Ч 238. Львів, субота дня 28. жовтня (10. падолиста) 1906. Річник X.
Передплата
<к >РУ€ЛАНА< виносе»*;
в Австриї:
ЧВ. ПЇЛИИ рів. . 20 яер.
V. ПІВ року .. .. .. 10 К4ф>
на чверть рмку 5 кор.
4* МІСЬКІ . 1?70 кор.
За границею:
ціани рік . 16 рублів або 36 франків
■а пів року . 8 рублів або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
.вирвеш ми очп і душу мя вирвеш: а не воаьмеш мплостн і віри не возьмеїд, бо руске мя серце і віра руека_< — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. ІПашкевича.
«Зі
Вихидить у Львові ІЦО дяи крім неділь і руских сьжят о о ‘|, год. пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана< під ч. 1. пл. Дїмбровскоге (Хорун- щмии). Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає сялише на попереднє застережене.—
Реклямациї неопечатаніи вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки. а в .Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по 30 сот.
від стрічки.
За найменших..
(Н а д іс л а н а статя).
Вістка подана нашими часописами про загальні збори товариства »Руска Захоронка» сталась рішаючим товчком приспішити написане сих кілька уваг в тій справі, про яку у нас мало говорить ся, себ то о рускій захоронцї. Думаю, що дороі'і читачі радо приймуть сих кіль
ка уваг, які черпаю з моєї десятьлїтної душпастпрскої і катехитичної праці по містах, а яку від кількох років продов
жую у нашім Львові.
Могу се напевно сказати, що по усіх наших містах нинародонлюють сн рік за рік десятки і сотки руских діточок і про
падають безповоротно для р уског> обря
ду і народности, а навіть стають відтак нашими завзятими ворогами. Сей факт посьвідчити могуть усї священики, занн- ті по містах, чи то в характері парохів, чи то катехитів. Той самий сумний до- сьвід зробив я, будучи занятим у місті десятий рік в душпастирстві при школах.
Коли би хто запитав сн, де лежить причина згаданого лиха, то я сказав би, що жерелом згаданого лиха, лятинїзациї руских дїтий, суть в першій мірі мішані супружества, а дальше — і то вже на велику скалю — латиньскі захоронки, які цілий наш край покрили густою сїтию.
Поминаю на разі квестию .мішаних супружестн, а хочу звернути увагу рус-
кого загалу на страшну для нас, шкідли
ву під зглядом народним діяльність поль- ских матечок по захоронках, які мають свої доми по усіх галицких містах і ма- зурских селах, але вкрадають ся пома- ленько, а систематично також до руских сіл, щоби і там вести польску пропаган
ду, та польщити рускі діти. А треба зна
ти, що дитина, яка виховувала ся через кілька літ з ряду під їх проводом в за
хоронцї, є для нас майже страчена, бо там навчено її польскої молитви і патри- отичних пісень, там защіплено в моло
деньке серце привязане і любов до чу
жого, а рівнодушність, коли не погорду до свого — і з тим підкладем іде вона в сьвіт.
Коли така дитина піде бодай до шко
ли, а дістане ся під провід доброго ка- техита, котрий посьнятить їй особливу V- вагу, то по більшій части ще кідзискуе ся її, еслиж піде в службу, або до ре
месла, тоді вона безусловно пропаде для нас і збільшує ряди наших противників.
Тому то незвичайну заслугу поло
жили длн руского народу шамбелнн о.
Сїлецкий і ігумен о. Ломницкий, коли пе
ред кільканайцнти літами ввели у нас в житє руске згромаджене СС. Служебниць, які з великим ножертвованєм ведуть за
хоронки, та виховують маленькі діточки в любови до усего, що руске.
На жаль тих захоронок є у нас дуже мало, а вже по містах, де їх як раз найбільше треба, майже нема, бо на
віть такі міста, як Львів і Перемишль,
доперва недавно спромоглись на отворе- нє захоронок. І то власне мені дивно, чому руский загал не може, чи не хоче поняти, що захоронки мають в релїґійно- национальнім розвитку нашого народу перворндне значінє, що нам не вільно спускати їх з ока, бо инакше до кількох поколінь зникне по містах руска кляса реміснича і робічнича, а міщаньство, ко
ли не змінить цілком обряду, то стане зи
мним і рівнодуштним длн руского слова і церкви. Така будучність є неминуча, єсли лятинїзаторскій дїяльности польских ма
течок не противставимо по містах наших руских матечок СС. Служебниць, або не зорґанїзуємо захоронок бодай під прово
дом сьвітских учительок, котрі би до сер
ця маленької дитини промовляли від пер
ших літ рідним словом. Доси не тілько, що не знати ніякої плянової роботи в тім напрямі, але — що більше — навіть там, де одиниці зрозуміли вагу захоронок і взя
лись до праці, не находять у своїх нале
жного попергя.
За примір, очевидно не до насліду
вана, може послужити Львів.
Перед недавним часом заснували лю
ди доброї волі Товариство »Руска Захо- ронка», котре отворило одну захоронку на Городецкім, при ул. Солярній ч. 6, а другу на Жовківскім, при ул. св. Мар
тина та принято до науки діточок дві кваліфіковані учительки.
Як потрібними були обі захоронки, показує ся найліпше з практики, бо гро
мадить ся у них 60— 80 діточок денно,
Д у м а
про битву під Високим Замком.
З того часу, як український бандурист Гнат Хоткевич їздив по галицьких містах і познайомив земляків з козацькими думами, цікавість до дум у нас дуже зросла; кождий хотів би мати бандуру і грати так, як Хотке
вич. Нема сумніву, що по якімсь часі ми і в Галичині будемо мати своїх бандуристів і во
ни заспівають нам наших дум, галицьких, які е між народом, хоч ми їх не знаємо. От мені вдало ся записати одну історичну думу про битву під Високим Замком, яка цілком певно повстала в Галичині і повинна доконче увійти в репертуар наших будучих галицьких бандуристів. Ми не потребуємо запозичувати ся в Українців; були і в нас події, гідні па- мяти і бандури, тільки не було людий, що вміли би сі події прибрати на вічну памятку у гарні слова. А в тім не треба й того так рішучо казати, бо дума, яку я записав, сьвідчить, що народна творчість і в Галичині не вимерла: треба лише вміти пошукати по селах та містах тих незнаних творців, недру- кованих ноетів, а вони нераз здивують нас
своїми думками і думали, що так явно нага-1 дують нам забуту минувшину.
Дума, записана мною, така:
Ой там під Замком та під Високим, на майдані широкім
не великії тумани вставали, не чорні галки заклекотали, се старша братня молодшу кілем
та ломачем побивала, боле тіло козацьке-молодецьке рідною кровю обливала,
дручком-бучком опрощене брала, звірю та птиці на поталу кидала.
Ой упав козак, ой упав молод,
кровцю з личка молодецького втирає, семипяденні дручки-бучки
і кілє соснове, прездорове, у руки приймає, до неба очи здіймав, словами промовляє:
Ой ти кілє соснове та прездорове, ой ви дручки бучки, збрує староруськая, та чи видав те хто, та чи чував те хто, щоб хто вами рідних синів під ноги то-
[птав,
козацькі голови молодецькі побивав, молодий розум на путь праведну наво-
[див-научав?
Що панщину кляту вже давно скасу
в а л и , а внуки буків таки не видали,
а тепер не пани атамани,
тільки рідні батьки дручки в руки брали, тіло наше молодецьке
коло жовтої кости били-карбували, зьвірю та птиці на поталу кидали, довго-довго глумували...
Возьму же я вас та дручки-бучки та червоною китайкою звяжу, нікому не дам, не покажу,
у сьвятім монастирі сховаю-покладу, щоб люди колись знали нашу біду, як ми, молоді голови, буйні, козацькії другу панщину, руську, відбували, свою кровцю за марне проливали.
Нехай аби служби божії наймали, нас добрим словом споминали!
Визволь, Боже, народ хрещений з неволі турецької та ляцької, з землі арабської,
з каторги кацапської!
____ ____ (Д. б.)
2
які зістають там під доглядом учительок від 9. год. рано до 4. по йол. Розуміє ся, що на то треба мати льокаль, та прилагодити тим діточкам якусь теплу страву, а то усе при найскромнїйшім об
численій представлявсь так: поміщене, дві учительки і дві слуги до вареня, кошту
ють місячно 240 К, або річно 2.880 К, пожива, числячи лише для 60 дїтий ден
но по 20 сот., винесе на рік 4380 К, отже з другими дрібними видатками, ко
штують ті дві Захоронки найменше около 8.000 К. річно.
На покрите тих видатків не має то
вариство ніяких сталих доходів, бо сойм і львівский маґістрат дивлять ся навіть на нашу захоронку тими самими нези
чливими очима, що на кожду иншу ру- ску інституцию і або нїчо не дають, або кинуть от так щось про око, як кість псови, н. пр. той сам маґістрат, котрий польскі захоронки обсипує тисячами, ухвалив для рускої захор. на р. 1906 великодушно аж 200 К і то з всілякими застереженими, правом контролі, а навіть грозить замкненєм, коли би ему щось не подобало ся!!
Крім тих пару сот корон від сойму і маґістрату може Товариство числити на яких 600 К річно членьских вкладок, тай вже всі доходи. Решту, около 7000 К треба, вижебрати.
При таких обставинах треба справді подивляти енерґію, витревалість і запо
бігливість Виділу, а особливо пані Луча- ківскої, котра є душею Товариства та ве
ликі кладе заслуги коло єго розвитку,—
треба подивляти, що їх не зражує та апатия, з якою відносить ся до захоро- нок також і руский загал.
Бо вжеж Товариство, що має таку хорошу ціль, як опіка над найбіднїйшими дітьми, котрим родичі задля праці не мо
жуть дати потрібних підстав, таке Това
риство, що виховує ті діти, та ратує їх від утопленя в чужім морі, повинно мати у Львові не 600 К, але бодай 60.000 К членьских вкладок річно.
Чейже в такім товаристві найдесь місце для усіх, для духовних і сьвітских, мягких і твердих, побожних і менше по
божних, бо тут ходить не тілько о вихо
ване моральне дїтий опущених, але і о згляди нацпональні, а до такої будівлі повинен кождий сьвідомий Русин доки
нути цеголку. Не зробимо того, то виру
чать нас польскі матечки, а виручать нас так ґрунтовно, що за кількадесяти літ не треба буде ні осель вакацийних, анї бурс ремісничих, анї читалень по передмістях, бо не буде кому до них ходити.
Хто би мав сумнів в тім зглядї, най зближить ся до тої найбіднїйшої кляси, най вгляне в єї житє, а побачить також, що дїєсь з рускими дітьми по польских захоронках і тоді переконає ся, чи я маю слушність.
Приглядаю ся з близька вже десятий рік тій онерациї, яка докопує ся на на
шім орґанїзмі, а операция ся тим стра- шнїйша, що відбуває ся незамітно і влу
чає сам корінь орґанїзму, рабує нам в цілім краю тисячі маленьких діточок, нас ослаблює, а нашими соками кормить ся і зростав наш противник.
Для того рад би я закликати най- сильнїишим голосом до усего руского
загалу: основуйте всюди, особливо по мі
стах, рускі захоронки і опікуйтесь щиро вже істнуючими, бо се робота великого значіня...
Специяльно же звертаю сей поклик до Львовян, щоби віднеслись зичливо до істнуючих уже двох захоронок і допомо
гли до отвореня нових єще конечно по
трібних. Видїлови Товариства »Руска За- хоронка* у Львові сьмію порадити, чи не було би добре надрукувати якусь ві
дозву в тій справі, для спопуляризованя повисшої ідеї, та розкинути тисячами по
між місцевими Русинами і поблизькими сусідами, а відтак, рислати курсора по усіх руских домах. Може в сей спосіб пригадає ся неодному, що у Львові істнує таке товариство, та що воно може важнійте від деяких сильно рекламова
них, на які даємо місячні вкладки, — а чей тоді не буде такого Русина, котрий би не хотів вписатись в члени »Товари
ства >Руска Захоронка*.
Львівский кагехит.
З державної ради.
Перехід середового засїданя дока
зав, яку сильну остою має виборча ре
форма за собою і як не обдумана була тактика деяких наших політичних кру
гів, що хотіли втрутити руский посоль- ский клюб у безплідну і безвиглядну обструкцию. Мимо обструкцийних вне
сень Всенїмцїн та їх криків і лайки, па
лата упорала ся скоро з наглим внесе- нєм Ґесмана і вже на тім самім засїда- ню, в звичайнім голосованю, приняла єго наглість 227 голосами против 46;
зараз приступила до наради над мерітум внесеня а по єго ухваленю почала ся в четвер загальна дискусия над вибор
чою реформою.
Перший заняв голос пос. Брайтер, заявляючи, що реформа мусить бути пе
реведена, з парламентом чи без него, а жаден опір і жадні інтриґи ворогів реформи виборчої не здержать нової е- похи, яка має прийти для люду. Хотяй бесідник є прихильником загального, рівного, безпосередного і тайного. права голосованя, еляборат комісиї не будить у него одушевленя. Комісия скривила велику ідею загального, рівного голосо
ваня, бо в ній не працювали люди, спо- сібні до жертв на річ загалу,
атакі, що хотіли ратувати, що було можливо, з да- вних привилеїв для себе і для своїх сторонництв.
Бесідник витикає виїмкові постано
ви, які принято для Галичини, а се вчи
нено тілько для 2.000 шляхтичів з ВДЯ
ЧНОСТІ!
за їх прислуги зглядом династиі і кождого правительства. Сі постанови викликали обурене в Галичині'. Комісия виборчої реформи дала перехитрити ся інтрнґантам з нольского кола, а бесї- ідник уважає за ганьбу для поступових Німців і демократичних Чехів, що з та
ким легким серцем видали сїльске насе
лене польске і руске сїй упривілейованій клясї.
Під плащиком охорони польских меншостий у східній Галичині, утворено пропорциональну систему, дуже ском- плїковану, замість национального ката-
стру, який єдино може подати справе
дливість обом народам в Галичині. Та
кож поділ округів в Галичині є обчи
слений тілько на забезпечене шляхоц- ких мандатів. Під маскою стереженя
„народових11 інтересів, польске коло сте
регло тілько власних інтересів; через се розлом межи Русинами а Поляками єще прибільшив ся. Інституцию заступників послів введено також тілько на се, щоби створити хаос для хлопів, які будуть мали до написаня аж два назвиска. Яке тут поле до уневажнюваня голосів за неточне написане не то повного імени і призвища, але леда букви в докладнім виповненні картки голосованя! Вкінци бесідник виступає против постанови про лученє місцевостий, числячих до 1 500 мешканців, в одну виборчу ґрупу, що у- труднить голосованє сїльскому населенні.
Бесідник заповідає, що в подрібній ди- скусиї поставить внесеня о зміну деяких постанов дотично Галичини та заневнює, що мимо всяких браків населене прий
має сю виборчу реформу в надії, що она не буде тревати довго, і що в не- довзї населене само виборе собі дійсне загальне і рівне право голосованя і у- суне барикади, за які хоронило ся до тепер польске слово
По пос. Каспері, промовляв пос. А- длєр, який сконстатував, що мимо свого компромісового характеру, нова реформа не є свобідна від насильства над пооди
нокими народами, особливо під зглядом трактованя Русинів. Дальше бесідник вступає ся за правом голосованя для женщин, против однорічного оселеня, против розділу мандатів після числа ме
шканців та против виїмкових постанов для Галичини. Мимо тих всіх недостач, заявляє ся іменем социялїстів за рефор
мою, з виключенєм всякої плюральної системи.
Пос. Романчук жалує ся на неспра
ведливе трактоване поодиноких народно- стий під зглядом числа мандат.в, а в першій лінії на положене Русинів, які найгірше вийшли на сім поділі; бесідник наводить на доказ сего ріжні, подрі- бні числа. Русини є прихильниками виборчої реформи, однак теперішною ре
формою не можуть одушевлювати ся, тимбільше, що зглндний приріст манда
тів, які одержать Русини в новій палаті, не є відшкодованєм за ниряджені їм під тим зглядом яркі кривди. Бесідник по
борює виїмкові постанови для Галичини, ухвалені на желанє нольского кола, осо
бливо виступає против иропорциональної системи і гротив лученя місцевостий, чи
слячих менше чим 1500 мешканців, в о- дин виборчий округ. З всіх тих причин Русини нобоюють ся, що не узискають в дійсності! навіть тих 28 мандатів, які їм признано. Тож мусять стреміти до знесеня виїмкових постанов для Галичи- чинн і до поваленя §. 42. про кваліфіко
вану .більшість для поділу округів. Бесі
дник заповідає, що в подрібній дискусиї поставить ряд дотичних поправок. Апе
лює до справедливості! всіх сторонництв, щоби підпирали Русинів, а головно апе
лює до Німців, які на кошт Русинів о- держали свій приріст мандатів. Коли Ру
сини не переведуть своїх справедливих
жадань, то витягнуть з того консеквен-
— з циі і вчинять пранительстно відвічальним
за се.
Пос. Штайн поставив внесене на замкнене засїданя, однак оно перепало всїма голосами против одного, а відтак по промові пос. Вайскірхнера, який ви- сказав ся за виборчим примусом, а против плюральної системи, заняв слово бр. Бек, якого промову, зі зі'ляду на брак місця, подамо пізнїйше. Пос. Ш раль промовляє за плюральностию задля охорони серед- ного стану, пос. Дворжак жалує ся на покривджене Чехів в виборчій реформі, пос. Штірк виступає против реформи, яка після него загрожує державі і підриває становиско Німців, пос. Вонсек (Слове
нець) жалує ся на покривджене Словен
ців, однак заявляє ся за реформою. На сім перервано наради до нині.
Просимо ІІДШ ІТІ передплату.
Н о в и н к и .
— Календар. В с у б о т у : руско-кат. Пара- скеви, Неон.; римо-кат. Андрея з Ав. — В н е д і л ю : руско-кат. Анастазиї; римо-кат. Мар типа.
— Гіреосьз. Епископ др. Хомишин занятий місцями в К ортові і в Коломиї не буде міг уділяти авдиєнций в часі від 10. до 27. падо
листа с. р.
— З львівского „Сокола". Рухові вправи розуічнуть ся в понеділок 12. падолиста в власній сали при ул. Рускій ч. 20. Члени бу
дуть вправляти в понеділок, середу І пятницю від години 7—8, члеяицї і учениці ві второк, четвер і суботу від 4 - й , а ученики в ті самі дни від 7 —8. Виисуватись можна в будні дни від В—8 вечером. Гаразд! — Начальник вправ,
— Перший популярний концерт з відчитом про значінє гімнастики відбуде ся заходом львівского „Сокола" у власній сали при ул.
Рускій ч. 20. сеї неділі о о 1,^ год. вечером.
Відчит виголосить проф. Боберекий.
— Вісти з закорд. України. В „Кіевск-ій РФч и“ д. Л. Кайенец роздумує над постано
вою зборів студентів про заснована украінь- ских катедр в київскім університеті. Автор статі ставить питане, чи для сеї мсти знай
шли би ся відповідні наукові сили і каже, що такі сили безумовно є, „Не кажучи вже про старого проф. В. Антоновича — пише д. Л. К.
— ми можемо вказати ще на професора мо- сковского університету і-торика Евариїцкого, який між иншими написав цілий роман під назвою „Наша доля—Божа Воля", на проф.
Лазаревского інституту східних мов А. Крим- ского. З за кордону можна булоб попросити вернутись до Київа гір ф. М. Грушевского і україньского письменника Ів. Франка, який лише через каверзи не одержав професури на львівскім університеті Се — патентовані про фесори. З літераторів можна булоб зазначити відомого, знавця україньскої мови д. Б. Грін- ченка, який пише майже виключно но укра- їньски, і відому д. бфименко, що займає ся дослідами правних відносин на Україні, відо
мого статистика д. Русова і деяких галицких україньских професорів. Серед видатних укра- їньсних вчених, які працюють голо; ним робом в Галичині, знаходить ся відомий антропольоґ і етноґраф, колишній україньский емігрант д.
Волків, під загальною редакциєю якого тепер видають ся етнографічні материяли при това
ристві ім. Ш евченка у Львові. Значить, не тільки істнують сили, здатні зайняти сї кате- дри, але можна булоб навіть зпосеред їх ви
бирати. Коли хто небудь закинув би, чи укра- їньска мова здатна до викладу висше згада
них наук, то наче можна одвітити, що вже давно істнує скі'лька україньских катедр в чер- новецкім і львівскім університетах, істнує
ціла історична бібліотека і, між иншими, ве
личезна „Істория України-Руси" проф. Гру- шевского, видають ся журнали з науковими відділами і, нарешті, з літа сего року зоргані
зувалась статистична комісия при товаристві Ш евченка у Львові. „З сих даних — пише дальше п. Л. К, — ясно, що істнує і наукова література, і вчені сили, здатні зайняти про
ектовані катедри. Істнують також більше або менше приготовлені студенти. Що се так, до
казує істнованє при університеті „Україньскої Громади", в якій налічує ся до 100 осіб; До неї належать студенти університету, духовної академії і семінари!. Далі — колиб зроблено полїпшенє для вільних слухачів, дехто з по
серед них слухав би україньскі лєкциї. Нарешті треба мати на увазі, що як ба засновано було україньскі катедри, то вони притнгйулиб га
лицких студентів, що може мати і певне по
літичне значінє"
В місточку Димері, київского повіта, хтось розкидає поміж селянами чорносотенні ироклямациї україньскою мовою. В тих про- клямациях підбурюють селян проти євреїв і радять, щоб с'еляни нагадали євреям часи Ґонти і Кривоноса. Тамже завів ся „союз руеркаго парода" і затягає до себе селян.
Беруть із селян по четвертаку і заставляють щось підписувати. Селянам кажуть, що сї гро
ші підуть на голодних.
— Інавгураційний концерт „Сокола" у вла
сній салі відбув ся вчера при битком запо
вненій видівни. Перед розпочатєм концерту довершили посьвяченя льокалю „Сокола" оо.
Сембратовичі Мохнацкий, перший член „Соко
ла", другий член «Сокільского Базару», при чім перший виголосив хорошу промову^ якої вислу
хала з увагою численно зібрала публика. Відтак сьвященики удали ся на посьвященє „Сокіль- ского Базару", який находить ся також в домі «Дністра", а в салі отворив концерт го
лова Товариства п. Альфред Будзиновский привітною промовою, в якій вказав на еред- ства і цїли „Сокола". Наступили продукциї, в яких кульмінацийною точкою були Гімна
стичні вправи самих таки „Соколів" спершу на „виручках", а відтак на „кони" в ґруио- ваню веж. З музичних иродукций найбільше вражінє зробила артистична гра на екрпп- цях п. Панькова, а також обі хорові пісні, виконані членами „Бонна" під батутою п.
Волошина. Дуже сердечно приняла публика Київлянина н. Сельского, який виявив, внрав- дї невеличкий, але дуже милий і правильно поставлений голосок і и. Клямка, який осо
бливо в другій деклямациї «Тюрма в неволі»
виголошеній на загальне домаганє, займив слухачів своїм молодечим жаром. Концерт за кінчено гимном «Соколів», відспіваним з о- душевлевєм цілою авдиториєю. Перший ве
чер «Сокола» випав під кождим зглядом сьвітло.
— В'чз в Завалові, иідгаєцкого повіта. н справі виборчої реформи, відбуде ся в неділю 11.
с. м. о год. 1. в полуднє на ринку.
— Зібзвов й кружок техніків з рамени Тов-а
„Основа" устроює вечерниці з танцями зав- трішної суботи с. є 10. с. м. в салі „Рускої Бесіди" у Львові. Початок о год. 8 ь/з вечер;
вступ 1 К Чистий дохід призначений на за купно наукових підручників для нововступив- ших техніків. Надіємось, що львізска громада явить ся в більшім числі чим попередного разу, а не маємо підстави сумніватись, що ціль, для якої вечерниці устроюємо, найде відповідне поперте. — Комітет.
— Концерт на 12 мовах устроює у Відни дня 11. с. м. п. Б. Вольска, Львовпнка. Про
грама обнимає також україньскі пісні, томуж і подаємо сей богатий спис музичних жемчу- гів: 1. а) Шуберт: Б и Візі сііе ВиЬ, б) Франц:
НегЬвІ, в) ПерГолєзе: Тге ф огпі (італійок.) г) Шопен; \\’о)ак (польск.) — відспіває концер
тантка. 2. Сімандль: Концерт оп. 75. відограє на контрабасі п. Мішек. 3. а) Сметана: Коли
санка (ческ.), б) Скалїцки: Прошінку (ческ.), в) Чайковский: День ли царить (росиск.) г) Фор: Ь ’еїоіге (француск.) — відспіває концер
тантка. 4. а) Шуберт: Б е г Кенфегі^е. Сімоне-
ті: Майгі^аі; Леве: ТЬгапеп ип<і ЬасЬеІп — Мапйгиіііа <1е 1а т и п ів (румуньск.) б)Угорска пісня, в) Словацка пісня г) ҐріГ: Б п іе г Козеп.
д) 8рі§;: Аиз Леіпеп Аи§еп Иіззеп т е і п е Ьіе- йег — відспіває концертантка. 6. Мішек: Фав- тазия про опери Сметани, відограє на контра
басі п. Мішек. 7. а) Лисенко: На городі коло броду, б) Ярославенко: Ой ти соловійі в) Зайц:
Майка (Мати) (болгарок.), г) О о т о у іп а (Вітчи- на) (хорвацк.). д) Монюшко: Роїпа гоіусгка.
— Концерт відбуде ся в сьвяточній салі Тов.
австрийских інжінєрів і архітектів і згрома
дить певно цілу славяньску родину, перебува
ючу в австрийскім многоязичнім Вавилонї, яким є Відень.
- - Загальні збори „Повітового Товариства Кредитового" стоваришеня зареєстрованого з обмеженою порукою у Львові, відбудуть ся в пртницю дня 23. я. ст. падолиста 1906. о годі 1. в полуднє в домі „Просьвіти" уЛьвові, Ринок ч. 10. з отсим порядком дневним: 1) Відчитане протоколу з полїдних загальних зборів. 2) Звіт Дирекциї з дїяльности і білянс за рік 1905. 3) Розділ чистого зиску. 4) Вибір двох членів Ради надзираючої па місце усту
паючих: Ів. Дудкевича і Мих. Царя та одного заступника члена Ради надзираючої на місце покійного Ів. Винницкого. 5. Внесеня і інтер- пеляциї членів. — Др. Кость Левицкий, пред- еїдатель Ради надзираючої. Василь Горбай, секретар.
— З львівского університету. Цісар іменував приватного доцента д-ра Павла Кучера надзв.
професором гігієни а звичайного професора гігієни д-ра Стан. Бондзиньского звич. профе
сором медичної хемії на львівскім універ
ситеті.
— Еміґрацийні заостреня. З Нового Йорку доносять, що еміґрацийні власти восять ся з гадкою знести деякі закони, особливо ті, що відносять ся до дїтий понизше 14 літ. В останнім році еміґрацийним властям спра
вляли богато клопоту подорожі малодітних дїтий, що їхали без родинної опіки або під опікою знакомих чи там припадкових опіку
нів. Длятого нашинґтоньскі власти мають ви
дати право, що подорожі малодітних дїтий без родинної опіки будуть заборонені і капі
танам транспортових кораблів не вільно буде приймати такі діти на поміст.
- Пять засудів на смерть. З Нового Санча доносять, що тамошний бурмистр, староста, президент суду, прокуратор і ротмайстра жан- дармериї дістали друковані на картках засуди на смерті». Картки печатані ручною машиною по польски: „Сказує ся пана на сьмєрць. Ви
рок зостанє виконанії. П. II. С.“ (польска пар
ти я социялїстична). З а авторами карток заря
джено слідство.
— 5 міл онів на господареві цїли. До крає- вого виділу вплинуло вчера письмо краєвого банку, яким банк передає до рішеня соймови квоту 5 мілїонів корон зібраних з касових нйдвйжбк. Ту квоту має сойм розділити на загально господареві цїли.
— Розлючені зьвірята. В цирку Буша, який тепер перебуває в Берлині, виступив в неділю усмиритель зьвірят із своїми 10 тиграми і 6 львами. Підчас продукции посовгнув ся він у клітці і упав, а тоді зьвірята кинули ся на него і важко подряпали. До клітки вскочили зараз чотири помічники і при помочи зелїз- ноХ( дручків і сліпих вистрілів відогнали роз- ючені зьвіряки. Нетерс виліз із клітки, але зараз зімлів. Єго рани вимагають довгого лї- ченя Серед публики, зложеної переважно із дїтий, повстала із приводу сеї пригоди паніка, яку тільки з трудом усмирено.
— Репертуар русного театру в Бучачи.
Саля «Сокола». Початок о 7 ’/2 вечером.
Білети продає торговля п.'Рогозиньского.
намепт на 6 вистав під ряд 10 К).
В суботу дня 10. падолиста: «Вихова
нець», комедия зі співами і танцями в 3 діях Янчука.
В неділю дня 11. падолиста: передпослїд- не представлене «Лісова квітка», конкурсова комедия в 4 діях Яновскої.
Ві второк дня 13. падолиста: послїдне
4 представлене »Гандзя«, драма з часів Руїни
в 5 діях Карпенка Карого.
— Репертуар міского театру у Львові.
В нятвицю: Ь а Вевііа.
В суботу попол.: »Орлеяньска діва*.
Други Соколи і Сокілки! Памятайте, що львівский „С окіл" збирає жертви на будову свого дому.
Т е л е гр а м и
з дня 9. падолиста 1906.
Відень. Нині або в понеділок покінчить ся в палаті послів загальна дискусия над ви
борчою реформою, почім палата приступить до подрібної дискусиї. Провідники парламен
тарних клюбів порозуміли ся, аби не проволі
кати дискусиї.
Краків. При доповняючих виборах сеймо
вого посла з м. Кракова перейшов кандидат консерватистів др. Валентин Станишевский 2.399 голосами на 4.206 голосуючих. Прочі голоси упали на д-ра Ігн. Петеленца, канди
дата краківских демократів.
При доповн. виборах сойм. посла з м.
Б яла перейшов одноголосно Рудольф Люкас, б. бурмистр і властитель фабрики. Голосува
ло 326 на 820 управильнених до голоссваня.
Варшава. На шляху зелїзницї Варшава- Відень коло стациї Роги якісь опришки ки
нули бомбу на переїзджаючий поїзд особовий і здержали его. З поїзду забрали около пів мілїона рублів готівкою. Кільканайцять осіб при тім згинуло, а много подорожних покалі
чило ся.
Владивосток. Наспіла ту вість, що шалі
юча на морю буря затопила коло острова Ме- зіма поверх 1.000 япаньских рибалок.
Богдан Лепкий.
З дослідів над Шевченковою ,,Наймичкою".
(Дальше.)
Анатоль Франс каже в одній зі своїх сту- дий критичних, що кожда повість є властиво автобіографією.
Годі відмовити тому, на перший погляд парадоксальному висказови, деякої правди.
Кождий літературний і артистичний твір носить на собі індивідуальні прикмети авто ра, свого духового батька і вже для того е частинною його біографією. А коли ще має
мо перед собою діло не позбавлене реальних основ, то неминучо потрафимо в ньому від
крити ті рефлекси і відгуки реальної дїйсно- сти, під котрої непереможним впливом автор тоді оставав ся. Відчуємо його духовий настрій, вплив окруження, вражіння природи і зпако- мих людий. Тоді на тлі твору виступить пе
ред нашими очима постать поети, або арти
ста, як давний портрет на тлі характеристич- нього краєвиду і типічних детайлїв.
Вже на вступі отсеї розвідки старав ся я відчути і передати той біографічний мате- риял, який Шевченко нееьвідомо полишив у
„Наймичці". Я доторкав ся до його й пізнїй- ше, тепер хочу відшукати єще оден мотив поеми і віднайти деяких людий, що полиши
ли у ній відблиск свого духа.
Тим другим, бічним мотивом у „Най
мичці" єсть хутірне життє. Ш евченко був се
лянином. Доля кинула мого на панські перед
покої, а д льше загнала до міста. Пізнав Вильну, Варшаву, Петербург і Москву. Хутір
не життє він побачив що йно тепер, в 1843.
році. Воно зробило на нього лише вражіннє.
По мійськім гайорі. товкітни, і но клопотли- вім життю — тишина, гарний воздух, богата, штукою не зіпсута природа. До того щирість і гостинність та погідна ліпша пора, на яку поет натрафив. Всьо то мусїло мило вражати Тарасову, поетичну душу. І сїльска нужда, то страшне занапащеннє людського єства в ярмі крепацтва не било на хуторах так дуже вочи, як по великих селах.
Тимто й затужив поет, за часами, коли на українських балках, між садами, і над
річками крили ся хуторі приютні а в них жи
ли добрі, щасливі, мирні люди. Часи тії ми
нали, ще троха — й вови минуть на все. І поет з сумним, любови повним поглядом огля
нув ся позад себе на то зникаюче хутірне життє. Так дивин ся Міцкевич в „Пану Та- дїю “ на шляхоцький период Польщі.
Ш евченко нераз малює краєвид сіль
ський а малює його, тра признати, не тільки гарно й живо, але й дуже оригінально. Тіль- киж малюнки ті майже ніколи не виходять ясно. Над його селами нема ніколи зовсім чи
стого неба. Все якась хмара заколочує ясність блакпту. Воно й не могло инакше бути. Поет знав, що на селі, в м уж ицькй хаті єсть пе
кло, Сильний суспільницький інстинкт не д а вав йому об тім ніколи забути. Коли Шев- ченко-артист хотів малювати сїльску ідиллю, то Шевченко-суспільник домінував чорні краски до найяснїйших колїрів. Нема того в „Наймичці". Як би я хотів одним словом схарактеризувати кольорит сеї поеми — то сказав би хіба — п о г о д а .
Хутір, його невибагливий а вигідний спо
сіб життя, його сумирність і краса а вківци гостинні і привітні хуторяни, між котрими поет перебув не одну щасливу хвилю, зложи
ли ся на тую погоду.
Хто знає, чи перед очами молодого пое
та, що сильно відчував несправедливість і по
гань тодішнього суспільного устрою, не м а
лював ся якийсь ивьший лад, без великих торговельно-мілітарних центрів і без невіль
ничо плантаторських еїл. Хутірне життє під
ходило найблизше до того ідеалу. Ми знаємо, що бесіди про реформи суспільні йшли тоді повсюди, що всілякі фантастичні пляни тво рили ся в людських уявах, можливо що й поет брав у них участь.
(Д льше буде).
НАРОДНА ГОСТИННИЦЯ.
(Готель, реставрация і каварня — ріг ул. Сикстускої і Косцюшка у Львові).
Приїхали дня 7. і 8. падолиста: О. Сап- рун з доньками з Стенятина, К. Давидович з донькою з Тартакова, др. Гаиндлїнґ з Чер- новець, др. Мандибур з Ґурагумори, Ст. Л. Со- невицкий з Черновець, Н. Садовский з Пере
мишля, М. Місталь з Перемишлян, о. Т. Лю- бинецкий з донькою з Вербова, о. Савицкий з Ж олйнї, о. Т. Мицко з женою з Гвоздя, Е.
ГІентякова з Камінки струм., др. С. Данилович з Тернополя, Я. Тишовницкий з Довг« луки, Н.
Бачиньска, А. Дригинич, Л. Брихта зі Стрия, о. В. Породко з сином з Глиньска, о. І. Ч.мо- ла з Улашковець, о. И. Кишакевич з братом з Ярослава, о. О. Гнатишак з женою з Пол кинї, Р. Індишевский з Станислав вн, др. Л.
Воєнідка з Кіцманя, о. О. Мартинович з Пе
ремишля, о. К. Воєвідка з С ерш к середних, Л. Бляйхер з Станиславова, о. Е. Ступницквй з женою з Вербівця, А. Кельгоффер з Східни ці, Г. Курдидвк з Іванкова, о. Г. Савицкий з Східницї, о. М. Бачиньский з Ріпчиць.
— Скарбник львівского „Сокола" м ає на про даж білети до фризиєра по низьких цінах.
Провізия з білетів призначена на дохід „Со
кола".
Оповіщене.
Загальні цборп,, товариства .Народний Дім в Бережанах, відбудуть ся дня 10. иадо- листа 1906 о годині 2-гій нополудни в сали .Надії» в Бережанах з' слідуючим порядком дневним: 1) Звіт за рік 1905. 2) Вибір Ди- рекциї. 3) Евентуальні внески членів.
Бережани, дня 6. падолиста 1906.
Мельник. От. Цар.
Прошу пана Стернюка,
укінченого богослова, щоби подав як найскор- ше свою адресу, або явив ся лично у мене, Львів, Вірменьска 25, І. поверх. Справа важна, не терпляча зволоки. — К лим Ґутковский,
укінчений технік.
Л ІГ Л ІГ Л ІГ Л ІГ л і г л ) г ЛІГ
‘.Уа «;£© 5 І *
Лікар внутр'шних недуг
Др. Мирон Вахнянин
ординує від 3 — 5. П9 пол.
= = = ул. Академічна 26.
'І
Вино! Вино!
Червоне або біле вико,
лагідне, приємне, здорове і природне 34 літрова бочівка 1га псо до кождої стациї з 1906. — злр. 10-90, з 1904 — 11*90 злр.
Бочілочка 4 ’Д літрова на пробу нового вина Р70 злр., старого Г85 злр.
Столова лувітаріа француска
5-клґрамова коробка ігапсо 4 злр. Розісоїіі 75 фляш ечок по 1ІІЯ клґр. Ігапсо 6-78 злр.
£. /ЇІІпеі, Усг5сс2 4. Ііпдагп.
( 3 -Ю )
Рух зелізничих поїздів
важний від 1. мая 1906 після середно-евро- пейского часу.
До Львова на дворець головний приходять:
З Іцкан 12 20*, 610, 140, 545, 9 05*
, Кракова 2 ЗІ*, 5-50*, 8-45. 130. 525, 8 40 -930*
„ Підволочиск 7 20. 11 45, 2 20. 5*50, Ю ЗО*
„ Лавочного 7-29, 11-50, 10 50*
„ Рави рускої 7’50, 450
„ Станиславова 8 о 5
„ Самбора 815, Г50, 9-20*
„ Яворова 8-18, 4-37
„ Коломиї Ю'05
„ і ’яшева Ю'Зо
На Підзамче.
„ Підволочпск 7-05, 1130, 2 08, 5-35, 10-16*
Зі Львова з головного двірця відходять:
До Кракова 12 45*. Г—*, 8-35. 2 45, 6-35*
8-25 1005*
1,
1»
п
10-45 4-05
з-зо
7-25*, 1110*
1?
Підволочиск 6’20, 10 55, 221, Яворова
Лавочного Самбора
Станиславова 9'10*
Белзця Ряш ева Коломиї Рави рускої Стрия
2 40, 10 40*
615*9-50*, 6 55, 6 —*
7-30, 2-30, 6 2 5 * 8’55, 4’ 15, 10-51
11-35'
З Підзамча:
„ Підволочиск 632, 1107, 2 32, 6'27* 10 02*.
Примітка. Поїзди поспішні друковані є черенками товстими; поїзди нічні є зазначені зьвіздкою. Пора нічна числить ся від 6. год.
вечір до 5. год. 59 мінут рано.
Звичайні білети їзди як також білети всякого иншого рода, ілюстровані провідники розклади їзди ітд. можна набувати через ці
лий . ень в міскім бюрі ц. к. державних зе- лїзниць, пасаж Гавсмана ч. 9.
С о ї о з з е и т
в пасажи Германів
при ул. Соняшній у Львові.
Нова сензацийна програма.
в і д 1. д о 15. п а д о л и с т а 19 06.
Щоденно о 8. год. вечер представлене В неділі і сьвята 2 представлена о 4. год. по пол. і о 8. год. вечером. Що пятниці НідЬ-Иіе представлене. Білети вчаснійше можна на
бути в конторі Пльона при ул. Кароля Лю- двпка ч. 9.
Видає і відповідає за редакцию: Лез Лопатиньский. З друкарні В. А. Шийковского.
