Ruslan. R. 1, č. 23 (1897)

Ч. 23. Львів, Середа дня 29 січня (10 лютого) 1897. Річник І.

Передплата на «РУСЛАНА» виносить:

в Австриї:

на цілий рік . . . 12 р. ав.

на пів року . . . 6 р. ав.

на чверть року . . 8 р. ав.

на місяць . . . . 1 р. ав.

За границею:

на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів

або 20 франків Поодиноке число по 8 кр. ав.

«Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не

В08ЬМ ЄШ ,

бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.

Виходить у

Львові що дня крім неділь і руских сьвят о год. 6-ій пополуднії.

Редакция, адмінїстрация і

експедиция «Руслана» під ч. 9 ул. Копернїка. — Експедиция місцевая Аґенциї Ляндовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертав ся лише на попереднє застережене. — Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошеня зви­

чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді­

сланім» 20 кр. від стрічки. По­

дяки і приватні донесеня по 15 кр. від стрічки.

І

Н а ш і н а м ір и .

V.

Доказаною є се річею, що наш нарід в що­

деннім житю веде ся легкомишленно, рідко ко­

ли памятаючи про завтрішний день. Ба, ми чу­

ли нераз як старий батько або матір, сподїючи ся незадовго смерти, махали на все рукою, го­

ворячи: «до мої смерти вистане мені того, що маю, а по моїй голові, най ся діє, що хоче». А прецінь в житю національнім, а навіть в житю родиннім ніхто не повинен придержувати ся тої основи, бо теперішність має трудити ся та пра­

цювати для будучности, котра до тої роботи до­

кине і свої цегли та поведе єї дальше) та даль­

ше. Однак на жаль особенно наш люд по се­

лах і містах забуває про будучність. З а примі- рами ми далеко шукати не будем. Возьмім тіль­

ко наші гірскі села, де показала ся кипячка та земний віск, от хотяй би Борислав або Східни- цю. Давно-давно колись в тих громадах вся майже земля була в руках наших мужиків: а нині?.. Нині розсів ся чужий елемент, витиска­

ючи тубильцїв в дальші сторони та забираючи богатство землі' у свої руки. Правда було при тій роботі много може несовістности, підступу, шахрайства, але не обійшло ея також і без лег­

кодушносте та байдужності! наших селян. Бути може, що між нашими неученими та неосьві- домленимн селянами не знайде ся таких людий, котрі би могли і хотіли взяти ся до екснльоатациї земних скарбів як нафти і воску, однак мені здає ся, що прецінь кождий наш мужик пови­

нен знати добре, взявш и гроші за спродану зем ­ лю, затулити їх добре в жменю та пошукати собі за добрим ґаздівством. Я знаю, що не один бойко взяв за два морґи землі такі хороші гро­

ші, що за них мігби собі купити у першого ліп­

шого пана красний фільварок та бувби в силі завести вигідне безжурне житє, даючи неодно- му біднїйшому від себе захист і куточок. Та щож?! національна байдужність, непамять про завтрішний день, несьвідомість того, що богат­

ство єго є богатством нациї, забуте на свої діти і родину ведуть ущасливленого до коршми, де нераз повтаряють ся такі самі сцени, які колись діяли ся на Запорожу, що то дорогі кармазини обливали ся дохтєм та калужею, — гріш роско- чує ся скоренько як дитяча качавка і нераз мар- нотравник не має чим дожити віку та сходить на остатну нужду, носячи воду тому, котрий пе­

ред кількома літами ему кланяв ся та кликав єго паном.

Другою важною хибою нашою є се, що ми дуже часто не уміли задоволити ся тим, що ма­

єм і мати можем та обтяжаєм наш білянс таки­

ми видатками, без котрих можнаб обійти ся безпечно. Се також переважно відносить ся до нашого сїльского та маломіщаньского люду, хотяй, що правда, і інтелїґентна верства не є свобідна від того пороку. Досить буде на тім місци згадати про тижні тріваючі весїля, похо­

рони, хрестини, празники та заручини по наших селах та малих місточках, де нераз гості з'їда­

ють корову, здоровезного кабана та множество дробу, випивають кількадесять ґарців горівки та пива. Наш люд в своїй щоденьщинї остав ся дуже вірний девізі: «застав ся, а постав ся»;

нераз бідний дивить ся на богача і собі хоче поставити ся так, щоби люди не могли про не- го нічого злого сказати. Єсли же на тоє єго не стати, тогди легкомишленно робить довги. Б а що більше, в затяганю довгу показав ся наш

Д о п и с и.

З Буковини.

(Житє-бутє черновецких Русинів. Важкий крок наперед і переполох між москофілами ізза сего. Буковина в радї

державній. З послїдних днів.)

Починаючи писати наші вісти про буко- виньску Русь, хочемо згадати найважнїйші спра­

ви, якими займають ся буковиньскі Русини-на- родовцї. Минувшого року отворено «Руску Касу«, котра має руским селянам давати дешевий кре­

дит. Звістно, до того треба гроший, а власне сих мало в «Рускій Касі*. Дарма, що москвофі­

ли кричали на всї застави, мов би правитель- ство дало гроші на ту Касу; як раз в «Рускій Касі» нема гроший, на що вже жалувала ся і

«Буковина». В сім випадку показало ся, що у Русинів все ще найбільше послуху находять шумні фрази, політичні оклики; коли-ж розхо­

дить ся о тиху працю для селянина, о працю, котра не робить імя робітника голосним, тоді з виїмкою дійсних патріотів, думає Русин: моя хата з краю і — не відзиває ся на поклик. З а- через те найшло ся лише дуже мале число па­

тріотів, що вложили деякий гріш до «Рускої Каси», а в наслідок того тілько мале число се­

лян могло дістати бажані позички, хоч їх дуже богато зголошувало ся. Ще одно: селяни чомусь дуже охочі до позичок, а зовсім не скорі до зложеня уділів в «Рускій Касі». На се вказува­

ла часто «Буковина» і ми можемо хиба лише додати, що тепер наступить мабуть в сій справі живійша акция, по котрій надїють ся більшого як доси успіху.

мужик правдивою, несьвідучою дитиною, бо за- тягаючи довг, думає тілько про се, якби взяти, але як прийде віддати і чи буде з чого, про се не дбає. Алеж бо буває дуже часто так, що обер­

тає ся пожичений гріш не на ціль, котра може рентувати ся, лише вкладає ся єго в річ, що за­

раз по купнї тратить в руках мужика свою вар­

тість і ціну. Навчити нашого чоловіка обертати грошем хотяй би і позиченим так, щоби той гріш приніс єму як найбільший пожиток, при­

звичаїти хлібороба жити після своїх доходів, научити єго щадити на чорну годину та для своїх наслїдників, се буде провідною гадкою в економічній роботі «Союза». Длятого ми будем дивити ся пильно на поведене одиниць, на їх змаганя і бажаня, тям лячи добре, що з оди­

ниць складає ся ціла суспільність; єсли отже одиницям добре веде ся, буде добре йти також і загаловн. Длятого в житю нашім публичнім хоче «Союз» старатись переконати і спонукати другу нацию жиючу в краю в згідний спосіб поступати з нами по справедливості!. І чиж в тім криє ся зрада нашого народа? Подивім ся найліпше на се, що недавно минуло ся, а що кождий з нас добре тямить. Ми кричали на ці­

ле горло про наші кривди, ми проклинали на­

ших суперників, ми обжаловували їх перед ці­

лим сьвітом, закочували рукави, плювали в до­

лоні, забираючи ся до страшної завзятої бор- би; — ми гороїжились супротив кождого уряду, який би він не був, ну і що зкургали?! Майже нічого. Нас побивали на кождім кроці. І так найкрасші наші сили, котрі би було можна зу- потребити на хосенну роботу таки в своїй влас­

ній хаті, нівечили ся та пропадали марно. Чиж не сповнить свого завданя «Союз», сли члени всі посполу будуть собі помагати, будуть після точки 2. вязати ся в товариства, в котрих по­

стоять за усуненєм визиску?!

Коли громадска праця поступала у нас жи­

во наперед, стояло иньше поле майже облогом:

між черновецкими Русинами було надто мало товарнского житя. Старші громадяни були за- няті громадскими справами, значить, не мали достаточного часу, аби займати ся і сим ділом.

А прецінь кождий знає, яке значінє мають осо­

бисті зносини, спільне спожите для якоїсь гро­

мади. Брак такого щирого товарнского житя дав ся між черновецкими Русинами дуже відчувати, тож тут було поле до попису для молодїжи.

І дійсно, головно за почином рускої академичної молодїжи відновлено руске драматичне това­

риство, котре по-при добродійні

ц і л і ї

має також дбати о розбуджене товарнского житя між Ру­

синами. Щ аслива гадка, втягнути до товариства жіноцтво, забезпечує бпт сего товариства і єго хосенну діяльність. Зараз по відновленю драма­

тичного товариства відбули ся товарискі сходи­

ни, в котрих ироґраму входили відчити, декля- мациї, сьпіви і танці. Настав піст, а з ним уста­

ли танці і — скажемо з жалем — цілі сходини.

Причина сего некористного явища безперечно в тім, що велика часть молодїжи, не лише пан­

ночок, але і молодців, уважає танці немов го­

ловною частию таких товариских сходин. Се у нас нічого дивного. Просимо лише зважити, що руске жіноцтво на Буковині на жаль майже зовсім не займає ся рускою літературою — ви­

нивши кілька одиниць — що їм всякі відчити видають ся дуже ученими, скучними, так що можна навіть почути слова: «Ми до того не до­

росли!» Отже в тім то річ: драматичне това­

риство повинно товарискі сходини зробити і для таких Русинок цікавими, аби згодом буковинь- ске руске жіноцтво могло зрівняти ся з га- лицкими Русинками. Правда, початок трудний, але се не повинно знеохочувати многонадїйну молодїж, а противно викликати ще більшу за­

взятість в поборюваню всяких трудностей. Пас посту довгий, можна дещо зробити! Можна при­

думати способи, як би розбудити між руским жіноцтвом більший інтерес для всего руского, а тим самим піде ціле діло гладко. Вказуючи на ті хиби, ми не хочемо нікому дорікати, а маємо лише на цілії звернути увагу компетент­

них людий на ті хиби і подати можність для усуненя знеохоти.

Наші перші дві картини не вийшли рожеві.

По нашій думці в сьому нічого незвичайного, бо тут буковиньскі, взглядно черновецкі Русини по- чаткують, ну, і очивидно спочатку оно іде пи- няво. Але ми знаємо, що перед сими трудностя­

ми черновецка руска громада зовсім не страхає ся, а противно, при своїй знаній рухливості! і внтревалостн доведе діло скоро до ладу.

Важною і кориетною для нас, а Волохам вельми не в смак є ся подія, що в раді дер­

жавній гіромавляв за бук. Русинами пос. Бар- віньскпй. Ми справді маємо в раді державній свого руского посла дра Воляна, але вія пристав вже виразно до москвофілів, котрі тепер у нас називають себе «консерватистамн», а зрештою він краснорічивостю ніколи не визначав ся, тож парлямент за шість літ єго не чув ніколи. Може так і ліпше; волів мовчати, як зблямувати бук.

Русинів. Пос. Барвіньскому перебивав Линкег Оеог£, нос. бар. Василько, бо мовляв, як се так, аби галицкий Русин говорив за буковиньских Русинів! То лиш пос. Васильковії вільно було торік говорити про семнгородских Волохів і стра­

хати Австрию Румунією... Він і дістав належиту

відправу, а при нагоді своєї слідуючої промови

немов звиняв ся за свої непотрібні і неумістні пе-

2 рериваня, та зараз таки став сам говорити про

бук. Русинів, хоч він Волох і зовсім не вибра­

ний Русинами. Нічого, тепер і рада державна знає, що Волохи звикли не в свої річи свого носа пхати! Пос. Барвіньский домагав ся між иньїним іменованя руского професора практично­

го Богословія на теольоґічнім видїлї черновец- кого університету. Се справа першорядної ваги.

Треба іменно знати, що на теольоґічнім видїлї самі професори-Волохи, котрі рускої мови не знають; коли-ж буде і руский професор, а бо­

гослови слухати муть і руских викладів, тоді руский нарід не буде чути лише волооких про- повідий. Річ звістно в тім, хто буде іменований тим професором. Черновецкі народовці очивидно будуть докладати всіх старань, аби не допустити якогось ренеґата, москвофіла, а лише такого чо­

ловіка, котрий би научав Богословія добре по рускн, а не якогось макаронїзму. Між тими пра­

вославними сьвящениками, котрі помимо невід- радних відносин остали ся щирими Русинами, е такі, що так своїм знанєм як і честним харак- ром гідні того становища. Та не бракне і сим разом кариєровичів, що аж тоді знають Руси­

нів і признають ся до них, коли розходить ся о личні користи, о посади. Для тих люднії не там місце; нехай їм помагають Волохи, після котрих волї они доси жили і «працювали». Руска кате- дра на університеті для Русина! Під сею деві­

зою будуть народовці старатп ся, аби руска про­

фесура дістала ся щирому і здібному Русинови.

В «Буковинскпх Відомостях'!,» находимо вістку, що москвофільска «Народная Рада»

в Чернівцях зажадала від пос. Барвіньского названя тих Русинів, котрі єго уповномочнили до промовленя іменем бук. Русинів. Товариство, до котрого навіть не належать всї 46 москво­

філи буковиньскі, удає поважну інституцию.

«Манія великости» ще не перевела ся між людь­

ми, а панує она найбільше між плосколобими

«спасителями Руси«. Але ось ще що: Голова

«Народной Ради» др. Воляи є сам послом до ради державної, а не протестував против про­

мовленя пос. Барвіньского іменем буковиньских Русинів, лише уступив се відважнїйшому воло­

окому баронові!. Не знаємо, чи «Народная Рада»

висказала за сю мудру скромність свому пред- сїдателеви «признательность;» до того она мала повне право! Зрештою пос. Барвіньский заявив вже в радї державній, хто єго уповномочнив до промовленя іменем бук. Русинів, тож ми пе мо­

жемо нічого против мати, коли «Бук. В'Ьдомо- сти« взглядно «Народная Рада* удає дурну з ар­

тистичною вдалостю...

Иньші справи нашого краю підніс в раді державній пос. Стефанович. Єго промова зро­

била в краю велике вражінє, бо дійсно госпо­

дарка православного релігійного фонду лиха і наражає край на великі страти. Всі надїють ся, що після сеї промови настане зміна на ліпше.

Що буковиньекий пос. Стефанович говорив та­

кож про справи всхідної Галичини, нехай буде бар. Васильковії доказом, як неоправданпм було єго перебиване пос. Барвіньскому. Не тут місце займати ся промовою пос. Стефановича, бо се не були чисто рускі справи і можуть обходити лише Буковинців; зрештою ту цікаву промову подали вже віденьекі, галицкі і всї буковиньскі ґазети, не виключаючи «Буковину».

При кінцн скажемо ще кілька слів про ви­

бори до черновецкої міскої ради, при котрих Русини зискали один мандат. Виказало ся, що 1) ліберали тратять силу і на Буковині, а 2) що они зрадили Русинів, бо анї в другім анї пер­

шім колі не голосували на Русина. Іменно задля сего може в нашім краю наступити деяка зміна.

Вплив лібералів повинен тепер зменьшити ся і в соймі, а результат виборів до ради державної для них трохи сумнівний. Лише з того зовсім не виходить, що на тім зискають Русини або Волохи, бо коли не вийде по містах ліберал, то виберуть иньшого Німця, а то в результаті для нас на одно вийде. Але ось що по новій гро- мадскій раді можна сподївати ся: в ній перева­

жають тепер державні урядники, а позаяк кра- єве правительство відносить ся прихильно до заснованя рускої народної школи в Чернівцях, то мабуть се довголітнє і оправдане жадане Ру- синів-народовцїв осущить ся скорше, як би се стало ся за часів панованя лібералів.

Оттак ми в головних нарисах подали все те, чим займають ся буковиньскі народовці. На­

З руху виборчого.

„Рг2е§1%<1“ в послїднім числі заперечує по­

дану ним вість, мовби то п. Давидович, канди­

дат на посла з округа Рудки-Самбір належав до прихильників політики п. Барвіньского. Ми від себе можемо рішучо заявити, що и. Дави­

дович не є сторонником політики репрезентова­

ної н. Барвіньским. Центральний иольский ко­

мітет затвердив кандидатуру К о р н. Г о р о д и-

! с к о г о на округ Бучач-Чортків. На зборах ви­

борчих в С к а л а т ї ЗІ. січня, скликаних радою повітовою вибрано комітет виборчий на сїльскі громади, до котрого не входить анї один селя­

нин. Староство скалатске видало війтам рішу­

чий приказ посилати післанця що дня на почту а своїм урядникам наказало оповідати ся, коли би хотіли виїхати на весїлє або яку забаву, хо- тяй би їх неприсутність ограничала ся тілько на одну ніч.

В окрузі Гусятин-Теребовля-Грнмалів роз­

почав ся вже сильний рух і аґітация за канди­

датурою ґр. Ґолуховского, брата міністра з IV.

куриї, а Цєньского, посесора з V. курні. З ру­

ских кругів тамошних доносять, що шляхта ро­

бить обіцянки сьвященнкам йти разом з ними, сли сьвященьство не буде вибирати скрайних елементів. О скілько наші вісти суть докла­

дними, то можемо запевнити, що сьвященьство тамошнє не думає о ніяких скрайних елемен­

тах а навіть згодило би ся на кандидатуру сей­

мового посла Ольпіньского. В тім напрямі Те- ребовельщина і Грималівщина починає ся вже рухати. Найслабше сей рух проявляє ся в Гу- сятинщииї.

В Долині вибрано комітет виборчий з 21 членів по 6 з кождого судового иовіта. Комітет сей скликує на 12. лютого збори виборців з ці­

лого політичного повіту долиньского, а заразом і кандидатів, котрі думають убігати ся о ман­

дат посольский з IV. і V. курні. ІІредсїдателем сего комітету є о. Йос. Лопатиньский, а секре­

тарем др. Евг. Озаркевич.

Р у с к а Р а д а в З о л о ч е в і скликує перед­

виборчі збори на 12. с. м. до О л е с ь к а і О з і р- ної, а на 13. с. м. до С о к о л ів к и і О л їє в а.

Такий самий збір буде в К о м а р н і дня 17. лю­

того. Збір сей скликує тамошний місцевий ко­

мітет не тілько на передвиборчу нараду, але взиває також і кандидатів, щоби представили ся на тих зборах.

прям громадскої роботи здоровий, се признасть нам кождий; коли-б ми мали ще що додати, то хиба бажане, щоби і в с ї галицкі народовці ішли сею дорогою невтомимої праці і щирости у всіх ділах, а не запускали ся в жадні «сделки* з москвофілами.

Буковиньекий автохтон.

Л о ж.

Фактом є, що пос. Барвіньский на послїд- нім заеїданю виділу Товариства наукового ім.

Шевченка — як-раз перед загальними зборами

— заявив членам виділу, що під ніяким услі- вєм не прийме вибору на Голову товариства.

Фактом є, що посол Барвіньский мимо просьби деяких членів виділу, щоби приняв вибір бодай на звичайного члена виділу, заявив що і такого вибору ириняти не може. Фактом є, що в на­

слідок тих заяв виділ, пропонуючи вибір членів до нового виділу товариства, на иечатаній карт­

ці — вдоволяючи волю пос. Барвіньского, — Імені! єго не умістив. Фактом Є

ВКІНЦІ!,

ІЦО пос.

Барвіньский, відкриваючи загальні збори членів товариства дня 2. лютого, в річи своїй прилюд­

но і поновно заявив, що в управі товариства на дальше участи брати не хоче і вибір свій від- клонює. А мимо сих фактів написало «Діло»

з 4. лютого: «що пос. Барвіньский м у с ів по- пращати ся з товариством науковим ім. Шев­

ченка*.

В такий спосіб пп. Белей і Струсевич по­

відомляють круг своїх читателїв о річах, що ді­

ють ся в я с н и й де ні., в о ч а х к і л ь к а д е с я ­ ти с ь в ід к ів і на н а ш и х д н ях. І якже на­

звати таке поведене дневника? Лож на ложи їде і ложею поганяє. Розправляти ся з такими людьми годі і длятого на погані інеинуациї, кле- вети, підозріваня і брутальності! «Діла*, кипені на чоловіка, що своїми заходами так високо двигнув товариство наукове ім. Шевченка в по- елїдних кількох роках, відповідати не будемо.

»4¥іе Нег ЗсЬеІш І8І, зо сіепкі ег« — сказав хтось на подібні інеинуациї «Діла* і мабуть си­

ми словами найлучше відправити тих паничів.

В С а м б о р і відбувають ся віча передви­

борчі що четверга, а селяни скликують знов тїснїйші наради по селах. Зі сторони польского сторонництва людового веде ся там аґітация в тім напрямі, щоби руске і мазурске селяньство поступало разом при виборах з IV. і V. куриї.

Цікаві збори такі в Самборі були 4. лютого.

Збори ті скликали о. З у б р и ц к и й, др. К. Ч а ії- к о в с к и й і звісний М ихас, селянин. В часі рускої консолїдациї з всякими елементами нема нічого дивного, що п. Стапиньский, аґітатор поль­

ского людового сторонництва забирав аж два рази голос і поясняв широко положене селянь- ства і міщаньства. Бесіда єго так припала до вподоби, що мазури с о л ід а р н о в ід с ь п ів а л и в честь Стапиньского руске «М ногая л іт а » . По бесіді о. Зубрицкого, в котрій він пояснив круг дїланя ради державної, забрав голос сел.

Михас і став доказувати, що на Руси буде га­

разд, коли не стане сьвящеників. Комітетові під проводом о. Зубрицкого і др. Чайківского на ж а л ь , о п у с т и л и збори не спростувавши закидів Михаса. Сеї бурі не настрашив ся однак лат. сьвящ. Бєля, сотрудник в Самборі і при помочи двох селян мазурів, що рішучо висту­

пили в обороні сьв. віри і духовеньства, опану­

вав ситуацию так щасливо, що збори проголо­

сили єго кандидатом на посла. А коли Русини завели з мазурами суперечку чи мають сьпі- ватп: «Ще не вмерла Україна» чи „Дезгсге Рої

з к а

піе 2§іп§Іа“, кс. Бєля иійшов до ради пові­

тової і там також проголосив свою кандидатуру, І котру і тут принято. Аранжери сих зборів дали

наглядний доказ, що бракує їм кардинальної прикмети до веденя розбурханої маси народа.

Подібно як на попередня згаданих так і на зборах в П е р ем и ш л і! виступили три братя Н о в а к о в с к і з докорами против сьвященьства завидуючи, що сьвященьство будучи зависиме від панів не хоче боронити прав селян, висуває квеетню віри, робить роздор і т. п. Сему заки­

дові! спротивив ся рішучо с е л я н и н В. Д зю ­ б ай і сказав: «Гніваєте ся, що сьвящеників не видати но вічах, а чому же ви їх скликуєте рай- враз в сьвята або в неділі. Дивуєте ся, що сьвя- щеники вступають ся за вірою; а хтож має за нею уймити ся. То їх право і сьвятий обовязок.

Поступайте инакше, не підривайте віри, бо ми всьо собі дамо видерти, але сьв. віри ми не да­

мо собі ніколи і за ніякі добра в сьвітї видер­

ти!» В обороні віри промавляв єще о. З ах ар я- с е в и ч і в знаменитій відправі дав незбиті ні­

ким докази, що сьвященьство боронило і буде боронити не тілько сьв. віри але, що оно не ви­

пустить з рук і прапору справедливості! і обо­

рони бідного люду в дусі Христовім. Па тих збо­

рах проголошено кандидатуру дра Івана Франка, котру він нриняв. Кандидата заінтерпе.іював о.

Захариясевич з уваги, що в письмах «Народ»,

«Хлібороб» і Іінших, редагованих колись то др’

Франком, ноявляли ся напасти на церков і ру­

ске духовеньство: 1) чи відкличе він ті всї на­

пасти, 2) чи в раді державній буде голосувати тілько за такими внесеними, що не противлять ся сьв. вірі і церкі? Інтернелянт застеріг ся з го­

ри, що евентуальна відповідь кандидата, мов би релігія мала бути річею приватною не вдоволи­

ла би єго. На се відповів др. Фрапко, що рішу­

чо відпирає закид, мов би він виступав против віри, церкви або духовеньства в з а г а л і, а ият- нував хиба де-які падужитя. На друге запитане відповів др. «бранко виминащчо, а іменно в тім дусі, іцо він виступає против всякої кривди то евентуально уняв-б ся і за кривдою сьвящень­

ства; прав церкви він не має потреби боронити бо она має єпископів і римский Престол за прав- них оборонців: над справами, іцо відносять ся до віри по парля.ментах не радять». Сему иослїдно- му висказови др. Франка спротивив ся о. Вен- гринович з Хиринки ставлячи сьвіжіпї примір заведеня цивільних шлюбів на Угорщині. Чоти- рох сьвящеників, присутних на зборах_по від­

повіді! др. Франка — заявило, що сьвященьство на слідуючих зборах, 26. лютого, зложить своє заявлене на відповідь др. Франка. Інтериеляция о. Захариясевича і відповідь В. Дзюбана вельми засмутили посла Новаковского, бо ніхто з селян не подумав станути в обороні поглядів родини Новаковских.

Над сими двома вічами а взглядно над їх наслідками вартоби ся щирим робітникам на ни­

ві народній добре прпзадуматн. Наслідки наведе-

з

них віч, в Перемишли і Самборі виявляють спо­

сіб, як би треба нашій інтелїґенциї духовній і сьвітскій поступати в справах руху мас народу, щоби —. не спиняючи сего руху — повести его дорогою природного розвою.

Вісти політичні.

Заповіджениіі на 7 с. м. баль у ґр. Б а д е - н їх випав сьвітло. Кромі цісаря взяли участь в бали архикнязї й архикнягинї а також всі най- внсші віденьскі достойники.

В неділю скликали у Відни с о ц и я л - д е ­ м о к р а т и д о ЗО з б о р і в . Наради відбули ся досить поважно і супокійно. На однім однак повстала колотнеча межи соцнялїстами. Від слів прийшло до кулаків. Коли голова зборів не міг собі дати ради, візвано полїцию. Кілька осіб арештовано.

С т а р о ч е х и силою запавшої ухвали їх віча, котре відбуло ся в Празі 7 лютого, поста­

новили взяти участь в виборах до ради держав­

ної, а взглядно порозумітн ся з молодочехами.

»ХопІ* доніс був, іцо Росия, Франция і Ні­

меччина порозхміли ся що-до спільного посту- пованя в всхідннх справах, тілько Австро-Угор­

щина нозістала на боці. На сю відомість Х о п і а осьвідчає N. £г. Р г е з з е , що єго донесене робить таке вражене, мовби ХогД-овн ходило о то тіль­

ко, щоби Росия не порозумівала ся з ніякою нньшою державою, тілько з Франциєю. Муравєв полишив в Берлині таке пересьвідченє, щ оРосиї дїйстно ходить о спільну акцию держав в Цар-

городї.

Б К а н е ї , на Кретї три четвертих частий дільниць християньских Турки підпалили. Чи­

сленні родини утікають на кораблі. Число заби­

ти х обчисляють на 300 осіб.

Біііско турецке па Кретї збунтувало ся про­

тив намістника Беровича і бльокує єго палату.

А то все діє ся по тій причині, що Турки не хотять значи про ніякі реформи.

Наслідком тих розрухів обнижпли ся силь­

но на всіх біржах турецкі вальори і акциї.

Католицка УаіегІапЗ обговорюючи шкільну п р о ґ р а м у а в с т р п й с к о г о к а т о л и ц к о г о с т о ро н н н ц т в а, ставить такі жаданя: Като- лицкі учителі, шкільні підручники в католицкім дус'ц к'атолицкий характер цілої науки і цілого устрою шкільного, відповідна співучасть церкви, в веденю і надзорі шкільнім, дальше час обо- вязкових літ науки, поділ ученнків, плин науко­

вий, скількість предметів наукових, метода, об­

саджуване і плати учителів — всі ті точки по­

вніші бути уиравнльнені законом виданим цер­

ковною в.іастню. Не можна говорити, що шести- лїтний час обовязкової науки єсть католпцкий, а осьмилїтннй некатолнцкнії, та що сяк або так уладж ена наука реалїїв єсть жаданєм єпископів.

.Навіть нині так улюблене відокремлене дїтий жидівскнх від католицких — каже Уаіегіаші — може бути в многнх случаях з огляду педаго­

гічного і шкільно-технічного пожаданим і можли­

вим до переведеня, одиако і то не єсть з одної сторони жаданєм кат.олнцкої церкви, а з другої сторони хочби навіть і переведено єго, то все таки через те школа не стане ще католицкою.

Противно» католицка церков приймає в місийннх краях до своїх шкіл жндівскі, магомеданьскі і поганьскі діти, а мимо того ті школи не пе­

рестали бути католицкими*.

Петербурский край потверджує, що кура­

тор варшавского округа наукового Апухтин усту­

пає з причини нарушеного здоровля зі свого становища і має бути іменований сенатором.

На місце Апухтина буде покликаний проф. Лї- ґін теперішний голова міста Одеси. Та сама ґазета довідує ся, що помічник варшавского ґе­

нерал-ґубернатора І. Петров, котрий від пів ро­

ку з причини недуги ґр. Ш увалова повнив обо- вязкн ґенерал-ґубернатора, іде на власне ж ада­

не у відставку. На місце І. Петрова має бути покликаний кн. Николай Оболеньский, началь­

ний прокуратор 1. деиарт. сенату.

Сойм галицкий.

(З а с і д а й є д в а н а й ц ц т е , д н я 9. л ю т о ­ го). По відкритю о годині 101/2 і відчитаню гіе- тициіі мотивував пос. О с у х о в с к н й своє вне­

сене в справі будови зелїзницї Устрики-Воло- сате з відногою до Турки. Громаді С н я т и н а признано побір оплати від горівки і пива. В

Ч о р т к о в і порішено закупити реальність на будову кошар для жандармериї (реф. пос. Заяч - ківский). Принято справозданє комісиї госпо­

дарства краєвоі’о в справі реґуляциї горішного Д н і с т р а , відтак внесене пос. Мицєльского в справі будови будинку для наук рільничих при університеті краківскім. С к л а д и з б і ж е в і на збіже і спіритус у Львові рішено знести, бо не оплачують ся, натомість задержано ще такі склади публичні в Кракові. Принято справозданє комісиї санітарної о проекті виділу краєвого до закону, нормуючого відносини правні по ш п и ­ т а л я х к р а є в и х . Ухвалено внесене пос. В а й- г і н ґ е р а, щоби сойм галицкий був скликуваний в часі відновіднійшім і на довший час, і щоби сесиї соймові не були закривані а лише відро- чувані. Відтак полагоджено ще кілька справ дрібнїііших.

Н о в и н к и.

— Єго Еміненция Кардинал-митрополит відпра­

вить торжественну Службу Божу в день Трех Сьвятнтелїв, в четвер дня 11. лютого, у 0 0 . Ва­

силівн в церкві сьв. Онуфрія.

Преосьв. епископ-номінат Константин Чехович приїздив дня 7. с. м. вечером до Львова просити Є. Ем. Кардинала на своє посьвященє, котре від­

буде ся в Перемишли дня 21. лютого. Вчера ве­

чером від'їхав Преосьв. Владика до Перемишля.

З Товмача пишуть нам під днем 8. лютого.

Нині в полуднє відбули ся збори виборців (до 200 люднії), щоби вислухати справозданє посла сеймового сов. Тнта Заячківского з діяльності!

єго в соймі краєвім. Зборам проводив декан Ка- линьский, секретарство вели о. Кисїлевский і сел.

Болехівский. Пос. Заячківский обговорив в своїй річн всі важнїйші справи, що стояли на порядку диевнім в тогорічних засїданях соймовнх, як за­

кон ловецкий, внесене Піниньского (о опустах належитостий скарбових при спадщинах селянь- ских), еміґрацию (порушену пос. Вахнянином) внесене ІІілята (о угоді з Угорщиною), внесене Юр. Чарторийского (о приписах строгих на слу- чай зарази на худобу) і внесене послів руских на поли розширена прав мови рускої в публич- нім жптю. Присутні вислухали з увагою виводи посла. По тім наступили деякі інтерпеляциї, іменно іцо-до збірних громад і закону дорого- вого. Про збірні громади успокоїв посол при- сутпих, сказавши, що правительство мабуть на­

віть не внесе такого закону. Що до закона до- рогового, то мнїня були поділені. Деякі селяни говорили найвиразнїйше,

щ о

старий закон бо­

дай чи не лучший від ново предложепого. По­

слові! уділено відтак одноголосно вотум довірія.

Н о

снравозданю почало ся віче, на котрім дав-

нїйшпії посол Гурик вистуннв з річию канди- датскою на питу курпю.

— В справі еміґраци до Бразилії подало ав- стрийске правительство до відомості! властий

1892 р. умову з Сотрані-єю МеігороІіЬапа, після котрої то умови тая компанія мала сировадатн до бразилїйских держав мілїон поселенців, і вже компанія та й федерацийні комісарі для справ переселена занехали свою діяльність. Сей свій поступок поясняє бразилїйскс правительство со­

юзне тим, що емігранти прибувати-муть до Бра­

зилії' і без офиціяльної аґітациї; а бразилїйска каса звязкова не хоче дальше поносити жертв материяльних на імміґрацию, з котрої хіснують поодинокі держави більше ніж союз.

— За дітьми. В нїмецкім місті Ольденбурзї лучила ся така пригода: Діти одного теслі, З, 4, 8 і 11 -літне, користаючи з того, що мати була занята і не уважала на них, побігли на ріку. Ріка була замерзла, а дітям здавало ся, що лід вже досить грубий, щоби можна на него пуститись. Они посідали на саночки, а найстар­

ший хлопець почав їх возити. Однак коли хло­

пець відтягнув вже саночки досить далеко від берега, лід нагле затріщав і санки з троїма дітьми зникли під водою. Наполоханий найстар­

ший хлопець, що лишив ся на леді, почав кли­

кати о поміч, але коли бачив, що єго ніхто не чує, старав ся добути своїх молодших братів з води. Вхопив одного з них за руку, але єго сили були за слабі і він пішов враз з братом під во­

ду. Бачила то вже мати хлопців, котра замітив­

ши в хаті, що дїтий нема дома, пішла їх гля- дати. Увидївши, яка небезпечність грозить дітям, кинула ся до ріки і в одній хвили онинила ся у воді, та стала витягати діти на лід. Троє вже виратувала, але наймолодше дістало ся поміж кригу. Вже майже цілком обезпилена поспішила на поміч і тій дитині та держачи ся криги до- плила до неї і вже вхопила єї за одежину, коли в тій хвили опустили єї сили і она разом з ди­

тиною почала потопати. На іцастє приманені страшним криком і плачем дїтий сусіди прибігли ще в час і виратували з води матір з дитиною.

— Проект наверненя Англійців на юдаїзм. В Ан­

глії появив ся проект основаня товариства в цї- ли переведеня Англійців на юдаїзм. Автором то­

го проекту є Освальд Сімон. При тій нагоді належить піднести, що жиди щасливо ви­

брали Англію. Від давна вже живе повірка по-

межи Англійцями, що они суть породи жидівскої.

В наслідок такої повірки один з князів ірлянд- ских, пізнїйше король анг., що оженив ся був з дочкою послїдного короля ізраільского, при- няв герб жидівский з любви Юди до гербу ан- глїйского, а аферу Давида помістив в гербі Ір- ляндиї. Первісна азбука англійска була дуже по­

дібна до єврейскої, а в бесіді англїйскій є много слів жидівских і много родин з прозвисками жи- дівскими; англійска система міри основує ся на цалю, се є на 25 части сьвятого ліктя жидів- ского. А що в самім Льондонї має бути до трех мілїонів неохрещених християн, то безперечно проєкт Освальда Сімона готов знайти прихильників юдаїзму, особливо коли зважить ся та обставина, що в Англії виходить дві часописи, що пропагу­

ють походженє Англійців від жидів, а кожда з них має по 300.000 читателїв.

— Перед осьвідминами не вільно грати в шахи.

Двох шахістів в Харкові залюбили ся в одній і тій самій панночці і умовили ся, що той з них буде мати право осьвідчити ся, котрий виграє партию шахів. Партия та, яку грали оба залюб- лені з великим напруженєм, тягнула ся через два дні і лишала ся нерозіграною. Постановили про­

те грати другу партию, але і та скінчила ся по чотирох днях нерішеною. Тимчасом панночка приймила осьвідчини третого конкурента. Не грав він правда так красно в шахи, але за те мав гарне становиско.

Скорий розвиток умів дитячих впливає по більшій части дуже некористно на їх розвій фізичний а нераз буває навіть причиною перед- вчасної смерти, як се сьвідчить наведений тут примір. Хлопчина, син якогось убогого, нїмецко- го музика, маючи ледво 10 місяців сьпівав вже мельодиї, котрі єму грав отець. А коли мав пів­

тора року грав вже на фортепянї менует Гайдна.

Однак той неприродний розвій так вплинув не­

щасливо на розвій тіла талановитої дитини, що вмерла в питім році.

— Аби виграти треба мати щастє. Цісар нї- мецкий має щастє і до льотериї. Ііять визнач­

них впало на льоси, котрі були в посїданю ці­

саря Вільгельма.

— Нелюдска мама. В Спальов коло Вайскірхен знайдено в стайни 27-лїтного мужчину, котрого там держала в голоді через, пять літ єго рідна мама. Колії сей злочин відкрито, побачено не­

щасного молодця цілком нагого, а в коло него відражаючу нечистість, Ніяка старанність не була в силі вже єму допомочи, а хоть єго уми­

то, приодїто і насичено, однак помер вскорі.

Про зьвірскість матерії донесено властям.

В ваґоні опечатали Англичанина. Баііу Хе\\’а довідує ся, що на границі межи Італією а ІПвай- цариєю стоїть запечатаний ваґон з Англичаии- ном, з котрим не знає італїяньске правительство, що зробити. Сей Англичанин приїхав був доБ рин- дізі з Мадраса, де тепер лютить ся чума. Щоби перевезти єго через Італію а заразом охоронити край перед чумою, казало італїяньске правитель­

ство замкнути Англичанина самого одного в ці­

лім вагоні, запечатати ваґон і так відставити єго аж до границі Ш вайцариї до міста Чіясо.

Італїянцї вже тішили ся зі звого бистроумиого розвязаня тяжкого питаня, як позбутн ся небез­

печного подорожного, аж тут заявило швайцар- ске правительство, що не пропустить Англичана через свою землю. Ваґон відчепили і пересуну­

ли на бічні шини — а що дальше стало ся з Англичанином, не знати поки що.

Безглузде марнотравство. Звістно, що в Парижі! є осібні кравці для ш итя убрань поко- євим песикам, є там і кухарі для тої щасливої породи зьвірят. А найновійшими часами почали деякі богаті Парижани прибирати песиків доро­

гоцінностями. На шиї носять деякі пси золоті оброжі, в них виписують властителі диямента- ми свої імена; на ногах мож побачити бранзо- лєти. Кожда така пся бранзолєта коштує нераз пару тисяч франків, а не один бульдоґ або гонь- чик двигає на собі 10 до 15 тисяч франків.

— Тов. ^Академічна Громада» висказує отсим сердечну подяку Вп. паннам Марні і Емілії Сло- бодівним, О. Данилюківній і Е. ІІрокоповичівній, панам Хандерисови, Тобилевичеви і С. Паньків- скому за їх ласкаву участь в аматорскім пред­

ставлені©. Осібно годить ся піднести працю п.

Миколи Вороного внповідаючи тим відповідну подяку, котрий докладав усіх сил, щоби пред­

ставлене випало як найпоправнїйше. — Това­

риство чує ся відтак тісно звязаиим із нашою суспільностию, котра оказала єму і тим разом свою симпатию поспішивши громадно на пред­

ставлене, щоби тим самим підперти єго в змага- нях до розвою.

Вконець товариство складає Клюбови поч- товому належну подяку за дар 10 злр., при тій нагоді зложених.

Львів, д. 8. лютого 1897.

З а Виділ:

І з и д о р Г о л у б о в н ч, І в а н Б і л и к ,

голова. ппсар.