Ruslan. R. 1, č. 187 (1897)

Ч. 187. Львів, Середа дня 20 серпня (І вересня) 1897. Річник І

- --- ~

Передплата

на «РУСЛАНА» виносить:

в Австри,:

на цілий рік . . . 12 р. ав.

на пів року . . . 6 р. ав.

на чверть року . . З р . ав.

на місяць . . . . 1 р. ав.

За границею:

на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів

або 20 франків Поодиноке число по 8 кр ав.

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в н х псальмів М. Шашкевича.

г

І

-»■««--- ■»>■<«— І ■ »*■ • —

Виходить у Львові що дня ; крім неділь і руских сьвнт о год. 6-ій пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Коиернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. під стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки. •

• 1

зазначив п. Барвіньскнй в своїх промовах.

Коло польске (бодай в значній части) про­

тивне обовязковим спілкам, як се показало ся при різних нагодах (і в господаревій комісиї ради державної) нібито з автоно­

мічних взглядів (хоч теперішний проект сему принциповії не суперечний). В дїй- сности однак ш ляхта побоює ся мабуть зорганізованого селяньства, тимто бажала-б імовірно для Галичини виїмки зпід сего закона. Однак як раз обставини в Гали­

чині домагають ся рішучо такої орґанїза­

циї хліборобів. Сі обставини вказують, що і

ґжє

крайня пора взяти ся за переведене такої організації], наколи хлібороби не ма­

ють пропасти в кігтях лихварів.

Ііеперечно в Австриї проявили ся мо- гучі виливи против обовязкових спілок за- водових хліборобів і викликали між селянь- ством велике замішане. Але скоро лише роз'яснило ся селянам властиву задачу сих спілок, всі онн заявляю ть ся за ними. Нині всі селяни австрийскі домагають ся обо- вязкової організацій спілок заводових. Один з найзнатвїішіих провідників селяньства в Ч ехах нїмецко-лїберальвий посол Стефан Ріхтер пише:

»Хто поважив би ся спинити обоняз- кову орґанїзацию спілок хлїборобских в нинішній боротьбі о істнованє, сей є про­

тивник хліборобів. Після нпнїпіного погля­

ду спочиває спасене хліборобства в спіл­

ках. Окрім реакційних заступників інтере­

сів упадаючих кляс всі иньші заявляю ть ся за асоцияцнями і корпорациями для бе- реженя повної свободи. Коли нині всюди на економічнім поли скупляють ся підпри­

ємці як і робітники, щоби спинити в інте­

ресі свого биту анархічні відносини ново- часної продукциї обдуманим впливом на товаровий і продукцийний торг, то повинно бути задачею розумної політики социяль- ної пособляти сій борбі о промислову ав­

тономію посеред поодиноких бранж тим-біль- ше, що державний механізм законодатний і адмінїстрацийний ледво зможе поступати Потреба хлїборобскої орґанїзациї

і репрезентациї.

II.

Против обовязкових спілок заводових наводять всякі причини. Кажуть, шо се­

лянин не любить примусу. Але розходить ся о питаня, котрі можуть найти відпо­

відну розвязку лише при скупленю в с і х сил. Тут отже не можна вижидати, поки найде ся зрозуміне і добра воля, а треба поступати однопільно, щоби дійти до мети.

Лише з' є д и н е н і й орґанїзациї се можли­

во. зломати монопольну силу капіталу і здобути право для праці в установлюванні цін продуктів і в з ’ужитковуваню зарібку.

Хто бажає цілії, мусить згодити ся і на средства до неї ведучі. Як мають хлібо­

роби визволити ся з

доежної

неволі капі­

талу. як мають здобути собі вплив на у- становлюване цін продуктів і пильнувати пньиінх своїх інтересів, то мусить передо­

всім повстати обовязкова орґанїзация.

Особливо в нашій державі австрийскій указувано на неохоту хліборобів до обо- вязкових спілок заводових. Однак річ п р е д с т а в л я є ся ннакше. Хлібороби австрнй- скі опирають ся однодушно т. зв. д р і б ­ ним средствам«, як н. гір. »рентові госпо­

дарства^ і иньші такі проби сумнівної вар­

тості!, якими бажають полагодити справу хліборобів в Німеччині. Ті проекти звязав бувший мінїстер рільництва ґр. Фалькен- гайм з обовязковими спілками заводовими, а против того повстали однодушно австрий- скі хлібороби. Тимчасом теперішний мінї­

стер рільництва ґр. Лєдебур предложив но­

вий проєкт закона, котрий обмежає ся на обовязкові спілки заводові. За тим за я ­ вляють ся майже всі хлібороби австрийскі.

В Ч ехах стоять за тим ліберали, консер- ватнсти, Чехи і Німці в величезній біль­

шості!, так само в Моравії і Ш лезку. В Га­

личині є рускі посли за обовязковими спіл­

ками хлїборобскими. як се кілька разів

за многосторонностию і змінчивостию но- вочасної техніки промислової.«

Стефан Ріхтер думає що п р и м у с до участи в орґанїзациї можна так само до­

бре назвати п р а в о м поодиноких люднй, позаяк обовязкові спілки заводові є п р и ­ м у с о м д о м о г у ч о с т и і д о п о б і д и н а д в и з и с к о м .

В Ч ехах н. пр. не тілько ліберальні і консервативні хлібороби, але її радикали домагають ся заведеня обовязкових спілок хлїборобских, а се доказує найкрасше, що розходить ся о потрібну і управнену уста­

нову.

Заслужений автор перш ої монографії про хлїборобскі спілки в Австриї др. Гу­

п а в ГІешль в розвідці п. з. »КгІ7Є а^гаг- пі а гоїиіска (іг и /зік а Ьо8росІаг&ка«, в (Мель­

нику 1896) називає правительственний про­

ект з р. 1896 задля єго заводово-епілково- го характеру великим поступом в порівна- ню з проектом з 1893 р. Сей проєкт з 1896 р. вніс знов мінїстер рільництва в раді дері жавніп з весною сего року. Пешль признає, що так сей проект як і предложений в чес- кім соймі проєкт закона в тій самій справі пп. Теклього і Види основують заводові спілки яко автономічні коріюрациї. Позаяк хлібороби тепер не мають гіравної органі­

зацій, узнає Пешль конечностию державною, щоби хліборобів для заступництва їх ста­

нових і н т е р е с і в з о р г а н і з о в а н о о б о в я з к о в о .

Дальше буде.

Листи з Буковини.

(Конець.)

Цікава буде для Галичини справа руского шкільництва на Буковині. Поиередпими роками в соймі рускі посли все жалували ся на упослі­

джене на поли шкільництва і аж минувшого ро­

ку міг посол Стоцкий за деяку поправу подяку­

вати кр. шкільній раді взглядно правительству.

Все-ж таки ще богато дечого не зроблено, в бо- гатьох громадах вчать в школі лише по воло-

4

Задля дрібниці.

(Дальше.)

В своїй ненависти, в своїм підозріваню мо­

лодої жінки, котра забрала їй, Станіславі Вано- вичівній, місце, яке їй «після всякого права»

належало ся, она пішла за далеко. Она була розумна женщина і в кождім иньшім випадку она була-б винайшла, що компромітуючі листи не закладає ся в куверту, на котрій видрукова- не великими буквами імя властителя; що вже та куверта збивала всякі підозріваня; що тут розходить ся просто лише о фахову пораду адвоката Ручицкого для пані Клявдзї Гнїдин.

Але саме супроти сеї женщини була Станіслава несправедлива; она вірила все, що могло єї очорнити, а відкидала все, що могло єї увіль­

нити від того поганого підозріня.

Панна Ванович залишила гадку, щоб пере­

шукувати столик, почасти боячись, що єї пере­

ловлять, почасти здержала єї від того рештка почутя справедливості!; але куверту, ту після єї переконаня так компромітуючу куверту, она сховала. Ледви сіла Станіслава спокійно на своє місце і немов вдивляла ся в якийсь образ —

відчинили ся нараз двері і в комнату вступила Клявдзя.

Як же-ж змінили послїдні дни молоду жін­

ку! Все житє, весь цьвіт немов щез з малень­

кого, білого личка; навколо сумних очий видко темні колісця, губи скривлені від горя і смутку, а темне волосє в неладі і так лише з-нехотя було зложене: навіть барва домашного темно- червоного убраня робила хоровито бліде лице ще більше блідим.

Клявдзя стала кілька хвиль в дверях, на єї лици мальовало ся здивоване. Дівчина їй шепнула була щось і она гадала, що тут найде паню Комаровску, а се було би для неї по тім листі від Ручицкого щирою відрадою; она хоті­

ла при своїй старій приятельці відпочити, почу­

ти ласкаві успокоюючі слова. А тепер сидить там єї ворог і дивить ся своїми великими си­

вими очима на неї так немилосерно, так зло- віщо! Що-ж она знов від неї хоче ? чим буде єї мучити ? Клявдзя налякала ся і той пере­

страх малював ся на єї лици.

Станіслава бачила се. «Ага зла совість», подумала собі і очи заблисли триюмфом. Она встала і підступила до молодої жінки.

— Як там з Володком ?

— Ліпше, відповіла Клявдзя тихим голо­

сом і знесилена сіла на крісло.

— І се ти кажеш так байдужо?

Клявдзя відвернула трохи головку, щоб виминути той безсердечний погляд, що впивав ся в єї дувіу.

_ Прошу тебе, Станїславо, не муч мене такими словами

а по- Панна Ванович умовкла на хвильку, тім стала дальше випитувати:

—Що сказав лікар?

— Кріза вже минула. Тернеливости і спо­

кою — і все буде добре, повтаряла Клявдзя механічно слова лікаря.

Станіслава' подивила ся на неї остро. Мені здає ся, що твої гадки цілком деінде! Коли Клявдзя не відповіла, она взяла зимну руку мо­

лодої жінки і сказала з уданою трівогою: Тобі вже за богато, ти потребуєш більше спокою.

Я могла би тебе виручити — справді, можна би!

Не знаючи, до чого се має довести, Кляв­

дзя мовчала і легко відтягнула свою руку. Між- тим Станіслава уложнла собі цілий плян і вела дальше добродушно розмову: «Ти повинна троха між люди піти, Клявдзьо! Знакомі вже питають ся за тобою. ГІередвчера я була у Левіцких;

ворили богато про тебе і казали тобі кланят

ся. Там були Лукасевичі, пані Завадовска, про

фесор Вуйкевич, ад’юнкт Богосевич і якийсь

адвокат Ручицкий»... Немов наук в своїй еїти

2 ски, хоч повинні би вчити і по руски, деякі гро­

мади не мають ще жадної школи і т. д. Спра- возданє кр. шк. ради виказує д ій сн и й етан на­

родного шкільництва в р. 1895/6 так: Народних шкіл було разом 335, а то 172 1-клясових, 82 2-кл., 26 3-кл., 40 4-кл., 7 шкіл 5-кл., а 8 шкіл 6-кл. Між тими були з р у с к ю викладовою мо­

вою 1-клясових шкіл 83, 2-кл. ЗО, 3-кл. 10, 4-кл.

5, 5-кл. 1 школа в Кіцмани; з р у с к ю і н ім е ц - к о ю викладовою мовою було: 1-клясових шкіл 5, 2-кл. 2, 4-кл. З, а 5-кл. 1 школа; з р у с к о ю і в о л о о к о ю викладовою мовою було: 1-клясо­

вих шкіл 4, 2-кл. 6, 3-кл. 2 школи; з р у ск о ю , н їм ц к о ю і в о л о с к о ю викладовою мовою було: 1-клясових шкіл 2, 3-кл. 1, 4-кл. 2, 5-кл.

1, а 6-кл. шкіл 2. Такий є дійсний стан руского народного шкільництва на Буковині; а треба зна­

ти, що подекуди дійсний стан ріжнить ся від системізованого, бо часом на папери ще стоїть школа пр. яко 1-клясова, а в дїйсности она є вже 2-клясова. Ся статистика виказує деякий поступ руского шкільництва, але з жалем муси­

мо записати, що в рускій школі в Руспебоулї (кімполюнский повіт) цілий минувший рік не у- дїлювано жадної науки, бо не було — учителя!

В 35 громадах не було жадної школи, а між ни­

ми і такі громади, котрі замешкують Русини.

ІЦо-до учащаня до школи, то на жаль чисто- рускі або переважно рускі повіти не стоять над­

то сьвітло. В чисто-рускім повіті кіцманьскім ходило 77% всіх обовязаних дїтий до школи, в чисто рускім вижницкім повіті лише 67 %, в переважно рускім черновецкім повіті заміскім всего лиш 57 % ! За те у волоскім кімполюнскім повіті ходило 87°/0 всіх обовязаних дїтий до школи. Може де-що в тім лихім стані пояснить обставина, що рускі села ^положені на рівнині, значить, розлеглі

^і

тому селяньским дітям да­

леко тяжко ходити до школи і їх звільняють від науки, а у волоских гірских повітах як раз противне. Про нашу руску паралельну при низ- шій ґімназиї в Чернівцях була вже в »Русла­

ні* згадка.

«Руска* паралельна — властиво та пара­

лельна повинна називати ся нїмецко-рускою, бо окрім науки релїґії і рускої мови вчать по ру­

ски лише два предмети, а решту по нїмецки!

Отже хоч які трудности мають рускі ученики по­

бороти, то клясифікация випала загалом взяв­

ши задоволяючо. Однак кождий Русин бажав би, щоб та паралельна була дійсно руска, щоб в ній вчено коли не всї предмети, то хоч біль­

шу часть їх по руски, щоб в с і професори зна­

ли руску мову докладно і не потребували про­

сто соромити ся перед учениками. Належало-б також, щоби директор Фавстман умістив над

«рускою* паралельною руску напись, а не нї- мецку; щоб рускої мови не вчили на тиждень всего дві години (се так само діє ся і в нїмец- кій ґімназиї) а більше годин; щоб професори до руских дїтий говорили по руски — словом, що­

би з рускої паралєльки уступила ґерманїзацийна тенденция цілковито і то як найскорше! От се-

го не завадило би піднести в соймі в раді дер-

і

жавній для прилюдної

ВІДОМОСТІ!,

бо ми повинні найбільше дбати про наше шкільництво, яко роз­

садника иросьвіти між народом.

Д о п и с е .

(Лосьвяченв церкви в Жолтанцях).

Дня 27 серпня 1897 в деньУспенія Пресьв.

Богородиці відбуло сяторжественне посьвяченє но­

вої церкви в Жолтанцях деканата куликівского.

Посьвяченя довершив ІІреосьвящений Епи- скоп перемиский Константин Ч е х о в и ч, котрий в товаристві Високопреподобного о. Пралата Мі- рона Цодолнньского і капеляна свого о. Емилїя- на Погорецкого прибув там день наперед.

У Львові на двірци повитали Переосьвяще- ного Впр. оо. Крилошани львівскої капітули о.

Митрат Туркевич і крилош. Чапельский, відпо- ручники куликівского деканата, колятори цер­

кви жолтанецкої та оо. Домінїкани зі Львова під проводом свого Впр. о. Провінцияла.

З двірця удав ся Преосьвящений до Емі- нециї Кардинала, а опісля були на обіді в мона­

стирі! гостинних оо. Домінїканів.

По обіді Епископ Кир Константин четвер­

нею і наритою Емінециї-Кардинала в численнім товаристві від'їхав до Жолтанець.

У всіх селах по дорозі витали Преосьвяще- ного братства церковні з процесиями при зву­

ках звонів і при участи численного народа, ко­

трий за свою набожність получив всюди благо- словеньство з рук Епископа. Окружені бандери- ями прибули вечером Преосьв. до Жолтанець, де повитали їх при воротах триюмфальних ду­

же величаво всі доохрестні сьвященики обох об­

рядів під проводом о. декана з численними про­

цесиями, вся інтелїґенция місцева і подальша, і всі парохіяни. Всі они чекали, щоби повитати свого возлюбленого Архієрея. Начальство грома­

ди з преданними словами витало хлібом і со- лию, а декан, заявивши радість всіх собратий з тої високої гостини, повитав ІІреосьвященного в імени цілого деканата.

І рушив величавий похід, провадячи Прео- сьвященого наперед до лат. костела, а відтак до старої церкви, де по молитвах і молебнях уділили вірним благословеня, а на ніч перейшли до дому місцевого о. пароха М. Залїтача.

Нова мурована, дуже величава церква, збу­

дована коштом 60 т и с я ч , не могла помістити всіх вірних, котрих зійшло ся до 10 тисяч. Са­

ме торжество відбуло ся дуже сьвітло — а на закінчене приступила половина присутних до сьв. причастия. На конець богослуженя, котре целебровали Преосьв. в асистї численних отців духовних, виголосили Преосьвящений Кир Кон­

стантан краснорічиву проповідь, підчас котрої у многих слези в очах сьвітили, а за котру стар­

шина громадска і братя церковні упали до ніг і Преосьвященному, дякуючи горячо за золоті сло­

ва і за той труд. 1

По обіді вернули на ніч до Львова до па­

лати Кардинала, а другого дня блискавичним потягом поспішили до Перемишля, де зараз в неділю розпочали ордпнацию пресвнтерів.

ВІСТИ політичні.

Рада державна, оекілько сягають наші ін­

формації!', буде скликана коло 20 вересня. Нині збирає ся комісия иарляментарна правиці пала­

ти посольскої на нараду над положенєм полі­

тичним. Предметом нарад буде головне питане, яке становище має заняти більшість палати су­

проти евентуальної обструкциї. Всякі проби при- миреня Німців або винайдена бодай якогось шосіиз ргосеїіешіі не вдали ся, тож годі буде рахувати ся з опозициєю. В нарадах возьме у- часть і правительство, щоби уложити програму роботи осіяної в парламенті. Ухвалам комісиї парламентарної не хочемо пересуджувати, але ухвали єї остаточні мусять опирати ся на двох принципах, висказаних в недоспілій адресі до трону, се значить на принципі автономічнім і на переведеню рівноправності! всіх народів австрнй- ских.

Після дописи віденьскої, уміщеної в ческім

»Н1аз Хагосіа*, мав ґр. Баденї одержати в Ішли цїсарске повномочє до угіравильненя відносин більшости в сей спосіб, який надає ся до тепе- рішного положеня. Монарх узнає справедливість домагань ческих і бажає, щоби нарід ческий вернув до своїх історичних прав. — Донесене се треба однакож приймати з резервою. Про ческе державне право годї Чехам під теперіш- ну пору думати. Може бути, що на разі скін­

чить ся все на іменованю міністра для Чехії.

Чи те достоїньство припаде Кайцлеви чи Ге­

рольдові! — все одно. Може і на Мораві хто иньший обійме управу краєву? Виїзд міністра фінансів, дра Білиньского, на чотиро-тижневу відпустку до Карлових Варів каже догадувати ся, що буджет на 1898 р. вже готовий. В бу- джетї тім мають бути позициї на покрите дея­

ких інституций наукових для Чехів моравских;

отже на нові уступства в користь Чехів.

»Х. £г. Ргеззе*, згадуючи про авдиєнцию ґр. Баденього в Ішли, ломить собі голову над тим, з чим президент кабінету вернув до Від­

ня ? Она каже. Після гадки одних мусить тепер ґр. Баденї прихилити ся до більшости парла­

ментарної, инакше повіс би в воздусї. Після гад­

ки других скличе ґр. Баденї небавом раду дер­

жавну, але лише на те, щоби єї як найскорше післати домів і управляти без парламенту.

♦ Біе КеісЬзмгеЬг*, згадуючи про конферен- цию парламентарної комісиї правицї, думає, що президент кабінету вернув з Ішлю з повним до- вірєм у цісаря. Єго становище мало би бути так сильне, як під конець засідань старої ради дер­

жавної, де машина иарляментарна працювала з як найбільшою скоростю і успіхом. Що прави­

тельство може обходитись якийсь час і без парламенту, сьвідчнть найновіііший факт що що видить як неуважна муха літає навколо неї, |

так обсервувала панна Ванович молоду жінку і спостерегла кожду, хоч би найменьшу зміну на блідім, невиннім личку. Коли назвала імя Ру- чицкого, піднесла Клявдзя здивовано очн і ди- вила ся на кузинку свого мужа впрост, отвер- то, — але таки крихітку занепокоєна.

— «Він буває також у Левіцких ? — Сего я не знала*, замітила она мимоволі.

Очи Станіслави заяскріли злорадістно — мала неуважна муха діткнула ся вже ворожої’еїти.

— Хиба ти єго знаєш? запитала она з уда­

ним супокоєм. Нещаслива твоя година, коли-б ти тепер відпекувала ся! подумала она собі.

Клявдзя притакнула — але при тім ле­

генько почервоніла ся, а темні очи гляділи якось неспокійно, допитливо. Она не иочервонї- ла тому що той чоловік колись єї любив, .ПІШО тому, що до того адвоката удавала ся пані Клявдзя Гнідий о пораду в тайній справі. Ро­

зуміє ся, Станислава спостерегла се, і так само розуміє ся, що толкувала се на свій лад!

— Приємний чоловік, той 1 учицкий, дода- 4 ^а Станіслава холоднокровно, хоч она єго ще ніколи не бачила. Ти єго мабуть вже перше знала?

— Так, відповіла Клявдзя. Я вго знала ще перед моїм весїлєм, як я була у пані Комаров- скої. А правда, тіточка не була у Левіцких ?

спитала она нечайно, в надії, що сим зверне | розмову на иньше поле. Але в тім она не д о -.

рівнала свому противникови; Станіслава осьмі- хнула ся, бо замітила то старанє Клявдзї, і до­

дала: «Ні, она не була. Яка-ж ти сьмішна, Кляв- дзьо; ти кажеш, що ти того др. Ручицкого п ер - ше знала — тепер ти єго вже не знаєш? Чому він у вас не буває? Володко прецінь єго знає, ні? —- Від тогди ти з ним бачила ся?

Тілько питань нараз мусїли молоду жінку збаламутити, а власне сего хотіла Вановичівна.

— Та так,., ледвн виповіла Клявдзя і знов почервоніла. Она сама не знала, чому она дає себе тут випитувати як яка дитина в школі; від тілесної і духової утоми послїдних тижнів она була така слаба, така знесилена, що тепер стоя­

ла цілковито під виливом Станіслави. Але нараз она зібрала цілу свою силу, розірвала ті погані еїти і сказала з невимушеною вееелостю: Та бо ти, Станїславо, дуже інтересуєш ся тим Ручиц- ким! Бо інакше справді не розумію, чого ти за него так випитуєш? Що-ж тут дивного ? Ми раз пізнали ся — але позаяк Володко єго не знає, то він прецінь не може у нас бувати. Зрештою

— мушу піти до Володка, вибач! Она встала і нопращала ся.

Панна Ванович лютила ся, що та «хитра мала жінка* хоче їй висмикнути ся. Она муеїла

їй ще послїдний раз досадити; отже приступила близько до Клявдзї і остро в неї вдивляючись сказала: «Я не хотіла тебе сердити — мене се прецінь не обходить! Я лиш думала, додала она з іронією, що ти єго може «случайно* стрітила коли ти була з панею Комаровскою у вї »ку- зинки*. Она прецінь мешкає в тім самім домі.

Як же-ж она зове ся ?

Обидві стояли коло дверий; панна Ванович держала клямку до дверий в руці і так засту­

пила молодій жінці дорогу.

Клявдзя сильно стрясла ся, єї лице стало темно червоне; геть щезла єї гордість, єї тяжко віднайдена притомність; тримтячи онавідновіла- В тім самім домі?... Так — тн нас видїла ? А коли Станіслава не відповіла, лише дивила ся на неї так, немов би хотіла розслїдити єї серце і душу, бідна мала жінка-муха зробила найгір­

ше, що взагалі' могла зробити: віддала себе цілковито свому немилосерному ворогові! дода­

ючи на-пів з плачем, на-пів вперто «Ну, коли ти вже все знаєш — так, ми були у др. Ручицко­

го, я і пані Комаровска. Я.., ми питали єго о правну пораду. Чен же щось нньшого не будеш о мені думати! Зрештою розходить ся о тайну і прошу тебе, нікому се не зрадити. А вже Во- лодкови зовсім ні. Оно би єго страшно роз­

сердило... Дальше буде.

цісар на основі § .1 4 конституцій розпорядив, щоби премії за вивіз цукру за границю були правосильні аж до кінця 1898 р.

«Біе ЙіійзІеіегізсЬе Розі* подає в дусї Сло­

вінців такий плян внутрішного перестрою дер­

жави. Замість дотеперішних 17 соймів було би лише шість, а то: 1) сойм галицко-буковиньский, 2) сойм ческий для Чех, Морави і Ш леска, 3) сойм аветрийский для обох Австрий і Сольно- города, 4) сойм корунтаньский для Каринтиї Стириї, Країни, Гориць, Триєсту і Істриї, і 5) сойм дальматиньский. Компетенция соймів бу­

ла би притім значно розширена. Соймам пере­

казано би: політичну адмінїстрацию, судівниц- тво, всю школу, податки краєві, рільництво, гір­

ництво і промисл, опіку над бідними, обезпече- ня, заосмотренє на старість, виплату урядників і обезпеченє робітників на случай недуги та старости. До компетенциї ради державної на­

лежали би: Торговля, почта і телєґрафи, мито, договори торговельні, зелїзницї, будова каналів і доріг державних, фінанси державні, монетар- ство і війско. Раду державну обсилали би сей­

ми після курий національних. — Як видко, то не бракує проектів до ущасливленя Австриї.

«Раігіа», орґан клюбу румуньского ради державної, подає сензацийну (!) вість, що клюб румуньский не хоче взяти участи в нарадах ко- місиї парламентарної правиці. Нам ся вість ви­

дає ся неімовірною. Посли румуньскі, числом 6 (враз з Воляном), з ’ізольовали би себе через такий крок в раді державній цілковито, а біль­

шості! парламентарної не розбили би.

На команду Шенерера мали 12 вересня посли нїмецкі з Ш леска і Морави зібрати ся на довірочне віче в Цєшинї, щоби знова побалака­

ти про розпорядженя язикові, однакож нрави- тельство заборонило сходини. 5 вересня збира­

ють ся февдали ческі під проводом ґр. Паль- фіого в Празі, рівночасно з обструкціоністами ческо-нїмецкими. Цїлию зборів онять зазначене свого становиска — йиісе іи іпйпііиш.

Президент републики францускої вертає вже домів. Єму на зустріч, до Дункерки, виїхали президент кабінету Мелїн з міністрами Більо- том і Беснардом. Франция вся одушевлена щи­

рим принятєм Фора в Росиї і словами царя:

наша с о ю з н а держава, република француска!

Цар і царева виїхали ЗО серпня з Петер­

бурга до Варшави, де небавом відбудуть ся ве­

ликі ревії війскові.

Парта напирає на амбасадорів, щоби вже раз покінчити услівя мира з Грециєю. Нині припа­

дає річниця вступленя на престіл Абдуль Гамі- да. З боязни перед демонстрациями Вірмен (?) заряджено всякі міри осторожности (!).

Н о в и н к и.

Пос. Ал. Барвіньский виїхав вчера, 31 с ня до Відня на конференцию парлямента комісій правиці.

л В Перемишли відбуде ся концерт дня 9 р сня. апросин личних не буде розсилати прото нехай се оголошене вистарчає за заі сини. З а головний комітет взірцевого з руских академиків в Перемишли. Др. Корма

-Л ь о н а л ь н і поїзди між Львовом' а Брухов ми. Ц. к. Днрекция зелїзниць державних оп шує: 3 днем 12 вересня с. р. застановив рух поїзду льокального ч. 32 поміж Львове Зимною водою, як також рух поїздів по Львовом а Бруховичами і поїзду ч. 2262 по Бруховичами а Львовом. Від із вересня будуть проте переходити тілько поїзди наве в розкладї їзди з дня 1 мая 1897 таб.

взглядно V а і V б.

— Повиборчі процеси. У Львові відбуде ся пе­

ред трибуналом присяглих дня 6 вересня карна розправа против о. Александра Ротка, завідате- л я з Девятник коло Бібрки, обжалованого о під­

бурюване против народностий. — В Тернополі!

відбудуть ся перед звичайним трибуналом кар­

ні розправи: дня 14 вересня против пароха о.

Теодора Турули і тринацять селян з Увислн (коло Хоросткова в повіті гусятиньскім), а 16 вересня против пароха о. Володислава Білинь- ского і сімох селян з Васильковець коло Гуся­

тина — в обох сих процесах о злочин публич- ного насильства.

— Важна розправа виборча против шіснацять селян з Вікторова, обжалованих прокураториєю о публичне насильство з §. 83 уст. 1) закона кар­

ного, зачне ся ЗО-го с. м. перед звичайним три­

буналом окружного суду в Станиславові. Оборо­

ну обжалованих обняли з рамени краєвого ко­

мітету виборчого, і як все, безкористовно --- адвокати др. Олесницкий зі Стрия і др. Дорун- дяк з Борщева.

— За правибори в Михнівци почала ся дня ЗО серпня перед звичайним трибуналом в Самборі (карна розправа. Обжаловано сімох селян з Мих- нівця, пов. турчаньского, о публичне насильство а іменно, що підчас правиборів з IV курні дня 22 лютого відгрожувались війтови Федьови Ґав- данови словами: «ми того вуйта мусимо заби­

ти!» і зневажали єго словно: «ти псякрув вой- туню, ти нам конституцию подептав, ти нас за­

продав! преч з таким вуйтом!» По переведеню правиборів війт Федьо Ґавдан бояв ся остати в своїм селі і длятого з громадским секретарем з Турки Антоном Надольским, що переводив правибори в Михнівци, виїхав до сусїдного села Липя, і коли повертав з відтам домів в товари­

стві Надольского і концепіста намістництва Ві­

ктора Луцкого, товпа людий, що очивидно ще чекала коло коршми в Михнівци на війта, стрі- тила їх з криком і свистом. Дали ся чути сло­

ва: «Піймати злодія війта! бийте єго!« Кількох селян, що їх задля сумерку годі було розпізна­

ти, пустили ся за комісиєю і котрийсь з них кидав два рази колом, поціливши раз в плечі концепіста Луцкого. Очивидно удари вимірені були на війта, котрого відвезено тимчасом до­

мів. — Обжаловані одні толкували ся підчас слідства, що не брали участи в каригіднім дїлї;

другі, що були пяні і не знали що роблять.

— Про убийство президента ураґвайскої репу­

блики, Борди, доносять, що доконав єго 27-лїт- ний офіцир ураґвайскої армії. Яко мотив про­

ступку подав він особисту ненависть і твердить що учинив се без спільників. Президент в хви- ли замаху бувокружений міністрами, дипльома- тами і війсковою ескортою. По двох револьве- рових вистрілах, з котрих перший хибив, запа­

нувала кілька хвиль гробова тишина, почім на­

ступили страшні сцени. Товпи народу з криком тиснули ся до зловленого убийника і булиб роз­

дерли єго на кусні, але війско ужило щабель, так що кілька осіб згинуло на місци і богато тяжко поранених. Борду перенесено до власної палати, де він і сконав.

— Цікавий оказом социялїста є «товариш» Кол- лєр, котрий сими днями на социялїстичнім зі­

бранні в Норимберзї правив так: «Кождий робіт­

ник, котрий пильно віддає ся праци, є страшен­

но дурний. Будучи вже дві чи караним за кра­

діж, ходив я пізнїйше по жебрах, але занехавєм і се заняте, не хотячи дістати ся до дому по­

прави. Відтак буду допускати ся крадежий, на­

перед меньших, потім більших, а скоро в Но­

римберзї утворить ся розбійнича шайка, буду одним з перших, котрі приступлять до неї. Я звик випорожняти щоденно 6—8 шклянок пива.

Убранєм зовсім не клопочу ся; як єго потребую, входжу до першого ліпшого «складу на рати», відтак більше мене там не побачать. З Австриї видалили мене за підбурюване робітників» і т. д.

Однакож та щира отвертість «товариша» не заімпонувала навіть социялїстам, бо викинули єго на лоб- на-ш ию із зібраня.

— Чоловік — алїґатор в однім місті Сполу­

чених держав північної Америки появив ся чо­

ловік — алїґатор, що своїм видом робить дуже страшне вражінє. Сусіди страшного урода ляка­

ючись єго подобою,' звернули ся до суду з прось- ію, щоби того чоловіка — крокодили або ку- і спрятати, або по просту убити. Діло було ро- Зране на суді, але судия не міг нічого пора- іти особливо супроти смирного 1 безобидного іведеня обжалованого. Уродови вже 14 літ і не ппе єго зверхніш вигляд нагадує алїґатора, е й свист і інипіт, що заступають у него бе- зу То нещасний ідіот, котрий ледви ходить і шіенин спосібностп членованої мови. Одинокі ознаки свого убогого мисленя проявляє він, ,ли готод або спрага зачинають єго мучити;

Дї щоби звернути на себе увагу, зачинає би- ся в груди. Голова єго змарніла і плоска, іи цїтком' округлі і видом своїм нагадують пашні очн алїґатора. Рот відзначає ся нор- ільною шириною і нанизаний масою острих бів- руки V него плоскі, мало розвинені і скор-

« подобають на лапи алїґатора. Чоловік-алїґа- п дуже любить

ВОДУ

І перебуває в ній довго, агалї в тім уроді перевисшає єство алїґа- па з дуже незначною приміткою чоловіка, іказує ся однако, ЩО урод родив ся від цїл-

™ нппмальних і здорових родичів і при слі­

дуючих обставинах. Не довго перед єго уродже- нєм родичі єго переходячи берегом озера, узрі­

ли борбу двох алїґаторів. Мати напугала ся силь­

но і хотіла відвернути ся; але отець бажаючи подразнити жінку, повернув єї в сторону страш­

них зьвірят і приневолив єї глядіти на драчу до кінця, то є до хвилї, коли один алїґатор ско­

нав під своїм противником. Сцена та болестно врізала ся в памяти нещасної женщини і до са­

мих родів переслідували єї привиди алїґаторів, що збирають ся єї пожерти.

— Як били в давнину. Якийсь Никола Крамар- ский, родом з Кут, підчас своєї 14-літної вій- скової служби (від року 1851 до 1864) в 20 ком­

панії коломийского полку піхоти дістав не біль­

ше ні меньше лиш 21.000 різок і 1.280 київ.

Брав він більшу або меньшу порцию що днини, хиба що за якусь більшу провину дістав ся до арешту. Але й там тяжкі, сумовиті хвилї упри­

ємнив єму від часу до часу лоскіт ударів на власній шкірі. При виступленю з війска дістав на прощанє 165 київ. Переважно караний був за крадіж і дезерцию. Вже то мусїло бути добре зїлєчко, коли числячи 60 літ, Крамарский був обжалований в послїдне о крадіж і засуджений на 4-літну вязницю в Станиславові. Там він і помер перед кількома роками.

— Потрясаюча драма розіграла ся в Нетрі на Угорщині. Властитель дібр Тарка, отець двох до­

чок, по смерти жінки оженив ся в друге. Пере­

слідувані мачохою дівчата в віцї 17 і 18 літ пі­

шли на кладовще і повісили ся на однім дереві при гробі своєї матери.

— Парасолі від дощу, як показує ся, введені в Европі доперва від половини минулого столї- тя, запозичені з Хін. Анґлїйский подорожник Джон Ганвей по повороті з Піднебесного цар­

ства взяв ся уживати хіньского парасоля від дощу. Така новина викликала в Лондоні велику сензацию: на Ганвея гляділи як на оригінала, мало що не божевільного; в часі дощу бігали за ним цілі товпи уличників; але незабаром практичні Анґлїйцї зрозуміли вигоду парасоля і він увійшов загально в ужиток. З Анґлії ужива­

не єго перейшло скоро у Францию.

— Жертва тяжкої служби. Франц Редґасїньский занятий на головнім двірци у Львові при водо- тягу для делізничих машин, уляг нещасливому випадковії і погиб на місци. При оглядинах су- дово-лїкарских тіло забрано до трупарнї в го­

ловнім шпитали.

— Коні в капелюхах. В Льондонї хотять уби­

рати коні в капелюхи. Почин до сего дав ра­

порт анґлїйского консули в Бордо, де коні пи­

т а ю т ь ся капелюхами вже від давна. Щоби ви­

казати пожиток з них доносить консуль, що при тамошнім кіннім трамваю що року кілька- пайцять коний гинуло від сонїчного удару, а від часу впроваджена капелюхів випадки такі не лунають ся зовсім. Надіслані черев консули мо­

делі соломяпих капелюхів відослано зараз до одної з найбільших анґлїйских фабрик капелю­

хів з соломи. Капелюхи ті мають широкі криса, діри на уха і стяжки до завязуваня під боро­

дою. Товариство опіки над зьвірятами замови­

ло таких капелюхів значну скількість.

Іменована, перенесеня. відзначеня, конкурси

— Іменованя. Мінїстер віроісповідань і про- сьвіти надав посади учителів при ґімназиях:

в Подґужу Альбінови ЇПраєрови, в Кракові в ґімн. сьв. Яцка Андрієві! Яґлярови, в Ряшові Володиславови Пухевичеви, в Бохни Каролеви Оиушиньскому, в Тарнові Михайлові! Грицакови, в Перемишли Вільгельмови Салямонови Фрід- берґови, в Коломиї Іванови Манулякови, у Льво­

ві в академичній ґімназиї дрови Михайлови Па- човскому, в Коломиї Остапові! Макарушцї, в Тер­

нополя Іванови Копачеви, у Львові при школі реальній Еґідиєви Вернберґови, в Станиславові при школі реальній Павлові! Постлевн.

Т о р г з б і ж е в и й .

Львів дня 30 серпня: Пшениця 9:75 до 10’—

ар.; жито 7-50 до 7*75; ячмінь броварний 5 75 до 6*25; ячмінь пашний 0-— до 0’— ; овес 6-75 до 7*— ; ріпак 12-— до 12*15; горох 6’— до 8-— ; вика 0-— до ()•— —; наеїнє льняне —*— до —•— ; сімя конопельне — •— до —•— ; біб —•— до —*— ; бобик 0*— до 0-— ; гречка —*— до —•*— ; коню­

шина червона галицка —•— до —•— ; шведска

—•— до —.■—; біла —•— до —*— ; тимотка —*—

до —•— ; ганиж —•— до — *— ; кукуруза стара 550 до 5 75; нова 5*50 до 5*75; хміль —*—

до

Гіґієнїчна охорона

для пань

є найвигіднїйшою і найлучшою.

Перевисшає всі дотеперішні специяль- ности ґумові.

__ ;■ Картон 2 злр

Головний склад комісовин в аптицї під

»СРІБНИМ ОРЛОМ «

З и ґ м у н т а Р у к е р а

у Львові.

161 43—?