Ч. 156. Львів, Четвер дня 15 (27) липня 1899. Річник III.
Передплата
на »РУСЛАНА» впноспть:в Австри :
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав. і І на чверть року . . З р. ав. !
• на місяць . . . . 1 р . ав. •
За границею:
І на цілий рік . 2 0 рублів або 40 франків і на пів року . . 10 рублів
! або 20 франків
• Поодиноке число по 8 кр. ав. І
♦ Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не возьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.» — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. Шашкевича.
Виходить у Львові що д н я : крім неділь і рускпх сьвят
о год. 6-ій пополуднп.
Редакция. адмінїстрация експедиция »Руслана» під ч. 5 ул. Л їн д о г о . — Експедиция місцева в Аґенцпї Соколовского в пасажі Гавсмана.
і Рукописи звертаь ся лише і на попереднє застережене. — Реклямацпї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в ♦Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесенн но
’ 15 кр. від стрічки.
і
Як люди рятують ся!
До нашої вчерашної статі для ілюстрацій хосенности Рапфайзенівских кас подали допись до »Дїла< про к а с у Р а й ф а й з е н а в Острові коло Радимпа:
Залож ена з початком сего року і судово зареєстрована каса Райфайзена в Острові роз
виває ся дуже красно. Лаючи 1500 зр. вкладок від членів і 1000 зр. позички від нашого »Крає- вого Союза кредитового*, за три місяці має вже 4.500 зр. обороту. Не ходить мені о се, щоби числами доводити розвій каси, бо се залеж ить від місця і обставин, але я хочу піднести вагу такої каси в селї, не длятого, що позичає гро
ші, але тому, що она є в можности ратувати селян, котрих иньші каси в жаден спосіб не по- ратували би. Наведу приклад, котрий най буде заохотою другим сїльским касам до насліду
ванні
Один господар мав довгу 780 зр. Замість процентів давав він поле в уживане. Але віри
телі, спустошивши поле, жадають звороту капі
талу. Розуміє ся, що той бідолаха не міг відда
ти довгу, бо і не було з чого, коли три морґи давав за процент. Посипали ся позви і він вже хотів два морґи землі продавати. ЇКена
вплач тай до заряду каси, щоби ратувати їх і діти.
Але я к ? Таку суму гроший зичити молода каса не може, а поратуватн було би добре. Отже війт, належачий до заряду каси, кличе всіх ві
рителів. >Слухайте! — каже — каса бере всі довги того чоловіка на себе. Ви віддайте ґрунт, а каса вам гроші віддасть. Тимчасом маєте книжки вкладкові, що в касі маєте гроші і що вам іде 5%.« — Вірителі з охотою на се при
стали. Позабирали книжки, а касі ґрунт відда
ли. Каса, маючи тих три морґи ґрунту, випу
стила в аренду на шість літ і бере річно по 105 зр. Для забезпеки себе каса віддаючи арен- дарям поле на шість літ, взяла від них скригіти довжні, нотарияльно лєґалїзовані, на таку суму, яка випадала з аренди поля за шість літ, котру
6
Лев Лопатиньскиії.
„ С О Л Ь О Т Е Р Н О 1
оповідане з льотерийних пригод.
(Далі.)
Та незабавом і позбув ся худобини. Одно
го разу загуляв ся у ніч, та і забув Микола, що перед шинком єго кінь борухи відправляє. Аж котрийсь з кумпанів виглянув на двір — а ко
ня нема. Вибігли всі шукати. Може сто кроків від шинку стояв собі коник з візком, як най- спокійнійше і збирав натрясені підчас торгово
го дня стебла по улици. Сердешний коник зго
лоднів, тай пішов сам шукати собі поживи по жидівских сьмітниках. Завернула коня чесна компанія насьміяла ся з тої оказиі і засіла дальше нити.
— Щось ваш кінь Миколо, утікає від вас, продалибисьте мені, бо він вам вже щастя не навезе.
-— Та добре, купуйте!
— А кілько?
— Пятьдесять.
— З возом?
— Б а якж е: і з унряжею і з батогом.
то суму арендарі мають сплатити в трех літах.
В той спосіб хлоп за сім літ прийде до свого подя, котре уважав за пропаще.
Таких справ каса має кільканацять до по- лагодженя, при чім можна стрітити ся з страш ною лихвою, бо 25, 30 а навіть і 50 від ста.
Опутаний такою лихвою хлоп не може собі дати ради; позичкою латає старі довги, а на покрите позички бере знову позичку і в той спосіб певно руйнує себе і діти.
Каса в селі, проваджена порядно а спома- гана нашими більшими кредитовими інститу
ції
ями, може богато доброго зділати, може ціл
ком усунути з села лихву, о котрій богато пише ся, а на котру мало дає ся ради...
З політичного поля.
Міністер торговлі др. Кайцль, як подає М’іеп. АЬепдровІ, принимав вчера деиутацню про
мислового стоваришеня австрийских цукерників в справі нового податку від цукру. З депута- циєю, зложеною з чотирох членів, міністер обго
ворював всі подробиці нового податку і заявив передовсім, що при кришталевім цукрі ані про жадні податкові опусти, ані про увільнена не може
б утибесіди, бо се супротивляло би ~ся постановам устави і угоди з .Угорщиною. Що до додаткового оподаткована міністер вказав на видане в сім взгляді розпорядженє, після якого додатковому податковії підлягають всякі цу
керки, цукрові овочі, лікори і чеколяда, а віль
ні від него тіста, перинки і компоти. Вкінци за
явив міністер, що о всякі можливі уступки і полекші він буде дбати і вже в тім взгляді ви
дав дотичні розпорядженя.
Против § 14 іде акция в цілім розгарі. На завтра заловіджені у Відни збори »Тов. прия
телів поступу» де пос. Перґельт буде говорив про § 14, про угоду, та про становиско сво го ' сторонництва «німецко-поступового» супротив теиерішної ситуациі. В Берні розвязано вчера збори социяльних демократів, задля скрайних
— Дорого, — трийцять і могорич.
— А чорта лисого, не того коня за трий
цять.
— Опустіть, я підступлю.
Т рг в торг. — пішов кінь з возом за со
рок два і за могорич. На другий день мав ді
стати Микола гроші, то вже переспав ся у ж и
да. Та не вернув і на другий день до дому: мо- горочив з кумпанїєю аж до вечера, якийсь слі
пий упір пхав єго розстратити ті гроші. Немов якийсь злий дух шептав єму в ухо заєдно, що чим безраднійшим буде єго положене, тим скор
ше »щастє< згляне ся на него. Тому постано
вив не принести до дому ані крейцаря. Пропив за день кільканайцять срібних, а решту по
ставив на всякі комбінацій на льотерию.
Та булож Миколі, було від жінки, коли вернув до дому! Просто не хотіла у хату пусти
ти. А коли Микола підважив двері, так не д а
вала єму і доторкнутись жадної річи у хаті.
— Іди, — кричала, — там, звідки прий
шов, де коня лишив, де свою кровавицю про
пив, програв, промарнував! Іди, бо ту здохнеш скорше з голоду, як я тобі дам хоть лижку страви у рот!
Дарма, що Микола не такий то до бій
ки похопиий, але єму здавало ся тепер, що му
сить доконче оперіщити бабу, абп заспокоїла
бесід, які виголошувано там против нового під- висшеня податку від цукру.
В Зальцбурґу адвокацка комната ухвалила протест против § 14. і єго застосованя до на
кладана податків. Такі самі протести ухвалили ради громадскі в Ґрацу, Зацу і Райхенберґу.
Вчерашну опавску йсЬІекіасЬе 2І£. сконфіскува
ла прокуратория за вступну статю, в якій пе
редруковано протест німецкого, поступового сто- ронництва, а вчера доручено бурмістрови Зальц- бурґа рескрипт краєвого гіравптельства з заві- шенєм онодашної ухвали ради міскої против застосованю § 14. до угоди і податків.
В Берні моравскім відбуло ся вчера під проводом бар. Хлюмецкого засіданє субкомітету виборчого угодовоі комісиі моравского сонму.
Корреферент Ґец предложив корреферат в спра
ві виборчої реформи у відповіді! па внесена ре
ферента Зачека. Внесена корреферента заявля
ють ся за уділенєм голосу ректоровн технічної школи і бурмістрови міста Берна, далі за утво- реиєм загальної курні, що має бути прилучена до істнуючих вже трех курий. Вибір послів по містах та селах, а такаж у загальній курні має відбувати ся для кождої народности окремо.
Бар. Хлюмецкий пропонує нринятє виборчої р е форми після системи Томи Гаре. Ухвалено ого-
“лосйти сесї реферати друком. Посол Туцеї: зло
жив заяву іменем ческих послів, після якої че
сні посли узнали конечним, аби стверджено, чи німецкі члени комісиі роблять належну акцпю угодову для здійснена жадань того краю, що містять ся в проґрамі опозицийних німецких сторонництв. На се заявив посол др. Фукс в імени Німців, що они признають проґраму Німців важною і будуть єї все боронити. Посол Зачек, вказував на то, що заява німецких по
слів поставила ческих послів в трудне положо- нє і доказував, що в таборі німецких послів мусить прийти до колїзиі. Вкінці поставив вне- ' сенє па відложенє нарад та се внесене ухвалено.
О п о х о р о н а х н а с л і д н и к а р о с и й - с к о г о и р е с т о л а вел. князя Юрія такі над
ходять вісти: Оноді привезено тіло до Москви.
зя. Розперезав ремінь та потягнув єї зо два ра
зи через плечі.
Боже! як не розреве ся жінка, як не заридає! Пів села з&гло ся, якби не дай Боже на огонь. А Миколиха, простоволоса, розхріста- на, взяла дитину на руки тай вибирає ся геть від чоловіка з хати і з обістя.
— Піду в найми, — лементує Миколиха — буду заробляти твердими пушками на себе і на того червачка, на мою дитину, а не буду довше жити з тим пияком, з тим льотерийником, з тим гулякою, волоцюгою, з тим забиякою, розбійни
ком! Бо мені серце заливає ся кровию, бо ме
не давить оттут під грудьми, мов би кліщами хто стискав, як я дивлю ся на таке нещастє, як праця іде нінащо, як він марнує крихітку то
го дорібку, що маємо.
Так ридаючи та проклинаючи пішла Ми
колиха з малим Грицьом на руках просто на попівство впросити ся на службу.
Микола остав сам у хаті між пустими сті
нами — та не довго судило ся єму бідувати самому. Сліпе щастє трафить ся часом в саму йору. Микола як раз виграв! Кінь з возом при
віз єму щастє,.. І як раз вийшли кіньскі роки і ціна купна. Микола рахував і зрахуватн не міг. Ж ид-колєктант хотів єму зараз виплатити дві тисячки, але Микола був осторожний — він
і
2 Цар виїхав з Петербурга до Кошкова на стрічу
' враз з тілом приїхав до Петербурга вчера о о 6-ій годині вечером. Домовину з покійником винесли з ваґона цар і великі князі. Петербург-!
ский митрополит в окруженю духовеньства і св. синоду відправив литургію і відтак тіло зло
жено на каравані запряженім вісьмома кіньми і покритім золотими драпериями. За домови
ною ішов цар, за ним мінїстер двора, великі князі, ґенерали і ґвардийскі відділи, а за ними в ґалевій каритї їхала цариця в товаристві двір- ских дам і великих^, княгинь. Похід тревав півтора години. Цілий той час у всіх церквах дзвонили дзвони, а з Петропавловскої кріпости що мінути відзивали ся гарматні стріли. Кон- дукт станув перед Петропавловским собором, де мало спочити тіло царевича. Цар і великі князі занесли на катафальок домовину обиту срібною материєю з золотими орлами. На катафальку створено домовину, тіло накрито до половини і по відправі довгих молитов полишено домовину відкриту аж до нині до 11. години перед полу
днем. По відправі панахиди тіло замкнуть в крипті. Собор покритий в середині жалібними драпериями і осьвітлений аіі £Іогпо. Коло ката- фалька уставлено довгий ряд таборетів, на ко
трих зложено всі ордери і відзнаки покійника.
У стіп катафалька зложено двірску хоругов, по
криту жалобою.
- , На м и р о в ій к о н ф е р е н ц ії! ' в Г а з і, при розправі над проектом про мирові суди забрав онодї голос австро-угорский делєґат ґр. Вельзер- гаймб при §. 28. сегож проекту. Сей параґраф дотичить функцій! «сталої ради», яка мала би підготовляти материяли для рішень в обсягу міжнародного права. Бесідник звернув увагу комісій, що функциї сеї ради дуже розлеглі і задалекосяглі. Погляди ґр. Вельзергаймба ко- місия апробувала одноголосно та поручила ре- дакцийному комітетому, аби увзгляднено ті за- міти при остаточній редакциї тексту артикула.
Дальші наради ведуть ся дуже пильно і вже сего тижня можна надїяти ся покінченя конфе- ренциї. Заповідають се на сей четвер, або суботу.
З Н о в о г о И о р к у доносять, що Мек-Кін- лєй наміряє відкликати в осени ґен. Отіса та заступити его иньшим ґенералом, що провадив би війну більше систематично та енерґічнїйше, а при тім старав ся прихилити до себе Таґалїв.
Зі всіх сторін доходять тепер вістки, що аме- риканьскі жовніри знущають ся в страшний спосіб над Таґалями. Ґен. Отіс позваляе війску палити та грабити скілько хто схоче. Убивають навіть безборонних та безчестять жінок. Сим відвернули від себе прихильність сеї части на- сененя, що зразу стояла по стороні Американ
ців. Філядельфійска Иогій Атегіса оголосила цілий ряд жовнїрских листів, що переповнені скрайним а майже несьвідомим цинізмом. Тим то страшнійше сьвітло кидає се на поступованє американьских війск, бо видко, що серед них вже затратило ся почуте людскости і справе- дливости. Один з таких листів подає ось що:
Перед тижнем ми зробили виправу аж до мор
еного берега. Ми гонили перед собою всьо, що подибали ио дорозі і забили цілу купу муринів.
(Американці називають Таґалїв з погордою му- ринами). В сих околицях тубильцї ще ніколи не бачили білих. Бояли ся нас дуже, коли ми занимали місто. Падали на коліна і лицем до- торкали землі. Були се переважно старці, жін
ки і діти. Не диво, що бояли ся нас, бо ми і виглядали страшно. Я мав довгу чорну бороду, забруканий та подертий капелюх, цілком подер
ту, синю сорочку, дїраві, засмолені штани, ка
рабін, ніж і револьвер. Дано нам розказ підпа-|
лити місто; сиалилисьмо більше як 2000 домів,
іЯ потовк богато великих зеркал і канделябрів. ’ Нищити, палити, забивати — се наш клич. Ко- і
ли вже ми зачали, то тепер всьо одно. Чоло
віка огортає встеклість, тож нищить і убиває як найбільше. Долягає мені лише один випа
док, мимо, що я не є вражливим. Стрілили до мене з корчів. Я кинув ся на землю і так ле
жав без руху, чекаючи доки не покаже ся му- рин зпоза листя. Коли справді він показав ся, я взяв єго на ціль і застрілив. Хотів забрати єго карабін, але якесь молоде дівча схопило мене сильно за рамена, що я ледви міг ворох- нути ся. Вкінци я висвободив ся, зломав кара
бін, дав конаючому води і почав перевертати єго кишені. Тимчаснм надбігла стара жінка і вхопила мій карабін, який я опер коло дерева.
Хотіла стрілити до мене, але не уміла обходити ся з карабіном. Я витягнув револьвер і стрі
ливши, поцілив єї в праве око. Тепер дівчина кинула ся на мене і зачала кусати, драпати Був се справдїшннй чорт завзятий, але я успо- коїв єї тяжким ударом в голову. Тутешні жінки бють ся так само, як
мужчини.Була се перша жінка, яку я тут убив — але не міг інакше.
З педаґоґічного Товариства.і
О д и н а ц я т е с п р а в о з д а н є з дїяльности Інститута Руского Товариства педаґоґічного иід покровом св. о. Николая у Львові:
Комітет, що з порученя Виділу Руского Товариства педаґоґічного управляв Інститутом, відбував заеїданя, полагоджуючи всі пекучі справи. В склад комітету входили: дир. Едв.
Харкевич яко голова, Ілья Кокорудз ироф. рус- кої ґімназиї, о. Д. Дорожиньский, катехит рус- кої ґімназиї, адвокат др. Стефан Федак, лікар др. Антін Хомин і Кость Паньківский яко чле
ни. Послїдний був заразом постоятелем Ін
ститута.
По при релїґійно-моральне виховане мав комітет на оці товариске пожитє учеників. По- мочию при науці занимались інструктори пооди
ноких кляс. То ліпші ученики, котрі в Інституті остають або єа малою доплатою або безплатно.
Образованє шкільне розширювано лектурою до
мовою під надзором настоятеля. В огороді, де в літі перебувають ученики в часі свобіднім від науки, суть бари і рек до гімнастики; майже що неділі і сьвята відбувано дальші проходи в
околиці львівскі. Комітет мав на оці, щоби уче- никам подавано все страви як найздоровші і в тім взглядї ішов за радою дра Хомина, що без- користовно уділяв питомцям рад лікаревих. — Ііринятих було з І. кл. гімн. 8, з II. кл. 7, з III.
кл. 8, з IV. кл. 6, з V. кл. 5, з VI. кл. 5, з VII.
кл. 6, з VIII. кл. 5. Результат загальної класи
фікації! слідуючий: клясу з відзначенєм дістало 4 учеників, клясу другу о, поправку 3, всі инь- ші клясу першу. До іспиту зрілости сідало 5 елєвів; з них 1 здав з відзначенєм, 1 дістав поправку а иньші поправку.
А) Приходи:
Оплата учеників... 7956*75 зр.
Зворот за меблі, пране і вписи • • • 376*50 » Проценти і иньші п р и х о д и ... 494*86 » На бурсу за ц еґо л к и ... 334-19 » Разом - -9162.10 зр.
Б.) Розходи:
Х а р ч ... 6295-71 зр.
Х а т а ... 1080-00 » Опал і с ьв ітл о ... 632-90 » П е р с о н а л ...73Р00 » Иньші видатки і недобори з поперед 490-00 » Разом • • 9229 61 зр.
Отже недобору зістає 67-51 зр. а. в.
В) Маєток Інстчтута:
Вартість інвентаря і бібліотеки • • • 300-00 зр.
Стан фонду з е л їз н о г о ... 1300*00 » Стан фонду резервового... 400-00 » Разом • • 2000 00 зр.
-V Львові дня 15. н. ст. липня 1890.
Едвард Харкевич, голова.
Кость Паньківский, член виділу.
Н о в и н к и .
— Матери рускі! Жиємо в наших дітях! Хай
нам і терне встелює дорогу, коб їм рожами роз- цвитала путь! О будьте-ж і на ділі для них мов ті пеликани! розідріть власну грудь, щоб їм до
лі придбати. О, подайте Вашим дівчаткам спро
могу користати з того ясного сьвітла науки, ко
трого лучі увесь вже сьвіт обнимають. Матери рускі! зложіть Вашу любов на жертвеннуку на
роднім і пришліть дорогі Ваші дівчатка до на
шого Інститута в Станиславові, де навчимо їх служити Руси і людскости. Покажіть сим чи
ном, що руска жінка не заплїснїла ще поміж жіноцтвом сьвіта, що й она йде з духом часу, що й она відчуває всім серцем потреби народу свого і готова на всяку жертву в обороні на
родних сьвятощів. Матери рускі! на Вас покла
даємо усю нашу надію і ждемо Ваших зголошень до 31. н. ст. липня у н. Емілії Дольницкої (Банк Звязковий в Станиславові). — Станиславів 20.
липня 1899. За виділ Товариства Руских жен- щин: Клявдия Черненькова, Константина Ма- лицка.
— На заеїданях Виділу Руского Товариства педаґоґічного,
що відбулись 1. і 8. липня під проводом голови Вп. дир. Харкевича, були по- сьвячені майже виключно справі заложоня у вересни 1899 р. інститута для дївчать у Львові.
Кромі того полагоджено ось-які справи: Приня- то 4 нових членів. Ухвалено до бурси учитель- норадив ся людий: своїх льотерийних ком-
панїв.
— Та що ви питаєте жида, кілько вам на
лежить ся — казав знаний нам вже міщук — в моїм руским соннику є всьо виписане акурат
но на кождий крейцар.
Після сонника виносила виграна 2.400 зр.
Микола не хотів жидови дати рукавичного за скоршу виплату і рішив ся чекати чотирнай- цять днів, заким прийдуть гроші з цїсарскої каси.
Тепер знов пішло єму все як з илатка. На
брав у жидів всякого товару, жінці взяв нову, велику хустку, не забув і на 2 великі сьвічки
«на боже». Жиди все давали без гроший й са
мі просились... Першим ділом Миколи було ку
пити пару коний з возом і поїхати до иан-отця, аби відобрати жінку. Зразу не хотіла Миколиха вірити своїм очам, коли єї чоловік заїхав на попівство. А Микола не лускає з багота ні... а коні тримає твердо в цуґлях, бо такі Острі — аж норовисті. Оттак то їде щастє: бундючно і бутно, певно і зарозуміло! Сьвященик тілько звигнув плечима на сей вид, а Миколиха — она з плачем бухнула чоловіковії в ноги: і радість і жаль і любов і тревога відняли єї силу над собою... Она чула себе тепер винною і супротив
чоловіка, що єго покинула у тяжкій хвилі і су
против дитини1 що мучить ся з єї причини. Бо як утікала з дитиною з дому, перестудила хлоп
чину, він занепав тяжко на горло, а єго глухий кашель був мовби неустанною скаргою про
тив неї...
На разі не було гроший, то Микола ножи- чив до часу у Мортка. Мортко дав тепер на ви
скоки, тілько, що так на короткий час, то взяв більший процент. — Трафляв ся ґрунт в селі купити, але Микола не дуже був за купном. Він придумував, на який би гендель дати свої гро
ші, щоби з них була більша користь, як з зем
лі? А найперше хотів побудовати нову хату.
В новій хаті, нове щастє! Згодив вже і майстрів, а Мортко обіцяв доставити сухенького і чисто
го матери ялу.
— Нащо мені твоєї достави, сьміяв ся Ми
кола, — маю свої коні, сам звезу.
— Ай, ай! пане Миколо, хтож коло вас за
робить, як не свій.
— Ти мені тепер свій, катюго-жиде? Бо знаєш, що гроші є!
— Що мені до ваших гроший? А про те звідки ми знаємо, що у вас є гроші? Ми нічого не виділи, ви нам єще нічого не розповіли, то звідки ми можемо знати?
— Щож тобі розповідати?
— На сухо такі річи не говорять ся, а як скажете поставити, то вже всі доміркуємо ся самі.
— Правда, правда, — підхопили люди, »се належить ся«.
Поставив Микола частунок, наняв і музи- ків. Єму хотілось показати перед цілим селом свою силу, своє значінє. Єго незвичайне щастє на льотериї давало єму почуте якоїсь висшости над другими; він уважав себе вибранцем судь- би. Миколу мов пекло в середині своїм сусідам що нераз глузували з него, дати почути свою перевагу. Він проходжував ся иомежи люди з кождим починав розмову: у одного хотів ку
пити корову, у другого пашу, у иньшого знов підсвинка, там знов збіжа на засів; всі горнули ся до него, всі піддобрювали ся, надскакували, а Микола ріс сам в свої очах.
Два тижні зійшло на укладах і перегово
рах. Всьо ішло на борг і на ножичене. Не мав Микола терпцю чекати, тож розпоряджав гріш
ми, не маючи їх ще в руках. Робота жадна не
бралась єго, бо жив лише сею думкою, що то
буде, коли таку суму грошин він дістане у свої
руки. Нарешті чотнрнайпятого дня по тягненю
поїхав до міста...
з скої, приміщеної при Інституті для хлопців, при-
няти на рік шкільний і 899/1900 таке саме чи
сло вихованців, як сего року по 10 зр., з огля
ду на званні кошти удержаня у Львові. На Бур
су учительску з розпродажі! цеголок дали: Вп.
сов. Ол. Барвіньскнії 14 зр., о. Кулицкнй з Мар- кополя 5 зр., Черник Володимир 5 зр. Крім то
го зложили: Вп. Паньківский 1 зр. (знайдений), Конференция учительска в Винниках на руки Вп. Яворского 6 зр., Попелі, з Довгопола 2 зр.
— Самбірска комісия ісиитова для учителів шкіл народних оповіщує, що іспити квалїфіка- цийні в речинци вересневім 1899 для учителів шкіл народних розпічнуть ся дня 18. вересня о 8. годині рано. Поданя, заосмотрені в приписані документи службові: короткий виказ перебігу жнтя, сьвідоцтва шкільні, декрети номінацинні, спис перероблених підручників, з иоданєм по- сьлїдної иочти, належить через властиву Раду шкільну окружну внести до комісиї іспитової па руки ц. к. Дирекциї учит. семинарнї в Самборі найпізнїйше до 8. вересня с. р.
— Вибори до Ради міста Коломиї уже переве
дені: в І. крузі: Ант. Білецкий, др Стан. ГаіГев- скиіі, др. Тадий Білиньский, Людвик Сальо (Ру
син), др. Валер, Штавбер, сьвящ. Иоеиф Сенке- впч, а на заступників: Стеф. Романович, Ізид.
Петровский і М. Фільоус; — в II. крузї: Як.
Бретлєр, др. Езехіель НІустер, ІІос. Марморощ, Маркує Шіллер, Пайсах Зінґер, Юда Кребс, а на заступників: Авр. Найдер, Ісаак Зайдман і Зісє Гофман; з III. круга: Каз. Брон. Внтославский, Ів. Мартина Стадниченко, Генр Заремба, др. Ла
зар Ціпсер, др. Александер Кульчицкий, Петро Левнцкий, а на заступників: др. Яким Гуллес,
Андр. Бавмунґ і Николай Михайлюк.
— В галицній львівсній щадници вийшли на денне сьвітло нові над’ужитя. Давні постойиики, себ то члени дирекциї, надзираюча Рада, та чле
ни славетної ревізийної комісиї не дбали про те, чи є в касі цензори, які після статута по
винні були конче бути, та не подумали також про те, чи є в касї підроблені векслї. Так пока
зало ся, що є там ріжні підроблені векслї, як ось вексель виставлений на імя одного дневни- каря на квоту 9000 зр. Що сей вексель е під
роблений сьвідчить про се сеся обставина, що тому дневникареви не хотіла каса позичити 150 зр. Тепер розіслано до всіх осіб, що мають векслї в тій касі, письма із прозьбою о підписи і так ціла справа вияснить ся.
— /Іьвівскі социялїсти
відбули в сих днях збо
ри, на яких ухралилп резолюцій проти нових консумцнйних податків від цукру, пива та го- рівки, а також домагають ся знесеня 14. § на підставі якого увійдуть сесї податки в житє.
Ухвалили також рнзолюцию, яка домагаєть ся зміни виборчої ординациї до Ради м. Львова н сім напрямі, аби і робітники, що не платять ніякого податку, брали участь у виборах до міскої Ради.
— Іменована. Практиканти концептові краєвої дирекциї скарбу: др. Альфонс Полтурак, ІІос.
Ґунековский, Стан. Фалкевич і асистент рахун
ковий Богд. Вулик іменовані концеиістами скар
бу, а практиканти рахункові Ад. Суходольский і Ів. Сїнкевич асистентами рахунковими. — Радники скарбові др. Казим. Лучкевич і др.
Франц Турек-Невядомский іменовані старшими радниками скарбовими в ирокураториї скарбу у Львові, а радник скарбовий Балерин Ольшев- ский старшим радником ех (та віаіит львівскої дирекції'! скарбу; — секретарі прокуратори! скар
бу д-ри: Ювен. Розвадовский, Здисл. Дзюбинь- ский, Вікт. Гамерский і Волод. Орский радника
ми скарбовими в статі львівскої прокуратори!
Коло ферляґу стрітив ся зі знакомими.
Льотерийннки чекали вже на него від трех днів, щоби не припустити єго без доброго могоричу.
Микола не міг ніяк вирвати ся рід того това
риства. Прецінь він сам також пив нераз чужий могорич. Треба було піти на хвилиночку!
Дріжучими руками запхав Микола глубоко за пазуху свої гроші і пішов у шинок з кумпа- нами. Він вже там не скупив ся на частунок, але і другі розгуляли ся! Один переч другим казали наливати. Пізно у ніч зачало уже Мико
лі шуміти в голові, він просив ся іти домів, але товариство хотіло ще конче заграти в доміно.—
Микола мусів лишити ся. Почали грати, але Ми
кола вже не второпав. Він тримав лише за па
зухою свої банкноти і непевними ногами зри
вав ся іти до хати. Коло півночі! дали ему во
лю — пустили з за стола. Микола потьопав хитким кроком з міста, пригадуючи собі по ня- ному за гроші, за жінку, за нову хату, за коні...
Та не зайшов, ледащиця, до дому. Рано знайшли его під селом звязаного в крові. Одіж подерта, та тілі повно синяків, — а грошин ані сьлїду.
(Далі буде).
скарбу: — дальше іменовані': поборець головно
го уряду податкового Володисл. Навратіль по- борцем головного уряду у Львові. — В правни- чо-адмінїстрацийнім статі урядників домен і лі
сів у Львові іменовані: секретар Арт. Міллєр радником адмінїстрацийним а ад'юнкт Ів. Фаль- ковский секретарем.
— Дрібні вісти. У Вислоцї утопило ся в про
тязі останнього дня чотири особи. — В Бовшові згорів у сих днях цілий фільварок по причині' удару грому. — В Щавницї перебувало від 7.
до 16. липня 357 осіб; разом з попередними бу
ло там взагалі' 1538 осіб. — Вчера розпочав ся у Львові штрайк робітників при водопроводах.
Жадають они підвисшеня цїни від кубічного метра. — В Дубівцях під Тернополем панує пят- нистий тиф. — Др. Михайло Борисїкевич, оку
ліст, професор університету з Ґрацу прибуде дня 27. липня до Цьвітової (почта Бучач) до свого брата на час вакаций.
Конкурси із Стрия.
Виділ «Рускої Бурси в Стрию* пошукує жешцини в силі віку, інтелігентної, Русинки, ко
тра би з днем 1. вересня с. р. обняла економі
чний заряд в інвентарі товариства. Рефлектуючі на сю иосадт зводять устно або письменно зго- лосити ся до предсїдателя о. Юл. Федисевича, катехита ґімназиї в Стрию в терміні' найдальше до 10. н. ст. серпня, подаючи своє саггісиїит гііае і услівя. До відомості! інтересованих подає ся, що Виділ веде інтернат у власнім заряді.
В інтернаті «Рускої Бурси в Стрию* знай
де в слідуючім році шкільнім 30 питомцїв ціл
ковите приміщене за оплатою місячною 15 зр., котра в случаю ноторичного убожества може бути в части і нониженою.
Родичі, рефлектуючі на иринятє своїх си
нів, мають внести свої поданя найдальше до 15.
н. ст. серпня на руки Вп. п. проф. Юл. Костец- кого в Стрию, а яко документи долучити: 1) де- клярацию, котрою зобовязують ся до точного нлаченя в перших днях місяця з гори умовле
ної оплати; 2) сьвідоцтво убожества, сли ре
флектують на знижене оплати; 3) сьвідоцтво з иослїдного курсу року шкільного; 4) залучити 20 кр. марками на рекоманд. відповідь; 5) за иринятого до інтернату питомця зложити з го
ри 3 зр. титулом вкладки членьскої, 1 зр. за зужите інвентаря, 2 зр. річно за пране біля і 50 кр. на средства наукові.
Приняті питомцї мають виказати ся доста- точною скількостию значеного біля, мають ма
ти подушку і ковдру. Першеньстко в принятю мають бувші питомцї бурси, котрі добрим пове- денвм і поступом в науках заслугують на у- взглядненє. Они не потребують предкладати сьвідоцово убожества і шкільного. Залягаючі з оплатою, хоч би в малій квоті, не будуть увгля- днені, коли до 1. серпня не вирівняють зале- глостий.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, 26.
липня. II і д в и с ш е н є п л а т н і д е р ж а в н и х с л у г в і й д е в ж и т є р іш у ч о
1. с е р п н я 1899.Париж,
26. липня. Естергазого прикликано до Ренее, де він буде за цілий час процесу за желїзним листом.
Париж,
26. липня. Зачувають, що Генерал Неґріер дістав димісию по причині антіренублї- каньских манїфестаций.
Білгород,
26. липня. Видалено відсп корес
пондента иетербурского дневника »Н. Время*.
Новий Санч,
26. липня. Ученик тутешньої Гімназиї Ґоляховский постріляв ся по тій при
чині, що дістав двійку. Кулі не винято.
Малий фєйлєтон .
Ж інка і любов в кроацкій народній поезиї.
переложпв з кроацкого І. 0...
(Далі).
II.
Дївованє — царйованє...
Дївованє — моє царйованє, царівнов я була, доки дівувала, а коли-б могла я опять повернути — ой зналаб я тоді дівувати!...
Так собі згадує молода жінка на хороше дївованє, коли і про неї зговорило ся те, що в пі
сні сьнівають:
Деж, дівчино, мана і помана?
доки ти була у любої неньки, всіх оманою тоді поманила, і жонатих і не оженених;
котрий оженив ся — покидав дружину, а хто не жонатий — не хотів дружитись.
Краса і молодість найбільше добро в сьві
тї, котре всьо иньше за собою потягає— за ко
трим тисячі і тисячі грудин зітхнуло, — добро неоцїнене, бо коли раз улетіло, не иовернеть ся
опять, особливо-ж дівчині', але нехай пісня за нас говорить:
Я дівчина, я кумас*) на продаж, доки я кумасом — кождому я люба;
коли зістаріюсь — то уже й нікому, хиба за неволю люту дорогому!
А що-ж доперва тоді, коли настане журба про дім, про родину, от вам і антитеза:
Рожа-м собі рожа доки нема мужа,
як мати му мужа — тоді звяне рожа.
Цьвіток я си цьвіток, доки нема дї'ток, як мати-му діти повянуть ми цьвіти!
Тому-ж то в пісні завзиваєть ся, щоби уживати дївованя поки час. Перейде дївованє і молодість, настає резиґнация, але чудова-фі- льозофічна без школи і вчителя — як она сьві- том і житєм поводить (само собою розумієть ся, не в великім цивілізованім сьвітї) без туги і болю; инакше не єсть, і бути не може. Ось по
слухаймо, що в пісні сьніваєть ся:
Нумо в танець, — засьпіваймо!
поки мужів не маємо,
а коли ’го вже мати мем’ — вержім пісні на полицю, а намисто у скринчину, латай петек-сорочину — що му в біса більш латаєш, то сатана більше дере!...
З того власне слідує та дума дівоча, котру так многі пісні підносять:
Доки молода я, біла і румяна, буду вибирати — котрий мені милий;
отсего я хочу — тамтого не хочу, буду я манити хлопців до Мостаря...
Біля дає дівчині замість великого скарбу, котрий в закладі програла:
...зїлє до помани,
котрим манить хлопців не жонатих;
дівчина всіх хлопців поманила,
вибирає — того хочу, а сего не хочу — і вибрала, кого полюбила.
То єсть певність в силу краси і молодо- сти, котра і у найбільшої, і найбільш иретенсіо- нальної — нехай не скажу у вправної в коке- терию сальонової дами знаходить ся. Справ
дешня козир-дівка знає всі роди кокетериї, від наївної почавши, до змисленої — видуманої.
В пісні пр. кажеть ся:
Білими зубами до Марка всьміхаєсь, чорними очима д’нему припинявсь...
III.
Не ма лиця без червоного винця, не ма радости без зеленого вінця, нї молодости без чужого хлопця!
Вбірай цьвіти, пий вино, люби, то єсть від давна фільозофія молодости, натуральна і зро
зуміла; а коли дівчина закляла ся цьвітів не носити, вина не пити, милого не любити, розка- яла ся — та каже:
Колиб цьвіти я носила, я би краща була;
Колиб вино пила, Веселїйшаб була;
Колиб милого любила, то любов бим мала.
Сама природа взиває до уживаня:
Зима минула — весна настала, Итички щебечуть — і рожі цвитуть, усе ся любить і часу не губить, а ти золото нелюблена любко лише час губиш і мене не любиш.
Для того молодість радо новинуєть ся по- I зивови любовному; і так читаємо в піснї:
два серця полюбили ся, або: двоє милих в любові росли.
На кождий случай прийде час, — час по
етами осьпіваний, котрий також і в народній пісні на нечислених місцях в найрожнороднїй- ших акордах відгомонює; дотепно — коли час той щастєм рай приносить; сумно, коли смут
ком платить. Хороша антитеза в отсїй пісні:
Хлопець іде
ІІОЛОН ІІНОВ,а дівчина долом полем;
він питає на ню глогом, а дівчина тереном;
не думають ся побити, але хочуть ся любити!
Хлопець бажаєсь перетворити в комашку, тоді літував би він між чорними очима дівчи
ни, а зимував би коло білих єі грудий, або:
Хлопець просить дівчину:
Перетворись любко рожею в городци, А я перетворюсь в білого мотилька;
Оттодї я сяду на рожу румяну — А люди побачать й говорити стануть Що я огризаю рожу в городоньку, А я си потайно люблю дівчиноньку!.-
(Конець буде).
*) Кумас = атлас; дорога тканина.
