Ч. 60. Львів, вторнин, дня 20. марця (3 . цьвітня) 1906. Річник X
Передплата
•Р У 6 Л А Н А » виносить:.
в Австриї:
на цїлви рік . та пів року . . на чверть року
і ; «псяці.
. 20 кор.
. 10 корі о кор.
170 кор.
За границею:
в цілий рік . 16 рублів або 36 франків на пів року . 8 рублів
або 18 франків
Поодиноке число по 10 сот. • Вирвеш ми очп і душу ми вирвеш: а не возі.меш мплости і віри не воаь.меш, бо руске ми серце і віра луска.» — 3 Р у с л а н о в п х псальмів М. НІашкевича.
Вихадить у Дьваві що дня крім неділь і руских сьвят о 5 '|, год. пополудня.
Рвдакцмя, адмінїстрация і експедицин «Руслана» під ч.1. пл. Двмбровского (Хорун- щнни). Експедицин місцева в Аґснцнї Соколбвского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає сялипіе на попереднє застережене — Реклямациї неопечатанів вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в «Надісланім» 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сот.
від стоічки.
Парляментарне і політичне положене в Австриї.
( х ) В пятниціо закінчила посольска палата свої наради відклоненєм наглого внесенн д-ра Г е р о л ь д а н а р е в і- з и ю к о н с т и т у ц и ї і ухваленєм п і д к и с пі е н н п л а т у р я д н и к а м і у ч и т е л я м через вчисленє а к т и в а л ь н о г о д о д а т к у д о в и с л у ж е н и н и д о р о г о ю с а- м о о б е з п е ч е н я і підвисшеня о 25% н е н с и й д л я в д і в г. зв. ста
рого стилю. Посли розїхали сн на вели
кодні сьвята р а н ь те , як с п е р т у було задумано, а найблизше засідань: носол- скої палати і виборчої комісиї відбуде сн 24. цьвітня.
Хоч первісно задумувано останнє заеїданє передсьвяточне відбути 4. цьвіт-
ня, а виборча комісия і так до того ча- після їх заяви, що они бажають схоро- су не булаб відбула більше як два засї-: нити ся під кермою Гогенцолєрнів, було даня, хоч скликане краіньского соиму
на 2. цьвітня було вже давнїйше поста
новлене, всеж таки перерва обрад по- сольскої палати і виборчої комісиї без- посередно після голосованя над наглими внесеними Ш е н е р е р а і В о л ь ф а дала повід до всіляких толків. Особливо сторонництва неприхильні виборчій ре
формі почали розповсюджувати вісти то про устунленє міністерства, то про роз-
В Масляк.
Ч"9
Повість Володислава Ст. Реймонта', Варш ава 1904.
(Дальше).
Попри дедукциї економічно - со- цияльної натури можна в тій повісти до
читати ся дедукций далеко инших. Фа
була повісти розказана на тлї сьвіта в собі і для себе всесторонно зам
кненого. Є в нїм своє сонце в виді ма- терияльного побуту, є в нїм свої радощі і свої болі, але є в нїм своє питоме са
молюбство, якого нема може на теренї других славяньских племен. До кождого другого сьвіта, до инших сфер, чи они є шляхотско-паньскими, чи інтелїґен- циєю, що відбила ся від людового пня, є Мазур безпримірно ворожо настроє
ним. Сурдут, яко знаменник висших сфер, в предметом тайної, але иристраст- ної погорди, а прогалина, яка ділить свиту від плаща, така велика, що єї не легко вирівнати.
Старий Борина ганьбить вірного
вязанє державної ради, то про можливе стягнене з дневного порядку виборчої реформи. Всім тим вістям перечить та обставина, що бар. Ґавч виїздить до Кар- льових Варів і вертає звідтам 19. цьвіт
ня, щоби перевести пареговори з пред
ставниками поодиноких сторониицтв пе
ред почином дальших обрад комісиї, а також та обставина,
назначено найблизші заеїданя державної ради і виборчої комісиї.
Але коли дневники противні виборчій реформі намагають ся сьвітови предста
вити иислід голосованн над внесеними Ш енерера і Вольфа яко пораженє нра- тельства, виявило ся навпаки, що голо- сованє польеккої, февдальної і вірнокон- ституцийної шляхти, котра себе все ви
ставляла заборолом держави, династиї і престола, голосованє за в н е с е н и м и Ш е н е р е р а і В о л ь ф а як раз
великою комнромітациєю сеї шляхти, бу
ло зірванєм дотеперішних традиций і мо
стів і то лише в тій цїли, щоби ударем
нити виборчу реформу, котра єсть ба- жанєм Корони, (з се яскрава комлромі- тация польского кола, котре пішло в дусі всепольских гакатистів за покликом від- окремленя Галичини і злучило ся з най
більшими своїми ворогами, всенїмецкими гакатистами. Дармо намагає ся гакати- слугу паробка, що сьмів вмішати ся поміж найзажиточнїйших ґаздів і враз з ним відважив ся належати до най- близшого окруженн ксьондза, коли сей чинив процесиональний обхід, »Ьоз іу КиЬа сЬінІгіазг і тігего іа* , а ціле село вже недовірчиво і з насьмішками гля
дить на мельникового сина, що учить ся в мійских школах і прибрав ся по паньски.
Кому судьба присудила межувати з Мазур,ом, все одно чи він ксьондз, чи пан-дїдич, або посесор, нехай стереже ся колїзиї своїх інтересів з інтересами мужицтва. Така колїзин набирає сейчас значіня посяганя на мужицке добро і сейчас виступає против него борба в виді еґоїзду ширшого, бо громадско- го, бо мужик-мазур сьвято вірить, що Бог сотворив землю і все єї добро лиш для мужика; панам і інтелігентам від того засї, а коли що мають, то посіли се неправдою з покривдженєм мужика.
Сей люд, як він відмальований в по
вісти, не має і не хоче» знати ніяких ширших державних і краєвих або наро
дних ідеалів.
стичне 8Іо\¥О роїзкіе грати на високопа- триотичну нуту народної самостійности і обкидувати тих польских послів, що усу
нули ся від голосовавя (кс. Пастора і т. зв. центрум і демократів Роттера і то
варишів) окликами Таг§о«чсу. Забуває Зіоіуо [ оійкіе, що не демократи в давній виборчої Польщі довели до Таг§о\уісу і що й те
що вже пер не демократи злучили ся з найбіль- ти м и ворогами польского народу всенї
мецкими гакатистами. Отже 81о\уо роїзкіе хоче обернути правду горі дном!
Так само скопромітували сн ческі февдали і вірноконституцийна шляхта і становище тих трех сторониицтв осудила належно також і Корона, назвавши їх голосованє за внесеними Ш енерера і Вольфа в е л и к о ю б е з т а к т н о с т ю (ще дуже лагідно, бо таке поступованє заслугує на иншу назву, котрої всякий тямучий чоловік легко додумає ся). Ні
чого отже дивного, що ті прихильники відокреуленя Галичини, иособлюваиого Шенерерамн і Вольфами, відчувають те
пер цілий несмак свого нерозумного по
ступку тим більше, ЩО виявило ся як на долоні, що властивою цїлию було не від
окремлене ані розширене автономічної Галичини, а потайна інтриґа проти ви
борчої реформи Однак нема найменшої причини сумнївати ся, що правительство хоче її довести і доведе до кінця. Пита
не лише, чи она буде так корисна, як
— --- --- - ■
Старий наймит Ворини, Куба, слу
жив за молодих літ в дворі і пішов з паничем бити ся до повстанн. Панич найшов там могилу, а Куба вернув з по- стріленою ногою. Вилизав сн, але і ціле своє житє таїть ся з тим, що ходив ту- да, а лише признає ся, і то в найбільшій тайні перед своїм помічником і любим
цем, малим Вітком, що він свого часу тримав >з цярахамі«, себ то з панами, а що научив ся тоді стріляти, що навіть з повним вдоволенєм бавить ся в клу- сівника і вибираючи ночами дичину з гіаньского лїса, носить єї на продаж до корчми.
За весь обсяг повісти читаємо раз лишень один, як етарий Борина, ведучи громаду до борби з панами о ліс, — кричить >паго(І2Іе роївкі, піе зу кі’2у\¥(іу« — зрештою ніхто себе не у- важає Поляком — Поляки в понятю Мазура, се пани або по їхньому »цяра- хи«. З минувшини давної Польщі остали в памяти Мазура лиш спомини про тих королів, що стояли за добро люду.
Локєток і Казімір великий — от і все, що затямив з істориї свого народу.
спершу думали, а бодай як она вигля
дала в предлозї.
Як звіщають, має правительство перед укінченєм великодної верерви ви
робити новий начерк компромісовий що до розділу мандатів і поділу виборчих округів і що в тій діли бар. Ґавч мав уже пересправляти з ґр. Сільва-Тарука і д-ром Б о б ж и н ь с к и м та що сему останньому мав приречи, що правитель
ство не було би противне заведеню п л ка
ральних виборів д л я Г а л и ч и н и . О скілько ми поінформовані, вість та поки що невірна і бар. Ґавч не робив такого приреченя, але се вказує вже, що поль- ске коло хоче робити намаганя в тім на
прямі, котрий би значно погіршив дете- перішню предлогу коштом Русинів Тому сагеапі сопвиїез!
саню своїх протоколів, обрахунків, спра- воздань то-що, можна було вживати й своєї місцевої мови, й вже нераз деякі з їх вдавали ся до уряду з просьбою дозволити їм се. Державна рада ще 21.
листопада того року роздивляла такі правила.
1. Приватні товариства ріжних на-^
звищ у 9-ти Губерніях західного краю повинні писати усі прохання до урядо
вих міст і осіб і усякі заяви мовою мо- сковскою.
2. Вони повинні мати завірені, я к і слід, переклади на московску мову, усі книги й документи, які но їх статутах контролює і ревідує уряд.
3) У всему останному чи у діловод
стві, чи при обміркованю діл на загаль
них зборах членів товариств, а також і в засїданях урядових орґанів сих това
риств дозволяєте ся користуватись такою чи иншою мовою по постанові загаль
них зборів членів товариства.
Сі правила здали ся тоді дуже віль
ними, особливож що дотикало ся до україньских Губерній і доручено було мінїстрови внутрішних справ змінити їх.
13-го березїля обмірковували ся вже другі правила.
1-й пункт зістав ся той самий, а далі поставлено було вже инші, а саме ось які:
2. На усі питаня, проханя й жада- ня, як писані так і словесні, від инших товариств і осіб московскою мовою, при
ватні товариства повинні давати відповіди мовою московскою.
3. У внутрішнім діловодстві прива
тних товариств в протоколах, журналах засідань, книгах, документах і инших паперах, по яких чиновники і урядові інституциї контролюють діяльність сих товариств, можливо вживати поруч з мо
сковскою мовою і ту мову, якою роз
мовляє місцевий народ, але з тим, щоб переклад на місцеву мову стояв поруч з московским текстом.
4. На загальних зборах членів това
риств і зборах уповажнених від них при обміркованю справ, а також і в засїда
нях заряду товариств можливо вживати ту або иншу мову по постанові загаль
них зборів товариств.
5. Правила 4 і 5 не дотикають ся до Губерній південно-західного краю, (себто Губ.: Київскої, Волиньскої і По- дільскої), де й діловодство й зносини приватних товариств, а також і обмірко- ваня справ на загальних зборах членів товариств, на зборах уповажнених і на засїданях органів їх заряду повинно ся вести тільки московскою мовою.
З сего 5-го пункту ми бачимо, що про Українців трох Губерній по сей бік Дніпра державна рада зістала ся при старому погляді, що хоч у них, як і у всіх людий, є своя власна, окрема мова для висловлюваня своїх думок, але вони тою рідною мовою не сьміють розмовля
ти. Щож мають робити нещасні мілїони україньского люду? їм треба бути або зовсім німими, або втяти собі язика і пришити другий, який би висловляв ся так, як бажано державній раді.
Але хай нас, Українців, потішає по- ки-що надія; що виписані правила — ще не конечна постанова державної ради.
Народня мова в діловодстві.
Про сю важну тепер квестию в су
спільнім житю народностей під царскою кормигою подає київска ^Громадська Думка* ось які виводи:
Країни росийскої держави поділяють сн на области, які складають ся з тих або других ґубернаторств. Так на при
клад, західною країною зветь ся і а ча
стина держави з Губ. Вітебскої, Моги- лівскої, Міньскої, Виленьскої, Ковеньскої, Гродненьскої, Волиньскої, Київскої і По- дільскої. Про сі 9 Губерній 13. сего бе
резїля (марта) йшла розмова у держав
ній раді на її загальних зборах. Діло в тому, що у сих Губерніях по росийски розмовляють лише у офіцияльних сфе
рах та по городах; селяниж вживають литовску, лотишску, польску, єврейску, білоруску, україньску, ческу мови, а по
декуди й ромуньску (у Подолі). Приватні товариства сеї країни хотїлиб, щоб у розмовах на загальних зборах їх, у ни- В понятю Мазура Бог яко Ісус Хри- стос зійшов на сьвіт лишень тому, щоби поратувати бідних хліборобів і скотарів.
Найлюбійші єму ті казки, в яких Ісус і Пречиста являють ся такими заступни
ками бідноти, — томуж то старик бро
дяга — паломник Роно, що ходить з відпусту на відпуст, находить все більше слухачів і більше признаня за свої відомосте, чим місцевий душпастир
— хоч з рештою люд сей
ЯВЛЯЄ СЯ В 0 -повіданю Реймонта в цілій простоті сво
го духа релігійним і повним щирої бо- гобоязливости, о скілько ходить о фор
ми набоженьства, а не суть Христової науки. — Ціле оповідане показує на
глядно, що всі лиця, які лиш до пові
сти введені, далекі від глибоких і жи
вих почувань дійсної релігійносте і хри- стияньско-етичної моралі. Всі тоті Матії, Антки, Куби і т. д. люблять більше зе
млю, чим Бога, себе більше, чим бли
жнього, а такого може неявного, але потайного доріканя воли Божій, що не всіх поставила богачами заселивши сьвіт і отарою бідних — такого як ка
жу невдоволеня, ба навіть бунтарства дочитати ся мож всюда, либонь чи не
на кождій стороні.
(Дальше буде.)
Поміж її членами знайшли ся такі люди, що не згодили ся відбирати у людий те, чого не можна відбирати від них
—їх мову. Сі казали, що треба 5-й пункт правил викинути з них і дозволити ко- ристувати ся своєю мовою і тому бідо
лашному народови, що живе по Губер
ніях: київскій, волиньскій та подільскій.
(Про Полтавщину, Чернигівщину, Кате- ринославщину то-що розмови поки ще не було). Подякуємо тим членам держав
ної ради від імени усього україньского народу, що вони не бажаючи віднимати у людий те, що дав їм Бог, постояли на тому, щоб і на їх думку було завва
жено, коли сі правила подано буде до царя на затверджене.
Щож тепер робити Українцям, які бажають, щоб їх мові дана була тая [свобода, якою користуватимуть ся инші народи 9-ти Губерній західної Росиї? Чи домагати ся, щоб вільно було вживати україньску мову у трох Губерніях, чи сказати, що ми бажаємо тоїж свободи для усіх країн, де живе наш народ?
Українець.
Політичний огляд.
Будапештеньскі дневники довідують ся, що вже порішено не скликувати у- горского сойму, ані не розписувати ви
борів і що ціла квестия полягає тілько на тім, чи цісар видасть маніфест прямо до народа, чи під адресою бар. Феєрва- рого. В адресі буде містити сн згадка, що нерозп санє виборів є дійсно нару- шенєм конституциї, але се нарушенє конституциї є меншим лихом в порівна- ню з тими нещастями, які вийшли би з того, колиб нові вибори дали знов не- ножаданий вихід.
В мароканьскій квестиї прийшло до цілковитого иорозумінн у всіх точках.
Се стало ся на суботнїйшнім засїданю.
АГенция Гаваса доносить, що в справі розділу полїцийного надзору в приста
нях згоджено ея, що Іспанія одержить дні пристани. Франция чотири, а надзір в пристанях Касаблянка і Танґері одер
жать обі держави разом. Поліцийна у- мова має тревати 5 літ. В банковій кве
стиї Німеччина згодила ся, що Франция має одержати три уділи, а инші держа
ви по однім. Квестию цензорів управиль- нено в сей спосіб, що мають їх дезиГ- нувати: анґлїйский, француский, маро- каньский і іспаньский банк. На пополу
дневім засїданю і суботу списано про
токол порозумлїня, осягненого у всіх точках. Відтак вибрано комітет зредаґо- ваня остаточного протоколу. В сей спо
сіб конференция в Альґезірас, яка гро
зила небезпечностию евроііейскому ми- рови, закінчила ся корисно головно за
вдяки інтервенциї австро-угорского де
легата ґр. Вельзерсгаймба, на якого по
середниці внесеня згодили ся відтак всі делєґати. Німеччина, яка зажадала кон
ференції' і на єї початку грозила кон
фліктами, згодила ся відтак супротив
твердого становиска Франції і Анґлїї
на далеко ідучі уступки так в банковій
квестиї, як і в инших. З сеї причини
нїмецка праса робить тяжкі закиди пра-
вительству, що само висувало сю кон-
ференцию з такою самоеьвідомою міною, а не уміло на ній узискати для Німеччи
ни ні одної концесиї. Говорять навіть про уступленє ґр. Більова зі станови- ска канцлера з причини сеі невдачі.
В Росиї анархістичні живла все єще занепокоюють публичний лад. Роз
бійничі напади на банки, склепи і при
ватні доми в цїли забирапн грошин ніби то на цїли революцийні множать ся так, що в послїдних часах надали они х ар а
ктеристику тегіерішному положеню. Хи- баж то не характеристичне, що вже н а
віть молодїж шкільна пускає ся на роз
бої. З Харкова доносять, що 4 учеників реальної ґімназиї і технічної школи на
пали на волжско-камский банк і стріля
ли до полїциянтів, котрі ловили їх одно
го по другім. — Вибори до думи дер
жавної в Петербурзі випали в користь демократично конституцийної партиї; в Москві вибрано між иншими Шінова, предсїдателя союза з дня ЗО (17) жов
тня, і кн. Долгорукова, предсїдателя де
мократично - конституцийної партиї. — Чимраз грізнїйше появляє ся чутка в росийских дневниках, що небавом прийде знов до япаньско-росийскої війни.
Япанцї дуже мало вицофали війска з по
лудневої Манджуриї і працюють над во- руженєм Хінцїв на европейский лад, а їх агресивне виступованє ворожить, що мир в Портсмуті не на довго за- ключений. Загранична праса нотує ті вістки без протесту.
Против вилученя Галичини
«Маніфест Народного Комітету довсїх Русинів галицкої землі».
(Копець).
Русини!
Хвиля е поважна, а поважна тому, що руский нарід, завдяки несправедливості! ста
рої ордпнациї виборчої, не має такого числа своїх заступників у Відни, котрі могли би єго оборонити. Наша сила в нас самих, в широ
ких масах нашого народу, і коли той нарід не піднесе грімкого голосу в обороні своїх прав, то хитрі замисли наших противників мо
жуть їм удати ся!
Нехай знова залунає на цілій Руси, як широка і далека, могучий дзвін вічевий! Не
хай лунає так як в часі тревоги, аби єго го
лос поніс ся аж до Відня, де засідають з а ступники всіх народів Сходім ся на віча, чи інтелїґе-іт чи мужик, чи міщанин чи робітник і радьмо спільно над нашим полсженєм. А на тих вічах ми скажемо передовсім,, що вибор
че право працюючого народу, право загально
го, рівного, безпосередного і тайного голосо- ваня мусить прийти, що зломити его не віль
но! На тих вічах ми скажемо дальше, що ру
ский нарід не знесе вже більше шляхотско- польскої неволі, що своїми дужими руками він рознесе сю тюрму, сі кайдани, які єму ладять шляхотско-польскі верховоди відокре
мленим Галичини. На підступи ворогів вибор
чої реформи він відповість грімким протестом а на розширене власти галицкого сойму і га- лицких верховодів відповість сильним і без- зглядним відпором! На тих вічах ми скажемо також, що руский нарід домагавсь рішучо по
правлена тих хиб, які увійшли єще до прави- тельственного предложеня, та жадаючи рівних і поодиноких в цілім краю виборчих округів, буде настоювати, щоби Русини в Австриї, ко
трі на рівні з другими народами несуть на єї жертвенник податок майна і важкий податок крови, вимірена була повна справедливість!
Русини!
Реформа виборча находить ся тепер в раді державній і передана там до розглянена
окремій комісиї для виборчої реформи. Справа отже єще не рішена. Від ради державної з а лежить на разі, чи реформа буде ухвалена і як випаде для поодиноких народів. Тож па- мятаймо, що нам хвилі легковажити не вільно.
Права здобувають лише ті, котрі мають силу і за свої права вміють бороти ся до загину.
Нехайже і наша сила росте, а зросте вона, коли ми всі, інтелігентний Русин чи селянин, міщанин чи робітник станемо плече об плече
— будемо сьвідомі і солідарні. А сьвідомі і солідарні навіть там, де боротьба о наше по
топтане право і справедливість вимагатиб мо
гли жертв!
Львів, дня ЗО. марця 1906. У виконаній постанов ширшого Народного Комітету з дня 3. марця б. р. З а народний Комітет. Др. Кость Левицкий, голова. Л. Цегельским секретар.
Проспи вішвіп передплату.
Н о в п н і: п.
— Календар. В і в т о р о к : руско-кат.: Яко
ва; римо-кат.: Р иш арда.— В с е р е д у : руско- кат.: Василия; римо-кат.: Ізидора.
— Конґруа в субкомітетї. Субкомітет для конґруальиого закона відбув минув- шої середи 28. марця останнє засїданє, щоби перевести розправу над резолю- циями і над другим законом про кон- ґруу греко-ориєнтального духовеньства.
Закон сей ухвалено із змінами відпові
дними законови для католицкого духо
веньства.
На сім засїданю промовляв п. Б а р в і н ь с к и й також в справі п о л ї г і ш е - н я и е н с и й д л я в д і в і с и р і т по сьвящениках греко-католицких і греко- ориєнтальних. Ми вже давнїйше звіщали, що правительство опирало ся виданю з а к о н а в тій справі, і злуцї сеі справи з коиґруальним законом. По вияснених, які дав після промови п. Барвіньского, що до вдів і сиріт мінїстер Б і н е р т і секцийний шеф Г у с с а р е к і но за
певненні, що правительство з огляду на лихе материяльне положене і на збіль
шену тепер дорожню готово в поодино
ких случанх поліпшити пенсиї вдовам і сиротам, предложнв н. Б а р в і н ь с к и й отсю резолюцию:
>Взивае ся ц. к. правительство, що
би в цїли ліпшого заосмотреня вдів і сиріт по греко-католицких і греко- ориєнтальних душпастирях предприняло потрібні міри в адміністративній дорозі*.
Референт др. Ф у к с піддержав сю резолюцию, почім субкомітет ухвалив її одноголосно. Др. Ф у к с обіцяв тепер виробити звіт про обидва закони кон- ґруальні, а др. К а т р а й н прирік по великій перерві скл.кати буджетову ко- місию в цїли ухвалена обох законів в дусі субкомітету, а відтак буде зма- ганєм послів прихильних сій справі, впровадити се на дневний порядок в па
латі і ухвалити сї закони.
— Руский театр дає два представлена в міскім театрі у Львові. Нині в понеділок:
»Гріх і покаянє», драма в 5 діях Карпенка- Карого, а завтра: «Чорноморці». В обох шту- кєх виступає и-нї Заньковецка.
— Нечуване. В одній з наших інституций прийшло до острого конфлікту поміж дире
ктором а персоналом. Завинила в сім разі горяча кров директора, а подразнений персо
нал не менше горячо директорові! на письмі відповів. Завдяки вирозумілости обох сторін
мало прийти до помиреня, колиб не те, що комусь, як видно, залежить на піддержаню конфлікту. Мимо що персонал свої письменні заяви устно вицофав, вадзираюча Рада інсти
туциї виточила єму дисциплінарне слідство, покарала всіх підписаних наганами а делега
цій персоналу, що річ нечувана, додала ще кари грошеві в виді здержаня службових додатків на протяг від пів до двох літ. Ка
жемо, що се річ нечувана, бо навіть найза- взятїйші вороги відносять ся до делегатів з поважанєм і признанєм, як до репрезентантів другої сторони, як до людий, що мали відва
гу приняти сей уряд в обороні поглядів своїх і своїх товаришів. Річ природна, що таке по- ладнанє справи викликало подразнене поміж членами персоналу. Не подаємо ані назви ін
ституциї, ані місця, де се стаяо ся, в тім глубокім пересьвідченю, що надзираюча Рада, яку годі підозрівати, щоби була ворогом пер
соналу, ще раз з спокоєм пригляне ся свому приговорови. Апелюючи до персоналу в імя добра інституциї, щоби в цілій справі пово
див сн льояльно і легально, маємо надію, що і ті люди, які стоять на чолі інституциї, до- ложать всіх заходів, щоби справу поладнати на користь і добро інституциї. Ми певні, що руска праса не буде приневолена займати ся більше сею справою і не буде поставлена в сю немилу ситуацию, щоби мусїла апелювати до рускої суспільности.
— З руско народного ткатру. Б е з т а л а н ну, драму Карпенка-Карого в 5 діях, відно
влено в неділю, а заінтересоване публики на ново виступаючих артистів було таке значне, що она битком заповнила салю. «Безталанна»
має те спільне з иншими творами Карпенка- Карого, що драматичний узол є засуканий так слабко, що єще в послїднім акті можна би єго або розмотати весело, комедиово, або стягнути єще дужше — драматично. Через чотири акти бачимо звичайні житєві картини, аж доперва в пятім наступає катастрофа до
сить нечайно. І так само як в инших Кар- пенкових творах монольоґ є майже голов
ним мотором, посуваючим акцию наперед.
А ріжнить ся «Безталанна» сим, що тут жіно
чі характери виступають на перший нлян, а чоловічі грають підрядну ролю. Тож і справді ту, можна сказати, перший, раз мала пані Заньковецка широке поле до попису і вияви
ла ся як велика артистка, яка від першої хвилі зуміла заняти публику і потрясла відтік до глубини душі цілим єї єством, відтворивши з трогаючим трагізмом розпуку здрадженої жінки. В «Батьковій казці» наша славна ар
тистка мала до відтвореня тілько пустотливу кокетність жінки, а жадної драматичної сце
ни (хвиля прогнаня з дому є драматичною, але по стороні Нїкодима); в «Наймичці»' не
симпатичні обстанови ролі підкопували вра- жінє, так що навіть найприхильнїйший критик, як п. А. Крушельницкий висказав ся в «Буко
вині», що «кривду заподіяв артистці чи автор, чи режісер, чи вона сама заподіяла її собі, вибираючи сю ролю — на перший виступ в Станиславові; в «Суєті» бачимо єї тілько в е- пізодичній ролі послїдного акту — доперва в ролі Зофії мала нагоду артистка розвинути цілу свою скалю гри і піднести єї до такої висоти, якої всі єї попередниці в сій ролі на нашій сцені навіть і не додумували ся. Не
звичайна легкість успособленя, безжурна весе- бість і дитиняче довірє, які цїхували Зофію в інтеріїретациї п-ні Заньковецкої, викликали тим страшнїйший контраст, коли она довідав
шись про здраду свого мужа, попадає в стан нервової дрожачки, та майже відходить від ума супротив ноявившої ся в сю хвилю Бар
ки і по послїднім висилку, прогнати єї з ха
ти, паде зімліла на постіль! Натуралістично велична гра сеі сцени не дасть пером описа
ти ся — треба єї видїти.
Друга важна, жіноча роля суперниці Б ар
ки лежала в руках п-ни Левицкої, яка в тім своїм пертім виступі представлялась яко ар
тистка достаточної рутини і знатного талан
ту. Особливо проявила ся єї інтелїґенция в монольоґах, які она віддавала природно і з внутрішним перенятєм, а не так, як звикли
-1
наші артисти, стоячи перед самою рампою, говорити до публики, строячи до неї всякі мі
ни і звертаючи хитро очима. З а великий мо- нольоґ в другім акті, відданий знаменито, ар
тистка зібрала гучні оплески при отвертій сцені. Та мимо сего роля артистці не удала ся, бо не відповідає зовсім єї артистичній ін- дивідуальности. Талан артистки замикає ся очевидячки в ліричнім настрою; також сцени жіночої кокетности виходили знаменито.
Однак сильнїйіних, драматичних акцентів ар
тистка уникала і зовсім не підчеркнула сего демонічного характеру Барки, який цїхує сю розлучницю. Через те і потерпіла богато ио- слїдна єї сцена, а уратовала єї хиба знамени
та гра п-нї Заньковецкої.
Третою визначною ролею є свекруха, м а
ти Гната, яка в іптерпретациї п-нї Осиповиче- вої вийшла як скінчений тип. Взагалі у грі п-нї Осиповичевої видко нову енерґію, наче поворот тих добрих часів, коли п-нї Осииови чева була хваленою і подивляною любимицею нашої публики. Секрет відмолодїня талану на шої заслуженої артистки лежить, здає ся, в закиненю навички «іти за суфлером», яка ве
ликий талант артистки спиняла мов куля при нозі. Тепер нанї Осиповичева визволила ся з сих кайдан, а єї креация принесла честь єї давній славі і була кілька разів нагороджена оплесками публики при отвертій сцені.
П. Садовский в роли Гната, попри звісні свої і стілько разів вихвалювані прикмети гри, не причинив ся своєю інтерпретацією до ясного зазначеня сего душевного роздвоєня, яке відбуває ся в душі Гната через любов до двох женщин. Душевна борба, яка мучить весь час нерішучого Гната, мало найшла ви
разу у виконавця, а також катастрофа в по- слїднім акті була так мало підготовлена в єго грі, що убийство Зоф ії вийшло на чистий ви
падок, не стоячий в ніякій звязи з поперед- ними подіями. Також і в характеризациі був Гнат за старий і в своїм нерішучім поводже- ню супротив Барки виглядав радше на при- старковатого сафандула, чим на палкого, при
страсного молодика, якого так легко скокету- вати «клятій Варцї».
II. Паньківский обняв ролю старенького батька Зоф ії по п. Ґембицкім і нічим не міг затерти вражіня свого знаменитого попере
дника. П. Паньківский грав монотонно, без чувства, а навіть в характеризациі „немічно
го, слабого чоловіка" розминув ся зі своєю ролею. В ипших ролях дуже добре вийшли оба свати в інтерпретациї пп. Рубчака і Юр- чака, а дальше в поменших ролях відзначили ся п. Махніцкий, п-на Кравчуківна і п-нї Ста- дникова.
— Щедрий дарунок. ВПр. о. Іван Гробель- ский, крйлошанин в Станиславові, прислав до нашої адмінїстрациї сто корон на бурсу Ру- ского Товариства педаґоґічного V Львові. Ж ер тводавець звісний із своїх щедрих датків на ріжні народні цїли, а головно в тих випадках ставав перший з помічною рукою, де ходило о шкільну молодїж. Дай Боже, щоби патрио- тичний вчинок ВПр. о. крил. Гробельского найшов примір в як найширших кругах на
шої суспільности, та аби змаганя Р. Тов-а пе
даґоґічного — побудоване власної бурси — як найскорше увінчало ся бажаним успіхом.
— Празента. Намісництво уділило презенту на опорожнену парохію цїсарского наданя в Сливках о. Йосифови Комендї, дотеперішному завідателеви парохії в Плїснянах.
— Із Станиславова. V звичайні загальні збо
ри філії льв^рского тов. Гімнастичного «Сокіл»
в Станиславові відбудуть ся 4. цьвітня о год.
6. веч. в кімнатах товариства при ул. Кази- мирівскій ч. б. Порядок дневний: 1) Відчита
не протоколу з послїдних звич. заг. зборів. 2) Звіт старшини. 3) Звіт касовий. 4) Звіт ком і
сиї контрольної. 5) Звіт комітету будови «Со- кільнї». 6) Вибір старшини і комісиї контроль
ної. 7) Внесена і інтерпеляциї членів. Наколиб о год. 6. веч. не зібрало ся достаточне число ■ членів, відбудуть ся того самого дня о го д .' 7. веч. другі збори без огляду на число при- і сутних членів. З а Виділ: Др. Якович голова.
Фед'р Величко секретар.
— Аматорске представлене в Золочеві від буде ся ві второк 3. цьвітня заходом кружка аматорів маючого повстати міщаньского то
вариства «Родина». Відограні будуть: «Натал
ка Полтавка» Котляревского і «Тато на зару
чинах» Григориєвича. Початок о год. 730 ве- чером. Білети продають ся в «Народній Тор
говий».
— З Тов-а „Бандурист". Щоби дати спро- I можність львівскій публицї бути на гиставі рускої дружини театральної в міскім театрі, відложено к о н ц е р т з незміненою програ
мою па с е р е д у 4 цьвітня.
Надзвичайні загальні збори відбудуть ся дня 4. с. м. в середу о год. 11. в льокали тов-а «Боян» (Вірменьска 2). — Виділ.
— Поступок нос. Длужаньского в парла
менті, а іменно єго голосованє з вшехполь ским колом з Всенїмцями за відокремленєм Галичини, найшов строгий і досадний осуд в
»Буковинї“, яка називає єго від слова »по- штуркач» аж до >падлюки< із всіма відтін
ками прізвищ. З а те «Діло» не здобуло ся на власний осуд сего мерзкого поступку, вдоволяючи ся передруком замітки про те з нашої часописи.
— На дохід Фонду будови руских церков під управою тов а св. Петра виставить руско на
родний театр штуку «Підгіряни» в четвер дня 5. цьвітня. Білети можна дістати вчаснїйше в
«Народній Торговий», в день представлена від год. 11. до 2 по полудни на Бесіді, а вечером при касі. Також будуть розсилати ся білети через окремої',і курсора
— Зразок „язика0. Сьмішним і поганим ро
бить ся той, хто намагає ся писати «уржендовим єнзикєм», якого навіть добре не знає. Ось що з того може вийти:«Ймчеіпе с. к. Зіагозімю РгоіЬа МісЬаІа СЬітіака пасгеїпіка дтіпу зкопібзгек кгоїіежзкісЬ и ргазгат Іазкам-іе бичеіпе с. к.
біагозіхуо айеЬу цЗгіеІііо т іе АУасЬотраз сгуїі Ііи/огілег йо Ьгопіепіа 2усіа Ьо Іібй піе зекі зро- кощу по рца кгайпа гоЬід зіе КаЬизпіакаті а 5¥са1е і г сгіопкбм? Кайу ^тіппу за (акі схіоп- коиче іе зіе Ігбйпом' Іут. <1а копа сгаїпік втіпу піе іезіе т Ьейріесгпу зо гусіет Ьо і па тп іе
Рух зелїзничих ПОЇЗДІВ
важний від 1. січня 1906 після середно-евро- пейского часу.
До Львова на дворець головний приходять:
З Іцкан 12 20*, 6 10, 140. 545, 910*
„ Кракова 2 31*, 6.—, 8 50, і ЗО. 523, 8 40, 9 50*
„ Підволочиск 7 20, 1155, 230, 10 20, 5*0, 10 20*
„ Лавочного 7 29, 11 45, 10'50*
„ Рави рускої 750
„ Станиславова 8 05
„ Самбора 8 15, 150, 9 20*
„ Яворова 8'18, 4 32
„ Коломиї 10 05
„ Ряш ева 10-35
„ Тухлі 3-45 (від 15/6 до 30/9)
„ Белзця 5 —
Н і Підзамче.
„ Підволочися 7 '—, 215, 5'15, 10'2*, 1134 Зі Львова з головного двірця відходять:
До Кракова 2 45. 415, 825, 8 35, 2 50, б'Зб*
1 1 —*
„ Іцкан 2 51, 6-15. 9-20, 2 40, 10 40*
„ Підволочиск б’ЗО, 10 55, 2 —, 9-—*, 1105*
„ Яворова 6 55, 5 58
„ Лавочного 730, 2-57, 6-25*.
„ Самбора 9 —, 4-20, 10-55*
„ Белзця 1110
„ Ряш ева 4-Ю
„ Коломиї 550
„ Рави рускої 7-30*
', Перемишля 10 05* (від 1/5 до 30/0) Хпрова Ясла
„ Стрия 11-10*
З Підзамча:
„ Підволочися 643, 11 15, 213, 9 23*, Р24*.
Примітка. Поїзди поспішні друковані є черенками товстими; поїзди нічні є зазначені зьвіздж ю. Пора нічна числить ся від 6. год.
вечір до 5. год. 59 мінут рано.
Звичайні білети їзди як також білети всякого нашого рода, ілюстровані провідники, розклади їзди ітд. можна набувати через ці
лий день в мійскім бюрі ц. к. державних зе- лїзниць, пасаж Гавсмана ч. 9.
Параска іак гкопіозгек кгої- Іак з а т о і РоЬо»
гес Ьо роЬогескі сЬойга ро посасЬ Йо копіозгек і кгайпа і гогЬііаіа котогу і гаЬіегаіа со йо- зіапа, Вгеїо и ргазгага Іазкам^е бипеїпе с. к.
Біагозімю ийгіеіепіе тій м^асЬотраз МісЬаІ СЬі- т іа к пасгеїпік (Знак печатки громадскої).
— З залізниць. З днем 1. цьвітня с. р. буде отворений перестанок »Бадтляґ« на шляху Райхенберґ-Ґабльонц-Танвальзен для руху о- собового і пакункового і для дрібних поси
лок до санаторні д-ра Ґлєтлєра. Листи на
бірні мусять бути адресовані до санаторні а вага поодинокої посилки не може виносити більше як 100 К.
Т е л є гр а м и
я дня 2 . цьвітня 1906.
Смоленьск. В суботу застрілено на у- лицї заступника шефа жандармериї, Ґла- дищева.
Будапешт. Бар. Банфі виїздить завтра до Відня, аби дістати від монарха остаточне рішене що до розписана або нерозписаня виборів.
Париж. Арреї йи Реиріе, бонапартисгична часописи, заявляє, що вість про резиґнацию кн. Віктора Наполєона зі змагань політичних на річ свого брата ґен. Людвика Наполєона, є неправдива.
Оповістка.
Науки на місяць май о Пр. Д. Мариї, уло- жені через о. д-ра І. Бартошевского, можна на
бути в книгарнях ім. Ш евченка (Львів ул.
Театральна ч. 1) і в Ставропигійскій (Львів, ул. Руска ч. 3.), абь як давнїйше у автора (Львів ул. Домса 5). Тих наук є Зі, котрі всї надають ся також до проповідий на Богоро- дичні Празники. — В згаданих книгарнях і у поминутого автора можна набути також єго Проповіди Недільні (4 К), Нові Проповіди Пра- зничні (2 К 50 с), Проповіди Похоронні (4 К), котрих всіх є И б, — Проповіди Страстні (1 К 40 с.). Всї ті книжки надають ся також дуже добре до приватного читаня для вірних Хри
стових. (1—6)
С о ї о з з е и т
в пасаж и Германів
при ул. Соняшній у Львові.
в і д 1, д о 15. ц ь в і т н я 1 9 0 6.
Нова сензацийна програма.
Щоденно о 8. год. вечер представлене В неділі і сьвята 2 представлена о 4. год. по пол і о 8. год. вечером. Що пятницї НідЬ-1_іїе представлене. Білети вчаснїйше можна на
бути в конторі Пльона іши ул. Кароля Лю
двика ч. 9.
ЗяРТА/ПНИИІй
поважних і оборотнихОСІи І
у І І П л П І и приймає асекурацийне (жотєве) товариство. Докладні оферти під„Оборотний" гезіапіе Львів. (1—3)
З ІЗ І
Всілякі
З і
К У П О Н и
і
вил^осовчні цїнні папері
в
►
3$
виплачує без ііотрученн провізні або коштів
«-.►т
зі Контора виміни ф
аЄ’Ивій ц. к. упр. гал. акц й вй з і
В А Н К У
зі Г і п о т е ч н о г 0.
в5
Видає і відповідає за редакцию: Лез Лопатиньский. З друкарні В. А. Шийковского.
