Ч. 239. Львів, Второк дня 21 жовтня (2 падолиста) 1897. Річник !.
Передплата ж* »РУ СЛАНА* винесіть:
в Австриї:
ЦЇДИН рік . . . 12 р. ав.
пів року . • . 6 р. ав.
чверть року . . 8 р. ав.
місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
п цілкй рів 20 рублів або 40 франків на вів року . . 10 рублів
або 20 франків Ваодкноке число по 8 кр. ав.
РУСЛАН
• Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра русва.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.Виходіть у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Редакція, адміністрація і експедиция »Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцевая Агенції! Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціиі 10 кр. від стрічки, а і .Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 1Б кр. від стрічки.
г
- , т 1
г
Задачі сбовязкових стоваришень заводових.
(4-) О б д о в ж е н є ґ р у н т і в і се- л я н ь с к и х г о с п о д а р с т в в з а г а л і ви
магає, щоби і сю справу обговорити у від
носинах до обовнзкових стоваришень хлї- боробских. На наш погляд повинен кредит хліборобів опирати ся на центральнім сто- взрпшеню заводовім, котре мало би у всіх г р о ш е в и х п о т р е б а х х л іб о р о б ів по- середничігги, з виїмкою особистого кредиту, для котрого мали би місцеві (Рапфайзе- нінскі) товариства творити відповідну орґа- нїзацию. Колиб се стоваришенє було роз
ширене на цілий край, були би кошта управи незначні, мали би певну безпечність і вплинули би значно на обширенє процен
тів. Заставні листи такої інституциї, з по
рукою заводової орґанїзациї хліборобів ці
лого краю, виключали би всяке різіко.
Наколи ґрунтове обдовженє не має бути небезпечне для заводових стовари
шень, то очевидно позичка не повинна до
ходити до повної вартості! оборотової ґрун
ту, а повинна відповідати вартості! доходу.
З а к о н н і установи границь таких не ма
ють на наш погляд великої ваги. Ліпше буде лишити се власному д о с ь в ід о в и хліборобів і практичному поглядові! на
чальників урядів ґрунтових книг, щоби в кождім случаю індивідуальнім означити фінансову спроможність позичаючого і найти відповідну міру.
Наколи буде заведене посередництво в справах грошевих заводового стовари- шеня під управою або контролеві властпй для хліборобів, тоді мусить бути замкнена гіпотечна книга для п р и в а т н и х п о з и чок. Кредит одиниць має взагалі сю не
безпечну тенденцию, що хагічнво визискує землю для хвилевої користи; але загал має заразом з властителем противний інте
рес, а іменно щоби посілість не тілько да
вала дохід, але й щоби сей дохід щораз збільшав ся.
Сей проект очевидно не сподобає ся тим, що уважають всяке обтяженє ґрунто
ве нещастєм, і хотіли би усунути всякі довгії ґрунтові і всі гіпотекарні справи.
Такі люди відкидають навіть вписане в книгу ґрунтову довгу при сплатах спадко
вих і думають спадкові уділи заступити убезпеченєм рент Грошеві потреби стара- ють ся покрити виключно оборотовим і особистим кредитом.
То, що заступники сего погляду ви
магають, є в части неможливе, в части неекономічне. З таго часу, як данини і престациї мусять хлібороби оплачувати не натуралїями і служебностями. лише гріш
ми, не може хлібороб обійти ся без го
тівки. Наколиб він не міг на ґрунт дістати потрібного гроша чи то обдовженєм, чи позичкою, чи заставом, тоді мусів би хлї- боробский стан просто щезнути.
Великий капітал викупив би меньшу власність і тоді знов розвинули би ся ля- тифундиї. Тою дорогою розвою пішла Ан- ґлїя. Кріпкий стан хлїборобский, що відно
сив побіди в боях під Кресі і ІІоатіє, щез зовсім. Де колись були засібні села, там нині пасуть ся череди.
Се лише домаганє є оправдане, щоби ґрунт зовсім обезпечити против небезпеч- ностий в и п о в ід а л ь н и х позичок і визиску приватного капіталу. Нинїшна фарма обдов- жуваня мусить устати, наколи маємо осяг
нути тривалий успіх. Істория поучає нас, що всяка культура є загрожена, скоро зем
ля (ґрунт) наражена на визиск приватного капіталу. Като величав установи старинних Римлян, що злодія карано в двоє, а того, що брав процента з землі, в четверо. Як довго сей погляд руководив моральним і правним житєм Римлян, поступали Римляни від ступня до ступня в розвитку сили і культу
ри. Колиж земля підпала під виповідальні позички, почав ся повільний, але певний і
нездержимий упадок. В першій хвили зда
вало ся, начеб лихвярскі процента, видобу
вані з ґрунту, означали нову добу еконо
мічного зросту. Богатство на позір збіль
шувало ся, рухома вартість ішла в гору, збільшувався збиток, цегляний Рим перемі
нив ся в марморовий за Авґуста і єго на- слїдників, одним словом здавало ся, що Рим стоїть на початку нечуваного розвою.
А тймчасом се був початок кінця. Визиск лихвярский землі почав ся і скінчив ся і повним занепадом, упадком держави і роз- I люзованєм суспільності!.
В середних віках поступала культура, як довго земля була неприступна для ви
зиску капіталу. Лише поступ в управі зем
лі, довів до високого розвою і то віїсто
го, як в старинности. Та управа землі бу
ла можлива з одного боку нагромадженим сил робочих, уможливленим поділом влас
ності! після нїмецкого права, з другого боку охороною против визиску капіталу.
Колиж в пізнїйших віках середних лихва розставила свої сїти на землю і найшла в купці рент узнану законом форму, послїду- вало скоро визискуване землі, наступив не
щасливий зворот в економічних обставинах, що довели до хлопских воєн і упадку куль
тури в XVI. віці.
ІІригляньмож ся тепер нинїніним об
ставинам аґрарним.
Д а л ї буде.
Аґрарна конФеренция.
(Дальше).
П. Сеньковский вертаючи до квестиї селяиь- ского кредиту вставляв ся горяно за громадски-' ми касами позичковими і виказував числами (з повіту мілецкого), що їх заряд є взірцевий.
Каси громадскі увійшли в кров' і кість тамош- ного населеня. Они відповідають цілковито обра- зованю нашого народу, є таними, в загалі із всіх мір для нашого краю найвідповіднїйші. Що до банку краєвого, думає бесідник, що банк не
МІЙ ОТЕЦЬ.
Оповідане Л а з а р я Л азаревича.
(Дальше)
Коли я збудив ся, сонце було високо. Я чув якесь утомлене і слабість, але заснути вже не міг. Я встав. Усе мало буцім сьвяточний, а за
разом сумний вигляд. На дворі залягала тиши- на, проміні сонця впадали вкрізь вікно, а перед образом дрожала ще полумінь запаленої в ночи лямпки. Мати і сестра були бліді як хусти, їх очи були вохкі, а лиця виглядали неначе з воску;
позаломлювали руки, ходять на пальцях і нічо
го не говорять, хиба від часу до часу то одна то друга вишепче слова молитви.
Не дано снїданя, не питано, чи мй голодні, не післала мене мати до школи.
— Що се має значити?... — питав я в ду- сї. — Чи хто умер дома, чи може вернув небі-
щик стрий і мають єго ховати вдруге?
Однак пригадало ся мені зараз все, що ді
яло ся послїдної ночи і я мимоволі прошептав:
»Боже, ратуй вітця!*
Не думаючи о нічім, я убрав і пустив ся просто до дверий великої комнати, але завернув
ся сейчас, бо почув на своїм рамени руку ма
терії. Не говорячи нічого, положила палець на своїх устах, відвела мене до дверий, що вели на подвірє, і легко попхнула мене туди. Сама вернула до своєї комнати, а ле я станув в дверех, не розуміючи, що-би то могло значити.
Я зближив ся знов на пальцях до дверий від великої комнати і заглянув через дірку від ключа.
Дивлю ся.
Стіл стоїть на середині комнати: наоколо него иозаставлювані крісла, кілька з них пере
вернених. На підлозі скинені змяті карти, сто
птані циґара і стовчена склянка. З під одної карти виглядає дукат. Обрус стягнений з стола з одної сторони майже до половини, на нїм по- розкидувані карти, поперевертані склянки, повно попелу з файок і кілька надбитих підставок.
Стоять ще чотири ліхтарі. В однім з них дого- рює рурка грубого паперу, а чорний дим підно
сить ся аж під стелю.
На однім кріслі, плечами звернений до две- рий, сидить мій отець. Обі руки витягнув на стіл, опер на них чоло і не рушає ся. Дивився) я досить довго, а він ані ворохнув ся. Бачив я ) лише, як тяжко віддихав. Дивні гадки перелітали мені через голову. Не знаю, звідки і для чого ви
дало ся мені нараз, що отець є неживий, лише
застановляв ся я над тим, чи може вмерлець від
дихати. Потім уроїло ся мені, що руки вітця є паперові і що не буде вже міг ними ударяти.
Словом, плели ся якісь дурниці. Бог знає, як довго ще стояв би я при дверех, єсли-б знова не почув на собі материної руки. Нічого мені не сказала, лише вказала на двері своїми лагідни
ми очима. Сам не розумію, иощо скинув я шап
ку, поцілував матір в руку і вибіг на подвірє.
Була то субота.
На улици діяло ся все як звичайно. Кож- дий займав ся своїм. Селяне повивозили на торг збіже, дріб і ярину. Гандлярі заглядали до візків і дотикали ся ягнят. Пандур Новак кри
чав і визначав місця, де хто має станути з во
зом. Хлопчиска крали черешні, або драпали ся на плоти. Писар Стретан ходив по місті з до- бошем і читав, що забороняє ся пускати свині на улицю. Трифко видобув з печи печене ягня і викрикав: »ходіть, горяче!*, а пяниця Поза баб
рав ся в калужи.
— Що то ваш склеп зачинений? — спитав мене, переходячи, кравець Ігнат.
— А зачинений! — мовлю.
— Чи не хориіі Дмитро?
— Ні не хориіі.
— Може де поїхав?
— На село поїхав — відповів я і побіг н^'?;
2 повинен пускати ся на широку воду з удїлюва-
нєм дрібного кредиту. Удїлюванє кредиту по
винні давати місцеві заведеня.
Др. Сісалковский, осьвідчае ся також за громадекими касами пожичковими, тілько ува
жає їх недостаточними, понеже они мають не много капіталу закладового, а в додатку сей ка
пітал не збільшає ся і не має відділу ощад
ності!.
Відтак нриступлено до обговореня справи парцеляциї посїлостий табулярних. В тій справі промовив пермий др. Соловій. Бесідник уважає, що часткова царцеляция була би користнїйшою від парцеляциї цілковитої, а де парцеляция ціл
ковита була би доконечною, там знова корист- нїйше було би, парцелювати ґрунти помежи мешканців місцевих, як чужих приміром: помежи Мазурів у всхідній Галичині. Парцеляциї нале
жало би улекшувати через кредитову поміч для ново-набуваючих розиарцельоваиі обшари; по
жадано було би, щоби при зміні посїлости був приспішений перегляд такої зміни. На то треба би побільшити число інжинєрів.
Означуване великості! обшару, яку повинні мати посїлости, що повстають з парцеляциї, не було би добрим; то утруднювало би тілько парцеля
цию; рівнож не можна жадати наперед упоряд
кована плинів, котрі підлягали би потвердженю властий.
Проф. др. Пилят уважає за річу користну утворене власті! зложеної з иредставителїв біль
шої і меньшої посїлости і з урядників. Таким властям предкладано би до потверджена пляни парцеляцийні. Що до означеня, як великі мають бути посїлости повставші з парцеляций, бесідник уважає то дуже користним.
Др. Крижановский поручав парцеляцию при помочи заведень на взір Банку земельного і місцевих спілок парцеляцийних.
І р. Рей зголосив на письмі проект утворе
на земельного уряду.
Др. Скалковский признає парцеляцию двір- ских обшарів за дуже користну для краю і то так для властителів більшої посїлости як і для селяньства. Тілько треба роботу нарцеляцийну вести на якийсь добре означений плян а зара
зом мусїла-би она стояти під дозором краю. Я- коїсь осібної інституциї грошевої для парцеля- цийних цілий не потреба.
Др. Крижановский не годив ся на творене посад Геометрів краєвих, бо число Геометрів правительственних є достаточне. Не належить також творити осібного відділу парцеляцийного при краєвім банку, бо тоді настав би великий похоп до внутрішиої кольонїзациї, котрої не на
лежить значно підпомагати, бо убє середну по
сілість.
Ґр. Рей був тої думки, що справу належить полагодити рішучими средствами а не от так на половину, тож проте не належить віддавати роботи парцеляцийної краєвому банкови. Селя
ни — говорив ґр. Рей — опановані є горянкою поеїданя землі, а та горянка не випливає з хви
левих причин, але з глубоких. Причини тої на
лежить шукати в любови вітчини. Є се чувство сильне, з котрим не вільно іграти, а то тим більше, що так під панованєм росийским, як і пруским селянин має більше нагоди заспокоєня тої своєї жадоби поеїданя землі, як в Галичині'.
Др. Гупка уважав тілько частинну парце
ляцию за пожиточну у нас. Така парцеляция мала би місце лиш на те, щоби охоронити се
редну посілість, котра є найлучшим ередством до любови вітчини.
Др. Соловій доводив, що творене осібного заведеня парцеляцийного є тепер не на часі і що таке заведене може утворити ся само з о- сібного відділу парцеляцийного в краєвім банку.
Гурик потвердив слова ґр. Рея, що охота поеїданя землі походить з любови вітчини, тож те чувство є благородне і гідне підпомоги. До- магав ся проте осібного уряду парцеляцийного-
(Конець буде).
ВІСТИ політичні.
Заеїданє доси в Австриї небувале но 25 го
динах перервано не за чиєю иньшою волею, як тілько за волею президиї. Оиозицня хоче пере
конати сьвіт, що се єї робота, що так довге за
еїданє не довівши до зазначеної цїли, мусїло покінчити ся.
Безперечно, що робота опозицій довела до так довгого засіданя своїми голосованямн, зая
вами, небувалою досн бесідою п. Лєхера, своєю музикою і комвдиями, але не може гіригіисува- ти собі в тім побіди, що заеїданє замкнено без ніяких результатів. Парламент прецінь не міг бути шрубою без кінця. В нім засідали люди, а ті, як довго є людьми, мусять мати хвилі супо- чинку.
Умученє і обезсиленє було доглядне в ці
лій палаті. Віцепрезидент п. Крамарж вже рано терпів на атаки нервові, а вечером в часі нарад предеїдателів клюбів почув ся на ново нездоро
вим. Ціла проте президия мала спочати на пле
чах п. Абрагамовича, котрий по 25 годиннім трі- вашо заеїданя не міг бути також без умученя.
В додатку посли млїіоть, а стенографи заявля
ють, що їх сили ледви чи вистарчать довше як па годину.
В виду таких подій замкнене дискусиї вка
зувало ся фізичною конечностию, проте мни
ма побіда опозицій хиба буде побідою пир- гусовою.
Ческі посли по оголошенні замкненя заеї
даня оказали явно своє невдоволенє президиї.
Можна було чути голоси: .ганьба, чи на те ми сиділи 25 годин, щоби нредеїдателї клюбів на своїй нараді все покиринили*.
Кореспондент »КеІСЙ8!УеЬг-у«, котрий роз- мавляв про ситуацию з и. Ебенгохом зараз по замкненю заеїданя, подає, що п. Ебенгох уважає парламентарну битву за програну для більшости.
Належало ще кілька годин видержати, а то тим більше, що парламентарна більшість з’обо в яз а- зад до дому. Незадовго прийшли мої два това
риші, котрих пан учитель піелав, щоби запитали ся матерії, для чого я не прийшов до школи.
Беру книжки і кусник хліба, поглядаючи то на матір то на товаришів.
— Скажіть, дї'ти, пану професоровії — ві- дозвала ся мати — що Мішна не міг прийти
вчаснїйше, бо мав богато до роботи.
Що діяло ся дома в часі моєї неприсутно
сті! — не знаю... чи властиво знаю аж занадто добре, бо коли я вернув, найшов все як перед тим: мати і сестра сиділи з заломаними рука
ми. Ніхто не думав о обідї. Дзьокіца на подві- рю привязав кітцї до хвоста малу риночку і сьміяв ся сердечно з єї сьмішних скоків. Челя
дники шилі! в своїй комнатї сукмани, а Стоян хропів на еїнї як о П ІВ Н О Ч І!.
Отець заєдно сидів ще на тім самім мі
сця, як скаменілий. Цюрче поморщило ся єму під пахами і рознняло ся на грудех від глубо
ких зітхнень. Давно вже й на вечірню передзво
нили — а він ще не рушає ся. День кінчить ся, а в нашій душі щораз то темнійте, незлосли- війше, страшнїйше, розпу чнїйше. Я усів на по
розі дому, держачи в руці якусь шкльну кни
жку, але єї не читав. У вікні бачив я бліде ли
це матерії, оперте на вихудїлій руці. Дзвеніло мені в ушах. Я не міг о нічім думати.
В тім скрипнули двері. Мати щезла з ві
кна. Я дрігнув. Двері великої комнати отворили ся і на гіорозї станув він — мій отець.
Фез, зсунений взад голови, відкривав во
лосе, що спадало єму на високе чоло. Вуси обви
сли, лице ечорнїло і постаріло ся. Але очи, які то були очи! Ан'ї подібності! до тих, котрі так сьвітили перед тим. Запали ся в глуб голови, на вів укриті під повіками, і норушають ся по
боли, без блеску, без думки, без виразу. На ли- ци блукав ся якийсь хмарний а лагідний у- сьміх; ніколи сего' перед тим небувало. Так ви
глядав стрий, коли приймав иричастиє перед смертию.
Відхилив двері від нашої комнати, всунув крізь них голову і нічого не сказавши, сейчас подав ся назад. Зачинив двері за собою, вий
шов на улицю і иоволи завернув до хати ку
ма Ілиї.
Оповідав мені пізнїйше Тома, син Ілиї, що мій отець з єго вітцем замкнули ся в одній ко
мнатї і довго розмавляли о чімсь тихцем. При
несено їм потім папір і атрамент; щось писали прибивали печатку і т. д. Але що се було, того ніхто не знає і певно ніколи не довідає ся.
(Конець буде.)
| ла ся не опустити становища, доки угодова про
візорна не буде відослана до комісиї. Парла
ментарна більшість надїяла ся дійти до тої ці
л і ї в протягу 4 годин і дати доказ, що она є
властивою, австрийскою, дбалою о цілість і до
бро держави більшостию. Які ще причини, кро- мі умученя і обезсиленя президиї, наклонили єї до замкненя заеїданя. в те не входить п. Е- бенгох.
Нам здає ся, що п. Ебенгох не хотів перед часом виявляти перед кореспондентом тих при
чин. А они були.
В часі нарад предеїдателів клюбів, етарав ся Діпавлі і під позором нолагоди протокольної афери посередничити межи нрезидиею а н.
Кронаветером (говорено що Крамарж дав голос Кронаветерови — и. Абрагамович обнявши пре- зидию відмовив єму голосу), щоби уможливити спокійний хід заеїданя.
Акция ся однак була лиш позором. В тім часі в гру увійшли вже иньші сили по висіло
му приказови, як ми се вже в коротцї згаду
вали.
Поступовці під впливом найвисших сфер мали скаиітулюватн з обструкциї в справі про
візорні угодовоі.
Цісар зажадав в нятницю в полуднє, щоби члени палати панів Хлюмецкий і Бер вплинули на поступовців нїмецких в згаданій справі. Хлю
мецкий, Бер і ґр. Кінбурґ мали відтак нараду з більшою иосїлостию нїмецкою, з клюбом Мавт- нера і з деякими поступовцями (а 1а Рус і Мен- ґер) і спонукали їх до залишена оострукциї.
В наслідок того прийшов вже в нятницю вечер (по 24-годиннім засіданні) до голосу Єн- джейович і поставив внесене, щоби предложепє провізорні відослати до комісиї буджетової. Лі
виця демонструвала виравдї в часі єго промови лопкацєм пультами і криками в звичайний, най- поганнійший спосіб, але одна частина єї відсу
нулась від сеї демонстрацій.
В виду того, що справа переведена угоди може увійти в щаслившу фазу і може обійти ся без послїдних висилків і колотнеч, не можна уважати замкненя засіданя за програну біль
шості!.
»Егет<1еііЬ1аМ,« уважає, що онодїиіна ухвала палати поправила значно шанси переведена у- годи. Нїмецкі партій національні виступили до борбн, але чекає їх тяжка відвічальність. Мстить ся тепер від довшого протягу літ ведена полі
тика сліпого піддавана ся напрямови накинено
му через маси виборців послам, місто, щоби посли мали вести населене.
Ще час завернути з тої дороги, але на
родні сторонництва підуть на підхлібну прима
ну своєї' ираси. Хто нині буде одушевляти ся геройством тих послів, котрі виступали проти окупацій Боснії? Ніяке австрийске сторонниц- тво не повинно переносити обструкцийної так
тики на поле дійсних, державних інтересів і орґашзацию монархії' визискувати яко пресию в партийних цілях. Обструкция не може успра- ведливити свого гріха супроти інтересів держа
ви національною совістию; борбу о більшість, о здійснене національних аспіраций може вести з поводженєм на иньших полях, але не вільно топтати прав політичної льоґіки, іменно, пе- решкаджати більшости в виповнюванні незапе- реченого обовязку єї в виду держави.
В румуньскій Добручи настав рух народно- болгарский. Добручу, замешкану по більшій ча
сти Болгарами, одержала Румунія в замін за відступлену Росиї Бессарабію. Румуньске ира- вительство бажало той край зрумунщити і ви
кидало в тій цїли із шкіл болгарский язик.
За те мешканці міста Тульчи викинули із шко
ли інспектора. Правительство наслідком того замкнуло школу. Мешканці вислали депутацию до Букарешту, але деиутация поступила нетак
товно, складаючи візиту болгарскому аґентови при румуньскім правительстві. Аґітация в До
бручи взмагає ся.
З Сербії. Упадок кабінету Сіміча викликав в Росиї невдоволенє. Росия видить в зміні ка
бінету зближене Сербії до Австриї. Дійсно те- гіеріиіннй президент, Владан Ґеорґієвич є вихо
ваний у Відни і хилить ся до западної куль
тури.
Мілян хоче мати співучасть в правлїню і він головно етарав ся длятого повалити Сіміча закидуючи єму антидинастичну політику в тім,
що старав ся склонити короля, щоби поїхав до І Цетинїї і навязав дружні зносини з чорногор-
скою пануючою родиною, відданою Росиї. В до
датку підозрівав Мілян Сіміча, що має близькі зносини з Караджорджевнчами, претендентами до сербского престола.
Н о в и н к и.
— Новий ювилей папи Льва XIII. Дня 1 січня 1898 р. минає 60 літ від часу, як теперішний пагіа Лев XIII. віправив службу Божу. З нагоди сего ювилею відбудуть ся по всіх усюдах тор- жественні богослуженя.
— Товариство Академична громада» у Львові устроює при снівучасти «Клюбу Русинок» вече- рок з танцями в суботу дня 6. падолиста в ком- натах »Рускої Бесіди». Дохід призначений на фонд запомоговий товариства.
— Церков св. Петра і Павла у Львові обкраде
но онодї в ночн. Злодій діставшись вікном до середини забрав із скарбони всю готівку і ко
ралі.
— Велика спрага. Підчас 25-годинного засї- даня ради державної в четвер і пятницю терпі
ли посли незвичайну спрагу. Гасили єї пивом і видудлили за той будь що будь короткий час 14 гектолітрів пива і один гектолїтер вина. Що притім послам не хибувало і на апетиті', сьвід-
чііть ся обставина, що переважна часть сих ре
презентантів народів з'їла по дві а навіть но три норциї вечері, снїданя і обіду.
В справі розширена Львова в напрямі пів
нічнім відбуло ся онодї зібране горожан жов- ківскої дільниці, на котрім інїциятор п. Юлїян Левицкий домагав ся, щоби громада міста Льво
ва побудувала там школи, котрі нричинили-б ся до зросту тої части міста. Взивав горожан до- магати ся, щоби ґмах суду краєвого і нова ґі- мназия станули в тій дїльници. Дальше брав під увагу продовжене валів Гетманьских аж до Голоска малого, прилучене громад Клєпарова, Голоска і Замарстинова в обсяг громади міста Львова і полученє Жовківского і Личаківского вигіднїйшою і безпосередною комунїкациєю. Від
так ухвалили збори, щоби: а) попирати пети- цию, внесену вже до Ради міскої, в справі утво
рена торговиці в III. дїльници, безпосередного полученя улнцї Слонечної з ул. Кароля Людви- ка і т. д.; б) домагати ся усунена війскового дому карного з дотеперішного місця; в) домагати ся засклеплена Полтви; г) попирати в Раді мін
еній нлянн вироблені и. Левицким а дотичні до утворена нової кумунїкациї межи ул. Жовків- скою а ул. Личаківскою, і д) покликати раду мійку, щоби робила переговори з громадами Голоско, Клеиарів і Замарстинів, що до прилу- ченя їх до міста Львова.
— Еміґрацийну аґентуру у Львові наміряє за- ложити фірмаїберлиньска «КагозсЬ & Біоскі* для улегченя еміґрациї до заморских країв і експе- дициї товарів. Утворене сего рода інституциї, що стоїть під доглядом власти, могло би заиобічи визискови, який практикує ся неуправненими посередниками. З другої-ж сторони ся інститу- ция може натворити ще більше лиха, бо попро
сту викличе живійший, сьвідомий рух еміґраций- ний, без чого безпечно можна-б обійти ся, на
коли-б такої агентури не було. ІІримір на се маємо з бувшого товариства св. Рафаіла, котре місто еміґрацию до Бразилії управильнити, роз
дмухало непотрібно еміґрацийну рухавку до не- чуваних границь. В сім случаю тим меньше можна надїяти ся якої небудь користи із зга
даної агентури, бо репрезентантом і начальни
ком єї має стати жидок Валлях гесіе Айбель, родом із Знесїня, що відбув практику в Бремі а тепер хоче загнати в кут самого Сільвія Но- дарі’ого.
Магістрат узнав за відповідне представити просьбу згаданої висше фірми вистій власти. По
лякам се очевидно було-б дуже на руку, бо они вже від давна носять ся з планами кольонїза- зациї східної Галичини Мазурами.
— За убийство дитини засудив трибунал суду у Львові Анну Табаку з Тарасівни коло Горни
ця на три роки тяжкої вязницї; она признавала ся в слідстві, що коли в ночи привела неза
конну дитину і почула єї плач, задусила єї, а трупа занесла до лїса і прикрила листєм; пр розправі заперечила се, а казала, що дитина у- пала головкою на камінь і забилась. Присяглі не затвирдили питань що до скритоубийства, а затвердили їх що до убийства.
— Розправа о обманьстза еміґрацийні відбула ся онодї в Тернополі! і трибунал еасудив жида Макса Блюменфельда на шість місяців а Лаю Б.іюменфельдову і їх помічницю Франц. Моска-
Вино Папайтинове Вино з оріхів Коли.
і леву на три місяці вязницї. Они писали по кар- і ти і намовляли людий до еміґрациї «до такого краю, де з одного кірця родить ся сто кірців, де за дармо дають поля, ліси і худобу, кілько хто схоче». Очевидно жидам ходить о то, щоби обманені селяне забирали са з села на погибіль, а они щоби грунти по них загарбували.
— Чехи трясли ся сими днями в своїх осно
вах. В північно-західнім куті Чех дало ся чути минувшого понеділка досить сильне землетря- сенє. Особливо в Ґрасалїц було оно діймаюче, бо повтаряло ся в протягу дня і вечера около ЗО разів, наповняючи мешканців великим стра
хом. Тряееню вторували глухі підземні громи.
Лямпи, шкла, вікна і т. п. трясли ся і дзвонили, двері отвирали ся самі, впрочім шкід не було жадних. Ві вторник і середу землетрясенє по
вторило ся ще кілька разів.
— Найменьшого чоловіка на земли відкрив о- дин подорожник на острові Анжіюля, що нале
жить до англїйских посїлостий в Індиях захід
них. Чоловік сей 27 цалїв високості!, отже є о З цалї меньшнй від славного адмірала Дот, ва
жить 40 фунтів і має ЗО літ. Є мурином.
— Хитра комбінация. В малім місточку фри- зиєр велів собі намалювати на тильді Абсальо- на з відповідним написом. Позаяк однакож не вистарчало місця, то маломіский Апелєс підпи
сав так: Аб-Сальон до стриженя і голеня.
Пожар горівки. В ҐлєзГові згорів онодї цло- вий маґазин, містячий тисячі бочок віски, бран- ди (англїйска горівка) і руму. Шкоду обчисля
ють урядово на ІіОО тисяч зр.
— Аматор наФти. Онодї зробив легковажний заклад якийсь Ц., пілюсар в королївскій Гуті.
Заложив ся він о 100 марок, що випє літру нафти. Заклад виграв, але заледво згорнув гро
ші, зімлів. Тепер хорує тяжко, о єго житю гро
зить велика небезпечність.
— Відкриті сліди злочину. При конашо фунда
ментів під дім, котрий мав станути на місце одної рудери, положеної при улици Личаківскій, надибали онодї робітники сліди злочину, спов
неного на початку біжучого столїтя. Давнїйше мі
стила ся там господа, до котрої заходили так звані »піскарі личаківскі*. В засипаній пивници тої рудери найдено три людскі кістяки, один женьский а два мужескі, котрі після ореченя лікаря Елєктровича, лежали в тій пивници іцо- найменьше 80 літ. Кістяки похоронено на лича- ківскім кладовищі! і заряджено слідство.
— Телєскріптор. В Берлині сими днями від
бували ся проби з електричною машиною до нисаня, названою австрийским винахідником ін- жінєром Гофманом — «телєскріптор». Те нове винайдене, маючє на цїли усунути невигоду, по- лучену з телефонічною комунїкациєю, має ви
гляд звичайної машини до писаня. Клявіятура має чотири ряди но сім Гузиків, і обнимає букви, зна
ки писарскі і числа. Коли ходить о писане бу
квами, то натискає ся білий ґузик з написею
«Беї» (Іеігея), хотячи подати числа — натискає ся білий ґузик з написию »СЬі£« (сЬіГГгеа). Ма- нипуляция є так само проста як при звичайній машині до писаня. Машину ту лучить ся з те
лефоном і то без виключного дроту. Пише она на пасках паперу як апарати Морзого, але не в знаках телефонічних, лише виразним друком, а на противнім кінци, де є уставлений другий апарат, виходить такий самий пасок з таким самим письмом. Насуває то і ту довідність, що можна завідомити і неприсутного властителя апарату, позаяк телєскріптор, уставлений раз на
«полученє», відвиває без перерви паски, обни- маючі повідомлене своєї початкової стациї. Но
ва електрична машина дїлає на кожду віддаль.
Приміненє єї в практиці буде дуже широке.
Власти, інституциї, фабрики, дневники і при
ватні особи, що одержують правильне і значне число телеграм, по заведеню телєскріптора в бюрах почт і телєґрафів будуть користати із значних догідностий, позаяк одержують теле
грами без посередництва післанцїв, безпоеередно на своє бюрко. На відворот знов зникне потре
ба посиланя до телеграфічного уряду і нудне виписуване довгих телєґрам.
Вісти з Еп Станиславівскої.
Конкурсовий іспит парохіяльний відбуде ся в днях 10 і 11 н. ст. падолиста. — Просьби о принатє до пресвитерского дому для рукополо- женя в єреї мають кандидати внести до конси- стовиі до 20-го н. ст. падолиста. — Грамоту иринятя до єпархії дістали питомцї львівскої духовної семінариї з І. року: Аркадий Гуглевич, Теофіль Турчманович і Волод. Антоневич (всі три з львівскої аеп.). — До дух. семінариї при- няті: Ів. Грабовецкий, Мих. Ганкевич, Пос. Рост-
при недугах жолудка, на травлене.
Цїна 4 корони.
Средство підбуджуюче і покріпляюче.
Цїна 2 корони
кович, Валер. Луговий, Мих. Стрийко, і Ник.
Бутковский на І. рік; Волод. Билинкевич на II.
рік; Ром. Турчманович, Юрій Конкольняк і Меч.
Скоморовский на III. рік; Юл. Козловский на IV рік. — Цертифікат для посїщуваня богословских викладів в львівскім університеті дістали: Евг.
Могильницкий з І. року і Яр. Сїменович з II.
року. — 3 закон, звази єпархіальної увільнено ново поставленого пресвитера о. Йос. Тиховича.
ВІСТИ ЕКОНОМІЧНІ і СТАТИСТИЧНІ
В товаристві взаїмних обезпечень «Дністер»
прибуло в місяци вересни с. р. 6,827 важних по- лїс на 3,204.443 зр. обезгіеченої вартости з пре
мією 28.533 зр. 62 кр. Разом від І. січня с. р.
до кінця III. кварталу було 40.174 поліс на суму 21,449.875 зр. в. а. з премією 182.394 зр. 08 кр.
Попередного року було в тім самім часі 30.976 обезпечень в сумі 16,923.209 зр. обезнечепої вар
тости з премією 143.416 зр. 84 кр., а в першім році 8.308 поліс вартости 5,714.088 зр. з премією 44.314 зр. 39 кр.
Шкід було в вересни 94 случаїв, а разом від початку с. р. 375 шкід, з котрих виплачено 334 до кінця вересня і 25 в перших днях жов
тня; 6 відшкодовань (в сумі загальній 924 зр.) на разі з причин нравних здержано, а 10 шкід лучивших ся при К ІН Ц І! вересня є в лїкві- дацнї.
Сума всіх шкід до кінця вересня с. р. ви
носить ЬгиНо 89.275 зр. з чого відтрутивши часть реасекуровану остає ся на власний раху
нок 44.650 зр. В попереднім році до кінця ве
ресня було 320 шкід в сумі 93.046 зр. а в тім на 40.898 зр. на власний рахунок.
Фонд резервові!!! з днем 30. вересня с. р.
виносить 68.752 зр. 61 кр. і ульокований в цї- лости в цінних паперах (пупілярних).
Т е л є ґ р а м и.
Відень 1. падолиста. Президент міністрів ґр. Баденї був у цісаря на цїлогодинній ав- диєнциї.
Відень 1. падолиста. Бувший президент Катрайн заявив перед виборцями в Галі, що уступив длятого, позаяк не хотів бутй прези
дентом такого парламенту, котрий наслідком нещасної політики є засуджений на бездїльність.
Боцен 1. падолиста. Вчера відбуло ся тут друге віче тирольских Німців при участи 1500 осіб. Посол Ґрос говорив о солідарності! Нім
ців. Штайнвендер вірить в нобіду Німців. Вольф заповів, що в альпейских краях прийде до жи
вої аґітациї проти Славян і клерикалізму.
Християньско-социяльну і клирикальну партию прозвав зрадниками народної справи.
Боцен 1. падолиста. «Тігоіег УоІкзЬІаН»
орґан Діиавлїстів обговорюючи еитуацию, дуже неприхильно виражає ся о Чехах і Поляках.
«Проч, — кличе — з невдячними гуситами! нроч з хиткими Поляками! проч з правительством!
Найвідповіднїйшим становищем для католицко- го сторонництва є злучене з християньско-со- цияльною нартиєю».
Надіслане.
До Пана М Фрайлїха
спец, бандажиста у л . Ш пит альна ч. 4. у Львові.
Поважаний Пане!
Почуваю ся до обовязку зложити Вам мою сер
дечну подяку за Вашу щиру опіку, з признанєм для Ва
шої незвичайної спосібности при лїченю моєї довголїтної небезпечної пропуклпнп. Маючи лїт 73 і перебувши всі
лякі болесні лїченя аж до невдалої операції!, іцо тепер вже попити тижнях Вашого способу лїченя гїшу ся май
же цілковитим уздоровленєм, то завдячую виключно Вам, а сен відкритий" лист повинен заохотити кождого терпля
чого на пропуклпну, щоби не надумував ся піддати ся з повним довірєм під Вашу методу, котру лише Ви вмієте виконувати совістно і вирозуміло.
У Львові д. 9. цьвітня 1894.
З поважанєм Ів а н Новак, директор дому убогих.
Гляди на відворотній стороні анонс п. Фрайлїха.
Головний склад в аптицї
161 8 4 - ?
Жигм. Рукера
під „Срібним орлом" у Львові.
