Ч. 47. Львів, субота дня 28. лютого (12. марця) 1994. Річник VIII.
Передплата
в* «РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 20 кор на пів року . . . . 10 кор на чверть року . . о кор на місяць . . . . 1-70 кор
За границею.
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
«Вирвепі ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — З Р у с л а н о в п х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят О О'ІЗ год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і експедицня «Руслана» під ч. 1.
пл.Дом6ровского(Хорунщини).Екс- педпция місцева в Лгенцнї Со- коловского в пасажі І’авсмана.
Рукописи звертає ся лише ва попереднє застережене. — Реклнмацнї неонечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 20 с. від стрічки, а в «Наді
сланім» 41) с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня но З і с. від стрічки.
Гроза парзяїевіарімп) безробітя ш ріміх
(X) При ині^іій нагоді вказували ми вже нераз на те,» що безробіте державної ради наносить необчислимішкоди інтересам наш их рільників, а сучасні політичні відноси
ни в Австриї і Угорщині стають дійсно грізними для них. Аграрники в Німеччині напирають на своє правительство, щоби ви
повіло торговий договір і тим способом може Німеччина заскочити австро-\горску монархію ненриготованою, позаяк досн ще не ухвалено тут нової автономної тарифи цлової. Наслідком того напирає і нїмецке правительство, щоби наша монархія, в ко трій тепер як-раз і по той і по сен бік Литави запанував новий розлад, розпочала торгові переговори з Німеччиною. Тимча
совий договір з Італією і порозумінє з Ме- ксиком перевели висе австрийско-угорскі нранительства без обидкох парламентів, а тим способом §. 14 здобув собі в Австриї право горожаньства навіть в цлових і тор
гових справах, а се значить, що самоклада починає вдомашнювати ся і на економічній области. Тим способом австрийска і угор- ска обструкция іде на руку обопільним иравительствам, замість їх владу обмежу
вати, а їм певно не є се так немило роби
ти все на свою руку, не питаючи о се пар
ламенті в. Для Австриї знов виходить із се
го та шкода, що она підлягає всемогучому впливовії Угорщини, а також з огляду на заграничну політику робить уступки в не- користь своїх рільних інтересів. Сегодпя в руках представників міністерства загранич- них справ, торговлї і рільництва при дого
ворних нересиравах з загранпцею спочиває доля рільної продукції)', котрої інтереси по
винна би заступати більшість посольскої палати. Тимчасом і австрийска рада держа
вна і угорский сойм занепали в цезробітю і не дбають про подвигненє рільництва.
Справді по закону міністри є одвічаль- ні за свої чинности, одначе вже стілько разів переведено доказ, що та одвічальність в дїйсности остає на папері, а в тім случаю правительство може не без підстави вину
вата за всі шкоди саму, раду державну, в якій настав повний розлад. Правительство, потягане до одвічальности, може на се по
кликувати ся, що оно приневолене для охо
рони держави перед розпадом хватати ся з конечності! §. 14-І О і тим способом в дїй- сности привернути с а м о к л а д у в дер
жаві.
Се повинно всім розкрити очи і дове
сти до сьвідомости, що т а к д а л ь ш е не м о ж е й т и і н е п о в и н н о , бо як небудь важні є справи національні і політичні, то всеж таки не можна їм зовсім приносити в жертву економічних справ, котрі є підва
линою добробиту і єстнованя населеня, на
коли оно не має дійти до повного зане
паду.
Тепер як раз наспіла крайна пора віднови торгових договорів, а тимчасом державна рада промарнувала багато доро-
И Ц Ц Ц Ц .'.! _ . Ч ДУ _ « «■■Вй.» ... . •«
того часу і не покінчила навіть в комісиї роботи з цловою тарийою , коли противник стоїть,вж е готовий до бою. Договір з Ні
меччиною має для Австриї незвичайну ва
гу. Від него є записима активність торго
вого білянсу, усіїіванє нашого рільного і лісового господарства, тих підвалин еконо
мічного добробиту, щоби вивіз рільних і лісових плодів був і подальше удержанні!
В останнім трилїтю 1900 — 19<;2 дійшов ви
віз до Німеччини до в; ртости 2908 6 мілїо- ва корон, а вартість привозу з Німеччини 2092 9 міл. кор. отже активний білянс в тім часі 815:7 міл. корон з чого на рік ніша дає пересічно 271/9 міл корон. Порівнай- мож тепер з тими цифрами в тім часі за
гальний вивіз з Австрії Угорщини 5930 8 міл. корон і привіз 5453 7 міл. кор., акти
вний білянс 477 1 міл. корон, з чого пере
січно на рік припадає 159 міл. корон, то переконаємо ся, яке важне значінє має для Австро Угорщини торговий договір з Ні
меччиною. А так само колиб ми подрібно норівнали позиції) плові нової нїмецкої та
рифи з дотеперішною обокязуючою, іменно
Щ )-ДО
рільних
І ЛІСОВІх плодів, то дійшли-б
МИ ЛО П в г е г о п ч ч і ; « І н т е р е с і н а ш о ї
продукциї треба конечно хоч вчасти пере
ломити ті перепоїш, які їй ставить Німеч
чина. Майже на всі рільничі плоди в новій цловій тарифі поставлено з н а ч н і в і д в и с ш е н я , а наколи не поведе ся в нересира
вах договорних довести хоч до сякого та
кого обниженя
ТИХ ЦЛОВИХ ПОЗИЦІЇ!!,тоді наша рільна і лісова продукції» потерпить великі шкоди. Наколи отже доля наших рільників не має упасти жертвою загранич- ної перемоги, то крайна настала пора до
вести до ладу угоду з Угорщиною, або розлуку з нею і змагати всїми силами до корнснїйшого договору з 'Німеччиною. Се є також в інтересі угорских рільників, на
коли не хотять пропасти. А було-б се вели
кою шкодою для рільних інтересів, наколиб торгові договори треба було перевести на основі §. 14 го, бо се вийшло би в неко- ристь рільного населеня, до якого в Ав
стриї зачисляє ся 16 мілїонів. Промислові!
не грозить така небезпечність з сего боку, позаяк правительство все має більше ро
зумній для сеї галузи продукциї, але інте
реси рільників може лише більшість послів державної ради належно піддержати і за
для того у с п і ш н а і д і й с н а р о б о т а в д е р ж а в н і й р а д і є н а г л о ю і н а й в а ж ч і й ш о ю в т і й х в и л і п о т р е б о ю р і л ь н о г о н а с е л е н я .
З к а н а д и й с к о ї Руси.
Подає о. ІІлятонїд Філяс Ч. С. В. В.
II.
Я вчера ховав на цминтари о 12 миль від мене на нелудни жінку емігранта Гошка, що прибув тут перед кількома місяцями з Лановець.
Ж ін ка померла єму в иіпитали в Едмонтї. Вош
ко хотів єї похоронити близько своєї фарми і тому купив трумну, вложив в неї покійницю (лі
карі тіло забальзамували) і пустив ся з нею ва Біверлейк 130 миль анґл. дороги. Ніч першу і
другу переночував щасливо на прериях. Під тре- ту ніч небо затягло ся 'хмарами, зачав малий сніг падати, зірвав ся і вітер — ночувати на прериї годі. Вошко минав вже «рудих Німців»
(кольовїя Німців росийских; они всі майже руді і тому кольонїю ту прозвали наші люди «руді Німці). На пять миль від них вже починались хати наших Русинів, і до них думав Вошко ді
брати ся. Але сніг зачав надати більший, доро
га ставала чимраз тяжша. З трудом уїхав Вош
ко ще пів милі і подибав хату послїдного з ру
дих Німців. Хотів заночувати у него, а що не мав надії, аби Німець приняв єго.на подвірє з трумною, лишив проте віз на прериї, відіоняв коні, привязав їх до дерева, скинув їм сіна, а сам пійшов до хати Німця, просячи О нічліг для себе. Німець не відповів нічого, але зачав щось но анґлїйски говорити з жінкою, чого Вошко не розумів. Думаючи, що Німець вже згодив ся пе
реночувати єго, скинув Вошко кожух свій на лавку, а сам вийшов ще з хати, поглянути на свої коні. Та ледве поступив він на двір, коли видить, Німець загасив сьвітло в хаті, отворив вікно і викинув кож іх Вошка на болото, а рі
вночасно хтось засунув двері у сїний. З тяжкою душею підняв горем прибитий Вошко свій забо- I лпчеичя кожух, випис ча ново коні, нозбиопв з болота сіно і пустив ся дальше в дорогу. Ми
нув фарму нелюдского Німця, в тім нараз коні і передні колеса воза впали в якесь болото, ко
трого годі було доглянути. Як Вошко набідив ся в тім болоті - сего годі описати. Не лиш тру
мну і все, що було на возі, треба єму було зно
сити і перетягати на другий бік болота, не лиш колесо одно за другим треба було викопувати з з калужі, але і цілий віз відтак на кусні розби
рати і кавалками на другий бік калужі перено
сити, та на ново складати. Аж надходячий дру
гий день поміг єму гірку роботу докінчити. Що сам з житєм не загинув в тім болоті, се хиба може завдячити свому надзвичайному здоровлю*
Так то у нас бідують люди.
Нема у нас чоловіка, котрий би не зазнав потрясащчих пригод, а нераз смерти рівнаючих ся мук в болотах канадийских. З набором в до
рогу не пускає ся ніхто самотою, хиба в това
ристві кількох других фір. А хто небудь їде, той завсїгди везе з собою сокиру, мотику, рискаль, шнури і ланцухн — бо може бути певним, що як не ту тс там прийде ся рятувати, який мі
сток класти, який рів засипувати, яке болото спускати і т. п.
Місяць тому шваґер тогож Ґошка ГІанько Засїйбіда з Лановець віз 20 чверток (бушлї) му
ки з Едмонту. В часі дороги 6 разів мусів він мішок за мішком на плечах переносити через ріжні калабані з одного боку на другий, бродячи при тім но пояс в воді.
Та буває і так, що бродити треба і по шию і тягнути за собою шнуром коні і віз. А кілько возів поломали наші емігранти в тих болотах, кілько коний покалічили, подобивали в них?!!
А кілько здоровля свого потратили! А порятува
ти ся нема ким, бо хата від хати далеко — са
мота, пустиня!
III.
Рідке розміщене фармарів і в самій праці по фармах потягає за собою тяжкі недогоди.
Ніхто не може найти тут робітника до по
мочи для себе чи при вільній роботі, чи при станленю хати, будинків, коиашо студнї. Сам фармар з жінкою та дітьми своїми, як їх має,
2
мусить всю роботу зробити. З сеї причини бо- гато людий тратить силу і здоровле з подвигана, перепрацьована. А гірка дола такого фармара, що подвигав ся, або з иншої причини зачинає хорувати в Канаді. Лікаря тут нема, шпиталь аж в Едмонтї. Навіть тих баб, що то в старім краю бодай уміють запарити яке зїле, та пявки поставити, тум нема. Пявок крім того і так тут не можна найти. Хорому чоловіковії приходить ся справді перед часом загибати. Звідси много маємо тут хирляків, що в очах других нидіють, а помочи їм годі. Кленуть они своє житє, кле- нуть і Канаду.
IV.
Рідке розміщене хат і самота, особливо жінкам дають ся в знаки. Звичайно в перших літах фармарованя, кождий ґазда, зліпивши яку- таку буду, лишає в ній жінку і діти, а сам йде сотки миль в с-ьвіт на заробок. Тижнями цілими не бачить жінка живої душі. Лиш буйні трави та осикові ліси в округи. 3. ніким заговорити, хиба з дитиною. Щож такій жінці діл а ги ? Пла
че цілими днями. З плачу, самоти і боязни за чинає хорувати на біль голови та на бите серця.
Бо щоби то лиш сама самота давила єї! Але в самоті щобудь є в стані набавити страху і пе
реляку самотну жінку. Весною і осению йдуть пожари прерий. Довгим покосом, не рідко на ми
лю, жене фаля огню. Наближає ся до хати. Яка трівога здіймає, особливо в почи, таку самотну фармарку! Як не відібє вогню, спалить ся хати
на, а може й діти єї, всі лахи єї і ирийдесь єї з дітьми ночувати на прериї, наслухувати витя каютів, канадийских вовків.
Мине час пожарів, надходять тучі і бурі.
А громовиці тут страшно дикі. Нема тут впра- вдї тих торнадів, що в Союзних Державах ни- щуть цілі міста, але громи та лискавки прихо
дять часто і то з цілою дикою грозою. І самі вітри канадийскі наповняють чоловіка якимсь страхом. Я в житю моїм не чув єще таких ві
трів, яких тут раз в раз має ся подостатком.
Ж ахає природа — жахають медведї. Ніко
ли они ще не пошкодили на житю, але трафить ся, що забіжить такий гість на водвірє перед хату. Якийже перестрах мусить обняти таку с а мотну Жінку з дітьми? А вистарчать, щоби чу
тка, навіть фалшива, про нового гостя рознесла ся по фармах — а вже всі жінки, всі діти но
сять за пазухою і день і ніч — перестрах. З ко- нечности вчать ся жінки стріляти з ручницї, щоби в неирисутности чоловіка мати яку таку оборону в хаті. Стрільбу купує кождий фармар на самім вступі до Канади. Звідси то й сьпіває канадийска пісня:
Ой прийшов я до Канади, Не мав грошей много — Купив стрільбу і зиґарок, Тай більше нічого.
Ж інка з дітьми в хаті плаче Що їсти не має,
Вийшла мука й бараболі, Тай смерть заглядає.
Др. Андрій Чайковський.
П О Є Д И Н О К .
Оповідане полковника.
Присьвята Вогданови Легшому.
(Копець).
III.
Мені в війську було добре. Я найшов у моїх товаришів офіцирів тільки щирого братерства, як доси ніколи... Та моє житє не мало цїли і воно мені дуже тяжіло. Тому то, коли лагоди
лась окупация Боснії, я прохав перенести мене до черновецького полку. Ми мали тяжку пробу при здобути» Сераєва. Я там зараз відзначив ся, не жалував свого житя, бо воно не мало для мене ніякої вартості!. Мене нагороджено зелї- зною Короною третої кляси, а за нею слідували другі відзначена, але куля мене минала. Охоло
нувши з воєнної горянки, я нагадав колишнє і мені таки захотілось жити иншим житєм. Коли наш полк вернув до Відня, я не кажучи нікому, пішов на авдиєнцию до цїсара і просив, щоби мені вільно було одружити ся без приписаної кавциї, якої я не міг мати. Мої ордери говорили за мною і я дістав дозвіл. Знаєте, добродію, що я трохи не вдурів з радости. Тоді я вже
Не плач жінко, утри сльози Із лиця твойого,
Як поверну із Стейшінї*), Буде грошей много.
Куплю тобі каиелюшок І нові поячохи,
Убереш ся як та пані, Біджиєш по трохи.
Але чім той чоловік поверне із Стейшінї, кім тих грошей, капелюшок і нові пончохи принесе, кілько то біди в хаті.
(Дальше буде).
Япаньско-росийска війна.
В л а д и во сто ц і ескадра.
Нині надійшло категоричне заперечене вче- рашної вістки про морску битву, до якої япань- ска фльота мала примусити владивостоцку еска
дру в заливі Ііосієта. Заперечене надійшло не тілько зі сторони росийскої телеграфічної аґен- циї, але виходить і з рапорту яианьского адмі
рала Канїмури, який подає бюро Райтера з То
кіо. Отже виходить, що жадної стрічі обох фльот не було, як і се, що владивостоцка фльо
та ще перед звісним бомбардованєм Владиво
стока виплинула на повне море. Деж она обер тає ся і які має наміри? Росийскї дневники подали, що она має перехопити закуплені Яван
цями у чілїйского правительства нові кораблі.
Але сей намір видає ся неімовірним вже хотьби длятого, що єго наперед так огверто голосять.
Дальшим завданєм владивостоцкої фльоти мо- гло-б бути перешкодженє перевозу війск до схі
дних берегів Кореї. Бути може також, що ро- сийска ескадра виїхала конвоювати американь- скі кораблі, які мають привезти великі транс
порті! ріжних консерв. Вкінци можлива також, що оилинувши Япанїю, хоче злучити ся з над
пливаючими з Европи росийскими воєнними кораблями. Поки-що гублять ся сліди сего м а
невру в ріжних здогадах. На всякий спосіб має він чималу вагу для воєнної ситуациї, бо вла- д івостоцка ескадра складач ся з найбільших і І цайскорших рО-сийсЧих* 1 корабліп.
Нові вісти.
Росийска канонїрка „Манджур", про якої затоплене Яванцями доношена з ріжних сторін, стоїгь — як доносить Ваііу СІігопісІе — супо
кійно на якорі в шанґайскій пристани. На розказ росийекого консули розоружепо єї і аму- нїцию зложено в цловім магазині'. В сей спосіб остане „Манджур" нейтральним дж до кінця І війни. — 3 Токіо знов доносять сензацийні, але ледви чи правдиві вісти про нослїдний напад на Порт-Артур. Один росийский торпедовець, хотя- чи цофнути ся до пристані, мав наїхати на власну міну і вилетіти у воздух. З тринайцяти
*) Стация зелїзнича, де найбільше люди йдуть на заробок.
був старшим поручником і мав трохи заощ а
дженого гроша. Я взяв відпустку і поїхав до Галичини. Знаєте, до кого я їхав... Та хоч я їхав куриєрами, мені ся подорож видала ся віч- ностию...
Ну і що? Гадаєте, що усе скінчило ся, як в романі: Пума віддала ся за Помпілїя. Коби то! Я довідав ся, що Ганя вийшла заміж. З а кого, я не допитував ся. Мої такі гарні нляно на будуче розвіялись, як туман...
І я взяв ся до науки цілою силою. Перей
шов штабову школу, був в Генеральнім штабі...
Коли я був вже майором, мені випало їха
ти на цісарські маневри до Галичини. Я тішив ся, що оиять по довгих літах побачу рідний край, почую рідню мову, а притім я мав про
чуте, що мене тут стріне щось прикрого. До тепер я виминав Галичину, як огню. Я служив заєдно „оза Галичиною, а тепер лише случайно на кілька днів мені вішало в Галичині гостю
вати... В одній місцевости мені дали кватиру в окремім домику. Коли мене сюди привели, я побачив на подвірю Ганю. Бона поралась коло курий і качок... Отже вона тут ґаздинею, поду
мав я. Вона мене не пізнала і я рад був з того.
Чого їй мутити щастя, коли вона справді щ а
слива, а коли нещаслива, то на що її побільша
ти горе.
росийских воєнних кораблів — каже дальше се донесене — вісім находить ся в пристани не- спосібних до борби. Япаньскі Гранати знищили до половини (!) форти Порт-Артура. Тілько З батериї є ще спосібні до ужитку. Коло направи росийских кораблів працює 400 Китайців і 400 Росиян. Росийска оружна сила в ІІорт-Артурі має всего виносити 2.000 вояків. — Важнїйшою видавалась би в.стка берлиньского Босаі-Апгеі-
§гг-а, вемов то в північній Кореї, на 80 кільо- метрів від Пінїянґу прийшло до першої більшої битви на суші, причім Росияни мусїли цоф іуги ся зі стратами. Однак сам Ечсаі-Апгеїйег додає, що ся вістка вимагає потверджена. Ту саму верзию приносить бюро Райтера з Токіо в да
леко лагіднїйіпій формі, іменно, що в згаданій околиці наступила стріча росийекого і япань- ского кінного відділу, причім Росияни цофнули ся, однак страт не було по звідній стороні.
Державна рада,
По отвореню засїданя президент констатує комплет, — аж тоді входять Чехи лавою, а Нім
ці витають їх іронічними окликами. Підчас кіль- кігодинного дословного відчитувана внесень та іптерпеляций, ческі посли ставлять обструкции- ні внесеня на
тайні і поіменні гологозаня.
Внесене п ос. Ф о р м а н к а на поіменне го- лосованє викликує протести і лайку серед нї—
мецких послів. ГІос. Г е р ц о г кричить: злодії кишеневі, стуліть пащеки! Президент прикликує єго до порядку. П о с . К а р б у с „оставив подіб
не внесене, а по єго відкинеию пос. Плой, ре
ферент комісиї нагани иредложив внесеня, ухва
лені комісиєю що-до
нагани пос. Ірови.
Справоздавець виводить, що хотяй виска- зи пос. Іра були великим нарушенєм парламен
тарної приличности, то в виду єго заперечена, немов ще не ужив сих слів до Чехів, а висказав тілько в досадній формі візванє до д-ра Кербе- ра, щоби приняв ся за репресалія против об- струкциї — комісия не бачить причини до осо
бистої нагани послови.
II о с. ґр. Ш т е р н б ер Г в довшій бесіді представляє, що сей, хто обиджає честь других та ще до того цілого народа, не має хиба вла
сної чести і є лайдаком. Вдкликую чись на істо
рик» ческого народа, дивує ся, що ческі Німці можуть вести таку політику скандалів і шту- бацких вибриків (великий крик на лївици; к л а
дуть: безличність, ароґанцкий Граф, безличний шляхтич, яничар!) Бесідник особисто осуджує обструкцию, але мусить підлягати голосовії з а гальної ческої опів'ії і провідників ческого наро
да, як правдивий ческий вояк іти за своїм Ге
нералом. Кінчить апельом до всіх Славян. щоби рамено до рамени злучили ся в правдивій любо- ви Австриї.
Моя комиата була сумежною зі спальнею моїх господарів, себто її і її чоловіка.
Я був дуже змучений, тому роздяг ся і ляг спати ще за видна, тай заснув як камінь...
Я прокинув ся від легенького скрипу две
рнії. Війиюв зі сьвічкою Якийсь сухий, на ніж
ках як стебелинки, чоловічок. Він приглянув ся мені, чи сплю, а відтак став оглядати мою блю
зу і почіплені ордери... Я цікавий був, що ся людина робити ме і чого він сюди приліз. Я став дуже хропіти. Він приглядав ся цікаво моїм ордерам, брав один по однім в руку, усьмі- хав ся до них, а заєдно спозирав на мене, чи сплю, підводячи різко голову, цілком я малпа, коли возьме в руку цікаву для неї річ. Відтак вийшов, не зачинивши за собою дверий. Я га
дав, що він певно ще раз прийде до мене. А може то який злодій? Але мошонку з грішми я вже з навички ховав під подушку.
Ся подія відогнала від мене сон.
Відтак слухаю в сумежній комнатї таку розмову шепотом:
— То якийсь великий пан, бо з Генераль
ного штабу, а там хто будь не попаде...
ІІе було відповіди.
— Можна би з нього дещо заробити...
Мовчанка знову.
— Та не вдавай дурної, каже той сам го-
з Веенїмець п о с . Г о ф е р виступає против
скликаню комісій нагани і каже: Ми будемо му- сїли зажадати, щоби Чехів при помочи наших сусідів пікельгавба навчила розуму; тоді они
■будуть мусїли учити ся по нїмецки. Кінчить внесенєм, щоби над справозданєм комісиї пе
рейти до дневного порядку.
По замкненю дискусиї промовляв єще пос.
Странски, стверджуючи, що вправдї обиди п. Іра чуло кілька послів, але коли він сему перечить, то Чехи можуть спокійно голосувати за внесе
нєм комісиї. Се не перший раз лучає ся у Іра такий низький маневр і впрочім се є методою всіх всенїмцїв. (Ж иві протести),
П ос. І р о: Се безличність, що сей жид го
ворить!
П о с. С т р а н с к и : Вже знов кидаєте обид
ві слова!
П о с . І р о : Заж адайте скликаня комісиї нагани.
ГІ о с. С т р а н с к и: Я зажадав би, колиб був певний, що не випрете ся своїх слів.
П о с. І р о : Безличний жид!
П о с . С т р а н с к и : Нині говориш се тут. а завтра перед ком'сиєю випреш ся всього.
П о с . І р о : Перед цілою палатою повторяю, що ти найбезличнїйший з жидів!
П о с. С т р а н с к и : 3 тобою нема що роз
правляти ся, ти вже дав навіть раз фалшиве слово чести.
Серед бурі в цілій палаті Чехи і Німці ла
ють ся взаїмно. Странски кінчить свою промо
ву заявою, що Чехи будуть голосувати за вне
сенєм комісиї.
Дальша обструкция.
По фактичних спростованих п о с . П р а ж а к жадає поіменного голосованя над внесенєм пос.
Г о ф е р а, але сей цофає в виду того своє вне
сене. Пос. К л ь о ф а ч жадає поіменного голосо
ваня над внесенєм комісиї; внесене комісиї прий
має палата 139 голосами против 1.
ІІо е . П р а ж а к домагає ся відповіди на свою інтерпеляцию з 1992. р.; пос. С - е н а л ь жалує ся, що виглядає, немов би державну ра
ду скликано на те, щоби обиджати Чехів. П о с . П р а ж а к жадає скликаня комісиї нагани про
тив п ос. Г е р ц о г а , який назвав Чехів кише- невими злодіями і т. и. та против гіос. Ш т а й - н а, що кричав, немов то Чехи заслугують на побите. Президент застерігає ся против закиду сторонничости і обіцює, щ о скличе комісию.
П о с . Б р а й т е р жадає від комісиї нетикально- сти свого виданя судови. На сім замкнено на
ради; слідуюче засїданє нині.
На Угорщині прийшло вчера до компромі
су з опозициєю. Іменно єї речник спитав в па
латі ґр. Тісу, чи в разї ухвалена контингенту рекрута, він цофне своє внесене на обостренє реґуляміну. Коли ґр. Тіса прирік се, перервано засїданє і в наслїдок компромісових переговорів, ґр. Т і с а в і д т а к ц о ф п у в с в о є в н е с е н е . лос, піди до нього, такі пани се люблять, тут можна попасти ся на цілий рік.
— Чого ти від мене вимагаєш ? — каже наляканий жіночий голос — я сего не зроблю за ніщо в сьвітї.
— Дурна! ти мусиш, далі не буде з чого жити...
— І нити та в карти грати...
— Мовчи! слухай, коли не підеш зараз, то тебе випарю, як ще ніколи...
— Хоч і вбий, а я того не зроблю... — ка
же крізь плач...
— Побачимо, ти, собаче мясо...
Почув ся удар, якби по лици, один, другий, відтак метушня, начеб одно другого випихало до дверий, де я лежав.
Я задеревів. Мені хотіло с-я піти там і роз- торощити ту жабу, та яке я мав до сього право?
Я знав, що він її змусить, та я не хотів стрітитись з нею вдруге, не хотів бачити її со
рому. Я встав мерщій, зачинив двері від моєї комнати і закрутив ключ.
В сумежній комнатї затихло...
Другої днини дуже рано я перевів ся на иншу кватиру...
Бережани, і. лютого 1904.
В виду такого корисного розвязаня ситуациї через рішуче виступлене угорского премієра го
ворено вчера в кульоарах державної ради бога- то про пробу зломаня обструкциї. Та чи в виду відмінних відносин в аветрийскім парламенті така проба удалась би, — се потрохи сумніве, але на всякий спосіб і нема иншого виходу, як зважити ся на неї.
— ВІД АДМІНІСТРАЦІЄ. При зміні місяця про
симо наших Вп. Передплатників о скоре відновле
не передплати, зглядко о вирівняне залеглосгий та о приєднуване нам нових передплатників.
Н О В П II к п .
— Календар. В с у б о т у : руско-кат. Прокопія;
рим. кат. Григория Вел. — ‘В н е д і л ю : руско- кат. Василия; рим.-кат. Розини.
— Білети на вечерницї в честь роковин смерти Т. Ш евченка у Львові можна набувати в „Ру- скій Бесіді" що дня від 7. до 8. год. вечером, а в день вечерниць в касі Львівскої Фільгармо- нїї від 5. до 7’/і год.
— Відмити в Стрию відбудуть ся заходом філії
„Нросьвіти" в отсих днях: 12 с. м. проф. д-ра С т у д и н ь с к о г о на тему: „Мазепа в істориї і в літературі"; 19. о. м. д-ра Ф р а н к а : „Огляд україпьскої літератури від найдавнїйших часів";
26. с. м. проф. д-ра К о л е с с и : „Погляд наісто- ріпо ‘рускої мови".
Пожарний „Сокіл" в Підберезцях, львівского повіта, засновано на статуті львівского «Сокола».
Статут затвердило вже ц. к. намісництво.
— Із Станиславова лишить нам: Проходовий концерт, усгроєний на дохід рускої Захоронки в Станиславові випав під кождим зглядом знаме
нито. Чистого доходу було 233 К. Заходом пань і панів комітетових зібрано много фантів і уря
джено богатий буфет. Головну заслугу так сьві- тлої удачі треба признати передовсім пп. Сїрец- кому і Шмериконскій, котрі з подиву гідною е- нерґією зайняли ся уложенєм та виконанєм бо- гатої а цікавої проґрами, за іцо їм, як всім дру
гим, що в який небудь спосіб причинили ся до удачі вечерка, Виділ складає сего дорогою як найсердечнїйшу подяку. При тім щире Сиаси- Біг складає Виділ купцям за фанти, а то пп.:
Стахевичеви, Дуткевпчеви, Піскорови, Сїдлічцї, Василькови, Каковскому, Шимояовичеви. Баль- терови, Сохареви, Файлсви, Волїшови, Бібрінґови, Гальпернови і Адлєрови. — Вгідгл.
— Краєва ріда шкільна вилучила громаду Я- нівку в терноиільскім окрузї із шкільного заряду в Загробели і зорґанїзувала в Янівцї 1-кл. шко- ку; — дальше зорґанїзувала 1-кл. школи: в Без- мигові дол., лїского округа, в Завадцї і в Дидьо- він, турчаньского округа; — перемінила: 4-кл.
міні, школу в Янові на городецкім передмістю на 4-кл. мужеску і 4 кл. жіночу; 3 кл. школу на передмістю «Задвірнім» в Дрогобичи на 4 кл.;
3-кл. школу в Устю епископскім, борщівского округа, на 4-кл.; 2-кл. школу в Пробіжній, гуся- тиньского округа, на 4-кл.; 2-кл. школу в Свир- жи, неремишляньского округа, на 4-кл. і 1-кл.
школи на 2-кл.: в Заваді ужівскій, березівского округа, в Курянах, бережаньск >го округа, в О стрівцн, коломийского і в Лїтинї, дрогобицкого округа; — установила II посаду руско-кат. кате- хита в Тисьменпцї; — порішила будову муж.
школи з 9-ма викладовими салями в Рускій Ра- ві при підмозі краєвого шкільного фонду; — признала безпроцентові возички на будову шкіл:
в Курдванівцї, бучацкого округа, 3000 К і в Но- восїлц’. бобрецкого округа, 1800 К.
— Іспит з ручних рсбіт перед комісиєю в учи- тельскій семинариї в С а м б о р і відбуде ся дня 9. мая. Поданя належить вносити до дня 15.
цьвітня.
— Студентскі демонстрациї у Відни. Онодїшпі демонстрацій студентів в Празі, де лише завдяки скорому нрибутю війска не прайшло до бійки межи Чехами а Німцями, відбили ся голосним відго
моном у Відни. Нїмецкі студенти віденьского у- нїверситету зібрали ся в унїверситетскій авли в числі яких 2.000 і зробили овацию ректорові! за те, що він вислав заяву симпатиї нїмецким сту
дентам в Празі. Опісля відбув ся «бумель* че
рез Рінґ-Штрассе і Грабен. По повороті на уні
верситет студенти застали всї брами замкнені і тому по відсьпіваню „"-'асбі аіп ВЬеіп‘ розійшли ся спокійно домів. Тимчасом в унїверситетскій авли відбувалися бурливі збори славяньских сту
дентів, на яких запротестовано проти сторонни
чости ректорату і ухвалено резолюцию з жада нєм для" себе таких прав на університеті, які мають нїмецкі студенти, поки всі славяньскі на
роди не будуть мати своїх унї ерситетдв. Сї ре- золюциї мають вручити -ректорові! і провідни
кам славяньских клюбів в державній раді. З оба- ви перед биятиками в мурах університету р е
ктор університету оголосив вчера, що замикає університет аж до дальшого заряджеия. Викла
ди не відбувають ся, а заповіджені промоциї відложено.
— Зелїзничі крадїжи перед судом. В Кракові розпочав ся дня 3. с. м. процес в справі звісних крадежий, які сповнювано від довшого часу на галицких зелїзницях на шкоду подорожних. На лаві обжалованих перед трибуналом присяжних судиїв засідає 11 старших зелїзнпчих кондукто
рів, а іменно: Стаяислав Скшишовский, Юл.
Шиманьский, Пос. Пилявский, Фелїкс МочУль- ский, Кар. Фіяля, Ян Ляхнїт, Пос. Среднявский або Сренявский, Болесл. Красуский, Кар. Гала- тек, Иос. Муха і Пес. Доождж. Кромі них обжа
ловані ще: Анастазий Гольм, годинникар; Фран- цїска Настоборска, модистка; Амелїя Дрождж і Катерина Дрождж. Ціла та шайка, що перебува
ла головно в Кракові, оперувала дуже зручно довший час на Північній зелїзници, отвирала підчас їзди витрихами та підробленими ключами куфри подорожних і заберала з них дорогі пред
мети. На слїд крадежий попала віденьска полі
цая в маю мин. року з приводу арештована Францїски Настоборскої. яка у одного із відень- ских ювілєрів хотіла продати цілу збірку золо
тих предметів та жемчугів. Настоборска, запита
на о походженє тих дорогоцїнностий, почала пу
тати ся в своїх пояснених, а вкінци заявила, що дорогоцінності! одержала від шурина кондуктора Станислава Скшишовского. Арештоване Скши- шовского і переведене слідство ногазали ся бо- гатими в наслідки, доказом чого теперішна роз
права против 15 осіб, потягнених прокураториєю до одвічальности за цілий ряд крадежий на зе
лїзницях. Слідство виказало, що згадані конду
ктори, маючи сповняти службу в поїздах, зао- смотрювали ся цілим запасом вітрихів, знаряда- ми до нробованя дорогих каменів, кліщами і м о
лотками. Таких операций в часі їзди допускали ся: кондуктор ведучий поїз, в порозуміню з кон
дуктором пакунків. Крали головно в куфрах, які переходили через кілька зелїзнпчих шляхів, що
би тим успшінїйше затерти сліди. Через довший час обжаловані допускали ся крадежи на шкоду промисл- вця Фішера (дорогоцінності!, вартости 4000 К), кредитового земольного товариства (льоси), ки. Стан. Яблоновского (брилянти, вар
тости 40.000 К, котрі украв кондуктор Пиляв
ский). Та не все л у чала ся обжалованим нагода украсти таку річ, як брилянтовий нашийник ґр.
Борковскої і они вдоволяли ся, як удалось їм спрятати дамске біле, ґобелїни і т. п. Окрім того обікрали они ґр. Анну Дїдуніицку, ґр. Ольгу Му- син Пушкинову, жінку прибічного адютанта царя Николи II., дальше малярку Еґер, росийского се
натора Петрова і кількадесять инших осіб. Лише деякі обжаловані признали ся до крадежи. Пнші обжаловані викручують ся, як вміють.
— Продаж „чорта". Коло міста Липкова в гро- деньскій ґубернїї живе знахор, який на людскій дурпотї робить знамениті інтереси. Позавидував єму Бриш тай попросив о научене того ремесла за 50 рублів. Знахор згодив ся і пообіцяв відда
ти єму одного із своїх З чортів враз із дипльо- мом. Одержавши гроші, перебрав знахор свого сина за чорта і післав над ріку. Вечером пішов
„майстер" із своїм учеником в те місце і с в и снув па „чорта"... Сей скочив та фіру урадува
ного мужика і оба поїхали до дому. Але о пів- нзчи таки тої днини заявив „чорт", що він му
сить іти до иекла і — пішов. Ученик уважав се річию природною і став обурювати ся аж тоді, як до него не приходили ніякі пациєнти, а зна
хор не схотів вернути гроший за науку. Скінчи
ло ся тим, що „ученик" із люти підпалив учи- телеви хату, якому не помогли й всі три чорти, а справою заняв ся слідчий судия.
— Нозий спосіб лїченя рака Париский хірурґ др. Доєн мав на остатнім засїданю француск'ої Академії реферат про лічене рака при помочи сукровиці'. Референт приганув найперше, що но
вотвори рака мають снецняльні мікроби тісго- сосеиз пеоГогтапз, відкриті вже при помочи мі
кроскопів. Коли сї мікроби защепити звірятам, то творять ся там такі самі новотвори як у чоловіка. Дальше др. Доєн заявив, що токсина, мікроба тістососсиз пеоГогтапз викликує на ра
ка таку саму реакцию, що туберкулїна па ча- хотку. Др. Доєн по многих дослідах на звірятах одержав рід токсини, яка по защіпленю приво
дить стан запаленя і хоронить перед раком.
Один з недужих на рака в жолудку по першім защіпленю токсини дізнав страшного болю і дрощів в цілім тілі, але по 36 годинах біль устав, а нізнїиші защіпленя токсини перемина
ли вже без болів. Др. Доєн почав свої проби на людях перед 3 літами; найперше на особах б ез
надійно хорих на рака. Від 1. січня 1901 до 31.
грудня 1903 робив досліди на 126 хорих; в 58 случаях вислїд був відємний, тому, що хороба була в повнім розвиткови, або тому, що не продовжувано лїченя тим способом. Тепер 47 недужих остає в лїченю; 18 з них є вже на найліпшій дорозі до здоровля, 21 вже зовсім здорових, а прочі непевні. Др. Доєн запевнював, що при помочи сеї сукровиці можна буде зо
всім вигубити хоробу рака
— Дрібні вісти. Директор почт і телєґрафів н.
Сеферович виїхав в урядових справах до Відня.
— На львівскім університеті відбула ся нині
