Ruslan. R. 3, č. 243 (1899)

Ч. 243 . Львів, Пятниця дня 29 жовтня (10 падолиста) 1899. Річник III.

Передплата

на »РУСЛАНА» виносить:

в Австри :

аа цілий рік . . . 12 р. ав. ' на пік року . . . Є р. ав.

І аа чверть року . . З р. а в . .

• на місяць . . . . 1 р . ав. •

За границею:

ва ціли й рік . . 20 рублів або -10 франків на пів року . . Ю рублів

. або 20 франків

І Поодиноке число по 8 кр. ав. І

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеїп: а не вовьмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шапікевича.

; Виходить у Львові що д н я ; і крім неділь і руских сьвят

о год. 6-ій пополуднп.

Редакция, адмінїстрация і експедиції я «Руслана» під ч. 9 ул. Коперника(Лїндого ч.9.) Екс- педпция місцева в Аґенциі Со- I коловского в пасажі Гавсмана.

і Рукописи звертаь ся лише і і на попереднє застережене. —

Реклямацпї неопечатані вільні і від порта. — Оголошена зви- ' чайні приймають ся по ціні І 10 кр. від стрічки, а в «Наді- і сланім» 20 кр. від стрічки. По-

^і

дяки і приватні донесеня по і 15 кр. від стрічки. і

і ;

Др. Ебенгох про ситуацию.

ГІрн розправі над заявою ґр. Клярого забрав голос і голова клюбу католицких людовців, др. Катрани. Річ єго була дуже коротка. Др. Катрайн сказав: »Наколи но­

ве правительство намірило оживити опять парлямент, то католнцкі людовцї будуть се намірене иравительства піддержувати«. — Більше нічого? — спитав хтось з боку. — Більше нічого! — відповів др. Катрайн.

Сю коротку, хоч значущу заяву д-ра Катрайна доповнив на днях др. Ебенгох в своїм »Ілп2Єг УоІккЬІаіІ-ї*. Змість статі д-ра Ебенгоха такий:

Католнцкі людовцї будуть змагати до у п р а в и л ь н е н я я з и к о в о г о і н а ц іо ­ н а л ь н о г о п и т а н а в А в с т р и ї, а притім не допустять до того, щоби один нарід ви­

тискав другий з єго природного національ­

ного стану посіданя. Довершене сеї зада­

чі! тяжке, позаяк в кождім сторонництві находять ся народні шовіністи, котрі спи­

няють сей намір уміркованих людий. Ті шовіністи кричать: тут Німці, тут Славяни;

і раді би розвести в Австриї расову борбу.

Задачею арстрийских патріотів буде проте, не допустити до такої расової боротьби.

Австрийскі Німці повинні зрозуміти, що они, будь-що-будь, не зможуть витворити в пар­

ламенті своєї' більшості!. До більшості! та­

кої' потребують они завеїгди частини сла- вяньских послів, чи то з Галичини, чи з ческих земель, чи з полудневих Славян.

Проти Славян не можна управляти Австрп- єю, так само, як не можна нею управляти без або проти Німців.

Ті обставини треба мати на оці, заким хто небудь возьме ся за управильненє я- зикового і національного питаня в4Австриї.

Управильненє сих питань можливе проте лише на основі к о м п р о м іс у .

Католнцкі людовцї мусять проте оста-

ти СЯ при славяньскій правиці, щоби ус ми- Райтера доносить з престольного міста Наталю’

р ю в а т и с у и е р е ч н о с т и між сею правії- Пєтер-Маріцбурґа, під днем 8. падолиста, що о- цею а нїмецкою лівицею. | стрілюванє Лядісмісу триває дальше, хоч шко-

Дальшою задачею католицких людов-!ди суть невеликі. Боери спровадили до облоги цїв буде, привести назад до значіня п р и н - (пушки більшого калібру. Після телєґрамів ґен.

Булєра з Капштаду під днем 6. падолиста за­

становив Жюберт сего дня острілюванє Лядіс- ци п п а р л я м е н т а р н о ї б іл ь ш о с т и , при­

глушений обструкциєю. До довершеня сеї задачі! потрібно, щоби оба великі сторон- ництва пожертвували дещо з своїх тепері- шних пересьвідчень.

Розуміє ся, що правительство мусить вести лише а в с т р и й с к у політику так са­

мо, як парлямент.

Теперішнє правительство має малий успіх за собою. Оно воскресило парлямент до нового житя, але Чехам треба сю жер­

тву звернути гюсредством язикового закона.

Правительство не с ь м іє с т р е м іт и д о р о з б и т и те пер і пі но і п р а в и ц і, бо оно буде сеї правиці дуже потребовати при ухваленні угорскої угоди і буджетї. Прави­

тельство мусить остати нейтральним, а то­

ді і ми займемо супроти него становище нейтральне.

Отеє короткий змість річи д-ра Ебен­

гоха, яку він виголосив в Лїнцу на зборах католицкого людового товариства, а відтак умістив в Ьіпгег УоІкзЬІаП-ї.

Ми вдоволені, що погляди д-ра Ебен­

гоха годять ся з поглядами нашими на те- перішну внутрішну ситуацию Австриї. К ом ­ п р о м іс між правицею а лівицею на спра­

ведливих основах — се перше діло, від­

так з’орудованє парляментарного коалїцнй- ного кабінету.

З боєвища.

Льондоньскі жерела доносять, що Лядісміе до 5. падолиста остояв ся проти Боерів та що від сего дня Жюберт не атакує вже міста. Ка­

жуть, що Англичанам повелось навіть віднести

З Державної Ради.

На заеїданю з 8. падолиста предложив у- деякі успіхи над Боерами. Поза містом висади- правитель міністерства скарбу, др. Князьолуцкий, ли Боери склад динаміту спілки де-Бера. Бюро буджет на 1900 рік. В експозе своїм сказав: Ви

місу, а Віте звернув ся до него з просьбою, що­

би позволив жителям міста опустити місто. Жго- берт пристав на предложенє, але позволив жи­

телям, не беручим участи в бою, пересилитись лише поза місто до нарочно на сю ціль з'ору- дуваного табору. Віте не пристав на жадане Жю- берта. Мимо того однакож переведено до сего табору недужих і ранних. З дальших телєґрамів показує ся, що но 5. падолиста бій під Лядісміе почав ся на ново. По причині, що від 3. падо­

листа пополудня телеграфічна звязь з Лядісмі- сом перервана, годі надіятись точних вістий о боях під Лядісміе.

Після боерских реляций, що наспіли до Брукселї, війска Жюберта заняли на полудне-і вім всходї від Лядісміе вершок Ґроблєркльоф звідси острілювали 2. і 3-падолиста як Лядіс­

міе, так і село Колєнсо над Туґалею-рікою. За­

мітив також, що з Лядісмісу випадав на Боерів на чолі війска 2. і 3. падолиста не сам Віте або ґен. Жулє, але бріґадир Френх і Броклєгурст.

Ся обставина веліла би досадувати ся, що вість, мовто Віте лежить ранений, правдива.

На полуднє від ріки Оранії заняли орань- скі Боери місцевість Кольсберґ, положену вже в провінциї Капляндскій. Ораньскі Боери, видко, намірили. перервати тут зелїзничий шлях, який сполучує Капштад з престольним містом Орану, Блємфонтен. Они обезпечують ся заздалегідь перед нападом Булєра на реиублику ораньску з полудня.

ГЕНРИК ПОНТОППІДАН.

Н а м а н і в ц я х . |=-

(Конець).

— Ви чули може що більше? — поспитав і глянув на неї непевно.

— Може бути... Найліпше було не захо­

дити собі з нею, ми не мали би нині сього кло­

поту. Та ще коби то я не перестерігала тебе, аби ти беріг ся, бо вони хочуть тебе підійти, але ти не хочеш ніколи слухати матери... Я просила що вечера Спасителя, аби тебе гіро- сьвітив, а ти летиш, як шалений, не можу ди- вити ся, як відходиш від розуму.

Іван нризадумав ся.

Внялив очі в чисто вимиту, кафлевою пе­

ню осьвічену долівку І ДИВИВ ся довго, уважно на носипані попелом дошки.

Нараз схопив ся, взяв шапку, пробурмотів

«добраніч» і вийшов.

Тимчасом змеркло ся. Густа, зимна, вохка мрака вкрила село, лише тут та там блимало сьвітло у простих хатах. В загородах всі вже полягали спати. Кілька качок спало на воді, серед багна, а перед зачиненими ворітьми сидів кіт і мявкотїв.

що вела через з’орані поля до села, відвернув ся і сказав:

— Бувай здорова, моя мила, дякую за свою пайку — і відійшов, посвистуючи весело.

Трина кликала його, але він не слухав і небаром щез у пітьмі.

Неспокійна, не знаючи, що се значить, сто­

яла на дорозі, а весела його пісня розпливала ся в нічній тишинї.

Минуло так кілька днів, даром вижидала його що вечера на звичайнім місци.

Аж ось дізнала ся від дівчини, з якою служила у війта, що Іван почав ходити що се­

реди до пан-отця на науку; сходили ся там чи­

сленно мужики із жінками і дітьми... Вона за­

непокоїла ся страшно. •

Коли не показав ся і слідуючої, неділі, не могла ждати довше в непевности і рішила ся відшукати його. Як лише змеркло ся, накинула хустину на голову, розглянула ся по селі і при- чаїла ся за корчом при дорозі, що вела до вій­

тової загороди.

Коло півночі! почула його свист, що лунав по ерлї, а по хвилині дали ся чути його кроки по замерзлій дорозі.

Схопила ся, а коли переходив коло неї, закликала його тихо.

— Хто то? — поспитав наляканий і почав Застав Трину за плотом города, де устро-

ювали собі вечером сходини.

Годину вже ждала, коли почула кроки, ви­

бігла против нього.

Пішли мовчки в поля, де небо без зьвізд і сьвіжо з’орані поля вкривали всьо кругом тїнию.

Коли Іван замітив, що Трина простягає до нього руку, встромив обі свої руки в кишені і відвернув ся, а коли вже були так далеко, що ніхто не міг почути їх, обернув ся нараз до неї і поспитав прямо, що мала з Павлом?

Трина зблідла в першій хвилі. Досі не го­

ворила про те з ніким. П оболи почала спокійно і широко розказувати всьо, описувати точно, як що відбуло ся — не затаїла ані одної подро­

биці, яка лише переховала ся у її памяти.

Коли скінчила свій рахунок сумлїня, гля­

нув Іван у ліс і засвистав, протягаючи голос.

— Ноо! так, моя дівко... Ми знаємо ся?...

— Чи може гадаєш,' що брешу ? — сказала дивлячи ся налякана на нього.

— Здаєть ся тобі, що я вчера прийшов на сьвіт — відповів, а побідна усьмішка грала ся на його устах. — Милиш ся, моя дорога. Сим разом ти перечислила ся.

Коли зближили ся до вузької стежочки,'

2 датки прелїміновані на 1 мілїярд 585 мілїонів

403 тисячів корон, доходи на 1 мілїярд 585 мі­

лїонів 811 тисячів корон. Надвижка виносить лише 400.000 корон. Видатки на 1900 р. зросли о 65 мілїонів корон від попередного року. В тій сумі находить ся сума потрібна на управильне- нє плат скарбової сторожи, жандармериї і уряд­

ників зелїзничих в висоті 16 міл. корон. З по­

датку цукрового одержав буджет до 30 міл. ко­

рон. Надвижка мала, бо в слідуючім році одер­

жать і офіцири висшу плату.

Ситуация фінансова є того рода, іцо пра- вительство змушене просити державну раду о позволенє видачи інвестицийної ренти в висоті 80 міл. корон. Відтак аж державні каси удер­

жать ся в рівновазі.

Потім в тригодинній річи обговорював пос.

Зачек пригоди в Прерові, Голешові і Вшетинї.

Жиди стали там жертвою нападів, бо они дер- жат з Німцями проти Чехів. Ческа людність не є антисемітска, але жиди провокують. Поправ­

тесь, а буде всім добре.

Дашиньский домагав ся, щоби справу зне- сеня дневникарского стемпля поставлено на дневнім порядку слідуючого заеїданя. Домаганє се піддержав пос. Енґель, а палата нриняла его.

Кремпа, Стапіньский і Стояловский внесли де­

які дрібні інтерпеляциї, а пос. Барвіньский по­

ставив внесене, щоби палата вибрала комісиї:

асекурацийну і социяльно-полїтичну, що і ухва­

лено.

З політичного поля.

Наглі внесеня Дашиньского на знесене § 14-го і Перґельта та Кайзера на обмежене пра- восильности сего иараґрафу відослано до комі­

сиї з 48 членів. Ґр. Клярі заявив ся при сій нагодї за внесенем Перґельта, а точнїйше поя­

снить своє становище до сеї справи в комісиї.

Консервативний Уаіегіаїкі не ворожить ка- бінетови ґр. Клярого довгого віку. Ґр. Клярі не зможе витворити нової більшости в посольскій палаті, хиба що наклонить деякі ґруни з посе­

ред лівиці до компромісу з правицею. Притім заявляє Уаіегіащі, що католицкі людовцї з пра­

виці не подадуть руки лібералам нїмецким. Коа- лїция ч. 2. неможлива на лад коалїциї ч. 1.

з 1894 року.

Пос. Люеґер станув на днях перед своїми виборцями в V. дїльници. Після его гадки відно­

сини парламентарні крихту поправились, але чи ла довго ? Центром, довкола котрого кружить вся акция, е угорска угода. Антисеміти будуть однакож противні переказаню консумцийних по датків в користь Угорщини.

Спільні делеґациї збирають ся 9. падолиста у Відни на устні наради, в котрих возьме участь так звана сімка (ЗіеЬепегаиайсЬивв) делєґацийна.

Письменних нунциїв не буде, бо оии доси не мали ніякого успіху.

розглядати ся докола. — Се ти? Що робиш тут до чорта?

Підійшла до нього блище і дивила ся ла­

гідно.

— Чому ти не був у мене так давно, Іва­

н е?— поспитала і хотіла взяти його за руку. — Я ждала на тебе цілий тиждень що вечера. Ти був хорий?

Замісь відповіди, трутив її Іван сильно.

— Відчепи ся! — сказав і хотів йти далі.

Станула на дорозі просто нього і озло­

била ся:

— Що дїєть ся з тобою ? Чи ти втратив розум? Минув тиждень, як не показував ся, хоч знаєш, як стоїть справа. Ти не був хорий, про се знаю; ходиш на науку до пан-отця, а вчера зазирав до вікон Нїлєна. Чи ти вже за­

був, що я твоя суджена? Не тямиш, що прирік міні?

— Слухай! — засичав нарешті Іван — усту- ии ся міні з дороги, дівчино!... Заоїцади собі всіляких докорів, не замилиш міні очий. Досить довго тлумила ся з мене... Але тепер знаю твоє кохане, розумію, як з Павлом, так і з иньшими.

Так, так, ніщо не поможе тобі твоє сьвяте ли­

це, моя мила, а коли всьо викрило ся, прошу тебе, тримай ся осторонь від мене, бо могло би скінчити ся лихо.

При кінці' сих слів підійшов до загороди і замок фіртку на колодку.

Чехи засновують в Празї «Народну цен-; торговлї майже нема, бо нема фахового знаня тральну раду», зложену з представителїв всіх і капіталу. Наші селяни закладаючи крамниці, сторонництв. Задачею сеї ради буде оборона

прав ческого народа.

На предсїдателїв буджетової комісиї кан- дидує правиця д-ра Кайцля, Зачка (з Морави) або д-ра Білиньского. Імовірно кандидатура д-ра Зачка удержить ся, позаяк він і торік проводив в буджетовій комісиї.

Процес о зраду проти републики францускої заснїтив ся. Суд не в силі призбирати доказів.

Кабінет Вальдека-Руссо в хлопотах.

Европейска праса занялась тепер стрічею царя Николи з Віььгельмом в Почдамі і евен­

туальною поїздкою Вільгельма до своєї бабки, королевої Віктори!. Всі ставлять питане, чи се лише куртоазийні стрічи, чи політичні сходини?

Розуміє ся, що понятя розходять ся.

Царским указом з 2. падолиста засновано в Владивостоку над Тихим океаном орієнтальну висшу школу. Цїлию сеї інституциї буде вихо­

вати людий, що відтак зможуть увійти в близ-

ші зносини культурні, торговельні і політичні! платимо за хліб. Так дїєсь і з худобою і з усім, з Китаєм, Кориею і Японією. Росия не спить, а і Двоякий є промисл: великий і домашний. У нас пильно розвиває свої інтереси на азийскім всхо- великий для браку капіталів не можливий. За дї. Сибирска зелїзниця, почата в 1891 році, на те розвинений домашний промисл в ріжних сто- покінчешо, а з нею посунесь і вплив Росиї і ронах, а то: виріб килимів, сукна, полотна, шев- в глиб Азиї. ' ство, боднарство, гончарство і т. и. Однак усї

наші промисловці в жидівских руках. Щоб їх Віче економічно-просьвітне враз з лосьвя-

ченєм масарнї ..Підгірскої Спілки" в Ста­

ніславові.

(Далі.)

На предсїдателя представив Др. Коцюба о. 'лихоти, (пр. полотна). Поступаймо як Чехи. Най Ленкавского, яко гіароха Микитинець, отже гро- буде нашою девізою «Народ собі»,

мади, що на єї ґрунтах взносять ся будинки По рефераті д-ра Коцюби наступив рефе-

«Иідгірської Спілки», а на заступників селян ип. рат бувшого посла селянина Гурика. Віяне зда- Гаврила Дзівіньського з Микитинець і Онуфрея вав справозданя з дїяльности спілки, як се бу- Головака з Горожанки. їло призначено в проґрамі, бо членів «Підгірської

Обіймивши провід віча подякував о. пред- Спілки», котрим таке справозданє належалось, сїдатель зборам за честь і уділив голосу д-ру було на вічу мало. Жалувавсь лиш, що наші лю- Коцюбі до реферату: О потребі торговлї і про- ди за мало підпирають се товариство, замало мислу в краю. і приступають в єго члени, а се дуже важне для

Реферат сей в скорочешо такий: (нас товариство лиш тогди зможе сповнити свою Щоб при сьвятї не розійтись без користи,1 задачу, коли буде мати гроші, бо оно мусить урядила філія «Просьвіти» економічно-просьвітне { вести торговлю на велику скалю. Особливо ма- віче. Між рефератами визначеними є і сей о їло членів є з станиславівского повіту, котрий торговлї і промислі. до тепер одинокий майже користавсь дїяльностию

Торговая займаєсь передаванєм т варів за І спілки. А прецінь в кождім селї повинно знай- гроші і заміну. Давпими часами знали люди тись що найменьше 10 селян, котрих стало-б лиш торговлю вимінну. Пізнїйше мусїла о н а |10 злр. на уділ. До спілки повинні вступити та- однак уступити перед грошевою, бо гріш легко 1 кож всі наші крамниці, каси позичкові, брацтва, перевозити і переховувати. Найкористнїйшою є церкви і иньші інституциї, тогди лиш зможе торговая між продуцентом а консументом. Нині' она розширити свою діяльність на цілу Галичи- однак є люди, що між ними иосередничать і , ну. А прецінь нема чого боятись при вкладашо з того користь мають. Коли не можна тих по-' уділу. Реальність спілки сама варта тепер тіль- середників позбутись, то добре-б було, як би се і ко, що коштувало купно ґрунту і будова масар- були наші а не чужі люди. У нас і так народ- ні разом так, що будинки приходять спілці май- ність росте, а землї меньшає, то-ж треба конче же даром. А уділ приносить кождому членові!

одну часть народа звернути до торговлї. У нас подвійну користь а то: процент з зиску спілки і Трина стояла як вкопана. Що се було?

Що він говорив? Про що винив її?

Се неможливе... Побігла до фіртки, а коли почула, що робить щось у челядній кімнаті', по­

чала легко нукати і шептала благаючи:

— Іване... мій дорогий! Чи не чуєш мене?...

Хочу поговорити з тобою... Іване... вже не гні­

ваю ся... хочу лише... чуєш Іване ?...

В сій хвилині зачинили ся в середині якісь двері і всьо утихло.

Кинула ся і почала ломити руки з роз­

пуки. Майнула їй гадка, аби добивати ся до фірти, збудити всіх і взяти їх за сьвідків сеї зради, але відвернула ся, закриваючи руками лице і відійшла серед сльоз.

Довго ходила, обе їсилена з розпуки, сюда та туда по поли. Вітер дув у її розвіяне волосе і поривав відорвані її жалі та сльози і розвівав їх по темній, мовчаливій долині і понурім за- ливі, в якім відбивали ся важкі, роздерті хмари.

Зловила зубами ріг темної, вовняної хустини і коли лише мала на ново заридати, глизла його, аби всилувати себе до спокою.

Але не могла запанувати над своїми зво­

рушеними чутями, коли нагадала собі всьо. Не сподївала ся, що Іван -звінчаєть ся з нею зараз,

— обоє ще до сього за молоді, була однак певна, що заручать ся, а коли і його мати по­

любить її, прийме її колись ураз із дитиною.

накладають високі ціни, тому у них не купують.

Ми можемо торгувати плодами рілї, худобою, дро­

бом, молоком і иньшими річами. Ми не вміємо однак навіть їх добре приладити на продаж. Ми повинні брати собі нримір з бойків синовідских і беручись до торговлї з'орґанїзоватись, поступа­

ти честно, куповати від продуцентів і не давати на кредит, бо тим народ лиш деморалїзуєсь, вчить ся не числитись з видатками. Хлопців треба нам висилати до взірцевих крамниць на науку, Союз крамничий повинен бути цїлию на­

ших змагань. Крамниці' повинні вестись на уді­

лах, тогди мали-б з них дохід і селяни і крама­

рі, а решту можна-б ужити на яожиточні і па­

тріотичні цїли.

Промисл займаєсь перерібкою продуктів на иньші. Розумівсь, що промисл приносить хосен.

Як би ми більше займались промислом, то ве­

лика сума гроіпий лишала бись у наших рукахж Ми приміром дешево продаємо збіже, а дорого

виратувати з того, треба орґанїзувати спілки.

Спілки уможливили-б також і иньший промисл І у нас. Посилаймо також діти до промислових І шкіл, що їх край закладає за наші гроші. Ку­

пуймо свої добрі вироби, а не купуймо чужої

Думками бачила себе часто в теплій, ма­

лій кімнатці Олени із жовтими заслонами і обра­

зами на стінах — уявляла собі, що лежить з ди­

тинкою на руці у однім із тих великих ліжок із заслонами з перкалю у цьвіти — вилежуєть ся у білих, теплих перинах, коли Іван сидіти ме на краю ліжка і тримати ме її за руку... та її серце било ся із щастя.

А тепер хоче покинути її, каже їй терпіти і мучити ся в домі матері, бруднім і нужденнім, між дітьми сестри. Та коби лише се! Хоче ли­

шити її цілком на поталу розпуці — може на­

віть старати меті» ся спекати ся усіх обовязків, посуджуючи її о кількох любовників.

Але-ж се брехня!... Заплатить, мусить за­

платити! Кленеть ся, що не буде в змозі до­

казати їй і мусить заплатити.

Учіпила ся сеї гадки, якби найшла в ній потіху — се була її месть!... Зможе жадати 25 корон річно. Навіть коли нарешті вернула ся до хати і лягла спати, кидала ся неспокійно на постелі не покидаючи ані хвилинки сеї остан­

ньої думки. Потім знов запанувала нею така страшна розпука, що дівчина, яка спала з нею разом, схопила ся налякана і нагадала собі зно­

сини, які навязала як раз сього вечера з па­

рубком.

Першого мая пішла Трина до матері, у якої мешкала аж до родин, до пізної осени.

За цілий той час не чула ніщо про Івана.

з се, що заробить ся на товарі, коли він по по­

воду конкуренциї спілки з давними купцями до- рожший.

В дпскусиї над сим рефератом забирали голос пп. Старух з Бережан, Балїцький і иньші.

(Конець буде).

Рух в руских товариствах.

Надзираюча Рада ’Краєвого Союза креди­

тового’ відбула дня 1. падолиста с. р. звичайне засїданє під проводом радника Григория Кузь­

ми в присутности 9 членів Ради, комісиї реві- зийної та дирекциї стоваришеня.

Дирекция стоваришеня представила спра- возданє з дїяльности «Краєвого Союза Креди­

тового* за другий чвертьрік та замкнене рахун­

кове з кінцем вересня 1899, що виказує:

а) в с т а н і' д о в ж н ім :

1. Уділи членьскі... • 17.238 кор. — сот.

2. Фонд резервовий . . . . 499 „ 60

77

3 Вкладки щадничі . . . . 130.646 „ 90 п 4. Сальдо побраних відсотків 3.082 „ 54 77 Сума • • 151.467 кор. 04 сот.

б) в с т а н і ч и їі н і м :

1. Уділені позички . . . . 112.967 кор. — сот.

2. Готівка в к а с і ... 802 „ 07

77

3. Папери фонду резервового 397 „ 04

77

4. Л ь о к а ц и ї...• 35.500 „ 57

77

5. Сальдо коштів адміністраціїї 626 „ 68

77

6. Сальдо коштів заснованя • 1.173 „ 68

77

Сума • • 151.467 кор. 04 сот.;

Оборот в кварталах представляє ся:

Уділ и ч л е н ь с к і:

з кінцем І. кварталу 1899 . . . . 13.922 кор.

77

Н. „ ... 16 295

77 77

Ш- „ . . . .

В к л а д к и щ а д н и ч і:

17.238

77

з кінцем І. кварталу 1899 • 63.317 кор. 55 сот.

„ II.

77

- • • 112.367 „ 54 „

„ III.

77

• • • 130.646 „ 90 „ Уд їле ні п ози ч к и:

з кінцем І. кварталу 1899 . . . . 29.880 кор.

II.

₇₇

... 70.042 „

„ III.

77

... 112.967 „ ІІо конець вересня 1899 приступило 248 членів з 356 декларованими уділами на суму

17.800 кор.

До ’ Краєвого Союза кредитового* присту­

пило по конець вересня 1899 шіснайцять руских товариств кредитових зареєстрованих: Поміч в Теребовли, Любов в Ляхівцях, Самопоміч в Бро­

дах, Дністер у Львові, Банк звязковий в Стани- славові, Поміч в Городку коло Львова, Віра в Перемишли, Руска каса в Чернівцях, Каса за­

даткова в Стрию, Надія в Бережанах, Защита землі у Львові, Спілкова каса в Острові, Пові­

тове товариство кредитове в Тернополи, Згода в Копичинцях, Добробит в Самборі і Хлонский Признав ся до того, що є батьком, по довгім торзі пристав на заплати утримана дитини, але тримав ся осторонь і минав усе стрічу.

Дехто озлобив ся на се, але коли почали розходити ся по селі вісти про минувшину Трини — загал не брав йому сього за зле.

Раз лише стрінули ся в літі око-у-око.

Було се в полудні, коли Іван йшов від вій­

тової загороди, посвистуючи, з косою на ра- мени. Іно що мав скрутити в бік, як побачив нечайно Трину, що ледви волїкла ся серед ку­

ряви в піднесеній спідниці, згорблена під вели­

кою вязанкою хворосту, який назбирала у лісі.

Не міг розминути ся з нею, мусів навіть переходити коло неї; тоді настроїв лице весело і кивнув до неї головою з широкою усьмішкою.

— Добре полуднє, Трино, впріла, що?

Сього було вже за богато. Хоч чула біль і змучене, обернула ся із своїм тягаром і кри­

кнула за ним:

— Ти свиньо!

Мав охоту завернути і заїхати їй під ре­

бра, але роздумав ся і пішов далі посвистуючи.

Небаром потім покликано Івана на вправи і він виїхав із села. Коли вернув на св. Ми­

хайла, Трина мала вже хлопця і пішла до міста у мамки.

Банк в Калуши, всі з обмеженою порукою з ви-

■ їмком спілкової каси ощадностий і позичок в Острові коло Радимна, що є з необмеженою по­

рукою. Два стоваришеня зареєстровані некреди- тові: Товариство для виробу і торговлї риз цер-

і

ковних в Самборі і Народна Торговля у Львові.

■ Вкінци три стоваришеня позичкові нереестро- вані: Поміч в Стриганцях, Читальня Просьвіти в Скалі і Читальня Просьвіти в Скнїлові. Всіх разом приступило 21 стоваришень.

На п ід с т а в і в з ір ц е в о г о с т а т у т а ви­

даного дирекциєю зареєстровано нові повітові стоваришеня кредитові в Копичинцях, Тернопо­

ли і Золочеві.

Д ал ьш і л ю с т р а ц и ї переведено: Каси задаткової в Стрию, Самопомочі! в Бродах, Лю­

бові! в Ляхівцях, Товариства для виробу і тор­

говлї риз церковних в Самборі, як також ви­

слано д-ра Л. Озаркевича в ціди заложеня книг нов. товариства задаткового »3года« в Кони-

; чинцях.

С тан у д іл е н о г о к р е д и т у представляє ся з кінцем вересня 1899 так:

а) товариствам кредитовим • • 29.540 кор.

б) иньшим особам: на скриити • 41.950 „ на векслї • 40.777 „ і на біжучий рахунок • 700 „ Сгіривозданє дирекциї приняла надзираюча Рада одноголосно до відомости, як також спра- возданє комісиї контрольної, що найшла книги, рахунки, векслї, скрипти, цінні папери і готівку в порядку згідно з замкненєм рахунковим.

По внесених членів в справі стопи ироцен- тової в «Краєвім Союзі кредитовім* і в иньших руских товариствах і по ухваленю директиви в тім напрямі для дирекциї закрив предсїда- тель засїданє.

Н о в и н к и .

— Вибори до сойму. При вчерашнім виборі посла на краєвий сойм з куриї сїльскої равско- го повіта віддано 191 голосів. Абсолютна біль­

шість 96. Владислав Ґурка, посадник Рави, одер­

жав 103, др. Мих. Король, адвокат з Жовкви 88 голосів. Послом вибраний Ґурка. — При ви-

■ борі посла на кр. сойм з сїльскої куриї лїського повіта віддано 197 голосів. Абсолютна більшість 99. Одержали: Гнат ґр. Красицкий 125, др. Іван Струтиньский 71 голосів. Послом вибраний ґр.

Красицкий.

— На загальних зборах товариства >Сїч* у Відни, в дни 4. падолиста с. р. зістав вибраний : новий виділ товариства з тов. Іваном Сеианго- : ком, студ. прав на чолі. Заступником голови

| вибрано тов. Миколу К ішака студ. прав. До ви- Ідїлу ввійшли гов.: Олександер Тисовский студ.

І фільоз., Антін Гладишовсккй студ. прав. — За­

ступниками видїлових вибрано тов. Миколу Мельника студ. фільоз. і Олексу Котиса студ.

академ. лїснич.

| Олекс. Тисовский, секретар. Ів. Семанюк, голова.

— Бюсти і портрети визначних людий не кажу

! вже европейскої слави, але самих хочби Руси­

нів є нечуваною рідкістю в хаті середно-про- і сьвіченого Русина. Чи нема їх, чи ми таки не І відчуваємо ще потреби мати їх у своїй хаті?

На перше питане най відповість се, що сказав якось .управитель ставропіґійскої книгарні: .Пор­

трети Костомарова і Кулїша лежать на складі і розходять ся річно по одному примірникови, хоч ціна їх лише 50 кр. замість Г50 зр. Так пощо-ж їх спроваджувати? А бюстів Шевченка як продали двайцять річно, то вже дуже добре!*

Мимо того однак книгарня Ставроніґійского Ін­

ститути спровадила богато гарних бюстів Хмель- ницкого і Лисенка. Ті два бюсти, яких вже давно не можна було нігде дістати, продають ся там тепер білі по ціні 60 кр., а бронзовані по ціні 90 кр.

— Руский стінний календар на р. 1900 прила­

джує, як зачуваємо, педаґоґічне товариство — Члени иедаґоґічного товариства дістануть сей календар даром. Тому вписуйте ся земляки в члени педагогічного товариства, де річна вклад­

ка виносить всього-навсього 50 кр. — Сам к а ­ л е н д а р представляє половину вартости— а п а т р іо т и ч н и й о б о в я з о к ? . ..

— Нова деФравдация. В скадї мінеральних вод Мендриховичевої у Львові відкрито дефравда- цию на 6.000 зр; Дефравдантом є бухгальтер Лєон Ґрос. — Ґрос утік.

— Замужє архикнягинї Ствоанії. Мимо доне­

сень деяких віденьских дневників, що день шлю­

бу архикнягинї Стефанїі відложено, видавсь бу­

ти річию цілком певною, що проект замужя вже цілком зірваний. Як доносить Вегі. Босаі-Ангеі-

£ег, зірване наступило в наслідок впливу ціса­

ря, що внравдї заявив, що даного архикнягинї дозволу на замужє за Гр. Льоняя не цофне, але рівночасно представив їй, що се супружє могло-

би знищити цілу будучність і ціле щастє єї дочки, архикнягинї Елисавети, котру Сгефанїя любить над житє. Через мезалїянс матери утер­

піло би становиско дочки на дворі. Від кількох місяців кружить на віденьскім дворі поголоска, що архикнягиня Елисавета в недовзї по оголо­

шенні єї півнолїтности заручить ся з одним з архикнязїв. Отже сей архикяязь заявив, що на случай замужя архикнягинї Стефанїі, він з єї дочкою не оженить ся. Родичі архикнягинї Сте­

фанїі почали також в послїдній хвилї впливати на неї в тім напрямі, щоби не віддавала ся за Гр. Льоняя. Наречений архикнягинї, ґр. Льоняй був перед кількома днями на авдиєнциї у ціса­

ря, а наглий виїзд Гр. Льоняя до єго дібр на У- горщинї лучать з сею авдиенциєю. Яко реком- пензату за своє уступство одержить архикняги­

ня Стефанїя на дворі перше місце перед веїми иньшими архикнягинями, чого від давна дома- I гала ся. В поелїдних днях не бачила ся архи­

княгиня з ніким і провела цілий час сама в Ляксенбурзї.

— 1.03 УОП й о т . В ’ЦпуегГаеІзсЬіе беиІ^сЬе Міотіе* подає Шенерер до відомости, що доси анонсовано свій перехід з католицкої віри на протестантску 7.800 людий. В еїчни надіє ся Шенерер яко десятьтисячний освободити като­

личку церков від своєї парсуни.

— Архиєпископ оломунецкий, Кон, видав на- стирский лист до вірних, в котрім взиває їх до залишена демонстраций і жидівских погромів.

— Проти N. Гг. Ргезз-и. Чехи розвинули на днях аґітацию за тим, щоби всякі гостинницї, кавярнї, касина, товариства і поодинокі люди не предплачували N. Гг. Ргезз-и, котра фальшує в телеграмах вісти про розрухи в Чехії і на Мо- раві і сим спонукує висилки війск в різні сто­

рони для обезпеченя і успокоєня жидів.

— Епізод з бою під Ґлєнкое. »В суботу, 21.

жовтня — пишуть анґлїйскі кореспонденти з бо- євища — одержали ми розказ, вирушити з Дун- де на північ проти 15.000 армії Жюберта. Ми вибрались лише в блюзах. При виході з Дунде сказано нам, що Віте вислав нам в поміч значні сили з Лядісмісу. Ледви вийшли ми за місто, як пролетіли понад нашими головами боерскі бомби, на щастє, не цільні. Під полуднє настав дощ. що суиров їжав нас через пополуднє і цілу ніч. Ми станули табором в поли без всяких шатер. В неділю ранком велено нам зверну­

тись на ліво в провал. Тут ми опять розтабо- рились і стали дещо варити, коли нараз з вер­

шин посипались на нас пушочні стріли Ми не могли розвинути наших сил. Ґенйрал Жюлє видав тепер розказ, розбити ся на шварми і по­

даватись взад. Тепер почав ся дійсний хаос, бо з нами враз утіка їй вузенькою дорогою і місцеві жителі. Жаль брав, дивити ся, як наші падали по дорозі з умуки і від цільних стрілів боерских. Ми бачили, як Боери заняли Дунде з всім, що там нашого находило ся. Цофанє наше перемінилось в утечу. На ніч наспіли ми до Ґлєнкое. Дощ лив безнастанно. На нас не було нї одної сухої нитки. ІЦіби нас заохотити до витривалости, розпущено вість, що Віте по­

бив за нашими плечами Боерів під Еляндсляґте.

І ся вість показалась відтак неправдивою. На щастє, дефілє на дві милі широке, котрим ми вертали, було слабо обсаджене Боерами. По до­

розі лишили ми кілька наших армат і до 309 людий. Ми утікали через весь понеділок і аж о 3. рано вівторок наспіли до Лядісмісу*. — Таке пишуть місцеві кореспонденти з боєвиїца.

А в офіцияльних рапортах льондоньских стояло;

Ґенерал Жюлє, висланий проти Жуберта, на- трафив на значнїйші воєнні сили Боерів і в по­

рядку вернув назад до Лядісмісу, доконавши того, шо не дав сполучитись Жубертови з орань- скими відділами.

Т е л є ґ р а м и .

Вільдпарк, 9. падолиста. Росийска царска чета прибула тут вчера о 11. годині перед по­

луднем. Цісар Вільгельм повитав єї дуже сер­

дечно. Вечером відбув ся в новій палаті фамі- лїйний обід.

Почдам, 9. падолиста. Вчера цар з женою і цісар з цїсаревою проїхались по саду Сансусї, де цісар зложив вінець на домовині цїсаря Фри- дерика. Відтак приняв цїсав в присутности Бі- льова міністра Муравєва. О 9. год. вечером виї­

хав цар з Почдаму. Цісар провіз достойну пару до ШарльотенбурГу.

Берлин, 9. падолиста Анґлїя відступила Ні­

меччині всі самоаньскі острови з виїмкою остро­

ва Тутулії під услівєм, що Америка згодить ся на се.

Краків, 9. падолиста. В Величцї засуспен- довано дирекцию і бухгальтера тамошної щад- ницї.

Дурбан, 9. падолиста. Англичани готовлять ся до оборони Пєтер-МаріцбурГа, престольного міста Наталю. Лядісміс заєдно ще облягають

Боери.