІЦо стало би ся тоді з Русина
ми — и. Шенерер не має, правда, жад
ного обовязку брати під увагу. Однак ему і байдуже евентуальне обезсиленє монархії таким проектованим тріялїзмом.
Противно, Всенїмцям був би на руку та
кий самеобийчий розклад нашої монархії, щоби Австрию зробити погноєм для їхніх панґерманьских цілий. Та на щастє єще не вимер тип австрийского патриота, який признає користи та вигоди сеї ріжнона- родної держави, цінить високо єї істо
ричну місию і навіть в думці не перемі
няв би єї на режім жадної иншої з су- сїдних держав — і сей тип постоїть єще за єдність вітчини против замахів всяких Всенїмцїв та Всеполяків.
Н а У г о р щ и н і опір автономіч
них властий супротив правительства змен- шає ся о стілько, що всюда мунїціпія ставлять пасивний опір, правительство систує автономію і установляє своїх пов- новласних комісарів, впроваджуючи їх евентуально оружною асистенциєю в ді
ловодство. Також зголошуванє ся добро
вільного рекрута, мимо противної аґіта- циї, дає знатний контингент, а добровіль
но уплачувані податки уможливляють та
кож по части дальше функционованє державної машини. В сім зглядї був в суботу мінїстер скарбу Геґедіс на авди- єнциї і зложив успокоюючий рапорт. Так що до стяганя податків як і затяганя рекрута правительство є в силі зрезиґ- нувати з примусових мір.
Також появила ся півофіцияльна вістка, що нові вибори до угорского сой- му будуть розписані в законодатнім ре- чинци. Та не можна сказати, щоби дух опозициї змалів серед угорского народа, тілько що він звернув ся більше на еко
номічне поле, а могутні аристократичні роди піддержують єго своїм впливом і средствами.
Щоби роздобути средства на удер- жанє покараних мунїціпіяльних урядни
ків, аристократичні дами заложили фор
мальні фабрики кокардок, спинок, бро
шок та ріжних відзнак, які купує нині кождий Мадяр і тим способом, попри аґітацию за угорскою самостійностию, підпомагає і опозицийні фонди.
М а р о к а н ь с к а к о н ф е р е н ц и я ,
в АльГезірас доходить до щасливого кінця. Якраз нині має ся остаточно по
лагодити справа міжнародної полїциї в Мароку з деякими прерогативами для Франциї і Іспанії. Справа має вже бути на стілько зрілою, що нині наступить підписане дотичного трактату. В сей спосіб спала би з грудий Европи тяжка змора, ика єї давила від місяця, а евро- пейский мир зискав би нову тривку під
ставу свого істнованя.
Н О В И Н К II.
— Календар. В і в ; о р о к : руско-кат.: Ве- недикта; римо-кат.: Руперта. — В с е р е д у : руско-кат.: Агапія; ри.мо-кат.: Сикста папи.
— Репертоар „Руского народного Театру” у Львові. (Саля „Лай СЬагигіш” — ул. Берн- ш тайна).
Ві второк: «Запорожець за Дунаєм»
і «Вечерницї».
В четвер: «Продана нареченая опера Сме
тани.
Початок представлень о 7 год. печер.
Абонамент: першорядний на 6 вистав 15 К. другорядний на 6 вистав 10 К.
— Шевченкове сьвято з Сокали. Міщаньский драм, кружок «Просьвіти» устроює 29. с. м.
в салі «Народного Дому» великі вечерницї в честь Тараса. Програма: 1) *** Прольоґ. 2) Ко- ниський-Лисенко: Молитва, хор жін. 3) Шев- ченко-Воробкевич: Думи мої, хор муж. 4) Шашкевич-Матюк: Цьвітка, сояьо сопран. 5) Шевченко-Сїчиньский: Лічу в неволі, хор. міні, з тенор, сольом. 6) Шевченко: Субботів, де- клямация. 7) Промова. 8) Шевченко-Біликов- ский: Гамалїя, хори м іні.'з деклямациею. 9) Сольо фортепянове. Ю) Шевченко-бороб- кевич: Огні горять, муж. хор. 11) Шевченко- Вербицкий: Завіщанє, баріт. сольо і подвійний хор. — Початок о гог. 8. вечером. Вступ від ЗО с до 2 К. По концерті комерс.
— Віче в Станиславові дня 3. цьвітня о 11.
годині на галицкій площи під голим небом.
— Краєвий виділ уділив запомоги отсим ру- ским захоронкам: у Львові при улицї Солярні 200 К, а . при ул. Мартина 150 К, в Печенїжи- нї 100 К, в Дрогобича 300 К, в Станиславові 200 К, а в Ж ужели 100 К.
— З „Краєвого Союза кредитового” стова- ришеня зареєстрованого з обмеженою пору
кою у Львові. Загальні збори членів Кр. Союза кред. відбули ся дня 22. с. м. в салі «Рускої Бесіди». Збори відкрив містопредсїдатель др.
Дамян Савчак. По ствердженю, що збори ого
лошено-згідно з постановами статута, покли
кав нредсїдатель на секретарів зборів п. Гри- гория Саїка і Миколу Заячківского. По при- нятю протоколу з попередник заг. зберів до відома без зміни, директор Кость Паньков- ский предложив звіт з дїяльности стоварише- ня за рік 1905. Стоваришенє числить 517 чле
нів, які деклярували 1640 уділів по 50 К на загальну квоту 82.000 К, а ручать за зобовя- заня стоваришеня квотою 164 000 К На за я влені уділи вплатили члени 66.137'20 К, то є, зложили готівкою 80*65% декларованої квоти.
Власне майно стоваришеня виносить 70.661 55 К і збільшило ся 19<>5 р. о квоту 10.498-24 К.
Капітал оборотовий стоваришеня виносить 1,479.633-76 К, а загальний оборот касовий виносить в 1905 р. 5,706.827-30 К. Краєвий Союз кред. у Львові виєднав в краєвім банку у Львові для союзних стоваришень на 1906 р.
кредит в висоті 1,458.000 К, та починив з а ходи о дальше нідвисшенє кредиту. Кромі ви- єднаня кредиту в краєвім банку уділив кр.
Союз кред. союзним стоваришеням з власних фондів кредит в висоті 627.100-40 К, а ся квота кредиту стоваришень рік-річно зростає:
Загальна квота кредиту союзних стоваришень в кр. банку і краєвім Союзі кредитовім пере- висшає суму двох мілїонів корон, — На по
зичках в цілях парцеляцийних і приватних
находить ся квота 360.348*21 К та закуплені недвижимости виказують квоту 35Г32962 К.
На адмінїстрацию стоваришеня видано в 1905 р. 18.599-02 К, що становить 1*38°/в цілого по
зичкового капіталу, так що кошти адміністра
цій виносять 0*12 прц. низше принятої норми.
Вкладки до обороту зросли в 1905 році о 146.627-10 К і виносять 1,125.52594 К Чистий зиск збільшив ся в 1905 р. о 843 62 К і вино
сить 5.047 80 К. По відчитаню звіту комісиї контрольної, яка перевела контролю дїяльно
сти, книг, каси, рахунків і білянсу стоварише
ня і но вислуханю звіту з ревізиї стоварише
ня переведеної краєвим Союзом вевізийним у Львові згідно з внесенєм комісиї контрольної збори приняли звіт з дїяльности стоваришеня, замкнене рахунків і білянс за р. 1905 до ві
дома, уділили надзираючій раді і дирекциї абсолюторию та постановили приділити з чи
стого зиску за 1905 рік 1.000 К до фонду ре- зервового, 2.797 97 К на 5% дийіденди від у- ділів, 49983 К до специяльної резерви страт на позичках. 350 К на ремунерациї для кон
трольної комісиї і 400 К на добродійні інсти- туциї. Відтак приступлено до вибору двох членів надзираючої ради і трох членів комісиї контрольної. Де надзираючої ради війшли др.
Ярослав Кулачковский, директор «Дністра» і Володимир Левицкий, ц. к. нотар в Винниках.
В склад комісиї контрольної увійшли Юлїян Сїчиньский і Микола Заячківский. Вкінци на бажане п. Миколи Заячківского начальний ди
ректор др. Коеть Левицкий пояснив условини, на яких уділяє ся кредит спілкам системи Райфайзена, які находять ся під патронатом краєвого Союза кред. у Львові.
— З закордонної України. В Миколаєві, хер- соньскої Губернії, тамошні Українці опровели Шевченкові роковини аматорскою виставою драми «Назара Стодолі». Дохід призначено на памятник Ш евченка в Київі. Дня 27. с. ст.
лютого виставлено в миколаївскім театрі нову оперету «Енеїда», якої лїбретто написав ме
шканець Мнколаїва д. Глек (Кремлев), а му
зику скомпонував капельмайстер 7-го донь- ского козачого полку д. Г. Ф. Манилов. Опе
рета вийшла добре. Дописуватель «Гр. Думки»
так оцінює сю оперетку: Любителі старанно грали й добре знали свої ролі, але, правду треба сказати, сего мало для вдоволеня, й відразу видко, що з завданєм автор не спра
вивсь: лїбретто скомпоноване дуже невдатно і мало нагадує Енеїду незабутного Котлярев- ского. Музика теж не відповідна, хоч би й у- країньскій одежі та мові, якою говорять і в яку одягнені діячі. Музиці зовсім таки бра
кує україньскої мельодиї: довга, місцями дуже мельодична інтродукция, починає ся темпом вальсу, зовсім не властивому характерови у- країньскої музики, і уся проводить ся, хоч і в мінорному тоні, та не в нашому, а італїянь- скому, кінчаеть ся теж вальсом. Написана в о на так, що може бути притулена до якої за в годно оперети, тільки не до национальної. В першій дії гарненькі хори: жіночий «вже на сьвіт благословилось» і чоловічий (хор вітрів), але і в них нїчо не нагадує україньского мо
тиву, як і в сольо, дуетах і тріо перших діячів.
Усі они мають визначний циганьский кольо- рит, а надто дует відьми — Сивили з Чор
том, з проводом мішаного хору, написаний у темпі вальсу, робить якесь чудне, неприємне вражінє».
— В Катеринодарі на Кубанем, під Кав- казкими горами, устро'іли Українці вечер, при- сьвячений памяти Тараса Ш евченка. В про
грамі вечера був І акт драми „Назар Стодо
ли”, деклямациї і хори. Публики було около 700 осіб, а много вернуло від каси, бо в салі місця не стало.
— Україньскі справи в чужих часописах. В 6.
числі „йіауапзку РгеЬІесІ” помістив звіт про україньский рух в Галичині, Буковині і Росиг
„Йіауапзку РгеЬІеб” нонотував докладно всі україньскі часописи, які виходять на росий- скій Україні, згадуючи, що ще й дотепер істнують виїмкові закони для україньского слова. Дальше згадує про політичний клюб Українців в Петербурзі, відтак про просьвітні товариства „Просьвіта” в Одесі. Вкінци нотує
4
страшні репресалії, які терплять україньскі робітники на культурній ниві, як ось арешто
ване редакторів україньских часописий.—Теплу згадку про Ш евченка з пагоди 45. роковин єго смерти помістили крім „Отг. Ж и зн и “ ще и „Кієвская Ж изнь" та „Свобода и Право".—
В 67. числі хорватскої часописі »ВокгеІ« по
містив д. Микола Левицкий статю під заго
ловком: Ж роваві публичні збори в Нижневі», у якій малює лядский кровонролив.
— З Філії Тов а св. Петра в Перемишли. В
пітали уміщує в чиншових реальностях. Доси мало дві каменицї, одну при Тихій ул. а дру
гу при ул. Словацкого. Каменицї мусїли до
бре рентувати ся, коли докуплено такий бу
динок як готель Ж орж а з прилежною каме- иицею при ул. Таньскої-Гофмавової. — В Сколошові коло Ярослава знищив вогонь 8 Шкода ви
на 2.500 в Яворові 50 К. К. -- В Перемишли утопила ся в Сяні 17-
лїтна панна, дочка лікаря д ра Пордеса, з роз
шуки но смерти своєї матери. — Краєвий ви
діл іменував директора загального шпиталя в Снятинї, д ра Едм. Цїшку, директором заг.
С о і о з з е и т
в пасажи Германій
при ул. Соняшній у Львові в і д І. д о 15. м а р ц я 19 06.
Нова сензацийна програма
В неділі і сьвята 2 представлена о 4. год. по пол. і о 8. год. вечером. Що пятницї НідК-иїб представлене. Білети вчаснійше можна на
бути в конторі Пльона іт и ул. Кароля Лю- двика ч. 9.
можна набувати в „Со- кільскім Базарі" у Львові і у всіхторговлях вкраю.
Кутки і паперцї
біда кулька. В той спосіб стратить ся менше часу ври голосованю і не може стати ся по
милка. Росийский парламент буде отже в де
чім поступовій ший чим всі прочі евронейскі парламенти. Однак се тайне голосованє нри помочи електрики є одним доказом більше, що державна дума в Росиї буде більше дума
ти чим говорити.
— Дрібні вісти. Готель Ж орж а у Львові, ви-
| ставлений на лїцитацию, набуло з вільної ру
ки товариство приватних урядників за ио- члени Товариства в ступили, зложивши по 2 верх 2 міл. корон. Се товариство всі свої ка- К: Вп. радники суду в Перемишли: Л. Шехо-
вич, Ар. Паславский, др. Ф. Мандибур, С. Фу- люсевич, І. Фединкевич, А. Негребецкий і се
кретар М. Яценьо. Допровільні жертви зложи- ки по 2 К: П. Стемиурский, скарбовий над- стражник в Ст. Самборі. П. Вербенець, К. Ле- циньска, Ю. Солтис, І. Британ, М. Рудак мі
щани з Яворова, І. Савицкий і К. Балицкий, стоділ зі всіма припасами збіжа.
укіцчені богослови 20 К; повітова рада в Ст- носить 10.074 К. а була обезпечена Самборі 20 К,' повітова рада
Ж ертодателям складає Виділ подяку.
— Польске віче в рускїй справі. , Дня 23. с, м. відбуло ся в Кракові|віче унїверситетскої молодїжи в справі послїдних подій на львів- скім університеті. По довгій бурливій диску- сяї ухвалено більшостию голосів отсю резо- люцию: Молодіж краківского університету за являє, що в тяжкій для народа хвили, коли насильство звертаєоь проти нас, лише основа беззглядної рівности, справедливости і свобо
ди може звести нашу справу на належну до
рогу; тому отже для тих взнеслих кличів, в ціпи збратаня обох поріжнених народів, мо- лодїж починає прсцю. Що до жадань рускої молодїжи, то уважаючи без застороги і в повній основі, що для суспільних, просьвітних і народних цілий руского народу належить ся їм руский університет у Львові —■ рівночасно уважає послїдні насильства у львівскім уні
верситеті за прояву шовіністичного розьвіре- ня і за пожалуваня достойні. Молодіж пятнує також стиновиско в тій справі народово-де- мократичної молодїжи і 81оиі-а роїзк-ого у Львові за єго провокацийне поведене супроти руского народу. ■
— Нові археольоґічиі нзходи в Римі. Пошу
кувані старинностий находять раз враз цінні памятки. Ось сими днями найшов знаний ар- хеольоґ Боні не далеко колюмни Траяна у- криту підземну кімнату, в котрій після пере- даня Діокасия має переховувати ся золота урна з останками цісаря Траяна. Боні робить пильно дальші пошукувана і сподіє ся, що незабаром удасть ся єму відкрити золоту ур
ну. Р огит Ріотапит ще довгі літа остане місцем, звідки археольоґи будуть добувати що раз то нові памятки старини. Недавно натрафлено на гроби первісних Римлян. На
ходять ся они 5 метрів від поверхнею тепе- рішного Форум. Кляеики споминають, що на місци, на котрім находять ся сьвятинї і пала
ти Форум, був давнїйше великий, багнистий став. Нові досліди потверджують сі твердже
на. Проф. Рудольфи Лянціянї натрафив на береги того ставу а дальше на торф, котрий виповняв єго дно. Найдено також сліди над
водних ростин, котрі безперечно росли на берегах. На полуднє від фундаментів статуї Доміцияна найдено людский кістяк. Досліди виказали, що мусїла се бути якась римска патрицийка, а померла неприродною смертю.
Кістяк має іменно руки піднесені до гори, а на черепі видно шпари, котрі, як догада- ють ся, походять від якогось острого знаряду.
Лянціянї думає, що убийпий замордувавши ту жінку, вкинув єї до ставу.
— Елєтричне голосованє. Петербурскі часо
писи доносять, що саля засідань будучої дер
жавної думи вже викінчена і умебльована. В найблизших днях мають закладати в салі е- лєктричні приряди до голосованя бальотова- ( нєм. Точного опису того способу часописи неї подають. Він має полягати в тім, шо на ко- ждім посольскім пульпіті будуть два ґузикиі з написами: «так» і «ні». При голосованю по-^
сол потисне ґузик, а до урни впаде чорна або
шпиталя в Сокали, та іменував асистента хірургічної клініки львівского університету д-ра Франца Слєнка, директором заг. шпита
ля в Снятинї.
Т е л е г р а м и
з д н я 26. м а р ц я 1606.
Відень. Сопз. Согг. доносить, що головою комісиї виборчої реформи має бути иос. Лєо- польд Штайнер,
Прага. Молодоческий посол др. Крамарж видав політичну брошуру п. з. «Коментарі до ческої політики*. Автор брошури відкликує сн до Німців, аби пристали на ческу мову у вну
трішнім урядованю і на ческиіі університет їла Моравії, а тоді в новім парламенті Чехи підуть разом з Німцями у всіх справах полі
тичних і економічних.
Барцельона. Мінїстер війни вислав дві бригади війска в чотирох колюмнах на гра
ницю, в цїли придавленя карлїстичної аґі- тациї.
на середовіснім ярмарку продасть ся з причини виарендованя маєтків отеї рільничі зиаряди майже нові, а се: дві жниварки-вязалки Де- рінґа, дві жниварки без вязалок Дерінґа, одна косарка до трави ЇУакег о! \АоосІ, три сїварки рядові Колюмбія, три сїварки широкометні Клєйтона, одну сіварку до штучних навозів Вестфалїя, одну сіварку до штучних навозів Щоденно о 8. год. вечер представлене Клєйтона, три культіватори Гаріс Культіватор,
В Тернололи
одна машина до садженя картофель Бахтля, одна машина до обгортана картофель Лємана, вісім зелїзних плугів до глубокоі орки Клєй
тона, вісїмнайцять зелїзних плугів Сака ком- плєтних, дві зелїзні лукові борони, один вал, одна центрифуга Вахтля, один триєр Клєйто
на, один торганець до чищеня збіжа, один млинок до меленя штучних навозів Бахтля, один елеватор до молотільнї. Близш а відомість у механіка Рогбвского, Тернопіль, улиця Ми-
кулинецка. (3 —4)
Дії
„Торбан"
музична бібліотека
видає
Українська Накладна
Львів, Вроновська 8.
Катальоґ даром і оплатно.
В с і л я к і
К У П О II II
і
еид осовтні цїині папері й
й
<
й
§
й
ж
йй
виплачує без потрученя або коштів
провізні
Контора виміни
ц. к. упр. гал. акц
Б А Н К У Г І II о т е ч н о г о.
I -
Лев Лопитиньсний.
О о о Перед і за кулісами
та другі оповіданя. ♦ ♦ ♦ --- Ціна І К . --- —
•Тлост: Перед і за кулісами. — Н уднім 417.
— Ягоди. — Атак серця. — Збиточ
ники. — Акторске щаств.
НаОу ги можна в Ставроппгійскій кпигарни.
ПОДОРОЖ до АМЕРИКИ.
Ціни їзди
ГА М Б У Р Ґ-Н О В И Й ЙОРК
корон 190
„ 190
„ 154 .. 142 Поспішними пароходами 7—9 днів
Почтовнми пароходами 10—11 днів Антверпія-Канада
Гамбурґ-Буенос А й р е с ...
Всяких ІнФормаций що до їзди до Америки, Африки, Азиї і прогулькових поїздок по Серед
земнім мори уділяє
Л інія : Г А М Б У Р Ґ - А М Е Р И К А .
Генеральний репрезентант для Галичини:
І. Е Т Т ІН Ґ Е Р . у Л ь в о в і, ул. Г о р о д е ц к а
( 5 - 5 )
( ( ( і
95.
З друкарні Б. А. Шийковского.
Видає і відповідає за редакцшо: Лез Лолатиньский
