Ч. 221.
Передплата
■а «ГУ С Л А Н А< виносить:
в Австриї:
м цілий рік . . 20 кж шв року . . 10
■ж чверть року . , с
■ж місяць . . 1 / 0
За границею
М ЦІЛИЙ рік . . 16 рублів іб о 36 франків В» ПІВ року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
}
•і
Львів, неділя, дня 2. (15. жовтня) 1905. Річник IX.
«Вирвеш ми о чи і. душу ми вирвеш: ж не возьмеш милості! . віри не всзьмеш,
• о руске ми серце і віра русла.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходити у Львові що диа кр ім неділь і руски х «ьнян
• о’ ІІ год - пополудня.
Редакцкя. адмінїстрацик і експедицпя >Руслана« під ч. і.
пл.ДомбровскогоіХорунщиниі.Екс- педиция місцева в Л ґенциї Со- коловского н пасаж і Гавсмана.
Рукописи звергав ся лише на поиеоедце застереж ене. — Р ек лзміннії неопечагані вільні віл порти. — Оголош ена зви
чайні приймають ся по ЦІЙ 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
Революция в Московщині.
(-+-) Після заключеня мира Росиї з Я- панцнми можна було сподївати ся, що цар возь.ме ся до упорядкована і направи вну
тріш ніх відносин в Росиї, а то тим більше, що росийска дипльомация так величала ся на весь сьвіт своїми успіхами, що цар по
чав уже думати про скликане другої кон- ференциї мирової в Газї. Тимча^ом сей, що хотів проповідувати мир Европі і всему сьвітови, не може довести до мира і ладу у власній своїй державі! Настав вправдї мир внїшний, з Япанцями, росийскі війска перестали застелювати трупом манджурскі пустарі, але за те розпочала ся нова, за
взята боротьба внутрішня, боротьба вимі- рена проти чиновництва, котре таку недо
лю спровадило на Росию і всі народи там поселені.
Вся росийска суспільність жила надія
ми, що скоро Росин упорає ся з неприя- телем, котрий наніс їй стільки втрат і стіль
ки упокорена, приступлять державні керма'- ничі до направи внутрішнього лиха, котре було причиною всіх тих страшних пора
жень і втрат, що в Росиї будуть заведені якісь реформи, котрі поставлять державу на нофтних основах, зроблять з неї справ
ді европейску державу, а тим самим і по
ложать конепь внутрішньому розладови, тій боротьбі між кнутами і штиками з од
ного а бомбами з другого боку.
Ті надії і вигляди на поправу внутрі
ш н ій відносин спричинили, що й револю
ц ій не сторонництво застановило свою ро
боту і здавало ся, що Росин входить на ш лях мирного внутрішнього нерестрою і І
Ярослав Гординський.
Іва Гушалеви і його творчість.
(Дальше).
А тим часом нещасний чорт, котрого так тяжко побив зубець Тї-а, побіг у пекло, зліпив пошматоване тіло смолою і станув перед най
старшим чортом, щоби зложити йому справо- зданє із своєї борби з руською азбукою. І пе
ред цілим чортівським збором розказує він ось іцо:
«Тверде мнФ припало д іл о : Корень руского житья Заморити хитро, см іл о , — Но Русь ньіньї не дитя.
Ст> рускимть же не такт, народом ь, — Кляну ся на честь мою:
Онт, вамі, тверді, и цФльїмь годом-ь Не смягчишь єго в огню!
Бьешь, толчешь єго, голубишь, Все таки он'ь свой и свой...»1)-
А сей руський нарід длятого такий твер
дий, що:
Тамі, царствуют-ь два начала, Я кі, два солнца: Царь и Богь!
Отгь велика и от-ь мала
розвитку. Вправдї оповіщене про державну думу з такими обмеженими виборчими, -ко
трі наслідком високого цензу дають доступ лише богатим верствам суспільпости, не могло нікого вдоволити, але нова унївер- ситетска реформа, котра признала на поді
бний лад, як в Німеччині, унїверситетским сенатам самоуправу, відповідала в значній мірі домаганям професорів і студентів. Але то, що могло би було успокоїти і вдово
лити перед двома-трома роками, не може вдоволити нині. Росийске студентство і певна частина професорів почула ся до обовязку виступити до боротьби з а волю, виступити на політичну видінню, а тим способом місце науки’ заняла політика. Сі відносини дадуть ся тим пояснити, що як раз росийске студентство чимало натерпіло ся під гнетом тамошщіх відносин, азийскі козаки до крони періщили кнутами студен
тів і студенток, сотки <х гнили в казематах московских, петербурсяих і київских, або гинули на Сибірі. Такі страданя не так легко забувають ся, отже скоро лише від
чинили ся двері до університету в Москві, зібрали си там громадьо не лише студен
ти. але іь революцій чгчи і проголосили засаду, що університети мають бути осе
редками вольнодумної політичної пропа
ганди. На дармо остерігав ректор кн. Тру- бецкий, щоби молодїж академічна не втя
гала до університету людий, котрі з ким не мають ніякого діла, щоби тим способом не доводила до запропащена академічної свободи, молодїж оплескувала слова ректо
ра, але їх не послухала і довела знов до зачиненя московского університету, а за прикладом Москви пішли і инші універ
ситети.
Тим способом почала ся революция і Отдалити я не могт,
ТФ двФ м исли такт, намть страшим Н с ь насильемь я хвалил-ь,
Русь вт> когту мои розмашньї, 1-ї всюда ученье лилт»:
Що вт, томі, Божа, царска воля’
Весь народ'ь тернФл'ь, молчалт», Хоть що дня росла неволя, Онт, начала тФ держалт, II учити не давался»2).
Чиж не вірна характеристика тої частини сусиільности, в імени котрої промовляє ту Гу
шалевич?
Вони справді не давали учити ся; не пома
гали ніякі толки — вони все кричали; віра в Бога, любов для цісаря — а за тим кроком ві
дай і самі не бачили часом, що не то що по ступають ва згубу свойого народа, але противо- річать прямо тим своїми основним «началам..
Найліпшим доказом сього сам Гушалевпч із своїми потайними симиатиями для Росиї тапра- вославя...
Чорт, нидячи, що ніяк не видре Руси тих
«начал», береть ся на инший спосіб:
«В иньїй бокт, я Русь ударилт,:
Я га зе ти отглядалт,:
Противгь Руси ихт, розьярилт,, Оь ними клеветалч, и мал'ь»3).
А коли і се не помогло, постановив чорт забрати Руси азбуку. Та ту попав нещасливо на гЬ-а...
Підчас того випав з міха зубець гЬ-а, ро
зігнав усіх чортів, а сам повернув до нас, окри
тий славою. К азка кінчить ся подібно як перша її часть, зазивом до дітей, щоби молили ся за благо царя.
Отся сказка показує нам найкрасше, як мало було у Гушалевича талану до епічного о- повідання. Тая тема, котру можна було прецї без великого труду обробити так гарно і дотен- но, котра могла викликати свого часу не аби яке вражіннє, виходить спід його пера незугар
но та карикатурно. Підчас коли у ліричних тво
рах уміє Гушалевич хоч часом стати «поетом», в епіці сходить він майже усе на дорогу якоїсь немудрої балаканини.
А не будь що будь тая сказка є цікавою культурною ріміпїсценциєю. Проте не від річи буде навести ту певного рода поясненне чи по- слїдне слово, яке находимо у Гушалевичовій ру
кописи сеї сказки4):
«Зависть злость — пише там Гушалевич
— и инньї нечисти побФжденїя могут-ь нашихт, предводителей народного дФла обкидивати кле- ветою когда напротивт, каждьій изт, наст, силь
но увФрент, и убФжден'ь, що они и всФ вступив
ши в ихт, слфдьі отгадали своєго народа най- скрьітше движеніє сердца, отворили и росказа- ли єго желанїя, воплотили словомт, духа руско- галицкого, которьімт, каждьій Русинт, дьіше и живе. Раді, бьі каждьій зт, наст, нашихт, супро
тивникові, полагающих'ь, що народі, наші, ру- скій єсть индиферентньїй кі, своєму, попрова-
почала тирити ся дальше. Стан облоги заведений в ріжних Губерніях не спинив революцийного руху, котрий на Кавказі вибух грізним поломінем, обхопив гірибал- тийский край, Фінляндию, Польщу а тепер з цілою грозою проявив ся в самім серці Росиї, в Москві. Полила ся кров людска широкими струямн і нема виглядів, щоби ворохобна так скоро втихомирила ся. І не можна дивувати ся, що до того дійшло.
Росийска суспільність вижидала і сподїва- ла ся по заключеню мира з Япанцями, що почне ся перестрій і направа держави, до
веденої чиновництвом до повного занепаду, здавало ся, що тепер почнуть ся відроди- ни Росиї на новітних основах, щоби тим способом загоїти ті тяжкі рани, які відне
сла Росия в довгій війні. Показало ся, що цар-миротворець не доріс до сеї задачі, що повело ся єму з підмогою Рузвельта за- ключити мир з Япанцями, але не має він спромоги ані сили довести до мира і ладу у внутрі держави і мабуть чимало ще кро
ни попливе, поки настане і внутрішній мир і лад.
Заціїтькана війна.
Бюро Райтера в Льондонї є уповажнене о- госити, що анґлїйске правительство повідомило нїмецке правительство, що сензацийні твердже
на францускої праси про мниму поміч Анґлїї, приречену Фрапциї — є неправдиві. Анї Анґлїя не обіцювала такої помочи, анї Франция єї не жадала. — Так само з Парижа доносить аґен- ция Гаваса, що она стала уноважненою до ого
лошена, що подробиці', подавані дневниками про
події перед уступлепєм Делькаса, особливо про
засїданє кабінетової ради перед самим єго уступленем, є зовсім неправдиві.
То мимо сих пів офіцияльних заперечень Рідаго подає такі нові подробиці про димісию Делькасого, що годі відказати їм знаменних ви
глядів правдоподібності!. Доносить іменно, що анґлїйске правительство в ходї мароканьскої справи запропонувало Франциї союз. Однак француске правительство, зі згляду на Росию, не хотіло дискутувати сеї справи. Та коли фран- цуско-нїмецка задирка заострила ся дуже, фран- цуска дипльомация підняла справу наново, а француский амбасадор в Льовдонї Камбон, о- держав від льорда Лєндедовн устне запевнене помочи на випадок війни з Німеччиною. К ам бон доніс про те свому правительству, додаючи, що в разї сазиз Гаебегіз се приречене стане письменно зміцнене. Довідав ся, про се нїмецкий амбасадор в Льондонї і повідомив своє прави
тельство, яке знов донесло італїйскому прави
тельству, що заключенє анґлїйско-француского союза буде уважати за сазиз Ьеііі. Дня 4. липня італїйске правительство поінформувало про те француского амбасадора Барера, який телєґра- фував відомість до Парижа дня 5. липня. На кабінетовій раді дня 6. липня, коли Делькасе зачав свою промову від слів: „Маю формальне запевнене анґлїйскої помочи і сягнув до порт
ф еля по документ, Рувіе перервав ему: „Барер телєґрафує, що ваша політика викличе війну"
Також всі инші міністри заявили с я против Делькаса.
Політичні вісти.
А в д и є н ц и ї бар. Феєрварого у цісаря тревали вчера в дальшім тягу, однак децизия еще не запала. Бар. Феєрвари по авдиєнциї ви- сказав ся до дневникарів, що монарх гіриняв єго дуже ласкаво, але еще не рішив ся що до остаточної децизиї. Феєрвари нині повертає до Будапешту. \\7іепег А11д. 2ід. довідує ся з цілою рішучостию, що бар. Феєрварі не прийме керми будучого кабінету. Що дальше буде, не знати.
Р а т и ф і к а ц и я р о с и й с к о - я п а н ь - с к о г о м и р о в о г о т р а к т а т у , має насту
пити нині, як се було умовлене; до пятьдесять днів по піднисаню . єго. В межичасї не тілько вели ся єще довший час борби на далеких те- риториях Кореї, Сахаліну і Камчатки, з причини що не можна скоро повідомити начальників війск обох сторін про заключенє мира, але єще инші квестиї повставали. Іменно, богато росий- ских торговельників і капітанів торговельних кораблів, знаючи, що мир заключений, вибрало ся в подорож до Владивостока прямо через пролив Чушіми і япапьске море. Та япаньскі во
єнні кораблі перехопили їх зараз, заарештували і завели до своїх пристаний. Тепер ведуть ся переговори о увільнене тих кораблів.
З Р и м у доносять, що 7 кардиналів, нале
дити пемежь нашихн, горц еві и подгорцевч, и нустити такого гіропагатора най толче ся и ши
бає СЯ С'Ь своимч, ученїєм'ь помежь РуСИНОВ'Ь а сч, покореними, челомч, скаже они,: єсть Русь, жива, в ір н а своимч, началами,: Богу, своєй цер
кви и царю. Клеветайте, осм івай те нашихгь на
родолю бцеві, но знайте, що ваши слова пронза- ют'ь только паси, самьіхи, а рускій народи, не сльїшитч, и не хоче сльїшати васч>. Т іш теся, що вьі Русь уже навчили, но она не знає о томи, нечего, держитея своєй вірні, своєго язьїка, своих звьічаєв'ь и обьічаєв'ь. Нашему народови ви, сихи, сторонахч,, где ни слова не сльїшитч, не кто инного яки, только руске, где самьі жи- дьі к р о м і руской и своєго сч, рускими испорче- ньіми словами см іш аного жаргону иной б е с ід и не знаю'тч,, см іш но вьідаєся, єсли кто кч> нему во по руски заговорити,. Нашч, народч, твердити,, що сами, Боги, по руски говорили, и говорити,.
И
не може иначе судити, ибо в с і священньї книги розкрьіваютч, єму волю Божу и глаголи, Божій по руски. — Церковний и рускій язики, єсть у него тот'ь сам ь. На онравданіє теперь сказаного приведемч, одинч, зам іч ател ьн н й факти,, которий єще в с ім гь ви, с в іж о й памяти.
Ви, с е л і І. случилося, що по заключенію италїй- ской войньї сч, прочими рекрутами повернулея и одинч, сини, вдови, которий небнвши долго
жачих до кабінету заграничних справ, поклика
но задля наради над положенєм Церкви в Фран
циї і над пропозициями француских католиків.
О б і п а л а т и ш в е д с к о г о п а р л я м е н - т у приняли карльштадску умову. Нині вечером відбуде ся иослїдне засїданє в тій справі в цїли признаня Норвегії самостійною державою. — Так само і норвеский штортінґ радить над справою розділу обох держав. Мінїстер Міхельзен отви- раючи сесию штортінґу, відчитав в імени нор- веского кабінету промову, в котрій зазначив яко головну задачу штортінґу в теперішній сесиї у- творенє і сконсолідоване нової Норвегії, котра від тепер буде належати до ряду зовсім незави- симих держав; треба дл 'того впорядкувати також справу дипльоматичного і консулярного заступ- ства свого за границею. Відповідні проекти з а конів будуть предложені палаті, межи иншими закон податковий, торговельний, закон о новій орґанїзациї війска і т. п.
З О д е с и доносять, що на загальних збо
рах тамошних студентів університету ухвалено 768 голосами против 592 розпочати вауку на університеті, але аж по знесеню виїмкового ста
ну і по узисканю народом повних горожаньских прав. Ся ухвала є характеристичною для за га л ь ного настрою в цілій Росиї. Революцийний рух все росте і обнимає вже тепер корінно росийскі міста. В Москві вже від тижня доходить майже до анархії. Убийства бомбами і револьверовими вистрілами не устають і хоть полїция викриває склади та арештує виновників, виростають нові з між засобу невдоволеного загалу. З Петербурга доносять, що дня 29. с. м. відбудуть ся тут перші в цілій Росиї публичні збори виборців в сали ту- тешної міскої думи. Очивидно ті збори і подібні їм не причинять ся до успокоєня настрою, бо загал зовсім не є вдоволений тими позорами конституції, якими хоче царска камариля зацить
кувати опінїю, надавши конституцийну форму державної думи, без конституцийного змісту го- рожаньскої свободи
Н о в и н к и .
— Календар. В н е д і л ю : руско-кат.: Кипріяна;
римо-кат.: Ядвиги і Тереси. — В п о н е д і л о к : руско-кат.: Діонизия; римо-кат.: Ґалля ави. — В і в т о р о к: руско-кат.: Єротея, Вероніки; римо- кат.: Люцини.
— Політичні збори львівсних Русинів
відбудуть ся на другу неділю то є дня 22. с. м. в важних біжучих справах політичних в великій сали «На
родного Дому». Початок зборів о год. 5. по по
лудни. До участи в зборах будуть упрошені та кож перебуваючі тепер у Львові посли сонмові і парламентарні. Просить ся всіх руских патрио- тів місцевих, щоб осьвідомили про збори як найширші круги руского населеня у Львові, так щоб на зборах не бракувало а н ї о д н о г о с'ь в і д о м о ї ’о Р у с и н а !
— В салї „Ґвязди“ при ул. Францїшканьскій дає завтра в неділю Читальня „Проеьвіти" з Ли-
в ь свєоми, с е л і, навики, исковеркованими, язьі- коми, изьясняти ся. — Мати засльннавши єго мову, єго нову б есід у заломала руки и запла
кала сказавши: т и пропали, мой сину — не по Божому говорити, но по чортовому, где же ви, ви, цїломч, с в і т і найденій, такихи, поганихи, слови, — говори яки, ц іл и й світи, говорити,, говори по руски. Най же кто сїю руеку женщи- ну, котра єсть вірним и, образцеми, другихи, у- бІДИТ'Ь, що ц іл и й світи, не по руски говорити,, най кто єи вирве в ір у , що ви, н е і не говорити, по руски! А тут'ь хотят'ь доказати, що руска мова рускому народови та сама що и инна. О Ьеаіа зішріісіїаз»!
Що Гушалевич говорить, що руський нарід
«стоїть» «на чолах» се нічого дивного, але д и
вує нас, що він заговорив ту про любов рідної мови. Не даром не напечатано сього епільоґу...
Цікавою ілюстрациєю того, яке вражіннє зробив на Гушалевича «замах» на руську азбу
ку 1859. р., може послужити його лист до Голо- вацького Якова з дня 3. червня 1859. р. (у Сту- динського стор. 450—451). Ту пише він «обн, не- слнханоми,, даже ви, варварски Бремена насилїю на наши свящ енния писмена» і розказує про о- буренне, яке викликала тая подія поміж Руси
нами».
В тім листі наводить Гушалевич „стихи
чаківского передмістя аматорске представлене комедиї «Свекруха» Льва Лопатиньского. Поча
ток о 7% ГОД- вечер.
— Краєва рада шкільна іменувала заступника
ми учителів в середних школах: Фр. Озємблого в VII гімн, у Львові, Ад. Піша і Йос. Цєжа в ґімн. Франц Иосифа у Львові, Абр. Вика, Едв.
Борковского і Людв. Бєньковского в І ґімн. в Тернополя, Генр. Роза в І ґімн. в Перемишли і Мих. Коваля в ґімн. Ж ивци; Кар. Опольску заст.
учительки в жін. семінари! учит. у Львові; — затвердила вибір Сем. ІПпільмана з Кального на представителя учительского званя до окр. ради шк. в Зборові; — іменувала в народних школах:
Мих. Вербівну учителькою 3-кл. школи в Хоти- мирі, Ник. Ягайловича управ. 2-кл. шк. в Ку- дринцях, Брон. Цішановского учит. 1-кл. школи в Малявій, Стеф. Авґустиновичівну учит. 1-кл.
шк. в Недїлисках і Кар. Русинівну учит. 1-кл.
шк. в Рудках; — перенесла учителїв(-льки): Цел.
Кочурову з Явірна до Поремби-Жеґоти, Мих.
Левицкого з Бураковець до Заваля, Клем. Мо- сову з Моршина до Довгого.
Кр. рада шк. зорганізувала між иншими:
1-кл. шк. в Гоноратівцї, рогатиньского округа, перемінила 1 кл. школу в Довгім, стрийского о- круга, на 2 класову, признала безпроцентові по
зичка на будову шкіл: громаді Динів, березі в- ского округа, 4.000 К і громадї Ж изномар, бу- чацкого округа, 1.600 К; норучила три зошити співаника и. з. «М. Копко. Музична бібліотека.
Часть 9, 10 і 11. по 25 с» до ужитку учителів при науці церковного співу в народних і видїло- вих школах.
— В Кружку укр. дівчат у Львові
буде завтріш- ної неділі о 3. год. по йол. відчит п. Олени з С.
— Курс анальФабетів.
Виділ читальні «Просьві- ти» на передмістю личаківскім устроює у себе в тім році школу для неграмотних. Подаючи от
еє до відома нашої Вп. публики, звертає ся Ви
діл до Русинів-хлїбодавцїв і до усіх инших щи
рих Русинів, мешканців личаківскої дільниці, з горячою просьбою, щоби свою службу та взагалі нашу низшу братню заохочували до як найчи- сленнїйшого ходженя до сеї школи — бо лиш тоді буде міг Виділ гарне своє діло перевести в дійсність. Наука уділяє ся безплатно. Зголо
шуватись можна кождої неділі в часі' між 3 - 5 по полудни в льокали читальні (ул. Личаківска ч. 87. І поверх). —
Виділ.— З житя американьских Русинів.
Американь- ский дневник „НагіГой Т іт е з “ який виходить в НагіГогб, столици держави Соппесіісиі, подаю
чи вість о зановідженім посьвяченю нової ру- скої церкви в місті Кеиг Вгіїао, подав опис церкви, орґанїзацию парохії, примічаючи що во
на тепер дуже красно розвиває ся. Рівночасно помісила редакция фотографію нової церкви і портрет о. Івана Велигорского, теперішного душпастиря. До сего опису написав о. Велигор- ский короткий інформацийний артикул о Руси
нах, о їх територияльнім розміщеню о нацио- нальнім положеню свого народу, вказуючи на варварский указ з року 1876. При сїй нагоді треба замітити, що коли цивілізований сьвіт в Европі так мало знає про Русинів, то в Амери
ці виступає ся ще яркійше. Тут треба довго толкувати Анґлійцеви, що се таки Русин, він не признає рациї словам, але вкінцд бере се до енцикльопедиї, нишпорить по книжках, а потім вже признає: уои аге гіді (маєте слушність.)
— Весїля без алькоголїв.
Ще довгі часи треба буде ждати, поки люди прийдуть до пересьвід- ченя, що при забавах, танцях, а головно на ве- Галицко Руски, котрьі межь нами ходят'ь1, — себто пасквіль на звісного у азбучній війні Че
ха Іречека. Автором сього стишка безперечно таки сам Гушалевич. Ось пін:
„Най швеци, держитея своєго копьіта, Щобьі пбдошва гладонько пришита, Коваль най держитч, к р іп к о за к л іщ и А кравец'ь най сидити, при свои игли — Каждьій най буде мастром'ь на своємн»
Яки, кого зловляти, на д і л і чужом'ь, Скажути, в с і люди: д и вітесь дураки,!
З а м іс т ь ж е л іза , верги, ви, огонь ходаки,;
Замість кл іщ ам и брали, огонь шиломш, Така то б ід а сч, свинскими, рьіломн,!
Найже ГВ.... в своє ческе ниво
А не ви, нашч, медокч, пхає своє рьіло.
Бо єго рьіло приберемь ви, ходаки,, Скажути, Славяне ГБ .... дураки,11!
(Дальше буде).
Слово 1861. ч. 3.
2) ІЬіб.
31 Ібісі.
4) Отсей прозовий епільоґ, котрого я не
стрівав нігде в печати, находить ся на кінци
сеї сказки, під чертою.
сїлях можна обійти ся без алькоголїчних напит- ків. Нинішня суспільність наша не може собі представити, як можна бавити ся на весїлю без вина, пива, горівки і тим подібних наркотичних средств, а кождий весільний гість вдоволений тоді, як по перепитій ночи без памяти кладе ся рано переспати. Лихий примір під тим зглядом дає інтелїґенция. На хлопских весїлях залива
ють ся знова дешевою горівкою, бо на дорозші нанитки мужика не стати. Наслідки таких ве
сіль є порозбивані голови і тяганина по судах.
Та Богу дякувати, вже під тим зглядом замі- тний поступ до ліпшого. Лучають ся спорадичні випадки повної абстиненциї від алькоголїв на весїлях, а лучають ся в хлопских хатах. Онодї, як нам доносять, відбувало ся весїлє начальни
ка стягу „Сокола" в Зелеві в городецкім повіті, Василя Катиньского, богацкого сина, котрий міг позволити собі на пиво і вино, а не то на де
шеву «сивуху*. Однак алькоголїв на весїлю не уживано, а тверезі гості місцеві і з сусїдних сіл по добрім обіді бавили ся знаменито і були вдоволені. Місцевий «Сокіл* і запрошені ним пожарні стяги сокільскі з Домажира і Кожич творили при вінчаню начальника стягу шпалїри в церкві і на цвинтари і зробили молодим грім
ку овацию. Крім Соколів були при вінчаню всі Зелївцї, котрі від часу основаня там «Сокола*
стали немов одною родиною. Коли би всюда по наших селах були такі відносини як між грома
дянами в Зелеві, то наш нарід не був би упо
сліджений і поневіраний, як нині. Годить ся ще занотувати, що між весільними гостями в Зел е
ві була патриотична родина о. Рибчака, пароха Домажира і Зелева, і два відпоручники львів- ского „Сокола".
— На будову руского театру у Львові
зложи
ла наша суспільність в вересни 2.889 К 99 с.
Театральний фонд виносить разом 160.229 К 6 с
— Зелїзниця Львів-Підгзйцї.
Дня 9. с. м. від
була ся на териториї міста Львова комісия для будучої зелїзницї зі Львова на Винники до Під- гаець. Представителї львівскої громади згодили ся на проект доїздової дороги до стациї. Спо
вняючи бажане громади міста Львова, стацийна комісия згодила ся на устроєне на стациї про
сторої складової площи для ладованя дерева, угля і инших артикулів' При реамбуляпийній комісиї представителї міста Львова згодили ся на відступленє потрібних ґрунтів, становлячих власність громади, в просторі поверх 3200 ква
дратових сяжнїв і просили о скоре розпочате будови. Управа будови поробила вже всякі при
готовлена, в наслідок чого роботи могли би розпочати ся зараз, та здержують їх лише вся
кі протести, котрі міністерство зелїзииць мусить розглянути, що причиняє ся до опізненя будо
ви. _ Доси дійшла комісия до Винник. На тім просторі будуть два бічні доїзди, а іменно до бровару Ґрунда і до фабрики тютюну в Вин
никах.
— Бережім найменших!
Як звісно, істнує у Львові товариство «Руска Захоронка*, котрої цїлию е гуртувати маленьку дітвору почавши від з —б лїт; щоб улекшити родичам з сих най- низших робучих кляс ведене вихованя їх дітии, щоб через відповідну науку-забаву розвивати сили духові дитини, надати їм напрям народно- патриотичний та приспособити до школи народ
ної. Побіч духового дає захоронка своїм вихо
ванкам і корм для тіла, бо харчує їх здорового поживою в часі побуту їх в захоронцї. Щоби висше зазначену ціль осягнути, удержує товари
ство дві захоронки в двох обємистих льокалях, оплачує дві учительки, старає ся о всякі при
бори, потрібні до науки та забави, та як уже згадано, о проживленє дїтий, подаючи їм на по
луденок смачну, здорову страву. На се все тре
ба чималих фондів, а яке їх жерело? Дуже ма
ла лише частина лучше маючих ся родичів складає на свої діти місячну оплату в квоті 1 К — прочі.дїти удержуйсь безплатно. Як кольо- сально малий сей фонд, коли зіставить ся єго з видатками! Товариство старає ся тому всїми силами та способами придбати фонд, котрий би зміг бодай сї дві захоронки удержати, коли не мож спромогтись на більше так дуже у Львові як і по провінциональних містах потрібних по дібних інституций дїточих. Тому товариство ча сто звертає ся до суспільности, щоби випросити на поживу для сего найменшого брата. Але на жаль сказати треба, що лиш мала горстка на
шої суспільности розуміє як слід користь, яку приносить ся інституция,та спішить радо з по мічними датками. Натомість велика часть нашої суспільности не хоче зовсім нею інтересувати ся. Коли толос товариства, котре говорить за дїтий, не находить відгомону в їх серцях, нехай голос дітвори найде в них приют! Одного разу сказала учителька захоронки дітям, щоби про
сили родичів о датки на захоронку, понеже не
ма чим заплатити хати, тож они будуть мусїли хиба перестати до захоронки ходити. Усї діти посумніли, у декотрого закрутились слези в оче
нятах, деякі дивились зачудовані, начеби диву
ючись сему, що їх кількадесятеро дїтий зпоміж народа, про котрий вони немало від своєї учи
тельки наслухали ся, не може ходити до захо
ронки тому, що нема чим заплатити хати. А
одно з дїтий таки сказало: Тато хорі лежать в шпитали, мама не мають сама що їсти, то я радше умру, ніж маю не ходити до школи... От сей голос бідної дитини нехай порушить усїх серця, нехай найлучше трафить до переконаня, чим є ся захоронка для дїтий, та нехай викли че милосерде над сими бідними, обдертими, зголоднілими діточками, котрі волять вмерти, чим перестати ходити до захоронки, бо знають, що дома нужда, ні страви теплої, нї хліба ку
сника, ні воздуху в пивничній хаті. Більше отже заінтересована сею справою, більше серця, а товариство наше не лиш дві, але і двайцять та
ких захоронок удержати і не кількадесять а кількасот дїтий примістити зможе. Хто любить дітвору, нехай о нїй памятає! О. Лучаківска го
лова, С. Данилевич секретарка. — Датки хотяй би найменші, надіслані на оплату помешканя, приймаємо з подякою. Надсилати просимо на адресу п. Коцовскої Валєриї, Львів, ул. Фридрн- хів, ч. 1.
— Львівска політехніка
мала в послїднім лі
тнім півроцї 1017 слухачів. Між ними було 72 Р у с и н і в (69 руско-кат., а 3 мойсеєвого іспов.).
Прочі народности числили: Поляків 933 (рим,- кат. 760, руско-кат. 12 (!), вірм.-кат. 1, еванг. 9, гр.-ориєнт. 1, мойсеєв. 149, безвіроісповідний 1).
Чехів 6, Німців 4, Француз 1 і 1 Болгарин. Учи- тельский збір складає ся з 26 професорів, 1 з а ступника професора, 8 приватних доцентів, 10 платних доцентів, 4 учителів, 32 адюнктів, кон
структорів і асистентів. Політехнічна бібліотека числить 11.890 томів книжок і 150 фахових ча- сописий.
— З зелїзниць.
„Ґазета Львівска" оголошує розписане лїцитациї на роботи переплетничі на рік 1906. для округа ц. к. Дирекциї зелїзниць державних у Львові. Оферти зладжені на при
писаних формулярах належить вносити найпі- знїйше до 10. падолиста 1905 до години 12. в полуднє до ц. к. Дирекциї зелїзниць державних у Львові. Близші услівя сеї достави подані в „Ґазетї Львівскій", а можна їх переглянути також в ц. к. Дирекциї, відділ для справ пра
вничих і адмінїстрацийних.
Всячина.
— Моноґрам Іс. Христа в
Помпеї. З Риму на
спіла вість вельми важна. Проф. Солїяно доніс з Помпеї, що при розкопуваню одної віллі най
дено терракотову лямнку з моноґрамом Христа.
Є се доказом, що християньство дістало ся і до Помпеї, яку присипав вибух Везувія 24. серпня 79. р. по Хр. Згадану лямнку найдено в мешка- ню призначенім для невільників.
— Гора Володимира в Київі
наслідком дощів иочала валити ся і засипала при Александрій- скій ул. дві 3-поверхові каменицї. Обі каменицї завалили си, а від потрясена попукали стіни су
сїдних домів. Ж ертв в людях не було, бо завча
су дельожовано загрожені доми.
жити на назву: „гадшік. Секта «шиїтів* іде ще дальше, бо каже: „Побачити Мекку,
аопісля вже нічого більше не бачити". Оті фанатики складають на гробі пророка найдорозші скарби, а по їх думці, ті очи, які оглядали Мекку, не повинні вже нічого видїтн на сьвітї. Є й такі, що по баченю Мекки, випалюють собі самі, до
бровільно очи, терплячи при тім найстрашнїйші муки. Мещасливі фанатики кладуть ся на роз
палену до червоности металеву плиту і в той спосіб випаяють собі очи. Дивні люди на сьвітї!
— Народна просьвіта в Італії
стоїть дуже низько. Шкільний примус обмежено там на вік від 6. до 9. року, і лиш коли дитина не здала кінцевого шкільного іспиту, ходить в 10. році до школи. На тім кінчить ся там по селах обовяв- кова наука. Діти вертають вже постійно до ро
дичів і або нидіють на душі та тілі, при тяжкій, передвчасній праци, або ростуть на жебраків, ді
дів та волоцюгів. Такі хлопчиска курять, гра
ють пристрастно в карти або кістки і удають дорослих. Так само ведуть ся дівчата межи на
родом; не вчать ся нї шити, нї ґаздувати, нї за- нимати ся кухнею. Великий процент італїяньских еміґрантів в північній Америці, бо аж 50, не у- міє ані читати анї писати і дасть ся що до о- бразованя порівняти з Неґрами. От такі наслід
ки має короткий час шкільної науки і не- [здалість правительства в справах народної про-
сьвіти.
Телеграми
з дня 14. жовтня 1905.
Відень. ХУіепег УЛ%. оголошує цїсарску санк- цию соймового закона, яким дозволяє ся пові
товій репрезентациї в Раві рускій на затягнене позички в квотї 175.000 корон.
Задар. Посол Біянкінї в дневнику «Кагобпі Ьізі* замістив коментар до резолюциї ухваленої в Рєцї в справі морального гіопираня змагань Мадярів.
Загреб. Б ратя Радіц, провідники хорвацкого народного сторонництва, оголосили протест про
ти ухвали в Рєцї, бо она видає Славян на по
талу Мадярам.
Москва.
Прибув ту кн. Фридрих Лєопольд пруский.
Париж. Нині має відбути ся нарада банки- рів в справі переведена росийскої позички 4-про- центозої.
Галицкий сойм.
— Снїги.
Сегорічна зима скоро захопила деякі гірскі околиці. В Альпах сольногородских і до- лїшно-австрийских упав сніг перед кількома дня
ми та прикрив землю 20-цм. грубою верствою ., Наслідком сего є великі шкоди в многих. с а д а х : незабезпечених перед зимою.
— Сила забобону.
В однім селі під Могиловом і в Росиї селянин Серский, вірячи в забобон, що ! як напоїть землю кровю 50 невинних дїтий, т о ' відкриє скарби, манив до лїса дїтий і там їх в 1 ямі убивав. Ж андарми зловили єго саме в хви- ли, кали убивав трету дитину, а коло него л е жало шестеро звязаних дїтий, призначених на смерть. Серский признав ся, що крім тих троїх дїтий убив перед тим вже семеро инших.
— Чи добре давати дзобови їсти у цебрі або коритї?
Богато практичних господарів доказує, що годувати дріб з корита не добре, бо тодї кури їдять дуже скоро і дуже жадлнво. Крім того сильнїйші загарбують їду зперед слабших, кусають їх та відганяють так, що слабші обхо
дять ся не раз та не два без їди. Тому то лі
пше поживу, головно зерно, розсипати по землі, щоби дріб собі за ним шукав і щоби не глотив ся при їді. Заминку або мягку нашу, головно у зимовім курнику, найліпше давати дробови на вигладжених дошках, але ті дошки мають бути все вимиті, все чисті. Такі дошки треба класти у певних віддалених одну від'другої. Також по
живи не треба дробови давати нараз за богато, щоби кури могли собі трохи побігати то сюди, то туди, отже, щоби без перестанку були в ру
ху. А вже найгірше роблять ті, що скопичують усю поживу на одно місце так, що кури їдять собі спокійнісінько, не рухаючи ся з місця. Мо
же бути, що таким чином дріб набирає товщу, але чи то для здоровля єго добре, чи добре для єго зросту — се вже инша річ.
— Фанатизм магометаньских паломників.
