Ч. 132. Львів, Пятниця дня ІЗ (25) червня 1897. Річник І.
. і ---
Передплата
ва >РУСДАНА< вмносжть:
і Австриї:
■ж ц і л і ріж . • . 12 р. В».
вв пів року . .
6 р. ав.
ва чверть року . . 8 р. ав.
■в місвць . . .
. 1 р. ав.
За границею:
■а ц і н і рів . .
20 рублів І або 40 франків
ва вів рову . .10 рублів або 20 франків
Поедввовечжсло по 8 кр. ав.
ІІЙМВ--- --- — ---
— іРУСЛАН
«Варвеш мв очв і душу ми вирвеш: а не воаьмеш милости і віри не вовьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів
М.Шашкевича.
Виходить у Львові
що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция >Руслана> під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Ревлямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по
16кр. від стрічки.
Три голоси перестороги
роздали ся на днях на адресу обструкцій', а то з табору християньских социялів, уста
ми кн. Лїхтенштайна і з табору католиц- ких людовцїв. устами дра Ебенгоха і соль- ногородского крилошанина, дра Кальтнера.
Перший з них обявпв себе вправдї против
ником розпоряджень язикових, але рішучо осудив обструкцню яко неведучу ДО
ЦІЛІЇтактику парламентарну; прочі два виступи
ли в роли менторів, наколи обструкціоністи спосібні ще слухати слів перестороги.
Ми подали вже виїмки з річнії кн.
Лїхтенштайна і дра Ебенгоха. Нпнї додамо, що перший з них назвав ґр. Баденього
»непосорпмпм і незаступимим« в виду по
треби як найскоршої полагодп угоди з У- горщиною; другий заявив, що єго сторон- нпцтво піддержить завсїгди справедливі ба
жана і потреби в с і х н а р о д і в а в- с т р н іі с к н х, отже і Славян, а з другої сторони виступить рішучо против всяких змагань, стремлячих до розбита єдности державної.
Погляди і програми стороннпцтв кля- рують ся. Заява кн. Лїхтенштайна має ту стііїність, що'*» відбирає обструкціоністам псяку надію на скріплене свого табору че
рез 28 членів клюбу Лю еґера, а заява др.
Ебенгоха тим симпатичнїйша для нас, що зовсім откровенно похваляє звісні розпо- рядженя язикові, уважаючи їх випливом тої справедливості!, яку парламент і пра- вптельство заєдно повинні мати на оці су
проти всіх народів австрийских, наколи в державі нашій має запанувати внутрішний мир.
Але неменьше цікавою є річ крило- шанина др. Кальтнера, виголошена в това
щоби видержати конкурентно, мусять Нім
ці учити ся по чески, як учать ся по фран- цуски або італїйски для практичних взгля- дів. Як не хочуть нїмецкі урядники втра
тити всі свої становища в ческих і міша
них округах, то най не слухаю ть свого
»ОЬзІгисІіопз-маГістра« др. Руса, а най при- ложать ся до науки другого краєвого язи
ка. ГІрп тім вийде на одно, чи розпорядже- ия язикові ґр. Баденього будуть істнуватн або ні, чи Ч ехію після проекту Р уса поді
лить правптельство на нїмецкі, ческі і мі
шані округи, бо конечність научити ся дру
гого краєвого язика випливає з розкладу язикових областий і з социяльних обставин, а тих ніхто не в силі змінити. Не присво
їть собі урядник-Нїмець в Ч ехії ческої мо
ви, то буде мусїти з конечностп старати ся о місце поза Чехією. Він займе тоді ті посади, на котрі ждуть наші діти. А нато
мість у всі уряди в нїмецких округах чес- кого краю втиснуть ся самі Чехи яко такі, що присвоять собі знане обох краєвих язи
ків. Німці, своїм опором проти розпоря
джень язикових, підривають собі власноруч ґрунт з під ніг. Чи в сен спосіб хотять Німці ческі спасати свою народність? — • питає др. Кальтнер і кінчить увагою , що Німці упадають не лише по причині зросту славяньского елементу, але і задля вну- трішного роздробленя на сторонннцтва і фракциї.
Як бачимо, то дуж е холодною водою полив Кальтнер бундючних і на свою вис
ілу культуру гордих Німців. 1 висша куль
тура не поможе проти дійсності!, що в на
слідках своїх буває завсїгди дуж е строгою і консеквентною. Виводи др. Кальтнера крім того дуже поучаючі і для національ
них шовіністів других коронних країв о мі
шанім населенні. Онп показують, що Русин ристві католицко-полїтичнім в Сольногородї.
Розібравши суть розпоряджень язикових і поодинокі постанови в них, приходить др.
Кальтнер до пересьвідченя, що ті розпоря- дженя не можуть вийти на ш коду Німцям австрийским. Німці можуть понести деякі удари на свою народність, але з зовсім пньшої причини. З якої? Др. Кальтнер ка
ж е: »В часах середнпх віків, коли ще Ла- ба становила етнічну границю межи Нїм- іцямп а Славянами на північнім всходї, ішов І Німець яко кольонїст або робітник за Ла-
| бу. Коли одну часть Фрислянду залило мо
ре, коли нїмецке населене зростало та ко
ли будовалнсь монастирі нїмецкі в краю Вендів, ішов туди і Німець, поселяв ся і розширяв язикову нїмецку область чпм-раз дальш е на всхід. Однакож нині струя та на всхід (Бгап§ пасЬ Ойіеп) спинена. До всхідної Прусиї, на Поморе, на Ш леск і до нїмецкої частини Ч ехії напливають гро- мадно робітники славяньскі, Поляки і Чехи і не вертають вже домів, а поселяють ся постійно з родинами. Щ е в північній Ні
меччині підлягають онн звичайно ґерманї- зацнї. Але не таке буває в Ч ехії. Тут чес- кпіі елемент має силу провів нечисленних Німців. Тут піддержують єго компактно в центрі Чехії поселені Чехії Тут втискає ся в оселі нїмецкі і ческиіі клир, а на неща- стє Німців родини ческі пліднїїїші. Се при
родний розвій. До того учить ся Ч ех дуж е пильно нїмецкої мови і видержує конкурен
т н о
з нїмецкими робітниками. Се факти дійсно грізні для Німців ческих.*
Пояснивши тон природний розвій сла
вяньского елементу посеред нїмецких обла- стніі. др. Кальтнер переводить доказ, що Німці з конечності! і для самооборони по
винні учити ся ческої мови. Він каже: »Не щоби познайомитись з белетристикою, але
16)
Думки і иіснї
А М В Р 0 З И Я М Е Т Л IIН Ь С К 0 Г О.
ІЗ Сербиї.
П і с н ї
(«Думки п п+,снп« стр. 151—3).
I.
Кидав сьвіт Конда, текли сльози в м атки;
Вмер, поховали його коло хатки!
Конду поховали в зеленім садочку, Під померанцем, в темнім холодочку.
Мати щ о-ранку на могилї плаче, Чує щ о-ранку: і в могилї стогне...
«Чи тобі, синочку, тяж ко в могилї, Чи твої кости дош ки придавили?»
Голос з м огили: «Мати моя мила!
Не в аж к а дош ка, не тя ж к а м огила;
Та як коханка сльозу проливає, Сльоза та в могилу мою зап адає;
Як вона горе своє проклинає,
Кости воруш ить, покій мій взрушає!»
II.
Під горою криниченька;
Там вм ивалась дівчинонька, В м ивала ся, говорила:
Лице моє лебедине!
Як би мож на мені знати, Щ о прийде ся цілувати
Моє личенько старому;
Піш.та-б по полю пустому, Полинь рвала-б та давіїла, ' Полинем що дня ся м ила:
Тільки-б він поцілував ся, Полинем би одізвав ся Йому поцілунок кожний!
Коли-б ж е я відгадала, Щ о молодий кохати ме, В біле лице цілувати ме;
К віточок би назбірала, Із них сок повидавляла Пахученький, солоденький, Своє лнчко-б їм вм ивала:
Як прийшов би молоденький Т а зо мною цілував ся,
Пому-б медом од зи в ав ся, Медом поцілунок кожний!
Три туги.
Соловейко, м ала пташ ка, всіх розвеселяла, Тільки мені м олодому три туги придбала:
Туга перш ая д ля мене, д ля серденька мого — Не ж енила м ене ненька рано молодого;
Туга другая д ля мене, д ля серденька мого, Щ о не грає вороненький коник підо мною;
Туга тр етая д ля мене, д ля мого серденька — П рогнівала ся на мене друж ина миленька!
В икопайте м ені в полі широкую яму,
На д ва списи широкую, а в зд о в ж на чотири;
В головоньках червоную рожу посадіте, А в ніж еньках води чен ьки потік проведіте:
Може прийдуть молоденькі рожею квітчать ся, Може прийде хто з стареньких водиці напить ся.
Із Польщі.
І. М о р л а к в В е н е ц и ї.
ІЗ
ЗІЩКСвНЧа.
(«Думки п ігЕсііп» стр. 155—7).
Я к остання коп ійка вж е в мене загинула, Мене зар а з невірна друж ина покинула;
Волох ж е прийшов та й каж е, ІТІо він добре, добре зн а вже, В якім місті' дадуть пити, їсти, й хороше ходити...
Та і грошей, каж е, не платити мемо;
Наберем ще й гроший, не лічити мемо...
«Як облитий у золотї, в сріблі ходити мені;
Щ о захочеш робить, тільки те і робити меш;
Там напитку, там -то корму!
Наберем ще і до дому!
Сріблом, золотом блищ ати мемо, Ш аблею ясненькою б ряж чати мемо!
Я к завернеш в село, вийдеш ти з а ворітечка, То й одсуне кватирочку кож на дівчинонька;
Я к затян еш пісню в лїтку, Кине кож на тобі квітку.
Ш видко, шпарко, бо я к ж дати мемо, Довго м ісця в місті тім ш укати мемо... <
Я повірив, дурний! та і кинув родиноньку, Та-й зайш ов на чужину в лихую годиноньку!
Таж кую несу покуту,
З хлібом їм що дня отруту:
Чи до віку ізм оряти муся,
Я к пес на ланцю зі зоставатп м у ся?
К аж у дівчині про мою бідну головоньку,
Ізгнуїцаєть ся дівчина з наш ої мовонькн
2 галицкнй не тратить на тім, що знає язик
польскнй, але велять догадуватись і Поля
кам, що і для них настав час, присвоїти собі знане рускої мови задля дійсних по
треб і — внутрішного мира...
Огляд книжок]! часописий.
ІІІе Я огіаїй етокгаїїе іи Тііеогіе ний Р га х із ойег, р іп
Вііск Іііиіег йіе1СоііІІ88Єп.,Уоіі|Теойі»г Ьогепііеп.*)
Знесене роботи після умови (акордової).}
(Дальше).
Право виборче.
Головне домагане еоциялдемократів'є: «рів
не право для всіх!» Тимто домагають" ся они передовсім: загального, безпосередного, тайного права виборчого всіх понад 20 літ житя без ріжницї полу. Кождому прийде на думку; чііж
се не одно, щоби право виборче виконувано від 25 літ житя коли вже всім має бути признане, замість від 20 літ ? Оно справді так є. Але спра
ва та має укритий гачок! Социялдемократн кла
дуть таку велику вагу на 20 літних виборців, позаяк 25-лїтний чоловік при звичайних обста
винах все таки зрільший, розважніишии і має більше досьвіду. Таких людий социялдемократн не люблять, а волять молодих, палких, бо з та
кими все можна вдіяти і они мало застанавля- ють ся над сутию социялїзму. Се домагане со- циялїстів має однак ще другий поважнїйший га
чок. Доси в Німеччині є ще опорою і охороною держави проти зверхних і внутріїпних ворогів:
війско. Социялдемократн не могли ще здобути сеї твердині. Колиж 20 літні будуть виборцями, тоді й для війска легко буде осягнути право виборче. Сего лише бажають социялїсти, бо тим можна втягнути війско в політичне житє, в аґі- тацию, а социялїстична аґітация перенесе ся з улиці і з шинків до касарнї. А до чого веде по
літична аґітация між вінском, се бачили ми в Ішпанїї і Португалії і наслідки того в амерн- каньских кольонїях тих держав.
ІЦож можуть мати спільного війско, право виборче і робітничі змаганя? Социялдемократн обіцюють ионраву долі робітникам в социялї- стичній державі будуччини, а се має стати ся не в мирній дорозі, а з підмогою перевороту і революциї. Розходить ся отже о те щоби підор- вати карність, зворушити війско. Все иньше є менше важне. Внесеня для поправи долі робіт
ників, каси, програми, брошури, часописи — все те лише служить для сеї цїли. Позисканє війска для ідеї социялїстичної се головна ціль. Бебель і у Відня і в Штутґартї виразно двічн назначив,
*) Див. Ч. 131.
Люди з нашого тут краю Стали иньшого звичаю!
Як билинка, не приймати муся, — Я в чужині вітром розмітати муся!
Рідна мати, країно, країночко!...
Де поглянеш — приятель, поглянеш — дру- [жиночка...
Рідні, рідная і мова!
Доброго нема-ж тут слова:
Не спочивай і не гай ся, Ласки-ж і не сподївай ся;
Я як травка, що росла де трави, Та-й занесла її буря на-глиб ставу!
II. Д о р о г а .
Іа Витвицкого.
(«Думки И П+.СНІІг стр. 158-9).
Дальше в сьвіт — шукать науки!
Годі млїт, зложивши руки!
Чужий розум нам підмога:
В сьвіт дорогу, в сьвіт дорогу!
Де вікує сніг на кризі, Де земля в зеленій ризі, Де без хмар все сонце жарить, Де щоденно дожч та хмарить, На моря, на гори з сталі, На-сьвіт, на сьвіт, — далі, далі!
З гір на гори, вишче, вишче!
Де закутав їх сніг білий...
І до сонця близче, близче!
Нк орел криластий, сьмілий...
Там на вітрі в хмарах стану, Там ясні зірки достану...
І рукою, і ногою
В хмару вдарю, дожчик проллю Над землею, над пашнею...
І без лиха, і без страху Полину я по тім шляху:
що социяльна демокрация не одолїє багнетів, тим то треба війско позискати для социялїзму. Те саме говорить Лїбкнехт в своїм ділі »2и Тгиіг иіиі 8сЬиІ2« на стор. 17.: «Наше змаганє є рево- люциіїне. Революцня є страшилищем для старих баб обоєго пола. Так, ми революціонери!* А на стор. 8-ій: «Хто заключне договор із смертпю, сему заноручена побіда. Кров і. зелїзо можуть лякати трусливнх, але ми глузуємо з погроз і небезпечностий!*
В р. 1869 отже на довго перед внданєм за
кони соцнялїстичного говорив а опісля печатав Лїбкнехт: «Хто бажає нової суспільності!, пови
нен передовсім подбати про знищене старої держави!» А відтак дальше говорить (НЬег йіе роїіНзсЬе 8іе11ип§ сіег БогіаШешокгаПе стор. 7.):
«Социяльна демокрация не є вже иитанєм тео
ретичним, але питанєм могутним, котре не рі
шить ся в ніякім нарляментї, але на улиці, на боєвищу!*
Так дійсно, улиця є головною видівнею тих опікунів народу! А щоби тут свобідно порушати ся, бажають они війско втягнути в аГітацию.
Таж се поле попису для підохочених і незрілих недолітків від 18—-22 років.
Социяльна демокрация бачить в загальнім голосованю ідеал рівноправності! і бажає пролє- таризациї права виборчого. Загляньмо до Ні
меччини, чи в парламенті тамошнім дійсно всі кляси всі верстви справедливо репрезентовані мимо обовязуючого там загального і безпоее- редного права виборчого? Зовсім ні! Загальне право виборче покривдило тих, що числять на осьвічених, інтелігентних виборців, а принесло користі! тим, що спекулюють на великі маси неосьвічені. Гляньмо на Гамбург. Чим стало се місто могучим і заможним? Вжеж інтелїґенциєю і духом ємним купецтва. А спитаєте, чи купецтво гамбурске має свого заступника в парламенті?
Зовсім ні, бо завдяки загальному, безпосередно- му праву виборчому, заступниками Гамбурга є три социялїсти, котрі не мають розуміня для ін
тересів сего великого міста торговельного в дер
жаві, для практичних потреб і відносин до реш
ти сьвіта або для поглядів гамбурского мііцань- ства, а навіть не старають ся все те розпізнати.
Університети є неперечно огнищем високої просьвіти в Німеччині, а Німців називають за
для значного числа , університетів народом ми
слителів. Але чи мали університети який вплив на законодавство через заведене загального без- носередного голосованя? В кождім унїверситет- скім місті, де є одна або кілька фабрик мають робітники числом голосів більше впливу на за
конодавство нїмецке, як всі професори і докто
ри разом. До того треба додати, що маси ро
бітників не здають собі докладно справи з по
літики і мало єї розуміють, а суть звичайно ли- Срібло в місяця возьму я,
З сонця золото зніму я!
III. Ч о р н о б р і в к а . І а Суходольского.
(«Думки и п'Ьснін стр. 159—60).
По середині дороги
Козак зустрів.дівчину.
«Козаченьку! болять ноги:
Возьми мене за спину*.
«Моя мила дівчинонько!
Коніік мій брикає*.
«Я возьмусь за козаченька Білі руки маю«.
«А як война? а вороги І страшні, і грізні*.
«Ворог? о! ні, мій дорогий?
Він нас не розрізни*.
Нк схилив ся козачина, Шабелька брязчала;
Не лякала ся дівчина, На коня сідала.
Скачуть, скачуть по долині Коханка, коханий:
Грає, несучи дівчину, Коничок буланий.
Вже минали і пригорок Коханий, коханка...
А в козака лихий Турок Пук із-за курганка!
Козак долі... шабля бряжчить...
Кінь по полю скаче...
На коневі Турок летить Дівчинонька плаче.
(Конець буде.)
ше машиною до голосованя для соцпяльної де- мокрациї.
Становищем своїм при сьвяткованю 25-лїт- ного ювілею нїмецкого цїсарства, показала со
цияльна демокрация свої космополітичні змага
ня звернені проти вітчини і цісаря а удаванєм ідеального ущасливлена народу змагає в дійсно
сті! до перевороту під'юджуванєм верств су
спільних против себе і з гори обдуманим підко- пуванєм нацнонального иочутя в народі.
Далі буде.
Чернїївский процес.
(Дальше.)
Дальше зізнавав 4-ий з черги сьвідок Ка
роль В и пі а т н ц к и й, постенфірер жандармериї під присягою. Був з Нїдерлєм у війта, котрий вказав їм, кого арештувати. Алярмовано дзво- ненєм, люди збігли ся. Сьвідок мотає ся що до того, чи люди казали: «наша або ваша смерть*
так само що до того, чи вахмайстер остерігав людий перед ужитєм збруї. Оповідає, що оден селянин кликав: «коли цісар каже стріляти, то стріляй* і в тих словах добачає опір і визванє.
Сего не згадував в слідстві ані Нїдерле ані Ви- шатицкнй. Обжалований Чубатнньский подає, що просив Вишатицкого, щоби позволив ему (Чубатиньскому) уснокоїти людий, але вілі на се не позволив, сказавши до него: «стули писок*.
Вишатицкнй сего собі не пригадує. Сьвідок по
тверджує оклик: «гурра!*, коли ескорта вийшла з канцелярії)', селяни кинули ся на арештова
них і спиняли їх похід. Вахмайстер шаблею а нньші жандарми багнетами зробили собі дорогу, що ледво могли пересунути ся з конвоєм. З 25 обжалованих пригадує він собі лише Софію Бо- рисову, котра кричала: «жидівска справедли
вість — виріжемо всіх жидів*, як ескорта ві
дійшла вже на яких 20 кроків від товпи. Люди просили, щоби арештованих не заковувати, але се було неможливо, бо товиа була-б відбила у- вязнених. Люди кликали: «Голови свої положи
мо, най нам буде смерть, або не беріть увязне- них, або ведіть нас всіх до Станиславова*.
Питий сьвідок Ігнатий Н і т ш 48 літ, рим.
катол. ротмістр жандармериї в Станиславові, за- візваний для пояснена, кому і коли належить накладати ланцушки. Інструкция каже: «коли о- ден жандарм веде кількох увязнених, тоді обо- вязаний наложити ланцушки*. При транспорті 9 увязнених через чотирох жандармів, припада
ло на одвічальність кождого жандарма 2—3 от
же в Чернїєві було наложене ланцушків після інструкції) потрібне. Що до ужитя зброї яко средства остаточного, поясняв сьвідок, що ла
гідні средства (упімненє, арештоване, наложене ланцушків) не були конечні, а в данім случаю навіть неможливі. Оден з ранних, котрих сьві
док відвідував в шпитали, Панько Борко, опові
дав єму, що жандарм Подолевский біг кілька- найцять кроків до спокійно стоячих селян і пхав багнетом, то в сю, то в ту сторону. Глота була така, що вози тамтуди переїзджаючі, мусїли ся здержати, бо не могли переїхати.
Кароль Ш т р а с с е р , 52 роки, секретар староства станиславівского, зізнаєпід присягою:
Повід засистованя виборів з 4 курні був такий:
Василь Чубатнньский інтерпелював сьвідка, що в листі голосованя з куриї 5-ої відбутого рано зайшли неформальности, бо він переглядав лї- сту з 5-ої куриї. Сьвідок радив єму віднести ся в тій справі до староства, а відтак приступив до виборів з 5-ої куриї. Перший віддав голос жид Енґельберт. Степан Ґах крикнув, що сей жид вже голосує четвертий раз — «а беріть но того жида!* Жида почали обертати, повстало замішане. Було дві лїсти: війта з жидами і се- лян-радикалів під проводом Чубатиньского. Чер- нїїв після зізнаня сьвідка є гніздом радикаліз
му. Сьвідок оповідає, що богато голосувало на обидві лїсти. Добачаючи, що заносить ся на бу
рю, сказав селянам: «Коли ви такі, то буду му
сів просити старосту о асистенцию жандармів*.
Жидів дальше турбували і они почали втікати.
Сьвідок спитав війта о назвиска тих, що бють жидів, а побачивши, що є тероризм на вибор
ців, забрав папери і виїхав. Грізних окликів не
чув. Скоро приїхав до Станиславова, прибув до
ьві дка, до уряду, посесор Марґулїес, сильно за-
з крівавлений і дав сьвідкови картку, на котрій
були виписані назвнска тих, що били«жидів. Пі
сля сеї картки і власних помічень сьвідка на місцн заряджено увязненя.
П р е д с ї д. Ви сказали, н. секретар, що се
ляни чернїївскі радикали. Що вас о тім впе
вняє ?
С ь в і д о к: Так їх називають. ГІ р е д с ї д .:
А за що?
С ь в і д о к : Не знаю; я урядник і в полі
тичні справи не вдаю ся.
П р е д е. А когож назвалнб ви радикалом ? С ь в і д о к : Не знаю, що то є радикали.
II р е д с. А щож закидують чернїї'вскнм се
л ян ам ті, що їх звуть радикалами?
С ь в і д о к : Закидують їм, що в читальні
«Просьвіти» мають і читають заказані книжки і часописи, збирають ся на наради і все хотять перевернути.
Д р. О л е с н и ц к н й : Прошу мені поясни
ти, для чого п. секретар засистував вибори.
С ь в і д. Я мусів, бо був ґвалт публичнпй.
Др. О л. Закон карний знає і 3 случаїв ґвал
т у гіубличного, який же з тих був при виборах ? С і. в і д. Не знаю закона карного.
Др. О л. Але може самі означите, який там був ґвалт публичний.
С ь в і д. Очевидно був ґвалт публичний, бо нереінкоджено мені в урядованю.
Др. Ол. Здає ся, що добре не розумію н.
секретаря.
С ь в і д. Говорять, що парламентарна об- -струкцпя то також ґвалт публичний. Др. О л е с.
Дякую п. секретареві!.
П р е д с. Обжаловані жалують ся, що по переведенні виборів з 5-ої куриї не оголошено їм результату.
С ь в і д. Я був змучений, терплю на душ- ність, отже я хотів се по полуднії зробити.
П р е д с. Але по нолудни се не вдало ся.
С ь в і д . Се одно, а вдруге Чубатнньскпй виразно сказав, що як я пішов на обід і лишив папери, селяни докладно переглянули лїсту го- лосованя.
Др. Д у д н к е в н ч. Чи протокол, приписа
ний ординациєю виборчою, був списаний, по ви
борах ?
II р е д с ї д. Ми не маємо справджувати, чи вибори були лєґальні.
Др. Д у д . Мені дуже залежить на сім пи
танні. II р е д с. Прошу питати.
Др. Д у д . Повтаряє своє питане. С ь в і д Ні, бо не знаю, чи се потрібне. Вирочім я здав справу староству. О год. 1-ій перервано розпра
ву. Засуд западе імовірно ледви в пятницю.
(Далї буде).
ВІСТИ політичні.
Ґ р . Б а д е н ї був 21 червня у цісаря на довш ій авдиєнциї.
»К. І'г. РгЄ88Є» з 22 червня злобнть ся знова, сим разом на федвалів ческих. їй дуже не до вподоби тісний союз тих федвалів з Молодо- чехами. Она пригадує Молодочехам їх давнїйшу ироґраму, що гласила: «Шляхта ческа — се не- щ астє народу чесного». А нині? Нині ті Моло
до чехи ідуть рука в руку з сею шляхтою! Дру
гий хробак, що вертить душу »М. Гг.
Р Г Є 8 8 -И « ,се та обставина, що ґр. Дейм в своїй річи в Та
борі заздалегідь сказав, що єго сторонникн не бачать потраби, носередннчити межи Чехами а Німцями. Сей висказ уважає орґан збанкруто- ваних лібералів за удар в лице ґр. Баденьому, котрий будьто наміряв через шляхту ческу(яко уміркований елемент) виливати на Молодочехів.
Трета річ, що денервує «М. Гг. Ргезз-у», се ска
зане ґр. Дейма, що теперішна більшість парла
ментарна стоїть сильно та що Чехи не мають чого боятися»])!. Гг. Ргевзе» не бачить в таких обста
винах виходу для свого сторонництва. Противники єї не розиадають ся, а она рада би як найскорше побачити, що Молодочехи і февдали розійшли ся. Одним лише потішає ся орґан обструкциї, іменно, що єї Зденко ПІікер в'їхав щасливо 21 червня в тріюмфі до Зацу та що жінки заси
пали єго цьвітами. Невинна радість.
О б с т р у к ц і ї я переселяє ся тепер на по
луднє. Вожди людового сторонництва нїмецкого, я к Ш тайнвендер і Гофман Велєнгоф, задумали
на 11 липня скликати »Рагіеі(:৫ до Цельовця в Каринтиї. Чого не доказано в Хебі, те має довершити ся в Цельовцн.
« Х а г о й и і Ь і з І у « принесли статю, в ко
трій сказано, що теперішна хвиля не конче на
дає ся до переговорів. Як би переговорювати, то треба би обєм переговорів розширити на Мораву і Шлеск. Там права народу ческого за- єдно ще прикорочені. Предметом переговорів о- крім язикових розпоряджень мусїла би стати і несправедлива ординация виборча Ш мерлїнґа.
Потім можнаби говорити з Німцями і о націо
нальних куриях. Наколи правнтельство бажає санацій сумних відносин в Австриї, то повинно взяти ся щиро до діла. Криками Німців не тре
ба трівожити ся. На се питане вижидаємо від ґр. Баденього щирої відновіди. «Пеиізсйез Уоікз- Ь1аН«, уважаючи сей висказ ЖагоД. Бізі-ів» за ультіматум до иравнтельства, додає, що Гр. Ба- дені длятого здержує ся від іменованя дра Кайцля міністром для ческих країв, бо він по
ставив за услівє, щоби перед іменованєм Чехи найшли июДиз
уіуєшіі зНімцями. Як закутаною є ціла та справа, виходить з того, що сказав на днях один консерватист(?) шлескин. Сей бачив би дуже нерадо ліберальних Німців в союзї з ліберальними Молодочехамн. Як би прийшло до такого союза, тоді Долитавщина вступила би на ту ховску дорогу, по котрій ступає нині Угор
щина, де всїми справами орудують ліберальні жиди. В інтересі консерватистів лежить проте, не допустити до союза Молодочехів з лїберально- жидівскими Німцями.
В с о й м і у г о р е к і м нродовжає ся об- струкцня против прасових законів.
Т о р ж е с т в у ю в і л е й н о м у к о р о л е в о ї В і к т о р и ! сприяє найкрасша погода. 22 червня відбулись благодарственні богослуженя у всіх костелах, відтак відбув ся в палаті Букінґгем- скій ґальовий обід, в котрім взяли участь всі заступники держав евроиейскпх і делєґатн з ко- льонїй англїпских. Президент Сполучених дер
жав в Америці, Мек Кінлі переслав королевій поздоровне письмо в імени своєї держави. Ав- стрию репрезентує на торжестві архикнязь Фер- дннаид д’ Есте.
У с л і в я м и р * т у р е ц к о - г р е ц к о г о в теорій уложені. Розходить ся лише о їх переве
дене. Найтруднїйшою точкою до рішеня будуть імовірно кошти воєнні. Туреччина рада при тій нагоді заробити 173 мілїонів франків і не хоче з сеї суми спустити ні сотика. Натомість аргу
ментує Греция, що фінанси єї занадто лихі, як щоби могла згодити ся па так високе відшко
доване воєнне, тим меньше, що Туреччина про
вокувала війну. В Тесалїї рішила конференцій!
амбасадорів змінити границю турецко-грецку в користь Грецпї.
П р е з и д е н т Ф р а н ц и ї, Фор, має в серпні!
віддати гостину царевії росийскому. Він має на
вістити Петербург і Моску, а пробуде в Росиї 10 днів. Чи мінїстер заграничних справ Ганото і президенти обох палат будуть єму товаришити в поїздці, се ще питане.
Н о в и н к и .
+ Виділ Наукового Товариства ім. Шевченка рішив на вчерашнім заеїданю не брати ніякої участи в ювілею аранжованім т. зв. краєвнм комітетом руским виборчим і відкликав своїх делегатів, котрих вибрав був для вступної нара
ди. Ми й не сумнївали ся, що делєґатн поба
чивши себе в такій гарній компанії' признали ролю свою покінченою і дальше не думали рук прикладати до кацапских сдєлок.
— Іспит зрілости в ц. к. рускій ґімназиї в Пе- ремишли від б увся сего року в днях 12—19 чер
вня 1897 під проводом п. інспектора краєвого Івана Левнцкого. До іспиту зголосилось 29 абі
турієнтів: з них зложило іспит з відзначеним З, з добрим поступом 20, з поправкою в однім предметі 3, репресованих на рік 2, оден не явив ся до іспиту задля слабости. — Іспит зрілости здали: Василнк Іван (з відзначеним), Войтович Петро, Волосїнка Павло, Грнцайко Осип, Заха- риясевич Мариян, Івашко Михайло (з відзнач.), Клїш Николай (з відзн.), Клюфас Іван, Нестеро- вич Мирон, Паар Александер, Пшепюрскнй Ан- дрей, Ринявець Денис, Рудавский Інокентин, Са- вііцкий Петро, Тисовский Володимир, Тупа Осип, Устияновский Мирослав, Цюк Леонтий, Цюк Ю- лїян, Ш евчик Іван, Ш ехович Роман, Шопа Во
лодимир, Яворскин Володислав.
— Вступні іспити до І. і приготовляючої кля- си на р. 1897/8 відбудуть ся сего року в рускій ґімназиї в Перемишля дня 16. липня перед фе- риями, а 1 і 2. вересняпо фериях о 8 годині ра
но. Зголошуватись треба що н а й м е н ь ш е д е н ь п е р е д і с п и т о м в канцелярій ґімназия.тьній і принести метрику ученика, сьвідоцтво шкільне (наколи ученик ходив до школи) і сьвідоцтво за- щіпленої або відновленої віспи в році попе
реднім.
— В дівочім інституті СС. Василянок ул. Зи- бликевича 24. відбудесь сеї суботи попис з до
мових предметів. — Початок о годині' 4-ій.
— Плата урядників. Ліберальні дневники ві- деньскі подають вість, що ґр. Баденї в розмові з головою касииа урядничого у Відни дав запо
руку, що плати урядників державних будуть під- висшені з 1 січня 1898 р.
— Парох вірменьский Бережан, о. Йосиф Тео- дорович, іменований членом вірменьско-католнц- кої капітули у Львові.
— Град. Минувшої пятницї пополуднії упав великий град з тучею в Станиславові. Кавалки леду, величини волооких оріхів падаючи з ве
ликою силою, поробили значні шкоди. На дея
ких улицях стояла вода по колїна. Для умо
жливлена комунїкацпї потрібна була формальна ратункова поміч.
— Ґімназия польска в Цєжинї. Пос. Свєжн і Міхейда були на днях на авдиєнциї у ґр. Б аде
нього в справі наданя ґімназиї польскій в Цє- шинї права публичности. Президент кабінету о- біцяв справу сю полагодити успішно по поворо
ті міністра просьвіти з Карлових Варів.
— 1493 посад канцелїстів. «їУіеиег 2і§.« ого
лошує розпорядженє міністерства справедливо
сті! о еистемізованю нових 1493 посад канцелї
стів при судах 1 і 2 інстанції!'.
— Рай галицкий. Дня 19. червня помер нагло в Стецеві повіта снятиньского Іван Турок, селя
нин. Секция судова, предпринята повітовим лі
карем Вернером, показала, що нагла смерть на
ступила внаслідок — голоду! Коментар злишпий.
— Іспит з нової процедури судової мають зд а
вати не тілько ті, що тепер приступають до су
дових іспитів, але також і ті, котрих перед 15 мая минувшого року репробовано.
— Від чого у нас так похолодніло? Причина ле
жала в тім, що в цілих Альпах на високості!
1.200 метрів упали сьвіжі сніги та що в ріжних сторонах упали гради. Понад побережем адрий- ским лютились 20 червня сильні бурі, що в Те- ретї, Венеції!', Городищі і Горициї натворили бо- гато шкід. ІІад виступив з берегів. В Гмунденї упав в ночи з 19 на 20 термометр на 7° Реомі- ра. В околиці Іш.гю сніги. Рівнож і в їиролн на горах сніжні метелиці. Над Любляною проніс ся 20 червня сильний оркан з градом і зливами. В Караванках область лісна і полонини покрились також сьвіжим снігом.
Автором штуки «Гнобителі' народа», що да
ла спонуку социялїстам краківским до демон
страцій! в лїтнім театрі, є заступник прокурато
ра державного, Калитовский. Антисеміти висла
ли єму на днях численні поздоровні телєґрами.
Причиною демонстрацій була обставина, що ге
рой штуки, Карпєльский, був схарактеризований на сцені як живий Дапшньский. Штуку відобра
но ще третин раз ві второк без перешкоди.
— Поєдинок. Межи угорским послом Сімою а Ііульским відбуде ся розправа на пістолі з на
годи, що пос. Пульскі в соймі угорскім сказав:
Такі посли як Сіма, що залягаю ть з податками на сотки, коли бідних людий за Г50 кр. секве
струють, не повинні засідати на кріслах посоль- ских.
— Мода на бомби. В Барцельонї подибано 21 червня бомбу з запаленим люнтом перед коша
рами артилерій, однак на щастє придушено вчас
но горючий люнт.
— Лєпін, префект поліцій нарискої, що мав стілько клопоту з бомбами, упав при обзоринах театру Варієте в Парижі! з високості! З метрів і сильно потовк ся.
— В Кутаїсі, на Кавказі, лучила ся цікава пригода. Ж інки перебирали ся по ночах в оде- жи чернечі і надили мужчин, іменно молодих хлопців, в віддалені улицї за місто. Знаджених обступала відтак товпа жінок і кидалась на них з палицями, камінєм а навіть з ножами. Два питомцї семінари! духовної дістали ся случайно чи не случайно в таку юрбу і ледви уйшли з
жіітєм
