Ч. 215. Львів, Субота дня 25 вересня (7 жовтня) 1899. Річник III.
Передплата ;
на «РУСЛАНА» виносить:
в Австри :
на цілий рік . . . 12 р. ав.
на пів року . . . 6 р. ав.
на чверть року . . З р . ав.
на місяць . . . . 1 р . ав. • За границею:
на цілий рік . . 20 рублів або 40 франків на пів року . . 10 рублів і
або 20 франків ; І Поодиноке число по 8 кр. ав. І
---— ---
РУСЛАН
»Вирвеш ми очи і душу ми вирвеш: а не вовьмеш милости і віри не возьмеш, бо руске ми серце і віра руска.< — 3 Р у с л а н о в и х псальмів М. ІІІашкевича.Т --- • --- - • т
Виходить у Львові що дня ; і крім неділь і руских сьвят і
1
0 год. 6-ій пополуднії.
Редакция, адмінїстрация і )
експедиция «Руслана» під ч. 9 | ул. Коперника(Лїндого ч. 9.) Екс- і педиция місцева в Аґенциї Со- і
коловского в пасажі Гавсмана. ; і Рукописи звертаь ся лише і і на попереднє застережене. —
Реклямациї неопечатані вільні від порта. — Оголошена зви
чайні приймають ся по ціні 10 кр. від стрічки, а в «Наді
сланім» 20 кр. від стрічки. По
дяки і приватні донесеня по і 15 кр. від стрічки. ’
і і
Голос д-ра Ебенгоха.
Очи правительетва і лївицї звернені в сій хвилі на парламентарну більшість с. є. правицю. Чи буде она істнувати на дальше, чи розібє ся? — отеє питане, що політикам з лівиці не дає заснути. Они так радіби видіти правицю розбитою, а Че
хів відокремленими. А треба признати, що при кождій зміні правительетва висіло се питане в воздусї, чи правиця остоїть ся в цїлости. Оно й зовсім природне. До пра
виці належать Поляки, Чехи, Словінці, Хор
вати, Русини а по при них нїмецке, като- лицке сторонництво. Поляки від давна ма
ють недобру славу, що они »£йг ]ес!е Ке-
§іегип§ $іп<і ги ЬаЬеп«, а що в »колї«
польскім по
нинїшнийдень суть такі еле
менти, що пруть »коло« до такої, а не иньшоі політики, се річ певна. Ті люди кличуть безнастанно: »Проч з засадами!
держім з правительством, а буде нам до
бре!* Чехи, народ сильний, а до того те
пер тяжко покривджений, радіби в душі, почати як найсильнїйшу обструкцию, та від сего сторонять як найбільше Поляки, що готові покинути Чехів, колиб они пі
шли на дорогу обструкциї. Християньско- славяньский клюб находить поміж собою сторонників опозициї, однак обструкция не лежала би в інтересі жадного з народів, злучених в тім клгобі. По при Славян ба
чимо в правиці Німців, людий, безперечно, дуже справедливих, що радіби довести до рівноиравности всіх австрийских народів, що покинули мрію про геґемонїю Німців над Славянами. Але з другої сторони се зовсім зрозуміле, що їх не болить то, що болить Чехів, або других Славян, а при- найменьше не в такій мірі. Через сі ріж- ницї, які зарисовують ся поміж складовими частими правиці, виринає безнастанно пи
тане, чи правиця остоїть ся в теперішній,
15 Г ЕР Г А Р Т Г А У П Т М А Н .
« зі „ г а н у с Я“. т
(Далі.) ЧУЖИНЕЦЬ
(тремтючим голосом з внутрішнього зворущеня) Маттерн, Маттерн! Стям ся! Ти і не давай мінї води, а и хочу тебе вилічити. Та і не д а
вай міні хліба, а я таки хоч тебе уздоровити, так міні Боже допоможи.
МАТТЕРН.
Забирай ся, я тобі раджу! Йди своєю до
рогою. Мої кости здорові. Мінї не треба лікаря!
Зрозум ів?
ЧУЖИНЕЦЬ.
Майстре Маттерн, стям ся! — Хочу обми
ти тобі ноги. Хочу дати нагніти ся тобі вина, зїсти солодкого хліба. Постав свою ногу на моїй голові, а я таки тебе уздоровлю, так міні Боже поможи.
МАТТЕРН.
Я хотів би лише бачите, чи ти забереш ся! А як не підеш, то скажу тобі лише тілько...
для неї дуже тяжкій, хвилі. Перед кіль
кома днями подано в часописах, що часть католицких Німців, під проводом д-ра Ка- трайна хоче прилучити ся до лївицї, а нї- мецкі ґазети піднесли при тій нагоді не- таєні оклики радости. Що однак головою і пружиною католицких Німців є др. Ебен- гох, тим то ми хочемо подати нині зміст артикулу д-ра Ебенгоха, який він оголосив недавно в »Ьіпгег УоІкйЬІаН-ї*.
В статні обговорює передовсім др. Ебен- гох, в який спосіб в будучности буде зло
жена більшість в парламенті і від чого за
лежати буде утворене дефінітивного кабі
нету, на місце теиерішного, провізорично- го. Як тепер стоять справи, дотеперішна більшість перетревае, правдоповідбно, ка
бінет урядничий. Се, розумівсь, може но- слїдувати тілько при певних услівях. Не відлежить сумнівовії, що сторонництва пра
виці будуть стояти дальше при адресовій програмі. Заходить тілько питане, чи Чехи, на случай знесеня розпоряджень язикових, не будуть старати ся склонити иньші сто
ронництва до иопираня їх в безвзглядній борбі против правительетва.
В знесеню язикових розпоряджень не будуть католицкі Німці бачити еавиз Ьеііі против правительетва, бо они суть сторон- никами управильненя квестиї язикової в до
розі законодатній. Самоубийством було би, колиби поодинокі сторонництва правиці при
кладали руку до єї розбитя. Лежить се найменьше в інтересі католицкого, нїмец- кого сторонництва, що не має ніякого на
міру, перейти до меньшости. Однак сто- рониицтво то буде попирати урядничий ка
бінет, о скілько сего буде вимагати інте
рес державний. В відносинах більшости до меньшости радби бачити др. Ебенгох поро- зумінє і. вирівнанє ріжннць, нині істнуючих.
Передовсім треба меньшости дати місце в президія палати ради державної.
Статия подає при кінци зміст виводів
ЧУЖИНЕЦЬ (напоминає поважно).
Майстре Маттерн, чи знаєш, що ти маєш у своїй хаті?
МАТТЕРН.
Всьо, чого мінї треба. Всьо, чого мінї тре
ба. Уважай, аби ти війшов із відси.
ЧУЖИНЕЦЬ (щиро). Твоя донька хора.
МАТТЕРН.
На її хоробу не треба лікаря. Бо її хороба не є ніщо иньшого, як просте лінивство. Я ви
жену вже з неї сам хоробу.
ЧУЖИНЕЦЬ
(поважно). Майстре Маттерн, приходжу до тебе яко посол.
МАТТЕРН.
Від кого-ж ти мав би приходити яко посол?
ЧУЖИНЕЦЬ.
Приходжу від батька — і йду до батька.
Де його дитина?
МАТТЕРН.
Або я знаю, куда вона волйчить с я ? Що мене обходять його діти? Зрештою він сам не журив ся богато ними.
д-ра Ебенгоха в трех точках: удержанє ни- нїшної більшости; ухвалене всіх предло- жень, вказаних інтересом державним; у- взглядненє оправданих жадань меньшости і стремленє до вирівнаня національних су
перечностей. Статия та має там більше, значінє, бо она означує дуже точно стано- виско католицких Німців в виду теперіш- ного політичного положеня.
Театр на Україні'.
Харків дня 15 (27) вересня 1899.
(Колишня бго слава. — Теперішнпй репертуар. — Жи- дова в українськім театрі).
Щ асливої миті у нас наш театр був тут народив ся. На Україні, то вже і казати нічого, його не знали, мовляв, де посадовити, як най
краще привитати; від разу зробив ся він гор- достию, животворною втіхою нашою. Але і Пе
тербург, Москва й иньчі всі, куди тілько наш те
атр не натикав ся (а побував він усюди), міста великі і малі Московщини привітали його хоч і не гак вже, як зовсім рідного, але вее-ж таки як близького родича. Навіть такі далекі землі як закаспійскі, Сибір, К авказ й иньчі не відіп
хнули нашого театру від себе і він усюди, в ко
ждій хвилі, мав собі навіть ласий шматок хліба.
Правда, що театр наш у нас ось який не
посидливий б; від разу він звик до вештання по усіх усюдах, своєю житєвою вдачею, то на цигана він аж зовсім скидаєть ся і хоч в тому приємности задля нашої поваги мало, але роз- дививши ся добре, то чи і можно винуватії в тому і сам театр? Ні, не таким він був би воло
цюгою, як би його обставини до того не приму
сили. Ось як побачимо коли небудь історию на
шого театру, то тоді певно там вздримо і внно- вників всіх неприємностей його, певно що з тієї істориї ми дізнаємо ся і хто суть ті внно- вники, чи з своїх вони рідних людий, чи може чужі.
На наших очах театр наш отто прокинув ся з мертвих возстав; і був він з початку жи-
ЧУЖИНЕЦЬ (сильно). В твоїй хаті є трун.
МАТТЕРН
(спостерігає лежачу Ганусю, підходить занімі
лий і здивований до труни, дивить ся до сере
дини та бурмотить).
Відки ти взяла гарну одіж? Хто купив то
бі шкляну труну ?
(Сильний і таємничий шепіт перебігає по похоронній дружині. Чути иовтаряє з огірченєм слово: »Убійця«).
МАТТЕРН
(тихо, дрожачи). Я-ж не поводить ся нїко- коли зле з тобою; я приодягав тебе. Годував тебе. (Злобно до чужинця). Що ти хочеш від мене? Щ о тебе се обходить ?
ЧУЖИНЕЦЬ.
Майстре Маттерн, маєш мінї що сказати!
(Між похоронною дружиною кріплає ше
піт. Чути раз-у-раз частїйше: »Убійця! УбійцяЬ)
ЧУЖИНЕЦЬ.
Не маєш ніщо вакпнути? Ти не будив ЇЇ ніколи в ночі зі сну? Не клонила ся вона ніко
ли иід твоїми пястуками як мертва?
_ 9 _
ти свого оарним, чистим і в діях своїх і в обер
танню житєвому свойому. Дивили ся ми тодї на його і окриляли ся душею, відживляли ся сер
цем; ось яку на його ми надію поклали тодї.
Відкіля і взяли ся, від разу сливе всі ви
явили ся, і таланти драматичної штуки в нас, та й які ще! Европейські навіть! Чужинці за
здрили нам. І ті наші таланти не жалкували зо
всім, що вони не збочили нї куди, що вони ли
шили ся на рідній сцені, хоч про те деяких то й ось як (Заньковецьку) заходили ся було від
няти у пас; ось як перекликали їх то до Мо
скви, то до Петербурга, але вони відмовили ся від того, відкаснули ся від обіцяних їм всіх благостий і піддержали тим славно реноме своє і цілої України, всіх нас. Ось як ми були їм вдячні за те!
Всї наші талановиті артисти з материяль- ного боку піднесли ся високо. Кропивницький, Садовський,Саксаганський, Карпенко-Карий,3ань- ковецька й ще де хто, всім відомо, що они всі люди з убогих родин, позакупали собі маєтки десяткитисячні*) і ми й тому раділи і ще всього більше і більше бажали їм від чистого серця за ту їхню, нашу рідну, Божу іскру, яку вони в собі на славу нашу носять.
Здаєть ся, що коли нам театр нодобрій- шав оттак з материяльного боку своїх діячів, то повинен він був також иовисити ся і з иньчих своїх боків і з артистичного і материяльного своїх членів, але тут вже річ дуже сумна.
Кождий актор (я не маю на увазї пп. Кро- пивницкого і Кариенка-Карого, людий таланови
тих, виємкових), кожда плохенька актриса, що найбільше люди зовсім малограмотні, чоботарі, швачки, яких по наших трупах набило ся їх тьма-тьмуща, почали тулити драми, траґедиї, комедиї, водевілі і звичайно річи найнїкчемнїй- ші з усїх боків, гидкі навіть, певно кажу, що по стійности своїй нижчі далеко від балакганщини кумедияльної кождої; там хоч творчість наро
дна панує, гумор народній виявляєте ся і єсть цікавість з етнографічного боку, а тут некуль
турні речі, некультурних, з жидівськими вдача
ми людий, а то і зовсім чистісіньких жидів, з сцени виголошують ся, виявляють ся. Заки
дали нашу сцену рідні і нерідні нам жиди своїм брудним сьмітєм, запоганили вони, як є з голо
ви до ніг, наш театр зовсім, сливе вони зовсім обезславили його і пустили на посьміх, на ги
дливий до його посьміх всіх наших ворогів і навіть приятелів. Та і самії ми, правди ніде дій
ти, почали від такого свого театру гидливо від
вертати ся. Нема-ж мочі дивити ся на ту гидо
ту, яку тепер виставляють наші навіть і най
кращі трупи, як Кропивницького, Садовського, Старицького, про иньчі-ж то вже і казати ні
чого. Душа болить, серце ниє, очі сами затуля
ють ся, щоби не бачити таких перлів, як хоч
*) Заробітки їх були часом великі Властно від Карпенка-Карого я чув, що за один зимовий сезон в Одесі він одержав один тілько — чисті
сіньких 12.000 рублів.
МАТТЕРН
(збентежений відходить від розуму).
То забий мене! Тут, зараз на місци! Най мене грім побє, як я тут провинив ся!
(Блиснуло слабо і загриміло десь далеко).
ВСЇ.
(разом). Зближаєть ся буря. Тенер, серед зими?! Він закляв ся! Убийця дитини закляв ся!...
ЧУЖИНЕЦЬ (насягає добродушно).
Так се ти не маєш мінї ніщо сказати, — Маттерн?
МАТТЕРН
(зі страхом). Хто любить свої діти, карає їх; — я дбав лише про добро сеї дівчини, — я можу її покарати, коли не робить добре.
ЖІНКИ
(кидають ся на нього):
Убійця! Убійця! Убійця! Убійця!
МАТТЕРН.
Вона обріхувала мене і ошукувала. Обкра
дала мене день-у-день.
ЧУЖИНЕЦЬ.
Кажеш правду?
ось задля прикладу: «Запорожськии клад»
Ванченка, »ВГдьма, «Катерина» його-ж, «Грішни
ця», «Кляте серце», «Червоні черевики» Заха- ренка і иньчі оттаких авторів твори, які швидко будемо ми вже не десятками, але сотками лі
чити.
І, не дивлячи ся на все те, публика лаеть ся, нарікає на наш театр, а йде до його, несе свої рублі на користь жидівствуючих акторів і все більше і більше тим розбещує їх. Що-ж та
ке тягне людий до такого неприємного театру?
Я покладаю, що слово рідне; воно задля свого народу робе і зміст і музику, воно сьвятостию своєю приваблює нас у театр і з за його одно
го ми забуваємо навіть про наших театральних глитаїв. Дуже вже нашим словом експльоатують наші зажерливі люди, забуваючи який би то будь сором. І горе їм буде за те! Коли вони сини своєї неньки, коли у них є хоч іскра на
ціонального почуття на душі, то треба-б їм оха- нути ся хоч трохи і погадати про ту гидку не
славу свою, яку вони собі готують. Адже-ж що про них скаже історик україньского театру? Яку пляму та історія покладе на них?
Звичайно, що я балакаю оттак до тих бра- тів-земляків задля яких не істнує девіза житє- ва та, що, мовляв, «на тому сьвітї мною хоч тини підпирай, аби-б па ньому було міні добре»;
до таких, з такими (а таких у нас велика біль
шість) то і балакати нічого.
Гірше-ж всього, що грошева користпість нашого театру, як магнитом, притягла до себе жидів. Загатили тепер вони нашу сцену. Анї одної трупи не має, в якій би їх не було, коли не на пів, то певно вже на третину всіх членів.
І добродушні, що до того, проводирі театральні без боротьби навіть і наймалїйшої віддають жи
дам наш театр, хоть він для них повинен бути дорогий. От хочь-би Кропивницький, то і він каже: — А що-ж! Без жида то нігде не обій
де ся!..
І жиди прибирають зараз увесь українсь
кий театр до своїх кальних рук. Не диво буде, коли ми побачимо, та ще і швидко, що і Кро- пивницький, батько нашого театру, на решті о- пинить ся у жидівських наймах.
Вже з пів десятка, чи може і більше, ан- трепренйорів у нас з чисто-крівних жидів, а ак
торів то вже армія ціла їх є.
Та на що краще! Жиди вже неси пишуть, жидівки і ті вже драматичними иисательками поробили ся.
Боже-ж ти мій, Боже, що то воно за пєси їхні! Боже-ж ти мій, Боже, що то воно робить ся тепер з намим театром і що вони з ним ще і на далі будуть робити.
Литератори жидівські стійностию своїх тво
рів то перевершили ще і наймитів своїх вже сьогочасних Ванченків, Захаренків й иньчих.
Тепер у Харкові орі'анїзуєть ся трупа під зарядом Розумовського. Звичайно, що це теат
ральний псевдонім його. Він жид і яке його
справедливе жидівське призвіще, я не знаю, та мабуть і не каже він нікому того.
! а картонці візитовій, яку він міні дав, на- дрюковано: «Николай АлексЬєвич Разумовскій.
Разспорядитель и режиссер'ь Русско-малорусско- го товарищества».
Трупа та вже виготовлена ним і на днях їде она у м. Умань кієвської Губернії, де буде грати цілий зимовий сезон. Головні актори й ак
триси тієї трупи:
Марченко-Шатковеька — дуже драматич
ні ролї.
Розумовськая (жінка режісера) ком. стар.
Цеглова — іп^епие драм.
Богуславка — сьнівачка.
Комаровская — 2 ком. стар.
З цих всіх я знаю, що нерва тілько Укра
їнка, остатні-ж всі коли-б не були жидівками.
Розумовський (антренр. - режіс.) любовник драм.
Захаренко (драматург) ком. резонер.
Об иньчих не буду й згадувати. Здаєть ся, та і певно мабуть, що вони всї жиди і жидівки.
Назвати хиба ще якогось: Оже - де - Мервіль
— ролі шляхетних батьків. Розумовский мінї сказав, що він Француз!
Даючи мінї репертуар тієї трупи, п. Розу
мовський перелїчив всї пєси Кариенка-Карого, Старицького, Кропивницького, всіх старих дра
матургів і неодмінно Захаренка, Ванченка, Бу- раковського, Шатковського й иньчих таких, а нарешті ще і сюрпризу мінї підніс! Нарешті ще в репертуар його ввійшли: «Покритка» драма Розумовської, жінки цього антпренйора, і «Орли України», драма, написав пан Розумовський! Сам він! Сюжет позичив з поеми «Полтава» Пу
шкіна.
— Тілько що, з цензури — сказав він мі
нї — я одержав. От таке оно! Погадати тілько, що воно за твори ті, та и те страшно робить ся! Ну, що це таке!? А перегодом, дивись, ці
«Орли України» підуть й у Кропивницького, й у Старицького, й у иньчих. І публика буде йти, бо-ж заголовок такий привабливий, і буде ди- вити ся, і буде лаяти ся, а гроші все таки за- плате, а задля театральних панів то того тіль
ко і треба, того тілько і досить задля них, про остатне-ж все то їм дарма!
— Дитиньство те все! — кажуть вони та
кож. Ой Боже, як-же-ж гірко підупав паш те
атр, та і йіце все не сниняєть ся на низ йти!
ІпіріхзіЬІе.
Н о в и н к и.
— Міністерство просьвіти надало VII. службо
ву ранґу слідуючим професорам шкіл середних:
о. Мих. С о н е в и ц к о м у в Бережанах; К о р- н и л о в и ІІ о л я н ь с к о м у в Коломиї; Ів. Па- влицї, др. Зємбіцкому, Ад. ІІаздровскому, Івано
ви Чубкови в гімн. сьв. Анни в Кракові; др. Вл.
Косївьскому і Альойз. Шарловскому в Гімн. III.
в Кракові; др. Ем. С а в и ц к о м у н і І в. В е р- х р а т с к о м у в рускій гімн, у Львові; д р. Да
МАТТЕРН.
Най мене Бог скарає... (В сій хвилині по- казуєть ся зі затиснених пястуків Ганусі рай
ський цьвіт, з якого бє золотаво-зелений жар.
Муляр Маттерн дивить ся як не при умі на се- сю появу і дрожить на цілім тілі).
ЧУЖИНЕЦЬ.
Брешеш, майстре Маттерн!
ВСЇ
(говорять разом в найбільшім зворушеню).
«Чудо!» — «Чудо!»
ПЛЄШКЕ.
Ся дівчина... дівчина — є — сьвята; він закляв ся тілом і душею... душею.
МАТТЕРН
(ричить): Повішу ся! (ловить ся обома ру
ками за скоронї і відходить).
ЧУЖИНЕЦЬ
(йде до труни Ганусі та говорить зверне
ний до присутних. З пошани перед його висо
кою постатю поступають ся усї взад).
Не бійте ся. (Нахилюєть ся і бере уважно Ганусю за руку, немов би хотів дошукати ся в ній житя. Потім говорить лагідно): Дівчина не умерла. — Вона снить. — (3 глубокою вну
трішньою, певною себе силою): Ганусю Маттерн, встань! (Ясне золотаво-зелене сьвітло наповнює хату. Гануся розплющує очі, звертаєть ся до руки чужинця, не важить ся однак глянути йо
му у лице. Встає з труни і паде рівночасно на коліна перед Воскресителем. Всіх присутних переймає страх. Вони утікають. Чужинець і Гануся лишають ся самі. Темний плащ злетів з його рамен і він стоїть тепер у білій, золотій одїжі).
ЧУЖИНЕЦЬ (ніжно і щиро):
Ганусю.
ГАНУСЯ
(похиляє з одушевленєм голову, як низько лише може):
Та се він.
ЧУЖИНЕВЬ.
Хто я такий?
ГАНУСЯ.
Ти.
ЧУЖИНЕЦЬ.
Назви мене по імени.
(Конець буде).
з н и л о в и Л ю д к е в и ч е в и , Леоп. Вайґлеви, М и к.
•С II В у л5я к о в и і Корн. Фішерови в нїмецкій ґімн. у Львові; Мих. .Служевскому, др. Людв. Ку- балї, в ґімн. Франц-Иосифа у Львові; Мар. Лом- нїцкому, Винк. Ці'слї, Меч. Ямруґевичеви в IV.
ґімн. у Львові; Март. Джимуховскому, Йое. Чер- ному-Ш варценберґови і Каролеви Гутковскому в ґімн. в Новім Санчи; Андр. Маковскому в ґімн.
в Станіславові: Ів. Корнїцкому, Вінк. Мартусє- впчеви, Кл. Шнїцлеви, Франц. Габурі, в ґімн.
в Тарнові; Вал. Мийковскому в ґімн. в Вадови- цях; Ром. Шпіцерови, Чесл. Йєньонжкови, в шко
лі реальній в Кракові; Ромуальд. Бобінови, в школі реальн. у Львові; Альойз. Дишкевичеви і Ів. Лянґови в школі реальній в Тернополи. До VIII ранґи перенесені з Русинів: проф. П е т р о С к о б е л ь с к и й з Бродів; М и к. Б а ч и н ь с к и й з Бережан: 10л. Н а с а л ь с к и й , Л ю д в. С а- л ь о , О м е л . К о р д а с е в и ч з рускої ґімназиї в Коломиї; Е в з . Ш а й д и ц к и й з Кракова; П е- т р о О г о н о в с к и іі, Т а д. М а н д и б у р, І л я р.
О г о н о в е к и й і ї л и я К о к о р у д з , з рускої ґімн. у Львові; о. Г р и г . Я р е м а , М ик. П л е ш - к е в и ч з ґімн. нїмецкої у Львові; К о с т ь Г о р - б а л ь з Перемишля (1 ґ.) Д м и т р о Ч е х о в - с к н й, Д м и т р о Л е в к е в и ч, С е в. З а р и ц к и й з рускої ґімназиї в Перемишля; Ф и л и іі С в и с т у н з Решова; о. М их. С е м е н і в з Станї- славова; І в. С а н о цк п й. І в. Р у ж и ц к и й , Си м.
Трупі з Золочева: В ол. Ш у х е в и ч з школи реальної у Львові.
— Фалшівники гроший. В Курянах увязнив жандарм, Петро Кобиляж двох жидів, Мойсея і Самуіла Габерів, батька і енна. В часі слідства, що перевів місцевий комендант жандармериї, показало ся, що увязнені мали дванайцять де- сятириньскових банкнотів, так добре підробле
них, що їх можна було пізнати лише при по
рівнянні з правдивими. Неодин господар може бути вдячним жандармериї, бо Габерп вибирали ся на торг до сусїдних Бережан. Оба мають походити з села, Вістовії, повіта калуского. Здає ся однак, що се суть аґенти пошукуваного гон
чими листами фалшівника гроший, Салямона Габера з Тарнова.
— В Дрогобичі відбув ся 17. т. м фестин на дохід будови » Н а р о д н о г о Д о м у « З о р і в Дрогобичп. Чистого доходу було коло 85 зл.
— Народно-руский театр приїздить в половиш жовтня 1899 до Коломиї і дасть отсих 12 ви
став: Вихованець в неділю 15. с. м., Дядькові примхи ві второк 17. с. м., Честь (Судермана) в середу 19. с. м., Бідне дівча в суботу 21. с. м., Нещасне кохане в неділю 22. с. м., Чумаки ві второк 24. с. м., Ямарі в четвер 26. с. м., Попи- хайло в суботу 28. с. м., Наші переселенці в не
ділю 29. с. м., Баби ві второк 31. с. м., Сербин в четвер 2. падолиста, Цііганьский барон в су
боту 4. падолиста. Сли побут театру в Коломиї не принесе втрати (як се було попередним ра
зом), обіцяла дирекция театру дати одно пред
ставлене на дохід Народного Дому в Коломиї.
Представлена будуть відбувати ся в сали коло- мийскої Каси щадничої; початок точно о 8. го
дині' вечером, хотьби в присутності! лише кіль
кох осіб .— Ціни місць: фотель в перших чоти- рох рядах 1 зр., крісло в чотирох других рядах 80 кр., решта крісел по 60 кр., партер 40 кр., ґалєрия 25 кр., для учеників, селян і вінскових низше фельдвебля партер 25 кр. а ґалєрия для селян 10 кр. — В абонаментї на 12 вистав (або 6 вистав для двох осіб) фотель 10 зр., друго
рядне крісло 8 зр., третьорядне крісло 6 зр.
З огляду на о б о в я з о к к о ж д о г о Р у с и н а підтримувати одинокий в Галичині' руский театр, надїємо ся, що дружина театру і его управа не буде сего року мати причини на
рікати на руску суспільність коломнйску і з охрестности.
— Довгий вік. Недавно умер в Бельгородї, кур
еної Губернії, старець, що числив 140 літ. Уро
джений в Харкові, через ціле своє житє ие ви
їзди в з полудневої Росиї. Будучи купцем, їздив він по всіх містах України і працював фізично аж до 112 року житя. Ж онатим був три рази, а срібне весїлє обходив двічи. В иослїдних лі
тах отемнїв і не виходив вже з хати, однак на
мить мав дуже добру, а духові сили не опуска
ли єго до послїдної хвилї. Старець не хотів ні
коли думати про смерть і говорив нераз, що радби дожити XX. віку. Цілих сто літ жив він на сьвіжім степовім воздусї.
— Арештоване небіщика. В Лодї умер в сих днях якийсь жид, що завинив був властителеви хати, в якій мешкав, також жидови, якусь суму гроший. Не мауючи ніякої певности відобраня гроший від нравонаслїдників небіщика, заареш тував згаданий добродій тіло мерця аж доки вдовиця не верне йому гроший. В таким стані лежало тіло три дні, а коли вже почало псува
ти ся, вдовиця відписала під пресиєю вексель на 4.500 зр. і дістала дозвіл похоронити тіло небіщика. По похороні віддала вдовиця сесю справу судови в цїли відобраня вексля написа
ного під пресиєю.
— Маврикий Йокай, що обняв редакцию ново заложеного нравительственного дневника Ма-
<гуаг Х етгеї друкує у сім дневнику серию ф ей
летонів н. з. >Роман мойого житя». Здаєть ся,
розписанє лїцитациї на доставу цементу і огне- тревалої глини, рослинних оліїв і виробів з т о в щу; материялів до осьвітленя, чищеня і згущо- ваня зелїза, блях і ріжних виробів з желїза, знаків до підторових порогів, покостів, лякерів і фарб, складових частий для урядженя теле
графу, виробів шмуклєрских, ткацких, линв, щі
ток, кавчукових виробів, скір, шкла, та уря
джень і приборів до бюр. — Формулярі оферт і услівя можча отримати в ц. к. Дирекциї зелї
зниць державних.
що старий письменник задумує тепер порушити також справу свойого другого подружя, що ви
кликало загальне здивоване. На своїм фейле
тоні поставив Йокай слідуюче мотто: »В кожнім чоловіцї мешкають два людські єства: добрий чоловік і лихий чоловік. Лихий чоловік дає все добрі ради, а добрий чоловік дораджує самі ли
ше дурниці. Істнує однак висша сила, яка ро
бить все так, що дурниці виходять на добре».
Далі пише: »Я оженив ся в друге. Серед живих протестів яким признаю добру волю. Перший раз повінчав ся я перед 50 роками». Потім слі
дує опис обставин у яких відбуло ся перше йо
го вінчане.
— Дивний шпорт. Один Норвежець віддав ся з великим замилованєм пробом поміщуваня на звичайній кореспонденцийній карті як найбіль
шого числа слів письма. Він має тепер 85 ро
ків, а свої проби зачав від 81 року житя, при
чім не уживав анї окулярів, ані люпи, стираю
чи ся писати читким почерком. Зразу повело ся йому помістити 1000 слів на карті, потім д о вів їхнє число до 3 і 6 тисячів, а при кінці третього року проб його письмо було таке дрі- боньке, що замістив на кореспондентці 20.000 слів. Старик недав відпочити своїм очам і в протязі трех місяців переписав на звичайній кореспондентці повість, що складала ся з 40.000 слів.
— Підземний Львів. Коло катедри латиньскої у Львові копають тепер рови на водопроводні.
рури. Пра копаню натрафлено на велику пивни
цю, а радше на три пивниці, получені з собою.
Пивниці ті лежать на улицї галицкій. По зірва- нго бруку почали робітники в копувати ся в глу- І бину землі і несподівано найшли отвір, що про- ва ив до пивниць, а там майже на самім вступі побачили стару домовину, в котрій зложений був кістяк. Коло домовини найшло ся в одній ' хвилі богато цікавих людий. Домовину занесено до одної з дальших пивниць.
— Війна. Непорозуміня Анґлії з Трансвалем відзивають ся голосним гомоном в Голяндиї, що є матірним краєм полуднево-африканьских боерів. Відносини між Голяндиєю а Трансвалем і Оранїє були все сердечні, чого доказом є ся обставина, що обі полуднево-африканьскі репу- і
блїки заложили одиноку амбасаду, яку мають в Европі, в Газї. Коли на дневнім порядку ста
нула трансвальска квестия, голєндерске нрави- тельство робило, що лише могло, аби не допу
стити до вибуху війни. Голєндерский мінїстер заграничних справ напирав безнастанно на ам- басадора Трансвалю в Газі, аби дораджував правительству в Трансвалю надане чужинцям, себто Англичанам, сих прав, які їм слушно на
лежать ся. Коли нарешті наступило в анґлїй- ско-трансвальских справах остр • пересиленє, го- лєндерска королева Вільгельміна звернула ся в тій справі особисто листом до анґлїйскої ко
ролевої Вікториї, що є приклонничкою мира, але звязана законами конституциї не може зробити богато. Не треба доказувати, що на випадок війни між Анґлїєю а Трансвалем, Голяндия буде заховувати ся цілком нейтрально, треба о д н а к { зазначити, що розважні і повільні Голєндри за- і палили ся і устроюють голосні манїфестациї проти Англичан. Говорить ся богато про фор
моване відділу охотнпків в цїли несена помочи боерам, про бойкотоване анґлїйских товарів, а вже кілька разів мусїла поліцая виступити про
ти демонстрантам, що прямували до палати ан- ґлїнского посольства і Генерального конзулятуі в Газі. Війскові сфери в Голяндиї є вп равдї' тої гадки, що боери зможуть довго опирати ся Англичанам, не сумнївають ся однак, що б р и -:
тийский велитень поборе нарешті слабих боерів.1 З а те політичні круги надїють ся, що інтервен- ция сторонних держав спинить нерівну боротьбу і і не допустить до здавленя иолуднево-афри-і каньских републїк. Числять особливо на вп л и в!
царя Миколи II., що буцім то зі згляду на про
ект мирової конференциї в Газі має бути про
тивний війні'. О скілько в Анґлії' бере верх пе
симізм, о стілько відважні боери дивлять ся без страху в будуччину. Начальний вожд армії Трансвалю, Генерал Ж уберт, що походить з фран- цускої родини гуґенотів, показав вже нераз свої війскові здібності!. Генерал знов Редверс Бу- лєр, начальний вожд анґлїйскої армії на буду
чім теренї війни, мав заявити, що потребує що найменьше 75 тисячів людий, коли має щасли
во укінчити війну. Доси не вспіла ще Анґлїя зібрати відповідного числа війскових сил. Вісти з полудневої Африки доходять поки що дуже непевні і суперечні.
— З житя. Над ранком стрічає слуга свого пана, що з нічної гулятики вертав до дому, і каже: »Пане! не йдіть до дому, бо там стало ся велике нещастє... Пані обудила ся тапер, а копи побачила, що вас ще нема в дома, взяла вашу стрільбу...»
— Застрілила ся може??... питає неспокій
ний пан.
— Е, ні! але відчепила від стрільби ремінь з спряжкою і жде на вас в передпокою...
— Ц. к. Дирекция зелїзниць державних у Л ь в о в і оповіщує:
»6агеІа Ьтеди’зка» з дня 1. б. м. оголошує
Наука, штука, література.
•Дзвінок», письмо ілюстроване для науки і забави руских дїтий і молодежи, ч. 19, з 5. жов
тня 1899: Кучерявя голова — малий Австралі
єць. — Україна — Уляни Кравченко. — Хлібо
роб. — Щоглик. — Розумний писар, казка. — Мариня.
ВІСТИ ЕКО НО М ІЧНІ і С Т А Т И С Т И Ч Н І.
Замкнене рахунків »Краєвого Союза Креди- тозого», стоваришеня зареєстрованого з обме
женою порукою уЛьвові, за місяць в е р е с е н ь 1899 року:
С т а н д о в ж н и й :
1. Уділи ч л е н ь с к і... 17.238 кор. — сот.
2. Фонд р езер во ви й ... 499 „ 60 „ 3. Вкладки щадничі . . . . 130.646 „ 90 „ 4. Сальдо побраних відсотків 3.082 „ 54 „
Сума • • 151.467 кор. 04 сот.
С т а н ч и н н и й : 1. Уділені позички:
а) інституциям 31.840 кор.
б) на векслї І 45.070 „ в) на скрипти | '*РИВ’ 36.057 „
разом 112.967 кор. — сот.
2. Готівка в касі з 1. серпня 1899 802 „ 07 „ 3. Папері фонду резервового 397 „ 04 „ 4. Льокациї . . . 35.500 „ 57 „ 5. Сальдо коштів адміністрациї 626 „ 68 „ 6. Кошти заснованя • • . » 1.173 „ 68 „
Сума • • 151.467 кор. 04 сот.
Членів прибуло 6, оставало проте з кінцем вересня 1899 р. 248 членів з 356 деклярованими уділами в сумі 17.800 кор.
Стопа процентова від вкладок 4 і/, %, від позичок удї.іюваиих з нровізиєю на кошта ад- мінїстрациї 51/2°/одо 7°/о.
Дирекция.
Т е л є ґ р а м и .
Відень, дня 6. жовтня. Еґзекутивний комі
тет правиці відбував вчера свої наради. Яви
лись: з кола польского: Яворский, Білїньский, Дїдушицкий; з консервативної, нїмецкої більшої иосїлости: ґр. ІІальфі і кн. Шварценберґ, з нї- мецкого, католицкого сторонництва: Діпавлї, Фукс, Ебенгох, др. Катрайн; з клюбу центра:
ґр. Авґвіц і Трайнфельс; з християньского, сла- вяньского союза: Б а р в і н ь с к и й , Ферянчіч, Повше, Буковіч; з румуньского клюбу: бар. Гор- музакі; з молодоческого клюбу: Кайцль, Енґель, Пацак, Страньский. По нарадах видано такий комуиїкат: »Сторонництві правиці зістаюгь на дальше в дотеперішній звязи і суть рішені здійснити спільну програму; головно будуть ста- рати ся о остаточне поладнанє язикового кон
флікту, на підставі конституцийно заґваранто- ваного рівноправненя всіх австрийских народів, як також о утворене правительства, що відпо
відало би відносинам більшості!». Рівночасно видало коло польске комунїкат такого змісту:
• Парламентарна комісия кола польского повзяла о д н о г о л о с н о резолюцию, в котрій висказано ухвалу витреваня при правиці. Всякі донесеня про які небудь конфлікти поміж членами комі- сиї парламентарної польского кола, суть позба
влені всякої підстави».
Прага, дня 6. жовтня. Х а г о й п і Б ій к у звертають ся в безпощадних словах против тих, що склонюють ческих послів до зложеня ман
датів. Т аке візванє може вийти лише від ви
борців. Треба роздумати, які наслідки потягнув би за собою брак 60 голосів ческих в парла
менті; т.огдї скористали би Німці з тої ческої сецесиї і узискали би від правительства все, чого би зажадали
Париж, дня 6. жовтня. Ходять поголоски, що увязнено Генерала Рожета, головного сьвідка з процесу проти Драйфуса, що мас бути ском- промітований(?) в роялїстичнім заговорі. 6 се дальша діяльність жидівского синдикату, що веде Францию до розстрою.
