Ruslan. R. 10, č. 261 (1906)

Ч. 261. Львів, неділя дня 26. падолиста (9. грудня) 1906. Річник X.

Передплата

ж »РУ СЛАНА» виносить-:

в Аветриї:

ч» цїлви рів. .. . ЗО квр.

V ПіЧ року . .. .. 10 корі на чверть рмпу .. о кор.

«псьць . . 170 пер.

За границею:

сілий рік . 16 рублів або 36 франків

■а пів року . 8 рублів або 18 франків

Поодиноке число по 10 сот. «Вирвеш щ очп і душу ми ->ирвеш: а не вовьмеш мплостя і віра ке возьмеш, бо руске ми серце і віра руеиа.» — 3 Р у е л а н о в п х псальмів М. Шашкевича.

--- ---

Викидать у Львеві що дай крім неділь і руских сьвят О О1!, год. пополудни.

Редакцня, адмікїстрация і експедиция «Руслана» під ч. 1. ял. Дембревсноге (Хорун- щиии). Експедиция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.

Рукописи звертає сялиіпе ванонередне застережене — Реклнмациї неопечатаніи вільні від порта. — Оголо­

шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в «Надісланім» 40 с.

від стрічки. Подяки і при­

ватні донесеня по ЗО сот.

від стрічки.

й '— н ^ чі ■■ м ї іУ йв ~ І — с т ш »

Що дальше робити?

(+ ) Виборча реформа, ухвалена в посольскій палаті, як ми вже в однім з попередних чисел виказали, вийшла яко комнромісове діло і яко таке мав вель­

ми богато недостач і слабих сторін, які всніють направити хиба грядучі гюколї- ня. При всіх тих недостачах, при всіх викривлюваних головної і основної ідеї рівности виборчого права особливо для Галичини а звернених головно проти ру- ского народу, переведено таки одну го­

ловну засаду — загального, тайного права виборчого, а через те упадають застарілі привілеї і обмеженя.

Покривджені народи, а до тих пере­

довсім належить руский нарід, повинні подбати, щоби хоч вчасти обезпечити ся проти тих всяких заставок, які їм понаставлювано в виді ріжного рода ви­

їмок. Длятого заздалегід треба обдумати всі способи, якими можна би охоронити сн проти можливих шкід. Але до того не вистарчать хочби які грімкі проте­

сти, бо, як ми вже перед тим виказали, справа виборчої реформи піде дальше своєю дорогою і стане законом, бо па­

лата вельмож, нк з дотеперішних вістий вважати можна, не буде вмішувати сн в саму суть закона, який посольска пала­

та для себе ухвалила, а буде боронити лише свого власного становища. Можна отже вважати виборчу реформу в тім виді, як она вийшла з посольскої пала­

ти, довершеним ділом, котрого в тій хвилі направити годі.

Тепер отже повинен руский нарід подбати про се, щоби і сі дрібні права і успіхи, які ему подає новий закон ви­

борчий, не змарніли через всякі застав­

ки. В полігицї можна лише тоді осягну­

ти певні успіхи, наколи веде ся її на о- снові даних, дійсних відносин, котрі треба після спромоги вихіснувати.

Вельми влучно висловила се Коїв, при иншій нагоді і иншій справі, але се можна вповні приложити до су­

часного положена і змаганя руского на­

роду. »І)а§ ЕггеісЬЬаге зісЬ ги вісЬегп, ізі пісЬі аііеіп сіаз КесЬі, Є8І І8І оі’с <1іе РГІісЬі еіпег л ег8іапс1і£еп РгіГІеііакіік, віє Кеаіроіііік ІгеіЬеп \уі11“ (Кбіп. 7^а§ з 23/3 1895 Мог§еп-Аи5§аЬе).

Ми повинні дбати пильно про се, щоби на разі бодай те осягнути, що в рамах сего руский нарід кривдячого за­

кона осягнути можна, щоби ще й того не віднято рускому народовн, що там

признано на папері. А можна се ося­

гнути лише розумною, реальною і запо­

падливою роботою і ревними заходами збірними всіх одиниць, котрі треба зве­

сти до спільної роботи і спільного дї- ланя.

Недавно фейлетоніст >Дїла« жалку­

вав над тим, що у нас нема свого Сін- кевича, щоби загрів своїм пером руский нарід до такого дїланя, до якого забирає ся польский нарід, гноблений в росий- скім царстві і ч Німеччині. Але колиб у нас найшов ся такий Сїнкевич і до Р у ­ синів написав таке носланиє про поло­

жене руского народу, як се видав Сїн­

кевич до Поляків, чиж наші радикальні проводирі не кинулйб ся нанего як шершу- ни і не напятнували зрадником?! Не за шкодить навести тут дословно оден уступ з сего листу Сїнкевича »про положене Поляків в Королівстві Польскім«, нехай панове з >Дїла«, >Свободи« і »Громад- ского Голосу* зіи іаіів т и іа ш ііз прило- жать се в практиці до положеня руского народу в Галичині: »2еЬуЬгопіс пагосіи, пише Сїнкевич, ІггеЬа Ьуб г пагосіи і ІггеЬа §о косЬаб. Лезі іо іе в п у т г \уа- гипкомг піе іуїко шгсіхуез а ^е 1 гогитпез роїііукі. Кга) Ьесігіе гаЬегріесгопу І е т Іеріеі і ретсп Є), і т \У8гу8ікіе зігоппісімга р а і г у о і у с г п е окага х у і е к з г а 8 0- І і с і а г п о з с , і т р о г о г и т і е ) а 8 і е г е 8 о Ь а з г с г е г г е . ] ' і т з р г а - тс п і е з 8 г а у Ну о г г а \у 8 р б 1 п а о г ^ а п і г а с у е . Р г г у ] а с \у 8 г у 8 і- к і с Ь г Ь І а к а п у с Ь і \ у а Ь а ] а - с у е Ь з і е, р о й а с з о Ь і е г е с е , р о г Ь у б з і е и р г г е(1 г е п, г а г о - г и т і а і о з с і , 8 а т о с Ь \ у а І 8 І \ \ г а,

Ь у р о к г у ї у к І , 2 Г 2 Є С І П 0 8 С І і з і а п а с і а к і е с і е п ш а г Д о \у а 1 - к і, оіо і с Ь Д г і з і е і з г у т о г а 1- п у о Ь о № і а г е к«. Але чи у нас при крайно тісній, виключній иартийности, при безмежній загорілости і нечуванім заслї- п.іеню зможуть і всніють люди взнести ся до такого становища, можна щонай­

менше сумнївати ся. Замісць пригортати і приєднувати кожду одиницю, у нас шітнує сн навіть тих, що всеж таки по­

ложили конкретні заслуги для народу, зрадниками і вводить ся розлад і розтич.

Чиж так і дальш е має бути?!

Відгуки львівського віча

(Конець).

Не вільно мовчанкою потурати ка­

цапам так зі згляду нас самих, як і на

решту України. Поминувши вже тепері­

шню нахабність »старих і молодих ка­

цапів*, навчив прецінь гіркий досьвід з послїдної консолїдациї, навіть найбіль­

шого оптиміста, що всяка уступка, чи спільна акция з кацапами, веде до ціл­

ковитої национальної дезорґанїзациї, до замішана понять, до притуплена нашої национальної самосьвідомости. Коли по­

літики з табору >Дїла« вже стілько на- глумили ся над »здобутками нової ери*, то чиж не з далеко більшим огірченєм і іронією они мусять глумитись над вся­

кими минувшими і будучими здобутками

„консолїдациї ?“ Що з того, що ми при помочи кацапів виберемо одного-два по­

слів більше, воли заразом будемо при­

мушені вислати також кількох „старих кацапів*1 до державної ради, де они при найблизшій нагоді перед лицем Ав­

стрії, а навіть Европи загіеречуть єство- ванє власного народа. А навіть колиб в можливо найліпшім разі кацапи мимо консолїдациї не узискали ані одного мандату для себе самих, то і тоді ми не виграли би на консолїдациї, бо ся поміч, яку би нам могло дати вимираю­

че кацапске сторонництво, не стоїть в жаднім порівнаню з величезною шко­

дою задля підорваня национальної само­

сьвідомости через злуку з ренеґатами.

Консолїдация — се драбина з острими кінцями: хотяйби ми і вилізли по ній до вершка по мандатскі грушки, то на до­

лині она скалічить корінь нашого наро­

дного пня, — і гляди, нарік цілі кона- ри зівянуть і усхнуть від затрутих соків кацапскої гнилі.

Як сказано, не тілько зі згляду на нас самих, ми повинні уникати всякої тїни консолїдациї, а чекати терпеливо і працювати над тим усильно, доки до по- слїдного нащадку не викорінять ся сей страшний рак народного ренеґатства із здорового україньского організму, — але також повинні ми придержувати ся сего задля закордонної братиї. Др. Охримовач розповідав на вічу, як то єму дивно бу­

ло, коли бачив на Буковині жандарма учасником січового сьвята, де той ж ан­

дарм співав »Не нора* разом з другими.

»Люди думають там — сказав бесідник

— так чорно-жовто, що одуріти можна!*

Поминувши, що ніхто єще від того не одурів — то навіть др. Охримович му­

сить признати, що сей австрийский льо- ялїзм зовсім не шкодить ані нашій на- циональнііі ідеї, ані економічному чи культуральному розвоєви Буковинців, а противно — пособлнє їм. І колиб ми бу­

ли уміли в своїм часі скористати з по-

2 мічної р уки правительства от пр. хоть би

в справі фондациї «Народного Дому* у Львові, а не дати виперти себе і скривити цїли кацапам — то нинішні наріканя на правительство може тоді були би без- предметові.

Та шкода, що др. Охримович не по­

їхав дальше, як до Заліщик, а був би розповів нам, як то по всій Україні наша няциональна самосьвідомість ледви-ледви несьміло прозябає і хилить ся перед кож- дим вітром. Коли у нас число кацапсгву- ючої інтелїґенциї можна числити на х/6 або на х/6 загалу інтелїґенциї, то в ро- сийскій Україні річ має ся противно: за- ледви х/й або х/6 інтелїґенциї є сьвідома национально, а вся решта скацашцена до крови і кости. Там не то, щоб жандарм співав »Не пора!*, але противно робіт­

ники і студенти (гл. преміовану драму Гн. Хоткевича: «Лихолїттє*) співають

»\Уагз2а\уіап-ку« і »Дубіношку«, а для україньских гимнів не мають зрозуміня.

Нема тому що і дивувати ся: на них впливає школа, церков, уряд і війскова служба, література і ціле товариске та громадяньске житє у все росийскім на­

прямку. Радше би належало чудувати ся, що тут, в Галичині, де нема тих всіх впливів, находять ся єще круги, які мрі­

ють про национальне »гаракірі« в ко­

ристь великої і могутної «матюшки Ра­

єві «.

Тож фактом є, що під национальннм зглядом ціла Україна звертає свої очи на малу Галичину. Як в шістьдесятих ро­

ках перекинула ся полумінь відродженої народної самосьвідомости, якою горіли поезиї нашого ґенїя Тараса, зза кордону на сей бік Збруча, так настав час, щоби ми зберігши і розжеврівши сей сьвятий огонь, передали тепер єго знов поза Збруч між прочунявшу братню, що з довголїт- них кайданів зриває ся до нового житя.

А задля того не тілько, що не повиннисьмо валяти собі рук консолідацийними махер- ствами, а також і не потурати кацапским нахабникам в їх підпольній роботі.

Що до сеї квестиї міжпартийної так­

тики мусимо навести тут новинку «Діла*

яко єго одинокий відгук на повічеві на­

хабства «Ґалїчанїна*:

,,Консолїдация“. (Особиста замітка редактора д-ра В. Охрймовича). На не­

дільнім вічу львівских Русинів в моїй промові говорив я між иншим, що при надходячих виборах до парламенту ви­

борча акция Русинів повинна оперти ся на солідарнім зєдинепю всіх наших сил, на згіднім співдїланю всіх сторонництв, партий і ґруи. Про потребу консолїдациї з москвофілами я зовсім навіть не зга­

дував; противно, я зазначив виразно, що о консолїдациї в давнім розуміню слова нині не може бути бесіди, а даль­

ше підніс я з притиском, що се співдї- ланє сторонництв, партий і ґруп не мо­

же і не потребує йти так далеко, щоби сторонництва і гіартиї вирікали ся своїх пересьвідчень або робили які небудь принципіяльні уступки одна другій; хо­

дить лише о иорозумінє і підпорядкова­

не особистих і кружкових амбіций наро­

дним інтересам. Що я так дійсно гово­

рив, се можуть посьвідчити всі, що чули мою промову, — і се виходить також

зі звітів всіх львівских дневників з того віча. Мимо того деякі часописи, як ,,Га- личанинч>“, ,,Руслан“ і деякі польскі ча­

сописи в своїх повічевих замітках (а не в звітах!) коментують мою промову в той спосіб, будьтоби я заявив ся за

„консолїдациєю“ з москвофілами. Про­

тив сего мушу ще раз рішучо застере- чи ся. Під консолїдациєю розумів ся звичайно утворене спільного комітету виборчого і ставлене спільних кандида­

тів на послів. Такій консолїдациї з мо­

сквофілами я є рішучо противний і ува­

жаю таку консолїдацию за річ неможли­

ву. Натомість можна і треба змагати до того, щоби передвиборча і виборча акция галицких Русинів опирала ся на поро- зумінях і тактичних компромісах поміж всїми сторонництвами, партиями і ґру- пами, отже навіть супротив москофілів уважаю такі порозуміня і компроміси за річ можливу і пожадану (!), хоч в моїй недільній вічевій промові ходило мені головно о се, щоби при виборчій акциї не було розладу і борби серед самих Русинів Українців, що стоять на нацио- нальнім україньскім ґрунті.

Др. В. Охримович.

Не знаємо, в який спосіб се предста­

вляє собі п. редактор «Діла* що «така консолїдация є неможлива, але сяка є пожадана*, однак бачимо ясно, до чого змагають кацапи, які устами «старого кацапа*, д-ра Антоневича, (Ґаліч. ч. 253) жадають:

«Для нас тепер необходима консоли- даця сил, а консолидація без довіря і любви(!) не поможет нам. До консоли- дації належить конечно і орґанизація(!), которая знова немислима без дисципли- ни(!), а та послїдняя не терпит ненави­

сті! і требует довірія(!) і согласія. І тім ненависним для вас «кацапам* подайте щиро(!) руку. Они не боят ся ні вас, ні моєго старого товариша Вахнянина і єго славного »фу«(!?). Они не боят ся(!) ні австрийского, ні даже иольского прави тельства, так як їх ідеали(?!) глубоко за- коренині в пигомой почві, а ночвою тою єсть: любов к цїлой(!) Руси, наука, істо­

рія і дїствительностр(!!). Ідеали то свої, естественнії і історическіі!) которих не розвіют ніякі новиї теорії(!’), хотя би і заграничниї.*

Здавсь, що кацапи відвернули зві­

сну латиньску пословицю „

З

іш- рега“ на: сопаоїісіа еі ігарега !

В іад бар. Е рш ш про заграигау політику.

(X) Ві второк виголосив бар. Ерен- таль, мінїстер заграничних справ, в бу- джетовій комісиї австрийскої делєґациї свої виводи про заграничне положене.

Ціла суть єго виводів містить ся у вислові, що «політика монархії є політи­

кою продовжуваня*. Бар. Еренталь є спадкоємцем в міністерстві заграничних справ ґр. Ґолуховского, котрий знов об­

няв керму сего міністерства по ґр. Каль- нокім. Головною підвалиною австро-угор- скої політики заграничпої став союз за- ключений з підмогою кн. Бісмарка і ґр.

Андрашого перед більш як четвертиною столїтя поміж Німеччиною і Австро-

Угорщиною головно для захисту проти Росиї, що під ту пору була пострахом усеї Европи. Німеччина бажала мати кри­

ті плечі супроти Росиї на случай від­

плати, про яку думала Франция після війни по 1871 р. Австро-Угорщина знов хотіла собі обезпечити вплив на балкань- скі держави, котрих виключною опікун­

кою вважала себе Росин за «царя-оево- бодителя*, а се змаганє мало не лише з політичного але й з економічного ста­

новища для Австро-Угорщини велику ва­

гу. Австро-Угорщина не мала і не має ніяких заборчих замірів на Балканї, а по­

літика ґр. Кальнокого руководила ся за­

садою «Балкан для держав балканьских*, одначе Австро Угорщина мусїла і мусить дбати про се, щоби сї держави балкань- скі не ішли в своїх змаганях в поперек австро-угорским інтересам.

До союза Німеччини з Австро Угор­

щиною приступила відтак Італія, а сей тридержавний союз мимо нсего, що про­

ти него підношено з ріжних сторін, по­

казав ся в ріжних трудних хвилях силь­

ним заборолом европейского мира. Досить згадати недавну конференцию в марок- каньскій справі в Альджезірас, де вилив Австриї пособив Німеччині полагодити відносини з західно-европейскими держа­

вами мирним способом і не доводити до війни, на яку вже заносило ся.

Порозумінє, до якого доведено за міністерства ґр. Ґолуховского між Австро- Угорщиною а Росиєю, дало почин до « мирного уладжуваня відносин на Бал- каньскім півострові, а особливо на Ма- кедоньскім вульканї, з котрого кождої хвилі могло дійти до вибуху і заколоту европейского мира. Проґрама сеї акциї уложена в Мірцштеґ, видала вже вчасти деякі успіхи, а головну задачу сеї про- ґрами приняла на себе Австро-У горщина в порозуміню ? иншими державами.

В такім стані обняв бар. Ерен­

таль керму австро - угорскої політики заграничної, тимто єго виводи не могли принести ніякої несподіванки.

Мінїстер заграничних справ заявив ся яко рішучий прихильник тридержавно- го союза і з незвичайним тепком висло­

вив ся про приязні відносини з Німеч­

чиною, о чім особисто пересьвідчив ся підчас останнього побуту в Берліні з роз­

мови з кн. Більовом. Відносини з Італією назвав бар. Еренталь також приязними, але у єго вислові зазначив ся слабший відтінок сеї приязни тим способом, що бар. Еренталь згадав про аґітациї в пе- влих кругах італійскої суспільности і нервозність одної части дневникарства.

Але обміна гадок з міністром загранич­

них справ Тіттонїм дає запоруку, що Іта­

лія і для себе бачить користь в прина­

лежності! до тридержавного союза. Остре виступлене дел. К о з л о в с к о г о задля видалюваня Поляків з Іірус і насильного піддержуваня нїмецкої мови в науці ре­

лїґії для польскої молодїжи приневолило міністра до висловленя жалю, що виво­

лікає ся справи, котрі означають вмішу­

ване у внутрішню політику союзної дер­

жави. “Ми зовсім розуміємо благородне

обурене дел. Козловского задля принево-

люваня польских дїтий до науки релїґії

в нїмецкій мові, алеж нехай він і всі ті

всеполяки, котрі так обурюють ся на до-

з

маганє Русинів, щоби в ґімназиї Франц Иосифа у Львові учено руску молодїж релїґії її мовою, мають усе на тнмцї:

піе сгугї (іги^іети , со ІоЬіе піе т іїо ! Мінїстер перейшов відтак на бал- каньскі справи і вказав на трудности в переведеню мірцштеґскої проґрами в Ма­

кедонії, але висловив надію, що відноси­

ни там троха поправили ся. Згадав також про відносини в Сербії і про Болгарию, а обговорене відносин до балканьских держав було держане в такім тоні, який не дає найменшого поводу до роздрато­

вувано самостійних почувань сих держав і тим сиособом відступив бар. Еренталь від методи свого попередника. Як небудь отже бар. Еренталь не вводить нового курсу в заі'раничній політиці, а продов­

жує діло своїх попередників, всеж таки слїдно в єго виводах новий напрям що до методи в удержуваню взаємин з за- граничними державами. Мінїстер заявив ся також горячим прихильником ііорозу- міня з Росиєю, котрого він є дійсним творцем, вказав на добрі взаємини з за ­ хідно-европейскими державами і взагалі Своїми виводами зробив добре і корисне вражінє.

И росш і і ш н н перем иту.

Н о в и н к и.

— Календар, В н е д і л ю : руско-кат. Яко­

ва; римо-кат. Леокадпї. — В п о н е д і л о к : руско-кат. Якова нерв., Ром ; римо-кат. ПДМ.

з Л., Евл.; — В і в т о р о к : руско-кат. Стефа- на, Іринарха; римо-кат. Да.мазия.

— Рільничо-економічні виклади для сьвяще- ників Під покровом Є. Ексц. Високопреосьвя- щепного Митрополита Андрея ґр. Шептицкого, заходом товариства „Сїльский Господар" у Львові, відбуде ся у Львові другий цикль ріль­

ничо-економічних викладів. Виклади, що об- нимуть найважнїйші економічно-господареві питаня, будуть вести ся в двох напрямах: а) справи суспільно-економічні і б) найважнїйші справи сїльского господарства з узглядненєм дрібних господарств. Програма викладів:

І. Виклади з обсягу с п р а в с у с п і л ь ­ н о - е к о н о м і ч н и х : 1. Спілки позичок і ощадностий системи Райфайзена і спілки оперті на статутах „Краєвого Союза креди­

тового", О. Саевич, ревізор краєвого Союза кредитового". 2. Орґанїзация крамниць, І. Пе- трушевич і о. А. Пеленьский. 3. Рентові оселі, др. В. Загайкевич. 4. Мелїорацийні спілки, інжінєр краєвого виділу А. Корнелля. о. Моло­

чареві спілки, о. О. Нїжанковский.

И. Виклади обнн маючі найважнїйші с п р а в и г о с п о д а р с т в а с ї л ь с к о г о : 1. Управа еїножатий і пасовиск, інспектор о.

А. І лодзіньский. 2. В якім напрямі належить нам плекати худобу, др.М. Коцюба. 3. Нові на­

прями садівництва, інсн. о. А. Ґлодзїньский.

4. Годівля дробу (звіт з наукової подорожи), нроф. о. І. Раковский.

Час, призначений на виклади, буде вико­

ристаний в той спосіб, що по кождім викладі відбуде ся дискусия на тему виголошеного викладу. Виділ Товариства „Сїльский Госпо­

дар" просить проте сподіваних учасників, щоб до дискусиї, які вже в першім циклю відбувших ся викладів показали ся вельми поучаючими, зводили зібрати найбільше ма- териялу, входячого в обсяг оголошених ви­

кладів, а тоді дискусиї стануть найцїннїйшим доновненєм викладів. Виклади відбудуть ся в днях 26. 27. і 28. грудня с. р. Початок о го­

дині 9-тій дня 26. грудня. Виклади будуть гїезилатні, поміщене дістануть всі сьвященики

безплатно в рускій духовній семінариї — де будуть відбувати ся виклади. Зголошеня прий­

має товариство „Сїльский Господар" уЛьвові, Ринок ч. 10. Ліста зголошень замкне ся перед викладами, дня 23. грудня. Участь в викла­

дах можуть брати сьвященики зі всіх трох деєцезий а яко гості всі ті особи, що зани- мають ся справами економічно-госі.одарскими.

Товариство „Сїльский Господар" у Львові, з а ­ охочене успіхом першого циклю відбувших ся у вересни року 1904 викладів, в яких бра­

ло участь 72 учасників, подіє ся, що при зм а­

гаючім ся економічно-господарскім руху і сей другий цикль викладів заінтересує найширші круги нашого сьвященьства і збере як най­

більше учасників до взаїмної науки та виміни гадок в справах економічно рільничих. (Всі часописи просить ся о ласкаве повторене сего оповіщеня).

— На цїли ф іл ії Товариства св Ап. Петра в Перемишли отеї рускі Товариства зволили по­

жертвувати свої лепти: «Дністер» 300 К, «На­

родна Торговая» 300 К, «Ризниця» 200 К,

«Віра« 200 К. З а ті жертви Виділ філії Това­

риства св. Ап. Петра має честь зложити тим Товариствам прилюдну подяку. Той ф акт є пайлучшим доказом, що то значить мати свої інституцй’. Колиб не сі інстигуцаї, Товариство св. Ап. Петра розпоряджало би малим фон­

дом в сім році і мусїло би відмовити проше­

ним бідних парохій о запомогу при будові храмів Божих. А се дуже дало би ся відчути бідним парохіянам при будові своїх церков.

Сей ф акт наклонює нас до взаємного вепира- ня ся, бо наглядно бачимо, на які цїли обер­

тають наші інституциї всі доходи. Тож спо- магаймо наші інституциї, купуймо товари ли­

ше в «Народній Торговли», обезпечаймо наші будинки лише в нашім товаристві «Дністер», свої капітали льокуймо но наших руских то­

вариствах ощадностий, таких як наша пере- миска «Віра». Що тичить ся всяких ириря- д в церковних та риз, то ті купуймо лише в нашім товаристві «Ризниця". Виділ Товари­

ства має також тую добру надію, шо єму незадовго прийде з помочию і нове товари­

ство недавно засноване "В Перемінили «Руска Щадниця«, котре тепер що йно розвиває ся, а котрого розвій теперішний дає вповні запо­

руку, що тоє Товариство стане колись твер­

динею для цілої галицкої Руси. Тілько не твеба забувати о тім Товаристві, але всіма силами єго спомагати через вступленє в єго члени та льокованє в иїм своїх капіталів.

Користаючи з того милого нашого обовязку подяки для наших руских То­

вариств, Виділ Товариства не може поминути тої обставини, щоби не звернути ся до всего нашого Всч. Духовеньства, до підданих єму в управу церков, до єго духовної пастви так інтелїґенциї як міщаньства і простолюдин, щоби за приміром наших руских інституций всі громадно вписали ся в члени Товариства і в той спосіб дали єму нагоду розвинути свою гарну ціль в повнім значіню слова. Бо не може Виділ промовчати а не хоче при­

людно того висказати, що єіце дуже много інтересованих не складає своїх лепт яко чле­

ни Товариства. А прецінь успішний розвій та ­ кого Товариства, яким є Товариство св. Ап.

Петра повинен лежати кождому правдивому Русинови на серцю. Бо що потрафило нас до тепер утримати, єсли не церков; той нарід, котрий тримав ся церкви, той полишив ся Ру­

сином, а шляхта, котра цуралась церкви, тая пропала для Руси. Длятого причиняймо ся до будови тих наших твердинь т. є. церков, при­

ступаймо всі в члени Товариства св. Ап. Пе­

тра. — Вкладка для новоприступивших чле­

нів виносить 2 К, а дивних 1 К річно, для новоприступивших церков 6 К, а для давних 5 К річно. Від Виділу Філії Товариства св.

Ап. Петра для запомоги убогих церков в Пе- ремишли дня 5. грудня 1906: А/риц предеїда- тель. Василькевич секретар.

у 0- Никон Роздольский, довголїтний ру ский душпастир в рускій оселі Ріо Кляро в нодуднево бразилійскій Парані — про котро­

го смерть ми подали вістку 4. с. м. за «Оаг.

Роїзк. V/ Вгагуїіі» (з 8. падолиста) — скін­

чив студиї богословскі у Львові в р. 1894 і був короткий час сотрудником в Галичині (в Острові). По смерти своєї молодої подруги, котра померла на грудну недугу, рішив посьвя- тити ся тяжкій праці душпастирскій на зовсім сьвіжих ще тоді руских оселях в Парані. Ви­

слав єго до Парани в р. 1896, в маю, бл. п.

кардинал Сембратович (в наслідок мемория- лу «Народної Ради» у Львові). Покійний був першим руским душпастиром в Парані. З першу осів був на зовсім молодій величезній рускій кольонїї Прудентополїс, де поселилось 10.000 Русинів, а відтак, коли в р. 1897 в липни приїхав туди перший Василиянин бл.

п. о. Сильвестер Кизима, переніс ся пок. о.

Роздольский на вддалену о 25 миль відти руску оселю Ріо Кляро, що числить 8.000 Руси­

нів окремо поселивших ся, де був душпаети- ром довгі літа без перерви аж до своєї смерти. Застав там покійний бідних, незорґа- нїзованих поселенців, гірко заведених в сво­

їх надіях на «бразилїйский рай», котрі се­

ред туги за рідним краєм бороли ся з ди­

кою природою дівичих ще пралісів. Мимо того сейчас побудував на Ріо Кляро гарну церков в зовсім нашім стилю (образок єї по­

містила була американьска «Свобода»), від­

ступив в своїм скромнім мешканю комнату на школу і читальню, а в школі з початку учив сам безплатно, тай заложив хор. Істо­

рик» будови тої першої рускої церкви в по­

лудневій Америці і взагалі історию перших иочатків житя наших поселенців ріоклярских описано докладно в дуже інтересних ли­

стах руского поселенця Теодора Потоцкого (в фейлетонах америк. «Свободи» з р. 1898), де рівнож описані є заходи о. Роздольского, якому тодїшний курітибский єпископ в наслі­

док інтриґ польского клиру, заборонив був бу­

дувати руску церков, — і де дуже мальовни­

чо описано первісне житє руских Ріоклярцїв в тих відвічних підзворотникових пралісах.

Перед 4 роками спровадив бл. п. о. Роздоль­

ский зі Львова за більшу суму руских книжок до читальні і трудив ся все черев 11 літ яко добрий душпастир на своїй кольонїї. Ж итє Єго було там не конче веселе, — жити так 11 літ самітно без інтелігентного товариства в від­

вічних трудах! До того й здоровлє не конче у него було сильне, а 8000-на руска кольонїя Ріо Кляро має «улицї» довгі на кілька (5—6) миль, і хати кольонїстів лежать но 4 в купі, що нів кільометра по дві напротив себе (на­

діли ґрунтові поселенців, сорокморґові, поло­

жені по обох сторонах улиць в лісі витятих, мають 250 метрів здовж дороги, а 1 клм. в глубину лїса; кольонїя представляє ся своїми головними улицями і поперечними, так якби сіть павутини кинена в лісі). Тож душпастир- скі функцаї на такій великій осели вимагають великого висилку. Не судилось Покійному спо- чати на рідній земли, нехай же легка Єму буде тота нова земля, на котрій Він тілько праці вложив і котру Він вчинив тою працею бодай трохи рідною, рускою. Вічна Єму память!

— Ріжні вісти. Нинїшної суботи о 7. годині вечером відограють аматори з Читальні «Про- сьвіти» з жовківского передмістя в сал ї„Ґвя- зд и “ образ з народного житя Александрова і Старицкого в 5 діях: «Ой не ходи Грицю та на вечерницї». Дохід призначений на «Руску Захоронку» у Львові.

Заходом тоїж Захоронки відбуде ся дня 19. с. м. вечер св. Миколая для старших.

«Сокіл» в Бучачи устроює дня 12. с. м.

Андріївскі вечерницї в «Бесіді». Початок о 7 год. Дохід на бідну дітвору.

Тов-о «Руских женщин» в Стрию устро­

ює 19. с. м. сьвято-Миколаївскі вечерницї.

Вступ 40 с. Початок о 6. год Дарунки для дїтий приймає ся того самого дня 2—5. год.

— Кружок україньских дівчат в Коломиї уря­

джує дня 12. грудня в салі „Народного Дому"

на дохід „Рускої Захоронки" в Коломиї Ан­

дріївскі вечерницї: 1. Аматорске представлене:

„Заручини по смерти" комедия в 2 актах. II.

Товарискі забави. Початок о год. 728 вечером.

Ціни місць: Крісло 1 К, вступ па салю 60 с, для учеників ЗО с.

— Вісти з занорд. України. Маґістрант В. А.