Ч. 43. Львів, вторник дня 24. лютого (8. марця) 1904. Річник VIII.
Передплата
на »РУСЛАНА« виносить:
в Австриї:
цілий рік . . 20 кор.
пів року . . . . 10 кор' чверть року . . о кор.
місяць . . . . 170 кор За границею.
на цілий рік . . 16 рублів або 36 франків на пів року . . 8 рублів
або 18 франків Поодиноке число по 10 сот.
• Ьирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воввмеш милости і віри не воаьмеш, бо руске ми серце і віра руска.* — 3 Р у с л а в о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові іцо дня крім неділь і руских сьвят о о и год. пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і ексиедиция >Рус.іана« під ч. 1.
пл.Дог/ібровского'(Харуніцини).Екс- педнцня місцева н Агенцій' Со- коловского в пасажі 1’авсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене.. — Реклнмацнї неонечатані. вільні від норта. — Оголошенії зви
чайні приймають ся по цїнї 20 с. від стрічки, а в •Наді
сланім* 4‘) с. від стрічки. По
дяки і приватні донесеия по 3 ) с. від стрічки.
До внутрішнього положена.
З уеїх сторін пророкують парламен
тарній сесиї, яка збере ся дня 8. марця близький і сумний конець. Слабкі проби посередництва до напраки парламентарних відносин остали без успіху. Та все таки сптуацпя змінила ся чимало. Передовсім стало нині ясно, що обструкция супротив угоди і торговельних договорів не дійме нічим правительства. На підставі нової ін- терпретациї §. 1-і. правительство самостійно приступило би до остаточного полагодже
на тих справ. Тож обструкция в тім на
прямі була би немов вотум цілковитого довіра для правительства, бо уповновла- сненєм єго до самостійного дїланя і зре- ченєм ся всякої власної критики та виливу.
А се чеЙ не лежить в інтенциях ані моло- дочехів, анї взагалі цілого парламенту.
Але також і ческі промислові та хлі- боробскі круги чимраз сильнїйше опону
ють против безчинності! парламенту, яка наносить їм тяжкі страти, а піддержувана молодочехами тільки з тактичних зглядів.
Великі некорисні, як і в горі зазначена безвиглядність сеї тактики, спонукує ческу суспільність переглянути єї і змодифікува- ти в сей спосіб, щоби ческа репрезентация могла занити нове, кориснїйше, політичне і парламентарне становиско. До тепер не найшло ся виходу, бо надто велика була ріжниця межи нравительством а ческими послами, але прецінь може найде ся до
рога, яка дозволить здійснити бодай скро
мнішій постуляти Чехів і довести до веїми бажаної цїли урухомленя парламенту.
А до того всього причиняє ся ще і зміна у заграничній ситуації!. Не тілько сильний ческий клюб слідить за розвитком теперішних заграничних подій, але кождий член парламенту числить ся з евентуаль- ностию, що в Еврспі може настати вже невдовзі зовсім нове уґруиованє держав, яке ще перед кількома тижнями видава
лось неможливим. Становиско, яке наша монархія займе в тім уґрунованю, буде мати тревалий вплив на поводженє австрий- ских народів. А зміж них може найінтен- зивнїйшу потребу сили і самостійності! на
шої держави має також і ческий нарід.
Томуж прийшла тепер йора важних хвиль для нашої монархії, в яких парламент му
сить сам здобути ся на вплив у розвою відносин монархії і єї істориї, який єму належить ся. Сі важні питана чей спону
кають партиї порішити угодово всі ті спірні питана, які до тепер уважали ся нерозвязаними.
Промова посла д-ра Ацропіа Логииімго
п а 45. заеїданю галицкого сойму д н я 29. жовтня 1903. в справі отвореня рускої ґім н а з и ї в Стани-
славові.
' (Копець).
Може не в свою річ вдам ся, если признаю ся перед вами прилюдно, що аргументи п. Дзє- душицкого мене переконують.
Каже він, що в нащім народі аж кипить від відозв, щоби вас ви іерти за Сян, від грім
ких зазивів до*нідпалюв:Щя а опісля до рабун- ку. Я думаю отже, що дождвй гнет викликує противгнет, або може лїііше по нїмецки:їесіег Бпіск гий еіпеп Бе^епдгиск Ьеіігог. Єсли отже цілий нарід, або якийсь відлом єго відчгває тяжку кривду, то придумує собі, якби то за камінь ка
менем заплатити і як з одної сторони я з мого становиека яко чоловік, а: тим більша яко по
сол, осуджую всілякі иройвп. злости і ненависти, так з другої сторони, переконайте ся, що зара
дити лиху не ми можемо, але в.і, і в» повинні зарадити, бо брутальне насильство буде як-раз на руки тим екранним елементам нашої суспіль
ності!, про котрих ґр. Дідуїпнцкин згадує.
Сказано ту, щ > остаточно річи що до спра
ви, про котру ту делїберуємо, инакіпе стали, що мала она свою еволюцию і що була хвиля, іцо робить ся атмосфера якась горяча і тяжка, що ми йе Нотрафйми, держуч і керму в руках, того так повести, щоби діло щасливо до берега до- плило, бо ми не здержали тих, котрі стали ся поводом атентатів на власну лнчність і майно, коли по повітах діяли ся такі атентати. то є страйки. Ви кажете, що ми могли то зробити, л и т е ми но уміли взбит1 я понад нївб онінїі нашої суспільної, з котрою ми числити ся муси
мо, бо игакше нам самим грозить заглада.
Вправдї націоналізм є тепер модернїстич- ною формою иочуваня кождого народа і той націоналізм є розвинений по просту до зеніту свого значіни, як з другої сторони правдою є, що супротив того ми мусимо з опінїєю числити ся вже хотьби з сего згляду, що супротив неї єсьмо безсильні. Питаю вас, длячого ви числите ся з тою опінїєю, ви, в котрих руках спочиває керма, спочиває збруя тая, котра кождій оігінії хотяйби не знати як була розпущена, уста їй на віки заткати може ? Чомуж ви, панове, не взне- сете ся понад свою онінїю публичну?
Єсли ми за голосом тої опінїї нашої не м а ли піти, то щож нам властиво зробити випада
л о ? Чи ми мали віднести ся до того народу ,на
шого і сказати єму, що постулат єго є нікче
мний і безвартний? Чи малисьмо цофнути наші оправдані ж адан а? Чи ми мали сказати, що не потреба ґімназиї, що не потреба народові! нро- сьвіти ? Чи ми па тоє зісталисьмо винесені во
лею народа на такий визнатний степені., щоби народові! сказати, що культура і просьвіта буде для него убийством і трутиною, що від того средства культури повинен утікати ? Які ж ви до нас ставляєте неможливі жаданя, а ставляєте длятого, бо на учинок; який сповняєте, не маєте ніякого оправданя.
Після мене є ще третин мотив, для котрого ви так поступаєте. Не урядово, але приватно, чув я від декотрих з панів, що: єслиби від него було зависиме, то з прінціпу жадної ґімназиї, або школи Русинам не дав би. Після мене отже тая трета гадка, вправдї не урядово, анї не при
людно висказана, є одиноко межи вами щира і ви всі, хотяй закриваєте ся ріжними позорамп, єсьге против т її рускої ґімназиї з прінціпу і тії иретексти і тая ціла робота ваша справила, що від 3 літ надармо о ню добиваємо ся.
Не могу ту поминути нагоди, щоби не за становити ся над тою резолюциєю, де кажете, що спротивляє ся то правам сойму, що Відень по- сьмів справу рускої ґімназиї в буджет держ а
вний вставити. Ту мені приходить на гадку по-
словиця руска „котюзі по заслузі" — що Ві
дневі! давно належало ся, то ви єму в своїй резолюцій'даєте. Той Відень, в котрім членів на
шої суспільности роблять президентами парла
менту і членами кабінету, і віддає найважнїйшу місию, бо політику заграничну, в руки вашого чоловіка, а тим самим в руки ваші, той Відень нині дістає таку відправу від вас. Але має та річ і відворотну сторону медалю, бо прецінь ви єсьте тими, котрі на кождім кроці і самі удер
жуєте і нас поучаєте, що всяка вдасть, з гори походить. А ирецїпь тон Кербер а так само і Гартель, представляють вдасть їх не Русини в и бирали при помочи старостів, але Найяснїйший Монарх їх там пок т к а в і там він репрезентує вдасть, а ви виступаєте против тої власти, ви речники авторитету і поборники засади, що всі
ляка вдасть з гори походить, переходите над нею до порядку.
Переходіть собі, панове, щасть вам Боже;
ще один такий факт, ще другий, а і Відень прий
де до пересьвідченя, що „діє Ргапгозеп без ІЧог- депз“ за много собі позваляють.
П о б д а с я буде иобідою Пиргусовою, ше одна така, друга і трета, а спаде заслона всім з очий і всякі полуди. Лишайте ся, а на відході прийміть запевнене, що хоть якбисьте вже не горлали: мізгузіко сііа Кизіпомі, для братного нк- рода, нам полуда з очий наших вже спала. (Б ра
ва і оплески руских послів).
Д о п и с ь.
Із Станиолавівщини.
(Конець).
Своєю азиятскою тактикою діставали гала- паси від Пелеша все. Тут Пелеш місто суспен
дувати старого галапаса, дає єму дуже добру паріхію ординариятского наданя, а опісля ще і відзначує; там перепускає при конкурсі прияте
ля галапаса, хотяй у того лише 6 т а й н, а там шваґрови галапаса дає катехитуру і т. д. (Опис, в який спосіб старано ся позискати сю катехи
туру, пропускаємо соблазни ради. — Ред.).
Як бачимо, Пелеш не кривдив галапасів, а навіть ішов їм дуже під лад, бо яко чоловік малогрішний, а дуже часто непритомний, хотьби і підчас принятя делєґатів вднв.-сиротиньекого фонду, потребував гроша, а галаиаси винаджу
вали грішми, або „памєщіка“ з Л. або своїми. Се відбивали з лихвою на підвласних — „на служ- би“. В році 1876. або І877. злобивсь Пелені, що то не виробляють наші 15 послів у Відни, а ставши владикою під впливом галапасів відзна
чав тих, що таке виробляли. Н а в і д з н а ч е н и х П е л е ш о м 15 (ори числах відзначень про
пускаю тих, котрі відзначені по причині' 30-лїт- ного ювилею в душнастирстві) припадає на на
родовців а ж т р и . .Тай за се сііасибіг, бо за Ку- іловского ще гірше. Н а 5 0 н и м в і д з н а ч е н и х припадає на народовців а ж ш і с т ь ! З а час в єпископства Ек :ц. Митр, між відзначени
ми більша часть народовців. З а т е п е р і ш н о г о і п і е г г е ^ п и т н е в і д з н а ч е н о а н ї о д н о г о н а р о д о в ц я . Одного з поедїдних відзна
чено того свояка галапаса, котрий подав дані до підлої дописи в »Гавканинї< ч. 226 з р. 1902 про 0 0 . Василиян з Михальча, про княгиню Са- піжину з Більча, вимірену посередно против Ексц. Митрополита. Чи нема за що відзначити після кацаїїскої етики?!
— 2 На 21 деканів в єпархії є народовців 5, і
то не з тих передних. А вжеж між народовця
ми найшли би ся хоть на стіяько споеібні і г і
дні, як пок. Каратницкий або Ступиицкий. Де- каньство стає у нас наслїдним не тілько но ду хови але і но плоти. В товмацк м деканаті був деканом Д., но нїм зістав дек. П.. Д-чів зять, а П. знову »роди“ С., зятя Д., свого попередника.
„Заслуги" о. С, які мають у галапасів „ у з н а н і є “, подали Холіну зІапізЬпуодайкіе (уісіє „Ру- слан“ ч. 104 з 1902). — Зачувати, що в кількох деканатах хотять кондеканальні (народовці в злуцї в твердими) скидати накинених деканів.
Бо й якаж спосібність може бути до розумного і сьвідомого веденя справ деканальних у людий, що знані загально як індолєнтні, мало образо- вані особи? Хиба спосібність має лежати в цько- ваню на народовців, уїданю на фонетику та в спазматичних сльозах за тисячлїтним досгоя нієм! Так гороїжать ся самі духовні, а щож сказати про нарід. Сему вже далі терпцю не стане. По відзначешо через галапасів нарід гей- би на перекір пише: «Заберіть собі о. каноніка, бо він бере за треби векслї і ті продає зараз жидам. Беріть собі нашого каноніка (ровітпика консист.), бо ми єго вивеземо за десяту межу*.
Господарку галапасів ілюструє найлучше подія в Залучи та в Коломиї. Тимто не чудоватись, що з номінациєю єпископа так проволікають, бо галапаси уживають всяких штучок, їм зна
них, щ о б и і но д о п а с у в а т и д о - с е б е а р х и - є р е я ! Та Бог пе поможе!
Знакомий галапасів.
Япаньско-росийска війна.
Поляк про східну війну.
Редактор віденьскої Сопветт. Соггекропйепг мав вивід у Войтіха ґр. Дїдушицкого в справі росийско-яианьскої війни, а вислїд сего виводу є дуже характеристичний: „Давно вже минули часи — говорив Гр. Войтїх — коли иольский на
рід вдавав ся в великі політичні комбінациї. В Галичині слідимо хід війни тілько з увагою з в и ч а й н о г о ч и т а ч а ґ а з е т . Проста річ, що наша співучасть є більша, зваживши важні і н т е р е с и т о р г о в е л ь н и х п о л ь с к и х д о м і в у східній Азиї, як і се, що богато По
ляків п р о л и в а є т а м с в о ю к р о в . Поляки є пересьвідчені п р о ш л я х о т н і і н т е н ц и ї ц ї с а р я М и к о л а я . На жаль Генеральний Гу
бернатор в Варшаві, Чертков, через свій нетакт увів тамошних Поляків в се положене, що мо
жуть тілько мовчати і сповнювати обовязки О- 1 днак не без жури они глядять на розвій во єн -!
Др. Андрій Чайковський.
П О Є Д И Н О к .
Оповідане полковника.
Присьвята Вогданови Деякому.
— Ви мене, певно, вважаєте звичайним ко- міскнопфом, що від колиски приріс до мундуру, як слимак до шкаралупки, а воно так не є. Ко- либ мені тому трийцять років всиять сказав хто, що я вийду аж в полковники, що буду, на черзі до Генерала, як оно справді є, я був би його висьміяв... Так, добродію, я вчив ся два роки фільософії і то на класичному відділі... мо- же б ще і тепер нагадав який аорист/ колиб на се прийшло...
— То цікаве, кажу я, від класичної фільо
льоґії до полковника, се справді дуже крута до
рога...
— Не так крута, як з каменя кована. Я зайшов туди через поєдинок... Я того нікому не розказував, та коли раді послухати...
— Я справді рад послухати, коли ласка...
Полковник закурив люльку і -так розка
зував.
— Б ґімназиї я, як богато мужицьких дї- тий, страшенно бідував. Цілим моїм удержанєм то були корепетициї, зразу жидівські, по $рин- ському місячно, . відтак трохи ліпші, а в виешій ґімназиї вже таки не зле платні. Коли я був в шестій клясї, то нам призначили одного профе
сора, імя його замовчу, до класичної фільольо-
них подій з огляду на їх в п л и в н а е к о н о- м і ч н і і в н у т р і ш н і в і д н о с и н и р о с и й- с к і. Належить тілько бажати, щоби війна не була надто коштовною, щоби намаганє до ре- формів, яке послїдним часом проявило ся в ро- снйскім правїітельстні, не потерпіло задля сего, щоби в о р о г а м П о л ь щ і , і з а р а з о м росий
скої м о н а р х і ї не вдало ся наново роздути недовіра до Поляків так в росийскім народі як і на росийскім дворі. Повторяю, мовчанка стала наложеною мешканцям Конґресівки нетачтом Черткова. Однак всякі змаганя зовнїшних про- вокацийних агентів, як також космополітичних, революцийних течій, які мають на цілії н а к л о- н я т и П о л я к і в д о з а н я т я в о р о ж о г о с т а н о в и с к а супротив росийского нравитель- етва, будуть безуспішними і маю певну надію, що нольска суспільність в і д о н р е е и е р ґ і ч - н о в с я к і з а б а г а н к и с е г о р о д а . Тілько побоюю ся, що лихо настроєним чинникам м о
гло би удати ся викликати в Петербурзі опінїю, що належить вчинити кідвічальпим иольский нарід за п о с т у її к и р е в о л ю ц и й н и х ж и- в л і в, я к і з т и м н а р о д о м н е м а ю т ь н ї- ч о с п і л ь н о г о " . — Ті аж пересаджені запе- вненя і компліменти не стоять що правда в згоді зі становпском цілої галицкої праси поль- скої, але певно, що є виразом опінїі по.п.ского загалу за кордоном. Та цікаво, яку відповідь д а
дуть на се Всеполяки, яких Гр. Дїдушпцкий зовсім недвозначно вказав пальцем.
Япаньско-корейский трактат.
Йіапііагй-ови телеграфують з Токіо, що дня 2. марцн япаньский мікадо вислав телеграму до корейского цїсаря, в якій зазначує, що війну ви- повіджено в тій ц і л і ї , щоби запевнити тревалий супокій у східній Азиї,- Дальше висказує радість з причини заключеня япаньско-корейского тра
ктату, заявляючи, що ся умова з певностию ще тїснїйше злучить нриязнею оба ті краї. Мікадо дякує заразом цїсареви і єго родині за дари для япаньскої армії. Що ся умова пе має популяр
ності! в Кореї і не наступила добровільно, сьвід- чить атентат, який с : >виено за помочию бомби в Сеулю, в мешкашо корейского міністра внутрі- шпих справ: єго секретаря і двох урядників ра
нено Корейского посла в Петербурзі відкликано за те, що як раз в тім самім часі він дарував 50 рублів на потреби росийскої армії. До Паїїу Ехргевз доносять з Петербурга, що новин япань- ско-корейекий трактат Німеччина, Франция і Італія будуть ігнорувати. Росийске правитель- ство є гадки, що також не признають їх Анґлїя і Америка.
Нові ВІСТИ.
Росийска телеграфічна аґенция -доносить.
ґії. Чоловік з нього був строгий і вибавливий, але знав гарно свій предмет і задля того я його дуже полюбив. А правда! - Він ще був до того сьвідомпм Українцем — в тих часах рідкість — і за се я його любив... Він звернув на мене свою увагу і давав мені ліпші корепетициї.
А мав він гарну сестричку-дїтвака, Галю.
Тож то чудна була дівчина! Кажу вам: я вже старий. Мені пятьдесятка з сивого волося визи
рає, та коли згадаю ії гнучкий стан, румяне ли
чко, чорні брови, та оченята як терен, то мені серце живійше забє ся, я начеб помолодшав.
Ви, певно, здогадхєте ся, що я влюбив ся в Галюсі на смерть. Вона мені не сходила з гад
ки. Я полюбив її тому, що була молоденька ві
ком, саме мені під пару, що була гарна, та що в неї був такий гарний брат патріот, бо і я тоді підлягав тим молодечим русько-українським по
ривам...
Гіо матурі я пішов на рік до війська. Біду
вав тут ще більше як в ґімназиї, але іспит офі- цирський я таки зложив гарно. Я хотів конче бути офіциром, щоб не двигати мушкета... Рівно
часно записав ся на фільософію...
По році вій-ькової служби я опинив ся на свободі, як канарок, якого випустять з клітки між воробцїв. Що робити? їсти хочеть ся, вчи
тись треба, а в мене нема зломаного шелюга.
Ходив я розпитувати за корепетициями, і нічого не найшов. Як знаєте, рік військової служби кінчить ся в жовтки, а школа починає ся но ґімназиях в вересни. Отже заки я скинув з себе комісьпий мундур... лєкциї порозбирали вже инші студенти...
що вчера (в неділю) о год. 1. м. 25 пополудня підплило пять япаньских воєнних кораблів і два кружівники до заливу Узурі коло Владивостока і через годину стріляли до владивостоцких фор
тів з далекострільних гармат. Шкоди майже ні
які, бо більша частина стрілів, які долетіли, на
віть не експльодувало. Росийскі батериї, при я- ких уставила ся вся ґенералїцня, не відповідали, чекаючи, доки неприятель не підплине близше.
'Гимчасом Яванці цофнули ся, давши 200 стрі
лів, які коштували їх звиш 200.000 рублів. (Ко
ли від вчера полудня до нині досьвіта могла дійти така докладна вістка аж з Владивостока та ще Уіа Петербург, то видко діло, що сибірска зелїзниця на цілій своїй лінії не то не перерва- вана, але навіть телеграфічна лінія, яку найле- кше-б можна перервати, функціонує бездоганно і всі дотичні вісти були вигадками). З Порт-Ар- тура доносить таж сама аґенция: Тут все спо
кійне. Минулої ночн гуляла тут шалена снїгави- цч. Поволи надходять вісти про страти Яиаііцїв- Ш анґайский Мегенг потверджує вістку, що в би
тві під Чемульпо (де потонув „Варяґ" і „Коре
єць"), япаньский кружівник „Каґрерішо" потонув, а кружівник „Осаші“ одержав тяжкі ушкодженя.
Підчас першого нападу на Порт-Артур, як заие- вшоють, потонув один росийский корабель, а адміральский потерпів тяжкі ушкодженя. Східно- азийский БІО)й доносить з Токіо, що підчас б и
тви під Порт-Артуром росийскі стріли звалили комин на яіганьскім панцирнику „Ш ікішіма" і ушкодили машини.
— ВІД АДМІНІСТРАЦІЇ!. При змін; місяця про
симо наших Вп. Передплатників о счоре відновле
не передплати, зглядчо о вирівнанє залеглосгий та о приєднуване нам нових передплатників.
Новим передплатникам від 14. н. ст. марця с. р. будемо до того часу висилати «Руслана*
даром.
И о в її н к и.
— Календар. В і в т о р н и к : руско-кат. Пере- стуїпіий день: рим. кат. Иоана Б. — В с е р е д у : руско-кат. Обріт. гл. Йоана; рим.-кат. Фран-
цїшки д.
— Наші Фейлетони. Нийї починаємо печатати оповідане нашого визначного письменника д-ра Андрія Чайковского п. з. « П о є д и н о к * . Д іли
мо ся радісною новиною з нашими читачами, що подібних оповідань приобіцяв нам БИоважа- ний Автор більше число. Всі они вийдуть в окремій збірці. Заки дістанемо дальші оповіда- ня д-ра Ч., помістимо гумористичне оповідане п В. Бирчака п. з. « У р в а н а п іс н я * .
— Духовні впрази для пань відбудуть ся під проводом оо. Василиян в днях 29. ЗО і ЗІ. (н
Доперва по місяця дістав я за протекциєю того самого професора занятє в однім товари
стві консумцийнім, де саме він був директором.
Моїм обовязком було, вести інвентар товарів, кореспонденцию і експедицию товарів для чле
нів поза Львовом... Як бачите, занятє достойне слухача класичної фільольоґії, і за се платили мені по 13 зл. місячно за три години праці в днину... Я був з того радий, бо години урядові не колїдуеалн мені з університетом. Праця та мене нїраз не разила і я взяв ся до неї щиро.
А що найперше я зробив, то те, що врив в ма
газин до порядку, розсортував гаразд перець від розинів і звав па помацьки найти, де шо ле
жало.
І з мене були раді. З годом мені прибіль
шили плату на 20 зл. та казали працювати чо
тири години. Я звичайно поробив усе скорше, а відтак виймав з кишені якого пебудь кляснка, сідав на мішку з крупами денебудь в кутику і читав...
Та мій професор ніколи не міг зміркувати, що то він вже не мій професор, і поводивсь зі мною по давньому. Ось то: де ти, а де я...
Бирочім він давав мені нераз пізнати, шо я ли
ше за його протекциєю попав у такий рай ..
Та я на се не зважав, зносив не одну при
крість терпиливо, бо я тямив, як то тяжко о ку
сок хліба у Львові і кілько то я натернів ся всі
ляких упокорень, глядаючи за корепетициями..
Крім сего став професор виручатись мною в своїх ділах, всіляких носилках, що не дуже лицювало для студента університету. Я усе ро
бив охотно, бо страх був залюблений в Галюсї.
»
З — ст.) е. м. в церкві СС. Василиянж при ул. Зи-
бликевича, з отсим порядком: о 3. год. попо
луднії перша наука, відтак акафист, опісля дру
га наука і благословенє Найсьв. Тайнами.
— В єдности сила’ В остатних часах відзива ли ся ту і там голоси за злукою «Сокола* і
»Сїчи«, двох товариств з тою самою метою, в одну спільну орґанїзацию під одною назвою.
Не будемо ту розважувати, яка з тих орґанїза- ций ліпша і котра з них мала би, так сказа
ти б. поглотити другу, бо одна добра і друга потрібна. Они ріжнили ся лише тим, що коли
«Сокіл* станув на трівких, реальних основах і зміг зосередоточити весь рух в матернім това
ристві у Львові, а працю над ножарннми ф іл ія ми розвинути в спілці із своїми Гімнаст, філіями заснованими по більших містах, то «Січи* йшли самопас кожда про себе, без проводу і контролі'.
Щоби сему зарадити, старшина львінского «Со
кола* — як дізнаємо ся — постарала ся о до
звіл ц. к. намісництва, аби »Сїчи«, які схочуть, могли належати до «Счсола*. Назва таких »Сї- чий звучати ме ось як: «Гімнастично-иожарпе товариство «Січ* в Н. Н (філія гімнастичного товариства «Сокіл* у Львові)*. «Соколови, який числить около 10.000 членів, прибуде теї ер май
же в друге стільки Січовиків, бо не сумнїваемо ся, що майже всі «Січи* приступлять яко філії до «Сокола*, де найдуть щиру опіку і помічну руку в зіїй ін ен ю своїх ц лий і високих ідеалів Щасливу розвязку кож нім добрим сином наш ї поневоленої України бажаного, зєдиненя сих обох орґанїзаций иовнтають радісно всі «Соко
ли* в тій думці, що побіч них як різні з рівни
ми стануть ряди козацької слави тисячі Січо виків, як і Січовики, які признають високу в а гу гасла: «в єдносгн сила!*
— Вистава оперети „Чорноморці", відограної в суботу аматорским кружком «Львівского Бон
на*, випала вельми удачно. Аматори винизали ся із своїх ріль добре, а деякі виявили справді великий талант як голосовий так сценічний. ІІу- Олика зібрала ся пезвичайно численно і випов
нила салю по береги, так що много родин му- сїло вернути від каси домів. „Чорноморців® — як зачуваємо — мають небавом на загальне бажане повторити ще раз.
— Звичайні загальні збори Краєвого Товари
ства кредитового урядників і сьвящеників, стоп, зар. з обмеж, пор. у Львові, відбудуть ся в п о н е д і л о к д н я 2 1. н .’ с т , м а р ц я с. р. о 5.
г о д и н ї п о п о л у д н и в льокали Товариства (Львів, ринок ч. 10 І. поверх) з отсим порядком дневиим: 1) Відчитане і нрииятс протоколу з попередних загальних зборів. 2) Звіт Дирекциї за рік адмін. 1903. 3) Звіт комісиї ревізийної.
4) Внесеня Ради іцо-дч розділу чистого зиску.
5) Вибір 6-ох членів Ради надзираючої в місце уступаючих (§ 32 сгат.). 0) Вибір 0-ох засту
пників членів Ради надзираючої (§ 32 стат.). 7) Вибір 3-ех членів комісиї ревізийної і одного заступника (§ 38 сгат.). 8) Затверджене вибра
ного через Раду одного члена Дирекциї (§ 25 стат.). 9) Затверджене вибраних через Раду 3-ех заступників директорів {§ 25 стат.). Єслиби в означенім часі не зібралось конечне до комилє- ту число членів, відбудуть ся того самого дня,
Вона тепер ходила до учительської семина- риї і мешкала як перше у брата. 11 став зразу туди заходити, як і перше за .моїх часів ґімна- зияльних, та з годом мусів перестати... Мені' д а
ли почути свою висшість, насьміхали ся з мене, а я того не міг стерпіти: І стало відтак на тім, що я обмеживсь до тою , що бачив мою кралю, коли йшла в неділю в церкву...
Професор зміркував, що я в його сестру влюблений, дав мені се пізнати, та все держав мене здалека. І коли я перестав ходити до його хати, він ніколи мене не запросив, хоть там бу
вали люди молоді, а навіть таки і мої товариші Мене се боліло дуже, дразнило мою амбіцию, чому то я маю бути гіршим від других. Та сего я ніколи не дав по собі пізнати. Така людина, як я, що не мав кутка, який би міг назвати спо
їм, не мав родини, мусить не одно стерпіти, хоча усі свої териіня записує собі на дні серця, аби колись порахувати ся з ворогами..
Я був пригноблений, бо я 1ЦЄ ДИТИНОЮ 11І
знав, що неоднакова доля люднії на сьвітї: одні такі, що їм всюди треба вступати ся, другі, що мусять кождому вступати ся. Я належав до тих других і знав, що мушу до них належати ще до якогось часу.
А другі з сего користали, а особливо мій професор. Сей чоловік, то ходяча сатира супро
ти в тих усіх, над якими він мав власть. Його слова були їдкі, болючі, хоч виговорював їх бу
цім то жартом.
(Дальше буде).
в тім самім льокалю і з тим самим порядком дневним о 6. г о д . в е ч е р о м другі загальні збори, котрих рішеня будуть правосильчі без огляду на чнсл > присутних членів (§ 36 стат.).
З а Раду надзиравшу: Сов. Ярослав Ільницкий, президент. Ільк) Ярсмкевич, секретар.
— Передвиборчі збори тов-а „Сокіл1* у Львові відбудуть ся ві вторник дня 8. с. м. о 8. вече
ром в льокали «Сокола* при ул. Підвале ч. 7.
Гаразд! За передвиборчий комітет: Д. Сембра- тович, Н. Сіяк.
— Брак п іслуху і карности наслідком темноти і очайдушиосги відбиває ся часом строго на наших селянах. Мимо оголошуваних точних інформаций що до виїзду на зарібкп до Прус, находять ся ще одиниці, що їдуть там самопас. Польскі Га
зети використовують кожду обставину, аби пред
ставити зарібки в Прусах в чорній красці і на
кидають ся притім на мнимих руских „агі
таторів", котрі висилають лю; ий до Прус на втрату часу і гроша. Тимчйебм противно, коли би ті, що їх постиг завід в Прусах, були вперед розпитали хотнйби в „Народній Канцеляриї44, то не буди би наразили ся на шкоду і нужду. Поль- ска праса найшла лишень два елучаї заведеної пидїі селян, іц і виїхали до Прус на зарібки, хо- тяй зазначуемо що оба елучаї могуть бути як правдиві, так також видумані, бо польска шові
ністична праса дала вже немало доказів бляґи, де ходить про рускі справи, і так: в Липску два пслі.скі сіуденти мали стрітити на улици винуж- денїлих шістьох мужиків з Задніря, які виїхали за намовою якогось аґе іта-жііда до каміньоло- мів коло Даренбурґа. Там з ними так иоводже- но ся, що они лишили свої надери і утїкли, а
„мил есерці" студенти на власний коїйт виправи лн їх до Галичини. Другий случай мав лучити ся в Бохнї, де до тамошного бурмістра м їло зго- лосити ся 8 селян з Залаиова, рогатиньского повіта, не маючи чим доїхати домів. І сим ра сом ,,міілос°рний“ бурмістр казав їм виплатити по 10 К (звідки?) на дорогу до дому. Сі два елучаї, колиб були правдиві, ще зовсім не до
казують, що зарібків в Прусах нема, бо „Наро
дна Канцелярій!44 оголосила, коли належить їхати до Прус і серед яких обставин. До поперед ого
лошених в нашій часописи п яснень в справі зарібкової еміґрациї до Прус подаємо до відо
мості! ще отсей комунїкат „Народної Канцеля- риї“ : Позаяк до „Народної Канцеляриї44 у Львові надходить так много письм, що неможливим є відповідати на всі письма так зі зглядів ф ізич
них як і материяльиих — проте .Народна Кан- целярия* заявлте, що на писі 'а, що відносять ся до зарібкової еміґрациї до Прус не буде від повідати на кожде письмо з окрема, а загальні условини нодає отсим до публичної ВІДОМОСТІ! і просить заразом наших В. Патріотів, аби се по
дали до в і д о м о с т е н а ш и х с е л я н:
1) В наслідок спізненої весни в и ї з д на
ших робітників до Прус насту шть в перших днях ц ь в і т н я і буде тревати до вересня. Для- того нехай н і х т о з наших людий не пускає ся тепер в дорогу.
2) П іртия робітників, котра хоче мати знижку на зелїзницї, мусить’чцо найменше скла
дати ся з 10 людий.
•5) В кождій партнї мусить бути полонина ж і н о к а б о д і в о к а в и ш і з г о л о г а е н я н е б у Д V т ь у з г л я д н е н і.
4) Ті с е л а в і д к п з г о л о с я т ь с я пи- с ь м е н н о п а р т н ї р о б і т н и ч і по п о л о в и н і з х л о и і в (її а р у б к і в) і ж і н о к ( д і в о к ) д і с т а н у т ь к о н т р а к т и п о ч т о ю д о р у к і д о п е р в а т о д і м о ж у т ь ї х а т и . Б е з к о н т р а к т і в н е х а й н і х т о н е в а ж и т ь с я ї х а т и !
5) Нехай ніхто не їде по ін ф ор м а ц и і до Львова, бо іпформацпї подані у всіх народно-ру- ских часописях є вірні.
— Судова розправа проти 1б академиків, об- жалованих о переступ §. 3<2 і 313 к. з. в справі обкидана яйцями ректора кс Фялка, відбуде ся в понеділок дня 14. с. м. о 9. год. перед полуд
нем в повітовім суді V Львові секцин 111, від
діл IV.
— П. Добошиньскі має голос' На основі §. 19.
закони нрасового прошу о поміщене в найблиз- шім числі Вашої Часописі і в указанім висше покликаним законом місци слідуючого спросто
вана відо.мости, що находить ся в ч. 38. «Гу- слана* на стор. З, в рубриці „Новинки" під за
головком: „Заява недовіра польским послам4* а відносить ся до зборів в Гудках з 28. лютого (н. ст.), що на них посли до ради держ. Добо-
шііньскі і Ґіжовскі складали свої посольскі звіти: Не єсть іменно правдою, будьтоби збори ухвалили мені' заяву иедовіря по причині моєї дїяльности посольекої в раді державній, позаяк навпаки правдою єсть, що предеїдатель зборів п. Баль піддав під голосованє внесене па уділе не так мені як товаришови Ґіжов кому з а я в и д о в і р я і оголосив відтак, щ о в н е с е н е с е з і с т а л о п р и н я т е , в наслідок чого внесене о. Онишкевича о ухвіленє заяви иедовіря длн нас зр всім під голосованє не прийшло. З пова- жанєм А д а т УоЬо.чхупккі, посол до ради держав
ної. В Кракові 4. лютого (н. ст.) 1904.
Що думати про се спростоване — знають наші читачі. О. Онишкевич як і всі присутні домагали ся передовсім к о н т р п р о б и фал- шивого голо ованя — а сеї відмовила президия несправедливо і безправно. Взагалі цілий виступ п. Добошиньского в Гудках знаменує звісну польску систему п іведеня еуиротив Гусин в, оперту на хитрих кручках і брутальнім насиль
стві. — Г е д.
— Пожарний „Сокіл" в Товстенькім, гусятинь- ского новіта, засновано на статуті львівского
»С >кола*. Статут затвердило вже ц. к. намісни
цтво.
— Страйк в ткацкій школі' в Кросні Дня 3.
марця застрайкували всі ученики школи ткац- кої в Кросні. Причиною сего страйку було — як нам доносять — зле обходжене професора Ляґоша з хлопцями. В понеділок рано минулого тижня н. Ляґош безвинно потурбував кількох хлопців, а пополудни не прийшов ні один з уче- ників до школи. На жалобу учеників до крає
вого виділу приїхала до Кросна комісия і по переслуханю учеників, усунула п. Ляґоша з учи
тельства/ Ученики почали тоді знова ходити до школи.
— Заболотівскі розрухи. Перед вирокуючим тр и буналом в Коломиї покінчила ся в суботу роз
права проти 31 осіб, обжалованих заантиж идів- скі розрухи в Заболітові підчас ярмарку дня 11. вересня 1903. Ж идівскі орґани в Чернівцях і у Відви били у великий звій тревоги, рівняю
чії Заболотів з Кишеневом, коли тпмчасом роз
права виказала, що не мужики але жиди дали привід до вибиваня шиб в жидінских домах.
Вирок оголошений в суботу в полудни засудив:
Николу Дивонєка на 5 місяців тяж кої вязницї з постом що 2 тижні, Павла Чобана на 4 міс.
тяж. вяз. з постом що 2 тижні, Миколу Гоґу на З міс. тяжк. вази, з постом як попередні; по два місяці тяжкої вязницї з постом що два тижні одержили: Стьфан Кавалєрский, Федор Бойчук, Олекса Гоґа, Еднард Найбурґер, Іван Сороков- ский, а вкінци Юрко Савюк 14 днів арешту, Онуфрий Палїйчук і Ілько Семотюк но 5 днів арешту. З нрочих 20 обжалованих двох увільне
но в часі розправи, 18 н о розправі, а між ними надстражника скарб. Скалького і купця Кри- вецкого, на яких заболотівскі жиди особенно ворогували.
— Вибухи вулькана. З острова Майот, який лежить в громаді островів Коморо, недалеко Мадагаскару, доносять, що на острові Великий Коморо почав дня 25. лютого вибухати вулькан.
Вулькан є високий на 2.250 м. і має три крате
ри, з яких тепер виливає ся лява, а попіл і ка
міне вилітає з середущого кратеру до висоти І'іОО м. Доси мало згинути кілька осіб.
Поетичний кутик.
Фрагменти.
Ж и тє моє — погана днина Без грози громів і без хмар, А я скучаю мов дитина,
Сльозами мию свою твар.
Немов прикроєний до міри
Йде короводом день за днем — Ж итє моє буденно сіре
Ніяким не горить огнем.
1У02. Франц Михайлів.
— Кождий Русин і Русинка повинен бути чле
ном Руского Товариства педаґ. Вписове 1 К, вкладка членьска річно 1 К.
Телеграми
з дня 7. марця.
Прага. Вчера в полудни прийшло ту на ІІе- рекопах до бійки межи ческими студентами- соция.іїстами а нїмецкими буршами. Спокій при
вернено при помочи війска і арештовано 48 осіб.
Ганозер. 1р. Альфред Вальдерзе помер ту в суботу в 72. році житя.
Льондон. З Калькути в Індиях доносять, що Анґлїя не одержала від тибетаньскої держави вдоволяючої відповіди, тому анґлїйска виправа ступає дальше на Тибет. Анґлїя надіє ся кріїїкої одорони Тибеганців і кровавих битв з неприя- телем.
Льондон. З Чіфу доносять, що Госияни бу
дують сильні фортифікації! на обох берегах ріки Ялю.
Петербург. М ін істер ство в ій н и покликало до служби резервістів з західного Сибіру.
. . С І Щ : і Я а : . - ■ П і
