... І ' І ■■■"■ Ь .г а д д д я , , . ■ і д ' і Т п ' —і.і і " ' . ааа
Ч. 118. Львів, пятниця дня 28 мая (10. червня) 1904. Річний VIII.
Передплата
на «РУСААНА» виносить:
в Австрії!:
па цїлий рік . . 20 кор на пів року . . 10 кор на чверть року . . 6 кор на місяць . . Г70 кор
За границею
на пїлпй рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш МИЛОСТІ! і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — З Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
авИЯВЕІ!
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о 5 “|і год. пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедпцня >Рус.іана« під ч. 1.
пл.Домброзскоґо(Хорунщиі!и).Екс- педпция місцева в Аґенциї Со- коловского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Рекля.мациї «©опечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 40 с. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по ЗО с. від стрічки.
Н аш і домородні Моекалї.
(Картина з сучасних відносин в Галичині).
(+ ) Розвиток кождого культурного на
роду переходить ріжними фазами і напря
мами і зовсім природно, що відповідно тим напрямам витворюють ся також ріжні сторонництва національні, політичні і су
спільні. Бачимо се посеред славяньских народностей, іменно вельми наглядно по
серед Чехів, найбільш культурно розвитого народу. Є там старо і молодоческе сто- ронництво, є аграрники, національні соция- лїсти, є консерватисти, є народно-католицке сторонництво. Всі ті сторонництва, хоч не- раз поборюють себе вельми завзято, хоч ідуть ріжними дорогами, одначе змагають до одної мети національного і культурного подвигненя ческого народу. Тимто не мо
жна сего вважати якимсь нещастєм, наколи посеред народу витворюють ся ріжні сто
ронництва, навпаки є они доказом житя і руху в народі. Те саме бачимо також у Поляків, у Словінців, Хорватів і т. п., а
к о ж д и й ” л е н
якого небудь сторонництва почуває ся Чехом, Поляком, Словінцем;
Хорватом і т. п.
Зовсім отже природно, що й в українь- ско-рускім народі, хоч він лише в дрібній частині має нагоду користувати ся консти- туцийним устроєм (іменно в Австриї), ви
ринають всякі політичні і суспільні сторон
ництва і сеї прояви не можна вважати якимсь лихом народним. Але справдешним народним лихом є національне відступство, бо се є прямо н а р о д н а з р а д а , а се лихо тим поганійте, що оно справді про
являє ся виключно майже лише серед україньско-рускої суспільносте — проявляло ся в історичній минувшині, коли національ
ність ще не мала сего значіня, якого на
брала в XIX. столїтю, а на жаль проявляє ся і тепер ще, в добі, коли як-раз націо
нальна сьвідомість у всіх народів дійшла до такого розвитку і набрала такої ваги, як се бачимо в проявах національної бо
ротьби в Австриї. Ми бачимо з відрадою, що кождий Чех, до якого-б сторонництва не причисляв ся, почуває ся лише Чехом.
Поляк лише Поляком, Словінець лише Сло
вінцем, Хорват — Хорватом і т. д., а ли
ше у Русинів не перевело ся народне від
ступство.
Вправдї сегодня вже вимерає тип та
ких Русинів, що називали ся §епїе КиїЬе- пі, паїіопе Роїопі, але від половини XIX.
столїтя, від памятної н а у к о в о ї п о їз д к и По Г оди на і єго наслїдників, від засно
вана уЛьвові Г І о ґ о д и н ь с к о ї к о л ь о н ї ї під проводом Д е н и с а З у б р и ц к о го ,
»атамана« сеї кольонїї і єго головного по- мічника-відступника Я к о в а Г о л о в а д к о го, а відтак І в а н а Н а у м о в и ч а почав сей рак народного відступства точити ру- ску суспільність в иншім напрямі, обєди- неня з московским народом, на разї язи
кового і релігійного. Не тілько старинний ін с т и т у т С т а в р о п и г ій с к и й став твер
динею і огнищем сего московского рене
гатства і в б у р с і виховує нарибок сих
москаленят, що мають творити поміст до народного і релігійного обєдиненя з мо
сковским народом (Русь від Карпат і Тиси по Камчатку!), але й здвигнений велико
душним даром цїсарским, значними підмо
гами з австрийского скарбу і жертвами всего руского народу інститут Н а р о д н и й Д ім , що мав бути огнищем культурної праці Русинів, оппнив ся нині виключно в руках тих обєдинителїв, що й там в б у р е ї виховують народнтгс’-відеіуш+иків і дбають пильно, щоби могли »в адін час научіть са русскому язику». На сю дорогу зведено також для народної нросьвітн в 1848. р. засновану Г ал и ц к о - р у с к у Ма
тицю , котра нині служить омосковщуваню нашої мови і інтелїґенциї.
Але не досить на тім. Гадка обєдине- ня або, скажім прямо — омосковщеня мала бути кинена і між широкі верстви народу і талановитий популяризатор Наумович, приєднаний для сих цілий б л а Г о т в о р і- т є л ь н и м О б щ е с т в о м І иншими москов- скими аґенциями, вже в своїй « Н ауц і»
почав прославляти Росию яко земский рай, висьмівати »необразовану хлопску мову* а вихвалювати -’Образова.ий общерусеваи язик», розмальовувати величавість росий- ского православя, а наостанку заснував для т а к о ї п р о с ь в іт и народу «Общество ім. Качковского», котре сю ідею омосков
щеня і опранославленя несе в широкі вер
стви народу. ГІособлнти сій роботі має
» Р у с с к о е С лово* видаване Мончалов- ским, котрий вже й в релігійнім зглядї о б є д и н и в ся з п р а в о с л а в є м . Розга
дуване по селах, по читальнях, має »Рус- ское Слово* довершити того, чого не всгііє ще зробите єго старший брат »Ґалїчанїн«, котрий незамітно і постепенно вводить Мо
сковщину в своїх статях і так помалу при- учує практично руску інтелїґенцию поки
дати свою рідну руску мову, а навикати
ДО МОСКОВЩИНИ.
Але позаяк старше поколїнє не може вже так наломати ся до московщини, отже треба було подумати про в и х о в а н е м о
л о д о г о по к о л ін я, в молоді серця вля- ти сю отрую народного відступства, запра
вити їх до московщини і православя вже змалку. Окрім московскої аґенциї, що має у Львові свій Генеральний штаб, під ко
трого оком і впливом стоять бурси Ставро- пигійска і Народного Дому, котрий вносить се змаганє з підмогою посиланих там при
ватних учителів і до інститута СС. Василия- нок (де виховують ся і кандидатки учи- тельскої семинариі), а також у новозасно- вані бурси і жіночі інститути — дбають ио провінцияльких містах установлені москов- скі амбасади в Коломиї, Станиславові, Тер
нополя, Перемишли, Бродах, Самборі і т. д.
а навіть в ГІ. Санчи! В тих всіх містах або давнішнє основаним бурсам надано обєди- нительний напрям або, де они мають наро
дний руский напрям, там засновують нові москвофільскі бурси. Завершенєм тих о- гнищ для вихованя молодого иоколіня ма
ють служити академічні товариства »Обще- ство Друґ* (що перетворило ся з давного
»Академічного Кружка») у Львові і Б у к а в і н а у Відни.
Таким способом розпростерто добре у- сновану сітку на весь край, на всі верстви руского народу, щоби єго зловити і дове
сти до повного обєдиненя національного і релігійного.
Замітно, що й п о л ь о к е д н е в н и - к а р с т в о і з н а ч н а ч а с т ь п о л ь - с к и х її о л ї т и к і в її о с о б л и в і п о м а г а є с е му н а р о д н о м у р е н е г а т с т в у м іж р у с к и м н а р о д о м , а на жаль ще так недавно і краєві власті! фаворизували сей рух придержуючи ся засади добре ви- пробованої сііуісіе еі ітрега, лише в тій отже цїли, щоби здержувати успішний роз
виток культурний і національний українь- ско-руского народу в Галичині, перед в тій справі ведуть Ьгіеппік рої.чкі, В
іоіуороїзкіе а їм иритикують і инші, допомагають крі
пити ся йіагогизкіез рагіуі, коли се тимча
сом н е є н і я к а н а р о д н а п а р т и я а л и ш е в і д с т у п н и к и у к р а і н ь с к о - р у- с к о г о н а р о д у .
Плоди сеї роботи починають уже на
глядно проявляти ея, а найновійшою про
явою є виступ члена львівского О б щ е - с т в а » Д р у ґ« Ґ л у ш ке в ич а на недавнім з 'їз д і в се ел а в я н ь с к о ї м о л о д їж и в П р а з і, де він іменем змосковщених ру
ских академиків поставив р е з о л ю ц и ю на з а с н о в а н е у н ї в е р з и т е т у у Л ь в о в і з м о с к о в с к и м я з и к о м , н а з а в е д е н є к а т е д р м о с к о в с к о ї мо
ви і п и с ь м е н н о с т и у Л ь н о в і, Ч е р н і в ц я х , К р а к о в і і В і д н и , на з а в е- д е н є м о с к о в с к о ї м о в и в ґ і м н а- з и я х в Г а л и ч и н і . Можна-б се уважа
ти дитячим поривом, наколи-б такий виступ був відокремлений. Тимчасом се вже не першина, такі домаганя проявляють ся що
раз частїйше при ріжних нагодах, були они при нагоді академічної сецесиї ухвалені москвофільскою молодїжю у Львові, поя- вляли ся і в головнім орґанї »Ґалїчанїнє«
і при инших нагодах, отже с т а л и
в ж ес и с т е м о ю . Нині вже не можемо гово
рити про москвофільску молодїж а про м о- с к о в с к у м о л о д ї ж яко частину відпа
вшу від рускої, она вже нині учить ся і говорить по московски, видає свій орґан
>Жівая мисль», она несе ту ідею обєдини- тельну поміж ту частину рускої інтелїґен
циї, котра ще не стала московскою, і на
зиває себе с т а р о р у с к о ю але також цу- рає ся рідної рускої мови, називаючи її зопсованим польщиною нарічєм, а сама по
слугує ся церковно-змосковщеним жарго
ном, котрий має бути помостом до повного омосковщеня рускої мови. Нині та частина рускої інтелїгенциї та н і б и т о с т а р о - р у с к а п а р т и я стоїть зовсім під безу- словною командою львівского Генерального штабу, є єї орудєм послушним і помостом до єї цілий, а польскі політики притакують їй, бо она не хоче рускої мови в урядах і школах (волить на разі польску або нїме- цку і там посилає своїх дітей), поки не підросте молоде иоколїнє і тоді стане до
бивати ся і в соймі і в державній раді за
ведена в Австриї м о с к о в с к о г о я з и к а
у р я д о в о г о д л я Г а л и ч и н и с х і
д н о ї , м о с к о в с к и х ґ і м н а з и й, м о
с к о в с к о г о у н і в е р с и т е т у — а п е
2 р е с о д о м і м о с к о в с к о г о п а т р и я р х а
в с в. Ю рі! А щоби відвернути бачність від сеї роботи міродатних кругів, почав москов- ский штаб дзвонити на ґвалт україньскої гайдамаччини по ґімназиях, мнимого січо
вого бунту і різні в Коломийщинї і Косів
щинї, придержуючи ся засади злодія, що сам утікає і кричить: ловіть злодія, ловіть!
Нехайже ті, що мають очи, дивлять ся, а ті, що мають уха, нехай наслухують!
Виборчі махінациї.
Січові бунти устроюе Бгіеппік роїзкі і в Брідщинї. В нашпікованій брехнею та денунция- циєю дописи доносить з Залозець, що академик Питляр, Садовский і податковий урядник Ме- двецкий, постановили на чолі січової дружини з Гаїв розтоцких пімстити ся на Поляках і Ж и дах за їх голосованє на приклонників Еффіно- вича і устроїти напад в неділю дня 5. с. м.
Симпатизуючий з Січовиками командант ж ан
дармериї Легкий (Русин) вислав науплянований(!) день замвху всіх жандармів до служби, а тілько сам остав на постерунку. Але жиди, які «при
падково» довідали ся про уплянований замах, зажадали телеграфічно помочи від староства в Бродах (та сама підла інтриґа, що в Косові — Ред.') і староство телеграфічно наказало стягну
ти жандармів до Залозець. В Залізцях очиви- дно — після Оліеппік-а роїзк-ого — панує вели
ка паніка. Громадский уряд зарядив нічну вар
ту, складаючу ся з 20 людий, бо товчи селян з Гаїв розтоцких під проводом Медвецкого, Розто- цкого і Питляра перетягають в білий день (І?) по улицях Залозець, провокуючи польске і жи- дівске населене (?) та відгрожують ся голосно пімстою за підпиране кандидатури о. Еффіно- вича.
Коли додамо, що згаданого п. Легкого, ко- манданта постерунку жандармериї, перенесено телеграфічно до Велички, а та сама доля чекає, після денунцияциї П2Іеппік-а роїзк-ого також і п. Медвецкого зі сторони скарбової дирекциї, та що вкінци ціла брехлива допись затитулова- на написию: «Аґітация п. Барвіньского» — то тоді вже стануть яс нми укриті цїли сих зло
чинних махінаций. В першій лінії треба їм перед виборами кинути страх на урядничу руску інте- лїґенцию, а сьвідомійших з них перекинути за
вчасу на Мазури Треба створити грозу «напа
дів», «замахів», «бунту», щоби оправдати нею
Як я шукав Гувернантки.
Написав др. А. Чайковський.
(Конець).
VII.
Чернівці дня 7. 1. 1883.
Дражайший Господине!
Хриетос раждаєть ся!
Відзиваю ся тим словом до Вас, дякуючи за Ваші желаня. Ви, як бачу, сьвяткуєте у Льво
ві. Не їздили либонь задля іспиту — а я Вам тілько клопоту приспорив. Але вже час закінчи
ти ту нагінку за Гувернантками. Ми рішили ся взяти таки п. Оксову. Ваші погляди гарні, але чи не пересадні — вибачте за слово. Ви молоді і від старих втікаєте, чуєте від них відразу, а нас старих, до старих потягає. Молодій не нодо- бає ся се або те, буде мати неоправдані вимоги.
Схоче погуляти, забавити ся, може захоче ся, борони Боже, яких любощів (тут богато моло
дих офіциялїстів). Готова соблазнь, а у мене дівчата. А стара буде сидїти тихо і своє діло робити. Отже конець кінців зробіть з Оксовою конець і вишліть єї як найскорше.
Поздоровляю і т. д.
VIII.
Львів, дня 8. 1. 1883.
Всечеснїйший Отче Добродію!
Стало ся. Оксова виїзджає 10. 1. рано, а в Газарівцї на стациї буде о 12. в полуднє. Прошу вислати конї, тай бараниці, щоби баба не з а мерзла в дорозї. Рахунок з присланих грошин такий:
1) Ґльоб у Бодека . . . З злр.
2) Словарі з оправою . . . . 5 „ 3) На дорогу д а в ... 10 „ (по
требувала заплатити комірне за ха
ту, инакше не хотіли єї випустити) — разом 18 зл. Решту 2 зл. посилаю рівно
часно переказом.
Дай Боже, щоби з тої муки був хлїб, але та Оксова подобає більше на конотопську відьму чим на Гувернантку.
Тішу ся, що міг з такою дрібницею при
служити ся і пишу ся і т. д.
IX.
Чернівці', дня 12. 1. 1883.
Гіочтенний Господине!
Не розумію, як можна такі жарти робити з мене старого. По Вашім письмі я виолав о 10.
год. рано коні до Газарівки, післав футро і ба
раниці і дещо на дорогу. Та дармо ждали ми до другої днини. Фірман вернув з нічим. Кажу з ні
чим, бо по дорозі згубив бараниці' — а може єму де в заїзді украли і перестудив коні. Сива кляча так кашляє, що аж мусів ветеринара спроваджувати. Оксова не приїхала і я даремнї- сенько ганяв коні 5 миль там і назад. Видно, не маю щастя до людий. Та ще Вас прошу потру- діть ся до неї і най вже вона сама напише, коли приїде. (Ви певно помилили ся в даті')'.
Поздоровляю . . . . X.
Всечеснїйший Отче Добродію!
По одержашо Вашого немилого для мене письма я побіг сейчас на улицю Голубячу, щоби з сею чарівницею порядно висварити ся, вита-
| щити єї на дворець, а до Вас по конї зателегра
всі насильства і шахрайства, які на вибори вже планують вшехпольскі агітатори при помочи ка
гальних махерів. Вкінци приписано сі анархісти- чні видумки аГітациї н. Барвіньского, щоби в сей спосіб примусити брідске староство до ноборю- ваня кандидатури п. Барвіньского, бо вже від давна жалували ся всеполяки та кацапи, що правительство підпирає Барвіньского.
Дивним сутїком обставин, зараз підсею во- длою дописию БЛепік-а роїзк ого находить ся друга статя під заголовком «Рицеже скандалю».
Там в осуді процесу засудженого на два місяці вязницї краківского шантажиста «редактора»
Лїпіньского, говорить ся між иншим: «І ось такі люди, такі індивідуа без засад етики і без обра- зованя. узурпують собі у нас право до контро
лі над чинностями инших людий, а в найгіршім разі навіть таких, я к и м н е д о р о с т а ю т ь д о п я т. Направду, се правдивий стид для суспіль
носте, яка в своїм осередку може толерувати щось подібного.
Не дальше як перед роком — виводить дальше статя — і не деинде, як у Львові, один звісний і поважаний горожанин львівскнй не чим иншим, тілько гараиом умів забезпечити ся раз на завсїгди перед таким непрошеним сторожем моральності! в особі одного редактора огидної нїби-гумористичної часописи у Львові.
Успіх був надсподїваний. «Пан редактор» дістав березової каші, що аж гай, а хотяй заприсяг пімсту своєму катови, то очивидно розгадав ся, бо до сеї пори навіть забув про єствоване сего, що так немилосерно перетріпав ему шкуру.
«Кобиж сей примір найшов як найбільше послїдувачів! Радикальне се — що правда, дуже радикальне средство, але з такими панами не можна поступати инакше. Бук тілько може нав
чити їх розуму, тож буком з ними бороти ся, а з певностию рицарі скандалю, замість множити ся і розростати, небавом зникнуть з овиду, рі
вно скоро і таємничо, як зявили ся на нїм».
Отже, як бачимо, на шантажистів на поли приватного житя одиниць, найде ся всеж таки средство, як не в параграфі карного кодексу, то в широко ионятій самообороні — яку пранаґуе і Огіеппік роїзкі. А на шантажистів на поли иу- бличного житя, для яких жадна засада не є досить сьвятою, жадна брехня не досить відра- жуючою, які цькують безсумлїнно, денунциюють і алярмують безпідставно, с'иоть роздор і підо- зірчивість, клеймлять пятном бунтовщиків і а- нархістів — і то не лиш деяких О ДИ Н И Ц Ь, які були би в можности боронити ся, але против цілих кругів населеня, против кляс і против ці
лої народности! Чиж такі суспільні злочинці ма
ють на завсїгди остати безкарними, а може єще завдяки своїй зїдливости, тій безграничній без- засадности і підлоті, виростати на потентатів, що мають право і силу видавати на публичне позорище навіть найчільнїйших людий? «Сором тій суспільносте, що толерує в своїм осередку такі індивідуа і такі дїла — повторяємо і ми за Бгіеппік-ом. Встид і ганьба тій нольскій прасї, що викликала терор в Косівщинї, а тепер ви
кликує єго в Брідщинї. Та на жаль ми не маємо на неї нї параграфу, нї бука!...
(Дальше).
Треба би ту згадати, як віднеслись вже в перших початках церковні католицкі власті! до нашого першого сьвященика.
О. Воляньский був чоловік жонатий, отже зовсім природно, що приїхав до $Ьепапс!оаЬ з женою. Такого чуда не бачили ще католики американьскі. їм не могло поміститись, як може бути сьвященнк каголицкий жонатий. Они цер
ковної істориї не вчились, як взагалі' они мало чого вчились. До таких самих учених, а може злобних мудрагелїв належав і айришский арци- біскуп Патрик Раєн в Філадельфії. Тому то ар- хиепископови поїхав представити ся о. Волянь
ский — юрісдикциї від него не жадав, бо мав єї від свого Митрополита С. Сембратовича. Ар- хиепископ Раєн довідавшись, що о. Воляньский жонатий сьвященик, не тілько не хтїв єго знати, але і наказав своїм римо католицким сьвяіцени- кам в БЬепапйоаЬ, иольскому, литовскому і ай- ришскому, щоби єго з амвони викляли. І от се перший акт любови і толєранциї латиньского клєру зглядом нашого законного сьвященика, зглядом нашого обряду, зглядом нашого народа.
Цікаві можуть де що більше прочитати про ті випадки в Календарі «Союза» за рік 1897, стор. 51.
Се був перший початок, перший крок до переслїдованя латиньскими властями церковни
ми нашої Церкви, обряду і нашого народу — але про те пізнїйше роскажемо.
О. І. Воляньский остав помимо тих пако
стей в Америці і робив сам свою роботу, аж поки не приїхав єму до помочи о. 3. Ляхович, котрий не побувши анї року в Америці' умер в Шіікез-Вагге Ра.
Айриші і другі наші приятелі не спали.
фувати. Та тут застав я курячу хатку порожну, а сторож з сусїдної каменицї пояснив мені, що стара єще 9. 1. виїхала кудись, спродавши все манати жидам. Ну щож я тому всему винен ? Винуваті тут ті, що таку відьму поручили.
Дуже жалую і пишу ся . . . XI.
Черківцї, дня 18. І. 1883.
Дражайший Господине!
Ось воно як! а я в першім иодражненю по
написував Вам таке, на що Ви цілком собі не заслужили. То якась обманиця і нема чого за нею залувати... Коби хоч можна річи відобрати, бо шкода. Моїй клячі вже полекшало.
Поздоровляю Вас і т. д.
XII.
Дорогий Друже!
Сидиш тепер дома, та хиба тілько пожитку з Тебе, що мотлошиш кодекси. Така напружна наука чорта варта і для того подам Тобі спосіб до розривки і приміт до того, щоби ти мені зробив одну велику прислугу. Ось яка справа:
Я згодив тут для одного сьвященика, твого до
брого знакомого, Гувернантку в особі «нїкої»
Оксової Адольфіни, вдови по лікарю. Дав їй гроші наперед, передав два словарі французькі, ґльоб і карту Галичини та виправив на село.
Она тимчасом продала своє шматя і драпнула шельма в другий бік. Довго я шукав за нею за помочию львівскої полїциї, багато часу на те стратив, дорогого часу перед іспитом, бо поду
май, в якім я був прикрім положеню супротив свого манданта. — Вкінци я довідав ся, що она втїкла до Мостиск і там перебуває. Я не хотів робити донесеня, бо би єї замкнули, а я єї таки
з Они так довго інтриґувалп, поки Рим не зму
сив Митрополита галицкого Сил. Сембратовича, щоб о. Воляньского відкликав. В році 1888 від'ї
хав о. Воляньскпй до Галичини, а єго місце в ЙЬепапсІоаЬ, Ра обняв о. Константин Андрухович.
Відїзд о. Воляньского з Америки був великим блудом, великим промахом, котрий опісля від
бив ся на наших руско-американьских відноси
нах і наробив стілько лиха, що довгий час не могли Русини в Америці огіамятати ся. — 0.
Воляньский розпочав роботу на висшу скалю — богато формальностий при будозі церков, богато неправильностий в заряді компанїчними стора- ми не було полагоджених — ту почату робо
ту міг лиш сам о. Взляньский поладнати і то тяжкою роботою, к ітр а вимагала часу кіль
кох літ.
Рим видає розиорядженє в 1889. р., що ні
який жонатий сьвященик не може бути висла
ний до Америки. В р. 1891 дістаємо розпоря- дженє, на підставі котрого кождий сьвященик гр.-кат обряду, вибираючись до Америки, му
сить внести подане через свій Ординарият до Риму — а звідтам одержавши позволенє, має одержати юрнсдикцию від того лат. обряду єпи
скопа, в котрого диецезиї єго парохія нахо
дить ся.
(Копець буде).
— ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ!’. При зміні місяця про
симо наших Вп. Передплатників о скоре відновле
не передплати, зглядчо о вирівнанє залеглостий та о приєднуване нам нових передплатників.
Н о в,ин к її.
— Календар. В п я т н и ц ю : руско-кат. Никити еп.; рим.-кат. Торж. Бож. сер. Іс. — В с у б о т у : руско-кат. Теодозиї муч ; рим.-кат. Варнави.
— Висьвяченє о д ра Григория Хомишина на е- пископа, відбуде ся дня 19. с. м. в Станиславо- ві. ІІосьвяченя доконають ВПреосьв. Митрополит Шептицкий, Епископ Чехович і вірменьский Архи- еиископ Теодорович.
— Загальні збори ф іл її „Просьвіти" в Стрию відбудуть ся дня 14. с. м. з отсим порядком:
1) О год. 8. рано відправить ся Богослуженє в парохіяльній церкві міскій; 2) о го'д. 2. понолу- дни загальні збори: а) отворенє зборів; б) звіт з дїяльности Виділу; в) вибір нового Виділу; г) реферат о реґуляциї рік; д) льотерия знарядів господарских; е) внески членів; з) по зборах ві-
— признаю ся під секретом — бою ся. Вона не-1 примінно чарівниця. — Отож прошу тебе дуже, пошукай за нею в Мостисках, відбери гроші і книжки і хай її лисий злизне. — Сего року пи
тати ме при іспиті новий професор С..., знаєш, той, що недавно прийшов туди з Ґрацу. Переро
би добре, бо С. дуже непевний.
Цілую Тебе сердечно Твій...
XIII.
Мостиска, дня ЗО. 1. 1883.
Дорогий Друже!
Ти певно не надїяв ся так скоро відповіли, але-ж бо то не штука відшукати в Мостисках п. Оксову, котру старі люди знають ще з того часу, як вона тут жила з покійним Оксом, а відтак утїкла з одним поручником гузарским.
Але ґратулюю Тобі Густу! Тось собі, небоже, Гувернантку висватав, нехай Тебе пятак спалить.
Таж то насуща відьма. Ей козаче! чи не прича
рувала Тебе отся русалочка? Вона те вміє, бо і у Львові і тут людям ворожить і їдуть до неї цілими процесиямн. Але жарт на бік, як Ти міг так себе супротив того сьвященика компроміту- вати ? Вибирати на Гувернантку послїдну повій
ницю, про котру не без причини говорять, що строїла свого мужа, волочила ся по сьвітї, а на старість занимала сн ворожбицтвом, то вже лег
кодушність не до дарованя. — Колиб я Тобі не був другом, не говорив би так. Ну, але присту
паю до річи. Вишукавши Оксову, я пішов до неї і зажадав категорично звороту гроший і кни
жок, грозячи їіі судом. Вона усьміхнула ся ци
нічно і сказала: що раз Оксова дістала в руки, того не віддасть, а з судом вона дуже добре знакома. На таке йісіит я відійшов з нічим.
Найліпше зробиш, коли подані справу до
дограють члени аматорского кружка комедию
♦Лихий день«.
— З Тернопоня пишуть нам: Гімнастичне То- риство «Сокіл в Тернополя устроює в неділю дня 12. с. м. в сали ♦ Мпцаньского Брацтва» д р у г и й п о п у л я р н и й п о п и с получений з кон
цертом музики війскової 55. н. п. Програма: 1) Вільні вправи мущин в супроводі музики вій- скової. 2) Трійкові піраміди. 3) Вправи членів на дручку. 4) Вправи Сокілок лісками, при му
зиці війсковій. 5) Піраміди на драбинах. 6) Гро- мадні піраміди з 18 осіб. В антрактах буде гра
ти орхестра війскова. Ціни місць: І-рядні крісла 1 К, ІГрядні 60 сот., вступ на салю ЗО сот., вступ на ґалєрию 20 сот. Білети набувати можна в
♦ Народній Торговли», вечером при касі. Початок точно о год. 8% вечеро’м. Дохід призначений на будову власного дому.
— З Жидачева доносять: Заходом читальні
♦ Просьвіти» в Ж идачеві а силами драматичного кружка при товаристві сторожі огневої ♦ Січ» в Іванівцях відбуде ся аматорске представлене ко
медій Гр. Цег.шпьского »Ворожбит» в Ж идачеві в то п і на приходстві в неділю дня 12. червня.
Початок о 7. год. вечер.
— Пожарний „Сокіл" в Данильчу, рогатиньекого повіта, засновано на статуті львівского ♦ Сокола».
Намісництво вже затвердило статут.
— Книжочки на нагороди пильности, до бібліо
тек для молодїжч і до читалень з цікавим і рі- жпородним змістом в красній оправі — набувати можна в Рускім Товаристві педагогічнім у Льво
ві (площа Стрілецка ч. 6). Цінник висилаєсь на жадане.
— Як робить ся сензацчо? Вигадує ся щоне- будь і сейчас ту вигадку простує ся. Польскі Газетярі є майстрами в тім ділі. Так прим. 6а- геїа пагоскжа в рубриці ♦ Послїдні вісти» зам і
стила великими черенками отсю ♦сензацийну»
вість: «Розійшла ся чутка, немов би п. Барвінь- ский УІа Відень мав одержати задаток на плату в квоті 8.000 К в цїли попертя своїх виборів.
На основі інформацпй, засягнених у Відни, мо
жемо сій чутці рішучо заперечити». — Сензация
готова. 1 >
— Посьвячене церкви. З Теребовлї доносять:
Теребовельский декан о. Залуцйий иосьвятив онодї ново вибудовану церкву в Залаві, поста
влену з добровільних датків місцевих селян.
В Лазах, ярославского повіта, засновано
♦ Спілку ощадности і позичок, стоваришенє за реєстроване з необмеженою порукою». Округ спілки становлять громади: Лази і Дуньковичі.
Цїлию спілки є старати ся о материяльне і мо
ральне піднесене членів спілки іменно: а) уді
ляти членам по мірі потреби, пожнточности ці
лії і по мірі фондів позички, потрібні в госпо
дарстві, промислі і торговли, а то з фондів, які спілка на ту ціль збирає, при помочи спільної, необмеженої поруки своїх членів; б) дати м о
жність поміщувати на процент гроші заощ адже
ні а марно лежачі в той спосіб, що спілка при
суду. В противнім случаю, коли ти справді боїш ся чарів, — то віддай твому мандантови гроші і сиди тихо, а на другий раз за молодицями не бігай, Гувернанток не шукай і вчи ся.
Цілую Тебе сердечно, твоя фуяра з Мо- етиск.
XIV.
Львів, 3. 2. 1883.
Дорога моя фуярочко!
Видно, що Ти живеш в Мостисках, коли думаєш, що я з власної інтуїциї таку цяцю у- смотрив на Гувернантку до руських дівчат. Знай те, любцю, що її вказав сам мандант і мимо мого представленя казав її дати гроші і книжки.
Я цілком критий, а Твій лист післав я умисно мому мандантови, нехай пізнає, хто є Оксова і подякує тим, що йому її нараяли. Тобі дуже я вдячний за інформациї. З торговельного права витверди добре о сензалях і чинностях торго
вельних, бо на тім може бути надана.
Па!
XV.
Чернівці, 3. 2. 1883.
Дражайший Господине!
Присланий лист Вашого друга осьвідомив мене і уразумив. Слава Богу, що лихо мене ми
нуло. Вже мені і бараниць не жаль. Вибачте мені ще раз, що вас так діткнув моїм одним листом.
Тепер посилаю Вам, як Ви кажете, ’ яствія», запросіть колєґів і поживайте здорові, але за Гувернантками вже не шукайте.
Поздоровляю Вас і т. д.
нимає і опроцентовує вкладки щадничі; в) під
пирати творене спілок і заробкових та госпо
дарских стоваришень в окрузі спілки. — Голо
вою заряду спіл :и є місцевий парох о. Фили- мон Подолиньский.
— З півн. Америки Амер. ♦Свобода» оголосила відозву комітету з запросинами на збори всіх Русинів, Словаків і Поляків, та взагалі всіх Сла- вян, в цїли заснованя політичного клюбу. Збори мали відбути ся дня 5. с. м. в галі коло церкви в ІЧогіЬатрІоп, Ра.
— Пожари. В Почапах коло Золочева згоріло онодї 50 селяньских загород. — В Яксманичах коло Перемишля згоріло онодї 16 господарств.
Союз славяньских дневникарів ухвалив на заеїданю в Празі не устроювати сего року зїзду на желанє польских дневникарів, які не уважа
ють нинїшної пори за відповідну до таких сла
вяньских манїфестаций. Зїзд відбуде ся аж в 1905. р. в Рєцї. В сім році будуть лише річні загальні збори членів Союза і відбудуть ся у Львові.
— Конкурси оголосили: Магістрат м. Бережан на посаду інспектора міскої поліцій з платою 1200 К і додатками. Речинець вношеня подань 30. червня с. р ; — Громадска зверхність в Ко- ролівцї, борщівского повіта, на посаду міского лікаря з платню 1000 К річно і додатками. По
дана треба вносити до 20. червня с. р.
— З зелїзниць. Сим подає ся до відомости, що з днем 15. червня с. р. запроваджує ся на зелїзници Львів Белзець (Томатів) новий роз
клад їзди, в котрім на шляху Львів-Рава руска дотеперішні мішані поїзди ч. 2251 і 2252 засту
плено поїздами особовими ч. 2211 і 2212. Поїзд ч. 2214 нереложено о 50 мінут пізнїйше, а по
їзд льокальний ч. 2215 буде від тепер кождої неділі переходити аж до Рави рускої. Рівноча
сно зміняє ся в части розклад поїздів льокаль- них між Львовом а Бруховичамй і поїзду міша
ного ч. 2252 на шляху Белзець Рава руска, а поїзд ч. 914 на шляху Сокаль-Рава руска буде відходити о 25 мінут пізнїйше. В наслідок сеї зміни розкладу їзди буде денна комунїкация зелїзнича поміж Львовом а Сокалем а згл. Лю- бачевом через Раву руску і навідворог, значно скорочена. Поїзд ч. 2211 через від'їзд зі Львова о год. 10 мін. 50 перед полуднем, позискає у Львові нове полученє з поїздами ч. 1722 зі Стрия і ч. 21 з Ряшова. Поїзд ч. 2212 буде приходити до Львова вже о год 5. мін. З пополуднії і лу
пити ся ту з поїздами особовими ч. 315 до Ко
ломиї і ч. 3253 до Яворова. Подрібний розклад їзди змінених поїздів особових є заміщений в дотичних оголошених. Для подорожних їдучих в неділю з Рави рускої, Камінкй, Добросина, Глиньска і Ж овкви до Львова поїздами особо
вими ч. 2214 або 2212, а повертаючих до дому того самого дня поїздом льокальним ч. 2215, буде видавати ся на виразне їх жадане білети поворотні з 25% зниженєм.
Русини! Памятайте на народний ф о н д!
Наука, штука, література.
— Духовний концерт ♦Львівского Бонна» при участи хору учеників академічної ґімназиї зі
брав численну авдиторию місцеву, як і поза- львівску в великій сали >Льв. Фільгармонїї», тим радше, що чистий дохід призначено на добро
дійні цїли, іменно на руску лїчницю, засновану Ексц. Митрополитом Андрієм, до котрої горне ся біднїйша верства львівского жительства Як зві
сно, то протекторат над сим концертом зволив обняти благородний основатель згаданої гумані
тарної інституциї. На концерті бачили ми і Ексц.
п. намісника з женою. Краєвий маршалок опра
вдав свою неприсутність. Широку програму ви
конали сполучені хори під управою о. Остапа Нїжанковского совісно. Сольові партпї виконали п-нї: Анна Крушельницка і Олена Ясеницка, від
так о. Рибак і п. Волошин з хорошою преци- зиєю. Відзначила ся в них іменно п-на Кру
шельницка, котрої голос правильно уложений, мягкий і звучний утвердив в нас опять повну надію, що молода адептка штуки дуже скоро двигне ся слідом своєї сестри на уровень арти
стки оперової. На признане заслужили собі і прочі солісти. П. Волошин, яко зманенитий во- калїзатор (а 1а Мишуґа) дав нам пізнати всю красу речитативів в »Христї« Мендельсона, а в псаломі Бортняньского »Гласом моїм ко Госпо
ду возвах» влив тепло всеї своєї душі. П-нї Я- сеницкій належить ся похвала за «клясичну ін- тернретацию свого сольового парту, а о. Риба- кови — за гладке виконане соля в «Плотію у- снув», хорошо аранжованім о. Садовским. Хори
