Ч. 274. Львів. Неділя дня 6 (18) грудня 1898. Річник II.
І ►• ••
; Передплата ;
і на >РУСЛАНА» виносить: | в Австри :
на цілий рік . . . 12 р. ав.
і на нів року . . . Є р. ав.
І на чверть року . . З р. ав. ■
| на місяць . . . . 1 р. ав. ; За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
, або 20 франків
Поодиноке число по 8 кр. ав. І
--- ---...- .4 ..
і .
«
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш мплости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і рускпх сьвят о год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експеднцин .Руслана» під ч. 5 ул. Л їн д о го . — Ексцедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямацнї неопечатані вільні від порта. — Оголошенії зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в .Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.
І До краєвого Сойму Мого королівства
Галичини і Володимириї.
З нагоди пятьдесятих роковин Мого і вступленя на Престол ухвалив краєвнй!
Сонм Мого улюбленого королівства Гали-' чини і Володимириї, відпоручниками зло
жити Мені чолобитню і в адресі висловити торжественно ті бажаня, які в тім иреваж- нім дни споминів зродила вірність і при- вязаність до Мене й Мого Дому, любов тїснїйшої Вітчини і дбалість о добро мо
нархії.
В наслідок глубокої жалоби, якою вкрив Мене і Мій Дім скін Моєї днесь в Возі опочившої Супруги, Єї Мнлости Цї- саревої та Королевої Елисавети, годі було відпоручникам явити ся на Моїм Дворі.
Одначе Я радо принимаю до відомо- сти сю чолобитню краєвого Сойму і ви
словлюю Єму Мою Цїсарску подяку за ту Єго заяву льояльности.
Звісно Мені, що заявлена отснм вір
ність для Династиї одвічає чувствам насе- леня, заступленого в краєвім Сонмі і .сьвід- чить о незломнім обставаній за тою звя- зню монархії, як єї за многі сотні літ в богатім славою, історичнім розвою скоїло крінко й могутно Воже Провидінє.
При вельми змінчивін судьбі за Мого пятьдесятьлїтного володїня стрічав Я за- єдно певну підпору Престола в тій все ви- трібованій, жертволюбнін преданности Моїх вірних Народів. Она як-раз подає, — що
би й не крила будучність у своїм нїдрі,—
найпевнїйіпу запоруку, що незмінно тре- вати ме могутність і значінє держави.
Духова і материяльна культура, під
перта запорученими в основних законах
державних правами одиниць і рівноправно-і стіно народів, двигнула ся повсюди до|
відрадних успіхів.
Печаливій дбалости о добро поодино
ких частин, необходимій до безвпинного поступу, може се вийти лише в хосен, ко
ли усовершуючи вселюдні інституциї, за- ступствам країв, покликаним в першім ряді беречи інтересів добра,
—нрпзнасть ся одвітний дїлокруг до виконуваня їх кон
ституцією запоручених прав.
В повній надії бажаю, аби поважна воля, річево пособлювати духовому і ма- терияльному добру — взносячи ся понад усї противності! в поглядах і змаганях,
—зродрла спільне дїланє всіх сил, оперте на взаїмнім пошанованю прав і на справе
дливості!.
Для всіх починів краєвого Сойму, за
думаних в тім дусі, не бракне Моєї бать- ківскої печаливости.
Отсим пересилаю Соймовн Мій Цїсар- ский привіт.
Дано у Біднії 15. грудня 1898.
Ф р а н ц їїо с и ф в. р.
Повисше відручне письмо Єго Вели- чества Цісаря до галицкого і буковинь- ского сонму, видано до обох тих тіл та
кож і в рускім перекладі. Інтересне при
тім, що президент міністрів ґр. Туй умі
стив на дотичних примірниках свою
п ід
писе
р у с к и м и б у к в а м и , до чого на- рочно поучував ся, як має своє назвиско писати. Гарний се примір пошанованя чувств наших, а що виходить він від шефа австрийскої адмінїстрациї, так не повинен остатп без наслїдуваня як-раз в тій дика- стериї, де руске слово найменьше шану
ють. Наші панове практиканти, комісарі старости-кгоіікі і пр. можуть взяти соб взір зі свого найвисшого шефа, котрий переконує їх наглядно, що руским письмом зовсім не знеславив своєї руки, так як онп те собі уявляють. Пошановане бо прав якогось народа се лише перша прикмета доброго політичного урядника, а руска буква не споганить зовсім ніякого імени, хоч-би і як »32ІасЬе1піе иго<І2опедо« пана концепіста, комісари, старости
чіікого иньшого. Чей ехетріа ігайипі!...
Істория культури* в прикарпатській Руси Мало у нас публицистів, котрі-б нині поза своїм щоденним, фаховим занятєм, попри слі
дженні прояв сучасного жити звертали нильнїп- шу увагу на житє нашого народа в цілім єго культурнім розвою. Вправдї маємо науково і популярно писані праці над нашою істориєю, але се твори посьвячені спецйяльно політичним подіям. Діло, котре-б обнимало всецїльно істо- рию нашого народа у всіх єго просьвітних, еко
номічних, артистичних напрямах, котре-б стано
вило докладний образ нашої культури, хоч би від часів пробуджена національної сьвідомости, все іце жде на свого автора. Вправдї не легка се річ, бо до виведена такого образу, до напи
сана істориї культури руского народа треба бу
ти не лише фаховим істориком, але літератур
ним критиком, знавцем штуки, політиком, еконо
містом і т. д. а такими мужами навіть найо- сьвіченїйші народи не все можуть похвалити ся. ІІрібку такої праці полишив наш знамени
тий україньско-руский усторик Костомарів, але впрочім се поле лежить до нині облогом. В сім році підняв ся трудящий галицкий письменник Іван Левицкий (урядник Дністра) великого тру
ду — написати історию культури в прикарпат-
13 '
Пригоди в ніч під новий рік.
Новеля Генрика Чокого, перевід С. Єзєрского.
(Дальше.)
Посеред єї цїлуїв забув принц про одвіт.
Єму видалось зовсім чудно, що він сю ніжну, благородну стать держав в своїх обіймах, ко
трої голублена вже-ж то не єго дотичили, але які він прецінь взяв би був так радо на свій рахунок.
— Одвічай-же, одвічай! — згомонїла Рузя нетерпеливо. — Чи схотять тобі так великі гро
ші видати?
— Я їх вже маю, а сли се тобі*справляє радість, я тобі дам їх.
— Як-то, Пилипе, ти носиш їх при собі?
Пилип витяг свій гаман, котрий набитий золотом мав при собі задля гри в карти. Возьми і зваж дївчипо! — рек він, і цілуючи єї малі, ніжні губки втиснув його в руки Рузї.
— Чи будеш же за се для мене ласкава?
— Ні, Пилипе, єй Богу ні за твої великі гроші, коли би ти тілько не був Пилипом...
— А так приміром, коли би я тобі дав єще раз тілько, а не був твоїм Пилипом.
— Я вкинула би твої скарби під ноги і вклонила би ся тобі кречно! — сказала Рузя.
Між тим відчинили ся в горі двері і до
несли ся дівочі голоси та сьміхи. Промінь сьві-
тла впав з гори на сходи. Рузя настрашилась і шепнула:
— За нів години при церкві св. Григория!
— і помчала сходами.
Принц стояв знов в темноті. Він вийшов з дому, споглядав на дім та осьвітлені в горі вікна. Йому не так жаль було калитки, з якою сполохана дівчина пурхнула, а що він лиця не
знайомої красавички не бачив, що навіть не знав єї імени, та не міг ніяк пересьвідчитись, чи она свою грозьбу, що кине єму його гроші під ноги, коли би він так в своїй дійсній по
стати перед нею станув, по правді виконала би.
Між тим потішав ся він сходинами при церкві св. Григория. Се-ж місце назначив йому і ніч
ний сторож. Улян зрозумів, що він сю щасли
ву пригоду тілько йому, хоча не з його волї завдячує.
IX.
Будь що сила вина наслідком потискаю- чої студени новорічної ночі, будь наслідком обману Рузї взмогла ся, досить, що сваволя кня
жого сторожа нічного дійшла верха.
Він опинив ся посеред глоти прохожих на розі улицї, затрубів так сильно в свій ріг, що всі панночки з голосним криком відскочили, а мужчини з страху скостеніли. Тоді викликав У-
*лян годину, почім засьпівав:
У нашім місті торговая Страх у долину щось зійшла,
Бо і*з дівчат, які в нас є, Ніхто вже жінки не бере;
Строїть ся сен товар, що нуж, А вийти за муж ані руш.
— Се-ж прецінь безвстидність! — згомо- нїло пару жіночих голосів — порівнувати нас з товаром?
Але многі з присутних мужчин сьміяли ся на ціле горло.
— Єще раз! — покликало кількох охочих товаришів.
— Славно, нічний сторожу! — кричали другі.
— Як сьмієш, ти, хлопцюго, наші панноч
ки на публичнім місцю ображати? — провор
котав молодий офіцир на нічного сторожа, ве
дучи по під руку вродливу дівчину.
— Пане поручнику, сей нічний сторож сьпі- ває, єй Богу, чисту правду! — відрубав йому мо
лодий мельник. — Адже власне сей образ жі
ночий, котрий ви ведете по під руку, потвер- джає сю правду. Гей панночко, чи знаєш мене, чи знаєш, хто я? Гей! Чи яло ся се зарученій з чужим мужчиною по ночі волочитись? Завтра скажу я твоїй матери. Не хочу більше з то
бою мати ніякого діла!
(Далї буде.)
2
скій Руси в біблїоґрафіях єї діячів. Твір сей носить назву: »Прикарпатска Русь в ХІХ-м віці, в біоґрафіях і портретах еї дїятелїв*, а перший випуск сеї праці лежить перед нами. Ось що пише автор про своє зачате діло:
Сей новий труд буде обнимати в п о а з б у ч н і м порядку около 000 біографій, замі
тнїйших народних діячів на рускім Прикарпа- тю, і то не одних лиш писателїв о більше зві- стних іменах і ширшій популярності!, або по своїй офіціозності! славних у нас людий, но в за
галі всіх на австрийскій Руси замітнїйших тру- женників, котрі в якім небудь напрямі нашого культурного житя зложили свої лепіи на жер- свеЯнику народного поступу і стали ся тим спо
собом участниками і подвижниками того, в си
лу неумолимих історичних фактів, викликаного культурного движеня, котре нашому народови запоручає заняти достойне місце не лиш межи численною родиною славяньских племен, но та
кож і межи иньшнми культурними народами.
Одним словом, в «Прикарпатські Руси* будуть поміщені біографії: »владик, членів капітул, про
фесорів і знаменитих учителів, ревнїйших для народної справи достойників держави, писателїв і журналістів, славнїйших проповідників, людий політики, композиторів, живописців і иньших артистів, послів соймових і державної думи, лю
дий, що стояли і стоять на чолі наших наро
дних інституций, промишленників і рукодільни
ків, невиключаючи під тим зглядом і замітнїй
ших людий з під курної стріхи. Буде то отже подрібни істория нашого іА’льгурного движеня в біографіях головнїйших діячів.
Позаяк початок ХІХ-го віка не творить в культурнім житю нашого народа ніякої епохи, а тісно і безпереривно звязаний з людьми і фак
тами другої половини ХУІІІ-го ст., в котрім Чер
вона Русь, діставшись при першім поділі Поль- щи під австрийске правлїнє, стала мало-по-малу двигатись з того культурного упадку, в який в наслідок неумолимих історичних обставин в про
тягу кількох віків була упала, а зверх того, в кілька літ пізнїйше, прилучено також до австрий- скої монархії і Буковину, що рівнож не меньше є важним моментом в істориї цивілїзациї нашо
го народа, прото, увзглядняючи ті дві епо
хальні події, приняв автор свого виданя яко ви
хідну точку рік 1772. Почавши бо від сего ро
ку, стали мало-по-малу заводитись на рускім Прикарпатю нові социяльно-економічні реформи, котрі завели новий порядок, а вслід за тим зародились нові ідеї, та все такі старі люди перейшли в нову епоху з старими ще погляда
ми і не могли від разу зжити ся з новими відносинами. Стерли ся отже старі і пере
житі погляди з новими ідеалами і витво
рив ся той фермент, котрий опісля став ся зародом і розсадником нашого культурного житя. В виду того уважав автор для повноти історичної картини потрібним відгребати з за
порошених архівів молодшому поколїню незві- стні труди і заслуги тих перших наших піонї- рів, о котрих сучасники дуже мало нам пере
казали. Длятого в «ІІрикарпатскій Руси* бу
дуть поміщені біографії всіх замітнїйших і під зглядом культурним для нашого народа заслу
жених людий, почавши від тружеників, котрих рік 1772 застав при житю, а скінчивши на дія
чах наших днів. — Мимо незавидних і невідра- дних політично-національних відносин, серед ко
трих частина руского племени, поселившого ся по обох сторонах Карпат, жила і живе ще нинї, усиливши і усиляючи собою майже безпере
станно -— хотя нині уже не так численно як за давнїйших часів — інтелїґенцию чужих, сусї- дних народів, що находять ся на висшім степе
ня культури, то все такі бідне то руске пле- мя видало і видає з посеред себе не тілько в ХІХ-м віці, но і в минувших віках цілий ряд людий, котрі по-за границями своєї тїснї'йшої вітчини вславились своїми ділами.
Почавши від 1772 р., потрудив ся на рус
кім Прикарпатю цілий лєГіон людий над розво- єм руского народа майже у всіх культурних на
прямах. Пізнати отже друг друга, осьвідомити широкі круги і заразом почтити заслуги числен
них тих діячів, котрі в переважній части о го
лоді' і холоді виховувались і образувались, а опісля серед несприяючих для себе обставин, нераз при куску сухого хліба потрудились для
культурного розвою свого народа, а рівнож по
ставити тим труженикам при помочи сьвідомих і національним достоїньством дорожачих зем
ляків твевалий п а м и т н и к в виді' вірного о писаня їх житя і дїяльности для передачи о їх ділах трудячим поколїням — от ціль сего літе
ратурного труда, до виданя котрого під заг.:
«Прикарпатска Русь* приступає автор. Буде се
■ иамяткове дїло, що повинно находитись в кож- ]дім рускім домі тим більше, що майже нема у ' нас інтелїґентної родини, що о єї членах не І було би там згадки.
«Прикарпатска Русь* буде появлятись, по
чавши від падолиста 1898 р., правильно кождо- го другого місяця випусками по 7 аркушів пе
нати з портретами замітнїйших діячів. Кождих 10 випусків буде творити том, а всіх томів бу
де шість. — ІІренумерата, котру належить при
силати виключно на руки уиовномоченого ав- ; тором Антона Хойнацкого, управителя книгарні Ставроииґійского Інститута у Львові, Руска ул.!
ч. З, виносить на 10 випусків 10 корон; на 5 випусків 6 корон. Випуски поодиноко ке будуть 1 продавати ся.
Як бачимо з того огошеня, видивництво!
розложене аж на десять літ і має обнимати як І найширші круги. Перший випуск обннмає об- і шивну біоґрафію митр. А н т о н а А н ге л о в і! ч а, з дуже цікавими епізодами з публичного і ро
динного житя того подвижника рускої церкви при кінци минувшого і на початку біжучого столїтя; дальше біоґрафію львівского лїтоґрафа А н д р е я А н д р е й ч и н а , композитора бл. п. ] Д м и т р а А н д р е й к а і біографії о. Е в з е б и я І А н д р е й ч у к а , православного пароха в Нових!
Ма.майківцях на Буковині. Осьвітленє фактів, як ' і наведене подробиць вказує, як сказано, на повну обєктивнітть автора і на всесторонне та дуже докладне опановане предмету. Ж елаємо!
як найліпшого успіху для тої довголїтної, а;
справді величної праці.
ВІСТИ політичні.
Д еякі віденьекі дневники доносять, що пра
вицю сконсиґновано на вторникове заеїдапє па
лати. Можна з того догадувати ся, що в нідень- скім нарляментї наступить якась несподіванка.
— На днях конферували провідники клюбів чес- кого і нолуднево-славяньского з ґр. Туном. До- магали ся они, щоби для успокоєня виборців сповнено їх постуляти бодай в части. Ходять слухи, що Словінці' і Хорвати за посередництвом пос. Яворского порозуміли ся з правительством цілковито. Справа Русинів доси не полагоджена.
З промови нїмецкого цісаря до президиї парламенту і з бесіди державного секретаря Бі
лкова заключають «Новостї», що загранична по
літика Німеччини цілком не змінила ся, але стала ся ще сильнїйшою і консеквентнїйшою.
«Новостї* підносять, що Німеччина опершись на своїй армії і на тридержавнім союзі' старає ся тепер забезпечити свої сьвітові інтереси. З на
тиском згадано в «Новостях* часть промови Бі
лкова, що патякає на взаємини Німеччини зАн- ґлїєю. О союзі тих двох держав не згадує Бі- льов, тілько о квестиї, що в многих случаях могуть обі йти рука в руку.*
Х о р в а т и а Б о с н ія . Недавно вийшла в Загребі брошурка п. зв. « Б о с н ія і х о р в а т - с к е п р а в о д е р ж а в н е * Петріиїенсіс-а. Напсу- нцла оно много крови Мадярам, як доказує ста
ти поміщена в Резіег Біоусі-і. — Річ природна, що Боснія і Герцоґовина мусить бути борше чи пізнїйше прилучена до одної з половин австро- угорскої держави. Одні пропонують влучити Боснію до Угрів а Герцоґовину до Дальматиї а иньші хотять утворити з них нейтральну про- вінцию, на взір Альзациї і Льотаринґії. Тимча- сом хорватскі політики суть тої гадки, що ті краї повинні бути прилучені до Хорватиї, а то власне обурює Мадярів. — Тої самої думки є ІІетрінїенсіс, а на доказ справедливости наво
дить факти з істориї: Хорвати на рівні' з Угра
ми узнали Фердинанда І. своїм королем, а в праґматичній санкциї Кароля VI. позволили на унравильненє права наслїдства в краях угор- ских. Хорватия була отже до певної степени самостійною навіть по злуцї з Уграми в XII. ві
ці, а до Боснії і Герцоґовини має повне право, бо хорватске королівство сягало свого часу за
Кречимира Петра, що мав навіть титул короля дальматиньского, далеко на полуднє поза Саву.
Угри заперечують самостійність Хорватиї, бо угорский король Кольоман заключив в 1097 р.
угоду з 12 наймогучійжими, хорватскими жупа
нами, на підставі котрої она добровільно при
лучила ся до угорского королівства. Однак за- бувають Угри, що то була унія персональна в : цілім того слова значіню а власне на] підставі
такої самої унії' опирають Угри свою независи- мість від Австриї. Належить проте одною мір
кою давати справедливість обом сторонам. Та
кож треба памятати, що королі' хорватскі ко
ристувались титулом королів Боснії, мусїли от- і же мати до того якесь право.
і Історичних
' фактів не дасть ся заперечити, отже Мадярі!
арґументують свої змаганя в той спосіб:
Боснії і Герцоґовини не мож прилучити до Хор- ватиї а длячого? Тому, що она не є самостій
ною. А чи угорске королівство не є від 300 літ несамостійним? Або кажуть так: Хорвати не.мо
гуть мати претенсий до тих країв, бо їх засе
ляють Серби, а они яко православні можуть верховодити між полудневими Славянами, а не Хорвати яко католики. Угри готові навіть дати поміч Сербам, щоби лише піддержати їх аспі- рациї. У всякім случаю відносини Мадяр до Хорватів набирають тепер великої ваги, бо ціл
ком анальоґічні взаємини суть тепер між У- грами а Австриєю.
Н О В I I Н К I I .
— В ІОО-лїтну річницю відроджена рускої літе
ратури устроюють товариства Руске Касино і Зоря в Дрогобичи дня 21. грудня с. р. в сали Сокола к о н ц е р т з такою проґрамою: 1) І.
Франка: Великі роковини— ирольоґ. 2) Дм. Борт- няиьский: Концерт №г. XXIX. — хор мішаний.
3) Фр. Лїшт: КЬарзойіе Ьоп§гоі8е Хг. 12. — фор- тепян. 4) А. І. Козлів: Серенада — хор муже
ский. о) АГ. Лисенко: Різдвяна ніч — Тріо. 6) Т.
Шевченко: На вічну память Котляревскому — деклямация. 7) М. Вербицкий: Жовнір — хор мужеский. 8) АІ. Вербицкий: Завіщанє — басове сольо в супроводі двох хорів і. ф ортепяна. — Дохід призначений на «Бурсу св. Йоанна Хрести
теля* в Дрогобичи. Початок точно о годині 7’/, вечером.
— Сьвяточний вечер устроєний заходом і си
лами молодежи ц. к. академічної ґімназиї у Львові відбуде ся ві второк дня 20. грудня с. р.
в великій сали Народного Дому в п а м я т ь с о т н и х р о к о в и н в ід р о д ж е н я у к р а їн ь с к о - р у с к о ї л іт е р а т у р и . Проґрама: 1. Від- чит про відроджене україньско-рускої літерату
ри — виголосить проф. І. К. 2. Матюк: «До ру
скої пісні* — хор мужеский. 3. Шевченко: «На вічну память Котляревскому* — віддеклямує Я. К. 4. Боргняньский: Псалом «Господи Боже Израилев'ь* — хор мішаний при акомп. форте- пяйу. 5. Лїшт: Кетіпі8еепее8 <1е Бисіа <іе Б ат- тегтлог, фортеп. сольо — відограє Б. Г. 6. Ко- тляревский: Уступ з І. пісні «Енеїди* — відде- клямує С. Н. 7. Лисенко: а) «Ой у полі три кри
ниченьки*, б) «Ой пущу я кониченька* пісні на
родні на хор мужеский при акомп. фортеп. 8.
Пісні з «Наталки Полтавки*, укладу Лисенка і Єдлїчки: а) Віють вітри, б) Чого вода каламут
на, сопран; в) Сонце низенько, тенор; г) Де зго
да в семействі, терцет. 9. Лисенко: Різдвяна Псальма — хор мішаний при акомп. фортеп.
10. АІатюк: Коляди. — Початок точно о год. 6.
вечером. Добровільні датки на тов. «Руслан*
принимають ся при касі.
— Рада надзираюча краєвого Союза кредито
вого уконституовала ся на заеїданю з дня 16.
с. м. в той спосіб, що нредеїдателем вибрала п.
1 ригория Кузьму совітника ц. к. висшого суду краєвого, заступником Д-ра Демяна Савчака члена Виділу краєвого і Директора «Дністра», секретарем Д-ра Ярослава Кулачковского ди
ректора «Дністра* а заступником секретаря п.
Володимира Левіцкого ц.’к. нотаря з Винник.
Відтак іменувала Гада надзираюча дирекцию
«Союза* і іменовані зістали: начальним дире
ктором Др. Кость Левіцкнй, адвокат краєвнй у Львові, заступником директора Др. Льонґин О- заркевич адвокат краєвий в Городку а членами дирекциї о. Іван Чапельский, крилошанин у Львові, 1 ригорій Врецьона учитель школи вправ у Львові і Кость Паньковский директор інсти
тута педаґоґічного і урядник наук, товариства імени Шевченка.
Дальше ухвалила Рада стопу процентову для вкладок щадничих на 41/а°/0 а для удїлю- ваного кредиту товариствам задатковим а 1І2°І„, для нриватних-же лиць на 7%. Союз має однак порозуміти ся з товариством взаїмного кредиту
«Дністер* і з Народною Торговлею що-до зниж
ки стопи процентової від вкладок щадничих
з
Іосьвічують воздух заледво па пів метра в округ себе, не тілько не в застою, але ще множать ся.
За послїдні 3 роки число їх зросло з 980 на 1008. Сли возьмемо на увагу, що нафтове сьві- тло віддає услуги тілько на передмістях, то і не дивниця, що всяка зволоч має добру нагоду окрадати і рабувати по тих улицях, де Газ і елєктричність не мають ще приюту.
— З нужди до гробу. В Глиняну під Яслом найдено чоловіка, літ 30—30, гарно приодїтого, з нростріленою грудню. Біля него лежала фото
графія якоїсь чорнявки зприсьвятою: «МомуЮ- зьови любяча єго Юзя 28/11 1898». Цілий ви
гляд того чоловіка вказує на те, що походив з ліпших верств. В кишени єго плаща найдено записану картонку: «Умираю з власної волі, моя родина най заопікує ся моїм маленьким сином і най Бої’ дасть, щоби був іцасливійшиії як єго батько, що ціле житє крім заводу і сліз, номи- мо найліпшої волі, добра не зазнав. — Юзя Р.
най мені нращає — фотографію прошу дати мені до гробу». Житє сего чоловіка вже улітає, говорити вже не може.
— Рідка операция. Недавно відбула ся в Ліпні у Франциї вельми трудна операция на однім гірнику, котрий ликнув пятифранкову монету.
Посредством промінів Рентґена означили лікарі місце, де находила ся монета. Відтак роз
пороли живіт, витягнули при помочи тоненького шнурка жолудок і зробили в нїм дірку, котрою винили монету. Операция зовсім пощастила ся Рана гоїть ся, а пациєпт має ся добре.
Женьска політехніка. В Дармштадї отворе- но політехніку для женщин. Поки-що студентки будуть мати лише право слухачок надз. а по якімсь часі будуть користати з повних студентских прав. Вступних іспитів не ‘буде. Вистарчить сьві- доцтво зрілости із середних шкіл.
— Пригода на польованю. В Трисцїнннї під Яслом упав дня 13-го с. м. ґенерал-поручник п.
Метзґер, брат бурмістра з Ясла, на польованю так нещасливо, що тяжко поранив ся в груди.
— З чорної біржі. Треваючий від кільканайця- тьох днів процес перед судом присяжних про
тив Я. Ізраіля Модлїнґера укінчив ся иередвче- ра. Мудрий син Сема перехитрив ся; сфальшу
вав він ні більше ні меньше, тілько 74 векслїв на маленьку суму, лише 40.000 зр. Судні при
сяжні потвердили по 4-годинній нараді поста
влені їм трибуналом иитаня в напрямі обмань- ства. На підставі того засудив трибунал Модлїн
ґера на 4 роки тяжкої вязницї і зворот нале- житости пошкодованим.
Зимне сьвітло. До сегочасних чуд, котрі вправдї не мають в собі нічого надприродного, але дивують нас, належать скоросьвітячі елек
тричні струї о високім напруженю. Хотяй амери- каньский електротехнік Тесля робив проби з ни
ми вже тому кілька літ, то все таки ні один фізик не міг того повторити в своїм ґабінетї, з причини дорогих приладів, яких треба до того експеримепту. Тепер винайдено улучшені прилади, а при тім надано їм більшу успішність.
До таких приладів належить резонатор Родінє- та, збудований після всказівок д-ра Удіна. Той прилад виглядає наче великий валець, обвине- ний дротом і уставлений на підставі. Лучить ся з бігунами сильної цівки індукцийної. При збли- жешо руки до резонатора замічаємо, що кінці наших пальців покривають ся сніпками синього і фосфоричного сьвітла. При тім чуємо легонь- ке тепло і колене, в чім однак нема жадної не
безпеки. Коли притулимо кавальчик дроту до резонатора, то той дріт цілий покриває ся рів- нуж фосфоричними промінами. Так само захо
вують ся прути парасолі. Рурки Сгоокез-а запа
люють ся самі про себе, наколи поставимо їх в сусідстві того приладу, хотяй їх з собою не гюлучимо. Без сумніву отже скоро - промінисті струї (около 300 тис. дрожань на секунду) о ви
сокім напруженю мають перед собою велику будучність. Вже досп уживає ся їх до лі
чена розличних шкірних недуг. Здає ся, що ті струї мають вплив на організм чоловіка, але доен він ще зовсім не досліджений. Декотрі учені, а між ними др. Агзоиуаі, студиюють ті таємні виливи і дають лікарям нові електро
терапевтичні средства. Таким робом людскість напевно одержить зимне сьвітло, котрого так бажають гігієністи і економісти, бо оно буде здорове і дешеве.
— Пригоди трех Хорватів. З НанГасакі в Япо
нії доносять до нїмецких часописий: Коли ав- стро-угорска корвета «Фрундсберґ» прибула не
давно до нашого порту, з’явило ся на єї покла
ді двох мулярів, родом з села Брибір з Хорва
ти! і просили, аби їх перевезено домів. Они оба
— як оповідали — вийшли в товаристві трето- го ще земляка із свого краю насамперед до Відня, аби там глядати роботи; звідтам удали ся відтак на Кавказ, а вкінци пустили ся в глу- бину Росиї, та перейшли цілий Сибір, глядаючи дармо постійної роботи. Коли відтак опинилися в Японії, відлучив ся один з них і поїхав до північної Америки, аби там пробовати щастя.
Прочі два, не маючи ніяких средств лишили ся в Японії і коли почули о ирибутю австрийско- го корабля, зголосили ся до капітана з прось
з 45/2°/в на 4%, — а тодї знижать ся процент від кредиту удїлюваного.
Наконець дала Рада дирекциї директиву, щоби з новим роком розпочала діяльність і ввела товариство в житє. Небавом оголосить дирекция години урядові і льокаль, де дирек- цня урядувати буде.
— Торжественне отворене церкви св. Николая при улици Жовківскій у Львові, відбуде ся в неділю дня 18. с. м. Церков ся від довшого ча
су була замкнена для вірних задля переводже
ного еї відновлена. Тепер покрито єїбляхою; ба
ні на церкві, зіпсовані від старости, поправлено і в головній бани пробито вікна, що дає тепер більше сьвітла у внутри. Почорнілі і місцями нопукані стіни потинковано і побілено на при
родно, задержавши старинний вид муру. Довко
ла церкви уряджено хідник з теребовельских плит. У внутрі переведено ще більшезмін і прикрас.
Закристию перебудовано цілком, вставлено но
ві двері і вікна. Давнин головний престол як і бічні олтарики усунено; до тепер уставлено ли
ше головний престол, а побічні будуть урядже
ні в зимі. Головний престол як і тетранод пред
ставляють ся величаво і визначають ся задер- жанєм руско-візантійского стилю. Новостию в церкві є красний висячий хор, котрого до те
пер тут не було- Дальше відновлено і позоло
чено царскі врата і проповідницю. З церкви у- сунено всі старі безвартістні образи і різьби, а замінено їх новими. Церков цілу у внутрі побі
лено, а з весною буде помальована. Взагалі она’
представляє ся тепер як з верха так і у внутрі дуже хорошо.
— Зягальні збори тозариства імени Т. Г. Шев
ченка в Петербурзі' для апомаганя земляків з полудневої Росиї, студентів висших заведень шкільних в Петербурзі, відбули ся в неділю під проводом звістного гіисателя Д. Л. Мордовцева.
Товариство має давати таку поміч студентам:
платити за них оплати шкільні, безплатно до
старчати їм книжок і приборів наукових або продавати їм по зниженій ціні, запомагати убо
гих студентів одежию, харчем і мешканєм, до
ставляти їм лїкарску поміч, помагати незасібним знайти занятє, а в виїмкових случаях давати і грошеву запомогу. В склад членів управи то
вариства увійшли з вибору: Д. Л. Мордовцїв, І.
С. Іващенко, сенатор А. Н. Маркович, ґенерал- майор Я. П. Забилло, П. П. Катеринич і ГІ. М.
Савадилів, а заступниками: І. Е. Ріпин (славно- звістнпй маляр), В. В. Лесевич (писатель-фільо- соф), Е. Н. Ганейзер і В. Г. Короленко (голосний повістеписатель). В склад управи товариства, кромі шести осіб з вибору, будуть входити ще завсїгди чотири нредставителї заведень шкільних.
Де найлзкше збожеволіти? В часі онодїшної авантури в парламенті звернув на себе увагу голосним поведенєм якийсь порядно убраний чоловік на Галерні. Хотів він силоміць дістати ся до салі нарад, так тцо служба мусїла єго ви
вести. Показало ся, що був то Іван Валентин, властитель реальності! з Варшави і прибув до Відня, щоби бачити, як в конституціїйній дер
жаві обходять ювилей цісаря. Случанно дістав ся до парламенту і дикі авантури опозиції! пе- реразили єго до тої степени, що збожеволів. Є- го віддано під обсервацию на клініку Крафт- Ебінґа.
-- На новім театрі у Львові повіває від кіль
кох днів хоругов, виставлена з нагоди покінче- ня зелїзної конструкцій під копулу. Будинок, як тепер вже представлявсь, буде величавий, але окружаючі єго доми уймають єму краси своїм виглядом.
— Сплетня о цісарю. Париский дневник Сгіі Віаз пустив в сьвіт поголоску, що австрийский цісар носить ся з гадкою оженитись з кн. Іза- белею, сестрою кн. Орлєаньского.
— Осторожно з шапками. Озіяс Горовіц, у Львові, купив собі теплу кримску шапку за 15 зр., наложив на голову і пішов на головну поч
ту надати лист. Полагодивши орудку, спостеріг, що полишена на боці шапка мусїла комусь ду
же подобати ся, бо застигло по ній місце. Зло
дій пропав, як собака на ярмарку.
— Пригода на зелїзници. На двірци зелїзничім в Ярославі в’їхала кілька днів тому льокомотй- ва товарового потягу ч. 38(5 на стоячий на ста- циї ваґон наладований деревом. ВаГон перевер
нув ся, а льокомотива вискочила тілько зі шин;
дивним дивом ніхто з люднії не потерпів ушко
джена, бо тепер годі подумати собі якусь зе- лїзннчу катастрофу в Галичині без людских жертв.
— Також щастє. В Старих Мамаївцях коло Черновець на Буковині породила селянка, Ка
лина Лаґадин, трійники дівчатка. Убогий батько мало-що волося не рвав собі з великого щастя.
— НаФтове осьвітленє у Львові. В нашім місті виносить число лїхтарень по улицях 1008. 178 з них сьвітить цілу ніч аж до раня, а 832 тіль
ко до години 11. Всі ліхтарні заналюєсь зі смер
ком т. є. в зимі чверть на пяту. Здавалось би, що в ері Газу і електрики нафтові ліхтарні не мають що робити. Тимчасом довідуємо ся, що ті нічні сьвятоіваньскі хробачки на стовпах, що
бою о перевезене їх до краю. їх просьбу вдово
лено лиш по части. Іменно молодший дав себе добровільно асентирувати і єго вчислено як мо
ряка до складу залоги; другого,старшого і бать
ка родини приняв капітан лиш виїмково, з о- гляду на єго бідність, яко иодорожного; але від
везе єго лиш до Шанґаю, в Хінах, де він буде мусів висісти і може удасть ся єму дещо заро
бити і затлатити за перевіз до вітчини.
— Щастє в нещастю. Недавно приключила ся у Відни пригода, що могла скінчити ся сумно.
На однім передмістю спускалось в.однім з вис
ших домів віндою на долину троє людий: якийсь Гесс і один адвокат з жінкою. Нараз на висоті третого поверха вінда урвала ся і всі троє по
летіли в пропасть. ГЦастє хотіло, що смерти ні
хто не пожив. Гесс вийшов цілком здорово, а другі дві особи потерпіли лише потовчена.
— Смерть в огни. В Туарасї, в Італії запалив ся недавно порох в варстатї піротехніка Тран- салїя. Трансалїй, місто гасити огонь, побіг до спальні жінки і дїтий, щоби їх побудити. Тим
часом запалили ся запаси пороху і фаєрверків, а цілий дім став ся великим огнищем, з котро
го стріляли ракети і огнисті кулі. З огня добу
вав ся також крик людий. Трансалїй враз з жінкою і трома дітьми згорів на вуголь. Троє старших дїтий уратовано, але тяжко попарених.
— Дрібні вісти. Товариство руских ремісників
»3оря< у Львові устроює в неділю 18. с. м. в е- ч е р с в. Н и к о л а я . В тій цїли належить да
рунки для дїтий добре обвинути, виписати на опакованю виразно імя дитини, для котрої да
рунок призначений і вручити найдальше в не
ділю в Товаристві до години 12-ої перед полуд
нем. — В Збаражн відбуло ся на днях віче купців, міщан і селян, на котрім ухвалено до- магати ся будови зелїзницї із Збаража до Тер
нополя. — В Тернополя ширить ся значно епі
демія шкарлятини і дифтериї, в наслідок чого зачинено видїлову школу. — Під Старим Санчом переїхав поїзд женіцину, що йшла на ярмарок до міста. Тіло забрала родина домів. — Против Буйновского, б. сільного касиєра в краєвім Ви
ділі, обжалованого о крадіж 12.000 зр., вигото
влено вже акт обжалованя. Карна розправа від
буде ся в січневій каденциї судиїв присяжних.
— Померли: О. И о с и ф Ю р ч а к е в и ч , парох в Сьвятковій перемискої єпархії дня 14-го с. м.
в 63 році житя; — о. Л ев С їл е ц к и й , парох в Полянах, дукляньского деканата, в 83 році житя, а 52 сьвященьства.
*
Т е л є ґ р а м и.
Відень, 17. грудня. Доносять, що з причини тяжкої жалоби в тім році відпаде звичайне складанє новорічних желань цїсареви.
Відень, 17. грудня. XV. 2еі1ип£ оголошує ро- зпорядженє міністерства, котрим на ново впрова
джує ся знесену діяльність судиїв присяжних в судових округах: Ясло і Тарнів.
Відень, 17. грудня. На місце кн. Лїхтен- штайна австро угорским амбасадором в Петер
бурзі іменований дотеиерішний австрийский по
сол в Букарештї бар. Еренталь.
Прага, 17. грудня. Увязнено тут Кербера, редактора анархістичної Газетки, що мав ухо
дити за головного провідника місцевих анар
хістів.
Будапешт, 17. грудня Посли м. Будапешту скликують віче своїх виборців, щоби оправдати своє поведене в соймі і запитати виборців, чи єго одобряють.
Загреб, 17. грудня. Похорон президента сой- му Станковича відбув ся вчера з великою па
радом в присутности бана, коменданта корпуса, послів і властий.
Рим, 17. грудня. Дон Карльос мав намір поїхати до Риму на авдиєнцию до Папи. Осте
режено єго однак, що авдиєнциї єму від
мовлено.
Царгород, 17. грудня. Вчера прибув тут В.
кн. Николай на росийскім пароходї «Прут».
Берлин, 17. грудня. Мінїстер внутрішних справ зніс розпорядженє ляндрата в Альтонї, котрий заказав приймати на роботу до фабрик австрийских і росийских підданих.
Мадрид, 17. грудня. Один з повернувших жовнірів з Куби, пяний вдер ся до палати пре
зидента міністрів. При нїм знайдено ніж. Сей случай викликав велику сензацию.
