Ч. 201 Львів, Пятниця дня 5 (17) вересня 1897. Річник І
Передплата
■ж «РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . 3 р. ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
ш
ціпки рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків
\ Поодиноке число по 8
кр. ав.
РУСЛАН
>Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
. Виходить у Львові
що дня крім неділь І руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і
експедиция »Руслана> під ч,
9ул. Коперніка. •— Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. Оголошена зви
чайні приймають ся по ці ж 10 кр. від стрічки, а » -Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня
по16 кр. від стрічки.
■
Всякі гороскопи.
Дневники всяких стсронніщтв ставля
ють вже нинї гороскопи на перебіг гряду
чої сесиї парляментарної. І так:
» Іїет (к п Ь Іа іІ« каже, що теперішна сесия не буде відкрита новою річию тро- новою. бо ще даьнїйша тронова річ не зреалізована. Він надіє ся. що всякі сто- ронництва зрозуміють свою задачу серіозно і подбають про повагу парляменту.
Орґан католицких людовцїв, «Ьіпгег УоІкзЬІаП « боронить ся проти заміту, мов- то католицкі людовцї яко Німці, пожер
твують інтереси нїмецкого народу в Ав
стриї. Хотя се сторонництво прилучило ся до більшости парляментарної, то мимо того;
оно не забуло на свою нїмецкість. Оної ручить ся за те, що правптельство не ста
не управляти проти інтересів австринских Німців. Нїмецкі людовцї узнають націо
нальні домаганя Славян, о скілько онн оправдані. Они узнають Славян рівноварт- ними горожанами,' але будуть також жа
дати, щоби славяньскі сторонництва відда
ли Німцям те, що
їмналежить ся яко яле-1 мени наішисше образованому, іменно, з) огляду на інтерес державний, — гіервень-;
ство язикове. Австрніїскість мусить стояти на першім місци, а національна сьвідомість славяньских народів на другім. Лише в такий спосіб дасть ся зложити гармонійне поступованє -між поодинокими народами і Австриї. Се основа мира і добра в Австриї. і
»Сгаз< краківский каже: Сесия парля- ментарна подасть нїмецкій опозициї по- слїдну нагоду, отямитись. Наколи не прий
де до такого отямленя, то парлямент не буде мати до роботи вже з обструкциєю, а з звичайною револьтою непатріотичних, [
антианстрийских елементів. Щ оби зломити | сю револьту, треба, щоби більшість парля- ментарна сполучила ся з правительством.
іЯк би і ті два чинники не змогли побо-і роти обструкцию — а був би се доказ б е з -1
СИЛЬНОСТИ
більш ості!— тоді мусїло би пра-1
Блощицї.
А. К Р А Є В С К О Г О . (Перевід з польского).
(Конець.)
Від тих двох епізодів минуло кілька літ.
Різничку видаю часто в Господній сьвятини, взносячу тим самим чистим і звучним голосом, хоть з літами слабшим денещо, благальні або благодарственні пісні перед престол Відвічного;
видаю також часто і сусідку з супротивної улп- цї, образуючу ся в оиеровім сьвіві. Піп правда зуб часу діткнув вже єї немилосерно «своїм пальцем», як виразив ся один лїтерат одного разу; морщини на карку криють ся що раз біль
ше під піднесеним модним ковнїрем, на лади же під грубою верствою шмінки, але мимо того студий оперового сьпіву не перериває, учащаю
чи консеквентно до школи сьпіву з текою «Му- зік« і
8горлом овиненим старанно за наймень- шим холодом, аби позірно золотодайного ррґану не перезябитп. Бідне сотворінє! Оно вірить в свою кариєру артистичну, є глубоко пере- сьвідченс, ’ ідо засияє яко сьвітля зьвізда на
і естраді концертовій або на сцені «Великої опери»!
Однак на разі займе она місце в моїм зборі блощиць яко оказ так званої музикальної блощиці, яко тип досить розповсюднений в на
шій суспільности, а на імя иараситної насїкоми як і другі вповні заслугує, хоть не приносить суспільности моральної шкоди, але радше визи
скує єї материяльно.
В який спосіб така блощиця — бувають єї два роди, мужеский і женьский, а навіть се
редини, зачислити туди мож деякі «чудові ді
ти» — приходить до пересьвідченя, що має в собі талант на сьпівака або сьпівачку, то вже буває родинною тайною. Звичайно видає о тім осуд якась тітка або сродниця, бувала по сьві- тї. Легковірні родичі, котрим в додатку забагає ся майна здобутого славою доньки-сьпівачки, засягають суду «досьвідної» учительки і та де- цндує, що є металь в голосі і що дівчину че
кає кариєра.
Тимчасом минає рік за роком, сьпівачка будучности вглубляє ся що раз більше в сьпі- вацкі аркани, але голос, котрий як у кождоі дівчини, звенїв приятно і мило для уха в пі-
вительство само перенятн ту задачу, щоби убезпечити правильний розвій справ дер
жавних. Але треба револьту зломити, що
би раз на все дати доказ, що в Австриї не той панує, що найбільше кричить, але що в Австриї осягне кождий се, що єму належить ся. Щ о до становища Австриї до заграницї, то другі держави мають до
сить своїх внутрішних путанин. В порів- наню з другими державами тридержавиого сою за Австрію ще не має чого нарікати.
Клирикальний »Уаіег1апд« каже, що на послідних конференцинх правительства з більиюстию парляментарною не подужа
но ще питана застої парляментарної. Об- струкцию називає »УаіегІапд« простим зло
чином, що підходить під §. 76. кодексу карного, де стоїть: Публнчного насильства сіа є ся виноватий той, хто сам або з дру
гими спиняє насильно діяльність зборів, скликаних правительством для полагоди публичних справ.
Орґан антнсемітский «БеиібсЬез Уоікв- Ь1аіІ« не думає піддержувати обструкцию.
Посли антисемітскі зложать зараз на вступі деклнрацию в тім дусі, приступлять до ви
бору делєґацнй і возьмуть чинну участь в розправах над провізориєю буджетовою, як і над провізориєю квотовою і угодою з Угорщиною.
»Х'аго6пі Ьізіу« бундючать ся. Они ставлять правительству неначе икіш аїш п, кажучи: Хочемо бачити діла, хочемо ре
тельної умови, в котрій правптельство з ’о- бовяже ся, в означенім речннцн виконати всі наші домаганя не лише на папери, але і в практиці. Наколи би правптельство від
повіло неґативно, то весь шестимілїоновий нарід ческиіі стане до опозициї з такою елементарною силою, як колись проти пунктаций віденьских.
Поклик шлеских Німців на віче, що відбуло ся Цєшинї, характеризує найлучше п л я н к а м п а н і ї о б с т р у к ц и ї в тепе
рішній сесиї. Там сказано: Земля шлеска не сьміє втратити свого характеру нїмецко
го. Відвічно нїмецкий ІНлеск не позволимо ославяньщити. Рамя об рамя, під присягою
на вірність нашому народони, станемо до дальш ої борби. А «ОвМеиізеЬе Кип<І8сЬаи«
заповідає обжалованє цілого кабінету за пригоди в Хебі, Пільзнї, Аші як і за вязне- ня редакторів і грозить обструкциєю ивдие аб йпеш. 1г. Ргез8е« знов, радуючи ся, що Чехи поставили ґр. Баденьому и іііт а - іи т , каже: При відкритю нової сесиї му
симо домагати ся нової тронової річи, щ о
би докладно знати, чи ґр. Баденї згодив ся вже на проект адресовий ґр. Дїдушиц- кого, чи ще не має сьмілости, станути при проґрамі більш ости? Ми розуміємо, що на порядок дневний ради державної прийдуть такі пекучі справи, як вибір делєґацнй, бу- джет і угода з Угорщиною. Але посли нї
мецкі не можуть відступити від опозициї і обструкциї, бо їх вяж уть ухвали численних віч виборців нїмецких. Се не фракцію, а весь нарід нїмецкий протестує проти ни- н їш ного ладу. Припустім, що правитель
ству удасть ся завершити алїннс з прави
цею на конф еренції 16. вересня, але яким способом з ’уміє оно згнести обструкцию?
Чейже ґр. Баденї не послухає ради »Уа- 1ег1апс1-у« і не схоче примінятп до послів
§ 76. кодексу карного? А як се не стане ся, то треба буде або змінити реґулямін або управляти Анстриєю через розпорядже- ня. Зміну реґуляміну спинить обструкцію, а розпорядженн не дадуть ся примінити до вибору делєґацнй і до ухвали провізорні угодової з Угорщиною. Угри відкинуть ировізорию, яка би вийшла в дорозі роз- норядженя, а з своєї сторони не ухвалять продовжена теиерішної угоди. Я к би ще парлямент мав перед собою довший час до нарад, то може би і повело ся зломити обструкцию насильними средствами. Але до кінця року вже недалеко. Енерґічпий президент в особі д-ра Ебенгоха не дасть нам ради. Тому і прийде в парламенті до таких буч, які пронесли сн понад минулою сесиєю. Обструкцію перетриває всіх і все.
Під такими виглядами має почати
с янова сесия парляменту австрийского. При
страсті! не ослабли, а змогли ся. Не хоче
мо ворожити, але в тих обставинах — дни
соньцї «о вечерницях» і т. и., ані руш не хоче виробити ся для сцени або бодай для концер- тової естради. Вкінци вичерпали ся і фонди.
Але-ж від чого публичні фонди?! Учителька, котру вкінцн нічого не обходить, чи адепт або адептка має голос або не має, досить що пла
тить за науку — виставляє сьвідоцтво о посту
пах в сьнівацкій штуці і розпочинає ся біганина по сродниках, тітках і сестрах сеймових послів, щоби за їх иротекциєю одержати субвенцию на образованє в сьпіві.
Відомо, скілько таких петиций впливає річно до сойму, забираючи такою жебравшою дорогий час краєвій репрезентацій, котра могла бп єго з’ужитковати далеко лучше від перегля
ду просьб того рода; відомо также, як сонм такі петициї полагоджує, звичайно кидаючи влі
зливим ;— кількадесятьґульденову милостиню, котра не вистарчає вправдї на дальше образо
ванє в сьпіві, але досить єї буде на справлене сукні або пальтота... Є то факт!
Щоби перед сьвітом будь що будь чимсь похвалити ся, уряджує ся якийсь ніби концерт:
впаковує ся людям силою білєти в руки і спро
ваджує ся їх о скілько можна найбільше на то
2 житя парляменту австрийского в теперішній
фвряй’бул»’ би»’
гнутисяєні.
Радикал о д-рі Окуневскім.
Про справозданя посольскі д-ра Окуневеко- го в Жабю і Косові ми висказали свій суд. За
мітить хто, що може односторонний? Добре. Го
димо ся. Тож для вирівнаня можливої кривди, яку би ми мали заподіяти послови коломийско- му, подаємо суд о нїм з табору радикального.
Іменно »Буковина < помістила в виданю з 12. ве
ресня широку допись «радикала*, котра показує, о скілько «свої* приняли «свого*. Допись ся гласить в скороченю:
Оправоздаиє посла про діяльність єго в ра
ді' державній випало зовсім блідо і недокладно.
Вправдї говорив він довго, але без системи, пе
рескакував з одного предмету на другий, міша
ючи їх безмилосерно проміж собою, тож і мож
на уявити собі, яке вражінє зробила єго бесіда на слухачів в Косові. Не можна було вже не за
мітити, що посол здає справу надто вже льонльно.
Се не говорив радикальний посол, др. Окунев- ский. Таке справозданє міг був дати і товариш Окуневского, що не мав на собі марки радикала.
Посол не згадав ні марним словечком про слав
ні на весь сьвіт вибори галицкі, анї про інтер- пеляциї за ті вибори, анї про поставлене ґр. Ба- денього в стан обжалованя, анї про комісию лє- ґітимацийну і т. д. Не згадав посол і про по- слів-социялїстів та радикалів, що вперве засіли в раді державній. Атже се люди, що вийшли з
V .
куриї, котра в нас є предитечию загального права голосованя, се люди, що заступають ви
ключно інтереси простого, робучого народу. Не згадав посол і про виборчі надужитя в Косів-
щинї і т. д.
А і висказані послом погляди зовсім не радикальні. Зажурив ся посол моральностию і житем родинним Гуцулів, сказав, що у Гуцулів за слаба вірність подружна, що дівчата вихо
дять вже в 14. році житя замуж, що всюди па
нують слабости полові, що жиди лїцитують ґрунти селяньскі та що Гуцул невчений і тем
ний. На зборах були самі більше-меньше обра- зовані Гуцули, хлоп в хлопа, здорові як дуби.
Пощо-ж було їх моралізувати? Посол звалив при
чини всего зла на голови Гуцулів. Чи се по ра
дикальному? Се зло лежить в устрою суспільно
сті!. Гуцулови треба дати поміч, а не ганьбити єго, не сварити на него. Таж сам посол сказав опісля, що в порожних школах в Гуцульщинї мешкають жандарми, а Сулятицкий додав, що там мучать дїтий лише польщиною. Що жиди лїцитують Гуцулів, сему не винен Гуцул, а ли
хва, що як павутинє розсіювало ся по всіх го
рах. А посол кличе: «Покайте ся сякі-такі сини бо як так дальше буде, то і я, ваш віденьский посол, нічого вам не поможу*. Ну, се вже не лише не по радикальному, але і не по демокра
тичному.
Про поділ ґрунтів селяньских висказав по
сол оригінальний свій погляд. Каже: дівчат не видовище. Передтим через цілі два тижні від
буває така блощиця в товаристві матери або якого мецената штуки походи по редакциях дневників, в цїли вижебраня ласкавої оцінки.
Надходить день концерту. Дневникар за
прошений на него як найвлїзливійше, рухає ра
менами на сьмілість того рода, але понеже дав слово чести, що «піпре стараня молодого адепта (або адептки) штуки* — викручує ся сїном т. є.
пише меньше більше: «недостача місця не по- зваляє нам ширше розписувати ся* і т. д., або:
«годі з першого виступу судити о таланті* і т. д Але понеже другий виступ звичайно цілковито не відбуває ся, отже блощиця найчастїйше кін
чить на тім кариєру, що не перешкаджає єї по
давати о субвенцию до різних інституций доти, доки не відмовлять рішучо.
Коли вже вичерпають ся всі можливі сред- ства видобутя на тій дорозі субсидиїв, блощиця переобразовуе ся в приватну учительку сьпіву, культивуючи дальше своє покликане музи
кальне.
Переложив Ів. Дейор.
треба віновити землею. То чи се зарадить роз- дроблепю ґрунтів? З того- вийде лите то; що женючий ся не дістане за жінкою ніякої землі', а роздрббленє полишить ся. А чи посол знає, що всі радикальні віча згодились на подільність ґрунтів?
Дальше говорив посол про право загально
го голосованя, але аж тоді, як єго визвав др.
Данилович. І щож сказав? Він хоче знесеня ку
рій, хоче загального голосованя, але такого, щоби деяким горожанам дати плюральне право голосованя. Сей погляд не оригінальний. В Бель
гії є таке право. Там домагали ся робітники рів
ного загального права голосованя, але богатші верстви обтяли їм се право плюралізмом, поли
шивши собі 2 і 3 голоси на особу. Сей погляд є одяакож характеристичний на.устах посла, ко
трий вибраний в опозициї робучим народом.
Вільно мати послови свої оригінальні і характе
ристичні погляди, але знов не вільно малова- жити собі досьвіди на тім поли. Атже загальне право голосованя пропаґує ся в нас не від се- годня і оно вже виробило собі в нас певну фор
му і зискало симпатию всенародну. На вічи тре
ба вже мати вироблений погляд, а не хитати ся і тим кинути між нарід сумнів.
А вже від кількалїтного посла можна жа
дати, щоби він принайменьше на справу права | голосованя мав ясний погляд! Се найліпше ха
рактеризує брак непохитностн політичної д-ра Окуневского, котрий все боїть ся ріиіучости в пи
таних політичних, а все шукає якоїсь »золотої середини.«
Дальше з глибини душі спитав посол: «Як то? Чиж руску нацию має становити лише хлоп
ство?* Отже ми сей висказ посла вважаємо за просту обмилку, хоч таких обмилок трохи за богато, і посол певно хотів сказати, що в нас за мало своєї інтелїґенциї урядничо'і? Отже і сей погляд зовсім не радикальний. Радикали кла
дуть найбільшу вагу на продукуючу клясу, на селян, на «хлопство», котре хочуть бачити про- сьвічене і сьвідоме своїх прав.
Про викупно земель гіаньских жосол зая
вив, що се річ за далека і він би був радше за тим, щоби камера продавала добровільно ґрунти Гуцулам. То знов не лицює з поглядами ради
калів. А поділ Галичини, чи не далека річ, а за тим посол обстав.
З сего всего виходить, що посол не чує ся поміж радикалами так, як в себе дома, що для него ті справи, про котрі вже радикали сказали крайнє слово, ще за далекі, ще для него не зо
всім ясні. Ми длятого і кажемо, що на такі і погляди дра Окуневского не писав би ся жаден І радикал. Др. Данилович вніс відтак — а збори приняли се внесене одноголосно, — щоби «посол придержував ся одиної народної партиї рускої радикальної і щоби в раді державній старав ся як найскорше підпирати і ставити внесеня з проґрами радикальної-*. Над сим внесенєм дра Даниловича перейшов др. Окуневский мовчки, а лише приватно заявив, „що він, розуміє ся са
мо собою, годить ся на сю точку, коли вже і на иньиіі згодив ся“. Тілько-ж забув посол, що всякі приватні заяви мають лише субсідіярне значінє і таких заяв можна кождого часу виперти ся, хоч ми о се посла не посуджуємо. Притім повинен посол знати, що він яко заступник руского на
роду повинен мати рішучі і певні погляди.
Вкінци повинен мати і те на думці, що переко
нана політичні річ зовсім серіозна, що не годить ся ті переконана виробляти аж в послїдній хви- ли, але треба їх обдумати трохи передом, осо
бливо, коли посол дуже добре знав, що він буде здавати спваву перед виборцями і своїми при
хильниками, котрі не трохи натерпіли ся, не мало положили трудів, заки вибрали дра Оку
невского на посла. Виборці мають право, жа
дати від посла, щоби він з ними в поглядах суспільних і політичних не розходив ся і для
того кождий посол обовязапий, виразно і ясно заявити, до якої партиї політичної він належить
До сего справозданя «радикала* о * * * послі додамо хиба те, що »во своя прийде й своя єго не пріяша*.... Куди-ж тепер?...
ВІСТИ політичні.
Дневники заграничні нїмецкі майже без ви
їмки не похвалили поведена обструкциї австрий-
скої, іменно їх політичних і антидержавних демон- Ьтрацтгй на терпториї нїмецкій. Отже у відповідь тим дневникам . каже Шенерер. в своїм., юрґанї
«ОзІйеиІзсЬе КишізсЬан*, що борба проти роз
поряджень язикових повинна обходити весь на
рід нїмецкин. Німеччина не може сю борбу у- важати яко внутрішну справу Австрії!', але яко свою.
«КеісЬкігеЬг* подає вість, що др. Катрайн прибув до Відня і враз з д-ром Ебенгохом кон- ферував з г р . Баденїм. З того заключає сей дневник, що мабуть кандидатура дра Ебенгоха на президента палати посольско'і станула на другім місци. Провід симчасовий на першім за- сїданю обійме др. Ів. Цуркан,. ..зрумунїзований Русин буковиньский, яко о кілька день старший віком- від- пое. Просковеца. Палата приступить вже першого дня до свого уконституованя. Біль
шість мабуть не наміряє ставити внесене на зміну реґуляміну, але палата окличе себе пер
манентною або евентуально буде відбувати хоч би 50-годинні засїданя.
«ОзІйеиізсЬе КишізсЬаи* оголошує, що па
латі' посольскій буде відчитане письмо цїсарске, яке зредаґує рада міністрів 18. вересня, а 20.
предложить цїсареви до підпису.
Парляментарна комісия правиці зібрала ся не в середу, але в четвер о годині 10. рано. Чи реґулямін палати буде змінений, чи лише пре- зидия стане єго инакше толкувати, ще не звісно. .
Др. Краль
ґонКраллєнберґ, бувший шеф міністерства справедливости, обняв вже президию віденьского висшого суду краєвого.
Посли обструкцийні Новак, Перґельт і Ше
нерер скликали на неділю минувшу віче до Нї- дерґрунду (в Чехії), де знов кидано громи на правительство. Социяльні демократи намагали ся розбити віче, хоч безуспішно.
В Гаслвтонї, при масакрі робітників через полїцию місцеву, упало жертвою і кількох ав- стрийских горожан.
Н о в и н к и.
— Стан здоровля Єго Ем. Кардинала С. Сем- братовича
є дуже добряй, горянка уступила зов
сім Достойний пациєнт принимає вже поживу.
— В справі перенесеня тлінних останків бл. п.
Епископа Снїгурского (і Архидіякона Лавровского)
видав еп. ординарият перемиский таку відозву:
«Від кількох уже літ старали ся єпископ і ка- пітула о перенесене тлінних останків бл. п. епи
скопа Иоана Снїгурского, великого благодїтеля диецезиї і капітули перемискої, із старого цвин
таря на друге одвітнїйше місце, понеже старе кладбище, перемінене на огород публичний, ста
лось неодвітним на місце вічного супочинку.
На тую ціль зложені зістали добровільні датки від всч. духовеньства, виказ котрих в своїм ча
сі в епарх. Вістнику був оголошений. Сего року в пятьдесяту річницю смерти (упокоїв ся в Бо- зї дня 24 вересня 1847 р.) великого того Архіє
рея і фондатора, рішив ся єпископ і капітігла перенести останки тіла єго до крипти під цер
ков катедральну, на що вис. ц. к. міністерство уже призволило. Перенесене тоє відбуде ся дня 7. жовтня с. р. о 8. год. рано з цвинтаря старо
го до церкви катедральної, в котрій послі' від
служена парастаса і св. літургії, домовина з тлінним останками Покійного зложена зістане під церквою. Епискон і капітула запрашають прото всч. духовеньство диецезиї на сей цер
ковний обряд, присьвячений памяти і вдячно- сти для сего великого Архиерея нашого.
— З днем 1-го вересня С- р.
отворено стацию
«Потутори* лежачу на шляху ц. к. зелїзницї держ. Галич-Острів-Тернопіль для руху особово
го, пакункового і для необмеженого руху това
рового. Часи від’їзду поїздів особових зі стациї Потутори подані в розкладі їзди з дня 1-го мая 1897 таб.
V .б.«
— Посольске справозданє
складав оногдї в Кракові посол др. Данєляк. Були на нїм також посли Дашиньский, Вуйцїк і з 200 «товаришів*
з партиі социяльно-демократичної, а ледво кіль- кадесять селян. По одногодинній бесїдї дра Да- нєляка, зверненій імовірно для красних очий
«товаришів* социялїстів против духовеньства,
шляхти і властий, промовляли пос. Дашиньский
і кількох «товаришів*, атакуючи сильно партию
Стояловців. По замкненю інтерпеляций зало-
жив пос. Данєляк заяву, що Стояловцї рішучо
будуть поборювати правительство ґр. Баденього,
хотяй не солїдаризують ся з нартиєю социяльно-
демократичною, і що вкінци він не бере на себе
одвічальности за теперішнє поступоване посла
Шаєра. Пос. Дашиньский повторив ту заяву
І всім зібраним для затямленя, почім участники
з
— Замурований Сучі. Звісний голодомор Сучі хоче дати ся замурувати в осібнім дімку на протяг 12 днів. Дімок сей має 3 метри широти в підставі а 2‘/, метра високий і містить в собі телефон, кілька конче потрібних предметів і зба
нок води.
— З Ц. к. Дирекциї почт. Від 1-го вересня 1897 почавши будуть суми грошеві переказані до ви
плати аеиґнатами чековими ц. к. уряду почто- вих кас щадничих з винятком тих, котрих ви
плата послїдувати може тілько на підставі осіб
них посьвідчень (н. пр. посьвідчень житя, вдів
ства, убожества при виплаті рент асигнованих через заведеня обезпеченя робітників від випад-, ків) доручуватись адресатам також втих місце-, востях, в котрих доручуванє посилок почтових відбуває ся посредством листових сїльских за оплатою іменно сталої належитости, виносячої З кр. від переказів чекових до 5 зр., а 5 кр. від переказів над 5 до 500 зр. а. в.
— Польско-руска читальня ім. Міцкевича і Шев
ченка. Помисловість мантїїв не має границь.
До редакциї львівского двотижневника «Рггесі- прийшов недавно якийсь кільканайцяти- лїтний молодик і представивши ся яко делегат польско-рускої читальні ім. Міцкевича і Шев
ченка став переговорювати о купно ріжних пу- блїкаций сеї часописи. Редакция оказала ся на стілько ввічливою для сего мнимого делегата, що не лише ему повірила, але ще й знижила ему ціну вибраних книжок до половини. Вправдї
«делегат» грошин в квоті 10 зр. не заплатив зараз, але книжки і Газети забрав з собою, зви- няючи ся, що мусить їх показати наперед на
«заеїданю», а там доперва наступить ухвала що до заплати. Другого дня явив ся знов «деле
гат» в редакциї, приніс «старопольско-руску по
дяку» від голови товариства А. Ґурского і се
кретаря І. Вітославского і заявив, що гроші принесе пополудни «урядник» Читальні. Розуміє ся, що ніякий урядник в редакциї не показав ся, але в мійскім городі бачено того самого мо
лодика, як продавав прохожим цілі стоси «Рггей- Ахуіі-у» і єго иублїкацпй по кілька центів. Мо
лодий мантій мав при собі навіть статут сеі мнимої читальні, розумінь сфінґований, і повний нісенітниць. Цікава річ, що зробить полїция з цікавим делегатом неістнувавшої ніколи чи
тальні.
— Двсятилїтна вандрівка листу. Редакция Ків- влянїна, одержала недавно почтову карту, котра дивним збігом обставин відбула довгу, бо цілих 9 літ триваючу вандрівку, заким дійшла до рук, для котрих була призначена. Котра була висла
на з Варшави 12 січня 1888 книгарнею Ґебет- нера і Вольфа до книгарні Ґінтера і Малецкого в Києві, куди дійшла 22 серпня 1997, то зна
чить в часі, коли оба шефи фірми: Ґінтер і Малецкий померли і книгарня перейшла в инь- ші руки. Яким способом лист міг через 9 літ подорожувати, доси ще не вияснено.
розійшли ся при сьпіві социялїстичного гимну
«Червоний штандар».
__ Виборчий процес відбув ся дня 14. вересня перед звичайним трибуналом в Тернополя про
тив 13. селян враз з сьвящеником о. Теодором Турулою з Увисли, повіту гусятиньского, обжа- ловапих о злочин публичного насильства. Спра
ва зайшла ще 15 лютого с. р., коли то в згада
нім селі переводив комісар др. Амброзєвич пра- вибори. Скоро лиш розпочало ся голосованє о.
Турула увійшов до громадскої канцеляриї, де віддавши голос усів на лавці. Тоді комісар Ам- брозевич звернув его увагу, що після запавшої перед тим ухвали комісії виборчої жаден вибо
рець по відданю голосу не може оставати в кан
целярії. 0. Турула вийшов до сїний і оповістив зібраним людям, що єго комісар викинув з ко
місії і велїв ему виносити сй. Наслідком сего обжаловані з кількадесятьма людьми насилу добули ся до виборчого льокалю, окруЖили ко-
місйю і викликуючи: «Злодію! ми через тебе бідуємо! ти нас обдираєш! нашому отцю духов
ному кажуть виносити ся, а ти будеш тут сиді
ти! ти поорав дороги, що не можна нікуди пе
рейти!*; Ті слова відносили ся після1 зізнань сьвідків до дідича Цєньского, що засідав також в комісії виборчій. Страх перед жандармериєю здержав селян від дальшого насильства — З розправи показує ся, що між виборцями з го
ри вже було постановлено, щоби сьвященик належав також до комісиї і виборці були навіть зразу тої гадки, що о. Турула входить в склад комісиї, але єго звїдтам випросили. Процес за
кінчив ся тим, що о. Турулу і трох селян увіль
нено від вини, а прочих засуджено на арешт від 14 до 28 днів.
— Дуже поступова мати. В ІІрусах написала одна мати до учителя такий лист: «....Що до біблійної історії, то не потрібуєте моїй дитині затуманювати голови. То є наука для убогих людий; хто в ню вірить — я ні. Що мене об
ходять люди з перед тисяч літ! Прошу, учіть о часах теперішних, а не о минувшости, в висших школах чогось такого не учать, але таких річий, що дітям є пожиточні, може француского або анґлїйского. Взагалі держіть єї (дівчинка в се
реднім відділі) цілком з далека від всякої нау
ки релігії. Моя дитина хорує на голову і не мо
же поняти таких історий». — Здає ся, що та мати хорує ще більше «на голову» і то дуже тяжко!
— Армія спасеня. Так зове ся інституция за
снована анґликаньским пастором ВооіЬ-ом і дає нині докази своєї вельми гуманітарної дїяльно- сти, перенятої правдивою любовю ближнього.
Тепер приміром закладає та армія в Берлині пристановище для упавших дівчат, оперте на найкрасших засадах. Подібні пристановища на
ложила вже «армія спасеня» в Льондонї, Ам
стердамі, Коненгазї і завдяки тим заведеним навернула иа добру дорогу понад 20000 дівчат.
Тепер пристановища числять близько 3000 пен- сіонарок. Величний дім, будований нароком в тій цїли, стоіть день і ніч отвором для зголошую- чих ся до него жінок. О віроісповіданє і ми
нувшіся. зголошуючих ся не питає ніхто. Ііен- сіонарки сего заведеня учать ся, відповідно до своєї здібности, нраня біля, кравецтва, навіть ведене торговельних книг і кореспонденції.
Учать їх офіцирки армії спасеня. В виду так хороших результатів посипнуть ся на сю гумані
тарну інституцию з усіх сторін щедрі жертви.
— Кормило Уєйский, один з лучших нольских поетів лежить безнадійно хорий. Катастрофа мо
же наступити кождої хвилі.
— П. Жигмонт Жмінковский, радник суду кра-
«вого у Львові, заіменований віцепрезидентом львівского суду краєвого. Віцепрезидент Жмін
ковский має славу одного з найліпших тутеш- них правників.
— Лісок т. з. КаізепуаМ у Львові має бути цілий розпарцельований, поперетинаний улицями і забудований. І так один з красших захистів в літній порі для Львовян, ціль частих прогу- льок шкільної молодежи, щезне невдовзі з ови- ду і буде належати до споминів.
— «Здобуте Сибіна», отеє нова панорама не- втомимого знаменитого маляря польского Івана Стики. Около виконаня сеї панорами працювали крім самого Стики кількох угорских малярів, Поляки Тадей ІІопєль і Розвадовский та Німець Шенген. За три тижні образ буде звинений і перевезений до Будапешту, де стане в будинку, занятім тепер рацлавіцкою панорамою.
— Пожар вистави. В Амстердамі вибух оногдї в ночи на народній виставі великий огонь. В ко
роткім часї згоріли веї будинки на виставовім майдані і не уратовано майже нічого. Навіть менажерия і паноптікум замінили ся в попіл.
лиці великі, Амвр. Поляньскийна Любінцї, Хри- зант Колянковский на Лонин, Йосиф Охримович на Велдїж і Теодозий Строцкий на Синевідско вижне, а митроп. Консистория вставилась до гірезидиї намістництва о згоду на канон, інсти
туцию оо. Амвр. Поляньского, Євг. Витошинь- ского, Мих. Щуровского, і Т: Строцкого. —- Ка
нон. інституцию одержали оо. Яків Краснопера на Підгайчики і Алексей Заячківский на Зба
раж. — Презідия намісництва годить ся на ка
нон. інституцию о. Макс. Артимовича на Руду дек. стрийского. — До канон, інституциї візвані оо. Теофіль Яворский на Яричів і Ів. Насаль- ский на Ладанці. — В пропозицию приняті: на Рогачин о. Корн. Лотоцкий сам один: на П
омо
ряни
оо. 1. Мелетий Дзерович, 2. Николай Яко
вич, 3. Іван Гургаль, 4. Емилїй Долницкий, 5.
Алексей Данилович, 6. Ів. Степанів, 7. Дим.
Склепкович, 8. Евст. Нижанковский; на Пійло оо.
1. крил. Богдан Пюрко, 2. Евст. Клосевич і 3.
Алексей Танчаковский; на Ценїв оо. 1. Григ.
Кончевич, 2. Ант. Сосенко, 3. Григ. Дичковский і 4. Евг. Свистун. — На конкурс розписані па- рохії: а) з речинцем до д. 23 н. ет. жовтня с. р. : Клїщівна дек. нараївского, Черче дек. ходорів- ского і Опорець дек. скільского; б) з речинцем до д. 28. жовтня: Борщів дек. бобрецкого і Рівня дек. ка.цекого; в) з речинцем до д. 4. падоли
ста с. р.: Покрівці дек. стрийского і Зарубинці дек. збаражекого. — Завідательства дістали оо.
Григ. Кармалита, завідатель з Підгайчик, в Бор
щеві; Йосиф Копистяньский, завідатель із Зба
ража, в Зарубинцях; Ант. Копертиньский со- трудник із Зарваницї, в Баворові; Евг. Витошинь- ский з Баворова в Гнилицях великих. — Со- трудництва дістали оо. Йосиф1 Коменда (ново- пост. пресвитер) в Страдчи, Мих. Сивенький в Острові, Яросл^ Мандичевский з МозолівКй в Зарваници і Йос. Рейтаровский з Гнилиць в Кошляках. — Дозволене приступити в жовтни ' с. р. до парох. іспиту конкурсового дістав о.
Ник. Вннницкий сотрудник з Галича. — Канди
дата стану духовного, наміряючі вступити до дух. семинариї у Львові, мають явитись до іспи
ту не дня 24-го, але 29-Го сего місяця.
Дня 25, 26, і 27. н. ст. вересня с. р. відбу
дуть ся місийнї науки духовні в Краснім коло Грнмалова дек. скалатского за благословенєм митроп. Ординаріята.
Іменована, перенесеня, відзначеня, конкурси.
— Іменована. Мінїстер просьвіти іменував су- плєнта ґімназиї в Стрию Ів. Ґуздека дійсним у- чителем Гімназиї в Вадовицях, суплєнта ґімна
зиї в Яслї Йосифа Томасика дійсним учителем Гімназиї в Сяноцї а професора ґімназиї в Вадо
вицях Стан. Ржепиньского учителем ґімназиї св.
Яцка в Кракові.
В окрузі львівского висшого суду іменова
ні секретарями висшого суду краєвого у Львові:
ад’юнкт Теодор Бордоля-Абонді з Куликова і Ст.
Вербицкий з Коломиї.
Секретарями суду іменовані ад’юнкти: Кон
стантан Миронович з Дрогобича для Сокаля, Те- офіль Ґелїтович з Станиславова для Оттинїі, др.
Корнило Киселиця з Кімиолюнґа для Сучави, др. Емануїл Дрезднер для Черновець, Максим Кобиляньский з Сторожинець для Заставни, Ів.
Чавдерна з Коломиї для Делятина, Фелїкс Бер- нацкий з Динова для Бібрки, Геприк Ґоральский з Станиславова до Косова, Стан. Новодворский з Копичинець, з полишенєм на місци, адв. др.
Брилїньский з Самбора для Львова.
Судиями повітовими іменовані Теофіль Ай- велїнґ з Сучави для Сторожинець, Омелян До
робко з Радовцїв для Садагори, Іван Вокрой з Радехова для Олеська, Стан. Червіньский з Ка
луша для Косова, Марко Фед ньский з Коломиї до Підгаєць, Йосиф Райхерт з Перемишля для Борщева, Кароль Роботицкий з Лютовиск для Х о д о р о в а . _________
Вісти з Епархії ЛьвівскоТ.
Презенти дістали оо. Мих. Щуровскии на Маркову, Євг. Витошиньскии з Баворова на Гни
Т е л є ґ р а м и .
Відень 15. вересня. Архикн. Евгенїй виїхав нині рано до Штокгольму яко представитель ці
саря на торжестві ювілейнім короля Оскара.
Відень 15. вересня. Приїзд короля румунь- ского до Пешту уважають тут яко приступленє Румунії до три державного союза.
Тотіс 15. вересня. Великі маневри покінчи
ли ся. Цісар похвалив хброшйй ниЛіяд війека і добре єго ведене. Звернувшись до цісаря Віль- гельма, подякував єму за участь в маневрах.
Цісар Вільгельм подякував з своєї сторони, по
чім оба монархи від’їхали поїздом зелїзничим
Д А - —... ...
