Ч. 287. Львів. Субота дня 18 грудня 1897 (І січня 1898). Річник І.
Передплата
на >РУ6ДАНА< і п о о п :
■ Австриї:
на ціани рік . . . 12 р. ав.
на вів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . 8 р. ав.
ва місяць . . . . 1 р. ав.
За границею:
ц і н і рік . . 20 рублів або 40 франків
■ів рожу . . 10 рублів або 20 франків
о 8 кр. ав.
РУСЛАН
> Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не воаьмош мнлости і віри не воаьмеш, бо руске мя серце і віра русяа.< — 3 Р у с л а н о в н х псальмів М. Шашкевича.
4 -
:---- ■■ ■ ■ ■ "
Виходить у ДммІ що дня крім неділь і руских сьвят
• РОД. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева 5 Аґенчи'і' Ляндо»тког\
в пасажі 1 ав«,маь«
Рукописи зверта. „я лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по цілі 10 кр. від стрічки, а г -Наді
сланім* 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесена по 16 кр. від стрічки.
О фіціозний голос .
Віденьска КеісЬзиеЬг виявляє досить ясно ті погляди політичні, якими під тепе- ріиіну хвилю переняті сфери правитель- ственні. Орґан сей каже в виданю з 29.
грудня таке:
«Почали ся сесиї сонмові. Значіня їх для дальшого розвою політичного житя в Австриї годі заперечити. Центральний парлямент спочиває в части добровільно, в части проти своєї волі. Правительство, як проголосив орган єго в часі' Різдвяних сьвят, повитало радо відкрите соймів. Пра
вительство, було там сказано, бажає, щоби бодай ті апарати парляментарні були чинні,
та
щоби в Австриї не замовкло зовсім житє
скою. В иньших державах, як Швайцария і Бель-конституцийне. Оно не хоче, щоби пуста1
гія давно вже полагоджено подібні питаня, дибала канка перенесла ся з ради держ авної
ше в многоязнчній Австриї язикове а з тим ідо соймів. Противно. Правительство ви-
національне питане доводить уми до горячково-жидає від соймів не лише плідної роботи,
го стану і потрясає підвалинами держави. Але алеі промощеня тих стежок, що ведуть і
й тут не бракло заходів, щоби супротив пасти-до ради державної, а котрі то стежки об-,
гаючих великих питань економічних і социяль-струкцин зробила негіроходними. Через т е
' но-нолїтичних усунути язикову і національнупіднесе ся і значінє соймів краєвих. Для
справу з дневного порядку; однак се може ли-конституциї державної не буде се ЗІ
ШКО- т е тоді стати ся, коли та спр&ва буде с и р адою. Рада державна минувшими літами
в е д л и в о полагоджена. Досить згадати з ос-за довго продовжала свої сесиї. В слід за
танних часів внесеня ґр. Войтїха Шенборна втим сейми краєві ледви могли упорати ся
з буджетами і деякими предложенями. їх
аґенди переносили ся проте після звичаю і в
галицкім соймі, почавши від відомогодо ради державної і
тамрозправляно проІвнесеня
дра Малецкого, резолюцій дра Цоля, бу-них дуже широко. Дрібні :
жалі краєві пересаджувано
і найдрібнїйші на поле ради державної, а через те відбирано централь
ному парляментови єго характер. Баляст сей, численно нагромаджений, спиняв ро
боту парляментарну. Тому вже від давна найзагорільші централїсти стали автономі
стами. Але лише автономістами, не феде
ралістами. Централізм і федералізм не да
дуть ся з собою помирити. Один перечить другому. Щоби усунути раз на все феде
ралізм, средством до сего є лише розши
рене автономії краєвої, відповідно до по
треб краєвих. Хто зачисляє ся дійсно до централїстів, той буде і хотіти, щоби цен
тральний парлямент занимав ся лише цен
тральними справами і на тім поли трудив ся. Заступництво державне відзпекає тоді своє значінє і не стане марнувати часу на дрібниці, котрі конституцпя груднева ви
ключила з центрального парляменту«. — КеісЬ«\УеЬг наводить відтак уступ з бесіди тронової з 29. марта с. р. і хвалить річи, держані маршалком і намістником при від
крити) сойму галицкого, в котрих був по
ложений акцент на єдність держави.
Голос РеісЬзиеЬг-и поміщаємо, бо він найлучше характеризує змаганя теперіш- ного кабінету. Сойми, іменно сойм ческий, мав би проголосити дорогу
ДО МОЖЛИВОСТІ!скликана ради державної, що яко рада державна мала би задачу, заняти ся ви
ключно справами державними, а не краєвнми.
Промова п. Барвіньского
на 3-ім заеїданю кр. сойму ЗО. грудня 1897 для
умотивована внеррня о заведене обовязкової науки __ _____ _ _ _
обидвох краевих язиків в серед, школах в Галичині.) драввість "обидвох краєвих язиків, наколи має Високий Сойме!
Внесене, поставлене на дневнім порядку, не є нове, але власно в нинїшний хвили доторкує
ся оно заеадничої справи не тілько в нашім краю, але і в цілій нашій державі. Розходить ся тут о признане тої засади, котра єдино може і мусить бути підвалиною спокійного розвою і істнованя нашої держави, спокійного і успішно
го розвою нашого краю — а та засада, то де
віза одного з австрийских монархів: Іпзііііа ГинДашепіиш ге§погиш — с п р а в е д л и в і с т ь . Розходить ся тут о п е р е в е д е н е р ів н о п р а в н о сті! о б и д в о х к р а е в и х я з и к ів в серед
них школах, а се може бути осягнене лише заведенєм обовязкової науки обидвох краевих язиків в середних школах нашого краю. Се до- магане є лише частиною тих справ, з яких мо
гла би зложити ся повна і справедлива рівно
правність національна рускої народности з поль-
р. 1895-6 в ческім соймі і внесене в буков. соймі.
анальоґічне
ла спра язикова предметом частіиших розпраї і нарад. Минувшого року внїс я в сій В. Палат внесене того самого змісту, а сумнїви, які шкіль
на комісия піднесла в своїм справозданю про
тив переведена сего внесеня, були основані на дуже слабих підставах. Шкільна комісия, при- нявши теперішний дійсний стан научуваня о- бидвох краєвих язиків яко відповідний і прав
ішії, оцінювала моє внесене лише з одного бо
ку і думала, іцо тепер число годин шкільних і так велике, а введене обовязкової науки руско- го язика довело би До обтяженя молодїжи, або споводувало би поверховність в иньших пред
метах науки; що обовязкова наука руекого язи
ка могла би зробити неохоту, квас та упере
джене молодїжи до руекого язика, а наостанку комісия бояла ся, що нема достаточного числа кваліфікованих учителів. Так виглядає справа з одного боку. Пригляньмож ся їй з другого боку.
Окрім академієної ґімназиї у Львові і ІІ-ої ґімназиї в Перемишли та руских кляс гімн, в Коломиї руска молодїж, котра, майже без ви
їмок вчащає на науку руекого язика, учить ся всюди по середних школах нольского язика о- б о в я з к о в о . Чиж для рускої молодїжи нема того перетяженя, яке добачає шкільна комісия для молодїжи польскої? Бо не думаю, щоби ко
місия схотіла признавати більші спосібноети рускій молодїжи, як польскій? Чиж у рускої мо
лодїжи не може зробити ся неохота, квас і у- передженє? Або чи польского язика учать всю
ди самі кваліфіковані учителі?
Я думаю, що се сумніви не зовсім оправ
дані, а бодай такі, котрі при добрій воли дадуть ся усунути, а можна і конечпо треба усунути ті сумніви, наколи має бути переведена рівно- бути справедливо переведена національна рівно
правність в нашім краю.
Був час, коли в нашім краю в середних
школах кождий Русин учив ся обовязково ру
екого, а кождий Поляк польского — не сягаю вже дальших часів — і се було справедливо, хоч се не відповідало практичним потребам і обставинам в нашім краю, бо лише з трудно- стию, приходило ся одним і другим научити ся другого краевого язика. Але таким уладженєм науки бодай признавано рівноправність і рівно- вартність обидвох краевих язиків.
Нинішнє уладжене звихнуло сю засаду, звело руский язик до значіня підрядного, мень- шевартного і таке упосліджене мусить дотикати болючо кождого щирого Русина, тим більше, що наша рідна мова то майже єдина ще і най- дорожша спадчина по наших предках. А упо
сліджене се нашої мови маємо завдячити ідеї висказаній в третім уступі XIX. артикулу основ
них законів, ідеї видуманій нїмецкими центра- лїстами, котрі всі закони так укладали, щоби забезпечити собі виїмкове становище, верхо
водство, щоби не признати рівноправності! і рівновартности славяньским, а особливо чесно
му язикови. Се покривджене перенесло ся і до нашого краю і переведене сеї централістичної ідеї довело до упоелїдженя руекого язика.
Знаю дуже добре, що в нашім краю е ще богато таких людий, котрі або з незнаня і не- сьвідомости, або з шовінізму уважають руский чзик меньшевартним і нерадо хотїли-б ему при
знати рівноправність з польским. Бо сьвідомі річи мусять признати, що руский язик має іначно старшу літературу, що він в найдавнїй- пих часах впливав і на вироблене польского ізика, що в Ягайлоньскій канцеляриї, в часі найбільшої могучости Речи-Посполитої, урядо
вано руским язиком і списувано многоважні законодатні книги. Сьвідомі річи мусять при
знати, що україньско-руска мова і україньско- руска пісня натхнула найбільших польских по
етів т. зв. україньскої школи до їх високопо- етичних творів.
Правда, що нині польский язик випередив в розвою і в богатстві літературно нашу мову;
алеж незабуваймо о тім, що девять частин у- країньско-руского народу засуджено указом з 1876 року на мовчанє, що лише в Австриї має
мо засадничо запоручену національну свободу, хоч єї справедливо не переведено в житю. Од
нак при тім всім, хто слідив за розвоєм рурко- го язика і письменьства в остатних десятках лїт, хто хоч-би побіжно переглядав між иньшим видавництва Наукового товариства ім. Шевчен
ка, сей мусить признати значний і бистрий роз
вій і цостун, сей не може стояти на становищи меньшевартности руекого язика.
Нині, коли поборюємо змаганя тевтоньскі до удержаня геґемонїї і верховладства нїмецко- го племени над иньшими австрийскими, — ни
ні, коли ми станули в начерку адресовім на ви
разнім і яснім становищи рівновартности і рів- ноправности всіх народностий і язиків в держа
ві; — нині, коли хочемо станути знов у найвис- шого трону з адресою, котра має і повинна бу
ти виразом тих самих засад, які висказані в а- дресовім начерку ради державної, наспіла край- на пора усунути ту несправедливість, яка осно
вує ся на засадах віденьских централів, змити ту кривду руекого народу, заподіяну централі
стичним законодавством.
Заведене обовязкової науки обидвох крає
вих язиків зближить з собою обидві народно
сти, ми взаїмно лїпше опізнаемо ся, упередже
на і пересуди уступлять, утворить ся підстава
— 2 — до справедливого переведена рівноправности
рускої народносте в школї, уряді і публичнім житю, усунуть ся причини ненависте, ворогова- ня, розстрою і розладу, що виходять лише на пожиток третього, котрий користае з нашого взаїмного недовіря, з нашого ворогованя, з на
шої межинародної суперечки і борби. Спосіб ви
конана указаний в моїм внесеню, дасть шкіль
ним властям спроможність перевести таке ула- дженє науки вже в найблизшім часі, а се вий
де в користь обидвох народностей, краю і дер
жави.
Що до формальної сторони вношу, щоби се внесене було відослане до шкільної комісиї.
(Славно! Славно!)
Сойми краєві.
В д о л ї ш н о - а в с т р и й с к і м е о й м і по
ставили посли Носке і Филипович (поступовець і социяльний політик) внесене на розширене права виборчого до сойму і рад громадских.
Ціль внесена та, щоби поступовцям в союзі з социяльною демокрациею подати можність по
валити більшість антисемітску.
С ойм ш л е с к и й в Опаві відкрито 28.
грудня. Президент краю як і маршалок краєвий висказали надію, що розправи будуть вести ся в мирі — то є, щоби посли славяньскі соймові не нарушали геґемонїї німецкої.
С ойм с т и р и й с к и й в Градци відкритий 28. грудня, приняв без дискусиї провізорию бу
джетову. Клерикали Карльон і Кальтенеґер не явились на засїданю. На внесене ґр. Штірка рі
шила більша посілість нїмецка поступати солідар
но з націоналами нїмецкими на поли політичнім, народнім і господарскім. Є се союз, завершений проти уміркованих клерикалів і послів словінь- ских.
С ойм к р а ї н ь с к и й в Люблянї відкрив маршалок Детеля короткою неполїтичною про
мовою. На першім засїданю принято буджетову провізорию на 3 місяці.
С ойм ГО ЦИПкий з а к р и в м а р ш а л о к к р а
ввий ґр. Коронїнї по причині некомнлєтности.
Як звісно, не явили ся в соймі посли словінь- скі «И. £г. Ргеззе» докорюе Словінцям за сю обструкцию, кажучи, що се виглядає на некон- секвенцию, сли ті самі посли в раді державній виступали проти обструкциї.
З містерий за р я д у руско-народного театру.
(Дальше).
Як вже у вчерашнім числі сказано, в дру
жині театральній варило ся і клекотіло, а все і на засаді’ — о с о б и с т о ї р ів н о с т и . Кождий актор-новик вставаючи і лягаючи думав та снив лише про становище директора і режісера. А що анї здібностию, ані рутиною, ні совістною, не- втомимою працею не зміг побороти трудностей та видвигнути ся понад заслужених, сьвідомих річи директорів-режісерів, то не лишило ся ему нічого більше, як інтриґа. А як раз найшли они до своїх махінАций добре оруде в особі нефа- хового, недосьвідченого, а притім палкого референта п. В. Шухевича. По козацки відобрав п. референт покійному А. Стечиньскому управу і касу, в котрій було готового, заощадженого капіталу 3.250 зр., а передав єї недосьвідченому молодцеви разом з порученєм безконтрольного то безпощадного кермованя в імени референта.
Коли, хто і що їв, пив, де ходив, що й з ким говорив, дома чи на поли, — все те докладали тайні доносчики услужному адмінїстраторови, а той списував аркушеві протоколи і висилав раз-враз реляциї до п. референта. На найстар
ших, довголїтних та заслужених труженників як пок. Стечиньского, пок. Долїсту, капельмістра театру і других посипались незаслужені упімне- ня, нагани й кари. Жаль і огірчене огортало здорово мислячих артистів і дійшло до того, що Кость Підвисоцкий, тодїшний режісер, пір- вав і подоптав ті нікчемні протоколи, даючи відповідну відправу, кому слідувало.
«Мудра жона, як е міх пшона», але як не
ма? Так і тут. Накуплено порцелянових лямп, що в часі кождої подорожи розбивались, назби
рано блях і все те наповнювано горохом. По що ? — спитаєте. Тим продуковано бурі і громи.
Правда, театральна дітвора мала чим забавляти ся, алеж і в касі театральній свистіли вітри і били громи. Подаптано заповідь: «Шануй вітця й матір, а довго поживеш і добре буде тобі по
водити ся на землі» — і серед дружини теа
тральної запанував поганий нелад. З припору- ченя референта молодий недосьвідчений адмі
ністратор загнав ся далеко. Режісерови дано диміеию, але й небавом сам адміністратор по
пав в конфлікт з референтом і уступив. Притім виявила ся найвірнїйше моральна сторона п. ре
ферента, бо усунувши з трупи режісера та ад
міністратора, усїми силами старав ся задержати під своєю диктатурою їх жінки! Розумівсь, що так жінки як і їх чоловіки з обуренем відкину
ли таку ласку. Адмінїстрацию віддано тимчасом п. Ольшаньскому, коли нагло умирають А. Сте- чиньский і капельмістр Долїста. Тоді то на міс
це невіджалованого Стечиньского вислано на режісера дилетанта, в особі п. Вороного, молод
ця, що не був ще нігде на сценї. Але що моло
дому в голові... Любов, розумів ся! Старші чле
ни театральної дружини, особливо артистки бу
ли тим згіршені і обурені. Навіть уся публика тернопільска негодувала і обурювалась его по- веденем. Наслідком сего відкликала «Бесіда»
п. Вороного а на єго місце спровадила з Росиї п. Кассйненка, з місячною платнею 150 зр.! Не від річи тут сказати, що того артиста ніяка у- країньска трупа не хоче держати. Від разу не- сподобали ся ємунаші порядки, обставини а особливо відносини трупи до «Бесіди». Та спо
добала ся ему сама трупа, ті бідаки, котрих ле- да людина гнобить і поневіряв, а котрі так щи
ро, самовідречено і за таку жебрачу платню служать рускій сцені. Він отже задумав пере
везти всю трупу на власний зиск та страту до Росиї. Однак обоє Підвисоцкі, що служили з Кас- синенком на Україні і знали докладно всякі не
чесні его вчинки супротив так солідного ди
ректора як п. М. Старицкий і иньших, рішучо відраджували недосьвідченим членам трупи входити з Кассиненком в зносини. За те-ж той постарав ся у референта, що пп. Підвисоцким сейчас дано диміеию. Згіршена таким поступ- ком більша часть трупи подалась до димісиі, чим досадно замарковано несправедливий .по
ступок референта і лукавого інтриґанта Кас- Клюб руский Сойму галицкого.
В середу о 7. годині вечером відбув клюб руский сеймовий під проводом пос. Заячківско- го двогодинне засїдане. Предметом нарад був порядок дневний четвергового засїданя сеймо
вого і питане, яке становище мають заняти по
сли рускі в комісиї адресовій ? В розправах взя
ли участь майже всі посли. Ухвалу клюбу рішено задержати поки-що в тайні. До евентуального субкомітету комісиї адрееової вибрано послів Барвіньского, д-ра Савчака і Вахнянина. Клюб приняв до відомости, що пос. Окуневский не е в положеню, вступити до клюбу. Пос. Окунев
ский відказав ся від належана до клюбу без поданя мотивів. Пос. Новаковский заявив, що і він поки-що не може належати до клюбу, але охотно возьме участь в нарадах клюбу яко го- спітант. Він скличе на днях своїх виборців, що
би запитати, якої гадки суть они в тій справі ? Пос. Остапчук не явив ся на засїданю. З всего виходить, що посли Окуневский, Новаковский і Остапчук не стануть членами руского клюбу, хоч більшість послів руских стелила їм золотий міст до сполученя. Про дійсні причини клю- бової абстиненциї тих трех послів не хочемо толкувати. Клюб руский приготовлюе на посьвя- тах внесене на управильнене язикових прав рус
кого народу в Галичині в дорозі’ законодатній.
Уложене внесеня поручено пос. Вахнянинови.
Замітимо притім, що клюб руский не уконсти- туовав ся провізорично, як «Д'Ьло» зводило на
писати, але д е ф і н і т и в н о , а вже судьба сего клюбу не може ніяк зависїти від становища, яке займуть посли Окуневский, Остапчук і Нова
ковский, як «Д'Ьло* би хотіло.
Д о п и с ь .
синенка. Самі найліпші сили уступили з театру. Від вересня 1896 р. до цьвітня 1897 р.
з повної, добірної трупи остав дійсний труп, бо сам Кассиненко утік з панною Фіцнерівною і п.
Стечиньскою до Росиї, лишаючи «Бесіді» около 800 зр. дефіциту!
Тоді’ то той сам послушник п. референта зрозумівши, що дорога витичена п. референтом, для театру веде у пропасть, представив в чер- новецкій «Буковині» правдивий стан одинокої рускої сцени в Галичині. Тепер доперва, зана
пастивши найліпшу славу і добро руского театру прийшла «Бесіда» до переконаня, що управляти
! театром она не доросла, бо не має до сего нї найменьшого хисту, ні здібности. І розписала о- на конкурс на «арендатора» театру, наслідком чого дня 19. марця 1897 р. передано театр пп.
І Полїіцукови і Ольшаньскому «в а р ен д у » (як {«Бесіда» в контракті висловлює ся). Про той
і славетний контракт поговоримо в найблизшім числі.
Вісти політичні.
28. грудня пополудни відбула ся рада мі
ністрів під проводом бар. Ґавча.
Оклик Німців: Лишім Прагу! не став по
пулярним у всіх Німців. Вольф в своїм орґанї
«ОзІсІеиІзсЬе КиийзсЬаді» рад би полишити в Пра
зі університет і другі інституциї нїмецкі, але під вимінкою, що Прага стане опять ческо-нїмецким містом. «ВоЬеіпіа» праска віддає рішене питаня сего в руки молодежи академічної, що на днях збирає ся на нараду в Хебі! Шкода, що на сї збори не покликано також учеників шкіл се- редних і народних...
Нїмецкі дневники згадували недавно, що з розказу пос. Перґельта нїмецкі посли сойму ческого забавлять ся в абстиненцию. Ті самі дневники, добачивши, що від сеї абстиненциї не заболіла нікого голова, відкликують подану вість про Перґельта і додають, що рішене в сій спра
ві западе на зборах послів нїмецких в Лїтомер- цях, 3. січня слідуючого року.
Посли нїмецкі Ґрос і Пферше заїхали 27, грудня аж до Боцену тирольского на аґітацийні збори проти клюбу бар. Дінавлього. Пферше ви- сказав ся на зборах за тим, щоби в Австриї завести всюди язик нїмецкий яко урядовий дер
жавний.
«її. Гг. Ргеззе» гніває ся на бар. Ґавча, що він провізорию буджетову на 1898 р. розтягнув аж на повних 6 місяців. Она питає, чибар. Ґавч втратив вже надію на скликане ради державної по закритю соймів, і думає, що тримісячна про- візория була би достаточною. — По нашій гадцї, піе « її. Гг. Ргеззе» під злою адресою. Не кабінет виноватий, що скликана парламенту годї вижи
дати в найблизшім часі, а виноваті сама »Л. Гг.
Ргеззе» і еї послушники, звісні фракциі обструк- цийні. Не меньше лютує сей орґан жидівского лі
бералізму і за те на бар. Ґавча, що він на осно
ві § 14. розпорядив також високість належито- стий судових. Орґан сей питає дальше: Чи бар.
Ґавч станув вже на ґрунті розширеня автономії країв коронних? Се не австрийский патріотизм, а вода на млин ческо-иольский. Наколи міні
стерство не бачить того, що приготовлюе ся в соймах, то най кине оком за Лїтаву, а зрозу
мів значінв слів, які там падають. «АгЬеіІег 21&.»
іде ще дальше і домагав ся простого знесеня
§ 14. основних державних законів, позаяк сей параґраф веде до абсолютизму.
Словінці можуть новеличати са новим успі
хом в своїй політиці’. Епископом Горициї імено
ваний їх чоловік, еп. Міссія.
Париский «Тетрз» подав на днях вість з Білгорода, мов то екскороль Мілян виїхав нагло до Угорщини, щоби там за добрі гроші «прода
ти» Сербію Мадярам. В наслідок тої чудовищної вісти пише «ГгепнІеиЬІаК;», що вість ся видума
на хиба на те, щоби розбити добрі відносини межи Австриею а РосиеФ. Обі ті держави озна
чили вже точно, яке становище треба їм зани- мати супроти дрібних держав Балкану. Стано
вище се лежить головно в тім, щоби як Австрия так і Росия піддержували зовсім свобідний роз
вій сих держав. Австрия не мав ніяких плянів анексийних на оці, хоч з другої сторони не можна затаїти, що великі політики малої Сербиї не відносять ся до неї дуже льояльно.
В соймі угорскім продовжала ся і ЗО. грудня
з обструкция в справі провізори! угодової. Бе
сідники Кубік і Маряй обставали за зірванєм однопільної области митової з Австриєю. Пре
зидент кабінету, бар. Банфі заявив в виду того, що правительетво угорске не бажає тіснїйшоі сполуки Угорщини з Австриєю, а стремить лише до користнїйшого договору з Долитавщиною.
Віче, скликане послами словіньскими до Любляни, ухвалило резолюцию, в котрій сказано, що в виду теперішного положена політичного було би дуже порадно, наколи би посли лібе
ральні сполучили ся в один клюб з послами католицкими. Підстави до такої сполуки були вже дані тим, що оба табори посольскі були у Відни, в раді державній, сполучені в один »Со
юз*. Для переведена сполуки вибрано на вічи комітет екзекутивний, до котрого увійшли по
сли: Ферянчіч (ліберал), Крек і Шустершіч (кле
рикали).
На днях вийде розпорядженє цїсарске в спра
ві контингенту рекрутів на 1898 р. Параграф 14.
добре функціонує.
В Теплицях вибрано Вольфа послом до сой- му ческого, 216 голосами на 217 голосуючих.
«Роїііік*, відповідаючи на звісну заяву д-ра Ебенгоха, що его сторонництво не піде дальше поза основи висказані в проекті адресовім до тро
ну і не вдасть ся в ніяку борбу Славян-австрий- ских проти Німців, каже зовсім справедливо, що ані Чехи ані більшіств парламентарна не вийшли доси поза рами адреси ані в Кракові, ані в ІІрерові, ані в ухвалах послів ческих в Празі. ________
Н о в и н к и .
— Дияментовий ювилей шістьдесятьлїтної річницї сьвященьства Сьвятого Отця,
Льва XIII., витав весь християньский католицкий сьвіт з найбільшою радостию. — До щирих заяв привязаня, вірности, вдячности і си- нівскої любови, які в нинїшний день скла
дають вірні у стіп наслїдка Христа, прилучав і руский нарід свої найщирші желаня для Св. Отця і молить Всевишнього Господа о з’единенв всіх церквий і всего сьвіта під одною видимою головою Папи римского та о мир, любов і братерство серед на
родів.
_ Щедрий дар. Є. Еминенция Кардинал Сем- братович пожертвував в хосен товариства »Рус- лан«, що опікує ся бідними учепиками рускої ґімназиї у Львові, квоту 150 зр.
— Артисти руского народного театру рішили вислати депутацию, зложену з двох видалених членів театральної дружини, до маршалка крає- вого Г. С. Баденього з просьбою о розслїдженє сумних відносин в управі театру »Рускою Бе
сідою*.
— На загальних зборах Подільскої Ради в Тер
нополя дня 29-го грудня вибрано до нового ви
ділу головою о. Ал. Мироновича, заступником голови п. В Левандовского, начальника громади з Кутковець а секретарем о. Куницкого. Кромі сего війшли до виділу пп. Думка з Кугічинець і Кивелюк.
— Віче в Жовкві відбуло ся дня 27-го грудня при досить численній участи селян, міщан та Інтелігенцій. Реферували: о. Радецкий про спра
ви економічні, Дап. Мекелита о радах повітових і громадских, др. Король о процесі цивільнім і др. Лагодиньский о політичнім положеню Ру
синів.
— Центральний комітет виборчий для західної части Галичини скликано до Кракова на засїда- не, котре відбуде ся 4. січня. Предметом нарад буде імовірно вибір посла до ради державної з меньших посїлостий округа Нисько-Ланцут, роз
писаного на 3-го лютого. В тім окрузі ставить свою кандидатуру кс. Стояловский.
_ .Нагобпі Ьівіу* оголосили письма польских послів Мадейского, Рутовского і Левицкого. Посли ті в своїх письмах застерігають ся перед заки
дами, мов-би они хотіли ослабити єдність прави
ці і запевняють, що противно, они стремлять до єї скріплена.
— Социялїстична рада мійска. В північній Че
хії, в місточку Ґрабер коло Лїберця вибрано си
ми днями до мійскої ради на 18 радних, 14 со- циялїстів, а 4 Шенерериянів.
— Надане стипендиї. Цїсарекою стипендиею краєвою в квоті 1000 зр. наділив Є. Вел. Цісар на предложенє Виділу краєвого Дра О с и п а Дакуру, б. асистента університету Ягайлонь- ского, а тепер лікаря прив. шпиталю віденьско- го (\Уі1Ье1шшепзрііа1), автора кількох наукових розвідок медичних, поміщених в записках нау
кового товариства ім. Шевченка і популярної праці з обсягу гігієни, виданої окремою книж
кою через Тов. Просьвіта. Стипендист, родом з Яворова, бувший ученик рускої Гімназиї у Льво
ві, виїзджає в цїли дальшого образованя фахо
вого за границю.
— Ґімназия чи >Кульпарків?< Внесене п. Бар- віньского в соймі о засноване рускої Гімназиї імени Франца Йосифа в Тернополя обурило я- когось політика з »8йж-а Роїзк-ого*. Справед
ливе бажане руского посла вивело єго з рівно
ваги і відкрило усю анормальність єго психічного стану. Ото в онодїшнім числі сеї Газети пише він, що єсли вже засновувати яке публичне за
ведене, то хиба другий »Куль парків». На таку вузкоглядність замітимо, що нове заведене для божевільних було-б дуже на часі, бо з такої за
яви показує ся наглядно, що кандидатів до то
го заведеня найшло би ся споро, особливо по деяких редаициях.
— Стадо вовків пожерло на дорозі із Збаража до Зарубинець одну селянку з дитиною.
— Старі гроші. В Стебнику, селі положенім в повіті богородчаньскім, вигребав селянин копа
ючи рів, різні старі гроші, перстень, щит, золоту штабку і иньші предмети.
— Праця оо. Василиян. Ніхто днесь не запере
чить, що чин св. Василия Великого від часу ре
форми, що послїдувала в 1882 році на основі ІІапскої булї »8іп§и1аге Ргаєзісіішп*, віджив пов
ним житєм і всесторонною роботою на поли ре
лігійно-морального піднесеня вірних греко-като- лицкого обряду. — Поминувши численні місиї оо. Василиян і реколєкциї для духовеньства ви
падає піднести ревну працю наших монахів ко
ло католицкої, людової літератури рускої. Від мая стали оо. Василияне видавати у Львові мі
сячник релігійного змісту під заголовком »Мі- сіонар*. Письмо се, обіймає 16 сторін великого формату 8-ки; в кождім числі містить ся релі
гійна ілюстрация. Річна передплата стоїть 24 кр. Письмо се, хоть як недавно стало виходити, а числить 20.000 предплатників. 6 се найліпше сьвідоцтво для оо. Василиян. Оно виразно вика
зує, що оо. Василияне не тілько ревно працю
ють, але й уміють і хотнть працювати. Таким числом абонентів не почванить ся ніяке дру
ге видавництво в Галичині, а певно що ніяке руске.
Кромі сего видають оо. Василияне в Жовкві иньші книжочки змісту релігійного. Ме
жи иньшими належить згадати руский сьпіван- ник з нотами, що містить пісни уложені са
мими оо. Василиянами. Вельми приступні для простолюдина мельодиї уложив о. Лончина, ва- силиянин. Вкінци заняли ся за інїциятивою Ем. Кардинала вельми запопадливо важним і доконечним ділом для рускої церкви, а іменно зреформованєм сс. Василиянок. До повного жи
ти нашої церкви потреба доконечно відповід
них женьских монастирів. Вже днесь можемо поділити ся радісною вісткою, що й та доси за
недбана нива на нашім церковно-народнім поли починає видавати добрі плоди.
— Утік з арешту. Минувшої весни утік з ста- ниславівскої вязницї Іван Савчук і волочив ся в краю та непокоїв господарів ріжними крадї- жами. В кінци удало ся жандармериї вТопорів- цях на Буковині зловити єго і замкнути поки
що до арешту в Садаґурі. Але Савчак дав собі і там раду та втік з садоґурского арешту. Те
пер жандармерия знов глядає за тим рідким пташком.
— Арештоване посадниа. З П р а г и доно
сять, що онодї арештовано в Вершовцях (звістних з того, що минувшого тиждня напали там Чехи на нїмецку школу), тамошного посад
ника Альойзия Янду. Урядник поліцаї і кількох агентів зробили ревізню в мешканю посадника, при чім найдено ріжні компромітуючі письма і докази. З першу говорено, що то арештоване стоїть в звязи з нападом на ндмецку школу, але показало ся, що арештоване не має звязи з тою справою. Противно, оголошено урядово, що Янду арештовано за участь в крадежи. Іменно на зе- лїзничім двірци в Вершовцях пропадали від довшого часу ріжні товари. Отже два паробки Янди удержували ті товари від зелїзничого ро
бітника Манди і відвозили їх відтак до дому посадника. При ревізиї часть тих товарів найде
но у Янди. Посадника відставлено в наслідок того до суду карного. Переслухано вже богато сьвідків, котрих зізнаня сильно обтяжають об-
жалованого. Янда й сам приходив нераз до зе
лїзничого магазину і там забирав ріжні річи Дальше доносять часописи, що в тій справі зго- лосив ся до суду добровільно отець Янди, злома- ний 70-літний старець і зложив дуже некористні для сина зізнаня. Іменно заявив він, що син о- бікрав єго, украв від него асакурацийну полїцу на житє, а в кінци вигнав єго з хати серед лю
тої» зими без всяких средств до житя.
Наука, штука, література.
— »Правда* ч. 51. містить: Сьвятий вечір. —•
Кум Гарасим та кум Максим (оповідане Ів. Га- нина-Буцманюка). — Різдво. — Сосонка (різдвя
на казка). — Коляда. — Мандрівний коваль.
Т е л е ґ р а м и .
Чернівці, 31. грудня. Новому президентови Буковини представляли ся вчера політичні вла- сти. На повитанє відповів президент, що буде старав ся вдоволити всім справедливим дома- ганям і потребам населеня і візвав присутних щоби поступали справедливо і в дусі щиро ав- стрийскім. Президент був з візитою у право
славного архимандрита Чуперковича і у началь
ників цивільних і войскових властий.
Відень, 31. грудня. Нинїшна «УУіепет 21§.*
оголошує відручне письмо цїсарске до Ґавча, постановляюче, що на рік 1898 квота плачена обома половинами монархії на спільні видатки, остає в дотеперішній високости. —• Дальше ого
лошує »\¥. 24§.« санкцию ухвал, котрі приняли делєГациї, розпорядженє цїсарске в справі уго
дової Провізорні і розпорядженє в справі услів- ної безкарности затаєня високости чиншу доко
наного перед 1. січня 1898.
Відень, 31. грудня. »Ц. йг. РгЄ88Є« доводить, що Іех Фалькенгайна вже не істнує з причини, що протокол з заеїданя, на котрім сей закон у- хвалено, не був ще зверифікований, а тимчасом послїдувало замкнене сесиї. Тим самим право се перестало бути правом.
Відень, 31. грудня. N. £г. Ргеззе пише, що правительетво має намір вести дальше перего
вори з сторонництвами в часі соймових засі
дань, щоби можна скликати раду державну з кінцем лютого. На случай скликана ради дер
жавної в тім часі, мав би уступити директор канцеляриї ради державної, Блюменшток-Галь- бан, котрого уважано за інспіратора ґр. Баде
нього, а котрого Німці не можуть стерпіти. Єго місце заняв би який урядник канцелярийний.
Відень, ЗО. грудня. На засіданні мійскої ра
ди принято буджет. Через цілий час заеїданя тревали пристрастні сварки між нїмецкими на
ціоналами а антисемітами. Носке закидував Лю- еГерови, що він покинув адвокатуру а жиє ви
ключно з податків і що Люеґер завдячує своє становище Баденьому. Люеґер назвав Ноского відчайдухом а радний Маєр кидав ся з пястука- ми до Ноского, але другі радні повздержали.
Настали крики і посипали ся взаїмні лайки, як в парламенті. По засіданні побили ся радні в дверях і в кульоарах.
Будапешт, 31. грудня. Дискусия над уго- довою провізориєю не покінчена. Сойм відроче- но до 3. січня. Не вийде ніяке розпорядженє в справі угодової провізорні, бо в угорскій кон- ституциї нема ніякого припису дозваляючого на таку процедуру. Натомість закон з 1867. не ви
ключає продовжепя угоди. Тож правительетво зарядить продовжене зіаіиз цио. Однак можна надїяти ся, що обструкциї по новім році не бу
де, бо сторонництво независимих лякає ся но
вих виборів.
Берлин, 31. грудня. Росия перестала попи- рати кандидатуру Петровича на Губернатора Крети, а ставить князя грецкого Юрия. Мабуть Туреччина не схоче пристати на ту кандида
туру.
Париж, 31. грудня. Панамский процес вче
ра покінчено. Всіх обжалованих увільнено.
Л ь в о в я н к а найлучше гіґівнїчне мило о 4 запахах:
піжма, бзу, конвалії і фіолків.
п
ВФ*
Ц і н а 3 5 к р.Ж ]
Головний склад в аптицї
161 1 0 6 - ?
