Ч. 35. Львів, Четвер дня ІЗ (25) лютого 1897. Річник І.
4 — --- _ --- <
' Передплата
на «РУСЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . • . 6 р. ав.
на чверть року . . 8 р. ав.
на місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
на цїлий рік . . 20 рублів або 40 франків
на пів року . . 10 рублів «Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.« — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудни.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклнмацпї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по
ц ін і10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
Інтронїзация Преосьв Константина Чеховича.
(Копець.)
Підчас обіду, котрий дав новопоста- влений єпископ для достойників духовних і сьвітскнх і духовеньства, вніс єпископ тоаст в честь Є. Сьвятостн Папи і Є. В.
Цісаря, згадавш и про особливу печалпвість їх для руско-католицкої Церкви і руского народу зазначену вивисшенем митрополита до достоїньства кардинала, подвигненєм чину оо. Васнліян і синодом львівским. Дру
гий тоаст вніс єпископ в честь Є. Ем. Кар- динала-Митрополита яко сьвятптеля і єпи
скопів яко сосьвятителїв, яа котрий Є. Ем.
Кардинал-Мптрополит відповів тоастом в честь єпископа Чеховича і піднїс єго ви
сокі чесноти і прикмети та зазначив, що за сей вибір зроблений Сьв. Апостольским Престолом і Короною належить ся ящ ра вдяка руского народу.
Вечером відбула ся в салі магістрату музикально-вокальна Академія устроєна в честь Преосьв. К. Чеховича рускими народ
ними товариствами з слідуючою проґра- м о ю :
I.
П р Ц В ІТ Н Є СЛОВО. ( 1. . Кі і і’ТГіК Є В Ь 'т. Л з п т г р - Ц ,
хор мішаний в еупроводї .орхоетрп,’2. Тополи'иц- киїї: «Три шляхи», хор мужеАий. 3. Лішт: »У-”
горска рапсодия», фортепян в супроводі' орхе- стри. 4. а) Нижанковский: «Скорбна дума*, б) Ки
шакевич: «Мене забудь» соля басові в супроводі фортепяна.
II.
І. Киш акевич: «Рута», со.ія, хори мішані і мужескі в супроводі орхестрн. 2. Кшішковский:
«Просьба новобранця* хор мужескии. 3. Лисенко:
а) «На що мені чорні брови», б) «На городі коло броду« соля сопранові в супроводі фортепяна.
4) Ш уман: «Хор циганів», хор мішаний в супро
воді орхестрн.
Саля була битком заповнена місцеви
ми і замісцевимп гістьми, було й чимало
6)
З сїльских образків.
Михасьо.
(Дальше.) - X.
Від сего часу житє в Калиновій хаті по
пленталось наче безногі черви, полізло тяжкою та гіркою дорогою. Марина дівчину та одного хлопця порозпихала в найми між люди, сама лишила ся з найстаршим сином, що вже за плуг возьме, і до лїса виїде і вимолотить і до коси бере ся, — та з двоїма дівчатками. Прав
да зараз по смерти чоловіка трафляли ся Ма
рині люди, однак она відповіла:
— А мені на що ся віддавати, щоби хто збиткував ся над моїми дітьми?
— Добре маєте — казала стара Савчиха — перебідуєте рік два, а потім за синової голови полежите на печи супокійно, ніхто не буде ра
хувати ваших старих костий.
Тимчасом Михасьо не забув упоминати ся з міста пересиланими листами о гроші.
— Та звідки возьму гроший? — казала до дяка Марина — корову та ялівку продала на похорон небіжчика, лишили ся ще конята: хиба
І тість Папа Лев ХШ, Єго Величество Наш Най- . яснїйший Монарха Цісар Франц Йосиф І. най ' жиють многі і многі літа! (Збір піднимає з ве
ликим одушевленєм патріотичний оклик речника і повторює єго трикратно, звернений до Є. Ем.
Кардинала).
Безперечно сим вірним посередником межи серцем Єго Сьвятостн і Єго Величества а сер
цем народа, єсьте Ви, Еміненциє, наш найдо- стойнїйший Архіпастирю, проте прийміть при нинішнім сьвятї слова всенародної подяки і до вінця Ваших народних заслуг прилучіть оден лавровий листок від вдячної перемискої Руси!
(Грімкі оплески і поклики «Многая лїта«).
Друга причина радости і одушевленя ни- нїшного дня, причина народна, історичної ваги.
Були і ми колись великодержавним наро
дом, були колись і ми осередком сили і про- сьвіти в славяньскім мирі, були колись і у нас князі, королі, був цьвіт боярства і лицарства, що стояли за нарід свій і віру свою. Минуло ся.
К нязі і королі сновнили свою історичну ролю, боярство нас полишило, остає ся оден нарід з своїм одиноким порадником та невідступним товаришем долі і недолі — сьвящеником. Одні лиш центра остались кріпкі і неповорушні, а від полученя з квДрі.ніцкою Церквою ще снльнїйші, ДьЕітлїіши . мої утніиіш. ідііміі центрами наші владичі престоли. Природно проте, що нарід всі свої спомини сьвітлої бувальщини, котрих не позабув, противно котрі вигрів кровію свого серця і вилелїяв в своїх піснях аж до апотеози переносить на владичі престоли і коло них громадить ся, наче своїх політичних центрів.
Звідси то тота у нас одинока, ідеальна єдність Церкви і Народа, котра золотою ниткою пропш зує картини нашої історії], і сегодня відчувався більше як коли небудь. Не єсть тон приятелем народа, хто не єсть приятелем Церкви і про
тивно, не служить той вірно Церкві, хто рівно
часно не служить вірно народові!.
(Звернений до Єго Преосьвященьства) І ся єдність Церкви і народа красить Ваше чоло, Преосьвященний, наче найнїжнїйший диядем.
— Якто все?!
— І хату, і стайню, і стодолу і поле!
— А вам?!
— Нам?! іти на жебри!
— Хибаж так можна?!
— А я знаю?! — Михасьо каже, що все тото єго мами; — а я з моїми дітьми чутка жадного права не маєм.
— Таж небіжчик вам щось писав?!
— Та писав все на мене і на мої діти, ка
жучи, що Михасьо уже своє вибрав.
— На таке, не бійте ся нічого і волос з го
лови вам не впаде, абож то Антін єму вітчимом, або не був господарем; я тямлю добре, який тутка був гаразд, коли Антін та Гануська прий
шли; — не було плотика, шіпчинки, все все за
брав Джован, одна хата стояла тай вона пе
ревертала ся.
— Про се нераз небіжчик згадував — озва
лась Марина.
— І мав про що, таж він своїми руками усе поставив, на все заробив, все направив та привів до ладу.
— А мояж праця де?!... таж я мала своїх власних гроший до трох соток; — вони не ми
нули ся на мої діти, але розлїзли ся на Миха
ся; а нині — нині пише, забирай ся, бо то все моєї мами!
селян. Окрім Преосьв. єпископа прибув та
кож 6. Ем. Кардинал-Мптрополит, епископ- суф раґан Ґлязер, представителї ґенералїциї і ин. властий.
Академія розпочала ся привітним сло
вом директора рускої ґімиазиї Грнг. Ц е
г л н н ь с к о г о , котре тут наводимо дословно:
Сей день, вгоже сотвори Господь, возрадуєм ся і возвесе.тТм ся в нїм.
Дїйстно памятний, торжественний день!
Здає ся нам, що з днем нинїшним вступаємо в нову добу, новий період нашого народного і церковного жнтя. Кожднй бачить се, кождий відчуває се, могуча струя радости пориває не тілько перемиску громаду, перемиску єпархію,' І але цілу галицку Русь, ба навіть з Буковини і
•України доходять до нас радістні звуки, так що нинішнє сьвято не єсть лише сьвятом місцевим, але в цілім того слова значіню, сьвятом всена
родним, сьвятом цілої Руси-України.
Дві могучі струї зливають ся на радість иинїшного дня: одна, що князем і владикою нашим стає любимець народа, муж, що з тн- шинн сїльского душнастпрства, перейшовши всі ф ази сьвященнчої долі, стає на чолі єпархії, — друга: народна. Був давний звичай на Руси, що владиків вибирали не лини власті! духовні і мирені, але Всі вірні. Сей з чай, затертий бу
рями минувшости, відновив сч сегодня в цілім того слова значіню. Бо заким Найвисший Кер
манич Апостольскої Церкви, заким Найвисший Керманич Держави прорекли своє Найвиеіпе слово, — нарід з тиха прорік своє і —- о радо
сти, оба слова були ідентичні. Се кріпить, се підносить, се одушевляє, бо в тім бачимо як найкрасшу запоруку, як живо Єго Сьвятість Пана римский, як по батьківски Єго Величество Найяснїйшип Монарха відчувають живчик народ
них бажань, як радо і щиро їх сповняють.
Проте станувши сегодня вінцем наоколо пре
столе нового владики, піднимаємо перше всего зір повний любови і вдяки до Престола Єго Сьвятостн, до Престола Єго Величества і з нїдр души підносимо одушевлений оклик: Єго Сьвя- і тоті продати?!... а чнмже обробити тоту сьвя- ту земленьку?! хиба ходити номежн хати та просити людий... ох Боже, Боже, який той Ми
хасьо!
— Не журіть ся Марино, я напишу Миха
севі!, що ви не маєте звідки, — казав дяк.
— Напишіть, напишіть любчику, таж ви най
ліпше знаєте!
— Абож тілько я ? таж то знає ціле село, най приїде та подивить ся, які тутка маєтки.
— Та коби приїхав, можебн мав помірковане.
— Приїде, приїде, я напишу, буде видїти вла
сними очима який у вас гаразд — потішав дяк.
Марина, як могла заходила ся коло житла, робить, працює та горює в літі і в зимі: ніколи нема для неї відпочинку та свобідної години.
Рано зварити дітям їсти, дати птици, випрати а потім у поли, в стаіїни ба навіть в стодолі.
Привикла вона до того уже так як птиця до ле
ту, навіть не скаржить ся перед людьми, не на
рікає на свою долю начеб она сповита була у шовки та парчі.
— Коби-коби тілько Михасьо не морив мо
єї голови за тими грішми, все би було добре — казала раз до старої Савчихн.
— Абож він не знає, що у вас гроший не
м а ? — говорила старуха.
— Говоріть!... а єму що!... зпід землі бери,
а єму посилай; — а ні — пише, продасть все!
2
» Посеред всїх иевзгодин ж итя Ви оставали все найвірнїйшим Сином католицкої Церкви і най
вірнїйшим Сином свого народа, чистим як хру- сталі. — Русином-народовцем! Ваше ІІреосьвя- щеньство! Коли сегодня вінчане Ваше з новою єпархією, належить ся Вам по прадїдному зви
чаю принести віно. І ми приносим єго, в див
нім може і непонятнім для кождого видї, але понятнім для Вас і для нас. Золота і срібла ми не маєм, але золота і срібла Ви ніколи в житю не бажали, за те приносим Вам то, чим леліяли Ви молодість Вашу, чим веселили Ви важку працю мужеского віку, чим кріпили Ви і насталювали свій непохитний характер народний, приносим Вам те, що зберегло нам честь і сла
ву яко культурного народу, приносим Вам наші найкрасші альмази народні: нашу пісню і наше слово.
Отсї альмази, рідний Сину З а віно днесь прийми, Они символом нашої Віри Надії і Любви.
По сій промові виступив мішаний хор перемиского Бонна і виконав під проводом діріґенса о. Кишакевича кантату в честь Преосьв. єпископа Чеховича, до котрої на
писав н. Гр. Цеглиньский отсї слова:
Раненько скоро сьвіт Русь-ненька нині встала, Бо Сина на престол Владичий виряджала.
Виряджала, в путь хрестила, И піснию благословила:
«В далекім, тихім гаю
»Цьвіточок ріс-зростав,
«Росу небесну він злюбив
«І сам небесний став.
«0 цьвіте мій, о раю мій,
»Рости щаслив, рости!
»Краси сіяєвом своїм
«Весь гай мій звесели!*
І слези радостн поплили По матернім лици,
Владич престол они з ц ц г ^ ^ '’
Отеї альмази, рідний Сину, З а віно днесь прийми:
Они символом нашой Віри Надії і Любви.
Всі точки програми були виконані (із зміною точки II. 3) членами перемиского
»Бонна« дуже удатно а. публика на дармо домагала ся голосними оплесками повто- рювапя кождої точки. Торжественнпй і одушевлений настрій, в якім находили ся участникн сего великого сьвята від самого его почину, удержував їх аж до самого кінця сего сьвята, котре мало характер не тілько церковний, але було заразом тріюм- фом народного духа і мисли.
— Не бінте ся, люди знають! — потішала Савчнха.
І так проминуло три роки по смерти Анто
на наче бичом луснув. З а той час приходили до Марини деякі письма з бецирку, але она на
віть не розвивала їх, не була цікава, що у них до неї писали пани, чого хотіли; — вонаж пре
цінь у нікого нічого не зичила, ні з ким не сварила ся; тому прийде письмо, вона заплатить 18 кр., скрутить тай упхає за образ, най собі лежить супокійно, аж витягнуть письмо діти та підруть або вона що завине у него.
XI.
Було то по житних жнивах. На дворі сто
яв погідний веселий ранок. На зелених листях верб, що стояли біля дороги, блищали до ясно
го сонїшного сьвітла чисті каплі роси; ціле село купало ся у сьвітлій повени сонїшного сьвітла;
а у селі гамір; люди ходили по дорозі, вертаю
чи з пасовиска, куди виганяли худобу, висьпі- вувалп дівчата та парібкп ідучи у поле до вів
сяних жнив. Попід хати бігали малі діти, а на вербах цьвірінькали воробцї, в повітрю вганя
лись ластівки, щебетали та шибали собою по всім усюдам.
Б такий ранок заїхала перед Калинову ха
ту невеличка тарадайка запряжена в два сухі високі коні, а з неї вискочив високий борода-
Ми вповні відчуваємо і поділяємо ту радість, якою переняті всі щирі Русини перемнскої єпархії з пагоди поставленя Преосьв. Константпна Чеховича владикою і при сій нагоді поновляємо давнішнє ви- сказані бажаня, щоби Всевишній подав Преосьв. Владиці многі і благі літа для сповненя високої і трудної задачі в управі єпархією Перемискою.
,,Прапоргь“
місячник суспільно-політичний і економічний для руско- католицкого духовеньства в Перемишли під редакцнєю
д-ра Кормопіа, адвоката краєвого.
II.
Прапор в послїднім своїм артикулі: «По зборах делегатів» і т. д. одушевляє ся акциєю д-ра Люеґера, князя Лїхтенштайна і католицкпм Союзом в Австриї В и стій і признає їм великі заслуги. Наше руске католицке товариство по
встає для тої самої цілії що нїмецкий «Союз», бере навіть статут того нїмецкого кат. Союза і єго назву. Зроблено се передовсім длятого, що
би всяким своїм домородним відчайдухам полі
тичним можна дати наглядний доказ, що се ні польска ні єзуїтска інтриґа і що товариство, — котре оказало свої благодатні наслідки в про
вінцій високо культурній, а сильно зараженій лі
бералізмом, буде могло і нам принести користь.
Прапор сего факту не узнає. Не могучи нічого злого сказати на основу товариства позволив собі Прапор за те виляти всю злість на лично- сти основателїв сего товариства. — Прапор яко орґан католицкий не міг сказати, що не потреба кат. товариства, тож підсуває ему — що буде вести господарку в етично ліберальнім дусі.
Прапор зробив як славетні відпоручпикн де- канальні з 10 грудня 1896. Прочитано їм по
слане Преосьв. Єпископату цілої Австриї і візва- но їх, щоби они поступили у себе так як їм предкладає те послане. Делегати але сказали:
Заеадничостоїмо за суспільно-політичною акциєю, яку кладе нам на серце Преосьв. Єпископат ці
лої Австриї. Всякі однак практичні і до наших оботЛопії .00*1 IVІДкІЇ* О* І іі»і • /Д у V"!
з обуренєм відкинули. — А Прапор знов годить ся з католицкпм Союзом в Німеччині, але з та
ким самим Союзом в Галичині він не може згодити ся. З а причину подає Прапор що осно- вателї »Союза« руского, то «короткозорі ен- тузиясти» (Нїмецкі союзники ні!) «люди висшою силою змушені» — «спритні ппіекулянти»,
«Л Ю Д І!що вивісили закон любови ближнього, щоби ним вимусити без’условну любов покривджених до злоби кривдителїв». Придивім ся тепер хто то є ті люди. Б попереднім артикулі сказали ми, що інїцияторамн нашого молодого кат. товариства були молодші сьвященики. Межи ними не було тоді ані одного «сильного міра сего». На людях тих по нинїшну хвилю не відкриє і всевідущий Прапор ніякої плями. Межи інїцияторамн ишіїш- тий жид і якийсь панок в каш кеті з жовто-чор-
ніім шнурочком та з рожею.
Марина настрашила ся, вибігла з хати.
__ Чи тото обійстє Калини ?!.... запитав ся жид.
__ Т о т о т о !— ледви-ледви проговорила Ма
рина: єї серце міцно забило в грудях, голова за крутила ся, душа чула щось лихого, якесь горе.
А вам чого? — прошептала вона.
— Зараз'учуєш !
Посходили ся люди. ГІаниско став під ха
тою, вніїмив з кишені письмо та взяв щось чи
тати. Перечитавши при людях все якоюсь не
зрозумілою Марині мовою запитав єї:
— Розумієш, бабо? '
— Ні, павоньку! '
То я скажу тобі по хлопски. \
— Кажіть, прошу! ‘ •
— Від нині хата, стодола, стайня, огород, поле і все обійстє не твоє а пана Шльоми Єнте купив він єго від правного наслїдника і спадко
ємця МісЬаІа Каїіну за 800 зр!
А- я.
(Копець буде.)
І ного кат. Союза був і головний тайний шеф Прапора. Чому він засів тоді спільно з тими Союзниками, чому він годив ся на їх пляни, (певно лиш заеадничо), чому тоді не назвав їх тими епітетами, чому не виказав їх огидної цїли?
Кат. руске товариство се товариство полі
тичне і хоче обняти всі верстви руского насе
лена без огляду чи то духовні чи сьвітскі
Л ІІЧ -ностн. До перших інїцияторів приступили нові люди з ріжних станів, бо «Союз» се товариство політичне і хоче до успішнїйшої роботи згорну
ти всі етани і вироби руского населеня. Найвис- ша наша Єрархия церковна знала личности осно
вателїв і не зробила їм ніяких закидів. Статут був в руках тих властин. І они то на перші збори основателїв вислали своїх відпоручників; уділи
ли благословеньства, жертвовали перші лепти, а нішїнший Преосьв. Єпископ Кир Константан був на зборах основателїв лячно притомний. Єго Сьвят. ІІаиа на вість, що у Русинів повстає кат.
товариство, радує ся і шле сердечний привіт.
Такі то були люди, що безпосередно або носе- редно стали основателями кат. руско-народного
»Союза«. І они то так огидно наклеймовані Пра
пором. Чи то по католицкн, чи то така «правда і справедливість Божа» у Прапора.
Короною фарисейства Прапора се єго твер
джене, що «Преосьв. Єпископат наш а на чолі Єм. Кардинал не могли рівнодушно дивити ся на сю фірму* (розумій кат. товарист. Союз) і скликали відпоручників, щоби «тій фірмі непев
ній, бо скомпромітованій своїм складом відмо
вити характер католицкий*. Алеж честний Пра
поре, — що хочеш вести борбу о . приноровленє до політики- нриказів Декальоґу, — памятай, що там прикаЛ&с: Ч тиотця і матір твою і не лже- сьвідїтельствуй. Як можна говорити, що така була ціль з ’їзду відпоручників. Владики прецінь могли спротивити ся заложешо тої фірми, бо знали єї наперед, а не спротивили ся. На з ’їзді від
поручників із сторони Владиків і словечка не було згадано про ту страшну фірму.
Підсувати видумані, ложні інтенциї своїй Єрархиї і облудно толкувати з вовною сьвідомо-
<-гин> р і - .н г « і н а и к р а с і п \ р о б о т у
для'Тд^ГХрїГста’
і добра суспільного се є г р і х о м п р о т н и IV і VIII. п р и к а з у Д е к а л ь о ґ у . Прапор допускає ся того гріху з розмислом в цїли наданя значе
на своїм фарисейским виводам про «скомпроме
товану фірму». Цілковито но ліберальному визис
кує Прапор — але треба єму правду признати, іцо не темні маси, п о в а г у ц е р к о в н о ї с в о є ї Є р а р х н ї. Цілий сьвіт знає, що на з’їзді’ дек.відио- ручшіків II р е о с ь в я іц. Є п и с к о п а т не в і д м о- в л я в т і й »ф і р м і х а р а к т е р у к а т о л и ц к о г о», але іцо тр вадить Прапорови ннакше говорити. Кра
вець крає, як єму матерні стає, а Прапор гово
рить так як єму до єго цїли партийиої потреба.
Ті, що відмовляють рускому кат. товари
ству характеру католицкого то не Преосьв. Єпи
скопат а люди, що їм солею в оці наш харак
тер католицкий, то люди, що з католицизму ні
чого більше не хотять мати як лиш католицку фірму. А від тих люднії і від їх послушників руске католицке товариство не бажає признаня і таких люднії буде оно здалека від себе дер
жати.
Листи з Буковини. .•
Дивні річн розповідають собі про сю кан
дидатуру. Кажуть, що москвофіли вислали до краєвого президента депутацию, котра запевни
ла правнтельство, ІЦО
ОНИ ЗО ВСІМ Л ЬО Я Л ЬН І ЛЮ ДИ,що они себе уважають Русинами, а не Моска
лями, що їх найбільшим поетом є Шевченко — словом, москвофіли зробили перед правитель- ством програму народовців своєю програмою. Не диво, що Німець ґр. Ґоес міг їм повірити,
ТИМбільше, що їм підпомагали ще волоокі дїднчі.
Сим розходить ся о се, щоби більшість краєвш реирезентациї у Відни мати за собою, а се л и і іие тоді’ можливе, коли з Русинів один буде іти з ними рука в руку. Що правда, між москвофі
лами буковнньскнмн найбільше «Богу душу ви
нен.» др. Волян і коли з4 одної сторони не може
мо ДЬсить чудоватнсь леЬковірностн ґр. І оеса іи уегЬа москвофілів, так з другої сторони му
симо признати, іцо він вибрав між москвофіла
ми наіїневіпінїйіпого, по котрім можна надїяти
ся, що дальше буде правнтельственшім маме-
з
люком... Однак др. Волян ще не виграв, бо наро
довці певно поставлять свого кандидата і вийде завзята борба; коли не побідить народовецкий кандидат, то побіда буде не по стороні москво
філів, тих немощних стариків, котрим волоскі дїдичі у своїм власнім інтересі вливають по
трохи ЬеЬепзеїіхіег-у, — а по стороні правн- тельства...
Що рускі народовці чують в собі силу, най
ліпшим доказом сего кандидатура презеса Си
дора Виннпцкого з північної пятої куриї. З са
мого початку можна було сподїватн ся, що ро
бітники черновецкі на приказ віденьских со- циял-демократів твердо стояти муть при своїм кандидаті; ним е захожий Чех, машинїсть Зе
плїхал. Однак так само певно, що соцнял-демо- кратн мають прихильників лише між черновец- кими робітниками, а рускі селяни їх просто знати не хочуть!
В четвер виголосив презес Винницкий свою кандидатску промову в Чернівцях. Прихильники і вороги признають, що єго проґрама г&рна, до
бра і заслугує на поперте. Але що-ж: в сали зібрали ся нїмецкі робітники (почасти навіть невиборні') і не дали собі нічого говорити. Аж коли їх кандидат Зеплїхал став малювати со- цпялїстичне ельдорадо, они гукали »Браво!< без кінця. Очевидно поставали черновецкі робітники своїм кандидатом Зеплїхаля, але так само оче
видним є, що сего тижня цілий руский нарід на скликаних вже зборах поставить кандидатуру Виннпцкого — і тим вибір буде порішений.
Впадає лише в очн, що панове социял-демокра- тп в своїй проґрамі цілком не зважають на се
лян: що після їх гадки повинні 330.000 руских селян (управнених до вибору в північній пятій куриї) іти за голосом 20.000 нїмецких робітни
ків, хоч їх інтереси дуже ріжнять ся. Та ще й одно: Хто в четвер мав нагоду приглянути ся тим соцнял-демократам черновецкнм, той спо
стеріг, що між ними властиво є 5—10 крикунів, а решта то маса без власної волі, котра хоче сОцнял-демократамн ніхто тямущий не покло- инті, ся і на їх неприличні, дикі претенсиї не можна звертати уваги. Не перечимо, робітники покривджені так само як селяни, їх долю треба поправити і деякі жаданя їх цілком справедли
ві, але то, шо они хотять, значить їм давати всякі права, а увільняти від обовязків — а на таке ніхто не пристане. Меньше претенсіональ- ностн, більше вирозумілости, а ще більше так
ту — і тогди можна би з черновецкими социял- демократамп говорити. А поки-що їх бажаня
«стануть бажаними, бо рускі селяни певно ви
беруть презеса Виннпцкого дня 4-го марта.
Оттак я вкоротцї описав нашу виборчу кампанію на Буковині. Мізерна она в наслідок місцевих обставин, а щоб они поліпшили ся, о се мусять старати ся нововибрані посли. Кр.
Рух виборчий.
З Р а в и доносять нам: На днях відбулися у нас правибори. ГІо примірі львівскої » Народної Ради* зроблено у нас коалїцию, лише не з мос
квофілами, а — з жидами. Аранжером акциї тої був парох руский, о. Горницкий. Покинувши своїх парохіян, о. Горницкий зложив ся з жи
дами і уложив з ними лїсту виборців, на котрій побіч 16 жидів блистїло єго імя. Акция та обру- ши.іа всіх, а конець був такий, що перейшла лїста християньска (13 міщан і 4 жидів) а лїста о.
Горницкого одержала ледви кільканайцять го
лосів.
В М у ж и л о в и ч а х, повіта яворівского, як пишуть до »Кигуег-а« львівского прийшло з на
годи иравиборів до кровавої авантури. По нра- виборах кинув селянин Вас. Премій кілька при
крих слів виходячому з канцелярії громадскої комісареви, За те другого дня явив ся на обій
стю Премія жандарм, щоби єго відставити до староства. Премій рубав дрова. Коли жандарм завізвав єго з собою, Премій просив ся, але на
раз (причина не подана) спинила ся бійка, в ко
трій Премій ухопив жандарма за баґнет, а сей порубав єго шаблею. Порадно було би, щоби власті! розслїдили строго поступованє жандарма, котрий чейже против безборонного селянина не мав права ужити оружя.
В С т а н и с л а в о в і против руского канди
дата з V. куриї, дра Коцюби, ставить на силу
Вісти політичні.
У р я д о в а > ХУіеиег 21&. < оголошує відручне письмо цісаря до Хлюмецкого, в котрім надає ему в узнаню знаменитих заслуг брилянти до великого хреста ордеру Леопольда. Бувші віце- президенти палати посольскої др. Катрайн і Абрагамович одержали хрести Командорскі ор
деру Леопольда, а директор канцелярій парля- менту, радник двірский Блюменшток одержав достоїньство і характер шефа секцнї.
П о д о р о ж ц іс а р я до Кап Ст. Мартен ще не означена. Рішенє западе нині або в четвер.
С п р а в а к р е т е н ь с к а заострює ся на но
во. Сильна партия на дворі султаньскім пре султана до війни з Грецпєю. Султан не може рішитись, а магометани чим-раз більше фана- тизують ся. Полудневі Альбанцї зброять ся самі против Грециї. В виду того Сербия і Болгария готовлять ся на всяку евентуальність.
З А тіін доносять під днем 22 лютого, що грецкі повстанці на Кретї почали острілювати карабінами обсаджену війсками европейских держав Канею. В наслідок того порішили адмі
рали сполучених фльот розпочати огонь пу- шочннй на табор повстанців. З всіх кораблів упало сорок вистрілїв. Нїмецкпй панцирник стріляв набоями мелінітовими. Досн не звісно, чи і які шкоди потерпіли повстанці грецкі. Ко
раблі францускі і італїйскі не стріляли, бо за- кпм змогли вступити в бій, прийшов розказ залишити стрільбу.
В парламенті' нїмецкім відповідав секретар
| стану Маршаль на інтерпеляцию в справі бом-
! бардованя грецкого табору під Канеєю. Маршаль сказав, що все то стало ря для удержаня мира.
Німці не мають ніякого інтересу на Всходї. Гре
ция викликала все, що сталось доси на Кретї, виславши туди свої війска. Обовязком держак европейских буде, спинити всяку воєнну акцию і дати можність завести на Кретї лад. Сполу
чена фльота почала бомбардоване табору грец
кого аж тодї, коли мирні упімненя не помогли.
Зразу стріляно навіть сліпими набоями.
В парламенті францускім відповідав мінї- стер заграничних справ Ганото на інтерпеляцию пос. Кошена і заявив, що Франция бажає лише мира і в тій точці поступає солідарно з прочи- ми державами европейскими. Крета одержить автономію, єї не можна лишити під безросеред- ною властшо Туреччини. Така розвязка кре- теньскої справи не нарушить цїлости Туреч
чини.
1 р. 1 олуховскнй приймав 22 лютого амба- садорів росийского, італїнского і турецкого.
Мінїстер грецкий справ заграничних Скузес вніс до представителїв держав протест против бомбардована табору грецкого. Значить се, що Европа стоїть по стороні Туреччини. На случай повторена такої акциї Греция мусїла би зірвати всякі відносини дипльоматичні з Туреччиною.
Посол турецкнй знов зажадав, щоби Греция безпроволочно відкликала свої війска з Кретп і рівнож загрозив зірванєм зносин дипльоматич- них з Грецпєю.
В парламенті анґлїйскім заявив секретар стану Курцон, що поступованє полковника грец- ких війок, Вассоса, спонукало бомбардоване зі сторони европейскої фльоти. Грекам не можна повірити успокоєнє Кретп.
Австрийска ескадра сьвіжо узброєна яви
лась 22 лютого перед Канеєю. Приходять вісти, що у внутрі Крети відділи грецких війск здобу
вають місцевість по місцевостп. В Кандано обля
гають повстанці грецкі 2000 магометан. Гера- клейон обложений рівно через Греків. Видко з всего, що Греция мимо грізьб Евроин про
довжив акцию—як каже—для оборони своїх зем
ляків перед насильством Туреччини, а Европа поки-що обмежує ся на зльокалїзованє війни.
комітет центральний польекий п. Богдановича.
Вжеж для всіх иньших лише не для шляхти повинна бути лишена та курия. В руских круж
ках панує в наслідок того оправдане огірченє.
В послїдній хвили доносять нам, що виринула ще кандидатура якогось дра Ив. Валєвского.
Русини станиславівскі повинні мимо того стояти кріпко при кандидатурі Русина в тім окрузі.
Н о в и н к и.
— Квестия впроваджена обовязкової науки ру
ского язика у всіх ґімназиях. Посол О. Барвінь- скнй поставив був на сесиї соймовій 1895/6 вне
сене заведеня обовязкової науки руского язика ві всіх галицких ґімназиях. Сей внесок передав сойм Правнтельству а взглядно Раді шкільній.
Мінїстер просьвіти переслав на внесене посла Барвіньского таку відповідь: Правительство а взглядно Рада шкільна розуміє потребу знаємо- сти обох краєвих язиків і науку їх старанно під
помагає і розширяє. Дальше говорить ся, що на
ука рускої мови є в західній Галичині ученикам труднїйшою чим в східній части, длятого удало ся в ґімназиях всхідних польских завести взгля
дно обовязковий язик руский, а в руских поль- ский, а в ґімнадиях західних руский язик є пред
метом надобовязковим. Запровадженю безвзляд- ної обовязковости руского язика стоїть на пе
решкоді недостаток кваліфікованих учителів до рускої мови. Вже тепер чує ся брак таких сил до надобовязкових годин. Однак все, що в даних обставинах буде можна зробити а предовеїм в мірі, як прибувати будуть кваліфіковані учи
телі, буде ся запроваджувати всюди язик ру
ский там, де єго до тепер не було. Рескрипт мі
ністерства кінчить ся осьвідченєм, що оно гото
во утворити дві до три етипендиї для кандида
тів на професорів руского язика, щоби скорше придбати кваліфіковані сили і постепенно роз
ширити науку рускої мови. Коли такі професо
ри знайдуть ся, ровважить мінїстер просьвіти квестию системізованя професорів рускої мови при тих ґімназиях, в котрих до тепер тої науки не було.
— Потверджене. Вибір професора університету Станислава ґр. Тарновского на президента Ака
демії наук в Кракові потвердив цїсар.
— багеїа Магобо^а* через кандидатуру о.
Гузара зискала сталого і ревного кореспондента з Бережанщинп. Бідачпско лютує ся і горлає на всі заставки против о. Гузара, щоби — со- хранп Господи — не вибрано послом. В понеред- них кореспонденциях старав ся пересьвідчити легковірну свою публнку, що о. Гузар то »\ уіс 1 і - ггусіеі» против Поляків: в послїдній дописи по
сунув ся аж до тої сьмілости, що робить о. Гу
зара іуісіїгяусіеіет аиіізроіесхпут, а яко арґумент подає, що о. Гузар за свою »апіІ8ро1есгио8с« не діставав канонічної інстнтуциї. Ми можемо уві
рити чесного дописувателя >Хато(1о\уе;) Сгаг;е1у«
що пересадив сакраменти. Сли би о. Гузар не міг був дістати канонічної інстнтуциї на паро- хию, то певно не бувби дістав ц. к. посади при середннх школах, де має виховувати молодїж.
Всі ті закиди кореспондента »СгаяеІу Кагоскпуез*
то давно утерті і сталі виборчі інтрнґи, над ко
трими поважні люди переходять до дневного по
рядку. Шкода часу переливати воду в порожне ііачинє.
Посїдженє Ради надзираючої товариства взаїмної помочи приватних офіцнялїстів відбуде ся 22, 23 і 24 марта с. р. в сали ратушевій.
—. Ц- к- Дирекция руху зелїзниць державних оповнцує, що на шляху Теріюпіль-Копичиїщї і До.шііа-Вигода розпочав ся застановлений в на
слідок снїжних заметий рух поїздів дня 19-го с. м., а на льокальній зелїзницн . Іьвів-Клепарів- Янів дня 20-го лютого.
Найстарший корабель. Найстаршим кораблем на сьвітї є корабель з року 1760. Корабель той є власностию Анґл'ії' і служив 130 літ без перер
ви гандлеви. Тепер пійде він на опал. Листа ан- ґлїйских кораблів виказує ще 6 деревляних ко
раблів, що мають близько 100 літ. Сей факт є о стілько цікавим, що корабельна статистика виказує пересічний вік кораблів не більший як 45 літ, бо в тім периодї часу кождий менше більше корабель розбиває ся або тоне.
ВІСТИ ЕКОНОМІЧНІ і СТАТИСТИЧНІ.
Справою убезпеченя худоби, що недавно тому і у нас була предметом так урядових на
рад як і публицистичної дискусиї ■ — заннмало ся остатнимн часами долїшно-австрнйске ріль
ниче товариство. В відповідній секциї товари
ства др. Швайцер предложив в справі сій но- дрібний реферат, в котрім для убезпеченя ху
доби приняв слідуючі засади: 1) Убезпечене ху
доби, що служить до ужитку в господарстві, на случай, коли худобина упаде в наслідок хороби, або коли з конечності! треба буде убити, так само і в разі нещасних случаїв, має бути упра- вильнене на публично-правній підставі. 2) Стра
ти понесені з причини пошести, треба обняти поступованєм, окремо від иньших страт. Для відшкодованя в случаях пошести має бути окре
мий фонд, утворений для одного краю,' або для кількох країв з оплат рільників і з иньших до
ходів. Ся часті, убезпеченя має бути обовязко- вою для всіх в раді державній репрезентованих королівств і кра'ів, щоби в сей спосіб довести
В К ІН Ц ІІ
