Ч. 190. Львів, Субота дня 23 серпня (4 вересня) 1897. Річник І
Передплата
на >РУ СЛАНА» виносить:
в Австриї:
на цілий рік . на пів року на чверть року на місяць . .
12 р. ав.
6 р. ав.
З р. ав.
1 р. ав.
За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів
або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.
і
•Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові щ о дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополудня.
Редакция, адмінїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцева в Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає ся лише на попереднє застережене. — Реклямациі неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в •Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по 16 кр. від стрічки.
4 —
Рішучий зворот.
(+) Абстиненция нїмецких лібералів і націоналів в заповідженій на 26 серпня с. р. вступній конференцій стала певним доказом, що ті нїмецкі сторонництва пішли під безуслівну команду Шенерера і що ціль їх змагань не є скріплене Австриї, але навпаки, що ціль їх змагань лежить поза єї межами політичними, а средством до сеї цїли має бути неустаюча обструк- ция. Коли тим способом та «останна про
ба«, яку міністер-президент з порученя Ко
рони робив для переведенії гпосІи»
уіуєпйіпоміж спорячими в Чехах сторонництвами, не повела ся, тоді природним способом мусів наступити рішучий зворот. Кабінет ґр. Баденього не уступив, як сего бажали і сподївали ся обструкцийники, але обда
рений новими заявами повного довірін мо
нарха і узброєний монаршим повномочієм звернув свою бачність в противну обструк- цийникам сторону, в сторону парламентар
ної більшості!, до котрої доси не призна
вав ся, позаяк она утворила ся без і мимо єго волі.
Маючи певні познаки, що заповіджена на 26. серпня конференцію ческих і нїмец
ких мужів довірія не відбуде ся задля аб
стиненції! лібералів і націоналів, запросив сенїор парламентарної більшости п. Явор- ский членів парламентарної комісиї пра
в и ц і
на засїданє дн. 1 вересня с. р. а вчи
нив се не тілько на кількоразове домаганє сторонництв більшости а особливо Чехів, але також на в и р а з н у п р о с ь б у м і
н і с т р а - п р е з и д е н т а .
Дня 1-го вересня оживив ся знов бу
динок парламенту. На засїданє прибуло 28 членів парламентарної комісиї правиці (ґр. Пінїньский і др. Ляґінїя виправдали свою неприсутність). З молодоческого клю- бу явили ся: Е н ґ е л ь , Г е р о л ь д , П ацак,
Набіг Козаків на Очаків
1545 р.
Подав Евген Барвіньский.
(Конець.)
Коли вийшли на верх такі діла, обернув ся король Жиґмонт до сина Жиґмонта Авґуста з домаганєм, аби розслїдив все те як найдоклад- нїйше та покарав винного»; визначив на 21 мар- та речинець, де мав ставити ся Ііретвич і всі
иньіііі
для розсліду справи.
Посла приняли в Царгородї добре — але він
мігпобачити, що султан вельми загнїваний за ті
події. П
ісля того коло15. цьвітня їхав у Польщу турецкий посол — чавш Мехмет з ту
рецькими листами. Довго не могли знати, що в тих листах було написано, бо не було пере
кладника, але устно висказав посол доволі гріз
ні слова. Султан вважав все короля за друга, а ту Польща виступає проти него так ворожо _ нападають на єго країни, пустошать огнем ім е
нем, вбивають і полонять
єгопідданих: не є так, як говорить ся, немов би се були якісь чужі люди — се є дійсно польскі піддані. Коли-б ко
роль не схотів винагородити тих шкід, то поба
чить, що султан сильнїйший, що ще здужає пім-
К а ф т а н , Б р з о р а д , Я н д а (замість не
дужого проф. Кайцля) і С т р а н с к и й ; з че
сного консервативного клюбу: ґр. Пальфі, ґр. С і л ь в а - Т а р у к а , кн. Ш в а р ц е н - б е р ґ , ґр. Ц е д в іц і П а б с т м а н ; з клю
бу центрум: ґр. Ф а л ь к е н г а й н і Трай- ін ф е л ь с ; з польского кола: Я в о р с к и й , Є н д ж ей о в н ч , Р у т о в с к и й , Д ід у ш ин
ки й і М а д е й с к и й ; з славяньского хри- стияньско - народного клюбу: Б а р в ї н ь- ск и й , Б у л н т , Ш у с т е р ш іч , Ф е р я н ч іч , Ґ р е ґ о р е ц і С п ін ч іч (замість Ляґінїї);
з католицкого людового клюбу: Д іп а в л ї, Е б е н г о х , К а р л ь о н ; з румуньского клюбу: П о п о в і ч і (в заступстві Лупула).
Від 9-ої години відбували ся окремі наради репрезентанті!? поодиноких клюбів, а відтак о годині 11-ій зібрали ся всі на спільне засїданє, котре відкрив сенїор и.
Яворский. Нарада тривала до години 1-ої, хід нарад і ухвали признано строго дові- рочними, а по нараді видано слідуючий комунїкат:
«ГІарляментарна комісію правиці відбу
ла нині засїданє. Засїданє відкрив голова екзекутивного комітету з а я в о ю , що він не тілько на бажане більшости членів екзе
кутивного комітету але також н а в и р а з н е б а ж а н е м і н і с т р а - п р е з и д е н т а скли
кав збори предсїдателїв і парляментарної комісиї більшости. 11. Яворский додав даль
ше, що в ін у п о в а ж н е н и й м ін їс т р о м - п р е з и д е н т о м з а я в и т и , щ о п р ав и - т е л ь с т в о в ід т е п е р р іш и л о ся г л я д і т и п ід п о р и в б іл ь ш о с т и п р а в и ц і.
По тій заяві принято по довшій розправі о д н о г о л о с н о с л ід у ю ч е в н е с е н е : «•Ре
презентанти більшости приймають з вдово- ленєм
ДО ВІДОМОСТІ!,що п р а в и т е л ь с т в о р іш и л о ся, г л я д іт и п ід п о р и в с т о
р о н н і ї
цт в ах б іл ь ш о с т и , і заявляють готовість, сто я ч и при з а с а д а х в и л о ж е н и х в а д р е с о вім н а ч е р к у і зазна- чуючи з притиском с о л ід а р н е п о с т у п о ва не ґ р у п б іл ь ш о с т и , вибрати су б - стити свої кривди. Слова були грізні. Ье§а1іо заве ііига єї пііиагит ріепа. »Все в помішаню, пише Гозій. Ті, що гарно говорили досі, тепер кажуть, що се повинен рішити король, якому не дають прийти до слова, коли роздїлюють ся у- ряди. В тих справах немилих узнають єго, а в тих, що получені з почестию і користию, єго не знають майже зовсім. Нас би вже раз запо
бігти, щоби тільки набігів, рабунків, убийств не було на пограничю, щобисьмо не провокували так могутного ворога».
В листі своїм жалував ся султан меньше грізно, за те вельми докладно подав шкоди й імена тих, що ходили на Очаків. По єго словам козаки мали вийти з пограничних замків Поль
щі — з Брацлявя, Черкас і Київа. Проводити мали ними Ісачко з Брацлавя, Карп Масло з Чер
кас, Ян Дерско з Черкас, ба, по єго словам
• 2 ІусН гаткою иіекібггу рапоиче з а т і §1ои?асЬ,
рггосікіет Ргеїнгіс, \У1о<І2Іпіігккі, Ргоїізкі. Вони мали зібратись в трийцять дві чайки і в ночі 13. жовтня 1545 під’їхали під Очаків, убили пять людий, ранили чотирох, взяли в неволю трий
цять двох. З їх майна вони мали нарабувати на 19.000 аспрів, і випустили 20 осіб за окупом 40.600. З иньших підданих забрали в неволю ЗО осіб, а награбили за 11.300 і за окуп за них 36.800 і коний 97.
Так шкода разом була обчислена на 97.700 аспрів. Залучивши сей реєстр домагав ся султан аби всі ті шкоди винагороджено зараз, а тих, іцо сего лиха накоїли, аби страшенно покарано, хтоб се не був, коли-ж би заспокоєне сеї справи хотіли проволікати, так буде вважати се за на- рушенє згоди.
Бояв ся король; досить, пиш’е, коли-б на на нас підпустив Татарів, Волохів, а мали-б ми з ними до волі роботи. Поперед усего він пише до сенаторів, до Петра Кміти, Яна Тарновського, щоб прибули на параду 2 мая та сказали, що тут робити. Поки ще розслїджувано справу, він відповів і султанови, що все залагодить як най- точнїйше, а посла єго нароком задержує, бо го
ді так скоро мати звістку з такого далека як Очаків, а хотів би, щоби посол був сьвідком сеї сатисфакциї даної султанови і єго підданим.
Потім він знов обертаєть ся до сина, аби заняв ся сею справою, аби старав ся покарати винних, аби бодай відобрав староство тому, від кого вийшла ся буча; ще важнійте те, що хтось мусить за се заплатити: нехай платить той, хто винен, бо годі аби за се покутував скарб коро- лївский. Але з Литви не було ніякої звістки, го
ді було про що дізнати ся. «Надіяли ся ми і до
жидали вельми, аби ви або щось порішили в тій справі, або бодай подали нам свою раду, що
к о м іте т, котрий з п р авії тел ь с тв о м м ає в е с т и д а л ь ш і п ерего во р и -*.
Субкомітет зложений з нредсїдателя екзекутивного комітету її. Яворского і пред
сїдателїв клюбів: Герольда (в заступстві Енґля), ґр. Пальфі, Ді ІІавлї, Єнджейовнча (віцепрезеса кола), ґр. Фалькенгайна, ІНу- стершіча (котрий у вересни має функцій проводу в клюбі, в на случай єго перешко
ди: Барвіньского або Булята) і Поповічі (в заст. Лупула) і референта адресового начерку Дїдупшцкого, мав пополудни о год.
3-ій нараду з міністром президентом, котра тривала 2 години і д о в е л а д о п о в н о г о п о р о з у м і н я м іж п р а в и т е л ь - с т в о м а с у б к о м і т е т о м . Очивидно предметом нарад була справа скликанії ра
ди державної (між 20. а 30-им вересня) і способи, якби забезпечити правильне функ- ціонованє парляменту. Розуміє ся само про себе, що найважнїйшнм до того способом буде зміна реґуляміну в дусі постанов при- нятих в нарляментах францускім і анґлїй- скім.
В четвер 2-го вересня відбуло ся о год.
10-ій друге поновне засїданє парляментар
ної комісиї більшости, на котрім принято до відомости справозданє субкомітету з пе
реговорів з правительством а при тім пе
реведено ще довшу розправу про пол ітичне положене.
День 1-го вересня є отже многоважним і рішучим зворотом не тілько міністерства ґр. Баденього в сторону правиці, але вза
галі многоважною зворотною хвилею в по
літичнім розвою Австриї. Подія зближеня і порозуміня між правительством а правицею викликала велике пригноблене поміж об- струкцийниками, котрі числили або на усту- пленє кабінету і прихід нового ліберально
го міністерства, або на розвиване парля
менту. Рахуба не дописала і з того очивидно
великий лемент, що в Австриї мають тепер
правити б е з і п р о т и в Н ї м ц ї в. Тимча-
сом в дійсності! правлїнє буде відбувати
2 ся б е з і п р о т и в о б с т р у к ц и й н и-
к і в запаморочених тевтоньством. Наспіла пора, щоби й славяньскі народності! дій
шли до належного їм права, але передовсім жде правицю вельми трудна і мозольна за
дача: зломати обструкцию і привернути нормальне функціонованє парляменту і до переведеня сеї задачі подало свою руку правительство.
Н о в а е р а д л я П о л я к і в р о с и й с к и х . Петербурский «Кгар помістив в послїднім числі свого видавництва інтересну паралєлю ме
жи приїздом царя Александра II. до Варшави (22. мая 1856 р.) а тенерішною гостиною царя Николая. В 1856 році домагали ся Поляки, без огляду на сторонництва, не лише як найширшої політичної самоуправи, але і ирилученя до кон
гресової Польщі Литви, Поділя, Волиня і Украї
ни. Ґр. Андрій Замойский заявив тоді, що се суть природні, Богом назначені границі для Поль
щі. Без прилученя так званих »забраних країв*
видавало ся Полякам житє в Росиї невиносимим.
В річи своїй, виголошеній в Варшаві 25. мая 1856 р., заявив проте цар Александер II., що на
дії Поляків на прилучене згаданих руских зе
мель суть неосущимі. Але запоручив притім По
лякам всякі полегші і ласки, лише перестерігав їх перед мріями державними. Хотя сю річ царя випередили вже розпорядженя, що знаменували приклонність єго до Поляків, хоч позволено бо
гато Полякам висланим на Сибір вернути домів, хоч цар сам заявив, що єму Польща так само люба і серцю дорога ак Фінляндия і другі краї росийскі — то мимо всего слова царскі не по
трапили до душі Поляків. Они приготовили ак- цию з 1863 року. Зовсім инакше зложили ся нині обставини. Проґрама нинїшних Поляків різнить ся дуже від поглядів їх батьків з 1856 р.
Нині домагають ся Поляки лише узнана своєї національної, етноґрафічної і культурної пито- мепности і рівноправности з другими народами Росиї, отжеж таких інституций, якими тішать ся другі ґуберійї росийскі. А за те прирікають з своєї сторони льояльність для царя і прави
тельства, узнають з всею щиростию єдність для держави і обовязують ся совістно виконувати всі державні обовязки. Отеє проґрама уміркова- ного польского сторонництва а при тім більшо- сти суспільності! польскої. Найлучшим доказом правди сих чувств і поглядів була інспекцийна подорож Генерал - Губернатора Імеретипьского, що обїхав польскі сторони неначе в триюмфаль- нім поході. «Кгар пересьвідчений, що подорож царя буде початком »нової сьвітлої ери* в істо- риї польского народу.
Дня 1. вересня принимав цар членів комітету польского, що заняв ся збиранєм складок на гуманітарні інституцій в честь царя. В імени комітету промовив марґраф Вєльопольский по росийски: »Найяснїйший Пане! З внутра душі діяти — але нічого з сего не вийшло — нічого І ви нам не прислали крім актів і навіть не по
дали своєї гадки*, пише король Жиґмонт до си
на. Годі було ждати довше, тим більше, що сул
тан напирав, аби справу залагодити. На раді се
наторів порішено не здержувати султанового по
сла; але шкоди, що накоїлись, треба було вина
городити. Звідки? пише король до сина — коли не подали ви жерела; не лишаєть ся нічого инь- іного, як заплатити з державного скарбу. До то
го визначив сенат двох делегатів Войцєха Стар- жеховского, каштеляна белзького і Миколу Ґра- бю каштеляна холмського, вони мали розслїди- ти шкоди і винагородити їх, але не за султан
ським реєстром, лише по дійсному стану спра
ви. «Болить се нас і діймає, бо ми мусимо по
кутувати за чужі гріхи*, пише король. Але крім сего жалю, сенатові! насунула ся одна гадка — аби илатячи так за шкоди не осьмілити Турків і не ввести в звичай такого рода гарачу, який би мусїли все оплачувати. Піднесено там, що так само, як потерпіли що іно Турки від коза
ків, терплять раз-враз Поляки від Татарів, що набіги і грабована їх повтаряють ся безперестан
ку; тож тепер найвідповіднїйша пора пожалува
тись на се, і зазначити, що за отті шкоди теж належить ся нагорода.
дякуємо Тобі, наймилостивійший Пане, за ща- стє, що можемо Тебе і найяснїйшу цареву огля
дати посеред нас. Дякуємо Тобі, що не відки
даєш скромного дару сего краю. Охотно і після сил зложена жертва від всіх жителів королівств, польского без різниці стану і походженя, най бу
де Тобі запорукою взаїмного довіря твоїх під
даних, сполучених любовю монарха і вітчини.
Прийми проте в дарі, найм. Пане, мілїони сер
дець наших, довіряючих Тобі без границь.
В Твоїм благороднім самодержавію, в внутрішнім мирі держави, силі і славі монарха весь нарід польский бачить сьвітлну будучність і готов, чи то в щастю, чи посеред невзгодин судьби — вірно і непохитно служити Тобі, улюбленому мо
нархові!«.
На сю річ, що звучить а 1а «Рггу ТоЬіе, Рапіе!* відповів цар: »В імени цариці і моїм заявляю вам, панове, нашу щиру подяку за сей щедрий дар, в котрім взяли участь всі верстви людности польскої і за чувства привязаня, які ви нам виявили. Я вірю в цїлости в їх щирість.
Вчера були ми обоє глубоко тронуті горячим принятєм вашим. Гостина в Варшаві полишить нам найлюбійші спомини о нашім першім по- бутю в ній. Ще раз, панове, дякую вам сер
дечно*.
ВІСТИ політичні.
«Сгаз* в дописи з Відня так толкує про нннїшну ситуацию: Манія великости обгорнула не лише самого Шенерера, але і єго сторонни- ків, лібералів нїмецких. Праске касино (нїмецке) вірило, що по відказаню участи Німців в кон
ференцій віденьскій ґр. Баденї подасть ся на певно до димісиї. Коли-ж з офіцияльної сторони запоручено, що ґр. Баденї не думає уступити, то в таборі обструкціоністів настав рід констер- нациї. Ударено сейчас в прасї ліберальній в ла- гіднїйшу струну. В тім наступила друга неспо
діванка. Показало ся, що правительство не дбає про опінїю лібералів і їх тон полеміки, а що забирає ся на серіо до рушеня машини пар
ламентарної з місця, що одно значить: до зло- маня обструкциї. Предсїдатель комісиї правиці показав великий такт тим, що не розіслав за
просин до членів комісиї парламентарної перед 26. серпня. Такі запросини могли були стріти- тись з різнородними толками в прасї і^у чле
нів, запрошених на конфереііцню віденьску. Пра
виця дала сим доказ, що не хоче спиняти по- розуміня правительства з лівицею. Неправдиві суть також вісти, мов-то правиця намірила пра- вительству подиктувати які-небудь услівя за ціну зближеня ся правительства до правиці. — Нині показало ся, що від правительства вийшов зазив до переговорів з правицею і що оно з власного почину рішило ся, оперти дальшу ак- цию свою на теперішній більшості! парламен
тарній.
»К. £г. Ргеззе* вмовляє в себе, що для Так і відписано султанови 2. липня. Зазна
чено, що хоч держава не винна сему нічого і не може брати на себе одвічальности що напа
ли на Очаків якісь розбишаки — не піддані Польщі і припадково були на иограничю в її землях — але тому, що сей набіг скоїв ся з її границь, держава хоче винагородити отті шко
ди. Але так само, як точно винагороджує шко
ди Туркам, так само домагаєть ся, аби й турец- кі піддані не робили шкід в границях корони, що на жаль дуже часто новтаряєть ся і шкоди ті більші і більш прикрі як отея очаківська — от за ирисутности посла турецького такий на
біг повторив ся.
Депутати наспіли на місце під Бар на по
чатку вересня; вони мали там з’їхати ся з сілї- стрийским судєю та кадиєм очаківским; мав з ними бути там і посол турецького султана. По- ручено їм докладно розслїдити всі шкоди, роз
глянути їх і переслухати покривджених, а що докажуть, виплатити. Але стало ся инакше, як було задумане. На комісию не ставив ся ані ні
хто з пошкодованих, ані судя сілїстрийский.
Делегати називають турецького посла чо
ловіком поганим і ласим і посуджують єго, що він навмисне не допустив, аби пошкодовані Та
тари прибули самі, а се длятого, аби більшу ча
Німців не страшні ніякі постанови комісиї пар
ламентарної правиці, що мають запасти на кон
ференцій правиці з правительством. Перед кон- ференциєю бундючились Чехи найбільше — ка
же »Х. £г. Ргеззе*. Они домагали ся чистої фе- дерациї або уступленя ґр. Баденього. Але по повороті ґр. Баденього з Ішлю спустили з тону і домагали ся лише розширена компетенції!
соймів і знесеня централістичного бюрократи
зму. Перед самою же конференцією доніс і др. Герольд «Кагойпі-м Ьізі-ам*, що він не вси
лї, ставити правительству які-небудь услівя. Те
пер Чехи змаліли вже зовсім, тим більше, що Поляки і клерикали невдоволені з того, що Че
хи всю акцию раді би обернути виключно в свою користь. Польскі дневники — каже даль
ше »№. £г. Ргеззе* — дали Чехам спізнати, що крім справи ческої є ще в Австриї другі справи, іменно державні, а »8аІ2Ьиг§ег СЬгопік* додала, що теперішна більшість зложена на компромі- сах, що проте не треба Чехам забувати і про реформу шкільну. Впрочім — питає »К. £г.
Ргеззе* — чи нинїшна більшість гідна предпри- пяти що-небудь рішучого? Ні! Она сама в собі слаба. Інтереси сполучених сторонництв розхо
дять ся з собою і они не всилї, натягнути пре- тенсиї своГ за високо, боячи ся нових виборів.
До того, Німці теперішні — то не Німці з ери Таффого. Они не положать своєї голови під топір правительства. Они сьвідомі сеї правди, що в Австриї народи доходять до своїх прав не лагідностию, а рішучостию. Що-небудь ухва
лить проте більшість варляментарна проти Нім
ців, все те не буде мати ніякого успіху.
иБіо'й’о
Роїзкіе* приносить таку вість про кон- ференцию правиці. Зворот був конечний в виду не
вдалих проб примиреня Німців. Але трудностп деякі зросли за той час. Посеред правиці нагро
мадило ся богато недовіря до правительства.
Іменно боїть ся дехто, щоби се зближене прави
тельства не було новим експериментом політич
ним, т. є. щоби правиці не ужило правительство до видобути себе з клопотів Длятого і жадає правиця ясних запорук, рішучих і списаних пун- ктаций. Мимо того є надія, що возьме верх мисль, що обовязком правиці автономної буде заняти становиско дійсно пануюче, щоби бути в можности, звільна перевести в діло цілу про- ґраму. Длятого умірковані модерують скрайнїй- ших, іменно партию ческу федералїстичну як і клюб Дїпавлього. Наколи правительство, чого можна надїяти ся, подасть запоруку, то рада державна буде скликана по 20. вересня. Голоси ираеи правиці накликують до уміреностп але і до безвзглядного держаня ся проґрами. Опози- ция наполохана (?), але числить ще заєдно на недостаток енергії правительства і на розбите правиці.
«ГгепнІепЬІаіІ;*, інспірований правительством хвалить змаганя ґр. Баденього, що стремлять до уздоровленя парляментаризму в дорозі парла
ментарній. Треба вже раз увільнити машину пар
стину того, що дістане від короля, сховати до власної кишені, а Татарів збути чим небудь. Да
ремне чекали делегати, ніхто не прибував, через те вони мусїли самі почати справу і виплатити за шкоди послови по реєстру, який був прислав султан. І так за шкоди заплатили грошем 2333 золотих угорських і 12 поставів сукна ліонсько
го ціною 336 зол., що перемінене на аспри все разом давало суму 155.100; крім сего звернено єму ще 1200 зол. польских, які стягнено колись від грецького купця Каркоканделї за податок.
Вкінці не обійшло ся без подарунків — післано ще 150 золотих угорських золотом для Баші Капіца, брата Растембаші.
Всего того ще було мало послови: ееіі по
ганий чоловік, як єго звуть, хотів витягнути як найбільше гроший і жадав ще винагороди за коні — але сего єму відмовлено, бо в письмі султана не було за се ціни уставлено.
Після того делегати жалувались на шкоди,
які поробили Татари — але даремно. Виплачено
гроші і на тім уривають ся наші звістки про
ті справи.
з
ляментарну від самовільної тактики поодиноких сторонництв. ГІроґрама правительства не може бути иньшою від тої, яка була висказана в тро- новій річи. Правительство може о стілько опер
ти ся на правиці, о скілько проект адреси тронової правиці дасть ся помирити з сею річию. Які би не були остаточні цїли сторонництв більшости, то правительство мусить передовсім подбати о реактивацию парламенту . А наступить ся реак- тивация не в інтересах партийних, лише в інте
ресі держави і в імени дбаня про інституциї, що доси стоять на сторожи свобід жителів монар
хії. Всі ті інституциї стануть над берегом про
пасти, наколи не удасть ся видобути парлямент з хаосу безпорадности і політичної немочи» — Значить се иньшими словами: Парлямент австрий- пропаде, наколи не удасть ся, чи то правительству чи самим же сторонництват видобути єго з бо
лота обструкцийного. Послїдує по новім.’зібраню палати посольскої на ново обструкция, то пра
вительство буде мусїло обходити ся без парля- менту. «ГгеиніепЬІаІІ* говорить дуже виразно.
Н о в и и к и.
— Зарваниця—одна з найбільше урочих місце- востий на Поділю, що славить ся у нас з да- вен-давна піврічними відпустами і куди нарід спішить сотками літ, з найдальших сторін цілої Галичини,—змінилася послїдними часами до не пізнаня. А зміна ся послїдувала в кождім взгля- дї лиш в добрім напрямі. Сама церков і єї окру- женє майже не до пізнаня. Вже здалека вражає она око подорожного своєю харностию, чого перед тим небувало. Ціла она з верху отинкова- на як найстараннїйше і побілена тревалим ги- дравлїчним вапном, специяльно до того прила
дженим. Над входовими дверми намальовано на стіні хрест, котрий прехорошо відбиває від муру.
На цвинтаря уміщено рід каплиці, де уставлено дуже хороший гріб Спасителя, котрий нарід вельми радо посїщає. Мур наоколо церкви рівнож відре- ставрований а коло него стоять сьвіжо побудо
вані сповідальниці. У внутри церкви видно всюди чистоту, порядок і дбалість о красу дому Божо
го. Послїдними часами докуплено там ріжпі знаряди церковні, як фелони, обруси і т. и. По
рядок в Богослуженю, як і услуга прочан є як найстараннїйша, тож не дивниця, що сего року на Успеніє Пр. Діви було стілько народа, що як люди мовили, — діяло ся хиба тоді, коли була коронация чудотворної ікони Пр. Діви Мариї.
Більші партиї прочан витає теперішний па- рох отвітними промовами і уряджує для них принагідні на їх інтенциї які молитви.
Словом видно тепер в Зарваници всюди зірке око і розумну печаливість. Сли де, то в Зарваиици становище пароха є дуже важне, клопотливе і повне праці і труду. Важність того становища поняв теперішний парох о. Петро Бі- линьский і докладає всіх сил і жертв, щоби гідно відповісти своїй високій і сьвятій задачи.
Успіхи єго трудів вже днесь наглядні, бо Зар
ваниця починає на ново вертати до давної своєї слави. Послїдними часами мож знов побачити людий з далеких україн Галичини. Они відхо
дять висповідані, покріплені словом Божим і пе
редають другим сю благодатну вість, а се стягає нові численні громади прочан. Найпотішнїйше буде для читателїв ся вість, що відчужена ін- телїґенция починає на ново горнути ся до Зар- ваницї. Не мине може довго літ, а побожний иарід знайде відай простору, величну сьвятиню, нову в Зарваници, бож печаливість о. пароха працює вже і в тім напрямі. Досить буде, сли піднесемо сей факт, що о. парох справив пушки і уставив їх коло престолів в церкви. В пушки ті побожні прочани кидають свої лепти. Дари ті становили передше дохід о. нарохів, а тепер весь той дохід призначує о. Петро Білиньский на ко
ристь церкви. Такий труд Господь благословить!
— .Дністер-
а руске духовеньство. Хороший розвій нашого асекурацийного товариства «Дні
стер*, єго совістність і точність в виплаті злі
квідованих шкід повинен вже був за чотиролїт- ний час свого істнованя притягнути до себе кождого Русина, що має який-небудь предмет до асекурованя. Так ні! Навіть наше духовень
ство не уважало за потрібне заасекуровати всі церкви і приходства. Ще днесь знаходить ся в Аен. львівскій 256, в Еп. гіеремискій 378, а в станиславівскій 198 парохій -— асекурованих де инде, а не в «Дністрі*. З асекурованих знов парохій є много таких специялїстів, що асеку- рують один лиш предмет в ? Дністрі», а другий
«иньш ім товаристві. Сих послїдних є аж 1062
парохій. Сі послїдні, то класичні рускі політики.
В сей спосіб пропадає річно руского майна до 100.000 зр. І хто се робить? Руске духовень- ство, що видить і розуміє аж надто наглядно пожиток, який би з того пішов для Русинів.
Асекуровати в «Дністрі* парохії і річно стоти
сячну суму задержати для руских інституций, і се для нашого духовеньства рівнодушна і мало
важна справа. Та на що єї пильнувати, коли за ню нікого навіть в часописях не пославосло- влять. Ой коли би ми так обертали нашу агі- тацию в користь реальної роботи для народу, для єго інституций, не плакали би ми днесь на нашу нужду. А то повернули ми всю нашу енергію, роботу і иожертвованє лиш на такі ді
ла, котрими можемо нажити пустого розголосу і працюємо хиба на публичній арені, але за те на своїх властивих становищах, а особенно тоді, коли думаємо, що про наші вчинки ширший сьвіт не буде судити, тоді не ма в нас і кри
хітки патріотизму ані пожертвованя. Отеє ру- ский патріотизм реальний! Ликуй Русе!
— З карного суду.
В Кракові розпочала ся карна розправа против 19 обжалованих о кра
дежу соли в Величцї. Кількох робітників при
знає ся до крадежи, а головні торговці краде
ною солею випирають ся всякої співучасти в крадежи.
У Львові знова судять 9 кіньских специя
лїстів перед судами присяглих. Обжаловані о крадежу коний походять з Сокальщини і є всі християнами. Крали они коні, де їм тілько лу- чило ся, зі стайні, зпід коршми, з поля. Кромі сего допускали ся і крадежи збіжа зі стодолів.
Посередництво межи злодіями провадило двох жидів Ґенавер і Мончар. За пару коний плати
ли хлопам від 1—5 зр. і півкватирок горівки.
Краджені коні виводжено відтак за росийску границю, де мали свого відбирателя Н. Мойнеса, жида. Один з обжалованих Новосад признає ся до вини, а прочі випирають ся всего.
— Карна розправа против 16 селян.
З Вікторо- ва (повіту станиславівского) перед звичайним трибуналом в Станиславові вже закінчила ся.
Розправа виказала, що в Вікторові дня 25. лю
того по переведеню правиборів з V. куриї мали по полудни відбути ся правибори з IV. куриї.
Селяни ждали до самого вечера на комісари, але він удав хорого і вибори не відбули ся. Тим часом виборці портурбували кушніра Ґерушинь- ского,що рано при правиборах V. куриї «схрунив*, так, що сей схоронив ся до помешканя учителя Бєльовского. Були там вже мазури Руґ і Цїйка Коли они виходили зі школи за написаною жа
лобою до комісари, напало на него кілька людий і одного потягнено патиком по голові. Тоді Руґ випалив з револьвера і ранив одного виборця.
На гук вистрілу збігло ся до 200 людий і стали добувати ся до школи з жадннєм, щоби видано о- ружє яко согри.ч йеіісіі. На порозі являють ся знов Руґ і Цїйка і чотирма вистрілами з дубель
тівок калічать чотирох людий. Набивають нано
во стрільби, та в тій хвили впадає до комнати учителя дошка, бє лямпу, і запалюєсь нафта...
Люди розійшли ся около 12. години ночию.
По промовах обвинителя, відтак д-ра Льор- ша та оборонців (оборона д-ра Олесницкого бу
ла знаменита) трибунал по півторагодинній на
раді оголосив вирок. Двох обжалованих Пилина Олійника і Іїосифа Кузьмича увільнив, а про
чих 14 засудив, за злочин з §. 83 з. к.: Мих. Фе- дика і Петра Жиляка, Олексу Мелннка, Івана Савчука і Стеф. Мелника но 6 міс., Юрка Сав- чука, Виктора Третяка, ІІиколу Гриньчака, Андр.
Гармазїя і Мих. Парцея по 3 міс., Савку Шевчу
ка на 2 місяці вязницї. Засуджені мають зло
жити відшкодована: для Ґерушиньского 47 зр.
50 кр., для Руґа 52 зр., для Ціпки 32 зр., для Бєльовского 50 зр. 5 кр., для Бєльовскої 80 зр.
і за слідство 40 зр. — Против Бєльовских ве- десь осібне доходженє о обманьство і клеветуа против Руґа і Цїйкн о пересаду в конечній о- боронї.
— Карну розправу против сімох селян
в Мих- нівця (повіту турецкого), почату перед звичай
ним трибуналом в Самборі дня ЗО. серпня, від
лежено на час пізнїйший. По відчитаню (відо
мого нашим читателям) акту обжалованя поста
вив оборонець др.. Гумецкий внесене, щоби від- ложити розправу
іпокликати на сьвідків комі
сарів виборчих: концепістаЛуцкого і громадско- го писаря Надольского з Турки. Внесене се не стрітило супроггивленя, тим більше, що до роз
прави не явили ся два обжаловані: один задля недуги а другий не дістав завізваня.
— Зелїзнича катастрофа.
Про подану нами зе- лїзничу катастрофу на шляху Тернопіль-Копи- чинцї одержуємо від наочного сьвідка близшу відомість: Поїзд числив, як на шлях, де стілько скрутів — чи не замного возів. Був се мішаний поїзд. Особові вози були битком наповнені па
сажирами, бо того дня спішили родичі з дітьми до шкіл. За особовими возами йшов почтовий віз, а за сим тягареві. При в'їзді на стацию
»Прошову< як звичайно посував ся поїзд дуже звільна і се було єго щастєм. При троха силь- нїйшім руху було би прийшло до великого не
щастя. На зворотници війшла машина і особові вози на властивий тор а почтовий віз в’їхав на другі шини. За почтовим возом пішли всі тя
гареві вози. Доки оба тори йшли близько себе доти весь поїзд посував ся шинами, на які увій
шов. Однак тори, чим дальше від зворотницї, розходять ся. Тож почтовий віз тягнений маши
ною мусів вискочити з шин і волік ся по доро
зі яких 20 кроків, почім вивернув ся і поторо- щив ся. Поломанє сего воза наступило як раз на 5 хвиль перед цілковитим вздержавем поїз
ду. В розбитім возі знаходив ся тілько почто
вий кондуктор, а уратував ся він від смерти в сей спосіб, що в хвили вивороту воза учепив ся сильно клямки від дверий з противної сторони вороту. В хвили, коли почтовий віз висунув ся з шин, цілий поїзд був сильно шарпаний і потря
сений. В одну мить зробила ся велика паніка і крик. Подорожні, мимо що поїзд сейчас задер
жав ся, повискакували з возів, а деякі з них довго не могли очутити ся з переляку. З пасажирів ніхто не потерпів ніякого ушкодженя. Кромі
ІІОЧТО-вого воза, що розбив ся на кавалки, з прочих возів два потерпіли незначні ушкодженя а іменно 1 особовий і тягаровий. По годині рушив поїзд дальше в дорогу. Причиною катастрофи було за много і невідненачіплюване возів, та відай недбале уставлене зворотницї. Віз почтовий є легкий, а будучи уставлений перед тягаровими возами, в хвили здержуваня поїзду зістав відай з заду напертий і піднесений тягаровими воза
ми і те споводувало єго в’їзд на невластивий тор. Яка би то не була причина сеї «щасливої катастрофи», то все не походить она ніяк від
«
уізта^ог*.
— Зелїзниця північна цїс. Фердинанда, по при
чині відбуваючих ся в єї окрузі маневрів вій- скових, не принимає до перевозу посилок това
рів в часі від 3 до 5 вересня включно, з виїм
кою посилок поспішних, транснортів худоби і артикулів поживи. Рух з зелїзницями нїмецки- ми через Підгірє-Плашів і Скавину-Осьвєнцїм, не дізнає жадного обмеженя.
— Огонь
вдомі, де лежав небіщик. Григорий Роґозиньский емер, учитель народний, щирий Русин — помер 30-го серпня 1897 в Бучачи. 0- печалена родина дізнала сумного случаю, бодім в котрім лежав небіщик згорів до тла, так що ледви тіло небіщика виратовано, а всі річи пі
шли з димом. Причина огню невідома. Додати належить, що сторожа огнева приїхала висе по всім.
Цїнник
л ь в ів с ко їпалати торговельної' і промислової.
ЛЬВІВ д н я И. вересня ІВЇН.
1. Акциї за штуку.
пла
тять зл. кр.
ж ада
ють зл. кр.
Зелїа. г. Кар. Людв. по 200 зл. мк.
Зелїз. Львів-Черн.-Ясси по 200 зл. валь. 215 — 218 - ербл... 282 — 285 — Банку гіпот. гал. по 200 зл. в. а. . 380 - 390 -
„ кред. гал. по 200 зл. в. ав. . — — 210 — Гарбарнї в Ряшеві по 200 зл. в. ав. 200 - 210 — Фабрики ваґонів в Снноку перед тим
Лїпінского по 500 кор. в. ав. 250 — 260 - II. Листи заставні за 100 зл. в. ав.
Банку гіп. г. 5% в. ав. з 10% пр. . 110 20 110 90 ,, „ „ 4% % „ льос в 50 л. 100 — 100 70
„ „ „ 4% ,, в 601 по 200 К. 96 70 97 40
„ краев. 4% % в. ав. льос в 51 л. . 100 50 101 20
„ „ 4% в. ав. льос. в 57 л. 97 50 98 20 Тов. кред. гал. земс. 4% (перш аеміс.). 97 80 98 50
„ „ „ 4°/0 льос. в 41 ‘/а літ 97 50 9-І 20
>ї Л л » ^°/о » в літ . 97 10 97 80 III. Облїґи за 100 зл.
Гал. фонду пропінац. 4% в. ав. . 97 80 98 50
Буков. „ . „ Б»/„ „ „ . 102 75 — _
Комунальні Банку кр. б°/0 (2 ем.) . 102 10 102 80 100 10 100 ко Зелїзницї льокальні 4°/0 по 300 кр. 96 50 97 20 Позички краев. 6% ва. з року 1873 . 103 - —
„ „ 4% .. 1801 . — — — —
„ „ 4% по 200 кор. з р. 1803 97 80 98 50
„ м. Львова 4% по 200 кор. 97 - 97 70 IV. Льоси.
Міста К р а к о в а ... 25 25 27 25
„ Станиславова ... 42 — V. Монети:
Д укат ц ї с а р с к и й ... 5 62 5 72 Н а п о л е о н д о р ... 9 49 9 59 П і в - і м п е р и н л ... 9 55 — —
Рубель росийскпй срібний 1 20 1 25
„ „ паперовий . 127 50 128 50
100 марок н їм е ц к и х ... 58 55 59 |
^Веснянки
шрищики, утробяні плями вигубляє успішно в дуже короткім часі, від давна випробований
С г е т е І г І 8
ібі 44-? Д-ра
■ХТТ’
і і з т-Ь’Ь’
єі-
■ — _ - і
