М. 29. Львів, вторник, дня 7. ( 2 0 ) лютого 1906. Річник X.
Передплата
на «РУСЛАНА* виносить:
в Австриї:
на цілий рік . . . 20 кор.
на иів року . . . 10 кор на чверть року . 5 кор.
іга місяць . . 170 кор.
За границею:
н цілий рік . 16 ^рублів або 36 франків на иів року . 8 * рублів
або 18 франків
Поодиноке число но Юсот. »Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш мнлостн і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска. < — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що дня крім неділь і руских сьвнт О О'Із год. пополуднії.
Редакция. адмінїстрация і експеднция »Руслана« під ч. 1. пл. Домбровского (Хорун- щини). Експедйция місцева в Аґенциї Соколовского в пасажі Гавсмана.
Рукописи звертає снлише па попереднє застережене.—
Реклямациї неопечаганіє вільні від порта. — Оголо
шена звичайні приймають ся по ціні 20 с. від стріч ки, а в > Надісланім». 40 с.
від стрічки. Подяки і при
ватні донесеня по ЗО сот.
від стрічки
Історичний день.
(X) Спір між Короною а угорскою коалїциєю, що вже триває більш року, закінчив ся розривом дальших перего
ворів і р о з в я з а н є м у г о р е к о г о с о й м у, назначеним "на день 19. люто
го. Всякі змаганя Корони, щоби спону
кати угорску коалїцию до утворена мі
ністерства, не довели до ніякого висліду і тому Корона, хоч вельми нерадо, рі
шила ся на такий оборот справи. Тим способом дійшов спір до самого краю поміж Короною а сею верствою угор
скої суспільності!, котра доси єдино за сідала і мала голос в соймі. УТорска а- ристокрация, а радше оліґархія, що на- магала ся звести владу короля до сла
бої тіни, не може дальш е ділити ся за- конодатною владою з королем. Сойм у- горский розвязаний, а се рознизане має вельми важке і досягле значінє, наколи будуть висновані з него всі потрібні по- слїдовности.
Угорский сойм був доси заборолом привілеїв мадярских вельмож, котрі від тисячу років стояли на сторожі сеї се
редньовічної твердині. Розвязанєм тепе
рішнього сойму, 'опертого на сих виїм
кових середньовічних правах мадярских вельмож, бажає Корона зазначити, що ся верства суспільна, яка доси виключно заступала справу країв угорскої корони
Материн м в а ііш ж о -м іт га о г о і ку.іь- турвого жити Русинів.
З переписки між д-ром Тєофилєм Окунев- ским а послом Олександром Барвіньским.
В с т у п н а з а м і т к а .
В 1895 р. відбули ся вибори до кра- євого сойму, з котрих вийшло 16 руских послів, переважна часть уміркованих на
родовців, а крім того з радикалів др. Т.
Окуневский і селяни Новаковский та О- стапчук (хоч сей особисто сам заявляв, що не знає, длячого єго зачисляють до радикалів). З надходячою сесиєю сеймо
вою потреба було порозуміти ся що до поступованя і орґанїзациї вибраних по слів і в тій цїли п. Ол. Барвіньский в порозумінні з д-ром Савчаком і п. Вах- нянином запросив нововибраних послів (окрім Винничука), між тими і д-ра Оку- невского на спільну нараду. Замість при
бути на сю нараду, вислав др. Окунев
ский н. Варвіньско.му письмо переповнене напасливими і неоправданими докорами, на котре н. Барвіньский дав ширшу від
і промовляла іменем у г о р с к о ї п о л ї- т и ч н о і н а ц и і (н дїйсности лише Ма
дярів), не має спромоги заступити в дїй
сности всіх справ краєвих, всіх верств населеня, всіх народів поселених в кра
ях угорскої корони. Виїмкова влада ма
дярских вельмож має скінчити ся, а у- горский сойм повинен відповідно духови часу стати також Тілом, в котрім засіда
ли би заступники також инших верств суспільних инших иародностий.
В тім як раз проявляє ся вся супе
речність між становищем Корони, а ста
новищем угорского сойму. Корона зм а
гає до здемократиз впня сойму, а сойм намагає ся не тілько задержати але ще навіть розширити свої дотеперішні виїм
кові права. Корона бажає обмежити у- горску олїґархію, а угорска оліґархія хоче обкроїти ті навіть права Корони, які їй ирислугують на основі угоди з 1867, занрисяжені теперішним угор- ским королем.
В 1848 р. угорьі.а оліґархія проли
вала кров за свої -виїмкові права, а єї лицарство здобуло собі сяєво боротьби о волю і прихильність у вольнодумних кругах заграницї. Після довгих спорів дійшло наостанку до порозуміня з Ко
роною, Угорщина стала вільною держа
вою, одначе та воля припала лише ма- дярским вельможам, але навіть мадяр- ский нарід не зазнав волі, а инші не- повідь. Обидва письма вельми цікаві для оцінки тогочасних політичних відносин, і заллятого подаємо їх нонизше в цїло- сти яко документи до істориї нашого гіолїгичного житя. Перегодом подамо ці
лу переписну (між тим і письмо д-ра О- лександра Кульчицкого, про котре є зга д ка в листі Ол. Барвіньского) в справі виборів сеймових в 1895 р., а чей на основі сих документів буде руска су
спільність більше предметово і критично оцінювати змаганя і діяльність т. зв.
»новоеристів« і »независимих«, як се звичайно доси бувало. А буде се тим більше можливо, що з того часу проми
нуло вже ціле десяіилїтє і можна з біль шим спокоєм говорити про минуле, а крім того порівнувати і з новійшими ви- слїдам і і подіями.
Замітно, що др. Окуневский не хо
тів навіть прибути на »необовязуючу«
єго до нічого спільну нараду, тому, що запрошував на ню >новоерист« Барвінь
ский, котрий опісля не вагав ся двічи взяти участь в соймовій сецесиї. Не за
вадить при сій нагоді згадати про се,, що коли до держ. ради в 1897 р. вій-
мадярскі народности пішли на поталу самовладній мадярскій олїґархії. Угор
щина остала й надальше забором сере
дньовічних виїмкових прав мадярских- вельмож, котрі 40 літної своєї влади не думають поділити з широкими верствами суспільности, а крім того намагають ся обмежити владу короля до степеня на
чальника всемогучої олїґархії.
До такого устрою намагали ся ма- дярскі політики довести спором, який виточили супроти Корони о мадярску коменду, о відокремлене угорского вій- ска і економічне та державно-правне ві
докремлене від Австриї, котру економі
чно доси вихісновували. Але щоби пере- строїти Угорщину на новітних основах, допустити до голосу також низші вер
стви а передовсім хліборобів, хоч Угор
щина майже виключно є краєм хлібо- робским, про се навіть чути не хотнть мадярскі політики. Про сошіяльні рефор
ми, про подвигненє низиіих верств сус
пільнім:™, про рівноправність поселених там народів не тілько ніхто не думає, але навпаки, не лише війско, але й шко
ла має служити по думці мадярских по
літиків лише до того, щоби все населене змадярщити і на таких підвалинах опер
ти самовладу мадярских вельмож. А так само, як хлібороби не мають ніякого заступника в угорскім соймі, так само не мають свого заступника робітничі шли пп. Барвіньский, Вахнянин, др. Гро- бельский і ин. і при відкритю сесиї за прошували на спільну нараду д-ра О ку
невского, д-ра Яросевича і о. Танячке- вича, котра також до нічого їх не обо- вязувала, сї останні також відказали своєї участи в тій нараді.
Лист д-ра Тєофиля Окуневского до Олександра Барв ньского.
Високоповажаний Пане Совітник!
Дякую за запросини на 14/10 95 до Львова а позаяк я з засадничих взгля- дів приїхати не можу, пишу сих кілька слів до Вас, щоб відносини між нами стали ясні:
Без всякого упередженя злого встрі- чав ся я з Вами всюда п. Совітник а плоди Вашої праці в Тернопільщині, лі
тературні твори Ваші на поли нашої істо
риї в Тернополі! а відтак у Львові нака
зували мені всюда вздержаність, коли Вас другі болотом обкидунали. Я радше шукав в совісти своїй оправданя Ваших діл в політиці, навіть конечності! їх з причини недоспілості! нашої політичної та потреби витвореня уперед рускої інте-
верстви, хоч сего настійчиво домагає ся дух часу.
Цікаво буде навести тут уступ з і- сторичного твору ґр. Юлія А н д р а ш о - го (сина) про тисячелїтне єствованє У- горщини, в котрім він так влучно і з научним знанєм оцінює поступованє ма
дярскої олігархії, а при всім тім сам впадає в ті самі помилки яко провідник угорскої коалїциї. Ось що пише він:
»В угорекій істориї повтаряють ся ноновно все ті самі події. Олігархія, що стоїть на чолі держави, попадає в спір з Короною, котрої права намагає ся об
межити. Але гіерецїнючи свою силу, за
недбує олігархія звернути свою бачність на потреби широких верств населеня і тому приневолена, скоро доходить до боротьби проти Корони, вести сю бо
ротьбу на два боки, в горі і в долині.
Одначе за слаба до такої боротьби, упа
дає, щоби відтак знов спосібностями, сьвідомостю клясовости і саможертвою добити ся знов влади, котру відтак знов тратить в боротьбі на два боки, в горі і в долині*.
Отеє провідна гадка знаменитого і- сторичного твору ґр. Аидрашого, в ко
трім він критикує похибки перенятої се
редньовічним духом мадярскої аристо- крациї, але Гр. Андраші, котрий яко провідник коалїциї сам відгризав таку замітну ролю в переговорах з Короною, попадає в ті самі похибки і не хоче зро
зуміти, що й сим разом веде ся бороть
ба мадярскої олїґархїї в горі проти Ко
рони, в долині проти демокрациї, проти широких верств народних.
Розвязанє угорского сойму має про
мостити дорогу до зломаня самовлади середньопізньої олігархії мадярскої і у- творити з Угорщини новітну державу на новочасних підвалинах і зддля того день 19-го лютого може стати історичним днем. Але щоби Угорщина дійсно стала новітною державою, повинна оперти ся на основах рівноправності! всіх верств суспільних, всіх народностий держави.
Не лише мадярскі вельможі, котрі при- лїґенциі национальної у нас як аргумен
тів, котрими би можна побивати Вас.
Навіть признанє ся личне Ваше передо- мнов (єще перед кількома роками — за- кім Ви ще послом були) що Ви не поді
ляєте недовірія наших мас до нольскої шляхти а противно любите чи симпати
зуєте з нев за то, що она нам культуру приносит западну. —- не відразило мене від Вас — бо — бо признаюсь Вам я всегда ще вірив що у Вас єст хоть свое- родна — але всеж таки якась любов до загалу свого руского народу. І думав я, що коли Вам судьба нозволит стати на передї усего народу, Ви в сей час по
збудетесь сектярскої ненависті! до партій руских, котрим політичне пересьвідченє не позволяє іти разом з Вами, а уже не згадую о личних ненавистях, котрі про
відникам народним ніяк простити ся не можут, скоро загал через^ то терпит.
Та не можу Вам тут описати обуре- ня мого а заразом терпіни душевного, коли Ви виступили в послїдній сесії сей
мовій протів нас в звісній дискусії над радами шкільними місцевими. Не то що Ви виступили против мене і Телїшевско-
споїли собі шумну назву у г о р с к о ї п о л і т и ч н о ї н а ц и ї, але її ивиїі вер
стви суспільні і инші народи: Словаки, Русини, Серби, Волохи, Німці, повинні мати рівні права і свободи з мадярски- ми вельможами. Свобода слова устного і печатного, свобода зборів була доси виключним привілеєм мадярских вель
мож, всіх инших »у вільній Угорщині'*
гноблено ще гірше як в Московщині.
День 19-го лютого має бути почи
ном нового звороту, але принесе добро краям угорскої корони лише тоді, коли правительство бар. Феєрварого подумає про в и з в о л е н е і р і в н о п р а в н і с т ь всіх народностий в Угорщині. Тепер по
ра направити ті похибки, які заподіяли дотеперішні правительства і гнобленєм инших верств суспільних, инших наро- дностий немадярских допомогли до та
кого зросту мадярскої олігархії, що она сегодня приготовляє ся до н а с и л ь но І’ о о п о р у п р о т и р о з в я з а н я с о й му, яке навіть Гр. Ан д р ап і і і Б а н ф і назвали з а к о н н и м . Наколи здійснять ся вісти, які ноявили ся по дневниках про сей намірений насильний опір, то може дійти в Угорщині до по
дій, котрих досяглости не можна навіть приближно оцінити що до наслідків на дальшу долю Угорщини, на долю Ав- стриї і цілої монархії. Тимто вся увага політичного сьвіта звернена сегодня на події, яких видівнею буде нині угорский сойм.
З українського житя.
(А грарний руз' на Україні).
«Громадська Думка», яка по корот
кій перерві освободилась від заказу Ге
нерал Губернатора, стала виходити дальше і в своїм ч. 22. для ілюстрациї аграрно
го руху на Україні подає ось який на
каз кременчуцкого Генерал-Губернатора:
Об’являю всім сільским громадам, а також козакам і міщанам по городах:
І. Державні земські оплатки (налоги) го в обороні закона, котрий хоть тен
денційно злий, Вам добрим представити ся міг, але я не міг вийти тогди з по
диву через що Ви з такою нетериели- востію — щоб не сказати ненависті ю віднеслись до нас, що аж перед цілим сонмом сталисте виволікати такі личні справи, котрі Вам товариш в найлучшій вірі в 4 очи сказав. Тут хіба серця для своїх .нема — шепнуло минї щось в душі!
І коли я знов просив Вас, щобисте ужили свого впливу — коли уже судьба позволила Вам коло високого олтара стояти та допомогли Франковії осягнути катедру літератури рускої, Ви — від ко
трого можна було чей надїяти ся, що дорожачи будучностев свого народу — своєї! молодежи, взнесете ся понад всякі партійности, дрібнечи та личности — Ви не відчули видко навіт того, що увесь наш нарід дивив ся тогди на Франка як на красшу будучність свою, босте тілько і написали втогди в Правді своєй, що як радикалам треба кого з них »в люди вивести* то они уміют кланятись Вам!
Хібаж се пише і відзиваєсь так прові
обов’язкові для всіх вірних підданих рос- сійського царя, а через те негайно му
сять бути заплачені заведеним ладом і в належний час. Хто б не схотів вико
нати цього мого наказу, того суворо ка
ратиму по законах військового часу. На
казую повітовій і городській поліції го
стро пильнувати, щоб вчасно плачено всі оплатки, а хто не схотів би цього роби
ти, тих зараз же арештувати і приводи
ти до мене. Застерігаю, що коли вся громада або якийсь гурт людей зрека- тиметься платити оплатки, то вважати му це за бунт і неслух начальству і жорстоко каратиму військовою силою.
II. Ніякого наділення землею бути не може і не буде до того часу, аж по
ки це не буде Височайша згода Госуда
ря Імператора і як видано буде відпо
відний наказ від уряду (правительства).
III. Суворо наказую людям:
1. Спокійно дожидати урядового на
казу про можливе наділення землею тих, кому її треба, і малоземельних і твердо пам'тати, що коли й наділятимуть зем
лею, то не инакше, як за визначену ці
ну, яку справді земля коштує і на умо
вах крестянського банку.
2. Не сміти й думати, слухаючися підбурювання наших ворогів, злочинних агітаторів, самовільно захоплювати землі приватних власників, самоправно поряд
кувати ними і робити якесь насильство.
Винних у цьому я жорстоко каратиму, а як вони так робитимуть своє, то палити
му їхні оселі (усадьби) і все хазяйство.
Твердо пам’ятайте, що приватна власність мусить бути незаймана (неприкосно- венна).
3. Суворо забороняю робити всякі страйки (забастовки), знімати з роботи ро
бітників і служащих в економіях, підбу
рювати робітників до розрухів і на
сильств, установляти якісь плати і т. н.
Всі такі вчинки я признаватиму «дерз- кимч> самоуиравствомь», з якого вихо
дить шкода й турботи державі; а вин
них каратиму без ніякого жалю.
4. Найсуворійше заборонило скла
дник народний, котрий любит свій на
рід?! Або згадайте Пане Совітник з яким цинізмом Ви минї ще тамтого місяця сказали про Олесніцкого »най виборує*!
Чую тут в сім куті зі всіх сторін, що упадок Олесніцкого Вам нарід не за
раз нростит.
Яка мізерна ся наша делегація ру- ска буде в сій сесії за Вашого провідни- цтва на Руси! Навіт Гурик був тепер не
можливий !
Виділ нашого товариства політично
го в Городенцї застановляючи ся над теперішнов полїтичнов ситуацієв Русинів порішив в четвер 10 с. м. віднестись до Вас і піддати під Ваш світлий осуд, чи не лучше би було всім руским теперіш- ним нововибраним послам до сойму зло
жити мандати свої, а то раз з причини що в многих повітах потоптано волю народну і через то поперепадали такі иерворядні наші люди як Олесніцкий, Романчук, Король і инші, а по друге Пане Совітник — що Вас самих ошука
но . . . і Ваша може і щира думка при помочи правительства двигати руску спра
ву гірші безперечно результати принесла
ати якісь громадські приговори, які йдуть проти законів. Винних віддаватиму під війсковий суд, як за отвертий не
слух начальству.
Об'являю моє непохитне рішення, що коли хто посягне зміняти законних начальників: старост, старшин, повітову поліцію, земських начальників і т. гі., тих я без суда звелю військові розстрі
лювати, як явних бунтівників. Об'являю
чи про все вище-писане у дорученому мені генерал-губернаторстві, велю наказ цей зараз же розіслати в потрібному чи
слі примірників у всі волости, а також у городські громадські інституціі (учре- жденія), щоб він широко розійшовся се
ред людей і велю всім громадам зараз жа написати і подати мені приговори про те, що ириказ цей прочитано і об'
явлено, щоб усе робилося так, як у йому звелено. Я сподіваюся, що люде в до
рученому мені генерал-губернаторстві бу
дуть на стільки розумні, що зрозуміють мої вимагана і підуть мені назустріч, спокійно й покірно виконуючи їх, па
м'ятаючи, що щасливе й спокійне життя забезпечує в усіх державах міцне до
держування законів і покора належному начальству (властями» предержащим'ь).
Цього вчив нас Божественний Снаситель, Син Бога Всевишнього.
Я закликаю всю людність, щоб як прийде весна і почнеться робота на полі, то щоб усі спокійно почали чесно й щи
ро її робити; щоб ні в якому разі і ні
яким робом ніде й нікому, хто хоче, не сміли забороняти найматися на строк або працювати поденно, щоб свято й не
рушимо виконувано всі Обов язки її умо
ви з земельними власниками, їх довіре
ними, управителями й орендаторами і щоб по тих умовах плачено грош і; і за
стерігаю, що коли цих обовязків не до
держуватимуть, то я сам справлятиму з винних гроші, продаючи їх хазяйство.
Хай Господь наставить вас на розум, а Цариця Небесна наведе на путь правди, порядку й законности».
як тогди, коли ми боролись з правитель- ством.
Подаючи се рішене нашого виділу до Вашої відомості], прошу приймити із мови сторони запевнене, що єсли би но мисли сего рішеня соймові посли дійсно хотіли поступити, я свій мандат також зложу.
Кінчачи се моє гірке письмо, тру
дно минї єще не висказати перед Вами жалю по поводу Ваших уваг в »Правдї«
з ЗО вересня. Маю тут на думці статей
ку »Чи се независимість чи що иньше*.
Дня 15 вересня говорилисте минї самі особисто, що за Олесніцким, Королем і иншими Вас »прошено«, а на мій запит чи стало ся то за відомостей тих осіб, сказалисте що »не знаєте*. При сій на
годі я просто випросив собі всяку Вашу інґеренцію при моїм кандидованю — Ви- сте підповіли >не бійте ся«, ми до Вас не мішаєм ся — чи щось подібного. А щож Ви по тім всім зробили?! Не до
сить, що протів нашої волі затверджуєте нас в комітеті, з котрим ми не хочем, бо не можем солїдаризовати ся, але єще ложно голосите світови, будьто би в на
шім імени Вас прошено і що я знав о
Росийский мінїстер фінансів розіслав циркуляр усім п.едводителям дворянства у південнозахідному краї. Міністер пише, що без живої помочі місцевих людей пе можна ніякими способами припинити а грарний рух, який так грізно показав себе. Через те міністер просить предво- дителів иособити залагодити справу. По
міч мусить бути така, — перше: треба визначити, які саме землі і яким саме крестянам треба купити; друге; визначи
ти справедливі ціни на землі, що купує банк для кресгян. Щоб можна було ви
значити ціни, міністр радить упевнити зе мельних власників, що тільки згодивши
ся продати частину землі по справедли
вій ціні, вони дадуть змогу мирно ріши
ти аграрне питання, яке тепер загрожує культурі і державі і забезпечусь собі змогу спокійно володіти останньою своєю зем л ею
Н о В и н к и.
— Календар. В і в т ор н и к : руско кат.: Пар тенїя; римо кат.: Енстахія. — В с е р е д у руско-кат.: Тендера; римо-кат.: Елеонори.
— Репертоар „Руского народного Театру" у Львові. (Саля „Лай СЬагигіт“ — ул. Берн- ш тайна).
Нині' в понеділок „Педаґоґи" комедия в З діях, переклав з нї.мецкого О. Левицкий.
Ві второк 29. с. м. «Наймичка» драма в 5 Діях, Карпенка Карого. Перший виступ н-нї Заньковецкої.
Абонамент: першорядний на 6 вистав 15 К другорядний на 6 вистав 10 К.
— Равг в ч їсть артистів, дир. Садовского і цні Заньковецкої відбув ся вчера в комяатах
«Рускої Бесіди». Д о вечері засіло 120 осіб в двох комнатах, а на почеснім місци, біля славних гостин з України засіли пні іюслова Барвіньска, пні надраднчкова Реваковичева, пнї професорова Шухев ічева, Студиньска, Ко- курудзова, Білецка, директорка Паньківска і Бачиньрка, пнї докторова Кобриньска, Озар- кевичева і др. а з панів явили ся крім сего о. вралат Чапельский, нос. Глиджук, радник Вахнянин, дир Борковский, нроф К ілесса, надрадник Ясс-ницкий, меценас М. Шухевич, радник Чернявский, секр. Бриттан, капітан І.
затвердженю моєї кандидатури зі сторо
ни Вашого комітету. Неправдою огидите нас перед світом на утіху хіба Галича
нинові!, котрий очивидно має по тім всім рацію сьміятись з пас, як Ви »незави- симих на шуткі підносите*.
І се має бути доспілість політична, до котрої Ви апелюєте.
Нї пане Совітнику — у Вас хіба любрви до своїх нема — Ви хіба не го
дні взнести ся до того висшого чувства чести народної, перед котров зникают противеньсіва партійні, котра наказує не лиш шанувати, але навіт любити против
ника свого, скоро він чесно і ретельно свого пересвідчена боронит і добра тому!
народови, до котрого і Ви належите, ба
жає.
Ви любите хіба лишень свою пар
тію і тих котрі Вам кланяют ся, а такої любови по моєму для провідника народу
— за мало. Простії — але покі мене факта інакше не пересвідчат, я за Ва
шим голосом іти не можу.
Остаюсь з високим поважанєм О к у н е в є к и й . Городенка 1. (13) жовтня 1895.
Бачиньский і дир. Грозик, ред. Лопатиньский і др., а крім того була запрошена вся т е а тральна дружина. Довший ряд тоастів розпо
чав надрадник Ревакович, витаючи, яко голо
ва „Бесіди", славних гостин з України, відтак нроф. Кокурудз зобразив свої вражіня з гри пнї Заньковецкої, яку мав нагоду бачити в Катеринославі, а радник Вахнянин згадав, що коли єще в р. 1884 перебував в Одесі, чув вже від покійного Нїщиньского про Зань- ковецку, яко артистку, що стояла на вершині' артизму і видержувала порівнанє з гостячою тоді в Росиї францускою траґічкою ' Сарого Бернгард. Проф. Студиньский в поетичним духом натхненій промові порівняв піонїрів дра
матичної україньскої штуки з грецкими бор
цями під Гермопилє. що і в найтяжших усло- винах не покидають рідного прапора, а дир.
Борковский запевнив дорогих гостий-артистів, що у нас може і не все так, як они надїяли ся, та до якого они привикли, то при витре- валости та щирій охоті обох сторін — так артистів, як і публики дадуть ся осягнути пожадані результати. Сей ряд тоастів закінчив дир. Садовский, нодякувавши щирими словами за сердечний привіт львівскої громади, та впевняючи, що успіхи єго артистичного про
воду на галицкій сцені єще далеко остають поза єго мріями і намірами, однак що єще не дало ся перевести до тепер в сім короткім часі, се чей здійснить ся в будуччинї. Весела забава почала ся доперва після вечері і при оживленій гутірцї та співах протягнула ся аж поза північ.
— Народні віча в справі виборчої реформи відбудуть ся в камінецкім повіті': дня 21. с.
м. в Адзмах і в Нивицях; дня 22. с. м. в 0 - глядові і в Ператинї; дня 23. с. м. в Сушнї і в Павлові.
— Намісник ґр. Потоцкий виїхав в суботу на люстрацию до Рускої Рави і Сокаля.
— Санкция законів. Цісар санкционував у- хвалений галицким сонмом закон, яким до
зволено поберати громадску оплату від аль- коголевих напитків отсим громадам: ГІідволо- чиска, Рава руска і Будзанів.
— Цісар жертвував з власних фондів 300 К на докінчене будови церкви в Шпиклосах, зо- лочівского иовіта, і 200 К на будову церкви в Ковалївцї, коломийского повіта.
Пожарну філію „Сокола“ засновано в Ви- шнївчику, гіідгаєцкого повіта, на статуті' львів- ского »Сокола«. Намісництво вже затвердило статут.
— З „Кружка укр. дівчат" у Львові. Загаль
ні збори відбули ся дня 11. лютого. Ухвалено змінити дотеперішню назву товариства на
• Кружок Українок* і в тій, цїли скликати надзвичайні загальні збори. До виділу війшли:
голова Марина Белеївна, заступниця голови Марин Борковска, секретарка Ольга Левкеви- чівна, каснєрка Іванна Гудиківна, заступниця касиєрки Марин Лучаківска, бібліотекарка Ан- на Крушельницка, заступниця бібліотекарки Демчйш ’нівна, видїлова Вол. Мотюківна, а заступниці видїлових: Іванна Шеховичівна і Мария Данилевичівна.
— З руско-народного театру. К а т е р и н а , опера Аркаса, зібрала мимо рівночасного кон
церту «Захоронки» в «Народнім Домі» і т а нечної забави па «Бесіді» спорий гурток пу
блики. Про невдатне лібрето сеї опери до ме- льодийної музики Аркаса, ми вже писали свого часу. Однак мусимо тут зазначити, що моно
тонність, яка дає ся відчути з тої причини особливо в першім і третім"актї опери, в зна
тній мірі усунув капельник п. Бойченко "зна
менитим веденєм орхдетри і удержанєм відпо
відних темпів. Мужеский хор зразу за куліса
ми трохи похитнув ся в такті', та відтак ви
ступив в повній своїй силі і злучившись з ж і
ночим хором чарував прямо сьвіжостию голо- еів і добрим вишколенєм. З а те коломийка перейшла без одушевленя, бо чогось жадна з тих охочих україньских дівчат — не хотіла танцювати... Але і не минула їх заплата за се
— в формі грошевої кари, визначеної дирек
тором за ті дівочі примхи. Не мала була з сеї причини констернация між артистками, які привикли до лагідного, правдиво батьків-
